Главная > Документ


Скіфському ";звіриному стилю"; впродовж його розвитку в VII — початку III ст. до н. є. були властиві кілька спільних стилістичних рис. Це, передусім, переважання зображень із чіткими і виразними контурами, що заповнюють заздалегідь задані форми

39

і 3 8 СКІФСЬКИЙ ";ЗВІРИНИЙ СТИЛЬ"; -------

Кістяні пластини із Жаботинських курганів.

предметів. Прагнення скіфських майстрів до замкненої побудови фігури з узагальненою характеристикою деталей, в якій неабияку роль відігравали деформація та спотворення окремих пропорцій, привели до створення дивовижних і гармонійних образів тварин, що напрочуд точно передають основну ідею і сутність кожного з них. Це сильні та стрімкі хижаки, швидкі, чутливі, здатні до опору травоїдні. Кожного з них показано в якійсь певній позі, що стала з часом канонічною. Художники прагнули передати найхарактерніші риси їхніх образів за допомогою максимально спрощених форм, часом збільшених до фантастичних розмірів. Так, для лося характерна горбата морда і короткий ріг; для гірського козла — великий дугоподібний ріг; для барана — ріг, загнутий півколом донизу; для вовка — довгі, притиснуті до потилиці вуха, витягнута морда і худе сухорляве тіло; для котячих — вигнута спина; для вепра — п'ятачок і піднята догори губа. Хижих птахів також зображували за допомогою майже трафаретних прийомів: великого круглого ока і загнутого донизу дзьоба. Ця традиція пов'язана зі своєрідним ставленням скіфів до образів цих тварин: вони покликані були надати власникові тієї чи іншої речі найкращих рис. І нарешті, іконографії скіфського ";звіриного стилю"; властиві так звані зооморфні перетворення, коли зображення однієї тварини доповнюється зображенням інших тварин або окремих частин їхнього тіла.

Отже, скіфи, прийшовши на територію України ще в прадавні часи VII тис. до н. є., вирізнялися з-поміж сусідів надзвичайною хоробрістю і войовничістю. Сини безкраїх степів, скіфи понад усе шанували й обожнювали довкілля. А звірі, зображувані на численних виробах (багато їх і понині заховані у скіфських курга-

40

00 ШЕДЕВРІВ

нах), були символами тих чеснот, яких прагнув давній степовий воїн, скотар і хлібороб, — сили, витривалості і спритності.

Додаток 1. Опис лежачого (літаючого) оленя з кургану Синяв-ка: тварина постає точно в профіль — видно лише одну передню та одну задню ноги з гострими копитами, підібганими під тулуб. Довга шия витягнута і трохи відкинута назад під вагою гіллястих рогів. Роги умисно перебільшено і перетворено на своєрідний орнамент, що йде вздовж усієї спини оленя. Мускулатура тварини оброблена різкими гранями, що підкреслюють її напружену позу. Олень увесь у русі, але водночас і геть непорушний.

Додаток 2. Опис лосиці з дитинчатами на пластині з Жаботин-ських курганів: одне лосеня показано на момент появи на світ, а інше лежить біля матері. Художник використав прийом, що більше жодного разу не зустрічався в таких виробах. Фігурки лосиці та її маляти частково накладені одна на одну: голови тварин розміщено окремо, одна над іншою, а тулуби злиті воєдино.

Додаток 3. Опис нападу на оленя на золотому сагайдаку з Ілліче-вого: тварина під натиском хижаків упала на коліна. Голова з важкими гіллястими рогами закинута назад. Олень ще не змирився зі своєю сумною долею, його м'язи напружені, ніздрі роздуті. Проте доля його вже вирішена. Збоку на нього напав лев, який впився гострими іклами в груди і обхопив жертву кігтистими лапами. Перед оленем застигла величезна, готова до кидка змія з реалістично переданою лускою. Позаду в круп тварини готується встромити пазурі орел.

Срібна амфора з кургану Чортомлик

(IV ст. до н. є.)

Унікальні знахідки із золота, срібла, електру, які знаходять лише у скіфських курганах кінця V — IV ст. до н. є., викликали цікавість учених — хто і де їх виготовив? На відміну від еллінського мистецтва з його монументальною скульптурою, живописом, мозаїкою та більш камерним вазописом і коропластикою, скіфи надавали перевагу торевтиці — художнім виробам із металу. Одяг, кінська збруя, військові обладунки, посуд і ритуальні предмети покривали рельєфними фігурними зображеннями людей, тварин і

41

СРІБНА АМФОРА З КУРГАНУ ЧОРТОМЛИК

рослин. Аналогії численних оздоблень є в монументальному мистецтві давньогрецьких художників. Саме традиції класичного еллінського мистецтва, покладені в основу багатофігурних сцен і орнаментики, привели дослідників до висновку, що це вироби висококласних грецьких торевтів.

Ковкість, м'якість і легкоплавкість дорогоцінних металів були визначальними при технічних способах ювелірної обробки — литва, карбування, гравірування, філіграні тощо. Майже всі вироби грецьких майстрів виготовлені в барельєфі в техніці басми методом металопластики, що яскраво простежується на дорогоцінних ритуальних посудинах із курганів Солоха, Чортомлик, Куль-Оба, Гай-манова могила.

До одного з таких унікальних виробів належить срібна позолочена амфора з Чортомлика зі сценами приборкування коней.

Розташований за 20 км від Нікополя (Дніпропетровської області) на правому березі Дніпра, біля річки Чортомлик, курган іще в середині XIX ст. піднімався величезним (заввишки понад 20 м, діаметром 350 м) земляним насипом, породжуючи в навколишніх селах легенди про поховані в ньому скарби. На його вершині стояла половецька кам'яна баба, якій поклонялися місцеві жителі, вважаючи, нібито вона оберігає від нещасть. Настав час, і це місце стало всесвітньо відомим як Чортомлиць-кий курган чи просто Чортомлик.

Його розкопки в 1862—1863 pp. провів відомий археолог Іван Забєлін. Це був, як тепер говорять, пілотний проект щойно створеної Імператорської археологічної комісії при Міністерстві двору, у компетенції якої було проведення розкопок і дослідження давнини, причетної до вітчизняної історії. Відповідно до умов договору з удовою генерал-майора Зейфарта, котра володіла землями, на яких стояв Чортомлик, їй було обіцяно віддати кожну третю однакову річ, а за знайдені в єдиному екземплярі предмети сплатити третину вартості дорогоцінного металу. Крім цього, у власність пані Зейфарт переходили вироби, що ";не мають археологічного інтересу";. А такими тоді вважалися всі, котрі не могли прикрасити імператорський Ермітаж. Головною метою археологів XIX ст. була гонитва за коштовностями, за золотом.

Тільки наступного року після початку розкопок археологи відкрили могильну яму, розташовану на глибині 12 м від рівня материка. Те, що вона виявилася порожньою, вже не було несподіванкою.

42

L^--------1 100 ШЕДЕВР

Сюрпризи очікували на археологів згодом, коли почали розчищати грабіжницький лаз. Очевидно, під час пограбування кургану обвал землі присипав одного зі зловмисників. Це й перешкодило винести з могили всі дорогоцінні вироби. Частина їх була похована під обвалом разом із викрадачем.

Зрештою терпіння археологів, які продовжували вивчати пограбований курган, було щедро винагороджено. По кутках центральної могили були великі бічні підземелля — печероподібні ніші, завалені до моменту пограбування землею і не займані злодіями. У трьох із них знайшли поховання з величезною кількістю коштовних ювелірних прикрас, посуду та озброєння. Тільки золотих пластин знайдено близько 2500. Особливо багатим виявилося поховання цариці (або наложниці) і царського виночерпія. Кістяк жінки лежав на ложі зі слідами розпису блакитною, синьою, червоною, жовтою і зеленою фарбами. На ній було розшите золотими пластинами плаття і головний убір — стефана. Біля скронь, на шиї, зап'ястях і пальцях рук було чимало різноманітних золотих прикрас. На підлозі поховання стояло 14 глиняних амфор, велике срібне блюдо з черпаком і велика срібна позолочена амфора — найвидатніша знахідка в кургані й відома нині в усьому світі як Чортомлицька.

За радянського часу її намагалися викрасти з Ермітажу, але не змогли протягнути через розбиту кватирку, відірвали тільки ручку. Зараз відреставрована посудина з новою ручкою, як і раніше, милує око відвідувачів цього музею.

Срібна позолочена амфора з кургану Чортомлик.

СРІБНА АМФОРА З КУРГАНУ ЧОРТОМЛИК

Торевт зобразив молодих і літніх бородатих скіфів. Зачесане назад і зібране у вузол волосся спадає охайними пасмами на плечі. Вони одягнені в куртки, обрізані ззаду і збоку, а спереду — трикутні звисаючі поли. Такий крій одягу зручний при верховій їзді, а сам фасон був досить поширений серед кочових народів. На куртці і широких штанях одного з кочівників нанесено гравірований орнамент у вигляді хрестиків і смужок. На ногах у всіх людей короткі м'які шкіряні чоботи, стягнені навколо щиколотки тонким ремінцем. Тільки двоє кочівників озброєні — до їхніх поясів підвішені горити різної форми.

Наближені до реального життя сцени приручення скіфами диких коней, найімовірніше, створили боспорські торевти. Складність у виготовленні досить великої посудини, її оригінальні фризи і стильові особливості свідчать про те, що вона належить якомусь талановитому афінському майстрові, якого, можливо, запросив до Пантікапея боспорський цар.

Автор досяг виразності завдяки витонченій техніці обробки металу. Барельєфні зображення на трьох фризах амфори виконано в техніці басми й металопластики. Не вся рельєфна поверхня на ній має однакову висоту. Так, фігури людей і коней (на головному фризі) та голови Пегаса і двох левів (нижня частина) відлиті окремо за втраченими восковими моделями. Рослинний орнамент на нижньому фризі з барельєфного поступово переходить у плоске гравірування зі зворотного боку. Риси облич, зачіски номадів, гриви і хвости коней скрупульозно пророблені різцем. Тонкий шар амальгамної позолоти додає жвавості сяючому розсипу світлотіньових ефектів.

Жанрові сцени й зображення на центральному фризі, як і на амфорі загалом, трактують по-різному. Ймовірно, йдеться про певний міфологічний чи епічний сюжет, точно витлумачити який, однак, складно. Адже ми не знаємо численних варіантів міфів і епосу войовничих номадів. Безліч загадок таїть і побут того часу, за якого давні грецькі майстри черпали натхнення для своїх шедеврів.

Майстер прикрасив амфору суто еллінським міфічним образом — крилатим Пегасом. У ньому вбачають найяскравіший символ безкраїх степів і волелюбності народу. Водночас Пегас був утіленням водного джерела — головної життєдайної сили. У такому значенні амфора зі срібла уособлювала вічне життя, була не-

44

00 ШЕДЕВРІВ

одмінним атрибутом в обрядах, пов'язаних, очевидно, із прирученням і розведенням коней.

Чортомлик був усипальницею скіфського царя, похованого з усією пишністю обряду. Крім центральної, у чотирьох бічних нішах знайдено поховання його дружини (чи наложниці) й чотирьох слуг. У курганному насипі виявлено ще п'ять могил. У трьох із них були кістяки 11 коней у розкішній, оздобленій золотом і сріблом, збруї. В інших — останки конюхів (чи зброєносців) у розшитих золотом шатах, з повними сагайдаками стріл. Геродот так описав обряд поховання скіфського царя: ";Коли у скіфів помирає цар, то виривають велику чотирикутну яму... Тіло на солом'яних підстилках опускають у могилу, по обидва боки встромляють у землю списи, а зверху настилають дошки і покривають їх очеретяними матами. В іншій великій частині могили ховають одну з наложниць царя, попередньо задушивши її, а також виночерпія, кухаря, конюха, охоронця, вістуна, коней, первістків різної домашньої худоби, а також кладуть золоті чаші... По тому всі разом насипають над могилою великий пагорб, причому намагаються зробити його якнайвищим";.

Упродовж 1981—1986 pp. Чортомлицький курган досліджувала спільна україно-німецька археологічна експедиція. Найважливіші відкриття чекали на археологів при дослідженні курганного насипу, значною мірою знищеного ще при розкопках у XIX ст. Як основний будівельний матеріал при його зведенні використовували шматки дерну розміром 25x15 см, покладені трав'яним шаром донизу. Насипи скіфських курганів були не звичайними надгробками, а своєрідним символом — частиною ";поховального інвентарю"; у вигляді компактно складеного, сконцентрованого в одному місці пасовища, на якому паслися душі мертвих і принесених у жертву тварин, — вважає В.Ю. Мурзін.

Крім того, насип укріплено кількома кільцями пресованого мулистого ґрунту, а зовні — монументальним кам'яним бруствером, що зберігся в деяких місцях, заввишки 2,5 м. Простір між зовнішньою опорною стіною і схилом кургану заповнено бутовим необробленим каменем — таким чином навколо кургану утворювали рівний майданчик завширшки 7 метрів. Завдяки цьому здавалося, ніби курган Чортомлик стоїть на монументальній кам'яній платформі.

Біля його підніжжя знайдено безліч свідчень тризни, а також скелети людей і коней, що вперше підтвердило розповідь Геродо-

45

I45 СРІБНА АМФОРА З КУРГАНУ ЧОРТОМЛИК ------------------

та, нібито поховальний скіфський обряд ще відбувається через рік після спорудження кургану. Кочівники розставляли довкола пагорба своєрідну варту з 50-х навмисне вбитих скіфських воїнів, посаджених на мертвих коней.

При дослідженні поховальних споруд усередині кургану відкрито могилу, пограбовану в давнину, якої не помітив при розкопках Забєлін. У ній знайдено бронзовий казан, оздоблений двома орнаментальними фризами, срібні кубок і килик, гераклейську амфору.

Опис амфори з кургану Чортомлик. Майже вся поверхня амфори заповнена різноманітними зображеннями, розміщеними на трьох фризах. Головними серед них у середній частині є так звані сцени приборкування коней. Ці порівняно спокійні сюжети контрастують із двома однаковими сценами у верхньому ярусі посудини, де два орлиноголові грифони шматують оленя.

Внизу посудина для вина оздоблена карбованим, іноді гравірованим горельєфним орнаментом із волют, пальмет і квітів, серед яких зображено різних птахів — своєрідні символи безкраїх скіфських степів. Майстер помістив орнамент симетрично, відокремивши його від головного фриза тонкою стрічкою плетива. Рельєф, а такого більше немає на жодному з відомих виробів грецьких майстрів, виконано досконало, з особливою ретельністю щодо найдрібніших деталей. Рослинний декоративний орнамент такого типу набув поширення в червонофігурному вазописі, а його окремі елементи можна побачити в налобних стрічках жіночих головних уборів із цього ж кургану.

Срібна позолочена амфора з кургану Чртомлик (зворотний бік).

46

00 ШЕДЕВРІВ

До нижньої частини амфори прикріплені своєрідні краники у вигляді трьох скульптурних голівок: двох левових (із боків) і однієї Пегаса (у центрі) над ними, від широких крил якого ніби виростає багатопелюсткова пальмета. Саме краник із головою Пегаса, безсумнівно, пов'язаний із головним сюжетом. Це підкреслює високий горельєфний орнаментальний фриз. По колу він поступово знижується, переходячи в гравірування на тильному боці амфори. Всі деталі голови Пегаса, оточеного променистим вінцем, ретельно пророблені різцем.

Психологічним центром головної композиції, розміщеної у верхній частині амфори на кільцевому фризі, є фігура коня, якого троє кочівників, спутавши арканами, намагаються повалити долі. Сцена експресивна і драматична. Напружені мускули, відхилені назад торси й зосереджені обличчя підкреслюють непокірну силу дикого степового звіра, котрий рветься на волю. Справа від них стоїть скіф, можливо, тримаючи в руках ласо. На жаль, кисті його рук не збереглися, що ускладнює точну інтерпретацію центральної сцени. Бородате обличчя з вираженими вилицями і глибоко посадженими очима дуже реалістичне.

Поруч із ним художник зобразив скіфа, який спутує коня. Компактна, врівноважена сцена має своєрідне продовження в лівій частині композиції, де кочівник, тримаючи тварину за передню ногу, намагається змусити її лягти. Очевидно, так людина сідала на коня. З двох боків багатофігурну композицію на амфорі завершують кочівники. Накинувши аркани на коней, вони тягнуть їх до себе. Персонажі показані в найрізноманітніших ракурсах, демонструючи таким чином складність приручення диких, необ'їжджених тварин.

Центральному фризу властивий урівноважено-спокійний ритм, якому підкоряються спеціально підібрані сцени. В основі його просторового рішення простежується вплив монументальної скульптури Еллади, насамперед класичного (строгого) типу рельєфу. Головною ознакою його є зображення окремої фігури людини чи багатофігурних груп в одному плані, котрі начебто рухаються повз глядача. Тло на ньому завжди залишається абстрактною відполірованою площиною. Головний закон, що визначає побудову фриза (взаємозв'язок окремих фігур і обгрунтована присутність їх у сцені), віртуозно дотриманий майстром.

ЗОЛОТІ СКІФСЬКІ КОВПАКИ ДЛЯ СКАЛЬПІВ

Золоті скіфські ковпаки для скальпів

(V—IV ст. до н. є.)

З-поміж предметів із золота, знайдених у скіфських курганах, найбільшими за вагою є так звані великі золоті скіфські ворворки, призначення яких і досі є однією з найбільших загадок археології. Першим запропонував цю назву Л. Стефані. Інші дослідники скіфської давнини вважали ці золоті предмети зі скіфських курганів ковпачками для китиць, що підвішували на шиї коней.

Під час розкопок кургану біля села Іллічевого на Керченському півострові в Криму в 1964 р. виявили скіфське поховання першої половини V ст. до н. є., в якому серед поховального інвентарю були предмети із золота: гривна, нашивна пластина, обкладка сагайдака і масивний золотий предмет вагою 452,6 г (висота — 13,2 см) у вигляді усіченої конусоподібної чаші з круглим отвором посередині дна. Виникла версія, що чашу використовували як підставку для кріплення металевого навершя із зображеннями тварин.

1972 р. у скіфському кургані V ст. до н. є. на плато річки Ко-гильника (біля міста Арциза Одеської області) знайдено подібний предмет. Його висота — 9 см, а вага — 263,95 г. Через невеликий розмір дослідники вважали його чашею — для пиття вина з кров'ю під час ритуального братання скіфських воїнів. У неї входило майже 300 г рідини. Отвір у дні був для того, щоб ті, хто п'є, затуливши отвір пальцем, випивали все до дна, не проливаючи ні краплі.

У 1977 р. археологічна експедиція Дніпропетровського університету досліджувала скіфський курган № 6 поблизу села Олександрії (Новомосковськ™ район Дніпропетровської області). У схованці під скелетом знайдено меч у золотих піхвах і золотий предмет, дуже схожий на знахідку в кургані біля Арциза (висота — 7,5 см, вага — 259,31 г). Дослідник скіфського озброєння Є. Черненко на підставі цих та інших знахідок висунув у 1981 р. припущення про їхні функції. Він вважає їх круглими золотими денцями горитів — чохлів для лука. Хоча під час розкопок скіфських курганів знайдено чимало горитів і їхні зображення є на предметах давньої торевтики, але не зафіксовано жодного випадку такого дна, як в описаних предметах.

Усі пояснення щодо призначення цих наймасивніших золотих предметів викликали заперечення. Важко уявити, щоб такий великий предмет із золота призначався тільки для кріплення китиці на шиї коня. Конус із м'якого золота навряд чи підходив для закріп-

48

---------------1 100 ШЕДЕВРІВ

Ковпак із зображенням скіфа з

відтятою головою людини з

Курджипського кургану.

лення бронзового навершя з дерев'яним чи залізним стрижнем. У ньому не можна було тримати якусь рідину, сипучі матеріали, та й для цього відомо багато інших речей (ри-тони, чаші тощо). На золотих пластинах зображено, як скіфи братаються і п'ють із ритонів. Тому не дивно, що деякі дослідники незалежно один від одного визнали ворворки предметами невідомого призначення.

По-іншому пояснюють знахідки В. Ольховський і Г. Євдокимов, які опублікували зображення корпусів скіфських кам'яних стел. На гори-тах воїнів — круглі предмети, дуже схожі на так звані ворворки. Особливим реалізмом зображення виділяється стела другої половини IV ст. до н. є., знайдена в насипі кургану

в селі Привітному в Криму. Виникає навіть підозра, що вона виконана не скіфським, а грецьким майстром, котрий знався на анатомічних пропорціях людського тіла. Реалістичні співвідношення всіх частин і деталей предметів озброєння, конусоподібного предмета на стінці горита переконують, що на стелі саме ті загадкові золоті вироби, що їх знаходять у скіфських могилах. Рельєфно зображений конусоподібний предмет настільки реалістичний стосовно інших деталей, що можна навіть приблизно визначити його розміри (висота — 4,5 см, верхній діаметр — 9 см, діаметр дна — 6 см), які відповідають розмірам деяких знахідок із золота в курганах В. Ольховський і Г. Євдокимов трактували ці предмети як умбони для горитів.

Хоча вчені знайшли достовірне зображення на стелах, їхнє пояснення теж сумнівне. В усіх знахідках Стародавнього світу на го-ритах немає подібних умбонів. Вони є середньою деталлю щитів, та й то зроблені з міді чи заліза. На горитах для прикраси застосо-

ЗОЛОТІ СКІФСЬКІ КОВПАКИ ДЛЯ СКАЛЬПІВ

вували золоті пластини з горельєфними зображеннями чи орнаментом. Високі умбони з м'якого золота не тільки заважали б користуватися торитами, а й були б зім'яті при використанні. Крім того, на зображеннях скіфських стел помічено розташування таких предметів на торитах у різних місцях, отже, вони знімаються.

1988 р. експедиція А. Моруженко в скіфському похованні IV ст. до н. є. в кургані Передерієва Могила (с. Зрубне Шахтарського району Донецької області) знайшла так званий золотий шолом. Він має куполоподібну форму, на його вершині є невеликий круглий отвір. Висота — 18,2 см, діаметр нижньої частини — 16,5 см, вага — 607,59 г. Крім того, на його поверхні виявлено пластину (2,5x2,4 см) із мініатюрними заклепками, що свідчить про його ремонт і в давнину. 1875 р. у кургані Ак-Бурун біля Керчі в Криму знайдено золотий ажурний сферичний предмет, оздоблений оригінальною рослинною композицією. Висота — 14,4 см, діаметр — 19,5 см. За формою і розмірами ";шоломи"; різняться, однак схожі наявністю круглого отвору на верхівках. Проте як шоломи вони не відомі у Стародавньому світі, а занадто маленький діаметр нижньої частини свідчить про їх непридатність для носіння на голові.

Всі версії щодо масивних золотих скіфських ворворок були висловлені не в спеціальних дослідженнях, а в публікаціях матеріалів про ті чи інші кургани.

Всі ворворки представлені одиничними екземплярами — за винятком скарбів, виявлених наприкінці минулого століття. Так, в Ак-Бурунському кургані знайдено три екземпляри, у Ставропольському (Казинському) скарбі — також три, а в Курджипсько-му (на Північному Кавказі) — чотири. Всі — пустотілі предмети зі сферичним чи пласким верхом, на середині якого обов'язково є круглий отвір, майже всі — золоті.

Технологія їх виготовлення являє собою проковування золотих пластин із наступним вибиванням за визначеною моделлю, зробленою із твердих матеріалів. Більшість ";шоломів"; зроблено скіфськими майстрами, однак деякі з них, прикрашені складним орнаментом, а також фризами різних сцен (з Ак-Буруна, Брато-любівки, Передерієвої Могили), виготовлені давньогрецькими то-ревтами. Ворворки зовні переважно не мають якихось зображень чи орнаменту, але кілька екземплярів є винятком. Це, насамперед, вигравіруване зображення орла з піднятими крилами на дні конуса (з кургану біля Арциза). Воно скопійоване, можливо, з аналогічних зображень на монетах Ольвії. Зображення орла, що

50

100 ШЕДЕВРІВ

клює рибу, є поширеним сюжетом у торевтиці Скіфії. Дослідження свідчать, що перші зразки з'явилися в районі Кубані і Нижнього Дону. їх виготовляли також і з бронзи. Подібні сюжети поширені на прикрасах поясів, вузд, ритонів. Не виключено, що ольвійські майстри запозичили образ із міфологічних сюжетів місцевих скіфів.

Надзвичайно виразне оздоблення золотого ";шолома"; з Пере-дерієвої Могили. На бічній частині зображені дві сцени із трьома скіфськими вошами в кожній. Композиції рівномірно заповнюють всю поверхню. Деталі скіфського одягу, предметів озброєння підкреслені технікою гравірування, як і інші предмети торевтики, знайдені у скіфських курганах.

Археологи були здивовані знахідкою золотої ворворки з центрального скіфського поховання V ст. до н. є. у Братолюбівсько-му кургані (с. Ольгине Горностаївського району Херсонської області), розкопки якого проводили в 1990 р. А. Кубишев і М. Ковальов. Вони припускають, що це золоте ритуальне навер-шя. Його поверхня вкрита рельєфною композицією з чотирьох фризів із зображенням сцени шматування левами і грифонами коней, оленів, биків. Навіть дно прикрашене рельєфною сценою роздирання пантерою оленя. Ребро дна по колу орнаментоване косими дрібними канелюрами, а край нижньої частини оточений чистою смугою, відділеною від фризів рельєфним валиком. За формою він схожий на ворворки, але має і другу, крім пишного оздоблення, особливість: на дні немає отвору, але з внутрішнього боку підвішено кільце. Навіщо воно?



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Управління культури на теренах славетної україни (до дня соборності україни) рекомендаційний бібліографічний покажчик

    Документ
    ... Сергія Васильківського. 41. Яковлєва, Т. Руїна Гетьманщини: Від Переяславської ради ... 143 Кучерук О. 136 Лазаренко А. 93 Ламонова О. 145 Лемещук Н.М. 63 Лисенко О.Є. ... 96 Розсоха Л. 97 Рокоссовский Р.К. 67 Романовський В.О. 77 Ромас П.М. 68 Ружинський М. ...

Другие похожие документы..