Главная > Документ


БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД В КОНТЕКСТІ ПОСИЛЕННЯ ВИМОГ ДО СТАБІЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

Нині в світі і в Україні загострилась полеміка щодо шляхів реформування та розвитку регуляторно-наглядових систем за функціонуванням фінансових посередників. Як відомо, неможливо підтримувати макроекономічну стабільність та ефективне функціонування фінансового сектора без відповідної організації систем регулювання та нагляду за діяльністю фінансових посередників. Зауважимо, що конфігурація органів регулювання і нагляду є надзвичайно важливою у контексті попередження фінансових криз та забезпечення фінансової стабільності фінансових посередників серед яких ключове місце займають банки. Частка банківських активів у загальних активах фінансової системи України перевищує 90 %.

Розширення складу суб’єктів та подальше удосконалення структури наглядово-регуляторних органів зумовлені багатьма причинами. Зокрема, це:

— інтеграційні процеси, що відбуваються у світовій економіці та фінансовому секторі. В свою чергу це вимагає координацію зусиль та уніфікацію відповідальності наглядових органів;

— посилення взаємозв’язку та взаємозалежності окремих складових фінансового сектору;

— поява великих фінансових конгломератів, що належать одним власникам, але працюють на різних ринках фінансових послуг;

— загострення конкуренції між банківськими та небанківськими фінансовими посередниками, проникнення та освоєння ними різних ринків фінансових послуг, тобто універсалізація їхньої діяльності;

— технічне, правове, інституційне, інформаційне, технологічне й функціональне удосконалення ведення бізнесу у фінансовому секторі.

Світова практика виокремлює три основні моделі організації нагляду за діяльністю фінансових посередників. Перша модель базується на чіткому розподілі повноважень наглядових органів за окремими секторами фінансового ринку, зокрема банківським, небанківським та фондовим. Ця секторна модель в історичному аспекті була домінуючою, але нині простежується тенденція відходу від неї. Друга модель передбачає розподіл повноважень наглядових органів на основі завдань і функцій нагляду: на пруденційний нагляд за фінансовими посередниками та на регулювання бізнесу у фінансовому секторі. Третя модель ґрунтується на консолідації нагляду за фінансовим сектором у єдиному наглядовому органі — мегарегуляторі.

Серед науковців та практиків питання щодо організації банківського нагляду в Україні викликає дискусії, точки зору істотно різняться, часом є діаметрально протилежними. Одні з них ратують за доцільність здійснення нагляду центральним банком, другі — вважають, що центральний банк та незалежні фінансові регулятори мають здійснювати банківський нагляд спільно, розділивши повноваження, треті — ратують за створення єдиного мегарегулятора, який здійснює регуляторно-наглядову функцію стосовно різних фінансових посередників; мегарегулятор може бути спеціальним незалежним органом, відокремленим від центрального банку, або його функції має виконувати центральний банк країни. Причому аргументи кожної із сторін мають як свої переваги, так і недоліки. На нашу думку, їх доцільно розглядати у короткостроковій та довгостроковій перспективах. У довгостроковій перспективі слід виходити із світових тенденцій щодо об’єднання наглядових органів за діяльністю фінансових посередників. Ці об’єднавчі тенденції будуть неминучими і для України, яка також змушена буде піти шляхом консолідації наглядово-регуляторних функцій у фінансовому секторі. Потрібно враховувати сучасні процеси глобалізації світових економічних зв’язків, а також необхідність удосконалення форм і методів регулювання й нагляду за фінансовими посередниками, зокрема створення наднаціональних органів регулювання фінансового сектору.

Потрібно враховувати досвід країн, які у різний час пішли шляхом створення єдиного фінансового регулятора, відокремленого від центрального банку. Цей досвід не завжди свідчить про більшу ефективність роботи фінансових мегарегуляторів. Водночас не варто забувати і власний досвід України, де ідея створення мегарегулятора обговорюється вже не перший рік, зокрема її у 2004 р. озвучив Віктор Суслов. Цікавим є те, що за створення мегарегулятора більше виступають представники небанківських фінансових посередників. За існуючої системи влади в країні існує ризик того, що фінансовий мегарегулятор неминуче потрапить під вплив тієї чи іншої політичної сили. При цьому важливим можуть стати не стільки повноваження фінансового мегарегулятора, скільки його підпорядкованість.

Що стосується короткострокової перспективи, то слід враховувати те, що процес консолідації регулювання та нагляду за фінансовими посередниками є тривалим, а його ефективність визначається рівнем розвитку фінансового сектору, наявністю передумов та концепції його реформування разом із запровадженням відповідних інституційних змін та інше.

Підсумовуючи зазначимо, що наявні проблеми у банківській системі на сучасному етапі функціонування фінансового сектора України доцільно вирішувати шляхом удосконалення існуючої системи регулювання та нагляду за фінансовими посередниками, зокрема і банками. Водночас доцільним видається розроблення концепції щодо реформування органів регулювання й нагляду за діяльністю фінансових посередників.

УДК 336.2

Л. П. Амбрик,

аспірантка кафедри податків і фіскальної політики,

Тернопільський національний економічний університет

ФІСКАЛЬНІ ІНСТРУМЕНТИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Капітал, писав А. Сміт, обробляє землю, дає використання праці. Він вважав, що податок, що призводить до відпливу капіталу з якоїсь країни, веде до зникнення всіх джерел доходів держави і суспільства, а внаслідок перенесення капіталу в іншу країну неминуче зменшаться більшою або меншою мірою не тільки прибуток з нього, а й земельна рента та заробітна плата.

Як видно з табл., загальний обсяг інвестицій в основний капітал за період з 2004 по 2008 рік зріс у 3,1 разу.

Таблиця

ІНВЕСТИЦІЇ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ФІНАНСУВАННЯ [2]

2004

2005

2006

2007

2008

Всього, млн грн

75 714

93 096

125 254

188 486

233 081

у тому числі за рахунок

коштів державного бюджету

7945

5077

6846

10 458

11 576

коштів місцевих бюджетів

3544

3915

5446

7324

9918

власних коштів підприємств та організацій

46 685

53 424

72 337

106 520

13 2138

коштів іноземних інвесторів

2695

4688

4583

6660

7592

кредитів банків та інших позик

5735

13 740

19 406

31 182

40 451

інші джерела фінансування

9110

12 252

16 636

26 342

31 406

Всього, %

100

100

100

100

100

у тому числі за рахунок

коштів державного бюджету

10,5

5,5

5,5

5,6

5,0

коштів місцевих бюджетів

4,7

4,2

4,3

3,9

4,2

власних коштів підприємств та організацій

61,7

57,4

57,8

56,5

56,7

коштів іноземних інвесторів

3,6

5,0

3,7

3,5

3,3

кредитів банків та інших позик

7,6

14,8

15,5

16,6

17,3

інші джерела фінансування

11,9

13,1

13,2

13,9

13,5

Слід відзначити, що найбільшу питому вагу у структурі інвестицій займають інвестиції за рахунок власних коштів підприємств та організацій — 56,7 % (2008 р.), а найменшу — кошти іноземних інвесторів — 3,3 %. Що стосується участі держави (через бюджетну систему) в інвестиційних процесах, то тут спостерігаються наступні тенденції. За досліджуваний період обсяг інвестицій за рахунок коштів державного бюджету зріс у 1,5 разу, а місцевих бюджетів — у 2,8 разу. Хоча роль держави залишається низькою. У 2008 р. лише 5,0 % інвестицій профінансовано за рахунок коштів державного бюджету і 4,2 % — за рахунок місцевих бюджетів.

Такі фактори, як власні специфічні потреби кожної країни, стан бюджетної системи та політичний клімат диктують політику щодо стимулювання інвестицій.

Оскільки інвестиційно активним є саме приватний сектор економіки, то варто зосередити увагу на фіскальних інструментах, що мають безпосередній вплив на даний сектор. Такими важелями є податки та податкові пільги.

Як стверджують експерти компанії «Ернст & Янг», стимулююча фіскальна політика країн, основою якої є податкові заходи, реалізується в таких напрямках [3]:

  • застосування прискореної амортизації, метою якої є покращення грошових потоків бізнес-структур шляхом списання інвестиційних видатків більш швидкими темпами;

  • зниження ставок, за якими оподатковуються доходи юридичних осіб, з метою покращення грошових потоків фірми, стимулювання сукупного попиту і підтримки інвестицій на належному рівні;

  • податковий кредит, що створює додаткові стимули для компаній, що інвестують в інновації, і тих, що займаються науковими розробками, незважаючи на поточні економічні виклики. Податковий кредит — це відрахування із суми нарахованого податку частини (відсотка) чи всієї суми інвестицій, здійснених у поточному році у капіталомісткі сектори економіки;

  • зміни у системі непрямого оподаткування — для підтримки попиту шляхом зниження вартості товарів і послуг;

  • зміни у системі прямого оподаткування доходів фізичних осіб — з метою зростання сукупного попиту шляхом збільшення заробітної плати, що залишається після оподаткування, особливо платників податків із низьким і середнім рівнем доходів.

Таким чином, через ефективну систему оподаткування держава може істотно впливати на інвестиційні процеси, які є потужним двигуном її економічного зростання.

Література

  1. Андрущенко В. Л. Держава — податки — бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання економіки): Монографія / Андрущенко В. Л., Федосов В. М., Суторміна В. М. — К.: Либідь, 1992. — 328 с.

  2. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

  3. Tax policy plays a vital role in economic stimulus activities [Електронний ресурс]. — Режим доступу:

/GL/en/Newsroom/News-releases/Media--Press-Release-Tax-policy-plays-a-vital-role-in-economic-stimulus-activities.

УДК: 330.322: 336.77

С. В. Архипенко, аспірантка,

асистент кафедри банківської справи,

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції

    Документ
    ... ГЕТЬМАНА» Кредитно-економічний факультет Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 22 квітня 2010 р. УДК ... соціально-економічним розвитком: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів і молодих вчених. Київ, 3—6 червня ...
  2. Матеріали міжнародних науково-практичних конференцій студентів молодих вчених лікарів та викладачів

    Документ
    ... ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНИХНАУКОВО-ПРАКТИЧНИХКОНФЕРЕНЦІЙ СТУДЕНТІВ, МОЛОДИХ ВЧЕНИХ, ЛІКАРІВ ТА ... ів різних спеціальностей проведені 4 обласні науково-практичні конференції, 1 обласний семінар, школа орган ...
  3. « духовно-творчий потенціал студентської молоді психолого-педагогічні проблеми формування та реалізації » матеріали ііі всеукраїнської науково- методичної конференції

    Документ
    ... в прилученні до духовних цінностей // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – 1993. – С.245. Людмила ... становлення особистості: проблеми і перспективи: Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції. Хмельницький, 2003. – С. 56 ...
  4. Економіка та менеджмент перспективи розвитку матеріали доповідей міжнародної науково-практичної конференції

    Документ
    ... ітової фінансово-економічної кризи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (у заочній формі). – ... ітової фінансово-економічної кризи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених (у заочній формі). – ...
  5. Роль і місце бухгалте рського обліку контролю й аналізу в розвитку економічної науки та практики збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конфер енції 14 травня 2010 р удк 657 22

    Документ
    ... ї науки та практики: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, 14 травня 2010 р. — ... підприємством / А. В. Шайкан / Матеріали ІІІ міжнародної науково-практич­ної конференції ученых и специалистов [Теория и практика ...

Другие похожие документы..