textarchive.ru

Главная > Закон


ТЕМА 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗАГАЛЬНЕ ТА ОСОБЛИВЕ

 

1.1. Предмет та задачи курсу

Як наукова дисципліна національна економіка становить собою  систематизоване вчення про закономірності становлення та функціонування господарської системи суспільства, а також теоретичні та методологічні підходи щодо розробки державної політики  розвитку національної господарської системи.

Предметом вивчення дисципліни „національна економіка" є вся сукупність продуктивних сил, економічних відносин, соціокультурних, політичних, морально-етичних традицій і цінностей ведення господарської діяльності, що встановились у певній державі і впливають на особливості її економічного розвитку.

Як явище соціально-економічної реальності національна економіка - це єдина економічна система суспільства, в якій стабільними, динамічними, повторюваними та стійкими взаємозв'язками поєднані умови та фактори виробництва, його результати, сукупність економічних агентів і економічних відносин, інститути, традиції, принципи та механізми господарювання, що у своїй взаємодії формують єдиний господарський механізм нації.

Національна економіка — конституційне, економічно та організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, що характеризується відповідною пропорційністю, взаємозумовленим розміщенням на обмеженій державними кордонами території.

Національна економіка представляє собою економіку певної країни, що має ознаки економічної системи (загальне) та власні особливості і принципи розвитку (особливе), що проявляються в таких формах: економічний потенціал, структура господарського комплексу та галузей господарства, внутрішні чинники соціально-економічного розвитку, господарський механізм регулювання та координації, особливості програмування та прогнозування соціально-економічних процесів, а також особливості забезпечення економічної безпеки держави в умовах поглиблення тенденцій до інтеграції і глобалізації світогосподарських зв'язків.

З точки зору поєднання в національній економіці загальних та особливих закономірностей розвитку вона може розглядатись як соціально-економічна модель суспільства, що структурно і функціонально відображає особливості прояву форм власності та відносин, які формуються на їх основі, типи господарювання, економічну політику та культуру, засади державного устрою, менталітет та характер, особливості реалізації засад демократичного розвитку, взаємовідносин між традиціями та інноваціями у структурі соціально-економічних відносин суспільства.

Оскільки національна економіка є складною системою, єдиним складним господарським організмом, то її основними ознаками є:

Єдина мета - усі елементи національної економіки мають свою кінцеву та проміжні цілі функціонування, проте вони  підпорядковані єдиній меті - забезпечити стале економічне зростання суспільства.

Структура національної економіки - 1) якісний розподіл та кількісна пропорційність процесів виробництва, що визначають внутрішньовиробничі зв'язки та залежності, які виникають під впливом суспільного поділу праці, рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин; 2) співвідношення між галузями та господарськими комплексами, які виражають господарські пропорції і стан суспільного поділу праці.

Ієрархічність структури національної економіки. До її характерних рівнів можна віднести: мікроекономіку (економіка домогосподарств, фірм та підприємств), мезоекономіку або галузеву економіку (первинна економіка, економіка переробки продукції галузей, економіка обслуговування), макроекономіку (господарський комплекс країни в цілому, тобто загальні економічні процеси на рівні всього суспільства).

Організаційно-функціональна взаємозалежність між елементами системи - усі елементи та рівні національної економіки пов'язані тісними економічними взаємозв'язками у процесі суспільного виробництва на рівні галузей та міжгосподарських комплексів.

Наявність механізмів самозбереження та саморозвитку. Економічна наука виділяє наступні механізми саморозвитку і самозбереження: ринкове саморегулювання, державне, корпоративне регулювання економіки.

Керованість - дана характеристика забезпечується за рахунок добровільного підпорядкування об'єктивним закономірностям розвитку економічних відносин (ринок) та через опосередковане втручання в економіку єдиного координаційного центру в особі державних органів влади.

Зворотні зв'язки між елементами системи забезпечуються за рахунок наявності у суспільстві каналів обігу економічних ресурсів (трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні та ін.).

Динамічність - національна економіка перебуває у постійному саморусі та саморозвиткові

Відкритість - господарський комплекс суспільства має відкритий характер, що забезпечується законодавством держави і закономірностями прояву ринкового механізму.

Цілісність - забезпечується наявністю стійких  економічних відносин між галузями, сферами національної економіки.

Враховуючи вказані характеристики національної економіки як системи, курс розвитку національної економіки відображає усю сукупність взаємовідносин між елементами національного господарського комплексу у динаміці їх розвитку та на всіх рівнях їх протікання: макро-, мікро- та мезорівні.

Як науковий напрям національна економіка активно використовує у своєму арсеналі методи математичного моделювання, соціально-економічного прогнозування, комп'ютерної обробки даних та побудови складних імітаційних моделей, статистичні і аналітичні методи та моделі.

Проте найбільш тісні зв'язки національна економіка зберігає з цілим комплексом економічних наук (рис. 1.1).

Економічна теорія (політекономія) представляє собою загальну методологічну базу для комплексу прикладних економічних наук і має на меті виявлення загальних закономірностей протікання економічних процесів і явищ у найбільш універсальному вигляді. А національна економіка є частиною предмета економічної теорії.

Рис 1.1. Взаємозв'язок національної економіки з іншими економічними науками

 

Економіка особливих форм економічних відносин та організацій розглядає певні аспекти протікання економічних явищ і процесів на мікро-, макро-, мезо- та супермакроекономічному рівнях: рух, акумуляція та розподіл фінансових ресурсів, етапи життєвого циклу суб'єктів господарювання, вироблених благ, управлінські аспекти економічної діяльності, екологічні проблеми  та шляхи їх подолання тощо.

Блок інформаційно-аналітичних економічних наук досліджує загальні принципи управління економікою шляхом вироблення кількісних характеристик та співвідношень між економічними явищами та процесами, взаємозв'язки між економічними величинами на основі застосування математичних моделей, статистичних методів обробки  інформації.

Історико-економічні науки досліджують проблеми розвитку самої економічної науки у ретроспективі, накопичують знання про основні етапи її розвитку, а також аналізують перспективи та подальші шляхи їх еволюції.

Конкретно-економічні науки займаються дослідженням питань перебігу економічних процесів і явищ на мікро-, мезо- та макрорівнях національної економіки, а також розробляють теоретико-методологічні та практичні рекомендації щодо шляхів раціоналізації та оптимізації їх розвитку. Національна економіка входить до блоку конкретно-економічних наук. Вона розглядає ті ж проблеми, враховуючи специфіку господарського життя окремо взятої країни у динаміці.

Національна економіка також тісно пов'язана з економічною політикою та стратегією держави.

Курс національної економіки, враховуючи специфіку для даної галузі  задач, виробляє власні методологічні принципи та засоби їх дослідження. До таких принципів відносяться:

1.Принцип системності - дослідження національної економіки як цілісного господарського комплексу.

2.Принцип науковості - намагання відійти від суб'єктивізму в дослідженні свого предмету,  вирішення задач дисципліни об'єктивно, у тому вигляді, в якому вони представляються в об'єктивній реальності.

3.Принцип діалектичної єдності - врахування при дослідженні господарського комплексу держави загальних, специфічних і одиничних особливостей та тенденцій її розвитку.

4.Принцип історичності - господарський комплекс суспільства повинен розглядатись через призму його історико-економічного розвитку: у ретроспективі та перспективі.

5.Принцип динамізму і безперервності- національна економіка як явище соціально-економічної реальності є динамічним, рухливим, тобто перебуває у постійному розвитку.

6.Принцип цілепокладання - будь-яке знання повинно отримуватись та використовуватись для досягнення певних цілей.

7.Принцип збалансованості - тобто необхідної і достатньої кількісної відповідності та оптимального поєднання наукового знання та його практичного застосування.

Національна економіка використовує для дослідження свого предмету загальнонаукові (системний метод, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, наукової абстракції, поєднання логічного та історичного) та спеціальні методи (економіко-математичне моделювання, соціально-економічний експеримент, анкетування, позитивний і нормативний економічний аналіз).

 

1.2. Особливості формування та розвитку національної економіки України

Національна господарська система України пройшла у своєму розвитку ті ж стадії, що й інші економічні системи: виникнення, формоутворення (формування власних засад відтворення) та розвитку.

Стадія виникнення національної економіки України бере свій початок з часів Київської Русі (феодальний лад). Саме в цей період йде активне формування української нації з її характерними ознаками та способами економічного буття.

За часів князя Святослава Київська Русь прославилась на всю Європу як могутня військова та економічна держава. У цей період іде активний розподіл і територіальне визначення кордонів держави, розширюються масштаби зовнішньої торгівлі, визначаються пріоритетні напрямки геополітичної стратегії тощо.

До князювання Володимира Великого Русь не мала власної монети, використовувались візантійські, німецькі, польські гроші. Однак з князюванням Володимира Київська держава починає чеканити власну монету - гривню, що визначає появу власної грошової системи.

За правління Ярослава Мудрого активізувались зовнішні зв'язки з наймогутнішими країнами Європи, що було викликано політичними та  економічними вигодами для Русі. Князь велику увагу приділяє освіті, використанні знань для розбудови держави. Після смерті Ярослава Мудрого розпочинається період занепаду національної господарської системи Русі, що було викликано міжусобними війнами його нащадків за політичну та економічну владу в державі.

Перебуваючи територіально, політично та соціально-економічно залежною від Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Московщини Україна мала незначні права у формуванні власної стратегії соціально-економічного розвитку.

На досить короткий період частина українських земель виборола право на політичну та економічну самостійність - період Запорізької Січі та гетьманства. Проте влада гетьманів за привілеї та політичну і економічну владу звела нанівець усі спроби вибороти незалежність.

Зруйнуванням Січі, скасуванням гетьманства, запровадженням губернського устрою було обмежено національну та культурну самостійність України, розпочався процес приєднання українських земель до складу Російської імперії та Польської держави, що призвело до національної, релігійної, економічної та соціальної залежності України від інших держав.

Повна втрата економічної та політичної незалежності України розпочалась у 1918 році. У цей період у Радянській Росії відбувається перехід до формування соціалізму швидкими темпами - політика воєнного комунізму. Проте вже на початку 20-х рр. XX ст. стало зрозумілим, що політика воєнного комунізму ще більше прискорює назрівання економічної кризи та веде до активізації процесів соціальної напруженості у суспільстві.

Альтернативою воєнному комунізму стала нова економічна політика (НЕП). Період НЕПу - це спроба переходу до формування відкритої економічної системи Радянської Росії та демократизації економічних відносин (спроба повернутись до зачатків ринкової економіки). Політика НЕПу у своєму первісному вигляді проіснувала приблизно шість років і спромоглась вивести країну на довоєнний рівень розвитку національної економіки.

Подальший розвиток господарської системи СРСР відбувався під впливом політичних подій та ідеології, що була започаткована політикою воєнного комунізму. Проте протікали дані процеси у більш завуальованій та згладженій формі.

За часів СРСР Україна мала де-юре досить значну економічну самостійність, що визначалась законодавчо конституцією СРСР. Проте де-факто, її економічні права і можливості були вплетеними у загальносоюзну стратегію економічного розвитку.

Реальні підвалини для формування національної економіки України були закладені в середині 80-их рр. XX ст. цей період прийнято називати „горбачовською перебудовою". За управління команди М.Горбачова було проведено ряд економічних заходів, що не дали змоги довести розпочаті реформи до логічного завершення.

Після здобуття незалежності перед Україною постала проблема формування та розвитку власної господарської системи. Розглянемо деякі аспекти економічних реформ в Україні.

1. Реформування відносин власності та формування умов для підприємницької діяльності. Починаючи з 1991 року Верховною Радою України було прийнято серію законів, що визначили основні умови та форми відносин власності і підприємництва в Україні: Закон України „Про власність" (1991 р.), Закон України „Про підприємництво" (1991 р.), Закони України „Про приватизацію майна державних підприємств" (велику приватизацію) (1992 р.), Закони України „Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію) (1992 р.), Закони України „Про приватизаційні папери" (1992 р.), Указ Президента України „Про корпоратизацію підприємств" (1993 р.), та ряд інших нормативно-правових актів, що визначали плюралізм форм власності та основні засади підприємницької діяльності в Україні.

2. Грошово-кредитна та фінансова політика в перехідний період в економіці України. Формування грошово-кредитної та фінансової систем України відбувалось протягом 1991-1994 рр. Метою даної реформи було здійснення ринкової трансформації національної економіки, а також боротьба з інфляційними процесами.

З 1995 року розпочинається новий етап грошово-кредитної та фінансової реформ. У даний період уряд переходить до більш жорстких методів монетарної та м'яких методів фіскальної політики, активно перерозподіляються кредитні ресурси у бік реальної економіки, формуються засади безготівкових розрахунків, припиняється надмірна емісія паперових грошей,  відбувається грошова реформа, стабілізується валютний курс, впроваджується система валютних коридорів.

3. Становлення ринку капіталів в Україні. Поряд з процесами приватизації для забезпечення функціонування приватизованих та корпоратизованих підприємств відбувалось формування фондового ринку та удосконалення кредитно-фінансової підсистем національної економіки.

4. Зміна ролі держави в господарській системі України. Невідворотні та об'єктивно викликані процесами швидких реформ диспропорції в економіці, значні темпи інфляції, перехід суб'єктів господарювання в тіньовий сектор, зубожіння більшої частини населення держави визначили необхідність державного втручання в „новоутворену" економічну систему.

5. Боротьба з тіньовою економікою та корупцією Згідно соціологічного дослідження, проведеного у квітні 2006 року Інститутом соціології НАН України, рівень довіри громадян до бізнесу і до найважливіших інститутів держави залишається фактично незмінним. Відповідно, рівень довіри до бізнесу коливається між показниками 2,2 - 2,6 балів, а до державних інститутів - між 2,4 та 2,6 балів.

6. Міжнародна економічна парадигма розвитку України. З 90-их років Україна чітко визначилась з пріоритетами соціально-економічного міжнародного співробітництва - підвищити рівень розвитку економічної системи до міжнародних вимог та активізація відносин з ЄС. Для досягнення поставленої мети Україна уклала ряд міжнародних та державних договорів, за якими вона бере участь в Угоді про розвиток вільної торгівлі в Центральній Європі (ЦЕФТА), Угоді про чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС), у роботі НАТО, ТАСІС тощо.

 

1.3. Типи національних економік: їх сутність та характеристики

У своєму розвитку суспільні економічні системи пройшли два якісно різні рівні щодо структури і форм організації національних економік:

- рівень натурального виробництва;

- рівень товарного виробництва.

Натуральне виробництво — тип господарства, в якому процес створення матеріальних благ спрямований на задоволення лише власних потреб виробника.

Товарне виробництво — форма організації суспільного виробництва, що характеризується глибоким суспільним поділом праці, виготовленням продуктів не лише для задоволення потреб виробників, а й для товарно-грошового обміну, отримання доходів, більших від витрат виробництва (прибутків), і задоволення потреб суспільних інститутів і людей, які не працюють.

Виділяють такі рівні суспільного поділу праці:

- загальний (поділ суспільно-товарного виробництва на найбільші його галузі: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт та ін.);

- частковий (поділ найбільших галузей людської діяльності на їх складові: у промисловості — машинобудування, приладобудування; у сільському господарстві — рослинництво, тваринництво та ін.);

- одиничний, або індивідуальний (поділ усередині підприємства на основі професійної спеціалізації виробників —- токар/ слюсар, водій та ін.).

Національна економіка виникає і розвивається на основі:

- поглиблення суспільного, зокрема територіального, поділу праці, що зумовлює виникнення різноманітних видів діяльності, спеціалізацію територій;

- формування міцних централізованих держав.

За таких умов народне господарство з часом перетворюється на національний комплекс— територіальне утворення, в якому всі компоненти економічного життя (підприємства, галузі, окремі регіони) функціонують як єдиний організм, що забезпечує матеріальні й духовні потреби суспільства.

Сучасну національну економіку характеризують такі групи ознак:

=> ознаки національного суверенітету;

=> ресурсо-виробничі;

=> господарсько-організуючі;

 => товарообмінні.

Ознаки національного суверенітету визначають здатність суспільно-господарської системи до самоорганізації, до реалізації себе як суб'єкта міжнародних рівноправних партнерських господарських та інших зв'язків. До них належать: суверенітет і недоторканність території, державного утворення;  суверенітет законотворчості і чинності правових актів на державній території; суверенітет національної внутрішньої і зовнішньої політики;   суверенітет господарської діяльності.

Ресурсо-виробничі ознаки відображають передусім потенційні можливості виробничої діяльності, структури виробництва, його спеціалізації і охоплюють: людський потенціал; науковий і техніко-технологічний потенціал; природно-ресурсний потенціал.

Господарсько-організуючі ознаки  виявляються у наявності економічного механізму, що визначає рівень поєднання людського потенціалу з природно-ресурсним і техніко-технологічним потенціалами, який залежить від узгодження приватних і суспільних інтересів, системи стимулів виробництва і праці тощо.

Інфраструктура економічного механізму складається з наступних систем: правової, стимулювання виробництва і праці, фінансово-кредитної, банківської, податкової, митної, управління і регулювання (макроекономічна, регіональна, мікроекономічна).

Товарообмінні ознаки  виявляються через розвинуту систему внутрішніх ринків і спроможність товарів і послуг завойовувати світові ринки.

Базою становлення і розвитку національної економічної системи є відношення людини до власності на засоби виробництва і результати праці. З урахуванням цих відмінностей виділяють два типи національних економік.

1.Економіка, в якій домінує приватна власність (пряме невід 'ємне право конкретної особи на засоби виробництва, землю, створений продукт).

2.Економіка, сформована на неприватній (суспільній) власності (опосередкованому праві конкретної особи на засоби виробництва, землю, створений продукт).

Економічні системи різняться видом власності і суб'єктом власності. Суб'єктом приватної власності є конкретна особа, неприватної — суспільство. Вид власності визначає систему управління нею: приватна власність передбачає, що капіталом управляє його власник, неприватна власність потребує централізованого управління суспільним капіталом і створеним продуктом.

Отже, перший тип — економіка ліберально-ринкова, другий — економіка регламентовано-планова.

В основі регламентовано-планової національної економіки — неприватна (суспільна) власність на засоби виробництва (капітал) і на створений продукт. За своєю організаційною суттю ця система є централізована, вертикальна і, як звичайно, однотипна для усіх сфер діяльності.

Регламентовано-планова економіка передбачає існування сильного центру, роль якого бере на себе держава або інша влада, спроможна нав'язати суспільству свою волю. Класична централізована регламентовано-планова економічна система існувала в колишньому СРСР.

Ліберально-ринкова економіка ґрунтується на приватній власності на капітал і створений продукт, лібералізації виробничої діяльності, пошуку партнерів, реалізації створеного продукту тощо. Засобом координації праці в цій системі є товарно-грошові відносини і конкуренція, що диктують товаровиробникам певний спосіб дії, тобто ринок.

Економічна система будь-якого типу охоплює декілька підсистем, зокрема:

 => систему виробництва;

=> систему розподілу;

=> систему обігу;

 => систему споживання;

=>систему державного і соціального розвитку.

У системі виробництва створюється національний продукт, його вартість. У системі обігу відбувається реалізація національного продукту, яка забезпечує відшкодування витрат виробництва й отримання прибутку в системі виробництва та системі обігу. Система державного і соціального розвитку функціонує на основі перерозподілу прибутків і доходів через Державний бюджет, отриманих у перших двох системах.

Для кожного типу економічної системи характерні свої організаційні форми власності, управління, розподілу, обміну і відповідні ознаки їх вияву через процеси виробництва, якість продукції, структури національних економік тощо (рис. 1.2).

 



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Міністерство освіти і науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича european credit transfer system (2)

    Документ
    ... дмінком (повторення). Л. Розмовна тема „Німеччина”. Територія. Населення. ... Економічний прибуток. ЗМ 2. Макроекономіка і мегаекономіка. НЕ 2. 1 Національнаекономіка: структура та ... . Загальна модель макроекономічної рівноваги (АD-АS) таособливості ...
  2. Міністерство освіти і науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича іноземних мов european credit transfer system

    Документ
    ... лексичної теми. Слова. Діалоги по темі. Повторення Твір на тему „Моя ... Економічний прибуток. ЗМ 2. Макроекономіка і мегаекономіка. НЕ 2. 1 Національнаекономіка: структура та ... . Загальна модель макроекономічної рівноваги (АD-АS) таособливості класичного ...
  3. Національна служба охорони здоров’я великобританії (nhs) національний інститут здоров’я та клінічної досконалості ( nice )

    Документ
    ... в національномута місцевому масштабі й у забезпеченні широкої доступності цієї інформації та матеріалів». Інформація про Національну ... . Від доказів до рекомендацій – економіка медичної допомоги (контакти) Медично-економічний аналіз щодо ...
  4. Національна служба охорони здоров’я великобританії (nhs) національний інститут здоров’я та клінічної досконалості ( nice )

    Документ
    ... в національномута місцевому масштабі й у забезпеченні широкої доступності цієї інформації та матеріалів». Інформація про Національну ... . Від доказів до рекомендацій – економіка медичної допомоги (контакти) Медично-економічний аналіз щодо ...
  5. Розділ 1 Теоретичні основи формування конкурентоспроможності національної економіки в умовах інноваційної конкуренції

    Документ
    ... національної економіки: визначення, еволюція економічних шкіл, теорій та концепцій ......…………….. 11 1.2. Особливості формування та розвитку національних ...

Другие похожие документы..