textarchive.ru

Главная > Методичні рекомендації


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ГУМАНІТАРНИХ І СОЦІАЛЬНИХ НАУК

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

Плани та методичні вказівки

до семінарських занять

для студентів спеціальності

«Міжнародна інформація»

Затверджено

на засіданні кафедри політології

Протокол № 3 від 07.10.2009 р.

Львів – 2009

Зовнішня політика України: Плани та методичні вказівки до семінарських занять для студентів спеціальності «Міжнародна інформація» / Укл. Бучин М.А., Ільницька У.В., Кукарцев О.В., Кучма Л.О., Пасічний Р.Я., Тишкун Ю.Я., Турчин Я.Б. – Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009. – 32 с.

Укладачі:

Бучин М.А., к.п.н., доц.

Ільницька У.В., к.п.н., доц.

Кукарцев О.В., к.п.н., асист.

Кучма Л.О., к.п.н., асист.

Пасічний Р.Я., ст.викл.

Тишкун Ю.Я., к.п.н., асист.

Турчин Я.Б., к.п.н., доц.

Відповідальний за випуск: Кучма Л.О., к.п.н., асист.

Рецензенти:

Гетьманчук М.П., доктор іст. наук, професор,

Мирський Р.Я., доктор філософ. наук, професор.

Рекомендовано до друку

Вченою радою Інституту гуманітарних та соціальних наук НУ "Львівська політехніка" (протокол № 2 від 21 жовтня 2009 р.)

© Національний університет «Львівська політехніка», 2009 ©

Мета та завдання вивчення дисципліни «Зовнішня політика України»

Спецкурс «Зовнішня політика України» є складовою частиною циклу дисциплін, що вивчають студенти спеціальності «Міжнародна інформація». Загальний обсяг вивчення даного курсу становить 72 години, у тому числі 16 годин – лекційних занять, 16 годин – практичних занять та 40 години самостійної роботи.

Метою вивчення спецкурсу є повний та всебічний розгляд теоретико-концептуальних основ зовнішньої політики Української Держави, грунтовне дослідження історичного розвитку її зовнішньополітичної діяльності, сучасного стану зовнішньої політики суверенної України, проблем забезпечення її національних інтересів у сучасних міжнародних відносинах.

У процесі навчання студенти мають змогу прослідкувати еволюцію національних інтересів держави Україна, їх визначальний вплив на стратегію та тактику її зовнішньої політики, яка, у своїй цілісності, відповідає загальновизнаним нормам та принципам міжнародного права. У процесі навчання важливе значення надається дослідженню конкретних дій та кроків дипломатів на міжнародній арені від давніх часів до сьогодення, виявленню чинників, що впливали та впливають на міжнародні стосунки України у пріоритетних напрямах зовнішньої політики нашої держави.

Методичні рекомендації призначені для підготовки до семінарських занять та написання рефератів студентами. Ця підготовка повинна базуватися на широкій теоретико-методологічній базі знань студентів, що формується за рахунок використання документальних та наукових джерел. Саме для цього до кожної теми і питань, які повинні бути обговорені на заняттях у різних формах (зокрема вільної дискусії), пропонуються методичні поради й рекомендується література. Основний список літератури включає в себе навчальні підручники, посібники, курси лекцій, монографії, брошури, наукові та публіцистичні статті.

У процесі роботи на семінарських заняттях студенти повинні отримати комплексні знання про: 1) теоретичні засади дослідження зовнішньої політики держав, її основні типи, і у цьому контексті осмислити специфіку науково-теоретичного дослідження зовнішньої політики України;

2) зовнішню політику Київської Русі та Галицько-Волинської держави;

3) зовнішню політику державних утворень часів Козаччини, зокрема уряду Б.Хмельницького, І.Мазепи тощо;

4) зовнішню політику українських урядів періоду Визвольних змагань (1917-1920 pp.);

5) українське питання в європейських міжнародних відносинах міжвоєнного періоду (1920-1939 pp.) та періоду Другої світової війни (1939-1945 pp.);

6) зовнішньополітичну діяльність Української PCP повоєнного періоду;

7) становлення незалежної України як суб′єкта міжнародних відносин та її зовнішньополітичну діяльність після розпаду СРСР.

Засвоївши на лекційних та семінарських заняттях необхідний обсяг знань, студенти повинні вміти:

  • збирати, систематизувати й аналізувати факти та явища міжнародного життя, здійснювати їх порівняльний та системний аналіз, застосовувати опрацьовану інформацію у практичній діяльності;

  • виявляти проблеми зовнішньополітичної діяльності Української держави на різних етапах її розвитку;

  • знаходити позитивний досвід та знання у сфері міжнародних відносин та зовнішньої політики для їх подальшого використання у зовнішньополітичній, зовнішньоекономічній, дипломатичній діяльності, особливо у процесі аналізу та оцінки сучасних проблем зовнішньої політики України;

  • на основі сукупності знань про основні положення концептуальних документів у галузі зовнішньої політики аналізувати взаємодію внутрішніх і зовнішніх факторів та їх вплив на зовнішньополітичну діяльність Української Держави;

  • виокремити національні інтереси України та аналізувати ефективність діяльності державних інітитутів по їх реалізації, що дасть змогу визначати історичні типи зовнішньої політики України;

  • характеризувати і виділяти основні чинники, які впливають на стосунки України із державами світу та міжнародними організаціями на сучасному етапі.

Вивчення даної тематики сприятиме студентам у досягненні таких цілей (мети):

1) засвоєння теоретико-концептуальних основ дослідження шляхів, методів та засобів формування зовнішньої політики України;

2) формування цілісного уявлення про напрями, принципи та зміст зовнішньої політики Української Держави на різних етапах її розвитку;

3) становлення цілісного уявлення про розбудову відносин співробітництва України з іншими державами, міжнародними та регіональними організаціями;

4) виявлення проблем та перспектив участі України у багатосторонніх відносинах та інтеграційних процесах.

Таким чином, у процесі вивчення курсу «Зовнішня політика України» у студентів формується національна самосвідомість, відбувається процес становлення професійного мислення.

ТЕМАТИКА КУРСУ

Тема 1

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА 2 год.

Тема 2

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ XIV – XVII СТОЛІТЬ. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ 2 год.

Тема 3

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДОБИ «РУЇНИ». ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНИ НА ОБ'ЄКТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН 2 год.

Тема 4

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 1917-1920 РОКІВ 2 год.

Тема 5

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1939 РР.) ТА У ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945 PP.) 2 год.

Тема 6

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УРСР У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1945-1991 РР.) 2 год.

Тема 7

БАЗОВІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 2 год.

Тема 8

УКРАЇНА У СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ…………………………… ………………………………………….2 год.

ТЕМА 1

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

План

1. Історія зовнішньої політики України та її періодизація.

2. Міжнародні зв’язки Київської Русі.

2.1. Зовнішня політика київських князів в процесі об’єднання земель та племен східних слов’ян (IX-X ст.).

2.2. Міжнародні відносини Київської держави за князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

2.3. Зовнішня політика київських князів в період феодальної роздробленості Русі (друга половина ХІ-ХІІ ст.).

3. Міжнародні зв’язки Галицько-Волинського князівства.

3.1. Дипломатія Романа Мстиславича у роки об’єднання Волині з Галичиною.

3.2. Зовнішня політика Данила Галицького.

3.3. Міжнародна діяльність нащадків короля Данила після його смерті.

РЕФЕРАТИ:

  1. Зовнішньополітичний контекст християнізації Русі.

  2. Золотоординська дипломатія українських князів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розгляд першого питання необхідно розпочати з аналізу таких понять як «зовнішня політика», «міжнародні відносини», «міжнародна політика», «геополітика», «дипломатія» у їх співвідношенні між собою [3; 4; 17, с. 11-24; 19, с. 67, 102-103, 138, 201; 20, с. 420-425; 21, с. 531-535; 29, 502-514]. Дослідження зовнішньої політики України у пропонованому курсі постає як предмет історичного аналізу. Тому у першому питанні варто дати загальну характеристику основних періодів зовнішньополітичної історії України [3; 4, c. 43-50; 5; 16, 3-4; 17, с. 351; 26].

Починаючи розгляд другого питання, необхідно зосередити увагу на зовнішніх факторах формування державності східних слов’ян з центром у Києві. Слід з’ясувати загальний зміст зовнішньої політики за часів Олега, Ігоря, Ольги та Святослава у процесі об’єднання земель та племен східних слов’ян; виявити вплив на державотворчий процес контактів з варягами, хозарами, Візантією [1, с. 135-164; 9; 13; 15, с. 6-16; 16, с. 6-12; 18, с. 19-142; 22; 24; 25; 26, с. 110-116; 27, с. 14-74; 28, с. 30-88].

Окремого розгляду потребують міжнародні відносини Київської держави за часів князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Необхідно розкрити військово-політичну діяльність князів (військові походи, налагодження дипломатичних контактів, династичні шлюби), зовнішньополітичне значення християнізації Русі, розвиток торгівельних відносин та ін. [9; 11; 15, с. 6-16; 16, с. 12-34; 17, с. 352-357; 18; 22; 26, с. 110-120; 27, с. 59-172; 28, с. 30-67].

У другому питанні слід описати зміни характеру зовнішньої політики Київської Русі, які настали у період її феодальної роздробленості. Головну увагу необхідно приділити впливу зовнішніх сил на конфлікти між окремими самостійними князівствами Русі (натиск кочових племен, залучення у міжкнязівську боротьбу іноземних феодалів) [27, с. 174-242; 28, с. 89-159].

Третє питання потребує розкриття особливостей політичних, економічних, династичних, військових взаємин на міжнародній арені феодальної верхівки Галицької та Волинської земель упродовж кінця ХІІ – першої половини ХІV ст. Необхідно, насамперед, розглянути міжнародну діяльність князя Романа Мстиславича у ході об’єднання Галичини й Волині у єдине князівство, висвітлити стосунки князя із сусідніми європейськими країнами (Польщею, Угорщиною, Німеччиною, Візантією, Римом), походи проти половців [6; 10, c. 153-160, 256-266; 12; 14; 16, c. 46-51; 18, c. 161-165, 181-182, 200-201; 27, c. 254-258].

Розкриваючи зміст третього питання, слід охарактеризувати основні вектори зовнішньополітичної діяльності Данила Галицького, під час правління якого Галицько-Волинське князівство стало одним з найвпливовіших міжнародних суб’єктів у Центральній Європі. Слід охарактеризувати відносини Данила та його нащадків з угорськими, польськими та литовськими феодалами, Тевтонським Орденом, Папським Престолом та Золотою Ордою [7; 8; 10, c. 178-228, 266-292; 12; 15, c. 16-18].

У першому рефераті варто проаналізувати політичне значення прийняття християнства на Русі у контексті її відносин з іншими суб’єктами міжнародних відносин [2; 11; 16, c. 12-34; 18, c. 6, 75-76; 22; 27, c. 109-124, 271-286]. У другому рефераті слід описати режим залежності українських земель від Золотої Орди, який встановився внаслідок монголо-татарської навали [7; 8; 10, c. 195-212; 16, c. 41-46; 18, c. 281-290; 23, c. 18-38; 28, c. 130-157].

ЛІТЕРАТУРА

  1. Баран В.Д. Давні слов’яни. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.

  2. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988. – 262 с.

  3. Віднянський С.В. Зовнішня політика України: Виклад за програмою підготовки магістрів зовнішньої політики. – К.: ДЕМІД, 2006. – 76 с.

  4. Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи та перспективи // Український історичний журнал. – Випуск 4. – 2001. – С. 41-57.

  5. Войтович Л.В. Середні віки в Україні: хронологія, проблеми періодизації // Український історичний журнал. – Випуск 4. – 2003. – С. 134-139.

  6. Волощук М. Проблема васальної (?) підлеглості князів Ігоревичів Чернігівських від угорського короля Ендре ІІ: джерела, історіографія, постановка проблеми // Український історичний збірник. – Випуск 11. – 2008. – С. 18-25.

  7. Головко О.Б. Держава Романовичів та Золота Орда // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2004. – С. 3-16.

  8. Ісаєвич Я. Князь і король Данило та його спадкоємці // Дзеркало тижня. – № 48 (372). – 8-14 грудня 2001 р.

  9. Княжа доба: історія і культура / Інститут українознавства імені І.Крип'якевича НАН України. Відп. ред. Я.Ісаєвич. – Львів, 2007. – Вип. 1. – 336 с.

  10. Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.

  11. Котляр М.Ф. Шляхи християнства на Русь (легендарні й реальні) // Український історичний журнал. – Випуск 5. – 2008. – С. 4-15.

  12. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – Львів, 1999. – 220 с.

  13. Кушинська Л.А. Про джерело права русько-візантійських угод Х ст. // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 1999. – С. 89-94.

  14. Майоров О. Зовнішня політика Галицько-Волинської Русі часів Четвертого Хрестового походу: стосунки з Німеччиною, Візантією та Польщею // Ruthenica. – Випуск 7. – К.: Інститут історії України НАН України, 2008. – С. 105-129.

  15. Моця О.П. Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов’янської державності, рівні міжнародних відносин та напрями контактів // Український історичний журнал. – Випуск 1. – 2007. – С. 4-19.

  16. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник. – К.:Либідь,1999. – 240 с.

  17. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. – Ч.4: Міжнародна політика. – Львів: Кальварія, 1999. – 436 с.

  18. Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. – М., 1968. – 474 с.

  19. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.

  20. Політологія: Підручник / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 568 с.

  21. Політологія / За ред. А. Колодій. – 2-ге вид. – К., 2003. – 664 с.

  22. Пріцак О. Походження Русі. – К.: Обереги, 1997. – Т.1. – 1080 с.

  23. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. – К.: Альтернативи, 1998. – 320 с.

  24. Сахаров А.Н. Дипломатия Древней Руси: ІХ – первая половина Х в. – М., 1980. – 358 с.

  25. Сахаров А.Н. Дипломатия Святослава. – М., 1982. – 240 с.

  26. Симоненко Р.Г. Про геополітичний фактор в історії України: Зв’язок геополітики й історичного розвитку України // Український історичний журнал. – Випуск 3, 2001. – С. 105-127.

  27. Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – К.: Альтернативи, 1998. – 352 с.

  28. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. – СПб: Алетейя, 2003. – 160 с.

  29. Шляхтун П.П. Політологія. – К.: Либідь, 2005. – 576 с.

ТЕМА 2

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ XIV – XVII СТОЛІТЬ.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

План

  1. Українські землі як об’єкт змагань держав Центрально-Східної Європи в XIV – XVI ст.

  2. Зародження української дипломатії. Зовнішня політика Війська Запорізького у першій половині XVII ст.

  3. Зовнішня політика козацької держави за часів гетьмана Б.Хмельницького (1648-1657 рр.).

РЕФЕРАТИ:

  1. Зовнішньополітичні передумови та наслідки Люблінської унії.

  2. Переяславська угода 1654 р. та її зовнішньополітичні наслідки для України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У середині XIV ст., після того, як припинило існування Галицько-Волинське князівство, українські землі опинилися під владою іноземних держав. Відтоді напружену боротьбу за панування у регіоні вели між собою Литва, Польща, Угорщина, Золота Орда (згодом Кримське ханство), Московія. Таким чином, у першому питанні необхідно охарактеризувати відносини вище зазначених акторів як з українськими феодалами (наприклад, династичні зв’язки литовців з галицько-волинськими князями), так й один з одним щодо території України у другій половині XIV – XVI ст. [4; 9, с. 78-85; 10, с. 57-64; 13, с. 75-84; 14, с. 41-204; 17; 20].

У першій половині XVII ст. козацтво перетворюється на провідника й захисника інтересів українського суспільства, стає вагомою політичною силою у Речі Посполитій та Східній Європі. При розгляді другого питання основну увагу слід зосередити на проблемах: 1) суб’єктивізації козацтва у міжнародних відносинах та його перших угодах; 2) зовнішньої політики Запорізької Січі 20-40-х рр. XVII ст.; 3) ролі Козаччини у сфері інтересів європейських держав [5; 6; 9, с. 107-112; 10, с. 69-82; 13, с. 91-105; 15].

Розгляд третього питання варто почати з висвітлення міжнародно-політичних умов утворення української держави та роль у цьому процесі козацтва на чолі з Б.Хмельницьким. Характеризуючи зовнішню політику Війська Запорізького за часів правління Б.Хмельницького, потрібно розглянути дипломатичні зусилля гетьмана щодо участі України у різноманітних коаліціях проти Польщі, пояснити суперечності, які виникали у цій взаємодії між державами того часу [1; 2; 3; 9, с. 113-153; 10, с. 83-106; 11, с. 358-362; 12; 13, с. 105-123; 16; 18, с. 69-210; 19; 21].

У першому рефераті слід розглянути міжнародно-політичну кон’юнктуру Люблінської унії 1569 р. між Великим князівством Литовським і Королівством Польським, а також її наслідки для України та політичного життя Європи [9, с. 97-103; 10, с. 64-68; 13, с. 81-84; 14, с. 196-204; 18, с. 18-24]. Другий реферат має розкрити обставини створення та розпаду українсько-московської коаліції, укладеної в Переяславі 1654 р. (додатково затверджена т.зв. «Березневими статями» 1654 р., які козацьке посольство уклало з московським царем у Москві) [1; 2; 7; 8; 9, с. 142-144; 10, с. 95-98; 12; 13, с. 117-122; 16; 18, с. 181-184; 19; 21].

ЛІТЕРАТУРА

  1. Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою. – К., 2001. – 533 с.

  2. Горобець В.М. Зовнішня політика Гетьманату другої половини 50-х рр. XVII ст.: впливи суспільно-політичного протистояння в Україні та трансформацій регіональних геополітичних процесів // Український історичний журнал. – Випуск 2, 2005. – С. 16-47.

  3. Гурбик А.О. Раднотський зовнішньополітичний курс гетьмана України Б.Хмельницького (1656-1657 рр.) // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2008. – С. 57-86.

  4. Зінченко А. Історія дипломатії від давнини до нового часу: Навчальний посібник. – К., 2005. – 559 с.

  5. Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Відп. ред. В.А. Смолій. – К.: Києво-Могилянська академія, 2006. – Т.1. – 800 с.

  6. Леп'явко С. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561-1591). – Чернігів, 1999. – 216 c.

  7. Мицик Ю.А. З досліджень історії Переяславської ради 1654 р. // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2003. – С. 93-110.

  8. Наслідки Переяславської ради 1654 року: Збірник статей. – К.: Смолоскип, 2004. – 606 с.

  9. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.

  10. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник. – К.:Либідь,1999. – 240 с.

  11. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. Ч.4: Міжнародна політика. – Львів: Кальварія, 1999. – 436 с.

  12. Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Редкол. П.Сохань, Я.Дашкевич та ін. – К.: Смолоскип, 2003. – 830 с.

  13. Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Танцюри. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 488 с.

  14. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. – К.: Альтернативи, 1998. – 320 с.

  15. Сас П.М. Посольство Війська Запорозького до московського царя Михайла Федоровича 1620 р. // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2003. – С. 16-28; Випуск 1. – 2004. – С. 3-20.

  16. Сергійчук В.І. Переяславська рада – трагедія України і програш Європи. – К.: Діокор, 2003. – 136 с.

  17. Симоненко Р.Г. Про геополітичний фактор в історії України: Геополітичні аспекти бездержавного періоду України (XIV – перша половина XVII ст.) // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2002. – С. 5-31.

  18. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676). – К.: Альтернативи, 1999. – 352 с.

  19. Степанков В.С. Переяславська присяга 1654 р.: зміст і наслідки // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2003. – С. 28-39; Випуск 1. – 2004. – С. 20-28.

  20. Черкас Б.В. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515–1540). – К., 2006. – 244 с. 

  21. Чухліб Т.В. Переяславська угода 1654 р. у контексті міжнародного утвердження ранньомодерної Української держави: причини, укладення, наслідки // Український історичний журнал. – Випуск 1. – 2003. – С. 68-81; Випуск 3. – 2003. – С. 43-63; Випуск 4. – 2003. – С. 46-61.

ТЕМА 3

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДОБИ «РУЇНИ». ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНИ НА ОБ'ЄКТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

План

  1. Зовнішньополітичні напрямки діяльності козацької України у 1657-1667 рр.

  2. Зовнішньополітичні аспекти у боротьбі гетьмана П.Дорошенка за возз'єднання козацької України в 1667-1676 рр.

  3. Україна у планах європейських держав періоду Північної війни кінця XVII – початку XVIIІ століття .

  4. Колонізація України, ліквідація автономії Гетьманщини в епоху становлення та розбудови Російської імперії.

РЕФЕРАТИ

  1. Зовнішня політика гетьмана І.Мазепи та її наслідки для України.

  2. Дипломатична діяльність П.Орлика.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При розгляді першого питання слід з′ясувати особливості зовнішньої політики козацької держави, що здійснювалася в умовах посилення іноземного тиску на Козацьку державу з метою її поділу. Йдеться про пошук Гетьманщиною оптимального варіанту протекції. У цьому випадку слід зосередити увагу на значенні та наслідках таких подій як: 1) розрив конфедеративної спілки з Росією й переорієнтацію козацької старшини на державний союз з Польщею, укладення Гадяцького трактату (1658 р.); 2) укладення гетьманом Юрієм Хмельницьким Переяславського (1659 р.) з Московією та Чуднівського (1660 р.) з Польщею договорів. Особливо слід зконцентрувати увагу на з′ясуванні зусиль гетьманської дипломатії заради збереження цілісності козацької держави (1661 – січень 1667 pp.) [1; 5, с. 72-144; 8; 7; 9, с. 109-118; 11, с. 94-102; 12, с. 182-202; 13, с. 163-181; 14, с. 181-198; 15, с.107-116; 18; 19, с. 41-78; 20, с. 211-267; 22; 25, с. 207-220; 26].

У другому питанні йдеться про зусилля гетьмана П.Дорошенка у боротьбі за воз'єднання козацької України у 1667-1676 pp. Слід зокрема проаналізувати зовнішньополітичне значення опори П.Дорошенка в боротьбі з Польщею на турецьку протекцію й дипломатичні відносини з Кримом та Портою; розгортання відносин з Річчю Посполитою та пошуки порозуміння з Лівобережним гетьманством та Росією. Водночас, слід з′ясувати значення походів кошового І.Сірка в україно–кримських відносинах [2; 5, с. 145-177; 7; 9, с. 117-118; 11, с. 102-112; 12, с. 202-218; 13, с. 181-189; 15, с. 113-121; 19, с. 79-86; 20, с. 258-329; 22; 25, с. 220-223].

У третьому питанні увагу варто зосередити на зовнішньополітичній діяльності козацької України наприкінці XVII – на початку XVIII століття. Зокрема слід проаналізувати «Вічний мир» 1686 року про поділ українських земель між Польщею та Московією та його вплив на історичну долю України. Окрім цього, у даному питанні доцільно розглянути: 1) зовнішньополітичну діяльність гетьмана І.Самойловича; 2) основні аспекти дипломатії І.Мазепи та П.Орлика; 3) дипломатію старшини правобережного козацтва й Запоріжжя. У цьому питанні необхідно розглянути шведсько-український союз 1708 року та його наслідки для України [3; 4; 5, с. 180-189; 6; 8, с. 18-45; 9, с. 119-124; 10; 11, с. 114-119; 12, с. 219-228; 13, с. 189-207; 14, с. 198-233; 15, с. 122-135; 16; 17; 19, с. 87-94; 21; 22; 24; 25, с. 240-242, 27]. При розгляді третього питання рекомендується заслухати і обговорити перший та другий реферати.

У четвертому питанні слід проаналізувати колонізаторську політику Петра І та Катерини ІІ щодо України, спроби відновлення української незалежності та процес остаточної ліквідації Росією козацької державності (скасування Гетьманату 1764 року, ліквідація Запорізької Січі 1775 року). У цьому питанні слід розглянути «Решытельные пункты» гетьмана Д.Апостола 1728 року як спробу реставрації ним автономних прав Гетьманщини, а також проаналізувати зовнішньополітичні кроки останнього гетьмана К.Розумовського. На завершення слід прослідкувати вплив запорожців в еміграції на міжнародну політику та історичну долю українських земель в результаті трьох поділів Польщі (1772 р., 1793 р., 1795 р.) [5, с. 180-239; 8, с. 230-261; 9, с. 122-134; 11, с. 114-125; 12, с. 219- 244; 13, с. 199-201; 14, с. 233-240; 15, с. 135-150; 23; 25, с, 240-242].

Для написання першого реферату потрібно проаналізувати Коломацькі статті (1687 р.) гетьмана І.Мазепи, його внутрішньо- та зовнішньополітичні погляди, позиції, дії під час Північної війни, використавши таку літературу [3; 4; 6; 8, с.180-189; 11, с.114-119; 12, с. 219-228; 13, с. 192-194; 14, с. 198-208; 15, с. 122-135; 16; 21; 22; 25, с.225-236, 27].

При підготовці другого реферату слід розглянути Конституцію П.Орлика 1710 року як пам′ятку передової європейської політичної думки, а також «Вивід прав України П.Орлика» (1712 р.) [8, с. 255-259; 14, с. 209-230; 15, с. 135-138; 17; 22; 24; 25, с. 236-239].

ЛІТЕРАТУРА

  1. Антонович В. Іван Виговський // Україна. – 1990. – № 14. – С. 45-52.

  2. Антонович В. Петро Дорошенко // Україна. – 1990. – № 3. – С. 77-84.

  3. Борщак І. Мазепа, людина й історичний діяч // Літературна Україна. – 1990. – 25 жовтня.

  4. Брайчевський М., Марочко В. Іван Мазепа: правда і вигадки // Україна. – 1990. – № 6.

  5. Верстюк В.Ф., Горобець В.M., Толочко О.П. Україна і Росія в історичній ретроспективі: українські проекти в Російській імперії. – В 3-х т. – К.: Наукова думка, 2004. – Т.1. – 504 с.

  6. Грушевський М. Шведсько-український союз 1708 р. // ЗНТШ. – 1909. – Т. 92. – С. 7 – 20.

  7. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII-XVІІІ ст.: кордони, населення, право. – Київ, 1996. – 223 с.

  8. Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. – К.: Альтернативи, 1999. – 304 с.

  9. Дещинський Л.Є., Панюк A.B. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посіб. – Львів: Вид-во НУ "ЛП", 2001. – 424 с.

  10. Дядиченко В. З історії боротьби українського козацтва проти шляхетської Польщі 1690–1699 pp. – К., 1946.

  11. Історія України / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Альтернативи, 1997. – 416 с.

  12. Історія України: нове бачення: У 2 т. / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Україна, 1995. – Т.1. – 350 с.

  13. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А.Смолія. – К. Альтернативи, 2001. – 736 с.

  14. Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. – У 2 ч. / За ред. Ф.Панібудьласки. – К.: Вища школа, 1997. – Ч.1. – 583с.

  15. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посіб. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

  16. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / Редактор Любомир Винар, упорядники Ігор Гирич, Алла Атаманенко. – 2-е доповнене видання. – Нью-Йорк – Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001. – 464 с.

  17. Орлик П. Вивід прав України // Вивід прав України / М.Грушевський, І.Франко, М.Костомаров та ін. – Львів, 1991. – С. 45-49.

  18. Пасічник М.С. Варшава, Москва і Стамбул у боротьбі за Україну (1657-1665 рр.). – Львів, 1998. – 306 с.

  19. Сергійчук В.І. Переяславська рада – трагедія України і програш Європи. – К.: Діокор, 2003. – 136 с.

  20. Смолій В. А., Степанков B.C. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 pp.). – К.: Альтернативи, 1999. – 352 с.

  21. Тарле Е. Северная война и шведское нашествие на Россию. – М., 1958. ///h/0/chm/tarle2.zip.

  22. Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр. – К., 2003. – 416 с.

  23. Шевченко Ф. Політичні та економічні зв'язки України з Росією в середині XVII ст. – Київ, 1959. – 481 с.

  24. Шишкін В. Конституція, яка випередила час // День. – 2007. – 15 вересня. //http://www.day.kiev.ua/188014/

  25. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття: Навчальний посібник. – К.: Ґенеза, 1997. – 312 с.

  26. Яковлева Т. Руїна Гетьманщини: від Переяславської ради – до Андрусівської угоди (1659-1667). – К.: Основи, 2003. – 644 с.

  27. Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. 3б. наук. праць / Відп. ред. В. А. Смолій, відп. секр. О. О. Ковалевська. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2008. – 398 с.

ТЕМА 4.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних і соціальних наук рада молодих вчених інституту гуманітарних і соціальних наук

    Документ
    Національнийуніверситет «Львівськаполітехніка» Інститутгуманітарних і соціальнихнаук Кафедра історії, теорії та практики культури Рада молодих вчених Інститутугуманітарних і соціальнихнаук Матеріали ...
  2. Міністерство освіти і науки молоді та спорту україни національний університет “ львівська політехніка ” наказ

    Документ
    МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТЛЬВІВСЬКАПОЛІТЕХНІКА” НАКАЗ «­____» ___________ 201_р. м. Львів № ... Ткачик О.І. Мартинюк Т.В. Інститутгуманітарних та соціальнихнаук 3 Документознавство та інформаційна ...
  3. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 0 1135 м Київ проспект Перемоги

    Документ
    ... .lviv.ua Львів, 3-7 вересня 200 Міністерствоосвіти і науки, молоді та спорту України; Національнийуніверситет «Львівськаполітехніка»; НВП «Карат» (м.Львів); Інститут фізики ...
  4. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 01135 м Київ проспект Перемоги (1)

    Документ
    ... .lviv.ua Львів, 3-7 вересня 200 Міністерствоосвіти і науки, молоді та спорту України; Національнийуніверситет «Львівськаполітехніка»; НВП «Карат» (м.Львів); Інститут фізики ...
  5. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 01135 м Київ проспект Перемоги (2)

    Документ
    ... .lviv.ua Львів, 3-7 вересня 200 Міністерствоосвіти і науки, молоді та спорту України; Національнийуніверситет «Львівськаполітехніка»; НВП «Карат» (м.Львів); Інститут фізики ...

Другие похожие документы..