Главная > Документ


21

ОСНОВНІ ШКОЛИ Й НАПРЯМКИ В АНТРОПОЛОГІЇ

ОСНОВНІ ШКОЛИ Й НАПРЯМКИ В СОЦІАЛЬНІЙ АНТРОПОЛОГІЇ

План

1. Становлення й розвиток класичного еволюціонізму.

2. Дифузіоністський напрямок у культурно-антропологічному знанні.

3. Соціологічна школа в антропології.

4. Культурно-історична школа: основні ідеї й принципи.

5. Біологічні й психологічні напрямки у вивченні культур.

6. Психоаналітичний підхід до вивчення культур.

7. Функціоналізм і структуралізм у культурній антропології.

8. Становлення й розвиток символічної антропології.

9. Культурний релятивізм як напрямок в антропології

1. СТАНОВЛЕННЯ Й РОЗВИТОК КЛАСИЧНОГО ЕВОЛЮЦІОНІЗМУ

Історичні умови й теоретичні передумови становлення еволюціоністських концепцій

Поява дисципліни, що систематично вивчала культури як особливі форми організації життя людини й регулярно існувала в ряді європейських країн, звичайно датується приблизно 50-ми роками XIX ст. Це не означає, що до цього часу не було культурологічних концепцій і що особливості життєдіяльності різних народів не були предметом аналізу істориків, філософів, географів і т.д. Мова йде про формування самостійної дисципліни, що досліджувала історичний розвиток культур, що здійснювала порівняльний аналіз їхніх різних типів, що вивчала закономірності функціонування й структурної організації, взаємодію із природними умовами. Трохи пізніше, наприкінці XIX ст., були засновані кафедри в університетах і навіть створені цілі інститути, головним завданням яких було вивчення культур в історичному й структурно-функціональному аспектах. Незалежно від способу, методу, предметної області досліджень всі вони спиралися на описи всіляких сторін життя й побуту численних народів, що населяли в минулому Землю й живуть на ній понині (конкретно-етнографічні дослідження). Для систематизації, узагальнення конкретно-емпіричних даних використовувалися різні методи, прийоми, створювалися теорії культур, культурологічні концепції, що впорядковують різноманітні розрізнені відомості в єдину цілісну картину. Оформленню вивчення культур у самостійну дисципліну сприяв ряд обставин і історичних умов.

Серед них необхідно виділити принаймні три моменти.

Перший - це відкриття європейцями в XVIII-XIX ст. все нових і нових земель і продовження колоніальної експансії Англією (проникнення в Південну Африку, поступове скорення Індії, захоплення Індонезії й т.д.), Францією (скорення Алжиру, захоплення ряду архіпелагів у Полінезії (Таїті), захоплення Південного В'єтнаму) і т.д. Розширення економічних і господарських контактів приводило до швидкого росту етнографічних відомостей. У свою чергу зростання економічного впливу породило необхідність дослідження культур народів для забезпечення керування ними.

Другий момент - це розробка проблем історії й теорії культури в працях філософів епохи Просвіти. Маються на увазі ідеї географічного детермінізму, основна теза якого: людина, народи, звичаї - продукти впливу навколишніх природних умов (Монтеск'є). Широко поширилася теорія ";шляхетного дикуна";, що живе за природними законами природи (Руссо, Дідро й ін.). Тоді ж була розроблена схема загальісторичних стадій культурного розвитку (Тюрго, Вольтер, Кондорсе). Крім цього, робилися спроби сполучити ці загальнолюдські стадії розвитку з ідеєю національної своєрідності кожного конкретного народу, високої цінності кожної конкретної культури (Гердер).

І нарешті, остання обставина - це утвердження еволюційного світогляду завдяки появі космогонічної гіпотези І. Канта (1755) і П. Лапласа (1796) в астрономії, еволюційного підходу в геології Ч. Лайєлля (1830-1833) і ін. Особливе значення мало застосування принципу розвитку в біології Ж. Ламарком (1809), К. Бером (1829-1837) і побудова загальорганічної теорії еволюції Ч. Дарвіном і А. Уоллесом (50-і роки). Тому, природно, ідея еволюції, розвитку, що отримала перемогу в різних галузях знання й, що витісняла з них напівбогословські погляди, проникнула в область вивчення людини й культури.

У середині XIX в. і навіть трохи раніше в європейських країнах організовувалися географічні, антропологічні, етнологічні товариства, у яких акумулювалися відомості про особливості розвитку й функціонування різних культур. Першим було створено ";Паризьке товариство етнології"; (1839), згодом реорганізоване в ";Товариство антропології"; (1859). У Нью-Йорку в 1842 р. сформувалося ";Американське етнологічне товариство";. В Англії в 1843 р. було відкрито ";Етнологічне товариство";, а в 1863 р. воно було доповнено ще й ";Антропологічним товариством";, які при об'єднанні в 1871 р. утворили ";Королівський антропологічний інститут Великобританії й Ірландії";. У Німеччині ";Товариство антропології, етнології й доісторії"; сформувалося в 1869 р.

Поряд із цими організаціями, центрами по вивченню культур стали антропологічні й етнографічні музеї, такі, як музеї в Будапешті (1872), Стокгольмі (1874), Парижі (1877), Роттердамі (1883), Варшаві (1888) і т.д. З більшою увагою до вивчення різноманітних культур відносилися в США, де був відкритий цілий ряд антропологічних музеїв. Найбільш відомі з них Чиказький музей природної історії (1893), музей Карнегі в Піттсбургі (1895, Пенсільванія), музей антропології в Берклі (1901, Каліфорнія).

Остаточним етапом в організаційному оформленні вивчення культур (незалежно від того, чи називалася дисципліна етнологією, соціальною або культурною антропологією) була поява спеціальних періодичних видань: в Англії - ";Фольклор"; (1890) і ";Людина"; (1901), у Німеччині - ";Ethnologica"; (1909), у США - ";Американський антрополог"; (1899).

Перші еволюціоністські теорії культур

В атмосфері живого інтересу до життя народів в умовах інших культур майже одночасно в Німеччині, Франції, Австрії, Англії й США з'явилися перші еволюціоністські концепції культури. Основні риси цього підходу: ідея єдності людського роду й однаковості розвитку культур, пряма однолінійність цього розвитку - від простого до складного, дуже часто обов'язковість виділених стадій розвитку для всіх суспільств, ідея суспільного прогресу й історичного оптимізму, просвітительсько-раціоналістичний ідеал майбутнього розвитку культур, психологічне обґрунтування явищ культури й нерідке виведення закономірностей розвитку суспільств із психічних властивостей індивіда. Найважливішими його представниками є: в Англії - Г. Спенсер, Дж. Мак-Леннан, Дж. Лебок, Е. Тайлор, Дж.Фрезер; у Німеччині - А. Бастіан, Т. Вайц, Ю. Ліпперт; у Франції - Ш. Летурно; у США - Л.Г. Морган.

Торкаючись характеристики предметної області й завдань, які ставили перед собою перші дослідники культур, необхідно виділити основну ідею практично всіх теорій культур. Це ідея створення загальної науки про людину й культуру, незалежно від того, як називалися дисципліни, - культурна або соціальна антропологія, культурологія або просто антропологія. Головними предметними областями досліджень були стадії розвитку культур, історичні форми шлюбу й сім'ї, з'ясування причин ряду заборон (табу), звичаїв (екзогамія), аналіз культурної своєрідності перших форм релігії.

А.Бастіан (1826-1905) одним з перших створив еволюційну концепцію культур. Його головна праця ";Людина в історії"; (1860) має підзаголовок ";До обґрунтування психологічного світогляду";. Книга складається із трьох томів, назви яких багато говорять про особливості його концепції культур (";Психологія як природнича наука";; ";Психологія й міфологія";; ";Політична психологія";). Автор використовує психологічний метод у дослідженні культур і людського духу. Єдністю людської психіки обумовлюється єдність людської культури. Кожен народ породжує певне коло ідей, що залишається незмінним, поки він живе ізольовано. При спілкуванні з іншими народами в коло ідей уводяться нові положення, що спонукають до нових форм діяльності. Природничо-науковий метод А. Бастіана складався в психологічній інтерпретації клітинної теорії. ";Клітини"; або ";вимірювальні одиниці"; були в Бастіана ";елементарними ідеями";. На його думку, вони лежали в основі всіх явищ і давали ключ до розуміння історичного розвитку, що конкретно проявлялося в різних провінціях земної кулі у вигляді ";етнічних ідей"; більш високого рівня організації, ніж ";елементарні ідеї";. Він прагнув звести все різноманіття явищ культур до нечисленних основних елементів, сукупність яких і складала його теоретичну конструкцію.

У ті ж роки опублікував свої роботи Т. Вайц (1821-1864). Його шеститомна ";Антропологія природних народів"; (1858-1872) була присвячена створенню нової науки, що повинна була б об'єднати антропологічні, психологічні й культурно-історичні підходи до аналізу культур. Найважливішим завданням нової науки Вайц уважав вивчення психічних, моральних і інтелектуальних здібностей людей. Він відкидав ідею прямого впливу географічного середовища на культуру людей і походив у своїх дослідженнях з ідеї єдності людства.

Англійський учений Дж. Мак-Леннан (1827-1881) робив акцент у своїх дослідженнях на шлюбно-сімейних відносинах як стороні культури. Велику популярність отримала його книга ";Первісний шлюб"; (1865). Він привернув увагу вчених світу до цікавих особливостей звичаїв, що існували в різних культурах: шлюб через викрадення, екзогамію (заборона шлюбно-сімейних відносин усередині кровноспорідненого колективу), поліандрію (багатомужство). Досить незвичним для європейців здавався звичай мати одній жінці декількох чоловіків. Мак-Леннан виділяв два типи поліандрії: ";наірський тип";, коли чоловіки жінки не рідні між собою, і ";тибетський тип";, де вони є рідними братами. Саме поширенням цього звичаю Мак-Леннан пояснював жіночий рахунок споріднення.

Не був далекий англійський дослідник теоретичним побудовам еволюціоністського характеру, зробивши основний акцент на єдності людської культури, на подібності ";сімей людства";, що набагато перевищувалася їхні розбіжності. В 1870 р. вийшла ще одна робота Мак-Леннана ";Про шанування тварин і рослин";, що послужила первинним імпульсом до вивчення первісних форм релігії, насамперед тотемізму.

У Франції еволюційний підхід до вивчення культур формувався в рамках соціології, що наклало відбиток на особливості його розвитку й вивчення культур у країні в цілому. О. Конт - один із творців соціології - склав еволюційну періодизацію історичного процесу. Первісний період історії він підрозділив відповідно до форм релігійних вірувань: фетишизм (мисливське господарство), політеїзм (скотарство) і монотеїзм (землеробство). Послідовниками О. Конта стали Ш. Летурно й Е. Дюркгейм. Напрямок у вивченні культур, що існував у Франції наприкінці XIX - першій половині XX ст., називають соціологічним.

Еволюціоністська концепція культури Е.Тайлора

Англійський учений Тайлор (1832-1917) спочатку готувався до торгово-промислової діяльності. Але доля розпорядилася інакше. Опинившись волею обставин в 1855 р. в Америці, він серйозно зацікавився вивченням древніх культур цього континенту. Повернувшись на батьківщину, він увесь свій час почав віддавати вивченню традиційних культур. В 1865 р. Тайлор видав свою першу працю ";Дослідження в області древньої історії людства";. У нім він відстоював ідею прогресивного розвитку культури від епохи дикості до сучасної цивілізації. Різницю в побуті й культурі окремих народів Е. Тайлор пояснював неоднаковістю досягнутих ними щаблів розвитку. За першою роботою пішли ";Первісна культура"; (1871), ";Антропологія"; (1881), ";Про метод дослідження розвитку установ"; (1888). Офіційну посаду (хоронитель етнографічного музею в Оксфорді) учений зайняв лише в 1883 р. В 1886 р. він став професором кафедри, що відкрилася в Оксфордському університеті, антропології.

Свою еволюціоністську концепцію розвитку культур Тайлор найбільше повно виклав у книзі ";Первісна культура";. У ній він всебічно розвивав ідею прогресивного розвитку культур, протиставляючи її ";теорії виродження"; графа Ж. де Местра. Суть останньої можна звести до двох положень. По-перше, історія культури починається з появи на Землі напівцивілізованої раси людей; по-друге, із цієї стадії культура пішла двома шляхами: назад, до суспільства дикунів, і вперед, до цивілізованих людей. Дана теорія прагнула згладити деякі протиріччя креаціоністсько-богословської концепції. Відповідно до релігійних уявлень, люди були створені вже з певним (і чималим) рівнем культури. Сини Адама займалися землеробством і скотарством, їхні найближчі нащадки побудували корабель-ковчег і намагалися скласти з обпаленої цегли Вавилонську вежу. Але тоді звідки узялися дикі мисливці й рибалки? Вони поступово деградували й стали носіями нижчої культури.

Е. Тайлор не заперечував можливості регресивних змін у культурах у результаті історичних або природних катаклізмів, але при цьому стверджував, що магістральним напрямом в історії людства є еволюційний прогресивний розвиток культур. Він уважав також, що напрямок цього розвитку самоочевидний, тому що дуже ";багато відомо фактів, які по своїй послідовності можуть бути розміщені в одному певному порядку, але ніяк не у зворотному";. Тайлор був переконаний, що всі культури повинні пройти приблизно ті ж стадії в загальнокультурному розвитку, що й цивілізовані (європейські країни), від неосвіченого стану до освіченого, коли все більшу роль повинні грати раціоналістична наука й ідеологія.
Ідеалом, зразком для нього були точної, природні, науки. У своїх дослідженнях Е. Тайлор намагався застосувати природничо-наукову систематику. Одиниці вивчення для нього - окремі елементи культури. Це або окремі категорії матеріальної культури (знаряддя праці, списи, лук і стріли, тканини), або явища духовної культури (міфи, жертвоприносини, ритуали й т.д.).

Всі явища культури Тайлор уподібнював ";видам рослин і тварин, досліджуваних натуралістами";. На його думку, ";історія людства є частина або навіть часточка історії природи й людські думки, бажання й дії узгоджуються із законами настільки ж чіткими, як і ті, які управляють рухом хвиль, сполученням хімічних елементів і ростом рослин і тварин";.

До числа найважливіших закономірностей Е.Тайлор відносив ";загальну подібність природи людини"; і ";загальну подібність обставин її життя";. Всі народи й всі культури з'єднані між собою в безперервний і еволюційний ряд, що прогресивно розвивається. Особливо Тайлор підкреслював поступовий характер еволюції, розвиток від простого до складного.

Природничо-науковий метод Е.Тайлора страждав істотним недоліком: еволюція явищ або елементів культури вивчалася поза залежністю й зв'язком їх один з одним. Культура є лише сукупність, по його визначенню, знарядь праці, зброї, техніки, обрядів, вірувань, ритуалів і т.д. Вона не становить цілісного явища. Однак Тайлор сам відчував недоліки такого способу вивчення й розумів, що явища культури тісно пов'язані між собою. Він писав ";про ту мовчазну згоду, або єдність, що у такому сильному ступені спонукує цілі народи з'єднуватися у вживанні спільної мови, у сповіданні спільної релігії, у досягненні спільного рівня мистецтва й знання";. Але ці положення ніяк не впливали на хід його ж досліджень і узагальнень, у тому числі викладених у книзі ";Первісна культура";. Проте прийоми природничо-наукового вивчення явищ культури, пошуку їхніх спільних рис згодом отримали назву типологічного порівняння й стали складовою частиною порівняльно-історичного методу. У процесі вивчення культур Е.Тайлор застосовував також ";метод пережитків";. Під пережитком він розумів ";живе свідчення або пам'ятник минулого";, ";ті обряди, звичаї, погляди та інше, які, будучи в силу звички перенесені з однієї стадії культури, властивій їй, в іншу, більш пізню, залишаються живим свідченням або пам'ятником минулого";. Таких ";пережитків";, що збереглися від древніх часів, Е.Тайлор у множині знаходив у побуті народів Європи сучасної йому епохи. Наприклад, побажання здоров'я при чханні - залишок віри в те, що через отвір у голові можуть увійти або вийти духи, жертвоприношення при закладенні будинків, упередження проти оживлення потопельників і т.д. На підставі таких слідів більш древньої культури можна було реконструювати колишні культури.

У своїх дослідженнях Е.Тайлор не торкався питань розвитку сім'ї, роду, інших громадських організацій. Його мало цікавив розвиток техніки й матеріальної культури. Явний акцент у вивченні культури Е.Тайлор робив на аналізі її духовної сторони, релігії, магії й пов'язаних з ними обрядів. Він був автором анімістичної теорії релігії, що викликала згодом бурхливі суперечки серед дослідників культури.

В основі релігійних обрядів і вірувань дикунів, на думку англійського дослідника, лежить ";віра в духовні суті";, позначена ним терміном ";анімізм";. Причину появи анімізму він бачив у необхідності для первісних людей відповісти на дві групи питань. ";Вони намагалися зрозуміти, по-перше, що становить різницю між живим і мертвим тілом, що становить причину сну, екстазу, хвороби й смерті. І, по-друге, що таке людські образи, що з'являються в снах і баченнях";.

У результаті міркувань над цими проблемами з'являється поняття про особисту душу або дух, зміст яких у примітивних суспільствах може бути визначене в такий спосіб. ";Душа є тонкий нематеріальний людський образ, по своїй природі щось подібне до пари, повітря або тіні. Вона становить причину життя й думки в тій істоті, що вона одушевляє. Вона незалежно й неподільно володіє особистою свідомістю й волею свого тілесного власника колись і тепер. Вона здатна залишати тіло й переноситися з місця на місце. Здебільшого невловима й невидима, вона виявляє також фізичну силу і являється людям переважно як фантазм, як примара, відділена від тіла, але подібна з ним. Вона здатна входити в тіла інших людей, тварин і навіть речей, оволодівати ними й впливати на них";.

З первинної ідеї душі поступово розвилися більш складні релігійні уявлення - про духів природи, рослин, про загробний світ, про великих богів природи, про верховного Бога. Е.Тайлор найдокладнішим способом розглядав поступовий розвиток релігійних уявлень у різних народів світу від розрізнених анімістичних вірувань, фетишизму, культу окремих тварин до сформованих політеїстичних релігійних систем і сучасних світових релігій. Анімізм, таким чином, є ";мінімум релігії";, перша релігія, що з'явилася разом з виділенням людини із царства тварин і появою культури. Він являє собою, згідно Тайлору, основу, першоджерело архаїчних і сучасних релігій.

У книзі ";Первісна культура"; учений сформулював ряд проблем, що згодом стали істотними аспектами у вивченні культур. Цим був покладений початок їхнього вивчення. Наприклад, про недостатність розробки нашої мови у світлі строгих еталонів природних наук. ";Мова, - писав Е.Тайлор, - одна з тих сфер, у яких ми мало піднялися над рівнем дикуна";. Згодом проблема вдосконалювання мови стала основою цілого напрямку у філософії (неопозитивізм) і в логіку науки.

Положення Тайлора про особливий склад розуму в дикунів передбачило бурхливі дискусії про ";первісне мислення";, що виникли в науці про культури в середині XX ст. ";У нижчих рас, - відзначав Е.Тайлор, - на всій земній кулі, вплив зовнішніх явищ на внутрішній світ людини веде не тільки до констатації фактів, але й до створення міфів; і це повторюється з такою сталістю, що може бути визнано психічним законом";.

Серйозний розвиток в XX ст. отримав аналіз сукупності різноманітних відомостей про містичні, екстатичні стани й способи їхнього досягнення в культурах. На жаль, Е.Тайлор, описавши в систематичній формі різні види подібних культурних явищ, не спробував вникнути в призначення таких феноменів в етнокультурних спільнотах. Він лише кваліфікував подібні ритуали як патологічні, як хворобливий прояв релігійних обрядів і традицій, шкідливих пережитків, що не вписуються в просвітницько-раціоналістичний образ цивілізованого суспільства, що він відстоює у книзі ";Первісна культура"; на противагу неосвіченому й примітивному архаїчному типу культури.

Еволюціоністська концепція культури Е.Тайлора вплинула на вивчення культур останньої третини XIX ст. Вихід книги ";Первісна культура"; став подією у світі науки, у першу чергу це стосується досліджень становлення духовної культури від первинних релігійних вірувань до світових релігій.

Критика теорії анімізму

Теорія анімізму викликала жваву дискусію серед учених - дослідників культур. Деякі з них (А. Ленг, В. Шмідт) критикували теорію Е.Тайлора з відверто теологічних і креаціоністських позицій, використовуючи для цього факти наявності елементів монотеїстичних вірувань в архаїчних народів.

Найбільш істотний внесок у розвиток культурологічних теорій внесли вчені, що розуміли обмеженість теорії анімізму, нездатність її пояснювати деякі ранні форми релігійних вірувань і наукові версії, що пропонували свої, розуміння зазначених явищ. Р. Маррет, Дж. Фрезер і інші дослідники звернули увагу на надзвичайно древній шар вірувань і обрядів, невиведених з анімізму й навіть попередніх йому. Подібні погляди в історії науки отримали назву ";преанімізм";. Існують преанімістичні теорії двох типів: інтелектуальні й емоційні. Оскільки проблема анімізму не окрема, а загальнотеоретична, часом центральна для еволюційного аналізу культури, то певне розуміння вихідного пункту в розвитку духовної культури людини накладало свою специфіку на всю концепцію того або іншого дослідника.

Термін ";преанімізм"; уперше застосував англієць Р. Маррет у статті ";Преанімістична релігія"; (1899). Його також можна вважати засновником діяльністного вивчення культури, тому що він висунув тезу про первинність ритуалістичного боку релігії. На його думку, більш важливим аспектом вивчення є релігійні дії, а не міфи й особливості вірувань ранніх історичних епох. Первісна людина діяла не в силу якихось інтелектуальних уявлень, а під впливом внутрішніх несвідомих імпульсів. ";Дикунська релігія не стільки видумується, - писав він, - скільки витанцьовується";. Релігія розглядається Марретом як область афектів, беззвітних емоцій і довільних імпульсивних дій. Істотну роль у формуванні релігійних вірувань грає об'єктивація емоційних станів. Наприклад, в уяві первісної людини фіксувалося відчуття несвідомого страху перед чимсь незрозумілим і небезпечним. Спочатку виникало подання про безособову містичну силу, що оживляє всю природу (Маррет назвав це ";аніматизмом";). Потім воно персоніфікувалося й виникали анімістичні образи й образи особистих парфумів.

Аналогічні погляди на еволюцію перших форм духовної культури розвивали німецькі етнограф К. Прейсс і психолог В. Вундт. Відповідно до останнього, міфологічне мислення має своїм джерелом афективну поведінку в ритуалах і уявленнях первісних культур.

Найбільшим представником інтелектуального напрямку критики анімізму був шотландець Дж. Фрезер (1854-1941) - автор ряду блискучих робіт, присвячених вивченню вірувань, міфів, обрядів, ритуалів всіляких культур. Найбільш відомі з них ";Золота гілка"; (1890) і ";Фольклор у Старому завіті"; (1918). Його перу належать також книги ";Тотемізм і екзогамія"; (1910), ";Шанування природи"; (1926), ";Міфи про походження вогню"; (1930), ";Страх смерті в примітивній релігії"; (1933) і ін.

Відмінною рисою досліджень Дж.Фрезера є прагнення зрозуміти, осмислити, пояснити міфи, звичаї, ритуали різних культур. Кожному явищу він бажав знайти місце в ієрархії елементів культури. Скрізь він бачив свідомість із позиції розглянутої культури в існуванні того або іншого міфу або обряду. Фрезер одним з перших почав порівняльно-історичне вивчення сюжетів Старого завіту в порівнянні з міфологією інших народів. Він же був одним із творців історичного підходу до Священного писання, тобто до розгляду його як джерело відомостей про реальні події в житті людства. Одночасно він є автором оригінальної концепції еволюційних стадій у розумовому розвитку людства. Відповідно до Фрезера, існують три стадії такого розвитку: магія, релігія, наука. На першій стадії розвитку людина вірила у свої здібності, у свою чаклунську силу приманювати звіра, завдавати шкоди ворогу на відстані, викликати дощ і т.д. З якихось причин людина зневірилася у своїх силах і стала приписувати надприродні здібності вже богам, духам. До них вона стала звертатися із проханнями, молитвами. На останній стадії свого розвитку людина дійшла висновку, що ні духи, ні божества, ні вона сама не керують розвитком і функціонуванням природи. Місце богів зайняли закони.

У стадіях розумового розвитку Дж. Фрезера становить інтерес подібність способів впливу першого й третього етапів (магія й наука) на навколишній світ. Такий функціональний розподіл стадій розвитку культури застосовно й до аналізу сучасної історичної епохи. При цьому треба мати на увазі, що всі три етапи представлені в сучасній дійсності. Магія існує у відносно ізольованих від іншого світу етнокультурних суспільствах, загублених у сельві Амазонки, безкрайніх просторах Африки, джунглях країн Південно-Східної Азії. Релігія залишилася провідним фактором у культурі ісламського світу. Наука декларується основою життя в розвинених індустріальних країнах. Але чи не так це насправді? Не позбавлена підстави думка про те, що в сучасній культурі співіснують всі три типи розумово-культурного розвитку, виділені Дж. Фрезером.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Соціальне супроводження як один з видів соціальної роботи з прийомними сім’ями (на прикладі лмцсссдм)

    Документ
    ... соціального супроводження та окреслення основних проблем, на боротьбу з якими спрямоване соціальне ... // Журнал социологии и социальной антропологии. Том XI. № 2. ... навчанні (зокрема школа №95). Проаналі ... з таких важливих напрямків діяльності благод ...
  2. Академія праці і соціальних відносин федерації профспілок україни (7)

    Документ
    ... ія. Організація як соціальне явище. Основні риси соціальних організацій. Напрямки аналізу орган ... Концепція соціологізму Е. Дюркгейма Соціологічна система В.Парето Британська школасоціальної антропології (Б.К. Мал ...
  3. Академія праці і соціальних відносин федерації профспілок україни (4)

    Документ
    ... , У. Самнера, А. Смолла, Г. Ратценхоффера (основні проблеми). Концепції расово-антропологічної школи в соціології та пор ... ія. Організація як соціальне явище. Основні риси соціальних організацій. Напрямки аналізу орган ...
  4. Соціально – педагогічний комплекс регіону теорія і практика збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції 21-22 травня 2008 року

    Документ
    ... соціально – перцептивного аспекту спілкування майбутніх учителів з учнями Кайдановська О.О. Напрямки ... . -C.51. Шаронов В.В. Основи соціальної антропології. - СПб.: Видавництво ,Лань", ... викладання художніх ремесел в основній школі // Наукові записки ТНПУ ...
  5. Соц і олог ія навчально-методичний посібник

    Навчально-методичний посібник
    ... напрямках», по країнах і т.ін. Основним ... Ю. М. Социокультурная антропология: Историко-теоретическое введение ... соціальних конфліктів 34.Основні теорії соціальної стратифікації. 35.Основні параметри соц ... соціології. Чикагська школа. 49.Сутність соціально ...

Другие похожие документы..