Главная > Документ


Р.І.Дудок, доц.,

Львівський національний університет

імені Івана Франка

ЗНАЧЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ

(граматичний та семасіологічний аспекти)

Стаття присвячена дослідженню семантичної сутності займенників та функціонуванню їх у мовленні. Семантичний зміст займенника пояснюється через відношення займенника до суб'єкта мовлення як центру висловлювання. У статті показано, що лише суб'єктно-відносні слова належать до категорії займенних слів. Подається класифікація займенних слів на основі віднесеності (близькості) до суб'єкта. Значення займенних слів трактується як семантична деференційна ознака. Робиться висновок про те що займенники на позначення віднесеності мають властиве інваріантне значення.

Ключові слова: семантична диференційна ознака; суб'єктно-віднесенні слова; об'єктивні-суб'єктивні ознаки; інваріантне значення.

Слово як елемент системи мови має власне значення і вживається у мовленні відповідно до закономірностей своєї семантики. Лінгвістичний термін ";займенник"; позначає радше те, замість чого слово вживається, а не те що воно позначає. Сучасні нормативні граматики визначають займенник як частину мови. ";яка вказує на предмети та їхні якості не називаючи їх"; [5, с.53]. Автор згаданої граматики, однак, не дає відповіді на запитання: а що називає сам займенник? І тому відповідає на нього негативно, що він не називає ні об'єктів, ні їхніх якостей. Вони називаються відповідними словами. Тому резонно постає запитання: а що означає займенник?

Мета і завдання статті полягають у виділенні значення займенника та спробі дати відповідь на поставлені вище запитання. Так, на думку Р.Кверка (та його співавторів), займенники мають кілька спільних рис, які відрізняють їх від іменників [12, с.95]. Ці риси стосуються форми та функціонування займенників але не торкаються їхнього значення. Єдиною підставою для віднесення їх до класу займенників є, на думку автора іншої граматики, здатність до заміни (replacement) іменників [11, с.147]. Слово-замінник в такому разі має ширшу семантику, здатну охопити значення конкретних лексем. Саме таку, замінну, функцію має й займенник як частина мови. Частина займенників “тяжіє” до іменника, частина – до прикметника, а ще інша – до прислівника.

Категорія займенних слів виникла ще задовго до появи писемної форми мови, коли вони не могли розглядатися як "; замінники імені"; в тексті. Французький мовознавець М.Бреаль вважав, що першою частиною мови був займенник, оскільки він позначав суб'єкти мовлення. Саме довкола займенників, на його думку, виникло протиставлення іменників, дієслів та інших частин мови [8, c.37]. Тому займенні слова заслуговують на належне подальше вивчення та глибокий аналіз. Однак, перш ніж перейти до аналізу семантичної сутності та значення категорій займенників; необхідно на нашу думку викласти деякі міркування щодо значення слова взагалі , які дадуть ключ до розуміння значеня та суті займенника зокрема.

Проблема значення у мовознавстві переросла у ";вічну"; проблему відношення одного слова до різних об'єктів (омонімія) і різних слів до одного об'єкта (синонімія). Навколо дослідження цих двох мовних явищ точаться тривалі, безперервні дискусії, де мовознавці прагнуть збагнути найдосконаліший механізм спілкування людей, однак до цього часу не дають чіткої та однозначної відповіді на запитання, що таке значення та як воно функціонує у процесі спілкування. Як відомо, навіть найбагатша мова не може забезпечити достатньо окремих слів для називання численних окремих об'єктів. Тому людський геній дійшов дуже простого розв’язання цієї проблеми, називаючи різні об'єкти одним і тим же словом.

Суть вивчення семантики слова полягає в тому, що слово не називає окремі об'єкти, а лише розмежовує (диференціює) їх за смислами. У семантичній структурі слова наявний інваріантний семантичний компонент виділення та з'ясування суті якого та його вживання у мовленні є, на нашу думку, одним з найважливіших завдань дослідження в галузі семасіології. Для виділення семантичного інваріанта, необхідно вдатися до відомої теорії опозицій М.Трубецького, за якою не можна протиставляти об'єкти, що не мають нічого спільного, як, наприклад, чорнильниця і волевиявлення [7, с.75] оскільки у нормальних, природних опозиціях слова виконують диференційну функцію в межах одного класу, класу тотожних понять. Згадані спільні ознаки тотожних об'єктів складають основу опозиції і протиставляються за різними диференційними ознаками. На думку С.Гурського, теоретичні положення опозицій можна застосовувати не лише у фонології, а й семасіології [9, с.37] і очевидно в інших розділах мовознавства.

У процесі мовлення семантичні диференційні ознаки (СДО) абстрагуються, узагальнюються і закріплюються як внутрімовні значення слова у системі мови. При називанні тим самим словом іншого об'єкта слово не ";переноситься"; на цей об'єкт як його чергове нове значення, а утворює новий смисл, але вже на іншій основі протиставлення. Диференційні ознаки структури слова розпізнаються у новому об'єкті і тому він називається за цією самою ознакою саме цим словом, наприклад: train - поїзд; : train of thoughts - низка думок; train of admirers - група залицяльників; train of dress - шлейф плаття, [6, с.39]. Як бачимо актуалізація того самого інваріантного значення слова train (";щось за чимось тягнеться";) і різними смислами відбувається залежно від субстанції (train - поїзд; ряд думок; група залицяльників; шлейф плаття тощо).

Отже, називання об'єкта відбувається за сталими семантичними деференційними ознаками структури (СДО) об'єкта, а інтерпретація смислу нового вживання слова, тобто нового названого об'єкта - за його енциклопедичними ознаками субстанції [3, с.23]. СДО таким чином складають інваріантне значення слова як елемента лексико - семантичної системи мови. Тотожні ознаки структури легко розпізнаються у різних системах, виділяються і закріплюються як інтралінгвальне інваріантне значення в системі мови. Таким чином значення слова з його СДО функціонує як розмежовувальна ознака на заданій основі семантичної опозиції [6, c.3, 18]. Крім лексичного тут належить враховувати граматичне, тобто узагальнене, абстраговане значення.

Враховуючи викладену вище концепцію про значення слова, повернемося тепер до семантичної суті та значення займенників.

Особові займенники. Для цього перш за все, як зазначалося вище необхідно визначити основу семантичної опозиції, що протиставляється, тобто які тотожні об'єкти протиставляються і за якими СДО. Розпочинаючи з аналізу особових займенників, де мова йде про учасників акту мовлення - комунікантів, важливо з'ясувати чим один із займенників відрізняється від іншого? Особовий займенник відрізняється ознакою близькості до того, хто говорить, тобто ";суб'єктивністю"; мовлення, на відміну від ознаки відділеності від суб'єкта того, кому воно адресується - адресата. Інакше кажучи ";я";(I) - це слово зі значенням суб'єктивності мовлення, на відміну від адресатності ознак - віддаленості комуніканта, адресата, тобто, ви (you). Отже, займенники I, you, etс. вживаються відповідно до своїх власних інваріантних значень і, на нашу думку, не ";заміняють"; жодного іншого слова, тобто займенники I, you є різними словами але з одним інваріантним значенням – “близькості до суб'єкта мовлення”.

Таким чином, займенники не називають ні конкретної особи, ні місця, ні відтінку часу, а лише суб'єктну відносну ознаку ";близькості";-";віддаленості"; від суб'єкта мовлення. На прикладах ";займенників"; найчіткіше проявляються два різні аспекти семантичної сутності слова - у системі мови і в аспекті мовлення, відповідно інваріантність значення і варіативність смислу - суб'єктної близькості (віддаленості) комунікантів ( I, you) місць мовлення (here; there), відтінків часу (now; then). Постає запитання: чи є які-небудь закономірності заміни змісту іменників займенниками? По-перше, об’єкитвно відомі ознаки предмета набувають лише ознак суб’єктивної близькості/віддаленості вію суб’єкта мовлення (near reference or distant reference). По-друге, за цими ознаками замінюються не лише іменники, а й згадані вище місця перебування (here, there); (now, then). Саме ці ознаки лежать в основі відокремлення займенників (I, you), що позначають об’єктивні ознаки людей, предметів, Universal pronouns [12, c.102].

Тут доречно зазначити що, на наш погляд, слова here, there (тут, там); now, then (тепер, тоді) не слід зараховувати до займенників, тому що вони не ";іменники";, хоча за своїм значенням належать до суб'єктно-орієнтованих слів. Однак, не всі особові займенники означають особи за ознакою близькості/віддаленості, тобто не розрізняють суб'єкта і об'єкта мовлення, наприклад (he, she, it) він, вона, воно, можуть позначати не лише особи чоловічої/жіночої статі, а й персоніфіковані об'єкти (як-от she (a ship) тощо. Традиційно об'єкт реальної дійсності ототожнюється зі значенням відповідного слова, однак люди думають не ";речами";, а поняттями та їхніми ознаками. Важко пояснити, чому скажімо, стіл називається як словом ";table"; так і словом “it”, або чому слово ";it"; так легко змінює своє значення [1, c.14], тобто ";it"; може бути і стіл, і чоловік, і поїзд т. ін.

Коли об'єкти відомі обом учасникам мовлення, то в них розпізнаються зовсім інші ознаки, а саме відносні ознаки, оцінки тієї ролі, яку вони відіграють в акті мовлення. Тобто, ті самі об'єкти реальної дійсності протиставляються тепер один одному на основі участі у процесі мовлення. Наприклад: I see a table. It is in the room. Тут “it” – відомий уже предмет чоловічого роду, про який іде мова. Тобто бути об'єктом мовлення є його новою, суттєвою семантичною ознакою протиставлення іншим об'єктам, у даному разі об'єктам акту мовлення. Участь чи функція в процесі мовлення - інша ознака протиставлення т ,ого самого об'єкта на основі його функції в мовленні позначається іншим словом - it. Окрім суб'єкта і адресата, природно повинен бути і об'єкт мовлення - те, про що йде мова, і яким би цей конкретний об'єкт не був, він якщо вже відомий обом учасникам мовлення буде називатись в залежності від роду англ.: ";he";, ";she";, ";it";; нім.:";er";, ";sie";, ";es"; та інше, де кожне із цих слів, має лише одне і до того ж досить конкретне значення [2, c.92]

Присвійні займенники, на наш погляд, доцільно було б виділити в окремі групи суб'єктності; присвійні за ознакою близькості (my, our) і віддаленості (your), а також суб'єктності (his, her, its, their). Присвійні займенники функціонують як у формі значення належності відповідній особі (my, our, your), так і у формі смислу - ознаки належності і того, що належить відповідній особі (mine, ours).

Зворотні займенники як складні займенники з самороз'ясненим смислом є похідними від відповідних особових займенників з зазначенням особи (self, selves) і, на нашу думку, вони не мають права на окрему групу.

Постає запитання чи є якісь закономірності заміни змісту іменників займенниками? По - перше, об'єктивно відомі ознаки предмета набувають лише ознак суб'єктивної близькості/віддаленості від суб'єкта мовлення (near reference or distant reference). По друге, за цими ознаками замінюються не лише іменники, а й згадані вище місця перебування (here, there); (now, then). Саме ці ознаки лежать в основі відокремлення займенників(I, you), що позначають об'єктивні ознаки людей, предметів, Universal pronouns [12, с.102]

Взаємні займенники є словами з об'єктивним значенням, незалежним від суб'єкта мовлення і тому до займенних слів зі значенням ";близькості до суб'єкта"; не належать.

Вказівні займенники є єдиною групою займенників, у якій тлумачиться значення близькості і віддаленості, правда не зазначається від кого? чи від чого? Слід було б уточнити, що ближче до суб'єкта мовлення у просторі називають this - these, азайменники віддалені від нього - that, those. Займенник such не позначає ні близькості, ні віддаленості від суб'єкта мовлення. Він має свого відповідного об'єктивного попередника (antecedent) відносно суб'єкта мовлення як центра спілкування [9, с.95]. Так, а book ";книжка";, за об'єктивними ознаками зрозуміла кожному даної мовної спільноти, this book ця книжка як предмет мовлення, відома лише відносно того хто говорить.

Саме чітке визначення диференційних ознак членів опозиції і основи протиставлення об'єктів дає можливість об'єктивно встановити значення займенних слів і їх лексико - граматичний склад [4, c.32, 37]. Конкретні об'єкти в усій їхній тотальності не є суттєвими, вирішальними тут є лише відносні ознаки іх протиставлення, відношення між ними: this - a small table, a big table; that - a small table, a big table тощо.

Питальні займенники позначають невідому ознаку близькості до суб'єкта мовлення відому іншим суб'єктам. Іншими словами, лише попередньо ";містять"; поняття особи чи речі, а що прямо безпосередньо? Щось віднесене до суб'єкта, відоме суб'єкту мовлення. Постає запитання, а що саме? Перш за все, очевидно, сам суб'єкт – це не ім'я (назва) суб'єкта, а лише джерело мовлення, функція суб'єкта мовлення, бо на запитання ";who?"; відповідь ";me"; нічого, крім функції суб'єкта мовлення не говорить. На повторне запитання who ";me";? випливає обктивна назва особи, яка говорить. Наприклад: Johnny (по телефону) ";I understand, sir. We'll be there at 12.30";, ";We'll is who? And ";there";is where?"; Lisa asked [10, с.390].

Отже питальні займенники належать до різних груп залежно від ознаки невідомого суб'єкта мовлення (who?) належності до особи (whose?), якості об'єкта (what?) і котрого та певного числа (which?).

Відносні займенники, за нашими спостереженнями, належать до займенних слів, оскільки вони позначають віднесеність до свого попередника (antecedent), так би мовити оминаючи об'єкт мовлення.

З'єднувальні займенники за визначенням не можуть відноситися до займенних слів.

Означені займенники об'єднані в одну групу за ознакою, і можуть вживатися замість будь - якого слова, але не за ознакою близькості до суб'єкта мовлення. Тобто, кожне з них не належить до займенних слів, не мають відповідного слова з ознакою віддаленості від суб'єкта.

Неозначені займенники позначають об'єктивно невизначені ознаки, але не лише для суб'єкта мовлення і тому не належать до займенних слів.

Заперечні займенники так само позначають об'єктивні ознаки відсутності існування чогось.

Підіб’ємо підсумки. У сучасних нормативних граматиках не існує однозначного відмежування займенників від інших класів слів: називання предметів за об'єктивними та суб'єктивно - віднесеними ознаками близькості\віддаленості. До займенних слів відносяться невизначені слова, які можуть вживатися замість інших визначених безвідносно до їхнього значення. Займенні слова мають кожне своє власне інваріантне значення: одні - близькості до суб'єкта мовлення як центра, джерела мовлення, інші - ознаку віддаленості від нього, у просторі і часі.

Об'єктивність і суб'єктивна віднесеність ознак предметів є надійним критерієм відмежування займенників як первинних слів, що позначають ознаки близькості/віддаленості від суб'єкта. В сучасній мові вони вживаються для уникнення повтору об'єктивних ознак предметів, відомих обом комунікантам.

1. Бендикс Э. Эмпирическая база семантического описания//Новое в зарубежной лингвистике: Проблемы и методы лексикографии. М., 1983. 2. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М., Прогресс, 1974. 3. Гурський С.О. Значення і смисл слова//Іноземна філологія, Львів, 1974. Вип. 34. 4. Гурський С.О. Значення та вживання прийменників в англ.мові//";Іноземна філологія";. Львів, 1965. Вип.2. 5. Каушанська М. Граматика англ. языка. М., 2002. 6. Уфимцева А.А. Принципы семиологического описания лексики. М., 1986. 7. Фосслер К.. Позитивизм и идеализм в языкознании М., 1990. 8. Breal M. Semantics:studies in the science of meaning, New York, Dover, 1964. 9. Goursky S. The Idiomatic Heart of the English Language. Lviv, 1975. 10. W.E.Graffin. Special Ops. New York, 2001. 11. Geoffrey Leech et, al; A Communicalive Grammar of English. Longman Group Ltd, 1975. 12. R.Quirk, S.Greenbaum, et, al; A University Grammar of English, Longman Group Ltd, 1973.

Список умовних скорочень

С/О - Суб'єкт/об'єкт

СDO - Семантико-диференційна ознака

ALD - The Advanced Learner's Dictionary of Current English (by A.S. Hornby).- London, Oxford Univer. Press, 1974.

LDE - Longman Dictionary of Contemporary English. - London, 1979.

ON PRONOUN MEANING AND FUNCTIONING

Roman Dudok

The Ivan Franko National University in Lviv

1, Universytetska St.,

L'viv, 79001, Ukraine

The article is concerned with the study and functioning of the pronoun semantic essence. The author supports the idea that the semantic content of the pronoun accounts for its close relation to the speech subject as a center of narration. It is shown that only subject - related words can be referred to the pronoun category. The classification of the pronoun words on the basis of proximity (nearness) to the subject has been analysed in the paper. The author concludes that the meaning of the pronoun words is treated as semantic differential feature and the words denote relation have their own meaning.

Key words: semantic differential feature, subject - related words, objective/subjective features, feature. invariant meaning.

Т.В.Петрик, доц.,

Львівський національний університет

імені Івана Франка

ДІЄслова із суфІксом ";-en"; Як засІб вираженнЯ

ергативностІ В англІйськІй мовІ

Категорія ергативності є характерною рисою сучасної англійської мови. Дієслова із давньогерманським суфіксом -en, що є одним із засобів вираження ергативності в англійській мові, за часом утворення належать як до найдавнішого пласту лексики, так і до середньоанглійського періоду. Дериваційною основою виступають прикметники та іменники. Ергативи вживаються у перехідному (зі значенням “спонукати до набуття якості”) та неперехідному (“набуття якості”) значенні. Перехідне значення ергативних дієслів є первинним, а також – частотнішим за появою у художній текстах. Декілька дієслів втратила перехідне знечення, а отже, й ергативне.У ергативних дієслів цієї групи є корелюючі пари дієслів без зазначеного суфікса, але для них характерна незначна частотність вживання. Оскільки суфікс -en не є продуктивним, кількість дієслів, утворених за цією дериваційною схемою, не зросла у порівнянні з ХІХ сторіччям.

Ключові слова: перехідність, неперехідність, ергативний, семантична структура, агенс, номінативна типологія.

Категорія ергативності (від грецьк. ergates — діюча особа [5, с.593]) та різноманітність її виявів у мовах різної типології вже давно привертає увагу. Однак, незважаючи на понад столітню історію вивчення, багато аспектів цього явища ще нез’ясовані. Метою статті є висвітлення однієї із особливостей явища ергативності – засобів вираження зазначеної категорії у мовах номінативного типу, в англійській зокрема. Завдання передбачає детальний опис групи дієслів, які належать до найдавнішого пласту англійської лексики і раніше не досліджувались у цьому руслі. Опису потребують також синонімічні зв’язки у межах категорії.

Важливим підсумком вивчення мов ергативної структри є виокремлення та опис ергативної конструкції речення, а також розуміння ергативності як деякого комплексу системно співвіднесених явищ мовної структури, що виходить за межі власне ергативної конструкції речення.

Ергативна типологія мови виявляється у протиставленні “агентива” (виконавця) та “фактитива” (носія дії), а не суб’єкта і об’єкта, як у мовах номінативного типу [5, с.593].

У мовах ергативної типології ергативна конструкція речення реалізується у морфологічно різних конструкціях, які можна звести до трьох типів: “дієслівний”(відношення ергативності передаються словоформою дієслова-присудка), “змішаний” (відношення ергативності виступають як у структурі дієслівного присудка, так і обидвох, пов’язаних з ним іменних членів), “іменний” (відношення ергативності відображаються тільки у складі підмета в ергативному відмінку та прямого додатка – в абсолютному відмінку) [3, с.42].

Лексично ергативна структура виявляється у поділі дієслів на агенсні (“перехідні”) та фактитивні (“неперехідні”). В синтаксисі ергативну структуру відображає кореляція ергативної та абсолютної конструкцій речення. [5, с. 593]

Ергативна або ергативоподібна конструкція речення трапляється у мовах, які загалом характеризуються як мови номінативної структури та номінативної типології речення [3, с. 63].

Сучасній англійській мові, мові номінативного типу, також притаманні певні риси ергативності, які, однак, не отримують експліцитного морфологічного вираження. Максимально редукована система відмінків англійської мови є однією з причин цієї морфологічної неоформленості. Специфіка вияву ергативності у сучасній англійській мові полягає у функціонуванні класу ергативних дієслів (які належать до периферійних засобів вираження цієї категорії). Їх визначення вперше було дано у “Граматиці англійської мови” за редакцією Дж.Сінклера [10]. Ці дієслова розглядаються як такі, що дають змогу описати дію з точки зору об’єкта, що зазнає впливу дії, чи з точки зору її виконавця. Це означає, що одне й те ж дієслово може бути перехідним (з додатком) чи неперехідним (без зазначення виконавця). Отже, “дієслова, які можуть мати один і той же предмет чи явище як додаток при перехідному вживанні та як підмет, коли вжиті неперехідно, називаються ергативними”. Напр.: An explosion shook the rooms. The whole room shook [11, с.156].

У словнику за редакцією Дж.Сінклера [12] 430 словникових одиниць виділені як ергативні дієслова. Деякі дієслова цієї групи виступають як ергативні в одному із значень ( to dampen, to shorten, to soften, to sweeten, to thicken, to waken) або у двох (to awaken, to fasten). Решта дієслів має лише одне значення, яке і є ергативним (to blacken, to whiten тощо). Дж.Сінклер та Дж.Франсіс спробували узагальнити морфологічні ознаки ергативних дієслів і виділили кілька словотвірних суфіксів, характерних для цих дієслів; до них належить і суфікс -en. Щодо кількості ергативних дієслів із суфіксом -en, автори, посилаючись на Т.Фонтанеллє та Дж.Ванандрой, у своїй праці стверджують, що є 46 дієслів цього типу [12, с.190]. Ф.Ліфрінк вказує на функціонування 47 лексем із зазначеними властивостями [7, с.15-18 ].

Більшість ергативних дієслів із суфіксом -en (42 із 47) утворена від прикметників, які передають такі значення: 1. Фізичний чи моральний стан людини: to awaken, to fatten, to sadden, to sicken, to slacken, to smarten, to waken, to weaken. 2. Якісні ознаки чи властивості предмета: to broaden, to cheapen, to coarsen, to deepen, to dampen, to fasten, to flatten, to harden, to lessen, to loosen, to louden, to quicken, to quieten, to ripen, to roughen, to sharpen, to shorten, to smoothen, to soften, to steepen, to stiffen, to straighten, to sweeten, to tauten, to thicken, to tighten, to toughen, to widen, to worsen. 3. Колір: to blacken, to brighten, to darken, to redden, to whiten. Дієслово to lighten можна віднести як до 2-ї, так і до 3-ї групи: у першому випадку як похідне від light, adj, що означає not heavy, у другому — як похідне від light, adj — not dark. Іменники як словотвірна основа ергативних дієслів дали незначну кількість утворень: to lengthen, to liven, to strengthen, to heighten. Ці дієслова виникли у новоанглійському періоді за аналогією до дієслів, утворених від прикметників [8, Vol. IX, p.1107].

Аналіз цієї групи дієслів за словником New English Dictionary on Historical Principles [8] (далі NED) дає змогу побачити, що вони були утворені у різні періоди розвитку мови: від давньоанглійського до новоанглійського. За основу словотвору слугує прикметник (інколи — іменник), який приймає давньогерманський суфікс -en. Цей суфікс сполучається лише з односкладовими прикметниками, які майже в усіх випадках закінчуються на глухий приголосний звук, найчастіше t або k, і не може приєднуватися до прикметників, що закінчуються на голосний звук чи сонорні m, n, g, r [2, с.159]. Утворене дієслово означає “набувати даної якості” чи “спонукати об’єкт набувати даної якості”. У першому випадку воно виступає як неперехідне, у другому — як перехідне.

Майже усі дієслова утворені від давньоанглійських коренів (словотвірні основи у 29 випадках належать до давньоанглійської лексики, однак похідні від них дієслова різняться за часом появи у словниковому складі мови), за винятком to tighten, to harden, які мають скандінавське походження, та to quieten, яке вважається похідним від прикметника quiet, який походить від середньовічного латинського quietare; to dampen співвідноситься з голландським та данським damp. Твірні основи решти дієслів належать до лексики середньо- та новоанглійського періоду [8]. Особливими у групі ергативних дієслів на -en є to waken та to awaken. To waken є похідним від кореня wak- та суфікса інхоативних дієслів стану -n, тобто суфікс -en в цьому дієслові репрезентує давньогерманський -na-, який був формотвірним для певних сильних дієслів. Дієслово to awaken утворилось за допомогою префікса -a та дієслова wecnan, у значенні “to waken” [8].

Окрім дієслів, які класифікуються як ергативні, за допомогою суфікса -en від прикметника були утворені дієслова, які мають лише перехідне вживання: to gladden – v.t. to make glad, to deaden – v.t. to deprive of feeling (force) [11]. Особливим є дієслово to deafen, яке може виступати як в перехідному, так і в неперехідному значенні, але неперехідне вживання даного дієслова не має семи “ставати глухим чи звуконепроникним”, в той час як перехідне значення має сему “робити глухими чи звуконепроникними”: to deafen – v.t. to deprive of the sense of hearing; to make soundproof//v.i. to be overwhelmingly noisy [9]. Отже, це дієслово не можна кваліфікувати як ергативне. Дієслова відіменникового походження також можуть бути лише перехідними (to frighten – v.t. to cause to feel fear, to threaten – v.t. to indicate a threat to smb., to hearten – v.t. to inspire with fresh determination) або лише неперехідними (to glisten – v.i. to sparkle, glitter).

Основна кількість ергативних відад’єктивних дієслів із суфіксом -en утворилася у пізньому середньоанглійському періоді чи на початку новоанглійського періоду за аналогією до небагатьох дієслів (to awaken, to brighten, to fasten, to harden), які виникли в давньоанглійський період або були запозичені з давньоскандинавської лексики [8, Vol. III, p.139]. Здебільшого новоутворення цього типу виникали спочатку як перехідні дієслова, а їхнє неперехідне значення сформувалося на базі перехідного: to brighten – v.t. 950 / v.i. 1300; to cheapen – v.t. 1654 / v.i. 1805; to lengthen – v.t. 1500/v.i. 1695 [8]. До цієї групи входить 28 дієслів. Проте є й зворотні випадки. Наприклад, давньоскандинавське hardna першопочатково було лише неперехідним дієсловом. У давньоанглійській мові існував відповідник hardnian як дериват від прикм. hard, який початково також був неперехідним, але вже у пізньому давньоанглійському періоді вживався замість давньоскандинавського перехідного дієслова herda – to make hard [8]. Група дієслів такого типу не є численною: to awaken, to blacken, to darken, to fasten, to lessen, to sicken, to steepen. Існує і ряд дієслів, перехідне та неперехідне значення яких виникло майже одночасно: to heighten – v.t. 1530/v.i.1567; to tauten – v.t. 1814 / v.i. 1849; to weaken – v.t. 1530/v.i. 1541 [8]. Дієслова to broaden, to dampen, to heighten, to liven, to louden, to ripen, to shorten, to smarten, to strengthen, to tauten, to weaken, to widen також належать до цієї групи.

Відомі випадки втрати дієсловами неперехідного значення. Дієслово to madden у NED подається як перехідно-неперехідне, причому перехідне значення з’являється майже на століття пізніше і дає підстави припустити, що розвиток цього дієслова також йшов у зворотньому до загального напрямку: від неперехідного до перехідно-неперехідного: to madden – v.i. to become mad (1735) / v.t. to make mad (1822) [8]. Однак саме неперехідне вживання вийшло з ужитку, словники сучасної англійської мови не фіксують його і не відносять до класу ергативних: to madden – v.t. to make mad [9; 11].

Декілька ергативних дієслів вийшло з ужитку взагалі, напр., to fruiten, to olden, to starken, to stounten, to straiten, to scarcen, to sodden [8] і залишились лише їхні однокореневі прикметники [9; 11], які можуть бути частиною аналітичного присудка: When you get old, you shrink [14, c.35. У нечисленних випадках збереглись похідні слова, як наприклад, у складі ідіоми straitened circumstances [9; 11].

Привертає увагу той факт, що у ергативних дієслів з суфіксом -en є дієслова-кореляти. За формою корелюючі лексеми збігаються з прикметниками та іменниками, від яких походять вони самі і дієслова на -en. Наприклад: fat, v [OE féttian, f. fétt, FAT, a.]. 1. trans. to make fat, fatten. 2. intr. to grow or become fat [11, vol. V.]. Ці відповідники (за винятком to wide, to sweet ) також функціонували як ергативні дієслова, напр.: Now sone... salle we see Whose browes schalle blakke! (1400) Thare he and the sowdane salle mete, His browes to blake.(1400) [8, Vol.I, p.891]. Ye have lyghtyd myne hert therin by a pound.(1473) Me thynk my hart lyghtys.(1460) [8, Vol.VI, p.274]. Упродовж деякого періоду дві синонімічні форми співіснували у мові: to worsen – v.t. to make worse (1225-1906) / v.i. to become worse (1795-1882); to worse – v.i. to become worse (825-1854) / v.t. to make worse (1200-1886). Однак значна кількість (26 із 38) безсуфіксальних корелятів була витіснена з ужитку пізнішими утвореннями з -en.

Поодинокі випадки безсуфіксального вживання дієслів трапляються і у сучасній англійській та американській літературі. Дані нашої вибірки підтверджують вживання у текстах художньої літератури ХХ ст. таких корелятивних дієслів: to light, to sooth, to wake, to awake, to quiet, а також дієслівних сполучень to wake up та to light up: Those fireworks would explode and light up the whole sky [14, р.34]. “Your face lights up... so I understand what you feel”[17; p.121]. Загалом їхня кількість становить 12% від загального вживання, як суфіксальних, так і безсуфіксальних дієслів (загальна кількість становить 234 слововживання на 4000 с. художньої прози різних періодів ХХ ст.).

Найчастотнішим є дієслово to quiet: 12 із 28 зафіксованих випадків корелятивних слововживань. Воно реалізує як перехідне, так і неперехідне значення, напр., The thought of the others itself helped to quiet his fear [15, p.343]. Then, seeing the girls collapsed, the men made strenuons effort to quiet them [16, р.35]. Things quieted down [16, р.495]. Кожен елемент в таких парах має семантичні чи стилістичні особливості. Дієслово to quiet, наприклад, характерне для американського варіанту англійської мови, а to quieten – для британського, що і виправдовує існування у мові таких пар [1, с.103].

Не всі дієслова, однак, мали корелятивну пару: to louden, to coarsen, to liven, to sodden, to toughen не мали відповідника взагалі, значення дієслів to steepen, to tauten, to smarten, to stouten не збігалися зі значеннями корелятів, а отже, їх можна кваліфікувати, як дієслівні пари з омонімічним коренем: to tauten – v.t. to make taut or cause to become taut /v.i. to become taut; to taut – v.t. to tangle or mat together (hair or wool)/v.i. to become tangled or matted as hair or wool [8]. Наявність корелятивних форм спонукала авторів словника NED висловити припущення, що деякі дієслова (to cheapen, to dampen, to heighten) виникли як розширена форма відповідних безсуфіксальних дієслів, або як їх модифікація за допомогою суфікса -en [8].

У сучасній англійській мові модель Adj ® V не вирізняється продуктивністю чи активністю. Словники неологізмів останніх десятиріч не реєструють нових лексичних одиниць з суфіксом -en. Найпізніші утворення цього типу датуються кінцем ХІХ ст. (to steepen – v.i. 1847/v.t. 1909; to tauten – v.t. 1814/v.i. 1849) [8].

Ергативні дієслова з суфіксом -en виражають не лише категорію дії, властиву всім дієсловам, а й категорію якості, властиву прикметникам, від котрих їх утворено. Отже, вжиті у перехідному значенні, ці лексичні одиниці мають дві обов’язкові семи – сему каузативності та сему якості, а в неперехідному вживанні – сему становлення ознаки та сему якості.

У визначенні типу перехідності ергативних дієслів використовувалася класифікація Ю.Степанова, який поділяє перехідність за ознакою аналітичності /синтетичності та ефективності/неефективності. Ознака аналітичної перехідності властива діям, у самих поняттях про які міститься поняття об’єкта, тобто діям, об’єкт яких або ототожнюється з самою дією, або виникає у результаті дії і не існує до неї [6]. Приклади такого типу перехідності спостерігаємо у дієсловах to sing (a song), to bury (a dead body) тощо. Ознака синтетичної перехідності властива діям, які передбачають наявність об'єкта, що існує “сам по собі”, не залежить від дії і приєднується до неї, напр., to kill an animal, to move a chair тощо. “У першому випадку поняття об’єкта можна виділити з поняття дії, у другому – лише приєднати до нього” [6,с. 304], отже, на поверхневому рівні об’єкти синтетичної перехідності (на відміну від об’єктів аналітичної перехідності) повинні мати обов’язкове вираження. Перехідність ергативних дієслів можна визначити як синтетичну ефективну перехідність: “дія виходить за межі суб’єкта на об’єкт зовнішній щодо дії та суб’єкта; об’єкт зазнає реальних змін” [6, с.306]. The coldwind made her white skin rough and hardened the nipples of her breasts [13, р.150]. He had, above all, widened the ring... [16, р.442].

При перефразуванні ці дієслова можна зобразити як дії, результатом яких є стан об’єкта: the nipples are hardened, the ring is widened. У подальшій редукції опис стану може бути згорнутий до іменних груп: hardened nipples, widened ring. І, нарешті, ці іменні групи можуть семантично розкладатись на загальне зазначення дії і якості [6, с.306]. Найчастіше у такій аналітичній конструкції виступає функціональне дієслово make: hardened = made + hard, widened = made + wide.

Семантична структура ергативних дієслів у неперехідному вживанні відмінна від структури їх перехідної реалізації 1. The sky brightens. The first ray of sun. [18, p.42]. 2. Instantly the room darkened. [16, p.328]. При перефразуванні ці дієслова можна зобразити як дії, результатом яких є зміна стану суб’єкта (що є логічним об’єктом): the sky was dark but now it becomes bright because of some influence, the room was light but then it became dark. Можна зауважити, що імпліцитна номінація деталізує денотативне значення дієслова, підкреслюючи безагентність дії: brightens = becomes + bright, darkened = became + dark.

Дієслова на -en, як зауважує Ф.Ліфрінк, співвідносяться з прикметниками і мають значення make/become + adjective. Функціональне дієслово він характеризує як просте дієслово (prime verb), яке далі не розкладається. Корелятивний прикметник виступає як повнозначний конституент (sentence constituent) [7, p.15-18]. Ф..Ліфрінк також зазначає, що у словнику Фаулера [Fowler, 1930] список налічує 47 дієслів на -en; усі з них класифікуються як семантичні еквіваленти до make+adj або become+adj.

Аналіз ергативних дієслів з суфіксом -en свідчить про те, що ця група має широкий часовий діапазон утворення, але непродуктивність дериваційної моделі на сучасному етапі розвитку мови спричинила функціонування цього класу дієслів як закритої системи. Протягом ХХ ст. елементи аналізованої групи зазнали кількісної редукції двома шляхами: 1) кілька дієслів вийшло з ужитку взагалі; 2) кілька дієслів втратило одне із корелюючих значень (перехідне або неперехідне), тобто ці лексеми перестали бути ергативними. Частотність появи ергативних дієслів з суфіксом -en у художніх текстах хоча і не є високою, свідчить, однак, про те, що вияви ергативності притаманні англійській мові, а реалізація цієї категорії здійснюється периферійними засобами. Результати дослідження дозволяють також дійти висновку, що вивчення явища ергативності не слід обмежувати мовами ергативної типології; перспективним видається порівняльний аналіз виявів категорії ергативності у мовах номінативної типології, які належать до різних груп: романо-германської та слав’янської.

1. Бортничук Е.Н., Василенко И.В., Пастушенко Л.П. Словообразование в современном английском язûке. К., 1988. 2. Каращук П.М. Словообразование английского язûка. М., 1977. 3. Климов Г.А. Очерк общей теории ýргативности. М., 1973. 4. Лайонз Д. Введение в теоретическую лингвистику. Пер.с.англ. М., 1968. 5. Лингвистический энциклопедический словарь. Под ред. Ярцевой В.Н. М., 1990. 6. Степанов Ю.С. Имена. Предикаты. Предложения: Семиологическая грамматика. М., 1981. 7. Liefrink F. Semantico-Syntax. London, 1973. 8. New English Dictionary on Historical Principles/Ed. by J.A.H.Murray: Vol. I-XII. Oxford, 1888-1933. 9. New Webster's Dictionary and Thesaurus of the English language. Danbury, 1993. 10. Sinclair J.M. Collins Cobuild English Grammar. London, 1992. 11. Sinclair J.M. Collins Cobuild English Language Dictionary. London, 1992. 12. Sinclair J. and G.Francis. “I Bet He Drinks Carling Black Label”: A Riposte to Owen on Corrpus Grammar.//Applied Linguistic, 1994. Vol. 15. № 2. 13. Сheever J. Selected short Stories. Moscow, 1980. 14. Flagg F. Fried Green Tomatoes at the Whistle Stop Cafe. New York, 1987. 15 Folsom A. The day after tomorrow. London, 1997. 16. Hersey J. The Wall. London, 1950. 17. Stone I. Depth of glory. New York, 1985.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Кандидат філософських наук кандидат філологічних наук

    Документ
    ... н­ського мислителя. Ці фальшиві концепції були піддані гострій і прин­циповій критиці украї ... учнів до життя — Сковорода завжди спрямовував шкільний курс словесності. За ... , в яких описане її подвижницьке життя. Самовіддана любов до людей, палке прагнення ...
  2. Поиски сокровенного царства Миф - текст - реальность Журнал " Самиздат"

    Монография
    ... їй владі всі сфери життя підданих, але неминуче наштовхувалися на ... . Граале? // Известия Отделения русского языка и словесности Академии Наук. - Т. V, кн.2. - С. ... І. Царство стародавніх майя: "Словесний портрет" сакральної культури майянської цив ...
  3. Відкритий міжнародний університет розвитку людини " україна"

    Документ
    ... і свідків. Сторони змагалися в сло­весній баталії за формулою "слово проти ... усього 5 гривень; образа честі. За словесну образу шляхтича передбачався штраф у розм ... першому місці стояли злочини проти життя підданих московського царя. а) так; б) ні. 9. ...
  4. Корсак твої Україно

    Книга
    ... час і можливість подбати про життя підданих. Єлизавета аж відступила на крок ... у відділення російської мови і словесності імператорської Академії наук. Та пров ... . Відділення російської мови і словесності 8 лютого 1862 року доручає І. Срезневському ...
  5. М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ПАВЛА ТИЧИНИ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ Частина 2 Умань – 2009

    Документ
    ... 1980. – № 12. – С. 28. Слюсаренко О. Життя, віддане Умані // Уманська зоря. – 2004. – 6 листопада ... самостійно виконують завдання за словесною інструкцією педагога: «Виклади ... за допомогою слова, «наказание» – словесно виражене повчання. Ці терміни у ...

Другие похожие документы..