Главная > Документ


СТАН ПУЛЬМОНОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ НАСЕЛЕННЮ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гуйва Т.О*., Приступа Л.Н., Савенко І.І.**, Купина О.В.*, Лоза Є.О.*, Гончаровако Т.С.*, Чередніченко Н.А.*

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини,

Сумська обласна клінічна лікарня*,

Управління охорони здоров'я**

Метою роботи була оцінка стану пульмонологічної допомоги населенню Сумської області.

Матеріал та методи дослідження. Задля адекватної оцінки роботи пульмонологічної служби використано показники стаціонарної допомоги та консультативної за два поточні роки й для порівняння - загальнодержавні показники.

Результати дослідження. Розповсюдженість хвороб органів дихання по Сумській області за даними 2007 року становить 24673,2 на 100 тисяч дорослого населення, з них: хронічний бронхіт - 3278,4 проти 3470,3 – по Україні, бронхіальна астма – 359,2 проти 504,2 по Україні. Захворюваність на хвороби органів дихання становить 12605,8 (по Україні – 18292,5). Захворюваність на хронічний бронхіт становить 228,2, (236,6 у 2006) проти 245,9 по Україні; на бронхіальну астму - зросла до 20,4 у порівнянні із 2006 роком (18,4) і є нижчою, ніж по Україні (26). Показник захворюваності на пневмонії зріс до 358,5 (у 2006 році – 320,8), але нижчий від державного (384,3).

Показник первинного виходу на інвалідність від хвороб органів дихання вірогідно не змінився і зберігався на рівні 2006 року та є нижчим у порівнянні з державним показником (1,0 проти 1,7). Смертність населення області від хвороб органів дихання знизилась з 89,8 до 85,9, хоча значно перевищує державний показник (52,9 на 100 тисяч населення). Зокрема показник смертності від пневмонії зріс з 3,07 до 6,07, але залишається при цьому удвічі нижчим за такий загальнодержавний показник. Смертність від брохіальної астми та від хронічного бронхіту також знизилась.

Показник забезпеченості лікарями-пульмонологами становить 0,11 проти 0,15 по Україні, а забеспеченість пульмонологічними ліжками – 0,91 проти 1,08 по Укараїні.

З метою покращання роботи пульмонологічної служби виконано 26 планових виїздів, проведено 2 обласних конференції за участю провідних фахівців Інституту фтизіатрії та пульмонології ім. Ф.Г. Яновського, видано 2 інформаційних листи. Протягом 2007 року впроваджено 6 нових методик лікування. На базі пульмонологічного відділення СОКЛ проводяться наукові дослідження, які підсумовані у 16 наукових працях, з них: 4 журнальних статті, 10 тез та 2 студентські наукові роботи.

Одним із шляхів поліпшення пульмонологічної допомоги населенню є підвищення забеспеченості лікарями-пульмонологами та пульмонологічними ліжками, а також збільшення кількості впроваджень нових методик лікування.

СТАТЕВО-ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА

У МІСЬКІЙ ПОПУЛЯЦІЇ

Лаба В.В., доц.; Лаба О.В., лікар*

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини , Білопільська ЦРЛ*

Захворюваність ішемічною хворобою серця (ІХС) і, зокрема, гострим інфарктом міокарда (ГІМ) має певні статево-вікові закономірності, що пояснюється загальновідомою концепцією модифікованих і немодифікованих факторів ризику атеросклерозу.

Метою роботи було вивчення статево-вікових особливостей у розвитку ГІМ серед населення м Суми.

Матеріали і методи. Проведено суцільне ретроспективне клініко-лабораторно-інструментальне обстеження 414 хворих ГІМ, що перебували на лікуванні у 1-ій міській лікарні протягом 2005 року. Виписано зі стаціонару 350 хворих, померло – 64.

Результати дослідження. Згідно отриманих даних чоловіків хворіло 250 (63,9%), жінок – 164 (36,1%). Поодинокі випадки захворювання серед чоловіків реєструвались вже у віковому періоді 20-29 р., у той же час як серед жінок це відбувалося на 10-20 років пізніше. Найбільший пік захворюваності серед чоловіків припадав на вікову групу 50-59 р. – 68 випадків (27,2%) і на 60-69 р. – 62 випадки (24,8%). Серед жіночої статі найбільша захворюваність мала місце у віковому періоді 70-79 р. – 55 випадків (33,5%), значно випередивши цей показник серед чоловіків. Отримана тенденція також добре відома і пояснюється виснаженням позитивного вазопротекторного ефекту естрогенів на ліпідний обмін, які стримують ріст захворюваності ІХС серед жінок до наступлення менопаузи. Саме цей факт пояснює отримані співвідношення де ризик захворюваності ІХС, ГІМ і мозковим інсультом у жінок приблизно у 8-10 раз менше ніж у чоловіків того ж віку. Ці тенденції підтвердились і серед померлих. Поодинокі смертельні випадки серед чоловіків вперше зареєстровані у 40-49 р., серед жінок на 10 років пізніше. Пік госпітальної летальності був майже однаковим для обох статей у віковому періоді 70-79 р., що склало 30% питомої ваги від усіх померлих. У зв’язку із зменшенням загальної тривалості життя чоловіків, летальність у віці 80 р. і старше переважала серед жінок. В цілому серед всіх померлих, чоловіки склали 53%, жінки – 47%.

Висновок. 1. Отримані дані стосовно захворюваності і летальності при ГІМ у міській популяції співпадають з певними медико-біологічними закономірностями, які описані в літературі.

2. Чоловіча стать потребує ранніх жорстких заходів первинної і вторинної профілактики атеросклерозу і його ускладнень для покращання результатів кінцевих точок – зменшення смертності і продовження тривалості життя.

НАДАННЯ ІМУНОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ДОРОСЛОМУ НАСЕЛЕННЮ В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Кондратюк М.І., Бутко Н.Д.

Сумська обласна клінічна лікарня

Розвиток імунологічної служби в Україні закладений листом МОЗ України від 21.07.1989 року № 3.18.79 та наказом МОЗ України від 02.06.95 року № 98 щодо розвитку, впровадження клінічної імунології в практику охорони здоров‘я; наказом МОЗ України від 19.11.2002 року №422 «Про подальший розвиток клінічної імунології в Україні». В Сумській області роботу регламентує наказ УОЗ від 29.01.2003 року №105 «Про подальший розвиток клінічної імунології в області».

В теперішній час у складі Сумської обласної клінічної лікарні функціонує Сумський обласний центр клінічної імунології, який надає консультативно-поліклінічну допомогу населенню, а також стаціонарну допомогу імунологічним хворим на 10 ліжках, що знаходяться в складі гастроентерологічного відділення КЗ СОКЛ. Посади клінічних імунологів поліклінічної мережі відповідно до вимог наказу передбачені із розрахунку 0,02 посади на 10 тис. населення.

Аналізуючи показники доступності надання імунологічної допомоги населенню області в розрізі районів намітилась загальна тенденція до зростання доступності в наданні імунологічної допомоги населенню області, який у 2007 році склав 1,84/1000 населення. Відмічається низький відсоток сільського населення (19,32 %), що отримали спеціалізовану допомогу, а також низька кількість сільських хворих, що проліковані на імунологічних ліжках (18,6 %), недостатнє використання пропускної здатності – 76,1 %, та низький рівень ліжко-днів при плановому 3400 фактичний показник склав 2587. Слід зазначити, що забезпеченість ліжками на 10 тисяч дорослого населення по області складає 0,09; в той час як по Україні 0,02.

Серед нозологій, які найчастіше зустрічаються можна відмітити набуті імунодефіцити інфекційні (вірусні, бактеріальні), метаболічні, а також імунодефіцити із залученням автоімунних механізмів. За патогенетичним типом переважають імунодефіцити з ураженням клітинної ланки імунної системи та фагоцитозу. За віковим розподілом хворих переважає молодий та середній вік. За статевим розподілом жінки склали 68 %, чоловіки – 32 %. За перебігом переважають хронічні та рецидивуючі форми. Всі ці показники відповідають державним показникам.

Виходячи із вищесказаного надання імунологічної допомоги населенню Сумської області вимагає покращення. В останні роки збільшується кількість хворих на імунопатологію, особливо, серед людей молодого та середнього віку. Тому рання діагностика імунодефіцитів, що є окремою патологією або створюють підгрунтя для розвитку автоімунних, лімфопроліферативних, алергічних, онкологічних захворювань та сучасні підходи до діагностики і лікування хворих – основні завдання у подальшій діяльності служби клінічної та лабораторної імунології. Служба клінічної імунології систематично проводить конференції, семінари та курси інформаційного стажування для практикуючих лікарів з питань клініко-лабораторних особливостей різних видів імунопатологій для того, щоб вони могли якомога швидше виявляти хворих і скеровувати їх на консультацію та обстеження до клінічних імунологів, а також надавати допомогу щодо первинної та вторинної імунопрофілактики.

СТУПІНЧАСТА ТЕРАПІЯ НЕГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ

Бутко В.А.

Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім. З.Й. Красовицького

Негоспітальна пневмонія (НП) - має безумовні показання до призначення антибактеріальної терапії, яка є основною в лікуванні захворювання. Ії необхідно починати одразу після встановлення діагнозу, особливо у тих пацієнтів із НП, які потребують госпіталізації. Абсолютно неприйнятним є зволікання з терміновим призначенням антибіотиків хворим із тяжким перебігом захворювання через відсутність результатів бактеріоскопічного та бактеріологічного дослідження мокротиння, оскільки затримка введення першої дози антибіотика зумовлює значне підвищення ризику смерті таких пацієнтів.

Метою дослідження було вивчення ефективності й переносимості левофлоксацина при послідовному внутрішньовенному й пероральному застосуванні в лікуванні хворих НП середньотяжкого перебігу. У дослідженні брали участь 9 хворих (8 чоловіків і 1 жінка), середній вік склав 38,7 років. Ефективність і переносимість левофлоксацина оцінювалася на 4-й день лікування та на 5-й день після завершення терапії. У всіх пацієнтів лікування починалося із внутрішньовенного введення левофлоксацина, що тривало в середньому 3 доби. Наступним етапом лікування було пероральне застосування препарату в дозі 500 мг кожні 24 години протягом 6,8 доби в середньому. За результатами клініко-рентгенологічного моніторингу така схема виявилася ефективної в усіх хворих. Побічних ефектів не відмічалося.

Таким чином одним із перспективних способів антибіотикотерапії НП є застосування ступінчастого підходу до лікування. Ця тактика передбачає двоетапність призначення антибіотиків для лікування госпіталізованих хворих: перехід з парентерального введення на пероральне приймання у можливо найбільш короткі терміни з урахуванням клінічного стану пацієнта.

Перевагами ступінчастої терапії є зменшення тривалості парентерального введення антибіотика, що сприяє суттєвому зниженню вартості лікування, а також скороченню тривалості госпіталізації за умови збереження його високої клінічної ефективності. Це дозволяє завершити реабілітацію пацієнтів у більш сприятливих умовах та уникнути ризику приєднання нозокоміальної інфекції.

ВПЛИВ АТМОСФЕРНИХ ПАРАМЕТРІВ НА ЧАСТОТУ НАПАДІВ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ

Даниленко О.О., студ. 6-го курсу ; Калініченко О.О.* , Кравченко З.Ф.**

Науковий керівник - д.м.н. Приступа Л.Н.

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини ; Станція швидкої медичної допомоги*;

Сумський обласний центр з гідрометеорології**

Кліматичні і погодні умови відіграють в життєдіяльності людини суттєву роль. Ці чинники навколишнього середовища тісно поєднані з біологічними ритмами людини. Широкий діапазон пристосувальних можливостей здорової людини забезпечують збереження її життєдіяльності і працездатності. Наявність хронічного захворювання знижує адаптацію організму до різких змін метеофакторів.

Мета роботи: виявлення впливу на добову періодичність частоти нападів бронхіальної астми (БА) температури повітря, відносної вологості, атмосферного тиску і коливань їх амплітуди за попередні 24, 48, 72 години в умовах м. Суми.

Матеріали і методи: були використані матеріали Сумської швидкої медичної допомоги і Сумського гідробюро. Проаналізовано 121 карти викликів до хворих з нападом БА за квітень 2007 р. За той же час були зібрані дані, що характеризують метеорологічні фактори через кожні 3 години: температура в градусах , відносна вологість у відсотках, атмосферний тиск ГПК (гектопаскаль). Визначали амплітуду кожного фактора за 24, 48, 72 години і аналізували їх взаємозв`язок з добовою частотою викликів. Отримані дані оброблені методами статистики і кореляційного аналізу за допомогою програми Excel for Windows xp.

Результати: був встановлений сильний позитивний кореляційний зв`язок між частотою нападів БА і перепадом відносної вологості за 48 годин (r = 0,70) і середньої сили за 24 години (r = 0,53 ). Обидва показники були статистично достовірні (p< 0,05). Зв`язок частоти нападів з перепадами вологості за 72 години виявився слабким (r = 0,27, p >0,05). Позитивний кореляційний зв`язок середньої сили встановлений між перепадами температури повітря (r = 0,49, p <0,05) і атмосферного тиску (r = 0,52, p<0,01) за попередні 24 години і нападами БА. Між іншими параметрами (перепади тиску і температури за 48 і 72 години) і частотою нападів БА вірогідного кореляційного зв`язку не встановлено.

Висновок: встановлено позитивний кореляційний зв’язок між частотою приступів БА та перепадами відносної вологості та атмосферного тиску, що потрібно враховувати в роботі станцій швидкої допомоги та лікуванні хворих на БА.

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ ХВОРИХ

З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ В ПОХИЛОМУ ВІЦІ

Деміхова Н.В., асист., к.м.н.; Пилипенко В.Г.*, Старків О.І.*, Руденко Т.М.*, Кравець А.Ф.*,

Собчишин Н.П.*, Греченкова В.А.*, Заєць Г.В.*, Міхно Т.О.*, Кидик Ю.П.*

СумДУ, кафедра внутрішньої медицини , обласний клінічний госпіталь ІВВ*

На сучасному етапі проблема стану імунологічної реактивності у хворих ішемічною хворобою серця (ІХС) є досить актуальною, широко обговорюється та потребує подальшого вивчення. Особливого значення вона набуває у пацієнтів похилого віку, у яких, з одного боку, знижується рівень захисних сил організму, а з другого, перебіг ІХС часто супроводжується розвитком хронічної серцевої недостатності (ХСН). Результати останніх досліджень свідчать про дисбаланс імунної відповіді, що характеризується високою активністю гуморального імунітету та дефіцитом Т-клітинної ланки.

Мета: оцінити стан імунологічного статусу у хворих похилого віку з ІХС, перебіг якої ускладнений або ні розвитком ХСН.

Методи. Обстежено 52 хворих на ІХС у віці від 68 до 84 років. Тривалість захворювання на ІХС склала у середньому 14,8 років. Стабільну стенокардію напруги ІІ функціонального класу (ФК) за Канадською класифікацією діагностовано у 38, ІІІ ФК - у 14 хворих. У 23 пацієнтів спостерігали перебіг ІХС без проявів ХСН, 29 хворих мали клінічні ознаки ХСН, при чому І стадію ХСН за класифікацією Нью-Йоркської асоціації серця діагностовано у 13 осіб, ІІ – у 16. Контрольну групу склали 20 здорових осіб, схожих за віком і статтю з групою спостереження. Дослідження включало загальноклінічні методи, електрокардіографію в динаміці, визначення показників імунологічного статусу.

Результати. Встановлено, що для хворих з ІХС та супутньою ХСН характерним є підвищення вмісту циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові та зниження індексу завершеності фагоцитозу порівняно з групою хворих з ІХС без ХСН. Рівень цих показників залежав від стадії ХСН. Вказані зміни можуть свідчити про виснаження функціонального резерву фагоцитуючих клітин при поступовому розвитку ХСН, що може негативно впливати на прогноз захворювання та бути причиною подальшого прогресування ХСН. Аналізуючи вміст імуноглобулінів (Ig) класів А, М, G, слід зазначити той факт, що концентрація Ig G та Ig М у групі 13 хворих з ІІ стадією ХСН суттєво перевищувала рівень їхньої концентрації у сироватці крові тих 23 хворих, що не мали ознак ІХС. Рівень Ig А достовірно не відрізнявся і відповідав віковим нормативам.

Висновки: таким чином, при вивченні імунологічного статусу хворих похилого віку з ІХС відмічено підвищення вмісту циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові, зниження індексу завершеності фагоцитозу, збільшення концентрації Ig G та Ig М, що можна вважати свідченням прогресування ХСН у обстежених пацієнтів.

ДИСКРИМИНАНТНАЯ МОДЕЛЬ ГИПЕРТЕНЗИВНОЙ НЕФРОПАТИИ

Кулинич Р.Л.

Научный руководитель – акад. АМН Украины, член-корр. НАН Украины и РАМН, д.мед.н., профессор Коркушко О.В.

Запорожский государственный медицинский університет,

кафедра фармакологии и медицинской рецептуры

Целью исследования явилось изучение клинико-диагностической информативности показателей, характеризующих функциональное состояние почек, в качестве критериев оценки стадии нефропатии при гипертонической болезни (ГБ).

Обследовано 42 пациента обоего пола в возрасте от 28 лет до 71 года, I-II стадии ГБ с уровнем АГ I-III степени, различного кардиоваскулярного риска, без систематической противогипертензивной терапии, у которых в результате комплексного клинико-анамнестического и инструментально-лабораторного обследования отсутствовали данные, свидетельствующие о наличии хронических заболеваний почек. Уровень экскреции альбумина (УЭА) и бета-2-микроглобулина (УЭМГ) с мочой исследовали, используя наборы фирмы ORGenTec GmbH, (Германия) согласно прилагаемой инструкции с использованием планшетного полуавтоматического анализатора «DigiScan» (Asys Hitech, Австрия). Исследование функционального почечного резерва (ФПР), клинического маркера внутриклубочковой гипертензии, проводили оценивая процент прироста скорости клубочковой фильтрации (СКФ) после стимуляции в сравнении с базальной величиной СКФ по клиренсу эндогенного креатинина после проведения пероральной нагрузки белком. СКФ рассчитывали также согласно формуле Cocroft-Gault.

При установлении стадии нефропатии использовали следующую разработанную бальную систему оценки: 0 баллов (УЭА менее 30 мг/мл. или УЭМГ <400 мкг/мл или ФПР ≥10% или СКФ в диапазоне 90-120 мл/мин.); 1 балл (УЭА 30-300 мг/мл или МГУ 400- 600 мкг/мл или ФПР в диапазоне 5-10% или СКФ >120 мл/мин.. или в пределах 60-89 мл/мин..); 2 балла (УЭА>300 мг/мл.или УЭМГ>600 мкг/мл или ФПР<5% или СКФ<60 мл/мин.). Указанные критерии либо являются либо общепринятыми (наличие микроальбуминурии, нарушение в СКФ (снижение/гиперфильтрация), патологические изменения в резервной фильтрационной способности почек в ответ на проведение пробы при оценке ФПР), либо рассчитанные нами референтные значения для верхней границы МГУ для нормы, которое отвечает 99 персентилю значений выборки практически здоровых лиц и составляет округленно 400 мкг/л (402 мкг/л). Далее, согласно бальной оценки выраженности нефропатии, установление стадии проводится путем подсчета суммарного количества баллов: пациенты, у которых не были выявлены отклонения в изучаемых показателях (сумма баллов 0); 2 группа – пациенты с суммой баллов 1-3 включительно (начальная нефропатия) и 3 группа, больные с бальным показателем больше 3 (стадия явной нефропатии). Для оценки, насколько точно выбранные нами факторы дают возможность прогнозировать выраженность нефропатии, а также для составления дифференциального алгоритма мы использовали множественный линейный дискриминантный анализ, при проведении которого для отбора наиболее информативных признаков нами была использована процедура пошагового включения переменных. В результате были отобраны наиболее значимые показатели, имеющие достоверно значимые дискриминантные свойства в отношении определения стадии гипертензивной нефропатии (значение Wilks’ λ=0,151 при F 17,41, p<0,0001, что указывает на адекватную дискриминацию и корректность предложенной классификации). Результаты проведенного дискриминантного анализа позволили получить следующую систему классификационных уравнений: N0= 0,18×СКФ+0,29×ФПР+0,17×АУ+8,1×МГУ–17,31; N1=0,31×СКФ–0,71×ФПР+0,42×АУ+18,64×МГУ–25,33; N2=0,35×СКФ–1,28×ФПР+0,64×АУ+41,32×МГУ–31,27, где N0 – отсутствие нарушения функционального состояния почек; N1 и N2 – начальная и явная стадии гипертензивной нефропатии, соответственно. Степень поражения почек как органа-мишени при ГБ будет соответствовать той стадии, для которого классифицированное значение уравнения будет максимальное, в сравнении с 2 другими. Необходимо отметить, что предложенный метод имеет высокую чувствительность (85,39%), что позволяет достаточно точно диагностировать и определять стадию гипертензивной нефропатии. Следовательно, именно данные показатели следует в первую очередь определять и анализировать в клинической практике с целью прогнозирования нарушения функционального состояния почек и диагностики гипертензивной нефропатии, а предложенный способ может быть рекомендован для оценки стадии нефропатии при ГБ. Значение полученных результатов представляет особый интерес, указывая, что уже при длительности заболевания до 5 лет ил 1 тепени АГ начальные признаки нарушения функционального состояния почек имеется у 29,13% и 18,34% пациентов, соответственно. Представленные результаты указывают на возможность использования показателей уровня экскреции альбумина и бета-2-микроглобулина с мочой, рассчитанной СКФ и почечный резерв фильтрации в качестве ранних субклинических маркеров нефропатии при ГБ,. а разработанная система бальной оценки стадии гипертензивной нефропатии позволяет оценить степень вовлеченности почек, как органа-мишени, в патологический процесс при ГБ, что также может позволить оценить риск развития сердечно-сосудистых заболеваний в контексте кардиоваскулярного континуума.

ПОКАЗНИКІ ВАРІАБЕЛЬНОСТІ СЕРЦЕВОГО РИТМУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ У ПОЄДНАННІ З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ В ДИНАМІЦІ ЛІКУВАННЯ КАНДЕСАРТАНОМ

Главацький О.М., аспірант

Науковий керівник – д.м.н, доцент Березін О.Є.

Запорізький державний медичний університет,

кафедра внутрішніх хвороб-2

Метою дослідження було вивчення зміни показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) у поєднанні з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу в динаміці лікування кандесартаном. Для цього було досліджено 20 хворих (11 жінок та 9 чоловіків) на ГХ з I-III ступенем артеріальної гіпертензії (АГ) у поєднанні з ЦД 2-го типу в стані суб- та декомпенсації середнього віку 53,5±3,7 років, з середньою тривалістю АГ 7,9±1,88 років і ЦД 9,2±1,75 років, які склали основну групу. Контрольну групу склали 22 практично здорові особи, співставимих за статтю і віком з основною групою. Всім досліджуваним проводилось добове комбіноване моніторування артеріального тиску та електрокардіограми (ДКМАТ та ЕКГ) апаратом “Meditech Cardiotens” (Угорщина) з послідуючим аналізом добового профілю артеріального тиску та абсолютних значень середньодобових часових показників ВСР за допомогою програми “Medibase” та порівнянням цих показників між групами. Після цього хворим призначався кандесартан в дозі 8 мг на добу з послідуючою титрацією дози з метою отримання адекватного гіпотензивного ефекту на строк 3-и місяці. По закінченню терапії усім хворим повторно проводилось ДКМАТ та ЕКГ з визначенням вищезазначених показників і порівнянням їх з вихідними даними. У результаті дослідження було з’ясовано, що в основної групі достовірно нижчими в порівнянні зі здоровими оказалися VLF на 52,7%, LF на 41,8%,TP на 55,8%, SDNN на 42,5%, pNN50 на 42,1%, rMSSD на 65,9%, SDANN на 71,4% (p<0,05 в усіх випадках). Після проведеного лікування було з’ясовано, що на фоні адекватного гіпотензивного ефекту кандесартану в основної групі достовірно підвисилися слідуючи показники: TP на 26,3%, SDNN на 35,6% (p<0,05 в обох випадках). На підставі вищевказаних результатів можна зробити слідуючи висновки. У досліджуваних основної групи виявлені істотні порушення параметрів ВСР у порівнянні з контрольною групою, що характеризуються достовірним зниженням показників VLF, LF, TP, SDNN, pNN50, rMSSD, SDANN. Дані зміни свідчать про те, що у пацієнтів на ГХ у поєднанні з ЦД 2 типу спостерігається виражене зниження як симпатичних, так і парасимпатичних впливів на серцеву діяльність. Під впливом терапії кандесартаном достовірно зростають показники, які характеризують сумарний ефект вегетативної регуляції без суттєвої зміни балансу показників, які відповідають за симпатичні та парасимпатичні впливи, які склались у пацієнтів внаслідок супутньої патології. Механізм цих змін ВСР в процесі лікування кандесартаном до кінця не ясний, тому потрібно проводить подальше дослідження.

ОСОБЕННОСТИ ПАТОЛОГИИ ОРГАНОВ ДЫХАНИЯ У ВИЧ-ИНФИЦИРОВАННЫХ

Кравченко К.О., Белослудцев А.Д., студ. 5-го курса

Научный руководитель – доцент, к.м.н. Киреева Т. В.

Днепропетровская государственная медицинская академия,

кафедра факультетской терапии и эндокринологии

Количество больных, инфицированных вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ) на Украине превышает полмиллиона. На сегодня в центре ВИЧ в г. Днепропетровске состоит на учете 200 тыс. ВИЧ-инфицированных. В 70% случаев легкие и дыхательные пути ВИЧ-инфицированных поражаются условно-патогенными микроорганизмами и опухолями.

Цель работы - изучить особенности течения пневмоний у ВИЧ-инфицированных, умерших в лечебных учреждениях города от острой дыхательной недостаточности.

Материалы и методы изучения: ретроспективный анализ историй болезни и амбулаторных карт ВИЧ-инфицированных, умерших за 2006 год в отделении реанимации 16 городской больницы, анализ клинико-лабораторных данных, анализ морфологических изменений легких.

Результат: в ходе изучения было обнаружено, что особенность клиники и течения пневмонии у ВИЧ-инфицированных заключается в преобладании синдрома острой дыхательной недостаточности со снижением сатурации крови кислородом меньше 90% на фоне неясно выраженной клинической симптоматики, двухсторонний, диссеминированный характер течения, что не характерно для пневмонии, вызванной обычной микрофлорой. При анализе историй болезни и патанатомических результатов выявлено несовпадение яркой рентгенкартины и скудных аускультативных признаков, обнаружены характерные морфологические изменения легких в виде интерстициальнго поражения легких (70 % случаев – изменения при пневмоцистной и цитомегаловирусной пневмонии). Отсутствие информации на первом этапе (при жизни больного) о наличии ВИЧ обусловливает неадекватность назначенной антибиотикотерапии.

Вывод: особенностями клинического течения пневмонии у ВИЧ-инфицированных являются: особо тяжелый, двухсторонний, интерстициальный характер течения, неэффективность традиционной антибиотикотерапии, сложность диагностики. При наличии таких клинических и рентгенологических признаков, настороженность врача должна быть направлена на поиск иммунодефицитного состояния и обязательного проведения обследования такого больного на наличие ВИЧ-инфекции.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Сумський державний університет бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ друковані праці співробітників сумського державного університету за 2008 рік

    Документ
    ... крові матері та новонародженого / І.В.Тарасова // Актуальні питання експериментальної та клінічної медицини: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, молодихвчених, лікарів тавикладачів, 25 ...
  2. Сумський державний університет бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ 8-0542-33-10-39 mdu edu ua | library_ssu@ нові надходження літератури

    Документ
    ... . – 1) 34. Медицина 61(063) М34 Матеріали міжнароднихнауково-практичнихконференцій студентів, молодихвчених, лікарів тавикладачів "Актуальні питання клінічної медицини" ...
  3. Сумський державний університет бібліотека інформаційно-бібліографічний відділ 33-10-39 http sumdu edu ua e-mail library_ssu@ нові надходження літератури (4)

    Конспект
    ... )(063) М34 Матеріали міжнароднихнауково-практичнихконференцій студентів, молодихвчених, лікарів тавикладачів "Сучасні досягнення в хірургії", "Сучасні досягнення теоретичної тапрактичної медицини",: присвячених ...
  4. « духовно-творчий потенціал студентської молоді психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації » матеріали ііі всеукраїнської науково- методичної конференції

    Документ
    ... ї молоді слугують праці вчених з ... студента) є перспектива подальшого кар ... та реалізації // Молодіжна політика: проблеми і перспективи: Збірник матеріалів ІІІ Міжнародної науково-практичної конференц ... для студентів тавикладачів у їхній навчальній та ...
  5. Економіка та менеджмент перспективи розвитку матеріали доповідей міжнародної науково-практичної конференції

    Документ
    ... . Викладачі тастуденти факультету щороку проводять ряд всеукраїнських та міжнароднихнауково-практичнихконференцій, ... тової фінансово-економічної кризи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодихвчених (у заочній формі). – К.: ННЦ ...

Другие похожие документы..