Главная > Документ


А диво — бо якось, почувши по радіо пісню ";Чи я в лузі не калина була?"; у виконанні Оксани Петрусенко, зважилася написа-

";КОЛГОСПНЕ ПОЛЕ"; К. БІЛОКУР

К. Білокур ";Колгоспне поле";.

ти листа, адресувавши його: ";Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко";, — і лист цей не загубився, а вкладений у нього малюночок на шматку полотна із зображенням калини настільки вразив співачку, що вже через рік, у 1940, за її сприяння в Полтавському будинку народної творчості відкрилася перша персональна виставка художниці.

У натюрмортах, пейзажах, портретах, автопортретах Ка- • терини Білокур органічно поєднуються безпосередність індивідуального світосприйняття й оригінальність його образного відтворення, пластична досконалість композицій та

висока майстерність. Вона не робила ескізів і начерків, великі полотна починала писати з найдрібніших деталей. ";Квіти увечері";, ";Привіт урожаю";, ";Колгоспний достаток";, ";Колгоспне поле";, ";Кавун, морква, квіти"; вирізняються досконалою композицією. У творах простежується своєрідна ";драматургія"; кольору: пишні сонячно-золотаві хвилі з переливами темно- і світло-бузкового. У хвилястих контурах зображень відчувається тонкий декоративний ритм.

У картинах відтворювала квіти — соняшники, жоржини, рожі, півонії, волошки (всього понад 100 назв), що здаються персоніфікованими, гармонійно поєднуються із плодами (";Жоржини"; (1940, 1957), ";Сніданок"; (1950), ";Квіти та овочі";, ";Бурячок"; (обидві - 1959).

На Міжнародній виставці в Парижі експонувалися три картини К. Білокур — ";Берізка";, ";Цар-Колос"; і ";Колгоспне поле";. ";Цар-Колос"; (1947) — гімн людській праці: до колосся пшениці тягнуть свої голівки садові, польові й лісові квіти.

";Колгоспне поле";(1949) створене у щасливий період життя (рік завершення картини був роком прийому Білокур до Спілки художни-

486

00 ШЕДЕВР

ків). Це — мальовничий гімн квітам: шість жоржин, які піднімаються із-за тину з накинутою на нього хусткою, і величезний вінок, сплетений із усіх квітів, що розпускаються протягом року. Це ті квіти, які вона бачила, навіть не виходячи із двору свого будинку в Богданівці, і через які вона осягала сама й розкривала іншим красу всесвіту і велич Бога. Крізь квітковий вінок розкривається далечінь — вода, земля, небо — неосяжний і загадковий світ, про який Катерина Білокур знала незрівнянно більше, ніж ті, хто не раз обігнув земну кулю.

...Вона ніколи не зривала квітів. Терпляче чекала, коли розпуститься, зацвіте потрібна їй жоржина чи рожа. Мистецтвознавець М. Кулішова згадує такий випадок...

...Дорога з Києва в Богданівку була мальовничою. У розпалі стояло літо. Завваживши у вікно автобуса квіткове диво, я попросила водія зупинити. Катерина Василівна вийшла із салону й оторопіла: смуга поля понад дорогою й аж до обрію червоно палахкотіла дикими маками. Від захвату Катерина Василівна навіть руками сплеснула: ";Яка Божа краса!"; — вирвалося в неї.

— Зараз збігаю і нарву вам букет маків, поставите у вазі — нагадуватимуть вам про поїздку в Київ.

— Ой, не робіть цього, дорога Маріє Андріївно! — не сказала, а скрикнула художниця. — Квіти, як і люди, — живі, у них є душа! Не рвіть, нехай цвітуть на радість людям і сонцю.

І тоді Катерина Василівна зізналася мені, що, крім чебрецю, м'яти, пижма й любистку (для запаху), ніяких квітів більше не зривала.

Мені стало соромно за свій необдуманий учинок, а коли заспокоїлася, спитала:

— А як же ви малюєте квіти, Катерино Василівно?

— Сидячи біля стеблинки із квіткою, з натури. Зірвана квітка — уже не квітка.

...Розповідають, що художниця відмовила хлопцеві, який подарував їй букет: ";Якщо ти до квітів жорстокий, то на яку ласку мені сподіватися від тебе?"; Вона завжди відмовлялася приймати букети в дарунок. Заради того, щоб побачити ту чи іншу квітку ";живою";, Катерина Білокур могла пройти на своїх хворих, застуджених ногах 20-30 км — у ліс під Пирятин, у мальовничі закутки під Яготин. У Києві улюбленим місцем був Ботанічний сад.

Катерина Білокур залишила епістолярну спадщину — листи, маленькі поеми у прозі. В 1956 р. вона була удостоєна звання народного художника України.

";ХЛІБ"; Т . Я Б Л О Н С Ь К О і

";Хліб"; Т. Яблонської

(1949 р.)

Тетяна Нилівна Яблонська — живописець оригінальний і своєрідний — прийшла в мистецтво в 1940-і pp. Є митці рівні, усталені у своїй творчості. Яблонська такою ніколи не була. Починаючи від її першої студентської виставки 1940 p., яка мала помітний резонанс, і до сьогодні вона — в нестримних пошуках нових шляхів у мистецтві. її творчість — це успіхи, здобутки, сумніви, розчарування, відкриття, несподіванки. Прагнення до нових образних якостей, пластичгіих форм робить її твори завжди співзвучними часові.

Як і кожне непересічне мистецьке явище, творчість Т. Яблонської не вкладається в прокрустове ложе усталених понять і концепцій. ";Феномен новизни";, притаманний її пензлеві, завжди дивував дослідників. Майже кожні п'ять років майстриня змінювала художню мову, категорично відкидаючи попередню. Чи багато знайдеться митців, таких безжальних до себе і таких упевнених у собі водночас? Проте в несподіваних поворотах, запереченнях знайденого є закономірна послідовність, і весь доробок художниці — це певна безкомпромісна цілісність, зумовлена часом та неспокійною вдачею мисткині.

Народилася вона 24 лютого 1917 р. у Смоленську. В 1935— 1941 pp. навчалась у Київському художньому інституті у Ф. Кри-чевського. Працює в галузі станкового живопису, створює тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти, що вирізняються філософською глибиною світосприйняття, багатим і вишуканим колоритом, композиційною довершеністю, оригінальністю просторових вирішень теми.

Мистецтво Т. Яблонської відтворює цілу епоху, закарбовану в нашій історії численними трагедіями, втратами, але й здобутками. Художниці випало стати її сучасницею, відобразити долю цілого покоління, своє розуміння життя з його контрастами, протиріччями і своєрідною гармонією.

З далекого повоєнного минулого доносить до нас щасливе відчуття такої звичної селянської праці та надію на мирне життя, осяяне сонцем, полотно ";Хліб"; (1949). Уже багато десятиліть по тому професор Т. Яблонська, увінчана лаврами лауреатств, дійсний член Академії мистецтв України та Академії мистецтв СРСР, згадувала: ";...Дорікають мені, що я культовий художник. Ясна річ, що я з ентузіазмом малювала ";Хліб";. У тому романтичному творі була щира правда першого щедрого повоєнного врожаю... Не схибила я в настрої, сказати б, імпресіонізмі.., відтворюючи дух ра-

І 48 8 ,

1----—-----1 100 ШЕДЕВР

T. H. Яблонська. ";Хліб";. 1949 р.

дісного піднесення, з яким голодного року збирали молодиці дорідний урожай";.

Картина була подією в радянському образотворчому мистецтві. Про неї говорили й писали з пафосом тогочасної критики з позицій ";соціалістичного реалізму";.

У центрі композиції, біля великої купи золотої пшениці, серед гурту селянок зображено молоду дівчину. Закочуючи рукав сорочки, вона дивиться весело, з лукавою посмішкою. Інші жінки — в білих, легко пов'язаних хустках і підтиканих широких спідницях — зайняті своєю роботою. їхні постаті подано в живому і виразному русі, вони компонуються в мальовничі й водночас природні групи. Замикає простір велика скирта ще не обмолоченого хліба. Картина сповнена радісного збудження, яскравого сонячного світла.

Мудрою і виваженою видається оцінка цього полотна самою художницею, оцінка, що не має відтінку загальноприйнятих віянь, що стоїть поза часом так само, як її уславлений твір: ";Звичайно, мені дуже хотілося, щоб моя картина вийшла живописною і соковитою. Головне, я намагалася досягти того, щоб глядач не так за допомогою мажорного звучання фарб, як завдяки реальному показу життя перейнявся бодай часточкою мого захвату перед цими жінками, перед їх красивою працею";.

Починаючи з молодих років художниця написала чимало полотен, присвячених дорогим і близьким для неї темам щасливого материнства і світу дитини (";У парку";, 1949; ";Над Дніпром";, 1954;

";ХЛІБ"; Т . Я Б Л О Н С Ь К О І

";Молода мати";, 1964; ";Колиска";, 1968). Пафос 1960-х pp. з їх певними зрушеннями в громадській думці безпомилково упізнається в творчості Яблонської того періоду. Розкутість композиції, фрагментарність перших планів, декоративність, яскравість кольорів, властивих народному мистецтву, зовнішня простота, що приховує вивірену століттями ясність світосприйняття. Роздуми про людські долі привели художницю до справжнього розуміння народного характеру як життєстверджуючого позитивного начала, до проникнення у джерела народної творчості і національних традицій.

У наступні роки невтомна праця вела художницю далі, а талант вбирав усю повноту надбань живописної культури — від майстрів Відродження до імпресіоністів. Поволі твори з переважно символічним рішенням поступалися не менш багатозначним, зміст яких розкривався непрямо. Епічний пейзаж дніпрових берегів, на одвічній красі якого залишилися сліди минулої війни, набув скорботно-урочистого звучання реквієму за полеглими, став одним із найпереконливіших творів про війну, про історію України, про її сучасність (";Безіменні висоти";, 1969). І як продовження цього твору — картина ";Тиша"; (1975). На етюднику молодого художника — поки що чисте полотно, а перед ним — величний спокій землі, колись скаліченої вибухами, а тепер зігрітої щедрим сонцем.

Згодом тема війни переросла у нові сюжети. ";Самотня";, ";Вдови";, ";Старі"; розкривають таку гіркоту трагічної безвиході та приреченості, яка не часто звучала у вітчизняному образотворчому мистецтві. На початку 1970-х Яблонська пише картину ";Життя триває";, що містить життєве і творче кредо майстра і надалі втілюватиметься в багатьох полотнах.

Персонажі картин Яблонської належать до того типу людей, про яких кажуть: на них світ тримається. Саме такими започаткувала їх героїня картини ";Хліб";, а увінчала жінка з картини ";Льон"; (1978). В їх порівнянні очевидною стає еволюція мистецтва художниці — від життєво-конкретного до ідеально-узагальненого, одухотвореного образу.

Художниця пережила різні часи. Був період гучно виголошуваного ";феномена";, коли від виставки до виставки глядач чекав на ";нову Яблонську";. Був період замовчування, майже десятиліття її твори не дозволяли виставляти і навіть не давали ";добро"; на репродукування. Був період навішування всіляких ярликів — від імпресіонізму до формалізму, критика за захоплення площинністю та новими пошуками. Однак, попри все, над усім цим пан увала невтомна повсякденна праця.

100 ШЕДЕВРІВ

";Гороховий звір"; М. Примаченко

(1977 р.)

Маріїя Авксентіївна Примаченко (Приймаченко; 1808—1997) — майстер українського ";наївного мистецтва";. На грунті народного декоративного малярства вона створила власний фантастично-умовний світ ";форми абсурду";, яскравого ";кольороносного"; простору, орнаментальної ритмічності. У її творчості органічно поєдналися малюнок (графіка) і живопис. Малювала на ватмані, використовуючи акварель і, особливо, — гуаш, яка надавала соковитості і щільності зображенням квітів, птахів, звірів, орнаментів, сценок із народного життя.

Марія Примаченко згадувала: ";Почалося все це так. Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату..."; Обдарованість дівчини не здивувала односельців: в селі Болотня на Київщині, де Марія народилася 20 грудня 1908 р. (2 січня 1909 р.) і прожила все життя, її мати, Параска Василівна, славилася як талановита вишивальниця, а батько, Авксентій Григорович, (сиро-та-приймак, звідки і походить прізвище), — як тесля-віртуоз, що майстрував дворові огорожі у вигляді стилізованих давньос-лов'янських ";головкастих"; зображень.

До Марії образи приходили так: ";Дивлюсь на підлогу — бачу, то звір, а то людина на коні";. Сюжети майбутніх творів народжувалися уві сні, марилися вдень: ";А я гусей пасу. Чую: ";чигирк"; — то крокодил ";чигиркає"; під сороку. Дивлюся — верба схилилася, на вербі — крокодил. А біля крокодила — мавпочка, дружина його. Він — у нірку, а вона — на вербі. Отак, коли за звіра заміж вийдеш: у нього — своє, а в тебе — своє";.

Напрочуд багата уява рятувала від страшної буденності: у дитинстві Марія перехворіла на страшну недугу — з дев'яти років — параліч ноги внаслідок нервового потрясіння (або хвороби типу поліомієліту). Вродлива та енергійна, все життя ходила з милицею. Пережила трагедію: на фронті загинув чоловік. Радість приносила творчість: Марія Примаченко не тільки малювала, а й вишивала, розписувала кераміку. Майстер-кераміст Яким Герасименко віддавав Марії свої вироби, а вона розписувала їх рудими лисичками, блакитними мавпами, зеленими у квіточку крокодилами. Вірогідно,

";ГОРОХОВИЙ ЗВІР"; М. ПРИМАЧЕНКО

й сама робила керамічні скульптури. Єдина, що дійшла до нас — ";Крокодил"; (1937). Складала дотепні, іноді — дивні до абсурду назви до своїх творів: ";Лев зламав дуба";, ";Стародавній лев подружив із гадюкою";, ";Удав спіймав колобка";. Деякі підписи були навіть віршованими: ";Цей звір позіхає і дружби ні з ким не має";, ";Собачка Ада не боїться гада";.

Особлива тема у творчості — зображення звірів, до якої художник звертається часто й охоче: і в київських Центральних експериментальних майстернях, куди Примаченко запросили у 1936 p., і під час ілюстрування байок — улюбленого жанру, книжок Михайла Стельмаха ";Журавель"; та ";Чорногуз приймає душ";. У зображеннях звірів можна помітити елементи стародавнього мистецтва (як і в теслярських виробах батька Марії). Так, на головах коней нанесена своєрідна сітка, а традиція ";двочастинного"; малювання тварин з визначеною лінією голови і тулуба сягає часів палеоліту. Зображення звірів і птахів у примітивному мистецтві всіх давніх народів виникли як наслідок тотемізму — віри у походження людей від тварин, які ставали захисниками-покровителями певного племені (";звіриний стиль";). Звірі Марії Примаченко — постаті міфологічні. Так, бик, обожнюваний землеробами як символ родючості, пов'язаний з небом, зображений на картині Примаченко у вигляді усіяної зорями істоти з короною і пишною бородою (";Синій бик";). Міфологічний сюжет вкладений і в підпис: ";Кобра як устане, то і небо достане, а до сонця достать — треба кобрів п'ять"; (за міфом змія перетворилася на райдугу і з'єднала небо із землею). Часто у творах з'являються коні і ведмеді — тварини, яких обожнювали наші пращури. На багатьох картинах зображені птахи — це і голуби, що за уявленнями наших предків створили світ, і павичі — персонажі давніх щедрівок, і лелеки — тотемні птахи слов'ян. Птахи і звірі, яких Марія Примаченко бачила на власні очі, одягнуті в умовно-декоративні шати, деколи їх навіть важко впізнати (";Чайка на гніздечку";, ";Ведмеді на пасіці";, ";Сороки-білобоки";). Інша справа — звірі, про яких доводилося тільки чути чи бачити їх на малюнках. На одній із робіт, датованій 1935 p., зображена мавпоподібна істота. До 1936 p. M. Примаченко з рідного села не виїжджала і справжньої мавпи не бачила. Тому істота з обличчям людини більше нагадує якусь сусідську кумоньку. Художниця сама акцентує увагу на химерності своїх персонажів: ";Мільярд літ прогуло, а таких мавп не було";.

4 92 , ------:-----1 100 ШЕДЕВР

M. Примаченко. ";Гороховий звір";. 1977 р.

Дивним здається звернення до образів екзотичних тварин (лев, крокодил, слон, удав). Але ще за часів княжої доби ле-воподібних істот зображували на шиферних плитах. З левом, крокодилом і леопардом порівнювали князя Святослава у Га-лицько-Волинському літописі, про екзотичних тварин знали з перекладних візантійських та болгарських книг. Ці образи впродовж століть жили у народній свідомості і трансформувалися у творчості Примаченко. ";Давні леви"; дещо нагадують химер, а ";Лев на ліжку"; приніс художниці світову славу. На картині ";Стародавній лев подружив із гадюкою"; гадюка зображена як хвіст лева, а між його лап причаївся маленький песик, що, вочевидь, символізує дружбу.

";Звірина серія"; останніх років творчості Марії Примаченко не має аналогів у світовому мистецтві. Якщо раніше художниця зображувала реальних звірів, то у 70—80-х pp. в її роботах народжуються звірі фантастичні — плід творчої уяви майстра. Це і чотириголовий стародавній болотяний звір, і болотяний рак, і хо-рун, і прус, і дикий горботрус, і дика волезаха. Дикий чаплун — червоний, у рожеві квіточки, ";чапає"; лапами з пташиними кігтями. Ушатка з довгими вухами і сумними очима ловить раків. Є звірі фіолетові, чорні, сині; сумні, веселі, усміхнені, здивовані. Є звірі з людськими обличчями. Злими постають звірі-алегорії. Так, фіолетовий звір у ";буржуйському"; кашкеті, розмальований стилізованими бомбами, злісно вишкірився, показуючи гострі зуби і довгий хижий язик (";Будь проклята війна! Замість квіток ростуть бомби"; (1984).

Справжнім шедевром зооморфної серії став ";Гороховий звір"; (1977). Великий, помаранчево-рожевий, трохи здивований. З усіх звірів Марії Примаченко він — найліричніший. У нього великі вуха і грива як у лева, тулуб прикрашають червоні ";яблука";, на чолі, переніссі і щоках — трикутники ластовиння. Круглі чорні очі дивляться допитливо. Рожеві лапи, що закінчуються чи то кігтями, чи

■ГОРОХОВИЙ ЗВІР"; М. ПРИМАЧЕНКО

то клешнями, обережно торкаються землі. На хвості — кулеподібний пензлик. Жовтогаряче тло створює враження наповненості картини сонячним світлом. Та і сам звір — яскрава кольорова пляма — зітканий із сонячного проміння і рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, в якому звір живе, утворюють із синіми квітами ритмічний рослинний орнамент. Марії Примаченко було майже 70 років, коли народилася ця по-дитячому наївна істота. Колорит зображення нагадує улюблену кольорову гаму Анрі Матіс-са — найяскравішого представника фовізму (fauves — дикі звірі, хижаки; живописний напрям; творам притаманні ";дикі";, різкі і насичені кольори), художника, із творчістю якого порівнювали живопис Марії Примаченко.

За участь у виставці народного мистецтва 1936 р. Примаченко нагородили дипломом першого ступеня. З того часу її твори експонуються у Парижі, Варшаві, Празі, Софії, Монреалі. У картинах іншого генія XX ст. — Марка Шагала — з'являються чудернацькі істоти, що так нагадують звірів Марії Примаченко, яких Шагал бачив на виставці у Франції.

Серія, за яку в 1966 р. Марія Примаченко була удостоєна Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка, має назву ";Людям на радість";. Так можна сказати і про всю творчість художника.

494

Зміст

1. Мізинська різьблена кістка мамонта......................6

2. Шедеври трипільської культури ........................12

3. Бородінський скарб.................................21

4. Кам'яні воїни скіфських степів ........................27

5. Скіфський ";звіриний стиль"; ..........................34

6. Срібна амфора з кургану Чортомлик.....................40

7. Золоті скіфські ковпаки для скальпів ....................47

8. Ювелірні вироби Дексамена Хіоського .................. . 53

9. Скарби кургану Куль-Оба ............................58

10. Анадольський скарб золотих античних монет ..............64

11. Горит із Мелітопольського кургану .....................71

12. Чаша з кургану Гайманова Могила......................77

13. Пектораль із кургану Товста Могила ....................81

14. Ритуальний предмет із кургану Передерієва Могила .........88

15. Царський курган у Пантікапеї.........................92

16. Сережки розкішного стилю...........................97

17. Портрет юнака ...................................101

18. Золотий статер із Деметрою..........................106

19. Орлівський скарб кизикинів..........................111

20. Статуя імператора Адріана...........................114

21. Портретні статуї поета і його дружини ..................118

22. Склеп Деметри ...................................121

23. Пантікапейський саркофаг...........................126

24. Золото сарматського царя Інісмея......................131

25. Обкладка піхов меча з могильника Гринів................137

26. Перещепинський скарб .............................140

27. Мозаїки Хрестоподібного храму.......................146

28. Ікона ";Святі Сергій і Вакх";..........................150

29. Чуфут-Кале......................................153

30. Мартинівський скарб...............................157

31. Збруцький ідол ...................................161

32. Срібні оправи турячих рогів із Чорної Могили ............165

33. Златник князя Володимира Святославича................171

34. Софійський собор.................................177

35. Золотий змійовик Володимира Мономаха................186

36. Богоматір Заступниця (Оранта) .......................192

37. Києво-Печерська лавра .............................197

38. Спаський собор ..................................213

39. Кирилівська церква................................218

40. Мозаїка ";Дмитро Солунський"; .......................226

41. Сахнівська діадема.................................230

42. Двостулкові браслети-обручі..........................235

43. Київські скарби ..................................241

44. Франкська торевтика в Київській Русі ..................249

45. П'ятницька церква ................................254

46. Ікона ";Волинська Богоматір";.........................258

47. Одеський замок...................................263

48. ";Мадонна з немовлям"; Дж. Белліні ....................266

49. Ікона ";Богородиця Одигітрія";........................270

50. Кам'янець-Подільський замок .......................273

51. Церква Воздвиження Чесного Хреста із дзвіницею.........279

52. Мініатюри з Пересопницького Євангелія................285

53. Чорна кам'яниця .................................289

54. Архітектурний ансамбль Львівського братства ............293

55. Запрестольний срібний хрест Петра Могили .............300

56. Ханський палац у Бахчисараї ........................305

57. ";Апостол"; І. Федорова.............................312

58. Будинок Корнякта ...............................317

59. ";Портрет інфанти Маргарити"; Д. Веласкеса .............321

60. Гравюри ";Києво-Печерського патерика"; майстра Іллі ......325

61. Каплиця Боїмів ..................................329

62. Ікона ";Здвиження Чесного Хреста";....................333

63. Жовківський іконостас І. Рутковича ...................338

64. Богородчанський іконостас Й. Кондзелевича.............343

65. Риза ікони Богоматері з немовлям.....................347

66. Ікона ";Розп'яття"; Й. Івановича.......................351

67. Митра святителя Феодосія ..........................355

68. Ікона ";Покрова Богородиці"; з портретом Богдана Хмельницького 358

69. Гравюри Леонтія Тарасевича . . і......................363

70. Мідний горельєф архістратига Михаїла .................367

71. Іконостас Спасо-Преображенської церкви...............371

72. Собор святого Юра ...............................376

73. Портрет Василя Гамалії ............................382

74. Бучацька ратуша .................................387

75. Портрет отамана Данила Єфремова....................390

76. Марийський палац В. Растреллі ......................394

77. Портрет Семена Сулими............................402

78. Годовицький вівтар Й. Г. Пінзеля.....................406

79. Успенський собор Почаївської лаври...................411

80. Портрет невідомої у блакитній сукні...................414

81. Будинок полкової канцелярії.........................416

82. Андріївська церква................................420

83. Парк ";Софіївка"; .................................425

84. Палац Кирила Розумовського в Батурині................431

85. Колекція єврейського мистецтва .....................434

86. Велика корона Тори...............................439

87. ";Козак-бандурист";................................444

88. Нікітський ботанічний сад ..........................446

89. Воронцовський палац..............................450

90. ";Катерина"; Т. Г. Шевченка .........................453

91. Володимирський собор.............................458

92. Ікона ";Богоматір з немовлям"; М. Врубеля...............464

93. ";Серед хвиль"; І. Айвазовського.......................467

94. Будинок з химерами В. Городецького ..................469

95. Палац ";Ластівчине гніздо"; ..........................475

96. ";Жінка, яка розчісує волосся"; О. Архипенка.............478

97. ";Українська абетка"; Г. Нарбута.......................481

98. ";Колгоспне поле"; К. Білокур ........................484

99. ";Хліб"; Т. Яблонської ..............................487

100. ";Гороховий звір"; М. Примаченко.....................490



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Управління культури на теренах славетної україни (до дня соборності україни) рекомендаційний бібліографічний покажчик

    Документ
    ... Сергія Васильківського. 41. Яковлєва, Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради ... 143 Кучерук О. 136 Лазаренко А. 93 Ламонова О. 145 Лемещук Н.М. 63 Лисенко О.Є. ... 96 Розсоха Л. 97 Рокоссовский Р.К. 67 Романовський В.О. 77 Ромас П.М. 68 Ружинський М. ...

Другие похожие документы..