Главная > Документ


Унікальними є золоті скроневі підвіски з жіночого поховання, диски-медальйони яких оздоблені рельєфними зображеннями голови Афіни в шоломі з трьома фігурками сфінксів. Неважко помітити, що обличчя богині на підвісках різне: на лівій — жорстокіше, люте, на правій — піднесено-спокійне. За словами грецького історика Павсанія, саме такий шолом вінчав голову всесвітньо відомої статуї Афіни Партенос (Діви), датованої приблизно 438 р. до н. є. На думку вчених, це найраніші й найточніші її копії. Статуя була найбільшим скарбом Парфенону і виготовлена в хрисоеле-фантинній техніці. На дерев'яну основу на місці обличчя, оголених

62

00 ШЕДЕВРІВ

частин рук і ніг накладалися пластинки зі слонової кістки, а одяг виконували з листів золота. Волосся богині золотими кучерями спадало на плечі.

З усіх відомих знахідок у Куль-Обі найбільший інтерес викликав унікальний електровий кубок другої половини IV ст. до н. є. з барельєфним фризом із чотирьох окремих сюжетів.

Рельєфні композиції кубка вирізняються монументальністю і величністю. Творчий стиль майстра умовно можна розділити на два напрями: з одного боку, він культивує витончений, орнаментальний малюнок, котрий передає розмаїття декору на одязі і озброєнні, а з іншого — його цікавить пошук нових форм і ракурсів для відображення ілюзії руху. Іноді фігури частково закривають одна одну, створюючи щось на зразок глибини простору. Художник показує людину не тільки повернутою на поверхні опуклої посудини суворо в профіль, а й у три чверті, при цьому правильно передаючи перспективне зменшення (скіф, у котрого видаляють зуб). Саме цьому сюжетові найбільш властивий психологічний драматизм і внутрішній динамізм, а також плавність лінійних ритмів і розкутість рухів. Та хоч за яким заняттям, у яких складних позах зображував би скіфів невідомий грецький художник, вони насамперед наділені ідеалізованими рисами. У кожного з них акуратна типова зачіска, ніби щойно зшите та оздоблене орнаментами вбрання. Усі без винятку персонажі вирізняються своєрідною привабливістю, оптимізмом і мудрістю.

Хто був похований у кургані Куль-Оба? Голова одного з нома-дів у першій сцені на кубку зав'язана орнаментованою кільцями стрічкою, яку вчені вважають діадемою. А його самого — царем, воєначальником чи вождем. Дослідники, які розкопали склеп, були впевнені, що це гробниця видатного боспорського царя Пери-сада І, та згодом дійшли висновку, що вона належить одному зі скіфських воєначальників.

Дюбрюкс першим відзначив скіфський характер групового царського поховання, а також припустив, що на кубку зображені сцени з життя скіфського царя, похованого в Куль-Обі. На цю думку його наштовхнула сцена видалення зуба. Описуючи в звіті щелепу похованого, він зауважив, що в ній бракувало двох корінних зубів, а третій, біля них, також був явно хворий. Інші ж зуби — цілком здорові й належали людині 30-40 років. Вже в 60-х pp. XX ст. антропологічні дослідження підтвердили цей вік скіфа з Куль-Оби. Інші вчені пов'язують усі сюжети з військо-

і 6 З І СКАРБИ КУРГАНУ КУЛЬ-ОЕА--------■

вим побутом кочівників. Та при цьому не можна виключати, що в такий спосіб художник представив своєрідні ілюстрації до легендарного чи епічного сказання про скіфських вождів, йому добре відомого. Адже й досі неясно, яким чином одержав цей кубок похований у Куль-Обі. Чи його було виготовлено для нього і за його спеціальним замовленням, чи ж даровано боспор-ським царем за великі заслуги?

Утім, ці пояснення не дають змоги вирішити всіх питань, у тому числі — хто ж усе-таки був похований у Куль-Обі? Можна лише припускати, що це був скіф зі знатного роду, який одружився на одній із дочок Перисада І, жив при царському дворі в Пантікапеї і певною мірою сприйняв грецький спосіб і стиль життя. Водночас він обіймав тут посаду головного воєначальника скіфських вер-шників-лучників, котрі були найманцями у війську боспорських царів. Це тим більше ймовірно, оскільки відомо, що

під час міжусобної війни синів Перисада І його малолітній онук Перисад утік до скіфського царя Агара, а скіфські воїни боролися на боці законного спадкоємця влади.

Опис електрового келиха другої половини IV ст. до н. є. Насамперед привертає увагу зображення двох скіфів. Один із них сидить зліва на невисокому, порослому квітами горбку. Його задумливо схилена голова спирається на піднятий наконечником угору спис, котрий він тримає в руках. Обличчя з тонким профілем звернене до співрозмовника. Той, трохи нахилившись, із піднятою головою сидить навпочіпки й нібито дуже уважно слухає. Далі бачимо самотнього скіфа, могутню фігуру якого показано, як і дві попередні, у профіль. Його ноги — в шкіряних чоботах, перев'язаних навколо щиколотки тонкими ремінцями, опираються на два невеликі горбки з ледь видною рослинністю. Під коліно заведений лук, тятиву якого він намагається натягнути обома руками. До пояса

Золота скронева підвіска

з головою Афіни Партенос.

64

00 ШЕДЕВР

з внутрішнього боку підвішений горит із вкладеним у нього луком. На голові — башлик, що закриває лоб і шию. Довгі хвилясті пасма волосся, вибиваючись із-під головного убору, прикривають спину майже до талії. На іншому боці посудини зображено дві унікальні сцени лікування. У них втілено одне з поширених у грецькій класичній скульптурі понять — ";схемата";, тобто здатність художника з ритмічною виразністю передати душевний стан людини завдяки певному рухові тіла. Перший сюжет змальовує, як один воїн вириває товаришеві зуба чи, можливо, лікує щелепу. Сцена наповнена внутрішнім динамізмом і глибоким драматизмом. Перекошене від болю обличчя чудово передає напругу і страждання воїна, внутрішню зосередженість його рятівника. Реалістичне і самобутнє зображення воїнів і в іншому сюжеті. Художник показав момент перев'язування ураженої ноги. На обличчі пораненого скіфа із широко розплющеними очима застиг біль, майстерно виражений і в усій його стражденній позі.

На всіх дійових особах — однакового крою башлики, куртки, штани і чоботи. Куртки попереду мають трикутні, трохи звисаючі поли. Вишивка на них розміщена вздовж обшитого хутром коміра, на полах, іноді на рукавах. Штани також оздоблено різноманітним геометричним орнаментом із горизонтальних та вертикальних рядів.

Анадольський скарб золотих античних монет

(IVIII ст. до н. є., Одещина)

Скарби золотих монет — це казкова дивина, зокрема скарб, якому 2300 років. Знайдений у 1895 р. біля села Анадола (сучасна назва — Долинське) Ренійського району Одеської області найбільший у світі скарб золотих античних монет (2004 штуки, загальна вага — близько 17 кг, трохи більше пуда) і досі покритий таємницею.

23 січня 1895 р. кілька селян із Анадола поблизу села в яру видобували каміння. Несподівано кайло одного з них уперлося в бронзовий посуд, який від сильного удару розлетівся, а з нього посипалися безліч блискучих круглих монет.

АНАДОЛЬСЬКИЙ СКАРБ ЗОЛОТИХ АНТИЧНИХ МОНЕТ

Про знахідку вчені дізналися пізніше, бо селяни частину встигли продати міщанинові міста Рені Михайлові Мийні, котрий потім пояснював поліції, що скарб він знайшов у своєму садку. Тому спочатку його називали ";Бессарабським скарбом із міста Рені";. Частину скарбу з 979 золотих монет, що потрапила до М. Мийні, вилучила поліція і передала Імператорській археологічній комісії. Згодом їх було викуплено або передано у нумізматичний відділ Імператорського Ермітажу. Іншу частину монет зі скарбу селяни продали різним людям.

Відомості про склад скарбу збирав торговець старожитностями з Керчі Єрмолай Запорізький, який записав їх зі слів писаря села Анадола. Монети Анадольського скарбу вивчив завідувач нумізматичного відділу Ермітажу Є. Придик у 1903 р.

Ще 206 монет, що потрапили до музеїв європейських країн, дослідив відомий нумізмат А. Серіг у 1969 р. Усі золоті монети з цього скарбу були покриті червонуватим нальотом. Після очищення всі монети набули гарного вигляду, на їхній поверхні були помітні сліди зношеності в процесі їх застосування в торгівлі за давніх часів. Але їх у скарбі було дуже мало, а це свідчить про те, що монети недовгий час перебували в обігу.

Античні монети з цього скарбу представляють золоті статери, карбовані під час царювання македонських царів Філіппа II (правив у 359—336 pp. до н. є.), його сина Александра Македонського (правив у 336—323 pp. до н. є.), його наступників — Філіппа III, Лісімаха, Деметрія Поліоркета та Селевка І Нікатора. У частині скарбу, що потрапила до Ермітажу, було 11 статерів Філіппа II. Як і всі інші відомі статери цього царя, вони на лицьовому боці (аверсі) мають зображення голови бога Аполлона, повернутої вправо та покритої лавровим вінком. На зворотному боці (реверсі) монет ви-карбувано зображення колісниці Філіппа, що перемогла на Олімпійських змаганнях. У ній сидить колісничий із піднятим батогом. Під ногами коней напис грецькою мовою: ";Філіпп";. Аналіз особливостей карбування монет свідчить, що вони випущені монетними дворами різних міст: столиці Македонії — Пелли, Ферми (Фес-салоніки), Маронея, Абдери, Мелітея, Трікка.

Найбільша кількість монет з ермітажної частини Анадольського скарбу належить карбуванню царя Александра Македонського. їх — 694, з яких представлено 290 варіантів, і лише 404 мають повтори, тобто дублети. Майже на всіх монетах Александра Македонського на лицьовому боці зображено голову богині Афіни Паллади

66 .

1-------------1 100 ШЕДЕВРІВ

Монети македонських царів з Анадольського скарбу.

в коринфському шоломі. Шолом має гребінь та різні прикраси у вигляді скрученої змії, грифона, сфінкса. І шолом, і сама голова Афіни зображені по-різному. Наприклад, волосся — простими пасмами або хвилястим. Є. Придик нарахував 34 типи зображення лише обличчя богині.

На зворотному боці золотих статерів — богиня перемоги Ніка, яка стоїть на повен зріст, повернувшись уліво, і тримає у правій руці вінок, а в лівій — трофей. Останній окремі дослідники пояснюють по-різному: знаряддя для підвішування прикрас на кормі кораблів, тризуб, щогла корабля. Крім того, в руці Ніки зустрічається пальмова гілка або скіпетр. З одного боку або з обох боків від богині Ніки — вертикальний напис грецькою: ";Басілеос Алек-сандр"; або ";Александр";. Судячи з нанесених монограм, монети Александра Македонського також карбовані в різних монетних дворах багатьох міст. У зібранні монет Анадольського скарбу представлено карбування майже всіх монетних центрів античного світу імперії Александра Македонського.

В ермітажній частині скарбу — 21 монета, які карбувались при Філіппі III за зразками монет Александра Македонського. На лицьовому боці зображено богиню Афіну в коринфському шоломі, на зворотному — богиню перемоги Ніку з вінком у руці. Ці монети від золотих статерів Александра відрізняються тільки грецьким написом уздовж зображення богині Ніки: ";Басілеос Філіпп"; або ";Філіпп";. Вони також карбовані у різних містах античного світу того часу.

Значна кількість монет представлена золотими статерами, карбованими з ім'ям діадоха Александра Македонського — царя Лісі-маха (правитель Фракії в 323—281 pp. до н. є.). їх в Ермітажі — 250, серед яких — 133 варіанти та 117 дублетів. На початку царювання

АНАДОЛЬСЬКИЙ СКАРБ ЗОЛОТИХ АНТИЧНИХ МОНЕТ

йому належала тільки Фракія, а потім він приєднав Македонію, Фессалію та західну частину Малої Азії. Цар Лісімах карбував свої монети також за зразками статерів Александра Македонського, тобто із зображенням Афіни у шоломі на лицьовому боці та богині Ніки — на зворотному. На всіх статерах Лісімаха, крім цього, на аверсі є зображення лева, який біжить. Цей звір був емблемою царя. Пізніше він випускав монети іншого типу, в яких на лицьовому боці зображено голову молодого Македонського у діадемі з баранячими рогами єгипетського бога Амона, а на зворотному — богиню Афіну, котра сидить на троні й спирається на щит із прикрасою у вигляді лев'ячої голови. У правій витягнутій руці Афіни стоїть фігурка богині Ніки з вінком у руці. Трон богині Афіни прикрашений різними емблемами, а його ніжки закінчуються лев'ячими кігтями. Афіна в шоломі, до її правого плеча притулений спис. Таким чином на зворотному боці об'єднані в одне зображення символічні фігури аверса та реверса статерів Александра Македонського. З обох боків цього зображення грецькими літерами написано: ";Басілеос Лісімах";. Судячи з нанесених на монети монограм, їх карбували у монетних дворах різних міст.

Серед інших золотих статерів — одна монета, яку карбував цар Селевк І Нікатор за зразками монет Александра Македонського, дві монети такого самого типу з ім'ям Деметрія Поліоркета. У скарбі було 174 варіанти золотих статерів, до цього невідомих нумізматичній науці. За повідомленням дослідника ермітажної колекції Анадоль-ського скарбу Є. Придика, у скарбі нібито були ще й срібні тетрад-рахми, золоті монети матері Александра Македонського — Олімпіади, золоті монети цариць Береніки та Арсиної. Але ці монети не потрапили до колекції, і про них можна судити лише з розповідей.

Усі золоті монети скарбу належать до одного з найяскравіших періодів розвитку античного світу другої половини IV — першої половини III ст. до н. є., що настав після полісної кризи. Початок епохи еллінізму в античному світі пов'язаний не тільки з тими процесами, що відбувались у великій материковій та острівній Греції, а й із виходом на арену тоді ще маловідомої держави Македонії, розташованої на околиці північної частини античної цивілізації на південних схилах Балканських гір. Золоті статери з Анадольського скарбу є свідками історії багатьох найвідоміших політичних діячів Цього періоду, від імені яких вони карбувалися.

Успіхи Македонії пов'язані з діяльністю батька Александра Македонського — Філіппа II (382—336 pp. до н. є.), який у 359 р.

68

00 ШЕДЕВРІВ

до н. є. зумів об'єднати македонські племена і стати їхнім царем. Багаті копальні з видобутку золота на Балканах після завоювання Пангейських копалень у 358—357 pp. до н. є. дали змогу накопичити значні запаси золота. Філіпп II здійснив грошову реформу, запровадивши єдину монетну систему, що базувалася на золотих статерах, середня вага яких була 8,6 г. Відомо, що тільки копальні Філіппа II у Креніді щороку давали близько 1000 талантів (більш як 25 тонн) золота. Він виставляв свою колісницю для змагань на Олімпійських іграх, посівши на них перше місце. На пам'ять про цю перемогу він наказав зобразити переможну колісницю на монетах. Після смерті Філіппа II його місце зайняв один із найвидатні-ших полководців стародавнього світу — його 20-річний син Алек-сандр III Македонський (356—323 pp. до н. є.). Після завоювання ним величезної Перської імперії та інших регіонів у Малій Азії в його руках зосередилася, мабуть, найбільша відома до цього часу маса золота й коштовних речей. Введення в грошовий обіг великої кількості золотих монет, випущених Александром із великих золотих запасів перських царів, призвело до зміни основного монетного номіналу зі срібла на золоті статери в тогочасному світі. Більшість монет Анадольського скарбу також належить до карбування Александра Македонського. Він змінював не всю грошову систему, запроваджену його батьком, а лише зображення на лицьовому та зворотному боках монет. Але золоті статери вагою 8,6 г вже так заволоділи усією фінансовою системою античного світу, що надовго отримали назву ";філіппіуси";. Вони були такі популярні, що стали синонімом будь-якої високопробної золотої монети. Зображення на монетах Македонського богині Афіни-войовниці та богині перемоги Ніки символізували головні ідеї великого царя-полководця, який намагався за допомогою війн підкорити увесь світ.

Та щаслива доля великого завойовника і державного діяча стародавнього світу була недовга. Повернувшись після завоювання Індії до Вавилона в 33-річному віці, Александр у 323 р. до н. є. раптово помер від малярії. Створена ним величезна імперія стала ареною боротьби його воєначальників — спадкоємців (діадохів) імперії та влади. Військові македонські збори у Вавилоні обрали спадкоємцем Александра його зведеного брата Філіппа III Аррідея (323—316 pp. до н. є.), який був слабим на розум і перебував далеко у Македонії, тому вважався формальною, тимчасовою фігурою. Але від його імені монетні двори встигли випустити золоті статери, 21 із яких був у скарбі. У зв'язку з тим, що призначений

АНАДОЛЬСЬКИЙ СКАРБ ЗОЛОТИХ АНТИЧНИХ МОНЕТ

новий цар не міг керувати такою величезною державою, Македонію було поділено на чотири округи, якими управляли стратеги-полководці Александра.

У складі Анадольського скарбу золотих статерів, що потрапили до Ермітажу, були монети, карбовані найголовнішими претендентами в боротьбі за спадщину Македонського — Лісімахом, Де-метрієм Поліорекотом та Селевком І Нікатором. Найбільше монет із цієї частини колекції належить Лісімаху (250), який був одним з охоронців Александра, а після його смерті став володарем Фракії. Лісімах був активним противником збереження єдиної імперії та призначення одного царя в ній, виступаючи проти Антігона. Після нового перерозподілу володінь у 315 р. до н. є. Лісімаху, крім Фракії, дістався ще й Геллеспонт. У 306 p., як і всі інші діадохи, він проголосив себе царем. У 303—302 pp. брав активну участь у боротьбі за владу проти Антігона та Деметрія Поліоркета і після битви при Іпсі у 301 р. захопив кілька районів у Малій Азії, а в 287—286 pp. — і Македонію. Великою загрозою для створеної нової держави Лісімаха були північні фракійські племена гетів та скіфів у Подунав'ї, з якими він вів численні, але безуспішні війни. У 281 р. до н. є. Лісімах загинув у битві із Селевком у Фрігії.

Наступний відомий діяч того часу Деметрій Поліоркет (336— 285 pp. до н. є.) був сином одного з найбільших військових полководців Македонського — Антігона Одноокого (384—301 pp. до н. є.), з 306 р. — царя Македонії. В скарбі його карбуванню належать лише дві монети, які є свідками діяльності цього найяскравішого легендарного діяча. Він був дуже честолюбний і завзятий полководець. Після поразки свого батька активно приєднався до боротьби за владу з іншими претендентами на спадщину Македонського. Він підкорив Афіни, а в 306 р. переміг володаря Єгипту Птоломея у битві біля Саламіна, в 305—304 pp. тримав в облозі острів Родос. У 302 р. йому вдалося стати керівником Коринфського союзу античних міст Греції. Військова вдача в нього була дуже мінлива. В битві при Іпсі в 301 р. до н. є. він зазнав поразки і ледве встиг утекти на одному зі своїх кораблів. Але в 294 р. йому вдалося стати царем Македонії, та в 285 р. він знову зазнав поразки.

Лише одна монета з ермітажної частини Анадольського скарбу презентує карбування золотих статерів визначного діяча Селевка І Нікатора (358—280 pp. до н. є.). Він був сином знатного македонянина Антіоха. Прославився під час завоювання Македонським Ін-

70

00 ШЕДЕВРІВ

дії у 326 р. до н. є. Після смерті імператора отримав у володіння в 321 р. сатрапію Вавилонію, а потім приєднав до своїх володінь інші східні території імперії — Мідію, Сузіану, Персику, Бактрію. У 305 р. проголосив себе царем створеної ним нової держави і цього самого року здійснив вдалий похід до Індії. Після битви при Іпсі при розподілі володінь між діадохами Македонського йому вдалося одержати Месопотамію і Сирію. Але на цьому Селевк не зупинився і, розбивши в 281 р. Лісімаха біля Курупедії, захопив усю територію Малої Азії, намагаючись стати і царем Македонії. Для цього він вирушив у похід на територію Фракії, переправившись через Геллеспонт на європейську територію. У битві біля столиці Лісіма-хії його вбив Птоломей Керавн, син Птоломея Лаги — царя Єгипту. Незважаючи на цю поразку, Селевку І Нікатору вдалося заснувати нову династію і найбільшу елліністичну державу Селевкидів на близькому і середньому сході Азії, яка проіснувала до її римського завоювання в 64 р. до н. є.

Як потрапив цей величезний скарб золотих статерів на територію лівобережжя Нижнього Дунаю (нині південно-західні райони Одеської області)? Чому в ньому зосереджено так багато золотих монет, карбованих майже всіма головними царями Македонії та елліністичних держав стародавнього світу? Найперше, це геополі-тичне та географічне розташування регіону в безпосередній близькості до Фракії та Македонії, яку весь час хотіли захопити майже всі царі елліністичних держав, щоб стати єдиними спадкоємцями влади великого Александра Македонського. Сюди весь час направляли свої війська з Єгипту, Вавилона, Сирії, Малої Азії претенденти на головний царський престол у Македонії. Крім письмових джерел з історії стародавнього світу, до нас дійшли з цього дуже неспокійного регіону старожитності і численні скарби монет, які є німими незаперечними свідками тих бурхливих історичних подій кінця IV — початку III ст. до н. є.

Серед цих знахідок золотих статерів на території Південно-Східної Європи Анадольський скарб є найбільшим.

Точну дату заховання скарбу золотих статерів установити важко, бо значну частину його було розпродано. Запропонована деякими дослідниками дата заховання — 230-220 pp. до н. є. — недостатньо обгрунтована, бо за наявними монетами карбування згаданих царів він міг бути захований і раніше. Не з'ясовано питання, що представляв собою цей величезний скарб золотих монет: військову казну, яку супроводжував її охоронець (";газофілік";), на-

ГОРИТ ІЗ МЕЛІТОПОЛЬСЬКОГО КУРГАНУ

копичене багатство торговця з місцевими племенами, награбовані скіфами чи гетами під час військових дій скарби македонських царів, контрибуцію македонських полководців місцевим племенам за відмову нападати на їхні володіння? Скарб зберігався в бронзовому посуді, який розлетівся від удару залізного кайла. В Ермітаж було передано тільки денце цього посуду.

Важливим моментом у визначенні причини заховання Ана-дольського скарбу є його географічне розташування — на недалекій відстані від головних переправ через нижню течію Дунаю біля села Орлівки та міста Рені. Село Долинське (колишнє Анадол) розташоване за 3 км на північний схід від міста Рені на лівому березі Дунаю, де і тепер проходить головна артерія залізничного та шосейного зв'язку з правобережною частиною Дунаю на території Румунії. Територія Нижнього Подунав'я та античні міста Північно-Західного Причорномор'я привертали увагу македонських царів.

Можливо, детальне дослідження монет Анадольського скарбу біля переправи через Дунай змогло б унести нові корективи у знання про ці найважливіші історичні події не тільки елліністичних держав, а й Скіфії та Фракії.

В скарбі представлена галерея визначних діячів світової історії IV—III ст. до н. є., чиї імена зафіксовані на золотих статерах. Величезний скарб золотих монет, імовірно, зібрав матеріальних свідків одного з найважливіших та найяскравіших періодів історії античного світу, події якого стосувалися й території України.

Доля половини скарбу, розпроданого за безцінь, не відома.

Горит із Мелітопольського кургану

(340—320 pp. до н. є.)

Завдяки розкопкам в Україні кочових городищ і могил у 20-х — на початку 50-х pp. XX ст. склалося уявлення про побут скіфів, їх соціально-економічний розвиток. Нову сторінку в історії дослідження курганів скіфської аристократії відкрили в 1954 р. розкопки Мелітопольського кургану.

Навесні 1954 р. житель Мелітополя (Запорізька область) копав колодязь у дворі свого будинку, розташованого у так званій Юрівці, де ще на початку століття було кілька великих курганів.

7 2.

Золоте окуття горита з Мелітопольського кургану.

Раптом він провалився в підземелля. Там чоловік знайшов кілька золотих пластин і повідомив про це співробітників місцевого музею.

Експедиція Академії наук УРСР одразу визначила, що це катакомба великого скіфського кургану (заввишки 6 м, діаметром 40 м) із багатим похованням IV ст. до н. є.

Давні одноплемінники похованих там знатних скіфів ретельно намагалися захистити могили від пограбувань. Центральну частину насипу спеціально обмурували — земляні цеглини (вальки) чергуються з шарами морської трави (камки). У результаті вийшов практично непроникний щит у кілька метрів завтовшки. Вхідну яму в катакомбу на глибині понад 12 м від давньої поверхні завалили камінням і плитами. Сировиною для ";цеглин"; був болотистий грунт у долині річки Молочної, що протікала за чотири кілометри від кургану, а камку доставляли з берега Азовського моря, до якого було сорок кілометрів.

Та ніщо не могло зупинити грабіжників. Судячи з напрямку пробитого в щиті проходу й численних поворотів у ньому, вони випадково проламали склепінчасту стелю й проникли всередину крізь вузький прохід. Злодії майже повністю спустошили гробниці під земляним насипом. У одній з них були поховання жінок (знатної скіф'янки та вбитої рабині), в другій — знатного скіфа. Не пощадили й самих покійників, на яких, напевне, було розшите золотом вбрання та ювелірні прикраси. Незважаючи на це, археологам удалося знайти близько чотирьох тисяч золотих аплікаційних пластин із різноманітними антропоморфними, зооморфними й рослинно-геометричними зображеннями — свідчення надзвичайного багатства похованих тут людей, залишки поховальної колісниці, 11 амфор, бронзовий казан тощо.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Управління культури на теренах славетної україни (до дня соборності україни) рекомендаційний бібліографічний покажчик

    Документ
    ... Сергія Васильківського. 41. Яковлєва, Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради ... 143 Кучерук О. 136 Лазаренко А. 93 Ламонова О. 145 Лемещук Н.М. 63 Лисенко О.Є. ... 96 Розсоха Л. 97 Рокоссовский Р.К. 67 Романовський В.О. 77 Ромас П.М. 68 Ружинський М. ...

Другие похожие документы..