textarchive.ru

Главная > Документ


60-річчя визволення України від фашистських загарбників

М ІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

60-РІЧЧЯ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ
ВІД ФАШИСТСЬКИХ
ЗАГАРБНИКІВ:
ВНЕСОК
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
В ПЕРЕМОГУ НАД ФАШИЗМОМ
У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Матеріали
міжнародна науково-практична конференція

27 жовтня

КИЇВ – 2004

УДК 94(477) “1939/1946”

ББК 63(4Укр)622

Ш65

60-річчя визволення України від фашистських загарбників: внесок українського народу в перемогу над фашизмом у роки Другої світової війни: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
27 жовтня 2004 р. / Укл. І.І.Дробот, П.М.Чернега, Л.Л.Макаренко. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. – 319 с.

У збірнику висвітлюються актуальні проблеми історії України періоду Другої світової війни: українське питання напередодні й у роки війни; окупаційний режим; внесок українського народу в перемогу над ворогом і наслідки війни.

Редакційна рада:

В.П.Андрущенко

доктор філософських наук, професор, академік АПН України,
ректор НПУ імені М.П.Драгоманова (голова Редакційної ради)

Б.І.Андрусишин

доктор історичних наук, професор

В.П.Бех

доктор філософських наук, професор (заст. голови Редакційної ради)

В.І.Бондар

доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України

В.Й.Борисенко

доктор історичних наук, професор

Г.І.Волинка

доктор філософських наук, професор, академік УАПН
(заступник голови Редакційної ради)

А.П.Грищенко

доктор філологічних наук, професор, академік АПН України

П.В.Дмитренко

кандидат педагогічних наук, професор

І.І.Дробот

доктор історичних наук, професор (заст. голови Редакційної ради)

М.А.Журба

доктор історичних наук, професор

Л.І.Мацько

доктор філологічних наук, професор, академік АПН України

В.С.Крисаченко

доктор філософських наук, професор, академік АПН України

О.С.Падалка

кандидат педагогічних наук, професор (заст. голови Редакційної ради)

В.А.Смолій

доктор історичних наук, професор, академік НАН України

О.О.Сушко

доктор історичних наук, професор

П.М.Чернега

кандидат історичних наук, професор

Рекомендовано Вченою радою НПУ імені М.П.Драгоманова

© Автори статей, 2004

© Редакційна рада, 2004

© НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004

В СТУПНЕ СЛОВО

Шановні ветерани війни
учасники конференції, високоповажні гості
!

У минулому ХХ столітті Українському народові випала доля подолати чи не найтрагічніші історичні рубежі у власній етнічній історії. Друга світова війна, що своїм вогняним жорном двічі прокотилася Україною, виявилася найбільш тяжким випробуванням, принісши жахливі та непоправні втрати й руйнування, а водночас і радість перемоги над фашизмом, сподівання, надії на майбутнє, та заодно розчарування невдачею чергового етапуборотьби за незалежність. У ці дні наш народ відзначає річницю визволення України від кривавого нацистського ярма. Рівно 60 років тому 28 жовтня 1944 р. в ході Карпатське – Ужгородської наступальної операції Червоної Армії війська 4-го Українського фронту повністю очистили від німецько-фашистських окупантів Закарпатську Україну. Український народ поклав на вівтар перемоги величезні жертви. З 1941-го по 1945 рік населення Української РСР скоротилося з 41,7 млн. до 27,4 млн. осіб.

За неповними даними, загальні демографічні втрати України у період Другої світової війни наближаються до 14 млн. У руїнах лежали міста і села республіки. В результаті інтенсивних військових дій було знищено 16150 промислових підприємств, 27910 колгоспів, 872 радгоспи і 1300 машинно-тракторних станцій. Прямі матеріальні збитки становили 285 млрд. карбованців що були найбільшими з усіх союзних республік.

З висоти третього тисячоліття, намагаючись відкинути минулі і новонадбані ідеологічні стереотипи, сучасний дослідник ще і ще раз звертається до аналізу подій Другої світової війни на українськихземлях. Проте, на жаль, доводиться констатувати, що на сьогодні ми так і не спромоглися написати власну повноцінну таправдиву історію цієї війни, не склали, висловлюючись специфічною термінологією, її "український рахунок", а робимо лише перші кроки на цьому шляху.

І це відбувається саме в той час, коли військово-історична тематика на пострадянському геополітичному просторі переживає своєрідний дослідницький бум.

Отримавши вільний доступ до колишніх архівних “спецхранів” учені-дослідники з жагою спраглого знаходять і оприлюднюють все нові і нові невідомі раніше факти, пропонують читачу власний погляд на цілу низку проблем, що були свого часу виведені за межі актуальної дослідницької проблематики радянської історіографії. Водночас у цих дослідженнях нагромаджуються “гарячі факти", нерідко ставиться більше запитань, ніж дається відповідей. Звідси – і надто відчутна поверховість досліджень, висновки, що робляться на їх основі, не завжди переконливо обґрунтовані.

Як і кілька десятиліть тому, частина вітчизняних істориків свідомо продовжує послуговуватися історіософськими вибудовами імперської тоталітарної ідеології, при цьому лише декларуючи застосування новітніх методів. Дехто у пошуках орієнтирів без особливих вагань озброюється сумнівними, нерідко навіть антинауковими судженнями або стає на кон'юнктурно-угодовські позиції в інтерпретації фактів.

Сподіваємося, що наукові доповіді та повідомлення учасників конференції сприятимуть пошукам історичної правди, очищенню “авгієвих стаєнь” тоталітарної радянської історіографії, утвердженню воістину об’єктивних позицій в історичному вивченні .долі і місця України в роки Другої світової війни. Хотілося б вірити, що наш науковий форум не залишиться непоміченим у широких колах наукової громадськості та виявиться черговим етапом на шляху становлення нової вітчизняної історіографії Другої світової і Великої Вітчизняної воєн.

У конференції беруть участь відомі українські вчені-історики, їхні менш відомі колеги і зовсім молоді дослідники з Києва, Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, Краківської педагогічної академії, та Вроцлавської політехніки інших навчальних закладів України та зарубіжжя.

Шановні учасники конференції! Незважаючи на вашу належність до різних історичних шкіл, доктрин та напрямків, усіх вас об'єднує одне – бажання неупередженого наукового пошуку і пізнання, відкриття забутих і свідомо занедбаних у минулому сторінок найбільшої і найжорстокішої війни в історії світової цивілізації. Тож бажаю вам успіху на цьому шляху.

В. П. АНДРУЩЕНКО,
ректор НПУ імені М.П.Драгоманова,
доктор філософських наук, професор, академік АПН України

ЧРЕЗВЫЧАЙНЫЙ
И ПОЛНОМОЧНЫЙ ПОСОЛ
РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ В УКРАИНЕ,
СПЕЦИАЛЬНЫЙ
ПРЕДСТАВИТЕЛЬ

ПРЕЗИДЕНТА РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

ПО РАЗВИТИЮТОРГОВО-ЭКОНОМИЧЕСКИХ

ОТНОШЕНИЙ С УКРАИНОЙ

Участникам Международной научно-практической конференции,
посвященной 60-летию освобождения Украины
от немецко-
фашистских захватчиков

Уважаемый Виктор Петрович, уважаемые участники конференции, дорогие ветераны-фронтовики, партизаны, труженики тыла!

Примите мои самые искренние поздравления по случаю приближающегося знаменательного события – 60-летия освобождения Украины от немецко-фашистских захватчиков.

Почти 60 лет отделяют нас от того долгожданного майского дня, когда залпы праздничного салюта возвестили об окончании войны. А до этого были Сталинградская битва и Курская дуга, битва за Днепр и освобождение Киева, полное снятие блокады Ленинграда, освобождение Минска, Гомеля, Одессы, Севастополя, Львова и Ужгорода. Советский солдат пядь за пядью освобождал свою землю, гнал фашистскую чуму с территории Родины.

28 октября для нас особенный день. Мы чествуем освободителей Украины, вспоминаем тех ее защитников, кто остался на полях сражений. Подвиг, совершенный нашими солдатами в лихолетье Великой Отечественной войны, в послевоенные годы останется в веках как символ бесстрашия и патриотизма. Наши воины не только вышли победителями втой страшной войне. Вернувшись домой, они подняли страну из руин. Умножили славу и мощь государства.

Дорогие ветераны, оглядываясь сквозь годы на ваш ратный и трудовой подвиг, как нельзя лучше понимаешь, что есть на земле сила, которую не способныуничтожить ни время, ни злая воля. Восхищаюсь вашим мужеством, стойкостью, отдаю дань безмерного уважения вашему служению Отечеству.

Пусть немеркнущая слава и память о мужественных защитниках нашей Родины вдохновляют всех нас на созидательную деятельность во имя сохранения и упрочения мира, укрепления могущества наших стран, дружбы между народами. От всей души желаю всем участникам и гостям конференции крепкого здоровья, счастья и благополучия.


В.ЧЕРНОМЫРДИН

14 октября 2004 года

EMBASSY

of the Republic of Belarus in Ukraine

ПАСОЛЬСТВА

Рэспублікі Беларусь
в Украіне


Дорогие ветераны, участники освобождения Украины!
Уважаемые участники конференции!

Примите мои сердечные поздравления с 60 годовщиной освобождения Украины от немецко-фашистских захватчиков.

60 лет назад в результате мощного наступления Красной Армии при поддержке партизанских соединений территория Украины и Республики Беларусь были полностью очищены от гитлеровских оккупантов.

Годы Великой Отечественной войны явились суровым испытанием для всего советского народа. Беларусь и Украина первыми приняли на себя внезапный и жестокий удар вермахта Германии. Несгибаемое мужество, горячий патриотизм стали теми неприступными бастионами, о которых разбивались вражеские полчища. Упорные бои на нашей земле, подвиги партизан и подпольщиков предопределили провал гитлеровского плана молниеносной войны.

3 июля 2004 года Республика Беларусь отмечала 60-летие освобождения Беларуси от фашистских захватчиков. Для Беларуси 3 июля – это День Независимости, национальной гордости и немеркнущей славы ветеранов Великой Отечественной войны.

Сердца благодарных потомков наполняет искренняя гордость за отцов и дедов, защитивших страну. Каждый из нас хранит в душе глубокую признательность тем, кто выстоял и победил в священной войне, кто отдал свою жизнь во имя мира и спокойствия, не дожив до сегодняшних дней.

Мы склоняем головы перед доблестными фронтовиками и тружениками тыла за огромный вклад в Великую Победу, за послевоенный героизм в восстановлении народного хозяйства, за науку жизни, которую Вы передаете молодежи. Наше поколение в неоплатном долгу перед Вашим немеркнущим Подвигом и всегда будет благодарно Вам за отвоеванный мир и счастье, за предоставленную возможность радоваться каждому новому дню.

Наша святая обязанность сделать все, чтобы жизнь ветеранов была достойна героев-победителей, а память о войне помогала воспитывать грядущие поколения в духе беззаветной любви к Отечеству.

С праздником всех Вас. Здоровья, счастья и благополучия.

С уважением,

Чрезвычайный и Полномочный Посол
Республики Беларусь в Украине
Валентин Величко

РОЗДІЛ 1

У країнське питання напередодні
і в початковий період війни

Кучер В.

РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА (ВЕРЕСЕНЬ – ЖОВТЕНЬ 1939 Р.):
НОВИЙ ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ

Друга світова війна була найтрагічнішим конфліктом в історії людства, з десятками мільйонів жертв, матеріальних збитків, негативними морально-психологічними наслідками. Донині написано десятки томів про історію Другої світової війни, окремих спеціальних досліджень, коментарів, мемуарів, на екрани випущено багато художніх і документальних кінофільмів тощо. Незважаючи на це і на сьогодні точаться дискусії навколо причин початку війни, так званих білих плям, фальсифікацій, перекручень, а часом і відвертої брехні.

Варто зауважити, що для України, так само як і для всієї Європи, Друга світова війна починалася в 1939р. За сучасною періодизацією 22 червня 1941р. бере початок Велика Вітчизняна, або німецько-радянська війна, як складова Другої світової війни. Фактично українські етнічні терени першими потрапили у вир кризових передвоєнних, а незабаром воєнних подій, ставши спочатку ареною збройної конфронтації на Закарпатті, радянсько-польської війни у вересні 1939 р., військового походу до Бессарабії та Північної Буковини. Україна була постачальником людських і матеріальних ресурсів для ведення сталінською тоталітарною системою інших воєнних кампаній, зокрема у Монголії, радянсько-фінляндської війни. У початковий період Другої світової війни, що звався в радянській історіографії періодом визвольних походів Червоної Армії, було закладено чи не головні політичні, ідеологічні та військові проблеми, які постали згодом у роки війни Радянського Союзу проти нацистської Німеччини.

Драматичні події початку Другої світової війни завжди привертали увагу істориків. Однак ще й до нині залишаються деякі події, які потребують більш детального вивчення та уточнення. Це, зокрема, проблема про участь Радянського Союзу у збройній боротьбі проти Польщі у вересні 1939 р. Доступні нині історичні джерела дозволяють об’єктивно оцінити події, пов’язані з початком Другої світової війни та участь у ній Радянського Союзу.

Як відомо, уряд СРСР, особисто Й.Сталін намагалися проводити у 1930-і роки минулого століття активну зовнішню політику. Головну ставку робили на зміцнення Робітничо-Селянської Червоної Армії (РСЧА), сподіваючись реалізувати ідею на світову революцію, поширити соціалізм по-сталінськи на європейський континент, а можливо і на увесь світ. Саме з цією метою у Москві 23 серпня 1939 р. було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад та таємний протокол про поділ Європи на сфери впливу. На думку відомого дослідника даного питання В. Коваля “це була суто імперіалістична угода двох тоталітарних хижаків, що менш за все рахувалися з правами та інтересами народів, які були приречені стати жертвами загарбників” [1].

Підписавши пакт про ненапад з Німеччиною, Й.Сталін взяв на себе зобов’язання відмовитись від антинімецьких дій на випадок виникнення німецько-польської війни, розширити економічні контакти з Німеччиною, згорнути антифашистську пропаганду. З іншого боку, підписання пакту створило сприятливу обстановку для німецького керівництва з метою завдання удару по Польщі. А.Гітлер цілком обгрунтовано вважав, що уклавши пакт про ненапад з СРСР, він роз’єднав своїх ворогів. Англія і Франція не втрутяться в німецько-польський конфлікт. Радянський Союз, на його думку, отримавши частину польської території, що увійшла до радянської сфери впливу, пошле свої збройні сили з метою її опанування. Це водночас відповідало і німецьким інтересам, оскільки СРСР поставав перед світом агресором, розв’язавши війну проти Польщі зі Сходу [2].

Внаслідок політичної кризи 1939 р. світ опинився перед загрозою Другої світової війни. 1 вересня 1939 р. об 11 годині в радянський наркомат іноземних справ прибув радник німецького посольства в Москві Г.Хільгер. Він повідомив про наступ німецьких військ проти Польщі, приєднанні Данцига до Німеччини. Він також виклав радянському керівництву прохання німецького командування, щоб радіостанції в Мінську постійно передавали умовні радіомаяки для того, щоб допомогти німецьким бомбардувальникам при завданні бомбових ударів по Польщі. Особливо це було необхідно у нічний час. Радянський уряд дав згоду [3].

Радянська сторона погодилась надати дозвіл на захід німецьких торговельних кораблів у Мурманський порт з метою їх розвантаження і вантаження та подальшого транспортування вантажів до Ленінграда [4].

Німецький уряд сподівався на більш вагому допомогу Радянського Союзу у війні з Польщею. 3 вересня 1939 р. міністр іноземних справ Німеччини Й. Ріббентроп відправив у своє посольство в Москві надзвичайно таємну телеграму. В телеграмі йшлося про те, що німецький уряд пропонував Радянському союзу напасти разом з німцями на Польщу. “Ми вважаємо, що це не тільки полегшить наше становище, але буде також в дусі угоди, підписаної в Москві, і в радянських інтересах” [5].

Нарком іноземних справ СРСР В. Молотов 5 вересня 1939 р. у своїй офіційні письмовій відповіді на німецьку пропозицію напасти на Польщу зі Сходу, повідомив, що це буде зроблено у слушний час. Мовляв, що цей час ще не настав. Він вважав, що зайва поспішність може завдати шкоди престижу Радянського Союзу.

В.Молотов переконливо просив німецьку сторону дотримуватись “демаркаційної лінії”, погоджену і підтверджену в таємних протоколах німецько-радянського пакту [6].

В той час, коли демократичні, ліберальні партії, організації, урядові кола західних держав висловлювали обурення гітлерівською агресією, співчуття польському народу, який мужньо бився з нацистськими військами, радянський уряд, особисто Й. Сталін та його найближче оточення не переймалися трагічною долею сусідньої польської держави. Вони були зайняті вирішенням важливого геополітичного питання – прирощенням території Радянського Союзу та пересуненням кордонів далі на захід. Це було важливим лише при умові, щоб у війну вступили західні держави, в першу чергу Англія і Франція, союзники Польщі. Й.Сталін сподівався, що коли ворогуючі сторони виснажаться у збройному протистоянні, у Радянського Союзу з’явиться, за словами “вождя народів” “широке поле діяльності для розвитку світової революції” [7].

Найбільше, хто був дезорієнтований агресією Німеччини проти Польщі, так це були діячі Комінтерну. Вони за вказівкою з Москви визнали, в основному, правильним радянсько-німецький пакт про ненапад підписаний 23 серпня 1939 р., але не могли вирішити, яка ж має бути позиція Комінтерна у зв’язку німецько-польською війною. Невдовзі, викликавши Генерального секретаря Виконавчого комітету Комінтерна Г.Димитрова, Й.Сталін висловився в тому дусі, що мовляв війна йде між двома угрупованнями капіталістичних країн за переділ світу, за панування над світом. “Ми не проти, – наголошував він, – щоб вони побились добряче і ослабили один одного. Ми можемо маневрувати підштовхувати одну сторону проти іншої, щоб вони добряче побились” [8].

Й.Сталін дотримувався тієї думки, що під час війни поділ країн на фашистські і демократичні втратив колишній зміст. Він не розглядав Польщу як жертву нацистського агресора. Знищення цієї держави в нинішніх умовах, на думку Й.Сталіна, означало б на одну буржуазну фашистську державу менше. Не було б нічого поганого, “якби в результаті розгрому Польщі ми розповсюдили соціалістичну систему на нові території і населення” [9], -наголошував “вождь народів”.

Як відомо, антифашисти багатьох країн виявили бажання встати на захист Польщі, як це було в республіканській Іспанії, але Комінтерн заборонив, згідно своєї директиви міжнародному пролетаріату захищати “фашистську” Польщу.

Внаслідок зрадницьких дій “першої у світі миролюбивої країни соціалізму” Польща без реальної допомоги своїх союзників залишилася одна проти могутнього жорстокого ворога. Але ж згідно цілого ряду двохсторонніх радянсько-польських домовленостей СРСР мав надати допомогу польському народу. Та Й.Сталін цинічно їх порушив. Зокрема було порушено Ризький мирний договір від 18 березня 1921 р., згідно якого обидві сторони заявили про відмову від будь-яких взаємних територіальних претензій. Особливо нахабним було порушення радянсько-польської угоди про ненапад від 25 липня 1932 р., яка 5 травня 1934 р. була продовжена до 31 грудня 1945 р. [10]. Важливо, що в першій статті цього документу зазначалось: обидві сторони вживатимуть необхідних заходів для запобігання будь-яких агресивних дій або вторгнення на територію іншої сторони. Будь-який акт насильства, що буде загрожувати територіальній цілості та політичній незалежності іншої сторони слід розглядати як такий, що суперечить заходам окресленим у даній статті, навіть якщо подібний акт буде вчинено без проголошення війни.

Крім того, Радянський Союз порушив цілий ряд міжнародних домовленостей, в яких засуджувались агресивні дії однієї або групи держав проти іншої держави. Це зокрема Пакт Ліги Націй від 26 червня 1919 р., антивоєнний трактат від 27 серпня 1927 р., Лондонську конвенцію про визначення агресії від 3 липня 1933 р. [11].

Варто зауважити, що ці порушення були заплановані заздалегідь самим фактом підписання пакту Молотова-Ріббентропа. Адже Й.Сталін заздалегідь знав, що Німеччина готує понад на Польщу [12]. Нині завдяки чисельним документальним даним неспростовно доказано, що Й.Сталін отримував достовірні розвідувальні дані про час нападу Німеччини на Польщу. Як з’ясувалось згодом, Й.Ріббентроп, який прибув до Москви з метою підписання пакту про ненапад, поділився зі Й.Сталіним конфіденційною інформацією про те, що війна Німеччини проти Польщі почнеться саме 1 вересня 1939 р. [13].

Й.Сталін знав також і те, що війна СРСР проти Польщі неминуча [14]. Він тільки не знав часу вступу СРСР у війну. Але з підписанням пакту ця дата обчислювалась навіть не місяцями, а тижнями.



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти і науки україни національний педагогічний університет імені

    Закон
    МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙПЕДАГОГІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА Наукова бібліотека УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІЧНА БІБЛІОГРАФІЯ Покажчик літератури ...
  2. Міністерство освіти і науки україни національний педагогічний університет імені

    Закон
    МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙПЕДАГОГІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІЧНА БІБЛІОГРАФІЯ 1997 рік Покажчик лі ...
  3. Міністерство освіти і науки україни національний педагогічний університет імені наукова бібліотека професор василь михайлович

    Документ
    Міністерствоосвіти і наукиУкраїниНаціональнийпедагогічнийуніверситет імені М.П. Драгоманова Наукова бібліотека ... ії Національногопедагогічного університету імені М.П. Драгоманова, академіка Української екологічної академії наук, Заслуженого ...
  4. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ україни Одеський державний економічний університет Ф і л о с о ф і я НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ За редакцією та Автограф Одеса 2008

    Документ
    МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИукраїни Одеський державний економічнийуніверситет Ф і л о с о ф і я ... іншої епохи, країни, національності. Ще і в цьому сенс ... Українського вільного університету, професором філософії і логіки педагогічної академії Укра ...
  5. Міністерство освіти і науки україни національний аерокосмічний університет ім «харківський авіаційний інститут»

    Конспект
    МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИНаціональний аерокосмічнийуніверситет ім. ... - статистик і демограф, В. Науменко педагог. Молоді громадівці разом ... педагогічнийун-т. – Х. : РА, 2001. – 336 с. Кук В. Генерал Роман Шухевич - головний командир Укра ...

Другие похожие документы..