Главная > Документ


Нiжин

Довідничок

Київ 2011

На обкладинці — пам’ятники Миколі Гоголю (1881)

та Юрію Лисянському на центральній вулиці міста

Гімназія вищих наук імені князя Олександра Безбородька у Ніжині.

Середина ХІХ ст. Художник К Савицький

За древністю та різноманіттям історичних пам’яток Ніжин можна сміливо зарахувати до першої десятки малих українських міст.

Фото з сайту

та з чудової книги

Малаков Дмитро Васильович,

Дерлеменко Євген Анатолійович.

По історичних містах Київської Русі.

Київ: Мистецтво, 1990.

Ніжин. Довідничок. — Київ, 2011

© Укладення, переклад, редагування, макет — Валерій Лисенко, Київ 2011

Ніжин — місто обласного підпорядкування, центр району, розташоване на берегах річки Остра (притока р. Десни), за 126 км від Києва і за 83 км від Чернігова. Вузлова станція Південно-Західної залізниці.

Місцевість, де розташоване сучасне місто, була заселена ще задовго до його виникнення. Про це свідчать виявлені на території та в околицях поселення доби бронзи, скарби срібних речей, римських монет IV ст. та давньоруських монет XI ст. н.е. На правому березі річки, на території, яку донедавна називали Городком, збереглися також курганний могильник та городище часів Київської Русі…

1078 року, за літописною згадкою, київські князі билися за чернігівський стіл «на Нежатиній Ниві» — ймовірно, це і була місцевість, де постало місто Ніжин.

На 5.12.2001 р. населення міста становило 76 625 осіб, площа 43 кв. км, населення Ніжинського району 36 506 осіб, площа 1514 кв. км. На 2005 р. у місті 75,6 тисяч жителів.

Миколаївський собор, 1668-1670. Пам’ятник Богдану Хмельницькому. Грецька церква Всіх святих, 1780

Михайлівська церква, 1719-29. Троїцька церква, 1733

Кована огорожа грецьких церков по вул. Гребінки.

Спасопреображенський собор, 1757 (вигляд до реставрації). Будинок колишньої електростанції, 1914. Покровська церква, 1765

Ринок зі старовинними рундуками. Богоявленська церква, 1721. Втратила церковний вигляд через перебудову. Церква св. Василія, XVIII ст.

В будинку Купецького зібрання (1899) розташована бібліотека Ніжинського педагогічного університету, де працює музей рідкісної книги. Церква Іоана Богослова, 1752.

Благовіщенський собор, 1702. Архіт. Г.Устинов. Реставрація 1969

Хрестовоздвиженська церква, 1775. Вознесенська церква, 1805.

Введенський собор, 1775; поряд — дзвіниця 1814

Пам’ятна медаль на честь 70-ліття ніжинця Івана Георгійовича

Спаського (19041990) — провідного радянського нумізмата, головного хранителя відділу нумізматики Санкт-Петербурзького Ермітажу

Дорогоцінна застібка-фібула, знайдена на околиці Ніжина у 1873 р.,

разом зі скарбом з 1312 римських динаріїв IV ст.

Знайдені у Ніжині в 1852 р. 233 срібники з ликом Володимира Хрестителя та княжим тризубом стали археологічною сенсацією, оскільки до цього жодних давньоруських монет взагалі не було відомо

/nizhyn.htm

…Археологічні дослідження регіону показують, що заселення басейну р. Остер відбулося за доби неоліту, а в епоху бронзи (XVIII–IX ст. до н.е.) у цьому регіоні відбувається бурхливий розвиток відтворюючого господарства.

Найбільш цікавими пам'ятками доби раннього заліза на Ніжинщині є поселення так званої черняхівської культури (ІІІ–V ст. н.е.). Племена мали тісні торгівельні стосунки з країнами античного світу та античними державами-містами у Північному Причорномор'ї. Саме з племенами черняхівської культури вчені пов'язують знахідки на околицях Ніжина окремих монет та скарбів срібних римських динаріїв перших століть нашої ери. Вони експонуються у Санкт-Петербурзь­кому Ермітажі, де понад 50 років працював лідер радянської нумізматики, ніжинець Іван Спаський.

Вперше Ніжин згадується у літописі ";Повість минулих літ"; за Іпатіївським списком 1078 р., Нежатин — 1135 р., а Уненіж — 1147 р. На початку XIII ст. Уненіж розділив трагічну долю інших міст Чернігівського князівства. У жовтні 1239 р. золотоординський загін хана Менгу по дорозі на Чернігів знищив укріплення Уненіж. Але місто підіймалося з руїн і знову ставало охоронцем кордону Чернігово-Сіверської землі.

З другої половини XIV ст. Ніжин входив до складу Великого Князівства Литовського. В результаті війни з Литвою (1500–1503 рр.) Ніжин у складі чернігово-сіверських земель відійшов до Московської держави.

У першій чверті XVII ст. польський король Сигізмунд ІІІ, захопивши територію Чернігівщини, почав укріплювати основні її міста. 26 березня 1625 р. він надав Ніжину Магдебурзьке право, земельні володіння та герб із зображенням Георгія Побідоносця, який списом вражає змія. Вже на той час майстерність ніжинських ковалів, зброярів, майстрів золотих справ, чоботарів, ткачів високо цінувалася далеко за межами міста. Надзвичайно популярними стають Ніжинські ярмарки.

Довідка з сайту “Українська геральдика” uh.ms.km.u:

За Деулінським перемир'ям 1618 Ніжин відійшов до Польщі, і королем Сигізмундом ІІІ місту надано Магдебурзьке право разом з гербом — зображенням Святого Юрія на коні, який вбиває списом змія. Він символізував роль Ніжина в оборонних системах Русі, Великого князівства Литовського, а згодом — Польщі. З 1649 р. Ніжин — полкове місто.

14 жовтня 1992 р. рішенням сесії Ніжинської міської ради затверджений сучасний герб: у золотому полі Святий Юрій, на чорному коні з срібною

гривою, пробиває списом змія зеленої барви; Святий Юрій у червоних плащі та чоботях, кінь у золотій збруї. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежками.

У 1648 р. розпочалася визвольна війна під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Під час війни був сформований Ніжинський козацький полк, спочатку як військова, а потім і як адміністративно-територіальна одиниця. Козаки Ніжинського полку, числом близько 10 тис. чол., восени 1648 р. визволили від польської шляхти всю Ніжинщину, а в 1649 р. брали участь в поході на Кодак. У 1653 р. козаки під командуванням Івана Золотаренка воювали на півночі Чернігівщини, а протягом 1654-1655 рр. брали участь у визволенні Білорусії від польсько-литовської влади. При визволенні Білорусії Ніжинський полковник Іван Золотаренко у званні наказного гетьмана очолював об'єднані козацькі війська.

Відповідно до рішень Переяславської Ради та Березневих статей 1654 р. Ніжин, як і вся територія Лівобережної України, був приєднаний до Московської держави. Поступово Україна втрачає свої автономні права. Після смерті Б.Хмельницького у 1657 р. і до початку 1670-х рр., в період Руїни, представники різних угруповань козацької старшини вели жорстоку боротьбу, намагаючись визначити: бути Україні під владою Москви чи під владою інших держав. 17–18 червня 1663 р. в Ніжині відбулася загальна або ";Чорна"; рада (з участю ";черні"; — козацької голоти) українського та запорозького козацтва, на якій були присутні понад 40 тис. козаків з усієї України. Під час обрання гетьмана відбулися масові збройні сутички між прихильниками претендентів, внаслідок яких перемогу здобув Іван Брюховецький. Тоді було вбито двох інших претендентів на гетьманську булаву — Василя Золотаренка та Якима Сомка.

Після загибелі у 1668 р. гетьмана І. Брюховецького, на Україні закінчується активний період боротьби за збереження державної автономії. До влади приходять ті представники козацької старшини, які не бачили іншого виходу, як признати зверхність московської влади.

Іван Обидовський — „наймиліший племінник” гетьмана Івана Мазепи, очолював Ніжинський полк з 1698 р. до передчасної смерті у 1701 р. А у 1704 р. в Ніжині Іван Мазепа урочисто отримав гетьманські булаву та клейноди від польського короля. Прагнучи звільнити Україну від московської тиранії, він вступив у союз зі шведським королем Карлом ХІІ. Проте в суспільстві не було одностайності. Відомий тогочасний курйоз: ніжинські жінки не пустили до міста шведське військо!

Ніжин був розташований на торговельних шляхах з Польщі, Туреччини, Москви. Найбільшими і найвідомішими були Троїцький, Покровський та Всеїдний ярмарки, кожний з яких тривав до двох тижнів. Відтак, Ніжин у XVII — XVIII ст. був багатонаціональним містом. Крім українців і росіян тут жили греки, болгари, турки, перси, німці, поляки.

Торгові ряди Музей-аптека (1777) перша на Чернігівщині

Важливу роль відіграли саме греки. Статистичні дані свідчать, що найбільша їх кількість була у 1746 р. 1800 чол. — 7% міського населення. Поселившись у Ніжині, греки розпочали інтенсивну торгівлю суконними виробами, тканинами, золотом, сріблом. Гетьмани України своїми Універсалами, а російські царі своїми грамотами надавали їм всілякі пільги. У 1696 р. було засноване в Ніжині Грецьке братство, яке у першій половині XVIII ст було реорганізовано у грецьку купецьку громаду.

Кажуть, що від часто згадуваних рідних Афін грецькі купці отримали співзвучне прізвисько ";офеня";, а згодом так звали й інших мандрівних торгівців. Їхній же ";професійний жаргон";, пересипаний незрозумілими сло­вечками, отримав нині широко відому назву ";феня";.

У 1730 р. Ніжин отримує новий герб — щит, роз­ділений на червоне і синє поле. У верхній, червоній частині зображено потиск двох рук, а в нижній, синій — зо-

лотий жезл Меркурія, що засвідчувало торгівельне значення Ніжина. У 80-ті роки XVIII ст. річний товарообіг трьох ніжинських ярмарків становив 1 млн. 800 тис. карбованців. З другої половини XVII та в XVIII ст. місто стає одним із провідних центрів внутрішньої та зовнішньої торгівлі України. Ніжин мав налагоджені зв'язки з ринками України, Росії, Молдавії, Криму, Німеччини, Австрії, Італії, Туреччини.

Паралельно з економічно-торгівельною діяльністю розвивалось духовне і культурне життя, будувались школи, училища, лікарні, храми. Ніжин — одне з небагатьох міст України, яке багато в чому зберегло планування

Будинок Ніжинської гімназії вищих наук, 18051817

Пам’ятник Олександру Андрійовичу Безбородьку

та забудову XVII–XVIII ст. і характерні риси свого історичного минулого. Лише на державному обліку перебуває 6 пам'яток археології, 55 — історії, 12 — монументального мистецтва. За підрахунками фахівців, тут близько 300 історичних будівель, з яких понад 70 мають велику культурну та історичну цінність.

Найдавнішою архітектурною пам'яткою XVII–XVIII ст. є Миколаївський собор (1658–1668 рр.), Благовіщенський собор (1702–1716 рр.) та ансамбль грецьких храмів — Михайлівська церква, Всіхсвятська та Троїцька церква. Цікавою архітектурною будовою XVIII ст. є церква Іоанна Богослова. Унікальна особливість цього храму — двоярусність.

У 1715 р. Петро І скасував практику висування полковників, на полковницькі посади почали призначати російських дворян. У 1782 р. був ліквідований Ніжинський полк як адміністративно-територіальна одиниця, а Ніжин позбувся статусу полкового міста. У 1831 р. указом Миколи І Магдебурзьке право було юридично скасоване, і поступово Ніжин перетворюється на провінційне містечко Російської держави.

В 70-х роках XVIII ст. у Ніжині формується комплекс будівель поштової станції. На сьогодні він єдиний в Україні, що зберігся майже повністю. У цьому будинку зупинялися Т.Г.Шевченко, М.В.Ломоносов, Д.І.Фон­ві­зін, О.С.Пушкін, О.С.Грибоєдов, М.В.Гоголь, М.І.Глінка, Марко Вовчок та багато інших видатних діячів культури.

У Ніжині народився і провів дитячі роки Юрій Лисянський — видатний мореплавець, капітан першого рану, один з керівників першої російської навколосвітньої морської експедиції, якою він керував разом з Іваном (Адамом) Крузенштерном у 1803–1806 рр.

Початкова освіта у місті розвивалася ще до ХVII ст.: школи парафіяльні та грецького братства, мале народне та повітове училище давали перші знання ніжинцям. А у першій половині ХІХ ст. Ніжин став значним освітнім і науковим цен­тром України: у 1805 р. в Ніжині було засновано Гімназію вищих наук князя Безбородька, яка поклала початок вищій освіті не тільки в місті, а й на всій Лівобережній Україні. З часу її відкриття (1820 р.) тут надавали широку гуманітарну освіту дітям дворян та духовенства. Випускниками Ніжинського ліцею були видатні українські письменники, вчені, громадські діячі, серед них — М. Гоголь, Є. Гребінка, Л. Глібов, О. Лазаревський та інші видатні особистості.

У Ніжині жила і працювала народна артистка України Марія Заньковецька. Приїжджали до Ніжина відомі театральні трупи М. Кропивницького, М. Садовського, П. Саксаганського і М. Заньковецька виступала разом з ними у виставах. З Ніжином пов'язані імена відомих вчених — академіків Ю.М.Соколова, М.В. Нечкиної, О.О.Богомольця, М.В.Корноухова, конструктора космічних кораблів — С.П.Корольова.

Великий вчений та інженер Євген Оскарович Патон волів не згадувати, що у віці 23 років, 8 січня 1893 р. у ніжинській церкві Успіння він мусив стати до шлюбу з 40-річною вдовою. — прим. ред.

Початок ХХ ст. — це час жорстокої революційної боротьби українського народу за свободу і національну незалежність. Протягом 1917–1920 рр. Ніжин переходив то до представників Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, то до прихильників Центральної Ради, гетьмана П. Скоропадського, або ж знаходилося під окупацією військ Денікіна чи німців. Життя супроводжувалось у 1932–1933 рр. голодомором, а в 1937–1938 рр. — сталінськими репресіями.

Перед Другою світовою війною у Ніжині було 7 заводів, МТС, 17 артілей та 6 приміських колгоспів. Розвивалося у місті культурне та освітнє життя. У 1939–1940рр. діяв педагогічний інститут ім. М.В.Гоголя, чотири технікуми, 13 загальноосвітніх шкіл.

13 вересня 1941 р. гітлерівці зайняли місто. З перших днів окупації почався терор. У кар'єрі цегельного заваду було розстріляно 5 тис. жителів, 415 ніжинців відправили на рабську працю до Німеччини. Більш як 9 тис. ніжинців героїчно билися на фронтах, понад 3 тис. не повернулися до рідних осель. Довгий час у Ніжині діяла молодіжна підпільна організація під керівництвом сліпого юриста Я.П. Батюка Підпільники друкували і розповсюджували листівки, збирали зброю, медикаменти, одяг та переправляли їх у партизанські загони. Вони організовували збір розвідувальної інформації, даних про дислокацію німецьких військ, рух поїздів. У червні 1943 р. гітлерівці заарештували підпільників і після тортур, у ніч з 6 на 7 вересня 1943 р., їх розстріляли. Аж у 1965 р. Я.П.Батюку було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Пам'ятники Герою Радянського Союзу Якову Батюку, льотчиці Любі Губіній, визволителям міста та загиблим ніжинцям свідчать, що в роки війни жителі Ніжина вели мужню і самовіддану боротьбу за незалежність рідного краю.

Наказ по куріню імені Батька Тараса Шевченка № 18 від 20 січня 1918 р.

про звільнення всіх козаків куреня у зв'язку з приходом більшовиків

до м. Ніжина. ЦДАВО України Ф. 1076, оп.1, спр. 20, арк. 81. archives.gov.ua/Sections/Kruty/CDAVO/index.php?11

Пам’ятник керівнику антифашистського підпілля Якову Батюку. Пам’ятник визволителям міста — легкий танк Т-70 (див. стор. 64).

Пам’ятник учасникам війни в Афганістані (фото Арсена Чеботарьова)

На південній околиці: пам'ятник визволителям міста — танк Т3476,

грецька церква Костянтина і Олени на Троїцькому кладовищі

Ниють рани у ветеранів Великої Вітчизняної війни, щемлять і кровоточать вони у тих, хто був на війні у Афганістані, підступно і непомітно підводять до краю життя чорнобильців. Пам'ятник учасникам Афганської війни, відкритий у Ніжині 15 вересня 1997 р., нагадує, що на Землі ще неспокійно, і мир треба захищати.

У повоєнний час ніжинці не лише відбудовували народне господарство, зруйноване війною, а й розвивали виробництво, шукали шляхи його вдосконалення. Особливо це було помітно у 50-х — 80-х рр., коли більшість підприємств міста змінили свій профіль, почали працювати в новому напрямі. Так, завод ";Ніжинсільмаш"; у 1951–1960 рр. освоїв виробництво віялок, кружільних машин. Відбувалась реконструкція заводу, продукція користувалася попитом не лише у Радянському Союзі, а й за його межами. Не менш показовою була робота Ніжинського механічного заводу, який освоював випуск нових механізмів і машин, автоцистерн, морозильних установок тощо. Продукція йшла на підприємства та риболовецькі кораблі В'єтнаму, Кореї, Куби та багатьох інших країн. Значною популярністю користувалася продукція консервного комбінату, заводу продовольчих товарів, пивзаводу, жиркомбінату, заводів будматеріалів, лакофаробового, гумових виробів, меблевої фабрики, об'єднання ";Деснянка"; тощо. Зокрема, ніжинські солоні огірки потрапляли на столи жителів Німеччини, Англії, Бельгії, Франції, Фінляндії.

ПЛАН НІЖИНА КІНЦЯ XVIII — ПОЧАТКУ ХІХ СТОЛІТТЯ

За книгою: Л.А.ПЛЯШКО. Город Писатель. Время.Нежинский период жизни Н. В. Гоголя. Киев. Наукова думка, 1985. С. 112.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. НІЖИН Персоналії-1 Київ 2011 На обкладинці

    Документ
    ... ЖИН Персоналії-1 Київ 2011Наобкладинці: памятник капітану Юрію Лисянському. На ... тавулицяГоголівською, адже у 1821–28 рр. в гімназії вчився Микола ... української культури Гімназія вищихнаук імені князяОлександраБезбородька у Ніжині. Середина ХІХ ст. ...

Другие похожие документы..