textarchive.ru

Главная > Методичні рекомендації

1

Смотреть полностью

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

ІНСТИТУТ ГУМАНІТАРНИХ І СОЦІАЛЬНИХ НАУК

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

Плани та методичні вказівки

до семінарських занять

для студентів спеціальності

«Міжнародна інформація»

Затверджено

на засіданні кафедри політології

Протокол № 3 від 07.10.2009 р.

Львів – 2009

Зовнішня політика України: Плани та методичні вказівки до семінарських занять для студентів спеціальності «Міжнародна інформація» / Укл. Бучин М.А., Ільницька У.В., Кукарцев О.В., Кучма Л.О., Пасічний Р.Я., Тишкун Ю.Я., Турчин Я.Б. – Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009. – 32 с.

Укладачі:

Бучин М.А., к.п.н., доц.

Ільницька У.В., к.п.н., доц.

Кукарцев О.В., к.п.н., асист.

Кучма Л.О., к.п.н., асист.

Пасічний Р.Я., ст.викл.

Тишкун Ю.Я., к.п.н., асист.

Турчин Я.Б., к.п.н., доц.

Відповідальний за випуск: Кучма Л.О., к.п.н., асист.

Рецензенти:

Гетьманчук М.П., доктор іст. наук, професор,

Мирський Р.Я., доктор філософ. наук, професор.

Рекомендовано до друку

Вченою радою Інституту гуманітарних та соціальних наук НУ "Львівська політехніка" (протокол № 2 від 21 жовтня 2009 р.)

© Національний університет «Львівська політехніка», 2009 ©

Мета та завдання вивчення дисципліни «Зовнішня політика України»

Спецкурс «Зовнішня політика України» є складовою частиною циклу дисциплін, що вивчають студенти спеціальності «Міжнародна інформація». Загальний обсяг вивчення даного курсу становить 72 години, у тому числі 16 годин – лекційних занять, 16 годин – практичних занять та 40 години самостійної роботи.

Метою вивчення спецкурсу є повний та всебічний розгляд теоретико-концептуальних основ зовнішньої політики Української Держави, грунтовне дослідження історичного розвитку її зовнішньополітичної діяльності, сучасного стану зовнішньої політики суверенної України, проблем забезпечення її національних інтересів у сучасних міжнародних відносинах.

У процесі навчання студенти мають змогу прослідкувати еволюцію національних інтересів держави Україна, їх визначальний вплив на стратегію та тактику її зовнішньої політики, яка, у своїй цілісності, відповідає загальновизнаним нормам та принципам міжнародного права. У процесі навчання важливе значення надається дослідженню конкретних дій та кроків дипломатів на міжнародній арені від давніх часів до сьогодення, виявленню чинників, що впливали та впливають на міжнародні стосунки України у пріоритетних напрямах зовнішньої політики нашої держави.

Методичні рекомендації призначені для підготовки до семінарських занять та написання рефератів студентами. Ця підготовка повинна базуватися на широкій теоретико-методологічній базі знань студентів, що формується за рахунок використання документальних та наукових джерел. Саме для цього до кожної теми і питань, які повинні бути обговорені на заняттях у різних формах (зокрема вільної дискусії), пропонуються методичні поради й рекомендується література. Основний список літератури включає в себе навчальні підручники, посібники, курси лекцій, монографії, брошури, наукові та публіцистичні статті.

У процесі роботи на семінарських заняттях студенти повинні отримати комплексні знання про: 1) теоретичні засади дослідження зовнішньої політики держав, її основні типи, і у цьому контексті осмислити специфіку науково-теоретичного дослідження зовнішньої політики України;

2) зовнішню політику Київської Русі та Галицько-Волинської держави;

3) зовнішню політику державних утворень часів Козаччини, зокрема уряду Б.Хмельницького, І.Мазепи тощо;

4) зовнішню політику українських урядів періоду Визвольних змагань (1917-1920 pp.);

5) українське питання в європейських міжнародних відносинах міжвоєнного періоду (1920-1939 pp.) та періоду Другої світової війни (1939-1945 pp.);

6) зовнішньополітичну діяльність Української PCP повоєнного періоду;

7) становлення незалежної України як суб′єкта міжнародних відносин та її зовнішньополітичну діяльність після розпаду СРСР.

Засвоївши на лекційних та семінарських заняттях необхідний обсяг знань, студенти повинні вміти:

  • збирати, систематизувати й аналізувати факти та явища міжнародного життя, здійснювати їх порівняльний та системний аналіз, застосовувати опрацьовану інформацію у практичній діяльності;

  • виявляти проблеми зовнішньополітичної діяльності Української держави на різних етапах її розвитку;

  • знаходити позитивний досвід та знання у сфері міжнародних відносин та зовнішньої політики для їх подальшого використання у зовнішньополітичній, зовнішньоекономічній, дипломатичній діяльності, особливо у процесі аналізу та оцінки сучасних проблем зовнішньої політики України;

  • на основі сукупності знань про основні положення концептуальних документів у галузі зовнішньої політики аналізувати взаємодію внутрішніх і зовнішніх факторів та їх вплив на зовнішньополітичну діяльність Української Держави;

  • виокремити національні інтереси України та аналізувати ефективність діяльності державних інітитутів по їх реалізації, що дасть змогу визначати історичні типи зовнішньої політики України;

  • характеризувати і виділяти основні чинники, які впливають на стосунки України із державами світу та міжнародними організаціями на сучасному етапі.

Вивчення даної тематики сприятиме студентам у досягненні таких цілей (мети):

1) засвоєння теоретико-концептуальних основ дослідження шляхів, методів та засобів формування зовнішньої політики України;

2) формування цілісного уявлення про напрями, принципи та зміст зовнішньої політики Української Держави на різних етапах її розвитку;

3) становлення цілісного уявлення про розбудову відносин співробітництва України з іншими державами, міжнародними та регіональними організаціями;

4) виявлення проблем та перспектив участі України у багатосторонніх відносинах та інтеграційних процесах.

Таким чином, у процесі вивчення курсу «Зовнішня політика України» у студентів формується національна самосвідомість, відбувається процес становлення професійного мислення.

ТЕМАТИКА КУРСУ

Тема 1

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА 2 год.

Тема 2

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ XIV – XVII СТОЛІТЬ. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ 2 год.

Тема 3

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДОБИ «РУЇНИ». ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНИ НА ОБ'ЄКТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН 2 год.

Тема 4

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 1917-1920 РОКІВ 2 год.

Тема 5

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1939 РР.) ТА У ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945 PP.) 2 год.

Тема 6

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УРСР У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1945-1991 РР.) 2 год.

Тема 7

БАЗОВІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 2 год.

Тема 8

УКРАЇНА У СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ…………………………… ………………………………………….2 год.

ТЕМА 1

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА

План

1. Історія зовнішньої політики України та її періодизація.

2. Міжнародні зв’язки Київської Русі.

2.1. Зовнішня політика київських князів в процесі об’єднання земель та племен східних слов’ян (IX-X ст.).

2.2. Міжнародні відносини Київської держави за князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

2.3. Зовнішня політика київських князів в період феодальної роздробленості Русі (друга половина ХІ-ХІІ ст.).

3. Міжнародні зв’язки Галицько-Волинського князівства.

3.1. Дипломатія Романа Мстиславича у роки об’єднання Волині з Галичиною.

3.2. Зовнішня політика Данила Галицького.

3.3. Міжнародна діяльність нащадків короля Данила після його смерті.

РЕФЕРАТИ:

  1. Зовнішньополітичний контекст християнізації Русі.

  2. Золотоординська дипломатія українських князів.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розгляд першого питання необхідно розпочати з аналізу таких понять як «зовнішня політика», «міжнародні відносини», «міжнародна політика», «геополітика», «дипломатія» у їх співвідношенні між собою [3; 4; 17, с. 11-24; 19, с. 67, 102-103, 138, 201; 20, с. 420-425; 21, с. 531-535; 29, 502-514]. Дослідження зовнішньої політики України у пропонованому курсі постає як предмет історичного аналізу. Тому у першому питанні варто дати загальну характеристику основних періодів зовнішньополітичної історії України [3; 4, c. 43-50; 5; 16, 3-4; 17, с. 351; 26].

Починаючи розгляд другого питання, необхідно зосередити увагу на зовнішніх факторах формування державності східних слов’ян з центром у Києві. Слід з’ясувати загальний зміст зовнішньої політики за часів Олега, Ігоря, Ольги та Святослава у процесі об’єднання земель та племен східних слов’ян; виявити вплив на державотворчий процес контактів з варягами, хозарами, Візантією [1, с. 135-164; 9; 13; 15, с. 6-16; 16, с. 6-12; 18, с. 19-142; 22; 24; 25; 26, с. 110-116; 27, с. 14-74; 28, с. 30-88].

Окремого розгляду потребують міжнародні відносини Київської держави за часів князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого. Необхідно розкрити військово-політичну діяльність князів (військові походи, налагодження дипломатичних контактів, династичні шлюби), зовнішньополітичне значення християнізації Русі, розвиток торгівельних відносин та ін. [9; 11; 15, с. 6-16; 16, с. 12-34; 17, с. 352-357; 18; 22; 26, с. 110-120; 27, с. 59-172; 28, с. 30-67].

У другому питанні слід описати зміни характеру зовнішньої політики Київської Русі, які настали у період її феодальної роздробленості. Головну увагу необхідно приділити впливу зовнішніх сил на конфлікти між окремими самостійними князівствами Русі (натиск кочових племен, залучення у міжкнязівську боротьбу іноземних феодалів) [27, с. 174-242; 28, с. 89-159].

Третє питання потребує розкриття особливостей політичних, економічних, династичних, військових взаємин на міжнародній арені феодальної верхівки Галицької та Волинської земель упродовж кінця ХІІ – першої половини ХІV ст. Необхідно, насамперед, розглянути міжнародну діяльність князя Романа Мстиславича у ході об’єднання Галичини й Волині у єдине князівство, висвітлити стосунки князя із сусідніми європейськими країнами (Польщею, Угорщиною, Німеччиною, Візантією, Римом), походи проти половців [6; 10, c. 153-160, 256-266; 12; 14; 16, c. 46-51; 18, c. 161-165, 181-182, 200-201; 27, c. 254-258].

Розкриваючи зміст третього питання, слід охарактеризувати основні вектори зовнішньополітичної діяльності Данила Галицького, під час правління якого Галицько-Волинське князівство стало одним з найвпливовіших міжнародних суб’єктів у Центральній Європі. Слід охарактеризувати відносини Данила та його нащадків з угорськими, польськими та литовськими феодалами, Тевтонським Орденом, Папським Престолом та Золотою Ордою [7; 8; 10, c. 178-228, 266-292; 12; 15, c. 16-18].

У першому рефераті варто проаналізувати політичне значення прийняття християнства на Русі у контексті її відносин з іншими суб’єктами міжнародних відносин [2; 11; 16, c. 12-34; 18, c. 6, 75-76; 22; 27, c. 109-124, 271-286]. У другому рефераті слід описати режим залежності українських земель від Золотої Орди, який встановився внаслідок монголо-татарської навали [7; 8; 10, c. 195-212; 16, c. 41-46; 18, c. 281-290; 23, c. 18-38; 28, c. 130-157].

ЛІТЕРАТУРА

  1. Баран В.Д. Давні слов’яни. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.

  2. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988. – 262 с.

  3. Віднянський С.В. Зовнішня політика України: Виклад за програмою підготовки магістрів зовнішньої політики. – К.: ДЕМІД, 2006. – 76 с.

  4. Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи та перспективи // Український історичний журнал. – Випуск 4. – 2001. – С. 41-57.

  5. Войтович Л.В. Середні віки в Україні: хронологія, проблеми періодизації // Український історичний журнал. – Випуск 4. – 2003. – С. 134-139.

  6. Волощук М. Проблема васальної (?) підлеглості князів Ігоревичів Чернігівських від угорського короля Ендре ІІ: джерела, історіографія, постановка проблеми // Український історичний збірник. – Випуск 11. – 2008. – С. 18-25.

  7. Головко О.Б. Держава Романовичів та Золота Орда // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2004. – С. 3-16.

  8. Ісаєвич Я. Князь і король Данило та його спадкоємці // Дзеркало тижня. – № 48 (372). – 8-14 грудня 2001 р.

  9. Княжа доба: історія і культура / Інститут українознавства імені І.Крип'якевича НАН України. Відп. ред. Я.Ісаєвич. – Львів, 2007. – Вип. 1. – 336 с.

  10. Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь. – К.: Альтернативи, 1998. – 336 с.

  11. Котляр М.Ф. Шляхи християнства на Русь (легендарні й реальні) // Український історичний журнал. – Випуск 5. – 2008. – С. 4-15.

  12. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. – Львів, 1999. – 220 с.

  13. Кушинська Л.А. Про джерело права русько-візантійських угод Х ст. // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 1999. – С. 89-94.

  14. Майоров О. Зовнішня політика Галицько-Волинської Русі часів Четвертого Хрестового походу: стосунки з Німеччиною, Візантією та Польщею // Ruthenica. – Випуск 7. – К.: Інститут історії України НАН України, 2008. – С. 105-129.

  15. Моця О.П. Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов’янської державності, рівні міжнародних відносин та напрями контактів // Український історичний журнал. – Випуск 1. – 2007. – С. 4-19.

  16. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник. – К.:Либідь,1999. – 240 с.

  17. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. – Ч.4: Міжнародна політика. – Львів: Кальварія, 1999. – 436 с.

  18. Пашуто В.Т. Внешняя политика Древней Руси. – М., 1968. – 474 с.

  19. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К.: Генеза, 1997. – 400 с.

  20. Політологія: Підручник / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: ВЦ «Академія», 2006. – 568 с.

  21. Політологія / За ред. А. Колодій. – 2-ге вид. – К., 2003. – 664 с.

  22. Пріцак О. Походження Русі. – К.: Обереги, 1997. – Т.1. – 1080 с.

  23. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. – К.: Альтернативи, 1998. – 320 с.

  24. Сахаров А.Н. Дипломатия Древней Руси: ІХ – первая половина Х в. – М., 1980. – 358 с.

  25. Сахаров А.Н. Дипломатия Святослава. – М., 1982. – 240 с.

  26. Симоненко Р.Г. Про геополітичний фактор в історії України: Зв’язок геополітики й історичного розвитку України // Український історичний журнал. – Випуск 3, 2001. – С. 105-127.

  27. Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – К.: Альтернативи, 1998. – 352 с.

  28. Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь. – СПб: Алетейя, 2003. – 160 с.

  29. Шляхтун П.П. Політологія. – К.: Либідь, 2005. – 576 с.

ТЕМА 2

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ XIV – XVII СТОЛІТЬ.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

План

  1. Українські землі як об’єкт змагань держав Центрально-Східної Європи в XIV – XVI ст.

  2. Зародження української дипломатії. Зовнішня політика Війська Запорізького у першій половині XVII ст.

  3. Зовнішня політика козацької держави за часів гетьмана Б.Хмельницького (1648-1657 рр.).

РЕФЕРАТИ:

  1. Зовнішньополітичні передумови та наслідки Люблінської унії.

  2. Переяславська угода 1654 р. та її зовнішньополітичні наслідки для України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У середині XIV ст., після того, як припинило існування Галицько-Волинське князівство, українські землі опинилися під владою іноземних держав. Відтоді напружену боротьбу за панування у регіоні вели між собою Литва, Польща, Угорщина, Золота Орда (згодом Кримське ханство), Московія. Таким чином, у першому питанні необхідно охарактеризувати відносини вище зазначених акторів як з українськими феодалами (наприклад, династичні зв’язки литовців з галицько-волинськими князями), так й один з одним щодо території України у другій половині XIV – XVI ст. [4; 9, с. 78-85; 10, с. 57-64; 13, с. 75-84; 14, с. 41-204; 17; 20].

У першій половині XVII ст. козацтво перетворюється на провідника й захисника інтересів українського суспільства, стає вагомою політичною силою у Речі Посполитій та Східній Європі. При розгляді другого питання основну увагу слід зосередити на проблемах: 1) суб’єктивізації козацтва у міжнародних відносинах та його перших угодах; 2) зовнішньої політики Запорізької Січі 20-40-х рр. XVII ст.; 3) ролі Козаччини у сфері інтересів європейських держав [5; 6; 9, с. 107-112; 10, с. 69-82; 13, с. 91-105; 15].

Розгляд третього питання варто почати з висвітлення міжнародно-політичних умов утворення української держави та роль у цьому процесі козацтва на чолі з Б.Хмельницьким. Характеризуючи зовнішню політику Війська Запорізького за часів правління Б.Хмельницького, потрібно розглянути дипломатичні зусилля гетьмана щодо участі України у різноманітних коаліціях проти Польщі, пояснити суперечності, які виникали у цій взаємодії між державами того часу [1; 2; 3; 9, с. 113-153; 10, с. 83-106; 11, с. 358-362; 12; 13, с. 105-123; 16; 18, с. 69-210; 19; 21].

У першому рефераті слід розглянути міжнародно-політичну кон’юнктуру Люблінської унії 1569 р. між Великим князівством Литовським і Королівством Польським, а також її наслідки для України та політичного життя Європи [9, с. 97-103; 10, с. 64-68; 13, с. 81-84; 14, с. 196-204; 18, с. 18-24]. Другий реферат має розкрити обставини створення та розпаду українсько-московської коаліції, укладеної в Переяславі 1654 р. (додатково затверджена т.зв. «Березневими статями» 1654 р., які козацьке посольство уклало з московським царем у Москві) [1; 2; 7; 8; 9, с. 142-144; 10, с. 95-98; 12; 13, с. 117-122; 16; 18, с. 181-184; 19; 21].

ЛІТЕРАТУРА

  1. Горобець В. Еліта козацької України в пошуках політичної легітимації: стосунки з Москвою та Варшавою. – К., 2001. – 533 с.

  2. Горобець В.М. Зовнішня політика Гетьманату другої половини 50-х рр. XVII ст.: впливи суспільно-політичного протистояння в Україні та трансформацій регіональних геополітичних процесів // Український історичний журнал. – Випуск 2, 2005. – С. 16-47.

  3. Гурбик А.О. Раднотський зовнішньополітичний курс гетьмана України Б.Хмельницького (1656-1657 рр.) // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2008. – С. 57-86.

  4. Зінченко А. Історія дипломатії від давнини до нового часу: Навчальний посібник. – К., 2005. – 559 с.

  5. Історія українського козацтва: Нариси: У 2 т. / Відп. ред. В.А. Смолій. – К.: Києво-Могилянська академія, 2006. – Т.1. – 800 с.

  6. Леп'явко С. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561-1591). – Чернігів, 1999. – 216 c.

  7. Мицик Ю.А. З досліджень історії Переяславської ради 1654 р. // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2003. – С. 93-110.

  8. Наслідки Переяславської ради 1654 року: Збірник статей. – К.: Смолоскип, 2004. – 606 с.

  9. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.

  10. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посібник. – К.:Либідь,1999. – 240 с.

  11. Основи політичної науки: Курс лекцій за ред. Б.Кухти. Ч.4: Міжнародна політика. – Львів: Кальварія, 1999. – 436 с.

  12. Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / Редкол. П.Сохань, Я.Дашкевич та ін. – К.: Смолоскип, 2003. – 830 с.

  13. Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.І. Танцюри. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 488 с.

  14. Русина О.В. Україна під татарами і Литвою. – К.: Альтернативи, 1998. – 320 с.

  15. Сас П.М. Посольство Війська Запорозького до московського царя Михайла Федоровича 1620 р. // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2003. – С. 16-28; Випуск 1. – 2004. – С. 3-20.

  16. Сергійчук В.І. Переяславська рада – трагедія України і програш Європи. – К.: Діокор, 2003. – 136 с.

  17. Симоненко Р.Г. Про геополітичний фактор в історії України: Геополітичні аспекти бездержавного періоду України (XIV – перша половина XVII ст.) // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2002. – С. 5-31.

  18. Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676). – К.: Альтернативи, 1999. – 352 с.

  19. Степанков В.С. Переяславська присяга 1654 р.: зміст і наслідки // Український історичний журнал. – Випуск 6. – 2003. – С. 28-39; Випуск 1. – 2004. – С. 20-28.

  20. Черкас Б.В. Україна в політичних відносинах Великого князівства Литовського з Кримським ханатом (1515–1540). – К., 2006. – 244 с. 

  21. Чухліб Т.В. Переяславська угода 1654 р. у контексті міжнародного утвердження ранньомодерної Української держави: причини, укладення, наслідки // Український історичний журнал. – Випуск 1. – 2003. – С. 68-81; Випуск 3. – 2003. – С. 43-63; Випуск 4. – 2003. – С. 46-61.

ТЕМА 3

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДОБИ «РУЇНИ». ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНИ НА ОБ'ЄКТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

План

  1. Зовнішньополітичні напрямки діяльності козацької України у 1657-1667 рр.

  2. Зовнішньополітичні аспекти у боротьбі гетьмана П.Дорошенка за возз'єднання козацької України в 1667-1676 рр.

  3. Україна у планах європейських держав періоду Північної війни кінця XVII – початку XVIIІ століття .

  4. Колонізація України, ліквідація автономії Гетьманщини в епоху становлення та розбудови Російської імперії.

РЕФЕРАТИ

  1. Зовнішня політика гетьмана І.Мазепи та її наслідки для України.

  2. Дипломатична діяльність П.Орлика.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

При розгляді першого питання слід з′ясувати особливості зовнішньої політики козацької держави, що здійснювалася в умовах посилення іноземного тиску на Козацьку державу з метою її поділу. Йдеться про пошук Гетьманщиною оптимального варіанту протекції. У цьому випадку слід зосередити увагу на значенні та наслідках таких подій як: 1) розрив конфедеративної спілки з Росією й переорієнтацію козацької старшини на державний союз з Польщею, укладення Гадяцького трактату (1658 р.); 2) укладення гетьманом Юрієм Хмельницьким Переяславського (1659 р.) з Московією та Чуднівського (1660 р.) з Польщею договорів. Особливо слід зконцентрувати увагу на з′ясуванні зусиль гетьманської дипломатії заради збереження цілісності козацької держави (1661 – січень 1667 pp.) [1; 5, с. 72-144; 8; 7; 9, с. 109-118; 11, с. 94-102; 12, с. 182-202; 13, с. 163-181; 14, с. 181-198; 15, с.107-116; 18; 19, с. 41-78; 20, с. 211-267; 22; 25, с. 207-220; 26].

У другому питанні йдеться про зусилля гетьмана П.Дорошенка у боротьбі за воз'єднання козацької України у 1667-1676 pp. Слід зокрема проаналізувати зовнішньополітичне значення опори П.Дорошенка в боротьбі з Польщею на турецьку протекцію й дипломатичні відносини з Кримом та Портою; розгортання відносин з Річчю Посполитою та пошуки порозуміння з Лівобережним гетьманством та Росією. Водночас, слід з′ясувати значення походів кошового І.Сірка в україно–кримських відносинах [2; 5, с. 145-177; 7; 9, с. 117-118; 11, с. 102-112; 12, с. 202-218; 13, с. 181-189; 15, с. 113-121; 19, с. 79-86; 20, с. 258-329; 22; 25, с. 220-223].

У третьому питанні увагу варто зосередити на зовнішньополітичній діяльності козацької України наприкінці XVII – на початку XVIII століття. Зокрема слід проаналізувати «Вічний мир» 1686 року про поділ українських земель між Польщею та Московією та його вплив на історичну долю України. Окрім цього, у даному питанні доцільно розглянути: 1) зовнішньополітичну діяльність гетьмана І.Самойловича; 2) основні аспекти дипломатії І.Мазепи та П.Орлика; 3) дипломатію старшини правобережного козацтва й Запоріжжя. У цьому питанні необхідно розглянути шведсько-український союз 1708 року та його наслідки для України [3; 4; 5, с. 180-189; 6; 8, с. 18-45; 9, с. 119-124; 10; 11, с. 114-119; 12, с. 219-228; 13, с. 189-207; 14, с. 198-233; 15, с. 122-135; 16; 17; 19, с. 87-94; 21; 22; 24; 25, с. 240-242, 27]. При розгляді третього питання рекомендується заслухати і обговорити перший та другий реферати.

У четвертому питанні слід проаналізувати колонізаторську політику Петра І та Катерини ІІ щодо України, спроби відновлення української незалежності та процес остаточної ліквідації Росією козацької державності (скасування Гетьманату 1764 року, ліквідація Запорізької Січі 1775 року). У цьому питанні слід розглянути «Решытельные пункты» гетьмана Д.Апостола 1728 року як спробу реставрації ним автономних прав Гетьманщини, а також проаналізувати зовнішньополітичні кроки останнього гетьмана К.Розумовського. На завершення слід прослідкувати вплив запорожців в еміграції на міжнародну політику та історичну долю українських земель в результаті трьох поділів Польщі (1772 р., 1793 р., 1795 р.) [5, с. 180-239; 8, с. 230-261; 9, с. 122-134; 11, с. 114-125; 12, с. 219- 244; 13, с. 199-201; 14, с. 233-240; 15, с. 135-150; 23; 25, с, 240-242].

Для написання першого реферату потрібно проаналізувати Коломацькі статті (1687 р.) гетьмана І.Мазепи, його внутрішньо- та зовнішньополітичні погляди, позиції, дії під час Північної війни, використавши таку літературу [3; 4; 6; 8, с.180-189; 11, с.114-119; 12, с. 219-228; 13, с. 192-194; 14, с. 198-208; 15, с. 122-135; 16; 21; 22; 25, с.225-236, 27].

При підготовці другого реферату слід розглянути Конституцію П.Орлика 1710 року як пам′ятку передової європейської політичної думки, а також «Вивід прав України П.Орлика» (1712 р.) [8, с. 255-259; 14, с. 209-230; 15, с. 135-138; 17; 22; 24; 25, с. 236-239].

ЛІТЕРАТУРА

  1. Антонович В. Іван Виговський // Україна. – 1990. – № 14. – С. 45-52.

  2. Антонович В. Петро Дорошенко // Україна. – 1990. – № 3. – С. 77-84.

  3. Борщак І. Мазепа, людина й історичний діяч // Літературна Україна. – 1990. – 25 жовтня.

  4. Брайчевський М., Марочко В. Іван Мазепа: правда і вигадки // Україна. – 1990. – № 6.

  5. Верстюк В.Ф., Горобець В.M., Толочко О.П. Україна і Росія в історичній ретроспективі: українські проекти в Російській імперії. – В 3-х т. – К.: Наукова думка, 2004. – Т.1. – 504 с.

  6. Грушевський М. Шведсько-український союз 1708 р. // ЗНТШ. – 1909. – Т. 92. – С. 7 – 20.

  7. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII-XVІІІ ст.: кордони, населення, право. – Київ, 1996. – 223 с.

  8. Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. – К.: Альтернативи, 1999. – 304 с.

  9. Дещинський Л.Є., Панюк A.B. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посіб. – Львів: Вид-во НУ "ЛП", 2001. – 424 с.

  10. Дядиченко В. З історії боротьби українського козацтва проти шляхетської Польщі 1690–1699 pp. – К., 1946.

  11. Історія України / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Альтернативи, 1997. – 416 с.

  12. Історія України: нове бачення: У 2 т. / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Україна, 1995. – Т.1. – 350 с.

  13. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А.Смолія. – К. Альтернативи, 2001. – 736 с.

  14. Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали. – У 2 ч. / За ред. Ф.Панібудьласки. – К.: Вища школа, 1997. – Ч.1. – 583с.

  15. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посіб. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

  16. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба / Редактор Любомир Винар, упорядники Ігор Гирич, Алла Атаманенко. – 2-е доповнене видання. – Нью-Йорк – Київ – Львів – Париж – Торонто, 2001. – 464 с.

  17. Орлик П. Вивід прав України // Вивід прав України / М.Грушевський, І.Франко, М.Костомаров та ін. – Львів, 1991. – С. 45-49.

  18. Пасічник М.С. Варшава, Москва і Стамбул у боротьбі за Україну (1657-1665 рр.). – Львів, 1998. – 306 с.

  19. Сергійчук В.І. Переяславська рада – трагедія України і програш Європи. – К.: Діокор, 2003. – 136 с.

  20. Смолій В. А., Степанков B.C. Українська національна революція XVII ст. (1648-1676 pp.). – К.: Альтернативи, 1999. – 352 с.

  21. Тарле Е. Северная война и шведское нашествие на Россию. – М., 1958. ///h/0/chm/tarle2.zip.

  22. Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр. – К., 2003. – 416 с.

  23. Шевченко Ф. Політичні та економічні зв'язки України з Росією в середині XVII ст. – Київ, 1959. – 481 с.

  24. Шишкін В. Конституція, яка випередила час // День. – 2007. – 15 вересня. //http://www.day.kiev.ua/188014/

  25. Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця XVIII століття: Навчальний посібник. – К.: Ґенеза, 1997. – 312 с.

  26. Яковлева Т. Руїна Гетьманщини: від Переяславської ради – до Андрусівської угоди (1659-1667). – К.: Основи, 2003. – 644 с.

  27. Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха. 3б. наук. праць / Відп. ред. В. А. Смолій, відп. секр. О. О. Ковалевська. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України, 2008. – 398 с.

ТЕМА 4.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 1917-1920 РОКІВ

План

  1. Дипломатія Центральної Ради й вихід України на міжнародну арену. Брестський мир.

  2. Зовнішня політика Української Держави періоду правління гетьмана П.Скоропадського.

  3. Міжнародна політика Директорії УНР. Варшавський договір 1920 р.

  4. Дипломатична діяльність Західноукраїнської Народної Республіки.

РЕФЕРАТИ

  1. Україна на Паризькій мирний конференції 1919 року.

  2. Варшавський договір 1920 р. та його наслідки для України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

У першому питанні слід проаналізувати зовнішню політику Центральної Ради та дипломатичну діяльність УНР. Необхідно охарактеризувати три основні напрямки зовнішньополітичної діяльності УНР, для кожного з яких характерна різна пріоритетність взаємин з тогочасними провідними міжнародними силами: 1) Росія, яка переживала період революції та громадянської війни (слід розглянути розвиток відносин Центральної Ради з Тимчасовим Урядом, більшовицьким Раднаркомом); 2) країни Антанти, які прагнули здобути перемогу у Першій світовій війні; 3) Німеччина та її союзники, що шукали можливості припинити бойові дії на Східному фронті й у такий спосіб послабити противника. Особливу увагу слід надати розгляду Брестської угоди 9 лютого 1918 року [1, с. 12-43; 2; 3; 4, с. 412-448; 8, с. 135-156; 10, с. 3-52; 12; 14; 15; 16, с. 314- 327; 17, с. 180-185; 18, с. 151-163; 19; 21, с. 46-100; 22; 26; 27].

При розгляді другого питання увагу слід зосередити на передумовах встановлення Гетьманату в Україні, адже внаслідок державного перевороту й усунення від влади Центральної Ради розпочався новий етап в історії української дипломатії, пов'язаний із зовнішньополітичною діяльністю уряду гетьмана Павла Скоропадського. Здійснення зовнішньої політики Українською державою відбувалося у складних умовах, але новий керівник Держави приділяв набагато більше уваги міжнародній політиці й розбудові української дипломатичної служби, зокрема відносинам з країнами Центральної Європи та національними державами, що утворилися на постімперському просторі [4, с. 448-464; 7, с. 127-134; 8, с. 157-164; 10, с. 53-76; 11; 12; 13, с. 53-69; 14; 16, с. 327-340; 17, с. 186-190; 18, с. 163-171; 19; 21, с. 101-144; 22; 23; 27].

Продовжуючи розгляд теми слід наголосити, що якщо раніше керівництво УНР безуспішно намагалося балансувати між Росією, Німеччиною та Антантою, то після капітуляції Німеччини та її союзників, на сході Європи залишилися тільки два центри сили – Росія й Антанта, які вороже ставилися до української самостійності. Відновлення Української Народної Республіки надало національно-демократичним силам ще один шанс розбудувати незалежну державу та здобути міжнародне визнання.

У третьому питанні слід розглянути дипломатичну діяльність Директорії та її місій за кордоном. Особливу увагу слід приділити аналізу Варшавської угоди з Польщею 1920 року [1, с. 118–121; 4, с. 464-494; 6; 7, с. 141-166; 8, с. 164-176; 9, с. 32-46; 10, с. 77-100; 12; 13; 14; 16, с. 340-358; 17, с. 190-196; 18, с. 171-188; 19; 20; 21, с. 145-190; 24].

При розгляді четвертого питання слід охарактеризувати процес утворення ЗУНР та її зовнішньополітичні орієнтири. При цьому слід враховувати, що територія Західноукраїнської Народної Республіки одразу стала об'єктом військової агресії з боку сусідніх держав, а сама ЗУНР опинилася у фактичній міжнародній ізоляції, адже факт утворення ЗУНР був зустрінутий Антантою з відвертою прохолодою. У цьому питанні слід розглянути відносини УНР та ЗУНР, висвітлити процес об′єднання Наддніпрянської та Наддністрянської України, проаналізувати розбіжності, що існували між урядами УНР та ЗУНР у зовнішньополітичних підходах й орієнтирах [7, с. 134-141; 8, с. 166-176; 10, с. 101-143; 16, с. 358-369; 17, с. 190-196; 18, с. 171-188; 19; 25, с. 265-353].

У першому рефераті необхідно підкреслити, що українці, подібно до багатьох інших народів Центральної Європи, які виборювали свою державність, покладали на Паризьку мирну конференцію 1919 р. великі сподівання щодо питання національного самовизначення. Однак українське питання як самостійне на конференції не розглядалося, хоча значну увагу було приділено вирішенню долі окремих українських територій – Закарпаття, Буковини, Східної Галичини. У цьому рефераті слід прослідкувати ставлення країн–учасниць конференції до питання державної приналежності українських земель та проаналізувати значення їх рішень для української державності [12; 14; 16, с. 369-379; 27].

При підготовці другого реферату потрібно зазначити, що усвідомивши безперспективність надій на визнання України державами Заходу й воюючи на три фронти (проти більшовицької та білої армії і проти Польщі), С.Петлюра і уряд УНР спрямували зусилля на пошук союзників. Ними стали сусіди – Румунія та Польща, з якою й була підписана Варшавська угода [5; 7, с. 153-155; 10, с. 91-100; 13, с. 398-433; 14; 16, с. 380-391; 17, с. 196-201; 18, с. 179-188; 27].

ЛІТЕРАТУРА

  1. Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К.: Основи, 1994. – 168 с.

  2. Великий українець: матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського. – К., 1992. – 551 с.

  3. Верстюк В. Українська Центральна Рада. – К.: Заповіт, 1997. – 344 с.

  4. Верстюк В.Ф., Горобець В.М., Толочко О.П. Україна і Росія в історичній ретроспективі: українські проекти в Російській імперії. – В 3-х т. – К.: Наукова думка, 2004. – Т.1. – 504 с.

  5. Гетьманчук М.П. Про наслідки польсько-радянської війни 1920 р. // Збірка наук.-метод. праць Військового інституту при ДУ "Львівська політехніка". – Львів, 1999. – Вип.V. – С. 32-40.

  6. Горак В. Зліт і падіння Директорії // Віче. – 1995. – №4. – С. 106–116.

  7. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX-XX ст.: Навч. посіб. – К: Ґенеза, 1996. – 360 с.

  8. Дещинський Л.Є., Панюк A.B. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посіб. – Львів: Вид-во НУ "ЛП", 2001. – 424 с.

  9. Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з фран. – К.: Основи, 1995. – 903 с.

  10. Історія України: нове бачення: У 2 т. / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Україна, 1996. – Т. 2. – 494 с.

  11. Клименко В. Українська гетьманська держава 1918 року: її місце в українській революції // Нова політика. – 1996. – №4. – С.59–61.

  12. Кучик О.Україна в зовнішній політиці держав Антанти (1917–1920). – Львів, 2004. – 256 с.

  13. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції. – К.: Темпора, 2003. – 608 с.

  14. Матвієнко В. Українська дипломатія 1917-1921 років на теренах постімперської Росії: Монографія. – К.: Вид. полігр. центр «Київ ун-т», 2002. – 373 с.

  15. Мірчук П. Причини загибелі УНР: від II до IV Універсалу // Державність. – 1991. – №3-4.

  16. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.

  17. Нариси історії України (Початок XIX ст. – перша чверть XX ст.): Навчальний посібник. – Львів: Військовий інститут, 2003. – 274 с.

  18. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посіб. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

  19. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1918 pp. – Київ, 1995.

  20. Попенко Я.В. Дипломатичні взаємини УНР з країнами Антанти за доби Директорії (листопад 1918-1921 рр.) /Автореф. дис. канд. істор. наук. – Запоріжжя, 2006. – 20 с.

  21. Рубльов О.С., Реент О.П. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. – К.: Альтернативи, 1999. – 320 с.

  22. Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. – К.: Укр. вид. спілка, 2000. – 430 с.

  23. Скоропадський П. Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918. – К.; Філадельфія: Ін-тут укр. археогр та джерелознав. ім. М.Грушевського HAH України, 1995. – 493 с.

  24. Стахів М. Україна в добі Директорії УНР. – У 7–и т. – Торонто: Українська Науково-Історична Бібліотека в Скрентоні, 1962-1966. – Т. 1. – 272 c.; Т. 2. – 248 с.; Т. 3. – 276 с.; Т. 4. – 352 с.; Т. 5. – 248 с.; Т. 6. – 247 с.; Т. 7. – 432 с.

  25. Тищик Б.Й. Західноукраїнська Народна Республіка (1918-1923). – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.

  26. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. У двох томах. – К.: Наук.думка,1996. – Т. 1. – 588 с.; Т. 2. – 422 с.

  27. Чалий В. Українська держава 1917-1920 рр. як суб′єкт міжнародного права // Нова політика. – 1996. – №1. – С. 35-41.

ТЕМА 5

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1939 РР.) ТА У ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945 РР.)

План

  1. Українське питання як проблема європейської політики міжвоєнного періоду.

  2. Зовнішньополітична діяльність українських урядів УНР та ЗУНР в екзилі.

  3. Україна в експансіоністських планах і діях європейських держав (1939-1941 pp.). Пакт Молотова-Ріббентропа та проблема його оцінки.

  4. Україна у Другій світовій війні (1941-1945 pp.).

РЕФЕРАТИ

  1. Українське питання у радянсько-німецькому пакті Ріббентропа-Молотова 1939 р. та Таємному протоколі до нього.

  2. Україна у політиці нацистської Німеччини періоду Другої світової війни.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Перше питання теми присвячено міжнародному становищу в Європі після завершення Першої світової війни. У цьому контексті слід розглядати українське питання як складову частину та впливовий чинник зовнішньої політики низки європейських держав. У першому питанні слід розглянути утворення СРСР та місце у ньому України, процес фактичного та офіційного визнання УРСР, утворення Народного Комісаріату Закордонних Справ УРСР. Водночас слід враховувати й те, що Москва контролювала всі сфери життя радянських національних республік. Тільки завдяки цьому центральне компартійно-радянське керівництво мирилося з юридично незалежним статусом Української СРР на початку 20-х pp. Однак існувала сфера, в якій централізований контроль керівників державної партії перетворювався на абсолютний – дипломатична діяльність. Йдеться про те, що міжнародна діяльність НКЗС УРСР на початку 20–х років починає скорочуватися та підпорядковуватися центральним органам влади, що згодом призводить й до цілковитої його ліквідації [5, с. 7-21; 6, с. 166-203; 7, с. 177-220; 9, с. 177-202; 10, с. 173–280; 13; 19, с.8-39, 267-318; 21; 22, с. 397–484; 24, с. 189-204; 29; 30]

У другому питанні слід наголосити, що попри майже чотири роки Визвольних змагань, українським національним урядам не вдалося здобути міжнародне визнання, що згодом призвело до поділу території України між сусідніми державами. Так, Західну Волинь і Східну Галичину окупувала Польща, Бессарабію й Північну Буковину – Румунія, а Закарпаття –Чехословаччина. Як наслідок, українські національні уряди опинилися в еміграції: П.Скоропадський та його прихильники – у Німеччині, С.Петлюра й уряд УНР – в Польщі та Франції, П.Петрушевич і уряд ЗУНР – в Австрії та Чехословаччині. Для представників української діаспори, „екзильних" урядів УНР і ЗУНР дипломатична діяльність на міжнародній арені вийшла на перший план в боротьбі за незалежність України [11; 22, с. 426-460; 24, с. 199-204; 30; 31].

При підготовці до третього питання, необхідно звернути увагу на те, що на початку Другої світової війни українські землі залишалися розділеними між СРСР, Польщею, Угорщиною та Румунією. Загалом, Україна виступала об'єктом політики інших держав, предметом торгу між її поневолювачами. У цьому питанні бажано з′ясувати характер і особливості зовнішньополітичного становища України, проаналізувати радянсько–німецькі переговори й процес підписання та реалізації Пакту про ненапад від 23 серпня 1939 року, перерозподіл сфер впливу у Центрально–Східній Європі. Особливу увагу слід зосередити на значенні Пакту Ріббентропа-Молотова та «Таємного протоколу» для українських земель. У цьому контексті слід визначити міжнародний аспект приєднання до УРСР Північної Буковини та трьох повітів Бессарабії [3; 5, с. 144-184; 6, с. 210-217; 9, с. 217-225; 10, с.286-298; 16, с. 14-54; 17, с. 70-105; 22, с. 491-511; 23, с. 274-285; 24, с. 204-214; 27, с. 13-31; 32].

У четвертому питанні слід розглянути процес окупації УРСР Німеччиною та її політику на окупованих територіях. Особливу увагу слід звернути на появу та крах надій на державність (30 червня 1941 p.), охарактеризувати зовнішні зв'язки збройного підпілля ОУН-УПА в 1942-1943 pp. Також у цьому питанні слід проаналізувати внесок України й українців для розгрому нацистської Німеччини та її союзників, звільнення України від нацистської окупації, наслідком чого стала реабілітація зовнішньополітичної функції УРСР – відновлення діяльності Народного Комісаріату Закордонних Справ УРСР. Значну увагу слід зосередити на розгляді та вирішенні «українського питання» на міжнародних конференціях антигітлерівської коаліції [4; 5, с. 216-359; 6, с. 217-265; 8, с. 155-202; 10, с.298-328; 12; 14; 15; 16, с. 56-120; 17; 18; 22, с.511-545; 23, с. 303-406; 24, с. 214-218; 26; 27, с.32-51; 28, с. 147-150].

У першому рефераті необхідно зазначити, що Українська PCP напередодні Другої світової війни не виступала як самостійний суб'єкт міжнародних відносин. Саме тому вона не несе відповідальності за укладені СРСР договори про «розчленування» Польщі, зокрема Пакту Ріббентропа-Молотова. Водночас, возз'єднання Західної України з Радянською Україною слід розглядати з урахуванням тривалої боротьби українського народу за соборність, а не у контексті реалізації імперських цілей СРСР та Німеччини [1, с. 160-161; 2; 5, с. 123-143; 9, с. 213-217; 10, с. 286-291; 15; 22, с. 491-498; 24, с. 204-214; 30; 32].

У другому рефераті слід проаналізувати процес окупації України Німеччиною та особливості її політики на окупованих територіях. Для цього слід використати такі джерела [12; 14; 17; 22, с. 493-498; 23, с. 318-334; 24, 204-211; 27, с.5-12].

ЛІТЕРАТУРА

  1. Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К.: Основи, 1994. – 168 с.

  2. Волков С, Емельянов Ю. 1939: до и после секретних протоколов. – М., 1990.

  3. Гетьманчук М.П. Українське питання у відносинах Радянського Союзу та Німеччини на початку Другої світової війни (вересень – жовтень 1939 р.) // Сторінки воєнної історії: 3б. наук, статей / НАН України. Інститут історії України. – К.; 2004. – Вип. 8. – Ч. 1. – С. 162-172.

  4. Гриневич P.A. Утворення народного комісаріату закордонних справ Української РСР: проекти і реалії (1944-1945 рр.) // Український історичний журнал. – 1995. – № 3. – С. 36-47.

  5. Гриневич В.А., Даниленко В.М., Кульчицький С.В., Лисенко О.Є. Україна і Росія в історичній ретроспективі: радянський проект для України. – К.: Наукова думка, 2004. – Т.2. – 530 с.

  6. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації XIX-XX ст.: Навчальний посібник. – К: Ґенеза, 1996. – 360 с.

  7. Дещинський Л.Є., Панюк A.B. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посіб. – Львів: Вид-во НУ "ЛП", 2001. – 424 с.

  8. Дещинський Л.Є., Постоловський P.M. Статус України в міжнародних відносинах у період Другої світової війни // Вісник НУ .Львівська політехніка": Держава і армія. – Львів, 2005. – №541. – С. 5–14.

  9. Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з франц. – К.: Основи, 1995. – 903 с.

  10. Історія України: нове бачення: У 2–х т. / Під ред. В.А.Смолія. – К.: Україна, 1996. – Т. 2. – 494 с.

  11. Ковалюк В. Західна Україна на початку Другої світової війни // Український історичний журнал. – 1991. – №9. //.ua/index.php?urlcrnt=JournALL/i ndex.php&year=1991&numnam=9&itjournal=journal

  12. Коваль В. В роки фашистської навали: Україна в міжнародних відносинах у період Великої Вітчизняної війни. – К., 1963. – 70 с.

  13. Коваль В. Возз'єднання західноукраїнських земель та міжнародні відносини 1939-1941 pp. – К., 1979. – 270 с.

  14. Коваль В. Міжнародний імперіалізм і Україна. 1941-1945. – К., 1966. – 267с.

  15. Коваль В.С. Радянсько-німецкий пакт 1939 р. // Препринт № 11. – К.: АН УРСР: Інститут історії. – 1989. – 48 с.

  16. Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.). – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с.

  17. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; НТШ ім. Т.Шевченка у Львові, 1993. – 659 с.

  18. Крымская конференция руководителей трех союзних держав – СРСР, США и Великобритании (4-11 февраля 1945 г.). – М.: Политиздат, 1984. – 302 с.

  19. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с.

  20. Литвин М.Р., Луцький О.І., Науменко К.Є. 1939. Західні землі України. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України, 1999. – 152 с.

  21. Макарчук B.C. Міжнародно-правове визначення державного кордону між Україною і Польщею (1939-1945 рр.). – К., 2004.

  22. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А.Смолія. – К.:Альтернативи, 2001.–736 с.

  23. Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали / За ред. Ф.Панібудьласки. – К.: Вища школа, 1997. – Ч.2. – 704 с.

  24. Овсій І.О. Зовнішня політика України (від давніх часів до 1944 року): Навч. посіб. – К.: Либідь, 1999. – 240 с.

  25. Риббентроп Й., фон. Мемуари нацистского дипломата. – Смоленськ; М.: Русич, 1998. – 448 с.

  26. Сивіцький М. Історія польсько-українських конфліктів / Пер. з пол. – К.: Вид-во ім. О.Теліги, 2005. – Т.1. – 344 с.

  27. Сливка Ю. Україна в Другій світовій війні: національно-політичний та міжнародно-правовий аспекти. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2005. – 52 с.

  28. Тегеранская конференция руководителей трех союзних держав – СРСР, США и Великобритании (28 ноября – 1 декабря 1943 г.). – М.: Политиздат, 1984. – 175 с.

  29. Українська РСР на міжнародній арені. Збірник документів (1917-1923 рр.) / Відп. ред акад. АН УРСР В.М. Корецький. – К.: Наукова думка, 1966. – 543 с.

  30. Цвєтков Г. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945 рр. – К.: Либідь, 1997. – 232 с.

  31. Шульгин О. Без території. Ідеологія та чин Уряду УНР на чужині. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 352 ст.

  32. Якушевський А. Радянсько-німецький договір 1939 р. // Український історичний журнал. – 1989. – №8. – C. 36–46.

ТЕМА 6

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УРСР У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1945-1991 РР.)

План

  1. Вихід Радянської України на міжнародну арену (1944-1947 рр.).

  2. Становлення та діяльність Міністерства закордонних справ УРСР.

  3. Участь УРСР у процесах повоєнного врегулювання в Європі та світі, зовнішньополітична діяльність періоду “холодної війни”.

РЕФЕРАТИ:

  1. Міжнародне значення об’єднання українських етнічних земель у рамках УРСР у 1939-1954 рр.

  2. Проблема врегулювання кордону УРСР з Польщею у 1939-1947 рр. та роль операції “Вісла” у цьому процесі.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому питанні слід звернути увагу на зміну політики керівництва СРСР стосовно Радянської України, в першу чергу, надання їй права на здійснення зовнішньополітичної діяльності. Тут необхідно звернути увагу на низку причин, які зумовили можливість таких змін. Йдеться про: а) самостійницьку антикомуністичну боротьбу на території України в період Другої Світової війни; б) об’єднання українських етнічних земель в одній державі; в) внесок УРСР в розгром держав “Осі” (Німеччини, її сателітів та Японії). У цьому питанні слід з’ясувати відображення цих процесів під час Тегеранської та Ялтинської конференцій, і в післявоєнний період, зокрема: 1) стратегічні підходи західних держав; 2) ініціативи британської дипломатії; 3) реакцію офіційного Вашингтону; 4) Закон США про поневолені нації й дипломатію УРСР; 5) ставлення Конгресу США до українського питання. При розкритті питання також слід окреслити: 1) реабілітацію зовнішньополітичної функції УРСР; 2) перші кроки зарубіжних представників УРСР [6-8; 9, c. 307-359; 11, c. 249-265; 14; 17, c. 314-328; 20, c. 111-120; 21; 22; 23; 27, c. 527-545; 28, c. 389-406; 29; 30; 32, c. 44-51; 33; 34, с. 54-57].

При розгляді другого питання варто звернути увагу на процес формування Міністерства закордонних справ УРСР (1944 р.). Зокрема необхідно висвітлити 1) обсяг його повноважень та функції; 2) процес формування кадрів, 3) роль політичного відділу МЗС і, загалом, роль ідеологічного чинника у діяльності Міністерства. Далі варто розглянути внутрішньополітичні чинники формування та здійснення зовнішньої політики УРСР [9, c. 36-47; 15, c. 447-458; 27, c. 559-575; 35, с. 54-57].

У третьому питанні слід розглянути роль УРСР у становленні повоєнного світового порядку та “ялтинської” системи міжнародних відносин, зокрема йдеться про: 1) службову діяльність дипломатів Української радянської держави у процесі створення ООН; 2) участь українців у капітуляції Японії у 1945 р. та підписання мирних угод з державами-сателітами Третього рейху у 1947 р.; 3) врегулювання кордону між ПНР і УРСР та СРСР і Румунією в 1947 р.; 4) встановлення міжнародного статусу Дунаю. Також необхідно розглянути зовнішньополітичну діяльність УРСР у період “холодної війни” в умовах “ялтинської” системи міжнародних відносин, висвітливши такі питання як: 1) вступ у Міжпарламентський союз; 2) боротьбу УРСР за членство в РБ ООН; 2) ставлення УРСР до Загальної декларації прав людини та протидії геноциду; 3) діяльність УРСР в ЮНЕСКО; 4) участь УРСР в економічних підрозділах ООН; 5) діяльність в інших комісіях ООН; 6) приєднання УРСР до Договору про заборону ядерних випробувань; 7) реакція дипломатії УРСР на активізацію української діаспори [15, c. 447-458; 17, c. 559-575, 591-612; 27].

У першому рефераті слід з’ясувати, як керівництво СРСР здійснило об’єднання українських етнічних земель в єдиному державному утворенні та забезпечило політичну та правову легалізацію цього процесу. Необхідно відзначити, що цим процесом було закладено основу для появи та успішного функціонування сучасної суверенної української держави [3, c. 160-161; 6; 9, c. 123-143; 11, c. 200-203; 15, c. 177-202, 213-217; 16; 17, c. 256-291; 23, c. 267-318; 34, с. 56-57, 662-669].

Другий реферат присвячено проблемі встановлення українсько-польського кордону. У ньому слід розкрити політико-правовий (питання західного кордону України у контексті “польської проблеми” на Тегеранській конференції 1943 р., політико-правові аспекти пакту Молотова-Ріббентропа та “золотого вересня” 1939 р.) та гуманітарний (українсько-польський етнічний конфлікт 1943-1944 рр., обмін населенням між ПНР та УРСР, виселення 700 тис українців-громадян Польщі на “землі одзискане”) виміри цього питання [1; 3, c. 160-161; 4; 7; 8; 15, c. 213-217; 16; 24; 29; 31; 33; 34; 35, с. 56-57, 662-669, 684-686].

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Акція “Вісла”. Документи / Ред. Є. Місила. – Львів; Нью-Йорк: НТШ ім. Шевченка, 1997. – 562 с.

  2. Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946-1980-і рр.). – К.: Альтернативи, 1999. – 304 с. http://ukrknyga.at.ua/load/0-0-1-19-20.

  3. Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – К.: Основи, 1994. – 168 с.

  4. Волинь 1943. Боротьба за землю // Незалежний часопис “Ї”. – Березень 2003. – №28. http://www.ji.lviv.ua/pdf/28.pdf.

  5. Гайдуков Л.Ф. [та ін.] Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.

  6. Гетьманчук М.П. Українське питання в радянсько-польських відносинах 1920-1939 рр. – Львів: Світ, 1998. – 428 с.

  7. Гетьманчук М.П. Ризький договір і четвертий розподіл Польщі в 1939 році // Вісник НУ “ЛП”: Держава і армія. – Львів. – 2002. – №451. – С. 42-51.

  8. Гетьманчук М.П. Українське питання у відносинах Радянського Союзу та Німеччини на початку Другої світової війни (вересень-жовтень 1939 р.) // Сторінки воєнної історії: Зб. наукових статей / НАН України. Інститут історії України. – К., 2004. – Вип. 8. – Ч. 1. – С. 162-172.

  9. Гриневич В.А., Даниленко В.М., Кульчицький С.В. [та ін.] Україна і Росія в історичній ретроспективі: радянський проект для України. – К.: Наукова думка. – Т. 2. – 530 с. .ua/load/0-0-0-7-20.

  10. Гриневич Р.А. Утворення народного комісаріату закордонних справ УРСР: проекти і реалії (1944-1945 рр.) // Український історичний журнал. – 1995. – №3. – С. 36-47.

  11. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ ст.: Навч. посіб. – К.: Ґенеза, 1996. – 360 с. http://history.franko.lviv.ua/gryc_content.htm;

  12. Депортації. Західні землі України кінця 30-х – початок 50-х років. Документи, матеріали, спогади. – У 3-х т. / Відп. ред. Ю. Сливка. – Львів, 1996. – Т. 1.

  13. Дещинський Л.Є., Панюк А.В. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навч. посіб. – Львів: Вид-во НУ “ЛП”, 2001. – 736 с.

  14. Дещинський Л.Є., Постоловський Р.М. Статус України в міжнародних відносинах у період Другої світової війни // Вісник НУ “ЛП”: Держава і армія. – Львів. – 2005. – №541. – С. 5-14.

  15. Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів / Пер. з франц. – К.: Основи, 1995. – 903 с.

  16. Історія міжнародних відносин України (ХХ століття) / Під. ред. В. Трофимовича. – Львів: Ред.-вид. відділ ВВП ДУЛП, 1996. – 223 с.

  17. Історія України: нове бачення: У 2-х т. / Під ред. В. Смолія. – К.: Україна, 1996. – Т. 2. – 494 с.

  18. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: Курс лекцій. – Львів: Світ, 1995. – 144 с.

  19. Коваль М.В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.). – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с.

  20. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. – Париж; Нью-Йорк; Львів: НТШ ім. Шевченка, 1993. – 659 с.

  21. Крымская конференция руководителей трех союзных держав – СССР, США и Великобритании (4-11 февраля 1945 г.). – М.: Политиздат, 1984. – 302 с.

  22. Конференция Объединенных Наций в Сан-Франциско (25 апреля – 26 июня 1944 г.). – М.: Политиздат, 1980. – 710 с.

  23. Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 рр.). – К.: Альтернативи, 1999. – 336 с. http://ukrknyga.at.ua/load/0-0-1-17-20;

  24. Макарчук В.С. Міжнародно-правове визначення державного кордону між Україною і Польщею (1939-1945 рр.). – К.: Атіка, 2004. – 348 с.

  25. Манжола В.А. [та ін.] Міжнародні відносини і зовнішня політика з 1945 по 1979-і роки. – К., 1999. – 558 с.

  26. Марущак М.Й. Історія дипломатії ХХ ст.: Курс лекцій. – Львів, 2003. – 304 с.

  27. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.

  28. Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Документи і матеріали / За ред. Ф. Панібудьласки. – К.: Вища школа, 1997. – Ч. 2. – 704 с.

  29. Сергійчук В. Етнічні межі та державний кордон України. – К.: Українська видавнича спілка, 2000. – 430 с.

  30. Сергійчук В. ОУН-УПА в роки війни. Нові документи і матеріали. – К.: Дніпро, 1996. – 496 с.

  31. Сергійчук В. Трагедія українців Польщі. – Тернопіль: Тернопіль, 1997. – 439 с.

  32. Сливка Ю. Україна в Другій світовій війні: національно-політичний та міжнародно-правовий аспекти. – Львів: Інститут українознавства ім. І. Крипякевича, 2005. – 52 с.

  33. Тегеранская конференция руководителей трех союзных держав – СССР, США и Великобритании (28 ноября – 1 декабря 1943 г.). – М.: Политиздат, 1984. – 175 с.

  34. Цвєтков Г. Міжнародні відносини й зовнішня політика в 1917-1945 рр. – К.: Либідь, 1997. – 232 с.

  35. Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.

ТЕМА 7

БАЗОВІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

План

  1. Визнання незалежної України як актора міжнародних відносин.

  2. Принципи формування основ національної зовнішньої політики. Основні документи зовнішньополітичної концепції України.

  3. Діяльність незалежної України в ООН.

РЕФЕРАТИ:

  1. Основоположні політико-правові акти української держави та їх роль у формуванні зовнішньополітичної доктрини.

  2. Проблеми міжнародної безпеки і роззброєння у зовнішній політиці України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому питанні необхідно 1) розглянути позиції провідних держав світу та держав-сусідів УРСР стосовно визнання незалежності України напередодні розпаду СРСР; 2) описати хронологію суверенізації Республіки та її визнання іншими державами; 3) вказати чинники, які впливали на процес визнання Незалежності України різними державами у 1991-1992 рр. [1; 4, с. 550-563; 6, с. 325-385; 7, с. 348-348; 10, с. 16-135; 18, с. 617-624; 20, с. 107-115, 146-186, 395-408; 24, с. 7-54; 28; 32, с. 30-53].

При розгляді другого питання, слід розкрити об’єктивні показники, які визначають силу України на міжнародній арені та зумовлюють приналежність України до певного типу держави [1; 2; 5; 7; 8; 10; 16; 17; 20, с. 95-128, 186-208; 22, с. 87-91; 27, с. 142-178, 372-390, 449-494, 555-562; 31]. На цій основі слід виділити та охарактеризувати притаманний для України тип зовнішньої політики, вказати об’єктивні та суб’єктивні чинники, що на нього впливають. У цьому випадку слід відзначити, що саме суб’єктивні показники сили української держави зумовлюють формування реальної зовнішньої політики [2; 3, с. 103-179; 13; 14; 21; 27, с. 128-140, 193-200, 288-300, 390-406, 429-468, 481-494; 29, с. 92-108, 150-157, 377-384; 30, с. 41-42; 33; 34]. При висвітленні питання особливу увагу слід звернути на базові документи, які визначають напрями зовнішньої політики України, її реальний зміст та цілком відображають домінуючі в українському суспільстві настрої [4, с. 530-568; 6, с. 325-385; 10, с. 16-135; 18, с. 617-624; 24, с. 7-54; 32, с. 12, 33-38, 69-72; 35]. У цьому питанні також необхідно 1) розкрити особливості формування зовнішньої політики української держави; 2) проаналізувати еволюцію законодавства у сфері зовнішньої політики; 3) співвіднести його зміст із класичними принципами зовнішньої політики кожної держави (безпека, суверенітет, територіальна цілісність тощо) [9; 24; 25; 32, с. 7, 8-9, 13, 16-28, 693-695; 35].

У третьому питанні слід з’ясувати роль ООН як міжнародної організації, в рамках якої діяльність українських дипломатів 1) забезпечила донесення інформації про Україну; 2) найбільше сприяла визнанню й утвердженню української державності; 3) впливала на формування правових основ зовнішньополітичної діяльності України і формування досвідчених кадрів українського дипломатичного корпусу; 4) сприяла проведенню найбільш активної та збалансованої зовнішньої політики на міжнародній арені (через діяльність у РБ ООН) [4, с. 597-616; 10, с. 136-179; 11; 18, с. 660-664; 19; 23; 24, 25; 32, с. 295-331, 334-337, 412].

У першому рефераті варто звернутись до аналізу зовнішньополітичних принципів, викладених в основоположних правових актах української держави [22; 24-25; 32, с. 32-41, 72, 207-220, 343-405; 35, с. 33-34], проаналізувавши, як їх положення втілюються у реальній зовнішній політиці України.

Другий реферат передбачає аналіз 1) участі України у процесах роззброєння в Європі; 2) участі нашої держави у проектах щодо гарантування міжнародної безпеки; 3) викликів і перспектив в даній сфері у зв’язку із закінченням дії радянсько-американських угод про обмеження озброєнь у Європі та зміною розстановки сил в Європі; 4) проблеми ядерної зброї у зовнішній політиці України. У рефераті слід визначити аргументи “за” і “проти” відновлення ядерного статусу української держави (в оборонному, зовнішньополітичному, економічному та технологічному аспектах) [3, 142-156; 4, с. 602-616; 5, c. 24-77; 10, с. 602-616; 18, с. 326-379; 24-25; 28, с. 41-42; 12-14; 26; 32, с. 223-240, 269-286, 408-439, 693-694; 35].

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Бжезінський З. Велика шахівниця. – Львів; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. – 236 с. /download/authors/brzezinski/checkerboard.rar;

  2. Ведернікова І., Котляр А., Мостова Ю. [та ін.] Україна – світу, держава – громадянам // Дзеркало тижня. – 2009. – 22-28 серпня. – №31(759). – С. 1, 2-3.

  3. Вишняк О.І. Соціокультурна динаміка політичних регіонів України. Соціологічний моніторинг: 1994-2006. – К.: Інститут соціології НАНУ, 2006. – 203 c.

  4. Гайдуков Л.Ф. [та ін.] Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.

  5. Горбулин В. Без права на покаяние. – Х.: Фолио, 2009. – 379 c.

  6. Дещинський Л.Є., Панюк А.В. Міжнародні відносини України: історія і сучасність: Навчальний посібник. – Львів: Вид-во НУ “ЛП”, 2001. – 736 с.

  7. Дугин А.Г. Основы геополитики. – М.: Арктогея, 1997. – 490 c. /dugin/chapt05.htm#prg44;

  8. Жук П., Мазур Н., Соломонюк Р. [та ін.] Етнополітична карта світу ХХІ століття / Метод. і предмет. коментарі. – Тернопіль: Мандрівець, 2000. – 240 с. /;

  9. Законодавство України: Інтернет-Портал Верховної Ради // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi;

  10. Зленко А.М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. – Харків: Фоліо, 2003. – 559 с.

  11. Зовнішня політика України: здобутки і проблеми / Ребкало В.А., Шахов В.А. – К.: Знання України, 2007. – 24 с.

  12. Контури європейської безпеки: процес створення / Вонсович О.С. – К.: Знання України, 2007. – 24 с.

  13. Куди прямує Україна? Вибір матеріалів післяконференційних ; [За ред. д-р. Януша Онишкевича]. – Варшава: Фонд центру міжнародних відносин, 2003. – 92 с.

  14. Литвиненко О. Три джерела, три складові частини майбутнього. Наскільки диявольським буде вариво? // Дзеркало тижня. – 2009. – 19-21 серпня. – №30(758).

  15. Михальченко Н.И., Андрущенко В.П. Беловежье. Л. Кравчук. Украина 1991-1995. – К.: Украинский центр духовной культуры, 1996. – 512 с.

  16. Моро-Дефарж Ф. Введение в геополитику. – М.: Конкорд, 1996. – 147 с. /dfrg/content.html;

  17. Мэхэн А.Т. Влияние морской силы на историю, 1660–1783. – М.: Изд-во ACT; СПб.: Terra Fantastica, 2002. – 634 с. /mehen/content.html;

  18. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.

  19. Незалежна Україна в системі міжнародних зв’язків: Навчальний посібник / Катиренчук Б.А., Гетьманчук М.П. [та ін.]. – 2-ге вид. – Львів: Військовий ін-т НУ “ЛП”, 2000. – 240 с.

  20. Рудницький С.Л. Чому ми хочемо самостійної України? / Упор., передмова О.І. Шаблія. – Львів: Світ, 1994. – 416 c.

  21. Слісаренко І. Нові акценти зовнішньої політики України: інформаційно-комунікаційний аспект (продовження) // Персонал. – 2005. – №11. .ua/article.php?ida=157;

  22. Трохимчук С. Україна та світ: геополітичні нариси. – Львів, 1996. – 104 c.

  23. Україна в міжнародних організаціях / Семіков О.В, Фурашев В.М. – К.: Знання України, 2007. – 24 с.

  24. Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.): Підручник. – У 2-х кн. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 1. – 736 с.

  25. Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.): Підручник. – У 2-х кн. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 2. – 496 с.

  26. Україна-НАТО: регіональний вимір (Львів, 6 грудня 2008 р.) ; [Укл. Романюк А., Скочиляс Л.]. – Львів: ЦПД, 2008. /;

  27. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2005 / За ред. О.С. Власюка. – К.: Знання України, 2005. – 608 c.

  28. Українська державність у ХХ столітті (Історико-політологічний аналіз). – К.: Політична думка, 1996. .ua/ukrxx/;

  29. Українське суспільство 1992-2006. Соціологічний моніторинг / За ред. д.ек.н. В. Ворони, д.соц.н. М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАНУ, 2006. – 578 c.

  30. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций ; [Пер. с англ. Ю. Новикова, Т. Велимеева]. – М.: Изд-во АСТ, 2003. – 603 с. /hantington/content.htm;

  31. Хаусхофер К. О геополитике: Работы разных лет. – М.: Мысль, 2001. – 426 с. /haushofer/content.html;

  32. Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.

  33. Шангіна Л. Вік повної дієздатності, або свято яке знову не з нами // Дзеркало тижня. – 2009. – 22-28 серпня. – №31(759). – С. 4.

  34. Ялова О. Міжнародний імідж України // Україна дипломатична: науковий щорічник. – 2004. – Вип. 4. – С. 627-632.

  35. Яку Україну пропонують Україні чи Програми та реальні практики політичних партій України? // Теми залу періодики незалежного інформаційно-аналітичного ресурсу “Діалог.УА”: .ua/theme_full1b25.html?cat_id=44.

ТЕМА 8

УКРАЇНА У СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ

План

  1. Європейський Союз та країни Західної Європи у зовнішній політиці України.

  2. Україна і НАТО: проблеми взаємовідносин.

  3. Відносини України з Росією та країнами СНД.

  4. Українсько-американські відносини.

  5. Розвиток двосторонніх і багатосторонніх відносин з державами Азії, Африки та Латинської Америки.

РЕФЕРАТИ:

  1. Євразійство як обгрунтування зовнішньої політики Російської Федерації щодо України.

  2. Критерії та межі інтеграції України до НАТО.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У першому питанні слід з’ясувати еволюцію стосунків України та ЄС зокрема слід проаналізувати: 1) об’єктивні та суб’єктивні причини вибору курсу на інтеграцію України до ЄС; 2) зародження двосторонніх відносин; 3) європейський курс Л. Кучми; 4) “романтизм” європейського курсу В. Ющенка; 5) подальші перспективи двосторонньої співпраці; 6) інтереси ЄС в Україні; 7) правову базу двосторонніх стосунків [2; 6, 572-596; 12; 15, с. 635-657; 22-23; 29, с. 61-67, 249-262, 496-516; 31, с. 620-625, 653-654, 662-672]. Водночас, слід розглянути політику провідних країн Західної Європи (Великої Британії, Франції, ФРН, Італії) та країн-сусідів (Румунії, Угорщини, Словаччини та Польщі) щодо нашої держави. Варто звернути увагу на: 1) їх інтереси в Україні; 2) спроможність впливати на позиції ЄС та НАТО стосовно України; 3) інтереси нашої країни у цих державах [2; 6; 10, с. 131-139; 12; 15; 22-23; 26; 29, с. 249-262, 429-448, 562-576; 30; 31, с. 76-121, 121-159, 207-216, 219, 240-269, 331-334,339-361, 369-376, 381-382, 675-677].

У другому питанні слід розкрити еволюцію стосунків України з НАТО, а саме: 1) початок співпраці у 1994 р.; 2) постановку питання про приєднання України до НАТО у 2000-х рр.; 3) правову базу двосторонніх відносин; 4) проблеми та перспективи подальшої співпраці. Розглядаючи цю проблему, слід звернути увагу на детермінанти двосторонніх відносин, з’ясувавши 1) настрої українських виборців та істеблішменту; 2) позицію РФ стосовно НАТО; 3) перспективи трансформації самого Альянсу. У цьому питанні також необхідно проаналізувати напрями та результати співпраці держав-членів НАТО з Україною у різних сферах діяльності (політичній, економічній, гуманітарній, військовій тощо) [1-4; 7; 11-12; 20; 22-23; 28, с. 269-286, 332-333, 362-369, 376-387; 29, с. 576-580; 34].

Третє питання присвячене становленню та еволюції українсько-російських стосунків протягом 1989-2009 рр. Йдеться про: 1) становлення відносин УРСР і РСФСР у 1989-1991 рр.; 2) взаємовідносини у період “цивілізованого розлучення” 1991-1995 рр.; 3) “дипломатію без краваток” 1995-2004 рр.; 4) кризовий період двосторонніх відносин 2004-2009 рр. Особливу увагу слід присвятити аналізу основних документів, які регулюють двосторонні відносини України та Російської Федерації. Водночас, слід підкреслити пріоритетність «російського вектору» в українській зовнішній політиці з огляду на історичні, геополітичні та економічні аспекти двосторонніх взаємин, інтереси України в Росії та Росії в Україні. Також необхідно розглянути історію становлення стосунків України з іншими країнами СНД та їх значення для створення противаги Росії, забезпечення України сировиною та робочою силою [2; 6, с. 563-572; 9; 10, с. 107-114; 12; 15, с. 624-635; 16-18; 20-23; 25; 27; 29, с. 51-73, 529-562; 30; 31, с. 204-207, 408-480, 616-619, 635-638, 645-652, 653-662, 678-680, 682-683, 693, 694-697].

При розгляді четвертого питання, слід розкрити еволюцію стосунків України зі США, а саме: 1) позицію адміністрації Дж. Буша-ст. стосовно незалежності України; 2) успіхи і проблеми двосторонніх відносин у 1991-2000 рр.; 3) кризу двосторонніх стосунків у 2000-2004 рр., викликану “касетним скандалом” 2000 р. і зближенням США та РФ після 11 вересня 2001 р.; 4) двостороннє зближення після 2004 р. і укладення Хартії “Про стратегічне партнерство”. Також необхідно висвітлити інтереси США в Україні, напрями двостороннього співробітництва та роль української діаспори у цьому процесі [2; 6, с. 582-586; 10, с. 115-130; 11-14; 15, с. 638-641; 22-23; 24, с. 35-46; 28; 29, с. 476-480, 517-529, 576-590; 30; 31, с. 159-176, 204-206, 216-218, 694-696].

В останньому (п’ятому) питанні необхідно розглянути зовнішню політику України щодо країн Азії, Африки та Латинської Америки, наголосивши на проблемах та перспективах у процесі забезпечення ефективних взаємостосунків з цими країнами [2; 5; 6, c. 590-596; 8; 15, c. 690-713; 19; 22-23; 24, c. 46-171; 29, c. 450-461, 468-476, 576-600; 31, с. 180-197, 205-207, 220,598-599, 636-645; 32-33; 35].

У першому рефераті необхідно розглянути сучасний різновид “євразійства”, як однієї з російських ідейних політичних течій, яка з успіхом претендує на обґрунтування зовнішньополітичного курсу Російської Федерації. Слід пояснити цілі російського євразійства стосовно України [2; 9; 17-18; 25; 27; 30].

У другому рефераті слід розглянути історію відносин України й НАТО та причини, які змусили президентів Л. Кучму та В. Ющенка ставити питання про зближення з НАТО. Також необхідно проаналізувати критерії, які Альянс ставить для кандидатів на вступ до НАТО і проблемні моменти інтеграції України в цю структуру [1-4; 7; 11-12; 20; 22-23; 28, с. 269-286, 332-333, 362-369, 376-387; 29, с. 576-580; 34].

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Безчасний Л. Інтегрування нових членів та партнерів НАТО у військово-економічне співробітництво країн альянсу: висновки для України // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №8. – С. 81.

  2. Бжезінський З. Велика шахівниця. – Львів; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. – 236 с. /download/authors/brzezinski/checkerboard.rar;

  3. Борохвостов В. Україна-НАТО: проблемні питання українського оборонно-промислового комплексу // Стратегічна панорама. – 2005. – №2. – С. 131.

  4. Бураковський І. Оцінка прогресу України в досягненні економічних стандартів євроатлантичної спільноти //  З.С. (Зовнішні справи). – 2007. – №7. /article.html?id=40;

  5. Вельгач Г. Етаноловий кінь у степах України //  З.С. (Зовнішні справи). – 2009. – №2. /article.html?id=331;

  6. Гайдуков Л.Ф. [та ін.] Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 роки): Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.

  7. Гайдуков Л. Альянс без погонів. Наукова та освітня складові в сучасній діяльності НАТО і євроатлантичній інтеграції України // Політика і час (ПіЧ). – 2006. – №6. – С. 3.

  8. Головченко В. “Ліва вісь” Латинської Америки в контексті цивілізаційного вибору України //  З.С. (Зовнішні справи). – 2009. – №1. /article.html?id=311;

  9. Какая Россия нужна Украине? // Теми залу періодики незалежного інформаційно-аналітичного ресурсу “Діалог.УА”: .ua/theme_full13c1.html?cat_id=31;

  10. Камінський А. Вступ до міжнародних відносин: курс лекцій. – Львів: Світ, 1995. – 144 с.

  11. Коломієць О. Інерція альянсу // Дзеркало тижня. – 2009. – 19-21 серпня. – №30(758).

  12. Контури європейської безпеки: процес створення / Вонсович О.С. – К.: Знання України, 2007. – 24 с.

  13. Кузьо Т., Дейчаківський О. Хто і як працює в Америці на Україну // Українська правда: політика. – 12.08.2005 13:24. .ua/ru/news/2005/8/12/31526.htm;

  14. Круподер О. Український лобізм у США: минуле, сучасність, перспективи // Спілка молодих політологів України: Публікації. – Monday, 19 January 2009. /index.php?option=com_content&task=view&id=408;

  15. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А. Смолія. – К.: Альтернативи, 2001. – 736 с.

  16. Перепелиця Г. Теоретичні аспекти асиметричних відносин в українсько-російському контексті // Україна дипломатична. – 2004. – Вип. 4. – С. 580-606.

  17. Россия – Украина: история взаимоотношений / Отв. редакторы: Миллер А.И., Репринцев В.Ф., Флоря Б.Н. – М.: Школа «Языки русской культуры», 1997. – 248 с.

  18. Росія-ХХІ / Россия-ХХІ // Незалежний часопис “Ї”. – 2004. – №31. – 259 с. http://www.ji.lviv.ua/pdf/31.pdf;

  19. Сєров Д.І. Південь України і Близький Схід: стан і перспективи економічної співпраці (на прикладі Одеської області) // Стратегічні пріоритети. – 2007. – №4(5). – C. 185-193. http://www.niss.gov.ua/book/StrPryor/St_pr5/25_Syerov.pdf;

  20. Співробітництво Росії з НАТО / Семіков О.В., Фурашев В.М. – К.: Знання України, 2007. – 24 с.

  21. Україна і Росія в історичній ретроспективі: новітній український державотворчий процес / Відп. ред. В.А. Смолій. – К.: Наукова думка, 2004. – Т. 3. – 621 с.

  22. Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.): Підручник. – У 2-х кн. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 1. – 736 с.

  23. Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.): Підручник. – У 2-х кн. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 2. – 496 с.

  24. Україна і позаєвропейський світ: Навчальний посібник / Гетьманчук М.П., Катиренчук Б.А. [та ін.] – Львів: Військовий ін-т НУ “ЛП”, 2001. – 278 с.

  25. Українсько-російські відносини: злети та падіння / Парахонський Б.О. – К.: Знання України, 2007. – 24 с.

  26. Україна-Польща: перспективи кордонів. Незалежний часопис “Ї Молодий”. – травень 2006. – 78 с. http://www.ji-magazine.lviv.ua/ji-junior/loginov/loginov.pdf ;

  27. Украина – ЕЭП // Теми залу періодики незалежного інформаційно-аналітичного ресурсу “Діалог.УА”: .ua/theme_fullf535.html?cat_id=11;

  28. Україна-НАТО: регіональний вимір (Львів, 6 грудня 2008 р.) ; [Укл. Романюк А., Скочиляс Л.]. – Львів: ЦПД, 2008. /;

  29. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки – 2005 / За ред. О.С. Власюка. – К.: Знання України, 2005. – 608 с.

  30. Українська державність у ХХ столітті (Історико-політологічний аналіз). – К.: Політична думка, 1996. .ua/ukrxx/r10.htm;

  31. Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 710 с.

  32. Шергін С, Рушійні сили Азійсько-Тихоокеанського регіоналізму //  З.С. (Зовнішні справи). – 2009. – №3. /article.html?id=336;

  33. Шергін С. Комплексні проблеми інтеграції в АТР: від Пусанського до Ханойського саміту АТЕС //  З.С. (Зовнішні справи). – 2007. – №6. /article.html?id=18;

  34. Шерр Д. НАТО-60: під тягарем прожитих років // Дзеркало тижня. – 2009. – 11-17 квітня.

  35. Ярошко О. Засади cпівробітництва України у сфері культури з країнами Південно-Східної Азії // Вісник Львів. Ун-ту. Серія філологічна. – 2008. – Вип. 45. – С. 61–70. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/VLNU/Fil/2008_45/7.%20Yaroshko.pdf;

Каталог сайтів до курсу “Зовнішня політика України”

Органи влади України

Офіційне інтернет-представництво Президента України: http://www.president.gov.ua/

Законодавство України: Інтернет-Портал Верховної Ради: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції: http://gska2.rada.gov.ua/pls/site/p_komity?pidid=2076

Комітет Верховної Ради України у закордонних справах: http://comeuroint.rada.gov.ua/

Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони: http://kompnbo.rada.gov.ua/

Верховна Рада України: законодавство України (міжнародні документи): http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=country

Кабінет Міністрів України: http://www.kmu.gov.ua/

Міністерствo закордонних справ України: http://www.mfa.gov.ua/

Представництво України при Європейському Союзі: http://www.ukraine-eu.mfa.gov.ua/eu/ua/550.htm

Рада національної безпеки і оборони України: http://www.rainbow.gov.ua/

Національний інститут стратегічних досліджень при РНБО: http://www.niss.gov.ua/

Національний інститут стратегічних досліджень при РНБО – Одеська філія: http://www.niss.od.ua/

Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБОУ: http://www.niisp.gov.ua/

Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України: http://www.nceai.gov.ua/ua.phtml

Державний комітет статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України: .ua/

Інститут історії України НАН України: .ua/

МЗС країн СНД

Республіки Вірменія: http://www.armeniaforeignministry.am/

Азербайджанської Республіки: http://mfa.gov.az/

Республіки Білорусь: http://www.mfa.gov.by/

Республіки Казахстан: http://www.mfa.kz

Киргизької Республіки: http://www.mfa.kg/  

Республіки Молдова: http://www.mfa.gov.md/

Республіки Таджикістан: http://www.mid.tj/

Республіки Узбекістан: http://www.mfa.uz/

Міжнародні організації

АСЕАН .id/

Всесвітня Организація Охорони Здоров’я: http://www.who.ch/

Всеcвітня Торгівельна Організація: /

Всесвітній Банк: /

Європейський Союз: t/

Європейський Парламент: t/

Європейська Комісія http://ec.europa.eu/

Міжнародна організація з міграції (Представництво в Україні): .ua/

Міжнародні организації, що входять в систему ООН: /

Міжнародний Комітет Червоного Хреста: /

Міжнародний Валютний Фонд: /external/country/ukr/index.htm

Міжнародний Торгівельний Центр (UNCTAD/WTO): /

Міжпарламентська асамблея держав-участників СНД (МПА СНД): /

Міжпарламентська асамблея ЄврАзЕС (МПА ЄврАзЕС): /

НАТО: t/docu/other/ukr/ukraine.htm

ОБСЄ: /

ОДКБ: /

ОПЕК: /

Организація Об’єднаних Націй: /

Представництва міжнародних органiзацій в Женеві:  tl.ch/gi/egimain/ety03.htm

Представництво Європейскої Комісії: t/ua/index.htm

Програма Розвитку ООН (UNDP): /

Рада Європи: t/

Рада Держав Балтійського моря: http://www.cbss.st/

Рада Росія-НАТО (РРН): /htm/RU/index.shtml

Державні установи CША

Уряд США: портал: http://www.firstgov.gov/

Білий Дім: http://www.whitehouse.gov/

Конгрес США: http://www.congress.gov/

Державний департамент США (Міністерство закордонних справ): http://www.state.gov/

Міністерство торгівлі США: http://www.doc.gov/

Міністерство енергетики США: http://www.energy.gov/

Міністерство юстиції США: http://www.justice.gov/

Міністерство безпеки (оборони) США: http://www.defencelink.mil/

Адміністрація з безпеки транспортувань США: http://www.tsa.gov/

Агенція США з міжнародного розвитку (USAID): aid.gov/

Посольство США в Україні: embassy.gov/main_ukr.html

Служба преси та інформації Посольства США в Україні (Відділ преси, освіти та культури): embassy.gov/infocentral_ukr.html

Міжнародні неурядові організації

Фундація “Україна-США”: /ukrainian/u_default.shtml

Рада із зовнішньої та оборонної політики Росії: /

Фонд Конрада Аденауера (представництво в Україні): http://www.kas.de/proj/home/home/47/13/index.html

Українські неурядові організації

Центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова: /ukr/index.php

Міжнародний центр перспективних досліджень: .ua/

Центр дослідження міжнародних відносин: http://cs.cirs.kiev.ua/uk/home.html

Український незалежний центр політичних досліджень: http://www.ucipr.kiev.ua/

Інтернет-портал «Європейський простір»: http://eu.prostir.ua/

Лабораторія законодавчих ініціатив: .ua/

Фонд «Демократичні ініціативи» тема: Євроінтеграція / НАТО: .ua/ua/europe

Український центр політичного менеджменту: .ua/

НАТО: Львівський погляд: /

Євроатлантична Україна: /

Інститут Євро-Атлантичного співробітництва: .ua/

Інститут дослідження Росії: /

Спілка молодих політологів України: /

Всеукраїнська експертна мережа: .ua/

Довідкові видання

Книга фактів ЦРУ: http://factbook.cia.gov/

Довідники про сучасну Україну: http://vlada.kiev.ua/

Електронний довідник з Європейської інтеграції (з сайту Представництва Європейської комісії в Україні): http://www.delukr.ec.europa.eu/home_uk.html

Мережні бібліотеки

Бібліотека з політології, історії політичної думки та кібернетики Михайла Грачова: /

Бібліотека з політичної історії Росії: /

Ізборник – бібліотека з історії України XI-XVIII ст., літературознавства та політології: .ua/

Інтернет-портал Національної бібліотеки ім. В. Вернадського: http://www.nbuv.gov.ua/

Сайт рідкісних мап Олександра Акопяна /index.html

Періодичні видання

Електронне наукове фахове видання «Державне будівництво»: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/index.html

Економічний Часопис-XXI: /ea/

Журнал «Універсум»: .ua/

Суспільно-політичний журнал «З.С. Зовнішні справи»: /

Журнал “Персонал”: .ua/

Незалежний культурологічний часопис “Ї”: http://www.ji.lviv.ua/

Французький щорічник РАН: /

Журнал "Національні інтереси": /

Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини: http://nbuv.gov.ua/portal/Natural/VLNU/texts.html, http://www.lnu.edu.ua/faculty/intrel/visnyk.htm

Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Міжнародні відносини: http://library.vdu.edu.ua/ukr/visnyky/http://nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvvnu/texts.html

Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса: http://www.ipiend.gov.ua/?mid=14

Теми залу періодики незалежного інформаційно-аналітичного ресурсу “Діалог.УА”: „Південний вектор” євроінтеграційної стратегії України .ua/theme_full29c3.html?cat_id=59

Теми залу періодики незалежного інформаційно-аналітичного ресурсу “Діалог.УА”: Украина в геополитических играх 2006-2025 гг. – или – очередное обновление внешней политики: .ua/theme_fullbf4a.html?cat_id=51

Теми залу періодики незалежного інформаційно-аналітичного ресурсу “Діалог.УА”: Вызовы или стимулы глобализации? .ua/theme_full2d1b.html?cat_id=42

Теми залу періодики незалежного інформаційно-аналітичного ресурсу “Діалог.УА”: Ролевые игры: социодрама Украина – ЕС: .ua/theme_fulld902.html?cat_id=39

Теми залу періодики незалежного інформаційно-аналітичного ресурсу “Діалог.УА”: Чи готова Україна „мислити глобально, діяти локально”? .ua/theme_fullbc00.html?cat_id=25

Теми залу періодики незалежного інформаційно-аналітичного ресурсу “Діалог.УА”: Вызовы или стимулы глобализации? .ua/theme_full2d1b.html?cat_id=42

Газета «День»: http://www.day.kiev.ua/

Міжнародний суспільно-політичний тижневик «Дзеркало тижня»: http://dt.ua/

Інформаційне агентство УНІАН: /

Інформаційне агентство Інтерфакс-Україна: .ua/ukr/

Українське національне інформаційне агентство: http://www.ukrinform.ua/ukr/

Українська служба Бі-Бі-Сі: http://www.bbc.co.uk/ukrainian/

Німецька міжнародна радіостанція «Німецька хвиля»: http://www.dw-world.de/ukrainian

Українська служба радіо «Свобода»: /

Українська мережа новин «Кореспондент»: /

Міжнародне інформаційно-аналітичне агентство Washington ProFile: /

Інтернет-газета ForUm: /

Окремі публікації

Україна в міжнародних відносинах: Підручник /book/183/

Вульф Л. Винайдення Східної Європи. Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва. К.: Критика, 2009. /

Геополитика. Учебно-методический комплекс. /programs/geo.htm

От геополитики к хронополитике. Хрестоматия. /geopolit-metod-mat2006/chrestom-geo.html

В.Л.Цымбурский. Геополитика как мировидение и род занятий. /geopolit-metod-mat2006/tsumburs-geo.htm

Геополитика. Тесты. 2005-2006 уч. год. МГПУ \geopolit-metod-mat2006/geopolit-tests-2005-6.htm

Дугин А. Геополитика. Учебник. /geopolit-metod-mat2006/dugin.rar

Нартов Н.А. Геополитика. Учебник. /geopolit-metod-mat2006/nartov.rar

Зміст

Тема 1

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА 7

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ XIV – XVII СТОЛІТЬ.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ 9

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДОБИ «РУЇНИ». ПЕРЕТВОРЕННЯ УКРАЇНИ НА ОБ'ЄКТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН 11

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ 1917-1920 РОКІВ 13

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД (1921-1939 РР.) ТА У ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945 РР.) 16

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УРСР У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1945-1991 РР.) 19

БАЗОВІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ 22

УКРАЇНА У СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ: ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ 25

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

Плани та методичні вказівки

до семінарських занять

для студентів спеціальності

«Міжнародна інформація»

Укладачі Бучин Микола Антонович,

Ільницька Уляна Вікторівна,

Кукарцев Олег Вікторович,

Кучма Леся Олексіївна,

Пасічний Роман Ярославович,

Тишкун Юрій Ярославович,

Турчин Ярина Богданівна.

Редактор Кучма Л.О.

Комп’ютерне верстання Пасічний Р.Я.

Здано у видавництво 22.10.2009. Підписано до друку 26.10.2009.

Формат 60х84 1/16 Папір офсетний. Друк на різографі.

Умовн. друк. арк. 2,2 Обл.-вид.арк. 1,75.

Наклад 100 прим. Зам. 60247.

Видавництво Національного університету «Львівська політехніка»

Реєстраційне свідоцтво серії ДК № 751 від 27.12.2001р.

Поліграфічний центр Видавництва

Національного університету «Львівська політехніка»

вул. Ф. Колесси 2, 79000, Львів

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. Національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних і соціальних наук рада молодих вчених інституту гуманітарних і соціальних наук

    Документ
    Національнийуніверситет «Львівськаполітехніка» Інститутгуманітарних і соціальнихнаук Кафедра історії, теорії та практики культури Рада молодих вчених Інститутугуманітарних і соціальнихнаук Матеріали ...
  2. Міністерство освіти і науки молоді та спорту україни національний університет “ львівська політехніка ” наказ

    Документ
    МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТЛЬВІВСЬКАПОЛІТЕХНІКА” НАКАЗ «­____» ___________ 201_р. м. Львів № ... Ткачик О.І. Мартинюк Т.В. Інститутгуманітарних та соціальнихнаук 3 Документознавство та інформаційна ...
  3. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 0 1135 м Київ проспект Перемоги

    Документ
    ... .lviv.ua Львів, 3-7 вересня 200 Міністерствоосвіти і науки, молоді та спорту України; Національнийуніверситет «Львівськаполітехніка»; НВП «Карат» (м.Львів); Інститут фізики ...
  4. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 01135 м Київ проспект Перемоги (1)

    Документ
    ... .lviv.ua Львів, 3-7 вересня 200 Міністерствоосвіти і науки, молоді та спорту України; Національнийуніверситет «Львівськаполітехніка»; НВП «Карат» (м.Львів); Інститут фізики ...
  5. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 01135 м Київ проспект Перемоги (2)

    Документ
    ... .lviv.ua Львів, 3-7 вересня 200 Міністерствоосвіти і науки, молоді та спорту України; Національнийуніверситет «Львівськаполітехніка»; НВП «Карат» (м.Львів); Інститут фізики ...

Другие похожие документы..