textarchive.ru

Главная > Кодекс


РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.Сфера дії Податкового кодексу України

    1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

    2. Відносини, що виникають у зв’язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України, регулюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Стаття 2.Внесення змін до Податкового кодексу України та спеціальних законів з питань оподаткування

    1. Зміна положень цього Кодексу або законів з питань оподаткування може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу або відповідного спеціального закону з питань оподаткування.

Стаття 3.Податкове законодавство України

    1. Податкове законодавство України складається з Коституції України, цього Кодексу, Митного кодексу України (у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України), законів України, що регулюють відносини, передбачені статтею 1 цього розділу; чинних міжнародних договорів України, якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів з питань оподаткування, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та інших законів з питань оподаткування.

    2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законами України з питань оподаткування, застосовуються правила міжнародного договору.

    3. Контролюючі органи надають податкові консультації у порядку визначеному розділом ІІ цього Кодексу.

Стаття 4.Основні засади податкового законодавства України

    1. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

    2. загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона визнається;

    3. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до усіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

    4. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

    5. презумпції правомірності рішень платника у випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

    6. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами;

    7. соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

    8. економічна ефективність - податки та збори не повинні перешкоджати ефективному розподілу економічних ресурсів;

    9. економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

    10. стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного періоду;

    11. рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення видатків та зручності їх сплати платниками;

    12. єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

    13. Загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.

    14. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов’язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

    15. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Стаття 5.Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами

    1. Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та іншими законами з питань оподаткування та митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього розділу.

    2. У разі коли поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

    3. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, наведеному в інших законах.

Стаття 6.Поняття податку та збору

    1. Податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу, іншого закону з питань оподаткування.

    2. Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

    3. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом або законами з питань оподаткування та митної справи порядку, становить податкову систему України.

Стаття 7.Загальні засади встановлення податків

    1. Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:

платники податку;

об’єкт оподаткування;

база оподаткування;

ставка податку;

порядок обчислення податку;

податковий період;

строк та порядок сплати податку;

строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

У разі, якщо хоча б один із зазначених обов’язкових елементів не визначено, податок вважається не встановленим.

    1. Під час встановлення податку можуть передбачатися підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування.

    2. Розмір, механізм справляння податків і зборів та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

    3. Елементи податку, визначені в пункті 7 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 8.Види податків та зборів

    1. В Україні установлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

    2. До загальнодержавних належать податки та збори, що установлені цим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

    3. До місцевих належать податки та збори, що установлені відповідно до пункту 4 статті4 цього розділу рішеннями сільських, селищних і міських рад в межах їх повноважень і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Стаття 9.Загальнодержавні податки та збори

    1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

      1. податок на прибуток підприємств;

      2. податок на доходи фізичних осіб;

      3. податок на додану вартість;

      4. акцизний податок;

      5. податок на транспортні засоби;

      6. екологічний податок;

      7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

      8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

      9. плата за користування надрами;

      10. плата за землю;

      11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

      12. збір за спеціальне використання води;

      13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

      14. єдиний податок;

      15. фіксований сільськогосподарський податок;

      16. збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);

      17. мито;

      18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

      19. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

    2. Відносини, що пов’язані із установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

    3. Порядок зарахування загальнодержавних податків та зборів до Державного бюджету України, місцевих бюджетів визначається бюджетним законодавством.

    4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Стаття 10.Місцеві податки та збори

    1. До місцевих податків належить:

      1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

    2. До місцевих зборів належать:

      1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

      2. збір за місця для паркування транспортних засобів;

      3. туристичний збір.

    3. Місцеві ради обов’язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

    4. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо установлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

    5. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

    6. Порядок зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом.

Стаття 11.Спеціальні податкові режими

    1. Спеціальні податкові режими установлюються цим Кодексом, і застосовуються у випадках і порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

    2. Спеціальний податковий режим - це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів, а також суб’єктів господарювання, що провадять свою діяльність на певній території.

    3. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів, визначених статтями 9 та 10 цього розділу.

    4. Не визнаються спеціальними режимами податкові режими, що не визначені такими цим Кодексом.

Стаття 12.Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів.

    1. Верховна Рада України установлює на території України загальнодержавні податки та збори та визначає:

      1. перелік загальнодержавних податків та зборів;

      2. перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад;

      3. положення, що зазначені в пунктах 7 - 7 статті7 цього розділу щодо загальнодержавних податків та зборів;

      4. положення, що зазначені в пунктах 7 - 7 статті7 цього розділу щодо місцевих податків та зборів.

    2. До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Криму належить:

      1. установлення на території Автономної Республіки Крим загальнодержавних податків та зборів, зазначених у підпунктах 9 і 9 пункту 9 статті 9 цього розділу, у межах їх граничних ставок, визначених цим Кодексом або законами з питань оподаткування;

      2. зміна розміру ставок податків та зборів, передбачених у підпункті 12 пункту 12 цієї статті, у межах їх граничних ставок, визначених цим Кодексом або законами з питань оподаткування, у порядку, установленому цим Кодексом;

      3. визначення розміру і надання додаткових податкових пільг у межах сум, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим.

    3. До повноважень сільських, селищних, міських рад щодо місцевих податків та зборів належить:

      1. прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів з одночасним затвердженням положення про порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору;

      2. підготовка та прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів здійснюється з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”;

      3. установлення місцевих податків та зборів, за наявності об’єктів оподаткування або умов, пов’язаних із встановленням таких податків та зборів, у межах граничних розмірів ставок та з урахуванням особливостей їх визначення, встановлених цим Кодексом;

      4. прийняття до початку наступного бюджетного періоду рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 серпня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом;

      5. офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є актом законодавства з питань оподаткування місцевими податками та зборами;

      6. у положенні про порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору відповідно до норм цього Кодексу визначаються елементи податку відповідно до статті 7 цього розділу;

      7. у положенні також зазначаються відповідні статті цього Кодексу, згідно з якими платники місцевих податків та зборів, що визначені у рішенні як податкові агенти несуть відповідальність за порушення податкового законодавства;

      8. копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів та положення про порядок їх справляння надсилається у десятиденний строк з моменту оприлюднення до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів;

      9. центральний орган державної податкової служби затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно порядку, встановленому цим Кодексом, а у разі потреби надає методичні рекомендації щодо їх заповнення;

      10. у разі коли сільська, селищна або міська рада не затвердила рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів, з урахуванням коефіцієнтів, визначених цим Кодексом;

      11. сільська, селищна та міська рада, яка прийняла рішення про встановлення місцевого податку чи збору, має право:

а) скасовувати або зупиняти справляння місцевого податку чи збору, крім місцевих податків та зборів, що є обов’язковими для встановлення згідно з нормами цього Кодексу;

б) установлювати стосовно окремих об’єктів оподаткування пільгові ставки місцевих податків та зборів, що не є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу;

Пільги із сплати місцевих податків та зборів визначаються лише у межах сум, що надходять до відповідних місцевих бюджетів у вигляді зазначених місцевих податків та зборів;

      1. не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Стаття 13.Усунення подвійного оподаткування

    1. Доходи, отримані резидентом України (крім фізичних осіб) з джерел за межами України, враховуються під час визначення його об’єкта та/або бази оподаткування у повному обсязі.

    2. При визначенні об’єкта та/або бази оподаткування витрати, здійснені резидентом України (крім фізичних осіб) у зв’язку з отриманням доходів з джерел походження за межами України, враховуються у порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.

    3. Доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

    4. Суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими цим Кодексом.

    5. Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1 Сфера дії Податкового кодексу України

    Кодекс
    1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків
  2. Податковий кодекс україни

    Кодекс
    { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010 N 3205-VI ( 3205-17 ) від 07.04.2011 N 3221-VI ( 3221-17 ) від 07.04.2011 } 
  3. ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 23 грудня 2010 року N 2856-VI, ОВУ, 2010 р., N 101, ст. 3619, від 7 квітня 2011 року N 3205-VI, ОВУ, 2011 р.
  4. ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (4)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 23 грудня 2010 року N 2856-VI, ОВУ, 2010 р., N 101, ст. 3619, від 7 квітня 2011 року N 3205-VI, ОВУ, 2011 р.
  5. ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (5)

    Кодекс
    1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків
  6. Податковий кодекс україни (3)

    Кодекс
    РОЗДІЛ ІХ. РЕНТНА ПЛАТА ЗА ТРАНСПОРТУВАННЯ НАФТИ І НАФТОПРОДУКТІВ МАГІСТРАЛЬНИМИ НАФТОПРОВОДАМИ ТА НАФТОПРОДУКТОПРОВОДАМИ, ТРАНЗИТНЕ ТРАНСПОРТУВАННЯ ТРУБОПРОВОДАМИ ПРИРОДНОГО ГАЗУ ТА АМІАКУ ТЕРИТОРІЄЮ УКРАЇНИ
  7. Податковий кодекс україни (6)

    Кодекс
    РОЗДІЛ ІХ. РЕНТНА ПЛАТА ЗА ТРАНСПОРТУВАННЯ НАФТИ І НАФТОПРОДУКТІВ МАГІСТРАЛЬНИМИ НАФТОПРОВОДАМИ ТА НАФТОПРОДУКТОПРОВОДАМИ, ТРАНЗИТНЕ ТРАНСПОРТУВАННЯ ТРУБОПРОВОДАМИ ПРИРОДНОГО ГАЗУ ТА АМІАКУ ТЕРИТОРІЄЮ УКРАЇНИ 453

Другие похожие документы..