Главная > Документ


(Нижегородский госуниверситет

имени Н. И. Лобачевского)

ОБЩЕСТВЕННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ТОЛСТОВЦЕВ

НА УКРАИНЕ В 1914–1922 гг.

Общественное движение последователей Л. Толстого является малоизученным историческим явлением. Сегодня пробуждающийся к нему интерес связан с гуманистической направленностью самого толстовства; стремлением ученых осмыслить забытое в советское время духовное наследие мыслителя; внимательным отношением современной исторической науки к альтернативным формам российской общественной мысли, обладающим национальным колоритом. Вместе с тем региональные компоненты толстовского движения с их собственной локальной спецификой практически неизменно остаются вне поля внимания исследователей. Однако, по нашему мнению, именно исследование толстовства на региональном уровне способно предоставить не только различные и важные выводы о самом общественном движении последователей Л. Толстого в целом, но и более полно понять особенности местного национального сознания, увидев, каким образом основные толстовские идеи находили здесь свое отражение в деятельности толстовцев. Вполне очевидно, что для решения этой задачи необходимо исследовать не только сами масштабы толстовского движения на Украине, но и местные формы общественной деятельности последователей Л. Толстого.

Украина явилась особенным регионом на карте толстовского движения. Пожалуй, только толстовцы центра России превосходили активностью своих украинских друзей, плодотворная деятельность которых даже отмечалась в периодической печати движения. За исключением ранних коммун 1890–1900-х гг. в Харьковской и Киевской губерниях, впервые украинские толстовцы заявили о себе сразу после начала Первой мировой войны, начав широкую антимилитаристскую агитацию. Многие украинские толстовцы были привлечены за распространение толстовского воззвания “Опомнитесь, люди-братья!” против войны, а также за печать собственной, более радикальной листовки “Наше открытое слово” и сбор подписей под ней. Судя по архивным данным, наибольшего размаха антимилитаристская деятельность приобрела в Полтаве под руководством М. Дудченко. Февральская революция 1917 г. позволила украинским толстовцам развернуть более активную деятельность и в других формах. С целью ведения пропаганды и организации движения в Киеве, Полтаве, Харькове открывались “Общества Истинной Свободы в память Л. Н. Толстого”, около двух десятков только известных их отделений было открыто и в более мелких городах. Эти организации стали ячейками толстовского движения в период всей Гражданской войны 1917–1922 гг. В 1918–1919 гг. в Харькове и Киеве издавались толстовские журналы “Открытое слово” и “Братство” соответственно. С пропагандой тесно смыкалась и культурно-просветительская работа толстовцев: при организованных обществах и вегетарианских столовых читались лекции, велись беседы, открывались библиотеки; в 1920 г. толстовцами была создана так называемая “Академия нравственных наук”. Правозащитная деятельность велась обществом “Лига братства” и Киевским отделением Объединенного Совета религиозных общин и групп. По-видимому, расцвет общественной деятельности толстовцев на Украине, как и в центральной России, был прерван в начале 1920-х гг. по инициативе Советской власти. К 1922 г. были закрыты практически все толстовские общества, прекращена периодическая печать. Некоторое время после этого толстовцы продолжали правозащитную деятельность, однако и в ней не добивались существенных уступок со стороны большевиков. Толстовское движение продолжило свое существование преимущественно в форме разрозненных крестьянских коммун.

Даже на основе столь сжатого экскурса в историю толстовской общественной деятельности на Украине заметны ее чрезвычайная интенсивность и многоплановость. В большинстве регионов России толстовское движение отличалось слабой организованностью, тенденцией к анархизму и часто существовало лишь в форме весьма замкнутых крестьянских коммун, поэтому акцент украинского толстовства на ведение активной общественной деятельности в самых разных ее формах, консолидацию и организацию движения являются основной региональной особенностью толстовства. В задачи работы не входит рассмотрение причин столь важного отличия, однако отметим, что ими могут являться как предполагаемые различия социальной базы толстовства на Украине, так и особенности украинского менталитета.

Катерина Антипенко,

5 курс Інституту освітніх інженерно-педагогічних технологій.

Наук. керівник: ст. викл. Н. В. Криворучко

Тізерна реклама та перспективність її застосування

Тізерна реклама – це відносно новий вигляд реклами в інтернеті. Тізери швидкими темпами набирають популярність як серед вітчизняних вебмастерів, так і рекламодавців. Слово “тізер” походить від англійського “teaser” і переводитися як щось, що дратує або приваблює. Стосовно інтернет-реклами, тізери є сукупністю банерної і текстової реклами. Тізерна реклама виглядає як невеликий, привабливий банер з коротким, дратуючим підписом, який так і закликає до переходу за посиланням. Банери і написи до них роблять провокаційними, що дає дуже великий ступінь відвідування таких оголошень. Ця тема є не досить дослідженою, оскільки вітчизняна науковці приділяють мало уваги Інтернету та всьому, що з ним пов’язане. Дуже багато тем є нерозкритими і теоретично “сирими” через те, що стосуються саме Інтернету. Метою дослідження є розгляд такого нового виду реклами як тізерна реклама. При дослідженні матеріалу використовувалися загальні та спеціальні методи. Так, до загального методу відносимо метод діалектичного матеріалізму, а до спеціальних – методи синтезу та аналізу матеріалу.

Тізерна реклама являє собою вид пасивного заробітку в Інтернеті, при якому на сайт встановлюється блок реклами, що містить не тільки текстову інформацію, але й зображення (що є більш привабливим для користувачів). За кліки користувачів по такій рекламі власник сайту буде отримувати грошовий дохід. Тізерна реклами на сторінках Вашого сайту – це не просто низка посилань із зображеннями, сама реклама побудована таким чином, щоб зацікавити відвідувача своєю унікальністю. Незвичність і привабливість такої реклами полягає в неординарному підході до самого процесу пропозиції будь-чого, вона заманює відвідувача своєю нетрадиційністю дізнатися, що насправді пропонують рекламодавці. Тут застосовується недомовленість; задається питання, відповідь на яке не так вже очевидне; пропонується інформація, яка інтригує кожного відвідувача Вашого сайту. У порівнянні з іншими видами рекламних блоків, даний вид заробітку є відносно новим. Кількість переходів по посиланнях блоку даної реклами на 40-60% більше, ніж для посилань блоків іншої реклами.

Є безліч рекомендацій з того, як збільшити прибуток від тізерної реклами. Наведемо деякі, самі істотні: 1. Гармонійно інтегруйте інформери в дизайн. Деякі вебмайстри настільки добре оволоділи цим прийомом, що тізери, на їх сайтах, практично неможливо відрізнити від звичайного блоку новин або від хітів продажу цього місяця. Такі блоки не дратують відвідувачів і доповнюють сайт різноманітною інформацією. 2. Розміщуйте тізерну рекламу в місцях, де завершується дія відвідувача. Користувач прийшов на сайт за певною інформацією. Не заважайте йому здійснити цю дію, інакше це буде дратувати його і він може відразу піти з сайту або спеціально проігнорує рекламу. Ситий інформацією користувач буде значно охочіше натискати на рекламу, що його зацікавила, ніж роздратований. Після того, як він дочитає статтю або перегляне відео, він буде шукати ще щось цікаве і знайде саме Ваш рекламний тізер. 3. Підбирайте тематичні тізери. Не вішайте на сайт все підряд. Підберіть ті інформери, які близькі за тематикою Вашому сайту або розділу сайту. 4. Будьте простіше. Дизайн Вашого сайту не повинен бути перевантажений різними ефектами, анімацією або контрастними картинками. Створюйте простий і зручний інтерфейс. Якщо Вам здається що чогось не вистачає в дизайні – доповніть його тематичним, якісно-інтегрованих інформером. 5. Головне не переборщити. Всьому, і навіть хорошому, є межа. Не перевантажуйте сайт рекламою, це може викликати ефект зворотний очікуваному. 6. Використовуйте різні Тізерні партнерки. Використовуючи різні партнерки, можна збільшити сумарну ефективність конвертації трафіку, збільшити середню вартість показів.

Тізерною рекламою в Інтернеті прийнято вважати невеликі графічні зображення, суміщені з текстом. Альтернативна назва тізерної реклами – рекламні інформери. Така реклама містить більше інформації ніж графічний банер або взяте окремо текстове оголошення. Природно, така реклама добре привертає увагу відвідувачів і, відповідно, може мати гарні показники монетизації трафіку.

Олександр Артамонов,

2 курс соціально-гуманітарного факультету.

Наук. керівник: к.іст. н., доц. В. А. Папанова

КУЛЬТ ДЕМЕТРИ ЕЛЕВСИНІЇ У ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї

У релігійній сфері життя античного світу особливе місце займали богиня Деметра та бог Діоніс. Евріпід називає їх двома вищими основами, що дарують життя (відповідно суху їжу та вино) [2, с. 319]. Не дивно, що присвячені їм містерії, що проводилися в Елевсині, мали особливий авторитет серед населення більшості античних полісів. Сакральний центр культу Деметри Елевсинії знаходився поблизу Афін. Ця обставина дозволила могутнім Афінам використати популярний культ у якості політичного інструмента задля залучення на свій бік еліти багатьох держав, отримання переваг у торгівельних та дипломатичних відносинах. Настільки важлива роль робить необхідним дослідження елевсинських містерій, що дасть нам не лише “трохи більше… про грецьку культуру” [1, с. 26], але й необхідну інформацію щодо місця культу Деметри у політичній, соціально-економічній, та, нарешті, релігійній сферах життя античного світу. Джерелами даних для цієї праці слугують наукові пошуки Карла Кереньї, Дітера Лауенштайна, Роберта Грейвса, Анни Русяєвої, а також довідки, що були залишені нам сучасниками містерій, зокрема Платоном, Проклом, а також Геродотом та ін. Через обмеженість об’єму праці питання не розглядатиметься глибоко, але буде стисло розкрито сутність Елевсинських містерій та виділено основні положення щодо проблеми існування культу Деметри Елевсинії у Північному Причорномор’ї.

Міф про заснування містерій викладено у V гомерівському гімні до Деметри, де розповідається про викрадення Гадесом Персефони (Кори) – доньки Деметри (часто богині ототожнюються та через свою схожість називаються “Двома Богинями”), та про поневіряння скорботної матері, щце в ярості позбавила землю здатності родити плоди на час свого суму (mater dolorosa). Незважаючи на те, що про хід містерій нам відомо досить мало, що зумовлено забороною містам розголошувати подробиці цього сакрального дійства, археологічні знахідки та скупі свідчення сучасників дають підстави стверджувати, що Елевсинські Містерії інсценували траур Деметри за дочкою [3, с. 370]. Відомо з того ж міфу, що після возз’єднання з Персефоною (тимчасового возз’єднання, бо за домовленістю з Аїдом Персефона мала проводити 3 місяці у якості володарки Царства Мертвих, а 9 місяців – на землі [3, с. 371]), Деметра навчила героя Триптолема землеробству та повернула землі родючість. За Фрезером, Деметра уособлює зерно, а Персефона – саму силу родючості [3, с. 371]. Карл Кереньї з гімну Деметрі та малюнка з Ксеноклеської чаші робить висновок, що Аїд є тотожним Діонісу, а сам міф розповідає про протистояння двох “вищих основ” [1, с. 58]. Анна Русяєва навпаки стверджує, що ця чаша свідчить про єдність Діоніса та Деметри, як “двох головних вегетаційних божеств”, приводячи в підтвердження слова Каллімаха: “Бо гнівом палав Діоніс з Деметрою згідно: що ненавидить Деметра, завжди Діоніс ненавидить” [2, с. 334].

Бажаючі посвячення мали пройти два етапи: мієзіс (підготовка до містерій – ритуальне очищення у воді річки Іліс, що проводилося в Аграх у місяць анфестеріон), та епопея (власне містерії, що проводилися в Елевсині у місяць боедроміон, тривали 9 днів та повністю інсценували гімн про викрадення Персефони Підземним Діонісом) [1, с. 67]. За Геродотом, перший теменос Деметри Елевсинії в Малій Азії заснував Філіст, син Пасікла, у рік заснування Мілету в районі мису Мікалє. А. Русяєва припускає, що саме звідси культ елевсинської Деметри поширився у регіоні Північного Причорномор’я. Щодо популярності культу серед тамтешніх міст, то “в жодній з античних держав на Понті Евксинському елевсинізм в землеробській релігії та поховальному культі не простежується настільки ясно, як на Боспорі Кіммерійському”, що спричинено зростанням ролі землеробства та торгівлі у класичну епоху [2, с. 335]. Знайдені зразки теракотової пластики доводять визначне значення Деметри та Кори у житті мешканців полісів.

Незважаючи на велику кількість матеріалу, культ Деметри-Елевсинії у Північному Причорномор’ї є малодослідженим [2, 3с. 33]. Але, навіть маючи вищенаведені дані, можна впевнено стверджувати про наявність міцних торгівельних зв’язків між Афінами та Боспором Кіммерійським, що базувався на залежності Боспору від Елевсину. Відомо, що у 418 році ВС було прийнято один з багатьох афінських декретів про необхідність пожертви кожним полісом, жителі якого шанують Деметру, однієї десятої частини свого річного врожаю на користь Елевсинського храму, що буцімто було наказано Дельфійським Оракулом [2, с. 334]. Знаючи про великий рівень шанування Двох Богинь на берегах Понту Евксинського та, особливо, Боспору Кіммерійського, ми можемо з великою впевненістю припускати, що боспорські володарі регулярно відсилали щедрі пожертви до Елевсину, сприяючи таким чином розвиткові Афінскої держави. Афіни ж, в свою чергу, підтримуючи зв'язок з усім античним світом за допомогою Елевсину як одного з політичних методів, сприяли взаємодії еллінів та існуванню міцної єдиної організації грецьких полісів, з’єднаною однією релігійною ідеєю, замість розрізнених міст.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кереньи К. Элевсин : архетипический образ матери и дочери / Карл Кереньи ; пер. с англ. – М. : “Рефл-бук”, 2000. – 288 с. – (Серия “Astrum sapientiae”).

2. Русяева А. С. Религия понтийских эллинов в античную эпоху : Мифы. Святилища. Культы олимпийских богов и героев / А. С. Русяева. – К. : Издательский дом “Силос”, 2005. – 559 с.

3. Фрэзер Д. Д. Золотая ветвь : Исследование магии и религии / Д. Д. Фрэзер ; пер. с англ. – [2-е изд.]. – М. : Политиздат, 1986. – 703 с. – (Б-ка атеист. лит.).

Олександр Артамонов,

2 курс соціально-гуманітарного факультету.

Наук. керівник: к.філос.н, доц. В. І. Дуденок

НІЦШЕАНСЬКИЙ НІГІЛІЗМ

Однією з найважливіших проблем сучасного світу є знецінення ідеалів минулого, що призводить до невизначеності у діях через зневіру в ефективності будь-яких дій, підпорядкованих вищій меті. Це основна риса мислення епохи постмодерну. Для того, щоб розібратися у цьому явищі абсолютного заперечення більш докладно, треба почати ab ovo, цебто розглянути ідеї, що передували постмодернізму та створили підґрунтя для формування цього явища. Найвизначніший внесок у цей процес зробив Фрідріх Ніцше, коли проголосив смерть Бога у своїй книжці “Весела наука”. За словами Мартіна Хайдеггера, ““Бог” у словах “Бог мертвий”, якщо продумувати його за його сутністю, заміщує надчуттєвий світ ідеалів, що містять у собі ціль життя, що виситься над самим земним життям, і тим самим визначають її зверху та у відомому сенсі зсередини” [3, с. 146]. Нігілізм, як повна переоцінка старих цінностей та створення нових, є закономірною фазою розвитку європейського суспільства. Традиційна європейська мораль побудована на християнських цінностях, що відповідають вченню Нагорної Проповіді та взагалі вченню Церкви. Християнство проголошує смиренність, непротивлення злу, покірність. Як неодноразово зауважував Ніцше, ті члени суспільства, що не визнають пануюче вчення, що мають сили виступити проти Церкви, або, у більш широкому сенсі, проти Бога як пануючої системи цінностей, знищуються самим суспільством, що являє собою ні що інше як покірних, безвільних рабів “Бога”, чия сила корениться не в особистих якостях, а в кількості людей. У цьому Ніцше бачив основну причину панування негідних та слабких над сильними та величними. Християнська Церква виховує особистостей без волі до самостійної боротьби та згруповує їх у легко керовані “стада”. Фраза “Як тебе вдарили, підстав іншу щоку” є загальновідомою та виражає християнську покірливість будь-чому та будь-кому. Така смиренність, разом з прийнятим звичаєм давати милостиню бідним та іншими проявами співчуття, виховує пауперистські нахили серед членів суспільства, що призводить до амбівалентних почуттів щодо лідерів (обожнення та ненависть), втрати сили до боротьби за власне щастя etc.

Саме звідси йде ідея про Надлюдину. “Це людина “великого здоров’я”, що подолала ілюзії, відмовилася від умовностей, головною з яких є уявлення про співчуття як глибинну сутність моралі, та спрямувала свої сили на фізичне та духовне перетворення” [2, с. 163]. Ніцше протиставляє Бога Надлюдині, роблячи смерть першого причиною появи другого. “Чи це можливо! Цей святий старець у своєму лісі ще не чув того, що Бог мертвий” [1, с. 7], каже Заратустра. І одразу у наступній главі він проголошує людям: “Надлюдина – сенс землі” [1, с. 8]. “Раніше хула на Бога була найбільшою хулою; але Бог помер, і разом з ним померли його хулителі. Тепер хулити землю – найжахливіший злочин, так само, як почитати сутність незбагненного вище, ніж сенс землі” [1, с. 8]. Тут під смертю хулителів Бога мається на увазі якраз знищення суспільства, що складалося з покірних системі homines humilis – низьких, негідних людей. Ніцше закликає до життя у сьогоденні, до зневаги до душі та до піклування про своє тіло. Поза всякими сумнівами, ці заклики несуть не тільки метафізичний зміст (заперечення існування загробного світу etc.), але й суспільно-практичний у сенсі припинення служіння чужим інтересам в обмін на обіцянки та початку власне життя задля себе самого. Словом “земля” Ніцше характеризує матеріальний світ у противагу ідеальному світу Бога. Найважливішим у цьому новому світі, вільному від пут соціальних норм та обов’язків, є діяльна, розумна, вольова людина, що самостійно приймає усі рішення та панує над усім світом – Надлюдина. Якраз Надлюдина, як сутність нового світу, і створить ідеали його.

Учення Ніцше, що відкидає усі старі ідеали, отримало назву “нігілізм” (від латинського “nihil” – “ніщо”). Воно отримало різну оцінку в суспільстві. Федір Достоєвський, наприклад, як вірний син Православної Церкви та вірний підданий Російської Імперії (цебто як homo humilis, слуга “Бога” в усіх його проявах), створив безсмертний образ ніцшеанця – Розкольникова – у своєму романі “Злочин та кара”. Також відомо, що ідеї Ніцше використовувалися німецькими фашистами для створення ідеології Третього Рейху. Це створило Фрідріхові Ніцше дурну славу. Тим не менш, спотворення будь-яких ідей є закономірним явищем у людському суспільстві, невипадково Заратустра – не ніцшеанський – залишив нам легенду про незворотне осквернення усіх творінь Ормузда, у тому числі й священного вогню, Аріманом.

ЛІТЕРАТУРА

1. Так говорил Заратустра / пер. с нем. Ю. М. Антоновского. – СПб. : Издательский Дом “Азбука-классика”, 2007. – 336 с.

2. Философия : учебник / под общ. ред. В. В. Миронова. – М., 2009. – 928 с.

3. Хайдеггер М. Слова Ницше “Бог мертв” / М. Хайдеггер // Вопросы философии. – 1990. – № 7. – С. 143–176.

Олена Асєєва,

6 курс Інститу психолого-педагогічної

освіти та мистецтв.

Наук. керівник: к.пед.н., доц. А. І. Омельченко

ОБРАЗ МАТЕРІ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

Жінка споконвіку вважалася берегинею домашнього вогнища та сімейного затишку. Із давніх-давен зверталося і звертається людство в піснях і молитвах, віршах і поемах до своєї берегині – до матері, уславлюючи її благословенне ім'я. Мати дарує людині життя, надихає на добрі справи, віддає все, що має: тепло своєї душі, своє серце і безмежну любов. Її колискові супроводжують нас протягом всього життя, а мудре слово допомагає долати труднощі. Для українців образ Матері триєдиний: любов до рідної неньки, яка переростає у глибоку пошану до Матері Божої, яка завжди була покровителькою українців, та невгасиму палку любов, що втілювалася у вічній боротьбі, до Матері-України, яка потребує захисту. Образ Матері-жінки для української культури пов’язувався з берегинею-заступницею роду (а образ дівчини – з моральною чистотою). Адже головна функція сім’ї – народження дітей, а також їхнє виховання, отже – передавання наступним поколінням культури, традицій, мови, досвіду попередніх поколінь (тобто мати виконує роль визначальної ланки у збереженні етносу).

Для української родини традиційно характерна велика роль жінки і передусім матері. Зі смертю чоловіка саме вона завжди виступала на перший план, ставала главою сім’ї. Образ матері – розсудливої, доброї і водночас суворої господині – яскраво змальований у класичній літературі. Жінка як символ самого Життя була об’єктом поклоніння у українців ще з часів Трипільської культури (символи родючості та символи добробуту – жіночі статуетки, зображення сонця, тощо). У давніх українських віруваннях важливе місце займала Берегиня – мати всього живого, первісне божество-захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптурки знаходились у хатах, зображення-амулети носили на шиї. Традиційний малюнок Берегині – символічна постать жінки з застережливо піднятими руками. Культ матері, який у українців пов’язувався з обожнюванням землі, став основою етнічної домінанти українського національного характеру. Юрій Липа, видатний український етнопсихолог вважає, що “... в центрі духовності (...) стоїть жінка-мати, істота, що єднає коло себе родину. Найдавніший символ того агрикультурного населення – це образ Великої Матері, божества прапрадідів сучасних українців”.

У релігійному аспекті культ жінки втілений в Богородиці. З Х ст., тобто з часу прийняття християнства, символічний смисл Берегині (Венери, Рожаниці) було перекладено на образ Богородиці. В ньому людина вшановувала саму природу, життя, подвиг материнства. У свідомості людей Давньої Русі Богородиця сприймалась як всемогутня заступниця людства перед Богом. Вона бачилася посередником між світами, бо саме вона заступалася за грішне людство перед своїм божественним Сином. Богородиця посідає чільне місце в релігійній свідомості українців. Представники сильної статі нашого народу просили підмоги в небесної Матері. Ще в давні часи князі благали її про заступництво, віддавали честь і хвалу Марії за перемогу в битвах. Богородиця стала опікункою лицарів українського духу – козацтва. Саме тому хоча Покрова Пресвятої Богородиці (14 жовтня) не є одним з найбільших християнських свят, але в Україні особливо шанується. “Українська релігійність – жіноча, релігійність колективної біологічної теплоти, яка переживається як теплота містична… Це не стільки релігія Христа, скільки релігія Богородиці, релігія матері-землі” – писав Ю. Чижевський в “Нарисах з історії філософії в Україні”. Для українців характерно поєднання сильного, владного чоловічого і мрійливого, м’якого жіночого початку. Можливо в цьому поєднанні і секрет того, що в Україні жінка традиційно лишалася рівноправною з чоловіком.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кісь О. Кого оберігає Берегиня, або Матріархат як чоловічий винахід [Електронний ресурс] / О. Кісь. – Режим доступу : http://www.dt.ua/3000/3050/49836/

2. Ісаєвич Д. Сімейний побут. Становище жінки [Електронний ресурс] / Д. Ісаєвич, О. Федорів. – Режим доступу : .ua/istkult2/ikult207.htm

3 Топачевський А. Покрова : відгомін дива [Електронний ресурс] / А. Топачевський. – Режим доступу : http://www.dt.ua/3000/3690/42971/

4. Невідомий Н. Особливості українського характеру [Електронний ресурс] / Н. Невідомий. – Режим доступу :http://h.ua/story/46458/

Наталья Братишко,

1 курс инженерно-педагогического факультета.

Научн. руковод.: к.пед.н., доц. Т. Г. Чумак

(ГОУ ВПО “Невинномысский государственный гуманитарно-технический институт”)



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти і науки молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей

    Документ
    Бердянський державний педагогічний університет МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний університет ЗБІРНИК ТЕЗ НАУКОВИХ ДОПОВІДЕЙ СТУДЕНТІВ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ на Днях ...
  2. Міністерство освіти і науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей (2)

    Документ
    Збірник тез наукових доповідей студентів. Том 3. Природничі науки МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний університет ЗБІРНИК ТЕЗ НАУКОВИХ ДОПОВІДЕЙ СТУДЕНТІВ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ на Днях ...
  3. Міністерство освіти і науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей (1)

    Документ
    Бердянський державний педагогічний університет МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний університет ЗБІРНИК ТЕЗ НАУКОВИХ ДОПОВІДЕЙ СТУДЕНТІВ БЕРДЯНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ на Днях науки 21 травня ...
  4. М іністерство освіти і науки молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник наукових праць

    Документ
    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний університет ЗБІРНИК наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки) № 1 Бердянськ 2011 УДК 37.01(06) ...
  5. М іністерство освіти і науки молоді та спорту україни бердянський державний педагогічний університет збірник наукових праць (2)

    Документ
    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Бердянський державний педагогічний університет ЗБІРНИК наукових праць Бердянського державного педагогічного університету (Педагогічні науки) № 1 Бердянськ 2011 УДК 37.01(06) ...

Другие похожие документы..