Главная > Документ


ТРУДНОЩІ В ДІАГНОСТИЦІ І ЛІКУВАННІ ПОСТРАЖДАЛИХ З ПОЄДНАНОЮ КРАНІОТОРАКОАБДОМІНАЛЬНОСКЕЛЕТНОЮ ТРАВМОЮ

Січненко П.П., Хілько А.С., студ.3-го курсу

Науковий керівник – доц. Шевченко В.П.

СумДУ, кафедра загальної хірургії

Проблема лікування постраждалих з поєднаною травмою (ПТ) за останнє десятиріччя зайняла одне із провідних місць. ПТ стала однією з трьох головних причин смертності населення, при цьому у віковій категорії до 40 років ця причина займає перше місце. Летальність у постраждалих з політравмою залишається високою і корелює з кількістю пошкоджених органів (13,9-56,5%). Як правило постраждалі госпіталізуються в стані травматичного шоку, що супроводжується смертю в першу добу (від 25 до 50,5%) в залежності від комбінації травмованих анатомічних зон. У 18-25% переживших добу постраждалих розвивається поліорганна недостатність, що приводить до життєво небезпечних ускладнень в подальшому. ПТ характеризується тривалою втратою працездатності, а незадовільні результати лікування і стійка інвалідизація розвивається майже у 40% постраждалих. Діагностика і лікування ПТ, які супроводжуються шоком і гострою крововтратою, з наступним розвитком поліорганної недостатності відрізняється особливою складністю у зв’язку з розвитком феномену взаємного обтяження (ФЗО) пошкоджень.

Мета дослідження: вивчити результати лікування і особливості перебігу тяжкої краніоторакоабдомінальноскелетної травми (КТАСТ) у постраждалих.

Матеріали й методи: проведено ретроспективний аналіз історії хвороб 36 постраждалих з поєднаною КТАСТ, які були госпіталізовані в реанімаційноанастезіологічне відділення СОКЛ в 2006 році. Серед них переважну більшість складали чоловіки - 79,2%, жінок було – 20,8%. Найбільш частими причинами виникнення КТАСТ були автомобільна травма – 65,8%, падіння з висоти – 13,9%, кримінальні ситуації – 20,3%. В стані алкогольного сп’яніння госпіталізовано 46 % постраждалих, в стані коми і тяжким порушенням свідомості - 72% (1-6 балів згідно коматозної шкали Глазго). В алгоритм обстеження крім лабораторних досліджень входили рентгенографія ОГК, оглядова черевної порожнини, черепа, УЗД органів черевної порожнини, комп’ютерна томографія головного мозку.

Результати: Поєднана КТАСТ відрізнялась особливо тяжким перебігом і труднощами в діагностиці пошкоджень. Діагностика пошкоджень у цих постраждалих була затруднена у зв’язку з тяжкістю стану, необхідністю проведення реанімаційних заходів під час обстеження, дефіцитом терміну обстеження, відсутністю вербального контакту з постраждалим. У 8 постраждалих виконали діагностичну плевральну пункцію, у 12-мінілапаротомія, у зв’язку з підозрою на пошкодження органів черевної порожнини. Тяжкість травми зумовила високу летальність – 20 (55%), при цьому в перші три години померло 20%, протягом 24 год – 50% травмованих. Проаналізовані протоколи судово-медичного дослідження померлих, було визначено, що у частини померлих 6 (43%), в перші години після госпіталізації не були діагностовано пошкодження печінки – 3,тонкої кишки – 3, що пояснюється дефіцитом часу для повноцінного обстеження. У 4 хворих після проведення мінілапаротомії була виявлена кров у черевній порожнині і вони були своєчасно прооперовані. Таким чином поєднана КТАСТ відрізняється тяжким перебігом, труднощами в діагностиці та високою летальністю.

ЗАСТОСУВАННЯ РАННЬОЇ ДЕРМОБРАЗІЇ РАЗОМ З КСЕНОДЕРМОПЛАСТИКОЮ ПРИ ПОВЕРХНЕВИХ ПОШИРЕНИХ ОПІКАХ

Кириченко А.С., Студент В. О., студ. 3-го курсу

Науковий керівник - асист., к. м. н. Мадяр В. В.

СумДУ, кафедра загальної хірургії

Ксенопластика (гетеропластика) – метод пластики, при якому трансплантується орган чи тканина від тварини людині. Даний вид пластичної хірургії, тривалий час комбустіологами розглядався тільки теоретично, тому що вважали неможливим попередити відторгнення таких органів. Проте, з розвитком генної інженерії у наш час стало можливим за допомогою правильного підбору тварини-донора а також створення трансгенних тварин, клітини яких містять не властиві даному виду гени, використовувати даний вид пластики. В організмі таких тварин виробляються білки, що попереджують ураження пересадженого органа імунною системою людини. Досягнувши таких позитивних змін у генній інженерії, теорію пересадки органів і тканин від тварин, які еволюційно ближчі до людини, стало можливим запровадити у практику та отримати задовільні результати.

Мета. Вивчити та порівняти ефекти від методу ксенодермопластики у порівнянні з іншими видами трансплантації.

Матеріали та методи дослідження. Об’єктом дослідження були як дорослі так і діти, переважно з III-IV ступенями важкості опіків. Опрацьовувалися історії хвороб амбулаторних хворих, дані з яких використовувалися для статистичного аналізу.

Результати дослідження. Було опрацьовано 25 історій хвороб хворих, яким проводилося ксенотрансплантація свинячої ліофілізованої шкіри, у контрольну групу відібрано 25 історій хвороб хворих до яких застосовували аутотрансплантаційний метод пластичної хірургії. Для побудови статистики нами було використано: вік, ступінь важкості опіків, кількість днів перебування на стаціонарному лікуванні та день, на який проводилася пластика. Результати також були розділені на дві групи: дорослі та діти, тому що як відомо швидкість регенеративних процесів у дітей швидша, ніж у дорослих. Опрацювавши дані, можна сказати, що скоротились кількість днів перебування на стаціонарному лікуванні хворих з 32 діб при аутотрансплантації, до 25 при ксенотрансплантації у дорослих; у дітей: з 29 діб при аутотрансплантації, до 18 при гетеротрансплантації. Пластика в середньому проводилася: у дорослих при гетеропластиці на 4 день (рання), в порівнянні з аутоплостикою, яка проводилася на 16 день; у дітей при гетеропластиці також на 4 день, у інших хворих дітей, до яких застосовували аутопластику, на 8 день.

Висновки: наше дослідження показало значне скорочення термінів лікування хворих з глибокими опіками із застосуванням ранньої дермобразії. Одномоментна ксенодеропластика дозволяє в ранні терміни (до 7 діб) закрити усю ранову поверхню, при цьому не пошкоджуючи інтактну шкіру, аутотрансплантація позбавлена цієї переваги і потребує довші терміни лікування.

МІСЦЕ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ

В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ЖОВЧНО-КАМ’ЯНУ ХВОРОБУ

Ніколаєнко А. С., Ільченко М. В., студ. 3-го курсу

Науковий керівник – асист. П’ятикоп Г. І.

СумДУ, кафедра загальної хірургії

Жовчно-кам’яна хвороба (ЖКХ) є одним з найбільш поширених захворювань в усьому світі. З приводу ЖКХ щорічно у світі виконують близько 2,5 млн невідкладних та планових оперативних втручань на жовчевивідних шляхах. ЖКХ виявляють майже у 10% населення Земної кулі. На жаль, захворюваність на холецистит не знижується, а, навпаки, має тенденцію до збільшення.

У сучасній хірургії неускладнених форм хронічного калькульозного холециститу одним з перспективних стала лапароскопічна холецистектомія (ЛХЕ). Лапароскопічна холецистектомія визнана операцією вибору в хірургії захворювань жовчного міхура і забезпечує високу ефективність їх лікування.

В клініці за період з 2004 по 2007 р. р. ЛХЕ виконана 1421 хворому. Чоловіків було 105 (7,4%), жінок – 1316 (92,6%). Оперовані хворі у віці від 17 до 77 років. Середній вік - 48,8 років. У плановому порядку госпіталізовано 95,8% пацієнтів. 878 (61,8%) випадків становили пацієнти з неускладненим перебігом ЖКХ. У 543 (38,2%) були відмічені наступні ускладнення: емпієма жовчного міхура – 216 (39,8%); флегмона жовчного міхура – 79 (14,6%); гангрена жовчного міхура – 16 (3,0%); водянка жовчного міхура – 194 (35,7%); парапузирний інфільтрат з абсцедуванням – 19 (3,5%); прикрита прфорація жовчного міхура – 2 (0,4%). Виражений злуковий процес навколо жовчного міхура спостерігався у 200 (14,1%) хворих.

Усім пацієнтам попередньо проводилися загальноклінічні, рентгенологічні та ендоскопічні дослідження, які необхідні для оперативного втручання, з обов’язковим ультрасонографічним дослідженням жовчного міхура і жовчних протоків.

Операції проводились під ендотрахеальним наркозом із застосуванням м’язевих релаксантів.

Після операції хворим проводили інфузійну, антибактеріальну, знеболюючу терапію, профілактику тромбоемболічних ускладнень. Післяопераційна профілактика проводилась протягом 3–5 діб.

В післяопераційному періоді у хворих спостерігалися наступні ускладнення: інфільтрат біляпупкової рани у 4 (0,3%) хворих; післяопераційне жовчовиділення з ложа міхура у 28 (2%) хворих, яке самостійно припинилося в терміни від 3 до 5 діб; післяопераційний панкреатит в 1 (0,1%) хворого; кровотеча з ложа міхура в 1 (0,1%) хворого.

Тривалість лікування хворих в стаціонарі після ЛХЕ становила в середньому 5,4 ліжко-днів.

Таким чином, лапароскопічна холецистектомія – це ефективний і перспективний метод оперативного лікування калькульозного холециститу і у пацієнтів з ускладненими формами жовчнокам’яної хвороби може вважатися операцією вибору.

ЗАСТОСУВАННЯ РАННЬОЇ НЕКРЕКТОМІЇ З КСЕНОДЕРМОПЛАСТИКОЮ ПРИ ОПІКАХ

Артеменко О.В., студ. 3-го курсу

Науковий керівник - Мадяр В. В.

СумДУ, кафедра загальної хірургії

Незважаючи на використання інтенсивної терапії, поширення застосування вільної пересадки шкіри на гранулюючи рани, лікування обпечених все ще залишиться тривалим і досягає 2-2,5 місяців. Висока летальність, незадовільні функціональні та косметичні результати потребують пошуку нових шляхів та методів лікування обпечених. В більшості випадків постраждалі від опіків гинуть на 2—та 3 стадіях опікової хвороби. При глибоких опіках на площі до 20% поверхні тіла летальність досягає 17%, а при ураженнях до 30% поверхні тіла - 65% і більше. Основною причиною високої летальності обпечених є гнійно-септичні ускладнення, які пов'язані з умовами розвитку запальної реакції в зоні термічного ураження, відторгненням і розплавленням некротичного струпа, зниженням рівня природної резистентності та імунологічної реактивності організму хворого.

В опіковому відділенні протягом 2007 року лікувалось 104 хворих з глибокими опіками, із яких померло чотири. 52 хворих не були оперовані протягом першого тижня після травми у зв'язку з важким станом (8), інфікованими рановими поверхнями 8, інші 36 були госпіталізовані після 7 доби від отримання травми.

38 пацієнтів проліковані з виконаннями ранньої некректомії. 25 із них проведено одномоментно ксенодермопластику. 11 постраждалих отримали лікування комбінованими пов'язками з плівками. Операції виконувались з 2 до 7 доби від моменту травми (5 ± 2 доби). Ліжко-день в цій групі склав (45 ± 2 дні).

Раннє хірургічне втручання оптимізує клінічний перебіг опікової хвороби. Строк початку виконання перших шкірних пластик скорочується в середньому на 17 діб, частота розвитку септичних ускладнень зменшується у 1,9 разів. Ліжко-день зменшується з 62 до 45 тобто на 17 діб.

Висновок: використання ранньої некректомії з ксенодермопластикою дозволяє прискорити медичну і соціальну реабілітацію та попередити велику кількість інфекційних та інших ускладнень у хворих із важкими опіками.

ЗАЛЕЖНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ АЛОГЕРНІОПЛАСТИКИ ВЕНТРАЛЬНИХ ГРИЖ ВІД СПОСОБУ РОЗТАШУВАННЯ ЕКСПЛАНТАНТА

Титаренко В.П., Грішина К.А., студ. 3-го курсу

Науковий керівник - доц. Шевченко В.П.

СумДУ, кафедра загальної хірургії

Незадовільні результати аутогерніопластики вентральних гриж (частота рецидивів 15-35%) і створення протезів із сучасних інертних матеріалів стали підґрунтям для широкого використання алотрансплантатів в герніології. Це дозволило знизити число рецидивів до 0,5-5 %. Як показав набутий досвід визначальним моментом ефективності алопластики є спосіб розташування експлантанта. Можливі три варіанти його імплантації по відношенню до м’язового аповневротичного шару передньої черевної стінки: над апоневрозом - on lay, преперитониально – sub lay, і при значних дефектах з неможливістю з’єднати краї дефекта м’язево-апоневротичного шару – in lay.

Мета роботи. Проаналізувати ефективність алогерніопластики вентральних гриж поліпроленовою сіткою(ПС) в залежності від способу розташування експлантата.

Матеріали й методи. Проаналізовані історії хвороб 39 хворих з вентральними грижами, прооперованих в хірургічному відділенні СОКЛ в 2007 році. Чоловіків було 2, жінок -37. Середній вік 54±2,4 роки. У 8 (20,5%) спостерігались гігантські вентральні грижі (W4 ) за класифікацією I. Shevrel у 18 (46,2%) поліпроленову сітку імплантували преперитониально – sub lay за методикою Stopa-Rives, у 6 (15,4%) через значний дефіцит місцевих тканин експлантат розташовано in lay, у 15 (38,4%) – надапоневратично (on lay). Рану дренували трубчатими хлорвініловими дренажами які приєднували до модифікованої вакуумної системи, дренажі видаляли після припинення лімфорреї, най тривалішою лімфоррея була у хворих з гігантськими грижами і розташуванням ПС in lay, дещо менш тривалою вона була у пацієнтів з надапоневратичним розташуванням ПС. Серед цих хворих у 2 спостерігалось утворення сером, які лікували пунційним методом, і у 3 хворих мало місце нагноєння рани. Відсутність післяопераційних ранових ускладнень спостерігалось у хворих з приперетоніальною алогерніопластикою за Stopa Rives.Таким чином, найбільш ефективним методом хірургічного лікування вентральних гриж є алогерніопластика з преперитоніальним розташування експлантата. Саме цей спосіб доцільно рекомендувати для широкого впровадження в хірургічну практику.

NSAID – RELATED GASTROINTESTINAL BLEEDING

Jawad Zaman, Amazu Obinna, st. of 3-nd course

Supervisor – doc. Shevtchenko V.P.

SumSU, medical instituty, department of general surgery

NSAIDs are among the most commonly used pharmaceutical agents in the United States. Some investigators have estimated that 5% to 10% of the adult US population, or 15 million to 25 million people, use an NSAID on a regular basis. Among the elderly--a group at higher risk of NSAID-induced gastrointestinal complications--the prevalence of NSAID use is as high as 15%. Gastrointestinal side effects associated with NSAID use are common. NSAID-associated dyspepsia occurs in up to 50% of patients who use these drugs, and heartburn, nausea, vomiting, and abdominal pain can also be observed (1). More important, however, is the link between NSAID use, gastrointestinal mucosal injury, and associated complications. Up to 100% of patients taking nonselective NSAIDs will demonstrate subepithelial hemorrhage, about 50% will have erosions (small, shallow breaks in the gastrointestinal mucosa), and 20% or more will have ulceration (injury extending through the muscular mucosa). There is no relationship, however, between NSAID-associated dyspeptic symptoms and the presence of erosions or ulceration. Some experts have estimated that NSAID-induced gastrointestinal complications result in as many as 16,500 deaths and more than 100,000 hospitalizations, with costs exceeding $1.5 billion annually. Nonselective NSAIDs predictably cause gastrointestinal mucosal injury because they inhibit production of prostaglandins in local tissue (4). Mechanisms that protect the mucosa include the presence of a mucous layer, production of epithelial bicarbonate, cellular integrity or restitution, and mucosal blood flow. All of these factors are dependent in part on local production of prostaglandins. In surgical during 2002-2007yy department were admitted - patients with gastrointestinal bleeding caused by nonsteroidal anti-inflammatory drug (NSAID). Age of such patients was more than 60 years. Mainly of patients resaved only conservative haemostatic and antysecretory treatment. Were operated – 12. Were died after operation – 3. The optimal method for prevention of NSAID-induced gastrointestinal injury is to avoid the use of these agents in the first place. Prophylactic therapy may be warranted in patients at increased risk for gastrointestinal injury or in those who would be at significant risk for morbidity if a complication developed. Higher doses of H3 receptor antagonists may further decrease the risk of gastric ulceration.

GYNECOMASTIA IN ADULTS

Ibanga Ifrece, Dienye Nteiman, st. of 3-nd course

Supervisor – doc. Shevtchenko V.P.

SumSU, medical instituty, department of general surgery

Gynecomastia is the growth of glandular tissue in male breasts. The term comes from the Greek words gyne and mastos, meaning female and breasts (feminine form), respectively, and roughly translating to femalelike breasts. It is a benign condition that accounts for more than 65% of male breast abnormalities. Galen introduced the term gynecomastia in the second century AD. Several medical and surgical treatments of gynecomastia were described in the 1800s. The surgical technique of subcutaneous mastectomy for the treatment of the gynecomastia was first developed by Thorek and then later by Webster. Subcutaneous mastectomy was the treatment of choice until the early 1980s. Teimourian and Pearlman introduced liposuction-assisted mastectomy in 1984, and ultrasonic liposuction was developed in the late 1990s. It can occur in persons of any age, but 40% of cases occur in adolescent boys aged 14-15.5 years. Approximately 40% of healthy men and up to 70% of hospitalized men have palpable breast tissue. The prevalence rate increases to more than 60% in those in the seventh decade of life. Pathologic gynecomastia is due to testosterone deficiency, increased estrogen production, or increased conversion of androgens to estrogens. The pathological conditions associated with gynecomastia include congenital anorchia, Klinefelter syndrome, testicular feminization, hermaphroditism, adrenal carcinoma, liver disorders, and malnutrition. Many pharmacological agents can cause gynecomastia. These drugs can be categorized by their mechanisms of action. The first type is drugs that act exactly like estrogens, such as diethylstilbestrol, birth control pills, digitalis, and estrogen-containing cosmetics. The second type is drugs that enhance endogenous estrogen formation, such as gonadotropins and clomiphene. The third type is drugs that inhibit testosterone synthesis and action, such as ketoconazole, metronidazole, and cimetidine. The final type is drugs that act by unknown mechanisms, such as isoniazid, methyldopa, captopril, tricyclic antidepressants, diazepam, and heroin. The objectives of surgical management for breast gynecomastia are (1) to restore the normal male breast contour and (2) to correct deformity of the breast, nipple, or areola. In surgical department were admitted and operated 10 men during 2005-2007y. Was performed subcutaneous mastectomy. The most common approach was the intra-areolar incision, or Webster incision. The Webster incision extends along the circumference of the areola, and the length of the incision varies. Compression garments are applied for at least 2 weeks. Postoperative complications were absent.Regardless of the etiology of gynecomastia, the prognosis is excellent. Studies have shown that 90% of physiological gynecomastia involutes spontaneously within 2 years. In pathological-induced gynecomastia, medical or surgical treatment of the cause regresses gynecomastia, in most cases.

ЛІКУВАННЯ ТРОФІЧНИХ ВИРАЗОК У ПАЦІЄНТІВ ПОХИЛОГО ВІКУ З ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ

Кисляков В.П., Маркін М.О., Сохань Л.В., Майборода А.О.,

Шевченко В.В.

Сумський обласний клінічний госпіталь ІВВ

У людей похілого віку з наявністю серцевої недостатності, гіпертонічної хвороби, ожиріння одним із ускладнень є утворення ішемічних трофічних виразок (синдром Марторелля). Найчастіше клінікою цього захворювання є невеликі, болісні,ціанотичні плями по задній або задньолатеральній поверхні гомілки,на місцях яких вподальшому утворюються інфіковані трофічні дефекти. Спостерігається одно або двобічне ураження гомілок. Довготривалість цих уражень зазвичай від кількох днів до 6-х місяців.

Особливістю ішемічних виразок у геронтологічних паціентів з гіпертонічною хворобою є виражений больовий синдром, інтенсивність якого залежить від локалізації патологічного процесу, наявності набряку гомілки та індуративних змін шкіри.

За період з 2002 по 2007 роки в хірургічному та кардіологічному відділеннях госпіталя нами обстежено та проліковано 42 хворих (18хв. – хірургічне відділення, 24 хв. – кардіологічне відділення) віком від 74 до 86 років.

Поява трофічних розладів напряму залежить від загострення гіпертонічної хвороби (гіпертонічний криз) та її тривалості (5 – 30 років).

Лікування цих хворих проводилося хірургами сумісно з кардіологами та було спрямоване на стабілізацію артеріального тиску, усунення ангіоспазму, покращення магістрального кровотоку, мікроциркуляції та санування трофічних виразок. Санація проводилася згідно виявленої мікрофлори з ділянок ураження та відповідних антибіотикограм. Найчастіше було виявлено такі патогенні агенти :

Staphylococcus aureus, Proteus vulgaris, Eccherichiae coli. Впроваджувалась терапія антибіотиками (цефтріаксон, цефатаксим, ломіфлоксацин, офлоксацин). Місцево застосовувалися водорозчинні мазі, присипки з антибактеріальними препаратами та лазеротерапія, що сприяло найскорішому заживленню виразок.

Часті гіпертонічні кризи, що супроводжуються вираженим больовим синдромом, значно погіршують стан хворих та провокують рецидиви ішемічних виразок.

Паціенти повинні постійно перебувати під спостереженням кардіологів

з метою лікування гіпертонічної хвороби та запобігання виникненню гіпертонічних кризів.

ЛАПАРОСКОПИЧЕСКАЯ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИЯ В ЛЕЧЕНИИ ОСТРОГО ХОЛЕЦИСТИТА

Шевченко В.П., доц; Братушка В.А., Кравец А.В., Шимко В.В.*

Сумская областная клиническая больница*

Активное внедрение в хирургию новых технологий способствовало тому, что лапароскопическая холецистэктомия (ЛХЭ) стала ос­новным методом оперативного лечения не только хронического но и острого холецистита.

В хирургической клинике выполнено 87 ЛХЭ при остром холецистите. Женщин было 81 (93,1 %), мужчин 6 (6,9 %). Возраст от 20 до 82 лет. У 34 (39,1%) имелись сопутствующие заболевания. Всем пациентам проводили УЗИ органов брюшной полости. Конкременты в желчном пузыре выявлены у 85 (97,7%) человек. До операции проводилась консервативная тера­пия направленная на уменьшение тяжести воспаления.

Оперативное вмешательство начинали с ревизии брюшной полости. У большинства больных выявлен спаечный процесс. Чаще желчный пузырь был спаян с большим сальником, реже с верхней горизонтальной ветвью двенадцатиперстной кишки. Катаральный ОХ диагностирован у 50 больных, флегмонозный - у 24, гангренозный – у 4. У 7 больных обнаружена эмпиема желчного пузыря, у 2 - деструкция его стенки с образованием парапузырного асбцесса. У 22 больных отмечен воспалительный инфильтрат, что обусловливало тех­нические трудности и повышенную кровоточивость тканей во время выделе­ния желчного пузыря.

Значительное напряжение стенки пузыря требовало осуществления пункции в области дна и аспирации содержимого. Тупым и острым путем выделяли тело пузыря из сращений максимально близко к стенке желчного пузыря. При выраженном деструктивном процессе в стенке пузыря его удаление осуществляли с помощью контейнера во избежание инфицирования брюшной полости и потери конкрементов. Проводили тщательную санацию подпеченочного, поддиарагмального пространств. Операцию завершали дренированием поддиафрагмального и подпеченочного пространств с помощью полихлорвиниловых дренажей, в отдельных случаях в правом подреберье устанавливали перчаточно-трубчатый дренаж. Троакары удаляли из брюш­ной полости с обязательным осмотром на предмет возможного кровотечения из участков их введения.

Длительность операции составляла от 45 до 95 мин., в среднем 50 мин.

Конверсия была произведена в 3 (3,4%) случаях: из-за выраженного воспалительно-инфильтративного процесса в воротах печени.

Частота интраоперационных осложнении составила 3 (3,4%). Кровотечение из ложа желчного пузыря наблюдали у 2 больных, из пузырной артерии у - 1. Гемостаз удалось достичь путем прицельной коагуляции шариковым электродом, наложением клипс. У 2 больных наблюдалось послеоперационное желчеистечение из ложа пузыря, которое самостоятельно прекратилось в сроки от 3 до 5 суток. Инфильтрат околопупочной раны был отмечен у 1 больного.

В послеоперационном периоде больным проводи­ли инфузионную, антибактериальную и обезболивающую терапию. Средний срок пребывания больных составил 6,2±2,1. Послеоперационной летальности не было.

Таким образом, ЛХЭ может успешно применяться при остром холецистите. Преимуществами ЛХЭ у больных ОХ по сравнению с открытой операцией являются: малая травматичность операции и отсутствие выраженного болевого синдрома, позволяющие активизировать больных в более ранние сроки для профилактики различных послеоперацион­ных осложнений; сокращение продолжительности лечения больного в стационаре; ранняя трудовая реабилитация, что обу­словливают выраженный экономический эффект.

ОПЫТ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИ ПРИ ХРОНИЧЕСКОМ ХОЛЕЦИСТИТЕ

Братушка В.А.*, Кравец А.В.*; Пятикоп Г.И., ассистент

Сумская областная клиническая больница*

Лапароскопическая холецистэктомия (ЛХЭ) с каждым годом находит все больше сторонников. Малая травматичность вмешательства, более легкое течение послеоперационного периода и сокращение сроков лечения с хорошими непосредственными и отдаленными результатами являются основными достоинствами этого вмешательства.

Проанализированы результаты лечения 1143 больных, которым произведе­на ЛХЭ при хроническом холецистите. Мужчин - 71 (6,2%), женщин - 1072 (93,8%), возраст больных от 18 до 80 лет.

Дооперационное обследование больных включало общеклинические исследования, электрокардиографию, ультразвуковое исследование печени, желчного пузыря, поджелудочной железы, которое позволяло выявить сопутствующую патологию, оценить состояние желчного пузыря. Сопутствую­щие заболевания выявлены у 247 (21,6%): гипертоническая болезнь - у 76, ожирение - у 188, сахарный диабет - у 9, бронхиальная астма – 3, язвенная болезнь – 5 больных, варикозное расширение вен нижних конечностей – 6 больных.

Операции выполняли по классической методике с соблюдением всех пра­вил наложения карбоксиперитонеума и введения первого троакара. В 7 (0,6%) наблюдениях первый троакар устанавливали с помощью микролапаротомии с последующим наложением пневмоперитонеума у больных, которым ранее была произведена лапаротомия. Осложнений, связанных с наложением пневмоперитонеума или введением троакаров, не отмечено.

У 46 (4,02%) больных обнаружен спаечный процесс различной степени выраженности.

Интраоперационные осложнения возникли у 5 больных: перфорация желчного пузыря - у 3, повреждение общего желчного протока у 1, кровотечение из пузырной артерии - у 2 больных.

Переход на открытую лапаротомию потребо­вался всвязи с резко выраженным спаечным процессом в области гепатодуоденальной связки у 7 больных, кровотечением из пузырной артерии - 1, повреждением общего желчного протока - 1.Дренирование поддиафрагмального и подпеченочного пространств осуществляли во всех случаях. Дренажи извлекали через 2-3 суток.Ранние послеоперационные осложнения возникли у 4 (0,3%) больных (кровотечение из ложа пузыря -1, по­слеоперационный панкреатит - у 1, инфильтрат в области прокола - у 2). Продолжительность лечения в стационаре составила 5,7 дней. Послеоперационной летальности не было.

Наш опыт клинического применения ЛХЭ свидетельствует, что этот способ операции является менее трав­матичным вмешательством по сравнению с аналогичной операцией посредством лапаротомии, что сокращает сроки пребыва­ния пациента в стационаре и восстановления трудоспособности. Частота осложнений при выполнении лапароскопической холе­цистэктомии может быть существенно умень­шена за счет строгого соблюдения оперирующим хирургом принципа прецизионности проведения всех манипу­ляций на всех этапах вмешательства.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Сумський державний університет бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ друковані праці співробітників сумського державного університету за 2008 рік

    Документ
    ... крові матері та новонародженого / І.В.Тарасова // Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодихвчених, лікарів тавикладачів, 25 ...
  2. Сумський державний університет бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ 8-0542-33-10-39 mdu edu ua | library_ssu@ нові надходження літератури

    Документ
    ... . – 1) 34. Медицина 61(063) М34 Матеріали міжнароднихнауково-практичнихконференцій студентів, молодихвчених, лікарів тавикладачів "Актуальні питання клінічної медицини" ...
  3. Сумський державний університет бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ 33-10-39 http sumdu edu ua e-mail library_ssu@ нові надходження літератури (4)

    Конспект
    ... )(063) М34 Матеріали міжнароднихнауково-практичнихконференцій студентів, молодихвчених, лікарів тавикладачів "Сучасні досягнення в хірургії", "Сучасні досягнення теоретичної тапрактичної медицини",: присвячених ...
  4. « духовно-творчий потенціал студентської молоді психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації » матеріали ііі всеукраїнської науково- методичної конференції

    Документ
    ... ї молоді слугують праці вчених з ... студента) є перспектива подальшого кар ... та реалізації // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Збірник матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференц ... для студентів тавикладачів у їхній навчальній та ...
  5. Економіка та менеджмент перспективи розвитку матеріали доповідей міжнародної науково-практичної конференції

    Документ
    ... . Викладачі тастуденти факультету щороку проводять ряд всеукраїнських та міжнароднихнауково-практичнихконференцій, ... тової фінансово-економічної кризи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодихвчених (у заочній формі). – К.: ННЦ ...

Другие похожие документы..