Главная > Книга


van der Vyver and John Witte, Jr. - The Hague-Boston-London: Martinus Nijhoff Publishers, 1996. - Р. 285-304.

419Игорь Исиченко.

420Ернст Крістоф Суттнер. Українське християнство на початку III ти­сячоліття: Історичний досвід та еклезіологічні перспективи. - Львів: Свічадо, 2001. - С. 28. (Далі - Суттнер).

421Зеновій Мазурик // ї. - С. 169.

422“Чужий вплив буде тяжіти над нами до тих пір, поки ми не звільнимось від нав’язаних українцям комплексів неповноцінності, стереотипів наслі­дувальності й не повернемось до притаманної нам системи етноконфесійних і культурних вимірів” (Игорь Исиченко).

423Игорь Исиченко.

424Олег Турій. Греко-католики, латинники і православні в Україні: проти, поруч чи разом? (Серія: Україна християнська. Вип. 7). - Львів: Вид. Ін-ту Історії Церкви Львівської Богословської Академії (Без р.в.). - С. 10.

425Поданий отак схематично, цей висновок, звичайно ж, не виглядає достатньо умотивованим. Проте заглиблення в рушійні мотиви українських протестантів у Речі Посполитій чи царській Росії вийшло б за межі нашого огляду.

426Див.: Вікторія Любащенко. Історія протестантизму в Україні (Курс лекцій). - Львів: Просвіта, 1995.

427Іван Паславський. - С. 30, 31.

428Юраш Андрей Васильевич. Религиозно-церковная структура современной Украиньі и ее трансформации (Огляд, зроблений на замовлення Московського Громадського Наукового Фонду й Фонду Форда, США). (Репр.)

429Здзіслав Краснодембський. - С. 157.

430Гьофнер. - С. 232.

431Андрей Зубов // Церковь и общество. - С. 128.

432Цит. за: Іван Паславський. - С. 34.

433Перекажу коротко зміст цієї розмови. Приїхав мій знайомий баптист- американець до своїх одновірців в одному українському місті. Прийшов на їхнє богослужіння, сів і за американським звичаєм закинув ногу на ногу. Українці, що сиділи поруч, йому сказали: “Не можна цього робити”. Американець послухався, оскільки був гостем. Через якийсь час він побачив, що місцевий проповідник після проповіді сів та й закинув ногу на ногу. Американець подумав, що оскільки він - людина вільна, то йому дозволено те, що дозволено проповіднику; та й собі закинув ногу. Після служби сусіди сказали йому: “Недобре Ви вчинили”. “Та чому не добре, - обурився той, - коли те саме робив і ваш проповідник?!” “Е ні, - кажуть люди, - він на коліно закинув коліно, а Ви - ступню. Так не можна”. Ніяк не міг втямити американець, чому в одному випадку закидання ноги на коліно є образою Бога, а в другому - ні.

434Лев Гумилев. - С. 428-429.

435Вацлав Гринєвич. Минуле залишити Богові: Унія та уніатизм в екуменічній перспективі. - Львів: Свічадо, 1998. - С. 164. (Далі - Вацлав Гринєвич).

436Справедливость. - 3 (19) (2000).

437 Монах и воин: Беседа генерала Альберта Макашова с игуменом Алексием (Просвириньім) // Завтра (Газета Государства Российского). - 2 (267). - 12. 01. 99.

438Вениамин Новик // Церковь и общество. - С. 33.

439Євген Сверстюк. - С. 121.

440Звідси, проте, не випливає, що впливи російського православ’я на релігійні почуття українців мають бути поставлені поза законом. Глухий мур між Києвом і Москвою був би другим кінцем тієї самої насильницької палиці.

441Українська газета, від 25 лютого 2000 року.

442Іван Лисяк-Рудницький. Україна між Сходом і Заходом // Історичні есе. - Т. 1. - С. 8.

443Sophia Senyk. A Victim to Nationalism: The Ukrainian Greek-Catholic Church In Its Own Words // Het Christelijk Oosten / The Christian East (ж-л Інституту східнохристиянських студій в Наймеґені, Голландія). - 3-4 (1999). Умотивовану відповідь на цю статтю подав о. Петро Галадза (Там само. - 1-2 (2001)). Зазначу від себе, що суттєвою хибою загалом важливого аналізу сестри Софії Сеник є те, що наведені в ньому цитати не подано в контексті зустрічної пропаганди з боку Московського патріархату.

444Василь Іванишин. Українська Церква і процес національного відродження: Матеріали до вивчення дисциплін гуманітарного циклу. - Дрогобич, 1990. - С.38. (Далі - Василь Іванишин).

445Поступ, 8 квітня 2000 року.

446Патріарх Йосиф Сліпий. Ісповідник віри: Методичний посібник. - Львів: Комісія у справах катехизації УГКЦ, 2002. - С. 30. (Далі - Патріарх Иосиф Сліпий. Ісповідник віри).

447Василь Іванишин. - С. 12.

448Детальніше про це див. розд. 5, стор. 468.

449Див: М. Маринович. До аналізу віденської зустрічі делегацій УПЦ й УГКЦ // Вірую. - 19-20 (1998). Тут я лише зазначу, що делегація УГКЦ відмовилася підписати відповідний параграф комюніке. Причина зрозуміла: ситуація у внутрішньоправославних конфліктах в Україні є надто дражливою, щоб українські греко-католики могли собі дозволити ставати на чийсь бік. Втім, газета “Регион” через якийсь тиждень поспішила надрукувати статтю під красно­мовною назвою “Униатьі будут общаться только с канонической Церковью”, що викликало велике невдоволення серед православних автокефального статусу.

450Цю особливість, як правило, ніяк не можуть зрозуміти західні християни, які звикли до плюралізму Церков і не вловлюють, що такий спокійніший плюралізм у нас міг би існувати лише між уже об'єднаною (!) Київською Церквою, Римо-Католицькою Церквою в Україні та українськими проте­стантськими Церквами й спільнотами.

451Peter Neuner // Chrzescijanstwo jutra. - C. 243.

452Николай Митрохин. Русская Православная Церковь на Западной Украине //Диа-Логос. 2000-01. Альманах. - Москва: Культурно-просветительский центр «Духовная Библиотека», 2001. - С. 292.

453Андрій Юраш // Матеріали Круглого столу “Релігійний вибір населення України”.

454о. Мирон Петро Бендик. Помісність Української Греко-Католицької Церкви та її бачення Патріархом Йосифом Сліпим. - Львів: Свічадо, 1996. - С. 16-17. (Далі - Мирон Бендик).

455Андрій Чировський // Богословія. - 66 (2002) - С. 111.

456Точна цитата слів співробітника Московської патріархії звучить так: “Власть терпит Церковь только как придаток к Отделу внешних церковних сношений”. Див.: Б. А. Филиппов. Государство и церковь: детерминантьі политики. - Москва: СТБИ. - http://www.rchgi.spb.ru/fil.html - С. 9.

457Патріарх Иосиф Сліпий. Ісповідник віри. - С. 40.

458Клавдіо Ґуджеротті.

459Так, на думку архиєпископа Львівського УПЦ МП Августина, “будь-які заклики греко-католиків до християнської єдності все одно закінчуються закликом визнати першість Папи” (http://www.portal-credo.ru).

460Богословія. - Т. 65. - С. 56.

461Тут до церковної ситуації пристосовано цитату з доповіді Лєшека Ґавора “Міжкультурна толерантність у громадянських суспільствах в добу глобалізації”, прочитаної у Львівському національному університеті 14 грудня 2001 року на міжнародній науковій конференції “Громадянське суспільство і соціальні перетворення”.

462о. Борис Ґудзяк. Інавґураційне слово ректора Українського Католицького Університету: Доповідь на Академічних нарадах з нагоди відкриття УКУ, Львів, 26 червня 2002 року.

463Тут і нижче автор статті спирається на ще не опубліковані робочі чернетки проекту “Глобалізація: релігія, культура, етнічність”, започаткованого 2000 року в Центрі вивчення світових релігій при Гарвардській богословській школі, люб’язно надані йому дослідниками цього проекту.

464Клавдіо Гуджеротті.

465Ігор Шевченко. Україна між Сходом і Заходом: Нариси з історії культури до початку ХУІІІст. - Львів: ІІЦ ЛБА, 2001. - С. 7.

466Максим Розумний. - С. 195-196.

467Максим Розумний. - С. 218.

468Борис Гудзяк. - С. 315.

469Здзіслав Краснодембський. - С. 160.

470Дмитро Шурхало // ї. - С. 211.

471Цит. за: Марат Чешков // І. - С. 179.

472Максим Розумний. - С. 144.

473Визнаючи загалом більший динамізм західних християн, все ж треба обачно ставитися до полемічного перебільшення впливовості західних місіо­нерів на місцевих християн. Часом таке перебільшення служить лише моти­вацією для апелювання до держави з метою змусити її втрутитися в релігійні процеси й захистити місцеві Церкви.

474Аркадій Жуковський. Петро Могила й питання єдности Церков. - Київ: Мистецтво, 1997. - С. 179.

475Клавдіо Ґуджеротті.

476Интервью диакона Андрея Кураева “Две Церкви - два пути” для ежедневной интернет-газетьі “Вести^и”. - 26 октября 2000 года. (http://www.vesti.ru/2000/10/23/972310265.html).

477Цит. за: БРІ. - 3 (2000). - С. 57.

478Зеновій Мазурик // І - С. 174.

479Александр Смоляр // І. - С. 92.

480Матеріали Круглого столу “Україна та Об’єднана Европа на тлі процесу Глобалізації” // ї. - С. 59.

481Роберт Тафт. Слово до випускників // Богословія. - 64 (2000). - С. 92.

482Зеновій Мазурик // І. - С. 174.

483Здзіслав Краснодембський. - С. 163.

484Urs Altermatt. - С. 69.

485 Monika Hellwig // Chrzescijanstwo jutra. - C. 287.

486Тойнбі. - Т. 2. - С. 116.

487Олів’є Клеман // Знаки часу. - С. 181.

488Вільям Темпл. Проповідь на богослужінні з приводу відкриття Другої Всесвітньої конференції з Віри та Устрою (Единбурґ, 1937) // Знаки часу. - С. 385-386. (Далі - Вільям Темпл).

489Цит. за: Іван Гаваньо. Роздуми над “екуменічною” концепцією Російської Православної Церкви // Богословія. - 65 (2001) - С. 114.

490Іван Гаваньо. Слово редактора // Там само. - С. 16.

491Цит. за: Іван Гаваньо. Роздуми над “екуменічною” концепцією РПЦ // Там само. - С. 112.

492 Філіп Поттер. Звіт Генерального Секретаря на Шостій Асамблеї ВРЦ (Ванкувер, 1983) // Знаки часу. - С. 397.

493 Пауло Козльо. Дьявол и сеньорита Прим / Пер. з португ. А. Богдановский. - Киев: “София”; Москва: ИД “Гелиос”, 2002. - С. 5. (Далі - Пауло Козльо).

494Чарльз Е. Курран. Релігійна свобода і права людини у світі та Церкві: християнська перспектива // Релігійна свобода і права людини. - Т. 1. - С. 348.

495Игорь Исиченко.

496Виктор Еленский. Христианство и век // Зеркало недели, 12 февраля 2000 года. (Цит. за БРІ. - 3 (2000). - С. 49).

497Борис Ґудзяк. - С. 52.

Екуменізм став церковною візиткою ХХ століття. Започат­кований з ініціативи протестантських місіонерів, підтриманий тими православними, які згодом сформували “лінію Атенагора”, і, врешті, опертий на авторитет Другого Ватиканського Собору, екуменізм постав перед християнською спільнотою у всьому розмаїтті своїх проявів, далеко не завжди однозначно позитивних, проте водночас однозначно повчальних. Попри всі гравітаційні збурення, спричинені впливами великої політики, вектор еку­менізму незмінно залишається спрямованим у бік християнського

498Див., наприклад, “Екуменічну Хартію про співробітництво між Церквами Європи” в ж-лі Богословія. - 64 (2000). - С. 175.

499Див.: Архиепископ Серафим (Соболев). Ересь зкуменизма // Святая Русь. - 1-2 (2000).

500Тарас Возняк. Зауваги до філософських аспектів екуменічного діалогу // ї. - С. 218.

501 Наталя Кочан. Чи можливий православно-католицький діалог в Україні в реаліях 90-х років? // Знаки часу. - С. 479.

502Див.: Заява єпископату Української Православної Церкви щодо шляхів подолання розколу в українському Православ’ї, 2000 р. (розповсюджена в ЛБА 15 грудня 2000 р. під час семінару “Православ’я в Україні: Три візії об’єднання”). (Репр.).

503Мирон Бендик. - С. 47.

504З промови Івана Павла II на зустрічі з представниками Всеукраїнської Ради Церков та релігійних організацій (Вітаю тебе, Україно! Пастирський візит Святішого Отця Івана Павла II в Україну 23-27 червня 2001 року: Промови і проповіді. - Львів: Свічадо, 2001. - С. 42). (Далі - Вітаю тебе, Україно!)

505Так, наприклад, 29 березня 2001 року в сайті коrrespondent.net (http:// www.korrespondent.net/main/16411/) з посиланням на агенцію Інтерфакс-Україна подано інформацію: “Виступаючи в четвер у Москві на засіданні Фонду єдності православних народів, патріарх [Алексій II] нагадав, що на початку девяностих років ‘греко-католики розгромили на заході України відразу три православні єпархії - Львівську, Тернопільську й !вано-Франківську’”.

506Див. матеріали, подані в Арці в №№ 14, 16, 18 (2001).

507Див.: Заява єпископату Української Православної Церкви щодо шляхів подолання розколу в українському Православ’ї.

508Троїцький вісник. - 3 (67) (2000). - 24 березня.

509І це завдання аж ніяк не з’явилося сьогодні: “Українець не мислив для себе іншого шляху до самоідентифікації, окрім ствердження власної чужості до російського” (Вілен Горський // Дух і Літера. - 3-4 (1998). - С. 106).

510Роман Кісь // ї. - С. 242.

511Відомо, що таке розмежування несе в собі певну загрозу, яку ми про­ілюструємо на особовому рівні. Самоусвідомлення особи та ствердження нею, що особовий досвід “іншого” не може бути ототожнений з “її” особовим досві­дом, - це лише половина шляху. Важливо, щоб таке усвідомлення не призводило до відчуження. Ось як цю проблему аналізує Кароль Войтила: “Вони [всі люди] є не тільки ‘іншими’ стосовно до ‘Я’, але кожен з них є одночасно ‘іншим Я’. ‘Інший’ - autrui є... тим одним ‘іншим Я’, що перебуває у певним чином пере­живаному стосунку до мого власного ‘Я’. [...] Відчуження означає не що інше, як заперечення участі, послаблення чи навіть знищення можливості переживання іншої людини як ‘іншого Я’, а через це і певне спустошення ситуації ‘Я’ - ‘інший’. Відчуження означає таке становище людини, такий стан, таку на­станову, за якої вона стає до певної міри нездатною переживати іншу людину як ‘інше Я’” (Кароль Войтила. Участь чи відчуження // Досвід людської особи: Нариси з філос. антропології / Пер. П. Гусак, Т. Добко, А. Костюк, Ю. Підлісний, А. і В. Турчиновські. - С. 248, 253-254). Отож тут важливо, усвідомивши свою непо­дібність, не втратити можливості співпереживання й відкритості на “іншого”.

512Див.: Konrad Raiser. Ecumenism in Transition: A Paradigm Shift in the Ecumenical Movement? - Geneva: WCC Publications. - 1994. - C. 14.

51304. 06. 01. ИТАР-ТАСС / Радонеж. “Патриарх Алексий считает невоз- можной свою встречу с папой римским до тех пор, ‘пока на Украине идет война греко-католиков против православних’”.

05. 06. 01. ИТАР-ТАСС / Радонеж. “Патриарх Алексий отмечает, что его встреча с римским папой по-прежнему невозможна ввиду агрессивних действий католицизма против православной Церкви”. Із такою заявою виступив 5 червня перед журналістами Патріарх Московський і всієї Русі Алексій, відповідаючи на питання щодо можливості поновлення діалогу з Ватиканом... Його Святість із жалем констатував: на Західній Україні до цього дня продовжується захоплення православних храмів греко-католиками, які за допомогою загонів УНА-УНСО вже розгромили три православні єпархії у Львові, Тернополі й Івано-Фран­ківську (http://www.radonezh.orthodoxy.ru/news_text.asp?id_news=2755).

514Білоруські консультації в рамках проекту “Примирення в Європі” (Тра­вень 1999 року).

51515. 12. 99. ИТАР-ТАСС / Радонеж. “Ватикан вновь проявляет лицемерие: по мнению кардинала Содано, проблеми взаимоотношений между православ­ними и греко-католиками на Западной Украине носят местний характер”. Дер­жавний секретар Ватикану Анджело Содано, який перебував із візитом у Москві, зустрівся з Патріархом Московським і всієї Русі Алексієм ІІ. Як заявив кар­динал Содано, проблеми взаємин між православними і греко-католиками на Західній Україні мають місцевий характер і стосуються відносин між громадами. “Це не питання Москви й Ватикану”. Таку думку кардинал Содано висловив 15 грудня, відповідаючи на питання журналістів про заходи, що їх вживають офіційні особи Ватикану щодо вирішення конфліктної ситуації в західних областях України.

516Український переклад цього положення “Екуменічної концепції” РПЦ подається за ст. о. Івана Гаваньо “Роздуми над ‘екуменічною’ концепцією Російської Православної Церкви” (Богословія. - 65 (2001). - С. 118).

517Див. пункти 16 і 34 Заяви Змішаної Міжнародної комісії з богословського діалогу між помісними православними Церквами та Римо-Католицькою Церквою на шостій пленарній сесії у Баламанді // Знаки часу. - С. 429-430, 432.

518Див., для прикладу, звернення: Sinod Gerarchia Cattolica Ucraina. Segre- tariato. To His Holiness PIMEN, Patriarch of Moscow; to the Synod and all the Most Reverend Metropolitans, Archibishops, and Bishops of the Russian Orthodox Church 14 October 1989.

519Суттнер. - С. 37-38.

520Вітаю тебе, Україно! - С. 91. До речі, якби Московський патріархат виступив у час перестройки зі щирим визнанням своїх помилок, що проявилися в тотальному підкоренні безбожній владі й негідному духа Христового “вирі­шенні уніатського питання” в 1946 році, події в Галичині могли б піти зовсім іншим руслом. Проте навіть сьогодні відповідний крок із боку Російської Право­славної Церкви міг би мати позитивний і преображувальний вплив на увесь спектр відносин між обома Церквами.

521.ua

52216. 05. 2001. Religious Information Service of Ukraine. Згідно з матеріалами загальноукраїнських соціологічних опитувань, проведених у лютому-квітні 2001 року, населення України загалом позитивно ставилось до ідеї візиту Папи Івана Павла ІІ. Аналітик Центру соціальних та маркетингових досліджень СОЦІС Олександр Стегній повідомив на прес-конференції, що на запитання “Як Ви ставитеся до майбутнього візиту Папи в Україну?” відповіді були такими:

  1. % - позитивно, 4 % - негативно, 23 % - байдуже, 16 % - нічого не знають про візит Папи, 14 % - не змогли відповісти на це запитання. На думку соціологів, кампанія проти цього візиту “мала однозначно політичний характер і не мала вирішальної підтримки всередині українського суспільства”.

523Опитування проведено російською аґенцією “Интерфакс”. Див.: , July 3, 2001.

524Александр Ципко. Папу надо благодарить, а не ссориться с ним // Неза- висимая газета. - 02. 07. 2001.

525Андрій Юраш // Матеріали Круглого столу “Релігійний вибір населення України”.

526Цит. за: Наталія Кочан. Екуменізм: до характеристики явища і поняття // Знаки часу. - С. 17.

527Для прикладу, таку думку висловив швейцарський єзуїт Роберт Готц (Robert Hotz, SJ).

528Див.: Олів’є Клеман // Знаки часу. - С. 199.

529Розповсюджено засобами електронного зв’язку через bratstvo@online.ru 20 червня 2001 року.

530Андрій Юраш // Матеріали Круглого столу “Релігійний вибір населення України”.

531Андрій Юраш // Матеріали Круглого столу “Релігійний вибір населення України”. - С. 13.

532Суттнер. - С. 23.

533Див.: Вацлав Гринєвич. - С. 13.

534Цей висновок подаємо в інтерпретації Вацлава Гринєвича у його книзі Минуле залишити Богові. - С.40.

535Мирон Бендик. - С. 15.

536Мирон Бендик. - С. 11.

537Там само. - С. 46.

538Иосиф Сліпий. Твори. - Т. 14. - С. 228. (Цит. за: Мирон Бендик. - С. 20).

539 Kard. Huzar: Brak jednosci przez biurokraj w kurii // Katolicka Agencja Informacyjna.- Warszawa. 12. 10. 2002 (http://andrzej.kai.pl/ekai/serwis/?MID=3298).

540Суттнер. - С. 41 (виділення моє).

541Цю цитату і дві наступні подано за: Вацлав Гринєвич. - С. 35.

542У зв’язку з цим цікаво було б прослідкувати, на яких історичних фактах ґрунтує Здзіслав Краснодембський свій висновок, що у польській культурі “домінує - особливо в польській гуманітарній науці - прагнення розв’язувати конфлікти за допомогою загального консенсусу й ліквідовувати будь-яку напругу за допомогою вищого духовного синтезу, щоб виробити ‘мудрий’, гуманістичний погляд” (Здзіслав Краснодембський. - С. 97). Я не заперечую цей висновок, оскільки польський дослідник краще знає свою культуру. Просто цікаво було б знати, якою є ґенеза цієї її риси.

543!ван Паславський. - С. 37.

544Вацлав Гринєвич. - С. 154.

545Вацлав Гринєвич. - С. 154-155.

546Там само. - С. 40.

547Суттнер. - С. 55.

548Вацлав Гринєвич. - С. 97.

549Там само. - С. 155.

550Цит. за: Мирон Бендик. - С. 31.

551До такої “родинної” лексики вдається багато дослідників, зокрема о. Борис Гудзяк: “Попри те, що Київська митрополія завжди була дочірньою Церквою Царгорода, вона рідко вступала в еклезіально-догматичні суперечки між Церквами-сестрами - Візантійською та Римською. Наче дитина, що живе у незгідливій сім’ї, Руська Церква час від часу повторювала ті чи інші висловлю­вання, підслухані у суперечках батьків, але здебільшого уникала чи й ігнорувала конфлікт старшого покоління. [...] Загальна схема поведінки вимальовується чітко: Київська митрополія всіляко підкреслювала свою духовну спорідненість

із Римською Церквою, не відрікаючись матірньої Церкви у Царгороді” (Борис Гудзяк. - С. 65-66).

552!ван Лисяк-Рудницький. Україна між Сходом і Заходом // Історичні есе. - Т. 1. - С. 9 (виділення моє).

553Мирон Бендик. - С. 21.

554!ван Паславський. - С. 135.

555 Вислів Тараса Шевченка з його “Дневника”

556Здзіслав Краснодембський. - С. 45.

557Вільям Темпл // Знаки часу. - С. 387.

558Тойнбі. - Т. 2. - С.117-118 (виділення моє).

559Ярослав !саєвич. - С. 73.

560Цит. за: !ван Лисяк-Рудницький. Виродження та відродження інтелігенції // Історичні есе. - Т. 2. - С. 370.

561Лев Гумилев. - С. 309, 313.

562Лев Гумилев. - С. 255.

563Ярослав каєвич. - С. 74.

564Даниил Андреев. - С. 13 (виділення моє).

565Лев Гумилев. - С. 280.

566Пауло Козльо. - С. 9.

567Цит. за: Наталя Яковенко. - С. 136.

568Цит. за: Ьан Паславський. - С. 22.

569Наталя Яковенко. - С. 169.

570Цит за: Наталя Яковенко. - С. 136.

571Вітаю тебе, Україно! - С. 94.

572Парафіяльна газета (Тижневик католицьких парафій України). - 17-18 (2001).

573Вячеслав Липинський // Знаки часу. - С. 94.

574Див. прим. 96 наприкінці розд. 1.

575Див. прим. 27 у розд. 3.

576Різдвяне звернення UrbietOrbi Вселенського Архиєрея Папи ^ана Пав­ла II. - Рим, 25 грудня 2001 року.

577Jonatan Sacks. Faith in the Future. - London: Darton, Longman & Todd, 1995. - P. 56. (Цит. за: Поль Пупар. - С. 3).

578Ьан Лисяк-Рудницький. В обороні інтелекту // Сторичні есе. - Т. 2. - С. 406.

579З виступу Святішого Отця ^ана Павла II в Апостольській Нунціатурі на зустрічі з членами Українського Католицького Єпископату. - Пункт 7 (Вітаю тебе, Україно! - С. 37).

580Цит. за: Здзіслав Краснодембський. - С. 176.

581Там само. - С. 159.

582Володимир Кухарський. Це божественне ймення Вкраїна. // Мандрівець. -

  1. (1994). - С. 88.

583Як я вже згадував у передмові, у цій книзі можна натрапити на такі частини тексту, які вже було оприлюднено мною в інших друкованих виданнях (на­приклад, у журналах Богословія, І, Сучасність), у різноманітних газетах або в доповідях, виголошених на наукових конференціях.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Студентські наукові записки серія „гуманітарні науки”

    Документ
    Баран В. К., д-р іст. наук, проф.; Вокальчук Г. М., д-р філол. наук, доц.; Жилюк С. І., д-р іст.наук, проф.; Жуковський В. М., д-р пед. наук, проф.; Кралюк П.
  2. Методичні матеріали щодо поточного та підсумкового контролю знань студентів з дисципліни “культурологія”

    Документ
    У контексті глобалізаційних процесів, переходу до інформаційного суспільства здійснюються пошуки модернізації освіти, посилюється значення гуманітарної освіти.
  3. Даний текст представлено лише для ознайомлення

    Книга
    Даний текст представлено лише для ознайомлення, не для використання – ні комерційного, ані некомерційного. Якщо текст Вам сподобався – будь-ласка, придбайте книгу у книгарні.
  4. Http school85 edu kh ua/beebleeoteka/ ☼ E-mail libraryschool 85@ gmail com

    Документ
    Що то були за сосни, та дуби, та липи А хіба тільки тут?! А отам в Осовці! А на чеських полях! А на панських! А на Тимошівщині Рве, було, та рве, як буревій, а все, “щоб просо вродило, а після пшениця”.

Другие похожие документы..