Главная > Закон


ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ

до проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (щодо оптимізації контрольно-наглядових функцій та діяльності Державної санітарно-епідеміологічної служби України)”

Зміст положення (норми) чинного законодавства

Зміст відповідного положення (норми) проекту акта

Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами;

середовище життєдіяльності людини (далі - середовище життєдіяльності) - сукупність об'єктів, явищ і факторів навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання, харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;

фактори середовища життєдіяльності - будь-які біологічні (вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутніх поколінь;

шкідливий вплив на здоров'я людини - вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю або працездатності людини чи здоров'ю майбутніх поколінь;

безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину;

сприятливі умови життєдіяльності людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму;

санітарно-епідемічна ситуація - стан середовища життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров'я населення на певній території в конкретно визначений час;

санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) - встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності для здоров'я людини та здоров'я майбутніх поколінь, а також стан здоров'я населення за критеріями захворюваності, розповсюджуваності хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо;

державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми,
санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;

вимоги безпеки для здоров'я і життя людини - розроблені на основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя людини), розроблення, обгрунтування, контроль і нагляд за якими відноситься виключно до медичної професійної компетенції;

небезпечний фактор - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини;

санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи (далі - санітарні заходи) - комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх ліквідацію;

державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обгрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини;

висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи;

об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи; { Абзац шістнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 }

санітарно-епідеміологічний сертифікат (далі - гігієнічний сертифікат) - разовий документ суворої звітності, виданий органами, установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, що підтверджує безпеку для здоров'я та життя людини окремих видів товарів широкого вжитку (харчових продуктів і напоїв, парфумерно-косметичних виробів, товарів дитячого асортименту, виробів побутового призначення тощо) на підставі результатів проведених санітарно-хімічних, токсикологічних, фізико-хімічних, радіологічних, мікробіологічних та інших досліджень;

масові неінфекційні захворювання (отруєння) - масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг;

державна санітарно-епідеміологічна експертиза щодо безпечності харчових продуктів - професійна діяльність, яку провадять органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби з метою попередження, зменшення та усунення можливого шкідливого впливу на здоров'я людини харчового продукту і яка полягає в оцінці ризику, визначенні відповідних санітарних заходів та/або технічних регламентів щодо виробництва та/або введення в обіг харчових продуктів і проведенні перевірки (розширеного контролю) на відповідність цим заходам та регламентам наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, а також нових технологій і технологічного обладнання; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо безпечності харчових продуктів - документ установленої форми, в якому на підставі результатів аналізу ризику та перевірки (розширеного контролю) наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, його виробничої технології і технологічного обладнання, що використовується при його виробництві, визначається перелік санітарних заходів та технічних регламентів, яких повинні дотримуватися виробник та постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

об'єкти санітарних заходів - харчові продукти, в тому числі для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів, допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

ризик - можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків від негативного впливу об'єктів санітарних заходів протягом певного періоду часу; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

аналіз ризику - процес, що складається з трьох взаємозв'язаних компонентів: оцінка ризику, управління ризиком та повідомлення про ризик; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

оцінка ризику - науково обґрунтований процес, який складається з ідентифікації та характеристики небезпеки, оцінки впливу, характеристики ризику; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

управління ризиком - процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та, у разі необхідності, вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи регуляторні заходи; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

повідомлення про ризик - взаємний обмін інформацією про ризик між спеціалістами з оцінки ризику, особами, що здійснюють управління ризиком, заінтересованими торговими партнерами та іншими заінтересованими сторонами; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

санітарний захід безпечності харчових продуктів (далі - санітарний захід) - застосування будь-яких законів, постанов та інших нормативно-правових актів, вимог та процедур для захисту життя і здоров'я людей від ризику, що виникає від споживання харчових добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів у харчових продуктах, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виконання яких є обов'язковим. Санітарні заходи включають, зокрема, обов'язкові параметри безпечності кінцевого продукту; методи переробки та виробництва; процедури експертизи, інспектування, сертифікації та ухвалення; положення щодо відповідних статистичних методів; процедури відбору зразків та методів оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

технічний регламент - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, в якому зазначаються характеристики продукту чи пов'язані з ним процеси і методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, виконання яких є обов'язковим. Технічний регламент не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених згідно із санітарними заходами, та може включати або визначати вимоги до термінології, позначень, пакування, маркування або етикетування стосовно продукту, процесу чи методу виробництва; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

прикордонні інспекційні пости - потужності (об'єкти), що розташовані у пункті пропуску через державний кордон, включаючи пункти на автомобільних шляхах, залізничних станціях, аеропортах, морських і річкових портах, де здійснюється відповідний контроль (інспектування) імпортованих та експортованих вантажів з об'єктами санітарних заходів, що переміщуються через державний кордон України; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

харчовий продукт (їжа) - будь-яка речовина або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську сировину, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначені для споживання людиною. Харчовий продукт включає напій, жувальну гумку та будь-яку іншу речовину, зокрема воду, що навмисно включені до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

харчова добавка - будь-яка речовина, яка не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та яка у результаті стає невід'ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей); ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

ароматизатори - ароматичні речовини, ароматичні препарати, технологічні ароматизатори, коптильні ароматизатори та їх суміші; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

дієтична добавка - вітамінні, вітамінно-мінеральні або трав'яні добавки окремо та/або в поєднанні у формі пігулок, таблеток, порошків, що приймаються перорально разом з їжею або додаються до їжі в межах фізіологічних норм для додаткового, порівняно із звичайним харчуванням, вживання цих речовин; дієтичні добавки також містять або включають різні речовини або суміші речовин, у тому числі протеїн, вуглеводи, амінокислоти, їстівні масла та екстракти рослинних і тваринних матеріалів, що вважаються необхідними або корисними для харчування та загального здоров'я людини; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів - будь-який матеріал, за винятком матеріалів харчового обладнання та інвентарю, які не споживаються, а використовуються під час виробництва або переробки харчового продукту чи його складових для досягнення певної виробничої мети, в результаті чого утворюються залишки або похідні речовини у кінцевому продукті; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

допоміжні засоби і матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів - матеріали або речовини, включаючи обладнання та інвентар, одиниці упаковки (контейнери), які контактують з харчовими продуктами і таким чином можуть впливати на їх безпечність. ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

( Стаття 1 в редакції Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від
07.02.2002 )

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Законі терміни і поняття вживаються у такому значенні:

санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами;

середовище життєдіяльності людини (далі - середовище життєдіяльності) - сукупність об'єктів, явищ і факторів навколишнього середовища (природного і штучно створеного), що безпосередньо оточують людину і визначають умови її проживання, харчування, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо;

фактори середовища життєдіяльності - будь-які біологічні (вірусні, пріонні, бактеріальні, паразитарні, генетично модифіковані організми, продукти біотехнології тощо), хімічні (органічні і неорганічні, природні та синтетичні), фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук, теплове, іонізуюче, неіонізуюче та інші види випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку, навчання, виховання тощо) та інші фактори, що впливають або можуть впливати на здоров'я людини чи на здоров'я майбутніх поколінь;

шкідливий вплив на здоров'я людини - вплив факторів середовища життєдіяльності, що створює загрозу здоров'ю, життю або працездатності людини чи здоров'ю майбутніх поколінь;

безпечні умови для людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутня небезпека шкідливого впливу його факторів на людину;

сприятливі умови життєдіяльності людини - стан середовища життєдіяльності, при якому відсутній будь-який шкідливий вплив його факторів на здоров'я людини і є можливості для забезпечення нормальних і відновлення порушених функцій організму;

санітарно-епідемічна ситуація - стан середовища життєдіяльності та обумовлений ним стан здоров'я населення на певній території в конкретно визначений час;

санітарно-епідеміологічний норматив (гігієнічний норматив, епідеміологічний показник, протиепідемічний норматив) - встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує фактор середовища життєдіяльності за медичними критеріями (параметрами) його безпечності для здоров'я людини та здоров'я майбутніх поколінь, а також стан здоров'я населення за критеріями захворюваності, розповсюджуваності хвороб, фізичного розвитку, імунітету тощо;

державні санітарні норми та правила, санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила і норми,
санітарно-епідеміологічні правила і норми, протиепідемічні правила і норми, гігієнічні та протиепідемічні правила і норми, державні санітарно-епідеміологічні нормативи, санітарні регламенти (далі - санітарні норми) - обов'язкові для виконання нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, що встановлюють медичні вимоги безпеки щодо середовища життєдіяльності та окремих його факторів, недотримання яких створює загрозу здоров'ю і життю людини та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення;

вимоги безпеки для здоров'я і життя людини - розроблені на основі медичної науки критерії, показники, гранично допустимі межі, санітарно-епідеміологічні нормативи, правила, норми, регламенти тощо (медичні вимоги щодо безпеки для здоров'я і життя людини), розроблення, обгрунтування, контроль і нагляд за якими відноситься виключно до медичної професійної компетенції;

небезпечний фактор - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини;

санітарні та протиепідемічні (профілактичні) заходи (далі - санітарні заходи) - комплекс організаційних, адміністративних, інженерно-технічних, медичних, нормативних, екологічних, ветеринарних та інших заходів, спрямованих на усунення або зменшення шкідливого впливу на людину факторів середовища життєдіяльності, запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та їх ліквідацію;

державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обгрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини;

висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи;

об'єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров'я людини, а також діючі об'єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи; { Абзац шістнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 }

санітарно-епідеміологічний сертифікат (далі - гігієнічний сертифікат) - разовий документ суворої звітності, виданий органами, установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, що підтверджує безпеку для здоров'я та життя людини окремих видів товарів широкого вжитку (харчових продуктів і напоїв, парфумерно-косметичних виробів, товарів дитячого асортименту, виробів побутового призначення тощо) на підставі результатів проведених санітарно-хімічних, токсикологічних, фізико-хімічних, радіологічних, мікробіологічних та інших досліджень;

масові неінфекційні захворювання (отруєння) - масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів середовища життєдіяльності, у тому числі об'єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг;

державна санітарно-епідеміологічна експертиза щодо безпечності харчових продуктів - професійна діяльність, яку провадять органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби з метою попередження, зменшення та усунення можливого шкідливого впливу на здоров'я людини харчового продукту і яка полягає в оцінці ризику, визначенні відповідних санітарних заходів та/або технічних регламентів щодо виробництва та/або введення в обіг харчових продуктів і проведенні перевірки (розширеного контролю) на відповідність цим заходам та регламентам наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, а також нових технологій і технологічного обладнання; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо безпечності харчових продуктів - документ установленої форми, в якому на підставі результатів аналізу ризику та перевірки (розширеного контролю) наданого виробником або постачальником зразка харчового продукту, допоміжних засобів та матеріалів для виробництва та обігу харчових продуктів, його виробничої технології і технологічного обладнання, що використовується при його виробництві, визначається перелік санітарних заходів та технічних регламентів, яких повинні дотримуватися виробник та постачальник для забезпечення безпечності харчового продукту; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

об'єкти санітарних заходів - харчові продукти, в тому числі для спеціального дієтичного споживання, функціональні харчові продукти, а також харчові добавки, ароматизатори, дієтичні добавки та допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів, допоміжні засоби та матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

ризик - можливість виникнення та вірогідні масштаби наслідків від негативного впливу об'єктів санітарних заходів протягом певного періоду часу; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

аналіз ризику - процес, що складається з трьох взаємозв'язаних компонентів: оцінка ризику, управління ризиком та повідомлення про ризик; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

оцінка ризику - науково обґрунтований процес, який складається з ідентифікації та характеристики небезпеки, оцінки впливу, характеристики ризику; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

управління ризиком - процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та, у разі необхідності, вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи регуляторні заходи; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

повідомлення про ризик - взаємний обмін інформацією про ризик між спеціалістами з оцінки ризику, особами, що здійснюють управління ризиком, заінтересованими торговими партнерами та іншими заінтересованими сторонами; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

санітарний захід безпечності харчових продуктів (далі - санітарний захід) - застосування будь-яких законів, постанов та інших нормативно-правових актів, вимог та процедур для захисту життя і здоров'я людей від ризику, що виникає від споживання харчових добавок, забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів у харчових продуктах, підконтрольних санітарній службі, та харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, виконання яких є обов'язковим. Санітарні заходи включають, зокрема, обов'язкові параметри безпечності кінцевого продукту; методи переробки та виробництва; процедури експертизи, інспектування, сертифікації та ухвалення; положення щодо відповідних статистичних методів; процедури відбору зразків та методів оцінки ризику; вимоги щодо пакування та етикетування, які безпосередньо стосуються безпечності харчових продуктів; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

технічний регламент - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики, в якому зазначаються характеристики продукту чи пов'язані з ним процеси і методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, виконання яких є обов'язковим. Технічний регламент не містить вимог щодо безпечності харчових продуктів, встановлених згідно із санітарними заходами, та може включати або визначати вимоги до термінології, позначень, пакування, маркування або етикетування стосовно продукту, процесу чи методу виробництва; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

прикордонні інспекційні пости - потужності (об'єкти), що розташовані у пункті пропуску через державний кордон, включаючи пункти на автомобільних шляхах, залізничних станціях, аеропортах, морських і річкових портах, де здійснюється відповідний контроль (інспектування) імпортованих та експортованих вантажів з об'єктами санітарних заходів, що переміщуються через державний кордон України; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

харчовий продукт (їжа) - будь-яка речовина або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську сировину, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначені для споживання людиною. Харчовий продукт включає напій, жувальну гумку та будь-яку іншу речовину, зокрема воду, що навмисно включені до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

харчова добавка - будь-яка речовина, яка не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та яка у результаті стає невід'ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей); ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

ароматизатори - ароматичні речовини, ароматичні препарати, технологічні ароматизатори, коптильні ароматизатори та їх суміші; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

дієтична добавка - вітамінні, вітамінно-мінеральні або трав'яні добавки окремо та/або в поєднанні у формі пігулок, таблеток, порошків, що приймаються перорально разом з їжею або додаються до їжі в межах фізіологічних норм для додаткового, порівняно із звичайним харчуванням, вживання цих речовин; дієтичні добавки також містять або включають різні речовини або суміші речовин, у тому числі протеїн, вуглеводи, амінокислоти, їстівні масла та екстракти рослинних і тваринних матеріалів, що вважаються необхідними або корисними для харчування та загального здоров'я людини; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

допоміжні матеріали для переробки харчових продуктів - будь-який матеріал, за винятком матеріалів харчового обладнання та інвентарю, які не споживаються, а використовуються під час виробництва або переробки харчового продукту чи його складових для досягнення певної виробничої мети, в результаті чого утворюються залишки або похідні речовини у кінцевому продукті; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

допоміжні засоби і матеріали для виробництва та обігу харчових продуктів - матеріали або речовини, включаючи обладнання та інвентар, одиниці упаковки (контейнери), які контактують з харчовими продуктами і таким чином можуть впливати на їх безпечність. ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

( Стаття 1 в редакції Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від
07.02.2002 )

вторинна профілактика – заходи, спрямовані на раннє виявлення деяких захворювань та попередження їх розповсюдження серед населення;

гігієнічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об'єкта гігієнічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, профілактичних заходів, умов, системи управління та інформації з цих питань вимогам санітарного законодавства та іншим критеріям гігієнічного аудиту за рахунок суб’єкта господарської діяльності;

державний санітарно-епідеміологічний нагляд – заходи, що приймаються від імені держави, спрямовані на постійний сбір, аналіз, інтерпретацію і розповсюдження даних про стан здоров’я населення та фактори середовища життєдіяльності, що впливають на нього, а також діяльність, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення з метою попередження, виявлення та усунення порушень санітарного законодавства суб’єктами господарювання, на основі яких визначаються пріоритети в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та встановлюються профілактичні заходи;

контагіозна хвороба – інфекційна хвороба, що передається від людини до людини чи від тварини до людини;

невідкладна ситуація в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення – виникнення або реальна загроза поширення хвороби або проблеми для здоров'я, які передбачають високу вірогідність великого числа смертей та/або великого числа каліцтв серед постраждалого населення, або значний вплив біологічного, хімічного або фізичного агента, який може зумовити в майбутньому значні ризики для великого числа осіб серед постраждалого населення.

охорона здоров'я - сукупність заходів, спрямованих на введення в дію законодавчих та інших нормативних актів з метою гарантування безпеки та збереження здоров'я населення;

оцінка ризиків для здоров’я – оцінка рівня, при якому схильність до факторів ризику, пов’язаного з середовищем життєдіяльності людини та обумовленого індивідуальним і колективним стилем життя, впливає на стан здоров’я населення;

первинна профілактика – заходи, що проводяться з метою створення обставин, які знижують ризик виникнення будь-якого захворювання у населення;

попередження захворювань (профілактика) – дії, що вживаються в першочерговому порядку по відношенню до індивідууму, спрямовані на попередження або зниження ймовірності виникнення інфекційних та неінфекційних хвороб, їх розповсюдження та/або на запобігання рецидивів і ускладнень;

принцип обережності – інструмент, за допомогою якого центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення приймає рішення і здійснює втручання у випадках встановлення наявності потенційного ризику для здоров'я населення в умовах недостатньої наукової аргументації;

просування здоров’я – процес поширення інформації, навчання та виховання з метою формування знань та індивідуальних здорових навичок, консультування та залучення населення, створення партнерств, що надають індивідууму і колективам можливість контролювати та покращувати своє здоров'я з фізичної, психічної і соціальної точок зору, а також сприяти скороченню нерівностей в сфері здоров'я;

режим невідкладної ситуації в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення – комплекс заходів адміністративного, економічного, медичного, соціального характеру з підтримання громадського порядку, встановлених тимчасово в деяких населених пунктах або на території всієї країни в разі загрози виникнення або виникнення невідкладної ситуації в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення з метою попередження, зменшення та ліквідації її наслідків;

ризик для здоров’я – ймовірність зазнати небезпеки, пов’язаної з природними, техногенними, біологічними та соціальними факторами, з наслідками їх впливу, що виражаються у шкідливому впливі на здоров'я і тяжкості цього впливу.

Стаття 13. Ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з потенційною небезпекою для здоров'я людей

Види господарської діяльності, пов'язані з потенційною небезпекою для здоров'я людей, підлягають ліцензуванню у випадках, встановлених законом.

До ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з потенційною небезпекою для здоров'я людей, обов'язково включаються вимоги щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3078-IV
( 3078-15 ) від 15.11.2005; в редакції Закону N 3370-IV
( 3370-15 ) від 19.01.2006 )

Стаття 13. Стаття 13. Санітарні норми та санітарно-епідеміологічні нормативи

Санітарні норми та санітарно-епідеміологічні (гігієнічні) нормативи є частиною законодавства в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та встановлюють вимоги до:

планування та забудови населених пунктів;

проектування об’єктів будівництва, реконструкції, реставрації, благоустрою та вводу їх в експлуатацію;

розширення або збільшення потужності, введення в експлуатацію та утримання виробничих об'єктів;

утримання та експлуатації обладнання;

вибору та надання земельних ділянок;

утримання та експлуатації житлових і нежитлових приміщень;

утримання та експлуатації транспортних засобів;

продукції, технологій її виробництва, обігу продукції, у тому числі продукції, що представляє потенційну небезпеку для життя і здоров'я населення;

раціонального харчування населення;

водних об'єктів, питного водопостачання, водокористування для господарсько-побутових та інших потреб населення, місць водокористування;

атмосферного повітря населених пунктів, місць масового відпочинку населення, повітря робочої зони, повітря житлових, виробничих та інших приміщень;

ґрунтів, утримання територіальних зон населених пунктів;

поводження з відходами виробництва і споживання;

гігієни праці працівників;

організації та виконання робіт і послуг, що представляють потенційну небезпеку для життя і здоров'я населення, згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України;

організації та проведення профілактичних заходів в умовах невідкладної ситуації в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

організації освітнього процесу;

гігієнічного навчання і виховання;

забезпечення радіаційної, хімічної, біологічної безпеки, в тому числі до застосування хімічних речовин, отрут, біологічних засобів і матеріалів і умов роботи з ними;

забезпечення безпеки і нешкідливості впливу неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів;

організації та виконання робіт і надання послуг, що включають розробку, випробування, виготовлення, виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію, застосування засобів дезінфекції, дезінсекції та дератизації, устаткування, матеріалів, утримання та експлуатацію об'єктів дезінфекційної діяльності, а також до контролю ефективності, безпеки та нешкідливості таких робіт і послуг;

умов проведення стерилізації та дезінфекції виробів медичного призначення;

організації та проведення санітарно-протиепідемічних заходів;

проведення профілактичних щеплень;

проведення обов'язкових медичних оглядів;

зберігання та переробки сировини;

водопостачання, водовідведення, мікроклімату, освітлення та вентиляції;

умов перевезення та зберігання отруйних речовин;

умов перевезення пасажирів;

здійснення виробничого контролю.

Стаття 37. Інформаційне забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби

Інформаційне забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється з метою вивчення,
оцінки, прогнозування санітарної та епідемічної ситуації, розробки заходів, спрямованих на запобігання, усунення або зменшення шкідливого впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я людей, а також інформування з цих питань органів виконавчої влади, громадських організацій і громадян.

Інформаційне забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється системою державної, галузевої та оперативної звітності. Характер, обсяг, порядок і строки подання цієї інформації до органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби визначаються за поданням головного державного санітарного лікаря України у встановленому законодавством порядку.

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані
надавати органам, установам і закладам державної
санітарно-епідеміологічної служби таку інформацію безоплатно.

Стаття 37. Соціально-гігієнічний моніторинг та гігієнічний аудит

З метою вивчення, оцінки, прогнозування санітарної та епідемічної ситуації, розробки заходів, спрямованих на запобігання, усунення або зменшення шкідливого впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я людей, а також інформування з цих питань органів виконавчої влади, громадських організацій і громадян здійснюється соціально-гігієнічний моніторинг.

Соціально-гігієнічний моніторинг проводиться на державному рівні центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та його територіальними органами, спільно з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, які зобов’язані надавати наявну в них інформацію безоплатно.

Порядок проведення соціально-гігієнічного моніторингу встановлюється Законом.

Гігієнічний аудит проводиться щодо підприємств, установ та організацій, їх філій та представництв чи об'єднань, окремих виробництв, інших господарських об'єктів у цілому або щодо окремих видів їх діяльності з метою підвищення гігієнічної обґрунтованості та ефективності діяльності суб'єктів господарювання для потреб гігієнічного страхування, визначення розміру відшкодування збитків громадянам за завдану шкоду їх життю і здоров’ю, а також здійснення господарської та іншої діяльності.

Гігієнічний аудит діяльності суб’єктів господарювання, які належать до високого ступеня ризику для санітарного та епідемічного благополуччя населення проводиться в обов’язковому порядку на замовлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та його територіальних органів.

Гігієнічний аудит діяльності суб’єктів господарювання, які належать до низького та середнього ступеня ризику для санітарного та епідемічного благополуччя населення проводиться в добровільному порядку на замовлення самих суб’єктів господарювання.

Порядок проведення гігієнічного аудиту встановлюється Законом.

Стаття 39. Поняття та основні завдання державного санітарно-епідеміологічного нагляду

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.

Основними завданнями цієї діяльності є:

нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних заходів;

нагляд за реалізацією державної політики з питань профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення;

нагляд за дотриманням санітарного законодавства;

проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання.

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного законодавства за планами органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.

Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.

Стаття 39. Основні принципи державного санітарно-епідеміологічного нагляду

1. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється за орієнтованим на ризик принципом шляхом:

1) нагляду за здоров’ям населення і його оцінки з встановленням пріоритетів профілактики здоров’я;

2) ідентифікації, оцінки, управління і повідомлення про ризик для здоров’я населення, їх прогнозу і зменшення негативного впливу на здоров’я людини;

3) охорони здоров’я шляхом розробки, координації, державного нагляду і контролю за застосуванням законодавчих та інших нормативних актів, керівництв з найкращих практик і стандартним робочим процедурам, що регламентують фактори середовища життєдіяльності людини;

4) проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діяльності, послуг та продукції, що впливають на здоров’я населення, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видачі дозволів на їх використання;

5) ініціювання, участі в розробці, здійснення моніторингу і реалізації політики і програм в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

6) попередження захворювань шляхом здійснення втручань щодо первинної і вторинної профілактики;

7) просування здоров’я через інформування, виховання і спілкування;

8) оцінка якості та ефективності персоналу та послуг в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, що надаються громадам;

9) ініціювання, підтримки та проведення науково-практичних досліджень в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

10) забезпечення готовності до невідкладних ситуацій у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та управління цими ситуаціями, в тому числі шляхом введення обмежень осіб і товарів;

11) розвитку і планування кадрових ресурсів, інституційного розвитку в сфері послуг, пов’язаних з санітарним та епідемічним благополуччям населення;

12) інтеграції пріоритетів профілактики здоров’я в політику та галузеві стратегії стійкого розвитку;

13) координації діяльності в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення на рівні адміністративної території та громади;

14) консультування та залучення суспільства до організації надання послуг в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

15) забезпечення лабораторної бази для дослідження біологічних, хімічних та фізичних факторів середовища життєдіяльності, що впливають на здоров’я людини;

16) активного партнерства з громадами та центральними і місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування

17) зосередження уваги на первинній та вторинній профілактиці та потребах громад і популяційних груп;

18) турботи про фактори середовища життєдіяльності людини: соціальні, довкілля, поведінкові;

19) багатопрофільного та міжвідомчого підходу з чітким розприділенням відповідальності та орієнтацію на ризик для здоров’я;

20) прийняття рішень на підставі наукових доказів та/або рекомендацій компетентних міжнародних організацій;

21) застосування принципу обережності в специфічних умовах;

22) забезпечення транспарентності прийняття рішень, у тому числі шляхом використання інформаційних технологій.

2. Державному санітарно-епідеміологічному нагляду підлягають всі сфери життя і діяльності населення, які можуть негативно впливати на здоров’я людини.

Пріоритетними сферами державного санітарно-епідеміологічного нагляду є:

1) нагляд, попередження та контроль за інфекційними хворобами;

2) нагляд, попередження та контроль за масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями) та радіаційними ураженнями;

3) просування здоров’я, інформування та виховання в цілях здоров’я;

4) наукові дослідження та інновації в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

5) оцінка соціальних факторів середовища життєдіяльності людини;

6) здоров’я, пов’язане з довкіллям;

7) попередження травматичних пошкоджень;

8) гігієна та безпечність продукції;

9) здоров’я, пов’язане з раціональним харчуванням;

10) професійне здоров’я;

11) здоров’я та гігієна колективів;

12) просування та охорона здоров’я матері, дитини та молоді;

13) просування та охорона здоров’я осіб похилого віку;

14) санітарна охорона території України та контроль і попередження міжнародного розповсюдження хвороб відповідно до Міжнародних медико-санітарних правил (2005 р.);

15) нешкідливість та безпечність робіт з небезпечними чи потенційно небезпечними біологічними агентами, хімічними речовинами та фізичними факторами;

16) безпечність переливання крові;

17) попередження наркоманії, зловживання алкоголем, куріння;

18) нагляд за гігієнічними умовами та здійсненням контролю за інфекціями в закладах охорони здоров’я;

19) нагляд за гігієнічними умовами в місцях масового перебування людей, місцях відпочинку та закладах побутового обслуговування населення.

3. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за суб’єктами господарювання, які належать до низького та середнього ступеня ризику для санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюється за декларативним принципом.

Діяльність суб’єктів господарювання, які належать до низького та середнього ступеня ризику для санітарного та епідемічного благополуччя населення здійснюється на підставі зареєстрованої гігієнічної декларації.

Реєстрацію гігієнічної декларації проводять відповідні територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Здійснювати діяльність без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

За наявності зареєстрованої гігієнічної декларації отримання суб’єктом господарювання інших документів дозвільного характеру для здійснення господарської діяльності не вимагається.

Форма гігієнічної декларації, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Територіальні органи Державної санітарно-епідеміологічної служби відмовляють у реєстрації гігієнічної декларації, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Рішення про відмову в реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт приймається у строк, передбачений для реєстрації декларації.

У разі якщо територіальний орган Державної санітарно-епідеміологічної служби не зареєстрував гігієнічну декларацію або не прийняв рішення про відмову в її реєстрації в установлений цією статтею строк, право на початок діяльності виникає за принципом „мовчазної згоди” на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна бути зареєстрована, а рішення про відмову - прийнято.

У такому разі декларація вважається зареєстрованою.

У разі якщо вид діяльності змінюється суб’єкт господарювання протягом трьох робочих днів повідомляє про такі зміни територіальний орган Державної санітарно-епідеміологічної служби, який зареєстрував гігієнічну декларацію.

Суб’єкт господарювання зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня реєстрації гігієнічної декларації або з дня набуття права на початок діяльності за принципом „мовчазної згоди” письмово поінформувати виконавчий орган сільської, селищної, міської ради або місцеву державну адміністрацію за місцем провадження діяльності про початок такої діяльності.

Суб’єкт господарювання відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним гігієнічній декларації, та здійснення діяльності без зареєстрованої декларації”.

Стаття 40. Повноваження головного державного санітарного лікаря України

Головний державний санітарний лікар України:

а) затверджує державні санітарні норми, регламенти використання небезпечних факторів, гранично допустимі концентрації, максимальні межі залишків у харчових продуктах та орієнтовно безпечні рівні хімічних і біологічних чинників у предметах та виробах, у воді, повітрі, ґрунті, а також встановлює норми радіаційної безпеки та допустимі рівні впливу на людину інших фізичних факторів; ( Пункт ";а"; частини першої статті 40 в редакції Закону N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005 )

б) визначає вимоги щодо комплексу заходів санітарної охорони державних кордонів України, контролює і координує діяльність органів виконавчої влади, місцевого самоврядування з цих питань;

в) вносить на затвердження відповідно до чинного законодавства проекти законодавчих актів з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

г) затверджує разом з центральним органом виконавчої влади в галузі економіки та центральним органом виконавчої влади з питань фінансів методики визначення ступенів ризику для здоров'я населення, що створюються небезпечними факторами;

д) дає обов'язкові для розгляду висновки щодо проектів міждержавних, державних цільових і галузевих програм з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, профілактики захворювань та контролює їх виконання; { Пункт ";д"; частини першої статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006 }

е) видає розпорядчі документи щодо організації та здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні;

є) визначає порядок ведення державного обліку інфекційних і професійних захворювань, отруєнь;

ж) погоджує основні напрями фундаментальних і прикладних досліджень у галузі гігієни та епідеміології;

з) погоджує проекти норм проектування, стандартів і технічних умов, розміщення продуктивних сил та інші проекти, що можуть вплинути на здоров'я населення;

и) погоджує норми навчально-трудового навантаження, режими навчання та виховання дітей і підлітків у навчально-виховних закладах;

і) встановлює разом з центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці перелік робіт, для виконання яких є обов'язковими медичні огляди, а також порядок їх проведення;

( Пункт ";і"; статті 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003 )

ї) затверджує перелік інфекційних захворювань, за яких госпіталізація хворих є обов'язковою, а також перелік виробництв (професій), до роботи в яких не допускаються особи, які хворіють інфекційними хворобами, є носіями збудників інфекційних захворювань або яким не зроблено щеплення проти визначених інфекційних захворювань;

й) застосовує передбачені законодавством заходи для припинення порушень санітарного законодавства;

к) погоджує методи контролю і випробувань продукції щодо її безпеки для здоров'я і життя населення;

л) погоджує інструкції (правила) використання продукції підвищеної небезпеки;

м) погоджує перелік установ, організацій, закладів, яким надається право випробування продукції на відповідність вимогам безпеки для здоров'я;

( Пункт ";н"; частини першої статті 40 виключено на підставі Закону N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 )

о) у разі введення в Україні чи в окремих її місцевостях надзвичайного стану вносить до Кабінету Міністрів України обгрунтоване подання для прийняття рішення про встановлення карантину, в якому зазначаються: період і межі території його встановлення; перелік проведення необхідних профілактичних, протиепідемічних та інших заходів, які можуть бути проведені у зв'язку з введенням режиму надзвичайного стану і встановленням карантину, їх виконавці; вичерпно визначені тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб, додаткові обов'язки, що покладаються на них. ( Частину першу статті 40 доповнено пунктом ";о"; згідно із Законом N 2788-III ( 2788-14 ) від 15.11.2001 )

Головний державний санітарний лікар України, крім повноважень, передбачених цією статтею, має також повноваження, передбачені статтею 41 цього Закону. Він може делегувати свої повноваження заступникам головного державного санітарного лікаря України повністю або частково.

Стаття 40. Повноваження посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та його територіальних органів

1. Головний державний санітарний лікар України та його заступники мають право:

1) видавати постанови;

2) затверджувати інструкції, керівництва, галузеві стандарти, методичні рекомендації;

3) затверджувати нормативні санітарно-захисні зони для підприємств з новими технологіями, а також зміни цих змін;

4) розглядати дії/бездіяльність нижчестоящих головних державних санітарних лікарів та приймати рішення щодо них, у тому числі анулювати прийняті ними рішення чи видані постанови

2. Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі адміністративних територій та їх заступники мають право:

1) дозволяти, надавати висновки на діяльність, продукцію та послуги, які здійснюють вплив на санітарне та епідемічне благополуччя населення;

2) вносити відповідно до своєї компетенції до центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування пропозиції щодо виконання санітарного законодавства, розробки та реалізації планів соціально-економічного розвитку території, комплексних програм охорони здоров'я населення, довкілля, поліпшення умов праці та побуту, навчально-виховних програм;

3) вносити до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо відкликання дозволів на розміщення та функціонування об'єктів національної економіки;

4) звертатися до органів виконавчої влади та правоохоронних органів з вимогою втручання з метою усунення виявлених порушень;

5) вносити до органів ліцензування пропозиції про відкликання ліцензії на діяльність;

6) розпоряджатися на підставі виданої в установленому порядку постанови в ситуаціях великого і невідкладного ризику для здоров'я про призупинення до усунення порушень санітарного законодавства, а у випадках неможливості усунення порушень – заборонити за рішенням суду:

а) проектні та будівельні роботи, а також здачу в експлуатацію об'єктів;

б) експлуатацію підприємств, установ, організацій, виробничих відділень і ділянок, приміщень, будівель, установок, технічних засобів, а також виробничу, комерційну діяльність та діяльність з надання послуг;

в) розробку, випуск в обіг, виробництво і використання продукції національної економіки;

г) розміщення на ринку продуктів/послуг, небезпечних для здоров'я населення;

д) розміщення на ринку продуктів, послуг і видів діяльності, які відповідно до санітарного законодавства підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі, але не пройшли таку;

7) направляти органам виконавчої влади і місцевого самоврядування, підприємствам, організаціям, фізичним і юридичним особам незалежно від форми власності та організаційно-правової форми обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень санітарного законодавства та здійснення профілактичних заходів;

8) приймати рішення або видавати постанови:

a) про тимчасове відсторонення від роботи осіб – носіїв патогенних агентів, які є збудниками контагіозних хвороб, які становлять небезпеку для здоров'я населення зважаючи на специфіку їх діяльності;

б) про зупинення дії або анулювання виданих дозволів, висновків;

в) про медичне обстеження і медичне спостереження осіб, що були в контакті з контагіозними хворими;

г) про ізоляцію контагіозних хворих та осіб, щодо яких існує підозра, що вони є джерелом патогенних агентів, які представляють реальну загрозу для здоров'я населення;

д) про здійснення дезінфекції, дезінсекції та дератизації в осередках інфекційних хвороб, а також у приміщеннях і на територіях, де наявні умови для виникнення і розповсюдження інфекцій;

е) про здійснення профілактичної вакцинації населення або окремих груп осіб за епідемічними показами;

9) розглядати справи про правопорушення і застосовувати санкції відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення;

10) передавати матеріали до правоохоронних органів;

11) вносити на розгляд вищестоящих посадових осіб пропозиції про застосування дисциплінарних стягнень;

12) вимагати відповідно до закону від фізичних та юридичних осіб, що допустили порушення санітарного законодавства:

a) відшкодування витрат на здійснення заходів в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, пов'язаних з локалізацією та ліквідацією спалахів та/або випадків захворювання, що стали наслідком таких порушень;

б) сплати штрафів;

13) запрошувати фізичних та юридичних осіб на розгляд справ щодо порушення санітарного законодавства;

14) координувати заходи з первинної та вторинної профілактики;

15) подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних життю та здоров’ю населення внаслідок порушення вимог санітарного законодавства;

16) визначати, за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію політики в сфері охорони здоров’я, розмір відшкодування збитків громадянам за завдану шкоду їх життю і здоров’ю та розмір компенсації додаткових витрат територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення на проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних (профілактичних) заходів.

Стаття 41. Повноваження головних державних санітарних лікарів та інших посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд

Головним державним санітарним лікарям Республіки Крим, областей, міст, районів та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям на транспорті та їх заступникам, а також головним державним санітарним лікарям об'єктів з особливим режимом роботи у межах відповідних територій (об'єктів) надаються повноваження:

а) державного санітарно-епідеміологічного нагляду за дотриманням органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами санітарного законодавства;

б) систематичного аналізу санітарної та епідемічної ситуації, показників здоров'я населення, окремих його груп;

в) визначення факторів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я населення, ступеня створюваного ними ризику для здоров'я населення регіону, території, об'єкта, окремих професійних груп тощо;

г) контролю за проведенням санітарних і протиепідемічних заходів, виконанням програм профілактики захворювань, охорони здоров'я населення;

д) погодження відведення земельних ділянок під місця водозаборів і скидання стічних вод, розташування промислових та інших об'єктів; { Пункт ";д"; частини першої статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011 }

е) винесення рішень про необхідність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, визначення складу комісій для її здійснення і затвердження висновків;

є) погодження регіональних і місцевих програм у галузі соціально-економічного розвитку;

{ Пункт ";ж"; частини першої статті 41 виключено на підставі Закону N 2367-VI ( 2367-17 ) від 29.06.2010 }

з) погодження видачі, а у передбачених законодавством випадках - надання дозволу на здійснення видів діяльності, передбачених цим Законом;

и) безперешкодного входу на територію і у приміщення всіх об'єктів нагляду за службовим посвідченням і обов'язкових для виконання вказівок щодо усунення виявлених порушень санітарних норм, а також проведення необхідних лабораторних досліджень;

і) безплатного отримання від юридичних осіб і громадян, у тому числі іноземних, які перебувають або ведуть діяльність на відповідній території України, матеріалів і відомостей, статистичних та інших даних, що характеризують санітарний та епідемічний стан об'єктів і здоров'я людей;

ї) безплатного відбору зразків сировини, продукції, матеріалів для державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

й) визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень;

к) розслідування причин і умов виникнення професійних чи групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій і подання матеріалів з цих питань компетентним органам для притягнення винних до відповідальності;

л) застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.

Такі ж повноваження в межах підпорядкованих територій, об'єктів, частин та підрозділів надаються головним державним санітарним лікарям центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам. ( Частина друга статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, N 3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 )

Іншим посадовим особам органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби (лікарі-гігієністи, лікарі-епідеміологи, помічники лікарів) надаються повноваження, передбачені пунктами ";а";, ";б";, ";в";, ";г";, ";и";, ";і";, ";ї";, ";к"; (в частині розслідування групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій) та ";л"; частини першої цієї статті.

Головний державний санітарний лікар адміністративної території координує діяльність всіх розташованих на ній установ, закладів та підрозділів державної санітарно-епідеміологічної служби незалежно від їх підпорядкування.

У випадках погіршення санітарної або епідемічної ситуації в
місцях дислокації об'єктів центрального органу виконавчої влади з
питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань
внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах
охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з
питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби
безпеки України, а також об'єктів з особливим режимом роботи
повноваження головного державного санітарного лікаря, його
заступників та інших посадових осіб (лікарів) державної
санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної
території, передбачені пунктами ";в";, ";г";, ";и";, ";і";, ";ї";, ";й";, ";к";
частини першої цієї статті, поширюються на зазначені об'єкти.
Названі посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби
адміністративної території мають право застосовувати на цих
об'єктах і територіях заходи щодо припинення порушення санітарного
законодавства, передбачені пунктами ";а";, ";б";, ";в";, ";г";, ";е"; статті
42 цього Закону. ( Частина п'ята статті 41 із змінами, внесеними
згідно із Законами N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, N
3037-III ( 3037-14 ) від 07.02.2002 )

Стаття 41. Права персоналу, наділеного правом здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду

1. Головний державний санітарний лікар України, головні державні санітарні лікарі адміністративних територій та їх заступники наділяють персонал центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію політики в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та його територіальних органів правом здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду із забезпеченням службовим посвідченням та повноваженнями щодо контролю об’єктів.

2. Персонал, наділений правом державного санітарно-епідеміологічного нагляду, при виконанні службових обов'язків має право:

1) одержувати вільний доступ на об'єкти, що підлягають державному санітарно-епідеміологічного нагляду в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

2) перевіряти дотримання вимог санітарного законодавства та інших нормативних актів в галузі охорони здоров’я;

3) вимагати від фізичних та юридичних осіб або працівників об'єктів, що підлягають державному санітарно-епідеміологічному нагляду, усну чи письмову інформацію про здійснювану на даному об'єкті діяльності, що впливає на здоров'я населення, подання персональних даних, необхідних документів дозвільного характеру, а також інших відомостей, що мають значення для здоров'я населення;

4) перевіряти та/або робити копії документів, виконаних в будь-якій, включаючи електронну, формі, що мають значення для здоров'я населення;

5) проводити тестування, обстеження або вимірювання, моніторинг будь-якої ситуації і здійснювати спостереження відповідно до положень цього закону;

6) відбирати зразки (проби) матеріалів, речовин, виробів, продуктів, води, повітря, ґрунту тощо, що можуть становити ризик для здоров'я населення;

7) складати протоколи про правопорушення на основі особистих констатацій і зібраних доказів;

8) проводити інші специфічні заходи, зумовлені ризиком погіршення стану здоров'я населення.

3. Персонал, наділений правом державного санітарно-епідеміологічного нагляду, при виконанні службових обов'язків має право просити підтримки органів міліції або, залежно від обставин, будь-якої особи.

4. Підсумки і висновки, зроблені в результаті діяльності з державного санітарно-епідеміологічного нагляду, відступи від законодавчих норм, рекомендації та терміни усунення недоліків, а також інші застосовані відповідно до закону заходи повинні відзначатися в актах санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта та/або в протоколах про правопорушення.

Голова Держсанепідслужби України А.М. Пономаренко



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади зміст

    Закон
    ... ізмів" Департамент державногосанітарно- епідеміологічного нагляду 01.07.2007 правове регулювання розповсюдження лікарських засобів ПроектЗаконуУкраїни "Провнесеннязмін доЗаконуУкраїни "Про ...
  2. П одатковий кодекс україни

    Документ
    ... проектзаконупровнесеннязмін до цього Кодексу. 2.3. Кожен законопроект, внесенийдо Верховної Ради України ... застосування законодавства про охорону здоров’я, в тому числі щодозабезпеченнясанітарноготаепідемічногоблагополуччянаселення; з) ...
  3. Укази президента україни зміст

    Документ
    ... ії УкраїнитаЗаконахУкраїни "Про інформацію", "Про звернення громадян", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Прозабезпеченнясанітарноготаепідемічногоблагополуччянаселення"та ...
  4. Світова організація торгівлі

    Документ
    ... року; ЗаконУкраїни «Прозабезпеченнясанітарноготаепідемічногоблагополуччянаселення» № 4004-ХІІ від 24.02.1994 року; ЗаконУкраїни «Провнесеннязмін доЗаконуУкраїни «Прозабезпеченнясанітарноготаепідемічногоблагополуччянаселення» № 3037 ...
  5. Податковий кодекс україни (3)

    Кодекс
    ... од загрози епідемій у відповідності із ЗакономУкраїни «Прозабезпеченнясанітарноготаепідемічногоблагополуччянаселення за наявност ... України щорічнодо 1 червня вносити до Верховної Ради УкраїнипроектЗаконупровнесеннязмін до цього Кодексу щодо ...

Другие похожие документы..