textarchive.ru

Главная > Навчально-методичний посібник

1

Смотреть полностью

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДКЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ

ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Навчально-методичний посібник для контролю якості підготовки фахівців ОКР “бакалавр” у вищих навчальних закладах

ІІ-ІV рівнів акредитації

Міністерства аграрної політики та продовольства України з напряму

6.090101 “АГРОНОМІЯ”

Київ

Аграрна освіта”

2011

ББК 41/42:44я73 Гриф надано Міністерством

Т38 аграрної політики та продовольства

УДК378.1(073);63:378.222(073) України, лист №18-1-28/290

від 12.03.2011р.

Тестові завдання для контролю якості підготовки фахівців напряму 6.090101 “Агрономія” у ВНЗ ІІ-ІV р.а. Міністерства аграрної політики та продовольства України / за заг. ред. С.М. Каленської, Г.М. Господаренка, С.М. Кравченка, В.О. Єщенка, В.В. Дегтярьова, С.В. Скоромного, В.Г. Гонтара, З.Д. Сича, С.П. Васильківського, О.А. Власюк. – К. : Аграрна освіта, 2011. – с.

Тестові завдання призначені для контролю якості підготовки фахівців ОКР “бакалавр” напряму 6.090101 “Агрономія” у ВНЗ ІІ-ІV рівнів акредитації та оцінювання рівня їх професійної компетенції.

Для студентів, науково-педагогічних працівників і контролюючих органів.

Авторський колектив:С.П. Васильківський, В.А. Мазур, В.І. Зорунько, В.П. Туренко, М.Д. Євтушенко, Г.В. Байдик, С.В. Скоромний, Л.Я. Сіроус, І.П. Леженіна, М.О. Філатов, І.В. Забродіна, В.В. Дегтярьов, А.І. Денисенко, О.А. Власюк, Г.М. Господаренко, В.І. Філон, С.М. Кравченко, З.Д. Сич, О.І. Улянич, Т.Я. Слободян, З.І. Ковтунюк, В.Т. Гонтар, В.О. Сіленко, Н.В. Шевчук, В.О. Осадчий, В.О. Мазій, В.П. Майборода, В.О. Єщенко, В.В. Гамаюнова, М.Ф. Іванюк, В.Ю. Ямковий, К.К. Соколов, С.М. Каленська, М.Я. Дмитришак, В.Я. Щербаков

Рецензенти: М.В. Проскурнін, Т.І. Гопцій, Ф.М. Парій, В.П. Петренкова, М.Р. Козаченко, Є.М. Білецький Л.П. Пасічник, М.Й. Піковський, В.М. Ващенко, В.І. Філон, Л.В. Дацько, О.Л. Тонха, П.Г. Копитко, О.Д. Вітанов, Г.І. Латюк, А.І. Торба, А.В. Долід, М.М. Єрмолаєв, В.П. Гордієнко, О.П. Якунін, А.В. Черенков, Н.М. Храпійчук

Рекомендовано до видання науково-методичною комісією науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації із “Агрономії (090101)” (протокол від 16 березня 2011р. №11)

Відповідальні за випуск: провідний науковий співробітник, к.с.-г.н., доцент С.М. Кравченко, старший науковий співробітник, к.с.-г.н. О.А. Власюк


Редактор Л.М. Талюта

© Науково-методичний центр аграрної освіти

Усі права охороняються. Жодна частина цього видання не може бути відтворена в будь-якій друкованій формі без письмової згоди Науково-методичного центру Мінагрополітики України

Передмова

У 2005 році Україна увійшла до Болонського процесу і, формально, відбулась її інтеграція до Європейського простору вищої освіти.

Фактично ж потрібні вирішальні реформаторські дії з боку центральних органів виконавчої влади для приведення її нормативно-правової бази до відповідності загальноєвропейським аналогам.

А основне, необхідно забезпечити студентам гарантію якості отриманої ними в Україні вищої освіти, щоб їх знання, уміння і компетенції забезпечували б конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках праці.

Відповідно до положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України* (далі Мінагрополітики) зазначене Міністерство здійснює в установленому порядку контроль за дотриманням вимог до якості вищої освіти вищими навчальними закладами, що знаходяться у сфері управління Мінагрополітики України.

З цією метою, а також для підвищення мотивації суб’єктів навчального процесу до учіння згідно із Законом України “Про вищу освіту”, наказами Міністерства освіти України від 31 липня 1998 р. №285, Міністерства освіти і науки України від 11.10.2007 №897 щодо вимог і методики розроблення галузевих стандартів вищої освіти і наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 березня 2011 року №89 “Про проведення незалежного дистанційного тестування студентів”, було підготовлено зазначені тестові завдання.

Тестування за умови наявності якісних тестових завдань дає змогу оперативно і об’єктивно за мінімум затрат порівняти рівень професійної компетенції якомога більшої кількості студентів.

На початковому етапі, враховуючи сучасний стан і рівень підготовки фахівців у нашій країні, було розроблено лише тести досягнень студентів, для визначення рівня їх професійної компетенції.

Це тести стандартизованої форми, орієнтовані на вимір і оцінювання обсягу, повноти, систематичності, міцності та осмислення професійних знань, а також дієвості і самостійності умінь випускника, які дозволяють співставити рівень його досягнень з вимогами галузевих стандартів вищої освіти (ОКХ, ОПП). Крім того, було використано найбільш прості одно- та багатовибіркові тестові завдання закритого типу.

Зміст комплексу тестових завдань з кожної навчальної дисципліни, згідно з висновками більшості рецензентів, об’єктивно відображає її навчальну інформацію та відповідає сучасному рівню розвитку науки і техніки.

У процесі підготовки тестів робочими групами було враховано передовий досвід і досягнення з цього питання багатьох вищих навчальних закладів Міністерства аграрної політики та продовольства України (Одеського ДАУ, Сумського НАУ, Білоцерківського НАУ, Уманського НУС, Національного університету біотехнологій і природокористування України, Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва та ін.).

* Указ Президента України від 23 квітня 2011 року №502011 (пункт 52)

ЗМІСТ

Передмова...........................................................................................................

Ґрунтознавство з основами геології (Д.Г. Тихоненко, В.В. Дегтярьов,

О.Ю. Чекар, О.О. Мицик, С.В. Кронін, О.А. Власюк та ін.)......................... 6

Захист рослин (В.П. Туренко, М.Д. Євтушенко, С.В. Скоромний,

Г.В. Байдик та ін.) .............................................................................................. 68

Землеробство (В.О. Єщенко, М.Ф. Іванюк, В.Ю. Ямковий, К.К. Соколов

та ін.)................................................................................................................. ... 134

Агрохімія (Г.М. Господаренко, С.М. Кравченко, В.І. Філон та ін.).............. 175

Плодівництво (В.Т. Гонтар, В.О. Сіленко, Н.В. Шевчук та ін.).................... 241

Овочівництво (О.І. Улянич, Т.Я. Слободян, З.І. Ковтунюк, З.Д. Сич,

І.М. Бобось, В.Б. Ковтуненко та ін.).................................................................. 293

Рослинництво (С.М. Каленська, М.Я. Дмитришак, В.Я. Щербаков та ін.)... 326

Генетика, селекція та насінництво (С.П. Васильківський, В.А. Мазур,

В.І. Зорунько та ін.)............................................................................................. 344


НОРМАТИВНА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

“ГРУНТОЗНАВСТВО З ОСНОВАМИ ГЕОЛОГІЇ” – 180 год

Тестові завдання підготували: професор Д.П. Тихоненко, професор В.В. Дегтярьов, доцент О.Ю. Чекар, асистент С.В. Крохін (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва); доцент А.І. Денисенко (Луганський НАУ); доцент О.О. Мицик (Дніпропетровський ДАУ); старший науковий співробітник О.А. Власюк (НМЦ аграрної освіти)

Рецензенти: старший науковий співробітник (заст. директора) Л.В. Дацько (Державний технологічний центр охорони родючості грунтів “Центрдержродючість”); професор В.І. Філон (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва); доцент О.Л. Тонха (Національний університет біоресурсів і природокористування України)

Надіслали пропозиції до тестів: професор А.І. Торба (Луганський НАУ)

1. Засновником генетичного ґрунтознавства є:

М.М. Сибірцев;

К.К. Гедройць;

В.В. Докучаєв;

В.Р. Вільямс;

О.Н. Соколовський.

2. Ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва характеризується наступними особливостями:

родючістю, обмеженістю у просторі, незамінністю, неперемішуваністю;

різноманітністю, обмеженістю у просторі, родючістю, незамінністю;

розораністю, обмеженістю у просторі , родючістю, незамінністю.

3. Факторами й умовами ґрунтотворення є:

вода, повітря, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, рослинний і тваринний світ;

клімат, рослинний і тваринний світ, ґрунтотворні породи, рельєф, вік;

клімат, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, вода, повітря.

4.Факторами ґрунтотворення є:

вода, рельєф, вік;

повітря, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи;

клімат, рослинний і тваринний світ, ґрунтотворні породи.

5. Умовами ґрунтотворення є:

вода, повітря;

клімат, рослинний і тваринний світ;

рельєф, вік;

грунтотворні породи, відсутність шкідливих для рослин речовин.

6. Автором монографії “Русский чернозем” є:

М.М.Сибірцев;

К.К.Гедройць;

В.В.Докучаєв;

О.Н.Соколовський;

В.Р.Вільямс.

7. Чим відрізняється ґрунт від геологічної породи?

Забарвленням.

Гранулометричним складом.

Родючістю.

Реакцією середовища.

Сольовим складом.

8. Вчення про вбирну здатність ґрунтів було розроблено:

М.М. Сибірцевим;

К.К. Гедройцем;

В.В. Докучаєвим;

В.Р. Вільямсом;

О.Н. Соколовським.

9. Наукою, що вивчає ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва, є:

меліоративне ґрунтознавство;

генетичне ґрунтознавство;

агрономічне ґрунтознавство;

екологічне ґрунтознавство.

10. До мінералів класу оксидів відносять:

пірит;

рогову обманку;

авгіт;

галіт;

кварц.

11. Магматичною гірською породою є:

талькові сланці;

кварцит;

ортогнейси;

мармур;

граніт.

12. Глинисті мінерали утворюються внаслідок:

магматичних процесів;

метаморфічних процесів;

гіпергенезу (вивітрювання);

термодинамічних процесів.

13. Представниками мінералів класу сульфідів є:

гіпс;

халькопірит;

галіт;

мірабіліт;

олівін.

14. Найтвердіший мінерал у природі:

ортоклаз;

алмаз;

магнетит;

халькопірит;

корунд.

15. До якого підкласу мінералів належить гіпс?

Карбонати.

Фосфати.

Сульфати.

Нітрати.

Силікати.

16. До мінералів класу оксидів належить:

пірит;

рогова обманка;

авгіт;

каолін;

халцедон.

17. Відклади, що утворюються внаслідок геологічної роботи річкової води в заплаві річки, називають:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

елювіальними;

алювіальними.

18. Механічне дроблення і зміна хімічного складу ґрунтотворних порід в результаті життєдіяльності живих організмів називається:

фізичне вивітрювання;

хімічне вивітрювання;

біологічне поглинання;

біологічне вивітрювання;

біологічна продуктивність.

19. Сукупність змін, які відбуваються з гірськими породами і мінералами, що їх складають, у термодинамічних умовах земної поверхні під впливом природних факторів, називається:

дефляція;

ерозія;

вивітрювання;

абразія;

корозія.

20. Вимивання з ґрунту різних розчинних речовин у процесі вивітрювання

та ґрунтотворення низхідним або боковим стоком ґрунтового розчину називається:

вилуговуванням;

вивітрюванням;

дефляцією;

фільтрацією;

ерозією.

21. Продукти геологічної діяльності тимчасових потоків атмосферної води називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

алювіальними;

елювіальними.

22. Хімічна взаємодія речовини з водою, що супроводжується розкладом складного хімічного тіла на його складові частини і приєднанням до них іонів Н+ та ОН, називається:

гідратацією;

розчиненням;

гідролізом;

дисоціацією;

гістерезисом.

23. Назвіть найпоширенішу в Україні материнську породу:

леси та лесоподібні суглинки;

флювіогляціальні відклади;

сучасні та давньоалювіальні відклади;

морена.

24. Для визначення класу ґрунту за гранулометричним складом згідно з класифікацією Качинського треба знати:

уміст мулу;

уміст фізичної глини або фізичного піску і переважний тип ґрунтотворення;

вміст грубого пилу;

тип ґрунтотворення.

25. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром менше 0,01 мм називається:

глина;

суглинок;

фізичний пісок;

фізична глина;

мул.

26. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром понад 0,01 мм називається:

глина;

суглинок;

фізичний пісок;

фізична глина;

мул.

27. Ґрунти, які виявляють значний опір під час обробітку, глинисті або суглинкові за гранулометричним складом, називаються:

легкими;

важкими;

теплими;

вологими;

сухими.

28. Ґрунти, які виявляють слабкий опір засобам обробітку (піщані, супіщані), називаються:

легкими;

важкими;

теплими;

вологими;

сухими.

29. Процес втрати мінералами зв’язаної води називається:

випаровування;

гідратація;

дегідратація;

дезінтеграція;

дезагрегація.

30. Продукти руйнування (вивітрювання) корінних гірських порід, які залишаються на місці свого утворення, називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

алювіальними;

елювіальнимими.

31. Осадові породи, що утворилися завдяки геологічній дії вітру, називаються:

колювіальними;

делювіальними;

пролювіальними;

еоловими;

елювіальними.

32. Хрящуваті необкатані гострокінцеві продукти руйнування крупнокристалічних щільних порід (гранітів, гнейсів та ін.) називаються:

пісоком;

галькою;

жорствою;

дрібноземом;

пилом.

33. Найдрібніші часточки ґрунту (менше 1 мм), наділені каталітичними властивостями, називаються:

колоїдами;

молекулами;

іонами;

дрібноземом;

жорствою.

34. Частина долини річки, що періодично затоплюється водою під час повені, називається:

терасою;

заплавою;

старицею;

боровою терасою;

берегом.

35. Верхні шари літосфери, змінені під впливом фізичного, хімічного та біологічного вивітрювання, називаються:

педосферою;

біосферою;

корою вивітрювання;

грунтом.

36. Пухка, пилувата, карбонатна суглинкова ґрунтотворна порода палевого кольору називається:

елювієм;

делювієм;

лесом;

мореною;

алювієм.

37. Гірські породи, які утворилися з осадових або магматичних порід під впливом високої температури, великого тиску і горотворних процесів у надрах Землі, називаються:

осадовими;

магматичними;

метаморфічними;

еоловими.

38. Породи, які утворилися в результаті дії льодовиків, називаються:

елювієм;

делювієм;

лесом;

мореною;

алювієм.

39. До складу органічної частини ґрунту входять компоненти:

вуглець, кисень, водень, азот;

кальцій, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;

свіжі і відмерлі нерозкладені органічні рештки, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини.

40. Відмерлі органічні рештки, що втратили форму і анатомічну будову, називаються:

власне гумусовими речовинами;

гуміновими кислотами;

детритом;

фульвокислотами.

ульміном.

41. З хімічної точки зору до складу гумусу входять:

кальцій, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;

свіжі і відмерлі нерозкладені органічні рештки, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;

вуглець, кисень, водень, азот.

42. Найбільше у складі гумусу з хімічної точки зору:

кальцію;

вуглецю;

кисню;

азоту;

водню.

43. Найвищим умістом гумусу характеризуються ґрунти:

дерново-підзолисті;

сірі лісові;

чорноземи типові;

чорноземи звичайні;

каштанові;

чорноземи південні.

44. Найнижчим умістом гумусу характеризуються ґрунти:

сірі лісові;

дерново-підзолисті;

чорноземи типові;

чорноземи звичайні;

каштанові;

чорноземи південні.

45. Факторами гумусонакопичення є:

оптимальні природно-кліматичні умови, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);

структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);

глибина залягання ґрунтових вод, структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту.

46. Темнозабарвлений продукт складних біофізико-хімічних процесів перетворення органічних решток, який формується тільки в товщі ґрунту, називається:

власне гумусові речовини;

гумінові кислоти;

детрит;

фульвокислоти;

ульмін.

47. Темнозабарвлені препарати гумусових речовин колоїдної природи, які штучно виділяються з ґрунту в кислотній формі, називаються:

гумінами;

гуматами;

фульватами;

гуміновими кислотами;

фульвокислотами.

48. Більш високим умістом гумусу (за однакового гранулометричного складу) характеризується:

сірозем;

сірі лісові;

чорнозем південний;

чорнозем типовий;

чорнозем звичайний.

49. Більш високий уміст гумусу має:

чорнозем середньосуглинковий;

чорнозем середньоглинистий;

чорнозем важкосуглинковий;

чорнозем важкоглинистий.

50. Процес розкладу органічних решток до вуглекислоти, води та простих солей називається:

гуміфікацією;

гуміфіксацією;

мінералізацією;

конденсацією.

51. Вміст азоту в гумусі становить, %:

3-5;

15-20;

32-39;

52-69;

78-85.

52. У ґрунті якого гранулометричного складу вміст гумусу вищий?

Легкосуглинковому.

Середньосуглинковому.

Важкосуглинковому.

Середньоглинистому.

Важкоглинистому.

53. В якому ценозі надходження органічної маси до ґрунту найвище?

У лісі під широколистими деревами.

У лісі під хвойними деревами.

Під просапними культурами.

На природному лузі.

Під культурами суцільного посіву.

54. Твердий стан колоїдної дисперсної системи, яка утворюється внаслідок електролітної коагуляції, називається:

золем;

гелем;

коагелем;

осадом;

кристалом.

55. Твердий стан колоїдної дисперсної системи, яка утворюється внаслідок взаємної коагуляції, називається:

золем;

гелем;

коагелем;

осадом;

кристалом.

56. Колоїдний розчин називається:

золем;

гелем;

коагелем;

осадом;

кристалом.

57. Колоїдний осад називається:

золем;

гелем;

коагелем;

осадом;

кристалом.

58. Процес переходу ґрунтових колоїдів із стану золя в гель називається:

пептизацією;

коагуляцією;

дегідратацією;

гідратацією;

кристалізацією.

59.Коагуляція ґрунтових колоїдів без розділення системи на рідину і осад називається:

електролітною;

взаємною;

термічною;

гідрофобною;

гідрофільною.

60. Коагуляція ґрунтових колоїдів з розділенням системи на рідину і осад називається:

електролітною;

взаємною;

термічною;

гідрофобною;

гідрофільною.

61. Перехід ґрунтових колоїдів зі стану золю у стан гелю під впливом розчинів електролітів називається:

електролітна коагуляція;

взаємна коагуляція;

термічна коагуляція;

гідрофобна коагуляція;

гідрофільна коагуляція.

62. Найменша концентрація електроліту, яка викликає початок коагуляції золів ґрунтових колоїдів, називається:

ізоелектрична точка;

поріг коагуляції;

дегідратація;

кристалізація.

63. Вбирання молекул будь-якої речовини з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром твердих часточок ґрунту називається:

абсорбцією;

хемосорбцією;

адсорбцією;

когезією;

адгезією.

64. Здатність ґрунту затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища називається:

вологоємність;

адгезія;

вбирна здатність;

когезія;

адсорбція.

65. Загальна кількість катіонів, які утримуються у ґрунті і здатні до заміщення на інші катіони, виражена у мг-екв/100 г ґрунту, називається:

вбирна здатність;

ємність обміну катіонів;

обмінне вбирання;

біологічне вбирання;

фізичне вбирання.

66. Академік К.К. Гедройц виділив у ґрунті ______ види (ів) вбирної здатності:

три;

чотири;

п’ять;

шість;

сім.

67. Здатність ґрунту механічно затримувати тверді часточки із суспензій та колоїдних розчинів, що фільтруються через ґрунт, називається:

обмінним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

68. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні катіони чи аніони з розчинів, виділяючи при цьому в розчин еквівалентні кількості катіонів чи аніонів іншого роду (виражається в мг-екв/100 г ґрунту), називається:

фізико-хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

69. Здатність ґрунту поглинати переважно елементи мінерального живлення рослин, сполуки азоту та фізіологічно активні речовини, яка обумовлена організмами, що населяють ґрунт, називається:

фізико-хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

хімічним вбиранням.

70. Катіони, які міцно закріплюються в ґрунті і не можуть обмінюватися на інші катіони ґрунтового розчину, називаються:

обмінні катіони;

необмінні катіони;

іони;

лужноземельні катіони.

71. Катіони, що утримуються в колоїдному комплексі і здатні обмінюватися на інші катіони, які трапляються у ґрунтовому розчині, називаються:

обмінні катіони;

необмінні катіони;

іони;

лужноземельні катіони.

72. Здатність ґрунту як пористого тіла затримувати тверді часточки, які можуть потрапляти у ґрунт разом із водою, що фільтрується крізь нього, називається:

хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.

73. Вбирання ґрунтом катіонів або аніонів, яке не супроводжується виділенням у розчин еквівалентних кількостей іонів іншого роду, називається:

необмінним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.

74. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні речовини з навколишнього середовища називається:

реакційною здатністю ґрунту;

вбирною здатністю ґрунту;

буферною здатністю ґрунту;

відновлювальною здатністю ґрунту.

75. Здатність ґрунту вбирати речовини у вигляді цілих молекул називається:

хімічним вбиранням;

фізичним вбиранням;

біологічним вбиранням;

механічним вбиранням;

обмінним вбиранням.

76. Кислотність ґрунту, яка обумовлена наявністю у ґрунтовому розчині іонів водню, називається:

пасивна;

обмінна;

гідролітична;

активна;

потенційна.

77. Організми, що здатні до існування за значної кислотності ґрунту, називаються:

базоїди;

базифіли;

ацидоїди;

ацидофіли;

ацидофіти.

78. Рослини, що віддають перевагу кислим ґрунтам, називаються:

базоїди;

базифіли;

ацидоїди;

ацидофіли;

ацидофіти.

79. Організми, які розвиваються в лужних ґрунтах, називаються:

базоїди;

базифіли;

ацидоїди;

ацидофіли;

ацидофіти.

80. Спосіб хімічної меліорації кислих ґрунтів з метою заміни у вбирному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію називається:

гіпсуванням;

вапнуванням;

кислуванням;

удобренням;

підживленням.

81.Здатність ґрунту зберігати реакцію середовища (рН), протистояти дії кислот і лугів називається:

коагуляцією;

буферністю;

пептизацією;

вбирною здатністю;

структурністю.

82. Частина пасивної кислотності, яка виявляється за взаємодії ґрунту з розчинами гідролітично лужних солей (ацетат натрію рН 8,3), називається:

обмінною;

гідролітичною;

активною.

83. Один з методів меліорації содових солонців шляхом внесення у ґрунт кислих хімічних речовин (сірчаної кислоти, сульфатів заліза, алюмінію тощо), які підвищують розчинність сполук кальцію та нейтралізують соду, називається:

гіпсування;

вапнування;

кислування;

удобрення;

підживлення.

84. Кислотність ґрунту, яка обумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню та алюмінію у колоїдному вбирному комплексі ґрунту, називається:

потенціальною;

актуальною;

активною.

85. Перехід ґрунтових колоїдів із стану геля в стан золю називають:

мінералізація;

пептизація;

коагуляція;

гуміфікація;

гідрофобізація.

86. Перехід ґрунтових колоїдів із стану золю в стан гелю називають:

мінералізація;

пептизація;

коагуляція;

гуміфікація;

гідрофобізація.

87. Шар колоїдної міцели, що визначає заряд колоїдів:

нерухомий шар компенсуючих іонів;

шар потенціалвизначальних іонів;

дифузний шар;

шар компенсуючих іонів.

88. Основний спосіб боротьби з підвищеною кислотністю ґрунту:

внесення добрив;

гіпсування ґрунту;

вапнування ґрунту;

піскування ґрунту;

мульчування ґрунту.

89. Вид вбирної здатності, що лежить в основі хімічної меліорації ґрунтів:

механічний;

фізичний;

фізико-хімічний;

хімічний;

біологічний.

90. Ємність вбирання ґрунту залежить від:

щільності ґрунту;

пористості ґрунту;

температури ґрунту;

кількості у ґрунті колоїдів;

структурного стану ґрунту.

91. Під час механічного вбирання відбувається:

поглинання катіонів;

поглинання аніонів;

поглинання цілих молекул речовин;

поглинання часток, розмір яких більший за діаметр пор ґрунту;

поглинання часток, розмір яких менший за діаметр пор ґрунту.

92. За фізичного вбирання відбувається:

поглинання катіонів;

поглинання аніонів;

поглинання цілих молекул речовин;

поглинання часток, розмір яких більший за діаметр пор ґрунту;

поглинання часток, розмір яких менший за діаметр пор ґрунту.

93. Укажіть, яка вбирна здатність проявляється під час адсорбції водяної пари ґрунтом, висушеним до абсолютно сухого стану:

механічна;

фізична;

фізико-хімічна;

хімічна.

94. Укажіть, які аналізи не проводяться у ненасичених основами ґрунтах:

визначення СаСО3 на кальциметрі;

визначення рН вод.;

визначення рН сол.;

визначення Нг.

95. Як називається здатність ґрунту затримувати частки, суспендовані у воді, що фільтрується через ґрунт:

фізична вбирна здатність;

хімічна вбирна здатність;

механічна вбирна здатність;

біологічна вбирна здатність.

96. Якої хімічної меліорації потребує ґрунт з таким складом обмінних катіонів: Са2+ +Mg2+=11, Na+=3 мг-екв / 100 г ґрунту?

Ніякої.

Вапнування.

Гіпсування.

Осушення.

97. Як називається кислотність ґрунтів, обумовлена іонами водню ґрунтового розчину?

Активна.

Потенціальна.

Обмінна.

Гідролітична.

98. Які з обмінних катіонів визначають кислу реакцію ґрунтового розчину?

Ca2+, Mg2+.

H+, Al3+.

Ca2+, Mg2+, Na+.

NH4+.

99. Який вид кислотності проявляється під час взаємодії ґрунту з 1 н СН3СООNа?

Гідролітична.

Актуальна.

Обмінна.

Активна.

100. Ґрунтовий агрегат діаметром 3-10 мм, який не має граней та гострих ребер, називається:

призма;

горішок;

брила;

зерно;

грудка.

101. Ґрунтові агрегати діаметром понад 0,25 мм називаються:

мікроагрегатами;

макроагрегатами;

мулом;

колоїдами.

102. Руйнування структури ґрунту, яке обумовлюється дією різних ґрунтообробних знарядь, називається:

фізико-хімічним;

біологічним;

механічним.

103. Ґрунтові агрегати діаметром менше 0,25 мм називаються:

мікроагрегати;

макроагрегати;

пісок;

гравій.

104. Агрономічно цінною структурою є:

брилувата;

грудкувато-зерниста;

призматична;

горіхувата.

105. Руйнування структури ґрунту, що обумовлюється мінералізацією органічних речовин, називається:

фізико-хімічним;

біологічним;

механічним.

106. До типу кубоподібної структури належить:

призматична;

лускувата;

зерниста;

листувата.

107. До типу призмоподібної структури належить:

призматична;

лускувата;

зерниста;

листувата.

108. До типу плитоподібної структури належить:

призматична;

лускувата;

зерниста.

109. Факторами структуроутворення є:

грунтотворні породи, клімат, рослинність;

поживні речовини, вода, тепло;

глина, гумус, кальцій.

110. Здатність ґрунту розпадатися на окремі агрегати називається:

структурою;

структурністю;

пухкістю;

зв’язністю.

111. Скільки діагностичних типів структури (за співвідношенням осей) виділив С.О. Захаров ?

Два.

Три.

Чотири.

П’ять.

112. Який ґрунт характеризується більш високою капілярною шпаруватістю і більш високим сумарним випаровуванням вологи?

Структурний.

Безструктурний.

113. Структура ґрунту, що характерна для чорноземів:

стовпчаста;

призматична;

пилувата;

зерниста;

горіхувата.

114. Склад обмінних катіонів ґрунту, що сприяє утворенню агрономічно цінної структури:

Ca2+, Mg2+, H+.

Ca2+, Mg2+, H+, Al3+.

Ca2+, Mg2+.

Ca2+, Mg2+, Na+.

115. Які дані необхідні для розрахунку шпаруватості ґрунту?

Вміст гумусу, вміст обмінних катіонів.

Щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту.

Щільність ґрунту, вміст гумусу.

Вміст води у ґрунті, вміст «фізичної» глини.

116. Здатність ґрунту чинити опір зовнішнім механічним силам, які намагаються роз’єднати його часточки або структурні агрегати (вимірюється в кг/см2), називається:

щільність ґрунту;

щільність твердої фази ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

117. Негативне явище, яке найчастіше має місце на поверхні безструктурних і слабоструктурних суглинистих і глинистих ґрунтів після рясного зволоження їх поверхні і подальшого швидкого висихання, називається:

плужна підошва;

кіркоутворення;

замулювання;

ерозія.

118. Властивість вологого ґрунту прилипати до ґрунтообробних знарядь називається:

щільність ґрунту;

щільність твердої фази ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

119. Збільшення об’єму ґрунту в разі зволоження називається:

набухання ґрунту;

усадка ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

120. Здатність вологого ґрунту змінювати форму під впливом зовнішньої сили із збереженням суцільності та наданої форми після усунення зовнішньої сили називається:

набухання ґрунту;

усадка ґрунту;

пластичність ґрунту;

зв’язність ґрунту;

липкість ґрунту.

121. Фізичними показникаи ґрунту є:

липкість ґрунту, зв’язність ґрунту;

усадка ґрунту, набрякання ґрунту;

щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту;

твердість ґрунту, вологість ґрунту.

122. До фізико-механічних властивостей ґрунту належать:

щільність ґрунту, щільність твердої фази ґрунту;

липкість ґрунту, зв’язність ґрунту;

шпаруватість ґрунту, вологість ґрунту;

структурність ґрунту, вміст гумусу.

123. Зменшення об’єму ґрунту внаслідок підсихання називається:

набрякання;

усадка;

просадка;

змивання;

дефляція.

124. Маса абсолютно сухого ґрунту в одиниці об’єму непорушеної будови називається:

щільність твердої фази ґрунту;

щільність ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

структурність ґрунту;

зв’язність ґрунту.

125. Відношення маси ґрунту до маси рівного об’єму води, взятої за температури +4оС, називається:

щільність твердої фази ґрунту;

щільність ґрунту;

шпаруватість ґрунту;

структурність ґрунту;

зв’язність ґрунту.

126. Найбільш оптимальні фізико-механічні властивості будуть проявлятися у ґрунті, який насичений катіонами:

Ca2+, Mg2+.

Na+, K+.

H+, Al3+.

127. Найвищою липкістю характеризуються ґрунти, які насичені катіонами:

Ca2+, Mg2+.

Na+, K+.

H+, Al3+.

128. Опір ґрунту проникненню в нього будь-якого тіла певної форми (циліндра, конуса, клина тощо), що вимірюється у кгс/см2, називається:

зв’язність ґрунту;

твердість ґрунту;

щільність ґрунту;

липкість ґрунту.

129. Стан ґрунту за вологістю, коли він не липне до ґрунтообробних знарядь, називається:

пластичність ґрунту;

липкість ґрунту;

фізична стиглість ґрунту;

біологічна стиглість ґрунту.

130. Усадка ґрунту – це

збільшення об’єму ґрунту в разі його висихання;

зменшення об’єму ґрунту в разі його висихання;

зменшення об’єму ґрунту в разі його зволоження;

збільшення об’єму ґрунту в разі його зволоження;

збільшення щільності ґрунту.

131. Зі збільшенням набрякання, усадка ґрунту:

зменшується;

збільшується;

залишається незмінною.

132. За насичення ґрунту якими катіонами спостерігається набрякання?

Натрій.

Кальцій.

Магній.

Алюміній.

Залізо.

133. У якому ґрунті набрякання буде більшим?

Легкосуглинковому.

Середньосуглинковому.

Важкосуглинковому.

Легкоглинистому.

Середньоглинистому.

134. Набрякання ґрунту – це:

зменшення об'єму ґрунту в разі зволоження;

збільшення об'єму ґрунту в разі зволоження;

збільшення об'єму ґрунту в разі висихання;

зменшенні об'єму ґрунту в разі висихання;

збільшення об'єму ґрунту.

135. Щільність ґрунту – це:

маса одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту;

маса одиниці об'єму ґрунту взятого у непорушеному стані;

відношення маси одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту до такого самого об'єму води;

маса одиниці об'єму ґрунту за польової вологості;

маса одиниці об'єму абсолютно-сухого ґрунту взятого у непорушеному стані.

136. Оптимальна щільність орного шару ґрунту становить, г/см3:

0,8-0,9.

1,0-1,3.

1,4.

1,5-1,6.

0,8-1,8.

137. Які ґрунти раніше набувають фізичної стиглості?

Середньосуглинкові.

Важкосуглинкові.

Легкосуглинкові.

Легкоглинисті.

Середньоглинисті.

138. Насичення ґрунту катіонами натрію:

збільшує липкість;

зменшує липкість;

не впливає на липкість.

139. Верхня та нижня межі пластичності ґрунту визначаються:

вологістю ґрунту;

гранулометричним складом;

щільністю;

шпаруватістю;

структурою.

140. Які показники ґрунту належать до фізичних?

Ємність катіонного обміну та гідролітична кислотність.

Щільність, щільність твердої фази ґрунту та шпаруватість.

Липкість та пластичність.

Повна та капілярна вологоємність.

141. Якими властивостями наділена фракція мулу?

Достатньою водопроникністю.

Слабким набряканням.

Великою вологоємністю.

Слабкою пластичністю.

142. Визначте, який з ґрунтів має мінімальний питомий опір до обробітку в етапі фізичної стиглості:

піщано-супіщаний;

пилувато-супіщаний;

пилувато-важкосуглинковий.

143. Відношення кількості променевої енергії Сонця, відбитої від поверхні ґрунту, до кількості енергії, що падає на цю поверхню, називається:

радіація ґрунту;

альбедо ґрунту;

солюбілізація;

коагуляція.

144. Різниця між надходженням (поглинання) та витратами (випромінювання та відбивання) променистої енергії за одиницю часу на одиниці поверхні називається:

радіація ґрунту;

альбедо ґрунту;

тепловий баланс;

радіаційний баланс.

145. Співвідношення надходження і витрачання тепла поверхнею ґрунту або певним його шаром за певний проміжок часу називається:

радіація ґрунту;

альбедо ґрунту;

тепловий баланс;

радіаційний баланс.

146. Ґрунти легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємність, а тому швидко прогріваються весною, називаються:

сухі;

вологі;

теплі;

холодні;

повітряно-сухі.

147. Ґрунти, які характеризуються великою вологоємністю, можуть утримувати багато води, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи, називаються:

сухі;

вологі;

теплі;

холодні;

повітряно-сухі.

148. Кількість тепла в калоріях, яка необхідна для нагрівання 1 г або 1см3 ґрунту на 1оС називається:

теплопровідність ґрунту;

теплоємність ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

149. Здатність ґрунту проводити тепло називається:

теплопровідність ґрунту;

теплоємність ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

150. Сукупність усіх видів надходження та витрат тепла у ґрунт за певний проміжок часу називається:

теплопровідність ґрунту;

теплоємність ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

151. Сукупність явищ та процесів, пов’язаних з надходженням, переносом, акумуляцією та віддачею тепла ґрунтом, називається:

тепловий режим ґрунту;

теплова меліорація ґрунту;

теплопровідність ґрунту.

152. У природних умовах, де середньорічна температура профілю ґрунту має від’ємний знак, тип температурного режиму називається:

тривало-сезонно-промерзаючий;

мерзлотний;

сезонно-промерзаючий;

непромерзаючий.

153. У природних умовах, де середньорічна температура профілю ґрунту переважно вище 0оС, але ґрунт промерзає глибше 1 м, тип температурного режиму називається:

тривало-сезонно-промерзаючий;

мерзлотний;

сезонно-промерзаючий;

непромерзаючий.

154. У природних умовах, де середньорічна температура профілю ґрунту вище 0оС, але ґрунт промерзає не глибше 1 м і на період не більше п’яти місяців, тип температурного режиму називається:

тривало-сезонно-промерзаючий;

мерзлотний;

сезонно-промерзаючий;

непромерзаючий.

155. Основним джерелом тепла у ґрунті є:

внутрішня теплота Землі;

розклад органічних решток;

променева енергія Сонця;

життєдіяльність мікроорганізмів.

156. Ґрунти легкого гранулометричного складу, які мають малу вологоємність, а тому швидко прогріваються весною (піщані, супіщані ґрунти), називаються:

холодні;

теплі.

157. Ґрунти, що характеризуються великою вологоємністю, можуть утримувати багато води, мають важкий гранулометричний склад, внаслідок чого прогріваються весною повільніше, на них пізніше розпочинаються весняні польові роботи, називаються:

холодні;

теплі.

158. Співвідношення між кількістю води, що надходить, і тією, що витрачається з ґрунту за певний відрізок часу (виражається в мм водного шару або м3/га), називається:

водний режим;

водний баланс;

тип водного режиму;

водопроникністю ґрунту;

вологоємністю ґрунту.

159. Сукупність явищ, що визначають надходження, переміщення, витрату й використання рослинами ґрунтової води, називається:

водний режим ґрунту;

водний баланс ґрунту;

тип водного режиму ґрунту;

водопроникність ґрунту;

вологоємність ґрунту.

160. Тип водного режиму, характерний для природних зон, де кількість води опадів дорівнює або, частіше, менша кількості води випаровуваної з ґрунту, називається:

промивний;

ексудативний;

пермацидний;

непромивний;

випітний.

161. Тип водного режиму, характерний для природних зон, де кількість води від опадів значно менша кількості води, випаровуваної з ґрунту, називається:

промивний;

ексудативний;

пермацидний;

непромивний;

мерзлотний.

162. Тип водного режиму, характерний для природних зон, де опадів випадає більше, ніж випаровується з грунту, називається:

промивний;

ексудативний;

випітний;

непромивний;

мерзлотний.

163. Здатність ґрунту пропускати через себе воду називається:

водний режим;

водний баланс;

тип водного режиму;

водопроникність ґрунту;

вологоємність ґрунту.

164. Вода, що пересувається у ґрунті під дією сил тяжіння, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

165. Вода, що утримується або пересувається в ґрунті під дією капілярних (меніскових) сил, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

166. Вода, що входить до складу кристалічних речовин у вигляді самостійних молекул, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

167. Рідка вода, яка обволікає тверді часточки ґрунту суцільною плівкою, утримується завдяки молекулярним силам зчеплення між твердими часточками ґрунту та орієнтованими навколо них молекулами води, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

168. Пароподібна вода, яку ґрунт поглинає з повітря, називається:

гігроскопічна;

капілярна;

плівкова;

гравітаційна;

кристалізаційна.

169. Вологість ґрунту, за якої проявляються перші ознаки в’янення рослин, які не зникають під час переміщення рослин в атмосферу, насичену водяними парами, називається:

вологість уповільнення росту рослин;

вологість ґрунту;

вологість стійкого в’янення рослин;

вологість прилипання ґрунту;

найменша вологоємність ґрунту.

170. Найбільший вміст у ґрунті вологи, яка утримується силами під час тяжіння на поверхні твердих часточок ґрунту, називається:

найменша вологоємність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

171. Вміст вологи у ґрунті за умови повного заповнення всіх пор водою називається:

найменша вологоємність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

172. Максимально можливий вміст підвішеної води після відтоку всієї гравітаційної води називається:

найменша вологоємність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

173. Найбільша кількість пароподібної вологи, яку ґрунт може поглинути з повітря, насиченого (на 98%) вологою, називається:

найменша вологоємність ґрунту;

максимальна гігроскопічність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

174. Здатність ґрунту сорбувати на поверхні своїх часточок молекули води з навколишнього середовища називається:

гігроскопічність ґрунту;

вологоємність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

повна вологоємність ґрунту;

капілярна вологоємність ґрунту.

175. Ґрунти, які формуються і розвиваються за рахунок води атмосферних опадів, надлишок якої стікає схилами, називаються:

гідроморфні;

автоморфні;

викопні;

зональні;

слаборозвинені.

176. Ґрунти різних типів, які формуються під впливом стійкого надлишкового зволоження, що проявляється в будові профілю (оглеєння), називаються:

гідроморфні;

автоморфні;

викопні;

зональні.

слаборозвинені.

177. Шар ґрунту або підґрунтя, який залягає безпосередньо над водоносним горизонтом і утримує капілярну вологу, гідравлічно зв’язану з водою водоносного горизонту, називається:

капілярна облямівка;

псевдофібра;

прошарок.

178. Найбільша кількість пароподібної води, яку може поглинати (вбирати) ґрунт з повітря, називається:

максимальна гігроскопічність ґрунту;

максимальна молекулярна вологоємність ґрунту;

максимальна вологоємність ґрунту.

179. Яка форма води в ґрунті найбільш доступна і корисна для живлення рослин?

Гігроскопічна.

Конституційна.

Капілярна.

Кристалогідратна.

Гравітаційна.

180. Тип водного режиму ґрунту з коефіцієнтом зволоження більше 1:

непромивний;

мерзлотний;

промивний;

випітний;

періодично-промивний.

181. Тип водного режиму ґрунтів Степової зони:

мерзлотний;

випітний;

непромивний;

періодично промивний;

промивний.

182. Чорноземи утворилися за:

промивного типу водного режиму;

непромивного типу водного режиму;

мерзлотного типу водного режиму;

випітного типу водного режиму;

іригаційного типу водного режиму.

183. Здатність ґрунту адсорбувати пароподібну воду з повітря називається:

вологоємність;

гігроскопічність;

вбирна здатність;

вологість;

механічне вбирання.

184. Повна вологоємність визначається величиною:

загальної пористості;

шпаруватості аерації;

капілярної пористості;

некапілярної пористості;

максимальної гігроскопічності.

185. Якими негативними водними властивостями наділена піщана фракція?

Дуже набрякає.

Має високу водопідіймальну здатність.

Висока пластичність і липкість.

Незначна вологоємність.

186. Надходження повітря, особливо кисню, у ґрунт з атмосфери називається:

адсорбція;

адгезія;

аерація;

абсорбція.

187. Організми, для життєдіяльності яких необхідна присутність вільного молекулярного кисню, називають:

анаероби;

аероби;

ксерофіти;

солероси.

188. Здатність ґрунту пропускати через себе повітря називається:

адсорбція;

адгезія;

повітропроникність;

абсорбція.

189. Обмін повітрям між ґрунтом та атмосферою внаслідок змін температури та вологості ґрунту, змін атмосферного тиску, пересування води, а також вітру та дифузії називається:

адсорбція;

повітрообмін;

повітропроникність;

повітроємність.

190. Об’єм ґрунтових пор, які утримують повітря, за вологості ґрунту, що відповідає найменшій вологоємності, називається:

адсорбція ґрунту;

повітрообмін ґрунту;

повітропроникність ґрунту;

повітроємність ґрунту.

191. Сумарний об’єм пор між твердими часточками ґрунту та всередині їх, виражений у відсотках від загального об’єму ґрунту в непорушеному стані, називається:

пористість ґрунту;

повітрообмін ґрунту;

повітропроникність ґрунту;

повітроємність ґрунту.

192. Ґрунтове повітря порівняно з атмосферним містить більше:

кисню;

азоту;

вуглекислого газу.

193. Ґрунтове повітря порівняно з атмосферним містить менше:

кисню;

азоту;

вуглекислого газу.

194. Ґрунтове повітря, що увібране ґрунтовими часточками і утримуване на їх поверхні в ущільненому стані сорбційними силами, називається:

адсорбоване;

защемлене;

розчинене;

вільне.

195. Ґрунтове повітря, що знаходиться в порах ґрунту з усіх сторін ізольованих вологою, називається:

адсорбоване;

защемлене;

розчинене;

вільне.

196. Ґрунтове повітря, яке розчинене у ґрунтовому розчині, називається:

адсорбоване;

защемлене;

розчинене;

вільне.

197. Ґрунтове повітря, що знаходиться в порах ґрунту, вільно переміщується в них і контактує з атмосферним повітрям, називається:

адсорбоване;

защемлене;

розчинене;

вільне.

198. До складу ґрунтового повітря входять гази:

N2, О2, CO2;

N2, О2;

О2, CO2;

N2, CO2.

199. У складі газів ґрунтового повітря переважає:

О2;

N2;

CO2.

200. Вміст кисню в ґрунтовому повітрі становить (об’ємних %):

78-80;

0-15;

0,1-15;

0,01-0,1.

201. Потенційна здатність ґрунту відновлювати нітрати та нітрити до газоподібних окислів азоту, аміаку та молекулярного азоту називається:

каталазна активність ґрунту;

біологічна активність ґрунту;

денітрифікуюча активність ґрунту;

нітрифікуюча активність ґрунту;

уреазна активність ґрунту.

202. Потенційна здатність ґрунту накопичувати нітрати під час окиснення солей амонію в результаті життєдіяльності мікроорганізмів називається:

каталазна активність ґрунту;

біологічна активність ґрунту;

денітрифікуюча активність ґрунту;

нітрифікуюча активність ґрунту;

уреазна активність ґрунту.

203. Процес розкладу мікроорганізмами органічних азотистих речовин з виділенням аміаку називається:

каталазна активність ґрунту;

біологічна активність ґрунту;

денітрифікуюча активність ґрунту;

нітрифікуюча активність ґрунту;

амоніфікація.

204. Складні органічні речовини мікробного походження, які в малих кількостях пригнічують розвиток мікроорганізмів, називаються:

вітаміни;

рістактивуючі речовини;

антибіотики;

макроелементи;

мікроелементи.

205. Ґрунтові бактерії, які утворюють бульбочки на коріннях бобових рослин і фіксують молекулярний азот у симбіозі з цими рослинами, називаються:

амоніфікатори;

денітрифікатори;

бульбочкові;

антибіотики.

206. Хімічні елементи, що є необхідними складовими організмів, без яких неможливе їх існування, називаються:

вітаміни;

рістактивуючі;

біогенні;

макроелементи;

мікроелементи.

207. Мікроорганізми, які отримують вуглець з органічних сполук, називаються:

геофіли;

геофіти;

гетеротрофи;

ефемери;

евритрофи.

208. Перехід поживних речовин ґрунту з доступної для рослин форми у недоступну називається:

мобілізація поживних речовин;

іммобілізація поживних речовин;

накопичення поживних речовин;

консервація поживних речовин.

209. Речовини, які блокують ті чи інші ланки метаболізму живого організму, пригнічуючи його розвиток, називаються:

активатори;

інгібітори;

вітаміни;

ауксини.

210. Хімічні елементи, які засвоюються рослинами у великих кількостях, називаються:

мікроелементи;

макроелементи;

важкі метали;

мінеральні добрива.

211. Хімічні елементи, що необхідні рослинам у незначних кількостях для нормального розвитку, називаються:

мікроелементи;

макроелементи;

важкі метали;

мінеральні добрива.

212. Процес мікробіологічного перетворення азоту у ґрунті з аміачних форм у нітратні з утворенням селітр називається:

денітрифікація;

нітрифікація;

амоніфікація;

мінералізація.

213. Речовини або елементи, які потрібні для живлення рослин, називаються:

поживні речовини;

важкі метали;

антибіотики;

інгібітори.

214. Здатність ґрунту задовольняти потреби рослин у поживних речовинах, воді, біотичному та фізико-хімічному середовищі називається:

поживний режим ґрунту;

родючість ґрунту;

тепловий режим ґрунту.

215. Природним факторами родючості ґрунту є:

материнські породи, клімат, рослинність, рельєф, вік;

вміст поживних речовин, вода, тепло, повітря, кореневмісний шар ґрунту, відсутність шкідливих речовин;

гумус, глина, кальцій.

216. Рівень ефективної родючості ґрунту визначають:

вміст поживних речовин, вода, тепло, повітря, кореневмісний шар ґрунту, відсутність шкідливих речовин;

грунтові умови, погодно-кліматичні умови, фітосанітарні умови, рослина, господарська діяльність людини;

материнські породи, клімат, рослинність, рельєф, вік.

217. Строкатість ґрунтового покриву зумовлена:

макрорельєфом;

мезорельєфом;

мікрорельєфом;

монорельєфом;

нанорельєфом.

218. Абсолютний вік ґрунту – це:

тривалість періоду його виробничого використання;

тривалість періоду від початку процесу ґрунтотворення до сучасної стадії його розвитку;

тривалість періоду від початку ґрунтоутворення до періоду максимального накопичення гумусу.

219. Наявність в ґрунті карбонатів позначається індексом:

k;

s;

gl;

h;

T.

220. Горизонт материнської породи позначається:

Н;

Р;

І;

Е;

k.

221. Гумусово-акумулятивний горизонт позначається:

Н;

Р;

І;

Gl;

E.

222. "Білозірка" – це:

новоутворення оксидів заліза;

включення ґрунту;

новоутворення вапна;

новоутворення кремнезему;

новоутворення закисних сполук заліза.

223. "Білозірка" зустрічається у:

дерново-підзолистих ґрунтах;

чорноземах звичайних;

торф'яних ґрунтах;

сіроземах;

чорноземах опідзолених.

224. Лінія кипіння визначається у ґрунті:

за кольором;

нанесенням на стінку розрізу 10% розчину соляної кислоти;

нанесенням на стінку розрізу 10 % розчину хлористого натрію;

нанесенням на стінку розрізу 10 % розчину лугу;

наявністю сполук заліза.

225. Горизонт Н – це:

елювіальний горизонт;

ілювіальний горизонт;

нижній перехідний горизонт;

гумусово-акумулятивний горизонт;

верхній перехідний горизонт.

226. Укажіть органолептичну ознаку важкого суглинку у разі мокрого методу визначення за гранулометричним складом:

кільце ламається;

кулька не утворюється;

кільце не має тріщин на краях;

кільце не ламається, але має тріщини на краях.

227. Вкажіть номер профілю дерново-середньопідзолистого ґрунту:

Eh+E+I1+I2+IP+P;

HE+E+I+IP+P; HE<E;

HE+E+I+IP+P; HE > E.

228. Який захід використовують для меліорації ґрунтів підзолистого типу?

Гіпсування.

Промивання.

Вапнування.

Кислування.

229. Який з нижчевказаних ґрунтів формується у Лісовій зоні?

Чорнозем вилужений.

Дерново-підзолистий.

Чорнозем типовий.

Чорнозем звичайний.

Каштановий.

230. На яких ґрунтотворних породах переважно формуються дерново-підзолисті ґрунти?

Лесові породи.

Морени або флювіогляціальні відклади.

Морські відклади.

Пролювій.

Делювій.

231.Для профілю ґрунтів підзолистого типу характерно:

акумуляція гумусу;

наявність кротовин;

засолення;

диференціація профілю;

виділення карбонатів у вигляді «псевдоміцелію».

232. Яке новоутворення характерно для елювіального горизонту ґрунтів підзолистого ряду?

Колоїдне лакування.

«Псевдоміцелій».

Кротовини.

Залізисто-манганові пунктуації.

Кремнеземова присипка.

233. Яке новоутворення характерно для ілювіального горизонту ґрунтів підзолистого ряду?

«Білозірка».

Колоїдне лакування.

«Псевдоміцелій».

Кремнеземова присипка.

Залізисто-манганові пунктуації.

234. Яка структура характерна для елювіального горизонту ґрунтів підзолистого типу?

Зерниста.

Грудкувата.

Стовпчаста.

Плитчаста.

Призматична.

235. Яка структура характерна для ілювіального горизонту ґрунтів підзолистого типу?

Плитчаста.

Горіхувата.

Зерниста.

Листувата.

Грудкувата.

236. Який тип водного режиму має місце при формуванні ґрунтів підзолистого ряду?

Випітний.

Непромивний.

Промивний.

Періодично-промивний.

237. Під дією яких рослинних формацій утворюються ґрунти підзолистого типу?

Мохово-лишайникова.

Трав’яна.

Деревна.

238. Який тип водного режиму має місце під час формування опідзолених ґрунтів?

Промивний.

Періодично-промивний.

Непромивний.

Випітний.

239. Під якою рослинністю утворились опідзолені ґрунти?

Ялинові ліси.

Трав’яна рослинність.

Широколистяні ліси.

240. На яких породах відбувається утворення опідзолених ґрунтів?

Морена.

Флювіогляціальні відклади.

Делювій.

Озерні відклади.

Лесові породи.

241. Грунт, що не має чистого ілювіального горизонту:

світло-сірий опідзолений;

сірий опідзолений;

темно-сірий опідзолений;

чорнозем опідзолений.

242. Грунт, що має чистий елювіальний горизонт:

сірий опідзолений;

темно-сірий опідзолений;

чорнозем опідзолений;

світло-сірий опідзолений.

243. Під сукупною дією яких процесів ґрунтотворення формувались опідзолені ґрунти?

Болотний та гумусово-акумулятивний.

Підзолистий та гумусово-акумулятивний.

Солонцюватий та болотний.

Болотний та підзолистий.

244. Будова профілю чорноземів опідзолених:

He+HpI+HPI+Pk;

He+HI+I+PI+Pk;

HE+E(h)+IE+I+PI+Pk;

HE+HIs+IHPs+Ps.

245. Для яких ґрунтів необхідно проводити комплекс заходів, який передбачає поступове поглиблення орного шару, внесення підвищених доз гною, мінеральних добрив і мікроелементів, вапнування?

Чорнозем звичайний.

Солонець.

Світло-сірий опідзолений.

Солончак.

246. Для якої зони характерні опідзолені ґрунти?

Степ.

Лісостеп.

Напівпустеля.

Полісся.

247. Які новоутворення характерні для елювіального горизонту дерново-підзолистих ґрунтів?

Карбонати.

Гіпс.

Кремнезем.

Легкорозчинні солі.

Закисне залізо.

248. Підзолистий процес ґрунтоутворення характерний для ґрунтово-кліматичної зони:

лісостепова;

субтропіки вологі;

субтропіки сухі;

тайгово-лісова;

тундрова.

249. Будова профілю дерново-сильнопідзолистого ґрунту:

He + Hpi + Phi + Pk;

HE + E + I + IP + P;

Eh + IH + Phi +PKs;

H + Hp + Ph + Pk.

250. Тип водного режиму, за якого формуються сірі опідзолені ґрунти:

непромивний;

промивний;

періодично промивний;

випітний.

251. Під якою рослинністю формуються сірі опідзолені ґрунти?

Змішані хвойно-дрібнолистні ліси.

Світло-хвойні ліси з мохово-трав’яним вкриттям.

Злакове різнотрав’я.

Широколистяні (або дрібнолисті) ліси з розвинутим трав’янистим покривом.

252. Будова профілю сірого опідзоленого ґрунту:

Ho + HE + E + I + P;

H + Hp + Ph + P;

Ho + HE + І + IР + Pк;

Eh + IHs + Phіks + Pks.

253. Материнська порода, на якій формуються дерново-підзолисті ґрунти:

засолена;

безкарбонатна;

карбонатна (СаСО3 у формі “білозірка”);

карбонатна (СаСО3 у формі вапнякового щебеню).

254. Особливості валового складу дерново-підзолистого ґрунту:

верхня частина профілю збагачена SiО2 і збіднена R2 О3 ;

вміст SiО2 невисокий;

вміст R2О3 високий по всьому профілю;

R2О3 і SiО2 рівномірно розподілені по профілю.

255. Ґрунти, що властиві Лісостеповій зоні:

чорнозем типовий;

чорнозем звичайний;

чорнозем південний;

каштановий;

дерново-сильопідзолистий.

256. Будова профілю чорнозему типового:

H+Hp+HP+Ph+Pgl;

H/k+Hpk+HPk+Phk+Pk;

He+HI+I+IP+Pk;

H/k+HPk+Pk;

H+HP+P.

257. Для чорноземів характерною структурою є:

грудкувата і зерниста;

горіхувата;

стовпчаста;

призмовидна;

листувата.

258. Для профілю чорнозему характерне:

оглеєння;

засолення;

перерозподіл колоїдів за профілем;

колоїдне лакування;

наявність кротовин.

259. Номер пропущеного індексу генетичного горизонту чорнозему карбонатного …+Hpk+HPk+Phk+Pk:

H;

Hgl;

Hs;

H/k;

Hk.

260. Ґрунти властиві Степовій зоні:

дерново-слабопідзолистий;

чорнозем звичайний;

чорнозем типовий;

сірозем.

261. Для чорноземів типових характерні виділення карбонатів кальцію у вигляді:

«білозірки»;

шарів мергелю та лучного вапна;

«псевдоміцелію»;

«журавчиків».

262. Для чорноземів звичайних та південних характерні виділення карбонатів кальцію у вигляді:

«дутиків»;

шарів мергелю та лучного вапна;

«журавчиків»;

«білозірки».

263. На яких породах переважно утворюються чорноземи?

Пролювій.

Алювій.

Лесові породи.

Флювіогляціальні відклади.

264. Який тип водного режиму має місце під час формування чорноземів?

Промивний.

Непромивний.

Випітний.

Періодично-промивний.

265. Яка рослинна формація є головним фактором розвитку гумусово-акумулятивного процесу?

Деревна.

Мохово-лишайникова.

Трав’яна.

266. Які обмінно-увібрані катіони переважають у ґрунтовому колоїдному комплексі чорноземів?

H+, Fe3+.

Ca2+, Mg2+.

Na+, K+, Mg2+.

267. Яка з перелічених нижче діагностичних ознак характерна для вилугуваних чорноземів?

Оглеєння.

Засолення.

Наявність СаСО3 уздовж профілю.

Вилугуваність карбонатів.

268. Під яким номером представлений профіль чорнозему вилугуваного?

H+Hp+HP+Pк.

H/k+Hpk+HPk+Pk.

H/k+HPk+Pk.

He+HpI+HPI+Pk.

269. Які ґрунти формуються за несприятливих умов (близьке залягання підґрунтових вод, близьке залягання щільних підстилаючих порід, сухість умов ґрунтотворення) за гумусово-акумулятивним процесом ґрунтотворення?

Чорноземи опідзолені.

Дерново-середньопідзолисті.

Дернові (чорноземи короткопрофільні і дуже короткопрофільні).

Каштанові.

270. Чим відрізняються лучно-чорноземні ґрунти від типових чорноземів?

Наявністю «псевдоміцелію».

Вилугуваністю карбонатів.

Оглеєністю материнської породи.

Наявністю кротовин.

271. Який тип профілю мають дернові ґрунти?

Акумулятивний.

Диференційований.

272. Номер профілю дернового ґрунту:

HE+E+I+IP+P; HE<E;

H+Hp+HP+Ph+Pgl;

H/k+Hpk+HPk+Phk+Pk;

H+HP+P.

273. Агротехнічні прийоми в чорноземній зоні повинні бути спрямовані на:

регулювання окисно-відновного режиму;

збереження та поновлення кількості вологи в ґрунті;

запобігання вторинного засолення ґрунтів.

274. Чорноземи поширені у Південному степу:

вилугувані;

опідзолені;

звичайні;

південні;

типові.

275. Ґрунти, для яких характерною морфологічною ознакою є наявність кротовин, ховраховин:

підзолисті;

чорноземи;

солончаки;

червоноземи;

болотні.

276. Реакція ґрунтового розчину, якою характеризуються чорноземи:

сильнокисла;

нейтральна;

лужна;

середньокисла;

середньолужна.

277. Для чорноземів співвідношення СГКФК становить:

менше 0,6;

0,6-0,8;

0,8-1,0;

1,0-1,2;

понад 1,2.

278. Чорноземи утворилися за:

промивного типу водного режиму;

непромивного типу водного режиму;

мерзлотного типу водного режиму;

випітного типу водного режиму;

іригаційного типу водного режиму.

279. Найбільшу потужність (грубизну) гумусованого профілю має чорнозем:

південний;

звичайний;

типовий;

опідзолений;

реградований.

280. Тип водного режиму, за якого утворюються каштанові ґрунти:

непромивний;

промивний;

періодично промивний;

випітний.

281. Підтипи чорноземів поширені в зоні Лісостепу:

чорноземи звичайні і південні;

чорноземи опідзолені і звичайні;

чорноземи опідзолені, вилугувані і типові;

чорноземи типові і південні.

282. Ґрунти, для яких є характерним гуматний тип гумусу:

чорноземи типові;

чорноземи опідзолені;

ясно-сірі лісові;

червоноземи.

283. Типові новоутворення у профілі каштанового ґрунту:

прожилки, конкреції, плями розчинних солей у верхній частині профілю;

«псевдоміцелій», конкреції, «білозірка» СаСО3 в середній і нижній частинах профілю;

«білозірка» СаСО3 в ілювіально-карбонатному горизонті, конкреції гіпсу – в горизонті Р;

рясна біляста присипка SiО2 в середній частині профілю.

284. Обов’язкова характерна відмінність вилугуваного чорнозему від типового:

гранулометричний склад;

щільність твердої фази;

материнська порода;

глибина лінії закипання карбонатів.

285. Галогенні ґрунти у своєму розвитку проходять три стадії. Вказати номер правильної відповіді.

Солодь – солонець – солончак.

Солончак – солонець – солодь.

286. Солонець – солончак – солодь.

287. Якою реакцією ґрунтового розчину характеризуються солоді?

Нейтральною.

Кислою.

Лужною.

288. Для хімічної меліорації солонцюватих ґрунтів використовують:

вапно;

дефекат;

фосфогіпс.

289. Який з наведених профілів ґрунтів характерний для солонців?

НЕ+НІs+IHPs+Ps.

Нs+Нps+HPs+Ps.

НЕ+E+I+IP+P.

НЕ+І1h+І2+І3+Рі+Рk.

290. На якому ґрунті частіше спостерігається вимокання озимих?

Чорноземі типовому.

Чорноземі солончаковому.

Темно-сірому опідзоленому.

Солоді.

Сірому опідзоленому.

291. Якою реакцією ґрунтового розчину характеризуються солонці?

Кислою.

Нейтральною.

Лужною.

292. Які обмінно-увібрані катіони переважають у ґрунтовому колоїдному вбирному комплексі солонців?

Н+ + Fe3+.

Ca2+ + Mg2+.

Na+ + K+ + Mg2+.

293. Реакція ґрунтового розчину, яка притаманна солончакам (за виключенням содових солончаків):

кисла;

лужна;

нейтральна.

294. Для профілю солончаків характерний:

акумулятивний тип профілю;

диференційований тип профілю;

відсутність солей по профілю;

наявність глею по профілю.

295. Осолоділі ґрунти зустрічаються на особливих формах рельєфу:

на схилах;

на вододілах;

на блюдцеподібних зниженнях, подах.

296. Для профілю солонців характерно:

диференційований тип профілю за елювіально-ілювіальним типом;

гумусово-акумулятивний тип профілю;

накопичення SiO2 вздовж всього профілю;

оглеєність усього профілю.

297. Який обмінно-увібраний катіон переважає у складі ґрунтового колоїдного вбирного комплексу осолоділих ґрунтів?

Ca2+ + Mg2+.

Na+ + K+.

H+.

298. Ефективний захід покращення агрономічних характеристик осолоділих ґрунтів:

гіпсування + органічні добрива + поглиблення орного шару;

вапнування + дренаж;

промивання ґрунту + підбір культур + органічні і мінеральні добрива.

299. Під яким номером представлений профіль чорнозему глибокосолончакуватого?

Н/к + НРк + Рк.

Нs+Нps+HPs+Phs+Ps.

Н+Нps+HPs+Phs+Ps.

Н+Нp+HP+Phs+Ps.

300. Поява якої солі викликає високу лужність у солонцях?

NaCl, KCl.

Na2CO3, NaHCO3.

Na2SO4, K2SO4.

СaSO4, MgSO4.

301. Що характерно для ілювіального горизонту (ІНs) солонців?

Червоно-бурий колір.

Чорний колір.

Збіднений на мулувату фракцію.

Пластинчаста структура.

302. Що характерно для надсолонцевого горизонту (ЕН) солонців?

Червоно-бурий колір.

Чорний колір.

Збіднений на мулувату фракцію.

Зерниста структура.

303. Що характерно для гумусово-елювіального (надсолонцьового ЕН) горизонту?

Грудкувато-плитчаста або пластинчаста структура.

Колоїдне лакування.

Стовпчаста структура.

Червоно-бурий колір.

304. В яких умовах формуються осолоділі ґрунти?

В анаеробних умовах.

В умовах нестачі вологи.

У спорадично анаеробних умовах.

305. Що характерно для профілю осолоділих ґрунтів?

Відсутність горизонтів вимивання та вмивання колоїдів, накопичення солей.

Різко диференційований профіль за елювіально-ілювіальним типом, наявність соди.

Диференційований елювіально-ілювіальний профіль, накопичення SiO2 уздовж профілю, відсутність солей.

306. Засолені ґрунти:

зосереджені тільки в Південному Степу;

інтразональні;

зосереджені тільки в Лісостепу;

зосереджені тільки в Північному Степу.

307. Тип засолення ґрунту визначається:

якісним складом солей;

глибиною залягання солей;

кількістю солей;

глибиною залягання і кількістю солей;

джерелом надходження солей в ґрунт.

308. Автоморфні солончаки розвиваються в умовах:

близького залягання мінералізованих підґрунтових вод;

глибокого залягання підґрунтових вод на засолених ґрунтотворних породах.

309. Солонці мають реакцію ґрунтового розчину:

лужну;

кислу;

нейтральну.

310. Будова профілю солончаку:

HE + E + I + Pk.

HE + E + I + P.

HE + I + Ik + Pk.

Hs + HPs + Ps.

311. Типові новоутворення в профілі солончаку:

конкреції СаСО3 і конкреції гіпсу в горизонті Р;

легкорозчинні солі у формі кірочки на поверхні ґрунту, прожилок, конкрецій і плям – у профілі;

чітка «білозірка» СаСО3 в ілювіально-карбонатному горизонті;

присипка SiO2 на гранях структурних окремостей.

312. Визначте, в якому порядку зменшується токсичність розчинних солей у ґрунтах.

Сульфати - хлориди - гідрокарбонати - нормальні карбонати.

Нормальні карбонати - хлориди - гідрокарбонати - сульфати.

Нормальні карбонати - гідрокарбонати - хлориди - сульфати.

Хлориди - нормальні карбонати - сульфати - гідрокарбонати.

313. Профіль лучно-болотного ґрунту має такий вигляд:

H+Hpgl+HPgl+Phgl+Pgl.

Hgl+Hpgl+HPgl+Phgl+Pgl.

HtGl+HPGl+PGl.

H+Hp+HP+Pgl.

H+Hp+HPgl+Pgl.

314. Біохімічний процес, що розвивається в анаеробних умовах за участю органічних сполук та анаеробних мікроорганізмів, і закінчується диспергацією ґрунтової маси та накопиченням закисних форм заліза і мангану, називається:

торфоутворення;

засолення;

осолонцювання;

глеутворення.

315. Біохімічний процес, що проходить під впливом різних мікроорганізмів, продукти життєдіяльності яких консервують рослинні рештки, називається:

глеєутворення;

осолодіння;

торфоутворення;

осолонцювання.

316. Для якого горизонту характерна більш-менш щільна (в сухому стані) і липка (в разі зволоження) суглиниста або глиниста маса сизувато-сірого кольору з оливковим відтінком?

Елювіального.

Глейового.

Ілювіального.

Гумусово-акумулятивного.

317. Який процес ґрунтотворення відбувається в умовах перезволоження та повного анаеробіозу?

Солонцюватий.

Гумусово-акумулятивний.

Болотний.

Підзолистий.

318. У якому випадку може відбуватися розвиток болотного процесу ґрунтотворення?

На рівних територіях у разі глибокого залягання підґрунтових вод.

Під час накопичення води у замкнутих депресіях місцевості.

На вододілах, територій, що добре дренуються.

На схилах.

319. Тип боліт, що утворюється в разі перезволоження поверхневими водами:

низинні;

перехідні;

верхові.

320. Тип боліт, що утворюється в разі перезволоження підґрунтовими водами, які майже завжди засолені легкорозчинними солями:

низинні;

перехідні;

верхові.

321. Який тип боліт утворюється під час перемінного зволоження поверхневими та підґрунтовими водами (залежить від сезону року)?

Низинні.

Перехідні.

Верхові.

322. Мінерали, що надають специфічне оливкове забарвлення ґрунту в результаті процесів оглеєння:

пірит, вівіаніт, гідротроїліт;

каолініт, монтморилоніт;

кварц;

ортоклаз.

323. До появи яких газів призводять процеси відновлення в болотних ґрунтах?

H2S, CH4.

O2.

N2.

324. Профіль мінерального болотного ґрунту має такий вигляд:

HGl+HpGl+HPGl+PGl.

H+Hpgl+HPgl+Pgl.

T+HGl+HpGl+HPGl+PGl.

H+Hp+HPgl+Phgl+Pgl.

325. Профіль торф’яно-болотного ґрунту має такий вигляд:

H+Hpgl+HPgl+Pgl.

HGl+HpGl+HPGl+PGl.

T+HGl+HPGl+PGl (Т= 25-50 см).

H(т)Gl+HPGl+PGl.

326. Новоутворення, що мають місце в болотних ґрунтах:

«білозірка»;

колоїдне лакування;

кремнеземова присипка;

залізо-манганові конкреції.

327. Ґрунти, що мають потужність торфового шару від 50 см до декількох метрів:

мулувато-болотні;

торф’янисто-болотні;

торф’яно-болотні;

торфовища.

328. В якій природній зоні на території України найбільш часто зустрічаються болотні ґрунти?

Лісостеп.

Степ.

Полісся.

329. Окультурювання торфовищ, як орних земель, передбачає такий комплекс заходів:

поглиблення орного шару + вапнування + органічні добрива;

осушення + мінеральні добрива, мікроелементи + сівозміни + піскування + глинування;

заходи спрямовані на збереження та накопичення вологи в ґрунті + органічні та мінеральні добрива + сівозміна.

330. Характеристики, властиві мінеральним болотним ґрунтам:

низький рівень родючості, поганий водно-повітряний режим, багато токсичних речовин (Fe, Mn, Al), низький вміст гумусу;

достатньо високий вміст гумусу, гарні фізичні характеристики, добре забезпечені N, P, K, сприятливий водно-повітряний режим;

бідні на основи (Ca, Mg), кислі, бідні на поживні речовини (особливо N), структура неміцна, при зволоженні запливають;

кисла реакція ґрунтового розчину, насиченість увібраним воднем, невисока гумусованість, низькі показники ємності вбирання, періодичне перезволоження.

331. Тип водного режиму, що мають ґрунти болотного типу ґрунтотворення:

автоморфний;

напівгідроморфний;

гідроморфний.

332. Рослинність, поселення якої спричиняє формування дуже бідних оліготрофних боліт:

осока, щільнокущові, злаки;

журавлина, куничник;

очерет, рогіз;

сфагновий мох.

333. Характер зволоження, за якого формуються низинні болотні ґрунти:

надмірне зволоження атмосферними водами;

надмірне зволоження підґрунтовими водами;

періодичне короткострокове зволоження атмосферними водами;

періодичне короткострокове перезволоження підґрунтовими водами.

МОДУЛЬ “ЗАХИСТ РОСЛИН”, ДО НЬОГО УВІЙШЛИ

НОРМАТИВНІ НАВЧАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ:

ЕНТОМОЛОГІЯ” – 126 год

ФІТОПАТОЛОГІЯ” – 126 год

АГРОФАРМАКОЛОГІЯ” – 108 год

Тестові завдання підготували: професори В.П. Туренко, М.Д. Євтушенко, доценти Г.В. Байдик, С.В. Скоромний, Л.Я. Сиріус, І.П. Леженіна, М.О. Філатов, І.В. Забродіна (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва)

Рецензенти: професор Є.М. Білецький (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва); доценти Л.П. Пасічник, М.Й. Піковський (Національний університет біоресурсів і природокористування України); в.о. начальника В.М. Ващенко (Головна державна інспекція захисту рослин “Головдержзахист”)

Надіслали пропозиції до тестів: доцент П.Д. Завірюха (Львівський НАУ); доцент О.М. Яковенко

1. Відділи, з яких складається тіло комахи:

головогруди, черевце;

голова, груди, черевце;

голова, тулуб;

головогруди, тулуб.

2. Скільки ніг у комахи?

Шість.

Вісім.

Десять.

Чотири.

3. Тип ротового апарату у жуків:

гризучий;

універсальний;

сисний;

мускоїдний

4. Тип ротового апарату у клопів:

сисний;

мускоїдний;

гризучий;

колюче-сисний.

5. Тип ротового апарату у метеликів:

лижучий;

сисний;

універсальний;

колюче-сисний.

6. Тип личинки у представників ряду прямокрилих:

імагоподібна;

гусеницеподібна;

камподеоподібна;

червоподібна.

7. Тип личинок у представників ряду твердокрилі:

червоподібні;

гусеницеподібні;

камподеоподібні та червоподібні;

імагоподібні.

8. Тип личинки у представників ряду метелики:

камподеоподібна;

червоподібна;

справжня гусениця;

імагоподібна.

9. Де і в якій стадії зимує сарана перелітна, або азіатська?

Зимують личинки 5-го віку під рослинними рештками.

Зимують дорослі комахи у поверхневому шарі ґрунту.

Зимують яйця в ґрунті.

Зимують личинки четвертого віку під рослинними рештками.

10. У скількох поколіннях розвивається упродовж року прус, або сарана італійська?

У двох.

В одному.

У трьох.

У чотирьох.

11. Тривалість розвитку капустянки звичайної?

Шість місяців.

Один рік.

Близько двох років.

Три роки.

12. В якій стадії зимує кравець?

зимують жуки і личинки.

зимують личинки.

зимують жуки.

зимують яйця.

13. Які види відносяться до травневих хрущів?

Волохатий хрущ.

Західний і східний хрущі.

Мармуровий хрущ.

Бронзовка звичайна.

14. За який термін завершується повний розвиток посівного ковалика?

За п’ять років.

За чотири роки.

За два роки.

За три роки.

15. В якій стадії шкодить мідляк піщаний?

Шкодять жуки і личинки.

Шкодять личинки.

Шкодять жуки.

Шкодять личинки другого віку.

16. Де розвиваються гусениці першого покоління озимої совки?

На озимих: пшениці і тритикале.

На багаторічних травах.

На просапних культурах (буряк, кукурудза, соняшник).

На ріпаку озимому.

17. В якій стадії зимує совка-гамма ?

Зимують гусениці і лялечки в поверхневому шарі ґрунту або під рослинними рештками.

Зимують яйця в поверхневому шарі ґрунту.

Зимують гусениці.

Зимують лялечки в поверхневому шарі ґрунту.

18. Які найбільш ефективні агротехнічні заходи щодо зниження чисельності стеблового (кукурудзяного) метелика?

Передпосівний обробіток насіння.

Зрошення кукурудзи.

Своєчасне і на максимально низькому зрізі збирання кукурудзи, глибока зяблева оранка з попередньою обробкою решток важкими дисковими боронами.

Ранні строки сівби кукурудзи.

19. Які культури більш за все пошкоджують гусениці лучного метелика?

Озиму пшеницю і ячмінь.

Гірчицю і гречку.

Буряк, соняшник, кукурудзу, бобові і баштанні культури.

Капустяні культури.

20. В якій стадії і де зимує звичайна злакова попелиця?

Зимують дорослі комахи серед рослинних решток.

Зимують личинки в ґрунті.

Зимують яйця на листі сходів озимих культур і дикорослих злаків.

Зимують запліднені самки під рослинними рештками.

21. Назвіть зовнішні ознаки пошкоджених рослин озимої пшениці клопами шкідливої черепашки?

Рослини не колосяться і відмирають.

Пошкоджені рослини мають вигляд побитих градом або потолочених.

Білоколосість рослин.

Плямистість листків і стебел.

22. В якій стадії і де зимує трипс пшеничний?

Зимують дорослі комахи за піхвою листків.

Зимують яйця на листі пшениці.

Зимують личинки в поверхневому шарі ґрунту і під рослинними рештками.

Зимують дорослі комахи в ґрунті.

23.Зовнішні ознаки пошкодження зернових личинками хлібної жужелиці:

пошкоджені рослини мають вигляд полеглих;

пошкоджені рослини мають “змочалений” вигляд;

пошкоджені рослини мають поздовжні отвори в листках;

пошкоджені рослини в’януть і засихають.

24. Які сорти вівса та ярої пшениці менше пошкоджуються п’явицею червоногрудою?

Ранньостиглі сорти вівса і ярої пшениці з опушеними листками.

Пізньостиглі сорти вівса і ярої пшениці.

Середньостиглі сорти вівса і ярої пшениці.

Ранньостиглі сорти вівса і ярої пшениці з вузькими листками.

25. Які із зернових культур найбільш пошкоджує стеблова блішка?

Яру пшеницю та ячмінь.

Овес і озиму пшеницю.

Кукурудзу.

Яру пшеницю тверду.

26. Де і в якій стадії зимує смугаста хлібна блішка?

Зимують жуки в щілинах складських приміщень.

Зимують личинки в стеблах озимої пшениці.

Зимують жуки на схилах байраків і балок, узліссях, у лісосмугах у верхньому шарі ґрунту або під опалими листками.

Зимують жуки на галявинах лісів.

27. Де зимує пильщик хлібний звичайний?

Зимують дорослі комахи під рослинними рештками.

Зимують яйця на листі злакових культур.

Зимують личинки останнього віку в прозорих коконах усередині “пеньків” стерні пшениці, ячменю, жита.

Зимують лялечки в прозорих коконах усередині стерні.

28. Агротехнічні заходи щодо обмеження шкідливості гессенської мухи:

ранні строки сівби зернових колосових культур;

зрошення;

дотримання сівозмін, ізоляція ярих культур від озимих, оптимальні для зони строки сівби, вирощування відносно стійких сортів;

внесення збалансованих норм добрив.

29. Назвіть зовнішні ознаки пошкоджених рослин личинками шведських мух?

Жовтіє і засихає центральний листок.

У пошкоджених рослин утворюються характерні коліна.

Міновані листки в’януть, жовтіють.

У пошкоджених рослин міни.

30. Де і в якій стадії зимує зеленоочка ?

Зимують дорослі мухи під рослинними рештками.

Зимують личинки в поверхневому шарі ґрунту.

Зимують личинки всередині стебел озимих (пшениці, жита), багаторічних і дикорослих злакових (пирію та ін.).

Зимують несправжні кокони всередині стебел.

31. Місце і стадія зимівлі бурякової листкової попелиці:

яйця на бур’янах родини лободових;

яйця на пагонах бересклету, калини;

безкрилі самки у ґрунті;

імаго на бур’янах родини лободових.

32. Характер пошкодження рослин листковою буряковою попелицею:

висмоктує сік із листків, листя зморщується і засихає;

висмоктує сік із листків, які жовтіють і засихають;

пошкоджене листя підсихає з країв, скручується;

утворення на листках галів.

33. Місце і стадія зимівлі бурякового клопа:

яйця на стеблах лободових бур’янів;

яйця у стеблах і черешках листків багаторічних бобових трав;

личинки на бур’янах родини лободових;

імаго під рослинними рештками.

34. Місце і стадія зимівлі звичайного бурякового довгоносика:

жуки та личинки у ґрунті;

лялечки у ґрунті;

личинки та лялечки у грунті;

жуки у ґрунті на глибині 25-40 см.

35. Характер пошкодження рослин жуками звичайного бурякового довгоносика:

з’їдають сім’ядольні та справжні листки;

вигризають наскрізні отвори в листках;

скелетують листя;

мінують листя.

36. Місце і стадія зимівлі сірого бурякового довгоносика:

жуки у ґрунті;

жуки та личинки різного віку у ґрунті;

личинки та лялечки у ґрунті;

яйця у поверхневому шарі грунту.

37. Генерація сірого бурякового довгоносика:

генерація однорічна;

має два покоління за рік;

генерація дворічна;

генерація чотирирічна.

38. Місце і стадія зимівлі чорного бурякового довгоносика:

жуки у ґрунті;

личинки у ґрунті;

жуки та різновікові личинки у ґрунті;

личинки та лялечки у ґрунті.

39. У якій фазі розвитку рослин буряку найбільш небезпечні пошкодження бурякових довгоносиків?

У фазі однієї пари справжніх листків.

У фазі двох пар справжніх листків.

У фазі “вилочки” і однієї пари справжніх листків.

У фазу змикання рослин у рядках.

40. Місце і стадія зимівлі звичайної бурякової блішки:

жуки під рослинними рештками в лісосмугах, чагарниках;

личинки у ґрунті;

лялечка у поверхневому шарі ґрунту;

яйця у грунті.

41. Характер пошкодження рослин жуками звичайної бурякової блішки:

грубе об’їдання листків;

вигризання зверху на листі “виразок”;

скелетування листків уздовж жилок;

мінування листків.

42. Кількість поколінь у щитоноски бурякової:

три-чотири покоління за рік;

одна генерація за рік;

генерація дворічна;

два покоління за рік.

43. Характер пошкодження рослин щитоноскою буряковою:

грубе об’їдання листків;

скелетування листків;

прогризання наскрізних отворів у листі;

«фігурне» об’їдання листків.

44. Характер пошкодження рослин буряковою мінуючою мухою:

личинки грубо об’їдають листки;

личинки скелетують листки;

личинки мінують листкову пластинку;

личинки вигризають наскрізні отвори у листовій пластинці.

45. Кількість поколінь у колорадського жука:

два-три покоління за рік;

генерація однорічна;

генерація дворічна;

чотири – шість поколінь за рік.

46. Місце і стадія зимівлі картопляної молі в природних умовах:

імаго під рештками рослин;

гусениці та лялечки під рослинними рештками;

гусениці у ґрунті;

яйця на рослинних рештках.

47. Кількість поколінь картопляної молі в природних умовах:

одне покоління за рік;

2-3 покоління за рік;

5 поколінь за рік;

8-10 поколінь за рік.

48. Місце і стадія зимівлі капустяної попелиці:

личинка на капустяних бур’янах;

яйця на кочеригах та капустяних бур’янах;

імаго під рослинними рештками;

імаго та личинки на капустяних бур’янах.

49. Кількість поколінь у капустяної попелиці:

6-10 поколінь за рік;

10-16 поколінь за рік;

2-4 покоління за рік;

одне покоління за рік.

50. Місце і стадія зимівлі капустяного клопа:

клопи під опалим листям в лісосмугах, садах;

яйця на капустяних бур’янах;

клопи та личинки в поверхневому шарі ґрунту;

личинки під рослинними рештками.

51. Кількість поколінь у капустяного клопа:

генерація однорічна;

має два покоління за рік;

має 2-4 покоління за рік;

має 6-8 поколінь за рік.

52. Характер пошкодження рослин жуками блішки хвилястої:

скелетування листків;

грубе об’їдання листків;

вигризання зверху на листках «виразок»;

«фігурне» об’їдання листків.

53. Які заходи захисту найбільш ефективні проти капустяних блішок:

агротехнічні: зяблева оранка, культивація міжрядь;

хімічні: обприскування рослин інсектицидами;

біологічні: застосування біопрепаратів;

біотехнічні: застосування статевих феромонів.

54. Місце і стадія зимівлі капустяної молі:

лялечка на бур’янах і рослинних рештках;

яйця на капустяних бур’янах;

гусениця в поверхневому шарі ґрунту;

яйця та гусениці на капустяних бур’янах.

55. У яку фазу розвитку капусти пошкодження гусениць капустяної молі найбільш небезпечні?

У фазу сходів.

У фазу утворення кільця («сердечка»).

У фазу ущільнення качана.

У фазу 2-3 пари листків.

56. Характер пошкодження гусениць капустяної молі:

вигризають у листках наскрізні невеликі отвори;

грубо об’їдають листкову пластинку;

вигризають з нижнього боку листкову тканину у вигляді «віконець»;

мінування листкової пластинки.

57. Місце і стадія зимівлі білана капустяного:

гусениці у ґрунті;

лялечки на капустяних бур’янах, стовбурах дерев, у чагарниках;

яйця на капустяних бур’янах;

лялечка у грунті.

58. Характер пошкодження гусениць капустяного білана:

прогризають наскрізні отвори у листі;

грубо об’їдають листя;

скелетують листя;

вигризають зверху на листках «виразки».

59. Місце і стадія зимівлі капустяної совки:

гусениці у ґрунті;

лялечки на капустяних бур’янах;

лялечки у ґрунті;

яйця на капустяних бур’янах.

60. Місце і стадія зимівлі ріпакового пильщика:

лялечки у ґрунті;

несправжні гусениці в коконах у ґрунті;

імаго під рослинними рештками;

яйця на рослинних рештках.

61. Місце і стадія зимівлі весняної капустяної мухи:

личинки у ґрунті;

яйця на капустяних бур’янах;

лялечки в пупаріях у ґрунті;

личинки та лялечки в рослинних рештках.

62. Характер пошкодження рослин личинками весняної капустяної мухи:

скелетування листя;

вигризання невеликих наскрізних отворів у листі;

пошкоджує коріння, листя капусти набуває синювато-свинцевого кольору;

виїдає ходи у стеблах.

63. Місце і стадія зимівлі цибулевої дзюрчалки:

личинка в цибулинах;

лялечка у ґрунті;

імаго в рослинних рештках;

личинки та лялечки у грунті

64. Характер пошкодження рослин личинками цибулевої дзюрчалки:

виїдає вузький звивистий хід у м’якуші листка;

живиться тканиною цибулини, яка загниває, листя жовтіє та в’яне;

виїдає паренхиму листка, утворюючи «міни»;

висмоктує сік із листків.

65. Місце і стадія зимівлі цибулевої мухи:

лялечка в пупарії у ґрунті;

личинка всередині цибулини;

лялечки під рослинними рештками;

імаго під рослинними рештками.

66. Місце і стадія зимівлі морквяної мухи:

гусениці у ґрунті;

імаго під рослинними рештками;

лялечки у ґрунті та в овочесховищах;

яйця на рослинних рештках.

67. Характер пошкодження рослин личинками морквяної мухи:

проточує звивисті ходи в коренеплоді;

виїдає ходи в стеблах;

пошкоджує бутони, квіти, рідше листя;

вигризає на коренеплоді виразки.

68. Строки проведення хімічного захисту проти горохової попелиці:

від бутонізації до цвітіння;

після цвітіння;

на сходах;

перед збиранням врожаю.

69. Зимуюча стадія горохової зернівки:

яйце;

личинка;

лялечка;

імаго.

70. Характер пошкодження горохової зернівки:

грубе об’їдання бобів;

мінування стебел та листя;

пошкодження зернівки з середини;

об’їдання прикореневої зони рослин.

71. Квасолева зернівка дає поколінь у польових умовах:

два;

одне за два роки;

три;

одне.

72. Строки проведення хімічного захисту проти квасолевої зернівки:

перед цвітінням;

на початку утворення бобів;

після цвітіння;

на сходах.

73. Характер пошкодження смугастого бульбочкового довгоносика:

грубе об’їдання бобів;

пошкодження зерна;

фігурне об’їдання листя;

висмоктування соку рослини.

74. Зимуюча стадія горохової плодожерки:

імаго;

личинка;

лялечка;

яйце.

75. Характер пошкодження горохової плодожерки:

висмоктування соку з рослини;

грубе об’їдання бобів;

пошкодження зерна із зовні;

об’їдання квітів, листя.

76. Зимуюча стадія люцернового клопа:

імаго;

личинка;

яйце;

імаго та личинки.

77. Строки проведення хімічного захисту проти люцернового клопа:

у фазу бутонізації;

на початку утворення бобів;

після цвітіння;

у фазу відростання.

78. Зимуюча стадія листового люцернового довгоносика:

імаго;

личинка;

лялечка;

яйце.

79. Скосар люцерновий дає за сезон поколінь:

одне;

одне за два роки;

три;

два.

80. Характер пошкоджень люцернового жовтого насіннєїда:

грубе об’їдання бобів;

пошкодження насіння із зовні;

грубе об’їдання бутонів;

мінування вегетативних частин рослин.

81. Характер пошкодження люцернової товстоніжки:

грубе об’їдання бобів;

мінування стебел та листя;

пошкодження насіння із середини;

висмоктування соку з листя, квітів, бобів.

82. Зимуюча стадія бурого плодового кліща:

запліднені самки;

яйця;

личинки;

личинки і німфи.

83. Характер пошкодження плодових кліщів наступний:

ушкоджуються бруньки, що розпускаються та листки. На листках з’являються світло-жовті плями вздовж жилок, невдовзі лист буріє, потім стає тьмяно-сірого кольору, листки передчасно опадають;

на листках утворюються гали — з верхнього боку вони опуклі світло-зелені, з нижнього заповнені повстю, яка спочатку жовтувато-зелена, згодом стає бурою;

бруньки збільшуються у розмірі, стають кулястими, листки з таких бруньок дрібні, деформовані, або зовсім не розвиваються;

листки скелетуються.

84. У хімічному захисті садів від комплексу плодових кліщів необхідною та обов’язковою є обробка акарицидами у фенофазу розвитку яблуні:

фенофаза утворення зав’язі;

фенофаза після цвітіння;

фенофаза цвітіння;

фенофаза рожевого бутона.

85. Бульби картоплі ушкоджують нематоди:

галові нематоди ;

стеблова картопляна нематода ;

золотиста цистоутворювальна нематода;

листкові нематоди.

86. Де і яка стадія зимує у золотистої картопляної нематоди:

зимують цисти у ґрунті;

зимують личинки другого віку в бульбах;

зимують всі стадії в рослинних решках;

зимують самки.

87. Для захисту цукрових буряків від бурякової нематоди ефективним є такі агротехнічні заходи:

сівозміна з поверненням цукрового буряку через 4–5 років;

чергування посівів цукрового буряку та капустяних культур;

зяблева оранка на глибину 28–30 см;

ранні строки сівби.

88. Миші мають наступні зовнішні ознаки:

жуйна поверхня зубів бугорчата, хвіст дорівнює не менше 3/4 довжини тіла, вуха та очі великі;

жуйна поверхня зубів гладка, довжина хвоста не більше 1/2 довжини тіла, вуха та очі малі;

жуйна поверхня зубів бугорчата, лапи вкриті білим волосом, хвіст менше половини довжини тіла, є защічні мішки;

хвіст з видовженою китицею. Задні кінцівки втричі довші від передніх.

89. Основною їжею мишей є:

зерно зернових культур та насіння диких рослин;

зелена маса, кора молодих пагонів дерев та чагарників;

коренеплоди, бульби та інші підземні частини рослин;

насіння зерняткових культур, стиглі вишні, черешні.

90. Взимку миші:

залягають у сплячку;

роблять припаси їжі та впадають у неглибоку сплячку, періодично просинаючись;

запасають коренеплоди, бульби, цибулини, кору дерев;

активні цілорічно, деякі роблять припаси насіння.

91. Полівки мають наступні зовнішні ознаки:

жуйна поверхня зубів бугорчата, хвіст дорівнює не менше 3/4 довжини тіла, вуха та очі великі;

жуйна поверхня зубів гладка, довжина хвоста не більше 1/2 довжини тіла, вуха та очі малі;

жуйна поверхня зубів бугорчата, лапи вкриті білим волосом, хвіст менше половини довжини тіла, є защічні мішки;

у верхній і нижній щелепі з кожного боку по 1 передкореневому зубу. Хвіст пухнастий, без лусок.

92. Основною їжею полівок є:

зерно зернових культур та насіння диких рослин;

зелена маса, кора молодих пагонів дерев та чагарників;

личинки комах, дощові черви;

плоди дерев та чагарників.

93. Шкідливість полівок полягає в наступному:

пошкоджують посіви всіх зернових, просапних культур та багаторічних трав. На зиму зосереджуються в скиртах соломи, сіна, овочесховищах, погребах, теплицях;

на зиму збирають великі кормові запаси із колосся, волоті, великого насіння, які складають у великі кучі, які вкривають листям та ґрунтом;

пошкоджує плоди зерняткових та кісточкових садів, значну шкоду наносять горіховим насадженням;

пошкоджують підземні частини рослин, прокладають довгі кормові ходи.

94. Характер пошкодження слимаків наступний:

на листках утворюються жовті плями, згодом листки жовтіють, деформуються, всихають;

підгризають кореневу систему;

всередині листків з’являються неправильно округлі дірки, у плодах – широкі ямки, по краях яких часто помітні сліди радули;

скелетують листки.

95. Зимуюча стадія слимаків у природних умовах:

яйця;

дорослі особини;

молоді, щойно народжені особини;

яйця, рідше дорослі особини.

96. Добова активність та вимоги слимаків до вологості:

активні вдень, посухостійкі, трапляються скрізь на відкритих місцеперебуваннях, південних схилах;

активні увечері та вночі, вологолюбні, на орних землях ховаються на глибину 10–25 см, часто зустрічаються в овочесховищах, підвалах, теплицях, оранжереях;

активні цілодобово, невимогливі до вологості, трапляються скрізь на полях зернових та просапних культур;

активні увечері, дуже вологолюбні, трапляються тільки в долинах річок.

97. Зимуюча стадія у зеленої яблуневої попелиці:

яйце;

личинка;

партеногенетична самка;

яйце під щитком.

98. Місце знаходження зимуючої стадії зеленої яблуневої попелиці:

у тріщинах кори;

на молодих пагонах;

на корінні дерев;

в опалому листі.

99. Кількість поколінь зеленої яблуневої попелиці упродовж вегетаційного сезону в Лісостепу України:

2 – 4 поколінь;

6 – 8 поколінь;

9 – 13 поколінь;

14 – 17 поколінь.

100. Області України найбільш заселені кров’яною попелицею:

східні;

південні;

західні;

північні.

101. Зимуюча стадія у кров’яної попелиці:

партеногенетична самка;

самець;

яйце;

личинка.

102. Місце знаходження зимуючої стадії кров’яної попелиці:

у тріщинах кори, на корінні дерев;

на молодих пагонах;

у рослинних рештках;

у ґрунті.

103. Характер пошкодження кров’яної попелиці:

листя скручується й відмирає;

пагони викривляються;

на плодах червоні п’ятенця;

утворюються пухлини та нарости на гілках і корінні.

104. Зимуюча стадія у яблуневої комоподібної щитівки:

самка під щитком;

яйця під щитком;

личинки під щитком;

самці.

105. Личинки яблуневої комоподібної щитівки відроджуються:

у період розпускання бруньок;

у період оголення суцвіть;

під час цвітіння;

під час опадання надлишкової зав’язі

106. Кількість поколінь за рік у яблуневої комоподібної щитівки:

одне;

два;

три;

понад п’ять.

107. Зимуюча стадія у каліфорнійської щитівки:

самка під щитком;

яйця під щитком;

личинки під щитком;

самці під корою.

108. Навесні личинки каліфорнійської щитівки починають живитися:

з початком руху соку;

у період розпускання бруньок;

у період оголення суцвіть;

під час цвітіння.

109. Кількість поколінь за рік у каліфорнійської щитівки:

одне;

два;

три;

понад п’ять.

110. У яблуневої горностаєвої молі на передніх крилах чорні крапки розміщені:

в один рядок;

двома рядками;

трьома рядками;

хаотично.

111. Вздовж спини гусениці яблуневої горностаєвої молі чорні бородавки розміщені:

в один ряд;

у два ряди;

у три ряди;

у чотири ряди.

112. Зимуюча стадія у яблуневої горностаєвої молі:

яйця на молодих пагонах;

яйця під щитком на пагонах;

гусениці під щитком на пагонах;

гусениці під лусочками кори.

113. Навесні гусениці яблуневої горностаєвої молі спочатку живляться:

під епідермісом молодого листя;

на молодих листках;

на молодих плодах;

корою молодих пагонів.

114. У яблуневої плодожерки зимує:

гусениця в коконі в ґрунті;

гусениця без кокона в ґрунті;

гусениця без кокона під відсталою корою;

гусениця в коконі під відсталою корою.

115. Гусениці яблуневої плодожерки першого покоління відроджуються

за суми ефективних температур ( в градусах за Цельсієм):

100 –130;

190 –200;

230;

300.

116. У Лісостепу України живлення гусениць яблуневої плодожерки

в плодах триває:

21 – 23 доби;

25 – 30 діб;

37 – 40 діб;

45 – 50 діб.

117. Гусениці яблуневої плодожерки першого покоління пошкоджують:

1- 2 плода;

2 –3 плода;

3 – 4 плода;

4 – 5 плодів.

118. Перше обприскування на початку відродження гусениць яблуневої плодожерки здійснюють через 8 – 10 діб після вилову феромонною пасткою за 7 діб:

2 метеликів;

5 метеликів;

8 метеликів;

10 і більше метеликів.

119. У грушевої плодожерки зимує:

лялечка;

гусениця в коконі під відсталою корою;

гусениця без кокона в ґрунті;

гусениця в коконі в ґрунті.

120. Грушева плодожерка пошкоджує плоди:

яблуні;

груші;

айви;

всіх плодових.

121. Літ метеликів грушевої плодожерки у Лісостепу України починається:

у другій – третій декадах травня;

у першій – другій декадах червня;

у другій – третій декадах червня;

у першій декаді липня.

122. Перше обприскування в боротьбі з грушевою плодожеркою проводять:

на початку вильоту метеликів;

на початку відкладання яєць;

на початку масового відкладання яєць;

на початку відродження личинок.

123. Сливова плодожерка пошкоджує плоди:

яблуні, груші, сливи;

сливи, аличі, абрикосу, персика;

айви, волоського горіху, вишні;

сливи, вишні, черешні.

124. У сливової плодожерки зимує:

гусениця в коконі;

гусениця без кокону;

лялечка під корою;

лялечка в ґрунті.

125. Перше обприскування в боротьбі зі сливовою плодожеркою проводять на початку відродження гусениць за суми ефективних температур (в градусах за Цельсієм):

100 – 130;

190 – 200;

230;

300.

126. Масові розмноження розанової листовійки частіше відбуваються

у зоні:

Степовій;

Лісостеповій;

в Поліссі;

у Лісостеповій і Поліссі.

127. Відродження гусениць розанової листовійки починається:

у фазу зеленого конуса;

у період висування суцвіть;

у період відокремлення бутонів;

у фазу рожевого бутона.

128. Кількість поколінь у розанової листовійки за рік:

одне;

два;

три і більше;

одне в два роки.

129. Гусениці розанової листовійки пошкоджують:

бруньки, молоде листя, бутони, зав’язі, плоди;

листя;

листя та кору молодих пагонів;

плоди.

130. Зимуюча стадія у зимового п’ядуна:

яйце;

гусениця;

лялечка;

метелики.

131. Місце знаходження зимуючої стадії зимового п’ядуна:

на молодих пагонах;

у тріщинах кори;

у ґрунті;

під опалим листям.

132. Гусениця зимового п’ядуна жовто-зелена і має несправжніх черевних ніг:

дві пари;

три пари;

п’ять пар;

шість пар.

133. У зимового п’ядуна генерація:

чотири генерації за рік;

дві генерації за рік;

однорічна;

дворічна.

134. Зимуюча стадія та місце зимівлі кільчастого шовкопряда:

яйця в тріщинах кори;

личинки в тріщинах кори;

яйця на корі стовбурів;

яйця на молодих пагонах.

135. Живлення гусениць кільчастого шовкопряда починається:

у фазу зеленого конуса;

у період розпускання бруньок;

у фазу рожевого бутона;

під час цвітіння яблуні ранніх сортів.

136. Під час живлення гусениці кільчастого шовкопряда влаштовують гнізда:

серед пошкодженого листя;

на верхівках гілок;

від верхівки до основи гілки;

у розгалуженні гілок.

137. У білана жилкуватого зимує:

яйце;

гусениця;

лялечка;

метелик.

138. Місце знаходження зимуючої стадії білана жилкуватого:

на пагонах біля основи бруньок;

у сухих листках прикріплених павутинними нитками до гілок;

на стовбурах і скелетних гілках;

в ґрунті.

139. Живлення гусениць білана жилкуватого починається у фенофазу:

зеленого конуса;

зеленого бутона;

рожевого бутона;

цвітіння.

140. Кінець живлення гусениць білана жилкуватого збігається із:

закінченням цвітіння літніх сортів яблуні;

закінченням цвітіння пізніх сортів яблуні;

опаданням надлишкової зав’язі;

відродження гусениць яблуневої плодожерки.

141. У яблуневого плодового пильщика зимує:

личинка в коконі під корою;

личинка без кокона в ґрунті;

личинка в коконі у зимових гніздах із листків;

личинка в коконі в ґрунті.

142. Личинка яблуневого плодового пильщика під час живлення в плоді виїдає:

частково насіння й насіннєву камеру;

все насіння, руйнує насіннєву камеру й скріпляє сухі екскременти павутинною ниткою;

все насіння, руйнує насіннєву камеру, яка заповнена бурою червоточиною;

тільки насіння.

143. Обприскування в боротьбі з яблуневим плодовим пильщиком проводять у фенофазу:

зеленого конуса;

висування бутонів;

рожевого бутона;

після цвітіння.

144. Вишнева муха зимує в стадії:

яйця на пагонах;

личинки в пошкоджених ягодах;

личинки в пупаріях у ґрунті;

лялечки в пупаріях у ґрунті.

145. Виліт вишневої мухи починається за суми ефективних температур (в градусах за Цельсієм):

100 – 130;

190 – 200;

220 – 230;

370 – 400.

146. Обприскування в боротьбі з вишневою мухою проводять після початку вильоту мух через:

2 –3 доби;

5 – 6 діб;

10 – 12 діб;

15 діб.

147. Для якого шкідника ягідних культур характерний такий тип личинки: завдовжки 18 – 20 мм, з головою, без ніг, жовтувато-біла, з чітко виділеними сегментами тіла, дещо сплюснута, на кінці тіла два коротких хітинових гачкоподібних відростка:

агрусовий п’ядун;

смородинна вузькотіла златка;

малинна муха;

смородинна листкова галиця.

148. Характер пошкодження личинкою смородинної вузькотілої златки:

проточує хід у середині пагона, який щільно забитий дрібним буруватим борошном;

вигризає середину пагона, спускаючись до його основи;

личинка вгризається в середину бруньки, де живиться;

живиться вмістом бутона, внаслідок пошкоджень бутони неприродно розростаються, набувають червоно-жовтого кольору і гинуть.

149. Поколінь у смородинної вузькотілої златки:

два покоління за рік;

одне покоління за рік;

одне покоління за два роки;

одне покоління за п’ять років.

150. Личинка характерна для червоносмородинного жовтого пильщика:

несправжня гусениця, тіло сірувато-зелене, на спинній стороні багаточисленні великі плями, голова чорна;

справжня гусениця, брудно-зелена, на тілі дрібні бородавки зі світлими волосками;

червоподібна з головою та трьома парами грудних ніг;

червоподібна з головою без ніг.

151. Місце розташування зимуючих коконів червоносмородинного жовтого пильщика:

у ґрунті на глибині 5 –8 см, біля основи кущів;

у ґрунті на глибині 2 – 3 см, найчастіше між товстим корінням;

під відмерлою корою пагонів;

під рослинними рештками.

152. Шкідливою стадією у червоносмородинного жовтого пильщика є:

імаго;

гусениця;

імаго і личинка;

несправжня гусениця.

153. Для личинок якого шкідника це характерно: потурбовані личинки І – ІІ віків підіймають догори задню половину тіла, старшого віку – згортаються в кільце і падають на землю:

ріпаковий пильщик;

агрусовий блідоногий пильщик;

червоносмородинний жовтий пильщик;

яблуневий плодовий пильщик.

154. Самки якого шкідника відкладають яйця, розміщуючи їх у надрізи “кишені” уздовж країв молодих листків:

червоносмородинний жовтий пильщик;

яблуневий плодовий пиляк;

малинний мінуючий пиляк;

агрусовий блідоногий пиляк.

155. Де в основному заляльковуються личинки літніх поколінь агрусового блідоногого пиляка:

у пошкоджених бутонах;

у ґрунті;

у рослинній підстилці;

поміж листків.

156. Зимуюча стадія та місце зимівлі малинного довгоносика:

статевонезрілі жуки в поверхневому шарі ґрунту, під опалим листям;

жуки та личинки в ґрунті під кущами кормових чагарників;

личинки в ґрунті;

жуки і личинки в ґрунті.

157. Самка якого шкідника відкладає по одному яйцю в прогризений збоку бутона отвір, закриваючи його екскрементами й підгризаючи квітконіжку:

яблуневий квіткоїд;

малинний довгоносик;

ріпаковий квіткоїд;

сірий бруньковий довгоносик.

158. Кількість поколінь у малинного довгоносика:

одна генерація за два роки;

2-3 покоління за рік;

однорічна генерація за чотири роки;

одна генерація.

159. Жук завдовжки 6 – 8 мм, золотисто-зелений з металічним малиновим полиском, вкритий густими світлими волосинками, головотрубка пурпурова із затемненою верхівкою, у самця по боках передньогрудей два гострих, спрямованих у боки щипи:

вишневий трубкокрут;

глодовий червонокрилий трубкокрут;

букарка;

казарка.

160. Самки вишневого трубкокрута відкладають яйця:

у середину ще м’якої кісточки;

на листя;

на кісточку затверділу;

на листя.

161. Систематичне положення трубкокрута вишневого:

ряд лускокрилі – Lepidoptera, родина листовійки – Tortricidae;

ряд твердокрилі – Coleoptera, родина довгоносики – Curculionidae;

ряд твердокрилі – Coleoptera, родина трубкокрути – Rhynchitidae;

ряд лускокрилі – Lepidoptera, родина листовійки – Sessiidae.

162. Які шкідники є переносниками плодової гнилі та викликають муміфікацію плодів яблуні:

букарка;

казарка;

яблунева плодожерка;

яблуневий квіткоїд.

163. Де розвивається личинка казарки:

у насіннєвій камері плода;

у ґрунті;

у листях;

у м’якуші плода.

164. ЕПШ казарки:

7 – 8 жуків на одне дерево;

15 жуків на одне дерево;

20 жуків на одне дерево;

50 жуків на одне дерево.

165. Самий дрібний довгоносик із шкідників саду:

букарка;

вишневий трубкокрут;

сірий бруньковий довгоносик;

казарка.

166. Личинки якого шкідника викликають “літній листопад“:

сірий бруньковий довгоносик;

глодовий червонокрилий трубкокрут;

букарка;

плодовий заболонник.

167. Самки букарки відкладають яйця:

на молоді пагони;

у черешок або в центральну жилку листа;

у плоди;

у ґрунт.

168. ЕПШ яблуневого квіткоїда:

8 – 10 жуків на одне дерево;

40 жуків на дерево;

70 жуків на дерево;

100 жуків на дерево.

169. Зимуюча стадія та місця зимівлі яблуневого квіткоїда:

личинки в ґрунті;

лялечки серед опалого листя, під відсталою корою, в тріщинах кори;

статевонезрілі жуки в тріщинах і щілинах кори, у ґрунті біля кореневої шийки на глибині 2 –3 см, під опалим листям;

жуки і личинки в ґрунті біля кореневої шийки на глибині 2 –3 см, під опалим листям.

170. Личинка яблуневого квіткоїда розвивається та заляльковується:

у грунті;

у середині пошкодженого бутона;

серед пошкоджених листків;

під лусочками і в тріщинах кори

171. За якої середньодобової температури починається вихід жуків сірого брунькового довгоносика з місць зимівлі ( в градусах за Цельсієм):

+6;

+8;

+10;

+12.

172. Самки сірого брунькового довгоносика відкладають яйця:

у листкові бруньки;

під зігнутий край верхівки листка;

на молоді пагони;

з нижнього боку листка.

173. Генерація у сірого брунькового довгоносика:

одне покоління за рік;

одне покоління за два роки;

два покоління за рік;

одне покоління за три роки.

174. Зимуюча стадія та місця зимівлі малинного жука:

жуки та личинки в ґрунті під кущами кормових чагарників;

личинки в середині пагонів;

лялечки під рослинними рештками;

жуки в грунті.

175. Личинка малинного жука розвивається:

у ґрунті;

у бутонах;

в ягодах;

у середині пагонів

176. Для малинного жука характерна така личинка:

справжня гусениця;

несправжня гусениця;

червоподібна, з головою без ніг;

червоподібна, з головою та трьома парами грудних ніг.

178. Стадія та місце зимівлі американського білого метелика:

яйця в тріщинах кори;

гусениці в лісовій підстилці;

гусениці в тріщинах кори;

лялечки під відмерлою корою дерев, під рослинними рештками та ін.

179. Кількість генерацій розвитку американського білого метелика:

одна за рік;

дві за рік;

три за рік;

одне покоління в два роки.

180. Шкідливість американського білого метелика полягає у:

скелетуванні та грубому об’їданні листя, утворенні павутинних гнізд;

мінуванні листя;

дірчастому об’їданні листя;

грубому об’їданні бруньок.

181. Стадія та місце зимівлі золотогузки:

гусениці 2-3 віків у зимових гніздах із листків щільно скріплених павутиною на кінцях пагонів;

гусениці 2-3 віків у зимових гніздах із сухого листя, прикріпленого павутинними нитками до гілок;

лялечки у ґрунті;

яйця біля бруньок.

182. Харчова спеціалізація золотогузки:

монофаг;

олігофаг;

пантофаг;

поліфаг.

183. Стадія та місце зимівлі непарного шовкопряда:

лялечки в тріщинах кори;

сформовані гусениці в яйцевих оболонках на нижній частині стовбура;

яйця біля бруньок;

гусениці у ґрунті.

184. Стадія та місце зимівлі зеленої дубової листовійки:

яйця під щитками на корі молодих гілок;

яйця на корі всихаючих гілок та стовбурах;

гусениці у ґрунті;

гусениці в тріщинах кори.

185. Шкідливість зеленої дубової листовійки:

пошкодження бруньок, скелетування листя, згортання та скручування його за допомогою павутини;

скелетування листя;

грубе об’їдання листя;

пошкодження плодів.

186. Шкодочинна стадія мармурового хруща:

жуки;

личинки;

жуки та личинки;

лялечки.

187. Стадія та місце зимівлі звичайного соснового пильщика:

імаго в підстилці;

яйця в хвоїнках;

лялечки в тріщинах кори;

личинки в коконах під підстилкою або в ґрунті.

188. Тип личинки звичайного соснового пильщика:

гусениця;

несправжня гусениця;

камподеподібна;

червоподібна.

189. Стадія та місце зимівлі рудого соснового пильщика:

яйця на стовбурі;

яйця в хвоїнках;

лялечки в підстилці;

личинки в ґрунті.

190. Комірний довгоносик пошкоджує:

муку, крупу;

сухофрукти;

гербарії;

зерно, макарони.

191. Кількість генерацій розвитку комірного довгоносика:

2-4 за рік;

одна за 2 роки;

одна за 3 роки;

одна за 4 роки.

192. Морфологічні ознаки рисового довгоносика:

жук 2,3-3,5 мм завдовжки, коричневий, матовий, на надкрилах по дві нечіткі червоні плями, задні крила розвинені;

жук 2,3-5,2 мм завдовжки, темно-коричневий, блискучий, задні крила недорозвинені;

жук 2-3 мм завдовжки, червоно-бурий, голова вкрита передньоспинкою у вигляді капюшона;

жук 1,8 – 3,5 мм завдовжки, колір від жовтого до чорно-бурого, на боках передньоспинки по 6 зубчиків.

193. Кількість генерацій розвитку рисового довгоносика на півдні України:

3-4 за рік;

5-6 за рік;

7-8 за рік;

2 – 3 на рік.

194. Кількість генерацій розвитку малого борошняного хрущака:

одна за рік;

2-4 за рік;

одна за 2 роки;

6 – 8 на рік.

195. Тип личинки малого борошняного хрущака:

дротянка;

несправжня дротянка;

несправжня гусениця;

гусениця.

196. Зимуюча стадія зернової молі:

яйце;

гусениці і лялечки;

імаго;

лялечка.

197. Кількість генерацій розвитку зернової молі в польових умовах:

2–3;

3–4;

1–2;

до 8.

198. Кількість гусениць в одній зернівці кукурудзи:

одна;

2-3;

4-5;

понад 5.

199. Які органи уражує збудник твердої сажки пшениці?

Зерно.

Листя.

Кореневу систему.

Стебло.

200. Які органи уражує збудник лінійної іржі колосових злакових культур?

Колос, корені.

Листя, зернівки.

Стебла, піхви.

Листя, луски.

201. Які органи уражує збудник бурої іржі пшениці?

Листя.

Колос.

Стебла.

Зернівку.

202. Які органи уражує збудник летючої сажки пшениці і ячменю?

Зерно

Колос

Стебла

Луски

203. Якими спорами поширюються збудники іржастих хвороб зернових колосових культур під час вегетації?

Теліоспори.

Урединіоспори.

Конідії.

Пікноспори

204. Якими спорами поширюється збудник борошнистої роси пшениці під час вегетації?

Конідії.

Зооспори.

Хламідоспори.

Ооспори.

205. У якій формі зберігається збудник твердої сажки пшениці, ячменю?

Хламідоспори.

Сумкоспори.

Теліоспори.

Пікніди.

206. У якій формі зберігається збудник летючої сажки пшениці, ячменю?

Міцелій.

Теліоспори.

Сумкоспори .

Геми.

207. У якій формі зберігається збудник летючої сажки кукурудзи?

Міцелій.

Теліоспори.

Клейстотеції.

Уредоспори.

208. Який тип зараження у збудника летючої сажки пшениці та ячменю?

Грунтовий.

Квітковий.

Проміжний.

Вегетаційний.

209. Який тип зараження у збудника сажки проса?

Грунтовий.

Вегетаційний.

Проміжний.

Квітковий.

210. У якій формі зберігається збудник борошнистої роси озимої пшениці?

Конідії, теліоспори.

Міцелій, клейстотеції.

Геми, базидіоспори.

Зооспорангій, міцелій.

211. У якій стадії зберігається збудник бурої іржі озимої пшениці в зимовий період?

Клейстотеції.

Уредініогрибницею.

Теліоспори.

Пікніди.

212. У якій стадії зберігається збудник стеблової іржі озимої пшениці?

Міцелій.

Уредініоспори.

Теліоспори.

Клейстотеції.

213. Назвіть проміжну рослину-живителя збудника стеблової іржі пшениці.

Барбарис.

Жостер проносний.

Осока.

Крушина.

214. Які органи рослин уражує збудник сітчастої плямистості ячменю?

Колос.

Листя.

Стебла.

Корені.

215. До якого класу належить збудник септоріозу пшениці?

Базидіоміцети.

Дейтероміцети.

Ооміцети.

Сумчасті.

216. До якого класу належать збудники сажкових хвороб зернових колосових культур?

Базидіоміцети.

Дейтероміцети.

Ооміцети.

Сумчасті.

217. До якого класу належать збудники іржастих хвороб зернових колосових культур?

Базидіоміцети.

Дейтероміцети.

Ооміцети.

Сумчасті.

218. До якого класу належить збудник борошнистої роси зернових колосових культур?

Базидіоміцети.

Аскоміцети.

Ооміцети.

Дейтероміцети.

219. Які органи уражує збудник летючої сажки кукурудзи?

Корені.

Волоті, качани.

Листя, стебла.

Всі наземні органи.

220. До якого класу відноситься збудник гельмінтоспоріозної кореневої гнилі пшениці?

Ооміцети.

Базидіоміцети.

Дейтероміцети.

Аскоміцети.

221. Які гриби є збудниками «чорного зародка» пшениці?

Фузарії.

Альтернарія.

Еризифові.

Пероноспорові.

222. Які хвороби уражують початки кукурудзи?

Нігроспороз.

Аскохітоз.

Пероноспороз.

Гельмінтоспоріоз.

223. Які органи уражує збудник пухирчастої сажки кукурудзи?

Корені.

Всі надземні.

Листя.

Стебла.

224. До якого роду належать види іржі, які паразитують на пшениці?

Пукцинія.

Уроміцес.

Устіляго.

Кранартіум.

225. Зимує збудник септоріозу пшениці:

Пікнідами.

Клейстотеціями.

Перитеціями.

Хламідоспорами.

226. До якого класу належать збудники аскохітозу гороху?

Базидіоміцети.

Дейтероміцети.

Ооміцети.

Аскоміцети.

227. За яким циклом розвивається збудник іржі гороху?

Повний, однодомний.

Неповний.

Повний, дводомний.

Неповний, повний.

228. Назвіть проміжну рослину іржі гороху.

Рутвиця.

Молочай.

Ряска.

Барбарис.

229. Стадія зберігання збудника несправжньої борошнистої роси гороху, сої:

Конідії.

Ооспори.

Геми.

Міцелій.

230. Стадія зберігання збудника несправжньої борошнистої роси буряку:

Конідії.

Хламідоспори.

Міцелій у головках маточних коренеплодів.

Теліоспори

231. Якими хворобами уражуються рослини цукрового буряку?

Сажка.

Церкоспороз.

Фітофтороз.

Аскохітоз.

232. Стадія зберігання збудника фомозу цукрового буряку:

Міцелій.

Пікніди.

Клейстотеції.

Конідії.

233. До якого класу належить збудник іржі цукрового буряку?

Дейтероміцети.

Ооміцети.

Базидіоміцети.

Аскоміцети.

234. До якого класу належить збудник несправжньої борошнистої роси цукрового буряку?

Дейтероміцети.

Ооміцети.

Базидіоміцети.

Аскоміцети.

235. Якими спорами поширюється збудник церкоспорозу буряку у період вегетації рослин?

Сумкоспори.

Пікноспори.

Конідії.

Зооспори.

236. Які ознаки в разі ураження буряків борошнистою росою?

Наліт на листі.

Пустули на листі.

Нарости на коренеплодах.

Плямистсті.

237. Якими хворобами уражуються рослини соняшнику?

Моніліоз, клястероспоріоз.

Несправжня борошниста роса, фомопсис.

Сажка.

Фітофтороз.

238. Зберігання збудника білої гнилі соняшнику:

Теліоспори.

Міцелій, склероції.

Конідії.

Пікніди.

239. Зберігання збудника сірої гнилі соняшнику:

Клейстотеції.

Міцелій, склероції.

Конідії.

Пікніди.

240. До якого типу хвороб належить борошниста роса сільськогосподарських рослин?

Некрози.

Нальоти.

Муміфікація.

Пухлини.

241. До якого типу хвороб належить плодова гниль яблуні і груші?

Некрози.

Нальоти.

Муміфікація.

В’янення.

242. До якого типу хвороб належать сажкові хвороби зернових культур?

Некрози.

Руйнування органів.

Зміна забарвлення.

Нальоти.

243. До якого типу хвороб належать іржасті хвороби сільськогосподарських рослин ?

Деформації.

Пустули.

Нальоти.

Некрози.

244. До якого типу хвороб належить рак картоплі?

Муміфікація.

Пухлини.

Некрози.

Нальоти.

До якого типу хвороб належить септоріоз зернових колосових рослин?

Некрози.

Нальоти.

Виразки.

Пухлини.

245. Назвіть якими хворобами уражується ріпак?

Альтернаріоз.

Парша.

Фітофтороз.

Антракноз.

246. Назвіть до якого класу належить збудник пероноспорозу ріпака?

Базидіоміцети.

Дейтероміцети.

Ооміцети.

Аскоміцети.

247. Назвіть тип статевих спор борошнисторосяних грибів:

конідії;

сумкоспори;

оідії;

пікноспори.

248. Назвіть хворобу рису:

пірикуляріоз;

борошниста роса;

несправжня борошниста роса;

пухирчаста сажка.

249. Назвіть хворобу люцерни:

бура плямистість;

сажка;

біла гниль;

фомоз.

250. Назвіть хворобу конюшини:

рак;

сажка;

септоріоз;

фомоз.

251. У якій формі зберігається збудник церкоспорозу буряку?

Пікніди.

Міцеліальна строма.

Ооспори.

Клейстотеції.

252. Назвіть вірусну хворобу буряку:

ризоманія;

коренеїд;

ризоктоніоз;

церкрспороз.

253. Які органи картоплі уражуються фітофторозом?

Бульби, столони, корені.

Листя, бульби, стебла.

Листя, корені.

Стебла, евітки.

254. Який вид парші картоплі, окрім бульб, проявляється на стеблах?

Звичайна.

Чорна.

Порошиста.

Срібляста.

255. Які ознаки при ураженні картоплі фузаріозом?

В’янення стебел і суха гниль на бульбах.

Плямистості на листках.

Нарости на бульбах і столонах.

Плями на столонах і бульбах.

256. Як проявляється чорна ніжка на капусті?

Побуріння насіння.

Потемніння кореневої шийки та прикореневої частини стебла.

На кочеригах і стручках світло-бурі плями.

Зональні плями на листі.

257. За якого захворювання утворюються нарости на коренях капусти ?

Несправжня борошниста роса.

Фомоз.

Кила.

Альтернаріоз.

258. Вказати джерело інфекції збудника несправжньої борошнистої роси капусти:

насіння, інфіковані рослинні рештки, кочериги;

рослинні рештки;

насіння;

грунт.

259. Яка вірусна хвороба проявляються на огірках?

Звичайна огіркова мозаїка.

Антракноз.

Несправжня борошниста роса.

Аскохітоз.

260. Які характерні ознаки властиві в разі ураження огірка несправжньою борошнистою росою?

На листках і черешках білий або рудуватий наліт.

Виразки на плодах.

На листі жовтувато-бурі плями із сіро-фіолетовим нальотом з нижнього боку.

Плями вздовж центральної жилки.

261. Де і в якій стадії зимує збудник борошнистої роси огірків?

Клейстотеції на рослинних рештках.

Грибниця у насінні.

Склероції на рослинних рештках.

Пікніди на уражених рослинних рештках.

262. Якими хворобами уражується цибуля під час вегетації?

Несправжня борошниста роса, сажка.

Антракноз, фітофтороз.

Парша, борошниста роса.

Фомоз, коренеїд.

263. Які симптоми властиві в разі ураження цибулі несправжньою борошнистою росою (пероноспорозом)?

На листі вузькі сіруваті здуті смуги, які розтріскуються.

На листі і квітконосах розпливчасті плями, які вкриті сіро-фіолетовим нальотом.

Шийкова частина цибулини загниває і вкривається сірим пухнастим нальотом.

На листі повздовжні бурі або чорні пустули.

264. Які органи моркви уражуються фомозом ?

Коренеплоди .

Квітконоси, квітки і насіння.

Листя, черешки, квітконоси, насіння, коренеплоди.

Листя, квітконоси.

265. Які характерні ознаки фітофторозу на листі помідорів?

Крупні бурі плями, а знизу на межі хворої і здорової тканин - білий тонкий наліт.

Дрібні світло-сірі плями з темною облямівкою та чорними крапками в центрі.

Округлі бурі зональні плями з чорним оксамитовим нальотом.

Дрібні бурі розпливчасті плями в центрі листка.

266. Які органи у помідорів уражуються верхівковою гниллю?

Корені.

Листя .

Плоди.

Стебла.

267. На яких культурах проявляється фітофтороз?

Капуста і морква.

Картопля і помідори.

Огірки.

Цибуля, часник.

268. Які органи огірків уражуються антракнозом?

Листя.

Корені, стебла.

Листя, стебла, плоди.

Черешки листя, плодоніжки.

269. Яка хвороба на плодах гарбузових культур проявляється у вигляді виразок, вкритих, рожевими подушечками ?

Борошниста роса.

Антракноз.

Бактеріоз.

Несправжня борошниста роса.

270. Які органи картоплі уражуються звичайною паршею?

Бульби.

Листя.

Листя і корені.

Стебла, столони.

271. Які основні ознаки парші на листках яблуні?

Плями, вкриті оксамитовим зеленувато-оливковим нальотом.

Плями жовтувато-бурі зональні з чорними крапками.

Білий борошнистий наліт.

Пустули.

272. Якою стадією і де зберігається збудник парші яблуні?

Грибниця в бруньках уражених пагонів.

Пікніди з пікноспорами у корі.

Псевдотеції в опалому листі.

Теліспори на опалому листі.

273. На яких органах проявляється клястероспоріоз кісточкових культур?

Корені, стовбури.

Листя, бруньки, плоди, кора гілок.

Квітки, зав’язі, плоди.

Листя і плоди.

274. Якими головними хворобами уражується виноград?

Мілдью, оідіум, сіра гниль.

Парша, кокомікоз, філостіктоз.

Іржа, біла плямистість, пурпурова плямистість.

Церкоспороз, клястероспоріоз.

275. На яких органах проявляється кокомікоз кісточкових культур?

Корені, стовбури.

Листя, плоди.

Квітки, зав’язі, плоди.

Плодоніжки, черешки листя.

276. Назвіть хворобу сої?

Пероноспороз.

Сажка.

Парша.

Церкоспороз.

277. Якою хворобою уражується листя сливи?

Полістігмоз.

Церкоспороз.

Фомоз.

Септоріоз.

278. Які органи уражує мілдью винограду?

Пагони, листя.

Корені, вусики.

Пагони, листя, вусики, ягоди.

Лоза, пагони.

279. Яка проміжна рослина у бокальчастої іржі смородини?

Барбарис.

Молочай.

Види осоки.

Види крушина.

280. З чого складається вегетативне тіло грибів?

Зооспори, конідії.

Міцелій, амебоїд.

Сумкоспори, теліоспори.

Пікноспори, уредоспори.

281. Якими спорами відбувається нестатеве розмноження грибів?

Хламідоспори, склероції, оідії.

Бластоспори, сумкоспори, базидіоспори.

Конідії, зооспори, спорангіоспори.

Хламідоспори, геми.

282. Що таке конідії?

Рухомі спори нестатевого розмноження.

Нерухомі спори нестатевого розмноження, які утворюються на спеціалізованих вертикальних гіфах.

Спеціалізовані частки грибниці призначені для вегетативного розмноження.

Спеціалізовані клітини, які утворюються на кінцях гіф міцелія.

283. Що таке оогамія?

Один із типів статевого розмноження.

Утворення оідій.

Нестатеве розмноження нижчих грибів.

Розпад гіфи міцелію на окремі клітини.

284. В чому полягає сутність статевого процесу типу планогамія?

Формування пікноспор у пікніках.

Копуляція двох рухомих гамет.

Формування аскоспор у асках.

Утворення на вертикальних гіфах міцелію спор.

285. У яких плодових тілах утворюються аски із аскоспорами ?

Пікніди, ложа, коремії.

Склероції, цисти, теліоспори.

Апотеції, перитеції, клейстотеції.

Спородохії, ложе.

286. Як назвиваються спори, що утворилися внаслідок статевого процесу у сумчастих грибів?

Хламідоспори.

Базидіоспори.

Аскоспори.

Пікноспори.

287. Які спори утворюються внаслідок статевого процесу у базидіальних грибів?

Уредоспори.

Базидіоспори.

Конідії.

Пікноспори.

288. Які є ущільнені видозміни грибниці?

Склероції, строми.

Бластоспори, цисти.

Зигоспори, ооспори.

Коремії, ложе.

289. В чому полягає вегетативне розмноження грибів?

Формування групп конідієносців.

Відновлення грибниці від спеціалізованих її часток – оідій, гем, хламідоспор.

Копуляція гамет.

Утворення чоловічих та жіночих клітин.

290. Які типи стійкості властиві рослинам?

Пасивна, активна, набута.

Патогенність, вірулентність.

Патогенез, поліморфізм, інокуляція.

Плеоморфізм.

291. Чим зумовлена пасивна стійкість рослин до шкідливих організмів?

Структурні фактори, хімічні особливості.

Надчутливість.

Вакцинація, хімічна імунізація.

Спадковість.

292. Що таке толерантність (витривалість)?

Здатність організмів живитися лише за рахунок живих клітин.

Властивість рослин активно протидіяти збуднику хвороби чи шкіднику.

Здатність рослин незначно знижувати продуктивність у разі ураження патогеном чи пошкодження фітофагом.

Активна реакція на проникнення патогену.

293. Які форми проявлення активного імунітету?

Захисні реакції рослин.

Структурно-морфологічні фактори рослин.

Інокуляція рослин.

Імунізація.

294. Що є головною причиною втрати сортами стійкості до захворювань рослин?

Порушення агротехніки.

Поява нових вірулентних та агресивних рас.

Репродукція сорту.

Зміна умов вирощування.

295. Який з типів стійкості рослин до хвороб не можна безпосередньо використовувати у селекції.

Надбана стійкість.

Активна стійкість.

Толерантність.

Пасивна.

296. Чим обумовлюється мінливість фітопатогенів?

Кількість інфекційного навантаження.

Зміна ареалу.

Мутації, гібридизація.

Вплив антропогенного фактора.

297. Які фактори впливають на тривалість інкубаційного періоду?

Стійкість рослин.

Кількість інфекційного навантаження.

Толерантність рослин.

Надчутливість рослин.

298. Що таке епіфітотія?

Масовий розвиток хвороби.

Властивість рослин протистояти зараженню або пошкодженню.

Патологічний процес у рослині.

Впровадження патогена в рослину крізь епідерміс.

299. Які є фактори імунітету рослин до шкідників?

Вакцинація, гетеротрофність.

Антибіоз, антиксеноз.

Інокуляція, гібридизація.

Толерантність до шкідника.

300. Мікроорганізм, на основі якого виготовляється біопрепарат планріз:

гриб;

бактерія;

вірус;

актиноміцет.

301. Що таке титр біопрепарату?

Фізична форма.

Вміст активної основи %.

Кількість активної основи в 1 г препарату.

Класифікація за призначенням.

302. Вид кокцинелід, що використовується у боротьбі з попелицями на рослинах огірків в теплицях:

двокрапкове сонечко;

ліндорус;

циклонеда;

мінливе сонечко.

303. Клас грибів, до якого належить рід триходерма:

дейтероміцети;

аскоміцети;

ооміцети;

базидіоміцети.

304. Грибний препарат, що можна використовувати у боротьбі з колорадським жуком:

вертицилін;

боверин;

триходермін;

хстомік.

305. Комахи, на яйцях якої на біофабриках розмножують трихограму:

зернова міль;

теплична білокрилка;

яблунева плодожерка;

вощинна міль.

306. Яким способом використовується трихограма?

Сезонної колонізації.

Інтродукції та акліматизації.

Внутрішньоареального переселення.

Передпосівної обробки насіння.

307. У боротьбі з яким шкідником томата використовується клоп макролофус?

Галова нематода.

Пасльоновий мінер.

Теплична білокрилка.

Багатоніжки.

308. Чим живляться імаго сирфід?

Попелицями.

Нектаром.

Соком рослин.

Насінням рослин.

309. Шкідник, паразитом якого є теленомус зелений:

капустяний білан;

шкідлива черепашка;

колорадський жук;

озима совка.

310. Шкідник, в боротьбі з яким використовують афідимізу:

баштанна попелиця;

тютюновий трипс;

павутинний кліщ;

теплична білокрила.

311. Шкідник, паразитами якого є мухи-фазії:

Озима совка;

шкідлива черепашка;

хлібна жужелиця;

злакові попелиці.

312. Хвороба, від якої захищають огірки в теплицях біопрепаратом ампеломіцину:

аскохітоз;

кореневі гнилі;

борошниста роса;

стеблові гнилі.

313. Бактеріальний препарат, який застосовують у боротьбі з капустяним біланом:

дендробацилін;

різоторфін;

бактофіт;

Агат-25К

314. Хвороба пшениці, у боротьбі з якою використовують препарат

фітолавін-100:

борошниста роса;

бура іржа;

кореневі гнилі;

тверда сажка.

315. Шкідники, у боротьбі з якими використовують вологий зерновий бактороденцид:

підгризаючі совки;

хлібні жуки;

мишоподібні гризуни;

попелиці.

316. У якій стадії під час ручного випуску використовується трихограма?

Лялечка.

Личинка.

Імаго.

Яйце.

317. Проти яких шкідливих організмів рослин використовується біопрепарат Агат-25К?

Бур'яни.

Комахи.

Гриби.

Кліщі.

318. Хвороба огірків, у боротьбі з якою у закритому ґрунті застосовується біопрепарат трихотецин?

борошниста роса;

кореневі гнилі;

пероноспороз;

аскохітоз.

319. Тип взаємовідносин між енкарзією і тепличною білокрилкою:

симбіоз;

паразитизм;

хижацтво;

антракноз.

320. Що вивчає фітофармакологія як наука?

Збудників хвороб сільськогосподарських рослин.

Фізико-хімічні, токсиколого-гігієнічні властивості пестицидів.

Шкідники сільськогосподарських рослин.

Грибні та бактеріальні препарати.

321. Дайте визначення терміну «інсектициди»:

пестициди, що спричиняють отруєння шкідливих комах;

пестициди, що захищають сільськогосподарські рослини від ураження хворобами;

пестициди, що захищають сільськогосподарські рослини від забур’яненості;

пестициди, що захищають сільськогосподарські рослини від ураження бактеріальними хворобами;

322. Дайте визначення терміну «фунгіциди»:

пестициди, що спричиняють отруєння шкідливих комах;

пестициди, що захищають сільськогосподарські рослини від ураження хворобами;

пестициди, що захищають сільськогосподарські рослини від забур’яненості;

пестициди, що захищають сільськогосподарські рослини від ураження нематодами.

323.Дайте визначення терміну «гербіциди»:

Пестициди, що спричиняють отруєння шкідливих комах;

Пестициди, що захищають сільськогосподарські рослини від ураження хворобами;

Пестициди, що захищають сільськогосподарські рослини від забур’яненості;

Пестициди, що захищають сільськогосподарські рослини від пошкодження рослиноїдними кліщами;

324. Інсектициди, що належать до групи фосфорорганічних сполук системної дії:

Бі-58 новий 40% к.е.;

Дурсбан 40,8 % к.е., Волатон 50% к.е.;

Базудин 60% в.е., Діазинон 60% к.е.;

Золон 35% к.е., Карате 5%к.е.

325.Інсектициди, що належать до групи синтетичні піретроїди:

Арріво 25% к.е., Карате 5% к.е.

Актара 25% в.г., Конфідор 20% в.р.к.

Аплауд 25% з.п., Номолт 15% к.е.

Гаучо 70% з.п., Круізер 35% т.к.с

326. Інсектициди, що належать до інсектицидних протруйників:

Гаучо 70% з.п., Круізер 35% т.к.с.;

Актара 25% в.г., Конфідор 20% в.р.к.;

Аплауд 25% з.п., Номолт 15% к.е.;

Сумітіон 50% к.е., Фастак 10%в.е.

327. Хімічна група інсектицидів, до якої належить Конфідор 20% в.р.к.:

нітрофенолів;

неоникотиноїдів;

синтетичні піретроїди;

карбамінової кислоти.

328. Інсектициди, що застосовують в захисті картоплі від колорадського жука:

Базудин 60% в.е., Бі-58 новий 40% к.е.;

Актара 25% в.г., Конфідор 20% в.р.к.;

Сумітіон 50% к.е., Апполо 50% к.е.;

Днок 40% р.п., Фурадан 10% г.

329. Препарати, що належать до специфічних акарицидів:

Апполо 50% к.е., Демітан 20% к.с.;

Фостоксин таблетки, Магтоксин таблетки;

Базудин 60% в.е., Волатон 50% к.е.;

Аплауд 25% з.п., Космос 25% т.к.с.

330. Інсектициди, що застосовують у захисті рослин від ґрунтових шкідників та шкідників сходів сільськогосподарських рослин:

Гаучо 70% з.п., Космос 25% т.к.с.;

Фурадан 35% т.пс., Конфідор Максі 70% в.г.;

Актара 25% в.г., Престиж 29% т.к.с.;

Днок 40% р.п., Карате 50% к.е.

331. Інсектициди, що застосовують у захисті яблуні від плодожерки:

Апполо 50% к.е., Демітан 20% к.с.;

Фурадан 35% т.пс., Гаучо 70% з.п.;

Бі-58 новий 40% к.е, Золон 35% к.е.;

Карбатіон 40% в.р., Номолт 15 % к.е.

332. Сучасні препаративні форми пестицидів, що найбільш використовують у новітніх технологіях вирощування сільськогосподарських рослин:

змочувальні порошки, концентрати емульсії;

водорозчинні гранули, водні емульсії;

водорозчинні концентрати, змочувальні порошки;

гранульовані, пасти.

330. Сільськогосподарські рослини, на яких використовуються специфічні акарициди:

плодові;

зернові;

картопля;

цукровий буряк.

334. Пестициди, які за об’єктом використання належать до фумігантів:

Фостоксин таблетки, Магтоксин таблетки;

Актара 25% в.г., Конфідор 20% в.р.к.;

Арріво 25% к.е., Карате 5% к.е.;

Хлорокись міді 90%з.п., Фундазол 50% з.п.

335. Як проявляється механізм токсичної дії Базудину 60% в.е?

Інгібує синтез хітину.

Інгібує фермент ацетилхолінестеразу.

Блокує проходження йонів хлору через канали які контролюються рецепторами гама-аміномасляної кислоти.

Порушує процес синтезу білків і нуклеїнових кислот, що зупиняє поділ клітин і ріст рослин.

336. Пестициди, що належать до родентицидів:

Фостоксин таблетки, Магтоксин таблетки;

Бродіфакум 0,25% р, Шторм 0,005% в.б.;

Дурсбан 40,8 % к.е., Волатон 50% к.е.;

Рубіж 40% к.е., Мітак 20% к.е.

337. Хто несе відповідальність за роботи, пов’язані зі застосуванням пестицидів?

Агроном із захисту рослин.

Інженер із техніки безпеки.

Керівник господарства.

Інспектор з техніки безпеки господарства.

338. Распіратори, якими захищають органи дихання під час роботи зі середньотоксичними та малотоксичними пестицидами:

протигази;

протигазовий респіратор;

протипиловий респіратор;

пелюстка.

339. Ширина санітарної зони від складу для зберігання пестицидів до житлових приміщень становить (м):

20-50.

50 – 100;

100 – 200;

200 – 1000.

340. Як проявляється механізм токсичної дії інсектицидів регуляторів росту, розвитку і розмноження комах?

Інгібують хітин та порушують процеси біосинтезу.

Порушують діяльність ферменту ацетилхолінестерази.

Порушують проходження йонів хлору через канали які контролюються рецепторами гама-аміномасляної кислоти.

Блокує утворення валіну та ізолейцину в рослинах.

341. Фурадан 35% т.пс. за об’єктом застосування належить до пестицидів:

інсектициди;

фунгіциди;

гербіциди;

родентециди.

342. Швидкість вітру, за якої проводиться наземне обприскування сільськогосподарських рослин (м/сек):

3;

5;

7;

8.

343. Сільськогосподарські рослини, на яких забороняється застосовувати пестициди:

сільськогосподарські рослини, які вживають у їжу у вигляді зелені;

картопля;

буряк;

соняшник.

344. За об’єктом призначення Актара 25 WG, в.г. відноситься до якої групи пестицидів?

Інсектициди.

Інсектоакарициди.

Фуміганти.

Нематоциди.

345. Гербіциди групи аміди і нітрили аліфатичних карбонових кислот:

Дуал Голд 960 ЕС к.е, Харнес, к.е.;

Зенкор 70 WG в.г., Гезагард 50 FW з.п.;

Гранстар 75% в.г., Карібу 50% з.п.;

Тотріл 225 EC к.е., Трефлан 25% к.е.

346. Як на сільськогосподарських рослинах застосовується інсектицидний протруйник Гаучо, з.п.?

Способом обприскування в період вегетації.

Способом обробки насіння цукрових буряків на насіннєвих заводах.

Способом фумігації.

Способом внесення в грунт.

347. Рослини, на яких застосовується Дуал Голд 96 ЕС, к.е.:

озима пшениця, ячмінь;

цукрові буряки, соняшник;

вишня, яблуня;

полуниця, малина.

348. Гербіциди, що належать до групи сульфонілсечовини:

Гранстар 75% в.г., Карібу 50% з.п.;

Зенкор 70 WG з.п., Вензар 80% з.п.;

Тітус 25% в.г., Трефлан 48% к.с.;

Гезагард 500 FW з.п., Базагран, в.р.

349. Гербіциди, що застосовують проти однорічних двосім’ядольних бур’янів у тому числі стійких до 2,4-Д і 2М-4Х:

банвел 4S 480 SL в.р., Базагран, в.р.;

Дуал Голд 960 EC к.е, Тарга Супер, к.е.;

Трефлан 480, к.е., Гезагард 500 FW, к.с.;

Тітус, в.г., Трефлан 480, к.е.

350. Сільськогосподарські рослини, на яких застосовується Зенкор 70 WG, в.г.:

зернові колосові, буряки;

картопля, томати;

капуста, огірки;

соняшник, плодові.

351. Культури, на яких застосовується Бетанал 15,9% к. е.:

плодові;

буряки;

зернові колосові;

овочеві.

352. Гербіциди на цукрових буряках, які застосовують у захисті від злакових бур’янів:

Шогун 100, к.е., Фюзілад Форте 150 ЕС, к.е.;

Зенкор 70 WG, в.г., Стомп 330, к.е.;

Шогун 100, к.е., Пірамін Турбо, к.с.;

Дуал Голд 960 ЕС, к.е., Тітус, в.г.

353. Гербіциди, які застосовують у захисті посівів кукурудзи від бур’янів:

Дуал Голд 960 ЕС, к.е, Тітус, в.г.;

Зенкор 70 WG, в.г.., Базагран, в.р.;

Тітус 25, в.г., Вензар 80, з.п.;

Трефлан 480 к.е., Голтікс 70, в.п.

354. Фунгіциди, які застосовують на яблуні в захисті від парші:

Бордоська рідина, Антракал 70 WG, в.г.;

Дітан М-45, з.п., Топаз 100 ЕС, к.е.;

Бордоська рідина, Альєтт, з.п.;

Вітавакс 200 ФФ, в.с.к., Раксил 2, к.с.

355. Фунгіциди-протруйники, які застосовують проти сажкових хвороб зернових колосових:

Вінцит 050 СS, к.с, Вітавакс 200 ФФ, в.с.к.;

Гаучо, з.п., Апрон XL 350 ЕS, т.к.с.;

Круїзер 350 FS, т.к.с., Роялфло, в.с.к.;

Хлорокись міді 90 %, з.п., Тачигарен 70%, з.п.

356. Фунгіциди, які застосовують на картоплі в захисті від фітофторозу:

Ридоміл Голд МЦ 68 WG, з.п., Акробат МЦ 69%, з.п.;

Конфідор 200 SL, в.р.к., Карате Зеон 050 CS, м.к.с.;

Гезагард 500 FW, к.с., Агрітокс, в.р.;

Коліксин 75% к.е., Корбель 75% к.е.

357. Компоненти, з яких складається бордоська рідина:

Металаксил+манкоцеб;

Мідний купорос+ вапняне молоко;

Мідний купорос+сірка;

Крбоксин+тирам.

358. Реакція середовища, яку повинна мати якісно виготовлена бордоська рідина:

сильнолужна;

нейтральна або слаболужна;

кисла;

слабокисла.

359. Коли виготовляється бордоська рідина?

Відразу ж перед застосуванням .

За 6 годин до застосування.

За добу до застосування.

За 2 доби до застосування.

360. Фунгіцид-протруйник, що обмежує розвиток борошнистої роси на сходах:

Кінто Дуо, к.с.;

Вітавакс 200 ФФ, в.с.к.;

Сумі –8 ФЛО, к.с.;

Дітан М-45, 80% з.п.

361. Фунгіциди-протруйники, що обмежують розвиток коренеїда буряків:

Апрон XL, 35% т.к.с., Превікур, 607 SL, в.р.к.;

Гаучо 70% , з.п., Круізер 35%, т.к.с.;

Бордоська рідина, Хлорокис міді, 90% з.п.;

Байтан універсал 19,5% з.п., Вінцит 5% т.к.с.

362. Найбільш поширені способи захисту рослин:

обприскування, протруєння;

фумігація, отруйні принади;

аерозолі, фумігація;

опилення, отруйні принади.

363. У чому полягає сутність інтегрованого захисту рослин?

Застосування методів і способів захисту рослин.

Застосування селекційно-генетичного та біологічного методу захисту рослин.

Застосування біологічного та хімічного методів захисту рослин.

Застосування агротехнічного та хімічного методів захисту рослин.

364. Протруйники, що застосовують у захисті зернових культур від збудників сажкових хвороб:

Вітавакс 200 ФФ, в.с.к., Вінцит, к.с.;

Круізер, т.к.с., Гаучо, з.п.;

Імпакт К, к.с., Тілт, к.с.;

Тачигарен 70% з.п., Апрон XL 35% з.п.

365. Гербіциди, що використовують у посівах цукрового буряку в період вегетації:

Бетанал Експерт,к.е., Лонтрел Гранд 75%, в.г.;

Вензар 80% з.п, Гранстар 75% в.г.;

Дуал Голд 96% к.е., Зенкор 70%з.п.;

Амінна соль 2.4Д 40% в.р.к., Тотріл 225 ЕС, к.е.

366. Причина виникнення резистентності у шкідливих організмів до пестицидів:

систематичне застосування пестицидів однієї хімічної групи в захисті від шкідливих організмів;

застосування пестицидів різних хімічних груп;

застосування хімічних та біологічних препаратів;

застосування хімічних препаратів та грибних препаратів.

367. Що таке фітотоксичність і причини її виникнення?

Порушення регламентів застосування пестицидів.

Застосування пестицидів в підвищених концентраціях.

Використання сумішей пестицидів.

Використання препаратів однієї і тієї самої хімічної групи в період вегетації.

368. Фунгіциди, що використовують у захисті від пероноспорозу огірка:

Акробат МЦ, в.г., Апрон XL, т.к.с.;

Актелік, к.е., Карате Зео, мк.с.;

Раундап, в.р., Базагран, в.р.;

Татту 55% к.с., Тілт. к.е.

369. Фунгіциди, що застосовують у захисті картоплі від фітофторозу:

Татту 55% к.с., Дітан М-45, з.п.;

Карате Зеон, мк.с, Конфідор 20%, в.р.к.;

Агрітокс 50%, в.р., Гезагард 50%, к.с.;

Карбель 70% к.е., Хлорокись міді 90% п.

370. Фунгіциди, що застосовують у захисті винограду від мілдью:

Дітан М-45%, з.п., Купроксат 34,5% к.с.;

Аполло 50%, к.с, Бі-58 Новий 40%, к.е.;

Вітавакс 200 ФФ, в.с.к., Апрон XL,35% з.п.;

Татту 55% к.с., Вінцит 5% к.е.

371. Фунгіциди, що застосовують для захисту пшениці озимої від іржастих хвороб:

Імпакт 25%, к.с., Тілт 25%, к.е.;

Агрітокс50%, в.р., Раундап 36%, в.р.;

Апрон 35%, з.п.., Бі-58 Новий 40%, к.е.;

Дітан М-45, з.п., Купроксат 34,5% к.с.

372. Фунгіциди, що застосовують на буряках у захисті від церкоспорозу:

Дерозал к.с., Альто Супер к.е.;

Бі-58 новий 40%, к.е., Децис Профі 25%, в.г.;

Бетанал Експерт 16%, к.е., Голтікс 70, з.п.;

Вектра 70% з.п., Тілт, к.с.

373. Фунгіциди, що застосовують на яблуні проти борошнистої роси:

Рубіган 12% к.е., Топсин М 70% к.с.;

Актара 25%, В.Г., Децис Профі 10%, в.г.;

Фундазол 50% з.п, Дивіденд 3% т.к.с.;

Ровраль 25,5% к.с., Міраж 45% к.е.

374. Гербіциди, що застосовують на картоплі від двосім’ядольних бур’янів:

Фюзілад Форте, к.е., Тітус, в.г.;

Тітус, в.г., Агрітокс, в.р.;

Гезагард, к.с., Тотріл 22,5 к.е.;

Голтікс 70,з.п., Рейсер 25 к.е.

375. Гербіциди, що застосовують на посівах кукурудзи проти однорічних двосім’ядольних бур’янів:

Амінка, в.р., Тітус 25% в.г.;

Дуал голд 96% к.е., Бетанал 15,9% к.е.;

Банвел 4С 48% в.р., Бетанал 15,9% к.е.;

Дікопур 75% в.р., Тотріл 22,5% в.р.

376. Гербіциди, що застосовують на соняшнику для захисту від однорічних злакових і двосім’ядольних бур’янів:

Трефлан 480, к.е., Стомп 330, к.е.;

Трефлан 480, к.е., Зенкор 70, в.г.;

Стомп 330, к.е., Вензар, 80 з.п.;

Бетанал Експерт, к.е., Вензар 80, з.п.

377. Гербіциди, що застосовують на кукурудзі до посіву, одночасно з посівом та до появи сходів рослини для захисту від однорічних двосім’ядольних злакових бур’янів:

Гезагард 500, к.с., Шогун 100, к.е.;

Дуал Голд 960, к.е., Харнес, к.е.;

Фюзілад Форте 150, к.е., Шогун 100, к.е.;

Трефлан 480 к.е., Вензар, 80 з.п.

378. У захисті ріпака від однорічних злакових і двосім’ядольних видів бур’янів застосовуються:

Бутизан 400, к.с., Дуал Голд 960, к.е.;

Дуал Голд 960, к.е., Голтікс 70, з.п.;

Бутизан 400, к.с., Бетанал Експерт к.е.;

Стомп 33 к.е., Трефлан 480 к.е.

379. У захисті люцерни від однорічних двосім’ядольних бур’янів застосовуються:

Бетанал Експерт, к.е., Пірамін Турбо, к.с.;

Базагран, в.р., Зенкер, в.г.;

Базагран, в.р., Гранстар 75, в.г.;

Стомп 33% к.е., Дуал Голд 96% к.е.

380. Фунгіцид, що застосовують у захисті капусти від кили:

Фундазол 50% з.п.;

Фюзілад Форте 15%, к.е.;

Бі-58 новий 40%, к.е.;

Вітавакс 200 ФФ 75% з.п.

НОРМАТИВНА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

“ЗЕМЛЕРОБСТВО” – 180 год

Тестові завдання підготували: професор В.О. Єщенко (Уманський НУС); професор В.В. Гамаюнова (Миколаївський ДАУ); доцент М.Ф. Іванюк, доцент В.Ю. Ямковий (НУБіП України); доцент К.К. Соколов (Одеський ДАУ)

Рецензенти: професор В.П. Гордієнко (Південний філіал “Кримський агротехнологічний університет” НУБіП України); професор М.М. Єрмолаєв (ННЦ “Інститут землеробства” НААН України)

Надіслали пропозиції до тестів: професор І.Д. Примак (Білоцерківський НАУ); професор М.І. Драніщев (Луганський НАУ)

1. Повне визначення землеробства як науки:

наука про захист землі від ерозії;

наука про раціональне використання землі, захист її від ерозії, відтворення родючості ґрунту для одержання високих урожаїв;

наука про відтворення родючості землі;

наука про властивості ґрунтів та способи їх покращення.

2. Землеробство складається із розділів:

наукові основи землеробства, бур'яни і боротьба з ними, сівозміни, обробіток ґрунту;

наукові основи землеробства, бур'яни і боротьба з ними, сівозміни, осушення;

наукові основи землеробства, бур'яни і захист від них, сівозміни, обробіток ґрунту, системи землеробства;

наукові основи землеробства, технології вирощування с.-г. культур, бур'яни і боротьба з ними, сівозміни, обробіток ґрунту, рекультивація.

3. Землеробство, яке пристосоване до конкретних природно-кліматичних умов:

богарне;

біологічне;

адаптивне;

екологічне.

4. Землеробство конкретної природної зони:

біологічне;

екологічне;

богарне;

зональне.

5. Здатність ґрунту забезпечувати рослини водою, повітрям та поживними речовинами протягом їхнього життя називається:

елементами родючості ґрунту;

родючістю ґрунту;

умовами родючості ґрунту;

сприятливими умовами.

6. Підвищення родючості ґрунту фізичними, хімічними та біологічними методами – це:

знищення бур'янів;

оструктурення;

травосіяння;

окультурення.

8. Види родючості ґрунту:

штучна, хімічна, біологічна;

природна, штучна, ефективна;

біологічна, агротехнічна, економічна;

ефективна, агрохімічна, фізична.

9. Родючість ґрунту, що формується в процесі ґрунтотворення:

штучна;

ефективна;

природна;

економічна.

10. Родючість, що формується в процесі використання землі як засобу сільськогосподарського виробництва, це:

штучна;

ефективна;

природна;

економічна.

11. Ефективна родючість ґрунту – це:

природна родючість;

забезпечення рослин повітрям та вологою;

забезпечення рослин мінеральними речовинами;

сукупність природної і штучної родючості.

12. Показники родючості ґрунту поділяють на:

меліоративні, агрофізичні, біологічні;

фізико-хімічні, агрохімічні, агрофізичні;

агрофізичні, агрохімічні, біологічні;

біологічні, агрохімічні, фізико-хімічні.

13. До умов родючості ґрунту належать:

поживні речовини;

повітря;

тепло;

фізичні властивості ґрунту.

14. До елементів родючості грунту належать:

поживні речовини, вода;

теплові властивості;

фізичні властивості ґрунту;

чистота поля від бур’янів, хвороб.

15. До агрофізичних показників родючості грунту належать:

наявність у ґрунті мікро- та макроорганізмів, біологічна активність ґрунту;

будова, структура, об’ємна та питома маса ґрунту;

вміст поживних елементів, наявність у ґрунті органіки;

реакція ґрунтового розчину, сума ввібраних основ.

16. До агрохімічних показників родючості ґрунту належать:

гранулометричний склад ґрунту;

реакція ґрунтового розчину, сума ввібраних основ, уміст поживних елементів;

будова, структура, об’ємна та питома маса ґрунту;

твердість ґрунту, зв’язність та пластичність.

17. До біологічних показників родючості грунту належать:

вміст органічної речовини, біологічна активність ґрунту;

структура ґрунту, об’ємна маса ґрунту, питома маса ґрунту;

сума увібраних основ, реакція ґрунтового розчину, ступінь насичення основами;

гранулометричний склад ґрунту, вміст доступних елементів живлення.

18. Теплові властивості ґрунту:

теплоємність, теплопровідність;

термоізоляція, теплообмін;

теплоємність, теплообмін;

теплопровідність, віддача тепла.

19. Основні водні властивості ґрунту:

вологовіддача, вологомісткість;

водопроникність, випаровування;

водопідіймальна здатність, зволоження;

вологоємність, водопроникність, водопідіймальна здатність.

20. Нижня межа доступної вологи для сільськогосподарських культур:

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

польова вологоємність;

вологість стійкого в’янення.

21. Кількість води, виражена у відсотках до маси сухого ґрунту:

вологість ґрунту;

капілярна вологоємність;

польова вологоємність;

вологість стійкого в’янення.

22. Кількість води, яку утримує ґрунт:

вологоємкість ґрунту;

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

вологість стійкого в’янення.

23. Найбільша кількість води, яку може утримувати ґрунт за умови заповнення всіх пор водою як капілярних, так і некапілярних:

повна вологоємкість;

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

польова вологоємкість.

24. Найбільша кількість капілярно підпертої вологи, яка може вміщуватися в ґрунті в межах капілярної облямівки:

повна вологоємкість;

капілярна вологоємність;

гігроскопічна вологоємність;

польова вологоємкість.

25. Об’єм ґрунтових пор, заповнених повітрям за вологості ґрунту, яка дорівнює найменшій його вологоємкості:

повітроємкість;

повітропроникність;

повітрообмін;

дифузія газів.

26. Здатність ґрунту проводити тепло від більш нагрітих місць до холодніших:

теплоємність;

теплопровідність;

тепловіддача.

27. Найбільшу теплопровідність має:

тверда фаза ґрунту;

рідка фаза ґрунту;

газоподібна фаза ґрунту;

загальна пористість.

28. Аерація ґрунту – це:

процес накопичення повітря в ґрунті;

обмін газами між ґрунтовим та атмосферним повітрям;

об’єм ґрунтових пор, заповнених повітрям за вологості ґрунту, що дорівнює його вологоємкості;

процес використання повітря в ґрунті.

29. Повний зміст наукового поняття "шпаруватість ґрунту":

сумарний об’єм капілярних і некапілярних пор у ґрунті;

співвідношення об’ємів твердої фази ґрунту і капілярних і некапілярних пор;

об’єм пор, виражений у відсотках до загального об’єму ґрунту;

загальний об’єм всіх пор.

30. Оптимальна загальна пористість ґрунту, % від об’єму грунту:

45 – 50;

50 –55;

55 –65;

50 – 60.

31. Будова ґрунту – це:

гранулометричний склад;

співвідношення між об’ємами твердої фази ґрунту і загальною пористістю;

співвідношення між об’ємами твердої, рідкої та газоподібної фази ґрунту;

співвідношення між об’ємами твердої та газоподібної фази ґрунту.

32. Об’ємна маса ґрунту – це:

маса одного см3 сухого ґрунту за непорушеної будови;

маса одного см3 сухого ґрунту;

маса одного см3 ґрунту;

маса одного см3 сухого ґрунту, який не обробляється.

33. Відношення маси відповідного об’єму твердої фази ґрунту до маси такого самого об’єму води за t 40С:

питома маса ґрунту;

об’ємна маса ґрунту;

структура ґрунту;

будова орного шару ґрунту.

34. Пластичність ґрунту – це:

такий стан ґрунту, за якого він добре обробляється;

здатність ґрунту у зволоженому стані набувати відповідної форми, не утворюючи тріщин, і зберігати її після припинення дії цих сил;

здатність ґрунту зберігати відповідну форму, утворену в процесі обробітку;

здатність ґрунту добре оброблятися, а також утворювати і зберігати форму;

35. Сукупність агрегатів різної величини, форми, міцності і зв’язності властивих цьому ґрунту:

структура ґрунту;

тверда фаза ґрунту;

об’ємна маса ґрунту;

питома маса ґрунту.

36. Щільність ґрунту, що є оптимальною для рослин, г/см3:

0,8 – 0,9;

0,9 –1,2;

0,9 – 1,3;

1,1 – 1,3.

37. Агрономічно цінними вважаються частинки ґрунту розміром, мм:

понад 5;

від 0,1 до 10;

від 0,5 до 10;

від 0,25 до 10.

38. Розміри ґрунтових агрегатів, які належать до мікроструктури, мм:

понад 5;

менше 0,25;

понад 10;

від 0,25 до 10.

39. Властивість ґрунту розпадатися на окремі частинки або агрегати:

структура ґрунту;

структурність ґрунту;

питома маса ґрунту;

фізична спілість ґрунту.

40. На які групи поділяються умови середовища:

земні, космічні, агротехнічні;

грунтові, фітологічні, агротехнічні;

грунтові, агрохімічні, агрофізичні;

кліматичні, біологічні, земні.

41. Фактори життя рослин:

вода, тепло, світло, поживні речовини;

вода, тепло, кисень;

світло, тепло, кисень, вода, поживні речовини;

світло, тепло, повітря, вода, поживні речовини.

42. Фактори життя рослин, до яких належить вода, повітря, поживні речовини:

космічні;

фітологічні;

земні;

біологічні.

43. Фактори життя рослин, до яких належать тепло і світло:

космічні;

земні;

фізичні;

кліматичні

44. Як використовуються рослинами космічні фактори життя:

надходять через повітря;

надходять через ґрунт;

надходять рослинам безпосередньо;

надходять через повітря і ґрунт.

45. Суха речовина рослин містить:

водень, азот, мідь;

вуглець, кисень, водень;

вуглець, кисень, водень, азот;

вуглець, кисень, водень, фосфор.

46. Найбільш високий уміст гумусу має тип ґрунту:

дерново-підзолистий;

чорнозем;

темно-сірий опідзолений;

сірозем.

47. Руйнування верхніх горизонтів ґрунту під впливом води:

деградація;

рекультивація;

ерозія;

перемішування.

48. Положення, що визначають розвиток землеробства як науки і розкривають основні принципи технологій землеробства як галузі виробництва:

принципи використання різних видів с.-г. угідь;

стратегія розвитку с.-г. виробництва прийнята на рівні держави;

розвиток систем землеробства на основі формування ринкових пріоритетів щодо с.-г. продукції;

закони землеробства.

49. Закон землеробства, що вимагає повернення в ґрунт всіх біологічно важливих елементів живлення винесених урожаєм чи втрачених іншими шляхами:

мінімуму, оптимуму, максимуму;

автотрофності рослин;

плодозміна;

повернення поживних речовин у ґрунт.

50. Закон оптимуму:

найвища продуктивність сільськогосподарських культур забезпечується за оптимальної кількості всіх факторів життя рослин;

найвища продуктивність сільськогосподарських культур забезпечується за максимальної кількості всіх факторів життя рослин;

вміст факторів життя повинен змінюватися від мінімуму до максимуму;

всі фактори життя рослин повинні бути присутні під час формування врожаю і не можуть бути замінені один одним.

51. Закон обмежувального фактора:

рівень урожаю визначається фактором, який знаходиться в недостатній чи надмірній кількості;

вміст факторів життя повинен змінюватися від мінімуму до максимуму;

мінімальний фактор життя рослин найбільш продуктивно буде використовуватися тоді, коли інші фактори життя будуть в оптимумі;

для отримання високих і сталих врожаїв та для підвищення родючості ґрунту не допускати зниження вмісту будь-якого фактора до мінімальної кількості.

52. Закон мінімуму дійсний для:

елементів живлення, тепла, світла;

тепла;

світла;

води, тепла, світла;

елементів живлення, тепла, світла, повітря, води.

53. Суть закону незамінності і рівнозначності факторів життя рослин:

не можна замінити одні добрива іншими;

у ґрунт необхідно вносити лише ті добрива, яких там не вистачає;

всі фактори життя рослин рівнозначні і незамінні;

всі фактори життя однаково потрібні рослинам і жоден з них не може бути замінений іншим.

54. Автор закону незамінності і рівнозначності факторів життя рослин:

Костичев П.А.;

Стебут І.А.;

Вільямс В.Р.;

Виноградов О.П.

55. Автор закону сукупної дії факторів життя рослин:

Лібшер;

Теєр А.Д.;

Лібіх Ю.;

Вольні Е.

56. Відповідно до закону сукупної дії факторів, найвищий урожай можна отримати в разі:

забезпеченості рослин поживними речовинами;

забезпеченості рослин водою;

забезпеченості рослин поживними речовинами і водою;

одночасного забезпечення рослин усіма факторами життя.

57. Розробляючи агротехнічні заходи вирощування сільськогосподарських культур у контексті використання законів землеробства, слід звернути увагу в першу чергу на:

забезпеченість рослин поживними речовинами;

забезпеченість рослин усіма факторами життя;

забезпеченість рослин земними факторами життя;

забезпеченість рослин космічними факторами життя.

58. Методи регулювання світлового режиму:

оптимальна густота стояння рослин, оптимальна норма висіву насіння, контроль забур’яненості посівів, напрям рядків під час сівби, способи сівби і оптимальна геометрія площі живлення, формування густоти рослин;

оптимальна густота стояння рослин, оптимальна норма висіву насіння, осушення і зрошення, обробіток ґрунту, хімічна меліорація ґрунтів, запровадження сидератів;

глибина загортання насіння, гребеневі посіви та посадки с.-г. культур, снігозатримання, вибір схилу, мульчування ґрунту.

59. Методи регулювання водного режиму:

запровадження правильної сівозміни, осушення і зрошення, обробіток ґрунту, способи сівби і оптимальна геометрія площі живлення, контроль забур’яненості посівів, запровадження чистих та кулісних парів, снігозатримання;

хімічна меліорація ґрунтів, внесення органічних добрив, оптимальна норма висіву насіння, оптимальна густота стояння рослин;

правильна система удобрення, запровадження сидератів, формування густоти рослин, напрям рядків під час сівби, вибір схилу, мульчування ґрунту.

60. Методи регулювання поживного режиму:

запровадження науково-обгрунтованої сівозміни, обробітку ґрунту, системи удобрення; хімічна меліорація ґрунтів, внесення органічних добрив, запровадження сидератів, запровадження чистих та кулісних парів, контроль забур’яненості посівів;

осушення і зрошення, оптимальна норма висіву насіння, оптимальна густота стояння рослин, глибина загортання насіння, формування густоти рослин;

гребеневі посіви та посадки с.-г. культур, напрямок рядків під час сівби, снігозатримання, вибір схилу, своєчасна сівба с.-г. культур, мульчування ґрунту.

61. Методи регулювання теплового режиму:

осушення і зрошення, обробіток ґрунту, внесення органічних добрив, гребеневі посіви та посадки с.-г. культур, снігозатримання, вибір схилу, мульчування ґрунту;

запровадження науково-обгрунтованої сівозміни, обробітку ґрунту, системи удобрення; хімічна меліорація ґрунтів, внесення органічних добрив, запровадження сидератів, запровадження чистих та кулісних парів, контроль забур’яненості посівів;

оптимальна густота стояння рослин, оптимальна норма висіву насіння, контроль забур’яненості посівів, напрямок рядків під час сівби, способи сівби і оптимальна геометрія площі живлення, формування густоти рослин.

62. Фактори, що впливають на повітрообмін між ґрунтом і атмосферою:

температура, атмосферний тиск, зміна рівня підгрунтових вод, вітер;

обробіток ґрунту, снігозатримання;

внесення мінеральних добрив;

використання хімічних меліорантів, гербіцидів.

63. Кількість витраченої вологи на створення одиниці сухої речовини рослиною:

коефіцієнт транспірації;

відносна транспірація;

інтенсивність транспірації;

продуктивність транспірації.

64. Кількість сухих речовин, що утворюється з розрахунку на одиницю маси витраченої рослиною води:

коефіцієнт транспірації;

відносна транспірація;

інтенсивність транспірації;

продуктивність транспірації.

65. Тип водного режиму зони Полісся України:

періодично промивний;

непромивний;

промивний;

осушувальний.

66. Тип водного режиму Лісостепу України:

мерзлотний;

непромивний;

промивний;

періодично промивний.

67. Тип водного режиму у Степу України:

іригаційний;

непромивний;

промивний;

періодично промивний.

68. Форми води в ґрунті доступні рослинам:

неміцнозв’язана, пароподібна;

гравітаційна, капілярна;

міцнозв’язана, гравітаційна;

кристалізаційна, капілярна.

69. Інтервал польової вологості, за якою найкраще обробляється чорноземний важкосуглинковий ґрунт, %:

10-12;

15-18;

18-20;

25-30.

70. Вміст вуглекислого газу в ґрунтовому повітрі, %:

0,01-0,03;

0,03-0,04;

0,08-0,10;

0,10-10,0.

71. Закон землеробства, що об'єднав теорію фотосинтезу і мінерального живлення рослин:

плодозміни;

повернення поживних речовин;

сукупної дії факторів;

автотрофності рослин.

72. Співвідношення площ посівів різних с.-г. культур, виражених у відсотках до загальної площі сівозміни:

посівна площа;

сівозміна;

структура посівних площ;

система сівозмін.

73. Перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування в полі сівозміни – це:

ротаційна таблиця;

схема сівозміни;

структура посівних площ;

польова сівозміна.

74. Сукупність прийнятих у господарстві різних типів і видів сівозмін:

плодозмінна система землеробства;

травопільна система землеробства;

система сівозмін;

прифермські та лукопасовищні сівозміни.

75. Сівозміна – це:

чергування культур та парів у часі і на території;

науково обґрунтоване чергування культур і парів на території;

науково обґрунтоване чергування культур і парів на території та в часі або тільки в часі;

чергування культур у часі і на території.

76. Рівновеликі ділянки сівозмінної території:

поле сівозміни;

парове поле;

вивідне поле;

збірне поле.

77. Частина сівозміни, яка складається з двох-трьох сільськогосподарських культур або чистого пару та однієї – трьох культур:

ланка сівозміни;

сівозміна;

тип сівозміни;

вид сівозміни.

78. Проміжок часу, протягом якого культури або пар проходять через кожне поле сівозміни у послідовності, передбаченою її схемою:

ротація сівозміни;

ротаційна таблиця;

ланка сівозміни;

поле сівозміни.

79. План розміщення культур і парів на полях сівозміни в роки її ротації:

ротація сівозміни;

ротаційна таблиця;

сівозміна;

тип сівозміни.

80. Сільськогосподарська культура чи пар, що займали це поле минулого року:

перед попередник;

попередник;

основна культура;

беззмінна культура.

81. Поле сівозміни, на якому окремо вирощують кілька сільськогосподарських культур одночасно:

парове поле;

збірне поле;

вивідне поле;

поле сівозміни.

82. Сільськогосподарська культура, яка займає поле сівозміни більшу частину вегетаційного періоду і використовується для отримання основної продукції:

основна культура;

проміжна культура;

післяжнивна культура;

підсівна культура.

83. Класифікація проміжних культур:

післяукісні, підпокривні, післяжнивні;

післяукісні, післяжнивні, озимі проміжні, підсівні;

післяукісні, післяжнивні, озимі, підсівні, підпокривні;

післяукісні, післяжнивні, озимі.

84. Сільськогосподарська культура, яку вирощують на полі сівозміни, у вільний від основної культури проміжок часу:

проміжна культура;

основна культура;

післяукісна культура;

післяжнивна культура.

85. Проміжна культура, яку вирощують і збирають на полі сівозміни після вирощування основної культури в тому самому році:

післяукісна культура;

післяжнивна культура;

основна культура;

підсівна культура.

86. Сільськогосподарська культура, яку висівають у полі сівозміни під покрив основної культури:

підсівна культура;

післяукісна культура;

основна культура;

післяжнивна культура.

87. Проміжна культура, яку вирощують у поточному році після збирання основної культури на зелену масу:

основна культура;

післяукісна культура;

післяжнивна культура;

підсівна культура.

88. Проміжна культура, яку висівають на початку осені після основної культури, а збирають на зелену масу навесні наступного року до сівби пізніх ярих культур:

післяукісна культура;

підсівна культура;

післяжнивна культура;

озима проміжна культура.

89. Поле сівозміни, вільне від сільськогосподарської культури протягом певного періоду, яке обробляють, удобрюють і утримують у чистому від бур'янів стані:

пар;

чистий пар;

зайнятий пар ;

чорний пар.

90. Класифікація парів:

чорні, ранні, чисті;

чисті, кулісні, зайняті;

чорні, ранні, зайняті;

чорні, ранні, зайняті, сидеральні.

91. Поле, вільне від сільськогосподарських культур протягом майже всього вегетаційного періоду:

чорний пар;

чистий пар;

зайнятий пар;

сидеральний пар.

92. Чистий пар, основний обробіток якого виконують у літньо-осінній період у рік збирання попередника:

зайнятий пар;

чорний пар;

ранній пар;

кулісний пар.

93. Чистий пар, основний обробіток якого виконують рано навесні наступного року після збирання попередника:

чорний пар;

зайнятий пар;

кулісний пар;

ранній пар.

94. Пар, на якому вирощують парозаймаючі культури:

кулісний пар;

зайнятий пар;

ранній пар;

чорний пар.

95. Зайнятий пар, на якому вирощується культура, що використовується на цьому самому полі на зелене добриво:

кулісний пар;

чорний пар;

ранній пар;

сидеральний пар.

96. Чистий пар, на якому смугами висівають високостебельні культури для затримання снігу і для запобігання ерозії ґрунту:

ранній пар;

сидеральний пар;

кулісний пар;

зайнятий пар

97. Класифікація сівозмін певного виробничого призначення, в основі якої лежить основний вид отримуваної рослинницької продукції:

тип сівозміни;

вид сівозміни;

різновидність сівозміни;

клас сівозміни.

98. Класифікація сівозмін певного виробничого призначення, в основі якої лежить співвідношенням площ окремих груп сільськогосподарських культур і парів:

вид сівозміни;

тип сівозміни;

спеціальна сівозміна;

кормова сівозміна.

99. Сільськогосподарська культура, яку вирощують на одному полі більше 2-х років поспіль:

беззмінна культура;

повторна культура;

монокультура;

основна культура.

100. Культура, яку вирощують у сівозміні на одному і тому самому полі два роки поспіль:

монокультура;

повторна культура;

беззмінна культура;

основна культура.

101. Культури дуже чутливі на повторне вирощування в сівозміні:

картопля, кукурудза;

соняшник, цукровий буряк;

озима пшениця, ячмінь;

сорго, гречка.

102. Середньочутливі до повторних посівів культури:

озима пшениця, овес;

льон-довгунець, соняшник;

коноплі, тютюн;

цукровий буряк, кукурудза.

103. Культури малочутливі до повторного вирощування в сівозміні:

картопля, кукурудза;

цукровий буряк, соняшник;

ячмінь, овес;

просо, сорго.

104. Наукові основи правильного чергування культур у сівозміні за класифікацією Д.М. Прянішнікова:

хімічні, токсичні, гумусові;

хімічні, фізичні, біологічні, економічні;

хімічні, фізичні, біологічні, агротехнічні;

хімічні, фізичні, біологічні, меліоративні.

105. Хімічні причини необхідності чергування культур:

система обробітку ґрунту в сівозміні;

більш якісне використання рослинами елементів мінерального живлення у різному співвідношенні та з різних шарів ґрунту;

неоднакова кількість кореневих та післяжнивних решток рослин;

застосування засобів захисту сільськогосподарських культур від шкідників та хвороб.

106. Біологічні причини, що забезпечують кращі умови росту і розвитку сільськогосподарських культур у сівозміні:

поліпшення поживного режиму ґрунту;

поліпшення водного режиму ґрунту;

поліпшення повітряного режиму ґрунту;

поліпшення фітосанітарного стану посівів сільськогосподарських культур та полів сівозміни.

107. Причини фізичного порядку, які обумовлюють перевагу вирощування культур у сівозміні:

зменшення засміченості посівів;

поліпшення поживного режиму ґрунту;

поліпшення боротьби із хворобами с.-г. культур;

поліпшення водно-фізичних властивостей ґрунту.

108. Економічною основою сівозміни є:

раціональна науково обґрунтована структура посівних площ;

науково обґрунтована система обробітку ґрунту;

перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування;

грунтово-кліматичні умови зони.

109. Сівозміна, призначена для вирощування кормових культур:

кормова;

спеціальна;

польова;

грунтозахисна.

110. Сівозміна, в якій вирощують зернові, продовольчі, технічні й кормові культури:

спеціальна;

кормова;

овочева;

польова.

111. Сівозміна, в якій вирощують культури, що вимагають спеціальних умов і технологій вирощування:

кормова;

спеціальна;

польова;

овочева.

112. Кормова сівозміна, розміщена поблизу тваринницьких ферм і призначена для виробництва соковитих і зелених кормів:

лукопасовищна;

прифермська;

спеціалізована;

спеціальна.

113. Сівозміна, що забезпечує захист ґрунту від водної та вітрової ерозії:

спеціальна;

кормова;

лукопасовищна;

ґрунтозахисна.

114. Найвищий ґрунтозахисний ефект забезпечують:

однорічні трави;

стерня озимих культур;

багаторічні трави;

чорний пар.

115. У структурі посівних площ ґрунтозахисної сівозміни переважають:

чисті пари;

просапні культури;

багаторічні трави;

круп’яні культури.

116. Зерно-трав’яна сівозміна – це:

сівозміна, в якій переважають культури суцільної сівби, що чергуються з просапними культурами;

сівозміна, в якій переважають зернові культури суцільної сівби, а решта рілля зайнята посівами багаторічних і однорічних трав;

сівозміна, в якій більша частина ріллі зайнята багаторічними травами і однорічними травами;

сівозміна, в якій просапні культури чергуються з посівами багаторічних трав.

117. Трав’яно-просапна сівозміна – це:

сівозміна, в якій просапні культури чергуються з посівами багаторічних трав;

сівозміна, в якій більша частина ріллі зайнята багаторічними травами;

сівозміна, в якій переважають зернові культури, що чергуються з посівами багаторічних і однорічних трав;

сівозміна, в якій переважають зернові культури, а також є чисті пари та багаторічні трави.

118. Просапна сівозміна – це:

сівозміна, в якій зернові культури чергуються із просапними;

сівозміна, в якій просапні культури чергуються із багаторічними травами;

сівозміна, в якій просапні культури чергуються із зерновими та чистим паром;

сівозміна, в якій просапні культури займають більше половини площі ріллі.

119. Сидеральна сівозміна – це:

сівозміна, в якій склад чергування та агротехніка культур забезпечує захист ґрунтів від ерозії;

сівозміна, яка насичена багаторічними травами і зерновими культурами;

сівозміна, яка насичена зерновими культурами, що чергуються з чистим паром та просапними;

сівозміна, в якій одне або декілька полів відводиться для вирощування культур на сидерат.

120. Вид польових сівозмін найбільш придатний для степової зони України:

зернопарова;

зернопросапна;

зерно-, паропросапна;

плодозмінна.

121. Вид польових сівозмін найбільш придатний для лісостепової зони України:

плодозмінна;

зернопросапна;

зернопарова;

просапна.

122. Тип наступної сівозміни: 1– пар чорний; 2 – пшениця озима;

3 – буряк цукровий; 4 – горох; 5 – ячмінь озимий; 6 – соняшник:

польова;

кормова;

грунтозахисна;

спеціальна.

123. Вид наступної сівозміни: 1 – пар чорний; 2 – пшениця озима;

3 – кукурудза на зерно; 4 – кукурудза на силос; 5 – ячмінь озимий;

6 – соняшник:

зернопарова;

зернопросапна;

зерно-, паропросапна;

плодозмінна.

124. Покривна культура для багаторічних бобових трав:

ячмінь;

горох;

льон;

суданська трава.

125. Попередники льону в зоні Полісся:

кукурудза на силос, цукровий буряк;

багаторічні трави, пшениця озима, картопля;

просо, суданська трава;

соняшник, ячмінь.

126. Кращий попередник для пшениці озимої в Лісостепу України є:

багаторічні трави на 1-й укіс;

соняшник;

цукровий буряк;

суданська трава.

127. Розміщення буряків цукрових у сівозміні:

після озимих;

після ярих зернових;

після кукурудзи на силос;

після гороху.

128. Соняшник доцільно повертати на одне і те саме поле в сівозміні через:

7-8 років;

5-6 років;

4-5 років;

3-4 роки.

129. Льон доцільно повертати на одне і те саме поле в сівозміні через:

2-3 роки;

3-4 роки;

5-6 років.

6-7 років.

130. Оптимально складене збірне поле сівозміни:

кукурудза на силос, льон, горох;

озима пшениця, кукурудза на зерно;

буряк цукровий, картопля;

багаторічні трави, жито озиме.

131. Освоєною вважають сівозміну, в якій :

встановлено правильне співвідношення між групами культур;

дотримуються межі полів, розміщення культур на полях і попередниках відповідає прийнятій схемі чергування;

дотримуються розміщення культур відповідно до прийнятої схеми.

132. Найвища азотфіксуюча здатність у культури:

люпин;

соя;

горох;

квасоля.

133. Оптимальна ланка сівозміни для соняшнику:

кукурудза на зерно, ячмінь, соняшник;

чистий пар, озима пшениця, соняшник;

цукровий буряк, кукурудза на зерно, соняшник;

кукурудза на силос, кукурудза на зерно, соняшник.

134. Ланка сівозміни, що складена правильно:

кукурудза на силос, озима пшениця, цукровий буряк;

чорний пар, озима пшениця, соняшник;

озима пшениця, зайнятий пар, горох;

ячмінь, цукровий буряк, льон.

135. Система обробітку ґрунту:

механічна дія на ґрунт робочими органами машин та знарядь;

сукупність науково обґрунтованих заходів обробітку ґрунту виконаних у певній послідовності з метою створення найкращих умов для вирощування культурних рослин;

заходи основного, передпосівного та післяпосівного обробітку ґрунту;

характер і ступінь дії робочих органів ґрунтообробних знарядь на ґрунт.

136. Безполицевий обробіток ґрунту:

обробіток ґрунту без обертання оброблюваного шару;

обробіток ґрунту із збереженням післяжнивних решток на його поверхні;

обробіток ґрунту полицевими знаряддями без перевертання ґрунту;

обробіток ґрунту, спрямований на захист від ерозії

137. Полицевий обробіток ґрунту:

обробіток ґрунту без обертання оброблюваного шару;

оранка плугом з передплужником;

обробіток ґрунту з обертанням оброблюваного шару не менше ніж на 1350;

з повним або частковим перевертанням ґрунту.

138. Системи зяблевого обробітку ґрунту:

полицевий, безполицевий, мілкий;

поверхневий, глибокий, безполицевий;

звичайний, напівпаровий, поліпшений;

контурний, протиерозійний, ерозійний, напівпаровий.

139. Система зяблевого обробітку ґрунту – це:

система основного обробітку ґрунту, що виконується у літньо-осінній період під сівбу або посадку ярих с.-г. культур у наступному році;

основний обробіток ґрунту, що виконується весною під ярі культури;

основний обробіток ґрунту, що виконується влітку під сівбу зернових колосових культур;

основний обробіток ґрунту, що виконується восени під сівбу просапних культур.

140. Основний обробіток ґрунту – це:

перший обробіток ґрунту після попередника;

обробіток ґрунту на велику глибину;

найбільш глибокий обробіток ґрунту, що істотно змінює будову орного шару;

глибокий обробіток ґрунту без перевертання скиби.

141. На яку глибину проводиться основний обробіток раннього пару, см:

10-12;

14-16;

20-22;

28-30.

142. Культурна оранка:

оранка загінна;

оранка плантажна;

оранка плугом з передплужником;

оранка гладка.

143. Культура, що найбільш позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту:

льон;

ячмінь;

картопля;

овес.

144. Культура малочутлива до глибини основного обробітку ґрунту:

буряк цукровий;

пшениця озима;

соняшник;

рис.

145. Обробітки ґрунту, що виконуються після сівби озимих:

боронування, щілювання;

коткування, боронування;

щілювання, шлейфування;

культивація, боронування.

146. Завдання системи передпосівного обробітку ґрунту:

вирівнювання поверхні поля, збереження вологи, очищення ґрунту від бур’янів, формування посівного шару;

розпушування ґрунту, подрібнення агрегатів;

утворення насіннєвого ложа, знищення бур'янів;

вирівнювання поверхні та кришіння ґрунту, зароблення добрив у ґрунт.

147. Система обробітку ґрунту із догляду за зернобобовими:

коткування, боронування;

досходове і післясходове боронування;

боронування, щілювання;

боронування, малування.

148. Система обробітку ґрунту із догляду за озимими:

культивація, коткування;

до- і післясходові боронування;

шлейфування, щілювання;

малування, лущення.

149. Захід обробітку ґрунту, що забезпечує підвищення його водопроникності:

кротування;

щілювання;

борознування;

фрезерування.

150. Технологічна операція, що забезпечує зменшення структурних агрегатів:

розпушування;

ущільнення;

кришіння;

перемішування.

151. Різноглибинний обробіток ґрунту проводять для:

перемішування добрив з ґрунтом;

загортання стерні та органічних добрив;

руйнування "плужної підошви";

оструктурення заораного розпиленого ґрунту.

152. Досходове боронування посівів проводять:

після сходів бур'янів;

коли паростки бур'янів у фазі "білої ниточки", а сходи культур ще не з’явилися;

після сходів бур'янів і культури;

коли паростки бур'янів у фазі "білої ниточки", а насіння культури почало сходити.

153. Основне завдання ранньовесняного боронування зябу:

вирівнює ґрунт;

знижує випаровування вологи;

розпушує ґрунт і знижує капілярне випаровування вологи;

розпушує ґрунт і знищує бур’яни.

154. Показник водно-фізичного властивостей ґрунту, що найбільше змінюється під час обробітку ґрунту:

водопроникність ґрунту;

щільність ґрунту;

механічний склад ґрунту;

вміст органічних і мінеральних сполук.

155. Знаряддя, яким проводять передпосівну культивацію:

культиватором з підрізувальними лапами;

культиватором з підрізувальними лапами в агрегаті з котком;

культиватором з розпушувальними лапами;

культиватором з чизельними лапами.

156. Система основного обробітку ґрунту в сівозмінах може бути:

безполицева, комбінована, зяблева;

комбінована, полицева, безполицева;

меліоративна, полицева, передпосівна;

післяпосівна, плоскорізна, полицева.

157. Культури, під які проводять зяблевий обробіток ґрунту:

пшениця озима, ячмінь ярий, соняшник;

буряк цукровий, овес, жито озиме;

просо, кукурудза, сорго;

тритикале, ріпак озимий, кукурудза.

158. Одноразова дія на ґрунт ґрунтообробними знаряддями та машинами:

система обробітку ґрунту;

захід обробітку ґрунту;

механічний обробіток ґрунту;

основний обробіток.

159. Заходи механічного обробітку ґрунту класифікують:

залежно від знарядь;

за глибиною;

за способами;

залежно від знарядь, за глибиною, за способом.

160. Заходи основного обробітку ґрунту:

оранка, чизелювання, плоскорізний обробіток;

плоскорізний обробіток, оранка, культивація;

лущення, боронування;

коткування, боронування, ярусна оранка.

161. Спеціальні заходи обробітку ґрунту:

боронування, коткування, оранка;

кротування, щілювання, фрезерування;

гребенеутворення, малування, культивація;

оранка, чизелювання, плоскорізний обробіток.

162. Заходи поверхневого обробітку ґрунту:

лущення, коткування, боронування;

оранка, чизелювання, плоскорізний обробіток;

чизелювання, культивація, шлейфування;

лункування, фрезування, плантажна оранка.

163. Яка глибина обробітку ґрунту належить до глибокого, см:

18-20;

20-24;

24-35;

30-40.

164. Глибина звичайного обробітку ґрунту, см:

8-16;

16-24;

25-30;

30-40.

165. Глибина поверхневого обробітку ґрунту, см:

до 5;

до 8;

до 10;

до 12.

166. Поліпшений зяблевий обробіток ґрунту:

лущення і оранка через 2-3 тижні після лущення;

декілька лущень і оранка в жовтні;

лущення і оранка наприкінці липня;

лущення і оранка вслід за лущенням.

167. Напівпаровий зяблевий обробіток ґрунту:

лущення після збирання попередника, оранка через 1.5-2 тижні, поверхневі обробітки в міру проростання бур’янів;

оранка вслід за збиранням попередника;

декілька лущень і оранка в жовтні;

лущення і оранка через 2-3 тижні після лущення.

168. Звичайний зяблевий обробіток ґрунту:

оранка вслід за збиранням попередника;

лущення і оранка вслід за лущенням;

лущення і оранка через 2-3 тижні;

лущення і оранка наприкінці липня.

169. Сівба без попереднього обробітку ґрунту:

розкидна;

стрічкова;

перехресна;

пряма.

170. Оранка з утворенням гребенів на поверхні поля:

ярусна;

гребенева;

ступінчата;

мілка.

171. Оранка спеціальним плугом на глибину понад 40 см:

загінна;

гребениста;

плантажна;

гладка.

172. Безполицевий обробіток ґрунту плоскорізними знаряддями із збереженням післяжнивних решток на його поверхні:

протиерозійний;

контурний;

плоскорізний;

меліоративний.

173. Спосіб основного обробітку ґрунту, що застосовується в умовах водної ерозії ґрунту:

ямкування і малування;

ярусна оранка;

гребенева оранка;

безполицевий обробіток.

174. Напрямок проведення обробітку ґрунту на схилах спрямований на його захист від водної ерозії:

основний обробіток проводити упоперек схилу, решту у будь-якому напрямку;

усі види обробітку проводити упоперек схилу;

напрямок усіх видів обробітку встановлюється залежно від крутизни схилів;

сівба просапних упоперек схилу, а культур суцільної сівби – у будь-якому напрямку.

175. Загальні вимоги до заходів боротьби з вітровою ерозією:

створювати мікрорельєф поля, покращувати структуру ґрунту;

зменшувати швидкість вітру в приземному шарі, створювати вітростримну поверхню ґрунту, поліпшувати водозабезпеченість ґрунту;

своєчасно проводити усі агротехнічні заходи, поліпшувати водний режим ґрунту;

збереження на поверхні поля стерні, проведення вологонакопичувальних заходів.

176. Заходи полицевого обробітку ґрунту:

коткування, шлейфування;

чизелювання, плоскорізний обробіток;

оранка, обробіток дисковим плугом;

культивація, боронування.

177. Заходи, що належать до безполицевого способу обробітку ґрунту:

лункування, культурна оранка;

плоскорізний, чизельний обробіток;

фрезування, ярусна оранка;

лущення дисковими лущильниками, коткування.

178. Система обробітку ґрунту, яку застосував Т.С. Мальцев у своєму господарстві:

постійний поверхневий обробіток ґрунту на 6 – 8 см;

обробіток ґрунту у сівозміні без обертання скиби; раз на 4 роки оранка під просапні культури;

поліпшений зяблевий обробіток ґрунту;

напівпаровий обробіток ґрунту.

179. Існуючі способи механічного обробітку ґрунту:

поверхневий і нульовий;

зяблевий і весняний;

полицевий і безполицевий;

глибокий і мілкий.

180. Культури, під які застосовується плантажна оранка:

під час закладання виноградників;

під цукровий буряк;

під кукурудзу;

у міжряддях саду.

181. Заходи обробітку ґрунту, за яких найбільш вираженим технологічним процесом є вирівнювання поверхні поля:

плантажна оранка;

шлейфування;

гребенювання;

боронування.

182. Доцільне застосування напівпарового зяблевого обробітку ґрунту:

зона достатнього зволоження;

зона нестійкого зволоження;

зона недостатнього зволоження;

зона, де можлива ерозія.

183. Захід обробітку ґрунту, що прискорює проростання висіяного насіння:

культивація;

коткування;

боронування;

шлейфування.

184. Захід обробітку ґрунту, для якого найбільш вираженим технологічним процесом є його ущільнення:

оранка, чизелювання;

плоскорізне розпушування, культивація;

коткування;

боронування.

185. Умови застосування системи поліпшеного зяблевого обробітку ґрунту:

за однорічного типу забур’яненості;

за багаторічного типу забур’яненості;

в умовах достатнього зволоження;

в умовах нестійкого зволоження.

186. Мета застосування щілювання ґрунту:

зменшення водної ерозії;

боротьба з вітровою ерозією;

за умов сухої погоди;

для зароблення добрив.

187. Зяблевий обробіток, орієнтований на знищення кореневищних бур’янів:

метод "удушення" бур’янів;

метод виснаження бур’янів;

напівпаровий обробіток;

звичайний зяб.

188. Застосування триярусної оранки:

за поліпшення дерново-підзолистих і солонцюватих ґрунтів;

під час зароблення органічних добрив;

під час закладання садів і виноградників;

під час підготовки ґрунту під картоплю.

189. Глибоку оранку в сівозміні проводять:

під час підготовки ґрунту під озиму пшеницю;

під час підготовки ґрунту під цукровий буряк;

під час підготовки ґрунту під горох;

під час підготовки ґрунту під просо.

190. Заходи в системі передпосівного обробітку ґрунту, які зменшують капілярне випаровування вологи:

передпосівне коткування ґрунту;

ранньовесняне боронування зябу;

веснооранка;

культивація зябу.

191. Заходи обробітку ґрунту, якими досягають його найбільшого подрібнення:

фрезування, боронування, коткування;

дискування, лункування;

гребенювання, борознування;

оранка, кротування.

192. Показники якості плоскорізного обробітку ґрунту:

збереження до 80% післяжнивних решток на поверхні ґрунту;

відсутність бриластості;

глибина обробітку;

обертання скиби.

193. Заходи обробітку ґрунту, які сприяють мінералізації органічної частини ґрунту:

мілкий обробіток;

плоскорізне розпушування;

глибока оранка;

поверхневий обробіток.

194. В основу мінімізації обробітку ґрунту покладені такі показники родючості ґрунту, як:

гумус;

поживні речовини;

структура ґрунту та його щільність;

вологість ґрунту.

195. Варіант зяблевого обробітку, спрямований проти малорічних бур’янів:

глибокий зяблевий обробіток, раннє весняне боронування;

глибока зяблева оранка, передпосівна культивація;

напівпаровий зяблевий обробіток;

лущення стерні, ранній зяблевий обробіток, передпосівна культивація.

196. Основними якісними показниками сівби сільськогосподарських культур вважають:

вирівнювання поверхні поля;

повне знищення бур’янів;

оптимальна норма висіву і глибина загортання насіння;

добре розпушений ґрунт.

197. Під час оранки ґрунт обертається на, градусів:

45 - 90;

90 - 110;

110 - 130;

135 – 180.

198. Спосіб поглиблення орного шару ґрунту:

дискування ґрунту на 5 – 6 см;

глибока культивація;

оранка плугом з передплужником;

оранка плугом з вирізними полицями.

199. Значення технологічного процесу під час шлейфування:

розпушування;

ущільнення ґрунту;

перемішування і вирівнювання поверхні поля;

подрібнення часточок ґрунту.

200. Заходи обробітку ґрунту, за яких найбільш вираженим технологічним процесом є його перемішування:

оранка;

чизелювання, щілювання;

фрезування, культивація, дискування;

плоскорізний обробіток.

201. No-till-технологїї вирощування с.-г. культур:

зниження енергетичних витрат шляхом зменшення кількості обробітків;

сівба без попереднього обробітку ґрунту на стерні або органічних рештках;

поєднання декількох операцій в одному робочому процесі;

зменшення глибини обробітку.

202. Система заходів обробітку ґрунту від сівби до збирання с.-г. культур:

система післяпосівного обробітку;

система передпосівного обробітку;

система досходового обробітку;

система основного обробітку.

203. Ерозія ґрунту – це:

змивання водою верхнього, найбільш родючого шару ґрунту;

змивання водою та видування вітром верхнього, найбільш родючого шару ґрунту;

процеси руйнування верхнього найбільш родючого шару ґрунту талими водами та вітром;

процеси руйнування грунту талими водами на схилах.

204. Втрата врожаю на сильно змитих ґрунтах, %:

70-80;

60-70;

50-60;

40-50.

205. Втрата врожаю на середньо змитих ґрунтах, %:

20-25;

25-30;

30-40;

40-50.

206. Природні фактори ерозії ґрунтів:

клімат, рельєф, ґрунт, рослинність;

вітер, опади, рельєф, механічний склад ґрунту;

рослинність, механічний склад, клімат;

грунт, материнська порода, крутизна схилу, клімат.

207. Комплекс агротехнічних, меліоративних, організаційно-господарських та інших заходів, що характеризуються інтенсивністю використання землі і різними способами відновлення родючості ґрунту, називають:

системою землеробства;

системою обробітку ґрунту;

системою сівозмін;

системою ведення господарства.

208. Центральна ланка системи землеробства:

система механічного обробітку ґрунту;

система застосування добрив;

система сівозмін;

комплекс агрохімічних і хімічних заходів боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами.

209. Прізвище науковця, який обґрунтував поняття системи землеробства:

В.П. Нарцисов;

О.П. Енгельгардт;

А.П. Болотов;

В.Р. Вільямс.

210. Система землеробства, поширена в Україні на сучасному етапі:

підсічно-вогнева;

інтенсивна промислова;

перелогова;

заліжна.

211. Сутність інтенсивних систем землеробства:

використовують до 50% придатних земель, родючість ґрунту відновлюють природним шляхом із спрямованим впливом людини;

використання 100% придатних земель, родючість ґрунту відтворюють природним шляхом з помітним впливом людини;

посівна площа переважає сівозмінну, відтворення родючості ґрунту за рахунок промислових засобів і природним шляхом, у структурі посівів значна частина просапних культур;

посівна площа не більше 25% придатних земель, родючість ґрунту відновлюють природним шляхом, вирощують зернові культури.

212. Система землеробства, за якої процес відновлення родючості грунту відбувається природним шляхом:

заліжна;

плодозмінна;

травопільна;

зерно-, паропросапна.

213. Примітивні системи землеробства:

плодозмінна, зернопросапна;

травопільна, зернопарова;

заліжна, перелогова, лісопільна, підсічно-вогнева;

просапна, промислово-заводська.

214. Системи землеробства, які належать до екстенсивного типу:

парова, багатопільно-трав’яна;

просапна, промислово-заводська;

травопільна, зерно-трав’яна;

лісопільна, перелогова, підсічно-вогнева.

215. Перехідні системи землеробства:

просапна, промислово-заводська;

поліпшена зернова, травопільна, плодозмінна;

підсічно-вогнева, заліжна;

плодозмінна, зерно-, паропросапна.

216. Заліжна система землеробства:

система вирощування культур без добрив;

примітивна система землеробства, за якою оброблювану тривалий час виснажену ділянку залишали для природного відтворення родючості грунту без його обробітку на період більший від 15 років;

вирощування лише зернових культур;

система, за якої культури висівають на масивах, що раніше не використовували. Як тільки вони втрачали родючість їх переводили в заліж або переліг.

217. Перелогова система землеробства:

система землеробства без застосування добрив;

примітивна система землеробства, за якою оброблювану тривалий час виснажену ділянку залишали для природного відтворення родючості грунту без його обробітку на період до 15 років;

система вирощування культур без застосування добрив на цілинних масивах;

система, за якої культури вирощують на цілинних масивах.

218. Основні елементи грунтозахисного землеробства:

протиерозійна організація території;

протиерозійна організація території, вирощування культур за грунтозахисними технологіями, диференційоване використання землі;

протиерозійна організація території, плоскорізний обробіток грунту;

протиерозійцна організація території, плоскорізний обробіток грунту, щілювання.

219. Основою грунтозахисноої системи землеробства є:

плантажна оранка;

безполицевий обробіток із зберіганням стерні;

лущення стерні з подальшою глибокою оранкою;

боронування зябу.

220. Інтенсивні системи землеробства:

перелогова, плодозміння;

просимлово-заводська, просапна;

парова, травопільна;

просапна, сидеральна.

221. Сівозміна, що належить до парової системи землеробства:

горох–озима пшениця–кукурудза МВС;

пар–озима пшениця–ячмінь;

пар–вико-вівсяна суміш–люпин на зелене добриво;

пар–озима пшениця–цкрові буряки.

222. Сівозміна, що належить до зернової системи землеробства:

пар ранній-озима пшениця–кукурудза на силос–соняшник;

горох–озима пшениця–цукровий буряк–кукурудза на зерно–ячмінь;

багаторічні трави-багаторічні трави-озима пшениця-ячмінь;

багаторічні трави-озима пшениця-картопля-льон.

223. Сівозміна, що належить до просапної системи землеробства:

чистий пар–озима пшениця-цукровий буряк–ячмінь;

вико-вівсяна суміш–озима пшениця–кукурудза на зерно–кукурудза на зерно–картопля;

багаторічні трави-багаторічні трави–озима пшениця-ячмінь;

чистий пар–яра пшениця-яра пшениця–ячмінь.

224. Сівозміна, що належить до грунтозахисноої системи землеробства:

чистий пар–озима пшениця–цукровий буряк–ячмінь;

багаторічні трави–яра пшениця–яра пшениця–ячмінь;

вико-овес–озима пшениця–цукровий буряк–ячмінь;

чорний пар–озима пшениця–цукровий буряк–ячмінь.










НОРМАТИВНА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

“АГРОХІМІЯ” – 162 год

Тестові завдання підготували: професор Г.М. Господаренко (Уманський НУС); доцент С.М. Кравченко (Науково-методичний центр аграрної освіти); професор В.І. Філон (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва); доцент А.І. Денисенко (Луганський НАУ)

Рецензенти: професор П.Г. Копитко (Уманський НУС); доцент О.Л. Тонха (Національний університет біоресурсів і природокористування України)

Надіслали пропозиції до тестів: доцент В.Н. Рибіна, старший викладач Н.М. Румянцева (Луганський НАУ)

1. Найбільш повне і правильне з наведених визначення науки "Агрохімія":

наука про визначення доз, норм добрив, про строки, способи і прийоми їх внесення;

наука про живлення рослин і застосування добрив та інших засобів хімізації;

наука про взаємодію добрив, ґрунту, рослин і клімату, кругообіг речовин у землеробстві і раціональне застосування добрив;

наука про взаємодію добрив, пестицидів, грунту, рослин і клімату, кругообіг води, мінеральних речовин і пестицидів у землеробстві та раціональне використання агрохімікатів.

2. Головною задачею агрохімії є:

управління кругообігом і балансом хімічних елементів у системі грунт – рослина;

розподіл добрив, визначення способів і норм їх внесення;

управління кругообігом і балансом води і мінеральних речовин в грунті;

збереження та підвищення родючості грунтів.

3. Хто з українських учених найбільше акцентував увагу на використання мікродобрив?

С.С. Рубін.

П.А. Власюк.

П.Д. Попович.

О.М. Грінченко.

А.В. Манорик.

4. Учені, які розробили теорію азотного живлення рослин, надавши першочергового значення в землеробстві азоту?

В.Г. Минеєв, А.Т. Болотов.

А.П. Пошин, Ю. Лібіх.

Ж.Б. Буссенго, Д.М. Прянишников.

К.А. Тимирязєв.

5. Який внесок у теорію живлення рослин і розвиток агрохімії зробив Ю. Лібіх?

Розробив теоретичні основи природи колоїдної частини грунту.

Запропонував "гумусову теорію живлення " рослин.

Розробив теорію азотного живлення рослин.

Запропонував теорію мінерального живлення рослин, що ґрунтується на повному поверненні елементів живлення у грунт у формі мінеральних добрив.

6. Вчені, які першими почали досліджувати, чим живляться рослини?

В.М. Клечковський, П.Г. Найдін.

Н.Т. Соссюр, Ж.Б. Буссенго, А.Т. Болотов, І.М. Комов.

А.В. Соколов, С.І. Вольфович.

Я.В. Пейве, О.В. Петербурзький.

7. Який внесок у розвиток агрохімії зробив Д.М. Прянишников?

Створив школу фізіологів у Києві.

Автор численних праць з ґрунтознавства та багатьох ґрунтових карт.

Обґрунтував теорію амонійного та нітратного живлення рослин. Розробив рекомендації щодо виробництва і застосування амонійних та аміачних добрив, а також теоретичні і практичні питання ефективного використання азотних, фосфорних і калійних.

Обґрунтував теорію і практику застосування мікроелементів у сільському господарстві.

8. Першим запропонував рядкове внесення фосфорних добрив:

П.П. Вавилов;

С.С. Рубін;

А.Є. Зайкевич;

Д.М. Прянишников.

9. Який метод використовують для дослідження міграції і трансформації поживних речовин у ґрунті ?

Вегетаційний дослід.

Фотометрія.

Лізиметричний дослід.

Дрібноділянковий дослід.

Дослідження у фітотронах.

10. Що таке елементи живлення рослин?

Елементи (N, Р, К, Са, Мg, S), які містяться в рослинах і ґрунтах від кількох цілих до сотих часток відсотка, в перерахунку на суху речовину.

Елементи ( В, Мn, Cu, Zn, Co та ін.), які містяться в рослинах і ґрунтах не більше тисячних часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи рослин, що входять до складу їх золи.

Елементи (С, О, Н, N), які входять до складу органічних речовин рослин і втрачаються під час їх озолення.

Елементи (N, Р, К), які мають основне значення в живленні рослин.

Це елементи необхідні для росту і розвитку рослин.

11. Що таке біологічний винос елементів живлення?

Винос елементів живлення врожаєм, який збирається з поля з основною і нетоварною частиною врожаю.

Це елементи живлення, що споживаються рослинами для формування біологічної маси врожаю (зерно + солома + пожнивно-кореневі залишки).

Різниця між надходженням і біологічним поглинанням елементів живлення у ґрунті за певний проміжок часу.

Винос елементів живлення врожаєм, що збирається з поля основною господарсько цінною частиною біологічного врожаю.

12. Що таке мікроелементи ?

Елементи (N, Р, К, Са, Мg, S), які містяться в рослинах і ґрунтах від кількох цілих до сотих часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи ( В, Мn, Cu, Zn, Co та ін.), які містяться в рослинах і ґрунтах не більше тисячних часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи рослин, що входять до складу їх золи.

Елементи (С, О, Н, N), які входять до складу органічних речовин рослин і втрачаються під час їх озолення.

Елементи (N, Р, К), які мають головне значення в живленні рослин.

Це необхідні (20 елементів) і умовно необхідні (12 елементів) елементи.

13. Яка масова частка води під час вегетації у більшості сільськогосподарських культур (у середньому), %:

5...20;

20...50;

50...70;

80...95.

14. Яка масова частка золи (в середньому) в сухій речовині рослин, %:

3–5.

15–20.

20–25.

25–30.

15. Що таке "реутилізація"?

Закріплення елементів живлення в окремих органах рослин.

Виділення кореневими системами рослин елементів живлення в грунт.

Повторне використання елементів живлення рослинами для синтезу нових органічних речовин.

Перехід малорозчинних сполук у розчинні.

16. Що таке макроелементи?

Елементи (N, Р, К, Са, Мg, S), які містяться в рослинах і ґрунтах від кількох цілих до сотих часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи ( В, Мn, Cu, Zn, Co та ін.), які містяться в рослинах і ґрунтах не більше тисячних часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи рослин, що входять до складу їх золи.

Елементи (С, О, Н, N), які входять до складу органічних речовин рослин і втрачаються під час їх озолення.

Елементи (N, Р, К), які мають головне значення в живленні рослин.

Це необхідні (20 елементів) і умовно необхідні (12 елементів) елементи.

17. Що таке зольні елементи?

Елементи (N, Р, К, Са, Мg, S), які містяться в рослинах і ґрунтах від кількох цілих до сотих часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи ( В, Мn, Cu, Zn, Co та ін.), які містяться в рослинах і ґрунтах не більше тисячних часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи рослин, що входять до складу їх золи.

Елементи (С, О, Н, N), які входять до складу органічних речовин рослин.

і втрачаються під час їх озолення.

Елементи (N, Р, К), які мають головне значення в живленні рослин.

18. Що таке господарський винос елементів живлення?

Це частина біологічного виносу елементів живлення врожаєм, який збирається з поля з основною і нетоварною частиною врожаю.

Витрати елементів живлення не лише на формування врожаю, але і на пожнивні і кореневі залишки.

Різниця між надходженням і витратами елементів живлення у ґрунті за певний проміжок часу.

Винос елементів живлення нетоварною частиною врожаю.

19. Скільки кг азоту виноситься 1 т основної продукції з відповідною кількістю нетоварної частини врожаю пшениці озимої?

30.

10.

50.

80.

20. Який калій найлегше засвоюється рослинами?

Обмінний.

Водорозчинний.

Адсорбційний.

Калій, що входить до складу безводних силікатів.

Калій, що входить до польового шпату.

21. Нестача якого макроелемента в ранній період росту призводить до небажаних явищ у всіх наступних фазах росту і розвитку рослин?

Калію.

Фосфору.

Кальцію.

Марганцю.

Цинку.

22. Як називається біологічний синтез органічних сполук із простих мінеральних речовин СО2 і Н2О з використанням сонячної енергії?

Піноцитоз.

Фотосинтез.

Асиміляція.

Екзоосмос.

Адсорбція.

23. Для якої із зазначених груп сільськогосподарських культур характерний найменший термін поглинання елементів живлення?

Зернових (кукурудза).

Бобових.

Ярих (ячмінь).

Озимих злаків.

Буряку цукрового.

24. В який період росту рослин пшениці озимої надходження елементів живлення найінтенсивніше?

У фазу трубкування – початок цвітіння

Під час старіння рослин

Під час проростання зерна

У період росту проростків

До початку кущіння

25. Культура здатна завдяки симбіозу з мікроорганізмами використовувати азот атмосфери:

кукурудза;

горох;

пшениця озима;

ячмінь;

буряк цукровий.

26. Яка із зазначених культур найбільше потребує калію для живлення ?

Ячмінь.

Горох.

Овес.

Картопля.

Жито.

27. У багатосольовому розчині кожний іон взаємно перешкоджає надлишковому надходженню іншого іона в клітини кореня. Як це називається?

Синергізм іонів.

Антогонізм іонів.

Піноцитоз.

Іммобілізація.

Асиміляція іонів.

28. В яких рослинах найбільший вміст білка?

У злакових культурах.

У бобових рослинах.

В овочах.

У бульбах.

У коренеплодах.

29. Як називається здатність рослин використовувати і накопичувати одні речовини у великій кількості, а інші в меншій?

Піноцитоз.

Антагонізм.

Синергізм.

Вибіркова здатність.

Асиміляція.

30. В якій із зазначених рослин найбільший вміст сахарози?

У моркві.

У цибулі.

У буряку цукровому.

У сливах.

У пшениці.

31. У насінні яких із зазначених культур найбільший вміст жиру?

У соняшнику.

У коноплі.

У гірчиці.

У сої.

У льоні.

32. Який вміст води (%) в плодах помідора і огірка?

12 – 15

50 – 60

94 – 96

70 – 81

20 – 30

33. Який хімічний елемент відносять до макроелементів?

Цинк.

Йод.

Мідь.

Молібден.

Азот.

34. Хімічний елемент, що міститься в рослинах і ґрунті в незначній кількості?

Цинк.

Азот.

Сірка.

Вуглець.

Кисень.

35. Як називається період найбільшого засвоєння елементів живлення?

Критичний період.

Період максимального поглинання.

Вегетаційний.

Період дозрівання.

Період пророщення.

36. Як називається період, за якого різка нестача, порушення співвідношення чи надлишок елементів живлення призводять до небажаних явищ у всіх наступних фазах росту і розвитку рослини?

Критичний період.

Період максимального поглинання.

Період дозрівання.

Вегетаційний.

Період росту.

37. Як засвоюють рослини основну кількість азоту, води і зольних елементів?

Через листя.

Позакореневим живленням із водних розчинів.

Через кореневу систему.

Через стебла.

За фотосинтезу із атмосфери.

38. Що таке органогенні елементи?

Елементи (N, Р, К, Са, Мg, S), які містяться в рослинах і ґрунтах від кількох цілих до сотих часток відсотків перерахунку на суху речовину.

Елементи ( В, Мn, Cu, Zn, Co та ін.), які містяться в рослинах і ґрунтах не більше тисячних часток відсотка в перерахунку на суху речовину.

Елементи рослин, що входять до складу їх золи.

Елементи (С, О, Н, N), які входять до складу органічних речовин рослин і втрачаються під час озолення.

Елементи (N, Р, К), які мають головне значення в живленні рослин.

Це необхідні (20 елементів) і умовно необхідні (12 елементів) елементи.

39. Вміст води у рослинах під час їх вегетації (в середньому), %:

1-10;

10-30;

35-60;

60-80;

80-95.

40. Які із вказаних хімічних елементів відносять до необхідних елементів живлення?

Hg.

As.

P.

Pb.

41. Які із вказаних хімічних елементів відносять до необхідних елементів живлення?

Ru.

Po.

K.

Hg.

42. Скільки хімічних елементів вважається необхідними елементами живлення?

5.

7.

20.

45.

43. Елемент, що концентрують бобові:

хлор;

йод;

молібден;

цинк.

44. Елемент, що концентрують бобові:

золото;

срібло;

сірка;

ртуть.

45. Елемент, що концентрує буряк цукровий:

бор;

срібло;

золото;

йод.

46. Нестача якого хімічного елемента проявляється переважно у плодово-ягідних культур у вигляді хлорозу листя ?

Кальцію.

Молібдену.

Калію.

Заліза.

Фосфору

47. Склад фізичного стану ґрунту:

грунт складається з трьох фаз: твердої, рідкої, газоподібної фази;

грунт складається з мікробіологічної частини і первинних мінералів;

грунт складається з галоїдних сполук і магматичних порід;

грунт складається з гумусу та мінеральної частини.

48. Що ви розумієте під поняттям тверда фаза ґрунту?

Тверда фаза ґрунту складається з мінеральної частини (на яку припадає 90-99 % маси твердої фази) і органічної (на яку припадає 1-10 % маси твердої фази).

Це сукупність усіх мінералів і часточок різних за розміром.

Тверда фаза ґрунту складається тільки з мінеральної частини, на яку припадає 90-99 % маси грунту.

Це сукупність усіх колоїдів грунту.

49. Що передбачає агровиробниче групування ґрунтів?

Об’єднання за агрономічними властивостями.

Земельний кадастр.

Земельний кодекс.

Агрохімічний аналіз грунту.

50. Які катіони переважають у ґрунтовому розчині?

Са2+, Mg2+, Nа+, NH4+, K+, H+.

NO3-, Са2+, Mg2+, AL3-.

St-, Cd3-, AL3- .

Са2+, Mg2+, Cd3-, AL3-.

51. Склад гумусових речовин?

Гумусові речовини складаються з органічних кислот та азоту.

Гумусові речовини складаються з гумінових кислот та бітумів.

Гумусові речовини складаються тільки з лігнину і дубильних речовин.

Гумусові речовини складаються з гумінових кислот, фульвокислот, гумінів та бітумів.

52. Масова частка в орному шарі чорноземних ґрунтів валового фосфору (в перерахунку на Р2О5), %:

0,002…0,01;

0,1...0,3;

0,5...1;

2,0...5,0.

53. Масова частка в орному шарі чорноземних ґрунтів валового калію (у перерахунку на К2О), %:

0,001…0,03;

0,1...0,2;

0,2...0,5;

2,0...3,0.

54. Маса загального азоту (т/га) в орному шарі грунту масою 3 млн кг за масової частки азоту 0,2 %:

6;

60;

600;

6000.

55. Що означає вбирна здатність ґрунту ?

Це здатність ґрунту переводити доступні речовини в недоступні.

Це властивість ґрунту затримувати з рідин, що просочуються крізь нього тверді часточки.

Це сукупність органічних та мінеральних колоїдів ґрунту.

Це властивість ґрунту вбирати і утримувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини.

56. Що означає механічна вбирна здатність ґрунту?

Здатність рослин механічно затримувати поживні речовини з ґрунту.

Це властивість ґрунту затримувати з рідин, що просочуються крізь нього, тверді часточки та бактерії.

Це процес молекулярної адсорбції поверхнею дрібнодисперсних часточок ґрунту.

Це властивість ґрунту вбирати і утримувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини.

57. Що означає фізична вбирна здатність?

Це процес молекулярної адсорбції (вбирання молекул розчинених речовин, газів, водяної пари та ін.) поверхнею дрібнодисперсних часточок ґрунту, внаслідок чого змінюється лише концентрація ґрунтового розчину без зміни його хімічного складу.

Це процес молекулярної адсорбції (вбирання молекул розчинених речовин, газів, водяної пари та ін.) поверхнею дрібнодисперсних часточок ґрунту, внаслідок чого змінюється його хімічний склад.

Це сукупність усіх колоїдів ґрунту.

Це комплекс твердих часток грунту, що здатні поглинати поживні речовини з розчину.

58. Що означає хімічна вбирна здатність?

Це здатність ґрунтових колоїдів вбирати різні іони з розчину.

Це здатність ґрунту перетворювати аніони та катіони ґрунтового розчину на важкорозчинні або нерозчинні сполуки.

Це процес молекулярної адсорбції поверхнею дрібнодисперсних часточок ґрунту, внаслідок чого змінюється лише концентрація ґрунтового розчину без зміни його хімічного складу.

Це максимальна кількість катіонів, що можуть бути ввібрані ГВК.

59. Що означає обмінна (фізико-хімічна) вбирна здатність?

Це здатність ґрунту перетворювати аніони та катіони ґрунтового розчину на важкорозчинні або нерозчинні сполуки.

Це процес молекулярної адсорбції поверхнею дрібнодисперсних часточок ґрунту, внаслідок чого змінюється лише концентрація ґрунтового розчину без зміни його хімічного складу.

Це здатність ґрунту перетворювати аніони та катіони ґрунтового розчину на важкорозчинні або нерозчинні сполуки.

Це здатність найдрібніших часточок твердої фази ґрунту – ґрунтових колоїдів вбирати різні іони з розчину в обмін на еквівалентну кількість інших іонів.

60. Що таке ґрунтовий вбирний комплекс?

Сукупність високодисперсних органічних, мінеральних і органо-мінеральних часточок грунту.

Сукупність первинних мінералів.

Сукупність глинистих мінералів.

Сукупність органічних часточок грунту.

61. Що означає поняття буферності ґрунту?

Це виражена у відсотках частина загальної обмінної ємності, що припадає на обмінні основи.

Це здатність найдрібніших часточок вбирати різні іони з розчину.

Це здатність грунту протистояти зміні реакції ґрунтового розчину в бік підкислення або підлуговування.

Це частка в загальній ємності вбирання, що припадає на ввібрані основи.

62. Які з перелічених ґрунтів характеризуються найбільш високою буферністю?

Сірі опідзолені.

Чорноземні.

Солонці.

Дерново-підзолисті.

63. Що таке кислотність ґрунту?

Це властивість грунту обумовлена наявністю іонів водню в ґрунтовому розчині.

Це загальна кількість усіх катіонів основ – Са2+, Mg2+, Nа+, NH4+, K+, увібраних ґрунтово-вбирним комплексом без водню і алюмінію.

Це властивість грунту обумовлена наявністю іонів водню, алюмінію і заліза в ґрунтовому розчині або грунтово-вбирному комплексі.

Це властивість грунту обумовлена наявністю іонів алюмінію і заліза в ґрунтовому розчині або ґрунтово-вбирному комплексі.

64. Чим відрізняється активна кислотність від обмінної?

Активна кислотність обумовлена наявністю іонів Н+, які знаходяться в ґрунтовому розчині, а обмінна кислотність обумовлена наявністю іонів Н+, які знаходяться в ГВК.

Активна кислотність обумовлена наявністю іонів Н+, які знаходяться в ґрунтовому розчині, а обмінна кислотність обумовлена наявністю іонів Н+, АІ3+.

Обмінну кислотність можна назвати повною до її складу входить і гідролітична кислотність, а активна кислотність – це кислотність ґрунтового вбирного комплексу.

Між ними немає різниці.

65. Яка кислотність включає суму всіх видів кислотності?

Активна.

Гідролітична.

Обмінна.

Актуальна.

66. Яке забарвлення на картограмі мають дуже кислі ґрунти?

Червоне.

Голубе.

Зелене.

Жовте.

67. За допомогою гідролітичної кислотності можна встановити:

повну норму вапна;

суму обмінних основ;

обмінну кислотність;

норму гіпсу.

68. У чотирьох полях сівозміни значення обмінної кислотності однакове і становить 5,0 од. рН. Вкажіть на якому полі необхідно провести вапнування в першу чергу, якщо ступінь насиченості основами різний і становить, %:

75;

70;

65;

60.

69. За яким показником визначають потребу у вапнуванні?

Ємністю вбирання.

Вміст натрію.

За обмінною кислотністю.

За гранулометричним складом.

70. Шлях поліпшення кислих ґрунтів?

Гіпсування.

Вапнування.

Бонітування.

Зрошення.

71. Які з вказаних ґрунтів необхідно гіпсувати?

Дерново-підзолистий.

Кислі.

Чорноземи опідзолені.

Солонці.

72. Яка характерна особливість засолених ґрунтів?

Наявність у ГВК іонів Nа+.

Наявність у ГВК іонів Н+ і АІ3+.

Наявність у ГВК іонів Fe3+.

Наявність у ГВК іонів Mn3+.

73. За якою формулою визначають норму вапна для нейтралізації ґрунтової кислотності?

CaCO3=S+Hr.

CaCO3=Hr•1,875.

CaCO3=0,1pH.

CaCO3=Hr•1,5.

74. Зовнішні ознаки азотного голодування рослин:

молоді рослини жовтіють, потім буріють і відмирають; відмирання більш старих листків починається з верхівки, поширюється донизу вздовж країв, а потім між жилками; характерна ознака – "опіки" країв листків;

затримується ріст і розвиток рослин, запізнюється цвітіння і дозрівання; нижні листки стають тьмяно-сірі, темно-зелені з пурпуровим або фіолетовим відтінками; потім вони скручуються і передчасно відмирають;

листки стають світлими, дрібними, передчасно старіють, стебла стають тонкими, слабо розгалужуються, погіршується формування та розвиток репродуктивних органів і налив зерна;

молоді рослини жовтіють і відмирають, нижні листки скручуються і відмирають.

75. Фізіологічна роль азоту:

входить до складу нуклеїнових кислот (РНК, ДНК), а також АТФ, "елемент життя і мислення";

входить до складу амінокислот і амідів, без яких немає білка і немає життя;

сприяє морозо- і засухостійкості рослин, регулює обводнення плазми клітин;

сприяє стійкості до хвороб і вилягання.

76. Що означає нітрифікація?

Коли амоній в аеробних умовах окиснюється до нітритів і нітратів за участю нітрифікуючих бактерій із групи нітробактер.

Коли амоній розкладається в анаеробних умовах до молекулярного азоту.

Коли білки розкладаються до аміаку.

Коли аміак розкладається до молекулярного азоту.

77. Що таке денітрифікація?

Перетворення недоступного азоту в доступні форми.

Утворення аміаку під час розкладу органічних речовин мікроорганізмами.

Відновлення нітратів біологічним або хімічним шляхом до молекулярного азоту або його оксидів.

Коли аміак розщеплюється до вільного азоту.

78. Форма азоту, найбільш доступна для живлення рослин:

азот гумусу;

азот негідролізованих сполук;

азот мінеральних сполук;

азот бітумів.

79. Що являє собою азот важкогідролізованих сполук?

Це азот мінеральних сполук.

Це азот амінів, амідів, амінокислот, частина фіксованого амонію.

Це азот, наявність якого в ґрунті вказує на забезпеченість рослин азотом упродовж вегетаційного періоду.

Це азот який залишається в ґрунті після відмирання мікроорганізмів.

80. Що являє собою азот легкогідролізованих сполук?

Це найближчий резерв для поповнення мінерального азоту. Він складається з нітратів, нітритів, амонію, амідів, амінокислот, аміноцукрів.

Це азот мінеральних сполук, який найбільш доступний для живлення рослин.

Це основна частина валового азоту.

Це сумарний уміст азоту нітратів і амонію.

81. Скільки відсотків азоту може втрачатися в результаті денітрифікації?

10-20%.

30-60%.

60-80%.

Азот у процесі денітрифікації не втрачається.

82. Який вміст загального азоту в різних ґрунтах?

0,001–0,01%.

0,05–0,3%.

1–5%.

5–10%.

83. Що таке іммобілізація азоту?

Це процес розкладу органічних сполук до утворення вільного азоту.

Це процес перетворення мінерального азоту в органічні азотні сполуки в результаті використання його мікроорганізмами.

Це відновлення аміаку до нітратів і нітритів.

Це утворення мінеральних сполук з органічних.

84. Який запас нітратного азоту в шарі 0–20 см на площі 1 га, якщо його вміст 10 мг/кг ґрунту, а щільність звоження грунту 1,5 кг/дм3 ?

10 кг/га.

30 кг/га.

150 кг/га.

300 кг/га.

85. Ґрунт характеризується низьким вмістом мінеральних сполук азоту якщо його кількість в мг/кг ґрунту становить:

10-20;

30-40;

40-50;

понад 50.

86. Що таке інгібітори нітрифікації?

Хімічні сполуки, що активізують життєдіяльність нітрифікуючих бактерій.

Хімічні сполуки, що пригнічують життєдіяльність нітрифікуючих бактерій.

Хімічні сполуки, що перетворюють органічні сполуки азоту в мінеральні.

Це хімічні сполуки, які перетворюють амонійний азот у молекулярний.

87. У якій формі азот надходить у рослини?

У вигляді NO3– і NH5+.

У вигляді NH4 і NO2–,

У вигляді N2.

У вигляді NO.

88. Яку кількість азоту в ґрунті за рік (кг/га) можуть фіксувати багаторічні бобові трави?

5–10.

20–50.

60-100.

150–300.

89. Який процес щодо азоту грунту відбувається під час внесення в нього бідних на азот органічних речовин?

Іммобілізація.

Мобілізація.

Денітрифікація.

Нітрифікація.

90. Фізіологічна роль фосфору:

Входить до складу нуклеїнових кислот (РНК, ДНК), а також АТФ, "елемент життя і мислення".

Входить до складу амінокислот і амідів, без яких немає білка і немає життя.

Сприяє морозо- і засухостійкості рослин, регулює обводнення плазми клітин.

Сприяє зменшенню захворювання грибними хворобами.

91. Вкажіть зовнішні ознаки фосфорного голодування рослин:

молоді рослини жовтіють, потім буріють і відмирають; відмирання більш старих листків починається з верхівки, поширюється донизу вздовж країв, а потім між жилками; характерна ознака – "опіки" країв листків.

затримується ріст і розвиток рослин, запізнюється цвітіння і дозрівання; нижні листки стають тьмяно-сірі, темно-зелені з пурпуровим або фіолетовим відтінками; потім вони скручуються і передчасно відмирають.

листки стають світлими, дрібними, передчасно відмирають.

стебла стають тонкими, слабо розгалужуються, погіршується формування та розвиток репродуктивних органів і налив зерна.

92. Вкажіть за якого вмісту (мг/кг) рухомих сполук фосфору в ґрунті підвищений рівень забезпеченості рослин фосфором:

10–20;

20–50;

50–90;

100–150.

93. Що означає реутилізація фосфору?

Це повторне використання фосфору рослиною.

Це перетворення важкодоступних сполук у легкодоступні.

Це процес утворення необхідних для живого організму фосфоровмісних сполук.

Це процес утворення важкодоступних сполук.

94. Що є основним джерелом живлення рослин фосфором?

Органічні речовини ґрунту.

Первинні мінерали.

Аніони ортофосфорної кислоти: Н2РО4-, НРО42-, РО43-.

Аніони ортофосфорної кислоти: РО43-.

95. Охарактеризуйте шкідливий вплив нестачі фосфору на ріст і розвиток сільськогосподарських культур?

Міжжилковий хлороз, який починається з нижніх листків. Передчасне опадання листя плодових дерев. На нижніх листках кукурудзи між паралельними жилками з`являються світло-жовті і навіть білі смужки, такі листки передчасно відмирають.

Відмирання точки росту. У цукрових буряків виникає захворювання – гниль сердечка, а пізніше виявляється чорна суха гниль коренеплоду.

Уповільнюється розвиток рослин, утворення репродуктивних органів. Листя утворюється дрібне, вузьке, вздовж жилок виникають червонуваті або фіолетові плями чи смуги. У зернових спостерігається слабке кущіння.

Міжжилковий хлороз, який починається з верхніх листів.

96. Який з аніонів ортофосфорної кислоти найбільш доступний для засвоєння рослинами?

РО43-.

Н2РО4-.

НРО42- .

РО3- .

97. Який період у живленні рослин фосфором вважається найбільш критичним?

У початковій фазі розвитку рослин.

В кінці вегетації.

Під час накопичення цукрів та крохмалю.

У середині вегетації

98. Що таке ретроградація фосфатів?

Це процес переведення в грунті доступних фосфатів для рослин у важкодоступні.

Це заміщення атомів водню в молекулі неорганічних і органічних сполук.

Це повторне використання фосфору рослиною.

Це перетворення важкодоступних сполук у легкодоступні.

99. Щоб підвищити вміст рухомих фосфатів на 10 мг/кг у шарі ґрунту 0-20 см скільки необхідно внести Р2О5 з фосфорними добривами на важкосуглинистих ґрунтах (кг/га):

10–30;

90–120;

200–300;

понад 500.

100. За якого вмісту рухомих сполук фосфору в ґрунті врожайність від внесення фосфорних добрив майже не підвищується?

50 мг/кг ґрунту.

40 мг/кг ґрунту.

60 мг/кг грунту.

150 мг/кг ґрунту.

101. Культури, які можуть використовувати фосфор важкодоступних сполук:

люпин, гречка, пшениця озима, огірок;

гречка, люпин, горох, гірчиця;

буряк цукровий, картопля, овес;

соняшник, буряк цукровий, ячмінь.

102. Вміст рухомих сполук фосфору в дерново-підзолистому ґрунті становить 30 мг/кг ґрунту. Які запаси (кг) його в шарі 0–20 см на 1 га за щільності звоження грунту 1,5 кг/дм3.

90;

120;

150;

180.

103. Який підвищений (оптимальний для рослин) вміст рухомих сполук фосфору в чорноземах (метод Чирикова)?

25–50 мг/кг.

50–100 мг/кг.

100–150 мг/кг.

300–350 мг/кг.

104. Вміст рухомих сполук фосфору в чорноземі типовому становить 150 мг/кг ґрунту. Обрахуйте запаси його в шарі 0–40 см на 1 га, якщо щільність зложення становить 1,25 г/см3?

120 кг/га.

250 кг/га.

620 кг/га.

750 кг/га.

105. Вміст рухомих сполук фосфору в сірому лісовому ґрунті становить за щільності звоження в 1 кг/дм3 80 мг/кг. Які запаси доступного для рослин фосфору в шарі 0–30 см.

110 кг/га.

160 кг/га.

240 кг/га.

320 кг/га.

106. Масова частка в орному шарі чорноземних ґрунтів валового калію (у перерахунку на К2О), %:

0,05..0,15.

0,1...0,2.

0,2...0,5.

2,0...3,0.

107. У результаті яких реакцій у ґрунті калій добрив вбирається ґрунтом?

Обмінних.

Комплексоутворювальних.

Реакцій синтезу.

Окисно-відновних.

108. Грунти, де вміст калію найбільший:

піщані;

супіщані;

суглинисті;

глинисті.

109. За вмістом якої форми калію в ґрунті визначають забезпеченість рослин цим елементом?

Необмінної.

Обмінної.

Валової.

Біологічно фіксованої.

110. На безкарбонатних чорноземах забезпеченість доступним рослинам формами фосфору та калію визначають за методом:

Чирикова;

Каппена-Гільковиця;

Мачигіна;

Олсена.

101. Як впливає оптимальне забезпечення грунту калієм на життєздатність сільськогосподарських культур?

Підвищує стійкість проти посухи, дії високих і низьких температур.

Сприяє швидкому розвитку кореневої системи.

Сприяє швидкому розвитку репродуктивних органів.

Покращує надходження до рослин Ca2+.

102. В яких органах вміст калію вищий?

Вегетативних

Генеративних

Уздовж всієї рослини калій накопичується однаково.

Кореневій системі

103. Фізіологічна роль калію:

входить до складу нуклеїнових кислот (РНК, ДНК), а також АТФ, "елемент життя і мислення";

входить до складу амінокислот і амідів, без яких немає білка і немає життя;

сприяє морозо- і засухостійкості рослин, регулює процес відкриття і закриття продихів на листка. Сприяє стійкості до хвороб і вилягання;

входить до складу нуклеїнових кислот (РНК, ДНК), амінокислот і амідів, без яких немає білка і немає життя.

104. Як проявляється у рослин надмірне калійне живлення?

Між жилками листків з’являється мозаїка блідих плям, які з часом буріють і листки опадають.

Листки мають темно-зелене забарвлення, більше формуються вегетативні органи, ніж репродуктивні.

Листки мають антоціанове забарвлення, дрібні, прискорюється дозрівання.

Листки мають фіолетове забарвлення.

105. В орному шарі 0–30 см чорнозему типового міститься 80 мг/кг обмінного калію. Розрахуйте його запаси в кг на 1 га, якщо щільність звоження становить 1, 35 кг/дм3:

320;

240;

200;

150.

106. Укажіть рівень вмісту рухомих сполук калію чорнозему вилуженого, якщо ворному шарі його міститься 110 мг/кг ґрунту?

Дуже низький.

Дуже високий.

Підвищений.

Низький.

107. У шарі ґрунту 0–30 см міститься 150 мг/кг рухомих сполук калію, щільність звоження становить 1 кг/дм3. Скільки калію в кг/га може використовувати рослина, якщо коефіцієнт використання становить 25 %?

75 кг/га.

100 кг/га.

112 кг/га.

224 кг/га.

108. Яка форма калію найдоступніша для живлення рослин?

Валовий.

Водорозчинний.

Необмінно-поглинутий.

Обмінний.

109. Під час ранньовесняної діагностики вміст амонійного азоту в шарі ґрунту 0–30 см становив 8 мг/кг, а нітратного – 12 мг/кг. Визначити запас мінерального азоту в ґрунті (кг/га), якщо щільність звоження грунту становить 1 кг/дм3.

24.

36.

60.

120.

110. Який мікроелемент має велике значення в процесах фіксації азоту з атмосфери бульбочковими бактеріями?

Марганець.

Молібден.

Бор.

Цинк.

111. За нестачі якого мікроелемента у буряку цукрового з’являється хвороба "гниль сердечка", у льону посилюється бактеріоз?

Марганцю.

Молібдену.

Бору.

Цину.

112. На яких ґрунтах найбільш ефективні марганцеві добрива?

Чорноземах опідзолених.

Темно-сірих опідзолених.

Дерново-підзолистих.

Чорноземах звичайних.

113. Як впливає достатнє фосфорне живлення пшениці озимої в осінній період?

Підсилюється розвиток кореневої системи, збільшується синтез вуглеводів у вузлах кущіння.

Зменшується накопичення вуглеводів, знижується розвиток механічної тканини.

Відбувається повне спалювання надлишків жиру.

Проходить підсилення накопичення жиру і білка.

114. В чому проявляється негативна дія на рослини надлишкового вапнування?

Знижується доступність заліза, бору, цинку, калію.

Підвищується надходження до рослин заліза.

Зменшується надходження молібдену.

Підвищується надходження до рослин бору та цинку.

115. Які бур’яни характерні для кислих грунтів?

Пирій повзучий, осот рожевий, осока.

Щавель, осока, хвощ польовий, ситник.

Осот жовтий, лобода біла, щириця.

Пирій повзучий, осот жовтий.

116. Що може сприяти посиленому розвитку збудників парші картоплі і фузаріозу льону?

Високі норми вапна.

Відсутність вапнування.

Підвищена кислотність ґрунту.

Високий вміст калію.

117. Які з названих культур легко переносять помірну кислотність?

Пшениця озима та яра, ячмінь, горох, конюшина.

Картопля, льон, соняшник, тютюн, помідор, малина.

Люцерна, буряк цукровий, конопля.

Картопля, буряк цукровий, пшениця озима.

118. Які хімічні меліоранти слід вносити для нейтралізації підвищеної лужності ґрунту?

СаSO4 x 2H3O.

СаCO3 .

СuCO3 x 2H3O .

СаCO3, СаSO4 x 2H3O

119. Коли повторно проводиться вапнування ґрунту після внесення повної норми вапняних добрив?

Через 15 років.

Через 2 роки.

Через 8–10 років.

Через 3 роки.

120. Яким видом вбирної здатності поглинається азот, що входить до складу кальцієвої селітри?

Лише біологічним.

Лише хімічним.

Лише фізико-хімічним.

Лише обмінним.

121. Більше всього елементів живлення міститься у ґрунтах:

суглинкових;

глинистих;

піщаних;

супіщаних.

122. Слабкий вплив на гумусоутворення проявляється, головним чином, у таких польових культурах:

багаторічних злакових трав;

культурах суцільного сіву;

багаторічних бобових трав;

однорічних просапних культур.

123. Ґрунтове повітря відрізняється від атмосферного:

меншим вмістом СО2;

значно більшим вмістом СО2;

більшим вмістом кисню;

меншим вмістом азоту.

124. Як змінюється ефективність азотних і фосфорних добрив на фоні вапнування?

Підвищується.

Знижується.

Не змінюється.

Знижується в півтора рази

125. У якій залежності знаходиться ефективність азотних добрив від запасів мінерального азоту в кореневмісному шарі грунту?

У протилежній.

У прямій.

Ніяк не залежить.

У прямо пропорційній.

126. Укажіть у середньому частку добрив в одержанні приросту врожаю культур, %:

5...10;

10...20;

50;

80...100.

127. Що слід розуміти під поняттям норма добрив?

Маса добрив, які вносять під с.-г. культури за рядкового внесення.

Маса добрив, які вносять під с.-г. культури за основного внесення.

Загальна маса добрив, що вноситься під с.-г. культури за весь період її вегетації.

Маса добрив, які вносять під с.-г. культури за один прийом.

128. Що слід розуміти під поняттям доза добрив?

Маса добрив, що вноситься під с.-г. культури за один прийом.

Маса добрив, що вноситься під с.-г. культури за весь вегетаційний період.

Маса добрив, що вносять у рядки.

Маса добрив, що вносять під час підживлення.

129. Вкажіть як позначається діюча речовина азотних, фосфорних і калійних добрив:

N, P2O5, K2O.

N, P, K.

N2O5, PO4–, K+.

N, PO4-, K2O.

130. Яка з представлених солей є найбільш гігроскопічна?

СO(NH3)2.

Са(H3PO4)2.

Са(NO3)2.

K2SO4xMgSO4.

131. Які солі вважають гігроскопічними?

Ті, що поглинають вологу із навколишнього середовища.

Ті, що не поглинають вологу із навколишнього середовища.

Ті, що розчиняються у воді.

Ті, що не розчиняються у воді.

132.Укажіть, що таке змішані мінеральні добрива:

Мінеральні добрива, одержані в результаті "сухого" механічного змішування.

Мінеральні добрива, в яких масова частка елементів живлення менше 30%.

Мінеральні добрива, які містять два або три основних елементів живлення.

Мінеральні добрива, в яких масова частка елементів живлення 30% і більше.

133. Що таке прямодіючі добрива?

Добрива для хімічної меліорації ґрунтів (вапняні матеріали, гіпс, цеоліт).

Добрива, що є безпосереднім джерелом елементів живлення для рослин. Це азотні, фосфорні, калійні, комплексні добрива, мікродобрива.

Це добрива, які виготовляються в умовах господарства.

Це добрива, які виготовляються методом ферментування.

134. Що означає фізіологічна реакція добрива?

Це реакція самого добрива, яка може бути нейтральною, кислою або лужною.

Це реакція, що проявляється під час взаємодії добрива з рослиною в процесі живлення.

Це реакція, внаслідок якої утворюються солі слабких основ і сильних кислот.

Це реакція, внаслідок якої нейтралізується залишки сильних кислот.

135. Які добрива називаються концентрованим?

В яких вміст головних елементів живлення до 20 %.

В яких вміст головних елементів живлення понад 80%.

В яких вміст головних елементів живлення понад 30%.

В яких вміст головних елементів живлення 20-30%.

136. Азотні добрива поділяються:

за формою азоту в них;

за розчинністю у воді;

за розчинністю у слабких кислотах;

за способами добування.

137. Які із наведених груп добрив належать до складних?

NH4 H2PO4; KNO3, (NH4) 2 НРО4.

КСL, NH4 H2PO4, NH4NO3.

NH4NO3, KNO3, Са(Н2РО4)2.

K2SO4, (NH4)2SO4, NaNO3.

138. Яка масова частка азоту в аміачній селітрі?

15,5%.

34,0–35,0%.

20–21%.

46%.

139. У якій з вказаних груп з усіх азотних добрив можуть відбуватися втрати азоту за рахунок вимивання його з ґрунту?

NH5NO3, (NH5)2SO4, NH5OH.

NH5NO3, Ca(NO3)2, NaNO3.

CO(NH3)2, (NH5)2SO4, NH5OH.

NH5Cl, NH4.

140. Яке з перерахованих фосфорних добрив належать до напіврозчинних (розчинних у слабких кислотах)?

Са(Н2РО4)2.

СаЗ(РО4)2.

СаНРО4.

NH5H3PO4.

141. У якій з вказаних груп всі сільськогосподарські культури негативно реагують на хлорвмісні калійні добрива?

Пшениця озима та яра, ячмінь, горох, конюшина.

Картопля, гречка.

Люцерна, буряк цукровий, конопля.

Картопля, буряк цукровий, пшениця озима, льон.

142. Яке з названих фосфорних добрив у першу чергу рекомендується для основного внесення на кислих ґрунтах?

Са(Н2РО4)2.

СаЗ(РО4)2.

СаНРО4.

NH5H3PO4.

143. Які шляхи зменшення втрат нітратного азоту під час внесення азотних добрив?

Гіпсування.

Вапнування.

Роздрібне внесення у весняно-літній період.

Заробленням на глибину 10–12 см.

144. Чи можна змішувати аміачну селітру зі суперфосфатом?

Не можна.

Можна.

Можна перед внесенням.

Можна для кислих грунтів.

145. Який відсоток елементів живлення в амофосі?

20–21 % N, 51–53% Р2О5.

5% N, 25% P2O5.

10% N, 46–50% P2O5.

48 % N, 50 % P2O5.

146. Чи може втрачатись азот амонійних добрив, внесених з осені?

Ні.

Може при заробці на 10–12 см.

Може за оптимальних умов для нітрифікації.

Може під час вапнування.

147. Чи містять рідкі комплексні добрива у своєму складі вільний аміак?

Ні.

Так.

Якщо виготовлені на базі NH5H3PO4.

Якщо виготовлені на базі Сa(H3PO4)2.

148. Для якого внесення рекомендується використовувати преципітат?

Основного.

В рядки.

Підживлення.

Для всіх видів.

149. Яке з названих калійних добрив рекомендується для внесення під овочеві культури?

КСІ.

КСІ+NaCl.

K2SO4•MgSO4.

КСІ• MgSO4.

150. Яке фосфорне добриво доцільно використовувати для рядкового внесення?

Са(Н2РО4)2.

СаЗ(РО4)2.

СаНРО4.

СаНРО4.СаО

151. Яке з азотних добрив не слід вносити з осені?

NH5OH.

Ca(NO3)2.

(NH5)2SO4.

NH5Cl.

152. Як можна вносити РКД (рідкі комплексні добрива)?

Лише локально.

Лише під оранку.

Поверхнево, під оранку, локально, в рядки.

Лише в рядки.

153. На яких ґрунтах за гранулометричним складом найбільший ефект мають калійно-магнезіальні добрива?

На легких.

На середніх.

На важких.

Не має значення.

154. Як корегують норми калійних добрив на фоні проведеного вапнування?

Збільшують на 30–50%.

Зменшують на 30–50%.

Не змінюють.

Зменшують на 10-20%.

155. Які основні причини сегрегації (розшарування) змішаних добрив?

Різна концентрація елементів живлення.

Різний розмір і питома маса компонентів.

Додавання нейтралізуючих добавок.

Неправильне встановлення дози внесення.

156. Що таке РКД?

Рідке калійне добриво.

Рідке комплексне добриво.

Скорочена назва ризоторфіну.

Розчинне калійне добриво.

157. Яке з азотних добрив відносять до амідних?

NH5OH.

Ca(NO3)2.

CO(NH3)2.

(NH5)2SO4.

158. Який вміст азоту в (NH5)2SO4?

15%.

34,0–35 %.

20,5–21 %.

46%.

159. Яке з азотних добрив відносять до фізіологічно кислих?

NH5OH.

Ca(NO3)2.

NaNO3.

(NH5)2SO4

160. За систематичного внесення якого азотного добрива необхідно паралельно проводити вапнування?

NH5OH.

Ca(NO3)2.

NaNO3.

(NH5)2SO4

161. Яким добривом є карбамід?

Фізіологічно нейтральним.

Найбільш концентрованим твердим азотним добривом.

Фізіологічно лужним.

Баластним.

162. Яким чином можна зменшити втрати азоту з грунту під час внесення карбаміду?

Своєчасним загортанням.

Поверхневим внесенням.

Додаванням вапна.

Додаванням суперфосфату.

163. Які зовнішні ознаки фосфоритного борошна?

Гранули сірого кольору.

Тонкий порошок темно-сірого або коричневого кольору.

Тонкий порошок білого кольору.

Світло-рожеві кристали.

164. Які елементи входять до складу кристалону?

N, P, K і мікроелементи.

N, P.

N, K.

Р, К.

165. Яке з названих добрива не погіршує фізичні властивості механічних сумішей мінеральних добрив?

NH4H2PO4.

Ca(H2PO4)2.

KCI.

NH4CI.

166. До якого класу добрив належить амофос?

До класу азотних добрив.

До класу фосфорних добрив.

До класу комплексних добрив.

До класу калійних добрив

167. До якого класу добрив належить калійна селітра?

До класу азотних добрив.

До класу комплексних добрив.

До класу калійних добрив.

До класу фосфорних добрив.

168. До якого класу добрив належать РКД ?

До класу азотних добрив.

До класу комплексних добрив.

До класу калійних добрив.

До класу фосфорних добрив.

169. Яке з перелічених добрив краще застосовувати для рядкового внесення?

Калійну сіль.

Амофос.

Аміачну воду.

Фосфоритне борошно.

170. Яке з перелічених добрив краще застосовувати для рядкового внесення?

Калійна сіль.

Нітроамофоска.

Фосфоритне борошно.

Аміачну воду.

171. Елементи живлення в амофосі знаходяться:

в одній гранулі;

в одному мішку;

у складі однієї молекули;

в одній капсулі.

172. Елементи живлення в калійній селітрі знаходяться:

в одній гранулі;

в одному мішку;

у складі однієї молекули;

в одній капсулі.

173. Елементи живлення в діамофосі знаходяться:

в одній гранулі;

в одному мішку;

у складі однієї молекули;

в одній капсулі.

174. Елементи живлення в нітроамофосці знаходяться:

в одній гранулі;

в одному мішку;

у складі однієї молекули;

в одній капсулі.

175. Яке добриво підходить для застосування в умовах краплинного зрошення?

Преципітат.

Калійна селітра.

Нітроамофоска.

Амофоска.

176. Яке добриво підходить для застосування в умовах краплинного зрошення?

Фосфатне борошно;

Калійна селітра ;

Карбоамофоска;

Нітроамофоска.

177. Для приготування механічної суміші добрив необхідно використовувати добрива:

мокрі;

вологі;

сухі;

напівсухі.

178. Змішувати суперфосфат і аміачну селітру небажано, тому, що:

виникнення нітрату кальцію приводить до збільшення гігроскопічності суміші;

у результаті збільшуються гранули добрив;

у результаті зменшуються гранули;

утворюється калійна селітра.

179. Яка основна перевага сухих сумішей добрив?

Легко застосовувати;

Не вибухають;

Виробництво таких добрив можливе з будь-яким співвідношенням елементів живлення;

Зручно перевозити.

180. Комплексні добрива застосовують:

тільки для рядкового внесення;

для основного внесення;

тільки для підживлення;

для всіх прийомів застосування.

181. Якими с.-г. машинами проводиться рядкове внесення мінеральних добрив?

СЗ-3,6; ССТ-12Б; СУПН-8.

МВУ-0,5; РУМ-3.

ПОУ-1200;

АЦА-3,85.

182. Норма добрив, що називається граничною?

Така норма, за якої досягається найбільша оплата одиниці поживних речовин вирощеною продукцією.

Така норма, яка не забезпечує подальше зростання врожайності.

Яка рекомендована для певної грунтово-кліматичної зони.

Така норма, яка забезпечує подальше зростання врожайності.

183. Яке призначення припосівного удобрення?

Поліпшення кореневого живлення рослин у перший період їх росту і розвитку.

Забезпечення кореневмісного шару ґрунту елементами живлення на цілий вегетаційний період.

Посилення всхожості насіння.

Посилення інтенсивності дихання.

184. Чому механічна суміш добрив повинна мати приблизно однорідний розмір гранул?

Для рівномірного розподілу на поверхні поля під час застосування;

Для змішування;

Для кращого транспортування;

Для зменшення вартості суміші.

185. Залежно від способу виробництва комплексні добрива поділяють на:

складні, складно-змішані і змішані;

тверді і рідкі;

гранульовані та порошковидні;

одно-, дво- і багатокомпонентні.

186. Для внесення 50 кг/га фосфору необхідно використати:

100 кг амофосу;

150 кг суперфосфату простого;

50 кг нітроамофоски;

150 кг амофосу.

187. Застосування 100 кг амофосу на 1 га дозволяє внести в грунт:

N20 P50;

N12 P50;

N12 P50 K50;

N12 P75.

188. Застосування 2 ц амофосу на 1 га дозволяє внести в грунт:

N24 P100;

N12 P50;

N12 P50 K50;

N12 K50.

189. Застосування 3 ц амофосу на 1 га дозволяє внести в грунт:

N36 P150;

N120 P50;

N12 P50K50;

N120 P150.

190. Застосування 350 кг амофосу на 1 га дозволяє внести в грунт:

N120 P50;

N42 P175;

N12 P50 K50;

N42 P75.

191. Яке з добрив можна вносити на поверхню поля:

аміачна вода;

рідкий аміак;

сечовина;

РКД (рідкі комплексні добрива).

192. Застосування 100 кг калійної селітри дозволяє внести в грунт:

N14 К46;

N42 К175;

N12 P50 K50;

N12 K50.

193. Застосування 2 ц калійної селітри дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N28 К92;

N120 P50 K50;

N12 K50.

194. Застосування 3 ц калійної селітри дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N42 P138;

N120 P50 K50;

N12 K150.

195. Застосування 100 кг нітрофосу марки 24-14 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N24 P14;

N120 P50 K50;

N24 P24.

196. Застосування 2 ц нітрофосу марки 24-14 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N48 P28;

N120 P50 K50;

N24 P14.

197. Застосування 100 кг нітрофоски марки 17-17-17 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N24 P14 ;

N17 P17 K17;

N 14 P14.

198. Застосування 3 ц нітрофоски марки 17-17-17 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N24 P14;

N51 P51 K51;

N24 P24.

199. Застосування 1 ц РКД марки 10-34-0 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N10 P34;

N51 P51 K51;

N24 P14.

200. Застосування 2 ц РКД марки10-34-0 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N20 P68;

N51 P51 K51;

N24 P14.

201. Які добрива належать до комплексних?

Добрива, які містять два і більше головних елементи живлення.

Добрива, які містять азот і мікроелементи.

Добрива, до складу яких входять калій і мікроелементи.

Добрива, до складу яких входять фосфор та мікроелементи.

202. Найбільший недолік амофосу у тому, що:

він гранульований;

не містить калію;

широке співвідношення між азотом і фосфором;

вузьке співвідношення між азотом і фосфором.

203. До якого класу добрив належить нітрофос?

До класу азотних добрив;

До класу комплексних добрив;

До класу фосфорних добрив;

До класу калійних добрив.

204. Застосування 2 ц нітрофоски марки 17-17-17 дозволяє внести в грунт:

N12 P50 K50;

N24 P14;

N34 P34 K34;

N12 P12 K12.

205. Назвіть нітратні добрива і вміст у них азоту:

(NH4)2SO4 (15–16%), NH4CL (24–25%).

NH3 (82,3%), NH4CL (20–21%).

NH4NO3 (34,6%), CO(NH2)2 (46%).

CO(NH2)2 (44%), NH4NO3 (32%).

NaNO3 (15–16%), Ca(NO3)2 (13–15%).

206. Який зовнішній вигляд і колір добрива карбаміду?

Біло-прозорі гранули.

Гранульована сіра речовина.

Кристали сірого, рожевого, оранжевого кольору.

Порошок сірого або коричневого кольору.

Тонкий порошок білого кольору.

207. Назвіть способи внесення аміачної селітри?

Основне добриво.

Припосівне.

Підживлення.

Основне, припосівне, підживлення.

208. З якими добривами не можна змішувати аміачну селітру оскільки це може призвести до її самозаймання і вибуху?

З азотними.

З фосфорними.

З калійними.

З органічними.

209. Зовнішній вигляд аміачної селітри?

Кристалічна сіра речовина.

Порошкоподібна біла речовина.

Білі гранули.

Кристалічна, біла речовина.

210. Який спосіб внесення фосфорних добрив доцільний, якщо у господарствах мало добри

Восени під оранку ґрунту.

У рядки під час сівби.

Розкидання на поверхні ґрунту перед сівбою.

Підживлення рослин.

211. Вміст фосфору в рослинах, ґрунтах та добривах зазвичай виражають у:

РО4;

РО3;

Р2О5;

Н3РО4.

212. Хімічна частка та символ, якими зазвичай виражають вміст калію у рослинах, ґрунтах, добривах:

Атом калію (К);

Іон калію (К+);

Оксид калію (К2О);

Гідроксид калію (КОН).

213. Внесення добрив з поливною водою називається:

Фумігація;

Фертигація;

Фосфатизація;

Меліорація.

214. Яка маса гумусу створюється у разі внесення 1 т/га підстилкового гною?

8-10 кг/га.

50 – 80 кг/га.

200 – 300 кг/га.

300 – 400 кг/га.

215. Який торф доцільно використовувати для підстилки тваринам?

Низинний.

Верховий.

Перехідний.

Мезотрофний

216. Який гній санітарно-гігієнічно небезпечний у разі внесення в ґрунт?

Напівперепрілий.

Перепрілий.

Свіжий.

Перегній.

217. За якого способу зберігання гною спостерігаються найменші втрати поживних речовин?

За щільного (холодного).

За пухкого (гарячого).

За гаряче-холодного.

За холодно-гарячого.

218. Втрати гною і сухих органічних речовин від початкової маси під час отримання напівперепрілого гною, %:

до 10;

близько 50;

10 – 30;

близько 75.

219. Втрати гною і сухих органічних речовин від початкової маси під час отримання перепрілого гною, %:

близько 50;

близько 75;

10 – 30;

до 10.

220. Оптимальна норма гною в Лісостепу під просапні культури, т/га:

30 – 40;

20 – 25;

15 – 20;

10 – 12.

221. Оптимальна норма внесення пташиного посліду під просапні культури, т/га:

20 – 30;

15 – 20;

10 – 12;

4 – 5.

222. Реакція яких торфів слабокисла або близька до нейтральної?

Низинних.

Перехідних.

Верхових.

Оліготрофних.

223. Як підвищити коефіцієнт використання вуглецю соломи для утворення гумусу?

Додатково внести на 1 т соломи 7 – 10 кг N.

Подрібнити і заробити в ґрунт.

Додатково на 1 т соломи додати 10 – 15 кг Р2О5.

Додатково внести на 1 т соломи 7 – 10 кг NH4NO3.

224. Що таке вермикомпости (біогумус)?

Високомолекулярні органічні сполуки, що утворилися в результаті переробки органічних речовин черв’яками.

Компости отримані із різних відходів с.-г. виробництва.

Компости отримані в результаті гуміфікації соломи.

Компости отримані в результаті гуміфікації біокомпостів.

225. Якого елемента найбільше в торфах?

Фосфору.

Калію.

Кальцію.

Азоту.

226. З якого органічного добрива найвищий коефіцієнт використання азоту в перший рік його використання?

Зелене добриво.

Підстилковий гній.

Солома.

Торф.

227. Які приблизні добові норми підстилки соломи на голову ВРХ (великої рогатої худоби), кг?

1 – 2.

3 – 6.

10 – 15.

15 – 20.

228. Скільки органічних добрив, в середньому на 1 га ріллі, слід вносити на Поліссі для досягнення бездефіцитного балансу гумусу в ґрунті, т/га?

Від 12 до 14.

Від 7 до 8.

Від 10 до 12.

Від 30 до 40.

229. Який торф краще використовувати для приготування компостів?

Слаборозкладений.

Розкладений.

Нерозкладений.

Немінералізований.

230. Які основні вимоги до с.-г. культур під час відбору їх на зелене добриво?

Висока схожість насіння, здатність засвоєння елементів живлення з важкодоступних сполук.

Короткий період вегетації (40 – 60 днів), зимостійкість, високий коефіцієнт розмноження.

Висока посухостійкість.

Великий вегетаційний період (90 – 110 днів).

231. Гній яких тварин містить більше сухих речовин?

Коней і овець.

Великої рогатої худоби і свиней.

Молодняку ВРХ.

Молодняку свиней.

232. Гній яких тварин містить більше води?

Свиней.

Коней.

Овець.

Птиці.

233. За якого способу зберігання гною відбуваються найбільші втрати азоту і органічних речовин?

За щільного.

За пухкого з наступним ущільненням.

За пухкого.

Під худобою

234. Під час внесення якого гною може відбутися денітрифікація і втрачатися доступний азот ґрунту?

Напівперепрілого.

Свіжого.

Перепрілого.

Перегною.

235. Яким чином за зовнішніми ознаками соломистої підстилки визначити свіжий слаборозкладений гній?

Солома темно-коричневого кольору, легко розривається.

Гній має однорідну масу і в ньому зустрічаються окремі соломини.

Міцність та колір соломистої підстилки майже не змінюється.

Гній представлений пухкою темною однорідною масою.

236. Яким чином за зовнішніми ознаками визначити напівперепрілий гній?

Міцність та колір соломистої підстилки майже не змінюється.

Гній представлений пухкою темною однорідною масою.

Солома темно-коричневого кольору, легко розривається.

Гній представлений щільною темною однорідною масою.

237. Яка особливість рідкого безпідстилкового гною?

Під час внесення у ґрунт у перший рік використовується лише 20 – 30 % поживних речовин.

Висока розчинність та доступність рослинам його поживних речовин у рік внесення .

Складається лише з твердих і рідких виділень тварин і води .

Містить близько 20 % органічних речовин.

238. Які ґрунти малопридатні для вирощування сидератів?

Важкі, перезволожені та заболочені.

Дерново-підзолисті та супіщані.

Сірі і темно-сірі опідзолені.

Чорноземи.

239. Коли краще здійснювати підсівну сидерацію під озимі культури?

Відразу після сівби покривної культури.

У період трубкування.

Рано навесні впоперек рядків.

Перед збиранням.

240. Коли краще здійснювати підсівну сидерацію під ярі культури?

Відразу після сівби покривної культури.

У період трубкування.

Перед збиранням.

Відразу після збирання основної культури.

241. Коли здійснюється післяжнивна культура сидерації?

Відразу після сівби покривної культури.

Відразу після збирання покривної культури.

Протягом вегетації покривної і сидеральної культур.

Упродовж вегетації покривної культури.

242. Які переваги бобових культур, що використовують для сидерації?

Переносять надлишкову кислотність ґрунту і невисокий вміст у ньому поживних речовин.

Вимогливі до рівня культури землеробства.

Негативно реагують на нестачу вологи.

Не потребують додаткового внесення азоту.

243. Найбільш радикальні та економічно вигідні заходи, що поліпшують якість підстилкового гною?

Видалення гною за допомогою гідрозмиву, додавання NH4NO3.

Заміна торфу соломою, додавання СО (NH2)2.

Збільшення норм підстилки, подрібнення соломи, щільне зберігання.

Використання на підстилку тирси, додавання до соломи Са(NO3)2.

244. Від яких показників родючості грунту найбільш залежить величина біомаси редьки олійної, ріпаку, суріпки під час використання їх на зелене добриво?

Від наявності азоту в ґрунті і рівня родючості ґрунту взагалі.

Від забезпеченості ґрунту фосфором і калієм.

Від забезпеченості ґрунту обмінним кальцієм і магнієм.

Від наявності в ґрунті рухомих мікроелементів.

245. Які повинні бути параметри бурта завширшки і заввишки за щільного укладання гною, м?

Відповідно 3 і 5.

Відповідно 2 і 1.

Відповідно 4 і 2.

Відповідно 1 і 1.

246. Як впливає аміачна вода на реакцію ґрунту?

Підкислює.

Підлуговує.

Спочатку підлуговує, а потім підкислює.

Спочатку підкислює, а потім підлуговує.

247. Як вбирається ґрунтом фосфор суперфосфату?

Обмінно.

Хімічно.

Механічно.

Біологічно.

248. Яке мінеральне добриво є фізіологічно лужним?

KCl.

NaNO3.

CO(NH2)2.

(NH4)SO4.

249. Яке з цих добрив є комплексним?

Ca(H2PO4)2•H2O.

KNO3.

KCl.

4СaO•P2O5•CaSiO3.

250. Яке з названих добрив вбирається ґрунтом хімічно?

KNO3.

Ca(H2PO4)2•H2O.

KCl.

NaNO3.

251. Яке з указаних добрив є вапняковим?

CaSO4•2H2O.

KNO3.

CaCO3.

KCl.

252. Сапропель це:

озерний мул;

відходи спиртової промисловості;

відходи цукрової промисловості;

торф.

253. З 1т гною може утворитися гумусу, кг:

58;

290;

580;

180.

254. В яких одиницях маси планують та вносять органічні добрива?

кг/га;

т/га;

ц/га;

м3/га

255. Якого з цих макроелеменів більше в складі гною:

азоту;

фосфору;

кальцію;

калію.

256. Не входить до складу компосту:

гіпс;

торф;

солома;

рослинні залишки.

257. Яку з цих культур доцільніше використовувати як зелене добриво?

овес;

ячмінь;

вику;

пшеницю.

258. З чого починається розробка системи удобрення культур у сівозміні?

3 визначення місця внесення хімічних меліорантів та їх норм.

З визначення норм мінеральних добрив.

З визначення норм органічних добрив.

З визначення ефективності добрив.

259. З якого внесення слід розпочинати поділ мінеральних добрив за їх дефіциту?

3 рядкового

З підживлення

З основного

З локального

260. Коли проводиться основне внесення добрив?

Разом з сівбою с.-г. культур

Під час міжрядного обробітку

До сівби с.-г. культур

Під покривну культуру

261. Існуючі методи встановлення норм добрив:

методи: а) що ґрунтуються на використанні результатів польових дослідів з добривами; б) балансово-розрахункові; в) комплексні; г) економіко-математичні;

балансово-розрахункові, наукові

польові, вегетаційні, лізиметричні

комплексні, математичні

262. Як визначити витрати елементів живлення добрив на 1 т вирощеного врожаю?

Множенням окупності 1 ц д.р. на заплановану прибавку врожаю

Діленням величини врожаю на масу внесених елементів живлення з добривами;

Множенням ціни бала на бал бонітету грунту.

Діленням прибавки врожаю на масу внесених добрив.

263. Які показники родючості грунту та мінерального живлення рослин використовують у балансово-розрахункових методах?

Нормативи витрат на 1 т врожаю.

Ціну 1 бала, окупність 1 ц д.р., прибавку врожаю.

Винос елементів живлення запланованим врожаєм, запас їх у грунті, коефіцієнти використання NPK з грунту і добрив.

Запланований урожай, урожайність за рахунок природної родючості, норми добрив.

264. Як повинна бути забезпечена пшениця озима елементами живлення в осінній період?

Помірно фосфорно-калійним живленням і підвищеним азотним

Помірно азотним живленням і підвищеним фосфорно-калійним

Підвищеним азотним і калійним

Низьким азотним та помірним фосфорним і калійним.

265. Яку врожайність буряку цукрового з 1 га (центнерів) можна отримати на чорноземі типовому (бал бонітету 80) за рахунок природної родючості грунту, коли ціна 1 бала 4 ц?

60;

320;

240;

640.

266. На які показники структури урожаю озимої пшениці впливає перше підживлення азотом у фазу кущіння?

На кількість продуктивних пагонів.

На масу 1000 зернин.

На кількість зерен у колосі.

На масу 100 зернин.

267. Яким мікродобривом доцільно обробити насіння зернобобових культур перед сівбою?

Сульфатом марганцю.

Борною кислотою.

Мідним купоросом.

Молібдатом амонію.

268. Як впливає на продуктивність гречки внесення під неї гною?

Затримується достигання насіння, збільшується вихід соломи, знижується врожайність.

Насіння достигає рівномірніше.

Покращується запилення квіточок і підвищується якість насіння.

Підвищується врожайність.

269. Які сорти ячменю повинні більше отримувати фосфорних і калійних добрив порівняно з азотними?

Пивоварні.

Кормові.

Озимі.

Ярі.

270. Коли найефективніше проводити підживлення кукурудзи?

У фазі 9–10 листків.

У фазі 3–5 листків.

У фазі цвітіння волотей.

У фазі викидання волоті.

271. На які показники структури врожаю впливає підживлення озимої пшениці азотними добривами під час виходу в трубку?

На масу та кількість зерен у колосі.

На кількість продуктивних стебел.

На якість зерна.

На синтез вуглеводів.

272. Коли, якими елементами і в якій дозі проводиться перше підживлення буряку цукрового?

Відразу після змикання листків у міжряддях у дозі Р 30–40.

У фазі 2–3 пар листків дозою N30–40 .

Перед змиканням листків у рядках в дозі К25– 30.

Відразу після сходів дозою Р60–К60.

273. Які можливі негативні наслідки внесення азоту під буряк цукровий у нормах, які перевищують оптимальні?

Підсилене наростання гички, збільшення вмісту небілкового азоту, зменшення цукристості.

Збільшення цукристості, зменшення вмісту небілкового азоту, збільшення площі листків.

Збільшення вмісту небілкового азоту, зменшення листкової поверхні.

Зменшення врожайності коренеплодів, але підвищення їх цукристості.

274. До якого макроелемента найчутливіша картопля на легких ґрунтах?

До молібдену.

До бору.

До марганцю.

До магнію.

275. Яке з названих калійних добрив найефективніше для внесення під картоплю на легких ґрунтах?

Калімаг.

Калій хлористий.

30–40% калійна сіль.

Каїніт.

276. До чого призводить нестача азоту в ранньовесняний період розвитку озимої пшениці?

До вилягання.

До зниження якості зерна.

До зниження врожаю зерна.

До посилення денітрифікації.

277. До чого призводить нестача азоту в період наливання зерна озимої пшениці?

До зниження врожаю.

До зниження якості зерна.

До іммобілізації азоту.

Знижується стійкість до вилягання посівів.

278. Перевага яким елементам живлення надається під час удобрення кормових і харчових ячменів?

Азоту і фосфору.

Фосфору і калію.

Азоту і калію.

Фосфору.

279. З якою метою проводиться листкова діагностика живлення зернових культур?

Для визначення потреби ґрунту у вапнуванні.

Для визначення доступних форм азоту і калію в грунті.

Для коригування доз азоту під час підживлення.

Для визначення валового виносу NРК рослиною.

280. Як запобігти осінньому переростанню озимих, непродуктивній витраті вологи і поживних речовин, забезпечити їх високу зимостійкість?

Відмовитися від внесення повної норми фосфорних і калійних добрив з осені.

Віддати перевагу азотним добривам на фоні фосфорних і калійних.

В основне внесення запланувати внесення фосфорних і калійних добрив, а азотні добрива не вносити.

Провести вапнування ґрунту перед внесенням у рядки азотних добрив.

281. Які основні три періоди в розвитку і живленні буряку цукрового?

Розвиток листків, ріст коренеплодів, нагромадження цукру.

Фази: "вилочки", 3–5 листків, 5 –7 листків.

Фази: сходів, 3–5 листків, наростання листків.

Розвиток кореневої системи, ріст листків, закінчення росту.

282. Яке повинно бути під час нагромадження цукру в коренеплодах цукрового буряку мінеральне живлення?

Помірне азотне та посилене фосфорно-калійне.

Помірне фосфорне та посилене азотно-калійне.

Помірне калійне та посилене азотно-фосфорне.

Рівномірне всіма елементами.

283. Як реагує картопля на безпосереднє внесення повної норми вапнякового матеріалу?

Уражається паршею.

Не реагує.

Вилягає.

Засихає.

284. Який елемент живлення сприяє формуванню міцності, гнучкості та номерності волокна льону?

Кальцій.

Фосфор.

Калій.

Азот.

285. Якого елемента живлення найбільше виносить з врожаєм соняшник?

Фосфору.

Азоту.

Калію.

Кальцію.

286. Які добрива в першу чергу вносять під соняшник у посушливих районах?

Азотні і калійні.

Лише азотні.

Лише калійні.

Лише фосфорні і азотні.

287. Яке з азотних добрив слід рекомендувати для першого поверхневого підживлення озимих?

CO(NH3)2.

NH4.

NH5NO3.

Аміак водний.

288. Від яких норм (т/га) найбільша окупність 1 т органічних добрив урожаєм картоплі?

20.

80.

90.

100.

289. До якого з мікроелементів найчутливіший буряк цукровий?

До бору.

До кобальту.

До міді.

До молібдену.

290. З яким періодом пов’язана найбільша потреба в підсиленому азотному живленні?

З максимальним розвитком у рослин асимілюючої поверхні.

Від проростання насіння до появи сходів.

З періодом формування у рослин генеративних органів.

З періодом формування репродуктивних органів.

291. З якою метою проводять діагностику живлення зернових культур?

Для коригування доз азотних добрив під час підживлення.

Для визначення вмісту недоступних форм елементів живлення у грунті.

Для визначення потреби ґрунту у вапнуванні.

Для визначення валового виносу елементів живлення.

292. Коли слід вносити аміачну селітру під сільськогосподарські культури у зоні Полісся України?

Восени.

Навесні.

Половину восени і половину весною.

Дві третини восени та одну третину весною.

293. Що таке річний план застосування добрив?

Це загальна система застосування добрив.

Щорічно уточнені норми добрив у прийнятій системі удобрення з урахуванням родючості грунту на полі, погодних умов, фактичної наявності добрив у господарстві.

Це календарний план придбання (накопичення) добрив, де зазначають загальну кількість певних видів і форм добрив та черговість їх придбання.

Це черговість придбання добрив.

294. Що таке календарний план, придбання (накопичення добрив)?

Це план, де зазначають загальну кількість певних видів і форм добрив та черговість їх придбання.

Це уточнена система удобрення в сівозміні з урахуванням наявності добрив у сівозміні.

Це середня кількість добрив 9 на 1га, які вносяться щороку та за ротацію сівозміни (насиченість 1 га площі сівозміни добривами) і кількісно характеризують систему удобрення.

Щорічно уточнені норми добрив у прийнятій системі удобрення з урахуванням родючості грунту на полі, погодних умов, фактичної наявності добрив у господарстві.

295. Які показники кількісно характеризують систему удобрення?

Окупність 1 кг. д.р. мінеральних добрив і 1 т органічних добрив урожаєм усіх культур сівозміни (в перерахунку в зернові або кормові одиниці залежно від типу сівозміни).

Середня кількість (на 1 га добрив), які вносять щороку та за ротацію сівозміни (насиченість площі сівозміни добривами).

Умовно чистий дохід з 1 га та окупність витрат, пов’язаних із застосуванням добрив.

Окупність 1 кг. д.р. мінеральних добрив урожаєм усіх культур сівозміни

296. Рівень агрономічної ефективності добрив – це:

Умовно чистий дохід з 1 га та окупність витрат, пов’язаних із застосуванням добрив.

Окупність приростом урожаю всіх культур у сівозміні (у перерахунку на зернові або кормові одиниці) 1т органічних і 1кг д.р. мінеральних добрив (сума NPK).

Обсяг органічних (у тоннах) і мінеральних (у кг д.р.) добрив у розрахунку на 1 га площі сівозміни.

Обсяг органічних (у тоннах) добрив у розрахунку на 1 га площі сівозміни.

297. Високими нормами добрив:

можна компенсувати невиконання деяких агротехнічних заходів;

можна компенсувати неякісне виконання деяких агротехнічних заходів;

можна компенсувати несвоєчасне внесення добрив;

не можна компенсувати невиконання або неякісне виконання деяких агротехнічних заходів.

298. Обов’язковою умовою ефективності системи удобрення нечорноземних ґрунтів є:

вапнування;

гіпсування;

внесення мікродобрив;

внесення фосфогіпсу.

299. Роздрібне внесення азотних добрив у зоні Полісся:

знижує їх ефективність;

підвищує їх ефективність;

залишає без змін їх ефективність;

підвищує втрати азоту.

300. Ефективність застосування мікроелементів підвищується:

на фоні внесення гною;

на фоні внесення високих норм мінеральних добрив;

на не вапнованих полях;

без внесення органічних та макродобрив.

301. Для бездефіцитного балансу NРК у зоні Лісостепу середньорічна їх норма з органічними і мінеральними добривами в польовій сівозміні повинна становити, кг/га NPK:

50-100;

200-250;

400-500;

300-350.

302. Яка оптимальна норма внесення підстилкового гною у польовій сівозміні Лісостепу, т/га?

30-40.

60-80.

80-90.

100-110.

303. У степових районах богарного землеробства у системі удобрення має переважати:

основне удобрення;

позакореневе удобрення;

рядкове удобрення;

роздрібне внесення добрив.

304. На ґрунтах легкого гранулометричного складу добрива потрібно заробляти:

глибше;

мілкіше;

глибина зароблення суттєвого значення не має;

вносити поверхнево

305. За поверхневого внесення найбільші втрати азоту спостерігаються з:

аміачної селітри;

карбаміду;

сульфату амонію;

карбамід-аміачної селітри (КАС).

306. Дозу внесення фосфорних добрив (кг/га Р2О5 ) під картоплю у борозни можна збільшити до:

5-10;

20-30;

40-50;

60-70.

307. Для культур, які не люблять високі концентрації ґрунтового розчину (кукурудза, трави, льон, морква, цибуля, огірок та ін.) доза рядкового удобрення має не перевищувати, кг/га д.р.:

10;

30;

50;

40.

308. Балансові методи розрахунку норм добрив ґрунтуються:

на основі даних виносу елементів живлення врожаєм і коефіцієнтів їх використання з грунту і добрив;

на нормативах витрат добрив на одиницю врожаю або на приріст урожаю;

на основі бального оцінювання природної родючості грунту;

на основі окупності добрив.

309. Нормативні методи розрахунку норм добрив ґрунтуються:

на основі даних виносу елементів живлення врожаєм;

на нормативах витрат добрив на одиницю врожаю або на приріст урожаю;

на основі виявлення функціональних залежностей у системі грунт–рослина–добрива;

на основі коефіцієнтів використання елементів живлення з грунту.

310. Позакореневе підживлення пшениці озимої карбамідом в період колосіння – на початку молочної стиглості зерна сприяє:

підвищенню врожаю зерна;

зниженню пошкодження шкідниками;

формуванню якісного зерна та незначному підвищенню його врожаю;

зниженню пошкодження хворобами.

311. Під пивоварні сорти ячменю на відміну від харчових норму азотних добрив:

підвищують на 20%;

зменшують на 30-50%;

залишають без зміни;

підвищують на 50%.

312. Найбільш ефективнішим під бобові культури є застосування:

мідних добрив;

безхлорних добрив;

молібденових добрив;

хлорних добрив.

313. Основним мікроелементом для кукурудзи є:

молібден;

марганець;

цинк;

мідь.

314. На формування врожаю соняшник найбільше використовує:

азоту;

фосфору;

калію;

фосфору та азоту.

315. На провапнованих полях норму калійних добрив потрібно:

залишати без змін;

збільшувати;

зменшувати на 50%;

зменшувати на 75%.

316. Яке азотне добриво краще вносити під ріпак?

безводний аміак;

сульфат амонію;

хлористий амоній;

нітрат амонію.

317. Яку максимальну концентрацію добрив у поливній воді вважають нешкідливою для рослин?

До 0,3% (3г/л).

До 1% (10г/л).

До 3% (30 г/л).

До 30% (300г/л).

318. Яка система подавання добрив у поливну систему є найбільш досконалою і точною?

Система Вентурі.

Система місткостей, що працюють під тиском.

Система інжекторних насосів.

Усі однакові.

319. Приблизна доза азотних добрив для фертигації під час вирощування овочевих культур, кг/га д.р. за добу:

1-3;

10-30;

20-30;

30-50.

320. Приблизні дози фосфорних добрив для фертигації під час вирощування овочевих культур, кг/га д.р. за добу:

0,5-1,0;

5-10;

10-20;

20-30.

321. Загальноприйнято, що добрива в комплексі з іншими заходами забезпечують приріст урожаю на:

20%;

50%;

75%;

90%.

322. В якій частині бульб картоплі найбільший вміст нітратів?

Всередині бульб.

У шкірці бульб.

вміст в частинах бульб однаковий.

Ближче до периферії.

323. Збагачення вод елементами живлення, насамперед азотом і фосфором, антропогенним і природним шляхом називається:

Денітрифікацією.

Евтрофікацією.

Дефляцією.

Нітрифікацією.

324. Маса азоту, що засвоює ріпак озимий за осінній період, кг/га:

10–20.

30–50.

60–80.

100–120.

325. Врожайність пшениці озимої без добрив 40 ц/га. Приріст від добрив – 35%. Яка очікується врожайність пшениці озимої, ц/га?

54.

42.

27.

14.

326. Врожайність гороху без добрив 30 ц/га. Яка очікується врожайність гороху, якщо приріст від добрив – 27%?

38.

42.

19.

10.

327. Рекомендована доза азоту для основного внесення під буряк кормовий 120 кг/га. Забезпеченість азотом ґрунту на цьому полі середня. Яка буде доза азоту після корегування на рівень забезпеченості ?

Залишиться без змін.

130 кг/га.

110 кг/га.

100 кг/га.

328. Рекомендована доза азоту для основного внесення під буряк цукровий 110 кг/га. Забезпеченість азотом ґрунту на цьому полі підвищена. Яка буде доза азоту після корегування на рівень забезпеченості?

90 кг/га.

Залишиться без змін.

150 кг/га.

200 кг/га.

329. Краще вносити роздрібно в різні періоди росту і розвитку рослин такі добрива:

Гній.

Калійні.

Комплексні.

Азотні.

330. Рекомендована норма мінеральних добрив під картоплю на темно-сірих ґрунтах із середнім рівнем вмісту NРК в них:

N50P50K40;

N90P90K90;

N180P180K180;

N 150P 150K 150.

331. Відповідно з біологічною класифікацією до важких металів належать елементи, атомна маса яких перевищує:

10;

20;

30;

40.

332. Норма добрив під час сівби кукурудзи:

N50P50K40;

N10P10K10;

N20P20K20;

N 90P 90K40.

333. Хімічна форма мінеральних добрив, яку небажано застосовувати під гречку:

сульфатні;

нітратні;

амонійні;

хлорні.

334. Що означає термін інокуляція?

Прищеплення бульбочкових бактерій бобовим культурам.

Вирощування культур на зелене добриво.

Збагачення ґрунту ґрунтовими мікроорганізмами.

Внесення добрив у грунт.

335. Інокуляцію проводять:

насіння сої;

насіння гречки;

насіння буряку цукрового;

насіння пшениці.

336. Що означає безперевальна схема доставки і внесення добрив?

Добрива завантажують у авторозкидачі або тракторні причепи, якими їх транспортують і розкидають на полі з наступним заробленням у грунт.

Застосовуються в разі відстані 7–15 км від складу до поля. Добрива транспортують до поля спеціальними транспортно-перевантажувальними засобами, і перевантажують у розкидачі.

Добрива транспортують до поля і вивантажують на спеціальні майданчики.

Добрива транспортують до поля, перевантажують і розкидають.

337. Що означає перевантажувальна схема доставки і внесення добрив?

Добрива завантажують у авторозкидачі або тракторні причепи, якими їх транспортують і розкидають на полі з наступним зарубленням у грунт.

Застосовуються в разі відстані 7–15 км від складу до поля. Добрива транспортують до поля спеціальними транспортно-перевантажувальними засобами і перевантажують у розкидачі.

Добрива транспортують до поля і вивантажують на спеціальні майданчики.

Добрива транспортують до поля, перевантажують і розкидають.

338. Для підвищення ефективності застосування добрив доцільно застосовувати:

розкидний спосіб внесення добрив;

локальний;

поверхневий;

підживлення.











НОРМАТИВНА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

“ПЛОДІВНИЦТВО” – 162 год

Тестові завдання підготували: доцент В.Т. Гонтар, доцент В.О. Сіленко, доцент Н.В. Шевчук (НУБіП України); доцент В.О. Осадчий, доцент В.О. Мазій, доцент В.П. Майборода (Уманський НУС)

Рецензенти: професор А.І. Торба (Луганський НАУ); доцент А.В. Долід (Подільський ДАТУ)

Надіслали пропозиції до тестів:

1. Заснував у м. Києві акліматизаційний сад учений:

М.Ф. Кащенко;

Л.П. Симиренко;

В.Л. Симиренко;

В.В. Шашкевич.

2. Автором книг “Крымское промышленное плодоводство” та трьох томів “Помології” є:

В.Л. Симиренко;

П.Г. Шитт;

М.І. Кічунов;

Л.П. Симиренко.

3. Районування сортів плодових і ягідних культур ґрунтується на:

рекомендаціях НДІ щодо їх вирощування;

зональному розподілі культур;

внесенні до "Реєстру сортів рослин України";

постановах Міністерства аграрної політики та продовольства.

4. Якими основними елементами визначаються поняття "конструкція саду"?

Підщепою, сортом, агротехнічним фоном;

Схемою садіння, глибиною садіння;

Формою крони, поливною нормою, системою захисту;

Підщепою, сортом, схемою садіння і формою крони.

5. Яким основними показниками визначається поняття "інтенсивний сад"?

Врожайністю і затратами на 1 га;

Кількістю дерев на 1 га і затратами на 1 га;

Підщепою і сортом, схемою садіння;

Збільшенням затрат і вищим прибутком з 1 га саду.

6. Не відносять до плодових культуру:

Груша;

Слива;

Троянда;

Глід.

7. Зерняткові культури – це:

груша, слива, алича, яблуня;

мушмула, глід, яблуня, груша;

яблуня, маслина, аґрус, айва;

слива, смородина, суниця, груша.

8. Вид яблуні, що використовують як карликову вегетативно розмножувану підщепу:

яблуня лісова;

яблуня низька парадизка;

яблуня низька дусен;

яблуня ягідна.

9. Використовують як слаборослу підщепу для груші:

айву;

аличу;

аронію;

аґрус.

10. Не належить до кісточкових:

слива;

черешня;

дерен;

фісташка.

11. Рід Слива латинською мовою:

рrunus;

рyrus;

сydonia;

мalus.

12. Як у перекладі з латинської мови називається рід Яблуня?

Prunus.

Pyrus.

Cydonia..

Malus.

13. Рід Cydonia перекладається:

слива;

груша;

айва;

черешня.

14. Відносять до ліан:

аґрус;

лимонник;

шовковицю;

глід.

15. Відносять до кущових ягідних культур:

пекан;

грушу;

порічку;

лимонник.

16. Напівкущ – це:

малина;

абрикоса;

актинідія ;

смородина.

17. Дерево – це рослина, що має…

кілька здерев’янілих стебел 2-3 м заввишки;

трав’янисте стебло до 10-15 м;

добре виражений стовбур і крону;

кілька стовбурів з кронами до 4-6 м заввишки.

18. Коренева шийка плодового дерева буває справжня і …

правильна;

фальшива;

умовна;

уявна.

19. Нижня частина стовбура від кореневої шийки до основної гілки називається…

шийка;

штамб;

крона;

пагін продовження.

20. Плодові утворення яблуні – це:

списик, шпорець, кільчатка;

кільчатка, списик, плодуха, букетна гілочка;

букетна гілочка, шпорець, кільчатка;

кільчата, плодушка, списик, прутик.

21. Списик – це плодова гілочка яблуні довжиною:

15-20 см;

20-25 см;

6-15 см;

1-2 см.

22. Несправжнім є плід:

яблуко;

алича;

вишня;

агрус.

23. Орган плодової рослини, що використовують у їжу – це:

листок;

корінь;

плід;

стебло.

24. До 300-400 мг в 100 г сирої маси вітаміну С містять плоди:

груші;

вишні;

малини;

чорної смородини.

25. Плід абрикоса має насінин:

1;

до 5;

до 10;

понад 10.

26. Плід яблука має насінин:

4-5;

10 і більше;

1;

2.

27. На рисунку зображено кореневу систему:

стрижнева;

вегетативна;

мичкувата;

підґрунтова.

28. На рисунку стрілкою вказаний корінь:

обростаючий;

всмоктувальний;

вертикальний;

горизонтальний.

29. Справжню кореневу шийку мають плодові рослини:

вирощені з насіння;

щеплені на клонових підщепах;

кореневі паростки;

відсадки.

30. Змішані (вегетативно-генеративні) бруньки має:

слива;

персик;

яблуня;

вишня.

31. Наявність у вегетативних органах антоціанового забарвлення є характерним для:

яблуні сибірської;

яблуні кавказької;

яблуні Недзвецького;

яблуні лісової.

32. У назвах сортів якої культури зустрічається слово “Бере…”?

Слива.

Яблуня.

Айва.

Груша.

33. Ренклод – це тип плоду у…

яблуні;

груші;

смородини;

сливи.

34. Плоди – гріоти і аморелі у….

мушмули;

вишні;

груші;

суниці.

35. Плодове утворення у дерев вишні – це:

списик;

букетна гілочка;

плодовий прутик;

плодуха.

36. Плід кістянка у:

сливи;

груші;

чорної смородини;

айви.

37. За морфологічними ознаками і біологічними особливостями суниця належить до:

дерева;

куща;

напівкуща;

багаторічних трав'янистих рослини.

38. Збільшення довжини пагонів внаслідок ділення клітин конуса наростання – це ріст.....

латеральний;

міжклітинний;

первинний;

апікальний.

39. Збільшення товщини пагонів, стовбура (ділення клітин камбію) – це ріст…

латеральний;

міжклітинний;

первинний;

апікальний.

40. Чітко виражена ярусність у:

яблуні;

аличі;

малини;

черешні.

41. Властивість бруньок утворювати ростові пагони – це:

полярність;

реконструкція;

пагоноутворювальна здатність;

пагонозамінна здатність.

42. Здатність рослин відтворювати втрачені органи – це:

регенерація;

реставрація;

реконструкція;

рекультивація.

43. Ріст, розвиток, старіння, омолодження – це процеси…

морфогенезу;

органогенезу;

онтогенезу;

каріокінезу.

44. Вікові періоди, що мають практичне значення у плодових рослин:

росту, росту і плодоношення, плодоношення і росту, усихання;

росту, росту і плодоношення, плодоношення і росту, плодоношення;

росту і плодоношення, плодоношення і всихання, усихання плодоношення і росту;

плодоношення і росту, плодоношення, усихання і росту.

45. Фаза, що передує фенофазі росту пагонів:

запилення і запліднення;

достигання плодів;

набрякання і розпускання вегетативних бруньок;

закладання і диференціація генеративних бруньок.

46. Найбільш теплолюбна плодова культура:

яблуня;

персик;

слива;

ліщина.

47. Набрякання і розпукування бруньок, ріст пагонів, цвітіння, запилення і запліднення, це:

періоди росту;

фенологічні фази;

біологічні фази;

геодинамічні фази.

48. Період від опадання листя до розпукування бруньок – це:

фенофаза;

спокій;

онтогенез;

філогенез.

49. Скільки вікових періодів життя має плодове дерево за П.Г. Шиттом?

4.

7.

9.

12.

50. Плодова рослина більш вразлива до несприятливих погодних умов:

у період глибокого спокою;

восени;

у період очікування спокою;

у період вимушеного спокою.

51. Для покращення світлового режиму в саду ряди під час висаджування спрямовують із:

Заходу на Схід;

Півночі на Південь;

Півночі на Схід;

немає різниці.

52. Тривале затримання листопаду у плодових рослин:

послаблює стійкість до збудників хвороб;

відтягує дозрівання плодів;

послаблює силу росту рослин;

знижує морозостійкість рослин.

53. Дерева яблуні та груші найбільш морозостійкі у…

літніх сортів;

осінніх сортів;

зимових сортів;

пізньозимових сортів.

54. Яку найнижчу температуру повітря може витримати надземна частина яблуні лісової в період спокою?

мінус 5°С.

мінус 20°С.

мінус 35°С.

мінус 15°С.

55. Чергування неврожайних років та років із високим врожаєм – це:

ремонтантність плодоношення;

регулярність плодоношення;

періодичність плодоношення;

спонтанність плодоношення.

56. Здатність давати 2-3 врожаї за один вегетаційний період – це:

скороплідність;

регулярність;

ремонтантність;

регенерація.

57. Продуктивний період у яблуні на сіянцевій підщепі триває…

1 рік;

10 років;

20-35 років;

100-120 років.

58. Продуктивний період у суниці триває:

1 рік;

2-3 роки;

3-5 років;

10-15 років.

59. Схили якої крутизни у Лісостепу придатні під сади без проведення терасування?

6-8º

10-12º

15-17º

19-20º

60. Найбільш вологолюбна плодова культура:

слива;

смородина;

персик;

абрикос.

61. Не придатний під багаторічні насадження тип ґрунту:

чорнозем опідзолений;

солонець;

сірі опідзолені;

темно-каштанові.

62. Підґрунтові води на ділянках під яблуневий сад не мають залягати ближче від поверхні грунту, на:

2 м;

4 м;

5 м;

6 м.

63. Реакція ґрунтового розчину (рН) для яблуні має бути:

3.5-4.0;

4.5-5.0;

6.5-7.0;

7.0-7.5.

64. Підготовка площі під сад на схилах крутизною 10-15º називається:

вирівнювання;

борознування;

терасування;

шлейфування.

65. Проводять оранку на схилах до 3º:

у двох напрямках;

вздовж схилу;

поперек схилу;

вибірково.

66. Для поліпшення властивостей кислі ґрунти…

гіпсують;

промивають;

вапнують;

осушують.

67. Кількість перегною, що рекомендують вносити в посадкову яму під плодові культури:

1-2 кг;

3-4 кг;

10-15 кг;

30-40 кг

68. Найбільш поширена схема розміщення дерев у сучасних садах на рівнині…

квадратна;

шахова;

прямокутна;

контурна.

69. Оранка, яку рекомендують проводити під багаторічні насадження:

звичайну;

плантажну;

дренажну;

поверхневу.

70. Контурну систему розміщення дерев застосовують на…

заболочених ділянках;

схилах;

ділянках із близьким заляганням підґрунтових вод;

забур'янених ділянках.

71. Яким способом проводять внутрішньоквартальну розбивку:

візуванням або мірною стрічкою;

квадратно-гніздовим;

нанесенням горизонталей;

поетапним.

72. Який пристрій не використовують під час розбивки саду?

Бусоль.

Теодоліт.

Еккер.

Мікшер.

73. Де позначають місця садіння під час механізованої розбивки?

На проході правого колеса трактора.

У напрямку сліду маркера.

Пересічення поперечних і повздовжніх борозен від лап.

Пересічення борозен від лап і сліду маркера.

74. Яку операцію проводять безпосередньо перед садінням саджанців?

Укорочування гілок крони.

Зрізування "на крону".

Підрізування коренів.

Прищипування верхівок пагонів.

75. Висаджують саджанці на клонових підщепах на глибину:

як росли в розсаднику;

місце окулірування – на 5-6 см вище поверхні ґрунту;

місце окулірування – на 5-6 см нижче поверхні ґрунту ;

місце окулірування – на рівні ґрунту.

76. Опору (кілок) встановлюють…

у ямку перед садінням саджанця;

у ямку після садіння саджанця;

перед поливом саджанців;

через 5 днів після садіння.

77. Після садіння саджанців проводять:

установленням опори (кілка);

формування крони;

полив саджанців;

внесення в яму перегною.

78. Використовують гідробур під час закладання промислового саду для:

розбивки площі;

виготовлення ям для садіння;

мульчування ґрунту;

транспортування саджанців.

79. Вкажіть машину для копання посадкових ям під час закладання промислового саду:

МПС-1;

КРН-4,2;

1-РМГ-4;

КЯУ-100.

80.Вкажіть машину для проведення механізованого садіння промислового саду:

МПС-1;

КРН-4,2;

1-РМГ-4;

КЯУ-100.

81. Глибина плантажної оранки під закладання саду визначається…

величиною кореневої системи саджанців;

глибиною залягання підґрунтових вод;

кількістю поживних речовин у ґрунті;

глибиною гумусного горизонту.

82. Агрозахід, що сприяє збереженню вологи в ґрунті – це:

мульчування ґрунту;

ущільнення ґрунту;

внесення перегною під час заправлення посадкових ям;

внесення азотних добрив.

83. Гербіцид, що застосовують у саду:

купроксат;

раундап;

конфідор;

актара.

84. Система утримання ґрунту, яка негативно впливає на його фізичні та агрохімічні властивості:

природне задерніння;

чорний пар;

паросидеральна;

культурне задерніння;

85. Не рекомендують застосування гербіцидів у саду:

у період достигання врожаю;

у період активного росту пагонів;

у період спокою дерев;

у холодну дощову погоду.

86. У боротьбі з ерозією ґрунту на схилах 8-10° основним є агрозахід:

утримання ґрунту під чорним паром;

борознування;

терасування;

застосовування гербіцидів.

87. Система утримання грунту, яку застосовують у плодоносному саду: ділянка рівна, 500 мм опадів за рік, відсутнє зрошення:

Дерново-перегнійна.

Чорний пар.

Дернова.

Паросидеральна.

88. Система утримання грунту, яка є кращою у Лісостепу: 645 мм опадів за рік, зрошення:

дерново-перегнійна;

чорний пар;

дернова;

паросидеральна.

89. Не застосовують для мульчування пристовбурних смуг у інтенсивних насадженнях:

компост;

перегній;

агроволокно;

гравій.

90. Добриво, що не належитьть до органічних:

сапропель;

перегній;

гноївка;

суперфосфат.

91. Не рекомендують вносити азотні добрива:

у другій половині літа;

у першій половині літа;

ранньої весни;

у період активного росту пагонів.

92. Термін «фертигація» означає:

поверхневе внесення азотних добрив;

внесення гранульованих добрив із заробкою в грунт;

внесення добрив, розчинених у поливній воді;

поверхневе внесення калійних добрив.

93. Позакореневе підживлення – це:

внесення азотних добрив на поверхню грунту;

внесення гранульованих добрив із заробкою в грунт;

внесення добрив, розчинених у поливній воді;

обприскування рослин розчином добрив.

94. Який спосіб зрошення є найекономнішим і застосовується в інтенсивних насадженнях?

Дощування.

Поверхневе зрошення.

Краплинне зрошення.

Полив з шланга.

95. Оптимальна вологість ґрунту для розвитку плодових і ягідних культур у Лісостепу – це:

40–50% НВ;

50–55% НВ;

70–80% НВ;

90–95% НВ.

96. Полив садів восени, взимку чи рано навесні – це:

вегетаційний ;

вологозарядковий;

водонасичення;

водопостачання.

97. Форми крон, що застосовують у інтенсивних садах:

природні;

штучні;

уніфіковані;

універсальні.

98. Запроектована крона створюється за допомогою:

нормування;

виховання;

формування;

окулірування.

99. Кут між основною гілкою і центральним провідником називають:

відходження;

розходження;

розгалуження;

нахилу.

100. Кут, утворений гілками яруса у горизонтальній площині, називають:

відходження;

розходження;

розгалуження;

нахилу.

101. Видалення зелених трав'янистих пагонів дерева називається…

кербовка;

перетяжка;

філізене;

пінцирування.

102. Яка з операцій належить до "зелених"?

Кербовка.

Пінцирування.

Борознування.

Плодовий пояс.

103. Відхилення гілок до горизонтального положення призводить до:

посилення росту;

закладання плодових бруньок;

відмирання;

збільшення листкового покриву.

104. Розріджено–ярусна крона яблуні на клоновій підщепі має ярусів скелетних гілок:

1;

2;

3;

4.

105. Гілки до 2 см завтовшки зрізують…

садовими пилочками;

секаторами (садовими ножицями);

ножівками;

бензопилами.

106. Характерна особливість веретеноподібних крон – це:

відсутність ярусів скелетних гілок;

відсутність центрального провідника;

відсутність плодових утворень;

наявність чи відсутність штамбу.

107. Форма крони, що застосовують в інтенсивних насадженнях яблуні на карликових підщепах:

вазоподібна;

струнке веретено;

розріджено–ярусна;

кущова.

108. Обмежена висота дерев під час формування стрункого веретена, м:

1,5–1,75;

1,8–2,0;

2.0–2,2;

3,0–3,2.

109. Кількість напівскелетних гілок на стовбурі, що має сформований веретеноподібний кущ:

4–6;

8–9;

15–17;

10–12.

110. Укорочування і проріджування – це:

прийоми обрізування;

способи обрізування;

види обрізування;

ступінь обрізування.

111. Прийом обрізування плодових дерев – це:

перетяжка гілок;

проріджування;

підв'язування гілок;

кербовка.

112. За слабкого укорочування однорічних гілок зрізують…

1/2 довжини гілки;

1/3 довжини гілки;

1/4—1/5 довжини гілки;

1/8 довжини гілки.

113. У виробництві переважно застосовують спосіб обрізування плодових дерев:

диференційований;

механізований;

комбінований;

ручний.

114. Кращий період для обрізування усіх плодових культур в Лісостепу є:

осінній;

зимовий;

весняний;

літній.

115. Вид обрізування для відновлення затухаючого росту дерева у період повного плодоношення:

контурне обрізування;

детальне обрізування;

омолоджувальне обрізування;

господарське (санітарне) обрізування.

116. Низьку регенераційну здатність має:

яблуня;

груша;

черешня;

смородина.

117. У період наростаючого плодоношення, коли дерева досягли оптимальних розмірів:

укорочують однорічний приріст;

обмежують крони у висоту і у бік міжрядь;

вирізають гілки, що загущують крону;

проводять вирізання скелетних гілок.

118. Які фруктові дерева обрізують весною найпізніше?

яблуню;

сливу;

вишню;

персик.

119. Висота дерев із веретеноподібною формою крони на карликових підщепах, м:

4-5;

6-7;

3-4;

2-2,5.

120. Під час ремонту саду виконують:

перещеплення плодових дерев;

прорідження насаджень;

підсаджування дерев у місцях їх випадів;

обмеження висоти дерев.

121. Для послаблення періодичності плодоношення, поліпшення якості плодів в інтенсивних садах застосовують…

димлення садів;

нормування зав’язі;

надкронове зрошення у період цвітіння;

установленням підпор під гілки з плодами.

122. Не захищає квітки від весняних приморозків:

обкурювання саду димом (димлення);

перемішування повітря за допомогою спеціальних вентиляторів;

дощування;

внесення азотних добрив.

123. Укажіть, від чого залежить інтенсивність покривного забарвлення (рум’янцю) яблук:

кількості опадів;

різниці денних і нічних температур у період достигання;

системи удобрення ґрунту в саду;

кількості плодів на дереві.

124. Для захисту плодових дерев від сонячних опіків проводять…

підрізування штамбів;

обтрушування з дерев снігу;

побілення штамбів;

розкопування ґрунту.

125. Проріджування зав’язі плодоносних дерев у промислових насадженнях застосовують із метою:

формування крони дерев;

покращення якості плодів;

збільшення кількості пагонів;

збільшення листового покриву.

126. Найбільш ефективним способом запобігання пошкодженню плодових дерев весняними приморозками є:

мульчування ґрунту;

удобрення азотом;

надкронове дощування;

побілення штамбів.

127. Підрізування коренів плодоносних дерев у промислових насадженнях застосовують із метою:

покращення галуження пагонів;

зменшення сили росту надземної частини рослин;

збільшення сили росту надземної частини рослин;

покращення якості плодів.

128. З метою покращення здатності плодів до тривалого зберігання насадження яблуні обприскують відповідними розчинами з вмістом:

калію;

азоту;

фосфору;

кальцію.

129. Найбільш конкретні дані про перспективну врожайність кожного сорту одержують після:

листопаду;

розпукування бруньок;

цвітіння;

червневого опадання зав'язі.

130. У тару якої ємкості збирають ягоди смородини?

20 кг;

30 кг;

50 кг;

до10 кг.

131. У тару якої ємкості збирають ягоди суниці?

до 2 кг;

5 кг;

8 кг;

10 кг.

132. До зимових відносять сорти яблуні:

Слава переможцям;

Папіровка;

Ренет Симиренка;

Мельба.

133. Збирають ягоди суниці для споживання свіжими у фазі стиглості:

знімальної;

технічної;

споживчої;

фізіологічної.

134. Збирають яблука осіннього та зимового строку достигання у фазі стиглості:

знімальної;

технічної;

споживчої;

фізіологічної.

135. Кращий строк висаджування саджанців персика в Лісостепу – це:

осінь;

зима;

весна;

літо.

136. Використовують для створення інтенсивних садів яблуні з веретеноподібними кронами тип підщепи:

М 9;

ММ 106;

Яблуня лісова;

М 4.

137. Вкажіть рекомендовану систему утримання ґрунту в міжряддях яблуні у Лісостепу до вступу насаджень у період плодоношення (зрошення відсутнє):

парова;

дернова;

паросидеральна;

дерново-перегнійна.

138. Для закріплення карликових дерев у ґрунті зхастосовують:

чатали;

прищипування пагонів;

опори;

драбину.

139. Застосування спеціальних матеріалів (солома, тирса) у пристовбурних смугах називається …

зрошення;

фертигація;

мульчування;

удобрення.

140. Схема садіння дерев яблуні на підщепі М 9 за рядкового способу розміщення – це:

6х4 м;

8х5 м;

3.5х1.5 м;

2.5х3.5 м.

141. На який рік саджанці яблуні на клоновій підщепі М9 починають плодоносити?

2–4;

4–5;

4–6;

8–10.

142. З наведених помологічних сортів до груші відносять:

Голден делішес;

Золотоворітська;

Стенлей;

Ренет Симиренка.

143. Вкажіть період продуктивного використання промислових насаджень зерняткових культур на карликовій підщепі:

45 років;

35 років;

25 років;

15 років.

144. Вкажіть, який із перерахованих сортів яблуні осіннього строку достигання:

Кальвіль сніговий;

Папіровка;

Айдаред;

Слава переможцям.

145. У який строк рекомендують висаджувати саджанці кісточкових культур у Лісостепу та Поліссі?

влітку;

восени;

у теплу дощову погоду;

весною.

146. Зрізування на крону саджанців черешні проводять:

за плюсових температурах восени;

під час відлиги взимку;

весною;

за наявності робочої сили.

147. З наведених помологічних сортів до черешні відносять:

Улюблена Клаппа;

Айдаред;

Нектарна;

Джонаголд.

148. Схема садіння кущових ягідних культур – це:

3,0х0,7 м;

3,5х2,0 м;

2,0х2,0 м;

3,0х2,0 м.

149. Рекомендують висаджувати кущові ягідники:

весною;

влітку;

восени;

взимку.

150. Глибина садіння саджанців смородини – це:

на 2-3 см вище поверхні ґрунту;

на 4-5 см вище поверхні ґрунту;

на 2-3 см нижче поверхні ґрунту;

на 8-10 см глибше ніж росли в розсаднику.

151. З наведених помологічних сортів до смородини відносять:

Улюблена Клаппа;

Дочка Ворскли;

Айдаред;

Осіннє сяйво.

152. У промислових насадженнях України малину вирощують …

на шпалері;

кущами;

вільноростучими рослинами;

деревами.

153. Система садіння кущів смородини чорної, яка є найкращою для промислового вирощування:

суцільна;

квадратна;

рядкова;

контурна.

154. Покращує вихід розсади суниці:

вкривання насаджень соломою;

мульчування ґрунту перегноєм;

вкривання плівкою ранньою весною;

обривання квітконосів.

155. Висаджують розсаду суниці на глибину:

верхівкова брунька – на рівні ґрунту;

верхівкова брунька – на 2-3 см глибше поверхні ґрунту;

верхівкова брунька – на 2-3 см вище поверхні ґрунту;

верхівкова брунька – на 1,5-2 см вище поверхні ґрунту.

156. Один із кращих строків посадки суниці:

весна – початок польових робіт;

липень;

середина – кінець серпня;

восени, перед настанням морозів.

157. Схема садіння рослин суниці – це:

1.5х0.5 м;

0.9х0.2 м;

0.9х0.9 м;

0.45х0.45 м.

158. З наведених помологічних сортів до суниці відносять:

Зенга Зенгана;

Мекінтош;

Кюре;

Гріот подбєльський.

159. Висаджують саджанці малини на важких ґрунтах на глибину:

кореневі шийки – на рівні ґрунту;

кореневі шийки – на 5-6 см глибше рівня ґрунту;

кореневі шийки – на 8-10 глибше рівня ґрунту;

кореневі шийки – на 1-2 вище рівня ґрунту.

160. Розмір кварталів, що рекомендують для насаджень смородини:

1-1,5 га;

2-3 га;

3-6 га;

10-12 га.

161. Непридатні для закладання насаджень сливи грунти:

чорнозем опідзолений;

солонець;

сірі опідзолені;

темно-каштанові.

162. Розміри кварталів на рівнинах для дерев яблуні на карликових підщепах визначають у межах, га:

1-5;

4-5;

10-12;

15-20.

163. Використовують для закладання промислових насаджень груші вид слабкорослої підщепи:

Ірга;

Айва звичайна;

М9;

Айва японська.

164. В Україні промислову культуру яблуні рекомендовано:

у Степу;

у усіх зонах плодівництва;

у Лісостепу;

На Поліссі.

165. Дерева яблуні та груші на карликових підщепах закріпляють у ґрунті за допомогою:

шпалери;

прищепок;

сітки;

чатал.

166. Сформований кущ смородини має гілок:

15-17;

10-12;

8-10;

5-6.

167. Тривале зберігання яблук та груш у свіжому вигляді забезпечує:

розмір плодів;

змивання захисного шару на плодах;

дегустаційне оцінювання плодів;

регульоване газове середовище сховища.

168. Для формування куща смородини відбирають гілки:

слаборозвинені;

вертикальні;

сильніші;

пошкоджені.

169. Для подолання самобезплідності вишні необхідно:

зменшувати розміри кварталу;

зменшувати відстань між рядами;

висаджувати сорти-запилювачі;

обмежувати висоту рослин.

170. Форма крони, що рекомендована для вишні:

розріджено-ярусна;

площинна;

чашоподібна;

веретено.

171. Збільшення глибини обробітку грунту в насадженнях яблуні на карликових підщепах призводить до:

накопичення вологи;

збагачення грунту гумусом;

знищення бур’янів;

пошкодження активних коренів.

172. Основне завдання передсадивної підготовки грунту під суницю – це:

накопичення вологи;

знищення багаторічних бур’янів та шкідників;

поглиблення орного шару;

збагачення верхнього шару органічними речовинами.

173. Гілки, що вирізують у смородини в першу чергу:

вертикальні;

похилі;

старше 5-річного віку;

розгалужені.

174. Хвороба, що є найбільш шкодочинною для яблуні та груші:

моніліоз;

парша;

антракноз;

іржа.

175. Хвороба, що є найбільш шкодочинною для смородини та агрусу:

моніліоз;

борошниста роса;

антракноз;

іржа.

176. Ягоди смородини особливо цінні:

смаком;

привабливістю;

вмістом органічних кислот;

вмістом вітаміну С.

177. Штамб і скелетні гілки треба очищати від відмерлої кори, моху та лишайників:

влітку, в суху погоду;

взимку під час відлиг;

восени, в сиру погоду;

весною після розпукування бруньок.

178. Після очищення кори дерева обов'язково проводять…

дезінфекцію;

обв’язування плівкою;

прищипування;

видалення сухих гілок.

179. Нагрівання кори штамбу і скелетних гілок вдень і різке охолодження їх вночі призводить до…

утворення напливів кори;

утворення сонячних опіків;

відмирання серцевини;

підмерзання камбіальних шарів.

180. Обв'язувати штамби молодих дерев треба:

рано навесні, до розпукування бруньок;

влітку, в період активного росту;

у вересні;

пізно восени, перед настанням морозів.

181. Рани та дупла на плодоносних деревах перед лікуванням –

зачищають до живих тканин;

обв’язують плівкою;

замазують петролатумом або садовим варом;

обмащують глиною.

182. У разі кільцевого пошкодження штамба мишами (до 8-10 см) дерево можна зберегти, застосовуючи…

перещеплення дерева;

весняне щеплення містком;

сильне обрізування;

посилене живлення азотними добривами.

183. Причини, за яких плоди можуть опадати аж до збирання врожаю:

надмірна кількість опадів;

підвищений вміст у плодах цукрів;

низький рівень агротехніки;

надмірне обрізування у попередній рік.

184. Форма крони, яку застосовують для персика:

вазоподібна (чашоподібна);

струнке веретено;

розріджено–ярусна;

кущова.

185. Здатність рослин витримувати критично низькі температури називається…

витривалістю;

морозостійкістю;

зимостійкістю;

стійкістю.

186. Здатність рослин переносити несприятливі умови в період спокою називається…

витривалістю;

морозостійкістю;

зимостійкістю;

стійкістю.

187. Для побілення штамбів найкраще використовувати…

масляну фарбу;

розчин козеїну;

водоемульсійну фарбу;

нітроемалеву фарбу.

188. Нестача світла призводить до …

відмирання плодової деревини;

росту пагонів;

перевантаження дерев плодами;

потовщення штамба.

189. Нестача води в рослині призводить до …

осипання зав’язі;

росту пагонів;

посилення фотосинтезу;

закладання плодових бруньок.

190. Надмірна вологість грунту та застій води призводить до …

прискорення диференціації бруньок;

відмирання коренів;

поширення грибкових захворювань;

загнивання скелетних гілок.

191. За надмірної кількості опадів у поріод дозрівання спостерігається розтріскування плодів у…

яблуні;

груші;

черешні;

малини.

192. Для ослаблення дії вітрів у садах застосовують …

обрізування дерев;

посів сидератів;

садозахисні смуги;

полив.

193. За нестачі заліза у плодових рослин спостерігається …

посилений ріст;

хлороз листя;

знебарвлення плодів;

всихання пагонів.

194. Для покращення поживного режиму грунту застосовують:

удобрення;

сидерати;

полив;

обприскування.

195. Для запобігання вітровій і водній ерозії грунту в садах застосовують:

мульчування;

задерніння міжрядь;

полив по борознах;

глибоку оранку.

196. Укажіть органи дерева найбільш вразливі до пошкоджень низькими температурами:

генеративні бруньки;

гілки;

вегетативні бруньки;

центральний провідник.

197. Сонячне світло є головним фактором для процесу:

вологозабезпечення рослини;

росту коренів;

фотосинтезу;

росту пагонів.

198. Вегетативне розмноження якої з перелічених культур є природнім?

Яблуні.

Малини.

Абрикоса.

Черешні.

199. Який з перелічених способів вегетативного розмноження є штучним?

Кореневими паростками.

Зеленими живцями.

Вусами.

Верхівками пагонів.

200. У розсадництві плодових і ягідних культур використовують розмноження насінням:

під час вирощування насіннєвих підщеп;

під час розмноження сортів плодових і ягідних культур;

під час вирощування саджанців смородини;

під час розмноження клонових підщеп.

201. За якого способу розмноження отримують кореневласні рослини вегетативного походження:

за насіннєвого розмноження;

за розмноження відсадженнями;

за розмноження щепленням;

за окулірування.

202. Яка з перелічених ознак притаманна насіннєвому потомству?

Потомство вирівняне за морфологічними ознаками.

Рослини швидкоплідні.

Рослини не мають кореневої шийки.

Рослини мають кореневу шийку.

203. Яка з перелічених ознак притаманна вегетативному потомству?

Рослини неоднорідні

Рослини мають кореневу шийку

Рослини мають поверхневу мичкувату кореневу систему

Потомство пізно і неодночасно вступає у плодоношення

204. Який тип несумісності щеплюваних компонентів характеризується утворенням потовщення над місцем щеплення?

Механічний тип

Тип голодування підщепи

Тип крапчастої хвороби

Повна несумісність

205. Яким способом вегетативного розмноження користуються під час промислового вирощування садивного матеріалу смородини і порічки?

Поділом куща.

Вертикальним відсадженням.

Кореневими паростками.

Здерев'янілими живцями.

206. Яким способом вегетативного розмноження користуються під час промислового вирощування садивного матеріалу черешні?

Горизонтальним відсадженнями.

Щепленням.

Іn vitro.

Поділом куща.

207. Найчастіше використовують проміжну вставку під час вирощування саджанців груші:

для зменшення сили росту дерева;

для прискорення вступу в плодоношення;

для подолання несумісності деяких сортів з айвою;

для підвищення морозостійкості штамба.

208. Насіннєвою підщепою яблуні є:

айва японська;

груша лісова;

вишня магалебська;

сіянці яблуні сорту Антонівка звичайна.

209. Насіннєвою підщепою груші є:

яблуня лісова;

сіянці культурних сортів груші;

сіянці аличі;

сіянці культурних сортів яблуні.

210. Клоновою підщепою яблуні є:

сіянці культурних сортів яблуні;

ММ. 106;

Айва А;

Яблуня кавказька.

211. Насіннєвою підщепою вишні є:

черешня дика

вишня повстиста

айва звичайна

терен колючий

212. Карликовою клоновою підщепою яблуні є:

54-118;

М.9;

М.7;

ММ. 106.

213. Напівкарликовою клоновою підщепою яблуні:

54-118;

62-396;

М.9;

ПБ–9.

214. Насіннєвою підщепою сливи є:

Весєннєє плам’я;

Алича дика;

ВВА-1;

Піксі.

215. Клоновою підщепою черешні є:

культурні сорти вишні;

Вишня магалебська;

Гізелла 5 (GiSeLa 5);

Черешня дика.

216. Карликові підщепи забезпечують висоту дерев яблуні:

до 2-х метрів;

2 – 3 м;

3 – 4 м;

4 – 5 м.

217. Перша у світі класифікація клонових підщеп яблуні й груші за силою росту запропонована у країні:

Польща;

Росія;

Англія;

США.

218. До відділень розмноження плодового розсадника відносять:

маточно-живцевий сад;

шкілка сіянців;

маточник смородини;

маточно-насіннєвий сад.

219. До маточних відділень плодового розсадника відносять:

шкілка смородини;

відділення формування плодових саджанців;

шкілка сіянців;

маточно-сортовий сад.

220. Вирощують насіннєві підщепи у відділенні плодового розсадника:

шкілка сіянців;

маточно-живцевий сад;

маточно-насіннєвий сад;

маточник клонових підщеп.

221. У маточнику клонових підщеп отримують:

відсадження клонових підщеп;

живці сортів ;

насіннєві підщепи;

насіння.

222.Живці районованих і перспективних сортів отримують:

у відділенні формування плодових саджанців;

у маточно-насіннєвому саду;

у маточнику клонових підщеп;

у маточно-живцевому саду.

223. У якому з відділень плодового розсадника отримують саджанці смородини і порічки?

Маточник смородини і порічки.

Шкілка смородини і порічки.

Маточник суниці.

Маточник малини.

224. Відділення шкілки саджанців називають полем однорічок:

перше поле;

друге поле;

третє поле;

перешкілка.

225. Відділення шкілки саджанців називають полем окулянтів:

перше поле;

друге поле;

третє поле;

парове поле.

226. Третє поле шкілки саджанців називають ще:

поле однорічок;

поле дворічок;

поле окулянтів;

шкілка сіянців.

227. Отримують насіннєві підщепи:

у відділенні формування плодових саджанців;

у маточно-насіннєвому саду;

у маточнику клонових підщеп;

у шкілці сіянців.

228. Здійснюється заготівля насіння у:

маточнику клонових підщеп;

маточно-живцевому саду;

маточно-насіннєвому саду;

шкілці сіянців.

229. Вирощування насіннєвих підщеп здійснюється у:

відділенні формування плодових саджанців;

маточно-насіннєвому саду;

шкілці сіянців;

полі однорічок.

230. Рекомендують мокрий спосіб вилучення насіння під час заготівлі насіння:

яблуні;

груші;

абрикоса;

черешні.

231. Посівні якості насіння плодових культур визначають показником:

масою;

життєздатністю;

схожістю;

формою і розміром насінини.

232. Стратифікація насіння – це:

процес післязбирального дозрівання насіння, який супроводжується тривалою дією низьких позитивних температур, підвищеною вологістю і достатньою аерацією;

пророщування насіння за високої температури;

метод визначення життєздатності насіння;

метод визначення чистоти насіння.

233. Глибину висіву насіння визначає:

чистота насіння;

строки висіву;

спосіб стратифікації насіння;

спосіб висіву.

234. Глибина висіву насіння яблуні і груші, см:

2 – 3;

3 - 4;

4 – 5;

5 – 6.

235. Норма висіву насіння вишні і черешні, кг/га:

3 – 4;

15 – 20;

30 – 40;

200 – 300.

236. Обов’язковою технологічною операцією під час вирощування насіннєвих підщеп є:

видалення верхівки;

видалення частини листків;

підрізання коренів;

видалення кореневих паростків.

237. Розмноження клонових підщеп яблуні і груші здійснюють у:

маточнику клонових підщеп;

маточно-живцевому саду;

відділенні формування плодових саджанців;

шкілці сіянців.

238. За промислового вирощування клонових підщеп яблуні і груші найпоширеніший спосіб розмноження:

вертикальними відсадками;

здерев’янілими живцями;

дугоподібними відсадками;

щепленням.

239. За промислового вирощування клонових підщеп кісточкових культур найпоширеніший спосіб розмноження:

вертикальним відсадженням;

дерев’янілими живцями;

зеленими живцями;

щепленням.

240. Специфічний агрозахід, що проводять у маточнику клонових підщеп, це:

культивація;

підгортання пагонів;

підживлення;

обприскування пестицидами.

241. За горизонтального способу закладання маточника висаджують маточні рослини під кутом:

90 °С

60 °С

45 °С

10 °С

242. Середній термін експлуатації маточника клонових підщеп яблуні і груші:

1 –2 роки;

4 –5 років;

10 – 15 років;

20 – 25 років.

243. Перше підгортання кущів у маточнику клонових підщеп виконують у разі досягнення пагонами висоти, см:

5-10;

15 –20;

30-40;

50-70.

244. Проводять відокремлення вкорінених пагонів у маточнику в зоні Лісостепу України:

у кінці жовтня – на початку листопада;

у вересні;

у червні;

у кінці липня – на початку серпня.

245. Заготівлю і садіння зелених живців під час розмноження клонових підщеп кісточкових культур проводять у …

березні;

першій половині жовтня;

кінці липня – на початку серпня;

кінці травня – червні.

246. Укорінення зелених живців проходить:

за низької вологості і порівняно високої (25-28°С) температури;

в умовах штучного туману за порівняно високої (25-28 °С) температури;

за низьких позитивних температур і високої вологості;

за низької вологості і низьких позитивних температур.

247. Строки садіння підщеп, що рекомендовано для Полісся і північної частини Лісостепу України:

осінній;

весняний (1-2 декади квітня);

літній;

зимовий.

248. Кількість підщеп, що висаджують на 1 га чергового поля під час вирощування однорічок, тисяч:

10 – 20;

30 – 40;

60 – 75;

100 – 150.

249. Техніка садіння клонових і насіннєвих підщеп відрізняється:

глибиною садіння;

відстанню рослин у рядку;

шириною міжрядь;

нічим не відрізняється.

250. Специфічний агрозахід, що проводять у 1-му полі шкілки саджанців перед окуліруванням – це:

пушення міжрядь;

просапування рослин у рядках;

видалення паростків на стовбурцях підщеп;

прищипування верхівок підщеп.

251. Окулірування підщеп у зонах Полісся і Лісостепу України проводять:

травень – червень;

кінець липня – перша половина серпня;

кінець вересня – перша половина жовтня;

листопад.

252. Плодова культура, що окулірують на підщепі М.9 – це:

вишня;

груша;

абрикос;

яблуня.

253. Заготовляють живці для окулірування:

у маточнику клонових підщеп;

у маточно-насіннєвому саду;

у маточно-сортовому саду;

у 2-му полі шкілки саджанців.

254. Відрізняється окулірування насіннєвих і клонових підщеп:

способом окулірування;

технікою окулірування;

висотою окулірування;

технікою обв’язування.

255. У другому полі шкілки саджанців проводять …

підокулірування;

зрізування надземної частини підщепи на культурну бруньку;

окулірування;

викопування дворічок.

256. Саджанець “кніп-баум” – це…

однорічний саджанець без крони;

однорічний з кроною;

дворічний з кроною;

дворічний з однорічною кроною.

257. Головна перевага зимового щеплення порівняно з окуліруванням:

підвищує якість садивного матеріалу;

скорочує період вирощування садивного матеріалу;

підвищує стійкість рослин проти хвороб;

запобігає поширенню вірусних хвороб.

258. Живці для зимового щеплення заготовляють…

у липні-серпні;

в період активного росту пагонів;

в період глибокого спокою до настання сильних морозів;

у фазі розпукування бруньок.

259. Підщепи і живці для зимового щеплення зберігають за температури…

-5 – -10°С;

5 – 10°С;

20 – 25°С;

близько 0°С.

260. Спосіб щеплення, який найчастіше використовують за зимового щеплення:

окулірування сплячою брунькою;

за кору;

в розщіп;

поліпшене копулірування.

261. Парафінування зимових щеп проводять із метою…

запобігання передчасному проростанню бруньок;

запобігання підсиханню прищепи;

запобігання зараженню вірусами;

скорочення періоду стратифікації.

262. Проводять стратифікацію зимових щеп з метою:

прискорення росту прищепи;

запобігання підсиханню щеплюваних компонентів;

знищення збудників хвороб;

утворення калюсу і первинного зростання щеплюваних компонентів.

263. Проводять стратифікацію зимових щеп яблуні за температури:

0 – 2°С;

5 – 10°С;

близько 20°С;

25 – 30°С.

264. Проводять зберігання зимових щеп після стратифікації за температури:

0 – 2°С;

5 – 10°С;

–5 – -10°С;

10 – 15°С.

265. Для обв’язування щеплень кращим матеріалом є …

поліетиленова стрічка;

поліхлорвінілова фоточутлива стрічка;

шовкова стрічка;

паперова стрічка.

266. Застосування зимового щеплення дозволяє скоротити період вирощування садивного матеріалу на 2 роки:

у разі вирощування дворічок;

у разі вирощування оздоровленого садивного матеріалу;

у разі вирощування саджанців із проміжною вставкою;

не дозволяє в жодному з випадків.

267. Плодова культура здатна, розмножуватися зеленими живцями – це:

яблуня;

абрикос;

алича;

черешня.

268. Використовувати для вкорінення зелених живців рекомендовано культиваційні споруди:

вони взагалі не потрібні;

стаціонарні теплиці, що опалюються;

вологий підвал;

плівкові неопалювані теплиці, оснащені установкою штучного туману.

269. Готують субстрат для укорінення зелених живців із:

пісок+торф;

глина+торф;

глина+торф+пісок;

пісок+глина.

270. Живці для зеленого живцювання заготовляють…

у маточно-живцевому саду;

у виробничому насадженні;

у черговому полі розсадника;

у шкілці сіянців.

271. Заготовляють пагони для зеленого живцювання у фазі:

початку росту;

інтенсивного росту;

закінчення росту;

повторного росту.

272. Зелені живці перед садінням обробляють гормональними препаратами для:

покращення укорінення;

збільшення приросту;

боротьби з вірусними хворобами;

запобігання в’янення листя.

273. Схема садіння зелених живців, що найчастіше застосовують під час їх укорінення:

0,7 Х 0,2м;

0,5 Х 0,1м;

10 Х 5см;

3 Х 3 см.

274. Параметри температури і вологості, які слід підтримувати в період укорінення зелених живців у денний час:

25-30°С, 25-30%;

10-15°С, 50-60%;

25-30°С, 95-100%;

35-40°С, 95-100%.

275. Розпочинають загартування рослин із зелених живців:

відразу після садіння живців;

відразу після вкорінення;

безпосередньо перед викопуванням;

за місяць до викопування.

276. Перевага зеленого живцювання над іншими способами вегетативного розмноження – це:

високий коефіцієнт розмноження;

слабкорослість дерев у саду;

швидкоплідність дерев у саду;

вища врожайність рослин.

277. У якому з відділень розсадника вирощують розсаду суниці?

черговому полі шкілки саджанців;

маточнику кущових ягідників;

маточнику суниці;

шкілці сіянців.

278. Під час закладання виробничого маточника суниці використовують розсаду класу:

суперсупереліта;

супереліта;

еліта;

перша репродукція.

279. Розмножується суниця:

сланкими пагонами (вусами);

батогами;

кореневими паростками;

зеленими живцями.

280. Під час закладання маточника суниці в Лісостепу України є оптимальним строк садіння рослин:

квітень;

кінець травня – початок червня;

перша половина вересня;

лстопад.

281. Ширина міжрядь, за якою висаджують рослини суниці у виробничому маточнику, см:

5 – 10;

40 – 50;

70 – 100;

100 – 150.

282. Агрозахід, що проводять у маточнику суниці:

видалення квітконосів;

пасинкування;

видалення вусів;

коткування.

283. Оптимальний термін експлуатації виробничого маточника суниці – це:

1 – 2 роки;

2 – 3 роки;

3 – 4 роки;

5 – 10 років.

284. Оптимальні строки заготівлі розсади суниці для осіннього садіння – це:

травень – червень;

кінець липня – початок серпня;

кінець серпня – перша половина вересня;

жовтень – листопад.

285. Температура, за якої зберігається розсада суниці “фріго” – це:

–5°С;