textarchive.ru

Главная > Документ


Міністерство освіти і науки України

Рівненська обласна державна адміністрація

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Національний університет “Острозька академія”

Рівненський державний гуманітарний університет

Художньо-педагогічний факультет

Присвячується 15-річчю художньо-педагогічного факультету

«Духовно-творчий потенціал студентської молоді: психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації»

Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-
методичної конференції

18-20 травня 2006 року

Рівне – 2006

ББК 74.58+8840

УДК 379.82

«Духовно-творчий потенціал студентської молоді: психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації»: Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-методичної конференції 18-20 травня 2006 року. – Рівне: РДГУ, 2006. – 204 с.

Редакційна колегія:

Руслан Постоловський – ректор Рівненського державного гуманітарного університету, Заслужений діяч науки і техніки, професор;

Владислав Вербець – професор, декан художньо-педагогічного факультету;

Андрій Сяський – професор, проректор з наукової роботи;

Анатолій Воробйов – професор, проректор з навчальної роботи;

Степан Шевчук – професор, директор Інституту мистецтв, зав. кафедри українознавства художньо-педагогічного факультету;

Володимир Виткалов – професор, зав. кафедри культурології художньо-педагогічного факультету;

Володимир Годовський – професор, зав. кафедри хореографії художньо-педагогічного факультету;

Володимир Богатирьов – доцент, зав. кафедри театральної режисури художньо-педагогічного факультету;

Микола Новоселецький – професор, декан факультету з довузівської підготовки, післядипломної і регіональної освіти;

Марина Малиняк – диспетчер деканату художньо-педагогічного факультету

Відповідальний за випуск – Владислав Вербець

Рекомендовано до друку Вченою Радою Рівненського державного гуманітарного университету

(протокол № 11 від 30.06.2006 р.)

ISBN 966-7631-96-1

©Рівненський державний гуманітарний університет

Вітальне слово

Вельмишановні учасники III Всеукраїнської науково-методичної конференції! Шановні гості нашого університету!

Рівненський державний гуманітарний університет створений у 1998 році на базі Рівненського державного педагогічного інституту, Рівненського державного інституту культури, Дубенського та Сарненського педагогічних коледжів, Дубенського училища культури та Рівненського музичного училища.

У нашому університеті навчається 12700 студентів на одинадцяти факультетах денної, заочної, магістратури та екстернатної форм навчання.

На 49 кафедрах за 26 спеціальностями підготовку фахівців забезпечує висококваліфікований професорсько-викладацький склад: 6 академіків, 23 докторів і професорів, 236 кандидатів наук та доцентів.

Основою підготовки фахівців є наукові дослідження в галузі освіти, творчо-мистецької діяльності, результати яких спрямовуються на розвиток української державності, освіти, науки і культури.

Водночас варто зазначити, що епохальні соціальні трансформації та зрушення в українському суспільстві супроводжуються різкими навантаженнями на людську психіку і свідомість. Між тим усі перетворення, які відбуваються в українському суспільстві взагалі і зокрема у сфері освіти, зосереджуються на особистості – головній дійовій особі і суб’єктові суспільно-історичного процесу. У суспільному житті за таких умов зростає роль факторів духовності та творчості як передумов невідворотності подальшого розвитку потенціалу особистості. Тому надзвичайно гостро ця проблема постала в сучасних складних і повних суперечностей суспільних процесах.

Цей процес суперечливо позначається на морально-психологічній атмосфері в студентському середовищі: з одного боку, молодь швидко й однозначно спрямовує процес засвоєння надбань цівілізації на духовні цінності української національної культури, з іншого – духовно-творчий потенціал молоді характеризується кризовими явищами, нестабільністю, суперечливістю, відсутністю новостворених гуманістичних, соціокультурних нормативних моделей поведінки, наявністю конфліктного потенціалу, невпевненістю в адекватному виборі орієнтирів соціокультурної діяльності, а в деяких випадках маргінальністю, що призводить до втрати духовності, активізації прагматичного і цинічного ставлення до соціокультурних цінностей та морально-етичних норм життєдіяльності.

Однією з причин таких явищ є відсутність системи критеріїв у визначенні параметрів ядра морально-етичних цінностей та орієнтацій студентської молоді, а також використання у дослідженнях неадекватних емпіричних індикаторів у діагностиці духовно-творчого потенціалу студентської молоді, неспроможність систематичного моніторингового вивчення, аналізу й прогнозування соціально-педагогічного процесу ВНЗ у динамічних суспільно-економічних, політико-правових та соціокультурних умовах сьогодення.

Тому нині надзвичайної актуальності набувають питання, які репрезентують неоднозначні процеси утвердження національної освіти й виховання та входження у Болонський процес. Усе це вимагає поглибленого розвитку теорії виховного процесу та впровадження в практику інноваційних дослідницьких методик, технологій, засобів, інструментарію тощо.

Проблема формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді є надзвичайно актуальною не лише для педагогічної теорії, але й для практики виховної роботи з молоддю як умови розвитку української демократії, освіти, науки та культури.

Варто зазначити, що розгляд феномену духовного потенціалу молоді може базуватися на кількох рівнях: конструювання предмета поставленої проблеми, аналізу різних парадигм формування духовно-творчого потенціалу, адаптації положень філософських, соціологічних, психологічних та культурологічних теорій для побудови інноваційної педагогічної теорії.

Маємо надію, що на конференції будуть відбуватися дискусії не лише з питань обґрунтування теоретико-методологічних та концептуальних засад феномену духовно-творчого потенціалу студентської молоді, але й розглядатися розроблена організаторами конференції багатокомпонентна варіативна система соціально-педагогічного моніторингу та пропонуватися методики проектування дослідницьких засобів для вирішення поставлених завдань.

На наш погляд, для досягнення позитивного результату в процесах самореалізації студентської молоді повинні бути закладені міцні теоретичні та методологічні засади, а в основу процесу формування духовно-творчого потенціалу повинні лягти ідеї гуманістичної парадигми особистісно зорієнтованої освіти й виховання.

Мета особистісно зорієнтованого, гуманістично спрямованого духовно-творчого процесу – не тільки сформувати й навіть не лише виховати особистість, але й знайти, підтримати, розвинути в молодій людині духовний потенціал, сформувати в ній самодостатній механізм самореалізації особистості. Відтак потрібні зусилля фахівців різних наукових шкіл вищих навчальних закладів щодо створення евристичної моделі формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді, яка, на наш погляд, повинна бути цілісною та системною методикою або технологією виховного процесу, як в умовах вищого навчального закладу, так і поза межами його впливу.

На конференції також потребують поглибленого аналізу психолого-педагогічні та соціокультурні парадигми розвитку духовно-творчої активності молоді та відповідного теоретичного обґрунтування виховних процесів розвитку відповідних ресурсів особистості.

Варто зазначити про те, що в нашому навчальному закладі проводиться змістовний аналіз умов, чинників та негараздів у царині формування системи морально-етичних цінностей та ідеалів студентської молоді.

Так, розроблена колективом Інституту соціальних досліджень (директор – професор Вербець В.В.) модель соціально-педагогічного моніторингу є не тільки діагностичною, але й проективно-програмуючою системною технологією. Зазначимо, що отримана соціальна інформація за допомогою моніторингу процесів формування духовно-творчого потенціалу студентів Рівненського державного гуманітарного університету слугує підґрунтям для внесення коректив у навчально-виховний процес, його оптимізації й актуалізації.

Упродовж багатьох років у нашому ВНЗ цілеспрямовано апробується модель соціально-педагогічного моніторингу, яка також функціонує також у діяльності інших соціальних інститутів виховання (загальноосвітніх школах регіону, засобах масової інформації тощо), про що свідчать відгуки про її ефективність фахівці інформаційного та освітянського простору.

Маємо надію, що на III Всеукраїнській конференції будуть розглядатися методичні та організаційні компоненти соціально-педагогічного моніторингу та аналізуватися об’єктивні й суб’єктивні бар’єри при упровадженні цієї інноваційної технології в навчально-виховний процес освітніх закладів.

На наш погляд, також доречно розглянути запропоновану нашими науковцями систему соціальних показників, яка відображає як „зовнішні”, так і „внутрішні” характеристики процесу фіксації параметрів диспозиції студентської молоді в соціальному часі й соціальному просторі сьогодення. Така система соціальних, національних, професійних, інформаційно-культурних та особистісно-психологічних індикаторів диспозиції студентської молоді повною мірою може бути використана в діяльності як освітніх закладів, так і інших інститутів виховання країни. Варто додати, що така система показників може бути екстрапольована в інші галузі наукового пізнання для визначення ролі та місця педагогічної теорії в розбудові системи освіти й виховання України.

Отже, побажаємо нашим гостям та всім учасникам конференції успішної робити, плідного розгляду науково-теоретичних і науково-методичних проблем й створення результативної тактики та стратегії здійснення навчально-виховного процесу вищого навчального закладу.

Руслан Постоловський, ректор Рівненського державного гуманітарного університету, Заслужений діяч науки і техніки, професор

Пленарне засідання

Владислав Вербець,кандидат педагогічних наук, професор, декан художньо-педагогічного факультету РДГУ

Демократизація та гуманізація освіти: проблеми та перспективи

Усунення кризових явищ у нашому повсякденному житті пов’язується насамперед з наявністю кризи в духовній сфері суспільства в цілому і духовності особи зокрема.

Вихід суспільства з цього стану можливий лише за рахунок духовного оновлення світу людини, утвердження високих моральних принципів, правил, норм поведінки, поєднання інтересів людини з реаліями буденно-практичного життя.

Реформування суспільного буття України, становлення громадянського суспільства передбачають трансформацію соціально-гуманітарної сфери, усіх її складових.

Одним із найголовніших завдань реформування освітянської галузі та її дієвості функціонування є підвищення ролі всієї системи соціальних інститутів виховання.

На наш погляд, формування цілісної, системної, цілеспрямованої та структурно-функціонально вибудованої виховної роботи серед студентства – надзвичайно актуальна проблема сьогодення.

Вважаємо, що діяльність Рівненського державного гуманітарного університету повинна ґрунтуватися на забезпеченні наукового супроводу економічного зростання Рівненщини, аналізу розвитку та трансформації ринку праці, усебічному вивченні інтелектуального, професійно-кваліфікаційного та духовно-творчого потенціалу молоді Рівненщини, його поглиблення й удосконалення.

Адже підвищення освіченості й поінформованості молоді Рівненщини – єдино можливий шлях вирішення складних завдань економічного, суспільно-політичного, соціального і культурного розвитку країни. Тим часом прискорення глобалізаційно-інформаційних процесів зумовлюють необхідність оновлення та поглиблення знань в усіх без винятку галузях науки, культури, суспільного життя і виробництва.

Сьогодні ВНЗ як соціальний інститут освіти й виховання покликаний вирішувати комплекс завдань, спрямованих на задоволення запитів, потреб та інтересів не тільки студентського та викладацького колективу, але й громади міста Рівного та області тощо.

РДГУ має дбати про підвищення власного іміджу прогресивного та перспективного освітнього закладу, сприяти постійному підвищенню професійного рівня випускників відповідно до кон’юнктури ринку праці, забезпечувати потреби Рівненщини у висококваліфікованих фахівцях галузей освіти, науки, культури та мистецтва тощо.

Тим часом чимало суб’єктивних і об’єктивних чинників, серед яких відомчо-галузева підпорядкованість, падіння мотивації навчання, труднощі з працевлаштуванням, падіння загального морально-етичного рівня молоді викликає необхідність посилення уваги всієї мережі установ, закладів та організацій молодіжного опікування до питань духовності, моральності, інтелігентності, оскільки майбутнє економічної, соціальної та духовної сфер нашого суспільства безпосередньо залежить від професійного рівня й особистісних якостей випускників РДГУ та інших навчальних закладів.

Варто зазначити, що процеси навчання і виховання вимагають постійної уваги до визнання пріоритетності людини, розвитку її багатогранних здібностей та інтересів, створенні можливості для задоволення її різноманітних освітніх потреб.

З іншого боку, реальна духовність студента можлива лише за умови реальної гуманізації суспільства.

Глибинні, внутрішні шляхи розвитку демократії в Україні, її декларативність за радянських часів не дали можливості розвинутися тенденції справжньої гуманізації освіти фахівців, отримати реальні результати. Але після здобуття Україною незалежності та в період розбудови громадянського суспільства така можливість з’явилася, більше того, гуманізація освіти може розглядатися як необхідна передумова всіх розпочатих в країні та нашому краю реформ і перетворень.

На наш погляд, гуманізація освіти повинна бути спрямована на формування розуміння і підготовку спеціаліста не лише в суто професійному аспекті, а й у значно ширшому – особистісному, духовному, величному, трансцендентному. Тобто мета здобуття освіти студентом РДГУ – це не тільки набуття знань, умінь та навичок, але й розвиток особистості, поглиблення її духовного світу в єдності з цінностями Добра, Краси, Істини.

Сьогодні ми відчуваємо надзвичайно потужну соціальну енергію молоді в сенсі очікувань, бажань та сподівань щодо трансформації всіх без винятку галузей суспільства. Тому пріоритетними напрямами діяльності ВНЗ є виховання молоді на ідеях гуманізму і демократії, релігійної і полікультурної толерантності, поваги до прав людини, формування активної громадянської позиції молоді й усвідомлення нею причетності до європейської спільноти, не втрачаючи своєї належності до певного етнокультурного, релігійного чи регіонального соціуму, особистої національної ідентифікації.

Нині освіта як засіб виховання громадянина не обмежується лише змістовою складовою, яка відтворює систему філософських, правових, економічних та інших видів знань. Це також і система переконань і громадянських чеснот, які формуються на основі застосування відповідних знань у повсякденній практиці.

Таким чином, освіта сьогодення як органічна складова громадянського виховання передбачає комплекс заходів, насамперед ціннісно-орієнтаційних, спрямованих на підготовку молодої людини до життя в демократичному суспільстві, до активної її участі в суспільних процесах, толерантного сприйняття різних вірувань і культур, захисту соціальних свобод і прав людини. Її змістовна компонента містить систему філософських, культурологічних, правових, морально-етичних, економічних та інших соціальних знань, які мають практичне спрямування в суспільному житті.

В аксеологічному аспекті такі заходи задають ціннісні моральні орієнтири людини в її повсякденній практиці, формують національну гідність, виховують патріотизм і відданість українському народові, розвивають громадянські чесноти, у праксеологічному – формують громадянську позицію і досвід участі громадян у державному управлінні і самоврядуванні, їхнього впливу на долю держави, розвивають особисту відповідальність за дії та вчинки. Освіта закладає потужний фундамент становлення громадянської свідомості в демократичному суспільстві.

Насамкінець варто зазначити про найактуальніший аспект духовного розвитку студентської молоді.

Формування українського суспільства неможливе без утвердження соціальних цінностей національного значення. Відповідно розробка, аналіз та здійснення процесу духовного розвитку особистості повинні бути стратегічним напрямом у формуванні національної самосвідомості, пробудженні національної гідності, розвитку української культури і мови, узгодженні потреб та інтересів різних соціальних груп, подоланні стереотипів і комплексів українців, таких, як «пригнічення національної гідності, другосортності, меншовартості, культурної та мовної неповноцінності, певної рабської покірливості» тощо.

Відповідно розбудова нової парадигми соціальних, етнічних, християнських та духовних цінностей буде слугувати підґрунтям розвитку духовно-творчого потенціалу студентської молоді, пробудження її ініціативи, самостійності, активної життєвої позиції, соціальної мобільності та основою прогресу українського суспільства.

Петро Давидюк, начальник обласного управління культури

Проблеми соціокультурного розвитку Рівненщини

У практиці державотворення, на жаль, майже відсутня стратегія ефективного використання інтелектуальних, духовно-творчих ресурсів та накопичення соціального та морально-етичного потенціалу сучасної молоді.

Це зумовлює необхідність проведення аналізу, який дав би змогу відповісти на запитання: а чи відбулася в останні роки відповідна зміна пріоритетів розвитку галузі культури?

Чи, можливо, незважаючи на зміну складових сучасної галузі культури, стара система стереотипів (надмірної централізації, патерналізму у вирішенні проблем молоді, руйнування духовності та моральності тощо) багато в чому продовжує домінувати?

Водночас зазначені складові були започатковані та реалізовані упродовж попередніх років, що дозволяє стверджувати про необхідність змін пріоритетів діяльності системи закладів культури Рівненщини. Це дозволяє констатувати про наступне:

  • використання наявних ресурсів не мають довгострокового характеру дії і весь час будуть зменшуватися, що не відповідає умовам як стійкого розвитку, так і стабільного зростання закладів культури Рівненщини;

  • існуючі методики, технології та механізми і цілеспрямованість їх використання не стимулюють необхідних перетворень, оскільки не заохочують до перетворень суб’єктів культурологічного процесу;

  • конструкція системи закладів культури за таких умов є нестійкою і такою, що генерує соціальне невдоволення;

  • стратегічні ресурси довгострокового зростання майже відсутні, а їх формування якщо і відбувається, то зовсім незадовільними темпами;

  • для досягнення стратегічного успіху в забезпеченні стабільного зростання та подальшого розвитку галузі культури необхідно задіяти нові складові.

Так, в основу сучасної політики в галузі культури має бути покладене розуміння того, що духовне та соціальне виховання молодої особи – не збиткова галузь, а навпаки, найбільш інвестиційно приваблива та перспективна. Адже соціальний потенціал є фундаментом економічного і політичного розвитку держави, а міцні зв’язки морально-етичного та духовно-творчого потенціалу молоді є передумовою національної могутності країни.

Тому надзвичайно актуальним питанням сьогодення є розробка стратегії соціокультурного та духовно-творчого розвитку Рівненщини та пошуки ресурсів і механізмів її реалізації.

Сьогодні потрібно усвідомлювати ступінь невирішеності завдань у галузі культури, які обумовлені неефективністю сучасної моделі державної політики і периферійним ставленням до проблем культури у суспільстві. Саме тому, на думку провідних науковців (А.Гальчинський, В.Заєць, В.Семиноженко, О.Семашко та ін), основні завдання нині полягають у перетворенні України в сучасну гуманітарну культурно-інформаційну державу, що буде забезпечувати високий рівень культурного розвитку громадян. „Традиція плюс інновація” – це формула, яка дозволить нашій країні зробити прорив і здійснити входження у світову культурну магістраль.

Тому нова культурна політика на Рівненщині за таких умов:

  1. Має бути націлена на формування сучасного погляду на національний порядок денний, загальнонаціональні інтереси та ідею, що вимагає відповідних зусиль.

  2. Повинна створювати засади нової інформованої громадськості. Адже культура – основний фактор створення основ політики громадянської участі, стимул громадянського єднання і громадянської злагоди у суспільстві.

  3. Має сприяти розвитку традицій толерантності, коректності та поміркованості в суспільстві, що створить умови формування культурних, світоглядних і духовних основ українського народу як політичної європейської нації.

  4. Повинна бути націлена на впровадження основ нової державної політики в галузі культури, що дозволить забезпечити рівноправне входження в соціокультурне середовище та сучасний контекст національного мегакультурного розвитку та інтеграції.

Отже, нова культурна політика на Рівненщині має на меті розбудову державної системи культурних і інформаційних комунікацій на основі поєднання мережі не тільки установ та закладів культури, але й інтеграції інших соціальних інститутів виховання – сім’ї, загальноосвітньої школи, вищих навчальних закладів, творчих, виробничих та аматорських об’єднань у справі формування та реалізації духовно-творчого потенціалу молоді.

Критеріями розвитку українського суспільства сьогодні повинні бути не абстрактні колективні інтереси, а якість життя конкретної особистості. Тому діяльність системи закладів культури Рівненщини базується на багатовекторному характері, у тому числі й на постійному моніторингу тих щоденних змін, які відбуваються у соціальній, економічній, духовній та інших галузях. Така повсякденна варіативність, адресність і мобільність діяльності є запорукою сталого духовно-творчого розвитку особистості ХХI століття.

На наше глибоке переконання, формування духовності сучасної молоді, поглиблення її моральності, етнічної самосвідомості – це справа не тільки системи закладів та установ культури, але й мережі ВНЗ міста й області, а також громадських та аматорських об’єднань.

На нашу думку, дискусії на науково-методичній конференції дозволять ґрунтовно розглянути проблеми освіти, виховання та формування духовно-творчого потенціалу сучасної молоді та визначити перспективні напрями вирішення цієї досить складної, але надзвичайно важливої проблеми сьогодення.

Петро Кралюк, доктор філософських наук, професор, проректор з наукової роботи Національного університету “Острозька академія”



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Інститут проблем виховання напн україни безкоровайна ольга володимирівна теоретико-методичні засади виховання культури особистісного самоствердження

    Автореферат диссертации
    ... -ціннісної діяльності / О.В.Безкоровайна // Духовно-творчийпотенціалстудентської молоді: психолого-педагогічні проблемиформуваннятареалізації: матеріали III Всеукраїнської науково-методичної конференції (Рівне, 18-20 травня 2006 ...
  2. Соціально – педагогічний комплекс регіону теорія і практика збірник матеріалів всеукраїнської науково-практичної конференції 21-22 травня 2008 року

    Документ
    ... науково-методичному збірнику вміщено матеріаливсеукраїнської науково-практичної конференції «Соціально - педагог ... та всебічну реалізацію індивідуальних нахилів, здібностей, творчогопотенціалу ... духовної сфери. Актуальність проблемиформуваннядуховност ...
  3. Психолого-педагогічні аспекти розвитку особистості в сучасному світі збірник наукових праць

    Документ
    ... духовногопотенціалу особистості і забезпечує можливість кожній дитині проявляти ініціативу, реалізувати свої творч ... ІЧНІ ТАПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІЗАЦІЇ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ Т.І. Губіна, О. Чурикова. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ...
  4. Психолого-педагогічні аспекти розвитку особистості в сучасному світі збірник наукових праць

    Документ
    ... духовногопотенціалу особистості і забезпечує можливість кожній дитині проявляти ініціативу, реалізувати свої творч ... ІЧНІ ТАПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІЗАЦІЇ МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ Т.І. Губіна, О. Чурикова. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ...
  5. Науково-методичного забезпечення у 2010-2011 н р

    Закон
    ... рамках Всеукраїнської науково-практичної конференції «Науково-методичні умови організації маркетингової діяльності інститутів післядипломної педагогічної ... спрямованих на розвиток творчогопотенціалупедагогів, впровадження ЕПД та інноваційних технолог ...

Другие похожие документы..