Главная > Документ


18 липня 1943 року. Німці пересварили поляків з українцями і тепер збирають добрий врожай... Дурним засліпленням українців і поляків користуються німці й «совети». Сперечаючись між собою, вони не бачать, що над обома народами висить страшний меч ди­кої, червоної орди...

12 серпня 1943 року... З'явилося звернення польської військової організації: поляки засуджують тих, хто пішов служити німцям, а одночасно запрошують українців до співпраці, вказуючи на підступи у політику німців, які сіють сварку між народами, підбурю­ють один народ проти іншого і з того мають зиск для себе....»

Знаю, що, прочитавши наведене вище, дехто задумається. Ті, хто мешкав на Волині під час війни, і ті, хто врятувався у відділен­нях, скажуть: так було, свята правда. Але я впевнений, що це не сподобається «любителям» кресів....

Панове, запрошую на Волинь (удруге) представників 27-ї дивізії АК, підемо від села до села, порозмовляємо з людьми, з жи­вими ще свідками тих днів.

Я впевнений, що спільними силами встановимо, хоча б при­близно, кількість нещасних жертв, бо та, яку називає Головна комісія, є, вибачте, справжнісінькою брехнею!

Головна комісія твердить, що на Волині в 1939—1945 роках убито 70 тисяч поляків, а в Луцькому повіті — 11 тисяч. Одинад­цять тисяч — не одинадцять осіб. Де їх поховано? Чи поховано так, що про це не знають місцеві люди?

Я був у всіх селах Луцького повіту. Бачив поховання замордо­ваних євреїв — у Колках, у Торчині, в Озютичах, на Гнідаві, чув з перших уст про бої у Пшебражі, чув про окремих осіб польської національності, про родини — їх вбили або упівці, або німці, або бійці дивізії... Але одинадцять тисяч — не одинадцять осіб!

Легко сказати — брехня. Легко сказати: ні, у Луцькому повіті не вбито 11300 поляків. Потрібні докази!

І ось вони. До книжки додано мапу «Волинь 1939—1945. Злочи­ни українських націоналістів проти поляків». На мапі позначено місцевості, де загинуло 200 осіб, понад 100, понад 50, понад 5. Аналізуючи мапу, роблю ще одне відкриття: на мапі є багато сіл, яких ніколи на Волині не було, а колонії і вулиці отримали тут ста­тус великих сіл. Прикладом може бути Ярмарковщина — колонія


з 4 будинків, а в книзі — велике село, так само Мар'янівка, а на­справді — частина («куток») села Піддубці.

Згідно з мапою в Луцькому повіті вбито 1200—1500 осіб. Чи це число є правдоподібним? Так. Чи всіх убили упівці? Ні. П'ять сил — німці, УПА, АК, радянські партизани, а після війни НКВД — вмочали пальці у кров безневинних жертв.

Мета «Злочину...» дуже прозора: звалити провину окремих ча­стин УПА на всю організацію, на весь український народ;. Але ж немало було випадків, коли упівці рятували поляків. Стає очевид­ним, що знову підігріваються тенденції знеславлення, підкреслен­ня, перебільшення негативних рис українського народу. Прикла­дом є число 500 000, яке зустрічається у публікаціях і часописах. П'ятсот тисяч — стільки поляків загинуло на Західній Україні під час громадянської братовбивчої війни, говорять «любителі» кресів, представники 27-ї дивізії та інші в численних публікаціях.

Відомо, що кількість жертв у кілька разів завищена. Це не підля­гає жодному сумніву. Факти підтасовуються, перебільшуються. (...)

Чому дехто намагається нас пересварити? Нехай минуле зали­шиться у минулому. Віддаймо честь могилам, переламаймо бага­товікову ворожість і без гніву та упереджень сідаймо до столу. Не шукаймо взаємних вад, не треба заходити ззаду. Досить непо­розумінь. І нехай нам Бог і Свята Марія у цьому сприяють.

Микола Панасюк літератор

Україна, Волинь, село Торчин

Наше Слово: Тижневик. — 1993. — №37—38. — Вересень.

Документ 4 УКРАЇНЦІ, ЗА ЗБРУЧ!

Листівка без підпису і дати, але з тексту випливає, що створена перед 11 липня 1944 року.

За кільканадцять днів мине вже рік від кривавої неділі 11 лип­ня 1943 року, коли свавільні українські банди здійснили страшні вбивства польського населення на Волині.


Страшне літо 1943 року, що його пережило польське населення на Волині, дотепер викликає страх і в народній традиції цих країв проживе довше, ніж пам'ять про бунт Шелі у 1846 році. Вже сьо­годні, майже через рік, ми стали свідками нових злочинів. Ук­раїнське населення, сп'яніле від крові, продовжує вбивати польсь­ке населення заради самої насолоди вбивання. Горять села і містечка, перетворюються на руїни костели, школи, двори і хати, гинуть усі сліди культури і цивілізації, мордують чоловіків, жінок і дітей.

Якийсь страшний, спотворений шал охопив це озвіріле ук­раїнське суспільство, яке пише свою історію кров'ю і вогнем, єдиною амбіцією якої є прославитись у світі як суспільство катів і злочинців.

Ми, польський народ, єдиний пан і господар цієї землі, мусимо зробити з цих фактів усі можливі висновки.

Українське населення за його вчинками [слід] визнати суспільством катів та злочинців і, як таких, найсуворіше покарати.

Цього вимагає справедливість.

Це наш обов'язок!

Злочинне українське суспільство, як непримиренного воро­га польського народу і польської держави, будемо змушені позбавити всіх політичних прав.

Польськийсолдате на кресовому фронті Речі Поспо­литої, до Тебе звернені очі всього Народу! Тільки від Твоєї муж­ності і від Твоєї ініціативи залежить, чи звільниться Червенська Земля від кривавого жаху гайдамацької різанини.

Війну проголошено!

Вирушаємо в бій під гаслом: УКРАЇНЦІ, ЗА ЗБРУЧ!!!

Василь Верша. Дорогами Другої світової війни. — Торонто, 1981. — С.240.


Документ 5

ПОВСТАНСЬКЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

За незалежну і суверенну державу поневолених народів!

Свободу народам і людині!

ПОЛЯКИ!

Впродовж століть обидва наші сусідні народи поділяли спільну долю і недолю. Спільно ми відбивали навалу диких та­тарських орд, разом громили прусських хрестоносців, однаково переживали німецько-австрійську і московську неволю, а вкінці нас однаково поневолили гітлерівсько-більшовицькі імперіалісти, проти яких боролись і борються наші народи.

У минулому стосунки між польським і українським народами складалися по-різному, і різними бували їх результати.

Наприклад, шляхетська Польща допомогла царській Москві по­валити сильну Українську Козацьку державу і дала змогу досягнути їй великої могутності, що закінчилося поділом Польщі й 150-річною неволею польського народу. Відвоювавши незалежність у 1918— 1920 роках, поляки знову допомогли червоній Москві поневолити Україну, але через неповних 20 років заплатили за цей вчинок ще од­ним поділом Польщі і втратою свободи на користь більшовицько- гітлерівського імперіалізму, котрий приніс польському народу нове ярмо, яке попри зміну окупантів триває по нинішній день.

Після ганебної втечі гітлерівських звірів польські землі окупу­ють більшовики, які для маскування своїх справжніх імперіалістич­них намірів щодо польського та інших народів створили агентурний Тимчасовий Уряд, щоб під маскою «визволителів» і «демократиз­му» досягти своєї справжньої мети — повного поневолення польсь­кого народу.

Здавалось би, польський народ належно оцінить ситуацію і вео- тиме безкомпромісну боротьбу проти кремлівських загарбників.

Але реальність демонструє дещо інше.

Справді, частина польського суспільства веде рішучу боротьбу проти більшовиків, однак значна кількість поляків пішла до


кремлівських вбивць на прислуговування і співпрацю, разом з бандою енкаведистів влаштовує дикі оргії, мордує українське на­селення, доносить на українців, палить українські села і т.д.

Мало того. До цієї ганебної роботи проти українців підключи­лась певна частина польського суспільства і навіть члени польсь­кого незалежницького руху — АК, а головним чином ті, хто працю­вав у адміністрації і міліції (випадки у повітах: Сянокському, Лесь- кому, Перемишльському, Ярославському та інших). Про це свідчать факти і документи, які у нас є і які, звичайно, ми викори­стаємо на внутрішній і міжнародній арені.

Отже, питаємо: які наслідки для польського народу може дати така безпідставна і нелогічна боротьба проти українців, що її роз­почали поляки на українсько-польських землях? Можемо сміливо сказати, що:

  1. поглибить ненависть між українським і польським народа­ми та змусить українців до ведення самооборонних дій;

  2. тим самим поляки самі викреслюються зі спільного фронту поневолених народів і доведуть до повної ізоляції проблему своєї державності не тільки серед поневолених народів, а й на міжна­родній арені взагалі.

Адже полякам неважко зрозуміти, що поряд з більшовиками Польща ніколи не зможе існувати як сильна і незалежна держава, це може статись лише на руїнах СРСР. Розгромити більшовиків можна лише спільними зусиллями об'єднаного фронту поневоле­них народів, серед яких українці посідають дуже важливе місце, бо вони висунули прогресивну ідею, що, як динаміт, розриває зсере­дини блок подільників Сталіна.

Хіба польський народ не хоче взяти участь у тій гігантській бо­ротьбі, яку ведуть поневолені народи проти більшовиків?

Чи хоче він залишитися за межею революції?

Яке майбутнє у такому випадку чекає на польський народ?

Замисліться над цим добре!

Поляки!

Український народ нині веде тяжку боротьбу проти більшо­вицьких загарбників. Таку саму боротьбу ведуть народи Балкан, Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, Східної Європи і Азії. З кожним днем посилюється боротьба, і, зрештою, вона покладе край більшо­


вицькому ярму. Одночасно наближається союзницько-більшо- вицький конфлікт, причому не треба забувати, що англо-амери- канці розглядатимуть проблему поневолених більшовиками на­родів як цілісність, як єдиний антибільшовицький фронт.

Отже, поки ще є час, перегляньте свої згубні погляди і позицію та приєднуйтесь до великого визвольного легіону. Наверніть своїх схиблених синів, які взялися до підлої, зрадницької служби черво­ним окупантам у боротьбі з українцями.

А тих, що залишаються вірними агентами Сталіна і будуть гра­бувати, мордувати, змушувати до переселення і переслідувати ук­раїнське населення, — приведемо до тями свинцем!

Поляки, що працюють в адміністрації та міліції!

Зрадивши свій народ, ви пішли на співпрацю з більшовицьки­ми кровопивцями, мордуєте невинне українське населення, гра­буєте його кров'ю зароблене майно, палите села і живцем вкидаєте у вогонь неповнолітніх дітей, катуєте невинних жінок і стариків, влаштовуючи оргії в населених пунктах, де живуть українці.

Ми довго чекали, сподіваючись, що політичний розум і більшовицька окупація приведуть вас до тями. Проте ви вияви­лися невиправними у своїй безмежній жорстокості! І це змушує нас до застосування найбільш радикальних засобів!

Але це не означає, що маємо намір оголосити війну польському народові, що так само, як і ми, веде непримиренну боротьбу проти більшовицьких окупантів, проти зрадників польського народу!

В останній раз закликаємо вас: схаменіться!

Не грабуйте, не мордуйте, не стріляйте у невинне українське населення, не катуйте в'язнів, ставтесь до них як люди і не зму­шуйте до переселень, бо український народ відповість вам зброй­ною самообороною.

У такий спосіб ви, зрештою, ніколи не вирішите питання на­шого спільного кордону на сході, бо цю таку важливу проблему ос­таточно вирішать справжні український та польський уряди.

При зустрічі з повстанцями не думайте застосовувати зброю, оголошуйте, що ви польська міліція, і нічого з вами не трапиться. Не виконуйте наказів злочинців сталінської кліки, бо це — накази тих, хто замордував сотні тисяч ваших братів-поляків у 1939— 1941 роках. Вони створили вам Катинський цвинтар, вони нині


стріляють у справжніх польських патріотів у підземеллях Лю- бельської, Жешовської та інших катівень.

Якщо віднині не зміните свого ставлення до українського наро- ду — будемо розмовляти з вами мовою з б р о ї. І коли при цьо­му будуть безневинні жертви, то відповідальність упаде на ваше чорне сумління!

Отямтесь, бо проклинати вас будуть майбутні покоління.

СМЕРТЬ НІМЕЦЬКО-БІЛЬШОВИЦЬКИМ ЗАГАРБНИКАМ І ЇХНІМ ПІДЛИМ АГЕНТАМ-ЗРАДНИКАМ!

ХАЙ ЖИВУТЬ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ!

УКРАЇНСЬКІ ПОВСТАНЦІ

У квітні 1945 року

Archiwum Państwowe. — Lublin, UPA Zachód, VI Okręg Wojskowy kryptonim «Sian», III Odcinek Taktyczny kryptonim «Daniliw». — Teczka № 85. — S. 203.

Документ 6

ПОЛЬСЬКА ВІДПОВІДЬ

Дурні, зухвалі, хамські бредні. Хамам здається, що вони мо­жуть реалізувати свої гайдамацькі плани. Не дочекаєтесь, гади, тієї реалізації... Ніколи не буде України у Польщі! Присягаємося вам перед Богом! З нами залишаться лише ті, хто стане на шлях споку­ти і отямиться! Решта за Збруч! Якщо не зробите так добровільно, запалимо вам пожежу, якої не забудете до кінця ваших днів!

Історія українського війська. — Вінніпег, 1953. Репринт, 1990. — С. 702—703. Передрук у виданні: Україна. Наука і культура. — 1993. — № 26-27. - С. 61-62.


Документ 7

ЛІКВІДАЦІЯ ЄВРЕЇВ І УКРАЇНЦІВ

Рапорт командира загону НСЗ від 20. III. 1945.

20. III згідно з наказом від 23. II. 45 року доповідаю про такі ре­зультати.

Засуджені до смертної кари і ліквідовані такі особи: чотири євреї, вісім жінок українського походження, які шкодили полякам або працювали на їхню шкоду, а також сімнадцять чоловіків, також українського походження, частково знищені під час нападу на транспортні засоби, а частково під час спеціальної екзекуції (...)

З повагою підписав командир загону взводний Сокол

Archiwum Państwowe. — Lublin, zespól NSZ okręg III Lublin. — Teczka 48, strony nie numerowane.

Документ 8

БІЛЬШОВИЦЬКІ ВИСЕЛЕННЯ

Геть виселення — нищення Смерть більшовицькій

людей і їхнього майна! тиранії!

ПОЛЯКИ-ПЕРЕСЕЛЕНЦІ!

У результаті «визволення» наших країв більшовицькими за-
гарбниками ми опинилися разом під тяжким більшовицьким яр-
мом і разом зазнаємо нищення від рук окупанта — одні, як Ук-
раїна, у більшій мірі, інші, як Польща та інші новоокуповані наро-
ди, наразі трохи менше, — але всіх у найближчому майбутньому


чекає однакова страшна неволя, рівнозначна знищенню, якщо вчасно не скинемо з себе більшовицької тиранії. Одним із засобів нищення поневолених більшовиками народів є виселення і пере: селения окремих осіб і родин, а пізніше цілих сіл і околиць, цілих великих територіальних і національних комплексів на інші тери­торії, дуже часто до Сибіру і в глибину Азії, що багато з вас, на­певно, вже відчуло на собі. Це немаловажна річ. Насильне висе­лення людей з їхніх рідних садиб, яке практикувалось у гітлерівській Німеччині й у ще більших масштабах у більшо­вицькій Росії, перекреслює всі людські права і порушує най­глибші основи, на які спираються людська свобода і всі доте­перішні стосунки.

Виселення, чи так зване «переселення», яке виправдовують різни­ми нібито зрозумілими мотивами упорядкування національних відно­син, у реальності приховує зовсім інші наміри. Насправді це є акція, спрямована на знищення або загибель і так звану «пролетаризацію» мільйонів людей.

За цією акцією приховуються далекосяжні страшні плани і наміри більшовицьких тиранів на майбутнє — виселення, пересе­лення, перемішування і знищення цілих народів.

Сталінсько-більшовицька «планова» національна політика го­тує на майбутнє всім народам повне винищення в НКВД-івському сибірському котлі, у якому нас будуть змішувати залізною висе- ленською лопатою і заправляти кров'ю нашйх дітей, щоб вичави­ти і витиснути з їхніх мозків під пресом НКВД майбутнє де­націоналізоване людське суспільство відповідно до марень і примх московських тиранів.

Росія проковтнула вже багато народів за свого попереднього імперіалістичного минулого і готується до цього у майбутньому із ще більшим розмахом.

Першим кроком і зловорожим провісником цих величезних нещасть і жахливих експериментів, які чекають на наші народи у найближчому майбутньому під ярмом нового червоного російського імперіалізму, є саме нинішня так звана «переселенсь­ка акція», яку не всі сьогодні правильно розуміють. Ми повинні виступити проти неї зі всією рішучістю!

А тим часом знайшлися ті, хто сліпо йде на повідку чужих: інтересів. Через зрадницьку політику Берута і Осубки і Вас вики-


нули з Ваших власних домів і прирекли Вас кочувати, жебракува­ти і зазнати жахливої злиденності. Це він, Берут, разом зі своєю зрадницькою зграєю підписав акт вашого мучеництва — акт пере­селення. За це він був відзначений орденом Леніна, а Ви, на­томість, мусите жебракувати за шматок хліба.

Також і українське населення, яке проживає по інший бік лінії Керзона, за наказом більшовиків і під їхнім командуванням жор­стоко викидає так зване «польське військо», грабуючи і вбиваючи при цьому невинне населення. На це варварство відповідаємо збройною боротьбою, стаючи на захист свого суспільства. Одним з проявів цієї боротьби є, між іншим, спалення виселених ук­раїнських сіл. Робимо це не тому, щоб не віддати їх у власність по­лякам, а щоб:

  1. Не дати більшовикам та їхнім агентам наживатися майном, що залишилось.

  2. Боротися з нищівними переселенськими акціями.

  3. Показати світові докази безправ'я і насильства, що їх чинять з нашим народом більшовицькі імперіалісти.

Внаслідок акції спалення виселених українських сіл багато по­ляків, поселених у цих селах, залишилися без даху над головою. Але це не наша вина. Винуватцями такого стану справ є Сталін і Берут. Бо Ви мали власні доми — навіщо ж Вас із них виселили? їм все ж таки було відомо, що українці, силою вигнані зі своїх батьківських садиб, приречені на очевидну загибель, розпочнуть збройну боротьбу.

Поляки!

Не можна нам сидіти тихо і мовчати, коли Вас і нас нищить спільний ворог. Ви опинилися сьогодні на бруківці Перемишля, Санока та інших міст, ходите від установи до установи з прохан­ням про допомогу, причому нерідко Ви зустрічаєте жорстоке ставлення з боку «демократичних бюрократів». Тому не просіть цих кремлівських пахолків, бо вони цього не гідні, а кричіть і протестуйте проти виселення поляків і українців, проти вар­варського порушення прав людини на свій дім і майно, на свою батьківську землю і свою працю, проти порушення права люди­ни вільно визначати місце свого проживання, своєї праці та


своєї власності. їдьте громадою до Варшави і вимагайте там хліба і домів. Нехай ці «осубки» і «берути» виведуть Вас із цієї ситуації, бо це вони насильством або підступом поставили Вас у таке становище. Звертайтесь з протестом до всього культурно­го світу, як це робимо ми. Нехай усі порядні люди у світі знають, як виглядає «Демократична Польща» і що виробляють з людьми більшовики та їхні агенти на чолі з Берутом. Використовуйте ці аргументи, які дає Вам наша боротьба і таким чином демаскуйте перед усім світом загарбницький більшовицький режим, який називається «народною демократією». Закликайте отямитись усіх своїх земляків у МО та Війську Польському, щоб вони при­пинили брутальне вигнання українського населення, бо з того користується наш спільний ворог. Не оселяйтесь у виселених українських селах, бо ми спалимо кожний виселений ук­раїнський дім і будемо палити, поки не припиняться ці вар­варські дії.

Виселені з українських земель поляки нехай також розпочнуть активний опір, нехай приєднуються до боротьби, яку всюди веде український народ, нехай також знищують залізниці й мости, не­хай зі зброєю борються проти сталінських бандитів так, як ми бо­ремося, нехай палять за собою все, що може служити нашому спільному ворогу. Нехай увесь СРСР, вшир і вздовж, покриється полум'ям і луною визвольної революційної боротьби всіх понево­лених народів!

Поляки, які раніше проживали на цих землях, можуть спокійно сидіти у своїх домах. Ми їх не чіпатимемо. Спалені нами польські села у Перемишльському і Санокському повітах не мо­жуть стати прикладом нашого ставлення до польського населення, бо мешканці тих сіл —грабіжники і бандити. Вони жорстоко грабу­вали і мордували українців. Ми нагадували їм про це багато разів, а коли не допомогло, то покарали.

Ми не воюємо проти поляків, навпаки, йдемо разом з поляка­ми та іншими народами у спільному антибільшовицькому фронті поневолених народів.

На наших прапорах виблискує гасло: «Свободу народам і лю­дині!», і так незабаром станеться.

Зі всією рішучістю вимагайте припинення переселення!


Боріться самі й допомагайте українським повстанцям у бо­ротьбі проти спільного ворога!

ХАЙ ЖИВЕ АНТИБІЛЬШОВИЦЬКИЙ ФРОНТ

ПОНЕВОЛЕНИХ НАРОДІВ!
СМЕРТЬ БІЛЬШОВИЦЬКИМ ОКУПАНТАМ!

Українські Повстанці
Archiwum Państwowe Rzeszów, zespól WUSW. — Sygn. 162. — K. 107.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Історія польсько-українських конфліктів Другий том

    Документ
    ... окупантом. Поляк знову ставав ворогом українця. Третім у черзі після совєтів і німц ... видання Сивіцький Микола Історія польсько-українськихконфліктів Другий том Переклад з польської Є. Петренка Редактор О. Веремійчик ...
  2. Історія польсько-українських конфліктів

    Документ
    ... наділи землі у селян. Третю зону утворювали східні земл ... . Отже, у третій фазі польської атаки на Холмщину українці втратили 136 ... видання Сивіцький Микола Історія польсько-українськихконфліктів Перший том Переклад з польської Є. Петренка Редактор О. ...
  3. Черкаський державний технологічний університет чубіна тетяна дмитрівна рід потоцьких в україні (тульчинська лінія) суспільно-політичні

    Документ
    ... нню вітчизняної історії. Третю групу досліджень ... українських землях, зокрема на Поділлі. Тому їх вивчення дає змогу розширити знання з істор ... 116. – С. 16. Сивіцький М. Історія польсько-українськихконфліктів / М. Сивіцький. – К.: Видавництво і ...
  4. Міністерство освіти і науки україни національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних і соціальних наук

    Методичні рекомендації
    ... предмет історичного аналізу. Тому у першому питанні варто дати ... здобути міжнародне визнання. У третьому питанні слід розглянути дипломатичну ... М.: Русич, 1998. – 448 с. Сивіцький М. Історія польсько-українськихконфліктів / Пер. з пол. – К.: Вид-во ім. ...
  5. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХІХ СТОЛІТТЯ (р оз горнені конспект и лек ц ій) підготувала мр Таня Гаев Белград

    Документ
    ... громади, письменство Галичини); третій ренесанс характерний своєю ... полягає в тому, що, на відміну, наприклад, від польської літератури, ... українського театру він розглядає його історію й еволюцію, типи конфліктів, які особливо популярні в українських ...

Другие похожие документы..