textarchive.ru

Главная > Документ


Ministry of Education and Science of Ukraine

The Ivan Franko National University of Lviv

Solomiya Zinko

Middle Eastern Countries

in the Contemporary International Information Relations

Monograph

Lviv - Liga-Press – 2009

УДК 327.8 (53)

ББК Ф4(53)

З 63

Рецензенти:Парахонський Б. О., д-р філософ, наук (Національний інститут

проблем міжнародної безпеки РНБОУ)

Жангожа Р. Н., д-р політ, наук (Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України)

Соснін О. В., д-р політ, наук (Національна академія державного управління при Президентові України)

Коваль І. М., д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім. І.І. Мечнікова).

Рекомендовано до друку

Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 4/7 від 1.07.2009 р.)

Зінько С. Ю.

З 63 Країни Близького Сходу в сучасних міжнародних інформаційних

відносинах: Монографія. — Львів: Ліга-Прес/ 2009. — 364 с.

ІSВN 978-966-397-118-6

Монографія присвячена дослідженню інформаційного виміру сучасних міжнародно-політичних процесів у близькосхідних країнах в умовах формуван­ня глобального інформаційного суспільства. Розглядається вплив інформаційної революції на розвиток регіонального інформаційного середовища, проведення інформаційно-пропагандистських операцій у близькосхідних конфліктах, аналізуються особливості інформаційного забезпечення зовнішньої політики близькосхідних країн.

Значна увага надається дослідженню публічної дипломатії і ролі "великих держав" у близькосхідному інформаційному середовищі, аналізу інформаційних стратегій близькосхідних діаспорних спільнот у Європі та США, присутності України в близькосхідному інформаційному середовищі.

ББК Ф 4(53)

ІSВN 978-966-397-118-6

© Зінько С. Ю., 2009

© Львівський національнийуніверситет ім. Івана Франка,

2009

ЗМІСТ

Розділ 1Теоретичні аспекти дослідження міжнародних

інформаційних відносин на Близькому Сході 13

1.1. Сучасний стан дослідження міжнародних інформаційних відносин в

регіоні 13

1.2. Теоретичні засади формування інформаційного середовища на

Близькому Сході 17

Розділ 2 Міжнародні інформаційні відносини наБлизькому Сході

в історичній ретроспективі та на сучасному етапі 26

2.1. Ідеологічні та політичні засади формування близькосхідного

інформаційного середовища 26

2.2. Релігійна складова інформаційної політики близькосхідних держав 27

2.3. Етнолінгвістична складова інформаційної політики 35

2.4. Історична традиція панарабізму в ідеологічно-пропагандистському контексті 40

2.5. Роль концепції панісламізму у формуванні осередків інформаційно -

пропагандистської діяльності на Близькому Сході 47

Розділ 3 Впливінформаційної революції на розвиток близькосхідного

інформаційного середовища 54

3.1. Поширення інформаційно-комунікаційних технологій на Близькому Сході 54

3.2. Роль регіональних медіа у формуванні близькосхідного інформаційного

середовища 68

3.3. Кіберпростір як фактор полісуб’єктності інформаційного простору на

Близькому Сході 89

3.4. Контроль над інформаційними потоками: досвід і підходи близькосхідних

країн 112

Розділ 4 Інформаційно-пропагандистська складова близькосхідних

конфліктів: історичні передумови і сучасний стан 120

4.1. Використання інформаційно-психологічного протиборства у

палестинсько-ізраїльському конфлікті 120

4.2. Лівансько-ізраїльський конфлікт як приклад системних конфліктів нового

типу 127

4.3. Інформаційно-психологічні засади ведення іракської військової кампанії 133

4.4. Взаємодія нових і традиційних акторів у близькосхідному

інформаційному середовищі на сучасному етапі 139

Розділ 5 Особливості інформаційного забезпечення зовнішньої

політики країн Близького Сходу 153

5.1. Ісламський чинник у сучасних міжнародних відносинах 153

5.2. Інформаційно-пропагандистські аспекти зовнішньополітичної

діяльності близькосхідних акторів 162

5.3. Інформаційний вимір "близькосхідизації" зовнішньої політики:

Південно-Східна Азія, Магріб, Туреччина 167

5.4. Особливості інформаційного забезпечення зовнішньої політики регіональних

гравців 174

5.5. Інноваційні моделі інформаційного забезпечення держав-реформаторів 204

5.6. Формування інформаційної складової зовнішньополітичного курсу

держав-аутсайдерів 229

Розділ 6 Публічна дипломатія глобальних гравців та діаспорних

спільнот: досвід для України 239

6.1. Роль "великих держав" у близькосхідному інформаційному середовищі 239

6.2. Інформаційні стратегії близькосхідних діаспорних спільнот у Європі та

США 267

6.3. Присутність України в близькосхідному інформаційному середовищі 276

Висновки 284

Література 289

Країни Близького Сходу

у сучасних міжнародних інформаційних відносинах

ВСТУП.

Інформаційні технології генерують зміни не тільки у внутрішній політиці відмінних за рівнем розвитку держав, але й у міждержавних відносинах, у ролі міжнародних організацій, суспільних рухів, фінансових груп, радикальних угрупувань. Якісні зміни фіксуються і у процесі прийняття зовнішньополітичних рішень.

У сучасному світі визначальними стають два діалектично пов’язаних між собою процеси - глобалізація та інформаційна революція. На фоні зростання взаємозв’язку та взаємозалежності між державами відбувається активізація політичної діяльності суб’єктів міжнародного життя, спрямована на реалізацію власних національних інтересів. У результаті між окремими державами загострюється геополітична боротьба у багатоманітних формах, зростаюча жорсткість та безкомпромісність якої свідчать про її актуальність для кожної держави.

Компонентна взаємодія інформаційної революції, релігійно-політичних конфліктів та глобалізації слугує передумовою до якісної перебудови середовища, в якому взаємодіють державні та недержавні актори. Слід зазначити тісне переплетення у регіоні відцентрових і доцентрових інформаційних потоків, локалізаційних та глобалізаційних тенденцій, що завдячує появі феномену глокалізації. Особливістю глокалізаційних процесів на Близькому Сході є їх релігійна, ідеологічна та етнолінгвістична детермінантність, що значною мірою відрізняє їх від аналогічних процесів у країнах Заходу. Боротьба за гегемонію у мусульманському світі переходить у віртуальний вимір. Можна з впевненістю стверджувати, що лідерами стануть гравці, які швидко і ефективно використають наявні інформаційні технології.

Вплив інформаційної революції на близькосхідну регіональну підсистему, беручи до уваги вищезгаданий феномен глокалізації та взаємодію “материнських” та діаспорних інформаційних потоків, не підпадає під класичний сценарій. Зважаючи на той факт, що близькосхідні суспільства нерозривно пов’язані з мусульманською релігійною детермінантою, виникає необхідність дослідження інформаційного чинника на макро- і мезорівнях. Макрорівень передбачає аналіз міжнародних інформаційних відносин на рівні мусульманської умми, у той час як мезорівень сконцентрований на відповідному дослідженні в рамках окремих держав Близького Сходу.

Слід відзначити зростаючу присутність мусульманської детермінанти у сучасних міжнародних інформаційних відносинах, виході на міжнародну арену релігійно-політичних акторів та формування ними власних інформаційно-пропагандистських стратегій, їх участі у глобальному інформаційно-геополітичному протиборстві, яке характеризується комбінаційною та ситуаційною взаємозалежністю альянсів.

На сучасному етапі ісламський чинник у міжнародних відносинах зазнав відчутної трансформації, перетворившись з суто пропагандистського в інформаційно детермінований фактор.

На думку автора, незаперечним є вплив інформаційних технологій на появу нових суб’єктів (віртуальні соціальні спільноти, віртуальні коаліції) та зміну ролі і ваги традиційних та умовно традиційних суб’єктів міжнародних відносин (держави, міжнародні організації, терористичні та радикально-релігійні організації і засоби масової інформації).

У монографії здійснена спроба аналізу міжнародно-політичних процесів, до яких безпосередньо залучені близькосхідні країни, через призму впливу інформаційної революції та розширення регіонального інформаційного простору. Особливий наголос зроблено на еволюції близькосхідного кібертероризму та здійснено комплексний аналіз комунікаційних засобів ведення інформаційних екстремістських операцій.

Особлива актуальність даного дослідження щодо України пояснюється наявністю в державі значної мусульманської спільноти, яка зазнає інформаційних впливів з боку близькосхідних держав. Окрім того, дослідження ролі держав Близького Сходу у глобальному інформаційному середовищі, а також їх національних інформаційно-пропагандистських стратегій має прикладне значення при формуванні зовнішньополітичної стратегії Україні у країнах близькосхідного регіону.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН НА БЛИЗЬКОМУ СХОДІ

У зарубіжній науковій літературі, присвяченій інформаційним технологіям у країнах Близького Сходу, домінують праці, що досліджують вплив інформаційних технологій на діяльність радикальних екстремістських організацій, утворення близькосхідного медіа-простору, а також вплив кіберпростору на формування нових соціальних та релігійних ідентичностей.

Можна виокремити декілька підходів до трактування ролі інформаційних технологій у близькосхідному середовищі та ролі країн Близького Сходу у процесі формування глобального інформаційного простору.

Перший підхід акцентує на інтерпретації інформаційних технологій як інструменту “м’якої влади” та способу реалізації державної публічної політики і загалом відображає американські національні інтереси. У цій концепції близькосхідне середовище виступає об’єктом західної інформаційної стратегії, визначальним стає військово-стратегічний аспект концепції інформаційного простору. Цей підхід, притаманний для Дж. Арквіли і Д. Ронфельда1, Р. Пауера2, В. Швартау3, Д. Роткопфа4, Д. Больєра5 та Дж. Розенау6, є досить неоднозначним, оскільки демонструє значну заангажованість та суб’єктивізм.

Другий підхід, більшпритаманний для дослідників мусульманських країн, основним завданням вважає подолання інформаційного неоколоніалізму, “цифрового розриву” та продукування мусульманської “інформаційної альтернативи”, спроможної скласти конкуренцію західним інформаційним потокам. Представлений працями Х. Аміна7, Ф. Мерніссі8, М. Аїша9, М. Ель-Нававі, та А. Іскандара10, А. А. Махмуда11, Н. Сакр12, переважно акцентує увагу на соціально-політичних, етичних та релігійно-світоглядних аспектах.

НТР спричинила створення інформаційного суспільства, а інформація стає основним знаряддям влади. Зростаюча роль інформації та інформаційних систем лежить в основі концепційінформаційного суспільства (Е. Масуд, Д. Белл, Е. Тоффлер). Елвін і Хейді Тоффлер зазначають: “Ми рухаємося до зовсім іншої структури сил, що розділяє світ на три чітко визначені протилежні ворогуючі цивілізації. Символ першої, як і колись – мотика, другої – конвеєр, третьої – комп’ютер. Народи цивілізації третьої хвилі продають або подають у формі гуманітарної допомоги інформацію та нововведення, менеджмент, нові технології та програмне забезпечення усім іншим народам світу13”.

Розгляд ролі нових інформаційних технологій у сучасних міжнародних відносинах актуальний як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Змінюється і предмет міжнародних відносин, оскільки якісні новації змінюють і процес прийняття зовнішньополітичних рішень. Новітні технології трансформують відносини між державами, сприяють виходу на міжнародну арену нових акторів: суспільних рухів, фінансових груп та релігійно-політичних спільнот.

Нові інформаційні технології впливають на сучасні міжнародні відносини, включно з трансформацією ролі держави у міжнародних відносинах та формами міжнародних конфліктів. Інформаційна революція призвела до докорінного перегляду ролі державного суверенітету і держав у сучасних міжнародних відносинах.14

Термін “інформаційна війна” став активно застосовуватись після проведення операції “Буря в пустелі” у 1991 р., де новітні інформаційні технології були вперше застосовані як засіб ведення бойових дій.15. Однак конфлікт у Перській затоці 1991р. не можна вважати повністю інформаційним, оскільки інформаційні технології використовувалися як “підсилювачі” звичайних озброєнь. Представники теорії інформаційної безпеки та інформаційного тероризму розглядають ”кібервійни” та “інформаційні військові дії” і виокремлюють кілька напрямів дослідження. На емпіричному рівні аналізується використання сучасних інформаційних технологій для підсилення конвенційних методів ведення війни, як у випадку операції “Буря в пустелі”. Також досліджується використання терористичних та насильницьких актів, здійснених за допомогою інформаційних технологій. Глобальна інформаційна війна відрізняється від комп’ютерних злочинів тим, що передбачає ворожі дії з боку супротивника у боротьбі за політичну гегемонію чи лідерство на ринках16.

Значна увага надається вивченню кібертероризму за участю терористичних груп або із залученням спецслужб та урядових кіл держав. Оцінка впливу інформаційних технологій на формування зовнішньої політики і вирішення питань національної безпеки за допомогою ІТ висвітлена в працях В. Оуенса і Дж. Ная.17 Автори виходять за межі поняття “кібервійна” і акцентують увагу на “владі над контентом”, яка трактується як “м’яка влада”18.

Міжнародна політика інформаційної доби означена дослідниками як:

  • кіберполітика. Д. Роткопф вважає, що політика реалізму змінюється кіберполітикою, яка значно розширює коло акторів та сприяє мережевості їх взаємовідносин. Науковець наголошує, що політична та військова влада може бути підсилена інформаційною складовою19. Кіберпростір - ширше поняття, ніж Інтернет, оскільки охоплює електронне інформаційне середовище з високим ступенем взаємодії. Стратегія інформаційної безпеки передбачає захист власних електронних мереж, а також проведення операцій щодо слабких ланок мереж противника;

  • медіaполітика. Л. Едвардс відводить основну роль у формуванні міжнародної політики саме медіа-мережам. Автор стверджує про стійку кореляцію у відкритих політичних системах між урядовими рішеннями і громадською думкою у сфері зовнішньої політики. У закритих системах Близького Сходу вона простежується опосередковано, але демонструє тенденцію до зростання.20 Інформаційний простір є ширшим поняттям, ніж кіберпростір, і охоплює засоби масової інформації (медіасферу), а також громадські інституції, повністю або частково не присутні в Інтернеті. Інформаційна сфера містить військове інформаційне середовище - командування, контроль над комунікаціями, розвідку та системи рекогносцировки.

- ноополітика. Даний підхід, означений Д. Еркілою та Д. Ронфельдом21, охоплює не тільки традиційні засоби масової інформації та кібермедіа, а й концепцію “м’якої влади” та розробку стратегії світового лідерства.22 Ноополітика визначається як новий підхід до державності та прийняття рішень міжнародної ваги і акцентує увагу на понятті “м’яка влада”, яка поєднує вираження ідей, цінностей та норм поведінки, притаманних певному суспільству, за допомогою медіа23. Термін ноосфера, започаткований П. Т. де Шарденом у 1925 р., базується на ідейній домінанті24. Цінність верифікації поняття ноосфера на близькосхідний простір очевидна, оскільки дозволяє дослідити ідеологічні аспекти залучення країн регіону у сучасні міжнародні відносини з врахуванням функціонування близькосхідного інформаційного простору.

- мережева політика. Термін запропонований Д. Больєром для означення пріоритетності мережевої форми організації сучасних міжнародних відносин.25 На думку французьких філософів Ф. Гаттарі і Ж. Дельоза, розрізняють два типи культур – ті, які ростуть з коренів і кореневищ. Перші, в т.ч. мусульманська цивілізація, вертикально ідуть коренями у минуле, культури з горизонтальними кореневищами проникають ззовні. На думку дослідників, глобалізація сприяє переходу від кореневих цивілізацій до кореневищевих, завдяки чому відбувається витіснення вертикальних зв'язків горизонтальними, ієрархічне управління змінюється мережевим26. Колективна ідентичність, щовиокремлюється М. Кастельсом як основний рушій сучасних міжнародних відносин27, виступає джерелом спротиву мережевому суспільству, яке артикулює свої інтереси завдяки використанню інформаційних технологій28.

Термін “публічна дипломатія” окреслює діяльність, яка раніше означалась як пропаганда. Дж. Мелон стверджує, що публічна дипломатія є процесом “безпосередньої комунікації з населенням інших країн… з метою впливу на їх мислення. У більшості випадків метою є вплив на політику, здійснювану іноземним урядом шляхом впливу на громадську думку даної держави”.29

К. Адельман розширює поняття публічної дипломатії, визначаючи її як “атрибут зовнішньої політики”, що пропагує цінності та світогляд певної країни і створює сприятливе середовище для їх поширення та сприйняття за кордоном30. Завдання публічної дипломатії реалізується за допомогою піар-кампаній у закордонних ЗМІ, розповсюдження друкованих та відеоматеріалів, фінансування телерадіомовлення на іноземних медіа-ринках31. Публічна дипломатія використовує низку інструментів - програми освітнього обміну, участь у міжнародних виставках та фестивалях, заснування культурних центрів в іноземних країнах та використання міжнародного мовлення.32

Американський політолог Д. Най розрізняє три рівноцінні види публічної дипломатії. До першого типу належать щоденні повідомлення, які роз’яснюють контекст рішень внутрішньої і зовнішньої політики. Другий тип представлений стратегічною комунікацією, яка концентрується на ключових темах або політичних ініціативах. Третій тип публічної дипломатії здійснюється за допомогою стипендій, обмінів, підготовки кадрів та конференцій.33

Формування глобального інформаційного суспільства призвело до перегляду постулатів у геополітиці, зокрема, близькосхідній, що знайшло відображення у працях представників теорії “динамічної геополітики”. Основні якісні зміни, що визначають нові умови і зміст геополітичної конкуренції у глобальному інформаційному суспільстві, наступні:

-розширення поняття геополітичного простору та простору геополітичної конкуренції;

-зміна оцінки стратегічно важливих ресурсів;

-зміна вибору і оцінки традиційних союзників і супротивників у геополітичній боротьбі;

-поява нових суб’єктів геополітичної конкуренції (віртуальні соціальні спільноти; віртуальні коаліції); переосмислення ролі традиційних (держави, їх коаліції і союзи; міжнародні організації) та умовно традиційних суб’єктів (незаконні збройні формування і організації терористичного, екстремістського, радикально-політичного та радикально-релігійного спрямування; засоби масової інформації і масової комунікації );

-ймовірність безконфліктного поєднання співробітництва і протиборства у геополітичних відносинах;

-зміна категорій оцінки сили суб’єктів геополітичної конкуренції в інформаційно-психологічній сфері.

Традиційна геополітична експансія здійснювалася шляхом територіальних завоювань та встановлення військово-політичних сфер впливу. Натомість сучасна інформаційна експансія знаходить вираження у безперервному полілінійному процесі, спрямованому на множину об’єктів, що, у свою чергу, породжує комплекс різнопланових конфліктів. “Мирна” експансія здійснюється багатьма державами та їх об’єднаннями одночасно, що спричиняє певне експансійне взаємопроникнення.34

Залежно від сфери діяльності геополітична експансія може набирати інформаційно-пропагандистських (інформаційний вплив та інформаційне домінування) та культурно-світоглядних (вестернізація, ісламізація, культурне проникнення) форм. Геополітична експансія може здійснюватися шляхом політичного диктату чи економічного поневолення, а також набувати форми демографічної чи територіальної експансії.

У політичній сфері дедалі більшого значення набувають не силові, а інформаційні та ідеологічні фактори. При веденні традиційних військових дій зростає частка і значення інформаційної боротьби, свідченням чого є збройні конфлікти та локальна війна у Перській затоці (1991 р.), акції в Афганістані (2002 р.), Іраку (2003 р.)35 та Лівані (2007 р.).

Застосування інформаційної складової у геополітиці призвело до революційного перевороту. Інформаційний простір посів визначне місце у геополітичному просторі, докорінно змінивши його, висуваючи на перший план нові індикатори ступеня і меж контролю за ресурсами розвитку. Конфігурацію нового геополітичного простору визначає наявність і пропускна здатність оптиковолоконних мереж зв’язку та можливості криптозахисту36. Незважаючи на демократичність Інтернет-технологій, потрібно враховувати використання інформаційних ресурсів для просування внутрішньо- і зовнішньополітичних цілей держав. Вплив на громадську думку через Інтернет стає одним із ключових факторів при формуванні стратегічних пріоритетів держав.37

Низка представників теорії цивілізаційної конфліктології, зокрема, Б. Барбер та С. Хантінгтон, висвітлюють вплив сучасних інформаційних та комунікаційних технологій у максимально широкому контексті, поєднуючи у цілісній системі питання національної безпеки, світової політики, глобальної економіки та локальної ідентичності. Хантінгтон наголошує, що дев’ять цивілізаційних груп стали примордіальним чинником світової політики, витісняючи з домінуючих позицій інформаційні технології та пропагандистську діяльність. У цьому контексті ІТ виступають інструментом цивілізацій, а не їх детермінантою, тому вплив західних інформаційних технологій на ціннісні установки та потенційну мобілізацію представників інших цивілізацій, особливо ісламської, є незначним. Автор зазначає38, що інформаційні чи пропагандистські повідомлення трактуються через призму ідентичностей та систему цінностей індивіда, наприклад, повідомлення про бомбардування Багдаду по-різному сприймається західною та ісламською аудиторією. При цьому Хантінгтон наголошує, що ІТ можуть стати могутнім інструментом для маніпуляцій елітою, оскільки глобальні комунікації виступають найбільш яскравим виразником західного домінування, “що сприяє використанню інформаційних технологій владною верхівкою незахідних держав з метою подолати західний імперіалізм та утвердити свою локальну ідентичність”39. У такому трактуванні ІТ стають “основним джерелом непокори та ворожості незахідного населення до Заходу”40. Дотичною є концепція Р. Каплана, який вважає цивілізації та їх сутнісне протистояння позачасовим та фундаментальним чинником конфліктогенності.

Більш інформаційно-акцентований підхід притаманний для Б. Барбера. Як і Хантінгтон, він розглядає конкуруючі установки цивілізацій та інших спільнот на суспільні норми та технології. Згідно з першим сценарієм, можлива ретрайбалізація глобальних спільнот та масштабні збройні сутички, “балканізація” націй-держав з конфліктом культурно-релігійних ідентичностей. При цьому джихад розглядається як сукупність локальних ретроградних поглядів, спрямованих проти технологічного прогресу, інтегрованих ринків та модернізації. Другий сценарій передбачає “Мак-Дональдизацію” - єднання економічних, технологічних та екологічних ресурсів у питаннях інтеграції та уніфікації41. Найбільшим внеском Б. Барбера у дослідження впливу інформаційних технологій на сучасні міжнародні відносини є акцент на взаємопроникності універсальних та локалізуючих тенденцій в інформаційній революції. Інструменти інформаційної революції стають зручною зброєю для прихильників джихаду,42 який “отримає незаперечну перевагу у короткостроковій перспективі, тоді як гомогенізаційні зусилля Мак-світу у далекосяжній перспективі створять макропростір з ефективними важелями впливу на глобальні інформаційні та комунікаційні потоки”43 .

Інформаційна революція сприяє ерозії суверенітету, особливо в ієрархічних суспільствах. Державний “суверенітет“ у цьому контексті означає кредит довіри до уряду та його авторитетність як серед власного населення, так і серед впливових зовнішніх акторів. Глобалізація впливає на задіяних суб’єктів доцентровим та відцентровим шляхом, використовуючи нові інформаційні та комунікаційні технології. Відцентрові атаки на державний суверенітет, підсилені сучасними ІТ, відбуваються завдяки транснаціональним потокам, порушуючи рівновагу у традиційно підконтрольних державі сферах. Питання поліцентричності, фрагментарності, глокалізації інформаційних потоків та поділу “центр-периферія” найбільш ґрунтовно досліджені в працях представників теорії транснаціоналізму.

Відомий дослідник Д. Розенау вказує на зростання взаємозв’язків між глобалізаційною та локалізаційною динамікою, пом’якшуючи поляризацію сучасних міжнародних процесів. Розенау окреслив дані взаємодії як фрагментацію44, яка охоплює інтеграцію-дезінтерграцію, локалізацію-глобалізацію та централізацію-децентралізацію як основні дихотомні моделі - чинники сучасної нестабільності45. Динаміка міжнародного середовища підсилюється антагонізмом території та кіберпростору.

Із чотирьох передумов фрагментації, виділених Розенау, на увагу в інформаційно-трансформаційному аспекті заслуговують технологічна та організаційна революції. Технологічна революція підсилила обмін ідеями, інформацією та фінансовими потоками, а “технологічний вибух” каталізував нівелювання суверенітету держав та послаблення територіальної детермінанти міжнародної політики із подальшим акцентуванням на медійній, фінансовій та технологічній, ідеологічній та релігійній детермінанті46. Організаційна революція сприяла ослабленню традиційних центрів впливу та влади, а “організаційний вибух” - поширенню мережевих і асоційованих утворень47. Автор акцентує увагу на біфуркації глобальних структур, яка породжує суперництво між традиційною державоцентричною та мультицентричною моделлю у складі розрізнених акторів на кшталт етнічних та релігійних груп, неурядових організацій, транснаціональних утворень та індивідуальних акторів.

На противагу локалізації, прихильники гіперглобалізаційної школи стверджують, що на зміну національним публічним просторам приходить “глобальне село”48, медіа перетинають державні кордони та виходять на глобальний рівень49. Новий термін “глокалізація”, як синтез понять локалізація і глобалізація, бере початок з японської бізнес-практики, описуючи глобальний підхід до локальних умов. Автор терміну Р. Робертсон50 стверджує, що глокалізація є науково конкретизованим поняттям для опису одночасності та взаємопроникності процесів глобалізації51. Інформаційний аспект глокалізації передбачає глобалізовану подачу локальних подій та локалізаційне висвітлення глобального52.

Новітні технології дозволяють індивіду чи сукупності індивідів стати видавцями, передавачами, авторами інформаційно значущого інтерактивного контенту. Дослідник Д. Слевін зазначає, що Інтернет стирає звичну дихотомію між продуцентом та реципієнтом53. З іншого боку, суверенітет держави підривається глобалізацією інформаційних технологій на двох рівнях. На першому рівні сателітарне телебачення та Інтернет мінімізують суверенне право держави контролювати інформацію у межах власних кордонів, на другому використання інформаційних технологій при здійсненні фінансових операцій підриває суверенітет держави на наднаціональному рівні. У той же час актори на субнаціональному рівні отримують доступ до нових інформаційних технологій та медіа, що дозволяє оминати державний рівень при здійсненні міжнародних контактів54.

Згідно з визначенням радника Держдепартаменту США з використання кіберпростору для ведення публічної дипломатії В. Партріджа, останню можна визначити як практичне застосування “м’якої влади55”. На його думку, “м’яка влада” містить елементи переконання, публічної інформації, освітніх ініціатив, комунікації, культурних обмінів та економічних інструментів на кшталт інвестицій. Значення даних важелів впливу зростає, оскільки глобальні агенції новин та кіберпростір створюють міжнародну платформу для інформування громадськості та подальших дискусій.

Під іншим кутом зору розглядає роль Інтернету доповідь Брукінгса про публічну дипломатію.56 Молоде покоління на Близькому Сході, яке активно використовує Інтернет, толерантніше ставиться до західних цінностей, тому дослідник окреслює Інтернет-технології як наріжний камінь експансії американської дипломатії. Однак молодь, як найперспективнішого користувача Мережі, використовують і радикальні угрупування.

Дискусія щодо впливу інформаційної революції на регіон триває у колах близькосхідної технічної еліти понад десятиліття. Зокрема, сирійський науковець С. Хіямі зазначає, що вже на початку 1990-х рр. стало очевидним, що відставання щодо освоєння нових інформаційних технологій може призвести до негативних економічних тенденцій57. За винятком Ізраїлю, усі країни регіону визначались американським дослідником Р. Хандлі як “суспільства інформаційного конфлікту”, оскільки спостерігається значне розмежування між прихильниками традиційної культури та адептами інформаційного суспільства58.

У 1994 р. знаний дослідник впливу інформаційних технологій Г. Буркхард зауважив, що поширення новітніх інформаційних технологій на Близькому Сході здебільшого відбувалося за типовим для країн “третього світу” сценарієм. Зокрема, впровадження технологій не задовольняло реальних потреб, практичне застосування ІТ ускладнювалось низьким рівнем задіяного персоналу, не прийняті національні стратегії використання новітніх інформаційних технологій.59 У той же час американський науковець С. Гудмен відзначив провідну роль близькосхідної академічної еліти у популяризації ІКТ, зокрема, Інтернету60.

Відомий дослідник медіа-простору М. Прайс вважає, що контролюючі дії держав в інформаційній сфері можна розділити на чотири категорії: прийняття законів; ініціювання переговорів і досягнення домовленостей; впровадження контролюючих технологій, застосування сили. Особливого значення зовнішня інформаційна політика мусульманських держав Близького Сходу набуває у світлі міжнародної боротьби з тероризмом. Як зазначає Прайс, країни, які з дедалі меншим успіхом контролюють зовнішні інформаційні потоки, прагнуть впливати на інформацію, яка передається за допомогою супутникових чи Інтернет-технологій.61 Дане твердження знаходить практичне втілення у зовнішньополітичній стратегії держав Близького Сходу, які володіють необхідним технологічним потенціалом для здійснення активної медіа- та кіберполітики, зокрема, Ірану, Саудівської Аравії, ОАЕ.

Достовірність та переконливість стають стратегічним ресурсом, асиметричне володіння можливостями фільтрування та ідеологічної обробки інформації перетворюється на основний елемент влади. Достовірність не завжди є похідною від реальних фактів, вагому роль відіграють культурні матриці та система цінностей суспільства, у даному випадку арабського62.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Annual report 2006 faculty of chemical and food technology

    Документ
    ... ová, M., Fikar, M.: Using the LMS Moodle inProcess Dynamics Education. Editor(s): M. Huba, InProc. of 7th International Conference Virtual university ... Lvov Polytechnic NationalUniversity, Institute of Economics and Management, Ukraine Pedagogical ...
  2. Aaby Peter 1984 Epidemics Among Amerindians and Inuit

    Документ
    ... - andSelenium-Levels inContemporaryand Ancient Greek Teeth inRelation to ... intheMiddle Kingdom. In: A. Rosalie David, ed. Sciencein Egyptology: Proceedings oftheSciencein Egyptology Symposia. Manchester, U.K.: Manchester UniversityPress ...
  3. International Society for Environmental Ethics

    Документ
    ... Universityof New York Press, 1993. (v6,#2) Sloan, Gail L., and Welton, Bill, "Haskell Indian NationsUniversity: Holistic Educationinthe ...
  4. The university of north carolina appendix c request for authorization to establish a new degree program

    Документ
    ... Program, (Federal Ministryofthe) Department ofEducation, Scienceand Technology, (thru’ TheUniversityof Newcastle), HEEP (Higher Education Equity Program ...
  5. The university of north carolina

    Документ
    ... Program, (Federal Ministryofthe) Department ofEducation, Scienceand Technology, (thru’ TheUniversityof Newcastle), HEEP (Higher Education Equity Program ...

Другие похожие документы..