Главная > Документ


Національний транспортний університет

Л.Ю.Яцківський, Д. В. Зеркалов


транспортне забезпечення
виробництва

Затверджено

Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів вищих
навчальних закладів
за напрямом
“Транспортні технології”

Видавництво Арістей  2007

ББК 000

К00

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних закладів (лист № 1.4/18-Р-1048 від 09.11.06 )

Р е ц е н з е н т и: Кулаєв Ю.Ф. – проф., докт. екон.наук, Національний авіаційний університет, Маяк М.М. – проф., докт. техн. наук, Державне господарське об”єднання Концерн “Авіавоєнремонт”, Рудзінський В.В.– проф., докт. техн. наук, ДержавтотрансНДІпроект

Яцківський Л.Ю., Зеркалов Д.В.

З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник – К.: Арістей, 2007.  456с. (Представлена авторами як друга частина навчального посібника “Загальний курс транспорту)

ISBN 00000

У навчальному посібнику викладено окремі теми дисциплін: «Взаємодія видів транспорту», «Загальний курс транспорту», «Транспортно-експедиторська робота», “Комерційна робота на транспорті”, “Організація перевезень та управління на транспорті”, “Вантажні перевезення”, “Логістика”. Розглянуто транспортні системи світу і України, технологічна, технічна, економічна, правова та інформаційна взаємодія видів транспорту при перевезенні вантажів, особливості перевезення вантажів залізничним, автомобільним, водним і авіаційним транспортом. Придилено увагу елементам логістики і транспортно-експедиторської діяльності.

Навчальний посібник відображає сучасний стан транспортного забезпечення національної економіки, він грунтується на міжнародної і національної нормативно-правової базі щодо перевезень вантажів.

Для студентів вищих навчальних закладів транспорту за напрямом 1004 “Транспортні технології” для спеціальностей “Транспортні системи”, “Організація перевезень і управління на транспорті”, “Організація та регулювання дорожнього руху”, працівників транспортних та екпедиторських підприємств.

ISBN 0000

Від авторів

Входження України до європейського економічного, політичного, правового, наукового та культурного простору, інтеграція у транспортні структури Європи, сучасні інтеграційні європейськи процеси в галузі освіти (“Сорбонсько-Болонський процес”) і заняття там місця, що відповідає рівню високорозвиненої держави, потребує удосконалення підготовки фахивців відповідних галузей.

Процес європейської інтеграції дедалі помітніше впливає на всі сфери життя держави, не оминув він і вищої освіти. Відтак, Україна чітко визначила орієнтири на входження в освітній та науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог, наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

Болонська угода – це процес розпізнавання однієї освітньої системи іншою на Європейському просторі. Якщо майбутнє України пов'язане з Європою, то не можна надалі стверджувати, що Болонський процес має лише просвітнє та пізнавальне значення. Надання високої оцінки національній системі освіти не має стримувати глибинне її реформування.

Шукати шляхи підвищення ефективності вищої освіти можна лише на основі глибокого аналізу взаємодії таких взаємопов'язаних факторів, які проявляються у трикутнику – ринок освітніх послуг, ринок праці та якість підготовки.

Навчальні плани вищих закладів України нараховують біля 80 дисциплін, які в обсязі 10–12 вивчаються одночасно щосеместрово. Одночасне викладання такої кількості дисциплін не сприяє систематичній роботі студентів, розпилює увагу, знецінює мотивацію та відповідальність. В західних університетах протягом року вивчається 3–4 базові дисципліни.

Книга “Транспортне забезпечення виробництва” є логічним продовженням і умовно представлена автором як друга частина навчального посібника “Загальний курс транспорту”. З урахуванням вимог різних вузів у рамках Болонської угоди друга книга містить основну інформацію з окремих практичних питань дисциплін “Взаємодія видів транспорту”, «Загальний курс транспорту», «Транспортно-експедиторська робота», “Комерційна робота на транспорті”, “Вантажні перевезення” і “Логістика”. Ця інформація включена в програми спеціалізованих і окремих факультетів різних вузів,

Таким чином, у посібнику представлена систематизована інформація з шести дисциплін, яка максимально наближена до практичної діяльності майбутнього фахівця. Він об’єднує широко коло питань і дає змогу більш усвідомлено зрозуміти напрям підготовки “Транспортні технології” для спеціальностей “Транспортні системи”, “Організація перевезень і управління на транспорті”, “Організація та регулювання дорожнього руху”.

Посібник може бути використаний також працівниками транспортних і експедиторських підприємств, місцевих органів виконавчої влади, структур Мінтрансу, користувачів послуг усіх видів транспорту, власників транспортних засобів.

При підготовці посібника використано міжнародні конвенції й угоди, закони і постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Уряду України та інші нормативно-правові акти, наведено анотації і коментарі з урахованням вимог до знань та умінь спеціалістів з напряму підготовки “Транспортні технології”.

Нормативно-правові, інформаційні та методичні матеріали, які викладені у посібнику, направлені на формування у викладачів та студентів навчальних закладів відповідного профілю основи знань з організації міжнародних і внутрішніх вантажних перевезень в умовах взаємодії різних видів транспорту. Приділено увагу практичним питанням перевезень пасажирів.

В окремих главах посібника автором використаний частково відредагований оригінальний текст джерел, зокрема 2, 15, 16, 18, 20, 21, 22, 23, 26, 27.

Бажаєм Вам щастя, здоров'я, успіхів в навчанні і роботі, нових ідей і здобутків.

З повагою,

Автори

Вступ

Економіка будь-якої держави не може ефективно функціонувати без транспорту. Він відіграє значну роль у задоволенні потреб країни у вантажних і пасажирських перевезеннях.

Рівень розвитку транспортної системи держави — один із найважливіших ознак її технологічного прогресу й цивілізованості. Потреба у високорозвиненій транспортній системі ще більш підсилюється при інтеграції в європейську і світову економіку, транспортна система стає базисом для ефективного входження України у світове співтовариство.

Швидкі темпи економічного розвитку країн в сукупності з інтегра­ційним процесом у Європі ведуть до інтенсифікації міжна­родних зв’язків та зростання обсягів торгівлі, і, як наслідок, — зростання потужності вантажопотоків, що сприяє розвитку транспортної галузі. Чільне місце в процесі реалізації торгових угод відводиться транспортному забезпеченню.

Для реалізації свого призначення транспорт має розвинену інфраструктуру, яка складається з специфічних інфраструктур ок­ремих видів транспорту. При цьому кожний вид транспорту виділяє окремі види сполучень (магістральні, місцеві, тощо), які забез­печуються відповідним рухомим складом і транспортними технологі­ями. У загальному випадку процес доставки вантажів і пасажирів включає в себе перевезення як з участю різних видів транспорту, так і у межах одного виду транспорту з використанням різних ви­дів сполучення. Отже, предметом взаємодії видів транспорту є розгляд відносин, які виникають при доставці вантажів і пасажи­рів різними видами транспорту або різними видами сполучень у ме­жах одного виду транспорту.

При організації доставки вантажів відправники, посередники, експедитори, перевізники, митники, страхувальники та представники інших організацій вступають у складні взаємовідносини, які визначаються міжнародними і національними правовими нормами, кон’юнктурними процесами на товарних і транспортних ринках, економічно-політичними та соціальними чинниками. У таких постійно мінливих умовах, при високому рівні конкурентної боротьби, на ринку транспортних послуг чільне місце займає пошук раціональних шляхів транспортного обслуговування, обгрунтування транспортно-технологічних схем доставки вантажів, впровадження прогресивних форм і методів організації процесу перевезень, удосконалення діючих та розробка перспективних транспортних технологій. Вирі­ше­ння цих складних завдань потребує постій­ного вивчення питань забезпечення процесу доставки вантажів і покладається на персонал транспортних фірм.

Мережа шляхів сполучення — це сукупність усіх шляхів, що зв'язують населені пункти країни чи окремого ре­гіону. Транспортна мережа є одним із найважливіших елементів кожного виду транспорту, що характеризує рівень потенційної транспортної забезпече­ності держави або окремої її території. Густота мережі, її конфігурація, пропускна і провізна спроможність окремих напрямів визначають значною мірою обсяг транспортної ро­боти. Формування транспортної мережі, її видова структура, густота шляхів сполучення як загалом, так і окре­мих видів транспорту, проходження основних магістралей ви­значаються галузевою структурою господарства, його вироб­ничою спеціалізацією, територіальною організацією, густо­тою населених пунктів, особливостями історичного розвитку, природними умовами, а також економіко-географічним по­ложенням території країни або її регіонів.

Інтегрування України в європейську транспорту систему вимагає відповідності міжнародним стандартам технічної, правової, технологічної, організаційної, економічної та інформаційної бази. Успіш­ність роботи національних транспортних підприємств в інтегрованій транспортній системі залежить від їх конкурентоздатності, яка, за інших рівних умов, визначається рівнем підготовки кадрів.

Таким чином, імідж національних транспортних підприємств та доходи від їх діяльності визначаються рівнем підготовки кадрів, який безпосередньо залежить від засвоєних знань та умінь.

Взятий курс на інтеграцію України в європейську та світову транспортну системи потребує ство­рення і використання міжнародних транспортних коридорів. Україна має великий транспортний потенціал для здійснення міждержавного транзиту, тому велика увага приді­ляється перевезенню вантажів різними видами транспорту.

    

1. Транспортні системи світу і України

1.1. Транспортний комплекс світу

До складу світової транспортної системи входять: мережа шляхів сполучен­ня (сухопутних, водних, повітряних, електронних), рухомий склад усіх видів транспорту, транспортні корпорації, що організують комерційну та інвестиційну діяльність у цій галузі, а також люди, які працюють на транспорті.

Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і міжнародно­го поділу праці. Транспорт забезпечує зв'язки між виробництвом і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, має велике оборонне значення.

За обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за конфігурацією транспорт­ної мережі – особливості та закономірності розміщення господарської діяльності.

За видами роботи транспорт поділяється на дві галузі – вантажний та пасажирський, за видами використання можливостей навколишнього середовища – на сухопутний, водний (морський та річковий) іповітряний, за видами вико­ристання засобів пересування – на залізничний, автомобільний, трубопровідний, гужовий, в'ючний тощо. Розрізняють роботу транспорту в межах держави (внутрішні перевезення, на морі – каботажні перевезення) та міжнародні перевезення.

Загальна довжина автомобільних, залізничних, водних (без морських), повіт­ряних шляхів становить близько 30 млн умовних кілометрів (Пропускна спро­можність умовного кілометра під час перевезення вантажів така ж сама, як у од­ного кілометра одноколійної залізниці). Найбільша густота транспортної мережі сформувалася в Північній Америці (США, Мексика, Канада), в Європі, включаю­чи і райони Центральної та Східної Європи, в Східній Азії (особливо в Японії та Східному Китаї), на півострові Індостан (Індія, Пакистан) та на півдні і сході Південної Америки.

Рухомий склад транспорту світу в 90-ті роки ХХ ст. становив кілька мільйонів вагонів та сотні тисяч локомотивів, понад 600 тис. автомобілів, 80 тис. кораблів. Транспортні засоби постійно удосконалюються. На залізницях досягнуто швид­кості руху 250-300 км/год. Вагонний парк поповнюється вагонами великої вантажопідйомності та комфортабельними пасажирськими вагонами. В автомобільному транспорті впроваджуються все більш комфортні та екологічно чисті моделі легко­вих машин з порівняно малими витратами пального на кілометр пробігу. Морсь­кий комерційний флот поповнюється як новими суднами великої вантажопідйом­ності - супертанкерами (150-250 тис. тонн і більше), балкерами (для насипних вантажів), так і спеціалізованими кораблями найновіших класів – контейнерово­зами, ролкерами (для перевезення автомобілів та іншої техніки), ліхтеровозами, морськими автомобільними та залізничними паромами тощо. Підвищилась ванта­жопідйомність та швидкість літаків цивільної авіації. Сучасні літаки здатні пере­возити 250-500 пасажирів або понад 50 тонн вантажу на відстань 3,5-10 тис. кіло­метрів зі швидкістю 800-900 км/год. У світі налічується понад 20 тис. цивільних аеропортів (тільки в США – 1.5 тис.), деякі з них мають пропускну здатність понад 200-300, навіть понад 1000 рейсів за добу. В США найбільші аеропорти Чи­каго, Далласа, Лос-Анджелеса, Сан-Франциско, ім. Дж. Кеннеді в Нью-Йорку, в Європі – Франкфурта та Лондона, в Азії – Наріта в Токіо та Сінгапура.

Кількість зайнятих роботою на транспорті в економічно розвинутих країнах і в країнах, що розвиваються, становить 6-7 % економічно активного населення.

Сухопутні види транспорту в різних країнах і регіонах світу ма­ють свої особливості, пов'язані з розмірами території, характером розміщення насе­лення, рівнем розвитку економіки, співвідно­шенням роботи окремих видів транс­порту та загальним обсягом його роботи. Залежно від цих особливостей розрізняють кілька типів транспортних систем.

Найвищий рівень розвитку мають регіональні транспортні системи північно­американського типу (США, Канада, Австралія). Для них характерні мережі ви­сокоякісних автомобільних шляхів та залізниць, добре оснащені аеропорти та сучасні морські порти. Тут однаково високий рівень розвитку всіх видів транспорту, але ключовими в пасажирських перевезеннях є повітряний (на далекі відстані) та автомобільний (регіональні перевезення), а у вантажних – поєднання роботи авто­мобільного і залізничного транспорту. Велику роботу виконують також трубо­провідний, внутрішній водний та каботажний морський транспорт.

Транспортні системи європейського типу (Західна та Центральна Європа, Японія) мають найгустішу у світі мережу всіх видів транспорту, особливо авто­шляхів та залізниць. Залізниці на основних напрямах електрифіковані; на швид­кісних магістралях пасажирські поїзди розвивають швидкість понад 200 км/год. Обсяги роботи залізничного, автомобільного, водного (річкового та кабо­тажного морського) транспорту пропорційні, але у вантажних перевезеннях більше значення має автомобільний транспорт, а в пасажирських – залізничний. Повітря­ний транспорт забезпечує зовнішні пасажирські перевезення.

Транспортна система країн СНД сформувалася за часів СРСР і поки що зберігає певні риси єдності, її просторовий каркас утворює мережа залізниць, доповнена лініями трубопроводів і на окремих напрямах водними комунікаціями. Споконвічна проблема цього регіону, зокрема Росії, та країн Центральної Азії – недостатній роз­виток автомобільних шляхів і низька їх якість. Так, у більшості районів Сибіру можна дістатися до місця тільки літаком або водою. У вантажообороті основ­не місце належить залізниці, у пасажирських перевезеннях на далекі відстані залізниці і повітряному транспорту, а в приміських – залізниці і автомобільному. Велику комерційну роботу виконує морський флот.

Транспортна система азійського типу (всі країни Азії крім Японії та «далекосхідних тигрів»). Основну транспортну роботу тут виконують залізниці, однак, на Близькому Сході дедалі більшого значення набуває автомобільний транспорт, а в приморських районах, особливо в Південно-Східній Азії, зберігає значення каботажне судноплавство. Найгустіша мережа транспортних шляхів і найбільші розміри перевезень характерні для східних районів Китаю, Індії, Пакистану, Туреччини.

Транспортна система Латинської Америки в різних її частинах неоднаково розвинута. Сталі мережі комунікацій мають тільки Бразилія, Мексика, Аргентина, Чилі, острови Вест-Індії. Переважають дороги, що сполучають глибинні райони плантаційних господарств або місця видобутку корисних копалин з портами чи столицями. Повноводні річки континенту використовуються в транспортному сполученні недостатньо. Віддалені райони материка все ще важкодоступні.

Транспортна система Африки, як і Латинської Америки, також значно ди­ференційована. Цілком сталі транспорт­ні системи в північній та південній час­тиш континенту, тропічна Африка все ще залишається важкодоступним регіо­ном. У багатьох містах основою транс­портних зв'язків є річки або грунтові до­роги, залізниць мало або немає зовсім.

Морський транспорт за­безпечує 4/5 обсягу роботи транспорту світу за вантажооборотом і, отже, відіграє вагому роль у міжнародному поділі праці. Всі, навіть сухопутні країни, намагаються мати свій флот, а 2/3 його тоннажу зосереджено під пра­порами 10 країн.

Торговий флот країн світу – це Панама – 64 млн т, Ліберія – 58, греція – 30, Кипр – 23,9, Япония – 23, Багами – 23, Норвегія – 22, Росія – 16, Китай – 16, США – 14, Україна – 7 млн т.

Серед них специфічне місце належить країнам «зручного» прапора. «Зручного», тому що там – пільговий режим оподаткуван­ня, дешева робоча сила, менші вимоги до техніки безпеки. Судновласники роз­винутих країн, користуючись цими пе­ревагами, приписують свої судна до портів країн зі «зручним» прапором для одержання прибутків. До таких країн належать, наприклад, Ліберія, Панама, Багамські Острови (Багами), Кіпр, Мальта, Філіппіни. Водночас є група держав, для яких послуги морського транспорту – значне джерело надходження валюти, наприклад, Греція, Норвегія, Сінгапур тощо.

Важлива особливість роботи морського транспорту полягає в тому, що Океан – єдиний простір: морські дороги в ньому практично безмежні. Однак, окремі аква­торії Світового океану далеко нерівнозначні для транспортних зв'язків. На форму­вання напрямів і інтенсивність використання морських шляхів впливають і гео­графічні чинники (конфігурація берегової лінії, кліматичні умови, наявність при­родних або штучних проходів тощо), а також розташування і господарська спе­цифіка територій, що відправляють та одержують вантажі, наявність оснащених портів тощо.

Провідну роль у світовому судноплавстві відіграє басейн Атлантичного океа­ни. Високий рівень розвитку країн по обидва боки Північної Атлантики і активні зовнішньоекономічні зв'язки держав Європи та Північної Америки визначили формування тут потужних потоків вантажів. Нині на Атлантичний океан припа­дає 1/2 (разом із Середземномор'ям майже 3/5) світових морських перевезень. Го­ловні шляхи зв'язують порти Європи і США, а також ідуть від портів Європи на південь до узбережжя Південної Америки та навколо Африки в Індійський океан і від портів США в зону Карибського моря і далі або в Тихий океан (через Па­намський канал) або в Південну Атлантику.

Інтенсивно використовується Середземне море, на берегах якого розташовані порти Південної Європи, Північної Африки і Близького Сходу. В Середземний басейн через Босфор і Дарданелли мають вихід і кораблі України.

На басейн Тихого океану припадає приблизно 1/4 світових морських переве­зень. Найгустіша мережа морських шляхів сполучає порти Японії, Республіки Ко­рея, Сінгапура, а також Китаю. Від узбережжя Східної Азії та Японії морські до­роги пролягають до портів США, Австралії, країн Південної Азії. j

В Індійському океані, на який припадає менш як 1/6 перевезень, основними є шляхи транспортування нафти з Перської затоки в Європу та Японію і морські шляхи, що ідуть вздовж південного узбережжя Азії.

Повітряний транспорт має винятково велике значення в міжнарод­них пасажирських перевезеннях, а також у країнах з великою територією (Росія, США, Канада, Китай тощо). Особливо великий обсяг роботи виконують авіаком­панії США (1/2 пасажироперевезень і 1/3 вантажоперевезень світу), а також Росії, Японії, Великобританії, Франції, ФРН, Австралії, Канади. Сінгапура. Ме­режі авіаліній провідних авіафірм вкривають весь світ. Найбільші авіакомпанії – «Пан-Америкен» і «Дельта» (США), «Джал» (Японські авіалінії), «Бритіш Ейрвейзс» (Великобританія), «Ейр Франс» (Франція), «Люфтганза» (ФРН), «Сінгапур Ейрлайнзс» (Сінгапур), «Аерофлот» (Росія). Україна тільки не­давно з'явилася на світових авіалініях, та шляхи літаків фірм «Ейр Юкрейн» («Авіалінії України») та «Ейр Юкрейн Інтернешнл» («Міжнародні авіалінії Ук­раїни») пролягли вже в десятки країн світу.

    

1.2. Транспорт і соціально-економічний розвиток суспільства



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти і науки україни національний транспортний університет дніпропетровський державний технічний університет залізничного транспорту

    Документ
    ... їни Національнийтранспортнийуніверситет Дніпропетровський державний технічний університет залізничного транспорту Транспортна академ ... ; Рекомендовано до друку Вченою радою Національноготранспортногоуніверситету (протокол №7 від 25.10.2001 року ...
  2. Львівський національний медичний університет імені данила галицького ects

    Документ
    ... надано статус університету, а з 2003 р. університет має статус національного. Сьогодні Львівський національний медичний університет імен ... , гідросфери, лі­тосфери) викидами промислового виробництва, транспортних засобів, а та­кож хімікаліями, що ...
  3. Національна академія педагогічних наук україни державна науково-педагогічна бібліотека україни імені в о сухомлинського календар

    Документ
    ... мператорський університет. З 1945 р. – Одеський державний університет імені І. І. Мечникова (нині – Одеський національнийуніверситет і ... ій та машинознавства, ректор Київського національноготранспортногоуніверситету. ІV.ПЕРСОНАЛІЇ: БІОГРАФІЇ, БІБЛІ ...
  4. Міністерство охорони здоров'я україни національний фармацевтичний університет лабораторні д ослідження

    Документ
    ... охорони здоров'я України Національний фармацевтичний університет Кафедра клінічної лабораторної ... ій (ушкодження лабораторного посуду, транспортних контейнерів, середовище тощо). Прац ... іальному засіданні XVIII Національного конгресу з хвороб органів ...
  5. Україна національний аграрний університет інститут магістратури з в і т про виробничу практику студент макаренко михайло вікторович 

    Документ
    ... добрив перед€внесенням в грунт і пересування транспортних засобів.€Гігроскопічні добрива у вологу ... ів у грунтозахисному землеробстві. Наукова монографія /Національний аграрний університет України Під ред. М.К.Шикули. Ки ...

Другие похожие документы..