textarchive.ru

Главная > Закон

1

Смотреть полностью

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Галузева структура сільськогосподарських підприємств є складним і багатоплановим явищем. Формування і зміна галузевої структури як закономірний процес розвитку суспільного поділу праці визначаються сукупністю дії найрізноманітніших факторів, а також особливостями економічної системи виробництва. Галузева структура сільського господарства у цілому і окремих сільськогосподарських підприємств, закономірності її формування й шляхи удосконалення відносяться до числа найважливіших проблем аграрної економічної науки. Вивчення галузевих структур сільськогосподарських підприємств показує, що ефективність виробництва сільськогосподарської продукції, галузі і підприємства у цілому в значній мірі залежать від складу і співвідношення галузей. Визначення найбільш ефективного поєднання галузей у господарствах ― найважливіша проблема побудови і ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств.

Галузева структура сільськогосподарського виробництва на макро- і мікрорівнях є предметом наукового дослідження багатьох авторів. Теоретичні основи формування раціональної галузевої структури сільськогосподарських підприємств є предметом дослідження відомих вчених-теоретиків цього напрямку економічної науки ― Т. Л. Басюка, Н. П. Борисенка, Д. Ф. Вермеля, Л. М. Зальцмана, С. Г. Колєснєва, І. І. Лукінова, М. Ф. Мєдвєдєва, К. П. Обо-лєнського. Тенденції зміни галузевих пропорцій на макроекономічному рівні вивчалися у роботах В. Я. Амбросова, В. Г. Андрійчука, В. І. Бойка, О. В. Крисального, П. М. Макаренка, О. М. Онищенка, П. Т. Саблука, М. Ф. Соловйова, В. Й. Шияна, В. В. Юрчишина. Проблемам формування галузевої структури у сільськогосподарських підприємствах приділено багато уваги такими науковцями, як І. І. Замєтин, Л. Ю. Мельник, Ю. С. Коваленко, М. І. Ковальчук, М. Й. Малік, Н. Г. Маслак, І. Г. Міхаліна, В. Я. Месель-Веселяк, В. М. Нелеп, Н. В. Статівка, А. Д. Топалов, А. О. Шепіцен, М. Д. Щетинін та ін. Ґрунтовні дослідження з проблем оптимізації галузевої структури та спеціалізації сільськогосподарських підприємств проводили Г. О. Андрусенко, Л. М. Анічін, М. Є. Браславець, Н. Г. Гончаренко, І. І. Жадан, М. В. Калінчик, Р. Г. Кравченко, А. А. Омельяненко, В. Г. Рижков, В. Д. Савченко та ін.

Ринкові трансформації в аграрному секторі економіки України супровод-жуються негативними тенденціями: різко скорочується обсяги виробництва продукції, залишається низькою ефективність сільського господарства. За роки ринкових трансформацій у сільському господарстві України посилилася струк-турна і технологічна розбалансованість виробництва. Незважаючи на деякі позитивні зрушення в останні роки структура сільськогосподарських підприємств залишається деформованою і занадто інертною. Сільськогосподарське виробництво характеризується процесами деіндустріалізації праці і зниження рівня концентрації виробництва в окремих галузях, значним рівнем залежності від зовнішніх ринків.

Відбувається різке скорочення обсягів виробництва продукції тваринниц-

тва і зниження її питомої ваги у структурі валової і товарної продукції сільського господарства. При цьому слід підкреслити, що одночасно ліквідовані як ведучі галузі ― молочне і м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство. Витіснення традиційних галузей призвело до зменшення обсягів продукції вітчизняного виробництва на продовольчому ринку, особливо тваринницької продукції. Це у свою чергу стало причиною зростання цін, падіння споживчого попиту населення та різкого зменшення споживання продуктів харчування, а також збільшення імпорту продукції, що становить загрозу національній продовольчий безпеці країни. Такий напрямок формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств обумовлює обмеженість виробництва, низьку конкурентоздатність та ефективність.

Необхідно відмітити, що до останнього часу економічні дослідження по цих питаннях мали, як правило, загальний характер, що у певній мірі пояснювалось недостатньою статистичною інформацією, слабо досліджувались еко-номічна ефективність структурних зрушень і фактори, що обумовлюють зміни у галузевій структурі сільськогосподарських підприємств.

Усе вищевикладене обумовило актуальність теми дослідження дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідженя є складовою тематичного плану НДР кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу ХНАУ ім. В. В. Докучаєва з проблеми: «Розробити пропозиції по економічному механізму господарювання в реформованих сільськогосподарських підприємствах» (номер державної реєстрації 0101 U00663), скоординований з програмою наукових досліджень ННЦ ІАЕ УААН.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення головних закономірностей і тенденцій у зміні галузевої структури сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі розвитку економіки, обґрунтування напрямів її удосконалення та розробка методики проектування спеціалізації та галузевої структури сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:

  • провести ретроспективну оцінку умов і тенденцій формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств в Україні та у розвинених країнах світу, обґрунтувати роль факторів, що впливали на закономірності її розвитку;

  • визначити й узагальнити методологічні підходи до формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств у ринкових умовах;

  • розробити проектні варіанти спеціалізації та поєднання галузей у сільськогосподарському підприємстві, що спеціалізується на виробництві продукції тваринництва;

  • розробити методику і здійснити моделювання перспективних виробничих типів господарств, сформованих з обмеженої кількісті товарних галузей;

  • удосконалити методичні підходи до економічної оцінки різних варіантів поєднання галузей сільськогосподарського підприємства, які розглядалися як

самостійні інвестиційні проекти;

  • визначити вплив структурних зрушень на економічну ефективність використання землі, основних виробничих фондів і трудових ресурсів, на зниження витрат та підвищення ефективності виробництва.

Об’єктом дослідження є галузева структура сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації форм власності і господарювання.

Предметом досліджень є питання теорії, методології і практики формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств, можливості й напрямки подальших перетворень у сільськогосподарських підприємствах як об’єкта господарської діяльності.

Методи дослідження.Методологічною і теоретичною основоюдисертаційної роботи є діалектичний метод і системний підхід до пізнання економічних явищ і процесів, згідно з яким всі об’єкти розглядаються не ізольовано, а у взаємному зв’язку та у процесі постійного розвитку.

Вирішення поставлених завдань забезпечувалося використанням загальнонаукових методів дослідження. За допомогою методу наукової абстракції уточнено основні поняття і характеристики розміщення, спеціалізації та галузевої структури сільськогосподарських підприємств, сформульовано основні ознаки цих явищ і встановлені закономірності її розвитку. При дослідженні ефективності використання виробничих ресурсів у процесі аналізу застосовувались методи аналізу і синтезу (при дослідженні ефективності окремих видів ресурсів); монографічний при аналізі й оцінці окремих типових явищ і досвіду передових господарств); розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні економічної ефективності варіантів інвестиційних проектів); балансовий (для забезпечення пропорційності на всіх стадіях розробки перспективної галузевої структури); економіко-статистичний метод, зокрема його прийоми: статистичне спостереження, групування, економетричне моделювання, порівняння, абсолютне та відносне відхилення (при аналізі того чи іншого фактора у русі та розвитку, а також при встановленні закономірностей між факторіальними і результативними показниками економічних явищ і процесів); графічний метод (для наочного відображення отриманих результатів); економіко-математичний метод, за допомогою програмного забезпечення Microsoft, PLP–88 (розроблено оптимальну галузеву структуру підприємства, що забезпечує найкращий варіант використання ресурсів).

Інформаційною базою були закони України, укази Президента України, постанови Уряду, інші нормативні акти, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, річні звіти сільськогосподарських підприємств, публікації наукових установ, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, власні емпірічні дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження складає сукупність таких результатів теоретико-методичного і практичного характеру:

вперше:

  • обґрунтована стратегія формування галузевої структури сільськогоспо-

дарських підприємств в умовах трансформації форм власності і господарювання з урахуванням територіально-зонального розташування промислово-переробних підприємств і комплексів, а також вимог продовольчої безпеки, ефективного використання ресурсного потенціалу та конкурентних переваг крупнотоварного спеціалізованого виробництва;

удосконалено:

  • методичні підходи до аналізу умов і факторів, які впливають на напрям розвитку галузевої структури сільськогосподарських підприємств з урахуванням нових тенденцій суспільного поділу праці та особливостей сучасного стану розвитку економіки регіону;

  • пропозиції щодо підвищення економічної ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств та стратегії їх розвитку на основі удосконалення галузевої структури з використанням комп’ютерних технологій;

  • підходи і прийоми оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів з урахуванням строку окупності та приведених витрат на одиницю продукції, що забезпечують вибір найбільш ефективного з них;

дістали подальшого розвитку:

  • теоретичні, методологічні і методичні засади розміщення, спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва в умовах трансформації форм власності і господарювання й з урахуванням формуванння конкурентоспроможних сільськогосподарських підприємств;

  • рекомендації щодо прискореного розвитку аграрного сектора економіки на основі створення системи крупнотоварних спеціалізованих сільськогосподарських підприємств, що передбачає впровадження науково обґрунтованої спеціалізації і концентрації виробництва та розробки перспективних виробничих типів;

  • методики щодо прогнозування розміщення і спеціалізації сільськогосподарських підприємств на регіональному рівні з урахуванням ресурсного потенціалу, технічних, організаційно-економічних і соціальних умов їх функціонування;

  • методи і прийоми до побудови економіко-математичної моделі поєднання галузей сільськогосподарських підприємств з урахуванням наявного ресурсного потенціалу, ринків збуту, власних ресурсів та змін кон’юнктури внутрішнього ринку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні й апробації системного підходу до формування високоефективного сільськогос-подарського виробництва на основі удосконалення галузевої структури, направленої на підвищення економічної ефективності галузі.

Результати дисертаційного дослідження та пропозиції щодо удосконалення галузевої структури виробництва сільськогосподарських підприємств схвалені та прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 14-4-308 від 4.09.2007 р.), Управлінням агропромислового розвитку Харківської район-

ної державної адміністрації (довідка № 125 від 5.07.2007 р.), ПСП ”Чистоводів-

ське“ Ізюмського району Харківської області (довідка № 314 від 15.08.2007 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва при викладанні таких курсів: «Організація виробництва», «Планування у підприємствах і організаціях АПК» (довідка № 802 від 27.08.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею автора та має наукове і практичне значення. Всі його основні положення, висновки та пропозиції виконані і опубліковані самостійно і відображають особистий внесок автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом особистого дослідження здобувача.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися на щорічних наукових семінарах і конференціях ХНАУ ім. В. В. До-кучаєва. Основні положення дисертаційних досліджень доповідалися автором і одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 р.), “Сталий розвиток аграрного сектора економіки“ (м. Харків, 2004 р.), “Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні” (м. Харків, 2006 р.), “Інтенсифікація і сталий розвиток сільського господарства (м. Харків, 2006 р.), “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства (м. Харків, 2007 р.), “Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения» (м. Бєлгород, 2007 р.).

Публікації. Основні результати наукових досліджень опубліковані у 11 наукових працях, з якихтри написані у співавторстві, решта є одноосібними. Загальний обсяг праць становить 2,75 умов.-друк. арк., у тому числі у фахових виданнях 10 праць.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел з 180-ти найменувань, 22 додатків. Викладена на 211 сторінках комп’ютерного тексту, з них основний текст займає 181 сторінки. У роботі міститься 41 таблиця, 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи формування галузевої структури сільськогосподарських підприємстврозглядаються сутність, необхідність та принципи формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств в Україні та закордоном, аналізуються переваги та недоліки диверсифікації виробництва, обґрунтовуються методичні підходи до аналізу ефективності змін у галузевій структурі виробництва. Галузева структура будь-якого сільськогосподарського підприємства є основою при формуванні організаційно-виробничої структури, професійного і кваліфікаційного складу трудових ресурсів, інфраструктури. При трансформаційних структурних змінах поєднання головних і додаткових галузей повинне забезпечити раціональне використання виробничого потенціалу підприємств різних організаційно-правових форм, забезпечити максимальну окупність авансованого у виробництво капіталу, фінансову стабілізацію підприємства.

Перехід до ринкових відносин і необхідність створення конкуренто-спроможного сільськогосподарського виробництва потребує радикальної зміни структури виробництва, розробки відповідної теорії, яка б розкривала передумови, закономірності й фактори, що зумовлюють застосування принципово нових методів регулювання структурних зрушень.

Трансформація форм власності і господарювання у сільському господарстві супроводжується деконцентрацією виробництва, деформуванням галузевої структури підприємств всіх форм власності, руйнуванням системи спеціалізованих господарств, спадом інтенсивності головних отраслей, зниженням ефективності всього авансованого у виробництво капіталу. Такі напрями і закономірності зміни у галузевій структурі сільськогосподарських підприємств не є закономірністю у розвитку сільського господарства, а є результатом помилкової стратегії аграрних реформ при трансформації форм власності і господарювання.

В останній час стала поширеною думка серед дослідників про переваги диверсифікації, або багатогалузевої структури виробництва у сільськогоспо-дарських підприємствах. Ця точка зору, на наш погляд, є глибоко помилковою. По-перше, цій точці зору суперечить світовий досвід передових країн світу, і перш за все досвід США, Канади, країн Європи. По-друге, ігноруються та зводяться нанівець переваги дії закону суспільного поділу праці, що виступає одним із важливих умов науково-технічного прогресу і раціоналізації суспільної праці. По-третє, при здійсненні стратегії диверсифікації обмежуються можливості підприємств для зниження затрат на основі впровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій. Особливо це стосується великих підприємств, що організують виробництво на промисловій основі.

Удосконалення галузевої структури сільськогосподарських підприємств— це безперервний і складний процес. Вивчення наукових публікацій з проблем структурних змін у виробництві дозволили сформулювати ряд інших проблем, які є предметом дослідження у дисертаційній роботі.

У другому розділі “Тенденції структурних зрушень і фактори формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств в умовах трансформації форм власності і господарювання” досліджуються основні напрямки зміни галузевої структури сільськогосподарських підприємств; дається оцінка структурним зрушенням, проаналізовані умови та фактори формуван-

ня галузевої структури сільськогосподарських підприємств; визначено особливості формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств на сучасному етапі розвитку аграрного сектора економіки.

На початку 90-х років минулого століття в Україні був проголошений курс на пріоритетний розвиток села. Однак у процесі реформування аграрного сектора економіки не були створені умови для формування високоефективної моделі конкурентоспроможних сільськогосподарських підприємств. Унаслідок цього ринкові трансформації в аграрному секторі економіки Харківської облас-

ті супроводжувалися негативними тенденціями (табл. 1).

Таблиця 1

Окремі показники діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області

Показники

1990 р.

2000 р.

2002 р.

2004 р.

2006 р.

Валова продукція сільського господарства (у порівнянних цінах 2005 р.), млн. грн.

5992,1

1661,7

2282,9

2035,6

2129,5

У тому числі:

продукція рослинництва

2854,5

1085,6

1447,0

1323,9

1285,6

продукція тваринництва

3137,6

576,1

835,9

711,7

843,9

Структура валової продукції, %:

рослинництва

47,6

65,3

63,4

65,0

60,4

тваринництва

52,4

34,7

36,6

35,0

39,6

Питома вага сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі вироб-ництва валової продукції, %:

продукції сільського господарства

77,2

38,6

43,8

39,6

42,2

продукції рослинництва

81,5

41,4

46,8

40,8

42,6

продукції тваринництва

73,6

34,1

39,5

37,5

41,8

Прибуток (збиток) від реалізації с.-г. продукції, млн. грн*.

742,1

20,4

88,8

24,0

-15,6

Рівень рентабельності виробництва с.-г. продукції, %

53,4

2,7

10,5

2,3

-1,0

Питома вага прибуткових підприємств у загальній кількості, %

99,8

64,3

69,3

67,9

69,9

У 1990 р. – у млн. крб.

За 1990–2006 рр. обсяг виробництва валової продукції у сільськогосподарських підприємствах скоротився на 3862,6 млн. грн., або у 2,8 раза, у тому числі продукції рослинництва ― у 2,2 раза, а продукції тваринництва ― у 3,7 раза. Загальне зниження обсягу виробництва валової продукції у сільськогосподарських підприємствах перевищує її приріст у господарствах населення у 3,4 раза. Як бачимо, господарства населення не забезпечили відповідного приросту валової продукції. Це обумовило небажані структурні зміни у виробництві валової продукції за окремими категоріями господарств.

Питома вага сільськогосподарських підприємств у загальному обсязі виробництва валової продукції сільського господарства у 1990 р. складала 77,2 %, у тому числі продукції рослинництва ― 81,5 і продукції тваринництва ― 73,6 %, а у 2006 р. ― відповідно 42,2 %, 42,6 і 41,8 %. У 1990 р. питома вага продукції рослинництва і тваринництва у сільськогосподарських підприємствах була приблизно однаковою (47,6 і 52,4 %), а у господарствах населення переважала частка продукції тваринництва (63,4 %). У наступні роки спостерігається стійка тенденція до зниження питомої ваги продукції тваринництва: у 2006 р. у сільськогосподарських підприємствах вона складала 39,6 %, у господарствах населення — 40,4 %. Унаслідок нерівномірних темпів скорочення обсягів виробництва продукції суттєво змінилися галузеві співвідношення. У 1990 р. у сільськогосподарських підприємствах співвідношення між продукцією рослинництва і тваринництва складало 1:1,10, а у 2000–2006 рр. воно коливалось у межах від 1:0,53 до 1:0,66.

У дореформений період прибуток і рентабельність сільськогосподарсь-ких підприємств мали стійку тенденцію до підвищення. У 1990 р. прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції становив 742,1 млн. крб., а рівень рентабельності ― 53,4 %. Якщо у 1990 р. питома вага прибуткових підприємств складала 99,8 %, то у 2006 р. ― 69,9 %.

Формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств відбувається під впливом багатьох умов і факторів. Цей висновок підтверджується групуванням сільськогосподарських підприємств за площею ріллі на одне господарство у цілому та за підзонами області, за рівнем інтенсивності, за розміром грошової виручки, за питомою вагою продукції тваринництва у структурі грошової виручки та за рівнем рентабельності.

Дослідженнями встановлено залежність формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств від розміру грошової виручки. За її розмі-ром всі підприємства були згруповані у чотири групи. Із збільшенням грошової виручки спостерігається тенденція до підвищення ефективності виробництва у цілому, так і окремих його ресурсів. Так, у господарствах 4-ої групи з розміром грошової виручки понад 9 млн. грн. рівень рентабельності виробництва склав 13,0 %, а розмір прибутку на 100 га ріллі ― 51,9 тис. грн., тоді як у господарст-вах 1-ої групи рівень збитковості становив 16,2, а розмір збитку на 100 га ріллі ― 17,7 тис. грн. З підвищенням рівня інтенсифікації спостерігається тенденція до зростання ефективності. Дані групувань свідчать, що прибутковими є сільськогосподарські підприємства з розміром виробничих витрат з розрахунку на одиницю земельної площі (ріллі) понад 2000 грн. Але розмір витрат у межах 2000–3000 тис. грн. забезпечує рівень рентабельності не більше 5,0–6,0 %.

У сучасних умовах виробництво продукції тваринництва у переважній більшості сільськогосподарських підприємств збиткове або низькорентабельне. Цей висновок підтвержується групуванням сільськогосподарських підпри-ємств, де як факторна ознака була взята питома вага продукції тваринництва у структурі грошової виручки (табл. 2).

Найвищий рівень рентабельності виробництва продукції сільського господарства був у підприємствах 1-ої групи. І це цілком зрозуміло, оскільки ці підприємства спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва. Підприємства 2-ої групи мають незначну питому вагу продукції тваринництва у структурі грошової виручки (3,3 %). Вони мають позитивний результат (рівень рентабельності 2,4 %). Підприємства інших чотирьох груп з питомою вагою продукції тваринництва понад 10 % (2-а ―10,1–20,0 %; 3-я ― 20,1–30,0; 4-а ― понад 40,0 %) були збитковими. Рівень збитковості коливався у межах від 0,9 до 8,1 %. Підприємства усіх груп не мають суттєвих відмінностей за рівнем концентрації виробництва. Площа ріллі приблизно одинакова і її зміна не схильна до якої-небудь закономірності. Не має чіткої закономірності і розмір

Таблиця 2

Групування сільськогосподарських підприємств Харківської області за питомою вагою продукції тваринництва ( 2006 р.)

Групи господарств за питомою вагою продукції тваринництва у структурі грошової виручки, %

Кількість господарств у групі

Питома вага продукції тваринництва у грошовій виручці, %

Припадає з розрахунку на одне

господарство у середньому по групі

Припадає з розрахунку на 100 га ріллі, тис. грн.

Рівень рента-бель-ності (збитковості), %

ріллі,

га

грошової виручки, тис. грн.

виробничих витрат

грошової виручки

прибутку

Підприємства, які не виробляли продукцію тваринництва

60

0,0

2907

5585

155,0

192,2

37,1

23,9

До 10,0

70

3,3

3207

7039

214,4

219,5

5,0

2,4

10,1–20,0

51

15,9

2961

4407

150,1

148,9

-1,3

-0,9

20,1–30,0

46

25,1

3470

4724

159,5

136,1

-10,2

-7,0

30,1–40,0

31

35,4

3232

4747

154,4

146,9

-7,6

-4,9

Понад 40,0

38

54,4

2732

8291

330,4

303,5

-28,9

-8,1

У середньому по групах*

296

28,9

3087

5852

177,0

172,4

2,4

1,3

*Зі складу підприємств виключено 8 господарств, які не мають ріллі.

грошової вирочки з розрахунку на одне господарство.

Разом з тим в області сформувалася група високоефективних великото-варних господарств, які мають високу питому вагу продукції тваринництва у структурі грошової виручки (41,1–80,1 %). Серед них особо слід виділити сільськогосподарський кооператив (СК) «Восток» Ізюмського району Хар-ківської області. Відмінною рисою цього кооперативу є те, що стратегія розвит-ку підприємства орієнтована на організацію великомасштабного виробництва молока. У 2006 р. у господарстві утримувалося 1885 корів із середнім річним удоєм молока від однієї корови 5497 кг, вироблено більше 10 тис. т молока, від реалізації якого одержано 5 млн. прибутку. Питома вага виручки від реалізації молока становила 66,1 % у структурі грошових надходжень від реалізації про-дукції сільського господарства. СК «Восток» може служити як зразок при розробці моделі господарства з високорозвинутим молочним скотарством. Цей досвід спростовує висновки тих вчених і господарників, які вважають, що процес зниження рівня концентрації і спеціалізації є закономірною тенденцією.

У третьому розділі “Обґрунтування спеціалізації і поєднання галузей у сільськогосподарських підприємствахобґрунтовувалися основні напрямки вдосконалення галузевої структури виробництва господарств молочного напрямку спеціалізації, розроблена економіко-математична модель поєднання галузей на підприємстві, дана економічна оцінка основних варіантів поєднання галузей, розроблені параметри перспективних типів сільськогосподарських підприємств.

Економічна ефективність різних напрямів удосконалення галузевої структури сільськогосподарського виробництва розроблялася на прикладі приватного сільськогосподарського підприємства (ПСП) «Чистоводівське» Ізюмського району Харківської області. Господарство знаходиться у зоні розміщення цукрового і молокопереробного заводів, що у значній мірі і обумовило напрям спеціалізації. При цьому у 70–80-х роках минулого сторіччя у господарстві була створена належна матеріально-технічна база з орієнтацією на інтенсивний розвиток молочного скотарства (1200 корів), а виробництво молока було головною галуззю господарства.

Згідно з основним напрямом дисертаційних досліджень головна увага була направлена на формування перспективної моделі галузевої структури господарства молочного напрямку спеціалізації, сформованої із обмеженої кількості галузей. При обґрунтуванні галузевої структури сільськогосподарського підприємства нами були виконані чотири варіанти розрахунків. У першому варіанті чисельність корів складала 600 голів, у другому ― 800, у третьому ― 1000, і у четвертому ― 1200 голів. Усі варіанти були орієнтовані на корма власного виробництва. Постановка і вирішення завдання здійснювалося за допомогою комп’ютерних технологій з використанням критерію оптимальності ― максимум прибутку. При прийнятих розмірах і поєднанні головних і додаткових галузей структура товарної продукції у ПСП Чистоводівське характеризується такими даними (табл. 3).

Таблиця 3

Структура товарної продукції в ПСП Чистоводівське Ізюмського району

Харківської області на перспективу, %

Види продукції

Фактично,

2006 р.

Варіанти

I

II

III

IV

Рослинництво – всього

65,1

61,7

50,2

42,0

32,7

Зерно

17,1

27,9

17,4

11,4

5,8

У тому числі:

озима пшениця

6,7

20,0

12,3

8,1

3,7

Насіння соняшнику

18,5

8,2

7,9

7,4

3,3

Цукрові буряки

26,9

23,6

22,9

21,4

20,7

Соя

1,8

1,8

1,6

2,7

Овочі

0,1

0,2

0,2

0,2

0,2

Тваринництво – всього

34,9

38,3

49,8

58,0

67,3

У тому числі:

молоко

23,3

26,4

34,3

40,0

46,5

м'ясо великої рогатої худоби

9,8

11,9

15,5

18,0

20,8

м’ясо свиней

1,8

Всього по господарству

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

При постановці завдання з оптимізації галузевої структури були враховані особливості, які пов’язані з його місцезнаходженням, кон’юнктурою ринку, наявним ресурсним потенціалом, обмеженими інвестиційними можливостями. При цьому кожен із варіантів розглядався як самостійний інвестиційний проект. Між цими варіантами існує діалектичний зв’язок і кожен з них буде здійснюватися поетапно у часі. У силу обмежених інвестиційних ресурсів є можливим здійснити спочатку 1-й варіант, потім 2-й, 3-й і 4-й варіанти.

Унаслідок поетапного здійснення інвестиційних проектів питома вага продукції тваринництва у структурі грошової виручки збільшиться з 38,3 % у 1-му варіанті до 67,3 % у 4-му варіанті, а рослинництва знизиться відповідно з 61,7 % до 32,7 %. У відповідності до прийнятого напрямку спеціалізації питома вага молока у загальному обсязі грошової виручки збільшиться з 26,4 % у 1-му варінаті до 46,5 % у 4-му варіанті. Збільшення питової ваги продукції молочного скотарства буде відбуватися за рахунок скорочення інших товарних галузей

– зернового господарства, продукції технічних та олійних культур.

Зміна галузевої структури виробництва обумовлює структурні зміни внутрі кожної галузі і пропорції між ними. Для оцінки кожного варіанта та інвестиційних проектів використовується система показників, які враховують специфіку галузі і характер інвестиційної діяльності. Порівняльна оцінка ефективності інвестиційних проектів наведена у табл. 4.

Таблиця 4

Порівняльна економічна оцінка ефективності поєднання галузей

у ПСП Чистоводівське на перспективу

Показники

Варіанти

I

II

III

IV

Питомі приведені витрати на 1 грн., грн.:

валової продукції

0,659

0,632

0,604

0,570

грошової виручки

0,924

0,918

0,910

0,890

прибутку

6,481

5,549

4,870

4,043

Коефіцієнт загальної (абсолютної) економічної ефективності інвестицій, грн./грн.

0,400

0,306

0,274

0,273

Індекс ефективності використання ресурсів, які беруть участь у виробництві продукції

1,09

1,15

1,29

Термін окупності інвестицій, років:

сукупних

2,50

3,27

3,65

3,66

додаткових

1,29

6,69

5,83

3,67

Інвестиції на одиницю грошової виручки (капіталоємність виробництва додаткової товарної продукції), грн.

0,55

3,89

4,00

4,38

Критерій порівняльної економічної ефек-тивності додаткових капітальних вкладень

724,1

829,8

948,4

1198,9

Норма прибутку, %

10,2

11,8

11,6

13,1

Найбільш економічно вигідний перший варіант, у якому коефіцієнт абсолютної економічної ефективності інвестицій є найвищим (0,400), тобто на 1 грн. всіх інвестиційних затрат розмір прибутку складає 40,0 коп. Це пов’язано з тим, що у 1-му варіанті домінує продукція рослинництва, що створює умови для високої рентабельності господарства. Найменша величина коефіцієнта ефективності інвестицій була у 2-му варіанті (0,260), тоді як у 3-му і 4-му варіантах цей показник був дещо вищим і складав відповідно 0,274 та 0,273.

Розрахунки підтверджують, що кращим виявився 4-й варіант, який має найвищий показник норми прибутку (13,1 %). В усіх інших варіантах значення цього показника було значно меншим (у 1-му ― 10,2 %, у 2-му ― 11,8 %, у 3-му варіанті ― 11,6 %). Термін окупності додаткових інвестицій має нестійку тенденцію: у порівнянні з 1-м варінатом термін окупності додаткових інвестицій у 2-му варіанті зріс до 6,69 років, у 3-му і у 4-му варіантах він знизився відповідно до 5,83 і 3,67 років. Разом з тим в усіх варіантах термін окупності додаткових інвестицій є економічно вигідним, тому що забезпечує окупність додаткових капітальних вкладень у термін, менший ніж нормативний.

Загальне підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва характеризується різною направленістю використання окремих його факторів. Удосконалення галузевої структури у напрямку поглиблення спеціалізації господарства на виробництві продукції тваринництва забезпечує підвищення ефективності використання землі. Порівняно з 1-м варіантом вартість грошової виручки від реалізації продукції з розрахунку на 1 га ріллі підвищиться у 2-му варіанті на 5,5 %, у 3-му ― на 10,0 %, у 4-му варіанті ― на 13,8 %. Обсяг прибутку, одержаного від реалізації сільськогосподарської продукції, збільшився у 3-му і 4-му варіантах у порівнянні з 1-м варіантом відповідно на 44,1 і 75,6 %. Слід відмітити, що у наведених розрахунках спостерігається загальна тенденція до зниження ефективності використання робочої сили як одного із головних факторів виробництва. Продуктивність праці, яка розрахована по валовій, так і по товарній продукції, у 4-му варіанті порівняно з 1-м варіантом зменшилася відповідно на 15,9 і 24,4 %. Таке зниження продуктивності праці пояснюється зміною галузевої структури виробництва у напрямі підвищення питомої ваги трудомістких галузей і видів продукції.

Економіко-математична модель з урахуванням конкретних умов господарства може бути адаптована і використана при оптимізації галузевої структури у сільськогосподарських підприємствах різних організаційно-виробничих форм і типів.

Одним із напрямів розвитку АПК на регіональному рівні є стратегія формування перспективних виробничих типів сільськогосподарських підприємств. Формування найбільш раціональних типів господарств розглядаються у дисертації на прикладі сільськогосподарських підприємств, які спеціалізуються на виробництві молока. Актуальність цього завдання визначається такими факторами. По-перше, у зв’язку з вступом України в СОТ товарне виробництво молока у господарствах населення повинно бути ліквідоване. По-друге, наявності у Харківській області значного ринку збуту та експортного потенціалу.

Нами виконані розрахунки з обгрунтування перспективних виробничих типів сільськогосподарських підприємств з урахуванням формуваня необхідних обсягів конкурентоспроможної продукції на продовольчому ринку, терито-ріально-зонального розміщення промислово-переробних підприємств і комп-лексів, а також вимог продовольчої безпеки, ефективного використання ресурс-ного потенціалу та переваг великотоварного виробництва.

Стратегічним розвитком сільського господарства на перспективу повинно стати зосередження виробництва продукції у великих спеціалізованих гос-подарствах відповідного типу. При організаційно-економічному обґрунтуванні стратегії формування виробничих типів великих спеціалізованих підприємств ми виходили з необхідності забезпечити у термінові строки наповнення ринку продовольства вітчизняною продукцією на основі впровадження інтенсивних ресурсозберігаючих технологій. А це можливо зробити лише в умовах великотоварного виробництва. Усі варіанти розрахунків при обґрунтуванні перспективних типів велись з урахуванням повного забезпечення тваринництва кормами власного виробництва. З урахуванням цих вимог нами були розроблені техніко-економічні параметри перспективних виробничих типів сільськогосподарських підприємств Харківської області залежно від виділених природно-економічних підзон, місця і ролі молочного скотарства, а також від поєднання головної галузі з додатковими.

Виділено п’ять перспективних виробничих типів, які відрязняються структурою товарної продукції та структурою посівних площ. Питома вага молока у структурі товарної продукції в усіх перспективних типах господарств складатиме у межах 26,3–39,7 %. Перші два типи будуть розміщуватися у приміській підзоні з високою питомою вагою овочів і молока. Як додаткова — одержить розвиток виробництво зерна. Третій тип буде мати специфічну галузеву структуру з урахуванням місцезнаходження підприємств у сировинних зонах цукрових заводів. У даному типі питома вага молока складатиме 38,0 %, зерна – 43,5 %, цукрового буряку – 21,1 %. Четвертий тип буде формуватися у лісостеповій підзоні. У молочно-зерновому типі з виробництвом цукрового буряку на головні галузі буде припадати 60,4 %, у тому числі молока – 34,8 %. У молочно-зерновому типі господарств (п’ятий тип) степової підзони питома вага типоутворюючих галузей становитиме на перспективу 61,3 %, із них молока ― 32,8 %. У даному типі господарств частка зерна у структурі грошової виручки буде найвищою і становитиме 28,5 %. Це і логічно, оскільки у цьому виробничому типі господраств найвища питома вага зернових у структурі посівних площ.

Усі перспективні виробничі типі орієнтовані на інтенсивний розвиток молочного скотарства з впровадженням ресурсозберігаючих технологій. Організація інтенсивного кормовиробництва дозволить забезпечити витрати кормів на одну корову в межах 55–65 ц к. од., що дозволить підвищити середньорічний удій молока від однієї корови до 5000–6000 кг при витратах кормів на 1 ц молока 1,0–1,1 ц корм. од. Розрахунки економічної ефективності виробництва у великих спеціалізованих господарствах свідчать, що значну економію ресурсів можливо забезпечити при умові здійснення інтенсивної форми розширеного відтворення, яка супроводжується впровадженням ресурсо- і енергозберігаючих технологій.

ВИСНОВКИ

На підставі виявлених закономірностей зміни галузевої структури сільськогосподарських підприємства, а також кількісної оцінки її впливу на ефективність сільськогосподарського виробництва можна зробити такі узагальнюючі висновки.

  1. Процес розвитку суспільного поділу праці як у промисловості, так і у сільському господарстві поглиблює суспільний характер виробництва, створює матеріальні передумови для підвищення його ефективності. Ступінь прогресу у суспільному поділі праці характеризує рівень розвитку продуктивних сил. Поглиблення суспільного розподілу праці у сільському господарстві знаходить своє вираження у підвищенні рівня спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва. Спеціалізація сільського господарства підпорядковується загальним закономірностям поділу праці, але має і специфічні особ-ливості. У переважній більшості сільськогосподарські підприємства є комбіно-ваними, тобто у них провідна галузь обов'язково поєднується з іншими товарними галузями. Світовий досвід переконливо доводить, що галузева структура виробництва має виключно важливе значення для підвищення продуктивності праці та в цілому ефективності виробництва.

  2. Перехід до ринкових відносин в аграрному секторі економіки супроводжується різким зниженням обсягів виробництва та значними структурними зрушеннями. У порівнянні з 1990 р. виробництво валової продукції в сільсь-когосподарських підприємствах Харківської області у 2006 р. скоротилося у 2,8 раза, тоді як у господарствах населення, навпаки, зросло на 64,5 %. Проте зниження обсягу виробництва валової продукції у господарствах області досягло 3862,6 млн. грн., що перевищило його приріст у господарствах населення (1141,3 млн. грн.) у 3,4 раза.

  3. Тенденції зміни обсягів виробництва валової продукції за категоріями господарств мають галузеві особливості. У господарствах населення виробництво валової продукції тваринництва в окремі роки зменшується, а якщо і збільшується, то в незначних розмірах. На відміну від продукції тваринництва, виробництво валової продукції рослинництва постійно збільшувалося. По-іншому відбувалася тенденція змін обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва у сільськогосподарських підприємствах. Якщо у 2006 р. у порівнянні з 1990 р. обсяг валової продукції рослинництва зменшився на 55,0 %, то продукції тваринництва ― на 73,1 %.

  4. Різна направленість у темпах виробництва продукції різних галузей стали причиною зміни пропорцій між рослинництвом і тваринництвом за категоріями господарств. Так, у господарствах населення співвідношення між валовою продукцією рослинництва і тваринництва за часи реформування змінювалося таким чином: у 1990 р. це співвідношення складало 1:1,73, у 1995 р. ― 1:0,98, у 2000 р. ― 1:072, а у 2006 р. ― 1:0,68. У сільськогосподарсь-ких підприємствах у 1990 р. це співвідношення становило 1:1,10, тоді як у 2000–2006 рр. воно коливалось від 1:0,55 до 1:0,78.

  5. Досліджено вплив основних факторів на формування галузевої структури сільськогосподарських підприємств. Установлено, що найбільшу питому вагу тваринництва у структурі грошової виручки мали підприємства з розмірами ріллі більше 4 тис. га (в середньому по групі 5291,4 га) – 31,8 %, що на 2,9 % вище порівняно із середньою величиною по всіх господарствах. Сільськогосподарські підприємства з високою питомою вагою тваринництва у переважній більшості або збиткові, або рівень рентабельності яких не перевищував 10 %. Так, у господарствах 2-ої групи з найбільшою питомою вагою тваринництва (42,4 %) рівень рентабельності склав 4,0 %, а розмір прибутку на 1 га ріллі ― 58,2 грн. В умовах становлення ринкових відносин необхідно враховувати той факт, що економічні збитки не ліквідуються засобами конкуренції.

  6. При обґрунтуванні галузевої структури сільськогосподарського підпри-ємства нами були виконані чотири варіанти розрахунків, кожний з яких розглядається як можливий інвестиційний проект. Ці варіанти відрізнялися рівнем насиченості продукцією тваринництва; місця і ролі головної галузі, а також поєднання головної галузі з додатковими; обсягами додаткових інвестицій в основний та оборотний капітал. Прискорений розвиток скотарства потребував значного зростання вартості основного капіталу та затрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Збільшення вартості основного капіталу у 4-му варіанті порівняно із 1-м варіантом становило 4623,4 тис. грн., або 86,9 %. Затрати на виробництво мали постійну тенденцію до зростання: у 1-му варіанті вони становили 8828,2 тис. грн., у 2-му ― 9029,0 тис. грн., у 3-му ― 9161,4 тис. грн., у 4-му варіанті ― 9107,6 тис. грн. Загальна площа сільськогосподарських угідь і ріллі в господарстві на перспективу залишиться незмінною. Середньорічна чисельність робітників, зайнятих у сільському господарстві, зросте з 142 чоловік у 1-му варіанті до 214 працівників у 4-му варіанті, або на 50,5 %.

  7. Швидке зростання вартості основного капіталу та поточних витрат у значній мірі вплине на результати виробництва: збільшиться вартість валової і товарної продукції, зросте сума прибутку. Порівняно з 1-м варіантом вартість валової продукції у 2-му варіанті збільшилася на 9,3 %, у 3-му ― 18,1 %, у 4-му варіанті ― на 26,6 %. Відбудуться зміни у співвідношенні між рослинництвом і тваринництвом. У 1-му варіанті співвідношення між продукцією рослинництва і тваринництва складало 1,73:1, тоді як у 2-му — 1,24:1, у 3-му ― 0,93:1 та у 4-му варіанті ― 0,73:1. Відповідно вартість товарної продукції збільшиться з 9555,5 тис. грн. у 1-му варіанті до 10871,7 тис. грн. у 4-му варіанті, або на 13,8 %. Загальна сума прибутку збільшилася відповідно з 1,4 млн. грн. до 2,4 млн. грн.

  8. Структурні зрушення у поєднанні галузей призведуть до значних змін розміру і питомої ваги окремих культур у структурі посівних площ. Прискорений розвиток галузей тваринництва обумовив зростання питомої ваги кормових культур з 20,6 % у 1-му варіанті до 47,0 % у 4-му варіанті. У структурі кормових культур найбільшу питому вагу (10,7–22,5 %) займають багаторічні трави. У зв’язку з цим площа соняшнику скоротиться з 470 га до 235 га (питома вага у структурі посівних площ ― з 11,1 до 5,3 %), а площі іншої олійної культури ― сої розширяться з 140 до 235 га. Такі закономірності зміни структури посівних площ у напрямку зростання питомої ваги сої будуть відповідати світовим стандартам. Площі зернових культур зменшаться з 2121 га у 1-му варіанті до 1217 га у 4-му варіанті, а питома вага у структурі посівних площ знизиться відповідно з 53,6 до 30,7 %.

  9. Економічний аналіз різних варіантів поєднання галузей свідчить про переваги удосконалення галузевої структури виробництва у напрямку прискореного розвитку тваринництва. Рівень рентабельності зросте з 16,6 % у 1-му варіанті до 28,2 % у 4-му варіанті, а норма прибутку ― відповідно з 10,2 % до 13,1 %.Найбільш економічно вигідний перший варіант, у якому коефіцієнт абсолютної економічної ефективності інвестицій є найвищим (0,400), тобто на 1 грн. всіх інвестиційних затрат було отримано прибутку в розмірі 40,0 коп. Тоді як у 3-му і 4-му варіантах цей показник був дещо вищим і становив відповідно 0,274 та 0,273. Про перевагу 4-го варіанта інвестиційного проекту свідчать найвищі показники чистої приведеної вартості й індексу рентабельності інвестицій. Так, у 4-му варіанті чиста приведена вартість у порівнянні з 3-м варіантом була більшою на 2847,9 тис. грн.

  10. Удосконалення галузевої структури виробництва у напрямку розвитку тваринництва потребувало значного обсягу інвестицій. Загальна сума інвестицій, яка необхідна для здійснення інвестиційних проектів, зросла з 3,4 млн. грн. у 1-му варіанті до 8,8 млн. грн. у 4-му варіанті. Порівняльна оцінка економічної ефективності додаткових інвестицій свідчить, що переваги має 1-й варіант поєднання галузей, у якому на 1 грн. додаткових інвестицій було отримано найвищий розмір прибутку (40 коп.). Порівняно із 1-м варіантом розмір прибутку на 1 грн. додаткових інвестицій у 4-му варіанті зменшився у 2,1 раза. Проте 4-й варіант у порівнянні з іншими варіантами мав найвищий показник ефективності додаткових інвестицій. Зниження ефективності додаткових інвестицій при їх швидкому зростанні стало результатом змін у галузевій структурі виробництва у напрямі підвищення питомої ваги фондо- і капіталомістких галузей і видів продукції.

  11. Загальна закономірність підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва внаслідок удосконалення галузевої структури виробництва характеризується різною направленістю використання окремих його факторів. Ефективність використання основних фондів, розрахованого за всіма показниками, має загальну тенденцію до зниження. Прибуток, одержаний на 1 грн. основних виробничих фондів, у 2-му варіанті порівнянно з 1-м варіантом знизився на 20,6 %, у 3-му ― на 9,4 %, у 4-му варіанті ― на 6,1 %. Зміни галузевої структури у напрямку поглиблення спеціалізації господарства на ви-рощуванні продукції тваринництва забезпечує підвищення ефективності використання землі. Порівняно з 1-м варіантом прибуток, одержаний з 1 га ріллі, підвищиться: у 2-му варіанті – на 3,9 %, у 3-му ― на 44,1, %, у 4-му ― на 75,6 %.

  12. Рекомендується для впровадження п’ять перспективних виробничих типів сільськогосподарських підприємств з такими техніко-економічними параметрами. У структурі товарної продукції овоче-молочного типу питома вага двох головних галузей складатиме 66,9 %, у тому числі овочів — 40,6 %, молока — 26,3 %. На рік освоєння молочно-овочевого типу у структурі товарної продукції питома вага молока складатиме 39,7 %, а овочів – 20,1 %. У господарствах молочно-м’ясного типу, які будуть розташовані у сировинних зонах цукрових заводів, питома вага молока і м’яса складатиме 56,5 %, у тому числі молока ― 38,0 %. У сільськогосподарських підприємствах молочно-зернового виробничого типу питома вага молока у лісостеповій підзоні (IV тип) складатиме 34,8 %, а у степовій (V тип) ― 32,0 %. Питома вага зерна у підприємствах перспективних виробничих типів буде коливатися у межах 17,9–28,5 %, цукрового буряку ― 7,4–21,1 %, соняшнику ― 3,0–4,0 %. Виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь за виробничими типами буде у межах 240–445 тис. грн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

  1. Непран А. В. Развитие рынка и отраслевая структура реформированных хозяйств // Бизнес-информ. – 1998. – № 19–20. – С. 53–55.

  2. Непран А. В. Реструктуризация отраслевой структуры. Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу: Кол. монографія у двох томах. Т. 1./ За ред. П. Т. Саблука, В. Я. Амбросова, Г. Є Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2000, с. 332.

  3. Непран А. В. Основные принципы и условия формирования рациональной отраслевой структуры сельскохозяйственного производства // Вісник Харк. держ. ун-ту сільського господарства: Економічні науки. Ринкова трансформація

економіки АПК. Вип. 25. – Х.: ХДТУСГ, 2004. – 272 с.

  1. Непран А. В. Совершенствование отраслевой структуры как фактор повышения эффективности сельскохозяйственного производства // Вісник ХНАУ.

Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2004. – № 8. – С. 222–226.

  1. Непран А. В. Совершенствование отраслевой структуры как фактор интенсификации сельскохозяйственного производства // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2006. – № 2. – С. 199–204.

  2. Олянич В. В., Непран А. В. Соотношение экстенсивных и интенсивных

типов расширенного воспроизводства // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2006. – №. 1. – С. 244–247. (Особистий внесок автора: проаналізовано співвідношення екстенсивного та інтенсивного типу розширеного відтворення).

  1. Олянич В. В., Непран А. В. Влияние концентрации на повышение темпов и эффективность расширенного воспроизводства // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2006. – № 9. – С. 183–188. (Особистий внесок автора: обгрунтовано вплив концентрації на підвищення ефективність розширеного відтворення у сільськогосподарських підприємствах Харківської області).

  2. Непран А. В. Влияние крупнотоварного производства молока на показатели эффективности производства // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2006. – № 10. – С. 148–152.

  3. Непран А. В. Фонд накопления и расширенное воспроизводство в аграр-

ном секторе (на примере Харьковской области) // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2007. – № 2. – С. 172–178.

  1. Токар А. В., Непран А. В. Интенсификация и эффективность сельскохозяйственного производства // Вісник ХНАУ. Сер. „Економіка АПК і природокористування“. – 2008. – № 3. – С. 215–224. (Особистий внесок автора: проаналізовано ефективність інтенсифікації у сільському господарстві України).

В інших виданнях:

  1. Непран А. В. Структурная перестройка аграрных предприятий как составная часть аграрной политики // Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе: Вестник БГСХ. – Белгород, 2007. – С. 276.

АНОТАЦІЯ

Непран А. В. Удосконалення галузевої структури сільськогосподарських підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, Харків, 2008.

У дисертаційній роботі викладено результати дослідження змін у галузевій структурі виробництва на макро- і мікрорівнях в умовах трансформації відносин форм власності і господарювання.

Обґрунтовані практичні підходи до порівняльної оцінки різних варіантів поєднання галузей у сільськогосподарських підприємствах. Подальший розвиток набула оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів з урахуванням структурних зрушень у виробництві.

Розроблені організаційно-економічні показники перспективних виробничих типів сільськогосподарських підприємств, що спеціалізуються на виробництві молока. Обґрунтована економічна ефективність виробництва молока у великотоварних підприємствах з високим рівнем концентрації головної галузі.

Ключові слова: галузева структура, спеціалізація, структурні зрушення, концентрація, галузь, виробничі типи, інвестиції.

АННОТАЦИЯ

Непран А. В. Усовершенствование отраслевой структуры сельскохо-

зяйственных предприятий. – Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (за видами экономической деятельности). – Харьковский национальный аграрный университет им. В. В. Докучаева, Харьков, 2008.

В диссертационной работе изложены результаты исследования изменений в отраслевой структуре производства на макро- и микроуровнях в условиях трансформации отношений форм собственности и хозяйствования. Раскрыты теоретические, методологические и практические аспекты структурных сдвигов в аграрном секторе экономики.

Автор отмечает, что на сегодняшний день в условиях разрушения системы специализированных хозяйств, межхозяйственного кооперирования, необходимым условием для повышения эффективности производства является сочетание отраслей животноводства и растениеводства.

Выявлена зависимость формирования отраслевой структуры производст-

ва в сельскохозяйственных предприятиях в зависимости от уровня концентрации, интенсификации, специализации и рентабельности производства, зональных особенностей.

В условиях вступления Украины в ВТО основными производителями товарного молока должны стать крупнотоварые предприятия разных производственных типов. Отмечается, что высокая эффективность производства животноводческой продукции в условиях диспаритета цен и низкого уровня государственной поддержки возможна только в условиях высокого уровня концентрации и специализации производства.

Автором обоснованы основные направления совершенствования отраслевой структуры хозяйств молочного направления специализации, рассчитаны четыре варианта сочетания отраслей на перспективу в зависимости от степени насыщенности отраслью животноводства. При этом каждый из вариантов рассматривался как возможный инвестиционный проект. В условиях ограниченности инвестиционных ресурсов имеется возможность осуществить поэтапно во времени вначале первый вариант, затем второй, третий и четвертый.

Автор обосновал практические подходы к сравнительной оценке разных вариантов сочетания отраслей в сельскохозяйственных предприятиях. Изучены и уточнены методика оценки экономической эффективности инвестиций и выбора наиболее оптимального из них. Показаны преимущества и недостатки существующих ныне методик. Автор предлагает направления совершенствования отраслевой структуры для хозяйств животноводческой специализации, обеспечивающих высокую экономическую эффективность производства.

Дальнейшее развитие приобрела оценка экономической эффективности инвестиционных проектов с учетом структурных изменений в производстве и определена комплексная оценка влияния усовершенствование отраслевой структуры производства на эффективность использования основных факторов производства.

Установлено, что разработанные направления усовершенствования отраслевой структуры порождают специфические методы и способы повышения эффективности производства и усиливают действие других методов и способов (рост фондовооруженности труда, повышение уровня концентрации, углубление специализации производства и расширение кооперации труда). В своей совокупности все это обусловливает превращение процессов усовершенстования отраслевой структуры сельскохозяйственных предприятий в мощный фактор повышения эффективности производства.

Разработанная диссертантом экономико-математическая модель апробирована в хозяйствах Изюмского района Харьковской области, а результаты решения задачи свидетельствуют о повышении эффективности использования основных факторов производства за счет оптимизации отраслевой структуры.

Разработаны организационно-экономические показатели перспективных производственных типов сельскохозяйственных предприятий, что специализируются на производстве молока. Расчеты проводились с учетом формирования необходимых объемов конкурентоспособной продукции на продовольственном рынке, территориально-зонального размещения промышленно-перерабатываю-щих предприятий, а также требований продовольственной безопасности, еффективного использования имеющегося ресурсного потенциала и преимуществ крупнотоварного производства. Обоснована экономическая эффективность производства молока в крупнотоварных предприятиях с высоким уровнем концетрации главной отрасли.

Расчеты экономической эффективности производства в крупных специализированных хозяйств свидетельствуют, что значительную экономию ресурсов можна обеспечить при условии осуществления интенсивной формы расширенного воспроизводства, которая сопровождается внедрением ресурсо- и энергосберегающих технологий.

Ключевые слова: отраслевая структура, специализация, структурные сдвиги, концентрация, отрасль, производственные типы, инвестиции.

SUMMARY

Nepran A. V. Improvement of particular a branch structure of agricultural enterprises. it is Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.04 is Economy and management by enterprises (after the types of economic activity). it is the Kharkov national agrarian university the name of in. Docuhcaeva, Kharkov, 2008.

In dissertation work it is expounded result results of research of changes in the of particular a branch pattern of production on makro- and mikrolevel in the conditions of transformation of relations of patterns of ownership and menage.

Grounded practical approaches to comparative estimation of different variants of combination of industries in agricultural enterprises. Subsequent development was acquired by estimation of economic efficiency of investment projects taking into account structural changes in production.

Developed organizationally-economic indicators of perspective types of agricultural enterprises which are specialized after production of milk. Grounded economic efficiency of production of milk in krupnotovarnykh enterprises with the high level of concentration of main industry.

Keywords: of particular a branch structure, specialization, structural changes, concentration, industry, production types, investments.

1

Смотреть полностью


Скачать документ

Похожие документы:

  1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми (5)

    Документ
    ... ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. В умовах ринкових відносин необхідність ... актуальність та основні напрями дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами ... і обґрунтовано актуальністьтеми дисертації, сформульовано ...
  2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми

    Документ
    ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. Іноземний капітал відіграє важливу ... на території України) загострили актуальність вирішення питання контролю за ... ДИСЕРТАЦІЇ У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’є ...
  3. Загальна характеристика роботи актуальність теми (2)

    Документ
    ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. Прагнення вітчизняної економі ... актуальність обраної теми дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. ... . У вступі обґрунтовано актуальністьтеми досліджень, визначено мету, ...
  4. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми (3)

    Документ
    ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. Новий рівень якості вітчизняної продукції є ... вибір теми дисертації, її актуальність, мету, завдання і напрями дослідження. Зв'язок роботи з науковими ...
  5. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми (1)

    архив
    ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. Проблема заміщення невеликих дефектів ... значимість обраної теми. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов ...

Другие похожие документы..