Главная > Документ


(...)

2. Політичні настрої

У всіх повітах, охоплених евакуацією українського населення, зареєстровано численні випадки прояву явної ворожості між по­ляками і українцями, які перетворюються у масовий терор щодо українського населення.

Польсько-українська ненависть має історичне коріння. Її роз­палювали впродовж довгих років уряди шляхетської і капіталістичної Польщі. Після окупації польської держави німця­ми ненависть між поляками і українцями використали фашисти і розпалили її ще більше, надавши можливість українцям користу­ватися деякими привілеями, репресуючи окремих поляків перёсе- ленням їх з місця на місце і передачею нерухомості (будинків) ук­раїнцям.

Коли після визволення до влади прийшли поляки, ненависть до українців посилилась. Польські банди нападають на села, вби­вають і вирізають населення, палять будинки, грабують майно. Ось приклади:

7 березня ц. р. о 10 годині ранку польське населення з кількох сіл у Саноцькому повіті напало на село Лубно. Нападники діяли дуже організовано, приїхали на возах і зі зброєю. Пограбоване


майно завантажили на 400—500 возів, забрали худобу, коней тощо і виїхали. У селі мешкало кілька польських родин. Перед нападом на польських будинках з'явились таблички з написами: «Польсь­кий будинок». До цих будинків бандити не заходили.

Є дані, що поляки у Саноцькому повіті мають багато зброї, блискавично формують банди, навіть проводять заняття у лісах. Деякі поляки твердять: «Мусимо готуватися до боротьби з біль­шовикамиу поки не закінчилась війна з Гітлером».

Уночі на 3 березня ц. р. банда АК приблизно з 200 осіб напала на українське село Коштови (гміна Дубецко Перемишльського повіту). Пограбувала населення, забрала худобу, майно і домашній інвентар. Вони вивели на площу п'ятьох українців — Спиридона Дончака, Йосифа Ковяка, Максима Стефанюка, Василя Дончака, Петра Сковришка — і публічно їх розстріляли. Бандити заявили: «Робимо з українцями так, як вони з нами роблять на сході».

Ані в польському середовищі, ні в українському ніхто не веде політичної роботи, яка розрядила б ненависть. Узагалі нема жод­ної політично-виховної праці, тільки різноманітні реакційні еле­менти розвивають всебічну контрреволюційну агітацію.

Останнім часом посилилися напади поляків на українців. Пе­реслідувані втікають із села і просять про негайне переселення в Україну. Це явище особливо спостерігається у Перемишльському, Любачівському і Ярославському повітах. Протягом 5—6 місяців з цих трьох повітів до евакуації зголосилось тільки 12 872 господар­ства, а в березні були заяви від 27 465 господарств. Інакша ситу­ація у Леському повіті. Тут нема натиску з боку поляків, не збіль­шується кількість заяв (українці не хочуть виїжджати). (...)

Переселенням в Україну чинять опір спільно ОУНівці і АКівці. Перші говорять, що справа кордонів ще не є остаточно вирішена, хочуть утримати терени, заселені українцями, і виганя­ють звідти поляків. Озиваються старі мрії — боротьба за «Са­мостійну Україну». Другі — аківці — хочуть зберегти для поміщи­ків робочу силу як базу для капіталістичної експлуатації. І перші, і другі застосовують масовий терор до переселюваних українців, вбивають і грабують.

Маємо дані, що повітовий і гмінний апарат міліції був засмі­чений реакційно-кримінальними елементами, які під час частих


виїздів на село під приводом боротьби з бандами займаються гра­бежами — і то виключно евакуйованого з Польщі українського на­селення.

25 березня ц. р. міліція у Грубешівському повіті поїхала лови­ти банду, яка пограбувала село Крилів. Однак вона заїхала до Чернічина і Відловиць, пограбувала кілька господарств і вбила 8 українців.

7 березня ц. р. в селі Луків (Леський повіт) міліціонер Мар- чинський тяжко побив українця Антона Лемшу. (...)

13 березня два польських міліціонери із села Кровиця Голо- довська (Любачівський повіт) пограбували українців, які пересе­лялись: Івана Мацевка, Михайла Мацевка, Івана Каркута. Погра­боване майно відібрали і повернули власникам.

Польські власті, яким повідомили про ці злочини, жодних заходів не вживали.

З. Кримінальна діяльність АК

Триває і постійно розширюється. Тільки у березні 1945 року згідно з неповними даними (повного обліку ми не вели, тож подібних випадків, безсумнівно, більше) АКівці здійснили такі злочини:

Спалено українських господарств — 959

Пограбовано українських господарств — 500

Вбито і поранено українців — 925

Захоплено коней — 500

Захоплено корів — 520

Здійснено замахів на наших працівників — 5

Уночі на 24 лютого ц.р. в селах Жуків і Свидники (Грубешівсь­кого повіту) банда приблизно з ЗО осіб пограбувала 40 українських господарств, забравши 29 коней, 32 корови, 27 свиней, 20 возів, до­машнє майно і харчі. Також побили людей.

28 лютого ц.р. з Богучиць (Грубешівського повіту) колона пе­реселенців переміщувалась у напрямку станції Замость. На дорозі Богучиці—Горишів на колону напала бандитська група, яка забра­ла 5 коней, 3 корів і багато різних речей.


У перші дні березня в селах Бабиці і Батичі (Перемишльський повіт) вбили пробощів Івана Сороковича і Анатоля Сембратовсь- кого, замордували їхні родини, пограбували майно.

Уночі на 4 березня в селі Уйковичі (Перемишльський повіт) банда вбила 11 українців. Забрала майно і худобу.

Тієї самої ночі банда приблизно з 20 осіб напала на село Бахів (Перемишльський повіт), спалила 18 українських господарств, пограбувала майно і худобу, вбила 4 осіб.

Наступної ночі те саме село атакувала невідома банда, спали­ла 40 українських і польських господарств разом з худобою й усім майном.

5 березня о 5 годині ранку в селі Лубно (Саноцького повіту) банда з 8 осіб у мундирах Війська Польського, озброєна автомата­ми і гвинтівками, арештувала українців Максима Андруса, Гри­горія Воловника, Семена Бровка, Павла Трояна і Богдана Дороць- кого. Цілий день їх тримали у підвалі, увечері, зв'язавши руки, ви­вели і вкинули у Сян.

  1. березня о 5 годині ранку до того самого села увірвалась банда приблизно із 150 осіб у військових мундирах і цивільному одязі, озброєна гвинтівками й автоматами. Банда відкрила вогонь, вбивали тих, хто втікав. Є дуже багато жертв серед ук­раїнського населення. Пораненого в обидві руки Пошковського припалювали залізом, врешті йому в уста вставили шматок роз­печеного заліза.

  2. березня на групу переселенців, що їхали з Тератина до Хол­ма, напала банда і захопила до 6 возів з майном і 7 осіб: Сергія Лит- винчука, Василя Кінджерського, Ольгу Кінджерську, Павла Лібу- са, Адама Базелюка і двох інших. Невідомо, що з ними сталося. Всі бандити були у військових мундирах.

Уночі на 10 березня ц.р. в селі Гдешин (Грубешівського повіту) пограбовано 8 українських господарств, викрадено 4 коней, 6 корів, 5 свиней, забрано 3 вози та інші речі.

У Білгорайському повіті бандити паралізували дві гміни — Кульновську і Кірилівську. У березні тут зафіксовано 17 масових пограбувань українського населення. Вбито 150 осіб, спалено бага­то господарств, пограбовано майно.


25 березня вдень на село Крилів (Грубешівський повіт) напала банда, яка вбила на місці 18 українців, а 50 захопила у ліс. Що з ни­ми сталося, невідомо.

Крім тероризування українського населення, були також напа­ди на наших працівників. Ось приклади:

Уночі на 25 лютого в селі Степановичі (Грубешівський повіт) банда приблизно з 20 осіб із кулеметом і автоматами здійснила на­пад на будинок українця Ткачука, у якому перебував референт у справах переселень тов. Тринченко. Під час двогодинної стріляни­ни вбито господаря дому Ткачука, а також сержанта військ НКВД Щупака і польських міліціонерів — Макуха і Матийця, які були охоронцями референта.

Уночі на 3 березня банда приблизно з 200 осіб напала на село Каштави (Перемишльський повіт). Бандити впіймали уповнова­женого в справах переселень Шкляра, забрали у нього пістолет, ав­томат, гранату, особисті речі й гроші. Хотіли його розстріляти, але на прохання міліціонерів командир банди звільнив його. (...)

У березні до Любачівського повіту направлена частина Війсь­ка Польського для боротьби з бандами УПА. Замість того, щоб во­ювати з бандами, вона спалила три українських села, розстріляла приблизно 150 осіб українського населення, забрала приблизно 500 коней і корів, конфіскувала все майно погорільців, яке було врятоване від вогню.

Незважаючи на те, що таких випадків є багато, боротьбу з бан­дитизмом ніхто не веде. Ми вже подали Польському Тимчасовому Уряду кілька відповідних листів (копія одного з них у додатку) з проханням про ліквідацію бандитських формувань і створення нормальних умов для евакуації українського населення. На жаль, Польський Уряд на це не реагує. Про поточні події регулярно інформуємо посла СРСР у Польщі тов. Лебедева.

Заступник Народного Комісара внутрішніх справ СРСР Полковник Державної Безпеки (—) Кальненко

м. Люблін, 10 квітня 1945 р. № 0056

Archiwum Ь. KCKP(b)U. -F.1.- Ор. 23. - Spr. 1469. - Ark. 62-76.


Документ 79

ТЕРОР AK

Таємно

Секретар Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) України Тов. Д. С. Коротченко м. Київ

ЗВІТНИЙ ЛИСТ про евакуацію українського населення з Польщі і політичні настрої станом на 25 квітня 1945 р.

(...)

2. Політичні настрої

Ненависть між поляками і українцями зростає з кожним днем. У всіх повітах Польщі, охоплених евакуацією населення, зафік­совано масові підпали українських сіл, грабунки і вбивства ук­раїнського населення.

Ставлення українського населення до евакуації в принципі є добрим, за винятком Любачівського, Ярославського, Перемишль­ського, Леського повітів і частково Грубешівського й Томашівсь- кого, у яких населення не хоче виїжджати. У цих повітах більшість становлять українці, з якими бандерівці проводили і надалі прово­дять антипереселенську роботу. Є навіть випадки, що забороняють переселення під загрозою репресій.

У лютому і березні 1945 року бандитські формування АК масо­во підпалювали українські села, грабували і вбивали населення. Внаслідок цих дій значно збільшилось надходження заяв на еваку­ацію. У лютому і березні 1945 року в Любачівському, Ярославсько­му і Перемишльському повітах подали заяви 27 590 родин, тоді як протягом попередніх 5 місяців їх надійшло тільки 12 872 заяви.

У квітні кількість АКівських нападів зменшилась, і тому насе­лення під різними приводами утримується від виїздів, а часто на­віть забирає подані заяви. Населення з Любачівського, Ярославсь­


кого і Перемишльського повітів виїжджає під натиском банд, щоб урятувати життя і рухоме майно.

У Леському повіті напади польських націоналістичних банд не загрожують, тут є дуже багато банд УПА, і весь повіт не пересе­ляється. Подібна ситуація спостерігається у південно-східних і східних гмінах Грубешівського і Томашівського повітів.

У новостворених повітах — Горлицькому, Новосондецькому, Яслівському, де підлягає переселенню 60 800 осіб, живуть головним чином русини, так звані лемки, які є лояльними щодо Радянського Союзу і висловлюють бажання переселитись. Багато лемків пішло і продовжує йти добровольцями до Червоної Армії. Протягом корот­кого часу праці Переселенських комісій з цих трьох повітів надійшли заяви з проханням про виїзд від 3 560 родин, тобто 14 600 осіб, що ста­новить 24% загальної кількості русинів і українців на цій території. Антипереселенську пропаганду ведуть тільки священики і куркулі.

3. Ворожа діяльність АКівців

Кількість банд і їх склад збільшуються з кожним днем. (...) Протягом квітня, за неповними даними, відзначено такі наслідки

терору стосовно українського населення:

Спалено господарств — 180

Пограбовано господарств — 139
Вбитих і поранених серед цивільного населення — 620
Пограбовано:

Коней — 7

Корів - 139

Здійснено нападів на наших працівників — 8

Ось характерні методи діяльності банд:

У перші дні квітня грубешівський уповноважений відіслав зі станції Гвоздово до станції Угнів транспорт переселенців, який конвоювали 10 солдатів ВП. Банда АК розібрала рейки, пограбу­вала майно 28 родин, забрала 3 коней, 18 корів і 4 людини. Що зро­били з людьми — невідомо. Польські солдати не чинили опору діям банди, відповідно ніхто їх не чіпав.

10 квітня у селах Лазів, Бистре, Кустрава і Камінка (Білгорай- ський повіт) бандити забрали 84 корови, ЗО коней, багато харчів і домашнього майна.


Уночі на 10 квітня ц. р. (Перемишльський повіт) банда приб­лизно з 200 осіб спалила близько 150 господарств, вбила понад 100 осіб, пограбувала худобу і все майно мешканців.

Уночі на 18 квітня ц. р. в гмінах Піскоровиці й Сенява банда «аківців» спалила ЗО українських господарств, вбила 500 осіб, пограбувала багато худоби, майна і харчів.

Уночі на 20 квітня ц. р. в селі Черниє [Чернічин?] у Гру- бешівському повіті банда пограбувала 19 родин, забравши 15 корів, 10 коней, багато харчів і домашнє майно.

Подібні випадки були і в багатьох інших повітах.

Уночі на 23 березня у селі Гродек (Грубешівський повіт) банда з 20 осіб напала на будинок, у якому перебували наші референти Кошук, Осперовська, Колодько і 3 солдати НКВД. Під час понад- годинного обміну вогнем був убитий солдат Шадрін.

27 березня ц.р. на дорозі Добужек—Тишівці були обстріляні під час їзди возом сержант Єрмаков і боєць Орєхов, які охороняли наших ре­ферентів у селі Добужек. Єрмаков був убитий, а Орєхов поранений.

2 квітня з Жукова до Завалля у Грубешівському повіті виїхали референт Дорошенко, командир взводу НКВД сержант Борисов і солдат Хаванов. Що з ними сталося, невідомо. На місце жоден не доїхав.

Уночі на 2 квітня в селі Дрогаєво (Перемишльського повіту) невідома банда напала на будинок, у якому перебували референт Омельченко і три солдати. Протягом чотирьох годин обстрілюва­ли будинок і кидали гранати. Дім був цегляний, бандити не змог­ли його здобути і над ранок відійшли.

У Перемишльському повіті було ще чотири напади на наших референтів. Забрали документи, підготовлені для евакуації 75 гос­подарств із села Середнє; 105 на першому етапі і 76 на другому з се­ла Гнатковичі і 117 господарств із села Тречиця. У цій ситуації рефе­ренти у гмінах Сенява і Адамів мусили перервати свою працю.

Маємо дані, що органи міліції і безпеки Польщі засмічують­ся реакційно-кримінальним елементом, який замість боротьби з злочинністю сам бере участь у пограбуваннях, організовує склади зброї і набоїв.

У кінці березня в Малицях (Грубешівський повіт) група міліціонерів із заступником повітового коменданта громадської


безпеки Кравченком і заступником повітового коменданта міліції поручником Шелестом на чолі, перебуваючи під впливом алкого­лю, жорстоко замордувала українців Прокопа Семенюка, Петра Семенюка і Теодора Семенюка.

Того самого дня у селі Модринець та сама група міліціонерів обстріляла з автоматів, а потім затримала нашого референта Омельченка. Після перевірки документів один з міліціонерів назвав Омельченка бандитом і побив його.

Уночі на 1 квітня у селі Вйонзовниця (Ярославського повіту) банда вбила 13 українців і пограбувала їхнє майно. У злочині бра­ли участь заступник гмінного коменданта міліції Юзеф Ліхолат і міліціонери Юзеф Крук, Владислав Крук, Юзеф Свінський і Зби- шек Скошаровський. 12 квітня злочинці були заарештовані. (...)

У березні протягом дня у селі Задембці (Грубешівського повіту) поляки побили і пограбували Петра Шведа і Антона Романчука, які готувались до евакуації з Польщі. Заступник уповноваженого Гру­бешівського району Колесник звернувся у цій справі до районного представника польської сторони Дашкевича, який замість того, щоб намагатись повернути пограбоване майно, іронічно пояснив: «Ра­дянська влада грабує поляків, які повертаються до країни, то тут по­ляки відшкодовують втрати на українцях, які повертаються».

Польська влада вислала на територію повіту каральну частину Війська Польського під командуванням підполковника Шопінсь- кого, який замість боротьби з бандами спалив Новий і Старий Любінці, пограбував худобу і майно з 700 господарств. Населення втекло до лісу. (...)

Для розгрому бандитських формувань у Польщі потрібні значні операції, бо польська влада н& спроможна ліквідувати ці банди.

Заступник Народного комісара внутрішніх справ Української РСР (—)Кальненко

Київ, 8 травня 1945 р. № 560/сн

Archiwum Ь. KCKP(b)U. - F.1.- Ор. 23. - Spr. 1471. - Ark. 51-61.

[Подальшого звіту не публікуємо, бо це — монотонний перелік, у якому змінюються тільки місце злочину, кількість і прізвища жертв.]




Скачать документ

Похожие документы:

  1. Історія польсько-українських конфліктів Другий том

    Документ
    ... окупантом. Поляк знову ставав ворогом українця. Третім у черзі після совєтів і німц ... видання Сивіцький Микола Історія польсько-українськихконфліктів Другий том Переклад з польської Є. Петренка Редактор О. Веремійчик ...
  2. Історія польсько-українських конфліктів

    Документ
    ... наділи землі у селян. Третю зону утворювали східні земл ... . Отже, у третій фазі польської атаки на Холмщину українці втратили 136 ... видання Сивіцький Микола Історія польсько-українськихконфліктів Перший том Переклад з польської Є. Петренка Редактор О. ...
  3. Черкаський державний технологічний університет чубіна тетяна дмитрівна рід потоцьких в україні (тульчинська лінія) суспільно-політичні

    Документ
    ... нню вітчизняної історії. Третю групу досліджень ... українських землях, зокрема на Поділлі. Тому їх вивчення дає змогу розширити знання з істор ... 116. – С. 16. Сивіцький М. Історія польсько-українськихконфліктів / М. Сивіцький. – К.: Видавництво і ...
  4. Міністерство освіти і науки україни національний університет «львівська політехніка» інститут гуманітарних і соціальних наук

    Методичні рекомендації
    ... предмет історичного аналізу. Тому у першому питанні варто дати ... здобути міжнародне визнання. У третьому питанні слід розглянути дипломатичну ... М.: Русич, 1998. – 448 с. Сивіцький М. Історія польсько-українськихконфліктів / Пер. з пол. – К.: Вид-во ім. ...
  5. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХІХ СТОЛІТТЯ (р оз горнені конспект и лек ц ій) підготувала мр Таня Гаев Белград

    Документ
    ... громади, письменство Галичини); третій ренесанс характерний своєю ... полягає в тому, що, на відміну, наприклад, від польської літератури, ... українського театру він розглядає його історію й еволюцію, типи конфліктів, які особливо популярні в українських ...

Другие похожие документы..