Главная > Документ


Список литературы:

  1. И.И. Гомаль, О.Н. Рябич «Предотвращение изменения климата: глобальные и региональные аспекты», Донецк 2008г.

ВЛИЯНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ШАХТЫ МЕНИ М.И. КАЛИНИНА НА СОСТОЯНИЕ ВОДНОГО БАССЕЙНА

Яковлева Е.Н., Лунева О.В.

Донецкий национальный технический университет

В статье рассмотрено влияние деятельности шахты им. М.И. Калинина на состояние водного бассейна, а также проанализировано качество очистки шахтных вод для возможного повторного использования для нужд угольной промышленности, а также других отраслей и сельского хозяйства, промышленного водоснабжения региона.

Острой проблемой для Донецка является обеспечение водой. Расположение города на водоразделе бассейнов р. Северский Донец и Азовского моря географически предопределяет маловодность этой территории. Добыча угля, которая ведётся в этом регионе почти два столетия, привела к полному его обезвоживанию. Обезвоживание территории является неизбежным следствием масштабного развития горнодобывающей промышленности.

Количество шахтной воды в Донбассе составляет - 777,6 млн. м3/г, если ее очистить, то хватило бы обеспечить водой более чем 7 млн. чел.

Проблема усугубляется тем, что на поверхности земли в этой части Донбасса располагаются около 300 накопителей шахтных вод и 1185 терриконов, в том числе более 300 горящих. Являющихся существенным источником загрязнения подземных вод. За последние 30 лет их средняя минерализация возросла с 0,5-1 до 1,5-3 г/дм3. При этом площадь развития пресных подземных вод (солесодержание до 1 г/дм3) сократилась в 4 раза, а воды с повышенной минерализацией (1,5-3 г/дм3) установлены на 83% территории.

Наибольшие объемы шахтных вод образуются на шахтах: им. Горького ГП «Донецкая угольная энергетическая компания» - 14 млн. м3/год, «Миусская» Торезской ДЛШ - 11 млн. м3/год и «Новодонецкая» ГП «Добропольеуголь» - 8 млн. м3/год.

Из общего объема шахтных вод около 23 млн. м3/год используется в основном на пылеподавление в шахтах, на охлаждение компрессорных установок, для канализации и уборки помещений в АБК, а также частично для банно-прачечных нужд.

На шахтах Донбасса в качестве поверхностных сооружений очистки шахтных вод используют секционные горизонтальные отстойники, один или несколько последовательно расположенных прудов. Широкому распространению прудов-отстойников способствует рельеф местности, присущий Донецкому кряжу. К очистным сооружениям относятся: иловые площадки и шламонакопители, станции физико-химической очистки и обеззараживания воды.

Очищенная и обеззараженная шахтная вода может заменить питьевую воду, используя в шахтах для комплексного обеспыливания, а также для противопожарных и других целей. На шахтах им. Кирова в Кузбассе, «Казахстанская», «Лидиевка» и им. газеты Правда в Донбассе более 50 % очищенных и неочищенных шахтных вод используют на технические нужды, включая пылеподавление. На шахте «Петровская» ПО «Донецкуголь» опресненная на электродиализной установке ЭДУ-50 солоноватая вода полностью использовалась для котельной.

Шахтные воды, загрязненные примесями горной породы, устраивается шахтный или карьерный водоотлив, который действует круглосуточно, откачиваются на поверхность. Шахтные воды аккумулируются в водоемах, специально организованных на многочисленных балках. Здесь происходит их отстой и осветление. Осветленные и разбавленные атмосферными осадками, эти воды становятся со временем пригодными для использования в рекреационных целях, для рыборазведения и ограниченно для целей орошения. Основными загрязняющими веществами в водах, откачиваемых из угольных шахт, являются взвешенные частицы, угольная и породная пыль, частицы глины, хлористые соединения, свободная серная кислота и сопутствующие соли - сульфаты железа, растворенные и взвешенные фенольные соединения, масла. К числу загрязняющих факторов относит также повышенную температуру шахтных вод и канализационные стоки.

В реки сбрасывается большое количество неочищенных и недостаточно очищенных сточных вод, которые могли бы многократно использоваться в системах оборотного водоснабжения. Предприятий Донецка, построенные в довоенный и послевоенный период, работают по устаревшим технологиям, требуют технического переоснащения в направлении экологизации технологических процессов с целью более полной переработки сырья, внедрения оборотных и замкнутых систем водоснабжения.

Шахта им. М. И. Калинина построена по проекту института Донгипрошахт и введена в эксплуатацию в 1961 году с проектной мощностью 1200 тыс. тонн угля в год.

Территория поля шахты им. М.И. Калинина расположена на южном склоне Главного Донецкого водораздела. Рельеф типичный для степной равнины, с относительным развитием овражно-балочной сети. Основной гидрографической единицей площади является река Кальмиус с балками Скомарошиной, Дурной, Игнатьевской и их притоками.

В пределах шахтного поля река Кальмиус представлена каскадами прудов и водохранилищем с большой площадью зеркала воды. Склоны балки Игнатьевская средней крутизны, в ней сооружен пруд-осветитель, куда сбрасывается вода шахтой им. М.И. Калинина. В долине б. Скоморошиной имеется три руда, сообщающихся между собой посредством бетонированных водосливов, из среднего пруда вода переливается по трубам. В систему р. Кальмиус до выхода ее на территорию шахты сбрасываются сточные воды других шахт г. Донецка перечисленные балки и р. Кальмиус в пределах рассматриваемой площади образует ряд местных водоразделов.

Можно выделить следующие основные загрязняющие вещества в водах, откачиваемых из шахты: взвешенные частицы, угольная и породная пыль, частицы глины, хлористые соединения, свободная серная кислота и сопутствующие соли - сульфаты железа, растворенные и взвешенные фенольные соединения, масла. Шахтная вода используется непосредственно в шахте на орошение горных выработок и пылеподавление.

Шахтная вода после предварительного отстаивания в подземных водосборниках, где оседают наиболее крупные частицы углепородной мелочи (20-0,1 мм), откачивается на поверхность и поступает в горизонтальные отстойники. Средняя эффективность очистки-41%. Осадок из отстойника перекачивается в пятую дополнительную секцию отстойника обезвоживания, а затем отгружается потребителю совместно с добытым углем.

После предварительного отстаивания шахтная вода хлорируется и насосной станцией перекачивается в пруд-осветлитель. Средняя эффективность очистки - 80%. После пруда-осветлителя очищенная шахтная вода поступает в балку Игнатьевская и далее самотеком в Кальмиуское водохранилище.

Таким образом, для шахты, не имеющей свободных площадей для устройства прудов-осветлителей и строительства новых комплексов очистных сооружений, для снижения загрязнения природных водоисточников взвешенными веществами может быть решена только за счет интенсификации работы горизонтальных отстойников. Для улучшения работы горизонтальных отстойников рекомендуется устроить в них объемные волокнистые перегородки. А в исходную воду вводить флокулянт. А также внедрить замкнутую водооборотную систему. Так как шахта покупает питьевую воду для технологических нужд, и в тоже время выплачивает большие сборы за сброс сточных вод. Схема системы оборотного водоснабжения должна осуществляется следующим образом: шахтная вода, которая загрязняется в результате производственных процессов, подвергается обработке на очистных сооружениях и возвращается обратно на производство.

Список литературы:

  1. Технологические возможности и перспективы использования водного и теплового потенциалов шахтных вод Украины. Статья из журнала «Уголь Украины» №12, 2006г.

  2. Матлак Е.С., Малеев В.В. Снижение загрязненности шахтных вод в подземных условиях. К.: Техника, 1991.-136с.

ОТВАЛЫ ГОРНЫХ ПОРОД КАК ФАКТОР ПОДТОПЛЕНИЯ И РАЗВИТИЯ ОПАСНЫХ ГЕОЛОГИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ НА ПРИЛЕГАЮЩИХ ТЕРРИТОРИЯХ

Максимова Н.Н., Орлинская О.В.

Днепропетровский государственный аграрный университет

Одной из актуальных экологических проблем в горно-добывающх регионах на сегодняшний день является загрязнение, подтопление земель, деградация грунтов, влекущие за собой значительные социально-экономические утраты. Специфика влияния горно-обогатительных предприятий на водообмен среды “отвал – основание – прилегающие земли”, причины формирования зон подтопления и развития опасных геологических процессов рассмотрены на примере Левобережного отвала Южного ГОКа, г. Кривого Рога.

Левобережный отвал (рис. 1) расположен на юго-западе от карьера на левом берегу реки Ингулец, в непосредственной близости к ней. Отвал протянулся с севера на юг на 4600м, с запада на восток на 2800 м. В Левобережном отвале сосредоточено около 270млн.м3 (900 млн. т) скальных вмещающих пород и окисленных кварцитов на площади 900 га.

Рис. 1. Фрагмент топографической карты Левобережных отвалов ЮГОКа

На территориях, прилегающих к отвалу, развиты процессы подтопления, оползневые явления и т.п. Для выявления причин их возникновения рассмотрим гидрогеологические особенности строения прилегающей к отвалу территории.

В гидрогеологическом разрезе района представлены:

- водоносные горизонты современных аллювиальных, аллювиально-делювиальных и средне-четвертичных эолово-делювиальных, элювиальных отложений, уровни которых колеблются от долей метра до нескольких первых метров, для них характерна минерализация от 2-3 г/л до 5 г/л (в результате смешения с более высокоминерализованными водами четвертичного и неогенового водоносных горизонтов), а для четвертичных отложений (суглинки) – до 15-25 г/л;

- напорный водоносный горизонт неогеновых отложений распространен повсеместно. Верхним водонепроницаемым слоем служат плиоцен-нижнечетвертичные красно-бурые глины, нижним – темно-зеленые глины. По химическому составу воды хлоридно-сульфатные магниево-натриевые, сульфатно-хлоридные магниево-натриевые с минерализацией до 20-25г/л на участках, прилегающих к отвалу и хвостохранилищу.

По данным геолого-гидрогеологической съемки М 1:25000, выполненной в 1949-51 гг., до появления объектов горной промышленности четвертичный водоносный горизонт использовался населением для питьевых целей. На сегодняшний день вода не удовлетворяет ни питьевых, ни технических потребностей местных жителей. В результате интенсивной добычи и переработки железных руд сформировался новый техногенный водоносный горизонт в четвертичных лессовидных отложениях, региональным водонепроницаемым слоем которого являются красно-бурые глины. Причиной появления здесь техногенного водоносного горизонта могло послужить изменение коэффициента фильтрации подотвальных слоев горных пород, что привело к новому перераспределению атмосферных осадков и увеличению прибыльной составляющей грунтовых вод на территориях, прилегающих к отвалу. Для изучения причин этого явления проведены теоретические расчеты и экспериментальное моделирование образцов, отобранных вблизи отвала. Теоретическое моделирование заключалось в определении осадки основания отвала в подстилающие горные породы. Установлено, что под действием нагрузки максимальная просадка составила 2,7 м, что соответствует изменению пористости пород на 8-9 %. Экспериментальное моделирование проводилось на одометре, где различной нагрузке подвергались образцы песка разной зернистости естественной влажности. Результаты экспериментов показали, что под массой породы только одного уступа отвала, коэффициенты пористости уменьшается на 10-12 %. Таким образом можно предположить следующий механизм формирования техногенного водоносного горизонта. Под действием нагрузки происходит уплотнение подотвальных пород, уменьшение коэффициента пористости, а следовательно, и фильтрации, перекрываются прежние пути миграции грунтовых и водонапорных горизонтов на значительной территории в пределах площади, занимаемой отвалом. Воды порового пространства, а также насыщенные водой глинистые породы в пластичном состоянии выжимаются из-под основания отвала. Литостатическое давление на прилегающих к отвалу территориях значительно меньше, а следовательно выше коэффициент и скорость фильтрации, поэтому вода из-под подотвальных водоносных горизонтов выходит на поверхность вблизи отвалов в виде родников и пополняет запасы грунтовых вод, тем самым поднимая их уровень. Новое перераспределение атмосферных осадков приводит с одной стороны к подтоплению прилегающих к отвалу территорий, а с другой – к обводнению первого от поверхности водоупорного слоя красно-бурых глин, что создает предпосылки для развития здесь оползневых явлений.

Таким образом, геолого-экологическое состояние характеризуется негативными факторами, которые обусловлены многолетним техногенным влиянием со стороны промышленных предприятий Криворожского бассейна. Особенно оно заметно на участках пониженных форм рельефа – балках, ложбинах, впадинах, которые являются накопителями поверхностного стока с прилегающей территории. Повышение уровня водоносного горизонта и образование куполов растекания проявляется именно на участках подтопления. Изменение гидрогеологических условий здесь привело к нарушению гидрохимического режима не только грунтовых вод, но и водоносного комплекса кристаллических пород, решение этих проблем приобретает первостепенное значение в условиях Кривбаса.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЛИВНО ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

Топчий Д.С., Луньова О.В.

Донецький національний технічний університет

У статті надана коротка характеристика екологічного стану паливно-енергетичного комплексу найрозвинішого регіону України – Донбасу. Наведені реальні проблеми сучасного стану паливно-енергетичного комплексу та їх можливі засоби вирішення.

Надзвичайно важливим фактором, що істотно впливає на територіальну організацію всієї соціально-економічного життя і ефективність виробництва, є екологічна обстановка. В останні десятиліття в Україні вона суттєво погіршилася. Одним з основних факторів, що вплинули на екологічну обстановку, є розвиток добувної та переробної промисловості. Донбас - це великий промисловий регіон України, в якому налічується кілька тисяч великих промислових підприємств, виробничо-промислових об'єднань і підприємств паливно-енергетичного комплексу, гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, важкого машинобудування, будівельної галузі, а також агропромислового комплексу. Донбас забезпечує більшу частину промислового виробництва України, причому в найбільш екологічно небезпечних галузях. Об'єкти ПЕК, що функціонують в безупинно мінливих умовах природного середовища і багато в чому залежать від їх динаміки, самі теж роблять на неї відповідний вплив з багатьма важко передбачуваними і не завжди оборотними наслідками. З них за впливом на природне середовище та населення країни одним з найбільш масштабних і небезпечних слід вважати забруднення атмосфери газопиловими викидами підприємств ПЕК. За даними 2008-2009 років, газопилові викиди в цілому складають 57,4% від маси викидів усіх галузей, а за твердим, рідким і газоподібним викидів - 62,9 і 56,6% відповідно. При цьому, підприємства ПЕК викидають більше 85% всього діоксиду сірки та летких органічних сполук (ЛОС), близько 80% - вуглеводнів без ЛОС, близько 63% - оксидів азоту, 15,8% - оксидів вуглецю і 53,8% - інших рідких і газоподібних сполук. Крім атмосферного повітря, підприємства ПЕК інтенсивно використовують природні води і забруднюють, головним чином, поверхневі джерела своїми стоками. Велика частина (22 із 27,7%) поверхневих вод споживається ТЕС, а підземних (23,4 із 25,8%) - вугільною промисловістю, що відправляє у поверхневі води більшу частину (16,5 і 19,8%) забруднених стоків або збирає їх у забруднюючих природне середовище накопичувачах (7 із 9,3%).

З усіх енергооб'єктів для навколишнього середовища найбільш небезпечні є потужні вугільні ТЕС, котельні агрегати яких абсолютно не відповідають сучасним екологічним вимогам і вимушено працюють на позапроектній високозольного твердого палива погіршеної якості. При цьому, пилогазоочисного обладнання ТЕС теж працює в позапроектному режимі при середній ефективності золоуловлювання на рівні 95,7% (зарубіжні показники - 99,8%).Установки сіро-і азотоочісткі практично не задіяні. Використанню високозольного вугілля в значній мірі сприяє відсутність в України узаконених нормативів його якості, що дозволяє шахтам безкарно поставляти неякісне вугілля. Крім того, це суттєво підвищує вартість його транспортування і значно прискорює нарощування площ і обсягів шлакозолоотвалов, які, у свою чергу, інтенсивно забруднюють і отруюють довкілля.

Для населення та природного середовища України небезпека об'єктів ПЕК зумовлена розташуванням їх (особливо потужних ТЕС) у великих містах або густонаселених промислових і сільськогосподарських районах, а також наявністю в їх викидах таких хімічно агресивних і отруйних речовин як оксиди сірки, азоту, вуглецю, окремих канцерогенів ( бензопірену, оксиду ванадію, високомолекулярних органічних сполук) і т.д.

Крім атмосфери, викиди підприємств ПЕК негативно впливають на атмосферні опади у результаті розчинення в них оксидів сірки і азоту, а також земну поверхню, грунт і рослинність внаслідок осідання на них пилу і випадання «хімічного» дощу або снігу, поверхневі води (осідання на водні поверхні викинутих в повітря шкідливих речовин і змив їх у річки та водойми дощовими та талими сніговими потоками).Результатами такого забруднення земної поверхні є окислення сніжного покриву і сільськогосподарських угідь, накопичення в грунті важких металів з вугільної золи, що пригнічує лісові біоценози, знижує врожайність агрокультур і насичує харчові продукти шкідливими для здоров'я людини сполуками. До найбільш небезпечним в цьому відношенні відносяться ТЕС, що використовують високозольні і сірчисті вугілля.

Характерні особливості впливу ТЕС та інших великих підприємств ПЕК на природне середовище поряд з постійністю і все зростаючою інтенсивністю полягають у багатоплановості (одночасний вплив на різні компоненти навколишнього середовища) і широкомасштабності (прояв не лише в локальному і регіональному, а й глобальному масштабі - на рівні континентів , земних півкуль і планети в цілому).

Поряд з тепловими електростанціями інтенсивно забруднюють навколишнє середовище і інші підприємства і об'єкти ПЕК, особливо пов'язані з видобутком, транспортуванням, переробкою та підготовкою до використання органічних видів палива - вугілля, нафти і газу. Найбільш небезпечна у цьому відношенні вугільна промисловість, активно руйнує всі життєво важливі сфери природного середовища. Гарячі відвали, терикони, інтенсивна запиленість і загазованість повітря, водойми-освітлювачі і відстійники, хвостосховища, забруднення поверхневих та грунтових вод, викиди в гідрографічну мережу високомінералізованих шахтних вод, небезпечні геотектонічні процеси і вторгнення в підземну гідросферу, що провокують осідання земної поверхні, заболочування районів і регіонів, створення штучно підвищеної сейсмічності тощо - це далеко не повний перелік техногенного пресингу на навколишнє середовище в гірничодобувних регіонах. Навіть із закриттям шахт наслідки їх колишньої діяльності ще десятки років будуть негативно позначатися на стані природного середовища та безпеки життя населення прилеглих до них територій.

Шахтарські регіони - це зони екологічного лиха, а підприємства вугільної промисловості класифікуються як екологічно небезпечні. За даними Держкомстату України, у вуглевидобувних районах Україні діє 258 вугільних шахт, видаючи на-гора на кожні 1000 т вугілля від 150 до 800 т породи. Терикони займають величезні площі, приводячи до інтенсивного газопилового ураження повітря і хімічного отруєння поверхневих і ґрунтових вод, а також істотно змінюючи гідродинамічний режим та рівень підземних вод. Розробка вугільних родовищ негативно впливає і на гідрохімічний режим експлуатації поверхневих і підземних вод, посилює забруднення повітряного простору, погіршує родючість земель.

Загальна площа землі, яка відведена під проммайданчик вугледобувних та вуглепереробних підприємств, становить близько 22,5 тис. га. За даними «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», при проведенні гірничих робіт з вугільних шахт щорічно виділяється від 750 млн. м3 до 2,7 млрд. м3 метану, абсолютна більшість якого поглинає атмосфера.

Серед неорганізованих джерел викидів особливе місце займають також відвали породи, які можуть самозагорятися. Обсяг шахтних і кар'єрних вод, відкачуваних при видобутку вугілля, становлять майже 600 млн. м3 на рік, тоді як на господарсько-виробничі потреби підприємств галузі та для інших споживачів використовується лише 250 млн. м3 (40%). У зв'язку з незадовільним очищенням шахтних вод у річках щорічно розчиняється понад 1 млн. т мінеральних солей.

Підраховано, що для попередження негативних наслідків від діяльності шахт необхідно щороку виконувати природоохоронні роботи на суму 230-240 млн. грн.

Значний внесок у хімічне забруднення навколишнього середовища України вносять також 75 вуглезбагачувальних фабрик. Сьогодні тільки на них вже накопичилося близько 180 млн. т відходів, щорічний вихід яких перевищує 5,0-6,4 млн. т. Ці відходи складовані у відвали і терикони, висота яких досягає 60-100 м, кожен з них вміщає до 2000 тис. м3 породи з щорічним поповненням у 30-50 тис. м3. На кожен мільйон тонн видобутого вугілля відчужується і руйнується 414 га угідь, а за кожен рік експлуатації однієї умовної середньої шахти, за розрахунками АТ «Северантраціт», вилучається 3,3 га землі. Терикони і відвали містять до 2,5% сірки і від 3 до 20% вугілля, внаслідок чого вони самовозгораються і горять по 7-12 років, інтенсивно отруюють приземний шар повітря прилеглих до них територій продуктами згоряння. Всього ж в Донецькому кам'яновугільному басейні налічується 1185 відвалів і териконів, з яких близько 400 горять і щорічно викидають в атмосферу понад 500 тис. т шкідливих газоподібних речовин, а дощові води, потрапляючи на ці відвали, розчиняють значну кількість небезпечних хімічних елементів і насичують ними грунтові води. Щорічно з 1 га середнього за величиною терикону видувається більше 35 т грунту і вимивається велика маса водорозчинних солей. Продукти вітрової ерозії впливають на навколишнє середовище на відстані до 100 км від джерела забруднення. Зона забруднення продуктами водної ерозії менше, але, потрапляючи в грунт, водойма і джерело водопостачання, вони «крадуть» і без того дефіцитні водні ресурси регіону. Таким чином, крім забруднення повітря, терикони і відвали внаслідок дренажу крізь них дощових і талих вод інтенсивно псують поверхневі і підземні води токсичними елементами вугілля і вміщає його породи.

Для запобігання самозаймання вугільних відвалів передбачається побудувати в Донбасі до 200 плоских відвалів, які не горять, сплощені відвали зручно використовувати під різні господарські потреби і рекультивувати їх, для запобігання забруднення навколишнього природного середовища необхідно максимально витягувати з відвальних порід сірку, вугілля і рідкоземельні елементи, використовувати відвальні породи для виготовлення цегли та інших будівельних матеріалів, а також для закладки відпрацьованого простору шахт, особливо в зонах розташування населених пунктів і підприємств.

З усіх шкідливих впливів вугільної промисловості на навколишнє середовище найбільш поширені і небезпечні викиди забруднюючих речовин в атмосферу, обсяг яких перевищує 20% від загального обсягу викидів в Україні. Більше всього забруднена атмосфера в Донецьку, Макіївці, Алчевську, Єнакієве, Лисичанську та Горлівці. Основні джерела забруднення атмосфери вугільною галуззю є викиди метану шахтними вентиляційними установками (5,6 млрд. м3 у рік), а також продукти згоряння внаслідок самозаймання вуглевмісних порід у відвалах і териконах. Площа «відвальних» земель становить понад 7 тис. га, а шламонакопичувачів - 4 тис. га. В даний час саме тут «заархівовано» до 1,3 млрд. т порід, причому, щорічно додається 60 млн. т, раціональне ж використання їх в останні роки становить близько 17% від щорічного обсягу видачі на поверхню, у тому числі для забутовки виробленого простору в шахтах - тільки 9%. Це свідчить про переважання на шахтах методу обвалення гірських порід у виробленому просторі, який обумовлює інтенсивне просідання земної поверхні (щорічно на площі до 1000 км2); перевищення п'ятиметрового рівня супроводжується затопленням, підтопленням, вимокання дерев і появою боліт. Внаслідок такого просідання підтоплення Донецька складає 31% площі, Макіївки - 42%, Стаханова, Первомайська та Брянки - ще більше.

Виходячи зі специфіки впливу вуглевидобутку та вуглепереробки на навколишнє середовище, основними природоохоронні заходи:

- збільшення кількості та потужностей очисних споруд і підвищення їх ефективності як для водного, так і повітряного басейнів у вуглевидобувних регіонах;

- значне розширення обсягів видобутку вугілля з наступною забутовкой порожньою породою виробленого простору;

- інтенсивне використання у вугільній промисловості породних відвалів і шламонакопичувачів для виробництва будівельних матеріалів, вилучення рідкоземельних елементів і т.п.;

- Своєчасна рекультивація земель під сільгоспугіддя і лісонасадження.

Крім прямих методів екологізації, в галузях ПЕК і всіх інших галузях, що використовують його продукцію, необхідно ширше впроваджувати енергозбереження як опосередковану, але економічно найбільш доступне і екологічно ефективний засіб захисту навколишнього середовища від руйнівного антропогенного впливу на неї процесів видобутку і використання енергії та енергоносіїв.

У вугільній промисловості до таких заходів можна віднести: впровадження нових енергозберігаючих технологій видобутку та переробки вугілля, у тому числі за рахунок способів приведення його у рухливе стан енергією вибуху і вібрації; застосування методів газифікації, особливо низькосортного і високозольного вугілля; переробку і вживання відходів вуглезбагачення як палива; вилучення і енергетичне використання шахтного метану та метану вугільних родовищ. Оскільки метан відноситься не тільки до парникових, але ще й до озоноруйнуючих газів, включення у виробництво метану вугільних родовищ буде мати важливе значення, як для поліпшення загальної екологічної обстановки у вуглевидобувних регіонах, так і для налагодження «торгівлі викидами», що відповідно до Кіотського протоколу може стати вагомим джерелом додаткових надходжень валюти та іноземних інвестицій для «екологізації» українського ПЕК.

Проведений аналіз стану та перспектив розвитку вугільної промисловості дав можливість зробити висновки і визначити перспективи цієї важливої складової ПЕК Україні з урахуванням поліпшення її економічності.

Таким чином, проведене дослідження сучасного стану ресурсної бази вугільної промисловості показало, що незважаючи на значні запаси вугілля в Україні стан їх розвіданості і ступінь використання свідчать про неможливість значного збільшення його видобутку в перспективі. Із загального обсягу балансових запасів вугілля тільки 20% належать до перспективних запасам категорії С2. Тому підтримувати видобуток на досягнутому рівні або трохи збільшити її можна за рахунок будівництва нових підприємств та реконструкції діючих з прирізкою резервних частин шахтних полів, запаси яких обліковуються на вільних ділянках і становлять 1,4 млрд. т, або 3,2% від усіх запасів категорії А + В + С.

СТРУКТУРНЫЕ СДВИГИ В ЭКОНОМИКЕ ДОНЕЦКОГО РЕГИОНА КАК ПУТЬ ДОСТИЖЕНИЯ ЭКОЛОГО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАВНОВЕСИЯ

Павловская К.А., Романова В.Ю.

Донецкий национальный технический университет



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Інформація про надання грифів міністерства освіти і науки 2010 рік

    Документ
    ... закладах освіти» (№1/11-7862 від 16.08.10), НаціональнийтехнічнийуніверситетУкраїни «КПІ». - А.В.Жаркіх, Н.В.Гайдай та ... ), Донецькийнаціональнийтехнічнийуніверситет. - Г.Н.Семенцов, М.М.Дранчук, О.В.Гутак та ін. «Основи моніторингу технологічних ...
  2. Інформація про надання грифів міністерства освіти і науки 2010 рік

    Документ
    ... закладах освіти» (№1/11-7862 від 16.08.10), НаціональнийтехнічнийуніверситетУкраїни «КПІ». - А.В.Жаркіх, Н.В.Гайдай та ... ), Донецькийнаціональнийтехнічнийуніверситет. - Г.Н.Семенцов, М.М.Дранчук, О.В.Гутак та ін. «Основи моніторингу технологічних ...
  3. Міністерство освіти і науки україни національний педагогічний університет імені

    Закон
    МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П.ДРАГОМАНОВА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІЧНА БІБЛІОГРАФІЯ ... сучасних методичних концепцій татехнології навчання хімії у вищих технічних закладах освіти: Повідомл. 1. ...
  4. Перелік пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і розробок вищих навчальних закладів ііі-і v рівнів акредитації та наукових установ міністерства освіти і науки молоді та спорту на 2012-2015 роки

    Документ
    ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерстваосвіти і науки, молоді таспортуУкраїни від 07.06. ... освіти і культури. Андрущенко В.П., д. філос. н., проф., академік Національної академії педагогічних наукУкраїни Кіровоградський національнийтехнічнийуніверситет ...
  5. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ (4)

    Документ
    ... СТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТАСПОРТУУКРАЇНИ ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Затверджено Голова приймальної комісії Волинського національногоуніверситету ... іонів та населених місць України // Український географічний журнал ...

Другие похожие документы..