Главная > Документ


ОСОБЛИВОСТІ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ В ФІНАНСОВО-БАНКІВСЬКИХ ГРУПАХ

Проблеми, що пов’язані з масштабами та рівнем ризику діяльністі банку, його фінансовим станом та рентабельністю виникають незалежно від того функціонує банк автономно чи є учасником групи. Однак, останній факт збільшує ймовірність та обсяги можливих ускладнень. Світова криза чітко вказала на недоліки сучасних підходів до управління кредитними установами та об’єднаннями, створеними за їх участю.

Поява банківських груп та виникнення у зв’язку з цим у банків, які входять до їх складу, специфічних ризиків, які генеруються іншими учасниками об’єднання, стало передумовою побудови системи консолідованого контролю банківських ризиків. Звичайно, первинним кроком у виробленні адекватної системи ризик-менеджменту в таких банках мало стати забезпечення ефективності локального контролю за ризиками. Однак, ті ж таки рекомендації «Базель ІІ» в Україні знаходяться на стадії впровадження. Втілені в життя у всіх розвинутих країнах світу, у вітчизняній банківській сфері до них звертаються лише в найбільших банках (як правило, з іноземним капіталом). Розрахунок економічного капіталу, стрес-тестування та інші звичні для розвинутого ризик-менеджменту процедури існують, в основному, лише на папері. Рішення про прийняття додаткових ризиків часто приймаються без належного математичного аналізу чи за вказівкою зверху (власників банку).

Глобалізація фінансового ринку безумовно веде до розвитку нового рівня системи контролю над ризиками — ризик-менеджменту в банківській групі. В процесі діяльності банківської групи окрім власних ризиків кожного учасника виникають також і консолідовані ризики групи, прояв яких може виявлятися в наступних формах:

— кредитний ризик, викликаний операціями банків зі спорідненими сторонами (іншими учасниками групи), підсилюється неадекватною оцінкою таких позичальників, примусовими рішеннями щодо них та масштабами їхніх запозичень;

— процентний ризик виникає у випадках коли банки-учасники здійснюють з іншими учасниками групи операції за ставками економічно необґрунтованими та неадекватними тенденціям на ринку;

— валютний ризик, який надзвичайно важко контролювати, особливо якщо до складу групи входять суб’єкти господарювання, які не відображають здійснення угод «день у день» (на відміну від банків);

— ризик ліквідності, як правило, обумовлюється залежністю одних учасників групи від ресурсів інших, що надаються першим на пільгових умовах і не завжди раціонально ними використовуються;

— операційний ризик може бути суттєвим для банків у випадку появи фінансових труднощів чи втрати ділової репутації учасником групи — небанківською установою.

Протягом періоду 2008—2009 рр. багато банків постраждало із-за втрат своїх інвестиційних чи дочірніх банків в регіонах, які потрапили під найбільш гострий вплив фінансової кризи. Причиною цього став, у першу чергу, недостатній рівень контролю над ризиками в складі фінансово-банківських груп. Особливо це стосується інвестиційного бізнесу та вкладень на ринках країн, що розвиваються, де часто материнські компанії (банки) готові були прийняти на себе надмірний ризик в обмін на перспективу отримання швидкого та значного доходу від своїх інвестицій.

Таким чином, у сучасних умовах функціонування банків, побудова ефективного консолідованого контролю за ризиками є обов’язковим фактором забезпечення стійкості та стабільності розвитку банківської групи чи фінансової групи за участю банків. Адже саме її практичність та адекватність можуть забезпечити прийнятність функціонування учасників групи в умовах дотримання специфічних вимог національних фінансових законодавств, різних ділових та культурних (релігійних) традицій країн присутності банків групи, відмінностей в оцінці ризиків класичного та інвестиційного банкінгу.

В сучасних умовах великі фінансово-банківські групи розвиваються навколо світових (глобальних) та передових (регіональних) банків. Їхні фінансові інтереси спрямовані на всі значимі сегменти світового фінансового ринку. Перед ризик-менеджментом головного банку (компанії) постає об’єктивна потреба в побудові такої системи, яка поєднувала уніфіковані процедури та методологію контролю ризиків у всіх банках та фінансових компаніях групи із забезпеченням необхідної свободи для прийняття управлінських рішень на локальних рівнях дочірніх банківських (фінансових) установ. Займаються цим, як правило, окремі підрозділи служби ризик-менеджменту фінансових установ банківського та небанківського типів.

На основі вивченого та систематизованого матеріалу з питань діяльності різного роду фінансових об’єднань і особливостей формування ризик-менеджменту в сучасних вітчизняних та іноземних банках, були визначені основні операційні умови здійснення ефективного консолідованого управління ризиками у фінансово-банківських групах:

— постійний моніторинг стану всіх видів ризиків учасників групи;

— максимальна уніфікація процедур та методології ризик-менеджменту;

— запровадження системи консолідованих лімітів прийняття кредитно-інвестиційного ризику на спільних позичальників групи;

— забезпечення оперативності збору відповідної звітності компаній групи з метою складання звітів про глобальні ризики групи;

— постійний обмін досвідом між ризик-менеджерами банків (фінансових компаній) груп;

— стимулювання учасників групи до постійного удосконалення системи ризик-менеджменту та зацікавленості у її практичному застосуванні.

УДК 336.717:330.341.1

К. А. Бєгун, канд. екон. наук, асистент

кафедри менеджменту банківської діяльності,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

БАНКІВСЬКА ІНОВАЦІЯ У ВИГЛЯДІ NFC: ПОЗИТИВНІ ТА НЕГАТИВНІ СТОРОНИ

Сьогодення збагачено різними технологічними відкриттями. Банківська сфера не є винятком. Останнє впровадження і використання в банківському просторі є Internet Banking, який активно набирає обертів комфортного обслуговування з мінімальними витратами часу. Але науково-технічний прогрес не стоїть на місці. І в світі проходить тестування такої технології, як NFC, де Україна не є виключенням.

NFC (Near Field Communication) — є технологією безконтактного зв’язку на відповідній відстані. За допомогою такої технології два пристрої з NFC-мікросхемами можуть обмінюватися різноманітною інформацією. Технологія NFC була створена компаніями Philips та Sony в 2002 році, а на даний момент адаптацією такої технології займається біля 130 глобальних компаній — міжнародні платіжні системи, оператори мобільного зв’язку, виробники напівпровідників, смарт-карт, мобільних телефонів та іншого устаткування. Високотехнологічна Японія запровадила NFC у різних галузях реальної економіки ще в 2007 році; решта країн світу впроваджує свої проекти на основі японського [6, 7].

Спосіб застосування даної технології можна подати у вигляді електронного посвідчення особи, електронних ключів тощо. Виробники даної технології вирішили вшити дану мікросхему до мобільного телефону, що надасть можливість розраховуватись за проїзд у транспорті, замовляти квитки на концерт, авіа, здійснювати покупки.

Найбільш прогресивне використання даної технології в банківський сфері — це електронні платежі. Мобільний пристрій з NFC-чіпом є пластиковою платіжною картою з розширеними можливостями. Ці можливості включають інтерфейс користувача, за допомогою якого власник мобільного апарату може підтвердити або відхилити оплату, ввести необхідні банківські дані для здійснення транзакції, проконтролювати історію платежів. Зробивши крок вперед, стає можливим отримувати депозитні, кредитні продукти в електронній формі. Досвід Японії стверджує, в середньому за добу у системі NFC здійснюється біля 10 млн трансакцій [7].

Оплату за допомогою NFC в Україні освоює система мобільних та інтернет-платежів «ПлатиМО!» Ця система розвивається на основі НСМЕП (Національної системи масових електронних платежів), що підтримується Національним банком України [3, 2]. На даний момент в Україні мобільні платежі також представлені системою під назвою Liqpay. Розробником та розрахунковим центром Liqpay є ПриватБанк. Дана система не дозволяє використовувати мобільний телефон в якості «мобільного гаманця», як це запропонували науковці, які створили технологію NFC. Але вона дозволяє здійснювати грошові перекази без «черги» в банку за допомогою мобільного телефону.

Застосування технології NFC має свої недоліки:

— невизначеність контролю проходження NFC-платежів — банком чи мобільним оператором;

— складність впровадження в життя дорогої технології;

— недосконалість розвитку інфраструктури для розповсюдження мобільних платежів.

Але незважаючи на ці недоліки технологія NFC та інтеграція Smart-чипів у мобільні телефони може збільшити як кількість вкладок для одного пристрою, який використовується, так і дохід для фінансових систем, товарних систем, виробників устаткування, мобільних операторів і операторів платіжних систем.

Література
  1. Услуги УФС: эмиссионный процессинг/ UFN-Review, № 11, ноябрь, 2009, стр. 2—5.

  2. NFC технология, которая объединяет / Новости электроники. — № 17. — 2007, С. 24—26.

  3. http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/02/14/187224

  4. http://tech.privatbank.ua/263949.html

  5. /articles/10292/

  6. /

  7. http://www.nfc-research.at/index.php?id=6

  8. /ru/komanda/blogi/miroslava_gudzyo/chto_takoe_mobilnyy_perevod_ego_perspektivy_i_vozmozhnosti

УДК 339.732:2.330.322

О. В. Бєлякова, старш. викл.

кафедри банківських інвестицій,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»

СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ЗІ СВІТОВИМ БАНКОМ

Сучасний етап у розвитку світової економіки характеризується посиленням дії тенденції до міжнародного співробітництва, яке проявляється у виході національних економічних систем і національних ринків на рівень глобальної економічної системи. Міжнародні фінансові організації займають важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки. Вони надають країнам кредити, розробляють принципи функціонування світової валютної системи та здійснюють міждержавне регулювання валютно-кредитних і фінансових відносин.

Світовий банк — багатостороння кредитна організація, яка складається з п’яти тісно пов’язаних між собою установ, загальною метою яких є надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, і країнам з перехідною економікою за рахунок розвинутих країн. Групу Світового банку складають: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій, Міжнародний центр врегулювання спірних питань щодо інвестицій. Міжнародний банк реконструкції та розвитку є фінансовою інституцією з найвищим рейтингом кредитоспроможності.

МБРР надає фінансування (позики, гарантії та відповідні інструменти управління ризиками), а також ділиться досвідом по низці технічних аспектів процесу розвитку і допомагає клієнтам отримати доступ до ринків капіталу та інструментів управління фінансовими ризиками у великих обсягах, на більш вигідних умовах, на довші терміни і на більш стійкій основі у порівнянні з тим, що вони можуть отримати з інших джерел фінансування. В механізмі реалізації його цільової функції чітко виділяються лише дві складові: механізм акумулювання коштів для фінансування та механізм надання кредитів членам Банку. Для реалізації цільових завдань МБРР має механізм системних позик та інвестиційних проектів.

Співпраця України зі Світовим банком була започаткована 3 вересня 1992 року підписанням Статей Угоди з МВФ. Водночас зі вступом до МВФ Україна стала 167 членом Світового банку з оформленням підписки на 10908 акцій вартістю в 1315,9 млн доларів США, відповідно країна має 1158 голосів, що складає 0,69 % від загальної кількості голосів у банку. З того часу Світовий банк підтримував програму діяльності уряду, надаючи позики на реформування державного сектора, здійснення реформ в аграрному, енергетичному, фінансовому та соціальному секторах, приватизацію та реструктуризацію підприємств, а також гранти на охорону довкілля.

Сьогодні співробітництво України з Світовим банком здійснюється в рамках прийнятої банком у грудні 2007 року Стратегії партнерства з Україною на період 2008—2011 рр. Стратегія партнерства має на меті сприяти сталому економічному зростанню та посиленню конкурентоспроможності України, реформуванню державних фінансів та державного управління, а також поліпшенню державних послуг у сфері охорони здоров’я та освіти. Головні програми нової Стратегії передбачають низку механізмів, включаючи інвестиційне кредитування та позики на структурну перебудову, а також аналітично-дорадчу допомогу в рамках програми реформ Уряду. В рамках Стратегії партнерства передбачається перехід до практики зменшення кількості проектів, але збільшення їхнього масштабу та скорочення інвестування складних інституційних реформ.

З метою більш ефективного використання кредитних ресурсів Світовим банком змінено фінансові умови отримання позик. 27 вересня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку скоротила вартість позик і гарантій, що надаються МБРР (єдиним фінансовим збором залишається разова комісія за виділення коштів у розмірі 0,25 % від суми позики). За новими, схваленими 12 лютого 2008 року Радою Виконавчих Директорів Світового банку, фінансовими умовами подовжено максимальний кінцевий термін погашення позик до 30 років для всіх нових позик і гарантій МБРР. В рамках зазначеної Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США впродовж 4-х років. Об’єми щорічного кредитування визначатимуться такими показниками, як проведення структурних реформ, макроекономічна стабільність та ін.

Впродовж 2008 року здійснювалась підготовка двох системних проектів: Друга позика на політику розвитку (300,0 млн дол. США) та Третя позика на політику розвитку (500,0 млн дол. США). Результати підготовки Другої та Третьої позики на політику розвитку були позитивно оцінені Світовим банком, що стало підставою для надання в рамках двох системних позик у 2008 році коштів на загальну суму 800 млн дол. США. На початку 2009 року з метою побудова системи капіталізації банків України було розпочато підготовку системного проекту «Програмна позика на реабілітацію фінансового сектору» загальним обсягом 750,0 млн дол. США.

Сьогодні в Україні реалізується 11 інвестиційних проектів, якими передбачено надання позик на загальну суму 1,2 млрд доларів США. Портфель проектів зі Світовим банком спрямовано на підтримку ключових напрямів економічних реформ, а саме: структурну перебудову базових галузей економіки, реформування фінансового та банківського секторів, охорону навколишнього природного середовища, фінансування електроенергетики, комунального господарства та соціального сектору.

В рамках співробітництва починаючи з 1992 року Світовий банк затвердив надання Україні 37 позик загальним обсягом 5,7 млрд. дол. США, з яких на сьогодні Україна фактично отримала 4,3 млрд дол. США або 75 % загальної суми затверджених позик. Отже, подальше поглиблення співпраці зі Світовим банком, а зокрема з МБРР, є значним плюсом для розвитку економіки країни в цілому, бо це дасть можливість щорічно залучати в економіку України близько 2,5 млрд доларів США. Пріоритетами соціально-економічного розвитку є енергетика і енергозбереження, аграрний сектор, система державного управління, муніципальна сфера, житлово-комунальне господарство і соціальна сфера.

УДК 336.717

Н. С. Білань, аспірантка

кафедри менеджменту банківської діяльності

ДВНЗ «Київський національний економічний,

університет імені Вадима Гетьмана»

ОЦІНЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ РИНКОВИМИ РИЗИКАМИ БАНКУ НА ОСНОВІ VAR-МЕТОДОЛОГІЇ

В умовах зростаючої мінливості та непередбачуваності світових фінансових ринків все більшої актуальності набуває проблема оцінки та управління ринковими ризиками банку. У сучасних умовах для адекватної оцінки та ефективного управління ринковими ризиками банку застосовують комплекс методів, що включає: ГЕП-аналіз, аналіз дюрації, модель оцінки капітальних активів Шарпа, технічний та фундаментальний аналіз фінансових ринків, імітаційне моделювання та VaR-методологія. З огляду на вдалу світову практику застосування та відсутність достойних альтернатив, VaR-методологія стала одною з найпопулярніших методик оцінки та управління ринковими ризиками у практиці ризик-менеджменту.

Під VaR (Value at Risk) розуміють виражену в грошових одиницях величину, яку не перевищать очікувані протягом певного часу втрати з заданою імовірністю. Показник VaR вперше був використаний у банку «JP Morgan» з метою підвищення ефективності роботи з ризиками. VaR-методологія покладена в основу концепції адекватності капіталу та пропонована як основна міра ринкового ризику банків з 1988 р. в межах Першої Базельської угоди з капіталу (Базель І) [1, с. 13].

Порівняно з іншими показниками ризику VaR має важливі переваги:

— узагальнюючий ефект впливу різних факторів ризику на інтегральну величину ризику фінансового показника. Згідно традиційних методик оцінки ринкових ризиків фактори ризику не можуть бути агреговані [2, с. 37];

— VaR дає змогу оцінити «капітал під ризиком», тобто капітал, що необхідний для покриття втрат, спричинених даними ризиками. Тому VaR-методологія дає змогу аналізувати якість управління портфелем активів з врахуванням ризику;

— удосконалення контролю за ризиками на основі VaR-методології та підвищення ефективності встановлення лімітів [3, c. 235].

VaR-методологія базується на концепції збитків у несприятливій ситуації і відповідає стратегії зниження ризикованості банку. Показник VaR у ризик-менеджменті використовується для розрахунку лімітів відкритих позицій, достатності капіталу і його розміщення між напрямками банківського бізнесу та для оцінки дохідності операцій з урахуванням ризику.

Як випливає з визначення, величина VaR для портфеля активів — це найбільший очікуваний збиток, спричинений коливанням цін на фінансових ринках, який розраховується:

— на визначний період часу в майбутньому. Часовий горизонт обирається виходячи з терміну утримання даного інструмента в портфелі або його ліквідності;

— з визначеною імовірністю його неперевищення (рівень довіри найчастіше обирається 95 % і вище);

— при даних пропозиціях про характер поведінки ринку в майбутньому, що визначається методом розрахунку VaR [3, с. 241].

Завжди актуальною для ризик-менеджменту будь-якого банку була проблема вибору адекватної методики розрахунку VaR для даного фінансового ринку. Методи розрахунку VaR поділяють на параметричні та непараметричні.

Параметричні базуються на нормальному розподілі та існуючій вартості позицій (дельта-нормальний метод, дельта-гама-вега наближення). Параметричні методи є досить простими, дають можливість аналітичної презентації, не потребують повної переоцінки позицій та широкої бази ретроспективних даних. Проте мають чимало недоліків, головним з яких являється те, що гіпотеза про нормальний розподіл, як правило, не відповідає параметрам реального фінансового ринку.

Непараметричні методи передбачають повну переоцінку відкритих позицій (метод історичного моделювання, метод Монте-Карло). Методи повного оцінювання VaR, а саме метод Монте-Карло загальновизнаний найкращим, оскільки має низку об’єктивних переваг, а саме: не використовує гіпотезу про нормальний розподіл дохідностей, показує високу точність для нелінійних інструментів і стійкий до вибору ретроспективи. До недоліків методу можна віднести технічну складність розрахунків та модельний ризик.

Незважаючи на зазначені вище переваги VaR-методики, її застосування в умовах українського фінансового ринку обмежується такими факторами:

— високий рівень регулювання фінансових ринків України знижує адекватність і точність статистичних та економетричних моделей, на яких базується VaR-методологія;

— орієнтація на прибутки і недостатній рівень розвитку ризик-менеджменту в українських банках знижують пріоритетність VaR-методології, як підходу до управління ринковими ризиками, що базується на оцінці збитків у несприятливій ситуації;

— в умовах нерозвиненого фінансового ринку України, що обмежує можливості прогнозування, частіше проявляється основний недолік VaR-методології — неможливість передбачити втрати, які можуть мати місце з незначними ймовірностями (1 — 5 %).

Література

1. Вітлінський В. В., Камінський А. Б. Моделювання банківських ризиків у трансформаційній економіці — Навч.-методичні матеріали до курсу «Математичні моделі трансформаційної економіки» — К.: КНЕУ, 2006. — 56 с.

2. Банківські ризики: теорія та практика управління: Монографія / Л. О. Примостка, О. В. Лисенок, О.О.Чуб та ін. — К.: КНЕУ, 2008. — 456 с.

3. Лобанов А. А., Чугунова А. В. Энциклопедия финансового риск-менеджмента. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. — 936 с.

УДК 330.332.1

В. С. Білошапка, канд. екон. наук, доц.

кафедри банківської справи

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції

    Документ
    ... ГЕТЬМАНА» Кредитно-економічний факультет Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 22 квітня 2010 р. УДК ... соціально-економічним розвитком: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих вчених. Київ, 3—6 червня ...
  2. Матеріали міжнародних науково-практичних конференцій студентів молодих вчених лікарів та викладачів

    Документ
    ... ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНИХНАУКОВО-ПРАКТИЧНИХКОНФЕРЕНЦІЙ СТУДЕНТІВ, МОЛОДИХ ВЧЕНИХ, ЛІКАРІВ ТА ... ів різних спеціальностей проведені 4 обласні науково-практичні конференції, 1 обласний семінар, школа орган ...
  3. « духовно-творчий потенціал студентської молоді психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації » матеріали ііі всеукраїнської науково- методичної конференції

    Документ
    ... в прилученні до духовних цінностей // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – 1993. – С.245. Людмила ... становлення особистості: проблеми і перспективи: Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції. Хмельницький, 2003. – С. 56 ...
  4. Економіка та менеджмент перспективи розвитку матеріали доповідей міжнародної науково-практичної конференції

    Документ
    ... ітової фінансово-економічної кризи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (у заочній формі). – ... ітової фінансово-економічної кризи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (у заочній формі). – ...
  5. Роль і місце бухгалте рського обліку контролю й аналізу в розвитку економічної науки та практики збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конфер енції 14 травня 2010 р удк 657 22

    Документ
    ... ї науки та практики: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, 14 травня 2010 р. — ... підприємством / А. В. Шайкан / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практич­ної конференції ученых и специалистов [Теория и практика ...

Другие похожие документы..