textarchive.ru

Главная > Документ

1

Смотреть полностью


Дослідна фундація ім. О.Ольжича в США

Микола Сивіцький

Історія

польсько-українських конфліктів

Третій том
Переклад з польської Є.Петренка

Київ

Видавництво імені Олени Теліги 2005


ББК 63. З (4 ПОЛ-УКР) 6
С 34

Сивіцький Микола

С 34 Історія польсько-українських конфліктів/Пер. з пол.

Є. Петренка — К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2005.

ISBN 966-7601-48-Х

Том третій. — 432 с.
ISBN 966-7601-62-5

Автор у хронологічній послідовності зібрав і упорядкував документи
про події в Закерзонні у 40-х роках XX ст. Показано, хто був винний у
винищенні українського населення. Наведено історію цього регіону.

Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-ук­раїнських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім.О.Оль- жича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.

Переклад з польської Є. Петренка за виданням «Dzieje konfliktów polsko-ukraińskich. Tom trzeci». —

Warszawa, 1994.

ББК 63.3 (4ПОЛ-УКР) 6

ISBN 966-7601-48-Х ISBN 966-7601- 62-5 (том III)

© Mikołaj Siwicki, 1994 © Переклад українською. Видавництво імені Олени Теліги, 2005


Частина перша

Екстермінація
Закерзоння


ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЛЮДИНОВБИВСТВО

міністру юстиції

речі посполитої польщі у Варшаві

Пропозиція

про початок кримінального розслідування у справі злочинів, здійснених щодо українського населення Закерзоння у 1941—1947 роках

Під час архівних розшуків , які я вів за часів Народної Польщі, ви­падково натрапив на документи, що стосуються польсько-українських відносин і представляють історичні події зовсім інакше, ніж подавалося в історіографії комуністичного періоду В результаті докладних досліджень виникла «Історія польсько-українських конфліктів» (том І і II), яку я опублікував у 1992 році.

Нинішній III том показує винищення українського населення на теренах Закерзоння, організоване владою Другої Речі Посполитої і по­воєнної Речі Посполитої Польщі з метою полонізації цих земель. Про­цес знищення завершився успіхом.

Документи засвідчують, що винними у знищенні є головним чином:

  1. еміграційний польський уряд, який цей процес запланував і ре­алізовував з допомогою підпорядкованих йому партизанських форму­вань і озброєного цивільного населення;

  2. уряд повоєнної Речі Посполитої Польщі, який прийняв від еміграційного уряду проблему деукраїнізації і вирішив його проведен­ням операції «Вісла».

Знищення було дещо пригальмоване, коли третируване населення покликало на допомогу підрозділи УПА зі сходу. Однак незабаром більшість бійців УПА була демобілізована. Недобір був заповнений


призовом місцевого населення. Але ці підрозділи не могли протистояти збройній потузі Польщі, яку підтримували Чехословаччина і СРСР. Тих, кого не вбили, заарештовували і засуджували до покарання на смерть або багаторічного ув'язнення за обвинуваченням у діяльності, спрямованій на відрив південно-східних земель від Польської Держави.

Караючи під прикриттям права і надуманого злочину польських громадян, які захищали від смерті себе і свої родини, органи юстиції припустилися кримінального злочину, чинячи пародію на саме поняття справедливість.

Оскільки конвенція Організації Об'єднаних Націй від 5.ХІІ. 1948 р. визнає людиновбивство за злочин проти людськості без терміну дав­ності,

роблю публічний запит

про початок процесу розслідування з метою:

    1. визнання злочинів, вчинених у 1941—1947 роках щодо жителів Закерзоння української національності, за злочини людиновбивства;

    2. встановлення конкретних винуватців;

    3. притягнення до кримінальної відповідальності безпосередніх виконавців злочинів і осіб, які підбурювали до їх учинення;

    4. визнання осіб, які потерпіли у процесі екстермінації або були незаконно посаджені до в'язниці, жертвами сталінських репресій і визнання за ними з огляду на те права на моральне і матеріальне відшкодування згідно з чинним у РП законодавством;

    5. початку процесу реабілітації українців, засуджених до ув'язнен­ня за приналежність до Української Повстанської Армії на території Закерзоння;

    6. безоплатної передачі Союзу українців у Польщі будинків, спо­руджених у міжвоєнний період українською громадою (наприклад, «Народного Дому» в Перемишлі на вулиці Костюшка, 5).

Про злочин свідчать документи, які додаються. їх підбір не вичер­пує всієї проблеми. Викриттям інших випадків людиновбивства по­винна зайнятись прокуратура.

АВТОР

Варшава, квітень 1994 р.


ВУЛКАНІЧНА ТЕРИТОРІЯ

Терміном Закерзоння називається регіон, який колись належав до Галицько-Волинського князівства, що пізніше потрапило під польське володіння, а після Другої світової війни залишилось у складі польської держави. Цей термін, популярний в Україні, у Польщі вживається дуже спорадично. Напевно, тому, що озна­чає ... українські землі. Нагадування цього факту виводить з рівно­ваги значну частину суспільства, свято переконаного, що це одвічно польські землі. Сьогодні їм відповідала б найкраще назва «постукраїнські», бо після геноциду1 воєнного і післявоєнного періоду тут залишилось небагато українців. Тому в Польщі нада­ють перевагу адміністративній термінології — Любельщина, За- мойщина і Жешівщина, хоч жодна з цих назв не охоплює території всього Закерзоння.

Термін Закерзоння утворено в міжвоєнний період від прізви­ща англійського політика Н. Ґ. Керзона (1859—1925), який 11 ли­стопада 1920 року на конференції у Спа виступив з пропозицією встановити перемир'я у польсько-більшовицькій війні. Він запро­понував розмежувати воюючі сторони вздовж лінії Гродно, Брест, Дoporyськ, Устилуг, Крилів, на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля аж до Карпат. Автор вважав, що саме там повинен

1Genocidium (латинське),genocide (англійське),genocide (французьке) — лю­диновбивство, знищення окремих груп населення, поєднаних спільністю раси, національності чи релігії. Він органічно зв'язаний з фашизмом, внаслідок чого у світлі міжнародного права визнається злочином проти людськості. Термін вжи­вається у польській публіцистиці, але не встиг ще потрапити до польських слов­ників (на час написання книги. — Ред.).


проходити східний кордон Польщі. Тоді проект не прийняли, пе­реговори було зірвано, а 18 березня 1921 року в Ризі підписали мирний договір, який санкціонував приєднання до Польщі україн­ських і білоруських територій, зайнятих у 1919 році польським військом.

Закерзоння стало вулканічною територією від моменту перехо­ду до польських рук. Проблеми почалися з півночі, на Підляшші, де руський кордон пролягав неподалік від Любліна, у Соколові пра­вило руське населення, і тільки Луків був мазовецькою прикордон­ною фортецею. У той час національним консолідуючим фактором була релігія. З ініціативи Католицької Церкви був забитий клин з образі Брестської унії 1596 року. Це призвело до того, що сотні ти­сяч православного населення Підляшшя відмовились від мате­ринської мови, прийняли католицький обряд і таким чином стали поляками, збільшивши чисельність польського народу і спричи­нившись до чергових територіальних здобутків між Віслою і Бу­гом. Цей процес зафіксований видатними польськими істориками. Видатними і порядними, бо історики, як і всі люди, не завжди мають цю прекрасну рису.

Historia est magistra vitae — історія є вчителькою життя. Це ви­словлювання стародавніх римлян нагадав собі Пілсудський, пося­гаючи після відродження польської держави на чужі території і мільйони чужого населення, як це зробив століттями раніше Кази­мир Великий. Під приводом війни з більшовиками він викликав з Франції добірні польські дивізії і задушив новонароджену за­хідноукраїнську державу, розраховуючи на те, що мільйони ук­раїнців збільшать чисельність польського народу і стануть його інтегральною частиною.

Розрахунки не справдились, бо українці за Пілсудського вже не були русинами часів Казимира Великого.

Якщо під правлінням Романових Україна не могла звільнитись від гнітючого комплексу під назвою«Малоросія», то під скіпетром Габсбургів відбувалась величезна праця усвідомлення. Українця­ми стали русини з усієї Галичини, у тому числі й Закерзоння, за винятком частини Лемківщини. І хоча влада міжвоєнної Польщі відібрала в українців здобутки австрійського періоду, ліквідував­ши національне шкільництво, перекидаючи педагогів у Централь-


ну Польщу, закриваючи кооперативи, читальні, культурні устано­ви, забороняючи спортивні організації, навіть відбираючи спор­тивні майданчики (наприклад, справа «Сокола-батька» у Львові в кінці тридцятих років), але не могла забрати найбільшої ціннос­ті — національної свідомості. Причому чим сильнішим був польсь­кий тиск, тим більше зростала національна свідомість. Ледве орга­ни юстиції повісили двох членів ОУН — Біласа і Данилишина за напад на пошту в Галичині (Ягеллонський Городок біля Львова, 1932), а молодь на Волині (не кажучи про ближчі регіони) вже співала гро них пісні1. Національна свідомість формувалась най­перше у галицьких містах, які були опорою поляків, у Львові, Пе­ремишлі, Станіславі, Тернополі, а потім розходилась до всіх закут­ків Західної України, оминаючи різні Сокальські кордони, будила життя у заспаних регіонах Закерзоння, перетворюючи народні ма­си у народ, здатний до державного існування.

У січні 1945 року на конференції в Ялті польський східний кордон було пересунуто на лінію Керзона. Представники пере­можної коаліції відібрали у поляків непольські Східні землі, ком­пенсуючи їх німецькими землями. Тодішня влада сформувала те­орію, що Польща має на ці землі історичні права, бо це були п'ястівські землі, і якщо нащадки П'ястів повертаються на ці землі, то це акт історичної справедливості. Звідси і виникла назва: Від­новлені землі. Тут була нелогічність, якщо врахувати, що раніше Польща обґрунтовувала історичним правом анексію українських земель, а тепер мусила їх віддати. Справа виглядала простіше: кор­дони визначали переможці, не запитуючи жителів — українців, по­ляків і німців. За розпалювання Другої світової війни німців пока­рано зменшенням державної території на користь покривдженої Польщі, за це у Польщі відібрано її непольські землі на користь од­ного з переможців. Пропаганда того, що Польща «відновлювала», «поверталась» і т.д., була наївною, бо на пересування державних кордонів поляки не мали навіть найменшого впливу.

Про згоду на лишения поза кордонами земель, населених ук­раїнцями, не питали також Україну. А це були: Підляшшя і Холм-

1 Ой у славнім Львові сталася новина, Там ляхи забили селянського сина..,


щина, частина Сокальського і Рава-Руського повітів, Любачівсь- кий повіт, долина Сяну, частина Бойківщини і Лемківщина, тобто територія, яка належала кілька століть тому(крім Лемківщини) до Галицько-Волинського князівства й налічувала 19 тисяч квадрат­них кілометрів і приблизно 1,5 мільйона людей. Для керівників ве­ликої коаліції це був неістотний дріб'язок, а для мешканців Закер­зоння— трагедія життя, яка поглинула тисячі людських жертв.

У вогні Другої світової війни польсько-український конфлікт розпалився до білого жару. Шість чи сім відсотків полякіг промос- ковської чи пролондонської орієнтації, які залишились па Волині після радянської депортації, об'єднались у спільній справі — бо­ротьбі з українськими масами. Відповіддю було гасло «Поляки, за Буг!» А за Бугом, на Закерзонні, під гаслом «Українці, за Збруч!» знищували українців. Почалося з окремих осіб, інтелігенції, вчи­телів, священиків, громадських активістів, а потім вбивали усіх підряд — десятками, сотнями, цілими селами. За даними Т.Збиша1 серед 50 тисяч осіб польської самооборони на Галичині майже по­ловина (22796) служила у радянських батальйонах смерті, так зва­них «стребках» (істрєбітєльниє батальйони), створених НКВС для вбивств української молоді. На Закерзонні людиновбивство відбувалось під вітчизняним прапором, спочатку під гаслом по­мсти і боротьби з УПА. Незабаром геноцид охопив також ци­вільних — старих, жінок і дітей, оскільки молоді чоловіки перебу­вали в УПА і в самообороні. Ніхто вже не виправдовувався, тільки бив, бо такою була мета геноциду.

Коли міжвоєнна практика показала, що на тодішньому етапі розвитку національної свідомості полонізація українців була не­можливою, маршалок Ридз-Смігли на початку 1939 року поста­вив перед Радою Міністрів питання (див.: Історія... — Том І. — С. 289):«Як розв'язати (ліквідувати) українську проблему в Польщі?» Оскільки на виконання рішення не вистачило часу, то дискусію відновили «на лондонській бруківці», легко мо­дифікуючи формулювання проблеми: «Як вирішити українську проблему після визволення Польщі?» Рішення було однозначним:

1 Бюлетень: На Рубежі. — 1993. — № 1.


позакривати, віддати під суд, знищити, виселити, викинути за Збруч на поталу «Советам» (дивись документи в II томі ), зали­шаючи очищену землю.

Відповідні накази, а також технічні засоби у формі зброї і боєприпасів було вкинуто на вулканічну територію. Постачальни­ками московської зброї для польських комуністичних формувань були радянські партизанські угруповання. Усе слугувало «очи­щенню території».

У лондонських міркуваннях виникали застереження, що під час здійснення гасла «Українці, за Збруч!» можуть виникнути ус­кладнення: що робити, коли «совєти» не захочуть їх прийняти? І тут з допомогою прийшов польський комуністичний уряд, підпи­суючи умову про добровільне переселення населення. Лондонські плани реалізовувались легально «в дусі» дружби, співпраці і взаємодопомоги, інколи навіть у формі конвоювання радянськими солдатами «добровільно» переселеного люду. Інша справа, що кон­воювання було потрібним для захисту переселенців від польських грабіжників. Траплялися також випадки, коли радянські військові підрозділи припиняли людиновбивчі бажання поляків, а ініціаторів запроторювали до в'язниці. Але оскільки не мали пра­ва судочинства, то передавали їх польським правоохоронним орга­нам, рятуючи злочинців від більших неприємностей. З часом дер­жавний апарат почав безпосередньо відігравати все більшу роль у процесі геноциду.

У цьому процесі брали участь Військо Польське, Управління Громадської Безпеки, КБВ, Міліція Обивательська, ОРМО, а та­кож НСЗ, АК, БХ та інші партизанські формування, інколи бан­дитські, а також цивільне населення, озброєне владою «з метою за­хисту від українських банд». Під час підготовки до нападів чи ви­селення окремих сіл на місце операції приїжджали сотні польсь­ких фур і чекали, коли можна буде почати грабунок. На місці акції залишались згарища, а плани очищення території набирали реаль­них форм. І коли людина читає розповіді свідків цих операцій, то мимоволі волосся на голові стає дибки і виникає питання: хто в них не брав участі?

Екстермінація українського населення на Закерзонні для ши­рокого загалу польського суспільства —terra incognita. В україн­


ській літературі існують досить численні описи цих подій, але все
це — публікації з-за океану, розлогі, малотиражні, а тому і дорогі,
у Польщу вони потрапляють досить спорадично. Ну і не дуже до-
ступні для молодшого польського покоління з огляду на мову.

У різних архівах розміщені зібрання документів підпільних
бойових організацій, які брали участь у польсько-українській бо-
ротьбі, головним чином НСЗ, АК, БХ, УПА. Переглядаючи архіви
у Любліні, Вроцлаві і Жешуві, використовуючи львівські зібрання
і документи колишнього ЦК КП(б)У у Києві, я дійшов висновку,
що операція очищення Закерзоння від українського населення бу-
ла геноцидом.

У віднайдених у бункерах рукописах, машинописах і друкова-
них публікаціях я шукав контраргументи, щоб відкинути цей вис-
новок. У документах польських формувань не знайшов жодної
згадки про пацифікацію українських поселень. Але натрапив у на-
казах БХ на заборону описування бойових дій і перервав пошуки,
дійшовши висновку, що подібні заборони були і в інших справах.
Не більшу користь принесло перегортання післявоєнної польської
літератури, яка описує боротьбу з «українськими бандами». Вона
дуже багата, включає кілька сотень авторів і назв, мільйони при-
мірників, які зводяться також до стереотипного висновку: причи-
ною конфліктів був український різун. Ніхто не досліджував, як
цей тип формувався, вистачає переконання, що українець наро-
дився різуном. Тільки цим можна пояснити факт, що жоден автор
не відзначив явища геноциду, яке майже повністю знищило ук-
раїнське населення на Закерзонні.

Недавно у Львові з'явилась книжка доктора Мирослава Труха-
на1, де відомий український публіцист, який певний час проживав
у Щецині, аналізує явище українця-різуна у повоєнній польській
літературі. У бібліографії наведено понад 200 авторів (крім
збірників праць), з яких дехто має навіть по 5 праць. А оскільки,
наприклад, «Заграви у Бещадах» Яна Герхарда була обов'язковим
чтивом у школах і друкувалась мільйонними накладами, то було б

1Мирослав Трухан. Негативний стереотип українця у польській післявоєнній літературі. — Львів. — 1992. —С. 241.


дивним, якби такий стереотип не утвердився у польському
суспільстві.

Лише у вісімдесятих роках на історико-письменницькій арені
почали з'являтись особистості, які були здатні побачити кривду За-
керзоння, але ще не встигли дати їй правильне визначення — гено-
цид. Першим прекрасним прикладом у польській історіографії є до-
повідь Т. А. Ольшанського (док. 88), завершена висновком:

«Не хотіли мати поміж себе українців, гірше— ми хотіли віри-
ти, що це народ вбивць, гайдамаків і т.п. Не всі, це правда, але до-
статня більшість, щоб ми мусили сказати: народ, сказати — ми. І
вдарити себе у груди».

А коментатор1 додає:

«Той факт, що виступ Т. Ольшанського був зустрінутий у Лодзі
різкими нападами Владислава Серчика і незрозумілою критикою
Рішарда Тожецького, свідчить лише про те, що 40-річна пропаганда
вплинула навіть на, як би там не було, заслужених дослідників
польсько-українських відносин, істориків старшого покоління».

Вагомі слова! їх можна лише доповнити: пропаганда ненависті
має за собою не 40 років, а довгі століття — від вторгнення Казими-
ра Великого на українську землю. Скільки часу треба на зміни
у психіці польського суспільства? Хто і що робить у цьому напрям-
ку? Бо ж правда Ольшанського, Новацького і Левицького, сформу-
льована у Вроцлавському підпільному виданні і повторена в альма-
наху Фундації святого Володимира «Між сусідами» (Краків,
1993. — С. 135—143), доходить до обмеженого грона людей.

Саме час, щоб хтось у Польщі про це подумав. З Парламентом
Речі Посполитої включно.

1Piotr Lemcki. Wychodzenie Ukraińców z getta PRL //Nowa Republika. — 1989. -№ 31.


БОРОТЬБА ЗА ПІДЛЯСЬКІ ДУШІ

Історія Підляшшя увійшла до польської історіографії досить пізно, лише після першого поділу Польщі. Головним чином спричи­нилася до цього втрата незалежності. Оскільки сам факт нездатності держави до захисту своєї території сильно вплинув на народ, король Станіслав Август зібрав усі сили, щоб розбудити патріотизм, підня­ти лицарський дух, нагадати про славу предків, які змогли створити величезну державу, що доходила до передмість Харкова. Правильно також вирішив, що треба наголосити на розвитку історіографії. Це завдання доручив своєму фаворитові Адаму Нарушевичу.

Незабаром у всіх найважливіших архівах Європи з'явились польські посланці, які збирали документи, для них були відкриті родинні зібрання польських магнатів, монастирі, інституції. У 1780—1786 роках було видано «Історію польського народу» На- рушевича (томи 2—6, том І з'явився у 1824 році). Автор — поет і єзуїт — дав волю своїй фантазії. В історії, написаній з думкою про підбадьорювання сердець, він показав образ Польщі, яка тріумфує над Німеччиною і Росією, а всі сумніви, пов'язані з кордоном на лінії Буг—Карпати, трактувались виключно на користь Польщі. Долучена до праці мапа Польщі з часів Мєшка І показувала вели­ку державу від Одри до Бугу і від Балтійського моря до Карпат. Історія Нарушевича стала зразком для численної групи наступних істориків, а школа Лелевеля ще уточнила певні деталі і заповідала її нащадкам як святий заповіт пращурів1. Від Шайнохи почи­

1 Сліди цього заповіту видно і сьогодні, після Другої світової війни. Прикла­дом є «Історичний атлас Польщі» (Atlas historyczny. — Wrocław, 1967. — С. 4), у якому держава Мєшка I перед 981 роком переходить Буг і майже сягає Бродів, за­тримуючись на згині річки Стир.


нається критичне ставлення до Нарушевича і Лелевеля, але це не стосується польсько-руського прикордоння. Навпаки: теорія На­рушевича стала догмою для його нащадків.

Прорив зробив тільки Александер Яблоновський, який від 1875 року і до Першої світової війни видавав «Історичні джере­ла» цінний матеріал для аналізу економічної історії руських воєводств Речі Посполитої XVI століття. Отож на початку другої частини своєї праці1 вчений авторитетно стверджує:

Назва ПІДЛЯССЯ (PODLASIE) як похідна поняття країни, «що розташована під лісами», є зовсім неправильною. Вона виникла під впливом вимови мазурів, діалект яких не знає звуку «ш» і заміняє його на «сь», як «вишня» на «висьня» і т.п. Тому пра­вильніше називати країну ПІДЛЯПІПІЯ як країну, що лежить «ПІД ЛЯХАМИ», у поляків розташована (ПІДЛЯХІЯ). А якщо так, то ця назва не польська; а оскільки слов'янська, а не литовська, то може бути тільки руською (с. 1).

Далі він доводить, що назва не могла прийти з Червенської Русі, яка сама розташовувалась на краю землі ляхів, тільки з близь­кого сходу, з Поліської Русі, пінсько-туровського краю. Варто до­дати, що версія польського дослідника також підтверджує ук­раїнську назву цієї території ПІДЛЯПІПІЯ, бо у випадку похо­дження від українського слова ліс (польське ляс) похідним став би термін ПІДЛІССЯ.

Дослідник зазначає, що назву ПОДЛЯШЕ, ПОДЛЯСЄ застосо­вано до цілого простору пущ, зайнятих на зорі нашої історії напас­ником Ясьвєжем, але звідти її також поступово, але наполегливо зі всіх боків — Мазовша, Малопольщі, а головним чином з боку як ту- рово-пінської, так і червенсько-волинської Русі — витісняли. Цей простір утворювали басейни річок: передовсім середня течія Бугу з його притоками Кжна і Лівець з одного боку, і Муховець та Нурець з другого, а далі верхів'я Нарви з Бебжом і Супраслею. А оскільки Лешек Малопольський і Конрад Мазовецький не мали достатньої сили, то їх витіснив Данило, завдяки чому дрогічинсько-бельська

1 Історичні джерела: Географічно-статистична характеристика Польщі. Т. VI. Підляшшя/ За ред. Александра Яблоновського. — Варшава, 1908.


область під кінець цього ж [XIII] століття досягла у Райгороді прусського кордону [!](с. 4). Лише близько 1320 року Підляшшя зайняли литовці.

Перебуваючи у полоні тверджень своїх попередників, поми­лявся Яблоновський, коли говорив про первинне заселення Підляшшя яцьвінгами. Представник молодого покоління істо­риків і на додаток родовитий підлясяк Єжи Гаврилюк пише про це: «Довгіроки поширювалась, у тому числі в прац,ях з наукови­ми амбіціями, легенда про заселення Побужжя яцьвінгами. Батьком цієї легенди став Ян Длугоги, який у своїх «Щорічни­ках...» назвав Дрогічин столицею цього племені. Цю інформацію повторили Марцін Кромер, Мацей Стрийковський та інші тодішні письменники історичної тематики і навіть деякі істо- рики-аматори XIX і XX століть. Насправді це споріднене з ли­товцями і пруссаками плем'я проживало на північ від Бебжи, на Сувальському приозер'ї. Між Бебжою і Нарвою простягалася лісиста територія прикордонних пустирів, які охоронялися руськими (Сураж, Бельськ, Волковиськ, Гродно) і мазовецькими (Візна, Свенцьк) містами»1.

Показово, що навіть у сучасній енциклопедії ПВН (Т. 3. — 1964. — С. 146) знайдемо інформацію, що Дрогічин виник при­близно у 1060 році як столиця яцьвегів. Це мало переконувати чи­тача, що на той час не могло бути мови про руських осадників. А тим часом, як пише Є.Гаврилюк, посилаючись на описи М. Міськевичової2, археологічні дослідження останніх десяти­літь підтверджують, що вже у VI столітті на Побужжі існувало 12, а в VII і VIII століттях 16 місць поселень дулібів (їх пізніше називали волинянами), які переселилися сюди під тиском аварів. Вони розташувались, головним чином, на північному боці Бугу, де пізніше виросли більші міста Дрогічин, Брянськ, Мельник,

1Jerzy Hawryluk. Podlasie na przestrzeni wieków // Nad Buhom i Narwoju. — 1991. -№1.

2Mańa Miśkiemczowa. Mazowsze Wschodnie we wczesnym średniowieczu. — Warszawa, 1981; Kompleks osadniczy w Niewiadomej na tle osadnictwa Środkowego Pobuża we wczesnym średniowieczu // Dzieje Sokołowa Podlaskiego i jego regionu. — Warszawa, 1982.


Бельськ. У процесі формування руської і польської державності Побужжя стало адміністративно-політичною одиницею Брестсь­кої землі і тим самим Київської Русі. І коли у X—XII століттях внутрішня боротьба за владу перемежовувалась набігами ко­чівників, підляські бори ставали омріяним сховищем для втікачів зі сходу.

Обговорюючи процес заселення Підляшшя, Яблоновський стверджує:

«Найпершим осередком цієї (руської) колонізації стає від по­чатку XII століття (1132 р.) містечко Дрогічин на Бузі, після успішного переходу руських князів через Нурець у середині XIII століття вперед виходить Бельськ (1251 р.). Головна течія переселенців на Північному Підляшші рухалась від безпосередніх сусідів — з брестської території, підсилена переважно вихідцями з Полісся, чий княжий рід володів усім Поліссям довгі роки (1087—1157). У середині XIII століття нижньопідляське При- бужжя було вже досить заселеним, а Дрогічин являв собою чима­ле місто, якщо Данило Романович міг у ньому (1253 р.) коронува­тись на «руського короля». (...) За його часів Русь, витискаючи яцьвегів усе далі, перейшла Нарву і дійшла аж до Бебжа, де взяла в облогу навіть Райгород. (...) Тут мова йде про простори Підляш­шя саме до річки Нарви, щонайдалі до її притоки Супрасль, бо за річкою Супрасль аж до прусського кордону і троцької «Запущі», якщо десь між мазурами і зникаючими там литовцями і траплялись руські поселення, то вони належали до білоруського крила, а не південного» (с. 183).

Коротко кажучи, кордоном української колонізації стала річка Нарва.

Яблоновський твердить, що найперша мазовецька коло­нізація, тобто польська, могла розпочатися вже з середини XIII століття (с. 177) на лівому боці Бугу, в місцях, на яких з ча­сом з'явилися Монкободи (сьогоднішні Мокободи?), Венгрів, Со­колів, Косів. Це припущення автора відрізняється від архівних джерел, де найперші згадки про мазовецькі поселення з'являються лише у другій половині XIV століття.

Може, автор помилявся, вважаючи, що під боком мазовецьких поселень знаходилася столиця Галицько-Волинського князів-


ства — фортеця Холм, будівник якої князь Данило був видатним володарем. Як писав Микола Костомаров, майже вся Україна, увесь край, заселений українськими племенами, перебував під його владою. Саме в середині XIII століття його коронували у Дрогічині, а його син Шварно, зять литовського володаря Мендога, у цей самий час став володарем Новогрудка, Слоніма, Волковиська та інших міст. Можливі кандидати у польські колоністи не могли у цей час посе­лятись на території сусідньої держави, незважаючи на те, що тоді не знали колючого дроту і розораної смуги землі на кордоні. Доказом цього є згадуваний Яблоновським казус Лєшка Малопольського і Конрада Мазовецького. Після смерті Данила (1264) князівство ще існувало, поки остаточно не занепало у середині XIV століття. Ли­ше тоді хвиля польського осадництва могла майже безперешкодно рушити на територію українського Підляшшя. Підкреслюємо «майже», бо Підляшшя перебувало під правлінням Литви — за ви­нятком короткотривалого панування мазовецьких князів у 1391— 1392 і 1440—1443 роках. Лише Любельська унія в 1569 році приєднала Підляське воєводство до Польщі.

Проте експансія католицизму на православне Підляшшя поча­лася вже у другій половині XIV століття разом з напливом польсь­ких колоністів. Першою полонізувалась православна шляхта. Процес експансії полегшувала Любельська унія, а найбільше спу­стошення серед православ'я спричинила Брестська унія в 1596 році, планована як засіб до повного окатоличення «схизма­тиків». Вона здійснила справжню революцію на Підляшші.

Про її перебіг ніхто не писав. З простої причини: не було канди­датів у хронікери. Нечисленна руська інтелігенція на Підляшші пе­рейшла у католицизм, тому не могла писати про православ'я. Польські письменники обминали релігійну тематику, щоб не розбивати міфи про польськість цієї землі. Віднайшовся, одначе, документ, який дає змогу встановити, у яких місцевостях Підляшшя мешкало населення, що тоді називалося руським, і як з плином часу воно зникло.

Це записи з середини XVII століття, які переховувались у чо­ловічому монастирі святого Онуфрія у Яблучній (повіт Біла Підляська). Вони були відомі українцям під назвою «Грамотка», а серед росіян — «Пом'яннік» і містили перелік живих і померлих парафіян, чиї імена були згадувані під час богослужіння.


Надбужанський храм отримав широке визнання у населення, тому що утримався у православній вірі, хоча інші прийняли ла­тинський обряд. Монастир став регіональним центром право­слав'я і притягував паломників з обох берегів Бугу, збирав пожерт­ви за здоров'я і на вічну пам'ять, занотовував осіб-жертводавців і дату внеску. Перелік тисяч імен перемежовувався короткими зве­деннями про найважливіші події. Занотовувались події протягом цілого століття, до середини XVIII століття.

З лівобережного Побужжя, тобто Підляшшя, у цих записах виділено назви приблизно 80 місцевостей, головним чином у російському звучанні, тобто ті, що не завжди збігаються з польсь­кими назвами. Це були такі місцевості:

Повіт Біла Підляська: поселення Біла, Ціцібор, Докудів, Лома- зи, Россоші, Лешна, Липинка, Домбровиця Мала, Домбровиця Велика, Вичулки (Присілки. —Є .П.), Теребеля, Ольшанка, Слава- тичі, Кузавка, Кодень, Окчин, Копитів, Костомлоти, Полоски, За- блоття, Мацяшівка, Яблочин, Ганна, Довгоброди, Хорошчинка, Міжлісся, Крива Вілька, Добринь, Малашевичі, Ленюшки, Бо- лотків, Саївка.

Повіт Влодава: поселення Влодава, Вишниці, Городище, Пар- чев, Острів, Королівка, Шумінка, Сушно, Рожанка, Любень, Жу­ків, Вирики, Красівка, Карлоноси, Сухава, Жежчинка, Монтвіца, Бруса, Розвадівка, Головно, Ополе, Окунінка, Стульно, Оссова, Собібор, Косинь, Хвористита, Крива Верба, Коденець, Заставки.

Повіт Радзинь: поселення Мендзижець, Вогинь, Жиротин, Гусь, Вигнанка, Комарівка.

Повіт Янів: Лосиці, Свори, Островець, Мостів, Хотиці, Гушлів.

Повіт Соколів: поселення Соколів, Рогів, Корчів, Козіради.

У записах видно певні закономірності. Російськомовні, а інколи і польські записи завершувала шаблонна дата, напри­клад,1699 року. Як виняток, вживалося словогод, це свідчить про те, що записи робили українці. У записах з деяких місцево­стей налічуються сотні (навіть тисячі) осіб. Наприклад, у Соко­лові Підляському в 1679 році і в кількох наступних записано по­над 40 прізвищ і понад 600 імен типу Боярчук, Балковець, Мо- чульський, Биковський, Лазовський, Доля, Заткалик, Худик, Сенюта, Харлампович, Старкевич. Адреси із західних територій,


записувані спочатку досить часто, зникають з плином часу, а місцевості з-над Бугу залишаються у записах найдовше. Це свідчить про прогресування полонізації.

Тодішнє і наступні покоління приймали унію з великим спро- тивом, у боротьбі з нею на Підляшші допомагали навіть козаки з Запорожжя. Речниками унії стали члени литовської князівської родини Радзивіллів, які свою резиденцію у Білій Підляській пере­творили на головну фортецю унійного руху. У 1628 році князь Александер Людвік Радзивілл відкрив у Білій філію Краківської академії з метою прищеплення підляській молоді польського духу. Пізніше були відкриті монастир і костел святого Антонія, рефор­матів (1671), монастир василіанів (1690). Місцеве населення про­тестувало. Знищили костел і замок Радзивіллів, а також навчаль­ний заклад, побили священика і унійних діячів. Подібні виступи відбувались у ближчих і дальших селах, які першими запроваджували унію: у Віторожі, Сворах, Теребелі, Гнойному, Вітуліні, Козірадах у Соколовському повіті. У цих нападах брали участь запорозькі козаки, які від часу облоги Замостя військами Богдана Хмельницького у 1648 році аж до 1657 року постійно влаш­товували збройні «прощі» до центру унії. Яблучинські записи на­водять цілий список таких подій.

З плином часу унія майже повністю заволоділа Підляшшям. Пізніше більшого значення набрав римо-католицький костел. Це було зумовлене різними чинниками. Серед них — підтримка дер­жавними органами, визнання католицьким мучеником Юзефата Кунцевича, якого вбили за переслідування православного насе­лення і тіло якого утримувалось у Білій, встановлення католиць­кого єпископства у Янові Підляському, побудова 9 чоловічих і 4 жіночих монастирів та архімандритства у Кодні над Бугом. У 1864 році на Підляшші й у Холмщині (що утворюють Холмську єпархію) було вже 3 латинських єпископати, 3 латинські семінарії і приблизно ЗО католицьких монастирів. Важливі уніатські об'єкти були оточені латинськими монастирями. Важливу роль у полонізаційній діяльності відігравали священики, які походили зі змішаних або суто польських родин латинського віросповідан­ня, але перейшли у східний обряд, бо не хотіли на все життя зали­шитись неодруженими. Серед уніатів таким був кожний четвер-


тий. Не дивно, що вони йшли у перших рядах полонізаторів. Внаслідок масованого натиску українське населення Підляшшя, у якого жодною мірою не була сформована національна свідо­мість, поволі перетворювалось у польське населення.

-Увесь цей процес дослідив і представив у численних статтях Єфим Михайлович Крижановський1, який у 1865—1871 роках був начальником «Седлецької навчальної дирекції», а потім директо­ром І чоловічої гімназії у Варшаві. У «Листах з Підляшшя» 1867 року Крижановський пише, що вся територія складається з більше чи менше сполонізованого елементу. До більше сполонізо- ваних належить майже все населення більших містечок: Мендзи- жеча, Білої, Янова, Влодави, Лосиць, Соколова, де всі уніати забу­ли вже батьківську мову «Зродиться у душі якась радість, коли після містечка опинишся в іншій групі — в уніатському селі, серед «селян і худоби», як сказав би шляхтич. Виникає враження, що пе­ребуваєш у гущі українського народу; та сама мова, ті самі облич­чя, ті самі «свитки і кожухи», та сама «хата», а в ній «припічок і запічок», «квітки і рушники» над іконами, дивовижно подібні мане­ри і рухи, прислів'я і звичаї, така сама тепла, сердечна розмова. Зі спостережень життя цього народу видно як на долоні, що польщиз- на і латина оточили його, як імла і туман, але ще не змогли його за­душити».

Подорожуючи від села до села, Крижановський проїхав усе Підляшшя і всюди побачив ту саму картину: смерть народу. Не фізичну, бо заселеність території не змінювалась, а національ­ну — країна втрачала десятки і сотні тисяч людей, які разом з пе­реходом до латинського обряду поривали всякий зв'язок зі своїм народом і навіть ставали його затятими ворогами.

Коли людина помре і потрапить у могилу, то залишає після се­бе більш-менш виразний слід. Принаймні у людській пам'яті. Ці сліди знайшов і Крижановський на своєму шляху, який розпочав­ся на околицях Підляшшя, Луковської Землі і старого Мазовша. Це був прикметник руський, руська, руське у назвах місцевостей.

1 Русское Забужье — Холмщина и Подляшье: Сб. статей Е.М.Крыжановско- го с предисловием И.П.Филевича. — С.-Петербург, 1911.


Тобто Руське Село, у якому нема жодного русина, бо всі мешканці (177 осіб) давно вже прийняли латинський обряд, розмовляють тільки польською і називають себе поляками. Недалеко звідти Руська Воля, у якій ще є приблизно 60 уніатів, а 493 католики не хочуть згадувати про свое походження. На північ від Соколова і Венгрова лежить містечкоKocie Руський, у якому нема жодної руської душі. Село Бучин Руський — так само. Мокободи — це містечко, де була церква, при якій православний священик Хреб- тович заснував «на вічні часи» школу, що було задокументовано в акті від 1513 року, написаному по-руськи. Крижановський зустрів тут лише католиків-поляків, жодного «руського». Далі Руська Кам'янка — 7 уніатів і 245 католиків, Савиці Руські 18 уніатів і 238 католиків.

Загалом на тих околицях Підляшшя, де міста (Косів, Соколів) і села були заселені головним чином «руським» населенням, Крижа­новський зустрів 81 місцевість з уніатами, з них у парафії Чеканів біля Соколова було їх 35, в Руських Савицях 36, а в 49 місцевостях вже менше десяти, переважно по одній, дві або три особи. Тільки у восьми місцевостях уніатів було трохи більше, ніж католиків.

Біля Седлець розташоване містечко Морди. Крижановський бачив місце, де була спалена понад сто років тому, в 1773 році, па­рафіяльна уніатська церква. Ніхто її не відбудовує, бо від 1820 ро­ку в містечку вже нема жодного уніата, а поляки-католики буду­ють костел з вівтарем на схід. Зі звички, як у церкві. Неподалік Бу­гу розташоване містечко Константинів (нині село) — церква є, але нема жодного уніата. В Лосицях у 1839—1864 роках латинізува­лося приблизно 400 осіб. Це вже поляки — протестують проти за­криття царською владою місцевої польської школи. Подібна ситу­ація спостерігається у Янові, Межиречі, Соколові, Кодні, Білій, у всіх більших містечках Підляшшя. У Білій під час заворушень і антиросійської демонстрації в католицтво перейшло приблизно 50 осіб. Уніатська церква у містечку Радзинь має ще 5 вірних, у трохи більшому Парчеві — сім. Ці свіжоспечені поляки-патріоти ставляться до своєї рідної мови гірше, ніж споконвічні поляки.

Загарбник не встиг ще повністю покатоличити і сполонізувати селян і міщан. Щоправда, сільське населення майже не встає з колін, так само молиться і б'є себе в груди, «лежить хрестом» на


католицький зразок, збільшує присутність на латинських відпус­тах. Але одночасно твердо вимовляє свою назву русин і скоса по­глядає на поляка як на свого ворога, який думає про перетягуван­ня його у свою віру і до свого народу. Це неважливо, що завжди бу­де ганебне надбання, за яке не подають руки, важливим є здобуття душі, додаткової овечки до стада. Село продовжує шанувати По­крову, Юрія, Онуфрія, Дмитра, а не Антонія, Міхала, Мацея, Станіслава, Марціна, Боже Тіло.

Наступне століття не поскупилося на страждання новим на­щадкам розіп'ятого Підляшшя. Але завдяки вродженому консер­ватизму пращурів чи, коли хочете, героїзму народу протримались ще на землі предків аж до акції «Вісла». Лише ця варварська опе­рація вирвала з рідної землі руське коріння підляського автохтона. Нібито за співпрацю з Українською Повстанською Армією. Тією, яка заважала вириванню коріння.

Проте якісь рештки цього коріння у надбужанському ґрунті залишились. Бо вже видно на поверхні молоді, зелені пагони. Не дуже численні, але є. Розростуться напевно, але наскільки міцно — покаже майбутнє.


ХОЛМЩИНА В ОБЛУДНІЙ
ІСТОРІОГРАФІЇ

Обговорюючи давню історію Підляшшя, ми навели висновки Александра Яблоновського, одного з тих науковців, які відтворю­ють історичні процеси згідно з історичною правдою. Але є коло істориків, які намагаються інтерпретувати минуле відповідно до потреб. І тоді в історії з'являється момент облуди, який рано чи пізно створює скрутне становище. Цей процес показово відбитий в історії Холмщини, має у польському історичному письменстві глибоке коріння, яке сягає початків польської держави.

Прикладом такого процесу є коротенька, в одне речення, нотатка Нестора у «Повісті минулих літ» про похід Володимира на ляхів у 981 році і захоплення Червенських Гродів. Вона зробила у польській історіографії карколомну політичну кар'єру. І ось коли минуло багато століть, історики прийняли це як підтвердження того, що Червенські Гроди від найдавніших часів належали польським племенам, а отже, автоматично у X столітті увійшли до складу держави Мешка І, завдя­ки чому Польща отримала на них усі історичні права. Згадка Нестора була крихким доказом, але про докази ніхто не питав, ніхто не підо­зрював, що назва ляхи могла тоді не стосуватись польських племен, ніхто не звертав уваги на те, що держава Мешка І не могла тоді сягати Червенських Гродів, що в іншому місці Нестор пише: ляхи та інші ляські племена прийшли з-над Дунаю (див. Історія... Т. І. — С. 11). За­пис Нестора обернувся для Польщі чудовим здобутком. Якщо перша в історії згадка говорила про відрив цих земель від ляхів, то вони му­сили бути з діда-прадіда польськими, і польська держава мала право їх анексувати без огляду на те, хто на цих землях мешкав. Ця засада бу-


ла основою політики II Речі Посполитої, стимулятором нищівних опе­рацій — партизанських у роки окупації, а на початку «народної вла­ди» — війська, служби безпеки і міліції. І менторських повчань: Тут е Польща, і прошу говорити польською, повторюваних щодня окупанта­ми у таких далеких забужанських повітах, як Дубно, Кремінець, Рівне, Костопіль чи Сарни. Не кажучи вже про Закерзоння чи про Холмську землю.

Але з плином років ця інтерпретація призвела до ускладнень в історіографії. Наприклад, нема жодних доказів приналежності Холмщини до Червенських Гродів. Отже, під знаком питання стає її підлеглість Мешку І, тобто її польськість. Якщо Іпатська хроніка1 повідомляє, що галицько-володимирський князь Данило приблизно у 1237 році збудував Холм, то немає підстав називати його польським містом. Попри те Холмська наукова конференція в наш час авторитетно, але голослівно ствердила: «Єцілком доведе­ним, що у період виникнення Польської Держави Холм як місто му­сив існувати і входив до складу Червенських Гродів»2.

Відомо, що християнську віру Холмська земля прийняла від Київської Русі. А чому не від Рима в 966 році, коли було хрещено пле­мена, підпорядковані Мешку І? Адже це не були безлюдні простори. Це підтверджують усі джерела — польські, українські, російські.

«Останні дослідження на території так званих Червенських Гродів показали складну проблематику цієї території, — пише су­часний дослідник Б.Ціммер3. — На початку п'ятдесятих років було проведено дослідження у Надбужанському Гродку Гру- бешівського повіту, у Чермні Томагиівського повіту, у Сонсядці і Ліпську Замойського повіту. У цих місцевостях виявлено залишки міст з періоду щонайменше X століття. З досліджень міст істори­ками й археологами може випливати, що ця територія не була «ляською» (польською), а належала до гіпотетичного племені бу-

1 Це фрагмент Галицько-Волинської хроніки: Руський літопис/ За Іпатським списком переклав Леонід Махновець. — К., 1989. — С. 418.

2Kazimierz Janczykowski. Powstanie і najdawniejsze dzieje Chełma // Ziemia Chełmska. — Lublin, 1961. — S. 158 (Матеріали наукової конференції істориків, яка відбулась у Хол мі 21 червня 1959 року).

3Bolesław Zimmer. Miasto Chełm: Zarys historyczny. PWN. — Warszawa— Kraków, 1974. -S. 14.


жан, які культурно (археологічно) були перехідною формою між «ляхами» і русинами».

Цей удар по вірогідності інтерпретації запису Нестора діє на Ціммера приголомшливо. Шукаючи виходу, він називає бужан гіпотетичним племенем, хоча навіть польська енциклопедія подає, що таке плем'я існувало1, а в українських енциклопедіях знаходи­мо цікаві подробиці на цю тему2. І зовсім сенсаційно звучить повідомлення, що ці дуліби-бужани-волиняни, які займають час­тину нинішніх Львівської і Волинської областей (колишній Рат- нівський повіт), утворювали перехідну форму між ляхами і русина­ми. Автор не наважився і надалі говорити про польськість Гродів, бо речові докази заперечували цю теорію.

Наступний приклад. Один з науковців, Г.Верцінський3, ствердивши першість на цих землях польського осадництва, пише, що, оскільки:

а) панування руських і литовських князів на лівому березі Бу­гу кілька разів переривалось ГГястами,

б) у 1916 році у шести повітах колишньої Любельської губернії переважало польське населення — 96% у відношенні до 3,1% ук­раїнського населення (замовчуючи, що так сталося після евакуації українського населення з Холмщини царськими військами),

в) назви річок Буг, Вепж, Гучва є суто польськими (sic!), то ні історичні права, ні фактичний стан заселення країни (...) не виправдали б від'єднання Підляиаия, як і Червенської Землі, від Польського Королівства.

1 Про це говорять два записи у Wielkiej Encyklopedii Powszechnej PWN (Warszawa, 1963-1969):

ДУЛІБИ, східнослов'янське плем'я, яке проживало на Волині у 2-й половині І тисячоліття; Д. на початку X століття опинилися під владою Київської Русі; їх ідентифікують з волинянами (т. З, с. 178).

ВОЛИНЯНИ, східнослов'янське плем'я, яке проживало на територіях понад верхнім Бугом і Стиром; спочатку воно мало назву дулібів, від IX століття — бу­жан, а потім в(олинян), може, від міста Волинь; приблизно у 981 році Володимир Великий включив їхню територію, яку потім назвали Волинню, до Київської Русі... (Т. 12. - С. 485).

2 Відомості про те, що дуліби перебували «під впливом» великоморавської держави, потім опинились у складі племен, які утворювали Київську Русь і вже у 907 році брали участь у поході київського князя Олега на Візантію.

3Henryk Wierciński. Ziemia Chełmska i Podlasie. — Warszawa, 1919.


Типовим прикладом фальшування історії є робота двох авторів — Владислава Цвіка і Єжи Редера «Адміністративно-територіальний розвиток Холмської землі»1 зі згаданої конференції у Холмі. На дум­ку авторів ця територія перед виникненням польської держави ра­зом з племенами віслян і ледзян із Сандомірщини якийсь час залиша­лась у точно не окресленій залежності від великоморавської держави, потім могла на певний час перейти під зверхність київських князів або чеської держави, і є дуже правдоподібним, що територія Гродів [Червенських] потрапила у сферу впливу держави Мешка І вже на по­чатку панування цього володаря. Але далі в тексті автори визнають (с. 12), що започаткування Холма і подальше виокремлення і зростан­ня значення Холмщини припадають на часи Данила, сина засновника Галицько-Волинського князівства — Романа. Померлого у 1264 році Данила поховано у Холмі, й лише королева Ядвіга у 1387році знову (?!) об'єднала ці землі з Польщею. І від того часу, після бурхливого пе- рехідного періоду, можна говорити про тривалий непорушний зв'язок Холмщини з рештою земель Польщі (с. 15). Отже, досить пізно, лише за часів Ядвіги, почався цей «тривалий непорушний...», після майже 40 років окупації Перемишля і Санока.

Всі історики одностайно стверджують, що Холмська земля бу­ла заселена від незапам'ятних часів (за В.Кубійовичем — у період пізнього палеоліту), але ніхто не говорить ким. Польській стороні досить запису руського літописця, бо якщо в цьому першому пи­семному документі записано, що ляхи втратили Гроди, то сумніватися в їхній польськості ніби недоречно.

Якось ніхто з сучасних дослідників не згадує, що на початку XX століття знайшлись документи, які заперечували польськість Холмщини. їх опублікував саме Александер Яблоновський2. Дослідник застерігає, що цей матеріал (...) в цілому не був до­статнім для належного написання повнішого і зваженого в усіх своїх частинах нарису. Тут бракує даних про походження мешканців,

1 Ziemia Chełmska. — Lublin, 1961. — S. 9 (Матеріали наукової конференції істориків, яка відбулась у Холмі 21 червня 1959 року).

2 Źródła Dziejowe. Т. XVIII. Część II. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym; Т. VII. Część II. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego. — Warszawa, 1903.


процес заселення цієї землі. Але і без того стан польськості в XVI столітті, тобто після досить довгого періоду «тривалого не­порушного зв'язку Холмщини з рештою земель Польщі», був пред­ставлений досить виразно. Ось що читаємо на с. 47:

«Все підгір'я Бескидів від краківського кордону аж до волоських вирубок (Буковини), напевно, не мало жодної латинської парафії. (...) УХолмській землі, у всьому чималому Ратнівському Князівстві, яке мало на площі 43 квадратні милі 28 сіл, була тільки одна ла­тинська парафія; у Грубеїиівському на 31 село також тільки одна; у Буському повіті Белзької землі на 69 сіл — лише 2 парафії».

Прийшле польське населення оселялось головним чином у містах, тому в кожному місці поселення був костел, а церков бу­ло кілька. Полонізація міст розвинулася вже у пізніший період. Де ж за цей час зникли нащадки племен Мешка? Знайшлись дані, що їх звідти... виселено! Майже як в акції «Вісла», лише у протилежному напрямку. Про це писав інший русь­кий літописець1 (цитуємо за згаданою працею Б. Ціммера, с. 14):

«В літо 6539 (1031) великий князь Ярослав і Мстислав собраста многі вої ідоста на ляхи і взяста гради Червенская опять і повойо- васта ляцку землю і многі ляхи пріведоста ірозделіша я. Велікій князь Ярослав посаді по Русі і cym сегодені». До цього дещо ускладненого тексту Б.Ціммер додає пояснення: «Ярослав після завоювання Гродів виселив мешканців цієї землі... і розпочав колонізацію країни ляхів».

Пояснення вийшло діаметрально протилежним: літописець писав про оселення ляхів на Русі, а коментатор поправляє, що це руських розселювали на ляській землі. І вже зрозуміло, що поляки тут були, але руські їх виселили...

На увагу заслуговує інша деталь. Під час археологічних досліджень на горі Данила у 1966 році відкрито середньовічну фор­тифікацію з кам'яно-дерев'яним валом і 5 рядами дерев'яного паліса­ду, що оточував узгір'я. Як зі здивуванням зазначає Б. Ціммер (при­пис 18 на с. 188):«Розкопки несподівано були перервані з невідомих причин». Знаємо ці «невідомі причини». Такі самі дослідження про­водились після війни на Замковій горі у Перемишлі. І також не­

1 Latopisiec Litwy і kronika ruska. — Wilno, 1827. — S. 114—115.


сподівано їх припинено «з невідомих причин». Це була таємниця полішинеля: перервано після встановлення, що знахідки, особливо сакральні, були такі самі, як у Київській Русі (рештки кафедральної церкви святого Івана Хрестителя круглої форми — тип будівлі відо­мий на сході від V століття), що суперечило теорії польськості Гродів. Відкрито оборонну вежу типу стовп — як у Холмі, Угруску і Столпі біля Холма. З дрібних предметів там були печатка володи- мирського князя Давида Ігоревича, а також численні хрести-ен- колпіони, відомі в Україні у X—XII століттях. Влада дійшла виснов­ку, що таких фактів не можна розголошувати, і наказала зупинити роботу, не називаючи причин. Подорожуючи у цей час по країні як журналіст, я особисто чув численні коментарі на цю тему.

З часом коло нащадків Мешка на Холмщині збільшувалось. Це видно з доповіді1 на згадуваній конференції, де наводяться дві таб­лиці з двох праць: «Огляд Люблінської губернії за 1904 рік» і С. Дзевульський. Статистика населення Любельської і Седлецької губерній з огляду на проект створення Холмської губернії, що відповідає стану на 1.01.1906 року. Якщо ці таблиці об'єднаємо, то результат буде таким:

Віросповідання населення

Кількість за оглядом

Процент за оглядом

Процент за статистикою

Православного

72 866

41,3

33,5

Католицького

54 906

31,1

40,5

Протестантського

ЗО 105

17,0

15,5

Іудейського

16 512

10,6

10,5

Проминемо той факт, що польське джерело зазначило процентну перевагу католиків, не підтверджуючи її даними про кількість меш­канців. Важливішим є дещо інше: там, де після двох століть окупації була раптом аж одна латинська парафія у повіті, після п'яти віків ка­толики почали становити більшість. Необов'язково навіть прийшлу; саме царська політика в останній період призвела до того, що 200 ти­

1Albin Koprukowniak. Rewolucja 1905 roku w powiecie chełmskim // Ziemia Chełmska. — Lublin, 1961. — S. 103 (Матеріали наукової конференції істориків, яка відбулась у Холмі 21 червня 1959 року).

сяч українських уніатів з Холмщини перейшли у латинський обряд. Полонізації Холмсбкої землі прислужились обидва окупанти.

Подальший процес відбувався швидше. У XX столітті тих авто­хтонів, що залишились, ліквідували протягом 40 років. Але це вже було століття не якоїсь там пари й електрики, а блискавичного технічного поступу, коли поряд із сучасним зв'язком опинилась ско­рострільна зброя, яку підкидали партизанам літаками за вказівками лондонського уряду. «Русскому православному насєлєнію» спочатку прислужились царські опікуни під час Першої світової війни, розки­даючи його на величезних просторах імперії і очищаючи територію для сусідів, які залишились на місці, а ті, у свою чергу, довершували справу. Спочатку силами війська і поліції знищили основу народу — церкву, а потім, під час Другої світової війни, визначили «спеців» — 700 чи 800 партизанів «Рися»-Басая — для знищення решти, тих недо- битих у період «непорушного союзу».

Метою було винищення автохтонів. Силами власних лісо­вих підрозділів, «Народного» Війська Польського, КБВ, МО, ВОП. У союзі з радянськими партизанами, до спілки з німець­кою поліцією...

Але про це на «науковій» конференції у 1959 році ніхто не го­ворив. І ніхто з польських істориків не згадує про існування запи­су1, який подає таку версію заснування Холма:

«Згідно з Божою волею місто Холм було збудоване так. (...) Одного разу під час полювання Данило побачив гарно залісені місця, оточені довкола полем, і запитав тамтешніх людей: «Як це місце називається?» І йому відповіли: «Холм є його ім'я». Уподобавши це місцеу вирішив збудувати там містечко. І дав Богу обіцянку збуду­вати церкву на його честь.

І збудував містечко, але, побачивши, що Бог йому допомагає і святий Іоанн також, збудував місто, яке не змогли взяти татари у той час, коли Батий захопив усю Руську землю. Тоді й церкву свя­тої Трійці спалено і наново побудовано».

1 Це фрагмент Галицько-Волинської Хроніки: Літопис Руський / За Іпатсь- ким списком переклав Леонід Махновець. — К, 1989. — С. 392.


НАСЛІДКИ ОБЛУДИ

Польська історіографія постійно так препарувалася, щоб пока­зати польські права майже на всю Україну, але цього неможливо було зробити без брехні. Український дослідник Я. Дашкевич1 викриває низку таких обманів, водночас підкреслюючи, що вони часто просто суперечать здоровому глузду, не кажучи вже про за­гострення стосунків.

«Починаючи від середини XIV століття, — пише львівський істо­рик, — Польща постійно проводила імперіалістичну політику, міняю­чи гасла типу «від моря до моря» та «вогнем і мечем». Творцем цієї іде­ології був історик Марцін Кромер (1512—1589), який твердив, що більша частина Русі, а саме Поділля (яке нібито тягнеться до Чорно­го моря чи — згідно з іншими польськими істориками XVI століття — навіть до Азовського моря і Дону) і Полісся віками належали Польщі, а отримала вона цю землю від сцито-сарматських язигів. Пізніше ці землі від Польщі були забрані одного разу і вдруге, поки не було повер­нуто на основі Любельськоїунії. І так насправді записано у документі унії, що ці території «повертаються до Польщі». Фальшування зали­шило сліди до нинішнього дня: у шкільному історичному атласі Мол­давське Господарство між Поділлям і Чорним морем показано трохи яснішим кольором від Поділля і Галичини, які належали до Польщі, — з анотацією «вільно зв'язане з Короною», хоча нога польського солдата на берег Чорного моря ніколи не ступала».

1Ярослав Дашкевич. Для кого дорога у нікуди? Про польсько-українські відносини у минулому та сучасності // Україна — наука і культура. — К., 1993. — № 26-27. - С. 53-73.


Якщо дитину від малолітства переконувати, що біле не є білим, а тільки чорним, то через певний час вона мусить повірити у цю брехню. «Голова Товариства любителів Львова і Східних кресів проти того, щоб називати Львів українським містом. Можна гово­рити лише про українську адміністрацію в цьому місті», — читаємо у пресі. Звідки береться цей 105%-ний «патріотизм» тієї проводирки «любителів», як не з брехливої історіографії? Лише журналіст1 повинен їй пояснювати, що Львів нині є українським містом, частиною суверенної української держави, яку Польща визнала першою і до якої не має жодних прикордонних претензій [підкреслено в оригіналі]. Справжній любитель Львова швидше подбав би про те, щоб нас там любили, а не про те, щоб де­монструвати свої фобії і підтримувати напругу по обидва боки. Посилання журналіста тільки на державний інтерес також є дале­ким від адекватності, але нехай би він спробував нагадати, що це не є польська земля! Адже польському суспільству постійно пояс­нювали, що Польща має право на українську землю, аж суспільство прийняло брехню за добру монету і при кожній нагоді почало юрбою протестувати проти «наступу» на його інтереси, спроб «поділу» Польщі. Поляки-колоністи, відчуваючи себе серед 70 чи 80% «меншості» як шкарлупка в океані, почади ненавидіти господаря і хапатись за зброю, щоб викинути його з дому.

Закерзоння є типовим прикладом цього. Під час окупації польські партизанські підрозділи боролися з німцями на Замой- щині, щоб протидіяти виселенню поляків. А що робили на інших теренах? Я намагався знайти у бібліотеках зведення про боротьбу НСЗ, АК, БХ з німцями на Жешівщині — не знайшов, хоча лісових братів там не бракувало. Причину легко пояснити: не можна було дратувати окупанта у місцях, де підрозділи підпілля потрібні були для очищення терену від українців і для маршу на Львів під час операції «Буря». Великій «Бурі» перешкодила УПА (особливо на Любельщині), але українців багато було знищено. «Кількість польських і українських жертв на Холмщині і західній Волині, пи-

1Ernest Skalski. Sami swoi we własnym domu // Gazeta Wyborcza. — 1993 . — 2-3. 10.


ше Я. Дашкевич на с. 67, — була приблизно однаковою. Рафінована польська жорстокість загалом не поступалась українській. Якщо виходити з логіки і термінології «кресовиків», то побачимо, що польські націоналісти цілком заслуговують на рівнозначне ім'я «різунів» та «гайдамаків».

Цей висновок, напевно, викличе обурення «кресовиків», але після короткого аналізу швидко втратить ознаки сенсації. Про вбивства тисяч українців на Закерзонні в Польщі ніхто не го­ворить. Лише часом якийсь автор зазначає, що тут чи там побито трохи українців, але тільки в рамках відповіді. Після війни преса повідомляла «аж» про один процес цього роду, який стосувався за­гибелі села Верховина, але з повідомлень преси ніхто не догадався, що знищено українське село. Певні застереження дає лише згадка одного з обвинувачених, що акцію здійснила «спеціальна» коман­да НСЗ, створена для... знищення євреїв та українців. Але ж єврейських сіл не було. Як бачимо, «діяльності» батальйону БХ під командуванням «Рися»-Басая, який називали також «спеціальним», вже було недостатньо. Мався на увазі такий, що спеціалізується на вбивствах українців.

Лише українські джерела розкривають закерзонську дійсність, у якій важко було знайти село без жертв. В одних селах гинуло кілька або кільканадцять осіб, в інших — десятки і сотні, а в Тепли­цях Перемишльського повіту — понад тисячу. Отже, якщо віднімемо від українського рахунку штучне обтяження такими формулюваннями, як: За співпрацю з радянськими партизанами німці разом з українською поліцією вбили...; Українська поліція з участю німців убила...; У селі Малин, на території гміни, де прожи­вали поляки і чехи, за допомогу радянським партизанам (Ковпак) через донос українських націоналістів німці спалили живими у там­тешній церкві 603 особи (насправді німці з поляками спалили чехів і українців — див. документ 3), то будуть усі підстави вважати, що кількість українських жертв на Закерзонні дорівнювала кількості поляків, убитих на Волині.

Ось тільки питання: хто і за що загинув? Отже, за колонізацію української землі на Волині гинули поляки, а на Закерзонні — ук­раїнці. Всюди за польську колонізацію. Але ніколи не було спроби колонізації польської землі українським населенням — і


в одвічних польсько-українських конфліктах це було принципо­вою відмінністю, яка давала відповідь на питання: хто винен? У польській публіцистиці зустрічаємо твердження, що винними є дві сторони, тільки ніхто не уточнює, у чому полягає вина ук­раїнців. Бо важко звинувачувати народ за те, що повстає проти своїх гнобителів.

На увагу заслуговує одна деталь. При описі вбивства поляків на Волині та в Галичині ніхто не згадує про те, що українці грабу­вали поляків. На Закерзонні грабунок був невід'ємним атрибутом кожного вбивства. Про польські вбивства і грабунки радянські пе­реселенські комісії доповідали Хрущову (док. 80), доповідали прем'єрові Польщі (док. 77) і просили приборкати злочинний еле­мент. І якщо на грабунок вирушали цілі села на 600 фурах (слова­ми: шістсот! Див. док. 84), то виникає враження, що маємо перед собою страшне явище: абсолютну дегенерацію суспільства на цьому терені.

Чому це явище спостерігалося тільки в діях однієї сторони? Звідки брався садизм у людей, які вбили в одному селі 65 дітей (док. 60), які вкидали гранати до шпиталю (док. 84), які посадили дівчину на розжарене вугілля за те, що має брата в УПА (док. 75)?

Головну причину дегенерації суспільства треба шукати в облуді, у фальшуванні історії, у безперервній пропаганді, що все довкола є польським, що навіть самі українці є зросійщеними поляками. Імперіалістична політика прямо змушувала до брехні — бо треба бу­ло ж чимось, наприклад, обґрунтувати війну з західноукраїнською державою за панування на Східній Галичині. А те вело до курйозних тверджень: якщо поляки повставали проти загарбника, то це був шляхетний чин, якщо українці — то це був злочин.

Чи на цьому фальшуванні могло виховатися здорове суспіль­ство? Чи діти фірманів, які допомагали батькам грабувати скарб вигнанців, могли вирости порядними громадянами? Чи варто дивуватися, що це суспільство, пронизане ненавистю до чужо­племінників, пхає палаючі жарини під їхні храми? Бо, напевно, не випадково протягом кількох останніх років спалено церкви у Клениках, Чижах, Ячні, Крушинянах, пішла з димом церква XVIII століття у Грабарці, горіли церкви у Нарві, у Кракові, капли­ця у Криночці біля Гайнувки. Новозбудовану церкву святого Духа


у Білостоці двічі підпалювали. А скільки їх згоріло на всьому Закер- зонні? Чи це не є типовими прикладами дегенерації суспільства? І це на території, де не було польсько-української боротьби. Не кажемо вже про обкрадання храмів, як, наприклад, крадіжка двох найцінніших ікон з православного монастиря в Яблучній.

Ці «випадки» не можна назвати інакше як спробою вбити дух народу.

Післявоєнна література стала кузнею антиукраїнських інсину- ацій, у якій сотні молотів кували постать українського різуна. Це був всюдисущий вбивця. Його бачили у погромах війська і цивільних у 1939 році, у придушенні Варшавського повстання, у пацифікації поляків на Закерзонні, у співпраці з німцями, у вбивствах львівських професорів і т.д. Йому приписувались усі найвигадливіші риси жорстокості, які тільки можна уявити. Як твердить М.Фіалка1, «обряд» убивств поєднувався звичайно з бла­гословенням капелана і освяченням знарядь убивства — сокир, кіс, вил, ломів і зброї, (...) живих людей вкидали до колодязів, ставків і річок, насаджували на палі, відрізали частини тіла — ноги, руки, го­лови, жінкам відрізали груди. Ще живим жертвам розпорювали жи­воти, залишаючи тіла на поїдання мухам і хробакам. Дітей проко­лювали вилами, насаджували на палі або штахети огорожі. Тіла розрізували пилками для дерева, виколювали очі, відрізали язики і вуха. Від тіла відривали голови, руки і ноги прив'язували ланцюгами до коней. Більші села і поселення спочатку завойовували зі зброєю в руках, а після оволодіння вбивали мешканців сокирами, косами, ви­лами, ножами, багнетами. Вбивали віруючих у костелах (...) і своїх побратимів, які не хотіли брати участі у вбивствах поляків...». Шкода тільки, що в описах ніхто не посилається на конкретні ви­падки, не називає прізвищ.

Якщо поляки ненавиділи українців більше, ніж німців (див., на­приклад, док. 10), то брехлива література лише доливала олії до во­гню в такій мірі, що звернення до читача зі словами правди ставало неможливим. Можна було лише збагачувати фальшування. Звідси виникали такі дива, які ганьбили самих авторів, як, наприклад,

1 Michał Fijałka. 27 Wołyńska Dywizja Piechoty AK. — Warszawa, 1986. — S. 46.


книжка А. Щесняка і Б.Шоти під назвою «,Дорога в нікуди», яка означає, що «в нікуди» нібито вела боротьба за свободу. Цю тезу за­перечує текст, тому таке мислення є недоречним. Але якби автори згідно з правдою дали назву «Дорога до свободи», то викликали б загальне обурення, бо суспільство, виховане на брехливій літера­турі, приймає брехню за добру монету. Бо ж усі так пишуть...

Цікавим прикладом є тут праця доцента Ришарда Тожецького з Інституту історії ПАН. Це провідний знавець польсько-ук- раїнських відносин міжвоєнного і воєнного періоду, має багатий науковий доробок і серед українознавців вважається експертом. Розшукуючи матеріали для докторської роботи на тему «Ук­раїнське питання у політиці III Рейху (1933—1945)», що була опублікована у 1972 році, він оглянув крайові і закордонні архіви, головним чином німецькі, звертався до відомих діячів й істориків ОУН, які перебувають в еміграції, що дало йому можливість гли­боко вивчити тему і розкрити такі деталі, на які не спромігся жо­ден історик. Завдяки цьому книгу шукали у США та Канаді навіть тоді, коли її наклад вже було вичерпано.

І все-таки автор не вийшов за межі шаблону, створеного для української проблематики. Навпаки, він його продовжував бу­дувати. Тобто показував, що найгіршим ворогом були українські націоналісти, які хотіли збудувати українську державу (чому та­ке прагнення було злом — не пояснює), «вели криваву боротьбу з комуністами, які захищали інтереси України» (sic! див. с. 349). Нігілістичні бої УПА потягли за собою численні українські жертви, «гекатомби жертв цивільного населення, війська і міліції в СРСР, Польщі й Чехословаччині» (с. 330), УПА «стала си­нонімом знищення, вогню і вбивств» (с. 346), тоді як польські підрозділи, а особливо «Рися» з БХ проводили тільки акції у відповідь (с. 300). Націоналісти, «заохочені гітлерівцями до бо­ротьби з СРСР (!), заплатили за це не тільки знищенням власних сил, але й здобутків українського народу, жертвами народу, в ім'я якого нібито присвятили себе і воювали». Насправді «більше думали про задоволення власних політичних амбіцій, ніж про країну» (с. 331—332). «І це саме комуністи наново створили умови для розквіту матеріальної і духовної культури українсько­го народу» (с. 350). І так далі.


Через двадцять років (1993) була опублікована докторська робота Р. Тожецького: «Поляки і українці. Українська справа під час Другої світової війни на території II Речі Посполитої». Це ніби книга іншого автора. Тут вже нема звинувачень українських націоналістів у тому, що вони хотіли збудувати власну державу. Автор ніби хоче представити дійсність делікатно, щоб нікого не образити. І так різанину поляків на Волині він називає братовбив­чою боротьбою, а різанину українців на Любельщині тільки подіями. Також він показує роль польського націоналізму в загост­ренні відносин і стверджує, що «від вересня 1939 року не було шансів на польсько-українське порозуміння, бо у міжвоєнні роки багато було зроблено, щоб взаємні стосунки стали неприязними або ворожими» (с. 200). Якщо навіть з польського боку були спро­би проведення розмов з українцями, то вони були знівечені енде- ками, хадеками та іншими течіями польського націоналізму, забо­ронами уряду в Лондоні, «який не допускав до предметних розмов польську сторону через злу волю частини польського суспільства у Східній Галичині, яке не хотіло йти на жодні поступки» (с. 274).

«Рішення про відкриту боротьбу з окупантами української землі, — читаємо на с. 258—259, — прийнято 17—21.03.1943 р. на III конференції ОУН(р); «відкриту» не означає спрямовану на фізичне знищення (...). Також у березні-квітні почалася братовбивча боротьба на південному Поліссі. (...) Ставлення поляків до поліщуків, значною мірою українців, було у цей час ворожим. Польське населен­ня більш нетерпляче очікувало повернення радянської влади, ніж на Волині. (...) Урядах радянських партизан опинилося приблизно 5 ти­сяч поляків. Це була вода на млин української націоналістичної про­паганди, яка так само старанно (!) використовувала скандальну по­ведінку частини польського суспільства на Волині. (...) Адміністрація на Поліссі, як х на Волині, була значною мірою польською. Польська доповідь виділяла тут три групи людей: «одні не переймаються», діють не на користь окупанта і стараються допомагати місцевому населенню; інші поляки «від усієї душі ненавидять» українців, біло­русів і взагалі все місцеве селянське населення; ці дотримуються і са­мовіддано виконують розпорядження окупанта, спрямовані проти інтересів місцевого населення; (...) у деяких випадках вони гірші від німців. Третя група поляків — це найбільш «відсталий або несвідомий


елемент, співпрацюють з гестапо як донощики. Гітлерівці втягують до такої роботи навіть молодь».

«Ця похмура картина показує людей, поведінка яких, спрямо­вана проти інтересів місцевих мешканців, додавала полякам во­рогів. (...) У доповіді Б С (Бюро Східного представництва Лондонсь­кого уряду) ... говорилось, що у Кобрині гДрогічині, головних місцях розташування батальйонів шуцманів, поліцейсько-військових фор­мувань, командирами і офіцерами були молодші офіцери ВП. (...)Во­ни навіть офіційно користувались польською мовою» (с. 260).

Це тільки деякі фрагменти книги, які показують причини польської трагедії на Західній Україні. Жоден з польських істо­риків не наважився поки що опублікувати інформацію такого роду.

Чому? Звідки така величезна відмінність у працях експерта?

Здається, що вирішальними були два чинники: опіка «старшо­го брата» і польська ненависть до українців. Ненависть — тра­диційна, її відчували 96% поляків, як про це доповідали з краю до Лондона ще у липні 1942 року (с. 226), до акції деполонізації Во­лині, тобто до різанини поляків. Пригляньмось до цих чинників.

Радянський Союз і Польщу об'єднувала одна спільна мета: бо­ротьба з українським націоналізмом, який хотів збудувати свою державу на об'єднаних українських землях, окупованих головним чином СРСР та Польщею. У Польщі ця мета об'єднувала націоналістів і комуністів. Звідси виростала польсько-радянська співпраця як комуністів, так і всього польського населення на ук­раїнських землях. Про загрозу залиття Польщі повінню ко­мунізму, пророковану ОУН і УПА, ніхто тоді не хотів думати. Ук­раїнці, білоруси, литовці — то були вороги!

І сталося. Життя у Польщі покотилося згідно з московськими керівними вказівками. Дійшло до того, що «старший брат» став першим рецензентом наукових праць, який остаточно присуджує: пустити, не пустити? Таке рішення я відчув на власній праці... Ра- дянсько-польський антиукраїнський комунізм невблаганно фор­мував повоєнну історіографію. Історична правда мусила капітулю­вати перед політичною фальшю. І якби магістр Тожецький написав тільки те, про що дізнався з документів, не критикуючи націо­налістів і не вихваляючи комуністів за їхній внесок у розквіт ук­раїнського народу, то докторську дисертацію він би не захистив. Та-


кож виявився б непридатним до праці в Інституті історії ПАН. А якби навіть правда перемогла, то не пройшла б через всюдисущу цензуру. Далі вже були читачі, сформовані впродовж десятиріч фальшованою історіографією. Оті 96%, нехай навіть трохи менше...

Тож яким чином з'явилася дисертаційна праця Р. Тожецького?

Відповідь очевидна — інші часи настали. Пішов на заслужену пенсію «старший брат», розігнано цензуру, зітхнуло вільно науко­ве середовище, з'явилися праці, які десятиріччями покривалися пилом у шухлядах.

Не змінився тільки читач. Він не міг змінитись, якщо форму­вався від шкільної лави на мільйонах примірників антиук­раїнських творів Сенкевича, Гергарда і сотень інших авторів, на та­ких фільмах, як «Пожежник Калечь», виховувався у ненависті до непольського населення, ізольований від правди. Бо в жодній цивілізованій країні не знайдемо подібного абсурду, коли за такі інсинуації, як «Герої з-під знака тризуба», що оббріхують провідні постаті визвольної боротьби чужого народу, нагороджують автора званням професора, знущаючись із самого звання, викликаючи обурення наукового світу1. Тож постає запитання: хто за тим стоїть, хто зацікавлений у поширенні ненависті між народами? Це важка і дуже запущена хвороба, для лікування якої потрібне не од­не десятиліття, поки виростуть вільні від впливу сфальшованої історіографії покоління, які не прагнуть чужих земель, які з пова­гою ставляться до інших народів.

І тільки надія на це якоюсь мірою може сповнювати нас оп­тимізмом.

1 Виступаючи у травні 1992 року на пленарному засіданні польсько-укра­їнської конференції у Кам'янці-Подільському, я зауважив, що є ще у Польщі такі історики, як Едвард Прус, які розпалюють ненависть між народами. Відповіддю було загальне обурення, мені пояснювали, що таких порівнянь не можна робити, бо вони принижують, що це є винятковий випадок, що цього «експерта» ніхто на жодну конференцію не запрошує і т.д. Але, на щастя, численнішою є група тих, хто намагається будувати приязні стосунки.


НАДБУЖЖЯ ПІД ЧАС ОКУПАЦІЇ

Як ми писали у І томі (с. 87), серед усіх українських земель, інкорпорованих II Річчю Посполитою, найбільший полоніза- ційний терор влада застосувала на надбузьких землях — Підляшші й Холмщині. Тут не тільки не було жодної української школи, більшість церков було зруйновано або перетворено у ко­стели, знищено культурні інституції («Рідна Хата»), кооперацію, пресу. Українське суспільство, особливо православне духовенст­во, зазнало гострого поліцейського втручання. За наказом адміністративних органів польська мова запроваджувалася до церковних проповідей і навчання релігії. Безпосередньо перед вересневою катастрофою «Кракуси» — озброєні боївки брали участь у руйнуванні храмів, нападали на українські доми і нищи­ли майно «небажаного елементу». Тож не дивно, що трагічний вересень 1939 року українці зустріли не із співчуттям до сусідів, але з надією, що найгірші часи минули.

Тому вони відразу взялися за лікування ран. Утворено було Ук­раїнський допомоговий комітет (УДК), який допомагав утікачам з-за Бугу і випущеним з польських карних установ політичним в'язням, мобілізував населення до громадської роботи і захищав його інтереси перед владою. Відновлено було товариство «Рідна Хата» і місцеві кооперативи, до початку 1940 року відновлено 40 православних церков, а в травні 1940— собор у Холмі. Створено мережу українського шкільництва, працевлаштовано на посадах учителів молоду інтелігенцію, яка втекла від радянської окупації. У Холмі відкрито українську гімназію. Завдяки визволеній енергії національне українське життя почало розвиватись у такому темпі,


якого ніхто не бачив до того часу. Але дуже швидко цей розвиток був загальмований, а доробок знищений.

У початковий період війни до німецької неволі потрапило приблизно 4 мільйони радянських солдатів, з яких понад півмільйона було зібрано в таборах на Підляшші і Холмщині. По­лонені, розміщені під чистим небом і оточені колючим дротом, бу­ли приречені на знищення. Умови у таборах були настільки жах­ливими, що траплялися випадки людоїдства, зрештою вибухнули епідемії. Утікачі з-за дроту рознесли тиф по всій Генеральній Гу­бернії. Е осени 1941 року німецькі військові власті видали наказ очистити території від утікачів, що ховалися в лісах. Виконання наказу доручалося відділам ШУПО — поліції, яка перебувала під керівництвом цивільної влади. Щоб утворити силу, здатну про­тидіяти поліцейським акціям, утікачі були змушені об'єднуватись у більші партизанські підрозділи, здобувати зброю, нападаючи на німців, грабувати продукти у селах. Незабаром на чолі цих підрозділів стали відважні офіцери Червоної армії, які на парашу­тах були закинуті у німецький тил.

Так над Бугом постали загони радянських партизанів. Від 1941 року поряд з ними виростали польські партизанські групи. Цьому сприяло те, що німці, досконально вишколені стосовно дій регу­лярної армії, не мали поняття про партизанську боротьбу, на по­чатку вони панічно боялися лісу. І не дивно: під кінець 1942 року тільки у Гвардії Людової на цих теренах було щонайменше 12 (з 31 в усій країні) партизанських груп1.

Усі партизанські групи були на антиукраїнських позиціях. Отримавши в руки зброю, партизани почали нищити ук­раїнський доробок і його ненависних творців. Цей напрямок діяльності був викликаний відсутністю опору, бо з озброєними до зубів німцями треба було воювати, тоді як беззахисне населен­ня можна було просто вирізати.

На зборах у Грубешові 16 червня 1942 року група колишніх офіцерів петлюрівської армії створила військове формування Ук­

1Zygmunt Mańkowski. Między Wisłą a Bugiem 1939—1944. — Lublin. — 1982. —

S. 185,188.


раїнська Самооборона у складі 20 осіб, завданням якого була охо­рона місцевого УДК та інших українських інституцій. Після три­валих зусиль вдалось отримати напівофіційний дозвіл німецької влади на існування того формування, завдяки чому воно могло охопити своїм впливом інші повіти. І це був уже останній дзвінок.

Ще у 1941 році командир СС і поліції Любельського дистрикту Оділо Глобоцнік розробив проект германізації підлеглої території, який мав стати мостом між Сходом і Рейхом. З цією метою треба було виселити з Холмщини 110 тисяч єврейського, польського і ук­раїнського населення, поселити на їхнє місце фольксдойчі з, німців і голландців, а всю територію оточити смугою українських сіл, утво­ривши буфер проти нападів на німецьких осадників. Акція розпоча­лася 27 листопада 1942 року, і до середини лютого 1943 року було виселено 116 сіл: з повіту Замость — 47, Томашів — 15 і Грубешів — 54. Більшість виселених поляків перейшла до партизанів і розпоча­ла безпощадне знищення українського населення. Перший напад на штаб самооборони у Грубешові стався майже у відповідь на її фор­мування — 6 серпня 1942 року. Акція не вдалась, але спонукала ук­раїнців до пильності й турботи про краще озброєння. Німці ще якийсь час надавали певну кількість зброї як українцям, так і поля­кам, керуючись настановою: нехай б'ються між собою.

На початку березня 1943 року УДК в Грубешові запропонував польській стороні утриматись від збройного втручання. Розмови ініціював засновник Грубешівського УДК, колишній полковник армії УНР Яків Гальчевський-Войнаровський, польську сторону репрезентував голова Польського комітету допомоги у Грубешові доктор Кульчицький. Порозуміння було досягнуто, але вже 22 бе­резня 1943 року 18-особовий польський підрозділ атакував буди­нок Войнаровського у селі Пересоловиці, де дружина полковника працювала вчителькою. Полковник загинув. Того самого дня був убитий голова УДК у Грубешові, доктор Микола Струтинський. 23 травня 1943 року здійснено напад на будинок колишнього се­натора Івана Пастернака у селі Хорощинка. Поранений сенатор помер через два дні у шпиталі, а його похорон у Білій Підляській перетворився на велику маніфестацію і викликав зростання Ук­раїнської Самооборони. Бо хто хотів жити і мав силу, мусив бра­ти в руки зброю.


Це не була війна — ніхто нікому її не оголошував. На війні на передовій лінії воює сірий солдат, командири вищого рівня діють в укритті. Тут спочатку вбивали командирів. Не вбивали — морду­вали. Підступом у власному домі, використовуючи фізичну пере­вагу в силі. А це була велика перевага.

Як пише 3. Маньковський1, «уже в середині 1942 року регіон між Віслою і Бугом вийшов у партизанській боротьбі на впевнене перше місце у країніУ 1943 році польських партизанів на Лю- бельщині налічувалося приблизно 50 тисяч (с. 355), тоді як Ук­раїнська Самооборона — єдина на той час реальна збройна сила українського населення на цьому терені (підрозділи УПА з-за Бу­гу перекинуто сюди лише на зламі лютого— березня 1944 року) налічувала в середині 1943 року близько 500 осіб2. Щоправда, існувала ще озброєна українська поліція, але як складова частина адміністративного апарату, створена окупантом для забезпечення публічного порядку, вона підпорядковувалася німецьким наказам. Коли німці забирали польську поліцію для пацифікації ук­раїнських сіл або навпаки, то підлеглі виконували свої обов'язки старанно, але вони не могли планувати акції на власний розсуд.

Слід згадати, що жоден з польських історіографів не шкодував місця на опис діяльності української поліції, розглядаючи сам факт її існування як доказ співпраці українців з гітлеризмом, тоді як сором'язливо замовчував існування польської гранатової поліції у складі німецької адміністрації. Однак промовисту карти­ну створюють тут цифри: у Любельському дистрикті було 25 по­стерунків української поліції, і аж 95 гранатової, з яких 15% похо­дило з довоєнної Державної поліції. Вже у середині 1941 року штат гранатової поліції становив 1380 рядових і 20 офіцерів, з яких тільки 200 працювало у кримінальному відділі. Постерунки гранатової поліції були майже у кожній гміні3.

1Zygmunt Mańkowski. Między Wisłą a Bugiem 1939—1944. — Lublin, 1978. — S. 180.

2Євген Пастернак. Нарис історії Холмщини і Підляшшя. — Вінніпег—Торон­то, 1968. - С. 279.

3Zygmunt Mańkowski. Między Wisłą a Bugiem 1939—1944. — Lublin, 1978. — S. 106, 368.


Чисельність польської підпільної армії неухильно зростала. У липні 1944 року на Любельщині було 70 тисяч партизанів АК, 40 тисяч БХ і 15 тисяч АЛ, у сумі 125 тисяч осіб. Це дорівнювало 8 дивізіям війська, тобто 25% польських партизанських сил країни, не враховуючи дуже активних радянських партизанів, які мали у своєму складі польські підрозділи. Така концентрація утворилася згідно з планом акції «Буря», що передбачала переки­дання до Львова під час найближчого наступу двох великих угру­повань польських партизанів з білгорайських лісів і околиць Пе­ремишля, які під час вступу Червоної армії до столиці Західної Ук­раїни показали б себе господарями «польської землі».

Чому на Любельщині мордували українців? Не тільки на Лю­бельщині — на всьому Закерзонні, великодушно подарованому Польщі високими посадовцями на Ялтинській конференції. Пода­рованому, адже компенсації, «повернених земель» за цю територію український народ не отримав.

Польська історична література, дуже багата на таку тематику, на те питання до цього часу не відповіла. Мало того — не порушила цього питання, не побачила початку трагедії. Ось так ніби ні з того, ні з сього раптом з'явилися з-за Бугу УПА і підрозділи дивізії СС «Га­личина», і почалась катастрофа — вбивства невинних поляків. І якщо хтось з авторів навіть торкається делікатної проблеми, то поверхово, побіжно, як правило, стверджуючи, що це була відповідь на вбивства поляків на Волині. Отож, повернемося до хронології подій.

Книга Й.Туровського і В.Семашко «Злочини українських націоналістів...» наводить за лютий 1943 року 23 випадки вбивств — індивідуальні, родинні і одно групове (у селі Парослі Сарненського повіту): 173 поляки вбиті підрозділом, який вдавав із себе радянсь­ких партизанів. У кількох випадках причинами знищення сімей зазначено: вбили німці спільно з українською поліцією за співпрацю з радянськими партизанами. Інформацію про Парослю обтяжує згадка від грудня 1943 року (див.: Історія... Т. II. — С. 89): «У Сар- ненському повіті ще в лютому сталося перше групове вбивство (виділення моє. — MC.)17 родин польських (не 173 осіб?) і 5 ук­раїнських у селі Парослі біля Антонівки». Отже, якщо разом з поля­ками вбивали українців (про що автори книги мовчать), то іден­тифікація винних не є однозначною проблемою. Різанина поляків


на Волині набрала масового характеру лише у березні 1943 року. І якщо голова УДК у Грубешові вже на початку того ж березня висту­пив з пропозицією щодо припинення боїв, то зрозуміло, що вони по­чалися тут раніше, ніж на Волині. Тобто не тут прихована причина різанини українців на Любельщині.

Якщо Українську Самооборону створено у червні 1942 року, то до цього змусила ситуація. І коли у березні 1943 року польські партизани вбили керівників, то, безсумнівно, для того, щоб безпе­решкодно знищувати рядових.

Для чого?

А для того, щоб до кінця загарбати частину території, яку це на­селення захищало від прадавніх часів як батьківщину, де сімсот років тому знаходилась столиця. Щоб знищити ті рештки, яких не вдалося сполонізувати. Це підтверджують зібрані у II томі доку­менти еміграційного уряду і документи правителів комуністичної Польщі. Серед них наказ двох міністрів — генерала бригади Радкевича і маршала Жимерського звучить виразно:

Цілком таємно

І. Завдання

Остаточно вирішити українське питання у Польщі. З цією метою...

Цей висновок страшний, і на це немає ради. Тут випливає та­кож інша проблема. Повсюдну участь правих і лівих лісових «армій» у фізичній ліквідації українців Закерзоння можна пояс­нювати як загальною ненавистю людей, котрі роками не випуска­ли зброю з рук, так і переконанням, що це є польська земля. Зло­чинну діяльність провідників народу в Лондоні чи у країні, які ви­давали наказ про винищення національної меншини в її власному домі, треба пояснити націоналістичним світоглядом, який сфор­мувався таким чином з різних причин. Обґрунтованим видається також міркування мемуаристів, свято переконаних, що коли пар­тизани, крім окупантів, вбивали також українців, немовбито союз­ників окупанта, то робили дуже патріотичну роботу.

Стурбованість викликає також позиція науковців, бо вони та­кож повинні показувати правду.

Панове доктори, доценти, професори! Директори історичних інститутів! Декани, проректори і ректори вищих навчальних за­


кладів, члени і працівники Польської Академії наук, які мають у доробку численні й великі томи цінних праць про боротьбу на­роду з окупантом на Любельщині, — де ваш аналіз причини польсько-української боротьби на колишній території Галицько- Волинського князівства?

У «Щоденнику років окупації» професор Зигмунд Клюковський прекрасно показав роль польського шумовиння у винищенні єврейського населення, яке проводилось німцями у Щебжешині. Чи є хоча б один подібний фрагмент у Ваших працях на тему винищен­ня українців? Боїтеся, що суспільство пригадає волинську різанину? І чи не час уже сказати правду, що волинська трагедія була відповіддю на співпрацю польського населення з найбільшим воро­гом незалежної України — «советами», на пацифікацію українських сіл на території Західної України, на доноси місцевого населення до окупаційної влади через фольксдойчів і дрібних польських служ­бовців німецької адміністрації та господарських установ, які діяли на користь окупанта (кооперативи, переробка сільськогосподарської продукції, торгівля, пошта), на намагання утримати польською меншістю окупаційний статус над переважаючою українською більшістю? І т. д. і т. ін. Чому ніхто з польських істориків не бачить того, що зауважив болгарський комуніст Всеволод Волчев, який займається історією Польщі? Ось фрагмент1 його спостережень:

«(...) Правиця лондонського табору вже у 1943 році започатку­вала збройні антиукраїнські дії, подаючи їх як протидію анти- польській акції ОУН і УПА. Але удари Армії Крайової були спрямо­вані у першу чергу проти мирного українського населення, яке у своїй основній масі не брало участі в терористичній акції ОУН, УПА, підрозділів дивізії СС «Галичина» й української поліції».

Ось як характеризує ситуацію на цих теренах тодішній коман­дир одного з підрозділів Армії Людової на Любельщині Е. Грон- чевський2 («Ластівка»): «З прикрістю мушу зазначити, що на при- бузьких землях першість у знущанні над мирним населенням нале­

1Wsiewołod Wołczew. Przyczynek do stanowiska ugrupowań obozu londyńskiego na Lubelszczyźnie wobec kwestii ukraińskiej // Z dziejów stosunków polsko-radziec­kich: Studia i materiały. — Warszawa, 1969. — T.V.

2E.Gronczewski. Wspomnienia «Przepiórki». — S. 112—114.


жала реакційному підпіллю, бо напади українських націоналістів були рідкими, здійснювались кілька- чи кільканадцятиособовими бандами, які проникали на лівий берег Бугу і, як правило, швидко втікали назад. Використовуючи прецедент, командири реакційного підпілля організували на цих теренах широкомасштабні вилазки, переслідуючи населення у селах, де проживали українці. У цих ви­лазках не раз брали участь організовані кількасотособові ватаги, які сіяли страх, знищення і залишали після себе сліди невинно про­литої крові.. Нам підтвердили все, що ми чули серед населення про польсько-українські стосунки, називаючи конкретні факти і дока­зи... Зусилля підрозділів пролондонського підпілля були спрямовані головним чином на боротьбу, а швидше на винищення сіл, де прожи­вали українці та змішані родини».

Далі Волчев звертає увагу на факт, що колишні командири АК у Грубешівському повіті (командир «Ангел» і його ад'ютант «Аль­берт»), які вирізнялись у винищенні українців, робили це у співпраці з німцями, з гестапо у Грубешові і Замості. Далі він ци­тує фрагменти рапорту командування Грубешівського округу БХ від 29 квітня 1944 р., тобто від часу, коли на порятунок українсько­го населення прийшли з-за Бугу підрозділи дивізії СС «Галичина» і сотні УПА, удари яких міцно відчула на собі польська сторона. У рапорті БХ читаємо:

«Тяжка ситуація польського населення у повіті спричинена не тільки підступною інспірацією окупанта і ницістю та варварством українців, як щ повсюдно вважається, але й цілком помилковою так­тикою, що застосовувалась у цій боротьбі польськими військовими чинниками. Наша позиція в цій справі була така: організувати само­оборону польських сіл і не проводити наступальних дій щодо руських сіл, а завдавати ударів окремим особам, які керують діями українців. Тим часом ЗВЗ, яке спочатку дотримувалося цієї лінії (!), змінило тактику і почало застосовувати акції у відповідь, які полягали у спа­ленні ближчих до берега руських сіл і мордуванні їхніх мешканців з до­помогою підтягнутих з цією метою людей з Томашівського повіту.

Такі дії викликали контракції українців і окупантів, і замість до­помоги польському населенню вони ослаблювали його, оскільки підрозділи ЗВЗ не убезпечували населення, а самі відступали у без­печне місце (виділення моє. — М.С.).


Останню масову акцію пацифікації в селах, де проживало ук­раїнське населення, підрозділи АК на Любельщині провели на тери­торії Томашівського і Грубешівського повітів весною 1944року. У бе­резні командир 21 роти АК з Томашівського повіту М. Піларський («Гром») передав підлеглим підрозділам командування округу розпорядження такого змісту: «У відповідній формі псувати жит­тя всім українцям, щоб вони якнайшвидше відійшли з цієї території за Буг чи на інші терени. Не треба встановлювати контакти і співпрацювати з українцями, на кожному кроці віддалятись від них, пам'ятаючи всі кривди, яких вони завдали нашим землякам за Бугом і на терені Грубешівського повіту... Це розпорядження довес­ти до всіх солдатів». Ці вказівки,— коментує Волчев, — мали підго­тувати умови для безпосередньої акції пацифікації. На практиці вони надавали місцевим осередкам АК повну свободу дій по відно­шенню до всього українського населення.

У цей самий період у Грубешівському повіті підрозділи АК от­римали завдання розпочати збройні антиукраїнські дії. Воно зву­чало так: «На лист від 23 березня 1944 року наказую очистити передпілля, знищити Гонятичі й Гонятички, усунути українців з Вакійова, ліквідувати тамтешніх проводирів... Не допустити до оселення українців у тамтешніх місцевостях, тобто Вакіївці, Черні, Тереспі та інших місцевостях, які прилягають до вас. Очис­тити глибоко передпілля, хоча б навіть треба було досягти за- мойських теренів».

Особливого розмаху ця акція набрала у квітні 1944 року, коли підрозділи АК і теренові органи Представництва лондонського уря­ду вчинили спроби масового виселення українського населення. Спеціальний наказу зазначеній справі видав 13 квітня командир То­машівського округу АК В.Щепанкевич («Другак», «Лось»). Цей на­каз приписував між іншим:«Після отримання листівок про виселен­ня українців наказую Вам нинішньої ночі розпочати виселення ук­раїнців, які проживають на Вашій території, у напрямку на схід (Грубешівський повіт). Ця акція повинна бути проведена протягом одного дня 14 цього місяця. Початок — 01 година ночі.

Виконання:

1) Закрити всі напрямки на захід, щоб не дозволити українцям відходити у західному напрямку.


  1. Мати підрозділи, які ввійдуть до українських сіл і вручать листівки... Зібрати всіх на місці збору, вказати їм напрямок руху і випровадити їх далеко в передпілля грубешівському напрямку.

  2. Тих, хто чинитиме опір, слід ліквідувати».

Листівки під назвою: «До українського населення!» були підпи­сані місцевим керівництвом громадянської боротьби і мали такий зміст: «Цю місцевість українське населення повинно залишити не­гайно, найпізніше до 14.IV. 1944р. Напрямок евакуації: схід. На захід однозначно не можна виїжджати. Це розпорядження видано з ме­тою уникнення звичайних суперечок і вбивств. Ті, хто його не вико­нає, безумовно, зазнають нещадних наслідків».

Отже, Представництво і Армія Крайова свідомо підігрівали у південно-східних повітах Любельщини польсько-українську бо­ротьбу, протиставляючи населення двох національностей. Це не було результатом якихось непорозумінь чи помилок. Керівні чинни­ки пролондонських угруповань добре знали, що більшість укра­їнського населення не брала участі в злочинній діяльності україн­ських націоналістів. (...)»

У своєму зведенні, густо переповненому посиланнями з виділен­ням таких джерел, як архів колишнього командування воєводської громадянської міліції у Любліні, Волчев посилається також на доку­менти Групи Представництва уряду РП на край у колишньому архіві Інституту історії партії, добірку матеріалів, з якого ми опублікували у II томі. Судячи зі зведення Волчева, він не бачив цієї добірки, але і так зміг установити, що винищення українського населення на Лю­бельщині не було результатом якихось непорозумінь чи помилок.

Сумно, але правдиво!

«У загостренні польсько-українського конфлікту, — читаємо далі, — брали активну участь і керівні чинники Народової партії, а також кадри включеної в АК Національної військової організації. Осередки НП підбурювали і підігрівали антиукраїнську акцію у повітах зі змішаним населенням. У Білгорайському повіті поряд з підрозділами АК в акціях проти українського населення брав активну участь загін НОВ ФЛжисєнжняка («Отець Ян»).

Позиція керівних чинників СЛРОХ і БХ в українському питанні офіційно збігалася з позицією Командування АК і Представництва. Це виявилося в результаті об'єднання, а також в участі


підрозділів БХ у пацифікаційних, виселенських та у відплатних акціях, які інспірувались офіційними пролондонськими чинниками, і передусім у Грубегиівському й Томагиівському повітах.

Чітку вказівку щодо участі БХ в антиукраїнській акції у квітні 1944 р. видало Головне командування БХ. У спеціальному наказі для командування IV округу в Любліні головний командир БХ після з'ясування цілей акції доручив и проведення виключно стосовно ук­раїнських фашистських і націоналістичних елементів: «У випадку вчинення опору цілими українськими громадами — села палити, а винних в опорі карати». Таким чином, фактично наказано засто­совувати в рамках акції виселення принцип групової відповідаль­ності (...).

Антиукраїнська діяльність, інспірована правим керівництвом пролондонських угруповань на Любельщині, не обмежувалась, зро­зуміло, лише виселенням українського населення, а мала всі ознаки пацифікаційної акції. Як зазначало у своєму звіті окружне правління НП, у Грубешівському повіті тільки у березні 1944 року було спалено 13 українських сіл. У Томашівському повіті в перші дні червня спалено 6 українських сіл. Подібні акції, неодноразово поєднувані з масовим фізичним терором, проводились протягом усієї першої половини 1944 року. У результаті (...) значна частина Грубешівського і Томашівського повітів була зруйнована і збезлюдне­на. А конфлікт на національному тлі у південно-східній Любельщині набрав характеру постійних збройних дій.

(...) Підрозділи АК, які проводили пацифікацію українського населення, намагались уникати будь-яких сутичок з підрозділа­ми УПА і частинами дивізії СС «Галичина», залишаючи польське населення без збройного захисту і допомоги. (...) Польсько-ук­раїнська боротьба врешті була для пролондонських угруповань вигідною оказією для обмеження до мінімуму збройних акцій проти гітлерівського окупанта під приводом використання партизанських підрозділів для захисту польського населення від українських націоналістів. Завдяки цьому пролондонські угру­повання могли відвернути увагу мас у період, коли наближалось визволення на територіях, де проживало змішане населення, від


принципових національних інтересів: боротьби з окупантом і

боротьби за соціальне визволення»1.

Таким чином, на запитання: Чому знищувалось українське населен­ня? — Волчев відповів: Щоб очистити від нього Любельську землю. «Псування життя», виселення, спалювання сіл, знищення непокірних — усі засоби годились для досягнення мети. І про це польська історіо­графія мовчить. Вбивці і недобитки відійдуть у засвіти, документи пролежать під замками, поки буде винесено вирок про знищення, після чого у людській пам'яті залишиться порожнеча

Може, не зовсім: томи «наукових» праць учитимуть нащадків, що українці на польській землі безжально вбивали поляків.

Проте...

Тут залишається ще певна дрібничка. Цитована праця — це відголосок ідеологічної боротьби у Польщі, де комуніст Волчев має нагоду сказати правду про негідну діяльність еміграційного уряду і правиці в краю. Тільки забувається, що решта цієї гро­мадськості — лівиця, яка співпрацювала з радянськими партизана­ми під час боротьби з українським націоналізмом, а де-факто з обо­ронним національним рухом йшла пліч-о-пліч із правицею. І мов- чить про те, що це ліві, польські комуністи, завершили розпочату правими справу ліквідації української проблеми акцією «Вісла».

Підсумовуючи, доходимо того самого висновку: у ліквідації ук­раїнської проблеми проявили солідарність усі гілки польського суспільства, незважаючи на приналежність до різних політичних угруповань, навіть тих, які взаємно поборюються.

Але ці зусилля виявилися марною працею. Бо ось після того, як ми­нуло півстоліття, бачимо, що попри погроми, виселення і переселення, пацифікації, в'язниці, табори, вбивства і смертні вироки українці у Польщі живуть і далі, хоча правом кадука позбавлені Батьківщини. Не тільки живуть, але з кожним роком стають усе більш консолідова­ною, свідомою частиною народу, який тут, поруч, рукою подати, розпо­чав копітке облаштування меблями повернутого дому.

І народ не знищить жодна імперіалістична солідарність.

1Wsiewołod Wołczew. Przyczynek do stanowiska ugrupowań obozu londyńskiego na Lubelszczyźnie wobec kwestii ukraińskiej // Z dziejów stosunków polsko-radziec­kich: Studia i materiały. - Warszawa, 1969. - Т. V. - S. 161-169.


НАДСЯННЯ -
ПОВСТАНСЬКА РЕСПУБЛІКА

Холмщину з Карпатами єднає Перемишльська земля. Майже посередині її перетинає долина зигзагоподібного Сяну, тому народ назвав цей терен Надсянням. Це тут, за Сяном, на лівому березі, на рубежах держави князь Ярослав Мудрий з далекого Києва засну­вав у 1031 році місто, назвавши його своїм іменем. Кілька разів во­но згадувалось у руських літописах як добре фортифіковане, багате на архітектурні пам'ятки, стало тривким доказом приналежності регіону до Київської Русі і Галицько-Волинського князівства. Схо­же, що це тут, у Ярославському єзуїтському колегіумі, свого часу на­вчався Богдан Хмельницький. Ще у міжвоєнні роки разом з 45,3% поляків і 8,8% євреїв у Ярославському повіті мешкало 37% ук­раїнців, які проводили власну економічну і культурно-освітню діяльність. У 1945 році більшість їх виселено в Івано-Франківську область, а решту як небажаний елемент двома роками пізніше виве­зено в Ольштинське воєводство. Пам'яткою після Русі залишилася назва. Так сталося, що ніхто її не змінив, — бачимо, так хотів Бог.

Значно старшу метрику має Перемишль, розташований на 40 км далі на південь, також над Сяном. Збудований на території, яка заселена ще у період палеоліту, тобто від 300 000 до 8000 років до Різдва Христового, він був столицею Перемишльського князівства, одним з трьох (разом з Львовом і Станіславом) головних україн­ських осередків Східної Галичини. Незважаючи на те, що місто було захоплене Казимиром Великим у 1349 році, польську адміністрацію і устрій запроваджено в Перемишлі лише у 1434 році1.

1П.Ісаїв, В.Кубійович. Перемишль — гасло в Енциклопедії українознавства. — Париж - Нью-Йорк, 1970. - С. 2006.


Після того як минули наступні п'ятсот років, за станом на 1 липня 1939 року, за даними повітової народної ради у Пере­мишлі на терені міста і Перемишльського повіту більшість стано­вили ще українці. Отже, поляків було 55 850, євреїв — 21 147, інших — 371, тобто всього 77 368, а українців 79 908і. Ці дані підтвердив також шематизм греко-католицької церкви.

Багато сторінок можна було б заповнити описом запеклої бо­ротьби автохтонного українського населення Перемишльського регіону і самого Перемишля проти натиску поляків із заходу, наполегливих змагань за збереження релігійної і національної ідентичності, за право жити на власній землі, представленням ба­гатого матеріального і духовного доробку, життєписами людей, які творили цей доробок століттями, — але це вже давно зробили інші. Досить звернутись до української, російської, німецької, австрійської, чеської, словацької літератури...

Тільки не польської. Там читач не знайде нічого на цю тему. Візьмемо перший ліпший історичний нарис, краєзнавчий путівник, енциклопедичну статтю на тему «Перемишль». У кращому разі зустрінемо згадку, що регіон колись тимчасово перебував у руському володінні, але це було давно і, як показує текст, усім своїм доробком завдячує приналежності до польської держави. Так, наприклад, у «Великій загальній енциклопедії» ПВН від 1967 року про існування українців на цих теренах нема і згадки, а на тему «Перемишльський повіт» вона інформує:1226 кв. км, 68,7 тисяч мешканців (1964); ха­рактер економіки сільськогосподарський; 31% поверхні займають ліси. І кінець. Принаймні не з причини відсутності місця.

У польських старих і сучасних публікаціях це явище — повсюд­не, воно прекрасно підтримує польський шовінізм. Зрілий, дбай­ливо підтримуваний керівниками державного корабля і увічнений хронікерами. Ось, наприклад, Длугош описує, як у 1412 році ко­роль Яґелло, віддаючи католикам руський собор, прекрасно збудо­ваний з тесаного каменя (як на Русі, бо у Кракові будували з цег­ли), наказав викинути з підземель руських небіжчиків і замінити

1Андрій Кігічак. Населення Перемишльщини напередодні Другої світової війни // Перемишль — західний бастіон України.— Нью-Йорк—Філадельфія, 1961.-С. 151.


його на костел. І коли у 1470 році князівський собор святого Іоанна було зруйновано, щоб використати матеріал для побудови польсь­кого костелу в Перемишлі, богобоязливі католики, кажуть, мили каміння у водах Сяну, щоб очистити його від схизматичного духу1.

І ось через п'ятсот років, коли Іван Павло II наказав поверну­ти українському населенню захоплену свого часу греко-католиць- ку церкву, — підкреслимо: все-таки католицьку, — то богобоязливі фанатики, католики латинського обряду не послухали Папу-поля- ка! В історії Польщі це був безпрецедентний випадок. Чим це за­грожує у випадку можливої дестабілізації громадського порядку — новою Павлокомою? Чи новою війною? Бо ж Павлокома не була винятковим явищем.

Польське суспільство не усвідомлює цієї загрози. Про трагізм воєнних і післявоєнних подій над Сяном, навіть на всьому Закер- зонні, нинішнє суспільство XX—XXI століття не має жодної гадки. Завершується життя покоління, яке творило цю історію. Але Сізі- фовою працею буде пошук картини минулих років на сторінках тодішньої преси, яка писала тільки про банди УПА і про «ге­роїчну» боротьбу з ними органів «народної» влади. У свідомості молодого покоління цей образ закріплює популярна книга «Загра­ви у Бещадах» Яна Гергарда (командира полку, який воював з УПА), рекомендована Міністерством освіти як обов'язкове читан­ня для шкільної молоді. Польська історіографія до цього часу не спромоглася показати правдиву картину дійсності.

Тому подивимось на зворотний бік медалі в описі українського історика Льва Шанковського2.

Зміст передаю скорочено, пропускаючи з-поміж інших і чис­ленні посилання на джерела.

Під час німецької окупації Перемишльський регіон належав не до Дистрикту Галичина зі столицею у Львові, а до Краківсько­го дистрикту Генеральної Губернії. У Краківському дистрикті до українців ставились як до національної меншини, а персонал навіть нижчого рівня адміністрації і поліції становили, головним

1Joannis Długossii. Historiae Polonicae. — Libri IV. — S. 148—149.

2 Лев Шанковський. Дії УПА і українського збройного підпілля на терені Пере- мишлыдини 1944—1947 рр.// Перемишль — західний бастіон України. — С. 180—209.


чином, поляки. Наприклад, у Перемишлі несла службу гранато­ва поліція, на периферії українська поліція була лише у місцево­стях, де переважало українське населення. Поляки не марнували часу, щоб нагадати, в чиїх руках перебуває влада. Німці також підігрівали ненависть, підтримуючи українську меншість на етнічно польських землях, а поляків —там, де більшість станови­ли українці.

У листопаді 1943 року головнокомандувач АК видав наказ роз­почати реалізацію плану «Буря», який полягав у захопленні влади у Галичині, передусім у Львові, саме напередодні вступу Радянсь­кої Армії. З цією метою було збудовано два «коридори» для пере­кидання збройних підрозділів з польських етнічних земель до Львова. Північний коридор проходив з білгорайських лісів через польські села у районі місцевості Нароль, через Яновський полігон до самого Львова. Цей полігон збудували «совєти» під час першої окупації Галичини, попередньо виселивши українське на­селення. У свою чергу німецькі окупанти не дозволили українцям повертатись на територію полігона, тобто польські частини мали добрий доступ до Львова.

Західний коридор проходив з Перемишля через польські села в околицях Самбора, Мостиськ, Рудки і Ягеллонського Городка до польських сіл на південь від Львова. На зламі 1943 і 1944 років Армія Крайова зосередила тут на вихідних позиціях велику кількість підрозділів і військового спорядження, тут також приймали з повітря зброю, розбудовували лісові фортеці.

Щоб захистити Львів від наступу з півночі і рятувати місцеве на­селення від знищення, Головне командування УПА, яке мало на Во­лині значні військові сили, перекинуло частину підрозділів за Буг1.

У боротьбі з УПА під Посадовим у гміні Телятин від 5 до 9 квітня 1944 року формування АК були розбиті, внаслідок чого на північному відтинку фронту план «Буря» провалився. У другій половині квітня УПА витіснила польських партизанів

1 УПА на Волині налічувала тоді понад 30 тисяч членів, з них понад 10 тисяч бойового складу, решта — господарські підрозділи, вишкіл та самооборона. За оцінкою польської радіостанції «Світ» з Англії чисельність УПА у березні становила б тисяч, а в серпні — 30 тисяч.


за річку Гучву, а після її форсування у червні наступ було спря­мовано на Грабовець. 14 липня почався радянський наступ.

Гірше складалася ситуація у Перемишльському регіоні. Тут взагалі не було сил, які могли б протистояти польським діям. Українські «збройні сили» складалися з 308 поліцейських (з них 8 у Перемишлі), розкиданих по 41 постерунку, тоді як АК мала 10 тисяч озброєних до зубів партизанів і постійно поповнюва­лася свіжими силами з польських етнічних земель. Союзна авіація постійно курсувала над західною частиною Ярославсько­го повіту і південною частиною Пшеворського, забезпечуючи тут польську «партизанську республіку» зброєю, набоями і не­обхідним військовим спорядженням. Наприклад, 28 квітня 1944 року над селами Бахуж і Гарта з'явилися сотні літаків со­юзників з вантажем для польських боївок. Привезена союзника­ми зброя використовувалася для знищення українського насе­лення. Згідно з директивою лондонського уряду АК уникала боїв з німцями, бо її завданням було очищення від українського населення тилу для операції «Буря». Від березня до червня 1944 року тут розгромлено понад 20 українських сіл.

Справжнє пекло розлютувалось на цій території після вступу Радянської Армії, а особливо після підписання угоди про ре­патріацію населення. Українців «заохочували» до «добровільної» репатріації спаленням сіл, грабунком майна і масовими вбивствами, що їх проводили міліція і військо за сприяння партизанів і місцевих поляків. У відозві «До польського населення у Перемишльському; Ярославському, Любачівському, Томашівському, Грубешівському та інших повітах» були окремо названі випадки антиукраїнського те­рору, вчиненого громадською міліцією, аківцями і цивільним насе­ленням, які замордували у Павлокомі приблизно 300 українців, Сівчині і Березці — понад 200, у Малковицях — приблизно 200, у Бжужці і Раховій — понад 130, у Скопові — 115, в Ольшанах — 9, у Горайці — 135, у Люблінці — понад 200, у Курилівці — приблизно 200, у Кобильниці — ЗО і сотні людей в інших селах. «У цих вбивствах, зазначається у відозві, —польські бандити застосовували нечуване варварство: живим виколювали очі, відрізали вуха і язики, випалюва­ли на тілі жертв хрести і тризуби, кидали недобитих людей у вогонь, не жаліючи жінок, старих, дітей...»


Зважаючи на повну беззахисність населення, Головне коман­дування УПА на початку серпня 1944 року направило у Пере­мишльський регіон приблизно 2500 бійців та офіцерів, які не тільки організували оборону від нападів, але й знищили найбільш активні польсько-більшовицькі бандитські осередки у регіоні. У кінці 1944 року більшість частин була демобілізова­на, але кадри, що залишились, дали змогу організувати самообо­рону, а потім і місцеві сотні УПА. Територію так було насичено озброєним українським населенням, що у Перемишльському регіоні виникла повстанська республіка з Володжем і Голучко- вим на заході, Ольшанами, Гороховицями і Аксманицями на сході, Ісканем на півночі і Юречковою та Лещином на півдні. До «республіки» впускали після подання перепустки, на «кор­донах» стояла охорона. На цьому терені (під Верхньою Леща- вою) у 15-годинному бою 24 жовтня 1944 року радянський генерал був смертельно поранений, у військовій частині було 207 вбитих. Тут були старшинська школа, школа для санітарів, відбувалися різні військові курси. Тут виробляли цигарки з на­писом «УПА», тютюн, пасту і мило, вичиняли шкури, варили сіль, працювали шевські верстати, швацькі майстерні з пошиття білизни, мундирів, виробляли светри, збирали трави, виготовля­ли ліки. Втікачів з-за Сяну розміщували у селах, залишених по­ляками. Цивільне населення отримувало соціальну допомогу, безоплатно лікувалось у власних амбулаторіях і лікарнях. Пра­цювала внутрішня пошта, гірше було із зовнішніми контакта­ми — листи поверталися з написами: територія зайнята бан­дерівцями, і тому вручити неможливо.

Після повернення додому демобілізовані партизани ор­ганізували нові збройні частини, головним чином СКВ (Само­оборонні кущові відділи). З 15 квітня до 15 травня 1945 року во­ни ліквідували понад 20 постерунків МО. 21 квітня було знище­но польське село Боровниця, де перебували: 30-особова група для спеціальних завдань, 70-особовий постерунок МО і 300-осо- бовий відділ під командуванням Сліпого, який складався з усіх здатних тримати в руках зброю мешканців Боровниці. Село ма­ло 40 станкових і ручних кулеметів, гармати, значні запаси гра­нат і амуніції. Це була фортеця польського шовінізму між Бір-


чою, Дубецьким і Сяноком, відома ще з часів окупації численни­ми нападами на українські села. За часів «народної влади» вона стала одним з найсильніших гніздувань тероризму в районі Бірчі. Після розгрому боївок у Боровниці, Гронзьовій, Добріці, Лещаві і Кужміні «повстанська республіка» розширила свою владу на весь Перемишльський регіон і утримувалась від травня до кінця серпня 1945 року. Польські осередки існували тільки у Перемишлі, Пікуліцах і Бірчі, але їхній особовий склад (військо і поліція) не появлявся в українських селах.

А тим часом польська влада виселила українські села, розта­шовані на захід від Сяну, в околиці Радимина. Після виселення УПА спалила покинуті господарства в селах Острів, Уйковиці, Мацьківці, Батичі, Сосниця, не зачіпаючи, однак, польських гос­подарств. Держава ж мобілізувала засоби для масового виселен­ня, у якому українська «республіка» Перемишльської землі му­сила загинути.

Усе Закерзоння становило у структурі УПА VI Військовий округ «Сян», який поділявся на тактичні дільниці: «Данилів» (Холм), «Бастіон» (Любачів) і «Лемко» (Перемишль). Бойовий склад дільниці «Лемко» ніколи не перевищував 2150 бійців і офіцерів. У другій половині 1945 року ПНР протиставила йому дві військові дивізії у стані боєготовності, а це щонайменше 10 тисяч осіб, численні частини КБВ і ВОП, що в сумі давало більш як п'ятиразову перевагу тільки у людській силі.

1 вересня 1945 року почалось масове виселення. Військові частини оточували села і гнали людей до залізничних станцій або до кордону. При тому солдати грабували селянське майно, били, викручували руки, змушуючи підписувати звернення про «добровільне переселення». Дуже постраждало село Цісова у районі Бірчі. Під час виселення польське військо вбило тут 19 українців, у тому числі 6 жінок і 7 осіб у віці 70—92 роки. Майже всі зазнали тортур, їм ламали руки, обрізали язики, вуха, носи, жінкам груди. 30-річній Марії Сігалін кілком проткнули живіт. З 230 господарств на селі було спалено 180. Тих, хто «зго­лосився» до виселення, пішки погнали до кордону. Господарства негайно були пограбовані польським цивільним населенням з Коженця і Гути.


Селяни кинулись у ліси під крило УПА і тих польських сіл, мешканці яких співчували виселенцям, переховували їхню ху­добу, збіжжя і навіть людей. УПА видала низку листівок, спря­мованих до поляків і Війська Польського, закликала чоловіків до зброї і розпочала боротьбу з тими, хто займався виселеннями. Було зірвано і спалено сотні більших і менших мостів, знищено десятки кілометрів залізниці й телефонних ліній. На дорогах ви­копували рови, насипали вали, звалювали в купи дерева і каміння, будували барикади. Ліквідовано переселенські комісії з офіцерами радянського МВС. Організовано багато атак на ча­стини противника. Розбито частини у Цісовій, Жогатині й Кужміні, організовано триразовий напад на Бірчу, атаки на Пе­ремишль, щоб вчинити паніку, та низку інших акцій.

У жовтні 1945 року було опубліковано різними мовами ве­ликим накладом «Відкритий лист до всього культурного світу» (див. док. 53 — Звернення Закерзоння), який розповсюджував­ся по всій країні, а також був вручений усім послам у Варшаві. Це один з хвилюючих доказів трагічної ситуації українців За­керзоння.

У вересні 1945 року УПА знищила польську боївку у Войт- ковій, а в жовтні гарнізони і боївки у Дильонговій, Сельниці, Павлокомі, Тарнавці, Сівчині, Ясениці Сівчинській, Лещавці. Було атаковано гарнізон у Жогатині і Бірчі, Волі Коженецькій, Кужміні. У листопаді відбулись чергові напади. У грудні спале­но Великий і Малий Кругель під самим Перемишлем, обстріля­но з гармат місто, знищено міський водогін.

У другій половині листопада військо відновило переселенсь­ку акцію. Крім виселених на першому етапі ЗО сіл, цього разу усунено українців з таких найближчих околиць Перемишля, як Великий і Малий Кругель, Пікулиці, Негрибка, Княжиці, Станіславчик, Лучиці. У грудні настала черга Рокшиць, Бри- линць, Кописна, Риботичів і Риботицької Посади, у січні 1946 ро­ку — Ляхави,. Лімни, Добри, Добжанки, Пйонткови, Руського Яворника, Жогатина, Поремб, Улучі, Грушківки, Війська, Голуч- кова, Тирави Сольної, Волі Крецовської, Пашови, Лещави Ниж­ньої та інших. Усі ці села були дощенту пограбовані. Грабіж і те­рор були передбачені у плані виселення як засоби, що зроблять


неможливим подальше життя для українського населення на цих теренах і змусять його втікати з власного дому та рятува­тися від смерті серед більшовиків.

Повстанська листівка так описувала терор Війська Польсь­кого. В кінці лютого 1946 року в селі Лещава Військо Польське закрило у церкві 120 осіб. В'язні сиділи там цілий тиждень. їх морили голодом, били, купали одягненими у річці й тримали мокрими на морозі. У церкві військові танцювали, стріляли, мордували людей, влаштовували дикі оргії. Інколи на захист змучених людей виступали радянські прикордонники, а особли­во більшовицька військова частина, яка охороняла табори німецьких військовополонених у Негрибці.

Як зазначає звіт з Перемишльського регіону, у період від 20 грудня 1945 до 20 січня 1946 року виселено звідти 70% насе­лення, було вбито 49 і поранено 15 українців, арештовано 357. Спалено 290 господарств. Зґвалтовано 15 дівчат. Відбувся 31 бій, у якому було вбито 47 і поранено 26 бійців УПА. Втрати Війська Польського: 39 вбитих і 40 поранених. Підкреслюємо: звіт охоплює тільки один місяць.

Весною 1946 року УПА добилась численних перемог на Лем- ківщині. У безперервних боях сотні Хріна і Мирона розбили всі прикордонні й місцеві гарнізони, знищили станцію Лупків, за­блокували тунель, взяли у полон понад 150 солдатів. Після роз­мов їх звільнили, за винятком тих, які брали участь у морду­ванні Морохівської Завадки. Значна частина польських солдатів втекла до Словаччини, де їх інтернували. Це була сенсація для світової преси.

У Перемишльському регіоні УПА дошкуляла 9-й дивізії Вій­ська Польського. У березні 1946 року була розбита військова ча­стина в Улучу, у травні — 28-й полк 9-ї дивізії над Сяном, у черв­ні старшинська школа УПА розбила у Корманицькому лісі стар­шинську школу 9-ї дивізії. Було знищено всі прикордонні фільварки, призначені для розміщення ВОП.

15 червня 1946 року закінчився передостанній виселенський бій, у якому Перемишльський регіон, потрапивши під перший во­гонь, потерпів найбільше. До СРСР було виселено майже ъ/а насе­лення, решта переховувалась у лісах. Згоріли покинуті села. Поль-


ські сили мали величезну перевагу — українці не могли виграти цього бою за власний дім.

Не маючи іншого виходу, УПА продовжувала боротьбу, ча­сом переходячи у наступ. У липні 1946 року сотня Громенка розбила частину Війська Польського в Руському Яворнику і змусила її втекти за Сян. 11 серпня відділи УПА розбили біль­шовиків і поляків, які наступали на Нижню Ямну, де готува­лись до чергового свята зброї. 17 листопада вони заволоділи Диновом на лівому березі Сяну, здобувши численні військові трофеї.

Після смерті генерала Сверчевського Сталін дав наказ аген­турним урядам у Києві, Празі й Варшаві спільними силами зни­щити УПА на Закерзонні. Відповідна умова була підписана 7 травня 1947 року. В останньому смертельному бою в рядах «Лемка» взяло участь 8 сотень (рот) УПА під командуванням Бурлаки, Громенка, Крилача, Ластівки, Біра, Бррдича, Хріна і Стаха. Проти них кинули радянську танкову дивізію зі Львова, чехословацькі частини, які заблокували свій кордон, І (Вар­шавську) і IV (Краківську) дивізії Війська Польського, мотори­зовані частини Корпусу громадської безпеки. Армійське з'єднан­ня було повністю оснащене: артилерією, танками, бронемашина­ми і авіацією. Тільки у людській силі була 50-разова перевага. Про порятунок не могло бути й мови. Дві сотні були розбиті у Польщі, дві — у Чехословаччині, три перейшли в Україну, решт­ки пробралися на Захід. Акцією з ліквідації керував один з най­більших бандитів Польщі — міністр внутрішніх справ Станіслав Радкевич. Командування військом очолив командир Краківсько­го військового округу генерал Стефан Моссор, якого незабаром польські сталіністи засудили на довічне ув'язнення. Важливу роль у цій операції відіграв також скромний полковник Малінов з Міністерства громадської безпеки у Варшаві, який після завер­шення відрядження у Польщі дістав велику популярність під справжнім прізвищем. Це був керівник КДБ, генерал-полковник Іван Сєров. Цю таємницю розкрив лише після втечі на захід ви­сокий службовець польського МБП Юзеф Святло, а підтвердив Стефан Корбонський у книзі «Від імені Кремля». Отже, акція «Вісла» потрапила до рук вправних злочинців.


Ця акція розпочалася майже одночасно на всьому Закер- зонні — від Підляшшя до Західної Лемківщини. Головний удар було спрямовано на Перемишльський регіон і Лемківщину. Акція була такою навальною і сильною, що перевершувала всі попередні. Протягом одного дня, 28 квітня 1947 року, в усіх се­лах довкола лісових масивів не залишилося живої душі. Виселя­ли українців і поляків, останніх незабаром звільнили. Обидва регіони перетворились на пустелю. Населення зганяли у табори, де людей катували з метою отримання інформації про парти­занів. З таборів одних забирали до в'язниць, де надзвичайні су­ди нашвидкуруч карали на смерть або багаторічне ув'язнення, інших висилали на примусові роботи до сілезьких шахт. Найбільше вивезено на Повернені землі.


Частина друга

Документи


Документ 1

ШУМУК
ПРО ЗНИЩЕННЯ ПОЛЯКІВ

Данило Шумук (народився 1914 року) сидів у в'язницях і таборах 37 років — спочатку в Польщі за приналежність до КПЗУ, а потім в СРСР за участь в УПА, бо, розчарувавшись у комуністичній ідеології, прилучився до націоналістичного руху, який мав за мету відбудову неза­лежної України. Автор переданих за кордон спогадів «За східним обрієм» (1974), виданих (1983) у розширеній версії під назвою «Пережите і пере­думане», а потім (1984) англійською мовою під назвою «Life Sentence». 2-ге видання книги вийшло в Києві у 1998 році. У них він критикував діяльність бандерівців, зокрема й екстермінацію поляків на українських земляху викликавши широку полеміку в еміграційному середовищі. Від 1987року мешкав у Канаді. (Помер у 2004 році в Україні. — П.Є.)

У німецько-польсько-російському трикутнику, в якому розі­грувалась тоді українська повстанська боротьба на Волині, ситу­ація була дуже складною, туманною і тому трагічною. Я дізнався про ці справи під час перебування на території Січі.

Однієї неділі приблизно об 11 годині перед нашою квартирою, в якій ми перебували як інструктори вишкільних курсів на Січі, несподівано загальмував легковий автомобіль. До нас зайшов ко­мандир підрозділу Сосенко.

  • Слава! — крикнув, виструнчившись по-військовому.

  • Героям! — відповіли ми.

  • Снідали? — запитав Сосенко.

  • Так! — відповіли ми.

  • Тоді підемо в гості до наших сусідів, — сказав Сосенко, хит­ро усміхаючись.

  • До яких сусідів? — запитав я. .

  • О, то побачите, яких ми маємо чепурних сусідів! — загадко­во відповів Сосенко.

Усі ми: Сосенко, Брова, Лісовик і я — вирушили маленьким легковичком через болота. Проїхавши кілометрів два, ми побачи­ли стареньку хатку на краю лісу. З-за рогу у нас ціливсь чорний


ствол кулемета. Звідти почулась гучна команда: «Стій!» Ми зупи­нились, і Сосенко відкрив двері автомобіля. «Гасло!» — Сосенко повідомив. Раптом з хати вискочив і відрапортував Сосенку ко­мандир застави. Ми проїхали ще зі сто метрів і зупинились біля красивого нового будинку.

На моє велике здивування з тієї хати вискочив у повному обмундируванні польський поручник і з притаманним для по­ляків вишколом стукнув підборами, відсалютував двома паль­цями і сказав: «Чолем пану!» Сосенко також став струнко і привітався з поручником. Потиснувши всім нам руку, поручник запросив нас до хати, де розміщувався штаб. З-за столу вийшов капітан і також привітався з Сосенком і з нами. На столі стояла друкарська машинка, перед нею сиділа молода, струнка і дуже вродлива полька.

  • Прошу сідати, панове, —галантним жестом капітан показав на стільці і повернувся на своє місце за столом.

  • Пане капітане, чи не час вже дати хоча б сотню війська для спільної оборони від німців? Давно вже цю справу ми узгодили, — почав Сосенко.

  • Не маємо ні війська, ні зброї на тому боці Бугу, — відповів капітан.

  • То яким чином можете нам допомогти? — запитав Сосенко.

  • Хліба можемо дати, — відповів капітан.


Потім ми ще їздили у дальші місця. Лісовик із Сосенком виру­шали оглядати частини УПА у Володимирському повіті, я з Бро­вою з цією ж метою подався у Горохівський повіт. (...)

Біля дороги господар косив траву. Після привітання поча­лась розмова: що чути на селі, що думають і що говорять тепер селяни.

  • Селяни хочуть миру на землі. Мусимо орати землю, сіяти, худобу годувати. Це ж селянин повинен всіх нагодувати, медом і молоком напоїти, — скромно тихим голосом сказав господар. Я взяв у нього косу і почав косити. Селянин уважно спостерігав.

  • О, так пан добре косить, видно, що хазяйський син, — сказав з захопленням.

  • Всі ми, господарю, люди праці, тільки час такий наступив, що мусили зайнятись чимось іншим.

  • І довго так буде тривати? — спитав, благально вдивляючись в очі.

  • Поки вороги будуть топтати нашу святу землю, вбивати наш народ, до того часу будемо змушені з ними боротись. Свою землю треба любити, обробляти, а в тяжкі моменти захищати, — тихо відповів я йому (...)

Коли на зворотній дорозі ми їхали через відоме вже польське село Домінополь, нам впало в очі, що село ніби вимерло, двері і вікна всюди були відчинені, ніде не було видно живої душі. І по­стерунку під лісом також вже не було. Душу огортав якийсь тяж­кий незрозумілий смуток.

А в селі Вовчак, до якого повернулись, рух був як і перед цим. Усі займались своїми справами. То тут, то там було чути стукіт друкарської машинки.

Ми затримались біля штабу, але не застали там ні командира, ні керівника штабу. Зайшли до бунчужного. Він зустрів нас втом­леним, сумним поглядом. Це був старший чоловік, колишній ви­кладач гімназії у Горохові.

  • Що сталося з Домінополем? — запитав я. Бунчужний поди­вився на нас зі здивуванням і через момент спитав:

  • А де ви були весь цей час?

  • Милувались Горохівщиною, —відповів я.

  • І тому нічого не знаєте ще про Домінополь, — ніби до себе


сказав бунчужний. — Це було гніздо польських шпигунів і база во­рога. Три дні тому Домінополь ліквідовано, — додав.

  • Як це ліквідовано? І людей також? — перепитав я.

  • Так, і людей ... — зітхнув із сумом бунчужний.

Більше ні про що я не питав і вийшов. Брова також вийшов мовчки.

Біля штабу стояв ад'ютант командира частини Ворон з яки­мись двома хлопцями. Хлопці були вбрані у цивільне, але з пісто­летами. Вони весело розмовляли, але при нас замовкнули, а Ворон доповів:

  • Командир загону відсутній. Буде завтра рано.

  • Про що ви так весело розмовляли? — запитав Брова.

  • Оповідали, як били ляхів у Домінополі, — відповів Ворон. — Хороші хлопці, товкли поляків краще, ніж інші. Ось цей, — Ворон кивнув головою на міцного брюнета, — двадцять сім прибрав. — Міцний брюнет став струнко.

  • То розкажіть, як це було з тими поляками, — сказав я Воро­ну. І Ворон почав:

  • Домінополь ми оточили близько дванадцятої. З команди­ром загону і всім почтом підійшли до польського штабу. Я посту­кав у двері. Поручник глянув у вікно і швидко зорієнтувався, що не має виходу, і відчинив двері. Я застрелив його на порозі. Капіта­на я застрелив у ліжку, а друкарка вискочила через вікно, і там її застрелили наші хлопці. А тим часом командир підрозділу вистре­лив зі своєї ракетниці й таким чином дав сигнал, що штаб ліквідо­вано і можна починати. Тоді наші хлопці з СБ почали гуляти по всьому селу. До ранку жоден поляк не залишився живим, — закінчив задоволений Ворон.

  • Знаєте що, хлопці? — сказав я. — Ваше «геройство» є огид­не. Ось у Загорівському монастирі сорок чотири стрільці прийня­ли бій з півторатисячною частиною німців. Бій тривав щось із 18 годин. Вбито приблизно чотириста німців, а наших тридцять три. Причому німці атакували монастир за допомогою трьох літаків і п'яти танків. Ось це є наша гордість! Ось це — слава! А хвалитися вбивством безборонних та ще й сонних людей вам би ніяк не випало. Це буде чорною плямою в історії визвольної бо­ротьби на тлі звитяжних змагань героїв із Загорова.


  • Чорна пляма? — гнівно повторив ображений брюнет з СБ. — А якби вашу маму поляки витягнули за волосся з дому, вбили її на ваших очах і кинули до Бугу, як це було у 42-му році за Бугом? Якби вашого батька розстріляли на ваших очах? Якби вашу сест­ру, 16-річну, зґвалтували, закололи багнетами і вкинули до Бугу? Чи тоді також ви сказали б «чорна пляма»? — зі сльозами в очах, обурений до глибини душі, спитав брюнет з СБ.

  • Злочином злочин не перекреслиш і злом зла не перемо­жеш, — відповів я. — Ці всі страшні злочини 1942 року покрили поляків великою ганьбою перед усім людством, а ви ось перекри­ли їхні огидні злочини власними огидними злочинами.

  • Пан не повинен про це говорити! — твердо сказав Ворон.

  • Так, правду кажете, з вами я не повинен про це говорити, — відповів я.

Данило Шумук: Пережите і передумане. Спогади і роздуми ук­раїнського дисидента-політв'язня з років блукань і боротьби під трьома окупаціями України (1921-1981). - Київ, 1998. - С. 126-132.

Документ 2

ПРОКУРОРСЬКЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

Преса опублікувала таке повідомлення:

Головна комісія з розслідування злочинів проти польського на-
роду (Інститут народної пам'яті), яка діяла від 1945 року, провела
приблизно 12 тисяч слідств і вислухала понад 100 тисяч свідків.
Опублікувала сотні наукових праць і джерел, підготувала низку
процесів проти гітлерівських злочинців у країні і за кордоном. З
1989 року, випереджуючи правову ситуацію, вона розпочала мас-
штабне дослідження долі польських громадян на східних землях і
жертв сталінізму в Польщі.

На сьогодні вже проведено 321 слідство у справах про злочи-
ни, скоєні в 1939—1956 роках, з яких понад 80 стосуються масових
злочинів, що завдали шкоди польським громадянам — мешканцям


східних земель. Тільки за останні два роки у цих справах прослу­хано понад 20 тисяч свідків.

Адам Богуміл Дец — прокурор Директор Головної комісії з розслідування злочинів

проти польського народу Інститут народної пам'яті, Варшава

Gazeta Wyborcza. - 1993. - № 270. 19 listopada- S. 13.

Документ З

ВИГАДАНІ ЗЛОЧИНИ...

Аналізуючи у 2-му томі цієї роботи (с. 18—27) публікацію АК на тему вбивств на Волині під час Другої світової війни> я виявив, що кількість жертв, яка спирається на аргумент «за нашими оцінками», є дуже пе­ребільшеною. Таке переконання підтримує автор статті, фрагменти якої наводяться нижче. Він проживав саме там, де відбувались описані події.

Переді мною лежить книжечка«Злочини українських націо­налістів, вчинені щодо польського населення Волині у 1939—1945 роках». Автори — Юзеф Тиравський (правильно: Туровський. — М.С.) і Владислав Семашко. Видавці: Головна комісія з розсліду­вання гітлерівських злочинів у Польщі, Інститут народної пам'яті, об'єднання бійців 27 Волинської Дивізії АК у Варшаві (...) Як оцінити цей твір? Обговорюючи його, правду належить називати правдою, а брехню брехнею. Є таке німецьке прислів'я: з одного зернятка правди брехня спече цілий хліб. Це найкоротша характе­ристика цієї книжки. (...)

На сторінці 118 читаємо: «13 серпня 1943року в селі Малин Ду- бенського повіту за допомогу радянським партизанам (Ковпаку) живцем спалено у церкві й школі 503 особи — поляків і чехів».

По-перше, це сталося не в серпні, а в липні, саме на свято Пет­ра і Павла, тобто 12 липня.


По-друге, надамо слово священику М. Федорчуку з села Ро­манів, що сусідує з Малином. Священик вів щоденник від 1939 ро­ку до 1944, коли його заарештувало НКВД.

«14 липня 1943 року. Сьогодні мені розповіли, що сталося в Малині. Увечері до Малина прибули німці й поляки. Малин — це чеське село з електричним освітленням, з широкими дорогами, обса­дженими деревами. Люди заможні, будинки чудові. Є млин, зал, шпиталь, пожежна служба. Виглядає як містечко.

Отже, німці прибули увечері й таємно попередили, що мають важливу справу. Чехи їх приймали, поїли. Уранці німці наказали всім чоловікам зібратись у залі, а жінкам і дітям сховатись у стодолах і сараях, бо буде бій з українськими партизанами, а у визначених для чехів місцях виставлять варту, тому вони мо­жуть бути спокійними. Чехи повірили. Коли всі зібрались, німці закрили зал і почали кидати гранати у вікна. Зал загорівся, і всі чоловіки загинули. З жінками і дітьми зробили те саме: підпали­ли будинки, до середини вкинули гранати. З того пекла ніхто не вийшов. У варварський спосіб там знищили 600— 700 чехів. Потім німці почали грабувати село і спалили хати. З гарного Малина за­лишився степ.

У малинському шпиталі були хворі. Чоловіків розстріляли, а підвал, де ховалися жінки, закидали гранатами. Але сталось якесь диво: тільки дві жінки були поранені, решта лишились живими. Це насправді якесь диво.

Українських селян намовили, щоб вони пішли до церкви. Коли лю­ди зайшли у церкву, її зачинили і підпалили. Подумайте! Заганяють людей до церкви і підпалюють живцем! Кілька дітей знайдено на палях. Як за татарських часів.

Отже, нема вже Малина, нема чехів, нема українців. Тільки якась сотня щасливчиків чудом залишились живими».

25—27 травня 1993 року — у 50-ту річницю трагедії в Малині було відправлено службу божу за упокій душ безневинних жертв, встановлено пам'ятник. З Чехії приїхала делегація на чолі з відо­мою діячкою Марією Пайковою.

Від імені державної адміністрації Волині запрошую членів 27-ї дивізії АК на згадані зустрічі. Поки ще живуть свідки. Тоді по­


чуєте, кого проклинають люди — німців, упівців чи аківців, які йшли разом з німцями.

Я мешкаю в селі Торчин, а народився і виріс у Гараджі Луцького району. У«Злочинах...» автори пишуть, що в 1943 році у Торчині за­мордовано АДомбровського, а в 1944 за першим разом вбито понад 50 поляків, за другим — приблизно ЗО. Насправді у Торчині жили два брати, поляки, млинарі Домбровські. Один з братів помер трагічно, його вбив пас, який натягують на махове колесо, другий помер при­родною смертю. Не тільки у 1944 році, а й протягом усієї війни в Тор­чині ж не вбито жодного поляка.

Не випадково згадую своє родинне село Гараджу. У «Злочи­нах...» наведено село Цезарин. Але ж нема на Волині такого села. Так називали частину («куток») нашого села. І насправді там жи­ли поляки — три чи чотири родини. Але жодного поляка не вбито у нашому селі. Українців вбито багато, але поляків — жодного.

На с. 132 згадується село Романів, у якому начебто вбито Фелікса Зенде. От тільки поляка з таким прізвищем у Романові ніхто не пам'ятає. Але люди пам'ятають дещо інше.

Отже, повернемося знову до щоденника М. Федорчука:

«1 червня 1943 року німці привезли з-за Бугу 6 тисяч поляків і розташували їх у Луцьку і Ківерц\ях. Першою справою польського карного відділу був напад на цивільне населення у Ківерц\ях. Багато людей було заарештовано і розстріляно на місці. Тих, кого зловили, підвели до завчасно заготовленої ями і також розстріляли. У Ківер­ів було замордовано священика Вітковського з дружиною. Докто­ра Нижанківського заарештовано.

15 червня 1943 року. Вже місяць горять українські села. Німці з поляками нападають на них, палять будинки, вбивають людей і втікають ... Німці утворили у гмінах польсько-українську поліцію...»

Боже! Польсько-українська поліція! Хто туди потрапляв? По­кидьки суспільства, кримінальники, ґвалтівники, вбивці... Ця мішана поліція відзначалася винятковою жорстокістю, садизмом.

«26 червня 1943 року. Після обіду німці з поляками приїхали до Піддубців, спалили 20 хат, вбили кілька чоловіків і від'їхали...


18 липня 1943 року. Німці пересварили поляків з українцями і тепер збирають добрий врожай... Дурним засліпленням українців і поляків користуються німці й «совети». Сперечаючись між собою, вони не бачать, що над обома народами висить страшний меч ди­кої, червоної орди...

12 серпня 1943 року... З'явилося звернення польської військової організації: поляки засуджують тих, хто пішов служити німцям, а одночасно запрошують українців до співпраці, вказуючи на підступи у політику німців, які сіють сварку між народами, підбурю­ють один народ проти іншого і з того мають зиск для себе....»

Знаю, що, прочитавши наведене вище, дехто задумається. Ті, хто мешкав на Волині під час війни, і ті, хто врятувався у відділен­нях, скажуть: так було, свята правда. Але я впевнений, що це не сподобається «любителям» кресів....

Панове, запрошую на Волинь (удруге) представників 27-ї дивізії АК, підемо від села до села, порозмовляємо з людьми, з жи­вими ще свідками тих днів.

Я впевнений, що спільними силами встановимо, хоча б при­близно, кількість нещасних жертв, бо та, яку називає Головна комісія, є, вибачте, справжнісінькою брехнею!

Головна комісія твердить, що на Волині в 1939—1945 роках убито 70 тисяч поляків, а в Луцькому повіті — 11 тисяч. Одинад­цять тисяч — не одинадцять осіб. Де їх поховано? Чи поховано так, що про це не знають місцеві люди?

Я був у всіх селах Луцького повіту. Бачив поховання замордо­ваних євреїв — у Колках, у Торчині, в Озютичах, на Гнідаві, чув з перших уст про бої у Пшебражі, чув про окремих осіб польської національності, про родини — їх вбили або упівці, або німці, або бійці дивізії... Але одинадцять тисяч — не одинадцять осіб!

Легко сказати — брехня. Легко сказати: ні, у Луцькому повіті не вбито 11300 поляків. Потрібні докази!

І ось вони. До книжки додано мапу «Волинь 1939—1945. Злочи­ни українських націоналістів проти поляків». На мапі позначено місцевості, де загинуло 200 осіб, понад 100, понад 50, понад 5. Аналізуючи мапу, роблю ще одне відкриття: на мапі є багато сіл, яких ніколи на Волині не було, а колонії і вулиці отримали тут ста­тус великих сіл. Прикладом може бути Ярмарковщина — колонія


з 4 будинків, а в книзі — велике село, так само Мар'янівка, а на­справді — частина («куток») села Піддубці.

Згідно з мапою в Луцькому повіті вбито 1200—1500 осіб. Чи це число є правдоподібним? Так. Чи всіх убили упівці? Ні. П'ять сил — німці, УПА, АК, радянські партизани, а після війни НКВД — вмочали пальці у кров безневинних жертв.

Мета «Злочину...» дуже прозора: звалити провину окремих ча­стин УПА на всю організацію, на весь український народ;. Але ж немало було випадків, коли упівці рятували поляків. Стає очевид­ним, що знову підігріваються тенденції знеславлення, підкреслен­ня, перебільшення негативних рис українського народу. Прикла­дом є число 500 000, яке зустрічається у публікаціях і часописах. П'ятсот тисяч — стільки поляків загинуло на Західній Україні під час громадянської братовбивчої війни, говорять «любителі» кресів, представники 27-ї дивізії та інші в численних публікаціях.

Відомо, що кількість жертв у кілька разів завищена. Це не підля­гає жодному сумніву. Факти підтасовуються, перебільшуються. (...)

Чому дехто намагається нас пересварити? Нехай минуле зали­шиться у минулому. Віддаймо честь могилам, переламаймо бага­товікову ворожість і без гніву та упереджень сідаймо до столу. Не шукаймо взаємних вад, не треба заходити ззаду. Досить непо­розумінь. І нехай нам Бог і Свята Марія у цьому сприяють.

Микола Панасюк літератор

Україна, Волинь, село Торчин

Наше Слово: Тижневик. — 1993. — №37—38. — Вересень.

Документ 4 УКРАЇНЦІ, ЗА ЗБРУЧ!

Листівка без підпису і дати, але з тексту випливає, що створена перед 11 липня 1944 року.

За кільканадцять днів мине вже рік від кривавої неділі 11 лип­ня 1943 року, коли свавільні українські банди здійснили страшні вбивства польського населення на Волині.


Страшне літо 1943 року, що його пережило польське населення на Волині, дотепер викликає страх і в народній традиції цих країв проживе довше, ніж пам'ять про бунт Шелі у 1846 році. Вже сьо­годні, майже через рік, ми стали свідками нових злочинів. Ук­раїнське населення, сп'яніле від крові, продовжує вбивати польсь­ке населення заради самої насолоди вбивання. Горять села і містечка, перетворюються на руїни костели, школи, двори і хати, гинуть усі сліди культури і цивілізації, мордують чоловіків, жінок і дітей.

Якийсь страшний, спотворений шал охопив це озвіріле ук­раїнське суспільство, яке пише свою історію кров'ю і вогнем, єдиною амбіцією якої є прославитись у світі як суспільство катів і злочинців.

Ми, польський народ, єдиний пан і господар цієї землі, мусимо зробити з цих фактів усі можливі висновки.

Українське населення за його вчинками [слід] визнати суспільством катів та злочинців і, як таких, найсуворіше покарати.

Цього вимагає справедливість.

Це наш обов'язок!

Злочинне українське суспільство, як непримиренного воро­га польського народу і польської держави, будемо змушені позбавити всіх політичних прав.

Польськийсолдате на кресовому фронті Речі Поспо­литої, до Тебе звернені очі всього Народу! Тільки від Твоєї муж­ності і від Твоєї ініціативи залежить, чи звільниться Червенська Земля від кривавого жаху гайдамацької різанини.

Війну проголошено!

Вирушаємо в бій під гаслом: УКРАЇНЦІ, ЗА ЗБРУЧ!!!

Василь Верша. Дорогами Другої світової війни. — Торонто, 1981. — С.240.


Документ 5

ПОВСТАНСЬКЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

За незалежну і суверенну державу поневолених народів!

Свободу народам і людині!

ПОЛЯКИ!

Впродовж століть обидва наші сусідні народи поділяли спільну долю і недолю. Спільно ми відбивали навалу диких та­тарських орд, разом громили прусських хрестоносців, однаково переживали німецько-австрійську і московську неволю, а вкінці нас однаково поневолили гітлерівсько-більшовицькі імперіалісти, проти яких боролись і борються наші народи.

У минулому стосунки між польським і українським народами складалися по-різному, і різними бували їх результати.

Наприклад, шляхетська Польща допомогла царській Москві по­валити сильну Українську Козацьку державу і дала змогу досягнути їй великої могутності, що закінчилося поділом Польщі й 150-річною неволею польського народу. Відвоювавши незалежність у 1918— 1920 роках, поляки знову допомогли червоній Москві поневолити Україну, але через неповних 20 років заплатили за цей вчинок ще од­ним поділом Польщі і втратою свободи на користь більшовицько- гітлерівського імперіалізму, котрий приніс польському народу нове ярмо, яке попри зміну окупантів триває по нинішній день.

Після ганебної втечі гітлерівських звірів польські землі окупу­ють більшовики, які для маскування своїх справжніх імперіалістич­них намірів щодо польського та інших народів створили агентурний Тимчасовий Уряд, щоб під маскою «визволителів» і «демократиз­му» досягти своєї справжньої мети — повного поневолення польсь­кого народу.

Здавалось би, польський народ належно оцінить ситуацію і вео- тиме безкомпромісну боротьбу проти кремлівських загарбників.

Але реальність демонструє дещо інше.

Справді, частина польського суспільства веде рішучу боротьбу проти більшовиків, однак значна кількість поляків пішла до


кремлівських вбивць на прислуговування і співпрацю, разом з бандою енкаведистів влаштовує дикі оргії, мордує українське на­селення, доносить на українців, палить українські села і т.д.

Мало того. До цієї ганебної роботи проти українців підключи­лась певна частина польського суспільства і навіть члени польсь­кого незалежницького руху — АК, а головним чином ті, хто працю­вав у адміністрації і міліції (випадки у повітах: Сянокському, Лесь- кому, Перемишльському, Ярославському та інших). Про це свідчать факти і документи, які у нас є і які, звичайно, ми викори­стаємо на внутрішній і міжнародній арені.

Отже, питаємо: які наслідки для польського народу може дати така безпідставна і нелогічна боротьба проти українців, що її роз­почали поляки на українсько-польських землях? Можемо сміливо сказати, що:

  1. поглибить ненависть між українським і польським народа­ми та змусить українців до ведення самооборонних дій;

  2. тим самим поляки самі викреслюються зі спільного фронту поневолених народів і доведуть до повної ізоляції проблему своєї державності не тільки серед поневолених народів, а й на міжна­родній арені взагалі.

Адже полякам неважко зрозуміти, що поряд з більшовиками Польща ніколи не зможе існувати як сильна і незалежна держава, це може статись лише на руїнах СРСР. Розгромити більшовиків можна лише спільними зусиллями об'єднаного фронту поневоле­них народів, серед яких українці посідають дуже важливе місце, бо вони висунули прогресивну ідею, що, як динаміт, розриває зсере­дини блок подільників Сталіна.

Хіба польський народ не хоче взяти участь у тій гігантській бо­ротьбі, яку ведуть поневолені народи проти більшовиків?

Чи хоче він залишитися за межею революції?

Яке майбутнє у такому випадку чекає на польський народ?

Замисліться над цим добре!

Поляки!

Український народ нині веде тяжку боротьбу проти більшо­вицьких загарбників. Таку саму боротьбу ведуть народи Балкан, Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, Східної Європи і Азії. З кожним днем посилюється боротьба, і, зрештою, вона покладе край більшо­


вицькому ярму. Одночасно наближається союзницько-більшо- вицький конфлікт, причому не треба забувати, що англо-амери- канці розглядатимуть проблему поневолених більшовиками на­родів як цілісність, як єдиний антибільшовицький фронт.

Отже, поки ще є час, перегляньте свої згубні погляди і позицію та приєднуйтесь до великого визвольного легіону. Наверніть своїх схиблених синів, які взялися до підлої, зрадницької служби черво­ним окупантам у боротьбі з українцями.

А тих, що залишаються вірними агентами Сталіна і будуть гра­бувати, мордувати, змушувати до переселення і переслідувати ук­раїнське населення, — приведемо до тями свинцем!

Поляки, що працюють в адміністрації та міліції!

Зрадивши свій народ, ви пішли на співпрацю з більшовицьки­ми кровопивцями, мордуєте невинне українське населення, гра­буєте його кров'ю зароблене майно, палите села і живцем вкидаєте у вогонь неповнолітніх дітей, катуєте невинних жінок і стариків, влаштовуючи оргії в населених пунктах, де живуть українці.

Ми довго чекали, сподіваючись, що політичний розум і більшовицька окупація приведуть вас до тями. Проте ви вияви­лися невиправними у своїй безмежній жорстокості! І це змушує нас до застосування найбільш радикальних засобів!

Але це не означає, що маємо намір оголосити війну польському народові, що так само, як і ми, веде непримиренну боротьбу проти більшовицьких окупантів, проти зрадників польського народу!

В останній раз закликаємо вас: схаменіться!

Не грабуйте, не мордуйте, не стріляйте у невинне українське населення, не катуйте в'язнів, ставтесь до них як люди і не зму­шуйте до переселень, бо український народ відповість вам зброй­ною самообороною.

У такий спосіб ви, зрештою, ніколи не вирішите питання на­шого спільного кордону на сході, бо цю таку важливу проблему ос­таточно вирішать справжні український та польський уряди.

При зустрічі з повстанцями не думайте застосовувати зброю, оголошуйте, що ви польська міліція, і нічого з вами не трапиться. Не виконуйте наказів злочинців сталінської кліки, бо це — накази тих, хто замордував сотні тисяч ваших братів-поляків у 1939— 1941 роках. Вони створили вам Катинський цвинтар, вони нині


стріляють у справжніх польських патріотів у підземеллях Лю- бельської, Жешовської та інших катівень.

Якщо віднині не зміните свого ставлення до українського наро- ду — будемо розмовляти з вами мовою з б р о ї. І коли при цьо­му будуть безневинні жертви, то відповідальність упаде на ваше чорне сумління!

Отямтесь, бо проклинати вас будуть майбутні покоління.

СМЕРТЬ НІМЕЦЬКО-БІЛЬШОВИЦЬКИМ ЗАГАРБНИКАМ І ЇХНІМ ПІДЛИМ АГЕНТАМ-ЗРАДНИКАМ!

ХАЙ ЖИВУТЬ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ!

УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ

У квітні 1945 року

Archiwum Państwowe. — Lublin, UPA Zachód, VI Okręg Wojskowy kryptonim «Sian», III Odcinek Taktyczny kryptonim «Daniliw». — Teczka № 85. — S. 203.

Документ 6

ПОЛЬСЬКА ВІДПОВІДЬ

Дурні, зухвалі, хамські бредні. Хамам здається, що вони мо­жуть реалізувати свої гайдамацькі плани. Не дочекаєтесь, гади, тієї реалізації... Ніколи не буде України у Польщі! Присягаємося вам перед Богом! З нами залишаться лише ті, хто стане на шлях споку­ти і отямиться! Решта за Збруч! Якщо не зробите так добровільно, запалимо вам пожежу, якої не забудете до кінця ваших днів!

Історія українського війська. — Вінніпег, 1953. Репринт, 1990. — С. 702—703. Передрук у виданні: Україна. Наука і культура. — 1993. — № 26-27. - С. 61-62.


Документ 7

ЛІКВІДАЦІЯ ЄВРЕЇВ І УКРАЇНЦІВ

Рапорт командира загону НСЗ від 20. III. 1945.

20. III згідно з наказом від 23. II. 45 року доповідаю про такі ре­зультати.

Засуджені до смертної кари і ліквідовані такі особи: чотири євреї, вісім жінок українського походження, які шкодили полякам або працювали на їхню шкоду, а також сімнадцять чоловіків, також українського походження, частково знищені під час нападу на транспортні засоби, а частково під час спеціальної екзекуції (...)

З повагою підписав командир загону взводний Сокол

Archiwum Państwowe. — Lublin, zespól NSZ okręg III Lublin. — Teczka 48, strony nie numerowane.

Документ 8

БІЛЬШОВИЦЬКІ ВИСЕЛЕННЯ

Геть виселення — нищення Смерть більшовицькій

людей і їхнього майна! тиранії!

ПОЛЯКИ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІ!

У результаті «визволення» наших країв більшовицькими за-
гарбниками ми опинилися разом під тяжким більшовицьким яр-
мом і разом зазнаємо нищення від рук окупанта — одні, як Ук-
раїна, у більшій мірі, інші, як Польща та інші новоокуповані наро-
ди, наразі трохи менше, — але всіх у найближчому майбутньому


чекає однакова страшна неволя, рівнозначна знищенню, якщо вчасно не скинемо з себе більшовицької тиранії. Одним із засобів нищення поневолених більшовиками народів є виселення і пере: селения окремих осіб і родин, а пізніше цілих сіл і околиць, цілих великих територіальних і національних комплексів на інші тери­торії, дуже часто до Сибіру і в глибину Азії, що багато з вас, на­певно, вже відчуло на собі. Це немаловажна річ. Насильне висе­лення людей з їхніх рідних садиб, яке практикувалось у гітлерівській Німеччині й у ще більших масштабах у більшо­вицькій Росії, перекреслює всі людські права і порушує най­глибші основи, на які спираються людська свобода і всі доте­перішні стосунки.

Виселення, чи так зване «переселення», яке виправдовують різни­ми нібито зрозумілими мотивами упорядкування національних відно­син, у реальності приховує зовсім інші наміри. Насправді це є акція, спрямована на знищення або загибель і так звану «пролетаризацію» мільйонів людей.

За цією акцією приховуються далекосяжні страшні плани і наміри більшовицьких тиранів на майбутнє — виселення, пересе­лення, перемішування і знищення цілих народів.

Сталінсько-більшовицька «планова» національна політика го­тує на майбутнє всім народам повне винищення в НКВД-івському сибірському котлі, у якому нас будуть змішувати залізною висе- ленською лопатою і заправляти кров'ю нашйх дітей, щоб вичави­ти і витиснути з їхніх мозків під пресом НКВД майбутнє де­націоналізоване людське суспільство відповідно до марень і примх московських тиранів.

Росія проковтнула вже багато народів за свого попереднього імперіалістичного минулого і готується до цього у майбутньому із ще більшим розмахом.

Першим кроком і зловорожим провісником цих величезних нещасть і жахливих експериментів, які чекають на наші народи у найближчому майбутньому під ярмом нового червоного російського імперіалізму, є саме нинішня так звана «переселенсь­ка акція», яку не всі сьогодні правильно розуміють. Ми повинні виступити проти неї зі всією рішучістю!

А тим часом знайшлися ті, хто сліпо йде на повідку чужих: інтересів. Через зрадницьку політику Берута і Осубки і Вас вики-


нули з Ваших власних домів і прирекли Вас кочувати, жебракува­ти і зазнати жахливої злиденності. Це він, Берут, разом зі своєю зрадницькою зграєю підписав акт вашого мучеництва — акт пере­селення. За це він був відзначений орденом Леніна, а Ви, на­томість, мусите жебракувати за шматок хліба.

Також і українське населення, яке проживає по інший бік лінії Керзона, за наказом більшовиків і під їхнім командуванням жор­стоко викидає так зване «польське військо», грабуючи і вбиваючи при цьому невинне населення. На це варварство відповідаємо збройною боротьбою, стаючи на захист свого суспільства. Одним з проявів цієї боротьби є, між іншим, спалення виселених ук­раїнських сіл. Робимо це не тому, щоб не віддати їх у власність по­лякам, а щоб:

  1. Не дати більшовикам та їхнім агентам наживатися майном, що залишилось.

  2. Боротися з нищівними переселенськими акціями.

  3. Показати світові докази безправ'я і насильства, що їх чинять з нашим народом більшовицькі імперіалісти.

Внаслідок акції спалення виселених українських сіл багато по­ляків, поселених у цих селах, залишилися без даху над головою. Але це не наша вина. Винуватцями такого стану справ є Сталін і Берут. Бо Ви мали власні доми — навіщо ж Вас із них виселили? їм все ж таки було відомо, що українці, силою вигнані зі своїх батьківських садиб, приречені на очевидну загибель, розпочнуть збройну боротьбу.

Поляки!

Не можна нам сидіти тихо і мовчати, коли Вас і нас нищить спільний ворог. Ви опинилися сьогодні на бруківці Перемишля, Санока та інших міст, ходите від установи до установи з прохан­ням про допомогу, причому нерідко Ви зустрічаєте жорстоке ставлення з боку «демократичних бюрократів». Тому не просіть цих кремлівських пахолків, бо вони цього не гідні, а кричіть і протестуйте проти виселення поляків і українців, проти вар­варського порушення прав людини на свій дім і майно, на свою батьківську землю і свою працю, проти порушення права люди­ни вільно визначати місце свого проживання, своєї праці та


своєї власності. їдьте громадою до Варшави і вимагайте там хліба і домів. Нехай ці «осубки» і «берути» виведуть Вас із цієї ситуації, бо це вони насильством або підступом поставили Вас у таке становище. Звертайтесь з протестом до всього культурно­го світу, як це робимо ми. Нехай усі порядні люди у світі знають, як виглядає «Демократична Польща» і що виробляють з людьми більшовики та їхні агенти на чолі з Берутом. Використовуйте ці аргументи, які дає Вам наша боротьба і таким чином демаскуйте перед усім світом загарбницький більшовицький режим, який називається «народною демократією». Закликайте отямитись усіх своїх земляків у МО та Війську Польському, щоб вони при­пинили брутальне вигнання українського населення, бо з того користується наш спільний ворог. Не оселяйтесь у виселених українських селах, бо ми спалимо кожний виселений ук­раїнський дім і будемо палити, поки не припиняться ці вар­варські дії.

Виселені з українських земель поляки нехай також розпочнуть активний опір, нехай приєднуються до боротьби, яку всюди веде український народ, нехай також знищують залізниці й мости, не­хай зі зброєю борються проти сталінських бандитів так, як ми бо­ремося, нехай палять за собою все, що може служити нашому спільному ворогу. Нехай увесь СРСР, вшир і вздовж, покриється полум'ям і луною визвольної революційної боротьби всіх понево­лених народів!

Поляки, які раніше проживали на цих землях, можуть спокійно сидіти у своїх домах. Ми їх не чіпатимемо. Спалені нами польські села у Перемишльському і Санокському повітах не мо­жуть стати прикладом нашого ставлення до польського населення, бо мешканці тих сіл —грабіжники і бандити. Вони жорстоко грабу­вали і мордували українців. Ми нагадували їм про це багато разів, а коли не допомогло, то покарали.

Ми не воюємо проти поляків, навпаки, йдемо разом з поляка­ми та іншими народами у спільному антибільшовицькому фронті поневолених народів.

На наших прапорах виблискує гасло: «Свободу народам і лю­дині!», і так незабаром станеться.

Зі всією рішучістю вимагайте припинення переселення!


Боріться самі й допомагайте українським повстанцям у бо­ротьбі проти спільного ворога!

ХАЙ ЖИВЕ АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ ФРОНТ

ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ!
СМЕРТЬ БІЛЬШОВИЦЬКИМ ОКУПАНТАМ!

Українські Повстанці
Archiwum Państwowe Rzeszów, zespól WUSW. — Sygn. 162. — K. 107.

Документ 9

ПІДЛЯШШЯ 1945

Місце стоянки, 12.09.1945 р.

ОГЛЯД СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ За червень і липень 1945 року

За звітний період територія під жодним поглядом принципово не змінилася, за винятком кількох деталей. Атака пропаганди і во­рожий терор не мають уже такої сили, щоб змінити становище ук­раїнців, і народ дедалі більше усвідомлює свої завдання. До всіх дій ворога він ставиться з великою обережністю. Найчастіше відкидає їх, деякі ніби приймає, але тільки для того, щоб із ще більшою си­лою відкинути. Можна сміливо стверджувати, що хижий план приєднання цієї частини українських земель був перекреслений, а до відбиття нової атаки ворога українське населення підготовлене.

Українці:

Настрої населення за звітний період майже ніде не змінилися. Зберігається переконання, що закінчення війни з Німеччиною — це кінець війни взагалі. Очікуються зміни на міжнародній арені, і то великі зміни. Закінчення війни з Німеччиною і тимчасова стабілізація відносин спричинилися тільки до збільшення обереж­ності при висловлюванні своїх думок про ворога чи критиці існую-


чих порядків. Зростають антирадянські настрої, створився сприят­ливий ґрунт для нашої пропаганди. З цим поєднується зростання національної свідомості українського населення.

Позитивні результати також дало розкидання листівок у місце­вості («Лист колгоспників України до ката народів Йоські Сталіна», «Українці Лемківщини, Надсяння, Холмщини», «Поля­ки» й «Універсал УГВР»). Листівки з'явилися в усіх селах гмін Піщаць, Славатичі, Заблоття, Влодава (також у місті), частково Собібур і Тучна. Найбільше населенню сподобався «Лист кол­госпників». Велике значення мала також одночасна поява двох листівок (уночі з ЗО. VI на 1.УІІ 1945 р.). Люди довго це коменту­вали. Це був доказ, що на території є якась українська організація, і додало певності українському населенню. Мабуть, найбільший вплив на піднесення настроїв населення можна було спостерігати у північних гмінах, де населення було пригноблене діяльністю по­ляків (як більшовицьких прислужників, так і АК). Поява листівок викликала зацікавленість суспільства у нашій визвольній бо­ротьбі, про яку більшість селян знала лише з більшовицької про­паганди та розповідей поляків з-за Бугу. Крім інформаційної цінності, листівки популяризували серед українців ідею боротьби з більшовиками, а також ідею спільного антибільшовицького фронту поневолених народів. Певною мірою це спричинилось до поліпшення польсько-українських відносин.

Часто повторювались вислови: «Оце правду пишуть», «Це вже, мабуть, буде Україна», «Не поїдемо за Буг». Повідомлення про появу листівок надходили у міліцію лише з деяких сіл. У більшості сіл люди позбирали листівки, читали їх, але міліції не показували. У Влодаві мешкає тільки польське населення, тому там порозкидали тільки польські листівки. Поляки їх ретельно позбирали, жодна не потрапила до міліції. Нашою нелегальною літературою цікавляться як поляки, так і українці.

Репресій з боку міліції не було, тільки був зміцнени^нагляд за деякими людьми, які були розконспіровані. Через кілька днів міліція їздила по селах і шукала тих, хто розкидав листівки, але нікого не знайшла.

Значно поліпшився настрій населення у липні, коли прибули підрозділи УПА. Люди побачили нашу збройну силу. Ходили чут­


ки, що підрозділ, який прийшов з-за Бугу, налічує приблизно 5 ти­сяч осіб, інші називали меншу кількість. На кожному кроці більшовики писали і говорили, що знищили всіх повстанців, що їх уже нема, а вони несподівано з'явились на території. Спочатку лю­ди не вірили, що це справді УПА, і думали, що це — польські пар­тизани. Але швидко переконались, що це насправді УПА. Люди налаштовані до підрозділів прихильно, найбільше хвалять за те, що повстанці не грабують. Дуже часто можна було почути: «О, та­ких партизанів можна і місяць утримувати» або «Таких ми ще не бачили». Коли з деяких сіл відходили загони, то господарі говори­ли: «Дай, Боже, щоб вони нас не залишили». Населення, особливо молодь, захоплюється революційними піснями. Не раз було чути: «Але ж співають! Скільки живу не чув такого ладного співу». Че­рез кілька тижнів після появи підрозділів УПА в селі ні про що інше не говорили, а тільки про партизанів.

Прибуття УПА дуже популяризувало діяльність організації на цих теренах. Більшовицька пропаганда намагалась показати візит підрозділів у поганому світлі, говорячи: «Совєти з-за Бугу їх вигнали, то вони прийшли сюди!» Але ця пропаганда не мала жод­ного відгуку.

Коли прибули підрозділи УПА, ППР (Польська Партія Робітнича. —Пер.) «присіла». їй не удаються спроби розширити мережу на подальші території. У сприйнятті населення партійці все більше уподібнюються до колишнього класу панів, збільшується дистанція між партійцями і населенням. ППР є найсильнішою у гмінах Кривоверба і Влодава. У деяких селах є зброя. Союз бо­ротьби молодих (ЗВМ — комсомол) існує формально у деяких се­лах, але не провадить жодної діяльності. Незважаючи на все, існує якась глибоко прихована ненависть. Випадки, коли «стають» поля­ками, трапляються дуже рідко. Найбільш напруженими є польсь- ко-українські стосунки на півночі, у гмінах Піщаць і Тучна.

Поляки:

Поява листівок під назвою «Поляки!» вразила поляків, бо ніхто з них не припускав, що існує якась українська незалежниць- ка організація.

Були різні припущення щодо того, хто підкинув листівки. Одні говорили, що це літак, інші — що якийсь підрозділ, треті — що це


якась українська незалежницька організація. Дехто підозрював навіть поляків-аківців. Неодностайно реагувало польське населен­ня. Більшість була задоволена, що бульбівці йдуть на угоду; або: до­бре, що АК погодилася з УПА, і тепер нам нічого не загрожує з боку українців. Незадоволеною залишилася більшість шовіністів, які ще збираються помститися за Волинь. Польське підпілля вже кілька разів нагадувало, що дістало наказ не чіпати українців. Тодішня міліція і польська адміністрація вороже ставилися до цих вістей. Листівки стали ще одним приводом для виступів проти ук­раїнського населення. Але якщо підійти в цілому, то листівки спра­вили позитивний вплив на ставлення поляків до нас.

Прибуття загонів УПА зумовило прихильніше ставлення по­ляків до українського населення. Поляки побачили нашу силу, яку хочеш-не-хочеш треба шанувати. Тактовне ставлення ук­раїнських повстанців до польського населення подолало в людській свідомості упередження, що бульбівці ріжуть поляків. Всі, хто вірив найрізноманітнішим бредням комуністичної преси, переконалися, що насправді було інакше. Поява УПА настрашила тільки поляків, переселених з Волині, які упереджено виступали проти УПА.

Ставлення поляків до «совєтів», як і раніше, залишається воро­жим. Не люблять «совєтів» також нинішні польсько-більшовицькі адміністративні чинники. Цю ненависть поляків до «совєтів» підсилює брутальне ставлення радянського війська до поляків, крадіжки, арешти і т. д.

Діяльність АК на місцевості ослабла (вони законспірувалися).

Більшовики:

Протягом липня через територію проїжджали більшовицькі війська. Всюди, де вони затримувалися на нічліг, продавали награ­боване у Німеччині майно. Пияцтво, крадіжі^и і ґвалтування жінок — це нормальні явища, які завжди траплялися там, де за­тримувалися радянські війська. Кажуть, що вони не хотіли б виїжджати з Польщі, бо всього є в достатку, а в СРСР — голод. Усі вихваляють німецький добробут і не можуть нахвалитися, що ма­ли там повну свободу грабувати. Частими є випадки обурення діяльністю більшовицької влади і висловлювань, що настане час, коли запитаємо владу про нагие добро. Якийсь поранений червоно-


армієць (пораненим повернувся з Червоної Армії) розказував, що вбивства командирів і енкаведистів у Червоній Армії є поширеним явищем. Червоноармійці дуже ненавидять енкаведистів. Інший солдат говорив, що в Україні є багато бандерівців, і що це добрі хлопці. Солдатів вони не чіпають, вбивають тільки енкаведистів. А тим с... синам так і треба. Я на фронті воював, а вони по тилах грабували. Зрозуміло, що говорив він це після випитої горілки і то сам на сам з господарем. Коли управління дізналося, що на тери­торії є УПА, і звернулося до солдатів, які переганяли пограбовану у Німеччині худобу, щоб допомогли організувати облаву, ті відповіли: «На фронті ми воювали і якось залишилися живими, а тепер маємо загинути від бандерівців? Не підемо Місцеві хлопці, які пішли у Червону Армію, а тепер поранені повернулися додому, навтішалися вже комуною. Це стосується навіть тих, хто раніше був переконаним комуністом.

Різне:

На території є тільки польські школи. Щоб отримати дозвіл на школу з українською мовою викладання, треба дуже постаратись, до того ж бракує вчителів. Тому відкриття там української школи майже неможливе. Для заповнення всіх шкіл, і то хоча б у найбільших селах, потрібно 48 учителів. У гімназії Влодави спо­стерігаються сильні впливи АК.

Справа виїзду втрачає актуальність. Про виїзди ніхто не думає. Найкращими ліками проти виїзду є повернення втікачів з числа тих, хто вже виїхав.

Селянам установили норму на сіно. Вона є майже такою, як німецька. Люди не поспішають віддавати, вважаючи, що, можливо, викрутяться, як і минулого року. Може, нікого не розстріляють за невиконання норми.

Слава Україні — героям слава!

П.

Archiwum Państwowe Rzeszów, zespól WUSW. — Sygn. 180. — K. 14—16.


Документ 10

ПІСЛЯ НІМЕЦЬКИХ ПЕРЕСЕЛЕНЬ

Фрагменти звіту представника УКЦ у Любельському окрузі,

доктора Лонгіна Голейка на засіданні Українського Центрально­го комітету 10 грудня 1943 року у Кракові про ситуацію на

Холмщині й Підляшші.

Організаційна праця у деяких повітах, як, наприклад, у Білго- райеькому, Любельському, Красникському і Радзинському, через комуністичні й польські акти терору майже припинилась або дуже ослабла. (...)

Справи безпеки і переселення взаємопов'язані, бо через пере­селення багато поляків вступає до польських банд, які нападають на наших переселенців, викидають їх з отриманих господарств, ду­же часто спалюють цілі села, чоловіків, жінок і дітей вбивають. Маємо довгі списки людських жертв та спалених господарств і сіл. До цього додаються ще більшовицькі й жидівські банди. Для ілю­страції проблеми наводимо приклади.

Білгорайський повіт:

В околиці Тарногрода поселено приблизно 6 тисяч українців із Замойського повіту. Проти осадників виступили польська підпільна організація і місцеві поляки, які повернулися з концент­раційних таборів. Вони почали вбивати наших старост, сільських агрономів і довірених осіб та інших, хто брав участь у переселенні. Загинуло 32 особи.

У серпні 1943 року стався напад на село Буковина — вбито 10 осіб, 7 тяжко поранено, спалено 31 господарство.

22.10.43 польська банда напала на села Луків, Александрія і Ксенжополь. Постерунок української поліції складався тоді з 18 осіб, у тому числі 2 німецьких жандарми. Під час стрілянини за­гинуло 11 українських поліцейських, староста і 2 німецьких жан­дарми, а 4 поліцейських борються за життя.

Одночасно інша банда повністю розграбувала село Алек- сандрію, зґвалтувала всіх дівчат, а селянам наказала до 1.11.43 ро­ку покинути село.


Уся переселенська акція завершилась тим, що з 6000 осіб, пе­реселених до Білгорайського повіту, 4000 втекли назад, до свого попереднього місця проживання. (...)

Замостянський повіт:

У два етапи виселено приблизно 21 тисячу українців. Через пе­реселення польська терористична організація виступила проти на­шого Представництва у Томашові Любельському і проти Союзу кооперативів та знищила все правління Союзу кооперативів і ба­гато наших довірених осіб. Усього під час переселенської акції вби­то 59 провідних українських діячів на цій території.

Грубешівський повіт: 25.04.43 року польська терористична організація видала листівку, у якій погрожує, що за кожне виселене польське село спалить два українських. І цю погрозу виконала: 6.05.43 у селі Мо- ложів спалено 59 українських господарств, 29.05.43 у селі Стріль­ці— 80 господарств, а 21.05.43 у селі Ухані — 23 господарства, 1.10.43 у селі Пасіки спалено 90 господарств, при цьому 9 госпо­дарів убито, а 10 тяжко поранено.

Після спалення села Пасіки польська терористична ор­ганізація розповсюдила листівку з вимогою, щоб населення відда­вало свої продовольчі запаси і одяг. Це єдиний спосіб забезпечен­ня цієї армії. Будь-який опір буде зламаний силою.

Ці події довели українське населення до розпачу. Виявилося, що з подальшими ексцесами поляків можна боротися тільки шляхом від­плати, і тому вбито поляків у селах Хоробрів, Долгобичів, Телятин.

Помітивши грізну ситуацію, Український комітет допомоги у Грубешові закликав українське населення до збереження спо­кою, підкреслюючи, що продовження відплати може викликати репресії з боку німців і ще більший хаос.

На жаль, польська сторона вчинила інакше. Польський комітет під тиском німецької влади видав звернення, у якому звинувачує як українців, так і поляків. Але польська терористична організація злегковажила зверненням польського комітету і вже вночі на 23.10 спалила село Мірче — 182 господарства; уночі на 28.10 така сама доля спіткала село Молодятичі, а 29.10 — село Грабовець, при цьо­му вбито багато людей особливо жорстоким способом. Убито 220 осіб, і понад 2000 залишилися без даху над головою.


У Холмському повіті за звітний рік вбито 60 видатних ук­раїнців, у повіті Біла Підляська — 20, а в Любельському повіті — 31.

8.12.43 українські установи міста Люблін отримали поштою попередження про реванш за виступи проти польського населення на Волині за підписом: «Рука справедливості. Люблін, 7.12.43».

Для поліпшення безпеки у Любельському воєводстві треба збільшити кількість української поліції й створити відповідно оз­броєну самооборону.

Василь Верига. Дорогами Другої світової війни. — Торонто, 1981. — С. 224-226.

Документ 11

ЕКЗЕКУЦІЇ В ДУБЕНЦІ

Звіт

6 січня 1944 року публічно на вулиці розстріляно 42 особи польської національності. Майже всі страчені — колоністи, заареш­товані у повіті сільською українською поліцією. Згідно з вироками, оголошеними на плакатах двома днями пізніше, страта відбулась як репресія за вбивство 36 осіб української національності. Вирок закінчувався зверненням до населення доносити про місцезнаход­ження бандитів, які заважали відбудові Генеральної Губернії. Ук­раїнські боївки (офіційно гестапо ставилося до них толерантно) у період від 28.ХІІ.43 донині вбили приблизно ЗО осіб, переважно інтелігенцію (трьох лікарів, двох практикантів) і багатих колоністів.

(...) Організований українцями два тижні тому напад на польську колонію не вдався. Українці встигли спалити тільки два будинки , коли їх заатакувала селянська самооборона і прогнала. Селянська боївка у відповідь спалила українське село, яке налічу­вало понад 300 дворів. Ненависть польського селянина до ук­раїнців набагато більша, ніж до німців.

Додаю 20 різних обвинувачень для винесення судового ви-

Р0КУ' Мацей


Додатки — це окремі картки з блокнота, позначені датою 29.ХН.1943 і написом «Резолюція» та двома підписами: Семп, Вжос (очевидно, судді) під актом обвинувачення з таким змістом:

Вишневський — український міліціонер, професійний розбійник;

Дудзицький — український міліціонер з Юзефова, біля Дубен- ки, брав участь у низці вбивств поляків;

Камінський Владислав — коваль, підковує коней, більшовик, нині шпигує на користь німців;

Павло Васильчук — війт у Дубенці, 60 років, член Українсько­го комітету, присікується до поляків, хабарник, пияк і бабій;

Євген Токарчук — командир українських боївок, за смертні ви­роки полякам кілька разів на нього влаштовувалися замахи, під час яких вбито його батька, сестру і двох братів;

Богдан Іванець — український вчитель у Дубенці, студент Львівської політехніки, брав участь у замаху на міністра Пераць- кого, нині український діяч, народився 28.Х.1907, мешкає разом з дружиною Любою;

Борис Царук — має контингентний магазин у Дубенці, наро­джений у 1900 році в Скригічині, перед війною працював у комуні, при більшовиках носив червону пов'язку і навіть сидів за це у в'яз­ниці, нині видатний член Українського комітету;

Семашко Петро — керівник молочарні у Дубенці, приблизно 40 років, член Українського комітету, у нього відбуваються збори і виносяться вироки полякам, часто до нього приходять гінці з-за Бугу;

Августин Шкварко — український священик з Білополя, член Українського комітету, у нього часто відбуваються українські збо­ри, серйозних обвинувачень поки що не має, намагається сподоба­тись полякам;

Кресняков Василь (Кжесняк Владислав) — перукар з Дубенки, перед війною член «Стрільця» і ревний поляк, нині український шпигун — зраджує колишніх колег, його «заслугою» є вивезення до Освенціма польського вчителя Свата з Дубенки, капітана Війська Польського;

Єжи Марчук — священик з Дубенки, народився приблизно у 1914 році в Уханях, видатний український діяч, постійно підтри­


мує зв'язок з бандерівцями з-за Бугу; запам'ятався полякам під час виселення, спроби його знищення поки що безуспішні, бо є дуже обережним;

Демчук Ян — українець з Білополя, вбивця двох поляків у Кіцині, здається, член СД;

Васильчук Микола — приблизно 35 років, староста села Кур- манів, український міліціонер і член СД, особливо знущався з по­ляків під час виселення з Бусенка і (нерозбірливо), особистий приятель Лукащука;

Бойко — вахмістр української поліції, вбив у околицях Дубен- ки кільканадцять поляків;

Брати Бекеші — Владислав і Євген — українські міліціонери з Бусня біля Білополя, одні з найактивніших українських вбивць, виконавці вироків Українського комітету;

Чуприн Михайло — український міліціонер у Білополі, нині в запасі.

Archiwum Państwowe Lublin, Zespół AK obwód Hrubieszów — Teczka 22. — S. 2.

Документ 12

НЕЗАВЕРШЕНЕ СВІДЧЕННЯ

Фрагмент спогадів інженера Івана Фура «Грубешівщина
у період німецької окупації 1939—1944»

(...) Німці, окрилені своїми успіхами на фронті, вже у 1942 році
взялися за реалізацію програми Гітлера, метою якої була колонізація
українських земель німецьким населенням. Керівник підрозділів СС
і гестапо Любельського дистрикту Глобоцник в кінці 1942 року утво-
рив комісію з переселення місцевого населення з Замойського пові-
ту: поляків на захід, а українців до Грубешівського повіту. Замойсь-
кий повіт був призначений для сербських, бессарабських та інших
фольксдойчів. (...) Щоб звільнити місце для українців у Грубешів-
ському повіті, планувалось виселити поляків на захід.


Переселення українців з Замойщини почалось у листопаді 1942 року. Переселено було 1327 родин (7087 осіб). Переселенці ма­ли право забрати з собою все рухоме майно, крім господарського ре­маненту і живності (худоба, свині, вівці, кури). Фольксдойчі, вико­ристовуючи це розпорядження, нападали на колони, забирали ко­ней, грабували майно переселенців. Польське населення німці поча­ли виселяти на захід уже в січні 1943 року. Тоді були виселені всі поляки з Уханів, Розкошівки і Волі Уханської, а на їхнє місце посе­лені українські родини з Замойського повіту. Переселення поляків тривало до кінця березня 1943 року. їх повністю виселили з гмін Грабовець, Ухані й Білополя, а частково також з гмін Ментки й Ду- бенка.

Під впливом німецьких переселень і радіозаяви радянського комісара Гречухи, що Україна не відмовиться від Холмщини, Лемківщини і Ярославщини, польські боївки вирішили перетво­рити цю територію в пустелю. Полякам наказано виїжджати на захід. З окремих гмін, зокрема Молодятич, Вербковиць, Городла, Монятич, виїхали тільки одиниці, з інших — майже всі, головним чином колоністи, які часто самі палили свої будівлі. Наступною акцією польських боївок було повне нищення українських сіл і мордування українського населення, щоб залишити пустоту.

Так, 19 березня вбили голову УДК у Грубешеві доктора Миколу Струтинського, 21 березня — полковника Якова Войнаровського, мо­лодіжного референта при УДК. Войнаровського вбили у селі Пересо- ловиці у школі, де мешкала його дружина, яку він цього дня відвідав. Ці самі польські «герої» напали вночі 22 березня 1943 року на свідо­мого українського господаря Івана Богуна і вбили його разом із сином Іваном. Так само вбито вісім війтів (...), кілька старост, вчителів, свя­щеників, гмінних урядників і 29 довірених осіб УДК.

Як правило, польські банди оточували села вночі, підпалювали будинки зі всіх боків запальними снарядами, а потім вбивали всіх, хто не встиг сховатись. Наприклад, 9 березня 1944 року о 4 годині пополудні банди оточили село Ментки, спалили 160 господарств і вбили 54 особи; о 2 годині ночі напали на Сагринь, спалили 250 господарств і вбили 245 осіб. У цей самий час відбулись напади на село Турковиці, де спалено 220 господарств і вбито 17 осіб. У Саг- рині був постерунок української поліції, і під її захист на ніч при-


ходило навколишнє населення, тому було стільки жертв. Банди брали собі назви від своїх рідних місцевостей. У Сагрині лютува­ли банди «Борсук», «Малиці», «Модринець» і «Тишовці».

У березні й квітні 1944 року були частково або повністю спа­лені такі села: Ментки — село і колонія, Сагринь — село і колонія, Турковиці, Теребинь, Андріївка, Стрижовець, Ласків, Смолигів, Модринь, Модринець, Масловиці, Меняни, Козодави, Моложів — село і колонія, Тихобір, Чиховиці, Верещин, Вітків, Ощув, При­горіле, Бересть, Мірче, Пасіки, Пересоловиці, Забірці, Малків, По- турин, Василів, Ульгувек, Вишнів, Радостів, Обровець. Частково спалені: Вороновичі, Малиці, Хорощиці, Жабче, Крилів, Костя- шин, Ліски, Доброміриці, Тарношин, Молодятичі, Сліпче, Космів, Тухані і Жеплін.

Кількість вбитих українців важко встановити. Спроба віднови­ти перебіг подій, яку здійснив голова УДК у Грубешеві Африкан Хрущ, охопила 1385 осіб, але загальне число є набагато більшим і сягає майже 2500 осіб. Спочатку УДК здійснював детальний ста­тистичний облік убитих людей в окремих селах Грубешівського повіту з точними прізвищами і віком жертв. Але цим обліком було охоплено тільки 835 убитих осіб, у тому числі 446 жінок, чоловіків 389; всього дітей віком до 14 років було 139, від 15 до 50 років — 431 особа і понад 50 років — 265 осіб. Продовження такого обліку виявилось неможливим. Записували тільки загальну кількість убитих, і, зрештою, з цього нічого не вийшло, бо часто не було ко­му поінформувати УДК.

Ці трагічні часи на Холмщині найбільше відчув Грубешівський повіт, бо у ньому було найбільше невинних жертв. Оборона, ор­ганізована українським населенням, була неефективною, бо польські банди нападали з темряви, а українські мешканці були освітлені пожежею господарських будівель, і в них було дуже лег­ко цілитись.

Німецька окупаційна влада не цікавилась цими вчинками і не притягала польських бандитів до відповідальності.

Надбужанщина: Історично-мемуарний збірник. Т. І. — Нью-Йорк— Париж—Сідней—Торонто, 1989. — С. 729—731.


Документ 13

ЖЕРТВИ НАДБУЖЖЯ

Неповний реестр українців, вбитих польським підпіллям на
Підлягигиі й Холмщині у 1942—1944 роках.

Повіт Грубешів

1. Д-р Микола Струтинський

Голова УДК

Грубешів

19.03.1943

2. Полк. Яків Войнаровський

Референт УДК

Грубешів

1.03.1943

3. Тимофій Стахурський

Підреферент УДК

Грубешів

29.01.1943

4. Св. Сергій Захарчук

Вчитель

Набруж .

6.05.1943

5. Св. Іван Панчук

Вчитель

Теребінь

Червень 43

6. ЄвграфЯрош

Війт

Молодятичі

27.07.1943

7. Сотник Франц Борис

Війт

Потужин

28.02.1943

8. Мгр Мирон Чихович

Війт

Ухані

30.01.1943

9. Михайло Приступа

Війт

Вербківці

31.05.1943

10. Омелян Васьків

Війт

Белз

2.10.1943

11. Павло Низькошапка

Війт

Грабівка

2.09.1943

12. Михайло Сенишин

Вчитель

Мірче

8.09.1943

13. Марія Сенишин

Дружина

Мірче

8.09.1943

14. Сергій Меленець

Вчитель

Посадів

28.09.1943

15. Омелян Музичук

Вчитель

Василів

16.09.1943

16. Василь Юзьків

Ком. укр. поліц.

Меняни

19.09.1943

17. Никифор Іванчук

Ком. укр. поліц.

Телятин

27.05.1943

18. Микола Олійник

Поліцейський

Меняни

19.09.1943

19. Йосип Метюк

Поліцейський

Телятин

27.05.1943

20. Антін Арабчук

Поліцейський

Потужин

28.02.1943

21. Мирослав Пшепюрський

Гмінний урядник

Вербківці

11.10.1943

22. Олекса Бойко

Організ. молочарні

Модринь

19.08.1943

23. Іван Макар

Організ. молочарні

Новосілки

Серпень 1943

24. Михайло Новосад

Довірена особа

Запинка

20.03.1943

25. Йосип Рупа

Довірена особа

Старе Село

7.02.1943

26. Петро Тимчук

Довірена особа

Липовець

30.07.1943

27. Іван Шаварський

Довірена особа

Ментки

30.07.1943

28. Трохим Костюк

Староста, довір, особа Которів

2.04.1942

29. Кость Челепіна

Староста, довір, особа Пасіки

30.03.1943

ЗО. Павло Лагода

Довірена особа

Маліце

23.06.1942

31. Володимир Захарів

Довірена особа

Маліце

30.09.1942

32. Йосиф Кисіль

Староста

Жулиці

29.05.1943

33. Захар Грицюк

Довірена особа

Жулиці

29.05.1942

34. Гнат Залуський

Довірена особа

Телятин

19.08.1942

35. АдамМикитюк

Довірена особа

Стрільці

29.01.1942

36. Микола Бігунець

Староста, дов. особа Броніславка

2.09.1942

37. Іван Ковальчук

Староста, дов. особа Мірче

28.09.1942

38. Стефанія Бискал

Дружина урядника

Крилів

11.10.1943

39. Дмитро Ковальський

Довірена особа

Мірче

28.09.1942

40. ІванБогун

Господар

Тжещани

21.03.1943

41. Володимир Богун

Господар

Тжещани

21.03.1943

42. Іреней Качуковський

Орендар млина

Жулиці

30.09.1943

43. Стефан Була

Господар

Гостинне

7.08.1942

44. ЛукаБоярчук

Господар

Пасіка

30.03.1943

45. ІренаБардига

Службовець гміни

Крилів

21.08.1943

46. Антін Боярчук

Господар

Пасіки

30.03.1943

47. Осип Боярчук

Господар

Пасіки

30.03.1943

48. Антоніна Боярчук

Господиня

Пасіки

30.03.1943

49. Марія Боярчук

Господиня

Пасіки

30.03.1943

50. Володимир Войтович

Господар

Турковиці

6.02.1943

51. Софія Шелепіна

Господиня

Пасіки

30.03.1943

52. Євгенія Шелепіна

Господиня

Пасіки

30.03.1943

53. ОсипДмитрук

Господар

Моложів

6.05.1943

54. АдамЧорноба

Господар

Моложів

6.05.1943

55. Степан Мазур

Господар

Моложів

6.05.1943

56. Марія Кузьмович

Господиня

Моложів

6.05.1943

57. Марія Галка

Господиня

Моложів

6.05.1943

58. Осип Галка

Дитина

Моложів

6.05.1943

59. Марія Новосад

Господиня

Моложів

6.05.1943

60. Антоніна Міпггаль

Господиня

Моложів

6.05.1943

61. Петро Борис

Господар

Ласків

10.09.1943

62. Ілля Панас

Господар

Жулиці

29.05.1943

63. Василь Панас

Господар

Жулиці

29.05.1943

64. Іван Панас

Господар

Жулиці

29.05.1943

65. Михайло Сидір

Господар

Старе Село

10.09.1943

66. Євгенія Сидір

Господиня

Старе Село

10.09.1943

67. Михайло Антонюк

Господар

Старе Село

10.09.1943

68. Іван Кухарський

Господар

Пісочне

10.09.1943

69. Микола Долина

Господар

Пісочне

10.09.1943

70. Микола Бігунець

Господар

Броніславка

2.09.1943

71. Володимир Бігунець

Господар

Броніславка

2.09.1943

72. Олександер Шабас

Господар

Броніславка^

2.09.1943

73. Павло Грицай

Господар

Новосілки

28.05.1943

74. Станіслав Ващук

Господар

Глиниська

20.06.1943

75. Ілля Лупа

Господар

Ступник

10.09.1943

76. Микола Лупа

Господар

Ступник

10.09.1943

77. Андрій Влязло

Господар

Глиниська

30.05.1943

78. ІванВуйцик

Лісник

Теребінь

20.08.1943

79. Антін Бриль

Господар

Стрільці

30.01.1943

80. Осип Ковальчук

Господар

Стрільці

30.01.1943

81. Василь Лукащук

Господар

Стрільці

6.02.1943

82. Олекса Лукащук

Господар

Стрільці

6.02.1943

83. Надія Бойкевич

Господиня

Стрільці

26.05.1943

84. Микола Бжеціцький

Господар

Стрільці

26.05.1943

85. Степан Головерса

Господар

Стрільці

26.05.1943

86. Михайло Місюра

Господар

Вербківці

31.05.1943

87. Осип Головерса

Господар

Стрільці

31.05.1943

88. Пелагея Головерса

Господиня

Стрільці

31.05.1943

89. Степан Ющак

Господар

Стрільці

31.05.1943

90. Роман Нестерук

Господар

Стрільці

31.05.1943

91. Роман Черемис

Господар

Стрільці

31.05.1943

92. Антін Бриль

Господар

Стрільці

31.05.1943

93. ЮрійСімяшко

Господар

Стрільці

31.05.1943

94. Віктор Яницький

Господар

Стрільці

31.05.1943

95. Адам Бриль

Господар

Стрільці

31.05.1943

96. Григорій Коцюбинський

Господар

Стрільці

31.05.1943

97. Степан Барилюк

Господар

Стрільці

31.05.1943

98. Марія Струцюк

Господиня

Стрільці

31.05.1943

99. Степан Мальчевський

Господар

Стрільці

31.05.1943

100. ІлляПекарук

Господар

Стрільці

31.05.1943

101. Марія Струцюк

Господиня

Стрільці

31.05.1943

102. ІванБень

Господар

Терезін

3.03.1943

103. Серафим Войцех

Господар

Теремець

24.03.1943

104. Михайло Завада

Господар

Раціборовиці

25.03.1943

105. Микола Магдальчук

Господар

Тухані

26.05.1943

106. Антін Михалевський

Господар

Тухані

26.05.1943

107. Антін Сімяшко

Господар

Тухані

26.05.1943

108. Петро Нечипор

Господар

Тухані

26.05.1943

109. Павло Зубик

Господар

Тухані

26.05.1943

110. Марія Абрам

Господиня

Масломенч

12.12.1943

111. ІванЦейко

Господар

Меняни

8.10.1943

112. АннаЦейко

Господиня

Меняни

8.10.1943

ИЗ. Марія Потурай

Господиня

Меняни

8.10.1943

114. Петро Лич

Господар

Меняни

8.10.1943

115. Антін Ковальчук

Господар

Меняни

8.10.1943

116. Пилип Грелюк

Господар

Меняни

19.09.1943

117. Настя Ковальська

Господиня

Мірче

28.09.1943

118. Антін Ресь

Господар

Малиці

30.09.1943

119. Антін Кальницький

Господар

Малиці

30.09.1943

120. Антін Кулик

Господар

Малиці

30.09.1943

121. Іван Мачинський

Господар

Мірче

22.10.1943

122. Петро Бакун

Господар

Мірче

22.10.1943

123. Марія Русин

Господиня

Мірче

22.10.1943

124. Текля Куціра

Господиня

Мірче

22.10.1943

125. Гриць Боровський

Господар

Мірче

22.10.1943

126. Іван Боровський

Дитина

Мірче

22.10.1943

127. Марія Кутас

Господиня

Мірче

22.10.1943

129. Микола Кутас

Господар

Мірче

22.10.1943

130. Анна Кутас

Господиня

Мірче

22.10.1943

131. ОсипБучкай

Господар

Мірче

22.10.1943

132. Параскева Вайда

Господиня

Мірче

22.10.1943

133. Марія Вайда

Господиня

Мірче

22.10.1943

134. Олександер Кусий

Господар

Мірче

22.10.1943

135. Анастасія Куса

Господиня

Мірче

22.10.1943

136. Іван Кліщ

Господар

Мірче

22.10.1943

137. Захар Пилипчук

Господар

Мірче

22.10.1943

138. Степан Бучкай

Господар

Мірче

22.10.1943

139. Олена Малиха

Господиня

Мірче

22.10.1943

140. Н.Білик

Господиня

Мірче

22.10.1943

141. Данило Цюх

Господар

Мірче

22.10.1943

142. Марія Цюх

Господиня

Мірче

22.10.1943

143. Дмитро Жук

Господар

Мірче

22.10.1943

144. Анна Куціра

Господиня

Мірче

22.10.1943

145. ІванГрицик

Господар

Мірче

22.10.1943

146. АннаВласюк

Господиня

Мірче

22.10.1943

147. ІванМалимон

Господар

Пасіки

1.10.1943

148. Гриць Мельничук

Господар

Пасіки

1.10.1943

149. Софія Мельничук

Господиня

Пасіки

1.10.1943

150. Олекса Мельничук

Господар

Пасіки

1.10.1943

151. Павло Іванович

Господар

Пасіки

1.10.1943

152. Павло Величко

Господар

Пасіки

1.10.1943

Катерина Малимон

Господиня

Пасіки

1.10.1943

Олена Музичка

Господиня

Пасіки

1.10.1943

Володимир Смак

Господар

Пасіки

1.10.1943

Микола Куля

Господар

Пасіки

1.10.1943

Євгенія Калінецька

Дитина

Пасіки

1.10.1943

Нечипір Байкевич

Господар

Стрільці

Вересень 1943

Андрій Гармата

Господар

Стрільці

Вересень 1943

Петро Цесля

Господар

Стрільці

26.05.1943

Анатолій Яценюк

Господар

Тухані

26.05.1943

Андрій Кардаш

Господар

Големби

9.09.1943

Гриць Дмитрук

Господар

Добромірці

29.08.1943

Пилип Підгайний

Господар

Потурин

2.02.1943

Володимир Давидовський Орендар млина

Бересть

19.03.1943

Михайло Подоляк

Староста

Бересть

4.06.1943

Андрій Міщанюк

Староста

Бересть

20.07.1943

Петро Чарнота

Господар

Бересть

Липень 1943

Степан Козак

Господар

Пісочна

25.07.1943

Іван Козак, син Степана

Господар

Пісочна

25.07.1943

Н.Козак, син Степана

Господар

Пісочна

25.07.1943

Серафим Борис

Господар

Вулька Потуж. 3.08.1943

Віра Кравчук

Вчителька

Гдешин

29.08.1943

Іван Кравчук

Господар

Добромірці

29.08.1943

Антін Довгань

Господар

Добромірці

29.08.1943

Володимир Сивак

Поліцейський

Грабовець

2.09.1943

Іван Світлюк

Господар

Ласків

12.10.1943

Іван Наконечний

Господар

Ласків

12.10.1943

Петро Курашко

Довірена особа

Малків

27.10.1943

Василь Ортинський

Вчитель

Богучиці

27.10.1943

Семен Ярусевич

Псаломщик

Молодятичі

27.10.1943

Володимир Домський

Гмінний урядник

Молодятичі

27.10.1943

Зенон Кідиба

Дитина

Молодятичі

27.10.1943

Мирослава Кідиба

Дитина

Молодятичі

27.10.1943

Федір Міщук

Господар

Молодятичі

27.10.1943

Олена Міщук

Господиня

Молодятичі

27.10.1943

Олег Міщук

Дитина

Молодятичі

27.10.1943

Настя Ковальчук

Продавець

Молодятичі

27.10.1943

Єлизавета Ковальчук

Господиня

Молодятичі

27.10.1943

Осип Пусий

Господар

Молодятичі

27.10.1943

Олександра Ковальська

Господиня

Молодятичі

27.10.1943

Єрмоген Шнайдер

Дитина

Молодятичі

27.10.1943

193. Св. Павло Швайка

Настоятель

Грабівка

28.10.1943

194. Іванна Швайка

Дружина св.

Грабівка

28.10.1943

195. Володимир Сенюк

Староста

Грабовець

28.10.1943

196. Леонтій Козловський

Поліцейський

Грабовець

23.10.1943

197. ОсипБабабух

Поліцейський

Грабовець

23.10.1943

198. Володимир Ільчук

Поліцейський

Грабовець

23.10.1943

199. Степан Кріль

Поштовик

Стаї

29.10.1943

200. Мирон Кравчук

Староста

Пригоріле

2.09.1943

201. Сергій Кравчук, син Мирона

Пригоріле

2.09.1943

202. Марія Кардинал

Господиня

Вишнів

27.10.1943

203. Груня Грицуняк

Учениця

Зубівці

204. Роман Козак

Господар

Графка

205. Анатолій Козлюк

Поліцейський

Городло

206. Іван Шевчук

Господар

Козодави

207. Павло Вішняк

Господар

Меняни

208. Іван Вішняк, син Павла

Меняни

209. Василь Дзірба

Поліцейський

Грабовець

210. Володимир Хитриня

Грабовець

211. ОсипПетрук

Господар

Турковиці

212. Михайло Кардаш

Господар

Кадлубиськ

213. Василь Мірчук

Господар

Пісочне

214. Дацько Сарапака

Господар

Пісочне

215. Євгеній Прокіп

Поліцейський

Пулави

20.09.1943

216. Василь Нагірний

Гмінний урядник

Вербківці

23.06.1943

217. ІванВуйцик

Лісник

Теребінь

20.08.1943

218. Катерина Боровська

Господиня

Мірче

22.10.1943

219. Надія Дудзик

Господиня

Моложів

6.05.1943

220. Текля Кідіба

Господиня

Молодятичі

27.10.1943

221. Гриць Грицуняк

Господар

Зубовиці

3.02.1943

222. Іванна Кузьмович

Господиня

Моложів

6.06.1943

223. Нестор Байкевич

Господар

Стрільці

26.05.1943

Опрацьовано на основі:

        1. Вісті. — 1944. — № 1— С.10 — 13 // Державний архів у Любліні,
          УПА-Захід, VIВійськовий округ, шифр «Сян». — Портфель №69. — К. 9—13.

        2. Надбужанщина. Т. 2. — Нью-Йорк—Париж—Сідней—Торонто,
          1989. - С 668-672.

Повіт Холм

1. Дмитро Скубій

Референт УДК

Холм

5.10.1943

2. Микола Назарук

Довірена особа УДК Воля Верещ.

3.06.1943

3. Гриць Войтюк

Довірена особа УДК Вирики

4.08.1943

4. Лев Рибчинський

Довірена особа УДК Голя

23.07.1943

5. Михайло Рибчинський

Довірена особа УДК Голя

23.07.1943

6. Богдан Панчишин

Агроном

Ганськ

26.02.1943

7. Степан Бульбяк

Довірена особа УДК Ганськ

21.01.1943

8. Н.Кульгавюк

Довірена особа УДК Воля Верещ.

16.08.1943

9. Григорій Погорецький

Вчитель

Сілець

18.09.1943

10. ІванМіщук

Дир. Союзу

Влодава

24.10.1943

11. Дмитро Степанюк

Війт

Вербиця

29.10.1943

12. Михайло Бринкевич

Староста

Кодинець

27.09.1943

13. Степан Ядчук

Староста

Замолодичі

21.03.1943

14. Дмитро Зарчук

Староста

Міхельсдорф

23.05.1943

15. Павло Кінах

Заст. старости

Міхельсдорф

23.05.1943

16. ІванБринько

Староста

Горостита

10.09.1943

17. Олександер Струк

Староста

Любичин

10.09.1943

18. Михайло Кузьмич

Староста

Тарнів

19.03.1943

19. Михайло Злувчук

Староста

Красне

14.09.1943

20. ХомаКорнелюк

Староста

Ловичів

10.02.1943

21. Іван Кошелюк

Поліцейський

Загайки

30.05.1943

22. Гаврило Роделюк

Поліцейський

Загайки

30.05.1943

23. Павло Кощук

Поліцейський

Загайки

30.05.1943

24. Олександер Прадюк

Секретар гміни

Волосковоля

30.05.1943

25. Теодор Юрчук

Гмінний урядник

Павлів

9.09.1943

26. ГнатВовченко

Гмінний урядник

Рейовець

26.06.1943

27. Павло Пліщук

Касир

Витичне

31.08.1943

28. Євфросинія Данилюк

Вчителька

Любичин

28.02.1943

29. ІлляАбрам'юк

Урядник

Хмелів

3.10.1943

ЗО. Петро Левчук

Продавець

Жулин

2.09.1943

31. Сильвестер Пойман

Урядник

Любичин

17.05.1943

32. ЮрійТомкевич

Кульчикатор

Воля Уруська

28.05.1943

33. Микола Лахтюк

Кульчикатор

Воля Уруська

28.05.1943

34. Степан Гарасим'юк

Господар

Пахоли

2.02.1943

35. Агафія Гарасим'юк

Господиня

Пахоли

2.02.1943

36. Павло Гарасим'юк

Господар

Пахоли

2.02.1943

37. Михайло Гарасим'юк

Господар

Пахоли

2.02.1943

38. Михайло Дубовий

Господар

Пахоли

2.02.1943

39. ІванКулганюк

Господар

Великополе

23.05.1943

40. Іван Марчук

Господар

Коденець

3.03.1943

41. Василь Степчук

Господар

Готівка

2.10.1943

42. Петро Ткач

Господар

Рейовець

23.07.1943

43. Антін Васильчук

Господар

Лещани

23.07.1943

44. Микола Васильчук

Господар

Лещани

23.07.1943

45. М.Саць

Господар

Бусівно

4.04.1943

46. Михайло Ковальчук

Господар

Селець

18.09.1943

47. Павло Крих

Господар

Кобили Вересень 1943

48. Іван Крих

Господар

Кобили Вересень 1943

49. Михайло Скубій

Господар

Тарнів

22.04.1943

50. Олександер Малеша

Господар

Кривовілька

15.10.1943

51. Йосип Войтович

Господар

Дедивовиці

23.10.1943

52. Олександер Левчук

Господар

Стайня

22.10.1943

53. Н.Цибульська

Господиня

Воля Уруська

2.06.1943

54. Василь Сачко

Господар

Воля Уруська

18.09.1943

55. Йосип Будюк

Господар

Мацошин

4.10.1943

Повіт Біла Підляська

1. Володимир Коляда

Носів

11.07.1943

2. Дмитро Дмитрук

Вчитель

Головно

24.08.1943

3. Іван Пастернак

Вчитель

Хорощинка

20.05.1943

4. Нестор Кутшеба

Поліцейський

Захорів

1.02.1943

5. Амброзій Сверида

Поліцейський

Мендзилєсь

6.12.1943

6. Михайло Миськів

Поліцейський

Голешів

6.12.1943

7. Василь Краль

Поліцейський

Мендзилєсь

6.12.1943

8. Володимир Филип'юк

Купець

Янів Підляський 1.04.1943

9. Н.Малещук

Господар

Янівка

Лютий 1943

10. Володимир Антонюк

Господар

Носів

1.04.1943

11. Євстахій Дмитрук

Господар

Луківці

27.06.1943

12. Іван Романюк

Господар

Носів

11.07.1943

13. Надія Близна-Адам'юк

Господиня

Бубель-Гранна

11.08.1943

14. ІванАдам'юк

Господар

Бубель-Гранна

11.08.1943

15. Василь Сидор

Господар

Лішна Жовтень 1943

16. Іван Сидор

Господар

Лішна Жовтень1943

Повіт Замость

1. Осип Трофимович

Працівник Тишівці

22.09.1943

Представництва

2. Павло Панасюк

Довірена особа УДК Хорники

3.09.1943

3. Павло Божко

Довірена особа УДК Поледів

14.05.1943

4. Володимир Грасюк

Довірена особа Пшевалє

18.05.1943

5. Іван Сосенко

Директор ПУК

Томашів Любельський

3.09.1943

6. Мирослав Гнип

Директор ПУК

Томашів Любельський

24.08.1943

7. Олександер Бречко

Директор ПУК

Томашів Любельський

11.08.1943

8. Степан Конопа

Керівник гуртівні

Лащів

7.03.1943

9. Климентій Трусь

Лікар

Поледів

7.06.1943

10. Іван Чубатий

Вчитель

Кунки

17.06.1943

11. Сергій Захарчук

Настоятель

Наброж

7.05.1943

12. МиронДекон

Настоятель

Жуків

28.07.1943

13. Йосип Кроткевич

Настоятель

Майдан Сопотський

2.08.1943

14. Олексій Марцинкевич

Суховоля

14.09.1943

15. Степан Залуський

Війт

Майдан Сопотський

27.07.1943

16. Федір Бондарук

Війт

Тишівці

21.05.1943

;7. Володимир Долинка

Війт

Майдан Сопотський

12.06.1943

•8. Н. Марчук

Війт

Лащів

21.07.1943

19. Євген Пантета

Староста

Підгайці

30.05.1943

20. Дем'ян Квасний

Староста

Вакіїв

26.08.1943

21. Ігнатій Будзай

Агроном

Лащів

29.10.1943

22. Василь Глинський

Поліцейський

Рахані

27.05.1943

23. ТодірГвоздяк

Гмінний працівник

Стенятин

30.05.1943

24. Василь Дзірба

Працівник

профспілки

Стенятин

30.05.1943

25. Михайло Скіра

Працівник

профспілки

Стенятин

30.05.1943

26. Іван Скіра

Працівник

профспілки

Стенятин

30.05.1943

27. Євген Мудрик

Працівник

профспілки

Стенятин

30.05.1943

28. Євген Хімчак

Працівник

профспілки

Лащів

30.05.1943

29. Сергій Бречко

Працівник

профспілки

Томашів Любельський

3.09.1943

ЗО. Григорій Зеленко

Працівник

профспілки

Томашів Любельський

3.09.1943

31. Кирило Бурачок

Працівник

молочарні

Підгайці

30.05.1943

32. Н.Сенкало

Господар

Гродиславиці

9.02.1943

33. Параска Дзірба

Господиня

Стенятин

30.05.1943

34. ІванГрицик

Господар

Наброж

30.05.1943

35. Іван Грицик (син)

Господар

Наброж

30.05.1943

36. Федір Грицик

Господар

Наброж

30.05.1943

37. АннаГрицик

Господиня

Наброж

30.05.1943

38. Анна Грицик (дочка)

Господиня

Наброж

30.05.1943

39. Микола Рупа

Господар

Наброж

30.05.1943

40. Тетяна Рупа

Господиня

Наброж

30.05.1943

41. Софія Смик

Господиня

Наброж

30.05.1943

42. Софія Барасим'юк

Господиня

Наброж

30.05.1943

43. Володимир Музичка

Господар

Наброж

30.05.1943

44. Катря Музичка

Господиня

Наброж

30.05.1943

45. Йосип Музичка

Господар

Наброж

30.05.1943

46. Володимир Войтик

Господар

Наброж

30.05.1943

47. Даниле Поліщук

Господар

Наброж

30.05.1943

48. Марія Поліщук

Господиня

Наброж

30.05.1943

49. Сергій Магомета

Господар

Тишівці

24.09.1943

50. Василь Пузняк

Господар

Майдан Сопотський

21.02.1943

Повіт Тарногрод

1. ІванРабуда

Довірена особа УДК

Ружанець

2. Микола Фека

Довірена особа УДК

Буковина

3. Микола Заня

Довірена особа УДК

Буковина

4. Антін Шавала

Вчитель

Кульно

Серпень 1942

5. Теодор Коїут

Вчитель

Ружанець

18.03.1942

6. ІванБоднар

Вчитель

Корхів

18.03.1943

7. ІванШурба

Війт

Ружанець

Серпень 1942

8. Віктор Каліш

Війт

Обша

5.01.1943

9. Олександер Кадій

Настоятель

Липини

2.09.1943

10. Микола Жолопа

Староста

Кжешів

1.04.1943

11. Мирон Полюрівський

Поліцейський

Цевків

Серпень 1942

12. Роман Томашівський

Поліцейський

Обша

5.01.1943

13. Микола Наконечний

Поліцейський

Теплиці

5.01.1943

14. Василь Голіней

Поліцейський

Александрів

5.01.1943

15. Дмитро Кіт

Працівник

профспілок

Замх

5.01.1943

16. Олекса Абрагамович

Поліцейський

Александрів

5.01.1943

17. Михайло Ощирів

Поліцейський

Александрів

5.01.1943

18. Дмитро Левицький

Господар

Липини Нижні

5.01.1943

19. Андрій Мостовський

Господар

Кульно

Травень 1943

20. Микола Макара

Господар

Завад ка

Травень 1943

21. Степан Пержило

Господар

Дзіків Старий

Квітень 1943

22. Дмитро Шишка

Господар

Улазів

Квітень 1943

23. ІванКупталь

Господар

Мячин

Серпень 1943

24. Іван Ваврищук

Господар

Буків

Серпень 1943

25. Йосиф Антонів

Господар

Буків

Серпень 1943

26. Василь Твердохліб

Господар

Буків

Серпень 1943

27. Григорій Недозірний

Господар

Буків

Серпень 1943

28. Йосиф Дашник

Господар

Буків

Серпень 1943

29. ВіраЛевчук

Господиня

Буків

Серпень 1943

Повіт Краснистав

1. Осип Жарницький

Війт

Жуковець

19.07.1943

2. Григорій Гуц

Член континген. коміт.

Олынтин

24.08.1943

Повіт Радзинь

1. Василь Захарчук

Війт

Мястко

2.03.1943

Повіт Люблін

1. Остап Бурка

Лікар

Любартів

20.08.1943

2. Степан Малеша

Настоятель

Дратів

Серпень 1942

3. Володимир Коновал

Секретар гміни

ДембоваКлода 2.10.1943

4. Ольга Малеша

Дочка священика

Дратів

Серпень 1942

5. Микола Бакун

Господар

Дратів

Серпень 1942

6. Володимир Савич

Господар

Дратів

Серпень 1942

7. Теодор Палейчук

Господар

Дратів

Серпень 1942

8. Антін Сачева

Господар

Людвін

Серпень 1942

9. Іван Яртих

Господар

Людвін

Серпень.1942

10. Матвій Плотников

. Господар

Людвін

Серпень 1942

11. Микола Недзелько

Господар

Каволя

Серпень 1942

12. Матвій Сачук

Господар

Каволя

Серпень 1942

13. Володимир Максим'юі

с Господар

Каволя

Липень 1942

14. Антін Руцяк

Господар

Каволя

Липень 1942

15. Гнат Яртих

Господар

Каволя

Липень 1942

16. Марія Борис

Господиня

Каволя

Червень 1942

17. Олександер Яртих

Господар

Каволя

Червень 1942

18. Марія Борис

Господиня

Каволя

Червень 1942

19. Ніна Борис

Господиня

Каволя

Червень 1942

20. Теодор Борис

Господар

Каволя

Червень 1942

21. Андрій Пега

Господар

ДембоваКлода 23.09.1943

22. Андрій Борисюк

Господар

ДембоваКлода 23.09.1943

23. Ярослав Ткачук

Вчитель

Людвін

13.02.1943

Надбужанщина. Т. 2. — Нью-Йорк—Париж—Сідней—Торонто,
1989. - С. 672-678.

Зіставлення

Повіт Грубешів

223

Повіт Холм

55

Повіт Біла Підляська

16

Повіт Замость

50

Повіт Тарногрод

29

Повіт Краснистав

2

Повіт Радзинь

1

Повіт Люблін

23

Всього:

399

Документ 14

ОЧИЩЕННЯ ХОЛМЩИНИ

Фрагменти спогадів Григорія Стецюка — зв'язкового окружного

командування ОУН

Мій батько був суддею у Житомирі. (...) Оскільки не сприйняв революції і радянської влади, то у 1920 році втік з нами на Волинь, до Польщі і поселився у селі моєї мами, Дорогіничах Володимир- Волинського повіту (...) Два мої брати одружились і жили своїм господарством. Найстарший брат мав магазин, отже, я трохи пра­цював у господарстві і трохи допомагав братові в магазині. (...)

Польська несправедливість будила національну свідомість. Я мав такі самі погляди, як і мій старший брат, часто дискутували про війну, про політику, хоча мало хто з нас нею займався, а ще й українською! Тоді у нас було багато комуністів, і легко було до них приєднатись, але ми добре пам'ятали слова батька, що це грабіжники, бандити, сарана, і ми тримались віддалік від них. (...)

Йшов час, наближалась війна. Я купив собі велосипед і майже кожного вечора їздив з хлопцями і дівчатами купатись на Буг. На Буг приїжджала також молодь з близьких місцевостей, тут зав'язувались знайомства, ми дискутували про те, що поляки роб-

лять на Холмщині й Волині. Вони говорили, що на Холмщині є ор­ганізація, члени якої б'ють українців, закривають православні церкви або перетворюють їх на костели, а в деяких селах нищать церкви і дедалі гірше ставляться до православного населення.

Ми також розповідали, що у нас на Волині закривають чи­тальні «Просвіти» і «Рідної хати», переслідують православну віру і придушують українську мову, всіх нас хочуть полонізувати. Ті знову нам говорили, що на Холмщині зневажають нашу молодь і прозивають різними епітетами. Цим займаються головним чином осадники і колоністи. Сільська молодь глибоко переживала польську зневагу. У нас на Володимирщині у 1938 році позакрива­ли вже всі «Просвіти», але ще можна було організовувати мо­лодіжні гуртки (польсько-українські). Нам здавалося, що вся ця біда приходить з Холмщини, бо там вже починався терор. (...)

У 1933—1939 роки над Холмщиною нависла темна хмара ціле­спрямованого знищення поляками православних храмів. Холмська земля вкрилась жалобою, яку поділяли всі православні українці, що проживали у Польщі. Зруйновано було 112 храмів.Так склада­лось, що витрати на знищення храму мусили оплачувати віруючі (1000 злотих). Православне духовенство переслідували і карали штрафами у 200—500 злотих за богослужіння та інші обряди. (...)

У Томашівському повіті вже у 1936 році дійшло до пацифікації українських православних церков і молитовних домів. Це роби­лось під наглядом старост. Органи польської адміністрації суворо карали народ за захист своєї церкви і віри.

Звернення народу до уряду на захист священиків і віруючих (конституція 1920 року гарантувала свободу віросповідання) не дало результатів. Холмщина втратила 300 з 370 храмів, частину було перетворено на костели, решту спалено і зруйновано. У кож­ному повіті на Холмщині видали розпорядження знищити всі за­криті храми і молитовні доми, аби виглядом вони не нагадували радянської Москви. Церковне майно не передавали православним, навіть цвинтарі відбирали, незалежно від того, чи церква була зруйнована, чи ще стояла. Ксьондзи у супроводі поліції їздили по селах і висвячували православні цвинтарі на католицькі.

Ми жили за часів цивілізації XX століття, але діяльність польської влади це не підтверджувала. Священик з Космова і пан


Струцінський розповіли мені, що одна з найдавніших церков на Холмщині у селі Павличкові Грубешівського повіту була зруйно­вана. Коли побачив її на власні очі, то онімів. Колони були порізані, святі образи були порубані сокирами, іконостас погну­тий, хрести поламані. Люди з плачем і молитвою прихиляли голо­ви до руїн. їхній біль було видно на обличчях. Побачивши це, я не міг опанувати себе і був змушений відійти на хвилинку. Ноги піді мною зігнулись, я зазнав глибокого потрясіння і почав моли­тися разом з ними. Вже не пам'ятаю, як молився, але це був момент глибокого релігійного схилення перед Божим Домом, який пере­творився на руїну (це був нечуваний злочин).

Хочу ще згадати село Тишківці з чудовою кам'яною церквою, фігурами святого Миколая і двох дітей та вовка, які зупинились біля джерела з чудотворною водою, яка витікає з пагорба. У 1938 році після свята покровителя церкви святого Миколая поляки закрили церкву, бо не могли її зруйнувати (вона була кам'яною), але пізніше зруйнували її внутрішнє облаштування. Іконостас, трон у вівтарі, хрести — все поламали, порубали, зни­щили. Залишились тільки муровані стіни. Фігуру святого Ми­колая розбили. До Космова приїхали «стрільці» і разом з поліцією хотіли знищити церкву, але населення чинило опір, і цього разу не зруцнували, а тільки позривали всі ікони і вкину­ли до Бугу. Коли приїхали вдруге, то перетворили на руїну все село. Повибивали вікна у хатах, порізали подушки і повикидали у двір. Вітер розвіяв пір'я наче сніг, і з літа зробилась зима. Роз­бивали скляний посуд, скло вкидали у борошно, а в тих, хто мав гас для ламп, поливали ним харчі. Влітку 1938 і 1939 років я був на Холмщині і бачив багато таких видовищ. Таких зруйнованих сіл було багато.

Після одного з таких погромів Телятин залишився без хліба, без їжі, а в домах не було ні дверей, ні вікон. Двома тижнями пізніше приїхав польський ксьондз, зібрав людей біля хреста на се­редині села і сказав, що від цього моменту вони будуть католика­ми. Він зневажив святу таїну хрещення і почав заново хрестити православних. (...) І з мене ксьондз хотів зробити католика.

(...) Польський ураган, який ламав, палив і нищив наші істо­ричні будівлі, нашу гордість і нашу ідентичність, благословили


польська католицька ієрархія і варшавський уряд, підтримувані Ватиканом. Наш народ переживав часи диких орд, пролив море крові безневинних людей. Нищівну роботу на Волині проводили осадники, вони зневажали людей.

Допомагаючи брату, я їздив на закупи до Крилова, Грубешіва. При нагоді ми розмовляли про різні справи. Найчастіше, однак, ми говорили про те, що нам боліло, що Варшава хотіла окатоличити і полонізувати українців-холмщаків. Наша молодь була стурбована такою ситуацією і нападами Варшави на Холмщину та Волинь. Це сприяло моєму зацікавленню політикою. На такі теми ми розмов­ляли все частіше. Мій старший брат був краще поінформований про все, звертав мою увагу на те, що політика — це делікатна спра­ва, і треба бути обережним. Поляки нас б'ють, нищать наші церк­ви, але якби вибухнула війна, то напевно взяли б нас до війська і сподівались, що будемо їх захищати! (...)

Закриваючи «Просвіту» і «Рідну хату», поляки думали, що за­гальмують процес розвитку національної свідомості, національно­го розвитку. Навіть за читання часопису «Сурма», який легально видавався на Галичині, на Волині, давали два роки в'язниці.

У моєму серці ненависть кипіла, як вулкан, через знущання над народом, кліром, знищення спадку, історичних пам'яток, храмів і т.п. Наш сусід, вже старший, але дуже розсудливий чо­ловік, на запитання: «Як думаєте, що буде далі?» — відповів: «Ой хлопче-хлопче, буде ще гірше, це лише початок».

Велику правду сказав!

* * *

У чотирикутнику між Криловом, Томашовом, Замостям і Гру- бешевом поляки знищили приблизно 50 сіл і вбили дуже багато українського православного населення.

Коли я у споминах повертаюсь назад, то болить моє серце, очі заливаються слізьми, ніби я знову ходив згарищами, руїнами, яки­ми ходив тоді, а перед очима знову постає те все, що тоді: чорні стіни на місці хат, спалена худоба і дуже багато трупів. Я читав на­шу історію, що нас постійно всі били, але таких знищень, які здійснили поляки у 1943—1944 роках, не залишила по собі жодна татарська навала. І зробили те цивілізовані поляки-католики, які


вітались гарними словами «Хай буде уславлений Ісус Христос». Вони нищили православні храми, зривали святі ікони, протикали їх багнетами, плюндрували іконостаси, входили до Божого Дому не як християни, а коли знищували до кінця, відразу палили. Не було куди від них сховатись. Пам'ятаю деякі села, у яких я був і бачив, якими вони лишилися після знищення у березні й квітні 1944 року. Це Сліпче, Космів, Вітків, Телятин, Крилів, Ціхобуж, Козодави, Меняни, Масловиці, Модринь, Шиховиці, Ласків, Саг- ринь, Малків, Прегоріле, Новосілки...

На полях лежали забиті звірі і людські останки, яких не було кому поховати, а ворони дзьобали і розривали їхні тіла. Худоба, яка вижила, здичавіла і бігала по лісу. (...)

Населення Холмщини нарікало на митрополита Іларіона, що він у своїх проповідях закликав: «Нехай ваша рука не підніметься проти беззахисних після перших нападів на українські села». Відме­жовуючись від актів сваволі, насилля і анархії, керівники Цент­рального і регіональних комітетів, Холмського і Грубешівського, застерігали українське населення від участі у таких акціях. А хто дав право полякам на застосування сваволі? Це була нищівна політика польського уряду, яку він вів упродовж 18 років свого існування, проголошуючи, що нема українців на Холмщині й Підляшші, а є тільки православні поляки. У такий спосіб уряд хотів відрізати від національних коренів частину населення, так званих православних поляків, і тим самим стерти і знищити свідомість національного зв'язку з православною вірою. Тому по­чалась боротьба проти православної віри і вірних на Холмщині. Цей похід запам'ятався і набув розголосу серед культурних на­родів світу нечуваним, масовим нищенням православних храмів ще у 1938 році, коли силою заганяли православне населення до ка­толицьких костелів. (...)

Падіння Польщі в 1939 році викликало спонтанний рух серед переслідуваних — відібрати загарбані храми, культурно- національні інституції та школи. Чи цей природний зрив не був проявом живого духу українського народу? Чи, може, був спрово­кований, щоб мати причини для масових терористично- грабіжницьких антиукраїнських акцій, жертвами яких стали ти­сячі осіб різного віку. Поляки виправдовують свої злочини дема­


гогічними поясненнями, приписуючи нашому духовенству анти- польську агітацію і навіть освячення у церквах ножів для різанини поляків. Підбурена польська вулиця вірить словам ксьондзів, і ця віра перетворюється на помсту. Очищення Холмщини і Підляшшя від усіх українців подається як святий обов'язок. Важко назвати всі жертви. Почну від адвоката, який був головою українського до- помогового комітету, від духовенства, дияконів, агрономів, вчи­телів, старост, майже всіх культурно-освітніх і кооперативних працівників, від сенатора Івана Пастернака. Тільки той, хто про це знає, зрозуміє, якої втрати, яких жертв зазнало українське суспільство на Холмщині. Ми повинні відчути терпіння нещасних українських жертв, що загинули від меча польських партизанів, які називались Армією Крайовою.

У Новосілках вбито приблизно 150 осіб, страшно скалічено на­стоятеля священика Гольца: у нього відірвано вуха, відрізано боро­ду, поколото, а потім його і п'ятнадцять парафіян знайшли у гною за селом. Хотілось би згадати ще про інші села, але не маю сили, бо, коли згадую це все, голова йде обертом.

Нас було близько десятка, ми йшли краєм лісу з Шиховиць у Малків. Дійшли до місця, у якому колись збиралися сотні людей (...), щоб помолитись (...), поклонитись святому Миколаю, який ніби стояв на сторожі, тримав руку, витягнуту до злого вовка, ряту­ючи від нього двох малих дітей. Ми застали там руїну. Фігура свя­того Миколая лежала розбита біля цих малих дітей, які також були звалені з підмурівка. (...) Подумалось, що люди нині набагато гірші від цього злого вовка. Оце так Армія Крайова розправилася з пра­вославними українцями, повністю очистила Холмщину. (...)

Потім ми побачили на дорозі жінку з хлопчиком. Побачивши, що йдемо у напрямку Малкова, вона впала і не рухалась. Ми підняли її і питаємо: «Що з Вами, тітко?» Жінка мовчить, тільки хлопець починає плакати. Через якийсь час вона відкрила очі і пи­тає, хто ми є. Пояснюємо, що ми українці з-за Бугу, з Волині. Жінка, плачучи, почала просити, щоб показали їй дорогу на Во­линь. Вона мала страшний вигляд, дивилась диким поглядом. (...) Нарешті почала розказувати:

«Втекла з Ласкова. Цей проклятий Джус напав на нагие село, спалив церкву і школу, вбивав людей, вкидав у вогонь. Я сиділа три


дні у підвалі у схованці. Там нас було тринадцять осіб. Наги відділ самооборони знав, колиДжус наближався і оточував село, але їх бу­ла жменька, і вони нічого не могли зробити. Коли банда підійшла до села, вони почали стріляти запальними кулями, і все село загорілося. Люди почали втікати, а бандити стріляли у них здале­ку, кого впіймали, того мучили перед розстрілом, кололи багнетами й ножами і кричали: «Вибити вас усіх до ноги, навіть дітей, щоб не було жодного українця на нашій землі!». Після спалення села банди­ти почали витягувати людей з криївок. Знайшли і нашу криївку й кричать українською: «Виходь, Михайлику, поляки вже пішли і більше не будуть вбивати». Але ніхто не виходив. Тоді вони почали розкопувати криївку. Жінки зрозуміли, що вже нема виходу, і дума­ли, що бандити зжаляться, коли вони вийдуть з дітьми. Але банди­ти наказали їм лягти, познімали одяг і взуття. (...) Через момент ми почули постріли. Це розстрілювали ЖІНОК. Потім напхали соло­ми до нашої криївки і підпалили. Все почало горіти. На нас зайнявся одяг. Я змогла скинути одяг, вискочила з криївки і почала втікати з хлопцем. По нас стріляли, поки ми не вбігли до лісу. У цій банді Джу- са були місцеві поляки, деяких я впізнала. Протягом двох днів вони грабували наше майно на згарищах, проколювали землю піками, ви­копували і забирали...

Таких випадків на Холмщині було багато, і у кожному селі гинули сотні невинних людей. Це тому я так злякалася вас, бо не знала, ким ви будете. Втікаємо і не знаємо куди. Про чоловіка і двох синів взагалі

нічого не знаю», — закінчила з болем нещасна жінка.

* * *

Від 5 березня 1944року вступили в дію добре озброєні підрозділи УПА, перекинуті через Буг командуванням операційної групи УПА-Захід з метою врятування українського населення на Холмщині від тотального знищення. Автор спогадів концент­рується у своїй розповіді головним чином на діяльності двох підрозділів: 200-особового Міжнародного легіону (під команду­ванням Адама), що складався з азіатів, колишніх солдатів Ра­дянської Армії, які після вступу до УПА пройшли бойовий гарт у боротьбі з партизанами Ковпака, та 150-особового підрозділу під командуванням Юркевича, у якого поляки знищили всю роди­ну і спалили господарство.


Кілька команд було залишено для охорони складів зброї в селі Лазніца. Адам вступив у бій у Погорілому під Криловом і протя­гом години повністю знищив це мале польське гніздо. Оборона Крилова боялась зачіпати Адама, бо думала, що це німці. Адам мав приблизно 300 возів з харчуванням, зброєю і шпиталиком.

Юркевич зі своїми людьми пішов через Шиховиці й Малків на Ласків, а Адам з Крилова також на Ласків, бо там була фортеця польських партизанів. Поки Адам дійшов до Ласкова, Юркевич привітав Джуса вогнем з гаубиці, створивши велику паніку серед поляків. Втікаючи, вони залишили навіть автомати. Поки Адам прибув до Ласкова, було вже по всьому. Одна наша команда зали­шилась у Ласкові, і ми бачили, що селяни приходили і забирали своє майно, пограбоване кілька днів тому поляками. Ми стояли і дивились на захід, на великі клуби диму, які піднімались на гори­зонті. Ще недавно небо було червоним від палаючих українських сіл, а землю покривали трупи вбитих безневинних дітей, жінок, старих людей та сильних, міцних чоловіків. Українські села пере­творилися на пустелю. А тепер заграва струменить над польськи­ми поселеннями. Боїв не чути, але небо червоніє. Холмщина пере­творюється на суцільну пустелю. (...)

Люди Адама, азіати, також були розлючені на поляків за їхні звірства, а головним чином за ставлення до наших храмів у містах і селах. «Ніде не бачили таких руїн церков, — говорили вони, —як тут, на Холмщині. І тому звинувачуємо в цьому поляків».

Десь через п'ять днів Адам разом зі своїм підрозділом повер­нувся на Буг і сказав: «На Холмщині тепер усі рівні, поляки знищи­ли українців, а ми поляків, які не втекли в глибину Польщі».

(...) Який це жах — громадянська війна, яку розпалили поляки на Холмщині і в якій найбільше потерпіло цивільне населення обох народів!

Григорій Стецюк. Чорні дні Волині. — Торонто. Передрук з II видання: Луцьк, 1992. - С. 18-22, 86-90.


Документ 15

ЗУПИНІТЬ ШАЛЕНСТВО!

Українське звернення до людей доброї волі, викликане масовим знищенням українського населення поляками на Холмщині й Підляшші

І.

Страшні, трагічні події, які останнім часом заливають страж­денну холмсько-підляську землю ріками крові і загравами пожеж, змушують нас, церковних і світських діячів, яких доля поставила на чолі організації українського життя на цій землі, звернутися з протестом до всього культурного світу, а особливо до людей доброї волі обох народів, польського і українського, (...) вдатися до роз­пачливого звернення і перестороги на адресу тих, хто у своєму засліпленні розпочав на нашій землі братовбивчі, каїнові діяння.

(...) Ця земля, давній спадок руських, київських і галицько-воло- димирських князів, протягом довгих віків була предметом польсько- українських історичних суперечок. Впродовж віків вона переживала натиск польськості з заходу і під цим натиском змінювала своє давнє православне обличчя на латинсько-уніатсько-польське.

Відома з історії обох народів Брестська унія 1596 року була точкою кульмінації польської атаки на ці землі. Вона мала приско­рити процес денаціоналізації і польської асиміляції православних українців, мешканців цієї землі і українських земель, найбільш ви­сунутих на захід. Різними способами намагались поляки досягти цієї мети, починаючи від культурних впливів і закінчуючи зброй­ними набігами.

Але ніколи ще боротьба цих двох народів не набирала таких страшних і нелюдських форм підступного, брутального культур­ного, економічного, буквально фізичного знищення, які ми спостерігаємо нині.

Для виправдання перед власним суспільством і зовнішнім світом цієї ганебної акції як привід називають кривди, яких нібито зазнав польський народ на цих землях від відродженого під час війни організованого українського життя.


Придивимося спочатку до цих кривд, щоб побачити, яке мо­ральне виправдання може мати те, що відбувається на наших очах.

Екстермінаційна політика всіх польських урядів стосовно ук­раїнців, яка проводилась у період 20-річного існування відродженої Польщі, реалізовувала тезу, що на Холмщині й Підляшші немає ніяких українців, а є тільки православні поляки. Не визнаючи жодних куль- турно-національних потреб і прав цих «православних поляків», польська політика намагалась знищити останні докази і сліди національної відмінності — православної віри. Тому почалась баталія проти православ'я на Холмщині, яка завершилась нечуваним серед культурних народів масовим знищенням православних храмів у 1938— 1939 роках і насильним окатоличенням православного населення.

Падіння польської держави у 1939 році викликало серед ук­раїнського населення, переслідуваного і гнобленого у найбільш чут­ливій і святій — релігійній — сфері, цілком зрозумілий спонтанний рух до відбудови захоплених храмів, давніх православних церков, відновлення вільних релігійних громад — парафій, а вслід за тим інших культурно-національних організацій та інституцій, шкіл, гос­подарських, освітніх об'єднань тощо.

Чи цей елементарний і природний прояв існування ук­раїнського духу на холмсько-підляській землі повинен бути «польською кривдою»? Чи сам прояв українськості, яка вважалась польськими державними чинниками неіснуючою, був тією «зра­дою», яка вимагала негайної реакції польського активу? І ще якої! Реакції, наповненої масою дрібних перешкод, утисків, провокацій, підступів майже у кожній українській справі з боку всіх служ­бовців польської національності, які працюють у різноманітних установах.

Ця реакція, підсилена пропагандою серед польського або спо- лонізованого населення (так звані «калакуці»), призвела до нечу- ваного зростання національного антагонізму і ненависті, створила сприятливий ґрунт для терористичної грабіжницько-розбійної ан­тиукраїнської акції, жертвами якої вже стали тисячі людей різно­го віку і стану, починаючи від духовенства, діячів культурних, гос­подарських і самоврядних інституцій та закінчуючи простими, темними, національно несвідомими селянами з найдалі висунутих на захід українських сіл. (...)


В останні місяці ми чули пояснення, що збройні напади польських диверсійних підрозділів на українські села є відповіддю на вбивства польського населення такими самими диверсійними українськими підрозділами на Волині та в Галичині.

Нині ми не можемо встановити всі причини початку і перебігу антипольського терору, який мав чи має місце на українських зем­лях, розташованих далі на схід. Ми були і є відгороджені від Волині муром кордону, і навіть поштовий зв'язок з Волинню неможливий. Отже, не знаємо справжнього перебіїу подій, які там відбувались. Якщо там насправді трапляються випадки нелюдського ставлення до польського населення українських ватаг, то ми, як християни, за­суджували і засуджуємо таку поведінку. Українські діячі і все право­славне населення на Холмщині ніколи не дали приводів для звину­вачення їх у солідарності з актами насилля і масового терору, які зустрічаються за межами нашої країни і наших впливів. (...)

II.

(...) За останній рік тільки у самому Грубешівському повіті збройні банди, які всюди виступали під польським прапором, спа­лили 52 села і вбили приблизно 4000 селян. Ось назви цих сіл і да­ти їх знищення:

Номер

Назва села

Гміна

Дата

1.

Моложів

Ментки

26. V. 1943

2.

Стрільців

«

26. V. 1943

3.

Тухані

«

26. V. 1943

4.

Мірче

«

26. V. 1943

5.

Молодятичі

Молодятичі

27.У.1943

6.

Малків

Крилів

9.ІІ.1944

7.

Прегоріле

«

8.ІІІ.1944

8.

Ментки

Ментки

9.ІІІ.1944

9.

Турковичі

«

10.111.1944

10.

Сагринь

«

10.111.1944

11.

Жеплін

Телятин

10.111.1944

12.

Теребінь

Вербковиці

10.111.1944

13.

Стрижовець

«

10.111.1944

14.

Малиці

«

10.111.1944

15.

Ласків

Крилів

10.111.1944

16.

Шиховиці

«

10.ІІІ.1944

17.

Андріївка

Ментки

11.111.1944

18.

Модринець

«

11.111.1944

19.

Модринь

«

14.111.1944

20.

Масловиці

Меняни

19.111.1944

21.

Меняни

«

19.111.1944

22.

Козодави

«

19.111.1944

23.

Ціхобуж

«

19.111.1944

24.

Сліпче

«

19.111.1944

25.

Космів

Крилів

19.111.1944

26.

Модринець

Ментки

19.111.1944

27.

Жабче

Потурин

19.111.1944

28.

Ощув

Долгобичів

19.111.1944

29.

Горощиці

«

19.111.1944

ЗО.

Бересть

Молодятичі

21.111.1944

31.

Верешин

Потурин

21.111.1944

32.

Вітків

«

22.111.1944

33.

Смолигів

«

22.111.1944

34.

Старе Село

Крилів

22.111.1944

35.

Ліски

Варенж

22.111.1944

36.

Костяшин

«

22.111.1944

37.

Великий Василів

Тарношин

22.111.1944

38.

Губінек

«

22.111.1944

39.

Жечица

«

22.111.1944

40.

Тучапи

Сагринь

22.111.1944

41.

Потурин

Потурин

2.ІУ.1944

42.

Василів

«

2.ІУ.1944

43.

Радостів

«

2.ІУ.1944

44.

Новосілки

«

2.ІУ.1944

45.

Телятин

Телятин

7. IV. 1944

46.

Жулиці

Телятин

7. IV. 1944

47.

Вишнів

Потурин

7. IV. 1944

48.

Колдубиська

Долгобичів

7. IV. 1944

49.

Крилів

Крилів

8. IV. 1944

50.

Бусьно

Білополе

19.V.1944

51.

Заборці

Молодятичі

19.V.1944

52.

Переспа

Кітличі

22.V.1944

В цей час у повітах Холмщини, а найбільше у Грубешівському і Замойському повітах, вбито: 1 адвоката, голову Українського до- помогового комітету, 12 священиків, 10 псаломщиків, 11 агро­номів, 15 вчителів народних шкіл, 14 війтів і заступників, 14 гмінних урядників, понад ЗО старост і приблизно 100 культур- но-освітніх і кооперативних працівників та кваліфікованих ремісників. Тоді ж на Підляшші вбито: колишнього голову Ук­раїнського допомогового комітету, сенатора Івана Пастернака, 4 вчителів народних шкіл, 4 працівників кооперативів і 36 визнач­них громадян з різних сіл Підляшшя. (...)

Цей баланс втрат сільських активістів блідне у порівнянні з жахливими масовими вбивствами звичайних селян, які тисячами гинули на згарищах своїх родинних домів вдень і вночі, без попе­редження чи якогось заклику, чи, скажімо, ультиматуму з боку тих, хто йшов на села з вогнем і мечем.

(...) Послухаймо тепер голоси тих, хто врятувався на якийсь час із цього пекла на землі. Дехто з них ще живе, і тому ми не мо­жемо назвати повних прізвищ і назв місцевостей, у яких вони нині перебувають. (...)

Холмсько-Підляський духовний консистор у доповіді від 4 січня 1944 року повідомляє митрополиту Іларіону, що із загаль­ного числа 150 сільських священиків майже всі зазнали матеріаль­них втрат, дехто з них пережив кілька чи кільканадцять терорис­тичних нападів. Наприклад, на священика Веремчука у Голешові (Бельський повіт) за останні місяці здійснено 5 нападів, 10 нападів на протоієрея Івана Антонюка у Сухаві (Холмський повіт), 14— на священика Феодосія Мінкевича у Гороститі (Влодавський повіт), 25 — на протоієрея Андрія Деревецького в Отрочі (Янівський повіт), причому 5 разів він був тяжко побитий, 3 рази обстріляний і тільки чудом уцілів. Щоразу нападники забирали майно, знуща­лися з жертви, били також дружин і дітей священиків.

Є багато священиків, яких не тільки пограбували, а й дуже образили та побили. До них належать: священик Іван Олійник з дружиною в Замху (повіт Білгорай); протоієрей Павло Швайка у Снятичах (повіт Замость), якого вбили, а його дружину побили; священик Микола Зимовець у Боньчі (повіт Краснистав); свяще­ник Леонтій Глицький з сином-дияконом у Жджанному (повіт


Краснистав); священик Антоній Каньовський із псаломщиком Павлучаком у Длугій повіту Радзинь; протоієрей Іван Антонюк у Сухаві (повіт Холм); протоієрей Олексій Якута у Кульні (повіт Білгорай); священик Антоні Попудняк із села Хмелєк (повіт Білгорай) та багато, багато інших. (...)

На протоієрея Олександра Кадія (66 років) із села Липини (повіт Білгорай) здійснено два напади: 29 червня і 2 вересня 1943 року. Про перший напад протоієрей (нині вже покійний) так писав до консистора: «29. VII ц.р. бандити напали на мене на відстані приблизно 200—250 метрів від мого дому, побили мене моїм власним ціпком до непритомності, стріляли у мене, пограбували хату, зни­щили документи». Про другий напад на цього самого священика консистор повідомляє таку інформацію: «2.IX .1943р. о 6 годині ве­чора протоієрей молився у церкві і мав намір там ночувати. У цей саме час бандити вломились до церкви, кинулись на священика і по­чали немилосердно його бити, а потім витяти на подвір'я і катува­ли аж до непритомності. Коли священик просив не забирати у ньо­го життя, бандити відповіли польською: «Україну будуєш, гиляг би тебе трафив, будемо з тобою в лісі розмовляти». Коли священик Кадій (москвофіл за переконанням) знепритомнів, бандити прив'язали його до свого воза, виволокли у ліс і там замордували. Місцеве населення знайшло його в лісі з поламаними руками і нога­ми та виколотими очима. Родину вбитого пограбували до канцура».

На священика Олексу Марцінкевича у Шевні (повіт Замость) польс*>т.са банда нападала чотири рази. Першого разу, в березні 1943 року, його змушували до від'їзду з парафії зі словами: «Якнайшвид­ше вибирайся звідси, бо як прийдемо вдруге, тобі буде погано!» Під час другого нападу, 16.VII.1943, на помешкання було зроблено ЗО пострілів через вікно. Третій раз на священика Марцінкевича напали 13.ІХ.1943 року в Шевні, куди він прибув уже з іншої па­рафії, щоб вирішити питання контингенту. Цей напад завершився жахливим вбивством. Усі напади здійснила одна і та сама банда.

Під час нападу 28.Х.1943 на Грабовець (Грубешівський повіт) польська терористична банда вбила протоієрея Павла Швайку (50 років) і його дружину (раніше їх було пограбовано й тяжко об­ражено в селі Снятии, повітуЗамость). Єпархіальній владі доповіда­ли:«Нападники увійшли до помешкання протоієрея Павла Швайки і


почали катувати його і дружину: Люди, які переховувалися, чули зой­ки нещасних жертв. Плач і стогін тривали приблизно годину. Почу­лося кілька пострілів, і все затихло. Це означало смерть жертв. Тіла жертв були зі слідами катувань. Дружина священика Швайки була майже вся поколота ножами, руки і ноги поламані, живіт порізаний. Нещасна жінка померла від втрати крові, а не від смертельної рани. На тілі священика, крім ран, завданих гострою і тупою зброєю, були рани від вогнепальної зброї».

21 січня 1944 року польська боївка напала на помешкання про­боща парафії Войславиці, протоієрея Аврамія Киселя і тяжко по­ранила його кількома пострілами у живіт. У майже безнадійному стані священика перевезли до лікарні святого Миколая у Холмі, де він лікувався кілька місяців.

10.111.1944 року в Ласкові (Грубешівський повіт) під час по­грому села польською збройною ватагою смертю мученика помер молодий священик Лев Коробчук. Разом з ним вбито 20 па­рафіян, які переховувались у спільній криївці. Бандити спочатку повикручували руки священикові, потім стріляли в нього і на­решті відрубали йому голову, а все тіло порізали гострим знаряд­дям. Це був уже третій напад на священика Коробчука. Вперше бандити напали на нього 13.Х.1943 року о 2 годині ночі з села Мірче Грубешівського повіту. Вони розбили помешкання і забра­ли все, що тільки можна було. Вдруге вони напали на будинок 21.Х. 1943 року. Священик врятувався тільки завдяки тому, що тоді не ночував удома.

2.IV. 1944 року в селі Новосілки (Грубешівський повіт) вбили священика Миколу Гольца і 9 місцевих парафіян. Усіх схопила польська банда, яка напала на село. Нападники всіх спотворили, священику спочатку відрізали бороду, язик і вуха, а потім відруба­ли голову і покололи багнетами.

10.IV. 1944 року в селі Сліпче (Грубешівський повіт) бандити вбили священика Олександра Гуторевича (66 років), його дочку Регіну (18 років) і дочку вбитого раніше священика Івана Панчу- ка — Євгенію Панчук (22 роки), яка була у гостях у Гуторевичів.

10.IV.1944 року в селі Чортовець (Замостянський повіт) вбито священика Петра Огризка. Його забрали у літургійному одязі з бо­гослужіння для шкільної молоді і, знущаючись з нього, повели че-


рез село Чортовець до колонії Чортовець і аж до Клатовицької Лу­ки, а там, зірвавши одяг, вбили його і спалили тіло.

26.У.1944 року Холмсько-Підляський духовний консис- тор отримав інформацію про вбивство польською бандою свяще­ника Олександра Бобера з дружиною і сином із села Переспа За- мостянського повіту. їх задушили.

6.V. 1943 року в селі Наброж (Замостянський повіт) польська банда напала на будинок священика Сергія Захарчука і страшним способом убила його. Спочатку звалили з ніг ударами прикладів рушниць, потім перевернули його горілиць і били ногами й ство­лами, поки не знепритомнів. Це тривало доволі довго. Потім, зали­шивши непритомного священика на підлозі, бандити вломились до його домашньої каплиці й осквернили її, скидаючи з вівтаря на підлогу антимінс (хустку із зображенням Христа, яку вкладають у домовину), євангеліє і монстранцію, поперевертали всі аналої і поздирали з них церковні шати й інше оздоблення. Виходячи з будинку, вони ще раз вистрелили в голову страдника.

31.У.1944 року о 7 годині в Білій на Підляшші озброєна банда напала на будинок Більського декана, протоієрея Петра Дикого, поранила в руку його дружину і вбила двох сільських інтелігентів із села Носова: вчителя Ігоря Козицького і Миколу Луцевича, які мешкали у священика-декана. Сам священик-декан чудом вряту­вався, втікши з помешкання.

Були також факти викрадення священиків і псаломщиків до лісу. Так, польські банди викрали і забрали до лісу:

1.VIII. 1943 року священика Йосипа Кроткевича із села Май­дан Сопотський, Замостянський повіт;

у квітні 1943 псаломщика Івана Остапчука із села Длуга, Рад- зинський повіт;

у листопаді 1943 року псаломщика Лаврентія Серединського із села Отроча, повіт Янів;

у серпні 1943 року псаломщика Дмитра Левицького із села Ли­пини Білгорайського повіту.

Відсутні відомості про долю священика Кроткевича і псалом­щиків Остапчука і Серединського, але не підлягає сумніву, що во­ни неживі, як і Дмитро Левицький, якого польські бандити, заби­раючи з села Липини, зв'язали колючим дротом і з викрученими


назад руками вивели до лісу, там довго мучили, потім запхали до рота мох і голого вкинули у воду, де він і закінчив своє життя.

9.ІХ.1943 року в Лащові (Замостянський повіт) вбито пса­ломщика Андрія Мицика (70 років), а 27.Х.1943 року в Молодя - тичах (Грубешівський повіт) вбито старого псаломщика Семена Ярошевича під час нападу на будинок місцевого настоятеля. На­падом керували польські офіцери, і він був спрямований проти священика, якого не вбили тільки тому, що бандити не знайшли його. Свою злість вони зігнали на псаломщику Ярошевичі і дітях війта гміни Молодятичі. Дев'ятимісячну дитину один з бандитів узяв за ноги і вдарив об підлогу, потім бив прикладом рушниці, двох інших дітей віком 2 і 5 років убито жахливим чином у їхньому дитячому ліжечку

У самому Холмі, резиденції митрополита, також не обійшлося без насилля з боку поляків. 3. IX. 1943 року на залізничному вок­залі тяжко побили священика Володимира Кошового і Ана­толія Боднара, а 8.IX. 1943 року протоієрея Пилипа Середу. 12.ІХ.1943 року на вулиці ображено священика Йосипа Кундеуса і побито священика Олександра Білецького.

23.11.1944 року на вокзалі в Холмі ображено евакуйованого з Умані превелебного Ігоря, уманського єпископа. Єпископ Ігор описує цей випадок у листі до митрополита Холмського і Підлясь- кого Іларіона:

«Евакуйований з Умані, я приїхав увечері 23 лютого 1944 року о 9.30 до Холма згідно з розкладом. Не встиг я увійти до вокзалу, як почув вереск і прокляття. Мандруючи з Умані півтора місяця, я наслухався вже всього і тому не звернув уваги на вереск. Знай­шовши вільний куток, я затримався там з друзями по подорожі й почав спостерігати, що відбувалось у залі (нам було заборонено виходити до міста). Високий молодий чоловік у кожусі вдавав із себе п'яницю, ходив по залі і кидав московські образи на адресу «попів», співав пародію різних пісеньок, перемежовуючи їх нецен­зурними висловами. Час від часу підходив до буфету, щось там пив і їв у товаристві молодих хлопців. Туди ще підходили люди у поліцейських мундирах і про щось таємничо радились. Не­сподівано до мене підійшов добродій у кожусі в супроводі кількох хлопців і почав мене ображати, називаючи отаманом бандитів.


Він намагався вирвати з моїх рук жезл, повторюючи: «Дай мені
цю паличку, а я тобі розіб'ю голову!» Товариство «героя» продов-
жувало вибухати реготом і прокляттями. Це тривало до другої
години ранку. Я мовчав, не озвався жодним словом. Нарешті бачи-
мо — про щось шепочуться з поліцейським біля буфету, потім
підходять до мене п'ятеро, один з міцною, темною пляшкою
в руці. Але у цей момент на допомогу прийшли німецькі солдати і
відігнали польських «героїв». Тоді той, що в кожусі, ліг на лаві і
вдавав, що спить, а решта пішла до буфету і почала пити з
поліцейським, ворожо поглядаючи на мене. Щоб уникнути повто-
рення інциденту, я пішов у зал для німців, куди мене ввічливо впус-
тив жандарм. Там я пересидів до ранку, але, коли повернувся до
свого товариства, ця сама група кинулась на мене з лайкою.
Бійки, однак, не починали. Дочекавшись години, коли можна було
йти до міста, я без перешкод добрався до резиденції Вашої Ексе-
ленції і знайшов там захист.

Повідомляючи про цю подію, не можу замовчати факту, що під
час моєї дворічної місійної праці на українській землі серед людей,
вихованих атеїстами, я ніде не бачив і не чув, щоб так ганебно чи-
нили з духовенством, як мені довелось побачити і відчути на собі від
«християнського» польського населення».

А тепер подивимося на ці місцевості, де проживає українське
православне населення, і на ту руїну, що спричинили наглі банди
під командуванням вишколених ватажків, серед яких не бракує
навіть офіцерів колишнього війська польського. Відчуймо
терпіння нещасних жертв, які впали від меча цих польських «пар-
тизанів», киньмо оком на згарища, що залишилися після їхньої
сваволі, і побачимо справжнє пекло, у яке перетворили спокійну
Холмську землю ті, що, привласнивши собі гучну назву
«підпільної» або «крайової» армії, шукають не озброєного против-
ника, а беззахисних, своїх же братів, ідуть на цю землю не воюва-
ти, а вбивати.

Зі звіту настоятеля парафії Малків:

«8.II. 1944 року о 12 годині ночі у Малкові бандити підпалили
церкву і село. Церковне начиння і книжки загорілись, мешканців
убили, кому вдалося врятуватись, той втікав з Малкова до су-
сідніх сіл».


Настоятель парафії Шиховиці у звіті від 14.111.1944 року пише:

«10 .III.1944 о 2.30 бандити спалили село Шиховиці, у тому числі церковні будинки, шафи з книжками, документами і церковним начинням. Вбито приблизно 200 осіб, усі вони досі лежать на згари­щах. Я ходив з людьми із Космова до Шиховиць, щоб поховати вби­тих, але бандити не дозволяють, постійно стріляють. Вчора я хо­див ще раз і бачив, що свині, які голодними ходять на згарищі, почи­нають їсти трупи. Багато людей з Шиховиць пішло за Буг, отже, можна сказати, що парафія Шиховиць перестала існувати».

Звіт настоятеля села Сагринь:

«10ЛІ.1944 о 4 годині ранку велика польська банда, яка налічу­вала приблизно 500 осіб, напала на Сагринь. Оточивши село навко­ло, з відстані 200 метрів почала стріляти запальними кулями і підпалила все село. Село захищалося півгодини, але, коли вогонь по­ширився, виникла велика розгубленість, і оборона мусила відступи­ти, бо мала тільки 60 гвинтівок, а бандити — 50 автоматів і при­близно 450 гвинтівок. Банда підпалила також церкву і парафіяльні будинки. Парафія налічувала понад 300 господарств. З них згоріло 280. Вже поховано 202 корінних мешканці і приблизно 300 тих, які недавно поселились. Крім цього, у Сагрині переховувалося населення з Пасік, Теребіня, Модриня, Майдана, щоночі Сагринь заповнювали люди з інших сіл. Усього в Сагрині загинуло 600—800 осіб. Декого за­копали там, де вони впали, і то потайки, щоб поляки не вбили й тих, хто ховає, як це вони зробили у Ментках, де наступного дня вбито тих, хто повернувся до села. Поляки приїжджали до Сагриня воза­ми з жінками, дочками і синами. Вони грабували все і вивозили до лісу, а потім жінки двічі повертались до Тишовиць за сагринським добром. Чоловіки і сини грабували і виловлювали на полях недоби- тихлюдей та вбивали, а жінки вивозили награбоване майно трійка­ми із вкрадених у Сагрині коней. 15ЛІ.1944 року я бачив ще не по­ховану 80-річну жінку, в якої голодна свиня виїла щоку. Я бачив 8 трупів, задушених димом у ямі-криївці, де навмисне було запалено солому, щоб вони задихнулися. Поляків і тих православних, які пе­рейшли у католицтво, не вбивали, їм навіть віддавали власні коні. З чужих речей їм пропонували брати все, що подобається. Давали пе­репустки до Тишовиць, а коні залишали на постій у лісництві в Тучапсь- кому лісі. Хто тільки з'явиться тепер у Сагрині, старається втекти,


бо там панують смерть і жах. Жінки з лісу кричали до наших:«Ма­рисюу втікай сюди», вони бігли, думаючи, що це свої, а звідти виска­кували поляки на конях і вбивали. Під час цього нападу вбили дру­жину і дитину священика Василя Ляшенка. Дружину задушили і прострелили їй голову, а 4-річна дитина знайдена вбитою зі злама­ною рукою».

Мешканка села Пасіки (гміна Ментки) Зіна І., 12 років, яка но­чувала у Сагрині під час нападу, розказувала як свідок:

«Уночі з 9 на 10 березня наша родина не спала. Зранку ми поба­чили, як польська банда напала на Сагринь і стріляла запальними набоями. Моя мама Ольга, сестра Ліда, тітка Марія Лащ і я втіка­ли на постерунок місцевої поліції. Під час втечі мене було поранено в обидві ноги. Мама взяла мене на руки і занесла на постерунок. Там вже було багато людей. Через певний час прийшли бандити, почали бити у двері і кричати, де поліція. На постерунку поліції не було. Бандити забрали свиней з поліцейських хлівів і поїхали. Прийшла інша група бандитів і кричала, щоб їм відчинили. Лякали, що підкла­дуть міни під сторожку. Коли люди почали втікати на горище, бан­дити спрямували туди вогонь запальних набоїв. Кулі порозбивали черепицю, і було видно, скільки там людей. Бандити вирубали двері, вдерлись на горище і вбили там усіх чоловіків. Вбиваючи, ще й про­клинали їх. З горища вони забрали все, жінок і дітей викинули вниз, а на горищі запалав вогонь. Вони питали у жінок про посвідчення (кенкарти), а коли якась показувала, то її вбивали на місці. Тих, хто був без посвідчень, вигнали на подвір'я. Я не могла ходити на поранених ногах, але мусила, бо дуже сильно мене били револьвером по голові. Мене водили по різних подвір'ях, щоб я показала їм схрон, але я про це не знала. Тоді взяли 5 жінок, щоб вони показали схрон. Двох із них вбили, їхніх прізвищ я не знаю, решту привели на подвір'я, де нас було більше. Там вбили мою маму і сестру Ліду. Ко­ли впала мама, то за нею впала і моя тітка. Бандити думали, що її вбили, але вона навіть не була поранена. Потім підійшли до мене. Один з них вистрілив мені в голову, і я впала. Бандит вистрілив ще раз і поцілив мені в руку. Я лежала без руху. Бандити думали, що вбили мене, і пішли. Моя сестра Ліда була тільки поранена в руку, отже, встала і хотіла втікати, тоді бандит вистрілив їй у голову, і сестра померла. На подвір'ї, де мене поранили, я пролежала цілу


добу: Надвечір наступного дня я доповзла на своє згарище і там ще пролежала добу. На третій день мене знайшла моя сестра. Мене забрали і відвезли до шпиталю в Грубешові».

А ось опис нападу на Модринь у гміні Ментки:

«2.ІІІ.1944 року приблизно о 10 годині ранку до наших хат підійшло багато озброєних людей. Усі вони були з рушницями і кричали польською «Стій!». Коли люди побачили озброєну банду, почали втікати. Нападники брали зі стаєнь коней, наздоганяли людей, стріляли і кричали: «Не пропустити жодного, навіть ди­тини!». Кого наздоганяли, то вбивали на місці, а в цей час інші грабували і підпалювали господарства» (Влодзімеж Г., 41 рік, се­ло Ласків).

«11 березня 1944 року приблизно о 10 годині польська банда на­пала на колонію Модринь у гміні Ментки. Банда оточила всю ко­лонію й почала палити хати і мордувати мешканців. Люди, що пе­ребували у криївках, чули, як бандити співали «Єще Польська не згінела» і кричали: «Хай живе Польща, бити і різати українців!» Чули, як знущались над панною Рачек, вигнали її з хати, топтали ногами, били прикладами. Вона благала не вбивати vi, але вони не звертали на це уваги. Пізніше почулись постріли. Іванну Рачек вби­ли серед господарських будівель і там спалили (Протокол написа­ний в УДК, Грубешів).

Максим ПІ. Мешканець Ласкова у гміні Крилів так розповідає про напад на село:

«10.111.1944 року приблизно о З годині ранку наша варта поба­чила відблиски пожеж над Шиховицями, одночасно було чути стрілянину. Приблизно о 6 годині ранку до нашого села приїхав по­сланець із Шиховиць і повідомив, що польська банда палить Шихо- виці і вбиває людей. Наша група самооборони з 20 осіб вирушила на допомогу. Банду зустріли у Ласківському лісі неподалік Шиховиць. Після короткої стрілянини хлопці мусили повернути до Ласкова. Приблизно о 10 годині ранку ми побачили, що польська банда оточує наше село з усіх боків. Наша самооборона була дуже малою у порівнянні з польською бандою. їх було понад 200 осіб, були дуже добре озброєні, з автоматами та гвинтівками. Бандою командував 40-річний напівінтелігент Бжусь із колонії Ласків. Вони стріляли запальними набоями. Село горіло. Люди втікали. Бандити стріляли


з відстані, а впійманих катували перед розстрілом: відрізували кінцівки, кололи ножами і багнетами, а потім вбивали з криками: «Бити всіх до ноги, навіть дітей, щоб не було жодного українця на нашій землі!». Коли село згоріло, бандити почали шукати людей по криївках. Я з родиною також був у криївці. Нас було всього 10 осіб. Після виявлення схованки бандити кричали і говорили українською: «Вилізай, Іване, поляки вже пішли, вже не будуть мордувати!» Але ніхто не вилазив. Бандити почали відкопувати криївку. Відкинули землю. Побачивши, що вже нема порятунку, наші жінки вирішили вийти, вважаючи, що таким чином вони себе врятують. Вийшли з дітьми. Бандити наказали їм лягти. Постягували з них одяг і взут­тя і питали, чи хтось ще залишився у сховищі. Жінки говорили, що нема нікого. Поляки погрожували, що будуть ix колоти і різати. По­чувся голос бандита: «Давай ніж!» Жінки почали голосно кричати. За мить почулися постріли. Розстріляли Теклю Щ., мою 30-річну дружину, сестру Марію (37 років) і сина Євгена (11 років), Віру Позінкевич (12 років), мого швагра (50 років). Потім банда напхала до нашої криївки соломи і підпалила. Все почало горіти. Горів одяг. Я встиг скинути верхній одяг, вискочив з криївки, почав утікати. Бан­дити стріляли у мене, поки я не вбіг до лісу. Польська банда, яка на­пала на Ласків, складалася головним чином з місцевих поляків. Деко­го я розпізнав.

Після погрому Ласкова польська банда протягом двох тижнів грабувала наше майно. Місцеві поляки приїжджали на згарище з жінками і все забирали. Гострими списами вони шукали речі, зако­пані в землі, викопували і забирали. Під час цього нападу загинув наш 30-річний настоятель Лев Коробчук і разом з ним 20 осіб. Ласків спалено і знищено. Вбито понад 200 осіб».

Також мешканець села Ласків, 52-річний Міхал Г., стверджує, що під час нападу на Ласків поляки кричали: «Палити, бити, мор­дувати українців до кінця! Бити всіх!» Через 10 днів після нападу польські бандити пригнали українців із Смолигова закопати тіла забитих людей. Трупи закопували в тому місці, де вони лежали. Засипали у схронах, закопували у полі. Після закінчення роботи поляки забрали усіх тих українців із Смолигова, завели їх до лісу і там усіх розстріляли. Відомо, що під час нападу польська банда ви­тягувала людей з криївок і вбивала, а поранених вкидали у вогонь.


Ципріан К. з села Бересть у гміні Молодятичі оголосив таку за­яву в УДК Грубешів про напад на село:

«21JII. 1944року приблизно о 7 годині ранку до мене прибігла дру­жина з повідомленням, що від Острівка йде велика банда, приблизно 200 осіб. Йгили лавою. Серед них були малі хлопці віком приблизно 14 років. Коли я вибіг на подвір'я, частина будинків уже горіла, бан­дитів було багато. Наближаючись до села, бандити кричали: «Бити, палити до колиски, вибити всіх до ноги!» Вони стріляли запальними набоями. Я не мав куди втікати, бо всі будинки були вже оточені. Сховався у стодолі й сидів там доти, поки банда не піииіа. Моя сто­дола також горіла, але я не мав іншої криївки. Коли банди вже не бу­ло біля моїх будівель, я перейшов до криївки сусідів. Звідти я спос­терігав, як горіло село, постійно було чути постріли. Банда палила село і всіх вбивала: старих, дітей, молодь. Вбито понад 200 осіб. З 350 господарств залишилося 23, у тому числі 4 польських господарства».

Семен К., мешканець села Бересть у гміні Молодятичі, так роз­повідає про напад на це село:

«21.III.1944 року приблизно о 7 годині ранку я побачив багато озброєних бандитів, які наближалися з боку Заборців. Підходячи до села, вони почали стріляти. Почулась команда: «Палити, бити до колиски, не може бути ні одного українця на польській землі!» Після цих слів польські бандити почали палити село. їх було досить бага­то, приблизно 200 осіб. Мали вони різні мундири: німецькі плащі, польські конфедератки, переважав цивільний одяг. Озброєння було різним. Бачив переважно гвинтівки і гранати».

Дмитро М., свідок погрому села Модринь, пише так: «26.111.1944 року о 12 годині банда, яка йшла з боку Мірецького Лісу, почала стріляти з відстані близько 500 метрів з різно­манітної зброї. Я сховався у схроні й там почув, як людей били і розстрілювали. Після 4 години я вийшов із схрону і побачив людей з відрізаними руками і ногами. В іншому схроні побачив людей, вби­тих гранатами».

«2 квітня 1944 року приблизно о 8 годині банда, яка налічувала приблизно 50—60 осіб, оточила село Новосілки у гміні Потужин і почала стріляти. Бандити ходили від хати до хати і підпалювали їх. Хто тільки з'являвся, того відразу вбивали. Бандити ходили по криївках, вишукували людей і вбивали ix. Під час підпалювання чи­


нили так: підпалювали і чекали, поки полум'я охопить будинок. Тож багато людей згоріло живцем, кілька було тяжко попечених. іСолг/ банда увійшла до Новосілок, спочатку впіймала 9 осіб, г/ тому числі настоятеля Миколу Гольця,і всіх повбивала.Село повністю спале­но. З двохсот номерів залишилося 9 будинків. Вбитих і попечених є понад 120 осіб».

(Протокол свідчень Юрія С., 48 років, мешканця села Но- восілки, написаний 4.V. 1944 року в Грубешові).

Священик-декан з Крилова про обставини трагічної смерті священика Миколи Гольця і його парафіян пише:

«На доповнення моїх попередніх звітів пишу про обставини трагічної смерті священика Миколи Гольця. Після нападу польської банди на село Ласків, де мученицькою смертю загинув священик Лев Коробчук, священик Микола Голець, бажаючи відвернути нещастя від вірних і взагалі від села, почав закликати громадян до згоди і співпраці без огляду на віру та національність і з цією метою скли­кав кілька зборів 14.111 у Новосілках і сусідніх селах, на які їздив з ри- мо-католицьким священиком з Новосілок. Вони спільно закликали до згоди. Довіряючи запевненням поляків, що йому і всім мирним лю­дям нічого не загрожує, до останнього моменту свого життя вико­нував свої священицькі обов'язки, а в день смерті, коли йшов моли­тися за дитину, був схоплений польськими бандитами і вивезений у невідомому напрямку. Римо-католицький священик і управляючий фільварку, які разом зі священиком Гольцем проводили зібрання, вже раніше виїхали з Новосілок. Поляки запевняли, що священику Гольцю нічого не загрожує, що він також перебуває у безпечному місці. Але через три тижні, коли поляки, які спалили село і вбили 130 право­славних, вийшли із села, у ямі в колонії Новосілки у господарстві по­ляка Ковальського знайшли тіло священика, замученого у страшний спосіб разом з 11 парафіянами. Священикові Гольцю відрізали боро­ду, язик, вуха і взагалі жахливо покалічили. Так знущалися з па­рафіян. Тіло однієї жінки знайшли у хліві старости Улановського в колонії заритим у гній».

Уночі на 3. IV. 1944 року двадцять польських бандитів вломи­лись до помешкання церковної сестри у селі Спас повіту Холм Па­раски Дині й побили її так, що наступного дня вона померла, робітника вбили і забрали ключі від церкви, які там були. Також


побили псаломщика і його родину, наказали йому протягом двох днів виїхати під загрозою смерті. Від'їжджаючи, бандити сказали псаломщику: «Скажи попу, щоб не приїжджав сюди більше прави­ти, бо вб'ємо його як пса!»

14.У.1944 року в селі Дрелів, повіт Радзинь, польські бандити тяжко побили церковного старосту, псаломщика, паламаря і ко­лишнього церковного старосту та їхніх дружин, а в селі Жероцін того ж повіту — найкращого парафіянина.

У селі Луковиско, повіт Бельськ, вбито старосту церкви у Длугій, якого немилосердно побили за 10 днів до цього. Перед цим вбито у Носові, повіт Бельськ, 10 наших людей, а кількох так сильно побито, що не відомо, чи виживуть. Сімох селян зі зв'язаними руками прив'язали до возів і таким чином вивезли.

З повіту Радзинь до нас пишуть:

«Вчора, 23. V. 1944, у Віторожу відбувся похорон трьох найкра­щих і найвірніших синів святої Православної Церкви, яких вбила боївка 29.1.1944. Вночі їх, зв'язаних, вивели за село, сильно побили, врешті вбили у лісочку, приблизно за ЗО метрів від дороги, і закопа­ли. А тепер люди, випасаючи там худобу, виявили ноги з черевиками, які стирчали з-під землі. Жорстокість місцевих при­хильників боївки не мала меж. Коли сім'ї не знали, що сталося з батьками (Микола Артесюк 40 років, Микола Пшиходський 47 років, Антоні Боровик 49 років), поляки пустили поголос, що во­ни з більшовицькими бандами пішли за Буг, щоб боротися з німця­ми. Хотіли, щоб німці вбили ще тих, хто залишився вдома, але Бог не допустив. Тепер це викрилось. Господар Бог виявить і вбивць» (Із звіту настоятеля парафії Дрелів, повіт Радзинь).

«5 квітня 1944 року о 3 годині пополудні до села Ганськ прибула банда, спалила гміну, пошту і всі будівлі Антона Матеюка. У вогонь палаючої пошти живцем укинули 3 зв'язаних українських селян: старосту колонії Ганськ Василя Боровського, Павла Кота і Дмитра Конюха» (Рапорт священика-декана з повіту Влодава).

Один з настоятелів парафій, які знаходились на заході Холмсь- ко-Підляської єпархії, так описує становище православного свя­щеника на селі:

«Ночувати доводиться не раз по стодолах і хлівах. Часто па­рафіяни переховують мене в льоху, прикривають соломою і дошка­


ми. Щоб бути на парафії, коли з усіх сторін відчувається вороже ставлення польського населення, треба відмовитись від особистого життя і в кожний момент дня і ночі бути готовим до різних не­сподіванок, включно зі смертю».

Про ситуацію в парафії Рейовець (повіт Холм) холмсько- підляський консистор отримав таку інформацію:

«У Рейовецькій парафії парафіяльне життя завмерло. Родини вбитих парафіян мешкають у Холмі та інших місцевостях. Право­славний священик не може приїхати до Рейовця, бо довкола — тільки поляки, які вбивство українця вважають святим вчинком.

Польськіримо-католицькі ксьондзи використовують цю надзви­чайно важку ситуацію наших вірних і відверто схиляють їх до зміни віросповідання: «Приходьте до костелу, бо ці лісові діти не дадуть вам спокою» (Польська парафія Боровець, повіт Краснистав).

Один з найстарших холмських священиків так описує власні переживання і своєї парафії з села К. повіт Краснистав:

«У людській мові нема таких слів і відповідних висловів, якими можна було б докладно відтворити численні види моральних і фізичних мук, катувань, каліцтва, мордування, вбивств окремих людей і цілих родин, які мали місце в К. від січня аж до 15 травня ц.р.

Найзатятіші, найсуперечливіші, найогидніші, найобридливіші ображання того, що є найсвятішим, найдорожчим і найлюбішим для душі і серця православного населення, для батька, матері, дітей — найогидніший садизм у знущанні, ґвалтуванні, битвах, скаліченні, вбивствах старих і молодих, чоловіків і жінок, хлопців і дівчат, злодійське пограбування і якесь дике плюндрування всього і всякого рухомого і нерухомого майна вдень і вночі, багатих госпо­дарів і найбідніших вдів і сиріт — все це прокотилося через наше се­ло з одного кінця в інший, не оминуло воно жодної хати, жодного хліва, стодоли, жодної комори, жодного найменшого православного кутка. Зимою люди виходили на ніч у поле, закопувались у сніг і так ночували з малими дітьми. Коли потепліло і земля розмерзлась, лю­ди, як кроти, зарились у землю, цілими днями і ночами сиділи у ямах-схронах. Але і це не допомагало: кати натрапляли на сліди, знаходили людей у снігу, виганяли з підвалів і схронів. Люди почали втікати із сіл. Чоловіки залишали жінок, батьки — дітей, діти — батьків. Але і це не допомагало: за батька-втікача мучили сина,


за сина — батька або матір, за чоловіка — дружину. За що так терпіли люди? Злочинці проголошували різні гасла: «Давай зброю! Давай військові речі! Плати контрибуцію! Помста за поляків, вирізаних за Бугом! За зв'язок з антипольськими організаціями!» Вигадували гасла, які слина на язик принесла, тягнули до лісу, де розпинали, вішали на деревах, заганяли до річки Вепр і топили як кошенят, прив'язавши камінь до шиї... Нарешті (...) від Пальмової католицької неділі почало з того апокаліптичного мішка вилазити шило: «Святкувати разом з нами! Святкувати Пасху в костелі! Перейти в католицьку віру! Повинна згинути схизматська віра! До 1 травня мусите всі перейти в католицьку віру! 15 травня ос­танній термін!» — і всіх наших людей гумовими палицями погнали до костелу.

Втекло з парафії Крупець

ЗО родин

Побито і покалічено

майже всіх

Пограбовано хат

20

Пограбовано майна

у всіх

Застрелено людей

20

Вбито на смерть колами, ножами

3

Зарізано пилкою

2

Загнано врешті до костелу

450

У православній вірі залишилося кільканадцять старих жінок і чоловіків».

III.

Для духовного і матеріального життя українського населення страшними є наслідки описаного вище терору і збройної розправи з українським селом, які застосовуються польськими диверсійни­ми підрозділами.

Більшість духовенства і сільської інтелігенції тримається до кінця на своїх місцях і врешті гине мученицькою смертю. Але бага­то є таких, чия родинна ситуація не дозволяє залишитись, і вони мусять покинути свої парафії чи інші місця освітньої, кооператив­ної чи релігійної роботи й шукати порятунку або в містах, або за ме­жами Холмщини. Разом з їхнім відходом у селі припиняється

суспільне життя: релігійне, освітнє, кооперативне. На підставі місцевих звітів можемо стверджувати, що припинили існувати приблизно 20% православних парафій, перестали працювати 80% українських шкіл, призупинили свою діяльність 50% кооперативів.

Українське життя на Холмщині дуже зруйноване, національ­ний організм знекровлений і проходить важке випробування.

Люди, які в такий спосіб чи метод хочуть розв'язати українську проблему на Холмщині, тобто, відверто кажучи, вогнем і мечем знищити український православний елемент на цій землі, нехай подумають, яку величезну відповідальність беруть на себе і весь польський народ перед Богом та історією, якщо вони здатні зро­зуміти, що така відповідальність існує.

Коли придивимось до всіх описаних кривавих картин інди­відуальних і групових терористичних убивств, коли побачимо їх збільшення у часі й просторі, то переконаємося, що викладені фак­ти не є справою гарячих голів чи збочених фанатиків. Ні, це — нас­лідок планово розпаленої масової ненависті. Це в західні окраїни української території б'ють отруєні ненавистю, україножерною пропагандою людські хвилі збаламучених польських сіл і міст.

А тепер звернімось не до тих, хто благословляє, дає натхнення чи патронує цю діяльність. Не до тих, хто у листівках з підпілля у Холмі чи Варшаві закликає до придушення українського бун­ту, а тільки до тих представників освіченої польської еліти, духов­ної чи світської, що перебуває як у Польщі, так і за її межами, і за­питаймо:

Чи знаєте, Ексцеленціє, пресвятіші отці, про ті криваві вчинки, руїни, шаленство і страх, які огортають нашу українську землю, на якій спільно проживають українці і поляки?

Якщо знаєте, то чому мовчите? Невже ви не солідарні з тим усім, що відбувається під польським національним прапором чи католицькою хоругвою?

Чи, може, тішитесь розбудовою католицької вівчарні за раху­нок нових навернених з Жулина чи Крупів, які під свист куль і в диму згарищ втікають від смерті до костелу, шукаючи порятунку в зміні віри або національності?

Може, солідаризуєтеся зі зверненням ксьондза — настоятеля з Боровиці, який з костельного амвона закликає православних ук­


раїнців приходити до нього, якщо вони не хочуть бути вбитими, або із зверненням тієї польської організації, яка у своїх відозвах, розповсюджених у Холмі, закликає українців переходити в като­лицизм і замінювати українське посвідчення особи на польське?

Десь на початку поточного року до нашого митрополита Іларіона прийшов характерний звіт старого православного священика Івана Которовича з Наброжа на Замойщині, який зі смутком і болем повідомляв своєму архіпастирю, що в другий день Різдва Христово­го не міг відправити службу Божу в церкві — філії своєї парафії в Старому Селі, бо, приїхавши, дізнався, що невідомі бандити вбили попередньої ночі кілька польських родин. Пригніченість православ­ного каплана і його вірних була такою великою, що вони не могли зі спокійним серцем розпочати безкровної офіри.

А тепер спитаймо Його Ексцеленцію, римо-католицького орди- нарія, Любельського єпископа, що доповів йому про мученицьку смерть священика Миколи Гольця той священик з Новосілок на Грубешівщині, який разом зі святої пам'яті священиком Гольцем об'їжджав 14 березня цього року околицю, спільно закликаючи вірних обох віросповідань до згоди і братерського співіснування? Що написав він про смерть цих 130 умовлених до згоди українців з Новосілок, яких замучили разом зі священиком Гольцем?

Ставлячи ці питання, не хочемо розпочинати торги чи пусту полеміку. Занадто болісними є рани обох народів, щоб можна було ними легковажити чи торгувати. Наводячи ці жахливі факти, на­зиваючи їх і дії людей на ім'я, ми вживали термінологію жертв і на­очних свідків. Ми не прикрашали стиль. Певні визначення чи на­зви можуть різати вухо тих, до кого звертаємося під кінець свого послання. Повторюємо: дійсність є занадто жахливою. Отрута за­надто глибоко увібралась у суспільний організм, щоб можна було марнувати час на дипломатичні розмови у версальському стилі. Не шукаймо і не починаймо тут цих розмов. Ми просто звер­таємося до людського сумління, до сердець тих, хто носить на гру­дях святий Хрест, символ Христової муки, терпіння і воскресіння. Символ віри і надії всіх наділених Божою ласкою у великому, дав­но не баченому в історії людства катаклізмі християнських на­родів, а серед них — у першу чергу обох наших знекровлених на­родів: українського і польського.


Звертаємося до не запамороченого отрутою ненависті й бра­товбивства шовіністичної пропаганди розуму тих, кому національ­на честь не дозволить підписатися під закликами наведених вище відозв чи проповідей, виголошених з Боговицької кафедри.

Відгукніться! Нехай ваш і наш голос почують усі люди доброї волі й чистих рук, яким не байдуже майбутнє обох народів.

Дано в місті Холмі, 15 травня 1944 року.

Митрополича Рада: Віце-голова: (Віктор Соловій) Секретар: (В.Квасниця) Холмсько-Підляський Духовний консистор: (Прот. Гр.Метюк) (Прот. В. Мархева) Повітовий Союз українських кооперативів у Грубешові «Пробоєм»: (Богун) (Роман Кочержук) Холмська духовна семінарія:

(Прот. Барщевський) Українська Державна гімназія: (мгр. М.Мільков) Печатка Холмсько-Підляського духовного консистора

Євген Пастернак. Нарис історії Холмщини і Підлягигия. — Вінніпег— Торонто, 1968. - С. 421-422.

Документ 16

З МІЛІЦЕЙСЬКИХ ЗВІТІВ

ДЕКАДНИЙ ЗВІТ ПРО СИТУАЦІЮ № 135/4

24.03.1945 року приблизно 100 невідомих обмундированих осіб прибуло до села Жмудзь і пограбувало всіх мешканців ук­раїнської національності. Під час акції було вбито двох господарів української національності: Василя Вероду і Конопчинського.

Archiwum KWMO Lublin, zespół КРМО Chełm. — S. 51.


ДЕКАДНИЙ ЗВІТ ПРО СИТУАЦІЮ № 135/5

28.01.1945 року в гміні Городло невідомі розклеїли листівки,
підписані АК, з погрозами українцям, які не хочуть їхати до Росії.
Речові докази додаються.

Archiwum KWMO Lublin, zespół КРМО Hrubieszów. —S. 2.

Документ 17

УПА ПРО ПОГРОМИ

Свободу народам! Свободу людині! Смерть тиранії!

Уся польська преса і радіо гудуть кілька тижнів про верхо­винський злочин. Партизанські підрозділи НСЗ вбили у селі Вер­ховини 196 осіб української національності, у тому числі багато жінок, старих людей і дітей, жорстоко знущаючись із них. Страш­ний, нелюдський цей злочин, насправді гідний гітлерівських чи сталінських збоченців. Ці злочинці справді заслуговують на най- суворіше засудження.

Цей злочин, на жаль, не перший і не десятий, а тільки один з довгої низки подібних масових актів убивств, вчинених щодо ук­раїнського населення. Чому мовчать про них, чому говорять лише про Верховини?

Тому що ті, хто так кричить і засуджує за Верховини, одночас­но самі потурають таким самим злочинам, їх організовують і здійснюють. У той час, коли так голосно говорять про Верховини, ті самі люди, які нині правлять у Польщі, організовують масові криваві погроми українського населення в десятках і сотнях сіл.

Ось 24 січня 1946 року Військо Польське, підсилене двома ав­томобілями радянських енкаведистів, знищило 14 безневинних осіб із села Карликів на Лемківщині, у тому числі 70-річного, вже хворого українського священика, його дочку і малу чотирирічну онучку, стріляючи, б'ючи і колючи багнетами.


25 січня 1946 року ВП вбило у селі Завадка Мороховська на Лемківщині 70 осіб і дощенту спалило все село, хоча не було жодно­го приводу для здійснення «пацифікаційної» акції. Більшість вби­тих — малі діти, старі люди і жінки. Солдати жорстоко знущалися з беззахисних жертв. Дітей живцем вкидали у вогонь або проколюва­ли багнетами, розбивали голови, жінкам відрізали груди, чоловікам і жінкам ламали кістки, здирали шматками шкіру, забивали дріт у чоло, припалювали вогнем, розрізали животи, виколю *али очі. Командир ВП, який керував цим кривавим погромом, пізніше звіту­вав радянському офіцерові й дістав похвалу «харашо!»

В останні дні лютого 1946 в селі Лещава, повіт Перемишль, ВП зачинило в церкві понад 120 осіб. Там їх тримали цілий тиждень, морили голодом, били, купали в річці (в одязі) і потім мокрими тримали на морозі. У церкві солдати танцювали, стріляли, вбива­ли людей, влаштовували дикі оргії. Радянський офіцер, у той час скинутий на парашуті з літака на церковне подвір'я з метою пе­ревірки, як сталінські польські прислужники виконують накази, похвалив своїх польських пахолків і наказав після закінчення цієї «лекції» старших осіб, не здатних до праці, залишити полякам, а всіх молодих гнати через кордон до «радянського раю».

Це тільки три приклади серед десятків і сотень таких фактів, які приносить майже кожен день. Судити слід було б не тільки за одне село Верховини, але й за всі Верховини і Завадки, за всі ма­сові вбивства, грабунки і погроми, від яких сьогодні нема порятунку і яким нема кінця! Передусім треба судити цих нинішніх червоних маршалків, прем'єрів і президентів — підлих сталінських прислужників, найбільших бандитів і вбивць! Бо це вони посилають цілі бандитські дивізії, саме вони наказують вла­штовувати криваву різанину і погроми українського населення! А потім фарисейськи вчиняють лемент про Верховини, щоб таким чином відбілити себе перед світом. Думають, що процесом стосовно одного села Верховини їм удасться заслонити десятки і сотні подібних Верховин. Думають, що той, хто читає про перебіг верховинського процесу, не повірить, що ті самі люди, які судять і кричать у газетах про Верховини, здатні у цей самий час вчиняти такі самі погроми.

Можемо, одначе, запевнити, що ця цинічна гра їм не вдасться. Не можуть вони розділити нас і розбити спільний антибільшо­


вицький фронт наших народів, оскільки він є найбільшою життєво необхідною вимогою до нашої нинішньої політики, яка може привести наші народи до визволення, незалежності та єднан­ня. їм не вдасться також сфальшувати чи приховати від світової громадської думки свою відповідальність за нечувані і небачені злочини масового антиукраїнського терору.

Світова громадська думка є і буде належно поінформована про все, що у нас відбувається. А насамперед український народ добре пам'ятає всіх своїх катів і у відповідний час вимагатиме розрахун­ку. Всі злочинці будуть покарані.

Представники нинішнього польського уряду з усією своєю пропагандою за допомогою верховинського процесу намагаються показати, що вони не ведуть стосовно українців шовіністичної політики та що визнають і застосовують політику толерантності й гуманізму. Винними в усіх злочинах антиукраїнського терору є, на їхню думку, тільки шовіністичні елементи, які діють в опозиції до нинішнього уряду. Викладені вище факти заперечують це.

Нам добре відомо, що існують численні відсталі шовіністичні польські елементи, які в сліпій ненависті до всього українського го­тові зробити будь-який, найбільш ганебний та шкідливий, також і для власного народу, крок, аби тільки дати вихід своїй звірячій ан­тиукраїнській ненависті. Добре знаємо, що такої політичної сліпоти і дурості нині ще є достатньо серед поляків усіх орієнтацій, чому найкращим доказом є саме Верховини.

Але також знаємо, що представники керівництва польських підпільних організацій оголосили ще у травні 1945 року, що засу­джують антиукраїнський терор, боротимуться з такими тен­денціями і позитивно поставляться до ідеї взаємної співпраці на­ших незалежницьких організацій як з одного, так і з другого боку. Саме це є для нас принциповою засадою в оцінці польсько-ук­раїнських відносин, а не випадок Верховин. Хочемо вірити, що у майбутньому ці відносини складатимуться все краще, і наша політична співпраця розвиватиметься в одному спільному ан­тибільшовицькому фронті. Цього найбільше бояться прислужни­ки Сталіна. Вимагаємо, однак, щоб польське суспільство у своїх власних інтересах засудило всі такі випадки і злочини, як Верхо­вини, незалежно від того, з якого джерела вони походять.


Є фактом те, що сьогодні найбільше підбурює і налаштовує до антиукраїнських виступів, як і безпосередньо проводить масові погроми українського населення, нинішній польський уряд — сліпе знаряддя в руках Москви. Цілком очевидно, що без опертя на польське суспільство урядові не вдалось би здійснити свої наміри у такому масштабі. Якщо все польське суспільство чини­тиме рішучий опір такій політиці, якщо не буде ні самовільних безвідповідальних виступів шовіністичних елементів типу Верхо­вин, ані підпорядкованих наказам червоних терористів виконавців убивств у Карликові, Завадці та десятках інших місцевостей, тоді буде дуже важко московським пахолкам, які називають себе польським урядом, здійснювати накази їхніх московських хазяїв стосовно українців, оскільки українське населення чинить цьому рішучий опір зі зброєю в руках.

Не антиукраїнські виступи чи спокійне бездіяльне спостере­ження за такими виступами нинішнього польського уряду, а бо­ротьба у єдиному спільному фронті, пліч-о-пліч з українським та іншими поневоленими народами, яким загрожує московський імперіалізм, проти кремлівських тиранів і їхніх пахолків, нині є єдиною дорогою всіх порядних поляків, справжніх патріотів своєї позбавленої незалежності і волі Батьківщини.

Геть усе, що розбиває єдність і силу великої, вільної ан­тибільшовицької революції народів Східної і Центральної Євро­пи!

ХАЙ ЖИВЕ СПІЛЬНИЙ АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ ФРОНТ УСІХ НАРОДІВ!

ХАЙ ЖИВЕ ВІЛЬНА НЕЗАЛЕЖНА ПОЛЬЩА!

ХАЙ ЖИВЕ ВІЛЬНА НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНА!

ХАЙ ЖИВУТЬ ВІЛЬНІ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ ВСІХ НАРОДІВ!

СВОБОДУ НАРОДАМ І ЛЮДИНІ!

СМЕРТЬ ТИРАНАМ І ТИРАНІЇ!

УКРАЇНЦІ

У квітні 1946 р.

Archiwum Państwowe Lublin, UPA—Zachód, VI Okręg Wojskowy kryptonim «Sian». - Teczka №85. -S .211.


Документ 18

КРОВОПРОЛИТТЯ У ВЕРХОВИНАХ

У1946 році в органах польського правосуддя стався феноме­нальний випадок: процес над групою з 23 членів підпільного воєнізованого формування НЗС (Національні збройні сили), які вирізали українське село. Феномен полягав у тому, що Військо Польське, органи безпеки і всі партизанські воєнізовані форму­вання вбивали людей майже у кожному українському селі, але до суду потрапили лише вбивці з Верховин. Поширеного явища вбивств польська преса «не помічала» або називала його «бо­ротьбою з бандами», але різанина Верховин описана правдиво. Комуністична влада розрекламувала ці вбивства, коли Верхови­ни вирізало антикомуністичне формування, підпорядковане польському еміграційному урядові.

Як випливає з повідомлень у пресі, злочин здійснила КСП — Команда спеціального призначення, тобто диверсійний підрозділ НСЗ, створений для вбивств працівників У Б (уп­равління безпеки. — Пер.), громадської адміністрації, членів Тимчасового уряду, єврейського й українського населення, ліквідації їхнього та державного майна, особливо готівки. Спеціалістів з убивств судили одночасно за напади на Банк державної економіки у Любліні, Любельську рільничу палату, касу фабрики «Ідеал» у Любліні та банк «Сполем» у Холмі. Керівником КСП був Зигмунт Воланін. На одній з нарад інспек­тор Любельського округу НЗС «Зенон» наказав Воланіну розпочати інтенсивну ліквідацію українців і євреїв, «шкідливих організацій». На перший план повинно було вийти село Верхо­вини Красниставського повіту. З цією метою чотири боївки КСП було об'єднано в один більший підрозділ, і 6 червня 1945 року вони зайняли село. Ось що написав про цей злочин жур­наліст «Голосу народу» в № 150 за 1945рік:

Напад здійснила банда НЗС під командуванням «Сокола» (справжнє прізвище — Станіслав Секула). Для приспання пиль­ності мешканців села, котрі очікували повернення своїх братів і синів з фронту, бандити переодягнулись у мундири польських сол­датів, прикрасились квітами і розташувались у селі, пояснюючи,


що це підрозділ, який повертається з фронту. Ось тоді почалася си­стематична різанина в кожній садибі.

Видовище дітей, вбитих у хатах і городах, справляє жахливе враження. Деяких немовлят вбивали пострілом у рот. Спеціальна комісія, яка прибула на місце злочину, налічила серед останків 65 дітей віком до 11 років. Вбито також трьох старих людей віком понад 80 років.

В одній з хат знайдено останки 70-річної жінки, яка тримала на руках малу дитину, також вбиту. Обличчя дитини майже не видно було, його покривала маса запеченої крові.

Серед убитих була Марія Марчак — 57 років, чоловік якої був убитий гітлерівцями у квітні 1943 року за допомогу польським партизанам. Її син Пьотр Марчак воював з німцями ще у рядах Армії Людової, після визволення Любельщини пішов до Війська Польського, де й служить до нинішнього дня.

Жертвами бандитів стали Костянтин Будзяк (62 роки) і Марія Будзяк (56 років). Єдиний син Будзяків уже багато місяців слу­жить у Війську Польському. Миколай Ретчук, батько зв'язкового підрозділу Армії Людової, тяжко поранений. Вбитий Антоні Оле- щук, батько доблесного вояка Армії Людової, Анна Ільчинська (73 роки), чий син служить у Війську Польському. Особливо по- звірячому злочинці знущалися з родини Кондрацяків. Теофіла Кондрацяка (55 років) і його сина Антоні по-гітлерівськи кинули обличчям до землі з зв'язаними за спиною руками і вбили жахли­вим способом. їм відрубали голови ударом заступа. Тіла жертв ма­ють сліди численних колотих і різаних ран.

Так само вбито 72-річного Владислава Кондрацяка, як і Те­офіла Кондрацяка та його 30-річну дружину Марію. Теофіл Кон- драцяк був відомий усьому селу як добрий, зразковий хлібороб.

У помешканні Юзефа Філіпчука стіни продірявлені кулями всіх видів зброї. У цьому будинку вбито 15 осіб. Вбито всю роди­ну Гловацьких: Фелікса Гловацького (40 років), Марту Гловацьку (50 років), Станіславу Гловацьку, чий чоловік перебуває у війську, бандити спочатку зґвалтували, а потім вбили. Вбито 32-річну Софію Князюк, її дворічного сина до нинішнього дня не знайдено.

Вбито чотири особи і важко поранено дві особи з родини Мель- ничуків: Вавжинця Мельничука (62 роки), Софію Мельничук


(26 років), Яна Мельничука (4 роки), тяжко поранено Катажину Мельничук і Анастасію Мельничук (17 років), 17-річного Анатоля Дудзяла замордовано способом, який за жорстокістю перевершує жорстокість есесівців. Бандити понівечили все його тіло розігрітою до червоного коцюбою, а потім перерізали горло фінкою. Його матір, 44-річну Софію Будзяк, застрелили.

Батько 19-річної Марії Банасюк (60-річний) загинув у Майда- неку. Чоловіка німці ув'язнили у концентраційному таборі, і до цього часу він не повернувся додому. Банасюк Марію НЗС-івські бандити зґвалтували, а потім вбили. Вбили також її 50-річну матір і дитину двох з половиною років.

У помешканні Павляків у колисці вбили пострілом з револьве­ра півторарічну дитину — Марію Павляк. Смерть настала під час сну. Мамі дитини, яка гойдала колиску, встромили ніж у шию. У тілі жінки, крім цього, виявлено ще три кулі. З гвинтівки застре­лено Ольгу Беднарчук і її 12-річну дочку. 9-місячного сина заколо­ли у колисці багнетом. 90-річного Леона Вілька, нерухомого через старість, вбили у ліжку.

Село Верховини славилося тим, що його мешканці героїчно бо­ролися з гітлерівськими окупантами. У цьому селі німці розстріля­ли 22 чоловіки за співпрацю з польськими партизанами. Багато мешканців Верховин з партизанів перейшли на службу до Війська Польського. НСЗ-івські бандити протягом двох годин вбили 194 мешканців села.

І кілька деталей з процесу, опублікованих у пресі:

Свідок Анна Свенціцька, постійна мешканка Холма, розказує, що 6 червня вона перебувала у тітки в селі Веселівка, розташова­ному десь за півкілометра від Верховин. Одного разу вона побачи­ла, що до Верховин прямують 14 возів з військовими. їй здалося, що це звичайне військо, і вона вийшла на подвір'я, але солдати на­казали їй негайно вернутись. До цього ж будинку зігнали кілька інших жінок-українок. Крім цього, у будинку було три чоловіки. Чоловікам німці наказали лягати, а жінкам виходити по одній. Свідок Свенціцька також мусила вийти з дитиною на руках, але коли її хотіли розлучити з дитиною, то вона залишилась. Усі


жінки, які вийшли, були застрелені. На подвір'ї лежало приблизно 20трупів. Діти цих жінок залишились удома. Разом з іншими жінками вийшла і загинула 70-річна тітка Свенціцької.

Свідок Марія Тивонюк має 13 років. Розказує стисло, що до їхнього дому у Верховинах прийшли якісь озброєні люди за гро­шима. Сплюндрували шафи і комоди, забирали одяг. Потім нака­зали всім, тобто всій родині свідка, йти на город до картопляного сховища. Там їм наказали лягти. Мати дівчинки навмисне прикри­ла її власним тілом. Один з опришків заліз до підвалу і почав стріляти з автоматичної зброї в тих, хто лежав. Усі були мертві. Свідок Тивонюківна отримала відносно легке поранення кулею, яка пройшла через тіло мами. Пізніше бачила, як у підвал вкину­ли її дідуся, старого, який впав на тверду підлогу і розбився. Потім, лежачи накрита трупом матері, чула, як нападники різали свиню на подвір'ї, виводили коней, аж нарешті хтось заглянув у відкри­тий підвал і сказав: «О, лежать як барани!» Приблизно о 3 годині дівчинка ризикнула вийти і вся захляпана кров'ю добігла до сусіднього села. (...)1

(...) На поховання спочатку йшли православні з сім'ями, потім комуністи з родинами, потім ормовці з родинами, потім ті, хто під час війни співпрацював з комуністичними партизанами, а потім вже хто просто потрапляв під руку...2

Від автора:

Отож-то! Чому перше місце зайняли «православні з родинами»? Про різанину Верховин писали: «Газета Любельська», «Штандар Люду», «Сучасність», «На сторожі демократії» та інші Кожна підкреслювала садизм злочинців, але жодна не писала про причину злочину: мешканці Верховин були українцями. Де-не-де можна було прочитати, що жертва була православного віросповідання, але всі боялися слова українець. Ніби мова про польське село, тільки прізви­ща якісь не свої...

1 Sztandar Ludu. - 1945. - № 85.

2 Dwutygodnik literacki «Współczesność». — 1964. — № 15. — S. 67.


Документ 19

БОЇВКИ У ДІЇ

Фрагмент статті з часопису «Вісті» (1946. —№ 1. — С. 5 —9) про події у Східній Галичині й на Холмщині

(...) 4. 16 січня ц.р. [1944] польська боївка з 5 осіб напала на трьох українських хлопців, які їхали з села Ганчірки до Соколова (повіт Підгайці). Попри чисельну і збройну перевагу нападників наші хлопці змогли відбити напад і схопити одного з бандитів. Тільки один з українців був тяжко поранений, другий легко. У той час, коли транспортували схопленого бандита на постерунок укра­їнської поліції, ті, хто втік, організували групу з 28 осіб, озброєну вогнепальною зброєю, сокирами і косами. Однак вони не знайшли українських хлопців. На підставі зізнань схопленого бандита вста­новлено, що до першої банди належали: Павлович Влодзімеж, Штовбак Влодзімеж, Мневскі Влодзімеж, Хірек Влодзімеж і Бо- сан Ваврик — всі були поляками із Соколова.

  1. 28 грудня ц.р. через село Полупанівка (Скалатського повіту) проїжджали два українці. Місцеві поляки спочатку по- звірячому побили їх, а потім передали німцям.

  2. В Озерянах (Бучацький повіт) 8 січня ц.р. польська банда за­стрелила Дмитра Дидика, а його сина забрали з собою. Цієї самої ночі у Бертниках загинув Іван Стойчук, який контролював варту.

  3. ЗО грудня ц.р. у Бариші (Бучацький повіт) поляки вбили ук­раїнця Василя Білоуса і забрали з собою Павла Луговського.

  4. 8 січня ц.р. польська боївка вбила у селі Сугрів (Бібркський повіт) трьох свідомих українців: Івана Сидора, Миколу Карпінського та Івана Церковного.

  5. В останні дні грудня минулого року бандити напали на село Пересоловичі на Грубешівщині і вбили 20 українських громадян. Завершивши свою справу, бандити на місці злочину співали польські пісні.

  6. 8 січня ц.р. польська боївка вбила українського поліцая у Львові — Матуру і підстрелила українця Михайла Зубаря.


  1. Під кінець грудня цього року три молоді українці проїжджали через польську колонію Ханачівка (Перемишлянсь- кий повіт). На них напали місцеві поляки і піддали лютим торту­рам (між іншим, забивали цвяхи у п'яти під час допиту). Напівжи­вими їх передали німцям з поясненням, що це повстанці-незалеж- ники. Німці розстріляли заарештованих.

  2. ЗО грудня ц.р. в селі Болдури (Бродівський повіт) місцеві поляки напали на будинок української родини Теодора Ількова. Господаря і його дружину вбили, а дочка і син були поранені. На­ступного дня приїхало СД, у якому були поляки, й заарештувало одного з поляків, якого розпізнала дочка Ількова, але незабаром його звільнили.

  3. 7 січня ц.р. о 6 годині ранку з села Ясенів (Бродівський повіт) виїхав священик Валюта з метою відправити богослужіння у Жоркові. По дорозі він, однак, загинув — зник разом з фурманом. Пізніше у полі знайшли коней священика Валюти, ризу і хрест. Певні дані показують, що це зробила польська боївка.

Протягом грудня минулого року і січня ц. р. німецькі загарбни­ки пацифікували українські села у районі Чорткова і Заліщиків. Всюди донощиками і співубивцями були поляки. Ось деякі приклади.

  1. 4 січня ц.р. о 6 годині вранці спеціальний підрозділ, який складався з поляків і німців, оточив село Летячі (Заліщицький повіт) і почав заганяти всіх людей, включно зі старими і дітьми, до місцевої школи. Потім відокремили старших від молодших і всіх перевірили за привезеним списком. Тих, хто був у списку, ви­водили до іншого приміщення, клали обличчям до підлоги і розстрілювали. Під час облави бандити пограбували село. Входя­чи до польських домів, вони заявляли: «Не бійтесь, ми свої». Нічо­го дивного — серед них було багато поляків. Одного з них українці розпізнали, бо походив із села Дорогичівка.

  2. 2 січня пацифікували українські села у Теребовлянському повіті: Варваринці, Струсів, Налужжя, Бернадівка, Різдв'яни і Гум- ниська. Пацифікацію вчинили німецькі кати спільно з польськими бандитами, переодягненими у німецьку уніформу (це були пере­важно члени польського підпілля, які нині працюють конфідентами у гестапо). Під час пацифікації поляки шукали українців, визначе-


них до розстрілу. Від'їжджаючи, німці видали розпорядження, щоб польські інформатори стежили за всіма рухами у селі.

Це тільки окремі вибрані приклади польського бандитизму і польського прислуговування німцям. Таких прикладів за останні місяці маємо десятки. Але чи тільки в останні місяці такі бандитські акції проводять певні польські елементи, керовані імперіалістични­ми провідниками? Ні! То вже понад рік (від початку 1943 року), ко­ли український народ, доведений до крайності терором німецьких окупантів і більшовицьких партизанів, перейшов на Волині й Поліссі до збройних форм захисту власного майна і життя (так зва­ної самооборони) і коли частина місцевих польських колоністів, ду­ховенства і землевласників повністю віддалась на послуги німець­ким загарбникам і більшовицьким бандитам.

Польські колонії на Волині стали найкращим місцем захисту для більшовицьких партизанів. Там вони діставали харчування й інформацію, організовували вилазки на українські села. Одночас­но польські співробітниці ландвіртів, польські секретарі німець­ких інституцій, польські перекладачі і перекладачки, польські ко­ханки гестапівців були тими, хто заохочував німців до пограбуван­ня, вбивств і арештів української інтелігенції і селян. Незважаючи на ті вчинки, українці намагались досягти порозуміння з поляка­ми, особливо з колоністами, сподіваючись на їхню нейтральність у нашій боротьбі проти гітлерівсько-сталінських загарбників, не- надання допомоги нашому спільному німецько-більшовицькому ворогові. Сліпа ненависть польських шовіністів не допустила до згоди. Тим самим поляки стали свідомим знаряддям у руках німецького і більшовицького імперіалізму і допомагали у вини­щенні українського народу.

Це було у 1943 році. Але цю безвідповідальну політику польські імперіалісти започаткували ще в 1942 році. Від квітня 1942 року польські імперіалістичні бандити невтомно мордують десятки і сотні українських активістів та інтелігенції на Холмщині. В іншому місці нашого органу публікуємо довгі, хоч і неповні, списки ук­раїнських жертв польського терору лише на Холмщині.

І тепер слід поставити питання: що означає цей терор польсь­ких імперіалістичних кіл стосовно мирного українського населен­ня? Український народ століттями живе на своїй землі. Століття­


ми бореться він за свою незалежність і має повне право жити власним державним життям. Нині нашому існуванню загрожують два бандитських імперіалізми: сталінський і гітлерівський. Проти них героїчно бореться український народ.

І саме у цій боротьбі ми отримуємо ніж у спину від окремих осіб з польської меншини на наших землях. Чи ця боротьба — у сфері польських інтересів? Ні, тому що:

    1. Український народ ніколи не ставив під сумнів право польського народу на власну державу на польських етнографічних землях, завжди хотів і хоче згоди з польським народом.

    2. Український народ гарантував і гарантує польській меншині на наших землях вільний розвиток, українська держава ніколи не буде гнобити і тероризувати польське населення так, як це робила польська держава стосовно нас. Український народ ніколи не до­пустить до того, щоб в українській державі горіли польські косте­ли так, як горіли наші церкви під час мирного існування польської держави на наших північних землях, до того ж ще й офіційно руй­новані та спалювані польськими поліцейськими.

Підступна боротьба польських імперіалістичних підбурювачів, яка ведеться нині проти українського народу, не допомагає Польщі, якій так само, як і нам, смертельно загрожують сталінсько-гітлерівські імперіалісти, навіть навпаки, є корисною для тих імперіалістів і шкодить натомість польським національ­ним інтересам. Як показала вже історія, Польща ніколи не втри­мається між двома імперіалістичними хижаками, німецьким і мос­ковським, якщо не відмовиться від власного імперіалізму і не поч­не співпрацювати з сусідами, а особливо з Україною, бо саме силь­на Українська держава є найкращою гарантією проти зростання московського імперіалізму і тільки у союзі всіх поневолених на­родів Сходу, до яких належить також Польща, можна знайти поря­тунок від агресивності Берліна і Москви.

Такими є життєві реалії. Ми далекі від того, щоб не знати, що польська національна меншина у своїй масі цієї правди не знає.

Але польські імперіалістичні провідники (які сидять у безпеч­них місцях) підбурюють поляків, мешканців міст і сіл, до ди­версійних дій проти українців. Це вони є духовними провідника­ми того бандитизму польських боївок, польських баншутців


(залізнична охорона. —Пер.), польської кримінальної поліції і т.д. Для них неважливо, що вони є тут меншістю, що поляків у Гали­чині є тільки 900 тисяч, а українців — три з половиною мільйона, вони вперто говорять про «наші східні землі», а свою дуже розрек­ламовану боротьбу з німцями на практиці зводять до боротьби з ними на наших землях. їхні публікації — це отрута для польського населення на Західній Україні, бо переважно то є оббріхуванням українців і наших національних ідеалів. Це добре відомий всім ен- децький приспів про те, що нема жодної України.

Але нехай говорять факти. Ось фрагменти з польської газети під назвою «Велика Польща», №18. Послухаймо, що писали про нас польські імперіалісти ще 19 червня 1943 року в статті«Ук­раїнці», і зрозуміємо причину бандитизму польських боївок:

«Останнім часом набрала розголосу справа України, бо німці, які у середині минулого року винайшли український народ для своїх цілей, тепер поспішно творять цей народ. Німці винайшли не тільки українців, але також гуралів, сілезців і багато інших «на­родів», щоб усіх пересварити і ослабити поляків —таким чином лег­ше утримувати великі простори під своїм контролем. Німці підсу­вають думку, що український народ є великим, бо налічує сорок чи навіть більше мільйонів населення. Але їм не йдеться про людей, а про простори багатої південно-східної Європи, на які вони хотіли б накласти свою лапу, щоб утворити Рейх.

Ошуканством було б зарахування до українців усіх мешканців, які розмовляють іншою мовою, ніж польська чи російська. Прикла­дом нехай буде хоча б постать маршала Тимошенка, який, хоча й походить із цих земель, які вважаються Україною, бореться в ім'я Росії, щоправда більшовицької, але ж таки Росії. Можна сказати, що в Росії українців нема, хоча одна зі складових частин Росії нази­вається Україною.

Інакше виглядає ця справа на польських землях. Ці землі ніколи не називались Українами, одначе є люди, які називають себе ук­раїнцями і мріють про якусь українську державу. Такі мрії — це во­да на німецький млин, бо німці насправді про жодну Україну не ду­мають. Доводом може бути факт, що вони не оголосили незалеж­ності України після здобуття Львова, Києва чи Харкова. Вони хо­чуть приєднати ці території до Третього Рейху, а з так званих


українців створити добрих найманців для боротьби з поляками, бо німців замало для опанування всього. Німці знають, Українська держава не може існувати,бо її не було у минулому, і тому гово­рять про Україну, що це ім не перешкоджає...

Для створення держави потрібно багато речей, серед яких однією з найважливіших є історія. Так:, коли говорять про Польщу, то думають про Болеслава Хороброго, Собеського, Чарнецького і про нас — сучасників. З цього складаються народ і держава, тш/яъ, яка зв'язує минуле з сучасністю.

Українці не мають минулого, тол^г/ не можуть мати власної держави. Хіба що хтось створить державу для власних потреб, а не для якоїсь України. Так думають і німці. Так звані українці ма­ють одне дике гасло: «Різати ляхів». Це гасло є занадто малим, щоб щось збудувати, бо й скажений пес може покусати навіть свого гос­подаря, але скажений пес залишиться здохлим стервом. Якби якийсь народ брав назву тільки від землі, то невдовзі ми стали б не поляками, а «губернаторами» — від Генеральної Губернії.

Одним словом, Україна — це німецьке баламутство, плюс кілька десятків українських діячів, вихованих і дресированих у німецькій школі, спочатку австрійській, а тепер гітлерівській. Як виглядала б справжня Україна, можна переконатись на прикладі української коо­перації. Вона є одним суцільним злодійством, обдиранням з людей гро­шей і так мало сплачуваних за контингент збіжжя та інших речей.

У цьому короткому викладі я порушив деякі справи української проблеми, вважаючи, що ніяка Україна у нас існувати не може, бо ті, хто називає себе українцями, не тільки є німецькими прислужниками, вони забули, що є слов'янами. їхня ненависть, підтримувана німця­ми, — це їхня хвороба. Хоча це нас неодноразово боляче ранить, ми зможемо від цього швидко вилікуватись, як господар, покусаний ска­женим псом. А вони знову можуть стати жертвою своєї хвороби».

Це думка автора статті, яку ми цитуємо повністю. Під статтею вміщено слова Дмовського, ідеолога польських імперіалістів:«Не­залежна Україна була б міжнародним публічним домом».

Якби ця стаття була окремим, винятковим явищем, то можна б її було вважати твором фантазії хворої людини. Зрештою, в кожному суспільстві зустрічаються такі випадки. Суть у тому, щоб суспільство змогло відмежуватись від таких осіб і зберегти здоровий розум.


На жаль, цей принцип не можна застосувати до поляків, особ­ливо до тих спільнот, що проживають на наших землях. У процесі існування польської держави саме такі люди, як автор цитованої статті, формували польську громадську думку. І попри важкі пере­живання польського народу в нинішній війні мало що змінилось у цій справі. Майже вся польська підпільна преса пише в дусі «Ве­ликої Польщі», майже всі не визнають української держави, існу­вання українського народу й опосередковано, навіть безпосеред­ньо, підбурюють до вбивств українського населення.

Нема щонайменшого сумніву, що вся ця робота польських еміграційних підбурювачів і керованих ними елементів сильно діє на шкоду польського і українського народів, а особливо на шкоду польської меншини на західних українських землях. Це одночасно робота на користь Москви і Берліна.

А тим часом польські народні маси стогнуть під ярмом німецько­го окупанта і... чекають на нову більшовицьку окупацію. У затятій боротьбі з двома імперіалізмами стікає кров'ю й український народ. Обидва народи мають за свою мету відбудову власної державності на своїх етнічних територіях. Тому вони мусять прагнути разом з інши­ми поневоленими народами Сходу і Заходу знищення спільними си­лами сталінсько-гітлерівського імперіалізму. Але спочатку польсь­кий народ, який прагне відбудувати власну державу, повинен очис­титися від шовіністичних імперіалістів, від несамовитої шляхти, яка не допускає ніякої згоди між українським і польським народами. Польський народ повинен сам очиститись від тих безвідповідальних елементів, саме в цьому зацікавлене польське населення, яке прожи­ває на Західній Україні. Бо вони не можуть бути зацікавлені у доно­сах, вбивствах і мордуваннях українського населення бандитами, які є жертвами ненависної агітації хворих польських імперіалістичних провідників і які безпосередньо стають агентурними прислужника­ми сталінсько-гітлерівських загарбників.

Archiwum Państwowe Lublin, UPA-Zachód, VI Okręg Wojskowy, kryptonim «Sian». — Teczka № 69. — K. 9—11.


Документ 20

ВБИВСТВА І ЗГАРИЩА У ГРУБЕШІВСЬКОМУ

Грубешів, 11 березня 1944

Український Комітет Допомоги Грубешівського повіту у Грубешові № 4010/0 «.../42»

До

Українського Центрального Комітету у Кракові

Інформуємо, що 9—11 березня 1944 року спалено 11 українсь­ких сіл і вбито у дуже жорстокий спосіб не тільки чоловіків, але й жінок і дітей.

Вранці 9.ІІІ.44 люди з Аделіни, гміна Ментки, повідомили правління гміни і постерунок української поліції в Сагрині, що до їхнього села прийшла велика банда, сформована із самих поляків. Банда вийшла з Турківського і Тучапського лісу, куди вона прийш­ла, ймовірно, з Лащовицької і Тишовицької гмін.

Гміна передала інформацію органам безпеки у Грубешові й УКД. О 4 годині після полудня ця банда напала на село Ментки, повністю його спалила і застрелила багато українців. Польські гос­подарства вона оминала і поляків не била (зрештою поляки відсту­пили з усіх сіл, на які здійснювались напади). О 4 годині вранці 10 березня банда напала на село Турковиці, спалила його і вбила українців. У цей самий час був напад на колонію Сагринь і село Сагринь. У цьому селі зібралось понад 3 тисячі українців зі всіх довколишніх сіл. Село і колонія були спалені. Дуже багато ук­раїнців вбито (приблизно 500). Уранці 10 березня ця сама банда прийшла до колонії Теребінь, спалила її і повбивала людей. Інша банда спалила село Стрижовець, де також були людські жертви. О 2 годині після полудня банда спалила село Теребінь (за 10 км від Грубешова), а о 4 годині підпалила село Малиці, вибираючи тільки самих українців. Потім вона пішла до села Вербковиці, але мусила відступити, бо там був постерунок українських ортшутців і поліції.


Інша банда пішла на територію гміни Крилів, спалила і повби­вала українців із села Шиховиці, залишаючи понад 200 трупів і по­ранених, потім повернулась до села Ласків і, попри сильну оборо­ну, спалила село та вбила багато людей. Третя банда спалила Ста­ру Весь у гміні Телятин. Де зараз ці банди, невідомо, напевно, десь на території гміни Сагринь, у тамтешніх лісах і польських ко­лоніях. Банда прийшла з Лабунецької, Тишовицької, Котліцької гмін і з околиць Комарова з Замойського повіту. Місцеві поляки були її провідниками і надали їй харчі та зброю. Підкреслюємо, що польське населення з тих місцевостей, де були напади, перемісти­лося до Грубешова і ближніх фільварків, які банди не палили і не грабували. Від весни минулого року в кожному звіті ми показува­ли, звідки приходять банди на нашу територію, але ніхто з цент­ральної влади не звертав на це уваги, поки не сталася ця страшна катастрофа. Ми ще звертаємо увагу, що на територію Грабовецької, Уханської і Молодятицької гмін приходять банди з гміни Войсла- виці Холмського повіту і гміни Краснічин повіту Краснистав (Бонецькі ліси). Якщо центральна влада надалі не зверне уваги на ці місцевості, то в Грубешівському повіті українці перестануть існувати. На наші прохання і звернення стосовно охорони повіту від польських банд і допомоги під час нападів місцева влада не ре­агувала і не реагує до цього часу, хоч у місті є військо, жандар­мерія, підрозділи СС дивізії «Галичина», а в околиці Грубешова три сотні Волинського Легіону.

Просимо, щоб наше центральне керівництво негайно довело до відома ситуацію керівництву безпеки, аби це більше не повто­рювалось. Одночасно просимо надати нам якнайбільшу допомогу, бо маємо вже понад 3 тисячі родин без даху над головою, голих і голодних. На нашому утриманні залишається майже половина дітей, які ходять до професійних і середніх шкіл у Грубешові та інших містах.

Василь Верига. Дорогами Другої світової війни. — Торонто, 1981. — С. 227-228.


Документ 21

SOS ІЗ ГРУБЕШОВА

Люблін, 24 березня 1944

Український Центральний Комітет поштова скринька 226 тел. 117-92 і 206-90 № 318/44

При відповіді просимо посилатися на цей номер

Український Центральний Комітет Організаційний відділ Львів—Краків

ДУЖЕ ТЕРМІНОВО! Стосується: продовження підпалів наших сіл у Грубешівському

Від неділі 19 березня донині горять українські села Гру- бешівщини. «Польські національні підрозділи» під керівництвом своїх офіцерів продовжують вбивати сотні українських селян і дітей.

Усі дії чиновників, які тільки вислуховують наші тривоги і ча­сом обіцяють щось зробити, не дають жодного ефекту. Мені пояснюють, що з першого разу полякам вдалось тому, що весь збройний резерв пішов у похід до Більського повіту. Але і тепер польська банда гуляє безкарно і буде гуляти, якщо не підійдуть військові підрозділи. (...)

Крім раніше спалених, між 9 і 12 березня, 17 сіл у двох гмінах Сагринь і Крилів: Сагринь, Ментки, Турковиці, Андріївка, Ма­лиці, Теребінь, колонія Сагринь, Моложів, Ласків, Шиховиці, Малків, Прегоріле, Вроновиці, Модринець, Модрич-колонія, Ста­ра Весь, Жеплін — ляська орда знову спалила за останній тиждень 10 українських сіл, а саме: Бересть (гміна Молодятин), Веречин, Вітків, Жабче (гміна Потурин), Ощів (гміна Долгобичів), Ка- щанік, Ліски (гміна Варенж), Меняни, Масловиці, Козодави (гміна Меняни).


Сотні нових трупів лежать вбиті ляськими недолюдками! Ще більше сотень залишилось без даху над головою!

Мобілізуйте самооборону з інших українських земель, бо тут допомоги не дочекаємось!

«Національні підрозділи» сформовані з бандитів з усіх земель колишньої Польщі, але тепер переважають волинські і галицькі ляхи!!!

Народ у розпачі, бо ми всі тут безпорадні! Пришліть на місце спеціальних делегатів від керівництва УЦК! Нехай спеціальні кур'єри привезуть багато грошей, речей і т. п.!

Ще тепер можна врятувати нещасні жертви ляської голоти, оскільки евакуацію частково призупинено, а власне, розподілено на довший час.

Слава Україні!

Др. Л. Голейко — представник УЦК

Василь Верига. Дорогами Другої світової війни. — Торонто, 1981. — С. 229-230.

Документ 22

МАСАКРА У ЖАБЧІ

ПРОТОКОЛ 28 складено 27.IV. 1944 р. в УДК Грубешів.

Свідчення Костянтина Дідуха, 27 років, вчителя з села Сушів, гміна Потурин

Від Різдва Христового жодної ночі я не спав у хаті. Моєю спальнею були стодола, хлів або якась солома при стодолі. О 5 го­дині ранку я вискакував з лежбища і швидко летів у дім, задоволе­ний, що ніч пройшла спокійно. Невиспаний і втомлений ішов до праці. Траплялось інколи, що дрімав під час лекції, швидко проки­дався і далі працював з дітьми. Після закінчення уроків я був щас-


ливий — міг вільно і спокійно відпочити, навіть удома в ліжку. Щастя, що я міг спокійно посидіти у своїй хаті хоч би пополудні, тривало недовго.

Якогось дня о третій пополудні до мого помешкання прийшли дві невідомі особи зі зброєю в руках і запитали: «Чи тут мешкає український вчитель?»

На щастя, мене не було вдома, бо пішов до кравця, досить дале­ко від дому. А вони обійшли кілька хат і всюди питали про вчителя.

Коли після повернення я дізнався про гостей, мене охопив страх. Довго бачив перед собою двох чорних типів зі зброєю в ру­ках і жодним чином не міг звільнитись від них. Після цього відвідування я не міг знайти собі місця у власному домі. Я мешкав у всьому селі: в одній хаті їв сніданок, в іншій — обід і вечерю. Не хотів покинути школу, бо полюбив дітей і не хотів залишити їх без духовної опіки.

У таких важких умовах працював до 15 березня 1944 року. А того дня о 8 годині ранку побачив страшну картину в сусідньому селі, за 3 км від мене.

Село Жабче, гарне село, все перетворилося на полум'я, запале­не польськими бандитськими запалювальними кулями. Було чути гучні постріли з автоматичної зброї, які зливалися із зойками і криками людей. Незабаром до нашого села прибігли дуже налякані люди з Жабча. Вони не говорили, а тільки кричали переляканими голосами: «Втікайте, бо поляки палять, і стріля­ють у людей, і ріжуть ножами/» Я схопив малий саквояж, давно спакований, і рушив до сусіднього села. У тому селі було дуже ба­гато людей. У кожному домі по п'ять і навіть по вісім родин. Польська банда підходила все ближче до села, у якому зібралися люди із навколишніх сіл. Не було іншого виходу, як утікати в бік галицьких сіл. Великий табір людей з кіньми і піших вирушив ра- но-вранці у вівторок з Потурина в бік Галичини, на Урсинів. Дале­ко не доїхали, тільки до Віткова. Неподалік від Віткова є ліс. З то­го лісу вийшла велика добре озброєна банда і почала стріляти у людей, які йшли в бік Галичини.

Багато людей і коней було вбито. Велика паніка виникла серед людей. Люди кричали, плакали, розбіглись на всі чотири сторони. Дорогу встелили трупи людей і коней. Було багато важкопоране­


них, але бандити підходили до них і в жахливий спосіб убивали. А я знову мав велике щастя і якимось чудом пробрався до Угринова між живими і вбитими, між озброєними і неозброєними і там відпочив після таких страшних і прикрих переживань.

/-/ Костянтин Дідух

Грубешів, 27.IV. 1944 року

За відповідність з оригіналом (підпис нечіткий)

Василь Верига. Дорогами Другої світової війни. — Торонто, 1981. — Ć. 230-231.

Документ 23

ОБЛАВА У ПШЕВОДОВІ

Акт №1: Про польський терор у селі Пшеводів

ПРОТОКОЛ

27.111.1945 о 6 годині ВП і МО у кількості приблизно 200 осіб провели облаву в селі Пшеводів. Вранці з великою стріляниною і криками вбігли у село і почали пошуки. Чоловіків, які не змогли сховатись, забирали без огляду на вік і тримали під охороною біля Народного Дому. Після довгих пошуків знайшли криївку, у якій ховалися стрільці командира Чумака. Два стрільці прийняли бій приблизно з 50 бійцями ВП. Коли вони зрозуміли, що стрільців не візьмуть живими і не вб'ють кулями (бо ті мали зручну позицію), підпалили сусідні будинки. Розлючені бійці ВП почали стріляти у цивільне населення, ніби ненавмисно. Ніхто не намагався рятува­ти підпалені будинки, бо таких розстрілювали. Через це вогонь швидко поширювався, і протягом короткого часу згоріло 10 сто­дол, дві хати, 9 стаєнь і Народний Дім. Застрелених цивільних вкидали у вогонь, називаючи їх «бандерівцями». Від куль тоді за­гинуло 13 мешканців, це були: Козак Федір, 40 років, застрелений за те, що гасив власну хату; Захарчук Михайло — 35 років, вбито­го вкинули у вогонь; Сокіл Василь — 22 роки, кульгавий, вбитий


на дорозі до Белза за те, що не міг іти; Сенюк Іван — 38 років; Чор­ний Михайло — 4-річна дитина, поранений у голову, помер через дві години (постріл не був випадковим). Інші вбиті були так попа­лені, що їх пізнавали за залишками одягу: Тарасюк Максим — 67 років і його син Михайло — 16 років, Залівський Микола — 40 років, Мелех Фома — 42 роки, Гусар Микола — 36 років, Талант Василь — 17 років. Коли стрільці з підрозділу командира Ч[ума]ка побачили, що не мають виходу, самі застрелились, один з них жив ще приблизно 3 години.

Усіх затриманих немилосердно били, знущалися з них, поста­вили під мур обличчями до стіни і наказали тримати руки вгору. Якщо хтось цього не витримував, його немилосердно катували. Пізніше завели до болота і наказали лягги, а лежачих били чим могли: ланцюгами, кийками, прикладами гвинтівок. Як правило, всіх затриманих били по головах. Крім цього, у різний спосіб зну­щалися з людей. Наприклад, Іванойкові Федорові мастилом нама­лювали вуса і, сміючись, говорили: «Вже маємо самого Бандеру». Злочинці вигадували різні дурниці:«Я тобі дам Україну, ти буль- баху, к...ва ваша мати бандерівська, будете мати УкраїнуНа селі було багато побитих, майже кожен мешканець був побитий. Найбільше потерпіли: Зубко Петро — 27 років, Тарасюк Іван — 35 років, Ковальчук Володимир — 40 років, Райхер Карло — 57 років, Тарасюк Іван — 50 років, Костиречко Ярослав — 18 років. Усі вони від ніг до голови були чорні від побиття, найбільше били у го­лову. Під час акції цілковито пограбовано село. Солдати забирали все, що потрапляло в руки: бритви, помазки для гоління, мило, со­рочки, годинники, дзеркала, ножі, ложки, виделки, тарілки та інші речі. Найбільше крали одяг і взуття, наприклад, у Цьвеха Леська — кожух, куртку, черевики і спідницю; у Гетьманчука Андрія — три светри і дві пари черевиків; у Назара Григорія — куртку і пару че­ревиків. Не залишали також господарського інвентаря, коней, возів, свиней. Наприклад, у Калиновської Марії, 65-річної вдови, забрали коня і двох свиней вагою 70—80 кг; у Гетьманчука Макси­ма — коня і віз; в Остапа Антона — свиню, 100 кг. Пограбували та­кож місцевий млин, забрали 400 кг борошна і багато збіжжя.

До Белза забрали 9 осіб, з них двох звільнили (вони були з польської родини), а 7 вивезли до Грубешова. Через 14 місяців з


в'язниці у Замості повернулись Мазурок Максим, Залівський Гри-
горій, Луцьків Григорій, Гринюк Юрій, Сорока Іван (Луцький і
Залівський мають по 20 років, інші — середнього віку), і дотепер не
повернулися два: Мазурок Петро — ЗО років і другий чужий
(прізвища не знають) — приблизно 40 років, який загинув безвісти.

Акцію завершено о 3 годині по обіді.

Свідчив: (-) селянин Слухав: (-) Чумак

Archiwum Państwowe Lublin, UPA-Zachód, VI Okręg Wojskowy kryptonim
«Sian». — Teczka № 76. — S. 164.

Документ 24

КОРОЛЕВА ПОЛЬЩІ І ТУРКОВИЦЬКИЙ МОНАСТИР

У пам'яті українського народу Холмщини живе легенда про по­яву образу Матері Божої у Турковицях. Кажуть, що польський князь Владислав Опольчик після приєднання руських земель белзького князя Андрія постановив вивезти з Белза всі коштов­ності, залишені руськими князями, до свого замку в Ополі у Сілезії. Найціннішим скарбом була чудотворна ікона Матері Божої, на­мальована, згідно з переказами, святим євангелістом Лукою.

Цю ікону чудотворної сили, у якій князь переконався під час нападу татар на белзький замок, Владислав віз до Ополя. У Чер­вені князь затримався на пустій галявині у гаю (Турковицькому на Грубешівській землі). Після відпочинку хотів їхати далі. Але шість пар коней, які тягнули карету, не могли рушити з місця. Князь, побачивши велику Божу силу ікони (величезне світло­випромінювання), вирішив, що не повезе її до Ополя, а передасть до Ченстохова. Як тільки рушили, на місці їхньої зупинки з'явив­ся блиск. Це блищання привабило звідусіль багато людей. Туди приїхав на коні княжич-юнак. Коли кінь наближався до місця світіння, то ставав на коліна. (...) Княжич-юнак запропонував по­


будувати на цьому місці церкву. Народна легенда називає його на­щадком князя Данила. (...)

Блиск не зникав, поки не була збудована церква, а коли будівництво закінчили, у блищанні з'явилось на полотні зобра­ження Матері Божої1 (...)

Турковицький православний санктуарій, пов'язаний з культом православної ікони і святим джерельцем, напевно вже існував у XIV столітті. Це легенда. Але за всіма ознаками православний Тур­ковицький монастир закладено було правдоподібно перед XVII століттям. (...) Поголос про чудеса при іконі Турковицької Божої Матері продовжував зростати. Незабаром з'явилось кілька бо­гомільних людей, які там поселились і заклали чоловічий монас­тир після знищення татарами попереднього. У 1789 році монастир був закритий уніатським єпископом Максиміліаном Рилло.

Повторно Турковицький монастир було відкрито 5 (18) грудня 1902 року (як жіночий монастир). (...) Збудований новий монастир складався з шести дерев'яних і одного кам'яного будинків, а також церкви святих Валаамських чудотворців Сергія і Германа, яка мала служити монахиням і парафіяльній школі. Крім цього, був збудова­ний великий дерев'яний п'ятикутний храм, покритий бляхою. (...)

[Під час відпусту] в Турковицях збиралися тисячі (до 15000) паломників, туди ходили процесії з багатьох (до 20) парафій.

(...) У 1909 році в Турковицях було відкрито жіночу вчительсь­ку семінарію, сільськогосподарську школу, шпиталь, притулок. (...) Під час Першої світової війни у 1914 році (...) населення поки­нуло село, а частина православних монахинь виїхала, забравши із собою уславлену своїми ласками ікону (до Москви). (...) У Турко­вицях залишилась копія чудотворної ікони. (...)

[Володіння православної церкви були конфісковані на підставі декрету від 20.06.1919 року, польський уряд закрив храм, було розібрано церкву, побудовану в 1903 році, все інше перероб­лено на магазин і костел]. Польська влада віддала монастирські за­будови на потреби соціальної опіки. (...) Так постала Установа для

1 Копію назвали іконою Матері Божої Турковицької, оригінальна ікона Белзької Матері Божої насправді потрапила на Ясну Гору, де під назвою Матері Божої Ченстоховської — Королеви Польщі стала найбільшою святинею польсь­кого народу


воєнних сиріт, (...), у лютому 1919 року були запрошені сестри Служительки Найсвятішої Діви Марії. (...) [Розпочалася] систе­матична, важка, жертовна праця колективу сестер, які через кіль­ка років створили зразкову виховну установу, центр, який випромінював культуру і польськість. У 1924 році на допомогу сестрам прибув ще ксьондз Маріан Дембський, який виконував функцію капелана закладу і префекта у місцевій школі. Він був та­кож головою Товариства розвитку Східних Земель, яке патронува­ло ревіндикаційно-полонізаційну акцію. Саме через це обов'язки «навернення» виконував дуже завзято. (...)

У 1929 році в рамках першої акції ліквідації церков на Холм­щині у Турковицях було розібрано першу церкву. Оскільки вона була в доброму стані, матеріал з неї передали на будівництво шко­ли десь в околиці Крилова. (...)

[Новоутворені боївки «кракусів» безперестанно й у різний спосіб мучили українське населення]. Повторювалося закидання гноєм джерельця, з якого православні паломники пили воду. Під час процесії, у якій брав участь митрополит, «хтось» підпалив се­ло Переспу, яке знаходиться за Бугом. Процесія розсипалась. (...)

«Навернення» православних турківчан передувало знищенню діючої церковки (...) 15 липня 1937 року після обіду, коли численні паломники роз'їхались, поліція оточила цвинтар, а привезені з Грубешова робітники, яких місцеві називали «кракусами», за кілька годин розібрали дерев'яну церковку. (...) Рано навесні 1938 року (...) польські боївки посилили свою діяльність. Поча­лося з вибивання шибок в українських помешканнях. До акції підключилась місцева адміністративна влада. У квітні 1938 року, на Великдень, дійшло до загальної сповіді і святої католицької ко- мунії для православних. З Грубешова на цю урочистість приїхав підполковник Вітольд Еугеніуш Новіна-Савіцький з військовим оркестром. [Сестра Германа (Юзефа Романович) з Ордену Служи­тельок НМП так характеризувала тодішню ситуацію:]

«Прийшло розпорядження від державної влади з повіту, що всі православні мають прийняти римо-католицьку віру і святий Ве­ликдень будуть відзначати в єдиному костелі — католицькому. Православні ще мали одну дерев'яну церкву на своєму цвинтарі, біля якої мешкали дві сестри-монахині, час від часу приїжджав правое-


лавний священик і відправляв богослужіння. Коли з Грубешова приїхала поліція і за одну годину порубали церковку, для православ­них залишився лише розпач, і нам було жаль, бо це були змішані ро­дини, польські і руські, всі жили у згоді. Влада з гміни, керівник шко­ли Константинович і наш ксьондз-капелан промовляли до правос­лавних, що прийшло розпорядження від влади, що повинна бути од­на католицька віра. На завершення досить гостро говорив керівник Константинович: а хто не підпорядкується, той буде покараний і виселений з Турковиць! З помстою, добре запам'яталися ці слова! Ксьондз-капелан Домбський нагадував православним: «Ви походите з уніатських родин. Ваші прадіди належали до римо-католицької церкви. Силою і могутністю їх змусили перейти у православ'я. Самі ваші прізвища свідчать про те — Подляський, Домбровський і так далі. І цей хрест на вашому цвинтарі — то документ мученицької смерті ваших батьків».

У квітні 1938року почалася сповідь православних. На допомогу приїхали ксьондзи з Грубешова і Сагриня. Було видно, що дехто приймав сакрамент тільки через примус, а внутрішній протест, ненависть відбивалися на сумному обличчі. У селі повстала нена­висть. Вночі одні одним вибивали шибки, у полі чинили шкоду. З повіту прийшло розпорядження, що на території Закладу буде спільно відзначатися свячене яйце. На цей день прислали свіже пе­чиво, яйця. На спортивному майданчику у два ряди встановили прибрані святкові столи. Зійшлися люди зі всього села, більше з цікавості, ніж з відданості. Сумні обличчя православних робили святковий настрій швидше похоронним. Мало хто з православних сів до столу чи висловив побажання, ділячись святочним яйцем. Ми прагнули якнайшвидше завершити цю похоронну церемонію».

1 травня 1939 року єпископ Фульман відвідував у Турковицях римо-католицьку парафію. Закладено було також цвинтар для по­хоронів. Подібна доля очікувала сусідні села. Церкви перетворюва­ли у костели, як у Мірчі, або руйнували, як у Малкові, Крилові, Ши- ховицях, Пригорілому, Чомові... Долю людей розділили ікони...

Незабаром вибухнула Друга світова війна. Німецька влада з Грубешова у 1940 році наказала віддати населенню православну церкву, яку захопили католики. Це розпорядження стосувалося й будинку школи, де оселилися православний священик і кілька мо­


нахинь. Решту монастирських забудов займали сестри Служитель­ки НМП, які опікувались Закладом. Саме цей Заклад став польсь­ким конспіративним осередком. Він становив пункт збору, з якого вирушали на різні акції бійці АК. Польсько-український конфлікт у цьому районі набирав сили. Множаться безвідповідальні, трагічні акції з обох боків. Ліквідація весною 1943 року старих українських війтів, проведена Кедивом Грубешівського округу, викликала хви­лю помсти. Взаємна різанина набирала сили. Коли кордон на Бузі зайняли підрозділи СС «Галичина», командування АК наказує ева­куювати польське населення у Красниставське і залишити за со­бою спалену землю. Від травня 1943 до травня 1944 року знищено на Холмщині 52 українських села. Пожежа охопила також Турко- виці. Головною метою була сусідня Сагринь. Як згадує один з учас­ників «акції», у Сагрині «живої душі не залишилося». Спалено 260 господарств, вбито приблизно 700 українців — чоловіків, жінок і дітей. З Турковиць польські господарі (попереджені АК) евакуюва­лися кількома днями раніше, щоб не викликати тривоги серед ук­раїнців. Турковиці були повністю спалені. Залишилися тільки дві хати. Частині населення вдалося втекти до віддаленого за кілометр Закладу, чию нейтральність поважали УПА і АК. Протягом усього періоду війни у ньому перебували 300 дітей-сиріт, у тому числі єврейських.

Весною 1945 року (...) українське населення було змушене за­лишити свою рідну землю — його репатріювали до СРСР. Виїхали також православні монахині. У 1950 році Заклад було націоналізо­вано, і через рік з Турковиць виїхали монахині Служительки НМП. Заклад, як Державний будинок дитини, існував ще кілька років. На його місці невдовзі було створено рільничу школу.

Dariusz Stankiewicz. Turkowickie sanktuarium // Tygodnik Podlaski. — 21.V.1989.-№5.

У 1981 році настоятель православної парафії у Грубешові свя­щеник Григорій Остапкович отримав з Аргентини лист від архієпископа Афанасія, який працював у Турковицькій парафії пе­ред 1918 роком. Архієпископ запитував, чи у Турковицях є сліди православ'я та ікона Матері Божої. Священик поїхав до Турковиць


і застав дерев'яну каплицю, у якій «люди» задовольняли свої фізіологічні потреби. Священик Остапкович поінформував про свої спостереження любельського декана, священика Василя Ро- щенка. Разом вони відвідали Турковиці. Знайшли велику темну ікону. Священик-декан не мав сумнівів, що це є копія Матері Бо­жої Турковицької, але невдало відреставрована. (...)

На доручення митрополита Василія ікону Матері Божої перевез­ли до Варшави і там зняли пізніші нашарування. Після консервації вона ще певний час була у Варшавській митрополичій кафедрі. (...)

Після перевезення Турковицької ікони до Варшави римо-като- лицьке духовенство наказало розібрати дерев'яну каплицю у Тур- ковицях і перенести її до ближнього села Жерніки, а після ремон­ту перепризначити її на костел.

Митрополит Василій особисто передав Турковицьку Матір Бо­жу ближче до Турковиць — до церкви у Томашові Любельському. (...) А в 1989 році до настоятеля у Томашові прийшла католицька де­легація і почала вимагати Турковицьку ікону. Справа залежала від католицького Любельського єпископа Болеслава Піляка, який, од­нак, заявив: «Якщо православні вважають Матір Божу Турковицьку за свою велику святиню і якщо вона знайшла своє місце у церкві у То­машові, то нехай там залишиться назавжди».

На жаль, екуменізм католицького єпископа не дійшов до То- машова, у якому була групка релігійних фанатиків, готових на все. Ікону треба було рятувати. Єпископ Абель вирішив перевезти її до монастиря святого Онуфрія у Яблечній під опіку тамтешніх мо­нахів і семінарської молоді.

[Кількома роками раніше звідти вкрали ікону святого Онуфрія — патрона того самого монастиря... Злодія не знайшли... Внаслідок труднощів, невміння чи браку бажання — хто знає? Чи можна бути певним щодо долі Турковицької ікони?]

Св. Василій Рощенко. Турковицька Божа Мати // Церковний Кален­дар. - Санок, 1991. - С. 149-157.

Від автора:

Історія Турковиць аж просить коментарів. Вона показує ме­ханізм формування польсько-українських конфліктів XX століття,


сконденсований у сентенції: «Процес розквіту Турковицького санк- тпуарія, як і самої святині,... до кінця знищила польська окупація». Це страшне, проте обґрунтоване звинувачення стосовно христи­янського народу, що вихваляється релігійною толерантністю. На жаль, брехня такого типу, як і просто бандитська сваволя високих урядників, які грабували за допомогою декретів церковне майно, і громадян, що руйнували храми, відрізняючись від загалу тільки національністю і віросповіданням, створювали деструктивний вплив на характер молодого покоління, виховували у ньому почут­тя вищості, нетолерантності, легковаження правом, ідеологію войовничого націоналізму. Тобто якості, які асоціювались у цього покоління з поняттям великого патріотизму.

Покоління з так сформованим світоглядом увійшло незабаром у життя з вірою у вищість права кулака, автомата і гранати, з пере­конанням про необхідність етнічної чистки Східних Країв, а передусім Закерзоння. «Патріотичні» тенденції підігрівали накази про «утруднення життя» українцям. І загорілися села, озвалась зброя, виросли братські могили. У Завадці Мороховській поховано 96 осіб, у Дубні — 90, Лазах — 100, Малковицях — 165, Старому і Но­вому Люблінці — 540, Верховинах — 198, Горайцу — 260, Павлокомі — 365, Бахові й Березці — 465, Сагрині — 500 або 800, Піскоровицях — 900, Цеплицях — понад 1000, не кажучи вже про менші поховання.

Збиранням цих даних ніхто спеціально не займався. Перелік со­тень беззахисних цивільних людей, постріляних і спалених живцем у тому чи іншому селі, дає підстави припускати, що якби оголосити звернення чи конкурс на спогади української сторони, як це зробив Осередок воїнів АКі споріднені польські інституції, то хто знає, чи не виявилось би, що замовчувані злочини польських націоналістів (і ко­муністів) на Закерзонні в цілому не поступаються за чисельністю перед злочинами українських націоналістів на Волині.

Підкреслюємо: за чисельністю. Бо щодо пограбування польська сторона — партизани і цивільне населення, були поза конкуренцією. На пограбування українського майна з'їжджалося по 200—300 і 600 возів (документ 84), у цій справі був надісланий рапорт Хрущову (документ 80), представник України просив прем'єра Польщі про застосування заходів «для боротьби з грабіжниками і бандитами», які переслідували українське населення (документ 77) — у польських


публікаціях подібних скарг на українську сторону не знаходимо. Бо ж дії обох сторін були спричинені різними вихідними ситуаціями.

УПА мордувала поляків на Волині й у Галичині не для грабунків, а тільки тому, що вони стали на перешкоді реалізації головної мети українського народу — отримання незалежності на всіх батьківсь­ких землях; по-друге, що спричинили винищення українського насе­лення у його власному домі. Поляків ввічливо попереджали, що як не­бажані особи вони мусять під загрозою смерті залишити українсь­ку землю. Вбивали лише після завершення визначеного терміну: По­ляки називали це бандитизмом.

Польську позицію розкривають наведені документи.

Грабували і мордували українців Закерзоння всі без винятку партизанські підрозділи, що складалися з людей, вихованих на безправ'ї міжвоєнної Польщі, на грабунках під прикриттям пра­ва (державних декретів) «маєтків і поселень, які становили влас­ність православного духовенства», на руйнуванні й грабуванні храмів, на зневажливому ставленні до людей «другої категорії». Ці чинники впливали на традицію цілого покоління поляків на не- польських етнічних землях:. Решту зробили ліс, воєнне озвіріння, вказівки еміграційної влади, яка мріяла не тільки про безоглядну чистку українського Закерзоння, але й про ліквідацію українців на території всієї Західної України. Під цим планом підписувались і лісова братія, і державна влада комуністичної Польщі, висилаю­чи військо на ліквідацію «банд УПА». Це «Людове» Військо Польське (34-й полк піхоти) розстрілювало серед білого дня у За- вадці Мороховській цивільне українське населення, старих людей, жінок і дітей.

І це вже польський бандитизм, який виростав на ґрунті ук­раїнських Турковиць.

Здавалось би, що то — давня справа, не варта спогадів, безславна сторінка історії, що є важливіші проблеми. Очевидно. Легше, одначе, людину здеморалізувати, ніж ушляхетнити. Проблемою є, чи вбивця і воєнний грабіжник зможе виховати світле потомство. А якщо таких «вихователів» зберемо тисячі, то проблема заслуговуватиме на ува­гу, застереження, ставлення до неї як до суспільного явища.

Бо якщо нині дегенерати палять церкви (Грабарка, 1990), ни­щать цвинтарі (Раколупи на Холмщині, Лосинець у Замойському,


1993) і простягають руки до Матері Божої у монастирі, то мимо-
волі виникає настирливе запитання: у якій країні живемо?

Документ 25

КРЕМЛІВСЬКЕ ВИЗВОЛЕННЯ

«Українська Головна Визвольна Рада намагається дійти до порозуміння і мирного співіснування зі всіма сусідами Ук­раїни на засаді взаємного визнання прав на власну державу на етнічних територіях кожного народу».

(Витяг з Політичної Декларації УГВР від черв­ня 1944 р., ст. III, 6. - С. 5).

ПОЛЯКИ - ОДВІЧНІ ЗАХІДНІ СУСІДИ!

Спільна недоля об'єднує наші народи. Московський і німець- ко-австрійський імперіалізми не раз протягом століть нападали вже на наші народи.

Однакова доля чекала на нас також на початку нинішньої імперіалістичної війни. Польща і Україна стали ареною довгої і страшної за наслідками війни. Як німецький, так і більшовицький імперіалізми відразу розпочали нищення обох народів. А тепер кровожерливий кремлівський імперіалізм заливає кров'ю і плюнд­рує наші і ваші землі, утискає обидва народи тяжким більшовиць­ким ярмом.

І саме тепер, коли наближається до кінця імперіалістична війна, коли виразно вимальовується англійсько-більшовицький конфлікт, коли ідеєю національно-визвольної революції живуть усі поневолені народи, коли невідворотним і близьким є падіння в'язниці народів — СРСР, частина польського суспільства, особли­во з польсько-українського прикордоння, яка не усвідомлює зна­чення нинішнього моменту, запряжена до імперіалістичної колісниці Кремля, накидає петлю на власний народ і нам, ук­раїнцям, не дає жити.


Де політичний розум тупоголових польських політиків, вірних прислужників кровожерливого Кремля? їхня політична неграмотність, а особливо нічим не обґрунтована ненависть до ук­раїнського народу, мають непередбачувані наслідки, а в майбут­ньому можуть призвести до катастрофічних наслідків.

В епохальний період вони зв'язали долю свого народу з тими, хто масово нищив і нищить польський народ, чиї руки не висохли від крові невинних жертв Катині, «Бригідок», «Замарстинова», «Лонць- кого» та інших в'язниць і далеких таборів, переповнених поляками у червні 1941 року, у яких тоді (червень і липень 1941 року) знищено десятки тисяч невинного українського і польського населення. Слу­жити катам свого народу і після того всього вихваляти їх можуть тільки зрадники, яких народ повинен соромитися, бо ніхто не сумнівається, що ці злочини були справою кремлівських катів.

Поляки! Вдивіться у недавнє минуле. Згадайте більшовиць­ку окупацію 1939—1941рр. частини польської держави, пам'ятну зиму 1940 року, коли у вагонах для худоби при більш ніж 20-гра- дусному морозі було масово вивезено поляків до Сибіру, Казахста­ну та інших таборів Радянського Союзу. І хто, якщо не сучасні ваші «визволителі», має на своєму чорному сумлінні тисячі дітей, матерів і старих людей, які замерзли по дорозі у вагонах, десятки тисяч здорових і сильних людей, які сконали пізніше від голоду і нелюдської праці в далеких пустелях Казахстану і Сибіру.

І хто, якщо не «визволителі», ліквідував пізніше генерала Сікорського, який намагався визволити всіх поляків із в'язниць і таборів СРСР, досконало знав умови життя в'язнів Казахстану, не міг вибачити більшовикам Катині. Запитайте наочних свідків, нечисленних, яким удалося повернутися. Зі сльозами на очах вони розкажуть вам про звірячі облави, багатомісячні переїзди на місце «перевиховання», про «щасливе заможне життя під сонцем сталінської конституції». Запитайте, кого туди висилали. Маг­натів? Шляхту? Чи селян і дрібну інтелігенцію?

Незважаючи на це, зграя зрадників польського народу вірно служить Москві. З допомогою цих «поляків» НКВД робить обла­ви на польські села, гонить польську молодь, щоб вона гинула на фронтах за повне уярмлення свого народу, за імперіалістичні інте­реси Кремля.


Поляки! Придивіться ближче до діяльності міліції «громадської», до окремих чиновників адміністрації. Побачите знущання з українсь­кого населення, безкарне пограбування наших сіл, арешти і нелюдські тортури, тісну співпрацю з НКВД, яка набирає жахливих форм.

Українське суспільство з величезним терпінням витримувало напади розбещеної польської міліції, обмежуючись пасивною са­мообороною. Але ці люди приймають нашу терплячість за нашу слабкість, провокують нас до відплатних акцій, до зайвого проли­ванняkj ові. Цим користується наш спільний ворог. Тому звер­таємося ще до тих поляків, яким дорога доля польського народу, — напоумте їх, бо не знають що творять.

Нехай негайно припинять усі антиукраїнські акції. Нехай пе­рестануть вислужуватись перед злочинним НКВД. Нехай тверезо поглянуть на сучасну політичну дійсність. Нехай послухають го­лос польського народу, який за цей короткий час більшовицької окупації зміг розшифрувати майже всі замасковані рухи кремлівських імперіалістів.

Поляки! Ваші народні маси скажуть вам, чи бажають вони собі цього «раю і щастя», що їх принесли їм зі своїм «визволен­ням» володарі Кремля. Народ вам скаже, якої Польщі він прагне.

Поляки! Таку Україну, як тепер ваша Польща, ми вже маємо впродовж 26 років. Ми теж мали видатних комуністів, але запи­таймо нашого українського царя: де вони є тепер?

Українським селянам також під час революції роздавали поміщицьку і церковну землю у власність. Але запитайте наших «щасливих і заможних» колгоспників: скільки вони тепер її ма­ють? Стільки, що й халупи нема де збудувати. Гірше, ніж на пан­щині, уярмили більшовики наше селянство.

Отже, зважте, щоб Вас колись не проклинали Ваші власні діти, як ми закидаємо нашим батькам, що на власних плечах підняли цю кровожерливу прокляту владу.

Наближається кінець тієї імперіалістичної війни, а одночасно все більше визрівають революційні повстанські рухи в усіх країнах під більшовицькою окупацією. Палахкотять повстаннями вся Україна, Кавказ і Білорусь, Балкани і прибалтійські країни, та­кож польський народ виходить на спільний антибільшовицький фронт. Цей фронт з кожним днем стає все міцнішим.


Недалеко вже час, коли кожний народ буде жити самостійним державним життям на своїй власній землі.

Хай живуть злагода, порозуміння і співпраця, також з польсь­ким народом, у спільній боротьбі з московським імперіалізмом. Свободу народам і людині! За самостійні держави всіх поневолених народів:

УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ (УПА)

Лютий 1945 р.

Archiwum Ь. KCKP(b)U. — F. 1. — Ор. 23. - Spr. 1471. - Ark 62-64.

Документ 26

ДО ПОЛЯКІВ З ВАРЕНЖА

Свободу народам! Свободу людині! Смерть тиранії!

ДО ПОЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ВАРЕНЖА

Після довгих роздумів місцеве командування УПА постанови­ло спалити містечко і село Варенж. Тривалий час ця місцевість бу­ла осередком концентрації загонів безпеки, штурмовиків і міліції, базою вилазок Війська Польського і НКВД. Там теж збирались інформатори і конфіденти з усієї території для виконання іудиних завдань.

У Варенжі катували і вбивали українців і поляків. Усі знали, які звірства і вбивства населення чинили польські садисти зі служби безпеки. Свідком тому є в'язниця біля костелу у Варенжі, де стіни і фундамент залиті кров'ю невинних людей. Це там до нес­тями били українців, ламали їм руки і ноги, виривали шматки тіла і нігті, кололи шпильками. У цій в'язниці палили гас і бензин на грудях жертв, вливали нафту в ніс і т. ін. Таким експериментам піддавали старих людей, дітей і вагітних жінок. Там, нарешті, звірі з безпеки, бо тільки так їх можна назвати, кидались, як розбещені


самці, на дівчат і молодих жінок, зривали одяг і з диким вереском ґвалтували, заражаючи їх венеричними хворобами.

Це відбувається у XX столітті, в період розквіту християнської культури, цивілізації і моральності.

Це діється у Варенжі й Грубешеві у той час, коли Грубешівський староста, п. Глембський, у присутності своїх чиновників розказує, що Військо Польське не заарештовує, не грабує і не краде, що охо­рона під час слідства дотримується культурних форм і керується за­садами справедливості. Подібну байку про справжню демократію, рівність і справедливість розказують нині польські комуністи у пресі й на засіданнях уряду. Вони переконують поляків-емігрантів, щоб верталися з еміграції до Польщі, бо тут на них чекає щастя, за­суджують фашистські злочини останньої війни, а насправді самі продовжують ганебну гітлерівсько-фашистську роботу.

Світ вже розібрався у більшовицькій політиці, розшифрував та­кож діяльність польських комуністів, які виконують завдання Сталіна і його уряду, тому їм не допоможе їхня облудна пропаганда.

Підрозділи УПА мусили знищити Варенж, гніздо гнилизни і безправ'я. При цьому постраждало польське цивільне населення, якому дуже співчуваємо. Але воно мусить зрозуміти, що у бо­ротьбі часто страждають невинні. Наше командування зробило все, що могло, для охорони населення, а відповідальність за не­винні жертви падає на тих, хто спричинив багато нещастя і біди на цій території і посварив українців з поляками. Вони й далі ведуть цю діяльність, щоб знищити дружбу братніх поневолених народів, польського і українського, та перешкодити обом народам побуду­вати незалежні держави.

Отже, нехай Варенж стане уроком і пересторогою для тих, хто хоче знищити українців. Повстанці боролись і будуть боротися за свої національні інтереси, суворе життя їх не зламає. А лише до­дасть витривалості для продовження боротьби за свободу

Місцеве командування УПА Місце постою, жовтень 1946 р.

Archiwum Państwowe Lublin, UPA-Zachód, VI Okręg Wojskowy kryptonim «Sian». - Teczka № 85. - S. 207.


Документ 27

МОЛОДЬ - НАЙБІЛЬШИЙ ВОРОГ

Лист Емілії Шумади до Головної комісії з розслідування злочинів

проти польського народу в Катовіцах про вбивства УБ в Гру-

бешівському повіті.

Великий Заброст, 30.ХІІ.1992 р.

Головна комісія з розслідування злочинів проти польського народу в Катовіцах

У кінці травня чи на початку червня 1947 року була у повітово­му управлінні безпеки в Томатові Любельському. Проходячи че­рез подвір'я, я бачила, як солдати з військового вантажного авто­мобіля скидали на землю тіла молодих хлопців. Придивившись до цієї жахливої картини з відстані 5—7 метрів, була ошелешена від враження. Там було приблизно 20 трупів. Вбиті були у цивільно­му одязі, на вигляд їм було від 16 до 23 років. Тіла укладали ряд­ком на соломі, а потім зносили до дерев'яного сараю.

До солдатів, які носили тіла, прийшло два нових. Почула фраг­мент розмови:

  • Звідки привезли цих українців?

  • З Грубешева.

Стало зрозуміло, що убивці замордували без суду випадково зустрінутих хлопців. Такі випадки траплялись у нас часто.

Наприклад, на початку 1947 року солдати Людового Війська Польського затримали молодого українця з села Журавці То- машів-Любельського повіту і на очах усього села жорстоко знуща­лися з нього протягом кількох годин на подвір'ї мого сусіда у Руді Журавецькій Томашів-Любельського повіту. За наказом команди­ра солдат добив пострілом з карабіна закривавлену і майже неру­хому жертву. Вбитого називали Логвин Пятночко. Цей акт без­прав'я відбувся у садибі Максима Стасюка, який на той час вже не жив, бо весною 1946 року був застрелений на порозі власного до­му солдатами ЛВП, які крали коня.


Українець з околиць Махнова, Чорнобай, повертаючись у червні 1947 року з правління гміни у Любичі Крулевському, зустрів солдатів ЛВП на дорозі біля Руди Журавецької. Солдати жорстоко його катували, хоча не було жодного сумніву, що ця лю­дина ні в чому не винна. Від невідворотної смерті його врятував мій чоловік, який несподівано з'явився на дорозі. «Хлопці, маємо другого українця!» — і солдати кинулись до нового об'єкта зацікав­лення, залишивши попередню жертву. Чоловіка врятував інший збіг обставин, але донині не знаю, чи покатований і з синцями, зі зламаною рукою пан Чорнобай далеко і надовго пройшов у своєму житті.

Зазначені матеріали передаю шановній Комісії, щоб сприяти виявленню тих, хто тупо і безкарно чинив злочини проти ук­раїнського населення.

Емілія Шумада

Власні матеріали

Документ 28

ЛАСКІВ І САГРИНЬ

Я народилась у 1920 році в селі Ласків Грубешівського повіту.
(...) Це спокійне, невелике село, яке налічувало лише 110 хат. (...)
[У тридцятих роках] ми ставили різні п'єси, на яких завжди було
повно людей і обов'язково представник влади, поліцейський, щоб
не сталось нічого неочікуваного. Навколо мешкали польські посе-
ленці, що приїхали з центральної Польщі й оселилися на розпар-
цельованій панській землі, яку українським селянам не дозволяли
купувати. (...) З поляками українці жили у дружбі й згоді, спільно
відзначали польські й українські свята, діти разом бавились, ходи-
ли до школи. Правда, до польської, але так було недовго.

Десь у 1936—1937 роках на нас, православних, почали тисну-
ти, щоб ми переходили у католицизм. Організовані були так звані
«кракуси», які ночами нападали на українські села, били шибки,


вливали гас до борошна. 3 перин і подушок випускали за вітром пір'я. Нарешті у 1938 році приїхали дві вантажівки з людьми, бен­зиновими пилками, баграми і сокирами. Порізали стіни церкви і розвалили її. Кожного, хто захищав храм, били прикладами.

Восени 1943 року, вже при німцях, у селі було вибрано довіре­ну особу — українця Петра Бориса. Це була освічена і розсудлива людина. Польські бандити вистежили його і вбили. Дещо пізніше красива дочка псаломщика їхала велосипедом до Крилова. Поля­ки схопили її по дорозі, зґвалтували і вбили.

Пізніше до Крилова їхала Тетяна Міщук з дочкою Любою Жу- равською, бандити затримали їх. На пошуки пішло з села багато людей, знайшли нещасних у кущах. Тіла були спотворені: очі ви­колоті, вуха, носи і груди обрізані, руки повикручувані, пальці ви­ламані. Це було десь у грудні, вже впав товстий сніг. А в 1944 році, серед білого дня, велика банда поляків оточила село і підпалила його факелами і запалювальними набоями. Солом'яні стріхи за­горілися швидко. Люди почали втікати, ховатись — нічого не допо­могло. Кулі наздоганяли їх всюди. Коли знаходили схованих в ямі чи льоху, то вкидали запалену солому і димом душили людей.

У селі була родина Михайла Сегели, що складалася з 8 осіб. Під час погрому бандити вбили всіх, відрубали голови і поклали біля ями, з якої перед цим виволокли жертви. У такий спосіб вби­ли дві третини села. Хати спалили, стирчали лише комини. Того самого дня, 10 січня 1944 року, така доля спіткала села Шиховиці й Сагринь. Це були великі села, приблизно по 400 хат кожне. (...) У цей час моя родина мешкала тимчасово в Сагрині, маючи надію, що тут буде безпечніше. О 4 годині ранку від запалювальних куль охопило вогнем солом'яні стріхи. Люди почали втікати у поле і до лісу, де хотіли сховатись, але звідти почулися постріли автоматів, які кинули людей на землю. Після кількох годин бандити рушили стрілецьким ланцюгом через поле і добили поранених. Наближа­лись до нас. Ми лежали на дні: мій батько, маленька дочка і я. Ко­ли підійшли ближче, батько, як птах, що відвертає увагу ворога від свого гнізда, встав і пішов їм назустріч. Вони перевірили його до­кументи, а коли побачили, що у посвідченні особи була записана українська національність, вистрілили просто в голову розривною кулею. Підійшли до нас і запитали, хто ми такі. Я відповіла, що


полька. Вимагали документа. Почала просити і сказала, що доку­мента залишила вдома. Один з них сказав: «Вбий хамку», а другий: «Нехай живе...» і вже до мене: «Іди і пам'ятай, що поляк тобі пода­рував життя». І так залишилася з дочкою, жива серед мертвих, на березневому чорному полі. Таке було життя православних ук­раїнців на нашій батьківській Холмщині.

У Сагрині загинуло тоді багато людей. Серед них — старі лю­ди, жінки і діти. Маленьких брали за ніжки і розбивали голівку об дерева, а інших живцем вкидали у вогонь.

Коли я прийшла назавтра, щоб поховати батька у землі, щоб пси не порозтягували, вбиті люди лежали як снопи. В одному сад­ку було так густо, що аж злякалася. Скільки вас тут є? Почала ра­хувати і налічила 18 осіб! А на дорозі перед садком лежали ще дві людини. Я знала їх. Це було подружжя Притул. Між ними лежало двотижневе немовля. Голісіньке. І для нього бандит не пожалів кулі — посередині чола було видно малесенький отвір.

Скільки людей вбито у Сагрині — важко порахувати. У цей час в селі було багато селян з околиць, які на ніч втікали в Саг­ринь з надією на порятунок. Оцінюється, що загинуло приблизно 800 людей.

Тепер на місці спаленого села поляки на честь бандитів вста­новили так званий пагорб слави. Тільки не знаю, за що вони боро­лися з мирним, безневинним народом, з немовлятами, жінками, старими.

Тепер ми живемо на Волині. Тут також була боротьба право­славних українців з поляками. Місця, де вбито польське населен­ня, поляки згадують і будують пам'ятники. В ім'я справедливості ми, холмщани, колишні жителі сіл, які були стерті польськими бандами з поверхні землі, вимагаємо, щоб на місці наших сіл, а їх сотні, стали пам'ятники. Хочемо впорядкувати цвинтарі, віднови­ти на могилах хрести, які знищили поляки. Хочемо, щоб було вид­но, де лежать жертви польського терору.

Надія Мельник

Archiwum Ukraińskie, Warszawa, sygn. 769/92, wycinek z «Moloda Wołyń» (Łuck. - 1992. - 29 maja).


Документ 29

ПРОМОВИСТІ ФРАГМЕНТИ

Клюковсъкий Зигмунт. Щоденник років окупації. — Люблін, 1959.

С. 115:10.У.1940. Від нас виїхали жандарми і німецька поліція. Наразі залишився лише постерунок польської поліції.

С. 242: 7.1.1942. Вчора увечері в Суловці вбито командира Польської поліції («гранатової») з Сулова, а Юзефа Сюда, діль­ничного Францішека Льшевського поранено в ногу. Вбивця — відомий бандит Матвей. Приїхали німецькі жандарми, (...) спали­ли у Суловці один дім, а два повністю зруйнували.

С. 145: 12 серпня 1942. Під вечір зайшов до мене священик- канонік Цеслицький. (...) Його привела до мене справа ко­лишньої церкви у ГЦебжешині1. Це досить цікава історія, але, щоб її викласти, треба трохи повернутись назад. У ГЦебжешині існує колишній греко-католицький костел, збудований у XVI столітті. Після скасування унії в шістдесятих роках мину­лого століття (XIX ст. —Пер.) цей костел перероблено у пра­вославну церкву. Під час великої війни після відходу росіян церква збезлюдніла і, цілком занедбана, зазнавала дедалі біль­шого знищення. На початку 1938 року, коли стали модними бо­ротьба з православ'ям і насильне розповсюдження католицизму (чим на території Замойщини віддано керував командир III дивізії генерал Ольбрихт), група осіб із ксьондзом Цеслиць- ким та інженером Валігурою на чолі одного дня власними сила­ми взялася демонтувати дах колишньої церкви. Дізнавшись про

1 ЩЕБЖЕШИН. Греко-католицька церква: кам'яна, збудована у 1560 році, ремонтована у 1832, 1868, 1976, 1932—1953; нині склад ГС. На тому місці була православна мурована церква з 1184 року; зруйнована у міжвоєнний період в рамках ревіндикаційної акції польської влади у 1938 році. Це була найдавніша мурована церква на польських землях. Щебжешин належав до Галицько-Во- линського князівства, у 1352 році в акті короля Казимира Великого згадується як «руське місто», від 1366 року належить Польщі.Andrzej Saładiak. Pamiątki і zabyt­ki kultury ukraińskiej w Polsce. — Warszawa, 1993. — S. 313.


це, я був обурений, бо таке нищення будівлі XVI століття вва­жав явною сваволею і безправ'ям. Моє звернення до старости нічого не дало.

Отже, я зателефонував до регента Російського, як голови Краєзнавчого товариства у Замості. Він відразу повідомив Товари­ство охорони пам'яток у Варшаві. Це привело до того, що після ба­гатьох конфліктів через кілька тижнів подальше руйнування церк­ви було остаточно припинене. Руїни будівлі мали законсервувати якимось сучасним методом у такому стані, у якому вона перебува­ла на даний час. Це консервування залишилося лише пустим про­ектом.

Отож, учора зранку з'явився у священика Цеслицького якийсь пан, який відрекомендувався представником групи пра­вославних громадян повіту і, заявивши, що він добре й детально поінформований про справу руйнування церкви, про ініціативу католицьких ксьондзів, про використання бляхи на покриття нового парафіяльного дому в Щебжешині, а інших матеріалів на костелик у Творичеві й т. ін., у зовсім ввічливій і витриманій, а одночасно категоричній формі почав вимагати від священика доведення церкви до первинного стану коштом ініціаторів руй­нування. Очевидно, що священик-каноник був збентежений і прийшов до мене за конкретними історичними даними, що сто­суються цієї колишньої церкви.

* * *

Jerzy Markiewicz. Partyzancki kraj. Zamojszczyzna 1.1.1944 — 15. VI.1944. - Lublin, 1980.

C. 74: На початку 1944 року майор «Каліна» (Едвард Марке­вич — керівник інспекції Замойської АК) видав усім ор­ганізаційним осередкам і підрозділам АК Замойської інспекції на­каз налагодити співпрацю і надати допомогу підрозділам радянсь­ких партизанів, які прибули на територію Замойщини. Для підтримування постійного зв'язку і співпраці з підполковником Вершигорою і його штабом був призначений капітан Януш Пру- шановський, псевдонім «Вацлав», — заступник командира 9-го полку піхоти ім. Замойської землі. Він сконтактувався з підпол-


ковником Петром Вершигорою вже 12 лютого у селі Боровець, бу­ло визначено принципи взаємодії.

С. 145: Радянські рейдові підрозділи після вступу в Замойщи- ну негайно увійшли в контакт і тісну взаємодію з польським рухом опору.

С. 146: На основі аналізу ситуації, проведеного командуван­ням АК і БХ Грубешівського округу, було прийнято принципові рішення, спрямовані на знищення Сагринського, Шиховицького, Вербковецького, Берестянського і Угринівського кущів та жител кущів у Шиховицях, Ласкові й Бересті, як і на повну евакуацію польського населення з району «Південь». Концепція нападів на названі кущі не була прийнята одностайно. Її протягував перш за все командир Грубешівського округу АК «Кораб», присланий КГ АК (Головним Командуванням Армії Крайової. —Пер.). Чинило опір цій концепції командування Грубешівського округу БХ. На жаль, «Кораб» презентував лише військовий аспект проблеми. На­томість керівництво «Роха», оцінюючи ситуацію, враховувало національні особливості й політичні наслідки.

С. 268: Звіт командування Грубешівського округу БХ коман­дуванню Любельського округу від 29.04.44: «Інспірована окупан­том національна боротьба на терені округу №5 принесла польській стороні цілковитий програш. Досягнутий результат — повне знесення з поверхні землі гмін: Долгобичів, Крилів, Ментки і майже повне: Меняни, Вербковиці, Молодятичі. Коли врахувати виселені минулого року гміни Білополе, Дубенка, Грабовець, Мянчин, то побачимо, що на даний час ця територія повністю втрачена для польської справи. Не охоплені ще жодною більшою акцією дві гміни: Городло й Монятичі, і то завдяки, го­ловним чином, тамтешнім війтам, українцям, які з небезпекою для себе не допустили жодних конфліктів. Тільки в цих двох гмінах польське населення у більшості ще існує, так само як і на території виселених гмін, де минулорічні непорозуміння зникли внаслідок цього нового жаху. Цей сумний стан справ слід припи­сати не тільки лицемірній інспірації окупанта і ненависті та вар­варству українців, як це повсюдно вважається, але й цілком по­милковій тактиці, яку застосовують у цій боротьбі польські військові чинники».


Czesław Madajczyk. Zamojszczyzna — Sonderlaboratorium SS: Zbiór doku­mentów polskich i niemieckich z okresu okupacji hitlerowskiej. — Warszawa, 1977. - Т. II

C. 223:

1943, вересень 28, Краків

Запис голови Головного українського комітету В. Кубійовича про ситуацію українського населення у Любельському дистрикті

Останнім часом серед польського населення значно посили­лись антиукраїнські настрої, а саме через евакуацію поляків з Во­лині. Евакуйовані поляки були з маніфестацією зустрінуті у Холмі, що знову призвело до антиукраїнських демонстрацій, і під час цих ексцесів багато українців, і серед них священики, були по­биті й поранені.

Незважаючи на ці грізні напади, до цього часу не опублікова­но жодних розпоряджень, які б гарантували безпеку життя ук­раїнському населенню в дистрикті Люблін:

а) українці, мобілізовані у червні й липні до різних поліційних формувань дистрикту Люблін для гарантування безпеки на ук­раїнських теренах поселення, не були використані в службі безпе­ки на цих теренах;

б) на тих територіях, де українське населення в очевидній більшості, службу продовжує нести польська поліція;

в) хоча в Грубешівському і Холмському повітах створено місцеву українську сторожу, але її кількість недостатня; у кожно­му з цих повітів якась сотня членів формування отримала зброю, а це недостатньо, якщо взяти до уваги величину і кількість банд. У повітах Замость (території Цєшанова, Томашова, Тишовець і Ла- щова), Білгорай (територія Тарногрода) і Біла Підляська донині не організовано місцевої сторожі через брак зброї та набоїв.

Під час акції переселення кілька тисяч українських родин втра­тили свої господарства. Частину з них переселено до нових госпо­дарств, але значній кількості переселенців нічого не виділено попри запевнення влади. Кілька сотень українських родин повернулись до


Грубешівського повіту як нещасні, позбавлені власних ґрунтів і тут знайшли захисток серед українського населення. До цього часу в повіті Замость кочують 247 родин, які не мають ні даху над головою, ні засобів для існування. їхнє становище просто катастрофічне.

З інших важливих проблем треба взяти до уваги виселення ук­раїнців зі східних територій, а також становище українців у концент­раційному таборі Майданек, біля Любліна.

Останніми днями до Любліна вислано кілька транспортів з ук­раїнцями, яких евакуювали зі східних територій. Дистрикт Люблін, з огляду на згадані вже події, що загрожують безпеці, а також на акцію переселення, не може надати їм потрібну допомогу. (...)

С. 239:

Зауваження радника Головного українського комітету

при губернаторі Любельського дистрикту В. Левицького для Українського комітету в Кракові — В. Кубійовича від 28 вересня 1943 стосовно українських родин, які очікують на поселення у Замойському повіті, і ситуації в Любельському дистрикті

II. Повернення виселенців.

До покинутих українських сіл, призначених для німецьких посе­ленців, як Михайлів та інші, на власний ризик повернулись колишні українські селяни, вигнали звідти правом .кадука поляків, які працю­ють там робітниками, і готові швидше понести відповідальність за свої дії, ніж наражатись кожної ночі у селах серед лісів на напади, пограбування і бійки з боку польських