textarchive.ru

Главная > Документ

Сохрани ссылку в одной из соц.сетей:
5
Страницы: следующая →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 20 Смотреть полностью

КРИТЕРІЇ

оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти

(Затверджено наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 №329)

1. Ці Критерії визначають загальні підходи до визначення рівня навчальних досягнень учнів (вихованців) (далі - учні) у системі загальної середньої освіти та встановлюють відповідність між вимогами до знань, умінь і навичок учнів та показником оцінки в балах відповідно до рівнів навчальних досягнень.

2. Ці Критерії реалізуються в нормах чотирьох рівнів досягнень: початковий, середній, достатній, високий (додатки 1 та 2).

Перший рівень - початковий. Відповідь учня (учениці) фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Другий рівень - середній. Учень (учениця) відтворює основний навчальний матеріал, виконує завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Третій рівень - достатній. Учень (учениця) знає істотні ознаки понять, явищ, зв'язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня (учениці) правильна, логічна, обґрунтована, хоча у ній бракує власних суджень.

Четвертий рівень - високий. Знання учня (учениці) є глибокими, міцними, системними; учень (учениця) вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, його (її) навчальна діяльність позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

Кожний наступний рівень вимог вбирає в себе вимоги до попереднього, а також додає нові.

3. За цими Критеріями оцінювання здійснюється у процесі повсякденного вивчення результатів навчальної роботи учнів на уроках і вдома, а також за результатами перевірки навчальних досягнень учнів: усної, зокрема індивідуальне, групове та фронтальне опитування; письмової, зокрема самостійні та контрольні роботи, тестування; графічної, зокрема робота з діаграмами, графіками, схемами, контурними картами; практичної, зокрема виконання різних видів експериментальних досліджень та навчальних проектів, робота з біологічними об'єктами, виготовлення виробів.

При визначенні рівня навчальних досягнень учнів враховуються:

характеристики відповіді: правильність, логічність, обґрунтованість, цілісність;

якість знань;

сформованість загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

рівень володіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

вміння виявляти проблеми та розв'язувати їх, формулювати гіпотези;

самостійність оцінних суджень.

4. Обов'язковому оцінюванню підлягають навчальні досягнення учнів з предметів інваріантної складової навчального плану закладу.

У першому класі дається словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів. У наступних класах оцінювання здійснюється за 12-бальною системою (шкалою) і його результати позначаються цифрами від 1 до 12. За рішенням педагогічної ради навчального закладу може надаватися словесна характеристика знань, умінь і навичок учнів другого класу.

У випадку невідповідності рівня навчальних досягнень учня (учениці) цим Критеріям позначається "не атестований".

Особливості оцінювання навчальних досягнень дітей з особливими освітніми потребами здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

5. Заклад може використовувати інші системи оцінювання навчальних досягнень учнів за погодженням з місцевими органами управління освітою. При цьому оцінки з навчальних предметів за семестри, рік, результати державної підсумкової атестації переводяться у бали відповідно до цих Критеріїв.

До інших систем оцінювання може відноситися рейтингова система, яка сприяє формуванню ключових компетентностей і створює можливості для:

підвищення мотивації учнів до самонавчання та самооцінювання;

розширення можливості в індивідуальній підготовленості учнів на кожному етапі навчального процесу;

підвищення об'єктивності оцінювання не лише протягом навчального року, а й за весь період навчання;

градації значущості балів, які отримують учні за виконання різних видів робіт (самостійна робота, підсумкова робота, творча робота, олімпіади, виставки, конкурси творчих робіт, науково-дослідні й художні проекти, діяльність в органах учнівського самоврядування, у соціально-корисних проектах тощо).

З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів може бути використаний метод оцінювання портфоліо.

Портфоліо - це накопичувальна система оцінювання, що передбачає формування уміння учнів ставити цілі, планувати і організовувати власну навчальну діяльність; накопичення різних видів робіт, які засвідчують рух в індивідуальному розвитку; активну участь в інтеграції кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки.

Таке оцінювання передбачає визначення критеріїв для включення учнівських напрацювань до портфоліо; форми подання матеріалу; спланованість оцінного процесу; елементи самооцінки з боку учня тощо.

Впровадження рейтингової системи оцінювання та методу оцінювання - портфоліо здійснюється з урахуванням рекомендацій МОНмолодьспорту.

Додаток 1

до Критеріїв оцінювання

навчальних досягнень учнів

(вихованців) у системі

загальної середньої освіти

КРИТЕРІЇ
оцінювання навчальних досягнень
учнів початкової школи

Рівні досягнень

Бали

Загальні вимоги до знань, умінь і навичок учнів

І. Початковий

1

Учні засвоїли знання у формі окремих фактів, елементарних уявлень

2

Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу, володіють окремими видами умінь на рівні копіювання зразка виконання певної навчальної дії

3

Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу; з допомогою вчител виконують елементарні завдання, потребую детального кількаразового їх пояснення

ІІ.

Середній

4

Учні відтворюють частину навчального матеріалу у формі понять з допомогою вчителя, можуть повторити за зразком певну операцію, дію

5

Учні відтворюють основний навчальний матеріал з допомогою вчителя, здатні з помилками й неточностями дати визначення понять

6

Учні будують відповідь у засвоєній послідовності; виконують дії за зразком у подібній ситуації; самостійно працюють зі значною допомогою вчителя

ІІІ. Достатній

7

Учні володіють поняттями, відтворюють їх зміст, уміють наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролюють власні навчальні дії

8

Учні вміють розпізнавати об'єкти, які визначаються засвоєними поняттями; під час відповіді можуть відтворити засвоєний зміст в іншій послідовності, не змінюючи логічних зв'язків; володіють вміннями на рівні застосування способу діяльності за аналогією; самостійні роботи виконують з незначною допомогою вчителя; відповідають логічно з окремими неточностями

9

Учні добре володіють вивченим матеріалом, застосовують знання в стандартних ситуаціях, володіють вміннями виконува окремі етапи розв'язання проблеми і застосовують їх у співробітництві учителем (частково-пошукова діяльність

ІУ. Високий

10

Учні володіють системою понять у межах, визначених навчальними програмами, встановлюють як внутрішньопонятійні, так і міжпонятійні зв'язки; вміють розпізнавати об'єкти, які охоплюються засвоєними поняттями різного рівня узагальнення; відповідь аргументують новими прикладами

11

Учні мають гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, вміють застосовувати способи діяльності за аналогією і в нових ситуаціях

12

Учні мають системні, міцні знання в обсязі|та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовують їх у стандартних та нестандартних ситуаціях; самостійні роботи виконують під опосередкованим керівництвом; виконують творчі завдання

Додаток 2

до Критеріїв оцінювання

навчальних досягнень учнів

(вихованців) у системі

загальної середньої освіти

КРИТЕРІЇ
оцінювання навчальних досягнень учнів
основної й старшої школи

Рівні досягнень

Бали

Загальні вимоги до знань, умінь і навичок учнів

І. Початковий

1

Учні розрізняють об'єкти вивчення

2

Учні відтворюють незначну частину навчального матеріалу, мають нечіткі уявлення про об'єкт вивчення

3

Учні відтворюють частину навчального матеріалу; з допомогою вчителя виконують елементарні завдання

ІІ.

Середній

4

Учні з допомогою вчителя відтворюють основний навчальний матеріал, можуть повторити за зразком певну операцію, дію

5

Учні відтворюють основний навчальний матеріал, здатні з помилками й неточностями дати визначення понять сформулювати правило

6

Учні виявляють знання й розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповіді їх правильні, але недостатньо осмислені. Вміють застосовувати знання при виконанні завдань за зразком

ІІІ. Достатній

7

Учні правильно відтворюють навчальний матеріал, знають основоположні теорії і факти, вміють наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролюють власні навчальні дії

8

Знання учнів є достатніми. Учні застосовують вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, намагаються аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами,

робити висновки,загалом контролюють власну діяльність. Відповіді їх логічні, хоч і мають неточності

9

Учні добре володіють вивченим матеріалом, застосовують знання в стандартних ситуаціях, уміють аналізувати й систематизувати інформацію, використовують загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією

ІУ. Високий

10

Учні мають повні, глибокі знання, здатні використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки, узагальнення

11

Учні мають гнучкі знання в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовують їх у різних ситуаціях, уміють знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми

12

Учні мають системні, міцні знання в обся та в межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовують їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміють самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення

Про роботу дошкільних навчальних закладів

у 2011/ 2012 навчальному році

Функціонування сучасної системи дошкільної освіти ґрунтується на основних положеннях Міжнародної конвенції ООН про права дитини, Законах України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти”, „Про охорону дитинства”, інших чинних нормативно-правових актів.

Проблеми дошкільної освіти ще не мали такого визнання як сьогодні, до неї прикута увага вищого керівництва держави, науковців, практиків - усіх освітян і громадян України. Свідченням цього є проведення І Всеукраїнського з’їзду педагогічних працівників дошкільної освіти (05.11.2010 року, м. Київ). Форум такого рівня засвідчив підвищення авторитету дошкільної освіти як першої ланки загальної системи освіти, що задає старт подальшому успішному становленню особистості. Ухвалена ним резолюція підтвердила готовність освітян розв’язати нагальні проблеми кадрового, наукового, програмно-методичного забезпечення дошкільної освіти.

Поряд з цим, на з’їзді обговорено та схвалено проект Державної цільової соціальної програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року. Програму затверджено постановою Кабінету Міністрів № 629 від 13 квітня 2011 року. Її мета полягає у створенні механізму розвитку дошкільної освіти для забезпечення конституційних прав, державних гарантій дітям дошкільного віку на доступність та безоплатність здобуття якісної освіти, в першу чергу дітям 5-річного віку. Це вимагає створення належних умов для функціонування, збереження та розширення мережі дошкільних навчальних закладів, оновлення змісту дошкільної освіти відповідно до суспільних запитів, потреб інноваційного розвитку науки; запровадження сучасних засобів розвитку, навчання та виховання; підготовки і видання навчально-методичної літератури; удосконалення механізмів моніторингу якості дошкільної освіти; підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів.

Першим кроком у 2011/2012 навчальному році для досягнення поставлених завдань для кожного дошкільного навчального закладу є складання перспективного плану розвитку закладу. На основі цих планів відповідні органи управління освітою мають скласти плани розвитку району (міста, області).

Пріоритетні напрями діяльності дошкільних навчальних закладів у 2011/2012 навчальному році — переосмислення розвивальних, виховних і навчальних завдань, використання особистісно-орієнтованого підходу до розвитку кожної дитини, впровадження в освітній процес найкращого педагогічного досвіду роботи, новітніх технологій виховання та навчання тощо.

Зміст освітньої роботи з дітьми дошкільного віку має відповідати основним вимогам та концептуальним засадам Базового компонента дошкільної освіти України — оволодіння змістом дошкільної освіти впродовж всього періоду дошкільного дитинства, визнання цінності кожної вікової сходинки в особистісному розвитку при повній реалізації дитиною своїх потенційних можливостей.

Зміст дошкільної освіти в межах Базового компонента реалізується через Державну базову програму розвитку дитини дошкільного віку „Я у Світі”, схвалену колегією МОН України 21 березня 2008 року та затверджену наказом МОН України № 41 від 29.01.2009 року.

Відповідно до листа МОН України «Щодо порядку розроблення програм для дошкільних навчальних закладів» № 1/9-369 від 27.05.2010 року, крім Державної базової програми „Я у Світі” як основної, в освітній роботі з дітьми дошкільного віку можуть використовуватися й додаткові освітні програми, як комплексного характеру так і парціальні, що мають відповідні грифи Міністерства освіти і науки України. Зокрема це такі програми:

- „Впевнений старт”, програма розвитку дітей старшого дошкільного віку (наказ МОН України про її затвердження та впровадження № 1111 від 23.11.2010 року), якою передбачено орієнтири змістового наповнення освітньої роботи з 5-річними дітьми при повному, короткотривалому, сезонному їх перебуванні у групах при дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних закладах або при наданні освітніх послуг домашніми педагогами (гувернерами). Нею також можуть скористатися педагоги, задіяні для організації роботи консультаційних пунктів при навчальних закладах чи управліннях (відділах) освіти, та соціальні педагоги. Програма націлює педагогів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами освітньої роботи (фізичний, соціально-моральний, пізнавальний, художньо-естетичний розвиток, організація ігрової діяльності);

- «Дитина в дошкільні роки», програма розвитку дітей (лист МОН про надання грифу «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» № 1/11-11178 від 08.12.2010), яка конкретизує зміст Державної базової програми «Я у Світі» по кожному окремому року життя дітей. Змістове наповнення програми диференційовано на інваріантну (обов’язкову) та варіативну (додаткову) частини, що дозволяє уникнути фізичних і психічних перевантажень дітей, орієнтує дошкільні заклади та сім’ї на певний освітній стандарт та вказує обсяги виходу за його межі з урахуванням інтересів, бажань, нахилів дітей, попиту батьків та конкретних умов діяльності дошкільних навчальних закладів, інших соціальних інституцій, які надаватимуть освітні послуги;

- „Дитина”, програма розвитку дітей (лист МОН про надання грифу «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» № 1/11-11177 від 08.12.2010), яка визначає зміст, обсяг, порядок подачі дітям освітнього матеріалу, орієнтує на комплексну реалізацію виховних та навчальних завдань з поступовим ускладненням на кожному віковому періоді, що забезпечує цілісний гармонійний розвиток особистості дитини. Значна увага в ній приділена майбутнім першокласникам – дітям 5-річного віку. Основними завданнями освітньої роботи зі старшими дошкільниками визначено різнобічний розвиток особистості, формування оптимістичного світогляду, культури поведінки, психологічної готовності до майбутнього шкільного життя.

З метою поліпшення якості педагогічного процесу та реалізації варіативного змісту дошкільної освіти у роботі з дітьми дошкільного віку можна використовувати парціальні програми, що схвалені комісією з дошкільної педагогіки та психології Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України для використання в дошкільних навчальних закладах. Зокрема це такі парціальні програми:

- «Англійська мова для дітей дошкільного віку», автор Шкваріна Т.М.;

- «Дитяча хореографія», автор Шевчук А.С.;

- «Кольорові долоньки», автор Ликова І.О.;

- «Українотворець», керівник авторського колективу Кононенко П.П.;

- «Лего-конструювання», автор Пеккер Т.В.

Використання додаткових комплексних і парціальних програм одночасно з Державною базовою допомагає конкретизувати і доповнити її вимоги щодо інваріантної та варіативної складових змісту дошкільної освіти, знайти більш ефективні й різноманітні форми, методи і засоби досягнення головного очікуваного результату – сформованої життєвої компетентності дошкільника.

При організації роботи з дітьми дошкільного віку необхідно керуватися Переліком навчальної літератури, рекомендованої до використання в освітньому процесі дошкільних навчальних закладів у 2011/2012 навчальному році, з яким можна ознайомитися у фахових періодичних виданнях та на офіційних веб-сайтах Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (www.mon.gov.ua) та Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (www.iitzo.gov.ua).

У 2011/2012 навчальному році педагогічним колективам дошкільних навчальних закладів особливу увагу необхідно звернути на розв’язання таких питань:

організація освітнього процесу з дітьми 5-річного віку;

забезпечення наступності в роботі з дітьми старшого дошкільного віку та учнями перших класів та створення розвивального життєвого простору;

створення розвивального простору для дітей дошкільного віку.

З цією метою у дошкільних навчальних закладах варто вивчити стан роботи з цих питань, результати вивчення заслухати на засіданнях педагогічних рад та ухвалити відповідні рішення.

Відповідно до інструктивно-методичного листа МОН України «Про організацію роботи з дітьми 5-річного віку» № 1/9-666 від 27.09.2010 року у 2011/2012 навчальному році місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та підпорядкованим їм органам управління освітою необхідно забезпечити рівні стартові можливості для подальшого шкільного навчання усім дітям 5-річного віку, охопити дошкільною освітою усіх дітей старшого дошкільного віку шляхом розширення різних форм здобуття дітьми дошкільної освіти (групи з повним або короткотривалим режимом перебування в дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних навчальних закладах, центрах розвитку, соціально-педагогічний патронат тощо). З метою надання методичної допомоги педагогам у створенні власного досвіду в реалізації особистісно-орієнтованого підходу до кожної дитини в умовах багатофункціональної системи різноманітних форм здобуття дошкільної освіти, Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту України спільно з інститутами післядипломної педагогічної освіти підготовлено збірник методичних матеріалів « Обов’язкова освіта дітей старшого дошкільного віку: форми здобуття, організація і зміст роботи». В даному збірнику подаються рекомендації щодо здійснення педагогічного процесу з дітьми п’ятирічного віку в різних формах здобуття дошкільної освіти.

Забезпечення наступності в освітній роботі з дітьми старшого дошкільного віку та учнями перших класів має орієнтуватися на усунення суперечок між завищеними запитами школи, вимогами окремих батьків щодо підготовки їх дітей до шкільного навчання і необхідністю враховувати специфіку дошкільної освіти. З огляду на це, зміст початкової освіти має логічно продовжувати, доповнювати й розширювати зміст дошкільної освіти з урахуванням надбань і досвіду дошкільного дитинства. Вважаємо за доцільне ввести в практику роботи навчальних закладів проведення спільних заходів (засідання педагогічних рад, методоб’єднання, педагогічні мости, творчі звіти, методичні вітальні, авторські школи, прес-конференції, семінари, виставки творчих ідей і знахідок тощо).

Реалізація наступності з боку дошкільної ланки освіти має полягати у формуванні готовності дітей старшого дошкільного віку до систематичного навчання і шкільного життя, що передбачає мотиваційну, емоційно-вольову, комунікативну, фізичну підготовку, розвиток пізнавальних психічних процесів та мовлення, прищеплення елементарних навчальних умінь.

Місцевим органам управління освітою також необхідно сприяти забезпеченню дошкільних навчальних закладів відповідним кадровим забезпеченням відповідно до Типових штатних нормативів для дошкільних навчальних закладів, що затверджені наказом МОН України № 1055 від 04.11.2010 року.

Організація розвивального простору як одного із найголовніших чинників освітнього процесу і формування повноцінної життєтворчої особистості дитини є також одним із основних завдань педагогічних колективів дошкільних навчальних закладів у 2011/2012 навчальному році. Оскільки провідним видом діяльності у дітей дошкільного віку є гра, радимо використовувати іграшки (деталізовані й умовні), ігрові модулі, макети, предмети-замінники, різні атрибути з урахуванням особливостей розвитку ігрової діяльності в різні вікові періоди дошкільного дитинства та формування у дітей тих чи інших дій з цими ігровими матеріалами.

У зв’язку з тим, що процес спілкування є одним із головних чинників формування соціальної компетентності дошкільника та розвитку гармонійної особистості в цілому, слід виділити в загальному розвивальному просторі важливу спільну складову – мовленнєве розвивальне середовище.

З метою організації розвивального життєвого простору в умовах дошкільного навчального закладу та інших формах здобуття дошкільної освіти радимо застосовувати в освітньому процесі та його методичному забезпеченні такі заходи:

- ретельне дослідження і вивчення наявного стану усіх складових розвивального середовища в окремих групах та в закладі в цілому;

- узагальнення та аналіз даних, визначення перспективного плану дій, спрямованого на виправлення недоліків та удосконалення життєвого простору дітей;

- залучення до обговорення обраної проблеми та визначення шляхів її оптимізації усіх категорій працівників через розгляд на загальних зборах;

- поширення кращого педагогічного досвіду з організації розвивального простору, проведення тематичних семінарів, конференцій, засідань круглих столів, творчих клубів, фотовиставок тощо;

- в межах конкретного закладу організація взаємовідвідувань, конкурсів на краще оформлення усього групового приміщення та одного із розвивальних осередків, обговорення нових педагогічних новинок, систематизація матеріалів з власного досвіду на зазначену тематику;

- залучення до процесу забезпечення належного розвивального життєвого простору батьків та представників широкого кола громадськості.

Сучасний дошкільний навчальний заклад має бути динамічним, позитивним простором, мета якого полягає в оптимізації розвивального потенціалу дітей. Основна роль в організації освітньої роботи з дітьми дошкільного віку покладається на методичні служби дошкільних навчальних закладів (наказ МОН України № 1070 від 09.11.2010 року). Методичні служби управлінь освіти та дошкільних навчальних закладів мають прикласти максимум зусиль для забезпечення і підвищення якості дошкільної освіти через створення комплексного методичного забезпечення освітнього процесу ДНЗ з використанням інформаційних комп’ютерних технологій (ІКТ). Широке впровадження інформаційних технологій дозволить забезпечити перехід на новий рівень аналізу, оцінки, контролю за якістю діяльності як вихованців, так і педагогів та управлінців. Пропонуємо кожному закладу, що має комп’ютер та підключення до Інтернету, розробити власний сайт, завдяки якому, суб’єкти освітнього процесу можуть обмінюватися досвідом, брати участь у різних проектах, осягати основи інформаційних технологій. На сайті можна розмістити всю необхідну інформацію про життя дитячого садка. Батьки, за бажанням, зможуть виставити особисту персональну сторінку, використовуючи проект “Домашні сторінки”, завдяки чому діти і батьки, бабусі і дідусі придбають ще одну можливість самовираження.

Використання інформаційних комп’ютерних технологій в дошкільних навчальних закладах сприятиме:

- підвищенню рівня інформаційної компетентності педагогічних працівників закладу;

- удосконаленню системи управлінської діяльності;

- забезпеченню високого рівня активності батьків щодо розвитку інформатизації дошкільного навчального закладу;

- підвищенню показників інтелектуального розвитку дітей.

Для впровадження і розвитку ІКТ в дошкільних навчальних закладах, відповідним органам управління освітою, методичній службі необхідно вести роз’яснювальну роботу серед працівників дошкільних навчальних закладів, проводити курси підвищення кваліфікації, особливо для молодих педагогів та тих, робота яких може бути максимально наближеною до використання сайта (наприклад , вихователя - методиста).

Наявність сайта в дошкільному навчальному закладі принесе масу користі та заощадить значний час як для педагогів, так і для батьків, а головне — розширить інформаційне поле методичного кабінету.

Методичне забезпечення навчально-виховного

процесув початковій школі

у 2011/12 навчальному році

Основною метою початкової загальної освіти є всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися; повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя. За роки навчання у початковій школі учні мають набути достатній особистий досвід культури спілкування і співпраці у різних видах навчальної діяльності, самовираження у творчих видах завдань.

Набуття загальнонавчальних та цільових компетентностей діяльності є фундаментом наступного успішного навчання школяра в основній школі.

У 2011/12 навчальному році робочі навчальні плани для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів розробляються на основі Типових навчальних планів початкової школи з українською мовою навчання; з українською мовою навчання з вивченням російської чи іншої мови національної меншини; з навчанням російською чи іншою мовою національної меншини, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 29.11.2005 р. № 682.

Для спеціалізованих класів з поглибленим вивченням іноземних мов робочі навчальні плани розробляються за Типовими навчальними планами спеціалізованих шкіл цього типу, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 13.03.2006 р. № 182.

Для спеціалізованих класів з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу робочі навчальні плани розробляються за Типовими навчальними планами спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.2005 р. № 291 (додатки 2, 3), з урахуванням змін в розподілі навчального часу та загальної кількості годин, визначених Типовими навчальними планами початкової школи (наказ МОН України від 29.11.2005 р. № 682).

Організація навчання в початкових класах здійснюється за навчальними програмами інваріантної складової, розробленими відповідно до Державних стандартів початкової загальної освіти та затвердженими Міністерством освіти і науки України (наказ МОП від 20.06.2006 р. № 469 згідно з рішенням колегії МОН від 24 травня 2006 року):

«Програми для середньої загальноосвітньої школи», 1—4 класи. (К.: Початкова школа, 2006);

«Фізична культура. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів», 1—4 класи, авт. Зубалій М.Д. та ін. (X.: Ранок, 2006);

«Фізична культура. Програма для учнів спеціальних медичних груп», 1—4 класи, авт. Майєр В.І. (X.: Ранок, 2006);

«Плавання. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів», 1-4 класи, авт. Деревянко В.В., Сілкова В.О. (X.: Ранок, 2006);

Рекомендовані Міністерством освіти і науки України навчальні програми для 1—4-х класів загальноосвітніх навчальних закладів:

«Програма інтегрованого курсу з математики, читання, Я і Україна, основ здоров’я», 1 клас, авт. Вашуленко М.С., Бібік Н.М., Кочина Л.П., Коваль Н.С., 2006;

«Математика», 1—4 класи, авт. Скворцова С.О., Тарнавська С.С., 2006;

«Я і Україна. Навколишній світ» за науково-педагогічним проектом «Росток», 1—4 класи, авт. Пушкарьова Т.О., 2006;

«Математика», 1—4 класи, авт. Петерсон Л.Г., 2007;

«Українська мова», 2—4 класи, авт. Кальчук М.І. та ін., 2008.

У початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів, які працюють за системою розвивального навчання Б. Д. Ельконіна — В.В.Давидова організація навчання здійснюється за навчальними програмами, рекомендованими МОН (наказ від 20.06.2006 р. № 469):

«Навчальні програми» (система розвивального навчання Б.Д.Ельконіна — В.В.Давидова), 1—4 класи (X.: Центр психології і методики розвиваючого навчання, 2008);

«Програми для початкових класів загальноосвітніх шкіл. Система розвивального навчання Б.Д.Ельконіна — В.В.Давидова» (X.: ННМЦ «Розвиваюче навчання», 2008 р.).

При складанні календарно-тематичних планів можна використовувати орієнтовні зразки календарних планів, надрукованих у науково-методичному журналі «Початкова школа» (№ 8, 9, 2009 р., №1, 2010) та у щотижневику «Початкова освіта» (№ 25-28, 2009).

У 1-4 класах, як і в минулі роки, вивчення музики здійснюватиметься за програмами «Музика» авторів О.Ростовського, Л.Хлєбнікової, Р.Марченко або авт. О.Лобової (вид. «Початкова школа», 2006 р.); образотворче мистецтво — за програмою Л.Любарської та Л.Вовк (вид. «Початкова школа», 2006 р.). Альтернативою вивченню цих автономних предметів може бути інтегрований курс за програмою «Мистецтво» (авт. Л. Масол та ін., вид. «Початкова школа», 2006 р.). Ущільнення навчального матеріалу за цими програмами пропонується здійснити за рахунок резервного часу. Згідно з програмою «Музика» авторів О.Ростовського та ін., основним видом домашніх завдань з предмета мають бути завдання слухати музику в оточуючому культурному середовищі й розповідати про свої враження на уроках. Зміст навчальних програм реалізовано в підручниках: «Музика» для 2,3,4 класів, авт. О.Лобова (до програми «Музика» авт. О.Лобової); «Образотворче мистецтво» для 1,2,3,4 класів авт. Л.Любарської та ін.; «Мистецтво» для 2,3 класів авт. Л.Масол, Е.Бєлкіної.

З метою підвищення якості викладання предметів художньо-естетичного циклу у початковій школі, під час комплектації педагогічних працівників рекомендується передбачити годинне навантаження з музики та образотворчого мистецтва насамперед учителів, які мають спеціальну освіту (учитель музики, вчитель образотворчого мистецтва).

Зазначимо, що вивчення предметів у початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2011/12 навчальному році здійснюється за підручниками та навчальними посібниками, рекомендованими Міністерством до використання в навчальних закладах, зазначеними у основному та додатковому переліках навчальної літератури для використання у початковій школі загальноосвітніх навчальних закладів у 2011/12 навчальному році та розміщених на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (www.mon.gov.ua).

Оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів у 2011/12 навчальному році здійснюватиметься відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 13.04.2011 р. № 329 «Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти», зареєстрованому в Міністерстві юстиції 11 травня 2011 р. за № 566/19304.

З метою визначення відповідності освітнього рівня випускників початкової школи вимогам Державного стандарту початкової загальної освіти в 4 класах загальноосвітніх навчальних закладів та визначення рівня сформованості в молодших школярів умінь застосовувати набуті знання і вміння на практиці здійснюється державна підсумкова атестація у вигляді підсумкових контрольних робіт з української мови (мови і читання) та математики (відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти (наказ Міністерства освіти і науки України від 18.02.2008 № 94, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.02.2008 за №151/14842) зі змінами, що затверджені наказом МОН від 23.11.2010 №1116 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 09.12.2010 за № 1237/18532).

У 4 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською, іншими мовами національних меншин також можуть підлягати атестації результати навчальної діяльності з мови навчання (мови і читання).

Бали за атестацію із цих предметів виставляються за результатами річних підсумкових контрольних робіт.

Підсумкові контрольні роботи виконують усі учні, окрім тих, які з поважних причин (хвороба, довготривалі перебування на лікуванні, спортивних змаганнях, переїздах в інші місця проживання, природні катаклізми тощо) не можуть бути присутніми у визначений час для написання підсумкових контрольних робіт. У такому разі оцінки за державну підсумкову атестацію виставляються учням за результатами семестрового оцінювання.

Акцентуємо увагу на тому, що додаткові види перевірних робіт у 4 класах не проводяться.

Річне оцінювання, що є підсумковим, здійснюється на основі семестрових балів.

Варіативною складовою кожного з Типових навчальних планів для учнів 1-4 класів передбачено від 1 до 3 додаткових годин, які можна використовувати за вибором загальноосвітнього навчального закладу з урахуванням особливостей навчального закладу та індивідуальних освітніх потреб учня: на посилення предметів інваріантної складової; на вивчення додаткових курсів; на проведення індивідуальних та групових занять.

Впроваджуючи в початкових класах курси за вибором, слід дотримуватися вимог «Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу» (ДСанПіН 5.2.008-01) щодо гранично допустимого тижневого навантаження учнів початкових класів.

Викладання курсів за вибором здійснюється з обов’язковим урахуванням побажань батьків. Вибір будь-якого курсу має бути обговорено на батьківських зборах та засіданнях педагогічної ради навчального закладу.

Визначені курси варіативної складової зазначаються в розкладі уроків після предметів інваріантної частини навчального плану.

Обирати для вивчення слід курси, які реалізуються навчальними програмами, рекомендованими Міністерством освіти і науки України (Програми курсів за вибором для загальноосвітніх навчальних закладів. Варіативна складова Типових навчальних планів. 1-4 класи. Т.: Мандрівець, 2009, 2010, 2011):

«Розвиток продуктивного мислення учнів 1—4 класів», авт. Гісь О.М. ;

Навчальні програми курсу «Християнська етика»: «Основи християнської етики» для 1-4 класів, розроблений авторським колективом під загальною редакцією Жуковського В.М. та «Християнська етика в українській культурі» для 1-4 класів, автори Ігумен Лонгин (Чернуха), Бєлкіна Е.В;

«Риторика», 1—4 роки навчання, авт. Науменко В.О., Захарійчук М.Д.

«Зарубіжна література», 2—4 класи, авт. Мовчун А.І.

«Поетика», 1—4 класи, авт. ІІетровська Т.В.;

«Логіка», 2, 3, 4 класи, авт. Митник О.Я.;

«Елементи геометрії», 3—4 класи, авт. Седеревічене А.О, Нивидома Л.І.;

«Азбука споживача», 1—2 роки навчання, авт. Бородачова Н.В., Лаврентьєва Г.І.;

«Основи споживчих знань», 1—4 класи, авт. Гільберг Т.Г., Довгань А.П., Капіруліна T.JI. та ін.

Початковий курс економічних знань «Цікава економіка», авт. Кашуба Л.В.;

«Права дитини», для 1—4 класів, авт. Мовчун А.І., Харсіка Л.І;.

«Кроки до інформатики. Шукачі скарбів», 2—4 класи, авт. Коршунова O.B.

«Сходинки до інформатики», 2—4 клас, авт. Рівкінд Ф.М., Ломаковська Г.В., Колесніков С.Я., Ривкінд Й.Я.

«Основи комп’ютерної грамотності», авт. Рівкінд Ф.М., Ривкінд Й.Я.

«Хореографія», 1—4 класи, авт. Тараканова О.П.

Разом з тим звертаємо увагу на новостворені курси за вибором.

«Дорога в дивосвіт», 1-4 класи, автор Поліщук H.A.

Метою програми «Дорога в дивосвіт», є формування в учнів системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища.

Програма курсу «Дорога в дивосвіт» враховує наступно-перспективні зв’язки між дошкіллям і початковою ланкою загаль-ноосвітньої школи та охоплює такі змістовні лінії «Жива природа», «Нежива природа», «Пори року», «Рідний край», «Природа — середовище життя організмів», «Охорона природи», «Людина і природа».

Зміст курсу передбачає органічне поєднання реалізації навчальних, розвивальних і виховних завдань початкової школи шляхом залучення учнів до роботи на екологічній стежці.

Зміст курсу максимально адаптований до вікових можливостей, особливостей та інтересів молодших школярів. Він охоплює завдання, що сприяють розвитку мислення дитини, спостережливості, самостійності, активності; виробленню елементарних умінь, необхідних для участі у соціально-корисних справах; враховують потреби дитини в комунікації, дослідженні навколишнього середовища, художньому вираженні своїх почуттів.

Програма інтегрує екологічні знання в освітній простір навчальних предметів інваріантної та варіативної складової навчальних планів.

«Уроки для стійкого розвитку. Моя щаслива планета», 3-4 класи, авт. Пометун О.І., Онопрієнко О.В., Цимбалару А.Д.

Провідна ідея курсу полягає у реалізації в навчально-виховному процесі основних принципів стійкого розвитку — досягнення у звичках, поведінці та стилі повсякденного життя учнів змін, спрямованих на раціональне ставлення до використання ресурсів планети, їх свідоме заощадження.

Мета курсу полягає у формуванні в учнів сталих, екологічно врівноважених звичок і способу повсякденного життя.

Ця мета досягається шляхом реалізації завдань:

― актуалізувати та сформувати знання й уявлення учнів про стійкий розвиток та шляхи його досягнення, про причетність кожного до розв’язання проблем ресурсозбереження, навколишнього середовища й долі планети;

― формувати в учнів моделі поведінки та дій, що відповідають потребам стійкого розвитку;

― розвивати в учнів емоційно-ціннісне ставлення до проблем розвитку людської цивілізації як до особистісно важливих, а також здатності й бажання свідомо діяти для збереження довкілля і досягнення стабільного розвитку суспільства.

Методологічні засади курсу ґрунтуються на поєднанні діяльнісного, особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів.

Зміст курсу охоплює такі тематичні блоки:

3 клас

― Вода (скорочення витрат води, зменшення її забруднення).

― Сміття (скорочення відходів, їх вторинне використання).

― Енергія (раціональне споживання енергії).

4 клас

― Стосунки (гармонізація стосунків з оточуючими).

― Рослини (піклування про рослини).

― Покупки (зменшення кількості непотрібних покупок).

Вивчення курсу здійснюється за навчально-методичним комплектом, який складається із: навчальної програми (журнал «Початкова школа», 2011, № 6); навчального посібника для учнів 3-4 класів «Уроки для стійкого розвитку. Моя щаслива планета» (авт. Пометун О.І., Онопрієнко О.В., Цимбалару А.Д.); методичного посібника для вчителя (авт. Пометун О.І., Онопрієнко О.В., Цимбалару А.Д., Сущенко І.М.).

«Російська мова», 2-4 класи, автори Ґудзик І.П., Лапшина І.М.

Провідною метою варіативного початкового курсу російської мови є формування та розвиток у молодших школярів комунікативної компетентності, навичок толерантного міжетнічного спілкування з представниками інших національних культур, носіями інших мов, долучення дітей до російської культури.

Основну увагу слід звертати на слухове сприймання усного мовлення, з орієнтуванням на теми, доступні життєвому досвіду дітей 7-10 років; на формування читацької самостійності молодших школярів, закріпленню навичок роботи з дитячою книгою. Разом з тим доцільно розширювати уявлення школярів про культуру, традиції народів, які живуть в Україні; формувати і розвивати вміння дотримуватися правил мовленнєвої і немовленнєвої поведінки, що мають національні особливості, уміння брати участь у видах соціальної практики, які характеризують культурну своєрідність етнічних груп.

Вивчення курсу російської мови передбачає вирішення таких навчальних завдань.

― формування і розвиток комунікативних можливостей молодших школярів (сприйняття і відтворення усних і письмових висловлювань, а також їх самостійна побудова);

― засвоєння учнями елементарних знань про мовні одиниці різних рівнів, походження і розвиток мов, їх ролі в житті людини і суспільства;

― збагачення і активізація лексичного запасу учнів, засвоєння норм російської літературної мови;

― розвиток читацьких інтересів школярів, закріплення навичок роботи з дитячою книгою;

― накопичення та використання лінгвонародознавчих знань для формування умінь налагоджувати взаємодію з оточенням.

Початковий курс російської мови побудовано з урахуванням принципу інтеграції навчального змісту та різних видів діяльності учнів. Кожний урок російської мови передбачає системну роботу над усіма видами мовленнєвої діяльності учнів, узгоджене навчання нормативної мови і читання, систематичне використання культурологічних текстів для слухання та читання, побудови усних та письмових висловлювань.

Програмою передбачено використання комплексів вербальної та невербальної діяльності школярів відповідно до їхніх вікових особливостей.

«Абетка театрального мистецтва», 1-4 класи, автор Петренко Л.Б.; «Основи театральної грамоти», автор Самсоненко Л. М.

В основу курсів «Абетка театрального мистецтва» та «Основи театральної грамоти» покладено театралізовану гру, як основний метод навчально-виховного процесу.

Метою курсів є забезпечення особистісного художньо-естетичного розвитку учнів, формування у них широких світоглядних орієнтацій та компетенцій, виховання потреби у творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні в процесі опанування цінностями української та зарубіжної культурно-мистецької спадщини; формування та удосконалення художньо-мовленнєвих виконавчих навичок, умінь володіти пластикою, мімікою, жестами; розвиток здібностей до творчого перевтілення; набуття вміння виготовляти атрибути, декорації до різних видів театрів та театральних ігор.

Головними завданнями курсів є:

― збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури почуттів, пробудження особистісно-позитивного ставлення до мистецьких цінностей;

― опанування учнями художньо-практичними вміннями та навичками, формування комплексу художніх компетенцій;

― розуміння учнями зв’язків мистецтва з природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяльності людини, усвідомлення власної причетності до художніх традицій свого народу;

― розвиток в учнів почуття успіху від власних досягнень у царині мистецької культури, впевненості в спроможності самостійно вирішувати поставлені завдання;

― виховання культури міжнаціонального спілкування через вивчення художніх традицій народів різних країн.

Елементи змісту курсів «Абетка театрального мистецтва» та «Основи театральної грамоти» можна використовувати під час вивчення предметів інваріантної складової — навчання грамоти, читання, математики, української мови, природознавства, громадянської освіти, основ здоров’я, іноземних мов, музики, хореографії, образотворчого мистецтва, трудового навчання.

Головним аспектом даного напрямку роботи є система «Клас- театр», у якому не тільки ставлять традиційні п’єси, але й вигадують нові форми театрального дійства (мініатюра, імпровізація, картинка, ессе, кліп тощо). До різноманітних форм художньої творчості та театрального дійства залучаються всі діти. Таким чином, в колективі створюються умови для співпраці, партнерських відносин у групах, індивідуальної роботи, що стимулює безперервний процес самопізнання, саморозвитку і самовдосконалення.

Програми ґрунтуються на принципах цілісності, наступності, системності та варіативності змісту, органічної єдності національних і загальнолюдських цінностей.

«Народна вишивка», 2-4 класи, автор Свінціцька Л.М.

Метою програми «Народна вишивка» є формування компетентностей особистості засобами мистецтва вишивки: пізнавальної, практичної, творчої, комунікативної, соціальної.

У процесі навчання діти оволодівають комплексами знань, умінь і навичок роботи з різними матеріалами, видами швів та технік ручної вишивки; отримують відомості з графічної грамоти; вчаться планувати роботу, правильно розташовувати візерунки. Вишивання дає широкі можливості для реалізації творчих задатків особистості (побудова найпростіших власних схем вишивок, добір матеріалів, розкрій заготовок, композиційне та кольорове вирішення узору чи зображення, інтеграція видів вишивальних швів). Діти заохочуються до висловлення почуттів, вражень від вишиванок майстрів, аргументування свого вибору візерунка, коментованого аналізу своїх виробів. У рамках курсу ведеться проектувальна діяльність з пошуку матеріалів фольклорних, авторських творів про вишивку, проведення свят на основі зібраних матеріалів; створюється добірка схем-вишивок, відомостей про майстрів світлин, вишиванок.

Зміст предмета має певні визначені цілі:

― дослідження спільних ознак та етнографічних особливостей у вишивці різних регіонів України та свого краю;

― повідомлення початкових відомостей про галузь «вишивання», матеріали, приладдя, необхідні для праці;

― формування трудових умінь і навичок, прищеплення елементів трудової культури;

― виховання працелюбності, старанності, охайності, економності, поваги до традицій українського народу;

― сприяння розвитку творчих задатків, пізнавального інтересу, художнього смаку, творчої уяви.

Розмаїття вишивок класифіковане за технікою вишивання: гладь, хрестик, мережка, гаптування, вишивання бісером; орнаментальними мотивами: геометричні, зооморфні, рослинні; кольорами: гармонійні — контрастні, теплі — холодні. Діти отримують відомості про символічне значення орнаментів, кольорів, враховують їх у проектуванні й виготовленні виробу. Особливістю програми є її зв’язок з сучасним дизайном (виготовлення предметів побуту, аксесуарів, оздоблення одягу тощо).

Предмет має чітко виражену практичну спрямованість. Його зміст не дублює програмний матеріал з трудового навчання, а розширює, поглиблює відомості про роботу з вишивкою. В побудові розділів курсу простежується певна циклічність, з року в рік повторюються окремі назви розділів, проте вони вміщують нові поняття, процеси, складніші від попередніх.

«Програма морально-етичного виховання учнів у початковій школі», 1-4 класи, автор Слотвинська Л.М.

Основною метою курсу «Програма морально-етичного виховання учнів у початковій школі» є формування в дітей потреби до пізнання навколишнього світу і людини в ньому, як соціальної істоти, а також формування почуття відповідальності за виконання певних завдань та зобов’язань, готовності самостійно вирішувати проблеми, мати власну думку і вміння відстоювати її; розвиток образного і логічного мислення учнів, їх усестороннього і гармонійного розвитку; виховання найкращих почуттів; здійснення морально-етичного, патріотичного, естетичного виховання.

Програма передбачає створення передумов для усвідомленого сприйняття та засвоєння соціальних та морально-правових норм, історичних, національних та культурних традицій українського народу.

Курс передбачає розвиток спостережливості, мислення, уяви, пам’яті, самостійності, творчості та активності учнів. Диференціація та індивідуалізація виховного аспекту у даному курсі враховує виховні, духовні, психологічні, соціальні, інтелектуальні процеси розвитку дитини, її погляди на пізнання світу та його охорону, стимулювання активності та розвиток творчої індивідуальності.

Бесіди, виховні заходи, свята, передбачені змістом зазначеної програми, мають культивувати найкращі риси української ментальності: працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв’язку з природою, патріотизму, любові до рідної землі, своєї історії, мови тощо.

Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2011 р. № 462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти» запроваджується з 2012 року.

У змісті зазначеного документа зроблено акцент на співвідношенні змісту, форм і методів роботи з учнями початкових класів з ритмами й вимогами сучасного життя; орієнтації педагогів на перехід від декларування переваг особистісної моделі до її практичного впровадження.

В умовах переходу країни до інформаційного суспільства обов’язковим стає впровадження нової моделі освіти, яка ґрунтується на компетентнісному підході.

Його застосування акцентує увагу на результативній складовій початкової освіти, а не нарощуванні обсягу змісту. Інноваційним аспектом нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти є визначення необхідних для успішного навчання і соціалізації учнів ключових і предметних компетентностей. Зокрема, це такі ключові компетентності: вміння вчитися, загальнокультурна, громадянська, здоров’язбережувальна, компетентності з інформаційно-комунікаційних технологій, соціальна, підприємницька.

В основу систематизації матеріалів нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти покладено освітні галузі «Мови і літератури», «Математика», «Природознавство», «Суспільствознавство», «Мистецтво», «Технології», «Основи здоров’я і фізична культура», змістові лінії, що визначають основні напрями навчально-виховного процесу та державні вимоги до навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів.

З метою вирішення проблеми наступності дошкільної та початкової освіти у Державному стандарті початкової освіти було визначено цілі цього етапу навчання: всебічний розвиток та виховання особистості, формування в учнів повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, формування бажання і вміння вчитися. Принципово новим для початкової школи стало те, що уперше змістом початкової освіти передбачено уміння, навички та способи діяльності. Кожен навчальний предмет має стати не лише метою навчання, а насамперед засобом розвитку і виховання дитини. Це, у свою чергу, вимагає розвиваючого, діяльнісного характеру організації навчального процесу, набуття молодшими школярами досвіду пізнавальної, практичної, соціальної діяльності, засвоєння, методів пізнання навколишнього світу.

Отже, наголошуємо, що у 2011/12 навчальному році залишається чинним Державний стандарт початкової загальної освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 р. № 1717 «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання». Зазначений документ поступово втрачає чинність на початку 2012/13 навчального року.

Методичні рекомендації щодо вивчення географії

в 2011/2012 навчальному році

Вивчення географії у 2011/12 навчальному році буде здійснюватись в основній школі за збірниками уже відомих учителям програм, а саме:

  • Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка. 6-11 (видавничо-торгова фірма «Перун», 2005, 2006);

  • Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Географія. Економіка (видавництво «Навчальна книга». 2005);

  • Збірник навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного та технологічного циклу. Географія України, (видавництво «Вікторія», 2008).

Географічні курси вивчатимуться в традиційному порядку:

6 клас

«Загальна географія» — курс, що закладає основи формування у школярів понятійно-термінологічного апарату фізичної географії, через розгляд на доступному віковому рівні знань про географічну оболонку, закономірності її будови і розвитку. Вивчення спрямоване на формування планетарних уявлень про Землю, взаємодію і взаємопроникнення компонентів природи в межах географічної оболонки. Основні підручники, що можуть бути використані під час вивчення цього курсу, такі:

  • Географія (автори В. Ю. Пестушко, Г. Ш. Уварова видавництво «Ґенеза», 2006);

  • Загальна географія (автори В. М. Бойко, С. В. Міхелі, видавництво «Педагогічна преса», 2006);

  • Географія (автори О. Я. Скуратович та ін„ видавництво «Педагогічна преса», 2006);

  • Загальна географія (автори Л. М. Булава, О. М. Маїценко. В. Р. Ільченко, видавництво «Довкілля-К», 2006);

  • Географія (автори С. Г. Кобернік, Р. Р. Коваденко, видавництво «Навчальна книга», 2006).

7 клас

«Географія материків і океанів» — навчальний курс, що розкриває знання про диференціацію і цілісність природи Землі, розширює і конкретизує уявлення учнів про походження материків і океанів, просторову неоднорідність Землі, прояв географічних закономірностей на глобальному і регіональному рівнях, особливості життя та діяльності людей у різних географічних умовах. Основні підручники, що можуть бути використані під час вивчення цього курсу, такі:

  • Географія материків і океанів (автори В. М. Бойко, С. В. Міхелі, видавництво «Зодіак-ЕКО», 2007);

  • Географія материків і океанів (автори В. Ю. Пестушко, Г. Ш. Уварова, видавництво «Ґенеза», 2007);

  • Географія материків і океанів (автори С. Г. Кобернік, Р. Р. Коваленко, видавництво «Навчальна книга», 2007).

8 клас

«Фізична географія України» — курс, що вивчає особливості природи як умови життя та господарської діяльності людини. На початку курсу пропонується ознайомитися з адміністративно-територіальним поділом України, бо під час вивчення майже всіх фізико- та економіко-географічних об’єктів доводиться постійно звертатися до адміністративних одиниць, знаходячи ці об’єкти на карті. Цей курс є завершальним для шкільної природничо-географічної освіти, тому значна увага під час її викладання приділяється, крім вивчення нових понять і закономірностей, поглибленню й узагальненню теоретичних знань з фізичної географії. Підручники, що можуть бути використані під час вивчення цього курсу, такі:

  • Фізична географія України (автор В. Ю. Пестушко, Г. Ш. Уварова, видавництво «Ґенеза», 2008);

  • Фізична географія України (автори П. Г. Шищенко, Н. В. Муніч, видавництво «Зодіак-Еко», 2008);

  • Фізична географія України (автори І. Л. Дідчук, О. В. Заставецька, І. В. Брущенко, видавництво «Прем’єр», 2008);

  • Фізична географія України (автори Л. М. Булава та ін., видавництво «АН ГРО ПЛЮС», 2008);

  • Фізична географія України (автор Й. Р. Гілецький, видавництво «Підручники і посібники», 2008).

9 клас

У курсі «Економічна і соціальна географія України» розкриваються питання населення і трудових ресурсів нашої країни, розвитку і розміщення господарства. Курс є завершальним для основної школи та пропедевтичним — для старшої. Висвітлюються питання про історико-географічне формування території. Значна увага приділяється вивченню проблем розміщення населення, його природного і механічного руху, національного складу. Детально аналізується географія галузей господарства країни, зовнішньоекономічних зв’язків та економічних районів України. Розглядаються проблеми сталого розвитку та їх прояв на території України, показано місце України в світі. Зміст курсу є початковим етапом економічної освіти школярів, сприяє їхній адаптації до життя в умовах ринкової економіки, тому програма містить питання про економічну систему України. Підручники, що можуть бути використані під час вивчення курсу, такі:

  • Географія (автори В. Ю. Пестушко, Г. Ш. Уварова, видавництво «Генеза», 2009);

  • Географія (автори В. І. Садкіна, О. В. Гончаренко, видавництво «Оберіг», 2009);

  • Географія (автор Й. Р. Гілецький, видавництво «Підручники і посібники», 2009);

  • Географія (автори О. Ф. Надтока, О. М. Топузов, видавництво «Світ знань», 2009).

Як і в попередні роки, вивчення географії України у 8 та 9 класах рекомендуємо завершувати 17-годинними курсами (за рахунок годин варіативної складової навчального плану) фізичної та економічної й соціальної географії своєї області. Спираючись на краєзнавчий принцип, вчитель поглиблює розкриття наукових географічних понять. Викладання курсу має здійснюватись відповідно до програми «Рідний край». Під час викладання географії своєї області учні можуть користуватися географічними атласами областей України «Моя мала батьківщина», створеними колективом видавництва «МАПА-Київ», бібліотекою краєзнавчих підручників та програм з кожного регіону. Це, наприклад, «Рідний край. Кіровоградщина», а також великий перелік програм і посібників, підготованих і схвалених до використання предметною комісією з географії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту для окремих регіонів країни, районів, а подекуди окремих міст і сіл.

Необхідною складовою успішного навчання з географії є освоєння картографічної грамотності. Вони для сучасної людини не менш важлива за комп’ютерну. Карти — це специфічні картини світу в певний період його історії. Тому вміти побачити на цих картинах зашифровану мовою карт інформацію, оволодіти навичками читання карт, вміти використовувати карти, працювати з ними важливо і необхідно. Навчання картографії у школі має бути розширено і переорієнтовано: замість вивчення правил створення карт — освоєння прийомів роботи з ними. Сучасна картографічна база засобів навчання представлена стінними картами, атласами, контурними картами, комп’ютерними картографічними програмними педагогічними засобами навчання, які видаються двома видавництвами ДНВП «Картографія» та ЗАТ «Інститут передових технологій». Їх продукція пройшла науково-методичну експертизу предметної комісії та комісії із засобів навчання та шкільного обладнання й отримала гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах».

З метою екологізації географічної освіти пропонується до використання посібник «Зелений пакет для школярів», матеріали якого сприяють формуванню практичних навичок та оцінюванню інформації екологічного змісту. Загальноосвітні навчальні заклади отримали якісний продукт з питань охорони довкілля та сталого розвитку, важливою рисою якого є його міждисциплінарний характер. Посібник містить матеріали, що вчать учнів розв’язувати життєві ситуації, приймати свідомі рішення, бережно ставитися до природи, до здоров’я.

У старшій профільній школі географія вивчатиметься на рівні стандарту: академічному рівні в 10 класах загальноосвітніх навчальних закладів всіх профілів та профільному рівні у 10-11 класах географічного профілю, а також у класах економічного профілю за вибором.

Вивчення географії у 10 класах загальноосвітніх навчальних закладів на рівні академічному в 2011/12 навчальному році буде здійснюватися за навчальною програмою «Географія. Рівень стандарту, академічний» у межах систематичного курсу «Соціально-економічна географія світу», загальний обсяг якого 52 години (1,5 години на тиждень). Цей курс має інваріантне ядро змісту, визначене програмою для загальноосвітніх навчальних закладів. Проте обсяг і глибина викладу навчального матеріалу, а також його прикладна спрямованість визначаються вчителем і можуть дещо відрізнятися в класах, що працюють за «рівнем стандарту». При цьому варто пам’ятати, що «рівень стандарту» завершує обов’язкову шкільну географічну освіту. Під час вивчення курсу пропонується використовувати підручники, рекомендовані Міністерством освіти і науки, молоді і спорту:

  • Географія (автори Г. Ш. Уварова, В. Ю. Пестушко, видавництво «Ґенеза»);

  • Географія (автори В. Г. Кобернік, Р. Р. Коваленко, видавництво «Оберіг»),

Організація профільного навчання з географії буде здійснюватись в 10 класі за навчальною програмою для загальноосвітніх навчальних закладів («Географія. 10-11 класи. Профільний рівень») та підручником «Географія» (автори В. В. Безуглий, Т. Г. Гільберг, Л. Б. Паламарчук, видавництво «Ґенеза»),

Курс розрахований на 350 годин (по 5 години на тиждень у 10-11 класах) й охоплює шість взаємопов’язаних розділів.

Резервний час у профільних класах учитель може на свій розсуд перерозподіляти задля глибшого вивчення окремих тем, виконання практичних і творчих робіт, захисту проектів, проведення конференцій, семінарів.

Практичну частину програми становить практикум, що є важливою й обов’язковою складовою уроку географії. Після теоретичних питань розглядаються прикладні відомості, структуровані навколо глобальних проблем світу та ідеї збалансованого розвитку суспільства. Практичні роботи передбачають розв’язання географічних, екологічних й економічних завдань, здійснення порівняльного аналізу, проведення міні-досліджень, соціологічного опитування, дискусій, конференцій, семінарів, телемостів, усних журналів, презентацій, експертиз, круглих столів, референдумів, ділових ігор, моніторингових досліджень, розробки проектів, написання рефератів, творчих робіт, індивідуальних і колективних проектів. Мета проведення цих робіт може бути різною: мотиваційна, навчальна, контролююча тощо.

В 11 класі у профільній школі географія вивчатиметься за програмою «Географія. 10-11 класи. Профільний рівень» та підручником «Географія» (автори Т. Г. Гільберг, Л. Б. Паламарчук, А. І. Довгань, видавництво «Ґенеза»).

Особливу увагу слід звернути на вивчення розділу 5 «Географія своєї області», на який відведено 23 години. Через індивідуальні особливості регіонів і значну кількість адміністративних одиниць, матеріал цього розділу у підручнику не розглядається. Кожен регіон має підготовлені навчальні посібники, підручники, атласи, картографічний матеріал. Під час вивчення цього розділу доцільно використовувати такі форми роботи, як семінари, конференції, круглі столи, зустрічі, екскурсії, дослідження. Важливу роль слід надавати проектній технології. Засобами проведення таких занять мають стані архівні документи, матеріали краєзнавчих відділів бібліотек, статуправлінь, управлінь і відділів обласних і районних адміністрацій, краєзнавчих музеїв, центрів зайнятості, будинків природи, виставок, установ і організацій, Інтернет-ресурси тощо.

Виконання практичних робіт є важливою і невід’ємною частиною навчального процесу у профільній школі. Програмою передбачено виконання 57 практичних робіт, що становить 32 % навчального часу.

Багато вчителів географії постійно відчувають труднощі в організації практичних робіт та критеріях їх оцінювання. Адміністрація освітніх установ вимагає суворої регламентації діяльності вчителя, фіксації виконання програмних практичних робіт колонкою оцінок у класних журналах.

З огляду на конкретні педагогічні умови освітньої установи та контингент учнів, регіональну специфіку, вчителю надається право планувати систему практичних робіт з метою оптимізації вимог чинних програм з географії в частині «Практичні роботи».

Усі практичні роботи можна поділити на навчальні, тренувальні, підсумкові.

Програма курсу визначає напрям змісту практичних робіт. Учителю географії слід виділити практичні роботи, які мають навчальний і тренувальний характер, і роботи підсумкового характеру. У календарно-тематичному плануванні слід відобразити зміст і вид практичних робіт (за ступенем навченості та затвердити на методичному об’єднанні вчителів географії.

Для проведення практичних робіт у профільних класах доцільно виділити цілий урок. Такі уроки проводять як уроки-практикуми, що за дидактичною метою орієнтовані на навчання прийомів і способів дії, їх систематизацію та узагальнення, перевірку (контроль) рівня оволодіння школярами певними вміннями.

Обов’язковою умовою ефективної практичної діяльності виступає організація роботи з навчально-методичним комплектом курсу (підручники, атласи, робочі зошити з друкованою основою, зошити-тренажери тощо), оскільки засвоєні прийоми роботи учні переносять на інші джерела знань. Сучасні навчально-методичні комплекти містять системи завдань (вправ), складність яких наростає поступово.

Якісне формування географічних умінь школярів неможливе без їх відпрацювання в умовах реальної місцевості. Це потребує організації спостережень, практичних робіт на місцевості, в умовах «зеленого» класу.

Працюючи з практичними роботами, слід застосовувати сучасні педагогічні технології (диференційованого навчання, проектної діяльності тощо), використовувати ігрові елементи, творчі завдання з метою активізації самостійної пізнавальної діяльності учнів. Після проведення ряду практичних робіт доцільно організувати виставку варіантів творчого вирішення поставлених завдань.

Обов’язковою умовою є перевірка та оцінювання результатів практичних робіт, оскільки оцінка, як відомо, виконує мотиваційну, контролюючу і коригуючу функції. Багато практичних робіт не потребують письмової перевірки, оскільки проводяться у формі семінарських занять, конференцій, круглих столів, дискусій (25 %), подання (захисту) групових проектів. Оцінювання навчальних досягнень учнів відбувається на уроці.

Усі програмні практичні роботи підсумкового характеру мають бути оцінені і виставлені в журнал (приблизно 8-10 робіт за семестр). Роботи навчального і тренувального характеру є моніторинговою формою атестації учнів, їх результати діагностичні.

Провідною складовою змісту профільних курсів, в рамках компетентнісного підходу, є творча діяльність учнів, бо через набуття власного досвіду відбувається розвиток ціннісного ставлення до навколишнього світу, зокрема й до професій. Свідомий вибір майбутньої освітньо-професійної траєкторії у старшокласників спрямований не тільки і не стільки на пізнання світу професій, скільки на формування ставлення до тієї чи іншої професії. Завдання профільних курсів — навчити учнів розв’язувати життєві проблеми, тобто розуміти суть і значущість цих проблем, засвоїти існуючі правила їх розв’язання, вміння орієнтуватися в джерелах інформації.

Обов’язковими для профільного навчання є курси за вибором учнів, що входять до складу профілю навчання на старшому ступені. Курси за вибором виконують три функції. Одні — доповнюють зміст профільного курсу. Інша група курсів розвиває зміст одного з базових, вивчення якого в даній школі (класі) здійснюється на мінімальному загальноосвітньому рівні. Третя — сприяє задоволенню пізнавальних інтересів окремих школярів у різних галузях діяльності людини, що виходять за рамки даного профілю. Вивчення географічних курсів за вибором рекомендується за такими збірниками програм:

  • Географія. Програми для профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах (Педпреса, К, 2005);

  • Географія. Програми курсів за вибором та факультативів. Ч. 1,4. II (Київ, 2010).

З-поміж нових програм і курсів за вибором пропонуються до використання «Основи геоінформаційних систем і технологій. 10-11 кл.» (Рекомендовано Міністерством освіти і науки України, лист №1/11-8752 від 20.09.2010 р.). Курс покликаний сформувати в учнів теоретичну базу знань з основ геоінформатики, умінь і навичок ефективного використання сучасних геоінформаційних систем і технологій у своїй діяльності, що має забезпечити розуміння принципів представлення і візуалізації географічної інформації в геоінформаційних системах та навичок роботи в сучасному геоінформаційному програмному забезпеченні випускниками шкіл.

Курс розрахований на вивчення основ геоінформаційних систем і технологій у 10 11 класах старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів усіх профілів природничо-математичного, технологічного напряму. Вивчення курсу пропонується в обсязі 35 навчальних годин після вивчення основ інформатики за програмок) 9 класу та географії за курсами 6-9 класів, опанування основних засад роботи з комп’ютерною технікою та комп’ютерною графікою, мережею Інтернет та просторового уявлення про земну поверхню.

Учитель може самостійно добирати засоби подання теоретичного матеріалу (презентація, що відображається на екрані за допомогою мультимедійного проектора; презентація, що відтворюється на екранах учнівських комп’ютерів; спільна робота учнів та учителя над документом в середовищі локальної мережі тощо) і визначати форму проведення практичних робіт (робота з елементами досліджень, спільна робота в Інтернеті, лабораторні роботи, тренувальні вправи, проектні роботи, практикуми).

У програмі курсу за вибором детально відображено особливості організації вивчення матеріалу у профільній школі, а також наведено критерії оцінювання рівня навчальних досягнень учнів та перелік програмного забезпечення, необхідного для успішного засвоєння програми курсу, детальний зміст практичних робіт, список рекомендованої літератури.

Під час підготовки до ДПА у 9 класі рекомендується використовувати «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з географії, 9 кл.» (автори Р. В. Гладковський, А. І. Довгань, Л. Б. Паламарчук, В. В. Совенко, К: Центр навчально-методичної літератури, 2011).

Для підготовки до ДПА в 11 класі пропонується до використання «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з географії. 11 кл.» (автори Р. В. Гладковський, А. І. Довгань, Н. І. Забуга, Л. Б. Паламарчук, В. В. Совенко, К.: Центр навчально-методичної літератури, 2011).

У зв’язку з проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу, буде здійснено оптимізацію організації навчального процесу в загальноосвітніх навчальних закладах у 2011/12 навчальному році. Виконання програм з географії у 9 класах основної школи та 11 класах профільної школи рекомендуємо за рахунок резервного часу, інтенсифікації навчального процесу під час практичних занять та ущільнення навчального матеріалу тих розділів програми, засвоєння яких не викликає труднощів в учнів.

Методичні рекомендації щодо вивчення біології, екології та природознавства в 2011/2012 н.р.

У 2011/12 навчальному році навчання біології у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за такими програмами:

7-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія. 7-11 класи. — К.: Ірпінь: Перун, 2005;

10-11 класи Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень. Тернопіль Мандрівець, 2011.

У 8-9 класах з поглибленим вивченням біології навчання біології здійснюватиметься за програмою для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням біології (Збірник навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного та технологічного циклу. — К.: Вікторія, 2009).

У 10-11 класах з поглибленим вивченням біології — за програмою для профільного рівня, надрукованою у збірнику програм для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень (Тернопіль: Мандрівець, 2011).

Зміст навчального матеріалу в темах навчальних програм з біології сформульовано стисло, що дає змогу вчителю творчо планувати вивчення матеріалу. Під час планування вивчення теми вчителю необхідно враховувати обов’язкові результати навчання (вимоги до знань та вмінь учнів), що передбачені в кожній темі. Кількість годин, передбачених для вивчення тем або розділів, є орієнтовною і може бути змінена вчителем. Резервні години можуть бути використані для повторення, систематизації, узагальнення навчального матеріалу, контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів. Навчальна програма передбачає проведення шкільних екскурсій. Учитель має право самостійно обирати час їх проведення, використовуючи для цього резервні години або години навчальної практики.

Зміст навчальної програми спрямований на досягнення завдань, що стоять перед шкільним предметом «Біологія». У сучасних умовах розвитку суспільства, знання про природу залишаються однією з основних складників змісту біологічної освіти, проте засвоєння знань пов’язується передусім зі здатністю учня застосовувати знання, можливістю набуття особистого досвіду творчої діяльності, посилення світоглядного компоненту, формування ціннісних орієнтацій та ставлень школярів. Біологічні знання повинні стати основою для формування в учнів загальнонавчальних та спеціальних умінь, зокрема таких важливих як уміння вести спостереження, виконувати експеримент, самостійно отримувати і переробляти інформацію тощо. Досвід творчої діяльності має реалізуватись через проблемний характер вивчення матеріалу.

Звертаємо увагу вчителя на можливий шлях реалізації змісту навчальної програми з біології, що сприятиме зростанню якості навчальних досягнень учнів. Реалізуючи зміст програми доцільно розпочинати не з повідомлення готової інформації про біологічні об’єкти та процеси живої природи, а з організації сприйняття учнями самих матеріальних або матеріалізованих біологічних об’єктів та процесів. Учні мають отримувати знання про біологічні об’єкти та процеси під час спостереження та дослідження їх будови, властивостей, взаємозв’язків, значення. У результаті такого навчання школярі здобуватимуть власні емпіричні знання, які далі збагачуватимуться теоретичними знаннями про ці ж самі об’єкти та процеси, отриманими з підручника, слів учителя, додаткових джерел інформації. Такий підхід до вивчення навчального матеріалу сприятиме формуванню пізнавального інтересу, збагачуватиме індивідуальний досвід учня, забезпечуватиме діяльнісний підхід до навчання.

Плануючи реалізацію змісту програми у навчальному процесі, учителю доцільно структурувати навчальний матеріал на смислові блоки та визначити до кожного з них навчальні задачі. Навчальні задачі своїм змістом мають програмувати різний характер діяльності учнів: дії за зразком; пошук нового засобами встановлення зв’язків із засвоєним раніше; проблемні задачі, що створюють протиріччя, яке можна подолати вдаючись до дослідження; засвоєння нового способу діяльності тощо. Засобами навчальних завдань учитель повинен спрямовувати зусилля учнів не тільки на відтворення знань та умінь у типовій ситуації, а й вчити застосовувати їх у дещо змінених та нестандартних ситуаціях, порівнювати об’єкти та процеси, пояснювати сутність та роль процесів життєдіяльності, висловлювати власну думку, виявляти ставлення до предмета вивчення, узагальнювати навчальний матеріал, робити висновки, застосовувати знання у практичній діяльності.

Важливим компонентом процесу навчання біології є контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів. Наказом МОН України від 13.04.2011 № 329 (зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.05.2011 за № 566/19304) затверджено Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти. Ці Критерії визначають загальні підходи до визначення рівня навчальних досягнень учнів. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з біології містяться у програмах з біології.

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів з біології є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Однією з форм поточного оцінювання є оцінювання виконання лабораторних і практичних робіт. У критеріях оцінювання навчальних досягнень зазначено вимоги до оцінювання лабораторних(практичних) робіт щодо їх виконання, оформлення та формулювання висновків. Оцінюючи лабораторну (практичну) роботу учителю необхідно оцінювати навчальну діяльність учнів не лише за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення, зважати на рівень самостійності учнів у виконанні роботи та формулюванні висновків з урахуванням вікових особливостей учнів. Так в учнів старшої школи вже має бути сформоване уміння формулювати висновки до лабораторної (практичної) роботи на підставі теми, мети і результатів проведеної роботи. Тому включення в лабораторну(практичну) роботу для учнів 10-11 класів завдань «У висновку дайте відповідь на запитання...» є недоцільним і таким, що не відповідає критеріям оцінювання.

Оцінювання практичних і лабораторних робіт з біології здійснюється на розсуд учителя і в залежності від способу виконання (демонстраційне, фронтальне, групою, індивідуальне) або у всіх учнів класу, або вибірково у окремих учнів.

Лабораторні і практичні роботи оформляються в робочих зошитах. У навчальному процесі можуть використовуватись робочі зошити або зошити для лабораторних і практичних робіт з друкованою основою, які мають гриф «Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах», якщо від дати надання грифу даному посібникові минуло не більше п’яти років.

Тематичне оцінювання здійснюється на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми відповідно до вимог навчальних програм. Окремий урок тематичної атестації, з метою здійснення відповідного оцінювання, не проводиться. Тематична оцінка виставляється з урахуванням поточних оцінок за різні види навчальних робіт (усних відповідей, лабораторних, практичних, самостійних, контрольних, творчих робіт) та навчальної активності школярів.

Обов’язковим є проведення однієї контрольної роботи в семестр. Зміст завдань контрольної роботи може охоплювати зміст однієї навчальної теми або декількох навчальних тем. Час проведення контрольної роботи та її зміст визначає вчитель. Для контрольної перевірки, згідно з критеріями оцінювання й вимогами програми з біології до результатів навчання, необхідно використовувати завдання різної форми і різних рівнів складності. Завдання для контрольної роботи мають спиратися не тільки на базові знання учнів, а й на вміння їх застосовувати. Тому разом із завданнями, які передбачають уміння учнів впізнавати біологічні факти, поняття, терміни, властивості організмів, особливості процесів, необхідно включати завдання, що вимагають від учнів описувати та характеризувати організми та процеси, порівнювати й класифікувати, використовувати діаграми, таблиці та графіки, надавати або вибирати пояснення, формулювати пояснення причинно-наслідкових зв’язків, висловлювати свою думку.

Оцінювання навчальних досягнень учнів, згідно з критеріями оцінювання, вимагає включення до контрольної роботи як завдань у тестовій формі так і відкритих завдань з короткою та розгорнутою відповіддю, які вимагають від учня самостійно сформулювати відповідь на поставлене запитання та відповідно її оформити.

Контрольні роботи оформляються в зошиті для контрольних робіт або на окремому аркуші (зі штампом навчального закладу) та зберігаються в кабінеті біології протягом року.

Відпрацювання пропущених учнем лабораторних, практичних, контрольних робіт вважаємо недоцільним. Оцінка за ведення зошитів з біології в класний журнал не виставляється.

Навчання біології у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється відповідно до типових навчальних планів (див. лист МОН України від 29.04.11 №1/9-325). У таблиці наведено розподіл кількості годин на викладання біології в основній школі:

Клас навчання

Кількість годин на тиждень

7

2

8

2

8 з поглибленим вивченням біології

4

9

3

9 спеціалізовані школи з поглибленим вивченням іноземних мов

2,5*

9 з поглибленим вивченням біології

4

*Орієнтовне тематичне планування вивчення біології в 9 класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов міститься у методичних рекомендаціях щодо вивчення біології у 2009/10 навчальному році (лист МОН від 22.05.2009 № 1/9-353).

У старшій школі кількість годин на тиждень для вивчення біології за різними рівнями змісту становить:

Рівень змісту

10 клас

11 клас

Рівень стандарту

1,5

1,5

Академічний рівень

1,5

1,5

Профільний рівень

5

5

Рівень змісту освіти, на якому вивчається біологія, визначається профілем навчання. Таблицю відповідності рівня змісту біологічної освіти і профілю навчання наведено у методичних рекомендаціях щодо вивчення біології у 2010/11 навчальному році (лист МОН України від 21.08.2010 № 1/9-580).

Навчальним планом передбачено однакову кількість годин на навчання біології за рівнем стандарту й академічним рівнем. Водночас ці програми мають відмінності у змісті і обов’язкових результатах навчання — вимогах до рівня засвоєння і застосування знань, розв’язування елементарних вправ та виконання лабораторних і практичних робіт. Як зазначено у додатку до листа МОН України від 29.04.11 №1/9-325 «Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2011/12 навчальний рік» навчальні заклади можуть збільшувати кількість годин на вивчення окремих предметів інваріантної складової за рахунок годин варіативної складової.

З огляду на зазначене та з метою забезпечення умов для опанування учнями 10-11 класів змісту біології на академічному рівні навчальний заклад може виділити додатково 0,5 години на вивчення біології за рахунок варіативної складової. У такому разі вчитель використовує програму академічного рівня, збільшуючи кількість годин на вивчення окремих тем програми.

Пропонуємо орієнтовний розподіл годин між темами для такого варіанту навчання біології на академічному рівні:

10 клас

11 клас

Вступ

2

Розмноження організмів

4

Неорганічні речовини

3

Закономірності спадковості

11

Органічні речовини

10

Закономірності мінливості

5

Загальний план будови клітини. Поверхневий апарат. Ядро.

7

Генотип як цілісна система

8

Цитоплазма клітини

12

Індивідуальний розвиток організмів

8

Клітини як цілісна система

10

Популяція. Екосистема. Біосфера.

13

Неклітинні форми життя

4

Основи еволюційного вчення

9

Одноклітинні організми

6

Історичний розвиток і різноманітність органічного світу

6

Багатоклітинні організми

10

Узагальнення

1

Узагальнення

1

Усього 70 год. (2 г од на тиждень), із них 5 год. — резервних

Усього 70 год., із них 5 год. — резервних

Оскільки на академічному рівні збільшується практична складова навчальної програми та підвищуються вимоги до рівня засвоєння знань учнів, додані навчальні години доцільно використовувати на виконання лабораторних і практичних робіт, вправ на застосування знань, узагальнення навчального матеріалу.

Якщо години варіативної складової виділяються на збільшення годин на вивчення біології, то в робочому навчальному плані в колонці «Інваріантна складова» навпроти предмета «Біологія» робиться запис: 1,5+0,5, де 1,5 — це кількість годин, що передбачена типовими планами на вивчення біології на академічному рівні, а 0,5 — це кількість годин варіативної складової, додатково виділених на вивчення біології. Облік зазначених годин здійснюється у класному журналі на сторінці предмета «Біологія».

Типовими навчальними планами передбачено час на вивчення курсів за вибором та факультативів. Програми факультативів та курсів за вибором з біології для учнів 7-11 класів, рекомендовані міністерством для використання у загальноосвітніх навчальних закладах, надруковано у збірнику навчальних програм курсів за вибором та факультативів з біології для допрофільної підготовки та профільного навчання (Кам’янець-Подільській: Аксіома, 2009).

Зміст програм курсів за вибором і факультативів як і кількість годин, що передбачена у програмах, є орієнтовним. Учитель може творчо підходити до реалізації змісту цих програм, ураховуючи інтереси та здібності учнів, потреби регіону, можливості навчально-матеріальної бази школи.

Слід зазначити, що навчальні програми курсів за вибором можна використовувати також для проведення факультативних занять і навпаки, програми факультативів можна використовувати для викладання курсів за вибором. Курс за вибором(факультатив) програма якого розрахована на 35 годин і більше може вивчатися упродовж двох років.

Облік факультативних занять здійснюється в окремому журналі. Облік занять курсів за вибором за рішенням навчального закладу може здійснюватися на окремих сторінках класного журналу або у окремому журналі. Рішення щодо оцінювання навчальних досягнень учнів з факультативів та курсів за вибором приймається навчальним закладом.

Особливості навчальних програм з біології для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Програми з біології для старшої школи передбачають вивчення живої природи як системи, яка має відповідні рівні організації з притаманними їм будовою та властивостями. Такий системно-структурний підхід надає можливість розглядати біологічні поняття як приклади вияву загальнобіологічних закономірностей, спрямовувати навчальну діяльність учнів на опанування сутності понять, застосовувати узагальнений підхід для пояснення процесів життєдіяльності.

Навчання біології на рівні стандарту й академічному рівні. Зміст програми для 11 класу академічного рівня має незначні відмінності порівняно зі змістом програми рівня стандарту. Водночас програма академічного рівня відрізняється від програми рівня стандарту за рівнем вимог до результатів навчання. Наприклад, у змісті теми «Закономірності спадковості» програмами обох рівнів окреслено вивчення питань щодо взаємодії генів. Але програмою рівня стандарту визначається, що учні мають лише наводити приклади взаємодії генів, а програма академічного рівня вимагає, щоб учні не тільки наводили приклади а й характеризували взаємодію алельних і неалельних генів. Також програма академічного рівня, на відміну від рівня стандарту, вимагає від учнів уміння пояснювати цитологічні основи законів Г. Менделя і значення позаядерної спадковості.

Навчання біології в11 класі на академічному рівні і рівні стандарту буде здійснюватись за підручниками, які об’єднують обидва рівні. Щоб запобігти перевантаженню учнів, які навчаються на рівні стандарту, і реалізувати в повній мірі зміст та вимоги програми академічного рівня вчителю під час планування вивчення теми необхідно враховувати обов’язкові результати навчання (державні вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів) відповідної програми.

Звертаємо увагу, що у новій програмі з біології для 11 класу вивчення питань щодо розмноження організмів передбачено перед вивченням закономірностей спадковості та мінливості. А питання індивідуального розвитку організмів включено у зміст окремої навчальної теми «Індивідуальний розвиток організмів», яка вивчається після теми «Генотип як цілісна система». У зміст програми включено такі актуальні питання сучасної науки, як трансгенні організми, ембріотехнології, клонування. У темі «Основи еволюційного вчення» заплановано для виконання практичну роботу «Порівняння природного і штучного добору», виконання якої сприятиме усвідомленому засвоєнню учнями знань про природний добір, а також виявленню рівня сформованості в одинадцятикласників уміння порівнювати. Виконання практичної роботи «Розв’язування типових задач на визначення типу мутацій», що включена в програму академічного рівня, має бути спрямоване на перенесення теоретичних знань про типи мутацій та застосування знань у дещо зміненій ситуації. Використання подібних завдань у навчальному процесі заслуговує на особливу увагу, оскільки результати моніторингових досліджень навчальних досягнень учнів з біології засвідчують про недостатній рівень сформованості в учнів уміння аналізувати, вибирати головне, узагальнювати, застосовувати теоретичні знання.

Надорганізмові рівні організації живої природи за новою програмою вивчаються в межах однієї навчальної теми «Популяція. Екосистема. Біосфера». Зміст навчального матеріалу теми враховує, що учні 11 класів, які навчаються біології на академічному рівні та рівні стандарту, вивчатимуть окремий предмет «Екологія», навчальна програма якого охоплює 8 взаємопов’язаних тем:

Тема 1. Екологія як наука про довкілля;

Тема 2. Природа і людина: системний підхід;

Тема 3. Проблема забруднення природного середовища та стійкості гео- систем до антропогенних навантажень;

Тема 4. Проблема деградації природних компонентів;

Тема 5. Проблема зміни ланок колообігу речовин та енергії;

Тема 6. Проблема збалансованого природокористування;

Тема 7. Проблема збереження біотичного і ландшафтного різноманіть;

Тема 8. Проблема оптимальної ландшафтно-екологічної організації території.

Зміст програми з екології базується на принципах неперервності і наступності шкільної екологічної освіти, її інтеграції з іншими природничими дисциплінами на основі внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків. З метою реалізації зазначеного принципу, враховуючи зміст і структуру навчальних програм з природничих дисциплін, зокрема біології та хімії, рекомендуємо запланувати вивчення екології у другому семестрі, а години біології розподілити як у наведеній нижче таблиці.

Навчальний предмет

Кількість годин у розкладі занять

І семестр

II семестр

Біологія, 52 год. (1,5 години тижневого навантаження)

2

1

Екологія, 17 год. (0,5 години тижневого навантаження)

-

1

Навчання біології на профільному рівні. Зміст програми профільного рівня реалізує принцип різнорівневої організації живої природи та відображення в ній еколого-еволюційного підходу.

Програма профільного рівня відрізняється обсягом понятійного апарату, глибиною розкриття понять, посиленням практичної складової програми. Відмінності у змісті і вимогах до результатів навчання зумовлюють методичні і процесуальні особливості навчання біології на профільному рівні. Методика навчання біології на профільному рівні має бути насичена прийомами, що сприяють розвитку самостійності, дослідницьких умінь, інформаційної грамотності учнів. Перспективним є використання діяльнісного підходу, дослідницьких методів, різноманітних видів самостійних робіт, інформаційно-комунікаційних технологій. Якісному засвоєнню знань, розвитку біологічних компетенцій учнів сприятиме залучення їх до різноманітної проектної діяльності: дослідницької, творчої, інформаційної, практико-орієнтовної. Для організації проектної діяльності доцільно використовувати тематику практикумів.

Метою практикумів є поглиблення, розширення і узагальнення знань, отриманих учнями в процесі самостійного навчання і дослідницької діяльності. Тематика практикумів, як і кількість визначеній в них робіт, є орієнтовною. Учитель може запропонувати учням для обов’язкового виконання одну роботу практикуму на вибір учителя або учнів. Результати виконання можуть бути представлені у вигляді звіту, доповіді, наукового реферату, комп’ютерної презентації тощо. Доцільною буде організація обговорення з учнями класу процесу виконання і результатів роботи. Для проведення практикумів можуть бути використані години резервного часу. Оцінка за практикум виставляється у класному журналі в колонці з написом «Практикум» без зазначення дати та враховується в тематичному оцінюванні як поточна оцінка

Лабораторні та практичні роботи, позначені в програмі зірочкою (лабораторні роботи №№ 3, 4, 5; практична робота № 9) виконуються учнями за вибором учителя з урахуванням матеріально-технічного забезпечення та профілю навчання. Учитель може замінювати окремі роботи рівноцінними, відповідно профілю навчання, отже пропонувати власну тематику робіт.

Навчання біології в11 класі на профільному рівні здійснюватиметься за підручником «Біологія. 11 клас», рекомендованим для вивчення біології на профільному рівні.

Зазначаємо, що видавництвом «Планета книжок» готується до друку навчальний посібник, що включатиме дві теми, які не увійшли до підручника «Біологія. 10 клас» (профільний рівень): «Організм як біологічна система: структурні елементи і основні процеси» та «Властивості організмів: розмноження та індивідуальний розвиток».

Звертаємо особливу увагу, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 01.09.2009 № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» загальноосвітні навчальні заклади мають право використовувати в організації навчально-виховного процесу лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають відповідний гриф міністерства.

Перелік навчально-методичної літератури, яка має відповідний гриф і схвалена до використання у загальноосвітніх навчальних закладах, друкується на початку навчального року в «Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України».

Методичні рекомендації щодо вивчення біології у 7-10 класах містяться у відповідних листах міністерства за 2007-2010 роки.

Методичні рекомендації щодо вивчення хімії в 2011/2012 н.р.

У 2011/12 навчальному році навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься за такими програмами:

7-9 класи — Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Хімія. 7 11 класи. — К.: Ірпінь: Перун, 2005;

7-9 класи з поглибленим вивченням хімії — Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням хімії, «Збірник навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного та технологічного циклу. — К.: Вікторія, 2009».

10-11 класи — Хімія. Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень та поглиблене вивчення. 10-11 класи. — Тернопіль: Мандрівець, 2011.

Розподіл годин у програмах орієнтовний. Учитель може аргументовано вносити зміни до розподілу годин, відведених програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність вивчення питань у межах окремої теми. Розподіл навчальних годин у межах тем здійснюється безпосередньо вчителем. Для тематичного оцінювання, а також для повторення, узагальнення, аналізу й коригування знань учнів можуть використовуватися резервні години.

Підготовка до державної підсумкової атестації та зовнішнього незалежного оцінювання з хімії вимагає ознайомлення учнів з аналогічними тестовими завданнями, вимогами до якості таких робіт, критеріями оцінювання. Тому важливо пропонувати на уроках хімії систему завдань з формування в учнів навичок самоконтролю, самооцінки, умінь відповідати на тестові завдання тощо. З цією метою упродовж навчального року можна використовувати для відпрацьовування учнями навичок і вмінь завдання зі збірників для проведення державної підсумкової атестації учнів 9 та 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Одним із шляхів диференціації та індивідуалізації навчання є впровадження в шкільну практику системи курсів за вибором та факультативів, які реалізуються за рахунок варіативного компонента змісту освіти і доповнюють та поглиблюють зміст навчального предмета.

Програми факультативів та курсів за вибором з хімії, рекомендовані міністерством для використання у загальноосвітніх навчальних закладах, надруковано у збірниках:

  • Навчальні програми курсів за вибором та факультативів. Хімія. Тернопіль: Мандрівець, 2010;

  • Хімія. Допрофільна підготовка та профільне навчання: курси за вибором (укл. Дубковецька Г.М.). — Тернопіль: Мандрівець, 2010.

Предметною комісією Науково-методичної ради міністерства з питань освіти схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах ще ряд навчальних програм курсів за вибором та факультативів, що не увійшли до складу зазначених збірників, а саме:

  • «Основи експериментальної хімії», авт. Прибора H.A.;

  • «Хімія для детективів», авт. Шапошнікова І.М., Прибора H.A.;

  • «Хімія в криміналістиці», авт. Шапошнікова І.М.;

  • «Вода та сучасні методи її очищення», авт. Забава Л.К., Габріелян A.A.;

  • «Хімія і здоров’я. 9 клас», авт. Карагаєва М.В.;

  • «Абетка самоосвіти школяра з хімії. 7 клас», авт. Коростіль Л.А.

Зміст програм курсів за вибором і факультативів як і кількість годин та клас, в якому пропонується їх вивчення, є орієнтовним. Учитель може творчо підходити до реалізації змісту цих програм, ураховуючи кількість годин виділених на вивчення курсу за вибором(факультативу), інтереси та здібності учнів, потреби регіону, можливості навчально-матеріальної бази школи. Окремі розділи запропонованих у збірниках програм можуть вивчатися як самостійні курси за вибором.

Слід зазначити, що навчальні програми курсів за вибором можна використовувати також для проведення факультативних занять і навпаки, програми факультативів можна використовувати для викладання курсів за вибором.

Наведемо декілька прикладів. Навчальна програма «У світі окисно-відновних реакцій» може використовуватися в основній школі (в 9 класі на стані допрофільної підготовки) як факультативний курс і у старшій профільній школі (10 або 11 клас) як курс за вибором. Вивчення курсу за вибором «Вибрані питання загальної та органічної хімії. 11 клас», розрахованого на 68 годин, можливо запланувати на два роки, змінивши розподіл годин. У такому разі в 10 класі вивчається розділ «Вибрані питання загальної хімії» (34 год.) а в 11 класі — розділ «Вибрані питання органічної хімії» (34 год.). Розділ «Вибрані питання загальної хімії» зазначеного курсу може вивчатися й як самостійний курс за вибором у 11 класі, насамперед у класах академічного рівня. Так само, як окремі курси за вибором або факультативи, у різних класах навчання можуть вивчатися окремі розділи курсів таких як «Розв’язування та складання завдань з хімії. 7-12 класи», «Розв’язування задач з хімії. 10-11 класи» тощо. Оскільки розподіл годин у навчальних програмах орієнтовний, учитель може запланувати на вивчення цих розділів від 9/12 до 17/34 годин.

Облік занять з курсів за вибором може здійснюватися на окремих сторінках класного журналу або у окремому журналі (за рішенням навчального закладу). Облік факультативних занять здійснюється в окремому журналі Рішення щодо оцінювання навчальних досягнень учнів з факультативів із курсів за вибором приймається навчальним закладом.

Навчання хімії у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється відповідно до типових навчальних планів (див. лист МОН України від 29.04.11 №1/9-325). У таблиці наведено розподіл кількості годин на викладання хімії м в основній школі:

Клас навчання

Кількість годин на тиждень

7

1

8

2

8 з поглибленим вивченням хімії

4

9

2

9 спеціалізовані школи з поглибленим вивченням іноземних мов

1,5*

9 з поглибленим вивченням хімії

4

*Орієнтовний розподіл годин між темами та особливості вивчення хімії в 9 класах спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов надано у методичних рекомендаціях щодо вивчення хімії у 2009/10 навчальному році (лист МОН від 22.05.2009 № 1/9-353).

У 10-11 класах кількість годин на тиждень для вивчення хімії за різними рівнями змісту становить:

Рівень змісту

10 клас

11 клас

Рівень стандарту

1

1

Академічний рівень

1

2

Профільний рівень

4

6

Рівень змісту освіти, на якому вивчається хімія, визначається профілем навчання. Таблицю відповідності рівня змісту хімічної освіти і профілю навчання наведено у методичних рекомендаціях щодо вивчення хімії у 2010/11 навчальному році (лист МОН від 21.08.2010 № 1/9-580).

Як зазначено у додатку до листа МОН України від 29.04.11 №1/9-325 «Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2011/12 навчальний рік» навчальні заклади можуть збільшувати кількість годин на вивчення окремих предметів інваріантної складової за рахунок годин варіативної складової. Також, за рахунок збільшення годин, окремі предмети можуть вивчатися за програмами академічного рівня, а не рівня стандарту, як це передбачено Типовими планами.

З огляду на зазначене та з метою забезпечення умов для опанування учнями 10 класу змісту хімії на академічному рівні рекомендуємо за рахунок варіативної складової виділити не одну, а 2 години на вивчення хімії. У такому разі вчитель використовує програму академічного рівня, збільшуючи кількість годин на вивчення окремих тем програми. Пропонуємо орієнтовний розподіл годин між темами для такого варіанту навчання хімії в 10 класі на академічному рівні:

  • «Повторення основних питань курсу хімії основної школи» — 6 годин;

  • «Неметалічні елементи та їхні сполуки» — 35 годин;

  • «Металічні елементи та їхні сполуки» — 24 години; (усього 70 годин, із них 5 годин — резервних).

У класах технологічного (легка промисловість, харчові технології тощо) математичного та, особливо, фізико-математичного профілів за наявності годин варіативної частини рекомендуємо у 10-11 класах вивчати хімію на академічному рівні, що має бути відображено у пояснювальній записці до робочого навчального плану.

Якщо години варіативної складової виділяються на збільшення годин на вивчення хімії, то в робочому навчальному плані в колонці «Інваріантна складова» навпроти предмета «Хімія» робиться запис X+Y, де X — це кількість годин, що передбачена типовими планами на вивчення хімії, а Y — це кількість годин варіативної складової, додатково виділених на вивчення хімії. Облік зазначених годин здійснюється у класному журналі на сторінці предмета «Хімія».

Навчальні заклади можуть виділяти години варіативної складової на запровадження курсів за вибором, факультативів, індивідуальних та групових занять.

Особливості навчання хімії в 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів

Лінійно-концентрична побудова програми Хімія: 7-11 передбачає, що емпіричні знання, здобуті учнями в основній школі, є фактологічною базою подальшого вивчення органічних сполук вії класі.

Навчальними програмами з хімії для 11 класу враховано, що в 9 класі в учнів були сформовані початкові уявлення про багатоманітність органічних речовин, відбулося ознайомлення з представниками різних їх класів і, зокрема, з основними біологічно важливими речовинами, складом, хімічною будовою та деякими властивостями окремих представників.

Розуміння учнями внутрішньо- і міжпредметних взаємозв’язків розділу органічної хімії сприятиме усвідомленому засвоєнню навчальної інформації. Програма містить структурний підрозділ «Міжпредметні зв’язки», який зорієнтує вчителя щодо їх використання під час вивчення певних тем.

Звертаємо увагу вчителів на те, що в старшій школі, де вивчається систематичний курс органічної хімії, учні повинні оволодіти назвами сполук згідно з останніми рекомендаціями IUPAC. З даним матеріалом можна ознайомитися в навчальних посібниках, які мають гриф Міністерства освіти і науки України:

  • Сучасна термінологія і номенклатура органічних сполук /авт. Толмачова В.С., Ковтун О.М., Корнілов М.Ю., Гордієнко О.В., Василенко C.B./ Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008;

  • Номенклатура органічних сполук /авт. Толмачова B.C., Ковтун О.М., Дубовик O.A., Фіцайло С.С. / Тернопіль: Мандрівець, 2011.

Навчання хімії на рівні стандарту. Особливістю змісту навчального матеріалу даного рівня навчання є посилення його практичного спрямування, приділення належної уваги застосуванню органічних сполук, їх біологічній ролі, впливові хімічних чинників на здоров’я людини й навколишнє середовище, пояснення згубної дії алкоголю, наркотичних речовин, тютюнокуріння.

Дев’ять лабораторних дослідів та одна практична робота мають на меті ознайомити учнів зі складом, фізичними та деякими хімічними властивостями органічних сполук, їх використанням задля безпечного поводження з речовинами і матеріалами у повсякденному житті.

На конкретному змісті навчального матеріалу учні продовжуватимуть вчитися описувати, характеризувати, порівнювати, класифікувати речовини, висловлювати судження про біологічну роль органічних сполук, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом, хімічною будовою, властивостями та застосуванням органічних сполук тощо.

Зауважимо, що на рівні стандарту розв’язування розрахункових задач програмою не передбачено.

В умовах профільної диференціації загострюється питання щодо підготовки учнів, які навчаються хімії па рівні стандарту, до зовнішнього незалежного оцінювання. У цій ситуації слід застосовувати внутрішню диференціацію навчання одинадцятикласників, більше уваги приділяти індивідуальній роботі з ними, виконання навчальних проектів, впровадженню групової навчальної діяльності.

Вивчення хімії на академічному рівні. Метою навчання хімії на академічному рівні є забезпечення загальноосвітньої хімічної підготовки, необхідної для успішної майбутньої професійної діяльності.

У змісті програми 11 класу розширено матеріал органічної хімії, що вивчався в основній школі. У першій темі розглядається теорія будови органічних сполук як вища форма наукових знань, ізомерія. Класи органічних сполук вивчаються в темах «Вуглеводні», «Оксигеновмісні сполуки», «Нітрогеновмісні сполуки». Окрема тема присвячена синтетичним полімерам. Належна увага приділяється просторовій та електронній будові молекул органічних сполук, розкриттю взаємного впливу атомів, механізмам органічних реакцій, причинно-наслідковим зв’язкам між будовою, властивостями й застосуванням органічних сполук.

Програмою академічного рівня, на відміну від програми рівня стандарту, передбачено формування в учнів уміння визначати молекулярну формулу газуватої речовини на основі її густини, відносної густини за воднем або за повітрям і масовою часткою елементів, а також за масою, об’ємом або кількістю речовин — продуктів її згоряння.

Вивчення заключного розділу курсу хімії «Роль хімії в житті суспільства» має узагальнюючий характер. Розкривається роль хімії у матеріальному виробництві, енергетиці, охороні здоров’я, забезпеченні харчовими продуктами, побуті. Розглядаються світоглядні питання щодо місця хімії серед наук про природу.

Навчання хімії на профільному рівні. Програма профільного рівня складається з двох розділів: «Органічна хімія» та «Узагальнене повторення найважливіших питань курсу хімії».

Теоретичною основою розділу «Органічна хімія» курсу хімії 11 класу є теорія будови органічних сполук. До ключових питань змісту належать: електронна і просторова будова речовин, взаємозв’язок між їхніми складом, структурою, властивостями й застосуванням, гомологія, ізомерія, конформації, механізми реакцій заміщення і приєднання, взаємний вплив атомів у молекулі, методи дослідження в хімії. На цьому теоретичному підґрунті розширюється (порівняно з академічним рівнем) інформаційне поле вивчення органічних сполук. Фактичний матеріал доповнюється поняттям про галогенопохідні вуглеводні, алкадієни, арени, карбонільні, нітрогеновмісні, в тому числі гетероциклічні сполуки, вуглеводи рибозу й дезоксирибозу, оптичну ізомерію, синтетичні високомолекулярні речовини.

Формування в учнів понять з органічної хімії відбувається згідно з логікою самої науки — від найпростіших речовин, як метан, до найскладніших, як білки і нуклеїнові кислоти. Використовуються також опорні поняття, сформовані в основній школі: будова атома, хімічний зв’язок, хімічні особливості найважливіших органічних речовин.

Методичні питання вивчення сучасної теорії будови органічних сполук, гібридизації, видів структурної і просторової ізомерії, механізмів органічних реакцій розроблено в літературі досить докладно і, як засвідчує досвід, не становлять проблеми ні для вчителів, ні для учнів. Менше розроблено методику формування понять про оптичну ізомерію, спектральні методи дослідження речовин. На допомогу вчителеві ці питання висвітлюються на сторінках науково-методичного часопису «Біологія і хімія в школі».

У профільному навчанні хімії особливого значення набуває саморозвиток і самоосвіта учнів. Цьому сприяє збільшення у навчанні частки самостійної роботи учнів, у тому числі з різними джерелами інформації (довідники, науково-популярна література, інтернет-ресурси). Доцільно спонукати учнів до самостійного пошуку інформації, підготовки доповідей і обговорення їх змісту з однокласниками, зокрема з питань фундаментальних проблем, які людство розв’язує завдяки досягненням хімічної науки і технологій.

Зміст заключного розділу хімії ґрунтується на знаннях учнів, набутих у попередніх розділах, і присвячено систематизації та узагальненню знань про неорганічні та органічні речовини на єдиній теоретичній основі. Матеріал ґрунтується навколо основних блоків знань: речовина, хімічна реакція, закони і теорії хімії, суспільна роль хімії.

Методичні рекомендації щодо вивчення хімії у 7-10 класах містяться у відповідних листах міністерства за 2007-2010 роки.

Методичні рекомендації щодо вивчення фізики

у 2011/2012 н. р.

У 2011/12 навчальному році завершується перехід загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення предметів за новими різнорівневими навчальними програмами, які створено на основі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

В основній школі (7-9 кл.) вивчається завершений базовий курс фізики, який закладає основи фізичних знань. Навчання фізики у 7-9 класах проводитиметься за програмою «Фізика. Астрономія.» (Київ: Ірпінь, 2005). У 8-9 класах з поглибленим вивченням фізики викладання здійснюватиметься відповідно до «Збірника навчальних програм для загальноосвітніх закладів з поглибленим вивченням предметів природничо-математичного та технологічного циклу» (Київ: Вікторія, 2009). Зазначені програми також розміщено в журналах «Фізика та астрономія в школі» (№3-4, 2010), «Фізика в школах України» (№2, 2009), газеті «Фізика» (№23, 2009) та на офіційному сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту.

У таблиці наведено розподіл кількості годин на викладання фізики в основній школі:

Клас

7

8

8

(поглиблене

навчання)

9

9

(поглиблене

навчання)

Кількість годин на тиждень

1

2

4

2

4

Оскільки в 7 класі на вивчення фізики відводиться 35 годин на рік, то розклад занять може складатися за двома варіантами: по 1 годині на тиждень протягом навчального року або по 2 години на тиждень протягом одного семестру. Другий варіант є більш привабливий, оскільки підвищується ефективність уроків фізики.

В основній школі допрофільна підготовка здійснюється за рахунок варіативної складової навчального плану через впровадження курсів за вибором, факультативних курсів та індивідуальних занять.

Відмінністю навчання фізики в основній та старшій школі є глибина й обсяг вивчення фізичних теорій і застосування отриманих знань для розв’язку теоретичних та експериментальних завдань.

У старшій школі вивчення фізики відбувається залежно від обраного профілю навчання: на рівні стандарту, академічному або профільному. Зміст навчального матеріалу для 10 та 11 класів визначається програмами для загальноосвітніх навчальних закладів, які розміщено на сайті МОНмолодьспорту: http://www.mon.gov.ua/education/average/progl2 та видруковано в збірнику «Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Фізика. Астрономія» (Київ, 2010).

У таблиці, що наведено нижче, подано розподіл кількості годин у старшій школі відповідно до рівня змісту навчальної програми:

Рівні змісту навчання

Рівень стандарту

Академічний рівень

Профільний рівень

Клас

10

11

10

11

10

11

Кількість годин

2

2

3

3

6

6

на тиждень

Структура курсу фізики цих рівнів є майже ідентичною. Зміст усіх навчальних програм побудовано за принципом доповнення. Для цього в тексті змісту навчальних тем використано різні шрифтові форми: напівжирний шрифт відображає зміст програми рівня стандарту, звичайний — доповнення для академічного рівня, курсив — доповнення для профільного рівня навчання.

Звертаємо увагу, що деякі питання програм, наприклад «Скалярні і векторні величини», «Графіки функцій та правила їх побудови», лабораторна робота «Дослідження руху тіла по колу» тощо наведено в дужках. На розсуд учителя ці питання програми можуть бути винесені на оглядове або самостійне (домашнє) опрацювання.

За рахунок варіативної складової навчального плану кількість годин на подовження часу опанування змісту обраної програми навчальними закладами може бути збільшено.

Навчальну програму для 8-9 класів з поглибленим вивченням фізики, що передбачає вивчення предмета по 4 години на тиждень, можна використовувати й у загальноосвітніх навчальних закладах, у робочих планах яких на навчання фізики відведено меншу кількість годин.

За результатами Всеукраїнського конкурсу підручників для 11 класу міністерством рекомендовано до використання у навчально-виховному процесі три підручники з фізики для навчання за програмою рівня стандарту та два підручники, у яких інтегровано матеріал навчальних програм академічного та профільного рівнів. Це підручники:

  • для рівня стандарту: авт. Генденштейн Л.Е., Євлахова О.М., Бондаренко М.В. (видавництво «Гімназія»), авт. Ляшенко О.І., Коршак Є.В., Савченко В.Ф. (видавництво «Генеза») та авт. Сиротюк В.Д., Баштовий В.І. (видавництво «СИЦИЯ»);

  • для академічного та профільного рівнів: авт. Засєкіна Т.М., Засєкін Д.О. (видавництво «СИЦИЯ») та авт. Бар’яхтар В.Г., Божинова Ф.Я., Кирюхіна О.О., Кирюхін М.М. (видавництво «Ранок»).

З метою забезпечення розширеного викладу навчального матеріалу для профільного рівня до підручника видавництва «Ранок» готується комп’ютерна навчально-методична підтримка, що буде розміщена на сайті цього видавництва.

Перелік програм, підручників та навчально-методичних посібників, яким надано гриф та які рекомендовані міністерством для використання у навчально-виховному процесі, буде надруковано в «Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України».

У зв’язку зі зміною в організації навчального процесу в 2011/12 навчальному році для загальноосвітніх навчальних закладів вивчення навчального матеріалу в 7-10 класах ущільнюється за рахунок оглядового або самостійного вивчення окремих тем навчального матеріалу, використання резервних годин навчальної програми, годин, передбачених на проведення фізичного практикуму, навчальних екскурсій тощо.

З огляду на зазначене вище, змінюється розподіл годин, які відводяться на вивчення окремих тем у 11 класі. У таблиці наведено кількість годин, яка пропонується на вивчення окремих розділів за рівнями навчання.

Тема

Кількість годин

Рівень стандарту

Академічний рівень

Профільний рівень

Електродинаміка

48

78

156

Розділ 1. Електричне поле

11

11

26

Розділ 2.

Електричний струм

16

38

Розділ 3.

Електромагнітне поле

10

16

ЗО

Розділ 4. Електромагнітні коливання і хвилі

15

16

26

Розділ 5. Хвильова і квантова оптика

12

19

36

Атомна і ядерна фізика

14

15

34

Розділ 1. Атомна і ядерна фізика

12

13

32

Узагальнююче заняття

2

2

2

Резерв

2

2

2

Тематику окремих робіт фізичного практикуму можна включати до переліку експериментальних завдань, які проводяться протягом вивчення теми. Кількість робіт фізичного практикуму, яка добирається та оцінюється, визначається вчителем залежно від тривалості роботи та її складності.

Кількість годин, передбачених для вивчення окремих тем або розділів, є орієнтовною і може бути зміненою вчителем. Програми надають право вчителю творчо підходити до реалізації їх змісту. Враховуючи рівень підготовки школярів, їхні інтереси та нахили, профіль школи, вчитель може запропонувати власну логіку вивчення матеріалу. Наприклад у 11 класі, частину годин можна використати на повторення теми «Механічні коливання і хвилі» перед вивченням теми «Електромагнітні коливання і хвилі» тощо.

Календарно-тематичне планування начального матеріалу вчителі можуть здійснювати безпосередньо в текстах робочих навчальних програм або видруковувати на окремих аркушах. Розробка поурочних планів проведення навчальних занять є компетенцією педагога, який і визначає їх структуру і форму.

При навчанні фізики одним із важливих видів навчальної діяльності є фізичний експеримент. Оскільки матеріальна база фізичних кабінетів не завжди може забезпечувати виконання всіх лабораторних робіт і робіт фізичного практикуму, вчитель може замінювати окремі роботи рівноцінними, отже пропонувати власну тематику робіт. Також декілька короткочасних лабораторних робіт можна об’єднати у межах однієї теми. Дозволяється проведення експериментальних досліджень на наявному у фізичному кабінеті обладнанні за запропонованою вчителем інструкцією. В експериментальних роботах можуть використовуватися саморобні пристрої (зокрема матеріали та речі ужиткового спрямування) и умови дотримання правил безпеки. Під час постановки нестандартних експериментальних робіт учитель повинен враховувати рівень володіння учнями теоретичним матеріалом, знання якого забезпечують успішне її виконання.

Вимоги щодо проведення, оформлення та оцінювання лабораторних робіт та робіт фізичного практикуму, здійснення інструктажів із безпеки життєдіяльності, що зазначалися в інструктивно-методичних листах міністерства попередніх років, залишаються чинними.

У таблиці наведено мінімальну кількість тематичних оцінок (які виставляються у класному журналі та в колонці з написом «Тематична» без зазначення дати) та лабораторних робіт, що оцінюються, для класів, які навчаються за різними програмами:

Клас

Мінімальна кількість тематичних оцінок

Мінімальна кількість лабораторних робіт, що оцінюються

7

4

6

8

6

8

8 класи з поглибленим навчанням фізики

8

10

9

6

8

9 класи з поглибленим навчанням фізики

8

8

10

Рівень стандарту

6

4

Академічний рівень

8

4

Профільний рівень

10

8

11

Рівень стандарту

5

4

Академічний рівень

7

4

Профільний рівень

10

8

Необхідність збільшення кількості тематичних та лабораторних робіт, що підлягають оцінюванню, визначається вчителем.

Матеріали для підготовки уроків і занять висвітлено на сторінках педагогічної методичної преси: у журналах «Фізика та астрономія в школі» (видавництво «Педагогічна преса»), «Фізика в школах України» (видавнича група «Основа»), газеті «Фізика» (видавнича група «Шкільний світ»); у науково-популярних журналах для школярів — «Колосок», «Фізика для допитливих», «Школа юного вченого», «Світ фізики», «Країна знань», «Вселенная, пространство, время» тощо.

У даний час кількість інформації, потрібної сучасній людині, інтенсивно збільшується з кожним днем. Тому на сьогодні головним завданням школи, особливо для реалізації задач профільної освіти, є не передача певних знань, а навчання уміння їх здобувати. Суттєву допомогу щодо формування в школярів загальнонавчальних умінь і навичок, ключових компетенцій можуть надати інформаційно-комунікативні технології, які активно впроваджуються в сучасній школі. Використання мережі Інтернет в освітньому процесі зумовлює впровадження нових тенденцій в організації навчання — широке застосування інформаційних технологій, орієнтованих не лише на роботу в класі — роботу вчителя з учнями, а й на самостійну роботу учня як у класі, так і за його межами; застосування дистанційних форм навчання.

Курси за вибором, факультативні заняття, засідання гуртків і секцій, проведення екскурсій сприяє розвитку пізнавального інтересу до вивчення предмета, усвідомленому вибору подальшої освіти та сфери майбутньої професійної діяльності. Для створення належних умов щодо впровадження допрофільного та профільного навчання, залежно від особливостей та роботи загальноосвітнього навчального закладу і потреб учнів, учителем може обиратися тематика курсів за вибором (факультативів) за посібником «Збірник програм курсів за вибором і факультативів з фізики та астрономії» (Видавнича група «Основа», Харків, 2009), а також за програмами, яким надано гриф міністерства.

Методичні рекомендації щодо вивчення астрономії

у 2011/2012 н. р.

Одним із предметів інваріантної складової навчальних планів є астрономія, яка вивчатиметься в 11 класі. Навчальний предмет «Астрономія» може викладатися за двома навчальними програмами. За програмою рівня стандарту та академічного рівня учні опановуватимуть курс астрономії впродовж 17 годин на рік, а за програмою профільного рівня — 35 годин. Якщо на вивчення астрономії у загальноосвітньому навчальному закладі відведено 17 годин, то її краще вивчати в одному семестрі (наприклад, у першому), якщо 35 годин, то протягом року по годині на тиждень, або попарно щотижня протягом семестру. Навчальні програми з астрономії для старшої профільної 11-річної школи розміщено на сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту (http://www.mon.gov.ua/education/average/progl2), а також надруковано в посібниках: «Збірник програм з профільного навчання для загальноосвітніх навчальних закладів. Фізика та астрономія» (видавнича група «Основа», 2010) та «Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Фізика. Астрономія» (Київ, 2010).

Хоча кількість годин, відведених на вивчення астрономії, не змінилась порівняно з попереднім навчальним роком, однак змінилися навчальні програми, на основі однієї з яких створено новий підручник із курсу астрономії (рівень стандарту, академічний рівень). Звертаємо увагу вчителів на те, що зміст навчального матеріалу в нових програмах не зазнав суттєвих змін, натомість державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня більш конкретизовано порівняно з попередніми програмами. Цей курс спрямований на розвиток загальнокультурної компетенції, розуміння астрономічних явищ, із якими людина стикається в повсякденному житті, має розкривані еволюційні зв’язки між різними формами руху та структурної організації матерії у Всесвіті, взаємозв’язок астрономічної науки з іншими природничими га технічними науками.

Особливістю програми профільного рівня є те, що серед державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів є й вимога вміти розв’язувати задачі. У зв’язку з цим рекомендуємо вчителеві під час складання календарно-тематичного планування курсу передбачити час на формування в учнів уміння розв’язувати задачі астрономічного змісту.

Програма ріння стандарту, академічного рівня передбачає виконання однієї практичної роботи. Учитель може довільно обирати тему цієї роботи з трьох, запропонованих програмою. Разом із тим, практика, зокрема результати Всеукраїнської учнівської олімпіади з астрономії, показує, що учні на неналежному рівні знають зоряне небо: не орієнтуються в сузір’ях; не можуть вказати найяскравіші зорі у відомому сузір’ї; недостатньо вміють працювати з картами зоряного неба. З огляду на це рекомендуємо проводити комбіноване практичне заняття, на якому показати будову карти зоряного неба (зокрема особливості відображення на ній небесних світил, використання небесних координат) та прийоми роботи з такою картою. У другій частині практичного заняття бажано продемонструвати учням вигляд зоряного неба в ділянці північного полюса світу (сузір’я Малої та Великої Ведмедиць, Полярна зоря тощо), а також у різні пори року.

Готуючись до проведення такого комбінованого практичного заняття доцільно використовувати програмно-педагогічний засіб «Бібліотека електронних наочностей з астрономії. 11 клас» (опис зазначеного ППЗ є за адресою http://www.astroosvita.kiev.ua/HTML/infotl8.htm]), а також скористатись електронним планетарієм Stellarium (вільний доступ за адресою: /, що має серед іншого україномовний інтерфейс). Зазначений електронний планетарій демонструє зоряне небо на будь-який обраний момент часу, а тому дозволяє в режимі відеопроекції показати учням його вигляд у різні пори року (для цього в налаштуваннях планетарію необхідно встановити географічні координати місця спостережень та вказати дату). Рекомендуємо чотири орієнтовні дати: 15 жовтня (осіннє зоряне небо), 15 січня (зимове зоряне небо), 15 квітня (весняне зоряне небо) і 15 липня (літнє зоряне небо). Час доби добирається довільно, бажано обирати вечірні години. За допомогою цього планетарію також можна показати зміну вигляду зоряного неба впродовж доби.

Якщо немає можливості комп’ютерної демонстрації, то можна попередньо виготовити фотозображення (скріншоти екрана монітора) потрібних ділянок зоряного неба та надрукувати їх.

Навчальна програма профільного рівня містить тематику п’яти практичних робіт, яка є орієнтовною. З огляду на можливості навчального закладу щодо технічних засобів навчання учителем добираються три роботи для проведення практичної частини курсу. Також учитель може запропонувати й іншу тему роботи. Серед практичних робіт можна виділити найбільш значущі для узагальнення, зокрема роботу з рухомою картою зоряного неба (№1), визначення параметрів зір за діаграмою Герцшпрунга-Рессела (№4) і визначення чисел Вольфа за спостереженнями у шкільний телескоп чи за знімками Сонця (№5).

З огляду на те, що 2011/12 навчальний рік буде завершуватися раніше, пропонуємо таке ущільнення навчального матеріалу за профільною програмою: на розгляд тем 1.3. «Час та календар» та 3.3. «Малі тіла Сонячної системи» виділити по 1 навчальній годині, а на тему 4.4. «Утворення та еволюція зір» — 2.

При формуванні календарно-тематичного планування за 17 годинним курсом рекомендуємо планувати дві тематичні атестації: першу — за результатами вивчення тем 1-3, а другу ~ за результатами вивчення тем 4-8.

За програмою профільного рівня доцільно передбачити не менше трьох тематичних оцінювань навчальних досягнень учнів. Наприклад, за результатами вивчення розділів 1-2 — перша, розділів 3-4 — друга і п’ятого розділу — третя.

Готуючись до тематичних атестацій у профільних класах, можна скористатися збірником різнорівневих завдань для проведення державної підсумкової атестації з астрономії (авт. Казанцев A.M., Крячко І.П., X.: Гімназія, 2008. — 48 с.). До цього збірника було включено завдання високого рівня для учнів класів фізико-математичного профілю. Під час підбору завдань для проведення тематичного оцінювання за програмою рівня стандарту, академічного рівня можна брати за основу завдання, які запропоновано у збірнику завдань для державної підсумкової атестації з астрономії для 11 класу (2011), який розміщено на сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту.

Методичні рекомендації щодо вивчення української мови та літератури у 2011/2012 н.р.

У 2011/12 навчальному році вивчення української мови у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист №1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська мова. 5-12 класи /Автори Г.Т. Шелехова, В.І. Тихоша, A.M. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. За редакцією Л.В. Скуратівського. — К.: Ірпінь: Перун, 2005. -176 с.

Вивчення української мови у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими міністерством (наказ від 28.10.2010 № 1021). Вивчення мови як профільного предмета і визначення ступеня її представленості як окремого навчального предмета в профілях інших спеціалізацій урегульовано за рахунок наявності програм різних рівнів (стандарту, академічного, профільного) для загальноосвітніх навчальних закладів, а саме:

— Українська мова. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Технологічний, природничо-математичний, спортивний напрями, суспільно-гуманітарний напрям (економічний профіль). Рівень стандарту / Укладачі: М.І. Пентилюк, О.М. Горошкіна, А.В. Нікітіна. — К.: Грамота, 2011. Українська мова. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Суспільно-гуманітарний напрям (історичний, правовий, філософський профілі); філологічний напрям (профіль — іноземна філологія); художньо-естетичний напрям. Академічний рівень / Укладачі: Г.Т. Шелехова, В.І. Новосьолова, Я.І. Остаф. — К.: Грамота, 2011.

— Українська мова. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям, Профіль — українська філологія. Профільний рівень / Укладачі: Л.І. Мацько, О.М. Семеног — К.: Грамота, 2011.

Типові навчальні плани старшої школи (лист міністерства від 27.08.2010 № 1/9-834) реалізують зміст освіти залежно від обраного профілю навчання. Кожен з профілів передбачає вивчення предметів на одному із трьох рівнів:

рівні стандарту — навчальні предмети не є профільни­ми чи базовими (наприклад, українська мова у фізико-математичному профілі);

академічному рівні — навчальні предмети не є профільними, але є базовими (наприклад, українська мова в історичному профілі);

профільному рівні, який передбачає поглиблене вивчення відповідних предметів, орієнтацію їх змісту на майбутню професію (наприклад, українська мова у філологічному профілі).

Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Основною характеристикою активних методів навчання є відповідність природи людського сприйняття, націленість на розкриття особистого «Я» як учня, так і вчителя через їхню творчу взаємодію. Серед таких активних методів виділяються: евристичне спостереження, порівняння, конструювання, моделювання, смислове бачення, символічне бачення, метод творчої реалізації тощо.

У сучасних умовах навчання української мови й мовлення з урахуванням прогресивних підходів (компетентнісного, особистісно орієнтованого, комунікативно-діяльнічного, соціокультурного) важливо дбати про структуру уроків української мови, якими повинно бути передбачено:

а) забезпечення мотивації (створення проблемної ситуації, з’ясування необхідності набутих умінь під час виконання завдань на уроці для подальшого навчання, майбутньої трудової діяльності тощо, активізація опорних знань і вмінь учнів);

б) представлення теми й очікуваних навчальних результатів;

в) презентація необхідної для учнів інформації;

г) забезпечення виконання системи вправ і завдань, спрямованої на формування мовних, комунікативних, соціокультурних і оргдіяльнісних умінь;

ґ) оцінювання результатів уроку, підбиття його підсумків, коригування набутих умінь і навичок, визначення нових тем (проблем) для їх розв’язання, складання плану подальшої роботи тощо.

Дуже важливо формувати в учнів креативну компетентність — здатність до розв’язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінально, передбачати новизну під час розв’язання навчальних завдань тощо; інтелектуальну компетентність, яка передбачає здатність школярів працювати з різноманітною інформацією, уміння застосовувати здобуті знання в нестандартних ситуаціях тощо. Важливу роль у цьому відіграють різнорівневі завдання з комунікативною метою, якими має бути передбачене диференційоване навчання української мови й мовлення, яке сприяє розвиткові індивідуальних нахилів, здібностей учнів, розширенню їхніх пізнавальних і креативних можливостей.

Отже, до важливих завдань навчання української мови учнів основної й старшої школи на сучасному етапі розвитку мовної освіти відносимо:

    1. урахування виняткової ролі державної мови в суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина й потреби належною мірою оволодіти нею; необхідність збереження й подальшого її розвитку як безцінного культурного надбання попередніх поколінь українського народу і відповідальності школярів як громадян України в цій справі перед світовою спільнотою;

    2. розвиток пізнавального інтересу до української мови як до феномена, вироблення в учнів здатності діставати естетичне задоволення від сприймання усного українського слова, читання художньої літератури українською мовою;

    3. формування потреби різнобічного розвитку власних здібностей і нахилів, оволодіння сучасними методами оперування знаннями, уміннями використовувати сучасні інформаційні й комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми навчання та ін.);

    4. забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо;

    5. вироблення цілісного світогляду, знаходження сенсу життя як важливих умов удосконалення власної мовленнєвої здатності;

    6. потреба дотримання загальнолюдських моральних норм як необхідної передумови уникнення конфліктних ситуацій та оптимального розв’язання їх у разі назрівання; розвиток в учнів уміння вести діалог, висловлювати власні думки й переконливо аргументувати їх;

    7. прилучення учнів до загальнолюдських цінностей, яке найпродуктивніше можна реалізувати в процесі інтегративного вивчення української мови з використанням засобів музики й живопису, художньої літератури, також спираючись на історичні дані;

    8. урахування компетентнісного підходу до навчання української мови, за якого забезпечується результат навчання, а не нарощування обсягу змісту;

    9. забезпечення особистішої значущості для кожного школяра здобутих знань і набутих умінь та навичок з української мови, усебічний розвиток особистості, її нахилів, здібностей і талантів;

    10. формування в учнів потреби в удосконаленні власної мовленнєвої здатності впродовж усього життя.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська мова вивчатиметься за програмами:

У 5-9 класах: Українська мова. 5-12 класи /Автори Г. Т. Шелехова, В. І. Тихоша, А. М. Корольчук, В.І. Новосьолова, Я. І. Остаф. За редакцією Л. В. Скуратівського. — К.: Ірпінь: Перун, 2005. — 176 с.

У 10-12 класах: Українська мова. 10-12 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Технологічний, природничо-математичний, спортивний напрями, суспільно-гуманітарний напрям (економічний профіль). Рівень стандарту / Укладачі: М. І. Пентилюк, О. М. Горошкіна, А. В. Нікітіна. — К.: Грамота, 2009. — 60 с.

Згідно з наказом від 18.02.2008 № 99 «Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів» розроблено навчальну програму з української мови:

— Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української мови. 8-9 класи. / Програму підготували С. О. Караман, О. В. Караман, М. Я. Плющ, В. І. Тихоша; за редакцією С. О. Карамана — К.: Грамота, 2009. — 100 с.

У цій програмі взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності в різноманітних сферах життя суспільства, сучасні організаційні форми, методи і технології навчання української мови, визначено стратегічні напрями (змістові лінії: мовна, мовленнєва, соціокультурна, діяльнісна) й основоположні дидактичні принципи: взаємозв’язку навчання, виховання і розвитку; демократизації і гуманізації; особистісної орієнтації: комунікативно-діяльнісний; органічного поєднання навчання мови й мовлення; здійснення поліфункціональності української мови у процесі навчання; практичної спрямованості навчання, які покладено в основу побудови змісту базових програм з української мови для учнів 8-9 класів.

У старшій школі дуже важливо врахувати нахили, здібності учнів і створювати умови для навчання за обраним профілем. Здійснюється така підготовка у формі реалізації курсів за вибором і факультативів, поглибленого вивчення окремих предметів, зокрема української мови, на диференційованій основі, що дає змогу максимально врахувати індивідуальні розумові особливості учнів, виявляти їхні інтереси й нахили до певних предметів з метою профорієнтації. Поступова активізація різних видів диференційованого навчання (внутрішньо-класна, курси за вибором, факультативи, класи з поглибленим вивченням предметів) забезпечує реалізацію особистісно зорієнтованого навчання, усвідомлення учнями своїх інтересів і пізнавальних потреб, а також спробу виявити себе в різних видах діяльності.

Програми курсів за вибором і факультативів, схвалених Міністерством, уміщено у збірнику:

Збірник курсів за вибором і факультативів з української мови / За загальною редакцією Таранік-Ткачук К.В. —К.: Грамота, 2011.

Курси за вибором в старших класах мають забезпечити індивідуальні інтереси кожного учня: поглиблене та розширене вивчення профільних предметів, формування індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтація на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії. Водночас, вони можуть сприяти вивченню непрофільних предметів і бути зорієнтовані на певний вид діяльності поза профілем навчання.

Важливим залишається організаційний аспект щодо використання програм курсів за вибором або факультативів. Насамперед зауважимо щодо кількості годин на рік для додаткових курсів: факультативи розраховані на 9—17 годин опрацювання, мають «статус» необов’язковості, коли учень може перевірити власні нахили, здібності й уподобання, опановуючи факультативний курс. Відповідно до наказу МОН від 20.02.2002 р. № 128 «Про затвердження Нормативів наповнюваності груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах» мінімальна наповнюваність груп при проведенні факультативних занять у ЗНЗ міської місцевості становить 8 учнів, сільської місцевості — 4 учні. Ураховуючи вимоги Концепції профільної освіти, відвідувати курси за вибором мають усі учні класу.

Програма курсу за вибором розрахована на 35 годин на рік (одна година на тиждень), ці заняття є обов’язковими для відвідування учнями від початку навчального року до завершення, робота учнів у кінці навчального року має бути оцінена.

Однак, ураховуючи, що організація профільного навчання на етапі допрофільної (8-9 класи) та профільної (10-11 класи) освіти мають свої особливості, що спричинені об’єктивними і суб’єктивними причинами, можливим є узгодження обраної програми з реальною ситуацією. Так, обравши курс за вибором на 35 годин на рік, учитель має право скоригувати кількість годин і ущільнити матеріал, якщо згідно з реальними обставинами може викладати лише факультативний курс на 17 годин на рік. Можливим є й зворотній процес, коли факультативний курс може бути використаний як курс за вибором. Кількість годин на вивчення кожної теми, збільшення навчального матеріалу має бути скоригованим у календарно-тематичному плануванні до програми курсу за вибором.

У такому випадку скоригована програма має бути погоджена на засіданні методичного об’єднання загальноосвітнього навчального закладу і затверджена керівником цього навчального закладу. У пояснювальній записці до програми необхідно зазначити, на основі якої програми курсу за вибором або факультативу (за чиїм авторством) розроблено скоригований варіант.

Деякі програми курсів за вибором і факультативів мають методичне забезпечення і надруковані разом з розробками занять у одному навчальному посібнику. Наприклад:

Степанюк М. Лексикографія української мови. Навчально-методичний посібник для факультативних занять. 9 клас. — Тернопіль: Мандрівець, 2008. — 124 с.

Авраменко О.M., Чукіна В.Ф. Стилістика сучасної української мови. Програма факультативного курсу / 10-11 кл. — К.: Грамота, 2008. — 256 с.

Цимбалюк В.І. Мова як генетичний код народу: Навчальний посібник для факультативних занять. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. — 176 с.

Марущак В.І. Школа журналіста: Навчальний посібник. — Тернопіль: Мандрівець, 2009. — 136 с.

Упровадження системи зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови спричинює значну увагу вчителів-словесників до відпрацювання у школярів навичок виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності, використання яких відбувається з метою забезпечити поетапне різнобічне й об’єктивне оцінювання навчальних досягнень учнів у процесі засвоєння ними курсу української мови, насамперед її мовної змістової лінії.

Використання тестів можливе як під час здійснення поточного, так і підсумкового контролю, можуть пропонуватися учням з різними навчальними можливостями, передбачаючи різноманітні завдання за ступенем складності й творчим спрямуванням.

Для ефективного використання у навчальному процесі пропонуються схвалені Міністерством збірники тестових завдань, які готують учнів до зовнішнього незалежного оцінювання, а також нові посібники (експрес-репетитори) для самостійної підготовки учнів на основі загальних теоретичних відомостей з курсу української мови й тестових завдань, різних за складністю й функціональним призначенням:

Новосьолова В.І. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Орфографія. — К.: Генеза, 2010. — 88 с.

Плетньова Л.В., Коваленко Л.Т. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Морфологія. — К.: Генеза, 2010. — 88 с.

Шелехова Г.Т., Кузьмич О.А. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Синтаксис. — К.: Генеза, 2010. — 128 с.

Босак С.П. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Пунктуація: — К.: Генеза, 2010. -128 с.

Данилейко О.Л. Українська мова. Експрес-репетитор для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: Лінгвістика тексту. Стилістика. Розвиток мовлення: — К.: Генеза, 2010. — 48 с.

Авраменко О. М., Блажко М. Б. Українська мова та література. Довідник. Завдання в тестовій формі. І частина. — К.: Грамота, 2010. — 496 с.

Авраменко О. М. Українська мова та література. Завдання в тестовій формі. II частина. — К.: Грамота, 2010. — 136 с.

Українська література: Хрестоматія для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання / [упорядк. Авраменко О. М.].К.: Грамота, 2010. — 464 с.

Звертаємо особливу увагу, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки від 01.09.2009 р. № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» загальноосвітні навчальні заклади мають право використовувати в організації навчально-виховного процесу лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають відповідний гриф міністерства, схвалення відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти міністерства.

Навчально-методична література, яка має гриф міністерства і схвалена до використання у загальноосвітніх навчальних закладах, щорічно зазначається в Переліку програм, підручників і навчально-методичних посібників, рекомендованих міністерством для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою для основної і старшої школи й друкуються на початку навчального року в «Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України».

Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з української мови здійснюється на основі функціонального підходу до мовної освіти. Тобто робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення учнів.

При цьому оцінювання результатів мовленнєвої діяльності відбувається за такими показниками: аудіювання (слухання й розуміння прослуханого), говоріння й письмо (діалогічне і монологічне мовлення), читання вголос і мовчки, мовні знання і вміння, правописні (орфографічні і пунктуаційні) уміння учнів.

Матеріали для перевірки зазначених вище видів діяльності добираються відповідно до вимог програми для кожного класу, з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії, рівня підготовки, вікових особливостей і пізнавальних інтересів учнів.

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання — це процес встановлення рівня навчальних досягнень учнів щодо оволодіння змістом предмета, уміннями й навичками відповідно до вимог навчальної програми.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завданнями є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння й первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, установлення зв’язків між ними і засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок. Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове і фронтальне опитування; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо.

Для контрольної перевірки мовних знань і вмінь використовуються завдання у тестовій формі, складені на матеріалі слова, сполучення слів, речення, груп пов’язаних між собою речень. Одиницею контролю є вибрані учнями правильні варіанти виконання завдань у тестовій формі й самостійно дібрані приклади.

Оцінювання здійснюється таким чином, щоб за зазначену вище роботу учень міг одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).

Контрольна перевірка з української мови здійснюється фронтально та індивідуально.

Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ і письмовий твір, мовні знання і вміння.

Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог, усний переказ, усний твір) і читання вголос. Для цих видів діяльності не відводять окремого уроку. У І семестрі пропонуємо провести оцінювання 2 видів мовленнєвої діяльності (усний твір, діалог), результати оцінювання виставити в колонку без дати і врахувати в найближчу тематичну. У II семестрі провести оцінювання таких видів мовленнєвої діяльності, як усний переказ і читання вголос. Повторне оцінювання всіх видів мовленнєвої діяльності не проводять.

Зразок заповнення сторінки журналу з української мови подано у методичному листі Міністерства від 21.08.2010 № 1/9- 580. Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.

Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на їх виконання відводиться 15- 20 хвилин уроку) залежно від характеру виучуваного матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути використано на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичного оцінювання.

Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень (учениця) одержав(ла) мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу й усного твору. Для цих видів робіт не відводять окремого уроку, а оцінки виводять один раз на рік і виставляють у колонки без дати.

Кількість фронтальних та індивідуальних видів контрольних робіт з української мови в загальноосвітніх навчальних закладах з українською мовою навчання скориговано у програмі з української мови для 5-12 класів (лист МОН від 18.05.2009 № 1/9-342).

Фронтальні види контрольних робіт:

Форми контролю

5

6

7

8

9

10

11

1

II

І

II

І

II

1

II

І

II

І

II

І

II

Перевірка мовної теми*

4

4

3

3

3

3

2

2

2

2

2

2

2

2

Письмо: переказ

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

твір

-

1

-

1

-

1

1

1

1

1

1

-

1

-

Правопис: диктант**

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

Аудіювання*

-

1

-

1

-

1

-

1

-

1

-

1

-

1

Читання мовчки*

1

-

1

-

1

-

1

-

1

-

1

-

1

-

* Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки е тестові завдання.

** Основною формою перевірки орфографічної і пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

У таблиці зазначено мінімальну кількість фронтальних видів контрольних робіт, учитель на власний розсуд має право збільшувати цю кількість, залежно від рівня підготовленості класу, здібностей конкретних учнів, умов роботи тощо.

Викладання української мови у профільних класах філологічного напряму (профіль — українська філологія) спрямоване на вирішення комплексу завдань: формування усвідомленого ставлення до української мови як інтелектуальної, духовної, моральної і культурної цінності, потреби знати сучасну українську літературну мову й досконало володіти нею в усіх сферах суспільного життя, розвиток інтелектуально-креативних здібностей, прагнення до творчого осягнення вершин української культури й мистецтва слова; готовності до адекватного вибору й отримання професійної гуманітарної (філологічної) освіти; поглиблення знань про мову як багатофункціональну знакову систему й суспільне явище, розуміння основних процесів, що відбуваються в мові, ознайомлення з мовознавством як наукою і працями провідних вітчизняних лінгвістів тощо; засвоєння норм мовленнєвої поведінки в різних сферах і ситуаціях спілкування та вдосконалення умінь і навичок спілкування в науково-навчальній, соціально-культурній, офіційно-діловій сферах, оволодіння різноманітними стратегіями і тактиками ефективної комунікації тощо.

Відповідно оцінювання говоріння у профільних класах філологічного напряму (профіль — українська філологія) здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень (учениця) одержав(ла) мінімум дві оцінки за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу та усного твору. Для цих видів робіт не відводять окремий урок, а оцінки виводять двічі на рік і виставляються у колонки без дати.

Фронтальні види контрольних робіт

Форми контролю

10 клас

11 клас

І семестр

II семестр

І семестр

II семестр

Перевірка мовної теми*

3

3

3

3

Письмо: переказ

1

1

1

1

твір

1

1

1

1

Правопис: диктант**

1

1

1

1

Аудіювання*

1

1

1

1

Читання мовчки*

1

-

1

-

Ведення зошитів оцінюється від 1 до 12 балів щомісяця протягом семестру і вважається поточною оцінкою. Під час перевірки зошитів ураховується наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, уміння правильно оформити роботи.

Докорінний перегляд існуючих засобів навчання спричинила поява інформаційних технологій на електронних носіях, які підтримують мету інформатизації освіти: забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо. Усе це переконує в необхідності розроблення ефективних методів і засобів комп’ютерного навчання української мови, яке сприятиме піднесенню рівня зацікавленості учнів у процесі навчання, розвиватиме їхній інтерес до предмета, привчатиме ефективно використовувати нові технології у процесі навчання.

Використання комп’ютерних технологій є істотним резервом підвищення грамотності учнів, зокрема систематичне написання комп’ютерних диктантів, де є така можливість, за допомогою яких індивідуалізується процес удосконалення правописних умінь і навичок і зростає його ефективність. Можна порадити електронні посібники, схвалені Міністерством до використання в навчальному процесі:

Педагогічний програмний засіб «Українська мова, 8 клас» ( автори — Г. ІІІелехова, В. Новосьолова, Я. Остаф), розробник ЗАТ «Мальва», 2008;

Українська мова. Збірник текстів для диктантів. 9 клас. Державна підсумкова атестація (аудіодиск). — К., 2010.

Використання електронного посібника на уроках української мови передбачає пошук шляхів уникнення одноманітності в роботі вчителя на уроці, наочне представлення мовних об’єктів і процесів, включення відеосюжетів, можливість виявлення рівня навчальних досягнень учнів, забезпечення диференціації, індивідуалізації навчання, мовленнєвого розвитку школярів, широке наведення зразків мовленнєвого етикету, формування мотивованого ставлення до вивчення мови, оперативний самоконтроль учнів у процесі виконання вправ і тестів тощо. Також електронний посібник має широкі можливості щодо роботи з додатковою інформацією (словниками, енциклопедіями, довідниками, бібліографією та ін.), проведення мовних ігор, тестів для самоконтролю й відпрацювання з метою закріплення мовних і мовленнєвих умінь і навичок школярів.

Для отримання ширшої інформації радимо звернутися до Інтернет-сайтів мовної тематики:

— vesna.sammit.kiev.ua;

— /domivka.htm.

Українська література

У 2011/12 навчальному році вивчення української літератури в 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів/ Автори Р.В.Мовчан, ІІ.ВЛевчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, О.Б.Поліщук, М.М.Судима, Л.П.Шабельникова, В.М.Садівська. Керівник проекту М.Г.Жулинський. За загальною редакцією Р.В.Мовчан. — К, Ірпінь: Перун, 2005. — 201 с.

З метою поліпшення якості шкільної літературної освіти, урахування громадської думки щодо виховної та естетичної вартості окремих програмових художніх творів та розвантаження змісту навчальної програми, відповідно до рішення колегії Міністерства освіти і науки від 11 лютого 2010 року, протокол № 1/4-2, затверджено зміни до навчальної програми з української літератури (5-9 класи), а саме:

  1. клас

— легенда «Лісова панна» — вилучено з програми;

— казка В. Короліва-Старого «Потерчата» — винесено на позакласне читання;

  1. клас

— усунуто дублювання вивчення кіноповісті О. Довженка «Зачарована Десна» (у 6 класі вивчаються фрагменти твору);

— твір С. Руданського «Козак і король» — вилучено з програми (замінено на гуморески «Добре торгувались» і «Гуменний»);

— оповідання С. Васильченка «Басурмен» — вилучено з програми (замінено на твір «У темряві»);

— зменшено на початку навчального року вивчення поезій напам’ять (замість 5 пісень на величезне прохання вчителів вивчатиметься 2 на вибір);

  1. клас

— твір Б. Лепкого «Цвіт щастя» — винесено на позакласне читання;

— вірш А. Малишка «Приходять предки...» — вилучено з програми (замінено на поезію «В завійну ніч з незвіданих доріг...»);

  1. клас

— твір І. Франка «Іван Вишенський» — текстуальне вивчення замінено на оглядове (1 година);

— поезії В. Самійленко «Ельдорадо» і «Патріоти» вилучено з програми, замінено на твори «На печі», «Не вмре поезія...»;

— вивчення творчості Є. Дударя (за програмою: «Слон і мухи», «Лісова казка», «Червона Шапочка») вилучено з програми натомість вивчаються оповідання О. Чорногуза «Як вибирати ім’я», «Як поводитись у кіно» зі збірки оповідань «Веселі поради»;

9 клас

— притча І. Липи «Мати» — вилучено з програми;

— усунуто дублювання вивчення вірша Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати...» (у 5 класі твір вивчається, у програмі для 9 класу — знято);

— зменшено на початку навчального року вивчення поезій напам’ять (замість 4 пісень вивчатиметься 2 на вибір).

Вивчення української літератури у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством (наказ від 28.10.2010 № 1021). Ефективність практичного втілення системи профільного вивчення української літератури та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій забезпечується наявністю двох профільних програм.

— Українська література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний, суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний напрями; філологічний напрям (профіль — іноземна філологія). Академічний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк — керівники авторського колективу; Р.В. Мовчан, Н.В. Лев- чик, М.П. Бондар, O.A. Камінчук, В.І. Цимбалюк. За заг. ред. Р.В. Мовчан. — К.: Грамота, 2011.

— Українська література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям (профіль української філології). Профільний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк керівники авторського колективу; Р.В. Мовчан, Н.В. Левчик, М.П. Бондар, O.A. Камінчук, В.І. Цимбалюк. За заг. ред. Р.В. Мовчан. — К: Грамота, 2011.

Програма академічного рівня збігається за змістом і формою з програмок) рівня стандарту (як за кількістю годин, так і за вимогами до рівня оцінювання навчальних досягнень учнів).

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки України від 10.08.2010 року № 1/9-543 «Про навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів на 2010/11 навчальний рік» розподіл годин щодо української літератури за рівнями змісту освіти виглядає таким чином:

Навчальний предмет

Кількість годин на тиждень у класах

Рівень стандарту

Академічний рівень

Профільний рівень

Класи

10

11

10

11

10

11

Українська література

2

2

2

2

4

4

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська література вивчатиметься за програмами:

У 5-9 класах: Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів/ Автори Р.В.Мовчан, Н.ВЛевчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, О.Б.Поліщук, М.М.Сулима, Л.П.ІІІабельникова, В.М.Садівська. Керівник проекту М.Г.Жулинський. За загальною редакцією РВ.Мовчан. К., Ірпінь: Перун, 2005. 201 с. (з урахуванням внесених змін до навчальної програми).

У 10-12 класах: Українська література. 10-12 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний, суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний напрями; філологічний напрям (профіль — іноземна філологія). Академічний рівень / Укладачі: М.Г. Жулинський, ГФ. Семенюк — керівники авторського колективу; РВ. Мовчан, Н.В. Левчик, М.П. Бондар, О.А. Камінчук, В.І. Цимбалюк. — К: Грамота, 2009. — 88 с.

Згідно з наказом МОН від 18.02. 2008 № 99 «Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів» розроблено навчальну програму з української літератури:

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням української літератури. 8-9 класи. // Керівники авторського колективу: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк; за загальною редакцією РВ. Мовчан; авторський колектив: РВ. Мовчан, М.М. Сулима, В.І. Цимбалюк, Н.В. Левчик, М.П. Бондар. — К.: Грамота, 2009. — 88 с.

Основними завданнями поглибленого вивчення літератури є: вироблення в учнів стійкого інтересу до читання, до української книжки зокрема; формування самостійного, критичного, творчого мислення школярів у процесі аналізу художнього твору на основі засвоєння ними необхідної суми знань; розвиток творчих здібностей, загальнокультурного рівня учнів через ознайомлення їх із творами мистецтва слова, розвиток високих моральних цінностей людини, втілених у художніх творах; виховання сучасної естетично розвиненої особистості, творчого читача зі сформованим почуттям національної свідомості та власної людської гідності.

Одним з основних компонентів допрофільної та профільної підготовки є курси за вибором і факультативи. Зазначені курси сприяють одержанню старшокласниками чітких уявлень про свою майбутню професію, що так чи інакше має бути пов’язана з філологією (учитель-словесник, журналіст, редактор, коректор, перекладач, фольклорист, науковець філологічної спеціалізації тощо), а також дають змогу виробити особистісні риси та фахові павички.

Програми курсів за вибором і факультативів, схвалені міністерством, вміщено у збірнику:

Збірник програм курсів за вибором і факультативів з української літератури / За загальною ред. Таранік-Ткачук К.В. — К.: Грамота, 2011.

Курси за вибором в старших класах мають забезпечити індивідуальні інтереси кожного учня: поглиблене та розширене вивчення профільних предметів, формування індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтація на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії. Водночас, вони можуть сприяти вивченню непрофільних предметів і бути зорієнтовані на певний вид діяльності поза профілем навчання.

Важливим залишається організаційний аспект щодо використання програм курсів за вибором або факультативів. Насамперед зауважимо щодо кількості годин на рік для додаткових курсів: факультативи розраховані на 9-17 годин опрацювання, мають «статус» необов’язковості, коли учень може перевірити власні нахили, здібності й уподобання, опановуючи факультативний курс. Відповідно до наказу МОН від 20.02.2002 р. № 128 «Про затвердження Нормативів наповнюваності груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах» мінімальна наповнюваність груп при проведенні факультативних занять у ЗНЗ міської місцевості становить 8 учнів, сільської місцевості — 4 учні. Ураховуючи вимоги Концепції профільної освіти, відвідувати курси за вибором мають усі учні класу.

Програма курсу за вибором розрахована на 35 годин на рік (одна година на тиждень), ці заняття є обов’язковими для відвідування учнями від початку навчального року до завершення, робота учнів у кінці навчального року має бути оцінена.

Однак, ураховуючи, що організація профільного навчання на етапі допрофільної (8-9 класи) та профільної (10-11 класи) освіти мають свої особливості, що спричинені об’єктивними і суб’єктивними причинами, можливим є узгодження обраної програми з реальною ситуацією. Так, обравши курс за вибором на 35 годин на рік, учитель має право скоригувати кількість годин і ущільнити матеріал, якщо згідно з реальними обставинами може викладати лише факультативний курс на 17 годин на рік. Можливим є й зворотній процес, коли факультативний курс може бути використаний як курс за вибором. Кількість годин на вивчення кожної теми, збільшення навчального матеріалу має бути скоригованим у календарно-тематичному плануванні до програми курсу за вибором.

У такому випадку скоригована програма має бути погоджена на засіданні методичного об’єднання загальноосвітнього навчального закладу і затверджена керівником цього навчального закладу. У пояснювальній записці до програми необхідно зазначити, на основі якої програми курсу за вибором або факультативу (за чиїм авторством) розроблено скоригований варіант.

З метою рівномірного розподілу навантаження учнів протягом навчального року, подаємо рекомендовану кількість видів контролю з української літератури (за класами). Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Учитель на власний розсуд може збільшити кількість видів контролю відповідно до рівня підготовки учнів, особливостей класу тощо.

Обов’язкова кількість видів контролю

5-9 класи

Класи

5

6

7

8

9

Семестри

і

II

І

II

І

II

І

II

І

II

Контрольні роботи у формі:

2

3

3

3

3

3

3

3

3

3

контрольного класною твору;

-

1

1

1

1

1

1

1

1

1

виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання тощо)

2

2

2

2

2

2

2

2

2

2

Уроки розвитку

мовлення*

(РМ)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

Уроки

позакласного

читання

(ПЧ)

2

2

2

2

2

2

2

2

1

1

Контрольний домашній твір

1

1

Перевірка зошитів

4

5

4

5

4

5

4

5

4

5

У 8-9 класах з поглибленим вивченням української літератури пропорційно збільшується кількість контрольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсуд вчителя визначається кількість і види контрольних робіт).

10-11 класи

Класи

10

11

10

11

Семестри

І

II

І

II

І

II

І

II

РІВЕНЬ СТАНДАРТУ, АКАДЕМІЧНИЙ

ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ

Контрольні роботи у формі:

3

3

3

3

4

4

4

4

контрольного класного твору;

1

1

1

1

1

1

1

1

виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання тощо)

2

2

2

2

3

3

3

3

Уроки розвитку

мовлення*

(РМ)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

Уроки позакласного

читання

(ПЧ)

1

1

1

1

2

2

2

2

Контрольний

домашній

твір

1

1

1

1

2

2

1

1

Перевірка зошитів

4

5

4

5

4

5

4

5

* У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого — писемного. Умовне позначення у таблиці — (у + п).

Можливі види контрольних робіт:

— тест;

— відповіді на запитання;

— контрольний літературний диктант;

— анкета головного героя;

— комбінована контрольна робота тощо;

— письмові контрольні твори.

Можливі види контрольних робіт із розвитку мовлення:

— складання оповідання (казки) за прислів’ям;

— добір прислів’їв, крилатих виразів, фразеологічних зворотів, що виражають головну ідею твору;

— введення власних описів в інтер’єр, портрет, пейзаж у вже існуючому творі;

— усний переказ оповідання, епізоду твору;

— твір-характеристика персонажа;

— написання асоціативного етюду, викликаного певним художнім образом;

— написання вітального слова на честь літературного героя, автора тощо;

— твір-опис за картиною;

— складання тез літературно-критичної статті (параграфа підручника );

— підготовка проекту (з можливим використанням мультимедійних технологій) — індивідуального чи колективного — з метою представлення життєвого і творчого шляху, естетичних уподобань письменника тощо;

— складання анкети головного героя, цитатних характеристик, конспекту, рецензії, анотації;

— написання реферату;

— ідейно художній аналіз поетичного чи прозового твору;

— написання листа авторові улюбленої книжки;

— інсценізація твору (конкурс на кращу інсценізацію уривка твору) тощо.

Перелік головних вимог щодо основних видів оцінювання, виконання письмових робіт і перевірки зошитів з української літератури, особливості проведення уроків виразного читання, кількість, призначення та особливості оформлення зошитів з предмета, їх перевірки й критерії оцінювання містяться у відповідному методичному листі міністерства від 21.08.2010 № 1/9-580. Там же подано зразок заповнення сторінки журналу з української літератури. Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо темами над датами и журналі не робиться.

Відповідно до наказу міністерства від 01.09.2009 № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» загальноосвітні навчальні заклади мають право використовувати в організації навчально-виховного процесу лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають відповідний гриф міністерства, схвалення відповідною комісією Навчально-методичної ради з питань освіти міністерства.

Щодо використання посібників, що містять календарно-тематичний план і конспекти (плани-конспекти) уроків нагадуємо, що вчитель-словесник може використовувати книжку для вчителя й не готувати окремий конспект для кожного уроку, якщо:

— посібник має гриф «Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах»;

— від дати надання грифу посібникові минуло не більше п’яти років.

Зауважимо, що вчитель, який має кваліфікаційну категорію «спеціаліст», повинен самостійно складати конспект (план-конспект) уроку із використанням матеріалів методичних посібників з метою вироблення й відпрацювання навичок моделювання уроків різного типу.

Навчально-методична література, яка має гриф міністерства і схвалена для використання у загальноосвітніх навчальних закладах: навчально-методичні комплекти до підручників, у тому числі книжки для вчителя із календарно-тематичним плануванням уроків, щорічно зазначаються в Переліку програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих міністерством для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою для основної і старшої школи й друкуються на початку навчального року в «Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України».

Одним із важливих шляхів оновлення методичної системи вивчення української літератури та урізноманітнення форм навчання є використання сучасних інформаційних технологій. Серед програмно-педагогічних засобів навчання з української літератури, що мають схвалення міністерства, є: Авраменко О.М., Дмитренко Г.К. Українська література. Дидактичні мультимедійні матеріали. 8 клас. — К.: Грамота, 2008; навчальні комплекти, підготовлені видавничими структурами Всеукраїнського товариства «Просвіта»: компакт-диски та аудіокасети «Етнічна музика України» (14 частин), «Перлини української культури» (5 частин) тощо.

У процесі вивчення української літератури варто використовувати й сучасні можливості Інтернету, наприклад, такі сайти:

  • - класична українська література;

  • .ua - сучасна поезія світу, критичні матеріали про літераторів;

  • - українська поезія та фольклор, тексти сучасних пісень, переклади світової поетичної класики;

  • books.ms.km.ua - твори репресованих українських письменників;

  • .ua - твори сучасних українських і зарубіжних авторів;

  • - бібліотека давньоукраїнського письменства, оригінали творів, переклади, коментарі, історичні відомості;

  • www.nbuv.gov.ua/tb/ukr.html - зібрання творів українського письменства від найдавніших часів до початку XX століття та ін.

Літературно-критичний матеріал та тексти художніх творів можна знайти на сайтах популярних фахових часописів, наприклад:

  • .ua - «Книжковий кур’єр»;

  • .ua/gazeta - «Книжник-ревю»;

  • www.krvtyka.kiev.ua - «Критика» та ін.

Методичні рекомендації щодо вивчення світової літератури

у 2011/2012 навчальному році

Головною метою вивчення предмета «Світова література» в загальноосвітніх навчальних закладах є виховання в молоді високої читацької і загальної культури, естетичного смаку шляхом залучення її до найвищих досягнень світової літератури та культури, загальнолюдських і національних духовних цінностей.

Ця мета реалізується в таких першорядних завданнях: формування гуманістичного світогляду та гуманітарної свідомості самостійної, творчої особистості; стимулювання інтересу до читання в цілому; відчуття краси та виразності художнього слова; плекання вміння сприймати прекрасне, творити власну особистість його засобами; сприяння виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань учнів; формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок аргументованого оцінювання прочитаного; підвищення загального рівня культури учнів як повноправних членів соціуму та активних учасників соціальних процесів; виховання в учнів поваги до національної культури та інших етнокультурних традицій; формування планетарного мислення, вільної орієнтації в розмаїтті культурних явищ.

У 2011/12 навчальному році вивчення світової літератури у 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Зарубіжна література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Автори Ю.1. Ковбасенко, Г.М. Гребницький, Н.О. Півнюк, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська. Керівник авторського колективу Ю.І. Ковбасенко. За загальною редакцією Д.С. Наливайка. — К„ Ірпінь: ІІерун, 2005. — 112 с.

В основу курсу світової літератури покладено особистісно зорієнтовану модель навчання, умовою ефективного застосування якої є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, самого процесу вивчення літератури. Така позиція формується завдяки системному використанню міжлітературних зв’язків і міжпредметної інтеграції, створенню системи проектної діяльності (дослідницької, творчої тощо) й умов для самопізнання особистості учня в процесі вивчення світової літератури.

Згідно з наказом МОН від 18.02. 2008 № 99 «Про Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів» розроблено навчальну програму зі світової літератури:

  • Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) із поглибленим вивченням зарубіжної літератури. 8-9 класи / За загальною науковою редакцією Д.С. Наливайка, керівник науковою редакцією колективу Ю.І. Ковбасенко; програму підготували: Ю.І. Ковбасенко, І М Гребницький, Н.О. Півнюк, Г.В. Бітківська, К.Н. Баліна.

Для загальноосвітніх навчальних закладів (класів) з поглибленим вивченням світової літератури можливим є заохочення школярів до вибору в старших класах філологічного профілю навчання, а відтак до майбутнього опанування у вищих навчальних закладах фахів, пов’язаних із потребою в поглибленому знанні світової літератури (філолог, викладач вищого навчального закладу, учитель-словесник, журналіст, диктор телебачення, літературний редактор і/або коректор, офіс-менеджер тощо).

Вивчення світової літератури у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України (наказ від 28.10.2010 № 1021). Ефективність практичного втілення системи профільного вивчення світової літератури та визначення ступеня її представленості як окремої навчальної дисципліни в профілях інших спеціалізацій забезпечується наявністю трьох профільних програм із світової літератури.

Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний, спортивний напрями. Рівень стандарту / Укладачі: Ю.І. Ковбасенко — керівник авторського колективу; Г.М. Гребницький, Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська, I.A. Тригуб, О.О. Покатілова. — К: Грамота, 2011.

Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний напрями. Академічний рівень / Укладачі: Ю.І. Ковбасенко керівник авторського колективу; Г.М. Гребницький, Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська, I.A. Тригуб, О.О. Покатілова. — К: Грамота, 2011

Світова література. 10-11 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Філологічний напрям Профільний рівень / Укладачі: Ю.І. Ковбасенко — керівник авторського колективу: Г.М. Гребницький, Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська, I.A. Тригуб, О.О. Покатілова. — К: Грамота, 2011.

Відповідно до листа міністерства від 27.08.2010 року № 1/9-734 розподіл годин щодо світової літератури за рівнями змісту освіти в 2011/12 навчальному році виглядає таким чином:

Навчальний предмет

Кількість годин на тиждень у класах

Рівень стандарту

Академічний рівень

Профільний рівень

Класи

10

11

10

11

10

11

Світова література

1

1

2

2

3

3

Навчальний предмет «Світова література» викладається українською мовою. Водночас, за наявності необхідних умов (достатнє володіння учнями мовою оригіналу, якою написаний художній твір; якісна підготовка вчителя, у тому числі можливість дослідження образної системи, засобів виразності, поетики, стилістичних особливостей твору тощо мовою оригіналу), бажаним є розгляд художніх текстів мовою оригіналу (скажімо, творів JI.M. Толстого — російською, Б. Шоу — англійською, Ф. Кафки, P.M. Рільке — німецькою, Гійома Аполлінера — французькою і т. д.). У такому разі предмет «Світова література» виконує додаткову функцію вдосконалення володіння учнями україномовних шкіл іноземними мовами.

Оскільки з переважною більшістю художніх текстів на практиці учні ознайомлюються в перекладах українською мовою, особливу увагу слід звернути на якість цих перекладів, навчаючи школярів порівнянню творів на вісях «переклад-оригінал» і «переклад-переклад».

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах світова література вивчатиметься за програмами:

У 5-9 класах: Зарубіжна література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Автори Ю.І. Ковбасенко, Г.М. Гребницький, Н.О. Півнюк, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська. Керівник авторського колективу Ю.І. Ковбасенко. За загальною редакцією Д.С. Наливайка. — К, Ірпінь: Перун, 2005. — 112 с.

У 10-12 класах: Зарубіжна література. 10-12 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний, технологічний напрями. Рівень стандарту / Укладачі: Ю.І. Ковбасенко — керівник авторського колективу; Г.М. Гребницький, Т.Б. Недайнова, К.Н. Баліна, Г.В. Бітківська, I.A. Тригуб, О.О. Покатілова. — К: Грамота, 2009. — 52 с.

Одним з основних компонентів допрофільної та профільної підготовки є курси за вибором і факультативи. Зазначені курси сприяють одержанню старшокласниками чітких уявлень про свою майбутню професію, що так чи інакше має бути пов’язана з філологією (учитель-словесник, журналіст, редактор, коректор, перекладач, фольклорист, науковець філологічної спеціалізації тощо), а також дають змогу виробити особистісні риси та фахові навички.

Програми курсів за вибором і факультативів, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, вміщено у збірниках:

  • Зарубіжна література. Збірник програм факультативних курсів для 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів / Упоряд.: Ю. Ковбасенко, В. Федоренко, Н. Жданова // Зарубіжна література, 2008. — число № 1-3 (545-547).

  • Збірник програм курсів за вибором і факультативів зі світової літератури. 8-11 класи. Книга 1 / За загальною ред.: Таранік-Ткачук К.В., Дворницької І.П. — Тернопіль: Мандрівець, 2011. — 336 с.

Курси за вибором в старших класах мають забезпечити індивідуальні інтереси кожного учня: поглиблене та розширене вивчення профільних предметів, формування індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтація на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії Водночас, вони можуть сприяти вивченню непрофільних предметів і бути зорієнтовані на певний вид діяльності поза профілем навчання.

Важливим залишається організаційний аспект щодо використання програм курсів за вибором або факультативів. Насамперед зауважимо щодо кількості годин на рік для додаткових курсів: факультативи розраховані на 9-17 годин опрацювання, мають «статус» необов’язковості, коли учень може перевірити власні нахили, здібності й уподобання, опановуючи факультативний курс. Відповідно до наказу МОН від 20.02.2002 р. № 128 «Про затвердження Нормативів наповнюваності груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та Порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах» мінімальна наповнюваність груп при проведенні факультативних занять у ЗНЗ міської місцевості становить 8 учнів, сільської місцевості — 4 учні. Ураховуючи вимоги Концепції профільної освіти, відвідувати курси за вибором мають усі учні класу.

Програма курсу за вибором розрахована на 35 годин на рік (одна година на тиждень), ці заняття є обов’язковими для відвідування учнями від початку навчального року до завершення, робота учнів у кінці навчального року має бути оцінена.

Однак, ураховуючи, що організація профільного навчання на етапі допрофільної (8-9 класи) та профільної (10-11 класи) освіти мають свої особливості, що спричинені об’єктивними і суб’єктивними причинами, можливим є узгодження обраної програми з реальною ситуацією. Так, обравши курс за вибором на 35 годин на рік, учитель має право скоригувати кількість годин і ущільнити матеріал, якщо згідно з реальними обставинами може викладати лише факультативний курс на 17 годин на рік. Можливим є зворотній процес, коли факультативний курс може бути використаний як курс за вибором. Кількість годин на вивчення кожної теми, збільшення навчального матеріалу має бути скоригованим у календарно-тематичному плануванні до програми курсу за вибором.

У такому випадку скоригована програма має бути погоджена на засіданні методичного об’єднання загальноосвітнього навчального закладу і затверджена керівником цього навчального закладу. У пояснювальній записці до програми необхідно зазначити, на основі якої програми курсу за вибором або факультативу (за чиїм авторством) розроблено скоригований варіант.

З метою систематизації та упорядкування навантаження учнів протягом навчального року, подаємо рекомендовану кількість видів контролю у процесі вивчення світової літератури у кожному класі. Поданий у таблиці розподіл годин є мінімальним і обов’язковим для проведення в кожному семестрі. Вчитель на власний розсуд може збільшити кількість видів контрою відповідно до рівня підготовки учнів, особливостей класу тощо.

Обов’язкова кількість видів контролю

5-9 класи

Класи

5

6

7

8

9

Семестри

I

II

І

II

І

II

І

II

І

II

Контрольні роботи у формі:

2

3

3

3

3

3

3

3

3

3

контрольного класного твору;

-

1

1

1

1

1

1

1

1

1

виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання тощо)

2

2

2

2

2

2

2

2

2

2

Уроки розвитку мовлення* (РМ)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

2

(у+п)

Уроки позакласного читання (ПЧ)

2

2

2

2

2

2

2

2

1

1

Контрольний

домашній твір

-

-

-

-

-

-

-

-

1

1

Перевірка зошитів

4

5

4

5

4

5

4

5

4

5

У 8-9 класах з поглибленим вивченням світової літератури пропорційно збільшується кількість контрольних робіт та уроків розвитку мовлення (на розсуд вчителя визначається кількість і види контрольних робіт).

10-11 класи

Класи

10

11

10

11

10

11

Семестри

І

II

І

II

І

II

1

II

1

II

І

II

Рівні

РІВЕНЬ СТАНДАРТУ

АКАДЕМІЧНИИ РІВЕНЬ

ПРОФІЛЬНИЙ РІВЕНЬ

Контрольні роботи у формі:

2

2

2

2

3

3

3

3

4

4

4

4

контрольного

класного твору;

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

Виконання інших завдань (тестів, відповідей на запитання тощо)

1

1

1

1

2

2

2

2

3

3

3

3

Уроки роз­витку мов­лення* (РМ)

2

у+п

2

у+п

2

у+п

2

у+п

2

у+п

2

у+п

2

у+п

2

у+п

2

у+п

2

у+п

2

у+п

2

у+п

Уроки позакласного читання (ПЧ)

1

1

1

1

2

2

1

1

2

2

2

2.

Контрольний

домашній твір

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

Перевірка зошитів

4

5

4

5

4

5

4

5

4

5

4

5

* У кожному семестрі обов’язковим є проведення двох уроків розвитку мовлення: одного уроку усного розвитку мовлення, а другого — писемного. Умовне позначення у таблиці — (у + н).

Пропонуємо орієнтовне календарно-тематичне планування уроків світової літератури для 11 класу з урахуванням скорочення терміну навчання у 2011/12 навчальному році.

Орієнтовне календарно-тематичне планування

11 клас. Рівень стандарту (1 урок на тиждень)

Дата

Тема (основний зміст) уроку

І семестр

1.

Загальна характеристика розвитку літератури першої половини XX ст. Авангардизм в літературі. Доля реалізму. Елітарна та масова культура.

2.

РМ. Складання тез за темою «Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним «революція в мистецтві» (за підручником).

3.

Ф. Кафка. Загальна характеристика творчості. Концепція світу та людини в оповіданні «Перевтілення».

4.

Проблема метафоричного світобачення в оповіданні «Перевтілення». Символічність образного світу твору. Вплив Ф. Кафки на розвиток всесвітньої літератури.

5.

Дж. Джойс — видатний ірландський письменник-модерніст. Характерні риси його творчості та їх утілення в психологічному есе «Джакомо Джойс».

6.

«Потік свідомості» та аналіз психології людини в психологічному есе «Джакомо Джойс». Вплив Джойса на всесвітню літературу.

7.

РМ. Реконструкція лінійного сюжету есе «Джакомо Джойс» (усно).

8.

Контрольна робота.

9.

М. Булгаков — видатний російський письменник. Булгаков і Київ. «Майстер і Маргарита». Особливості композиції твору.

10.

Проблематика та характеристика головних образів роману.

11.

Воланд і його почет. «Магічний реалізм» у творі. Контрольний домашній твір.

12.

Глибинні зрушення в поезії XX століття. Модернізм і основні течії європейської поезії XX століття. Поезія P.M. Рільке та Гійома Аполлінера.

13.

«Срібна доба» російської поезії, її авангардистські та модерністські течії. Поезія 0.Блока та Анни Ахматової. Виразне читання напам’ять.

14.

Контрольний твір. Наш світ очима митців-модерністів.

15.

ПЧ. Література першої половини XX ст.(за вибором вчителя).

16.

Особливості літературного процесу другої половини XX ст.

II семестр

17.

Бертольт Брехт — видатний німецький письмен ник. «Епічний театр» Б. Брехта, його теоретичні засади та творча практика. Проблематика та художні особливості п’єси «Життя Галілея». Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний характер драми.

18.

РМ (письмово) Розгорнута відповідь на питання «Чи актуальні нині проблеми відповідальності вченого за свої відкриття, поставленні у п’єсі «Життя Галілея» Б. Брехта»?

19.

Альбер Камю — видатний французький письменник. Камю і екзистенціалізм. «Чума» — антифашистський роман-притча. Філософський сенс притчі про чуму.

20.

РМ (усно) Характеристика основних образів твору. Проблема вибору в творі. Контрольний домашній твір.

21.

Е. Хемінгуей — видатний американський письменник. «Старий і море» — повість-притча про людину. Образ Сантьяго. «Життєподібний» сюжет і філософсько-символічний зміст повісті. Місце Хемінгуея в американській і всесвітній літературі.

22.

Г. Гарсіа Маркес — відомий колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії. Органічне поєднання буденного й фантастичного як характерні риси «магічного реалізму» в оповіданні «Стариган із крилами».

23.

Зустріч людей із янголом, її символічний сенс. Трагікомічне зображення ставлення людей до дива.

24.

Контрольний твір. Принцип айсберга і художній текст (роль інакомовлення в літературі XX століття).

25.

Література постмодернізму та її характерні ознаки. Особливості сучасного літературного процесу та його найяскравіші постаті.

26.

М.Павич — сербський письменник-постмодерніст. Утілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму.

27.

Використання фактів візантійської та поствізантійської культури («віртуальний історизм») як характерна ознака творчості М.Павича.

28.

Контрольна робота.

29.

ПЧ Література початку XXI ст.

ЗО.

Найвидатніші здобутки світової літератури доби античності, Середньовіччя, Відродження, XVII і XVIII століть, а також XIX століття (доба романтизму).

31.

Найвидатніші здобутки світової літератури XIX століття (доби реалізму та раннього модернізму), а також XX — початку XXI століття (у т.ч. сучасного літературного процесу).

Орієнтовне календарно-тематичне планування

11 клас. Академічний рівень (2 уроки на тиждень)

Дата

Тема (основний зміст) уроку

І семестр

1.

Основні тенденції розвитку драматургії наприкінці XIX — на початку XX ст. «Нова драматургія», її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г.Ібсена, А.Чехова, Дж. Б. Шоу.

2.

Г.Ібсен — видатний норвезький драматург, творець «нової драми». Новаторство Ібсена-драматурга. «Ляльковий дім» — соціально-психологічна драма.

3.

Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі «Ляльковий дім». Характеристика образу Нори.

4.

РМ Диспут: ваше особисте ставлення до вчинку Нори.

5.

Складність і неоднозначність художнього процесу І пол. XX ст. Модернізм як некласична модель культури, найповніше й найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту XX ст.

6.

Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним «революція в мистецтві», його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм). Доля реалізму в літературі І пол. XX ст. Елітарна та масова культура.

7.

Ф. Кафка. Загальна характеристика творчості.

8.

Концепція світу та людини в оповіданні «Перевтілення».

9.

Проблема метафоричного світобачення в оповіданні «Перевтілення». Символічність образного світу твору. Вплив Кафки на розвиток всесвітньої літератури.

10.

Контрольний твір

11.

Джеймс Джойс — видатний ірландський письменник-модерніст. Характерні риси його творчості та їх прояв в есе «Джакомо Джойс». «Потік свідомості» та аналіз психології людини у психологічному есе «Джакомо Джойс».

12.

Джерела «потоку свідомості» в есе. Спроба «реставрації» сюжету твору. Вплив Джойса на всесвітню літературу.

13.

Контрольна робота.

14.

Михайло Олександрович Булгаков — видатний російський письменник. Булгаков і Київ.

15.

«Майстер і Маргарита». Особливості композиції твору.

16.

«Московські» та «єршалаїмські» розділи твору та художні засоби їхнього зв’язку.

17.

Проблематика роману. Характеристика головних образів твору.

18.

РМ (письмово). Складання цитатної характеристики (або анкети) образів Майстра та Маргарити.

19.

Воланд і його свита. «Магічний реалізм» у творі

20.

Особистість і влада, різні аспекти потрактування проблеми їхніх взаємовідносин. Контрольний домашній твір. Художня література на межі ХІХ-ХХ століть традиції та новаторство (на матеріалі вивчених творів).

21.

Загальна характеристика творчості Р.М.РІльке.

22.

Загальна характеристика творчості Аполлінера.

23.

Загальна характеристика творчості Ф.Гарсіа Лорки.

24.

«Срібна доба російської поезії». Загальна характеристика творчості О.Блока.

25.

Загальна характеристика творчості Анни Ахматової.

26.

Загальна характеристика творчості Б.Пастернака.

27.

РМ. Виразне читання віршів.

28.

Контрольна робота

29.

ПЧ. Сторінками художньої літератури І половини XX ст.

30.

Особливості літературного процесу другої половини XX ст. Нові явища та тенденції в літературі кінця XX ст.

31.

Підсумковий урок.

II семестр

32.

Бертольт Брехт — видатний німецький письменник. «Епічний театр» Брехта, його теоретичні засади та творча практика.

33.

Проблематика та художні особливості п’єси «Життя Галілея».

34.

Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний характер драми.

35.

А. Камю — французький письменник, лауреат Нобелівської премії. Його філософські й естетичні погляди. Роман «Чума» як еволюція «від естетики абсурду до естетики бунту».

36.

РМ (письмово) Філософія екзистенціалізму в цитатах з роману «Чума».

37.

Роман «Чума» як узагальнене трактування зла в контексті людського буття і як ствердження необхідності боротьби з ним при неможливості повного й остаточного подолання.

38.

РМ (усно). Характеристика основних образів роману. Проблема вибору у творі. Особливості поетики й стилю.

39.

Е. Хемінгуей — видатний американський письменник. «Старий і море» — повість-притча про людину. Образ Сантьяго.

40.

«Життєподібний» сюжет і філософсько-символічний зміст повісті. Місце Хемінгуея в американській і всесвітній літературі.

41.

Контрольна робота.

42.

Своєрідність японської літератури XX ст. Кавабата Ясунарі — «красою Японії народжений». Вишукана простота стилю письменника.

43.

Відображення національної естетики та етики в романі «Тисяча журавлів».

44.

Чайна церемонія та її доля у XX ст. як утілення глобалізації та вульгаризації національного колориту.

45.

Інтенсивний розвиток латиноамериканської літератури в другій пол. XX ст. Г.Гарсіа Маркес — відомий колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії. Роман «Сто років самотності» як твір «магічного реалізму».

46.

Органічне поєднання буденного й фантастичного як характерні риси «магічного реалізму» в романі «Сто років самотності».

47.

Проблематика та система образів твору. Родина Буендіа у художньому часі й просторі твору.

48.

Контрольний твір. Роль інакомовлення в літературі XX століття (на матеріалі вивчених творів).

49.

Постмодернізм — одне з найяскравіших літературних явищ другої половини XX ст., його теоретичні засади й художня (літературна) практика.

50.

Мистецтво постмодернізму та його стосунки з елітарною та масовою культурою. «Найяскравіші представники постмодерністської прози.

51.

М.Павич — сербський письменник-постмодерніст. Утілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму.

52.

Використання фактів візантійської та поствізантійської культури («віртуальний історизм») як характерна ознака творчості М.Павича.

53.

П.Зюскінд — сучасний письменник-постмодерніст. Риси постмодернізму в повісті «Запахи, або Історія одного вбивці»: «віртуальний історизм» («імітація» світогляду Франції доби Просвітництва); захоплюючий детективний сюжет, можливість багатьох варіантів інтерпретації тощо.

54.

Образ Гренуя та його літературні прототипи (крихітка Цахес, персонажі Ч.Діккенса і т.д.).

55.

Контрольна робота

56.

ПЧ. Література початку XXI ст.

57.

РМ. Захист проекту «Книга, без якої я не уявляю свого життя». Контрольний домашній твір.

58.

Узагальнення та систематизація вивченого. Найвидатніші здобутки світової літератури доби античності, Середньовіччя та Відродження.

59.

Найвидатніші здобутки світової літератури XVII і XVIII століть, а також XIX століття (доба романтизму).

60.

Найвидатніші здобутки світової літератури XIX століття (доби реалізму та раннього модернізму)

61.

Найвидатніші здобутки світової літератури XX — початку XXI століття (у т.ч. сучасного літературного процесу).

62.

Підсумковий урок.

63.

Резервний час.

Орієнтовне календарно-тематичне планування

11 клас. Профільний рівень (3 уроки на тиждень)

Дата

Тема та основний зміст уроку

1 семестр

1.

Основні тенденції розвитку драматургії наприкінці XIX — на початку XX ст.

2.

«Нова драматургія», її засадничі принципи.

3.

Г.Ібсен — видатний норвезький драматург, творець «нової драми». Новаторство Ібсена-драматурга.

4.

«Ляльковий дім» — соціально-психологічна драма. Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі.

5.

РМ (усно). Характеристика образу Нори. Дискусія в творі.

6.

А.Чехов — видатний російський письменник. Його місце у російській і всесвітній літературі. «Чайка» — перша п’єса нової театральної школи. Чехов і система Станіславського.

7.

Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії в п’єсі.

8.

Проблема життєвого успіху .та творчої мети у п’єсі. Треплєв і Зарєчна. Новаторство Чехова-драматурга. Роль підтексту у творі.

9.

Б.Шоу — творець соціальної «драми-дискусії». Комедія «Пігмаліон», її зв’язок із давньогрецьким міфом і сучасний драматургові зміст.

10.

Особливості драматичного конфлікту та розвитку сценічної дії.

11.

Проблематика та художні особливості твору. Новаторство Шоу-драматурга.

12.

Контрольна робота.

13.

Складність і неоднозначність художнього процесу І пол. XX ст. Модернізм як некласична модель культури, найповніше та найпослідовніше втілення естетико-художнього перевороту XX ст.

14.

Авангардизм 1910-20-их років і здійснювана ним «революція в мистецтві», його основні течії (футуризм, кубізм, дадаїзм, експресіонізм, сюрреалізм). Доля реалізму в літературі І пол. XX ст. Елітарна та масова культура.

15.

Ф. Кафка. Загальна характеристика творчості. Концепція світу та людини в оповіданні «Перевтілення».

16.

Проблема метафоричного світобачення в оповіданні «Перевтілення».

17.

Символічність образного світу твору. Вплив Ф.Кафки на розвиток всесвітньої літератури.

18.

Контрольний твір

19.

Джеймс Джойс — видатний ірландський письменник-модерніст. Характерні риси його творчості та їхнє втілення в есе «Джакомо Джойс».

20.

«Потік свідомості» та аналіз психології людини у психологічному есе «Джакомо Джойс». Ремінісценції та алюзії в творі. Вплив Джойса на всесвітню літературу.

21.

РМ (усно). Спроба «реконструкції» лінійного сюжету есе «Джакомо Джойс».

22.

Німецька історія і німецька література першої пол. XX ст. Гострота соціально-політичної та ідеологічної боротьби та їхній уплив на літературний процес. Томас Манн — видатний німецький письменник XX століття. Реалізм і модернізм у його творчості.

23.

Напруженість передвоєнної ситуації в Європі та тривожний настрій новели «Маріо і чарівник».

24.

Алегоричність і паралелізм у творі. Віра письменника в здатність особистості до збереження свого «я».

25.

Контрольна робота.

26.

Михайло Олександрович Булгаков — видатний російський письменник. Булгаков і Київ.

27.

«Майстер і Маргарита». Особливості композиції твору.

28.

«Московські» та «єршалаїмські» розділи твору та художні засоби їхнього зв’язку.

29.

Проблематика роману. Характеристика головних образів роману.

ЗО.

РМ (письмово) Складання цитатної характеристики (або анкети) образів Майстра та Маргарити.

31.

Особистість і влада, різні аспекти потрактування проблеми їхніх взаємовідносин.

32.

Воланд і його почет. «Магічний реалізм» у творі.

33.

ПЧ. Сторінками художньої прози першої половини XX ст. Контрольний домашній твір. Художня література кінця XIX- першої третини XX століття: традиції та новаторство (на матеріалі вивчених творів).

34.

Художня література кінця XIX- першої третини XX століття: традиції та новаторство (на матеріалі вивчених творів).

35.

Глибинні зрушення в поезії початку XX ст. Модернізм і основні течії європейської поезії XX ст.

36.

Загальна характеристика творчості Р.М.РІльке.

37.

Загальна характеристика творчості Аполлінера.

38.

Загальна характеристика творчості Т.С. Еліота.

39.

Загальна характеристика творчості Ф.Гарсіа Лорки.

40.

«Срібна доба російської поезії».

41.

Загальна характеристика творчості 0.Блока.

42.

Загальна характеристика творчості Анни Ахматової.

43.

Загальна характеристика творчості В.Маяковського.

44.

Загальна характеристика творчості Б.Пастернака.

45.

РМ. Виразне читання віршів.

46.

Контрольна робота.

47.

ПЧ. Сторінками поезії першої половини XX ст.

48.

Особливості розвитку літературного процесу другої половини XX ст.

49.

Резервний час.

II семестр

50.

Нові явища та тенденції в літературі кінця XX ст.

51.

Бертольт Брехт — видатний німецький письменник. «Епічний театр» Брехта, його теоретичні засади та творча практика.

52.

Проблематика та художні особливості п’єси «Життя Галілея».

53.

Неоднозначність образу Галілея. Інтелектуальний характер драми «Життя Галілея».

54.

А. Камю — французький письменник, лауреат Нобелівської премії. Його філософські й естетичні погляди.

55.

Роман «Чума» як еволюція «від естетики абсурду до естетики бунту».

56.

РМ. (письмово). Філософія екзистенціалізму в цитатах з роману «Чума».

57.

Роман «Чума» як узагальнене потрактування зла в контексті людського буття та ствердження необхідності боротьби 3 ним при неможливості повного й остаточного подолання.

58.

Характеристика основних образів роману.

59.

Проблема вибору у творі. Особливості поетики та стилю.

60.

ПЧ. «Драма абсурду» у світовій літературі.

61.

Контрольна робота.

62.

Е. Хемінгуей — видатний американський письменник. Тема «втраченої генерації» у творчості письменника.

63.

«Старий і море» — повість-притча про людину. Образ Сантьяго.

64.

«Життєподібний» сюжет і філософсько-символічний зміст повісті.

65.

Довершеність прологу, роль підтексту («принцип айсбергу») в творі. Місце Хемінгуея в американській і всесвітній літературі.

66.

РМ (усно). Афоризми в повісті «Старий і море».

67.

Своєрідність японської літератури XX ст. Кавабата Ясунарі — «красою Японії народжений». Вишукана простота стилю письменника.

68.

Утілення національної естетики та етики в романі «Тисяча журавлів».

69.

Чайна церемонія та її доля у XX ст. як уособлення глобалізації та вульгаризації національного колориту.

70.

Гармонія природи і людини як засадничий принцип та одна з головних проблем твору.

71.

Контрольний твір. Багатство та розмаїття літературних явищ і національних літератур у середині-другій половині XX століття (на матеріалі вивчених творів).

72.

РМ. Аналіз твору.

73.

Інтенсивний розвиток латиноамериканської літератури в другій пол. XX ст. Г.Гарсіа Маркес — відомий колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії. Роман «Сто років самотності» як твір «магічного реалізму».

74.

Органічне поєднання буденного й фантастичного як характерні риси «магічного реалізму» в романі «Сто років самотності».

75.

Проблематика та система образів твору.

76.

Родина Буендіа у художньому часі й просторі твору. Циклічний і лінійний час у романі, міфологеми в його художній тканині. Контрольний домашній твір

77.

Постмодернізм — одне з найяскравіших літературних явищ другої половини XX ст., його теоретичні засади та художня (літературна) практика.

78.

Найяскравіші представники постмодерністської прози. Постмодерністське мистецтво, його стосунки з елітарною та масовою культурою.

79.

М.Павич — сербський письменник-постмодерніст. Особливості його творчості.

80.

Утілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму, гри з читачем.

81.

Використання фактів візантійської та поствізантійської культури («віртуальний історизм») як характерна ознака творчості М.Павича.

82.

Контрольна робота.

83.

П.Зюскінд — сучасний письменник-постмодерніст, особливості його творчості.

84.

Риси постмодернізму в повісті «Запахи, або Історія одного вбивці»: «віртуальний історизм» («імітація» світогляду Франції доби Просвітництва); захоплюючий детективний сюжет, можливість багатьох варіантів інтерпретації тощо.

85.

Образ Гренуя та його літературні прототипи (крихітка Цахес, персонажі Ч.Діккенса і т.д.).

86.

Співіснування і взаємодія різних стилів, напрямів, течій. «Утеча культури на університетські кафедри», виживання і конкуренція художньої літератури з «відео», «мультимедіа», Інтернетом та іншими реаліями сучасності: «від Інтернету до Гуттенберга» (У.Еко).

87.

Помітні сучасні літературні явища: творчість Ричарда Баха, Патріка Зюскінда, Паоло Коельо, Італо Кальвіно, Мілана Кундери, Харукі Муракамі, Януша Вишневського та ін. Пріоритети сучасного світового книжкового ринку.

88.

Глобалізація як важливий чинник сучасного літературного процесу. Література і мас-медіа. Література і кіно. Література і комп’ютерні технології. Основні тенденції в сучасній літературі.

89.

Осмислення досвіду різних генерацій другої половини XX — початку XXI ст., культурної пам’яті, пошуків ідентичності, тендерних стосунків та ін. провідні теми сучасного літературного процесу. Сучасна література: проблема «канону», класики та моди, шедевру та бестселера.

90.

ПЧ. Література початку XXI ст.

91.

Контрольна робота.

92.

РМ. Захист проекту «Книга, без якої я не уявляю свого життя»

93.

Узагальнення та систематизація вивченого. Найвидатніші здобутки світової літератури доби античності, Середньовіччя та Відродження.

94.

Найвидатніші здобутки світової літератури XVII і XVIII століть, а також XIX століття (доба романтизму).

95.

Найвидатніші здобутки світової літератури XIX століття (доби реалізму та раннього модернізму).

96.

Найвидатніші здобутки світової літератури XX — початку XXI століття (у т.ч. сучасного літературного процесу).

97.

Резервний час.

Основними видами оцінювання навчальних досягнень учнів є поточна й підсумкова (тематична, семестрова, річна), державна підсумкова атестація.

Перелік головних вимог щодо основних видів оцінювання, виконання письмових робіт і перевірка зошитів зі світової літератури, особливостей проведення уроків виразного читання, кількість, призначення та особливості оформлення зошитів з предмета, їх перевірки й критерії оцінювання містяться у відповідному методичному листі Міністерства від 21.08.2010 № 1/9-580 тощо. Там же подано зразок заповнення сторінки журналу зі світової літератури. Звертаємо увагу, що додатковий запис щодо теми над датами в журналі не робиться.

Уточнення потребують вимоги щодо структури і особливостей проведення уроків розвитку мовлення.

Робота над розвитком мовлення учнів послідовно здійснюється при вивченні всіх шкільних дисциплін, але особлива роль у цьому процесі відводиться урокам літератури, предметом яких є мистецтво слова. Саме на уроках літератури створюються виняткові можливості для мовленнєвої практики учнів, для оволодіння різноманітними видами та жанрами мовленнєвих висловлювань, у тому числі і творчих. Тому саме від учителя, від тих методів та прийомів, що він обирає, та від мистецтва їхнього використання на уроці і під час позакласної роботи залежить ступінь цього впливу.

Усне мовлення — мовлення живе, проказуване і чутне, тобто розраховане на слухове сприйняття. Воно характеризується такими показниками, як правильність вимовлення звуків і звукосполучень, ритмомелодичний малюнок, тональність, гучність, темп, тембр, паузи, логічні наголоси, емоційне забарвлення.

Усне мовлення зазвичай контактне, підкріплюється зорово-мімікою, жестами, позою мовця. Воно відрізняється великим впливом на слухачів і саме залежить від них — може змінюватися відповідно до реакції співрозмовника або аудиторії. Усне мовлення ситуативне, проминає в конкретній мовленнєвій обстановці, воно миттєве, спонтанне, тобто зазвичай непідготовлене, народжується в момент говоріння, потребує оперативності, швидкої реакції, високої мовленнєвої готовності, не дає часу на обдумування, підбір слів і конструкцій. До нього неможливо повернутися ще раз, оскільки абсолютно точно воно може бути відтворене тільки в запису. В усному мовленні необхідно утримувати в пам’яті те, що сказано, і уміти прогнозувати, передбачати ще не сказане. Т. О. Ладиженська відзначає такі особливості усного мовлення, як лаконізм (стислість висловлення) і в той же час надмірність (часті повтори), уривчастість (паузи у пошуках потрібних слів), неповноту речень, доповнювану ситуацією спілкування, наявність зайвих слів — заповнювачів пауз.

З огляду на зазначені особливості в усному мовленні уживаються в основному короткі речення, багато штампів, звичних висловів, мовлення переривисте, швидко добираються потрібні слова, допускається неточне вживання слів і їх форм, іноді вони в процесі мовлення виправляються. Усне розмовне мовлення має свій специфічний словник, простіший синтаксис, свої стилістичні особливості, відрізняється особливостями сприйняття. Таким чином, усне мовлення характеризується як комунікативио-психологічними, так і мовними особливостями, які повинні враховуватися в процесі навчання цієї форми мовлення в школі.

Усне мовлення існує в двох різновидах — діалогічному і монологічному. Діалог — розмова двох осіб, монолог — значне за тривалістю висловлення однієї людини; виділяють ще полілог — розмову декількох осіб.

Писемне мовлення, на відміну від усного, частіше є підготовленим. Воно більш нормативне. Для нього характерний суворий відбір мовних засобів, складні синтаксичні конструкції, повні речення.

Навичка викладу своїх думок у писемній формі — складніша мовленнєва навичка, яка потребує спеціального навчання. Перевагою писемного мовлення як об’єкта навчання є його статичність, фіксованість, що дає можливість повторно звертатися до нього для аналізу, перетворення, запам’ятовування з метою відтворення. Писемне мовлення може бути того або іншого функціонально-семантичного типу (розповідь, опис або міркування), які можуть виділятися і в усному монологічному мовленні того або іншого жанру (оповідь, лист, замітка в газету) і того або іншого стилю (розмовний, публіцистичний, діловий, стиль художньої літератури). Співвідношення різних типів, жанрів і стилів мовлення різноманітне і неоднозначне.

Дослідники цієї проблеми відзначають, що робота з розвитку мовлення учнів усіх класів у процесі вивчення літератури ведеться комплексно за такими напрямами:

  • словниково-фразеологічна робота, що націлена на збагачення лексичного запасу учнів та активізацію його використання у мовленнєвій практиці;

  • навчання зв’язного монологічного мовлення у різноманітних жанрах усних та письмових висловлювань;

  • навчання грамотного діалогічного мовлення;

  • підсилення виразності, емоційності, образності мови.

Таким чином, розвиток мовлення учнів — це система роботи, що спрямована на розвиток умінь та навичок учнів в усній та писемній формі передавати чужі думки та будувати власні висловлювання.

Специфікою роботи з розвитку мовлення на уроках літератури обумовлено появу основних правил, якими прийнято оперувати під час удосконалення мовленнєвої культури учнів.

1. Робота по розвитку мовлення має базуватися на безпосередніх літературних та життєвих враженнях учнів. І завдання вчителя — організувати ці враження, перш за все зацікавити художнім твором, тобто презентувати книгу, зробити так, щоб учень її прочитав. Якщо художній твір схвилював учня, то у нього з’являться нові думки і почуття, що є необхідним першоджерелом слова. Так, культура усного та писемного мовлення передбачає, що необхідно вміти складати план твору, продумати аргументи для свого виступу, побудувати композицію доповіді. Такі вміння школярів стануть реальними, якщо опановувати ними учні будуть під час вивчення тих творів, які доступні їм, відповідають віковим особливостям, цікаві їм за тематикою, близькі за проблемами, що порушуються, нетрадиційними поглядами, що в них висловлюються.

    1. Робота з розвитку мовлення учнів має будуватися в єдиній системі, використовуючи принцип наступності навчання. Важливо підкреслити, що цей принцип має бути пріоритетним. Потрібно, щоб кожний вид роботи з розвитку мовлення розглядався вчителем з перспективою послідовно зростаючих можливостей учнів. Таким чином, кожний вид роботи з розвитку мовлення учнів має спиратися на отримані вже на попередніх уроках вміння та навички, розвивати та удосконалювати їх.

    2. Власна мовленнєва культура вчителя має спонукати учнів до творчості, має сприяти закріпленню та удосконаленню отриманих знань та умінь. Тобто різноманітні види власних висловлювань учителя-словесника повинні бути грамотними, логічними, емоційними та виразними. Для цього словеснику треба уникати таких якостей мови, як безсистемність, монотонність, багатослівність, непереконливість та ін. «Живе слово» вчителя має стати зразком монологічної мови для учнів. Таким «живим словом» може бути розповідь про письменника, про історію створення твору, усний відгук на відповідь учня чи на його твір, коментар до тексту, лекція на уроці літератури. Залежно від того, наскільки буде змістовна, виразна, переконлива і цікава розповідь учителя, залежить ставлення школярів до твору, їхнє розуміння його.

4. Робота з розвитку мовлення учнів має здійснюватися на кожному уроці літератури і закріплюватися на окремих спеціальних уроках — уроках розвитку мовлення, що є квінтесенцією всієї роботи з удосконалення мовленнєвих умінь та навичок учнів. Уроки розвитку мовлення мають систематизувати, контролювати та направляти всю роботу з розвитку мовлення школярів.

З метою розвитку монологічного та діалогічного писемного й усного мовлення школярів відповідно до реальних потреб учителю доцільно розробити орієнтовну програму уроків розвитку мовлення школярів з методичними рекомендаціями щодо їх проведення. Запропонована програма може мати таку структуру:

      1. Тема уроку розвитку мовлення.

      2. Мета уроку.

      3. Місце даного уроку в загальній системі вивчення окремої літературної теми.

      4. Методичні рекомендації до уроку.

Серед уроків розвитку мовлення слід відзначити такі види:

        1. Уроки навчання написання творчих робіт на основі життєвих вражень.

        2. Уроки навчання складання усних відповідей на питання, доповідей.

        3. Уроки навчання написання творів різних жанрів.

        4. Уроки аналізу письмових робіт школярів.

Орієнтовна структура уроку розвитку мовлення може бути така:

І. Вступне слово вчителя (зразок усного мовлення).

          1. Словникова робота (пояснення значення незнайомих учням слів, історичний, лінгвістичний коментар).

          2. Бесіда або діалог з учнями, групова робота (на цьому етапі учні розвивають навички чіткого і точного формулювання питання і відповіді).

          3. Переказ тексту (уривку) або оповідь учня (розвиток умінь і навичок роботи з текстом); складання плану.

          4. Виразне читання (розвиток умінь учнів виразно читати тексти (уривки) епічних, ліричних, драматичних творів).

          5. Обговорення, виправлення помилок, коментар.

          6. Заключне слово вчителя (короткий висновок, оцінка роботи на уроці).

Виходячи із реальних можливостей викладання світової літератури, уроки розвитку мовлення слід планувати у такий спосіб, щоб були представлені різні види, прийоми та форми робіт щодо розвитку діалогічного та монологічного усного та писемного мовлення учнів. Учитель має враховувати свої власні напрацювання та інтереси, індивідуальні особливості кожного класу, їхній рівень підготовки і творчо використовувати набутий досвід для організації уроків розвитку мовлення. Водночас слід наголосити, що кожний окремий урок розвитку мовлення має бути не випадковим, а розглядатися як необхідний елемент у системі уроків з вивчення окремої літературної теми, у загальній системі уроків розвитку мовленнєвих умінь та навичок учнів.

До роботи з організації розвитку мовлення учнів висуваються такі вимоги:

            1. активізація мовленнєвої діяльності учнів із залученням різноманітної лексики та фразеології, образних засобів мови залежно від теми висловлювання;

            2. відповідність запропонованих видів роботи з розвитку мовлення учнів їхнім віковим та психологічним особливостям, рівню розвитку школярів;

            3. врахування ідейно-художньої своєрідності літературного твору, при вивченні якого ведеться робота з розвитку мовлення учнів;

            4. спрямованість на поглиблене читання літературного твору, розширення знань з літератури.

Серед видів робіт з розвитку мовлення, які мають готувати учні із світової літератури, зазначимо такі:

  • виразне читання текстів (уривків) та читання напам’ять;

  • оповідь про життя письменника, поета;

  • підготовка проекту (з можливим використанням мультимедійних технологій) — індивідуального чи колективного — з метою представлення життєвого і творчого шляху, естетичних уподобань письменника тощо;

  • переказ зі зміною особи оповідача, переказ з докладним цитуванням авторського тексту;

  • оповідь про життя героя твору (персонажа) за колективно (самостійно) складеним простим (складним) планом;

  • усний (письмовий) відгук на прочитану книгу;

  • усна (письмова) (за планом) характеристика персонажа:

  • написання простого (складного) плану твору (уривку);

  • складання усної (письмової) оповіді за малюнком, ілюстрацією;

  • складання оповідання (казки) за прислів’ям;

  • добір прислів’їв, крилатих виразів, фразеологічних зворотів, що виражають головну ідею твору;

  • введення власних описів в інтер’єр, портрет, пейзаж у вже існуючому творі;

  • докладна зв’язна відповідь на поставлене запитання;

  • перекази (докладний, вибірковий, стислий) невеликих за обсягом

  • епічних творів чи фрагментів з них;

  • реферати на літературну тему (за одним та декількома джерелами);

  • письмові творчі роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

  • план та конспект літературно-критичної статті.

Основний вид письмових висловлювань на уроках літератури — це творчі роботи різних жанрів. Творчі роботи розподіляються на дві основні групи: твори на літературні теми та твори на основі життєвих вражень (за М.В. Колокольцевим). Під час оцінювання творчих робіт учитель зазвичай орієнтується на ступінь самостійності у підготовці такого виду робіт, на висловлені у них власні судження та враження від прочитаного твору.

Отже, готуючи різноманітні письмові висловлювання у процесі вивчення літератури, школярі набувають необхідних умінь та навичок, що мають практичний характер, сприяють розвитку їхньої читацької культури.

Навчальний предмет «Світова література» мають право викладати педагогічні працівники, які здобули вищу філологічну освіту, зокрема спеціальності «Учитель російської мови та літератури», «Учитель української мови та літератури», мають спеціалізацію вчителя світової (зарубіжної) літератури, та які пройшли підвищення кваліфікації як вчителі світової літератури відповідно до Положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2010 за № 1255/18550 (пункти 3.21; 4.10 цього Положення).

Звертаємо особливу увагу, що відповідно до наказу міністерства від 01.09.2009 р. № 806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» загальноосвітні навчальні заклади мають право використовувати в організації навчально-виховного процесу лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки, схвалення відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки.

Щодо використання посібників, які містять календарно-тематичний план і конспекти (плани-конспекти) уроків нагадуємо, що вчитель-словесник може використовувати книжку для вчителя й не готувати окремий конспект для кожного уроку, якщо:

  • посібник має гриф «Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах»;

  • від дати надання грифу посібникові минуло не більше п’яти років. Зауважимо, що вчитель, який має кваліфікаційну категорію «спеціаліст», повинен самостійно складати конспект (план-конспект) уроку із використанням матеріалів методичних посібників з метою вироблення й відпрацювання навичок моделювання уроків різного типу.

Навчально-методична література, яка має гриф Міністерства освіти і науки і схвалена для використання у загальноосвітніх навчальних закладах: навчально-методичні комплекти до підручників, у тому числі книжки для вчителя із календарно-тематичним плануванням уроків, щорічно зазначається в Переліку програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих міністерством для використання в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням українською мовою для основної і старшої школи й друкується на початку навчального року в «Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України».

Методичні рекомендації щодо вивчення Українська та рідні мови, інтегровані курси «Література» у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням російською мовою та іншими мовами національних меншин у 2011/2012 н.р.

У 2011/12 навчальному році вчителі-словесники у 5-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською та іншими мовами національних меншин працюватимуть за Типовими навчальними планами, визначеними у листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.04.2011 № 1/9-325.

У 5-9 класах необхідно використовувати нині діючі навчальні програми та підручники.

У старшій школі (10-11 класи), що є профільною, вивчення української мови і літератури, рідних мов та інтегрованих курсів «Література» у загальноосвітніх навчальних закладах з російською та іншими мовами національних меншин, починаючи з 2010/11 навчального року здійснюється за рівнем стандарту, академічним та профільним рівнями.

У 10-11 класах вивчення мов і літератур національних меншин здійснюватиметься за навчальними програмами зі змінами до них, перелік яких розміщено на веб-сайті міністерства (on.gov.ua).

Підручники з української мови, рідних мов і літератур розроблено відповідно до змісту навчальних програм рівня стандарту, але вони є базовими для роботи в профільних класах.

У 11 класах вчителі будуть працювати за підручниками, що пройшли конкурс та затверджені наказом МОН від 16.03.2011 р. № 235 «Про надання грифа навчальній літературі» та наказом МОНмолодьспорт від 24.05.2011 р. № 473 «Про надання грифа навчальній літературі, що може видаватись за державним замовленням 2011 року».

У зв’язку із проведенням у 2012 році чемпіонату Європи по футболу буде скорочуватися навчальний рік, відповідно змінюватимуться терміни проведення державної підсумкової атестації у 9 та 11 класах.

З метою повного опанування навчального матеріалу, вчителю необхідно здійснити перерозподіл годин протягом всього навчального року і реалізувати зміст навчання за рахунок резервного часу та інтенсифікації навчального процесу, ущільнення навчального матеріалу.

І. Українська мова та література

Вивчення української мови в 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською, польською та кримськотатарською мовами на рівні стандарту здійснюватиметься за програмою «Українська мова» для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. Н.В.Бондаренко, О.М.Біляєв, Л.М.Паламар, ВЛ.Кононенко); на академічному рівні — за програмою «Українська мова» для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. Н.В.Бондаренко, Л.М.Паламар, ВЛ.Кононенко, С.В.Кос’янчук) — див. на веб-сайті міністерства.

Основним завданням вивчення курсу української мови вії класі на рівні стандарту — подальше вдосконалення набутих умінь і навичок на основі здобутих раніше і отриманих нових знань, підняття рівня володіння українським мовленням на основі засвоєння її комунікативно-стилістичних якостей — точності, логічності, чистоти, виразності, багатства, доречності.

Зміст навчання вії класі становлять розділи, присвячені вивченню культури мови, стилістики й основ публічного мовлення.

У результаті засвоєння розділу «Культура мови і стилістика» учні удосконалять власне мовлення відповідно до норм української літературної мови, навчаться аналізувати мовні засоби і свідомо добирати їх для творення своїх власних висловлювань.

Зміст розділу «Культура мови і стилістика» органічно пов’язаний з розділом програми «Основи публічного мовлення», який є другим етапом оволодіння комунікативно-стилістичними якостями мовлення. Зміст цього розділу спрямований на формування в учнів поняття про риторику, завдяки якій старшокласники будуть опановувати основи публічного мовлення, вчитимуться визначати актуальні й цікаві теми, вибудовувати стратегію і тактику оратора, виголошувати промову тощо.

Курс старшої школи в 11 класі закінчується розділом «Узагальнення і систематизація найважливіших відомостей з основних розділів науки про мову», завданням якого є підбиття підсумків вивченого за курс загальноосвітньої школи і підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання.

Основною метою навчання української мови на академічному рівні стає створення оптимальних умов для становлення духовно багатої особистості, яка вільно володіє виражальними засобами української мови, вільно орієнтується в інформаційному потоці, вміє формувати власну думку, громадську позицію, самонавчатися і самовдосконалюватися.

Вивчення української мови в 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням угорською мовою здійснюватиметься на рівні стандарту за навчальною програмою «Українська мова» для 5-11 класів (за ред. Ю.В.Герцога).; на академічному рівні — «Українська мова» для 10-11 класів (автори Є.Е.Борисова, К.М.Лавер, К.В. Рінгер).

Наявність у цих програмах вимог до загальноосвітньої підготовки учнів повинна сприяти практичному спрямуванню викладання української мови, міцному засвоєнню теоретичного матеріалу, вільному володінню учнями українською мовою та розумінню ними певних мовних явищ в рідній та українській мовах.

Обидві програми передбачають роботу над розвитком мовлення учнів. Цьому має сприяти, в першу чергу, словникова робота, завдяки якій учні зможуть правильно та вільно висловлюватися, практично засвоювати українську мову. Окрім того, лексичний запас учнів може збагачуватися завдяки виконанню різних творчих завдань, завдань на переклад, ознайомленню зі словотвором різних частин мови, прилученню до читання текстів українською мовою тощо.

Обов’язковим компонентом зв’язного мовлення є власне висловлювання, яке передбачає точне слововживання, чітку побудову речень, логічний зв’язок між ними у тексті, правильну вимову й грамотне написання.

Вивчення української мови має будуватися з урахуванням міжпредметних зв’язків, що сприятиме поглибленому розумінню граматики, розширенню кругозору учнів, розвитку в них умінь застосовувати суміжні знання з інших предметів. Звертається увага і на порівняння мовних явищ української та угорської мов. Зміст програм з української мови дібрано з орієнтацією на програмовий матеріал програми з рідної (угорської) мови.

Розподіл годин між темами в кожному класі орієнтовний і вчителеві надається право змінювати кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми залежно від загальної підготовки учнів або необхідності вивчати теми, що мають істотні розбіжності з аналогами в рідній мові та потребують належної уваги.

Вивчення української мови вії класі загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням румунською та молдовською мовами здійснюватиметься на рівні стандарту за навчальною програмою «Українська мова» для 10-11 класів ( за ред. Н.Д.Бабич).; на академічному рівні — «Українська мова» для 10- 11 класів (автори Н.Д.Бабич, С.С.Тодорюк, К.Г.Джука).

Вивчення курсу української мови на рівні стандарту у 11 класі передбачається шляхом укрупнених, логічно завершених частин, які органічно поєднують теоретичний матеріал з практичним, присвяченим розвитку культури мовлення. Узагальнення мовного матеріалу блоками забезпечить системність знань.

В учнів необхідно формувати вміння розуміти відповідну інформацію і складати на основі цього самостійні висловлювання. Можна планувати систему різнотипних уроків у межах конкретного розділу курсу з урахуванням складних для сприйняття учнями румунського походження явищ української мови.

Метою курсу української мови на академічному рівні є систематизація та узагальнення знань, удосконалення мовленнєвих (комунікативних) умінь і навичок учнів для майбутньої освітньої та суспільної діяльності. Такі уміння стануть навичками лише за умови належних знань лексичної та граматичної систем української мови, їх особливостей у порівнянні з рідною мовою учня.

У 5-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською та іншими мовами національних меншин вчителі працюватимуть за навчальною програмою з української літератури за ред. О.М.Івасюк з урахуванням змін, внесених до неї (див. «Методичні рекомендації щодо реалізації галузевої Програми поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин на 2008/09 роки» від 08.10.08 № 1/9-647) та нині діючими підручниками.

Вивчення української літератури в 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин, починаючи з 2010/11 навчального року, здійснюється за навчальною програмою та підручниками для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. Тому у своїй роботі слід орієнтуватися на методичні рекомендації до курсу української літератури для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання.

II. Російська мова

Вивчення російської мови в 11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою здійснюватиметься на рівні стандарту за навчальною програмою «Російська мова» для 10-11 класів (за ред. Н.Г.Озерової); на академічному рівні — «Російська мова» для 10-11 класів (автор Т.Я.Фролова); на профільному рівні — «Російська мова» для 10-11 класів (авт. Є.П.Голобородько та ін.).

У 11 класі навчальною програмою з російської мови на рівні стандарту передбачено повторення, систематизація і поглиблення знань учнів із практичної та функціональної стилістики, культури мовлення, норм літературної мови, орфографії й пунктуації, а також уведено для вивчення новий розділ «Риторика». Завдання курсу риторики — сформувати комунікативну компетенцію учнів на основі знань про риторику як науку та мистецтво слова, специфіку усного публічного мовлення. Вивчення цього курсу має практичну спрямованість, тому на уроках перевагу слід надавати роботі щодо аналізу та обговорення зразків публічних виступів, їх структурування, формування толерантного ставлення до співрозмовника, вміння брати участь у спонтанних та підготовлених діалогах-дискусіях, словесних баталіях, диспутах тощо.

Зміст навчальної програми з російської мови академічного рівня відповідає базовому змісту навчальної програми рівня стандарту та включає додаткові компоненти, які забезпечують практичну підготовку учнів для подальшого навчання у вищих навчальних закладах гуманітарного профілю та сприяють формуванню навичок, необхідних у майбутній практичній діяльності.

Досягненню цієї мети сприятиме реалізація наступних завдань: поглиблення і розширення теоретичних відомостей про мову; розвиток вмінь і навичок творчого використання виражально-зображальних мовних засобів з урахуванням органічного взаємозв’язку всіх чотирьох змістовних ліній шкільного курсу російської мови; удосконалення навичок самостійної роботи учнів з навчально-методичною, науковою, довідниковою літературою; формування вмінь дослідницької діяльності.

Основний курс з російської мови на академічному рівні в 11 класі при­свячений вивченню риторики. Його мета — формування в учнів загального уявлення про риторику як науку, побудову публічного висловлювання, форми та методи мовленнєвого впливу на аудиторію. Тому, опановуючи основи публічного мовлення, старшокласники повинні не тільки аналізувати зразки публічних виступів, а й обирати актуальну та цікаву тему, стратегію і тактику виступу, розробляти предметну основу мовлення, підбирати матеріал, структурувати виступ, добираючи переконливу аргументацію для своїх тезисів тощо. Ці уміння учні мають удосконалювати на уроках розвитку зв’язного мовлення, які спеціально передбачено у програмі. Окрім того, необхідно більш приділяти увагу таким видам робіт, що будуть потрібні у майбутній практичній діяльності(складання резюме, ділових листів та різних видів ділових паперів тощо).

Зміст навчальної програми з курсу російської мови профільного рівня в 11 класі сприяє розвиткові глибокого й гнучкого лінгвістичного мислення в результаті послідовного використання аналізу, порівняння, співставлення, узагальнення, систематизації мовних фактів; відбору яскравих прикладів, складання аргументації, висновків тощо.

Основи риторики є підґрунтям для розвитку майстерності публічних виступів, результативного спілкування.

Крім того, профільний курс містить певні аспекти технології професійного успіху, життєво важливих орієнтацій (ознайомлення зі сферою праці, шляхами отримання професійної освіти, раціональною організацією праці і відпочинку, розвитком професійно значимих якостей особистості, проектної діяльності учнів, участі в диспутах, дискусіях, формування кола читання, критичного ставлення до ЗМІ тощо).

У змісті навчальної програми в 11 класі на профільному рівні у спеціальному розділі передбачене узагальнення, систематизація та поглиблення загальних відомостей про мову, основні одиниці мови, їх роль в усному та письмовому спілкуванні людей.

Розділ «Культура мовлення та стилістика» містить відомості про компоненти культури мовлення, літературну мову та її властивості, про норму, її ознаки, про основні напрями стилістики, систему функціональних стилів.

Кількість навчальних годин у межах теми, розділу учитель може варіювати у рамках теми або розділу. Під час розробки календарно-тематичного планування словеснику бажано здійснювати інтегрований підхід до реалізації змісту всіх чотирьох змістових ліній шкільного курсу російської мови.

III. Інші мови національних меншин

Вивчення мов і літератур національних меншин в 11 класах здійснюватиметься за навчальними програмами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 20.10.2010 р. № 1021 «Про надання навчальним програмам для 11-річної школи грифа «Затверджено Міністерством освіти і науки України» та розміщених на веб-сайті міністерства (www.mon.gov.ua).

Вивчення румунської мови у загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням румунською мовою здійснюватиметься за навчальними програмами «Румунська мова. 10-11 класи. Рівень стандарту», «Румунська мова. 10-11 класи. Філологічний напрям, профільний рівень».

Основною метою вивчення румунської мови на рівні стандарту є підготовка молодого покоління до розуміння культур різних народів, спілкування та взаємодії з людьми, ефективного використання набутих навичок для вирішення проблем у повсякденному житті завдяки опануванню рідної мови.

У 11 класах пріоритет у вивченні румунської мови як рідної надається удосконаленню навичок учнів у сфері ділового спілкування (розуміння після слухання, читання, говоріння, письма), розвитку комунікативної компетенції.

Перші розділи навчальної програми присвячені культурі спілкування, функціональним стилям мови, тинам усної та письмової комунікації; прослуховуванню та виразному читанню текстів різних стилів, жанрів, а також орфоепічним правилам, інтонації під час читання.

Значну увагу в програмі приділено основам ораторського мистецтва, його історії. Учні мають навчитися в усній та письмовій формі будувати власну промову, використовувати засоби виразності мови, дотримуватись основних правил контакту з аудиторією. Тому на уроках варто надавати перевагу практичній роботі щодо використання знань про ораторську майстерність під час дискусій, дебатів, діалогів. Цікавими і продуктивними для учнів стануть теми: «Культура дискусії. Як переконати вашого опонента. Методи суперечки. Мистецтво відповідати на запитання. Активні форми навчання мистецтва полеміки».

Вивчення румунської мови на профільному рівні спрямовано на реальні потреби старшокласників у подальшому житті, зокрема, виборі фаху, що вимагає участі і взаємодії у вирішенні конкретних завдань навчання. Мовні проблеми розглядаються через призму тексту, щоб підкреслити їх роль у спілкуванні.

На вивчення розділу «Риторика» відведено 44 навчальні години. Оволодіваючи знаннями з основ ораторського мистецтва, учні зможуть використовувати їх на практиці у власному усному чи письмовому мовленні. Рекомендується зосередити увагу на аналітичних видах діяльності учнів (аналіз, узагальнення і систематизація, науковий опис, диференціація тощо). Водночас необхідно проводити систематичну роботу щодо вдосконалення орфографічних, пунктуаційних, орфоепічних навичок старшокласників.

У зміст навчальної програми включено види робіт, що спрямовані на вироблення практичних умінь, необхідних у житті (створення монологу, діалогу, есе, виступу, резюме тощо). Зважаючи на зазначене, належну увагу варто приділити використанню здобутих знань учнями у комунікативних ситуаціях.

Вивчення молдовської мови у загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням молдовською мовою здійснюватиметься за навчальною програмою «Молдовська мова. 10-11 класи. Рівень стандарту».Перший розділ навчальної програми присвячений узагальненню і систематизації знань, здобутих учнями у попередні роки. Розділ розпочинається з теми «Лексика» (словниковий запас, лексичне значення слова, синоніми, антоніми, омоніми, пароніми тощо). З огляду на це, вчитель на кожному уроці має приділяти значну увагу збагаченню словникового запасу учнів.

Вивчення правил літературної молдовської мови має відбуватися не тільки під час опанування тем з лексики, словотвору, морфології, синтаксису, а і на уроках розвитку зв’язного мовлення.

Під час роботи з текстом необхідно проводити систематичну роботу щодо розвитку і вдосконалення навичок виразного чигання, правильного інтонування, говоріння. Велике значення в роботі має розкриття взаємовідносин між різними явищами мови: лексики і словотвору, морфології і словотвору, морфології та синтаксису, орфографії і морфології, пунктуації та синтаксису, що надасть можливість старшокласникам зрозуміти мовну систему.

Особливу увагу слід звернути на зміст навчальних текстів, що утворюють єдину систему. їхній зміст має сприяти збагаченню лексики учнів, формуванню особистих уявлень про світ, історію, звичаї, традиції, культуру, духовну, художню скарбницю, відомих діячів молдовського народу, загальнолюдські цінності.

Навчальний матеріал програми побудовано з урахуванням міжпредмет- них зв’язків, що сприяють поглибленню знань, розширенню кругозору учнів, їх інтелектуальному збагаченню.

Вивчення угорської мови в загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням угорською мовою здійснюватиметься за навчальними програмами: «Угорська мова. 10-11 класи. Рівень стандарту»; «Угорська мова. 10-11 класи. Академічний рівень»; «Угорська мова. 10-11 класи. Філологічний напрям, профільний рівень».

Основною метою вивчення угорської мови в школі є розвиток національної самосвідомості, інтелектуально багатої особистості, яка володіє навичками та знаннями щодо мовних засобів, їх варіації, стилів і жанрів, а також вільно застосовує ці навички відповідно до мети спілкування (розуміння, читання, говоріння, письмо).

Курс угорської мови в 11 класі на рівні стандарту зорієнтований на удосконалення усних та письмових вмінь і навичок спілкування учнів. Тому під час вивчення мови варто віддати перевагу інтерактивному навчанню (продуктивні форми проведення занять — семінар, колоквіум, рольові ігри, робота в парах і групах, обговорення, завдання проблемного характеру тощо).

Перші розділи навчальної програми присвячені основам знань про рідну мову, особливостям її розвитку, використанню формальних і неформальних можливостей мови у спілкуванні, літературним нормам, правилам правопису угорської мови, а також передбачено повторення, систематизацію і поглиблення знань учнів із лексики, морфології, синтаксису.

Опановуючи розділ «Риторика», старшокласники не тільки дізнаються про історію ораторського мистецтва, його найяскравіших представників, угорських громадських діячів-ораторів, а й на кращих зразках публічних виступів вчитимуться правильно будувати власні висловлювання.

Під час цієї роботи вчитель має закцентувати увагу учнів на природі слова, засобах переконання опонентів і психологічних факторах впливу на співрозмовників, а також на позитивних якостях оратора, вербальних і невербальних елементах виступу (постава, міміка, жести, інтонація), культурі мовлення і правилах поведінки під час ведення дискусії, діалогу, полеміки, публічного виступу тощо.

Мета вивчення курсу угорської мови на академічному рівні — системне опанування угорської літературної мови на всіх рівнях і в усіх видах мовленнєвої діяльності з урахуванням майбутньої професійної орієнтації. Пріоритет віддається розвитку усного та письмового мовлення учнів завдяки впровадженню інтерактивних форм навчання. Зміст програми розширений (порівняно з рівнем стандарту), збільшено кількість годин на вивчення розділів і тем, практичну роботу.

Вивчення угорської мови на профільному рівні зорієнтоване на підготовку старшокласників до майбутньої спеціалізації, тому па опанування курсу відводиться 140 годин навчального часу. Навчальною програмою передбачено узагальнення, систематизація та поглиблення загальних відомостей про мову, розділи мовознавства, основні одиниці мови, їх роль в усному та письмовому спілкуванні людей. Особливу увагу приділено удосконаленню комунікативних навичок учнів через роботу з текстами різних стилів та жанрів, розвитку ситуаційного мовлення, використанню міжпредметних зв’язків та самостійній практичній роботі учнів.

Вивчення кримськотатарської мови у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням кримськотатарською мовою — «Кримськотатарська мова. 10- 11 класи. Рівень стандарту»; «Кримськотатарська мова. 10-11 класи. Філологічний напрям, профільний рівень».

Вивчення кримськотатарської мови в 11 класі на рівні стандарту спрямовано на підвищення культури мовлення і рівня грамотності учнів, систематизацію і поглиблення вивченого в попередніх класах, удосконалення основних мовних і мовленнєвих умінь та навичок учнів.

Робота зі зв’язного мовлення має забезпечити дальший розвиток у випускників ніколи навичок, необхідних у їхній майбутній мовленнєвій діяльності.

У 11-му класі учні здобувають найважливіші відомості з синтаксису і пунктуації, про культуру мовлення, стилі, типи і жанри мовлення. Під час навчання учитель має приділити особливу увагу вдосконаленню вмінь школярів здійснювати мовний аналіз, уживати вивчені мовні засоби у власних усних і письмових висловлюваннях.

Серед видів учнівської діяльності перевагу слід надати читанню текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення, їх відтворенню (усно чи письмово), створенню власних висловлювань, діалогів, розгорнутих відповідей, доповідей, рефератів, творів на суспільну та морально-етичну теми тощо.

У навчальних програмах подано орієнтовний розподіл годин. Учитель має змогу в разі потреби вносити в нього корективи, не скорочуючи при цьому кількість уроків з розвитку зв’язного мовлення.

Основна мета вивчення кримськотатарської мови на профільному рівні полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка вільно володіє всіма засобами рідної мови у процесі комунікації, відзначається свідомим ставленням до мови, високою мовною компетентністю і готовністю до подальшого професійно орієнтованого навчання.

Завданнями навчання кримськотатарської мови є забезпечення оволодіння учнями нормами літературної мови, дотримання вимог культури усного й писемного мовлення, навичок комунікативно виправданого користування засобами мови в різних життєвих ситуаціях під час створення висловлювань з дотриманням кримськотатарського мовного етикету; формування національно-мовної свідомості і духовності.

Навчальною програмою профільного рівня для 11 класу передбачено поглиблене повторення, систематизація й узагальнення знань із розділів, вивчених у попередніх класах. Лінгвістичний матеріал навчальної програми вивчається укрупненими блоками, чимало місця відведено питанням розвитку зв’язного мовлення.

З метою формування комунікативних умінь учнів варто приділити увагу традиційним творчим роботам. Перекази текстів різних стилів і жанрів відіграють роль підготовчих вправ до оволодіння учнями необхідними у майбутньому дорослому житті жанрами мовлення — приміром, виступ на зборах, участь у дискусії, створення реферату, конспекту, доповіді, рецензії.

Робота з текстом стане ефективною, якщо учні активно долучаються до мовленнєвої діяльності, тому теми висловлювань мають бути цікавими для школярів, пов’язаними з їх власним життєвим досвідом, реальними обставинами життя. Вчителю необхідно подбати про те, щоб учні успішно оволодівали як монологічним, так і діалогічним мовленням, різними жанрами і стилями мовлення.

У процесі вивчення курсу необхідно широко практикувати самостійну роботу старшокласників із підручниками, посібниками, словниками та іншою навчальною і довідковою літературою. Робота зі зв’язного мовлення має забезпечити подальший розвиток у випускників школи вмінь і навичок, необхідних у їхній майбутній професійній діяльності.

Вивчення польської мови у загальноосвітніх навчальних закладах із навчанням польською мовою здійснюватиметься за навчальними програмами: «Польська мова. 10-11 класи. Рівень стандарту»; «Польська мова. 10-11 класи. Філологічний напрям, профільний рівень».

Курс польської мови в 11 класі на рівні стандарту розпочинається з розділу «Стилістика і культура мовлення». У процесі вивчення цього курсу учні дізнаються про основні елементи мови, їх роль в усному й письмовому спілкуванні людей, про норми літературної польської мови; поглиблюють знання про стилі (науковий, науково-популярний, публіцистичний, офіційно-діловий). Серед видів робіт учнів мають переважати: створення діалогу на актуальну морально-етичну тему, зразок офіційного листа (приміром, заява), аналіз (зокрема, стилістичний) текстів різних стилів, жанрів, типів тощо.

У змісті розділу «Риторика» вміщено питання про основи ораторського мистецтва, видатних ораторів Давньої Греції та Риму, про розвиток ораторського мистецтва в ХХ-ХХІ століттях, зокрема в Польщі.

Вивчення риторики у школі має практичне спрямування, формує в учнів здатність використовувати здобуті знання в навчальних і життєвих ситуаціях для вирішення різноманітних практичних проблем, тому під час роботи на уроках варто віддати перевагу таким видам діяльності учнів, як виразне читання і розуміння текстів різних стилів, створення (усно та письмово) діалогів, власних висловлювань відповідно до навчальної ситуації, доповідь на мовну тему в науковому стилі за попередньо створеним планом, розгорнута відповідь на питання морально-етичної і соціальної тематики; створення конспекту (тез) за темою як спосіб засвоєння тексту, реферату на основі опрацювання декількох джерел, написання статті в газету, рецензії на твір.

Метою вивчення польської мови в 11 класі на профільному рівні є забезпечення рівного доступу молодого покоління до здобуття профільної освіти, поглиблення, розширення та застосування отриманих знань у майбутній професії.

Курс розпочинається з узагальнення й систематизації отриманих учнями знань з практичної стилістики, фонетики, лексики, фразеології, морфології, культури мовлення, норм літературної польської мови. Робота з текстами різних стилів і жанрів має практичну спрямованість, тому особливу увагу вчитель має приділити удосконаленню набутих навичок учнів у всіх видах діяльності (під час аудіювання, читання, говоріння, письма) щодо оволодіння нормами літературної мови та культури мовлення.

Розвиток логічного і критичного мислення старшокласників має відбуватись завдяки удосконаленню вмінь здійснювати аналіз, порівняння, узагальнення мовних фактів на конкретних прикладах, добирати докази (аргументи), робити висновки, підбирати і систематизувати матеріал відповідно до тематики, складати план власного висловлювання і тези до нього, створювати конспект тощо.

Ці необхідні у житті вміння і навички учні здобудуть під час вивчення розділу «Риторика», якому відведено в програмі значну частину навчального часу. Школярі долучаться до яскравих зразків ораторського мистецтва на прикладах здобутків Сократа, Платона, Цицерона, Демосфена, Аристотеля та інших теоретиків мистецтва красномовства, а також мають навчитися правильно готуватися до власних виступів.

Учителю необхідно допомогти школярам навчитись обирати тему, визначати ідею, мету, стиль і жанр висловлювання, добирати і систематизувати відповідні матеріали, укладати бібліографію; правильно структурувати і оформлювати виступ із використанням засобів виразності мови; відпрацьовувати поставу, міміку, жести (вербальні і невербальні засоби), інтонацію під час власної промови.

Перевагу слід віддавати груповим формам роботи: діалог, полеміка, дискусія, відповіді на питання та їх різновидам — діалог-полеміка, діалог-дискусія, публічний діалог тощо.

Також варто приділити увагу розвитку монологічного мовлення школярів, ознайомивши їх із правилами публічного монологу, ведення телефонних розмов та культурі спілкування в цілому.

Успішній реалізації завдань вивчення української та рідних мов у 11 класі і старшій школі в цілому сприятиме застосування сучасних освітніх технологій, що оптимально враховують індивідуальні здібності, нахили і потреби старшокласників, аспекти їх особистісного становлення й самооцінки та професійного самовизначення. Це, зокрема, системи розвивального, інтерактивного навчання, технології креативного, дослідницького та інформаційного характеру.

Такі самі підходи до вивчення російської мови та інших мов національних меншин як навчального предмета в 11-му класі закладено у навчальних програмах для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою:

  1. «Російська мова. 5-11класи. Рівень стандарту» (авт. Н.Ф.Баландіна, К.В.Дегтярьова, С.О.Лебеденко).

  2. «Російська мова. 5-11 класи (початок вивчення з 5 класу). Рівень стандарту» (автори І. II.Ґудзик, В.О.Корсаков).

  3. «Мова іврит». 10-11 класи.

  4. «Болгарська мова». 10-11 класи.

  5. «Гагаузька мова». 10-11 класи.

  6. «Словацька мова». 10-11 класи.

  7. «Ромська мова». 10-11 класи.

IV. Інтегрований курс «Література» (національної меншини та світова)

В основу інтегрованих курсів «Література (національної меншини та світова)» в 11 класі загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням мовами національних меншин покладено особистістю орієнтовану модель навчання. Це дає можливість запропонувати для вивчення якнайширшу палітру різних стилів, тем і жанрів, уникнути монотонності в доборі творів, показати різноманітність творчих і світоглядних позицій письменників.

Особистістю орієнтована модель побудови курсу узаконює варіативність у доборі вчителем текстів чи уривків із них. Опрацювання відібраних для цих класів творів дає можливість розширити та поглибити життєвий досвід учнів, формуючи їх читацьку компетенцію, художній смак і моральні принципи.

Оскільки головним завданням вивчення курсу літератури вії класі є формування інтерпретаційної свідомості сучасного учня-читача, то пріоритетним видом діяльності на уроці літератури має стати аналітична робота над текстом літературного твору. Школярі вчаться накопичувати свої спостереження над текстом, робити узагальнення у ході аналізу твору.

Тому на уроках доцільно більш активно використовувати завдання проблемно-пошукового характеру, що потребують від учнів навичок зіставлення та узагальнення. При цьому підвищується значення міжпредметної інтеграції.

Враховуючи, що інтегровані курси «Література (національної меншини та світова)» вивчаються паралельно з українською літературою, особлива увага має бути приділена взаємодії різних культур. Тому доцільно у доступній для учнів формі розкривати контактні, типологічні та генетичні міжлітературні зв’язки, виявляти роль українських письменників і перекладачів у творчості майстрів інших народів.

Під час розгляду програмових творів слід підкреслювати також взаємозв’язки літератури з іншими видами мистецтв, зважаючи, що літературний текст як факт мистецтва відображає ознаки конкретної культурної епохи, її філософські концепції. Вивчення літературних творів на тлі широкого культурологічного контексту сприятиме осмисленню фундаментальних цінностей культури.

Сьогодні перспективи розвитку багатьох шкільних дисциплін закономірно пов’язують з впровадженням у навчальний процес інноваційних технологій. Безперечно, що це стосується і уроків літератури. Отже, використання інтерактивних прийомів та форм роботи, інформаційно-комунікаційних технологій навчання має знайти своє місце під час вивчення літератури в 11 класі.

Вивчення інтегрованого курсу «Література» в 11 класі загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою на рівні стандарту та академічному рівні здійснюватиметься за навчальною програмою «Література» (російська та світова) для 10-11 класів (автори Л. А. Сімакова, В. В. Снєгірьова); на профільному рівні — «Література» (російська та світова) для 10- 11 класів (автори В. І. Силантьєва, Т. Г. Бучацька).

Програмний матеріал навчальної програми інтегрованого курсу «Література» вії класі на рівні стандарту та академічному рівні розглядається на історико-літературній основі та подається у вигляді блоків. Така система надає можливість глибше засвоїти та осмислити особливості розвитку російської та світової літератури на кожному історичному етапі, а також сприяє вивченню світового літературного процесу.

Предметом вивчення літератури вії класі є окремий художній твір, який розглядається в історико-літературному та загальнокультурному контекстах, тому у програмі передбачається актуалізація знань учнів з літератури, історії, образотворчого мистецтва, музики.

Для формування в учнів компаративних умінь уведено рубрику «Контекст вивчення». Завдяки рубриці «Розвиток умінь роботи над текстом художнього твору», в якій передбачено навчання різних видів робіт над художнім текстом, буде надана можливість приділити увагу формуванню в учнів старших класів умінь самостійно працювати з текстом та коментувати його, переказувати текст, умінню вести діалог тощо.

У навчальній програмі інтегрованого курсу «Література (російська та світова)» на профільному рівні учням надається можливість ознайомитися з особливостями літературного процесу двох століть: у 11 класі вивчається матеріал, пов’язаний з літературними течіями га художніми творами кіпця XIX — початку XX століття, від модернізму до нових форм у мистецтві XX століття.

Уведено теми, які зорієнтовані на розвиток логічного мислення і в них закладено принцип співвідношення понять та суджень з однієї області (літератури) з поняттями та судженнями з інших областей (філософія, історія, естетика, музика тощо). Досягти цієї мети допомагає рубрика «Бесіди з художньої культури».

У рубриці «Теорія літератури» визначено мінімум теоретико- літературознавчих понять, необхідних для розуміння, аналізу, інтерпретації художнього тексту.

Рубрика «Для вивчення напам’ять» має сприяти удосконаленню навичок виразного читання, формуванню творчого, емоційного сприйняття тексту.

У деяких темах навчальної програми учителеві запропоновано низку творів, з якої він самостійно обирає один для текстуального вивчення. Отже, навчальні програми передбачають творчий підхід учителя до викладання літератури. Вчитель має право змінювати кількість годин для вивчення оглядових та монографічних тем (в межах розділу), для проведення бесід з позакласного читання та уроків розвитку мовлення. На свій розсуд і враховуючи різні форми тематичного контролю, учитель розподіляє визначені навчальною програмою години для проведення тематичної атестації.

Зазначені підходи до вивчення інтегрованих курсів «Література (національної меншини та світова)» у профільній школі закладено у наступних навчальних програмах для загальноосвітніх навчальних закладів:

  • із навчанням румунською мовою — «Література (румунська та світова)». 10-11 класи. Рівень стандарту; «Література (румунська та світова)». 10-11 класи. Філологічний напрям, профільний рівень;

  • із навчанням молдовською мовою — «Література (молдовська та світова)». 10-11 класи. Рівень стандарту;

  • із навчанням угорською мовою — «Література (угорська та світова)». 10-11 класи. Рівень стандарту, академічний рівень; «Література (угорська та світова)». 10-11 класи. Філологічний напрям, профільний рівень;

  • із навчанням кримськотатарською мовою — «Література (кримськотатарська та світова)». 10-11 класи. Рівень стандарту; «Література (кримськотатарська та світова)». 10-11 класи. Філологічний напрям, профільний рівень;

  • із навчанням польською мовою — «Література (польська та світова) «. 10-11 класи. Рівень стандарту; «Література (польська та світова). 10-11 класи. Профільний рівень»;

  • із навчанням словацькою мовою «Література (словацька та світова)». 10-11 класи. Рівень стандарту.

Підручники з української мови, рідних мов, інтегрованих курсів «Література (національної меншини та світова)» розроблені відповідно до навчальних програм рівня стандарту, але вони є базовими в профільних класах.

Відповідно до наказу МОН від 16.03.2011 р. № 235 «Про надання грифа навчальній літературі» та наказу МОНмолодьспорт від 24.05.2011 р. № 473 «Про надання грифа навчальній літературі, що може видаватись за державним замовленням 2011 року» в 2011/12 навчальному році вчителі використовуватимуть наступні підручники для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів:

1. «Українська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. Заболотний О.В., Заболотний В.В.), видавництво «Літера ЛТД».

    1. «Українська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. Бондаренко Н.В.), видавництво «Грамота».

    2. «Українська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. Горошкіна О.М., Пентилюк М.І., Попова Л.О.), видавництво «СИЦИЯ».

    3. «Українська мова» для ЗНЗ з навчанням румунською та молдовською мовами (авт. Бабич Н.Д.), видавництво «Світ».

    4. «Українська мова» для ЗНЗ з навчанням угорською мовою (авг. Бабич Н.Д.) видавництво «Світ».

    5. «Російська мова» (11-й рік навчання) для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (авт. Давидюк Л.В.), видавництво «СИЦИЯ».

    6. «Російська мова» (11-й рік навчання) для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (авт. Пашківська H.A., Михайловська Г.О., Распопова С.О.), видавництво «Освіта».

    7. «Російська мова» (11-й рік навчання) для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (авт. Рудяков О.М., Фролова Т.Я., Маркіна М.Г.) видавництво «Грамота».

    8. «Російська мова» (7-й рік навчання) для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (авт. Полякова Т.М., Самонова О.І.), видавництво «Генеза».

    9. «Російська мова» (7-й рік навчання) для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням українською мовою (авт. Корсаков В.О., Сакович O.K.), видавництво «Освіта».

    10. «Російська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою 11 клас (авт. Давидюк Л.В., Статівка В.І.), видавництво «Зодіак-ЕКО».

    11. «Російська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. Михайловська Г.О., Корсаков В.О., Барабашова О.В., Камишанська О.Ю.), видавництво «Освіта».

    12. «Російська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською мовою (авт. Рудяков О.М., Фролова Т.Я., Бикова К.І.), видавництво «Грамота».

    13. «Молдовська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням молдовською мовою (авт. Фєтєску Л.І., Кьося В.В.).

    14. «Польська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням польською мовою (авт. Іванова М.С.), видавництво «Світ».

    15. «Румунська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням румунською мовою (авт. Криган С.Г.), видавництво «Букрек».

    16. «Угорська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням угорською мовою (авт. Берегсасі А.Ф.), видавництво «Букрек».

    17. Інтегрований курс «Література (молдовська та світова)» (авт. Фетєску Л.І., Кьося В.В.).

    18. Інтегрований курс «Література (польська та світова)» (авт. Лебедь PK.), видавництво «Світ».

    19. Інтегрований курс «Література (російська та світова)» (авт. Звиняцьковський В.Я., Філенко О.М.), видавництво «Генеза».

    20. Інтегрований курс «Література (російська та світова)» (авт. Ісаєва О.О., Клименко Ж.В., Мельник А.О.), видавництво «СИЦИЯ».

    21. Інтегрований курс «Література (російська та світова)» (авт. Теилінський М.В., Волощук Є.В., Пахарєва Т.А., Кісельова Л.О.), видавництво «Літера ЛТД».

    22. Інтегрований курс «Література (угорська та світова)» (авт. Дебрецені О.О.), видавництво «Світ».

    23. Інтегрований курс «Література (румунська та світова)» (авт. Колесникова Д.О., Жар Л.С.), видавництво «Світ».

    24. Інтегрований курс «Література (кримськотатарська та світова)» (авт. Веліулаєва А.).

    25. «Кримськотатарська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням кримськотатарською мовою (авт. Мемєтов А., Алієва Л.А.).

Методичні рекомендації щодо вивчення трудового навчання та предмету

«Трудове навчання» в 2011/2012 н. р.

Навчальні плани

Типовими навчальними планами для загальноосвітніх навчальних закладів на вивчення трудового навчання передбачено:

- у 5, 6, 9 класах – 1 год. на тиждень; у 7-8 класах – 2 год. на тиждень(наказ Міністерства освіти і науки України від 05.02.2009 № 66);

- у 10 класах (незалежно від профілю) – 1 год. на тиждень (лист Міністерства освіти і науки України від 10.08.2010 № 1/9-543);

- у 10 класах технологічного профілю – 6 год. на тиждень (лист Міністерства освіти і науки України від 10.08.2010 № 1/9-543);

- у 11 класах універсального профілю – 2 год. на тиждень (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.05.2003 № 306);

- у 11 класах технологічного профілю – 5 (+1) год. на тиждень (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.05.2003 № 306).

Окрім цього, кількість годин на вивчення предмета у 5-9 класах може збільшуватись до 2-х за рахунок додаткового часу варіативної складової навчальних планів передбаченої на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації.

Вивчення трудового навчання відбувається окремо для хлопців та дівчат. Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.02 №128, і відбувається при наявності в класі більше 27 учнів для шкіл розташованих у містах, і більше 25 учнів для шкіл розташованих у сільській місцевості.

Однак не виключається можливість комплектування змішаних груп у малокомплектних школах або за бажанням учнів.

Середня школа.

З 2011/2012 навчального року учні 5-9 класів навчатимуться за програмою «Трудове навчання. 5-9 класи. Нова редакція» (авт.: В.М.Мадзігон та інші). Навчальна програма «Трудове навчання. 5-12 класи» (К.; Перун, 2005) втратила свою чинність.

Новою редакцією програми передбачено три варіанти організації навчального процесу:

перший – навчання хлопців;

другий – навчання дівчат;

третій – навчання змішаних груп.

У кожному з них передбачено інваріантну (обов’язкову) та варіативну складові, які приблизно рівні між собою. Інваріантна складова вивчається у першому півріччі, варіативна – у другому.

Навчальний заклад самостійно формуватиме змістове наповнення варіативної складової з запропонованих варіативних модулів. У межах навчального часу учні опановуватимуть у 5-6 класах – 2 варіативні модулі по 8 годин кожен, у 7-8 класах – 2 модулі по 16 годин кожен, у 9 класі – 1 модуль на 16 годин.

Варіативні модулі обирає вчитель у залежності від матеріально-технічної бази, фахової підготовленості, регіональних традицій та бажання учнів. Вивчення варіативних модулів відбувається за окремо розробленими програмами.

Зміст програми «Трудове навчання. 5-9 класи. Нова редакція.» авт. В.М. Мадзігон буде розміщено на сайті www.mon.gov.ua до 1 вересня.

Триває перехід старшої школи на профільне навчання. Концепцією профільного навчання передбачено упровадження допрофільної підготовки, яка здійснюється у 8-9 класах з метою профільної орієнтації учнів.

Формами реалізації навчальними закладами допрофільної підготовки є: вивчення окремих предметів на диференційованій основі; упровадження профорієнтаційних курсів, курсів за вибором, позакласної та гурткової роботи відповідного напряму.

Допрофільні курси за вибором є, як правило, короткочасними і розраховані на 9, 18, рідше - 35 годин. Програми курсів друкуються на сторінках фахових видань. Упровадження зазначених курсів покликане ознайомити учнів з різними напрямами технологічного профілю навчання.

Іншою складовою допрофільного навчання є профорієнтаційні курси за вибором. Міністерством освіти і науки надано гриф навчальним програмам курсів «Людина і світ професій» для учнів 8-9 класів та «Побудова кар’єри» для учнів 10-11 класів. Програма курсу «Людина і світ професій» була надрукована у журналі «Трудова підготовка в закладах освіти» № 1 за 2008 рік.

Якщо профільне навчання здійснюється на базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, то і допрофільну підготовку учнів 8-9 класів бажано проводити також на базі комбінату. У міжшкільних навчально-виробничих комбінатах можуть проводитися уроки трудового навчання для учнів 5-11 класів.

Старша школа.

Учні 11 класів універсального та технологічного профілів продовжують вивчати трудове навчання (технології) за тими ж навчальними програмами, що і в минулому році.

Учні 10-х класів, незалежно від профілю навчання (крім технологічного) освоюють навчальний предмет технології (трудове навчання) за навчальною програмою «Технології. 10-11 класи»

(авт.: А.І.Терещук та інші). (Додаток 1)

Нова програма має модульну структуру і складається з двох частин – інваріантної та варіативної. Основою інваріантної складової є базовий модуль «Проектні технології у перетворюючій діяльності людини». На вивчення базового модуля у 10-11 класах відводиться по 12 годин.

Старшокласники навчаються застосовувати проектну технологію як інструмент для розв’язання проблем, що на уроках повинно бути представлено у формі навчальних і творчих проектів.

Вивчення другої частини програми передбачається в обсязі 20 годин (один варіативний модуль). Модулі слід обирати з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

Варіативні модулі мають засвоюватися старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Наразі дозвіл на використання у загальноосвітніх навчальних закладах мають такі варіативні модулі до навчальної програми «Технології. 10-11 класи»:

Технологія бісерного плетіння на дротяній основі.

Технологія художнього різьблення по дереву.

Технологія геометричного гострокутного гуцульського різьблення.

Основи лісового господарства.

Технологія виготовлення малих архітектурних форм.

Технологія вишивання технікою мережки.

Технологія художнього набивання на тканині.

Технологія плетіння спицями

Технологія рельєфного різьблення.

Технологія розпису на склі.

Технологія соломоплетіння.

Технологія інкрустації виробів з деревини.

Технологія токарної обробки деревини.

Технологія вишивання стрічками.

Технологія виготовлення м’якої іграшки.

Технологія вишивання шовковими стрічками.

Технологія писанкарства.

Технологія клаптикового шиття (печворк).

Технологія хлібопекарського та кондитерського виробництва.

Технологія об’ємної вишивки.

Технологія виготовлення листівок.

Технологія ниткової графіки.

Технологія художньої обробки деревини випилюванням.

Технологія в’язання гачком.

Технологія дизайну інтер’єру.

Технологія пірографії (випалювання на деревині).

Технологія дизайну шкільних та офісних меблів.

Технологія ручного розпису тканини.

Технологія виготовлення штучних квітів.

Технологія ліплення.

Технологія ручного ткацтва.

Технологія виготовлення подарункових упаковок.

Технологія виготовлення дитячого одягу.

Технологія дизайну предметів інтер’єру.

Об’ємне комп’ютерне моделювання.

Технологія виготовлення виробів із сучасних деревних матеріалів.

Технологія аплікації з текстильних матеріалів та фурнітури.

Технологія виготовлення народної ляльки-оберега.

Технологія матчворку (конструювання із сірників).

Програми зазначених варіативних модулів друкуються у видавництвах «Літера ЛТД» та «Абетка нова».

Учні 10-х класів технологічного профілю можуть навчатися за такими спеціалізаціями (наказ Міністерства освіти і науки від 01.10.2008 № 893):

Технологія деревообробки.

Технологія металообробки.

Основи дизайну.

Технологія кулінарії.

Технологія швейної справи.

Технологія художньої обробки матеріалів.

Технологія будівництва та опоряджувальних робіт.

Технологія агровиробництва.

Основи бджільництва.

Технічне конструювання та моделювання.

Технологія української народної вишивки.

Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів.

Енергетика.

Комп’ютерна інженерія.

Легка промисловість.

Основи телекомунікацій.

Агротехніка.

Технологія конструювання та моделювання одягу.

За наявності відповідного грифа Міністерства освіти і науки профільне навчання може здійснюватися за авторськими програмами з інших, не передбачених переліком спеціалізацій.

У межах технологічного профілю навчання можлива і професійна підготовка старшокласників. При цьому, професійна підготовка проводиться згідно ліцензійних вимог до зазначеного напряму навчальної діяльності (постанова Кабінету Міністрів України від 29.08.03 р. №1380). Мережа навчальних груп, визначається на основі контингенту учнів старших класів, яких направляє школа, а їх наповнення регламентується ліцензійними нормами.

З цього навчального року робочі навчальні плани для професійного навчання, у тому числі для проходження ліцензування, навчальні заклади системи загальної середньої освіти розроблятимуть на основі Типових навчальних планів з підготовки кваліфікованих робітників (розпорядження Міністерства освіти і науки від 22.07.2010р. № 111-р). Всі Типові навчальні плани з підготовки кваліфікованих робітників у навчальних закладах системи загальної середньої освіти розраховані на 540 навчальних годин. Літня навчальна практика для учнів 10 класу, при цьому, становить 120 годин. Орієнтовний перелік професій за яким може здійснюватись професійна підготовка учнів у системі загальної середньої освіти за Типовими навчальними планами розміщено в додатку 2.

Випускникам, які успішно закінчили повний курс навчання з професійної підготовки, надається право складати державні іспити на присвоєння кваліфікації з видачею документа про професійну освіту єдиного державного зразка України.

Креслення

Важливою складовою технологічної підготовки школярів є знання основ графічної грамоти. Вивчення курсу креслення передбачено в 11 класі технологічного та фізико-математичного напрямів (1 год. на тиждень).

В інших профілях креслення може вивчатися як окрема дисципліна або інтегровано з іншими предметами. Якщо креслення вивчається у 8-9 класах як окремий предмет, то на його вивчення використовуються години з варіативної складової навчального плану (в обсягах, передбачених навчальними програмами). Міністерство освіти і науки України рекомендує програму “Креслення. 8-11 класи” (В.К.Сидоренко. К.: Шкільний світ, 2001), яка забезпечена підручниками „Креслення” для загальноосвітніх навчально-виховних закладів (В.К.Сидоренко. К.: Школяр, 2004) і “Технічне креслення” для професійно-технічних та загальноосвітніх навчальних закладів (В.К.Сидоренко. Львів: Оріяна-Нова, 2000).

Методичні рекомендації щодо вивчення

іноземних мов в 2011/2012 н.р.

Процеси міжкультурної інтеграції на національному та міжнародному рівнях обумовили модернізацію змісту мовної освіти в Україні. Мова виступає як засіб пізнання картини світу, прилучення до цінностей, створених іншими народами. Одночасно мова - це ключ для відкриття унікальності і своєрідності власної народної самобутності та історичних досягнень представників інших культур. На сьогодні в українській системі мовної освіти відбулися значні позитивні зміни, як в організаційному, так і в змістовному аспектах. Істотно змінився соціокультурний контекст вивчення іноземних мов. Значно зросли їх освітня і самоосвітня функції у школі та ВНЗ, професійна значущість на ринку праці в цілому, що спричинило за собою посилення мотивації у вивченні мов міжнародного спілкування.

Нові завдання вимагають змін до рівнів володіння іноземними мовами, визначення нових підходів до відбору змісту та організації матеріалів, використання адекватних форм та видів контролю.

Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів

Навчальні програми не встановлюють порядок (послідовність) вивчення предметної тематики у рамках навчального року, а лише вказують на зміст, вивчення якого є об’єктом тематичного контролю та оцінювання у рамках семестрового і підсумкового контролю.

Програми з іноземних мов мають наскрізний характер та представлені в єдиній системі, в діяльні сні й термінології з чітко вираженою кореляцією між класами.

У зв’язку із прийняттям Закону України №2442-VI від 6.07. 2010 року «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу», а саме зі зміною терміну навчання з 12 років на 11, планується внесення змін до навчальних програм. Зміни планується внести до лише до програм 11 року навчання для усіх типів навчальних закладів. Учні 10-х класів будуть навчатися за чинними навчальними програмами.

Типові навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів

Робочі навчальні плани на 2011/2012 навчальний рік складаються:

  • для початкової школи – за Типовими навчальними планами початкової школи, затвердженими наказом МОН Українивід 29.11.2005 р. № 682;

  • для 5-9-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р. № 132, зізмінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.2009 р. № 66;

  • для 10-11-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеню, затвердженими наказом МОН України від27.08.2010 р. № 834;

  • для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов: для 1-9 класів – за Типовим навчальним планом спеціалізованих шкіл цього типу, затвердженим наказом МОН України від 13.03.2006 р. № 182; для 10-11 класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня, затвердженими наказом МОН України від 27.08.2010 р. № 834 (додаток13).

  • для спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, класів з поглибленим вивченням окремих предметів: 5-9 класи – за Типовими навчальними планами, затвердженими наказом МОН України від 23.02.2004 р. № 132, зі змінами, внесеними наказом МОН України від 05.02.2009 р. № 66; для 10-11-хкласів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня, затвердженими наказом МОН України від 27.08.2010 р. № 834 (додаток 23).

- для 8-9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленим вивченням окремих предметів – за Типовими навчальними планами, затвердженими наказом МОН України від 18.02. 2008 р. № 99;

  • для білінгвальних 5-9 класів спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов – за Типовими навчальними планами, затвердженими наказом МОН від 07.07.2009 р. № 626; для 10-11-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня, затвердженими наказом МОН України від27.08.2010 р. № 834 (додаток 20).

- 5-9 класи загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин з вивченням двох іноземних мов можуть користуватися варіантами навчальних планів, доведеними до місцевих органів управління освітою та шкіл листом МОН України від 14.06.2005 р. №1/9-321. За цим варіантом можуть також складатись робочі навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів, які передбачають вивчення двох мов національних меншин (замість другої іноземної мови планується мова національної меншини); для 10-11-х класів – за Типовими навчальними планами загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеня, затвердженими наказом МОН України від 27.08.2010 р. № 834 (додаток).

Як і в минулі роки, інваріанта складова типового навчального плану основної школи (2-11 класи) забезпечує реалізацію змісту іншомовної освіти на рівні Державного стандарту.

Якість загальної середньої освіти забезпечується через реалізацію інваріантної та варіативної частин навчального плану, які обов’язково фінансується з відповідних бюджетів.

Предмети та курси за вибором визначаються загальноосвітнім навчальним закладом у межах гранично допустимого навчального навантаження з урахуванням інтересів та потреб учнів, а також рівня навчально-методичного та кадрового забезпечення закладу.

У зв’язку із зміною терміну навчання, у старшій профільній школі планується збільшення годин на вивчення іноземних мов. Вивчення іноземних мов у старшій школі (10 -11 клас) буде здійснюватися за трьома (моделями) рівнями: рівень стандарту – 3 години на тиждень; академічний рівень – 3години на тиждень; профільний рівень – 5 години на тиждень.

Перша модель - це загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує загальноосвітній рівень підготовки з іноземної мови (Рівень В1), і відповідає рівню, запропонованого Радою Європи для європейських шкіл. Цей рівень допускає досягнення функціональної грамотності у володінні іноземною мовою, формування іншомовної комунікативної компетенції як інтерактивної мети навчання, що включає мовну, соціокультурну, стратегічну і навчальну компетенції і передбачає виховання та розвиток школярів засобами іноземної мови. Цей рівень може бути досягнутий випускниками при ранньому початку вивчення іноземної мови, тобто з II класу початкової школи. Досягнення порогового рівня є необхідною передумовою для практичного використання іноземної мови в найпоширеніших ситуаціях міжособистісного та міжкультурного спілкування з носіями цієї мови. А також є обов’язковою умовою для продовження освіти у ВНЗ. Отже, дана модель, не будучи профільною, не виключає разом з тим переходу окремих школярів в інші типи шкіл / класів і не закриває для них можливості подальшої освіти у ВНЗ.

Друга модель - це загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує академічний рівень підготовки з іноземної мови (Рівень В1), Ця модель в основному буде реалізовуватися в класах гуманітарно-філологічного профілю (рідна мова та література історія, суспільствознавство).

Третя модель - профільний рівень - передбачає поглиблене вивчення іноземної мови на старшій ступені школи. Поглиблене вивчення іноземної мови і, відповідно, країнознавства і літератури країни мови, що вивчається може розглядатися як профільна мовна підготовка (при наявності 5 годин на тиждень). У цій моделі планується досягнення рівня навченості учнів (В2), що перевищує пороговий рівень (в термінах Ради Європи). Ця модель співвіднесена за цілями і до певної міри за змістом із так званими спеціалізованими школами з поглибленим вивченням іноземної мови. Цей рівень передбачає більш гнучке і більш вільне володіння іноземною мовою, використання його як засобу міжособистісного та міжкультурного спілкування в широкому спектрі ситуацій офіційного і неофіційного взаємодії з носіями мови. Досягнення цього рівня дозволяє випускникам, з одного боку, продовжити освіту в лінгвістичному чи іншому спеціалізованому ВНЗ, з іншого - здійснювати трудову діяльність відразу після закінчення школи в обраній професійній сфері, що передбачає професійно орієнтоване використання іноземної мови, наприклад, в якості спеціаліста середньої ланки: секретаря-референта (зі знанням іноземної мови), гіда-перекладача, працівника готельного, ресторанного бізнесу та ін.. Введення спецкурсів, факультативів і курсів за вибором в класах цього рівня дозволяє не тільки краще готувати випускників до діяльності в зазначених вище, а й розширює діапазон підготовки випускників з іноземної мови.

У загальноосвітніх навчальних закладах можe використовуватися лише те навчально-методичне забезпечення, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Перелік рекомендованої літератури затверджується наказом Міністерства освіти і науки України та оприлюднюється через “Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України”. Із зазначеним переліком можна буде ознайомитись на сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua. Для учнів 11 –го класу підготовлені нові підручники та навчально-методичні комплекти. Навчальний зміст підручників укладено відповідно до програми і представлено розділами, що відповідають тематиці ситуативного спілкування.

Структура кожного підручника є чіткою і послідовною, вона відображає специфіку предмету іноземна мова, яка полягає у тому, що провідним компонентом змісту навчання іноземної мови є не основи наук, а способи діяльності — навчання різних видів мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читання, письма.

Перелік підручників для учнів 11-го класу загальноосвітніх навчальних закладів

  1. «Англійська мова (10-й рік навчання, рівень стандарту)» (авт. Карпюк О.Д.), видавництво «Астон».

  2. «Англійська мова (10-й рік навчання, академічний рівень)» (авт. Калініна Л.В., Самойлюкевич І.В.), видавництво «Наш час».

  3. «Англійська мова (10-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Несвіт А.М.), видавництво «Генеза».

  4. Німецька мова (10-й рік навчання, рівень стандарту, академічний рівень)» (авт. Савчук І.Г.), видавництво «Світ».

  5. «Німецька мова (10-й рік навчання, рівень стандарту, академічний рівень)» (авт. Басай Н.П.), видавництво «Освіта».

  6. «Німецька мова (10-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Кириленко Р.О., Орап В.І., Соколова Є.В.), видавництво «Генеза».

  7. «Французька мова (10-й рік навчання, рівень стандарту, академічний рівень)» (авт. Чумак Н.П.), видавництво «Перун».

  8. «Французька мова (10-й рік навчання, рівень стандарту, академічний рівень)» (авт. Клименко Ю.М.), видавництво «Генеза».

  9. «Іспанська мова (10-й рік навчання)» (авт. Редько В.Г., Береславська В.І.), видавництво «Генеза».

  10. «Англійська мова (7-й рік навчання, для ЗНЗ з вивченням двох іноземних мов, 7-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Козловська Т.П.), видавництво «Оберіг».

  11. «Німецька мова (7-й рік навчання, для ЗНЗ з вивченням двох іноземних мов, 7-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Сотникова С.І., Гоголєва Г.В.), видавництво «Ранок».

  12. «Німецька мова (7-й рік навчання, для ЗНЗ з вивченням двох іноземних мов, 7-й рік навчання, профільний рівень)» (авт. Сидоренко М.М., Палій О.А.), видавництво «Оберіг».

  13. «Німецька мова (7-й рік навчання, для ЗНЗ з вивченням двох іноземних мов, 7-й рікнавчання, профільний рівень)» (авт. Горбач Л.В.), видавництво «Генеза».

  14. «Французькамова (7-й рікнавчання, для ЗНЗ з вивченнямдвохіноземнихмов, 7-й рікнавчання, профільнийрівень)» (авт. Клименко Ю.М.), видавництво «Генеза».

  15. «Іспанська мова (2-й рік навчання)» (авт. Редько В.Г., Шмігельський І.С.), видавництво «Педагогічна думка».

З огляду на те, що майже всі стратегічні документи щодо вивчення іноземних мов, зорієнтовані на загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти, то більш детально ознайомитись із основними положеннями цього документу можна на сайтах: http://www.coe.int; www.britishcouncil.org.ua; www.goethe.de/kiev

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з іноземних мов

Внесено певні зміни до критеріїв навчальних досягнень учнів (наказ Міністерства освіти і науки України №371 від 05.05.2008), а саме: уточнені схеми і критерії оцінювання письма, оскільки формат завдань з іноземних мов носить компетентнісний характер і в тій чи іншій мірі охоплює всі компоненти комунікативної компетенції в якості об’єктів контролю.

Обсяг тексту, рівень складності, лексична та граматична наповнюваність, тематика текстів для аудіювання та читання; обсяг висловлювань монологічного висловлювання та кількість реплік у діалогічному мовленні, характер і тематика, лексична і граматична наповнюваність для говоріння; обсяг письмового повідомлення, його тематика, структура, повнота розкриття змісту, лексична насиченість та рівень граматичної компетентності для письма визначається вчителем відповідно до Програмових вимог, для кожного етапу навчання та типу навчального закладу.

Основними видами оцінювання з іноземноїмови є поточне, тематичне, семестрове, річнеоцінювання та підсумкова державна атестація. Більшість прийомів поточного оцінювання спрямовано на детальну перевірку окремих параметрів мови або вмінь мовлення, яких щойно навчили, тематичне оцінювання проводиться на основі поточного оцінювання і виставляється єдиний тематичний бал. Під час виставлення тематичного балу результати перевірки робочихз ошитів не враховуються.

Семестрове оцінювання з іноземної мови проводиться один раз наприкінці семестру за чотирма видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо). До журналу робиться, наприклад, такий запис:

5.12.

Аудіюв.

18.12.

Говор.

22.12.

Читання.

25.12.

Письмо

Оцінка за семестр виставляється на основі тематичного та семестрового оцінювання.

Для виконання всіх видів навчальних робіт з іноземної мови учням рекомендується мати зошити:

- з першого року навчаня (2 клас) – 2 зошити один з яких може бути на друкованій основі;

-для виконання тематичних, підсумкових, контрольних робіт окремі зошити не заводяться.

При перевірці робіт з іноземної мови у початковій школі (1-4 класи) вчитель виправляє помилки і пише зверху правильний варіант слова, виразу тощо. Зошити у яких виконуються навчальні класні та домашні роботи перевіряються після кожного уроку у всіх учнів з виставленням оцінок.

В 5-9 класах зошити перевіряються один раз на тиждень.

В 10-11 класах у зошитах перевіряються найбільш значимі роботи але з таким розрахунком щоб один раз в місяць перевірялись роботи всіх учнів.

Словники перевіряються один раз в семестр. Вчитель виправляє помилки і ставить підпис та дату перевірки.

Відповідно до загальних вимог до ведення класного журналу «Записи в журналі ведуться державною мовою. З іноземних мов частково допускається запис змісту уроку та завдання додому мовою вивчення предмета».

Всі записи в зошитах учні повинні проводити з урахуванням наступних вимог: писати акуратно та розбірливо; записувати дату виконання роботи (число та місяць). Дата в зошитах з іноземних мов записується так як це прийнято у країні мова котрої вивчається. Після дати необхідно вказати де виконується робота (класна чи домашня робота), вказати номер вправи або вид роботи, що виконується.

Зошити та словники підписуються мовою, яка вивчається.

Поділ класів на групи здійснюється відповідно до нормативів, затверджених наказом Міносвіти і науки України від 20.02.02 р. № 128. При поглибленому вивченні іноземної мови з 1-го класу клас ділиться на групи з 8-10 учнів у кожній (не більше 3 груп); при вивченні іноземної що не є мовою навчання, а вивчається як предмет – клас чисельністю понад 27 учнів ділиться на 2 групи.

Не менш важливим на сьогоднішній день у сучасній школі є самооцінювання. Самооцінювання є невід’ємним умінням сучасної людини в процесі пізнання і самопізнання та альтернативним способом оцінки досягнень учнів. Найважливішою метою самооцінювання є підвищення учнівської здатності до саморефлексії, що сприяє зростанню питомої ваги самостійності в організації процесу навчання (самонавчання). Одним з найефективніших інструментів, що допомагає розвинути в учня здатність до самооцінювання в іншомовному навчанні є Європейське мовне портфоліо.

Використання Європейського мовного портфоліо дозволяє зробити процес іншомовного навчання більш прозорим для учнів, допомагаючи їм розвивати їхню здатність до відображення та самооцінювання, таким чином, надаючи їм можливість поступово збільшувати свою відповідальність за власне навчання.

Загальноєвропейські рівні володіння мовою є базовими для європейського мовного портфоліо. Вони забезпечують основу для учнівського самооцінювання та слугують матеріалом для постановки навчальних цілей. Шкали для самооцінювання відповідно до рівнів мовленнєвих умінь є центральними для структури і функцій Європейського мовного портфоліо. Таким чином, використовуючи Європейське мовне портфоліо у своєму іншомовному навчанні учні не тільки знайомляться із загальноєвропейськими рівнями володіння мовою, але й на практиці вчаться працювати з ними – з одного боку, займаючись плануванням власної навчальної діяльності із визначенням конкретних цілей за допомогою дескрипторів в оціночних шкалах, з другого – займаючись самооцінюванням, яке є результатом ефективної учнівської рефлексії власного процесу навчання мови. Отже, за допомогою Європейського мовного портфоліо спрощується процедура впровадження європейських стандартів оцінювання учнів, в тому числі під час формуючого чи підсумкового тестування, які здійснюються за допомогою дескрипторів відповідно до загальноєвропейських рівневих стандартів.

Під час вивчення іноземної мови дія самооцінювання може фокусуватися на трьох аспектах. Перший – це сам навчальний процес. Учні повинні бути здатними оцінити, наскільки добре вони навчаються взагалі, на певному етапі та наскільки успішно виконують індивідуальні завдання та досягають навчальних цілей. Другий аспект для самооцінювання – це учнівські комунікативні уміння, відповідно до рівнів і дескрипторів, розроблених Радою Європи. Третій аспект – це лінгвістична компетенція учня. Використовуючи саооцінювання, учні вчаться контролювати свій лінгвістичний здобуток і виправляти помилки, використовуючи ті самі шкали і оціночні схеми, які використовуються під час оцінювання іншими. Таким чином, вони починають глибше розуміти методи оцінювання, що може допомогти їм краще скласти підсумкові іспити (тести).

Самооцінювання та традиційне оцінювання не можуть замінити один одного, але в ідеалі вони повинні доповнювати один одного. Самооцінювання базується на учнівській розвинутій здібності рефлексії з метою оцінити свої знання, уміння й досягнення. Оцінювання іншими надає більшої об’єктивності у вимірювані тих же знань, навичок і досягнень. Використання цих двох видів оцінювання сприятиме розвитку учнівської автономії, впровадженню компетентістного підходу у навчання іноземних мов, кращого розуміння загальноєвропейських оціночних стандартів.

На сьогодні розроблено український варіант європейського мовного портфоліо який проходить апробацію у п’яти регіонах України (Харків, Одеса, Донецьк, Чернівці, Тернопіль) та підготовлено і видруковано методичний посібник «Європейське Мовне Портфоліо: Методичний посібник. - Тернопіль: ЛібраТерра,2008.». Більш детально ознайомитися з основними положеннями щодо використання Європейського мовного портфоліо можна на сайтах: www.coe.int/portfolio; www.cilt.org.uk/elp.htm; www.nacell.org.uk/elp.htm; www.eelp.gap.it; www.europeestaalportfolio.nl та безпосередньо звернувшись до національного експерта проекту Карпюк О.Д. за адресою: karpiuk@i.ua
зв’язку із проведенням Чемпіонату Європи з футболу закінчення навчального року планується у 5-8 та 10 класах – 24.05.12, у 9-х класах – 16.05.12, у 11-х класах - 03.05.12.

Беручи до уваги ущільнення годин, для виконання програмових вимог вчителям іноземної мови, що працюють у загальноосвітніх навчальних закладах та спеціалізованих школах, рекомендується при складанні календарно-тематичних планів враховувати години, що належать до категорії резервних, зберігаючи при цьому змістову частину програми, та за рахунок вилучення годин на проведення форм контролю (таблиця 1) чотирьох видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма). Усі навчальні програми з іноземних мов для 11-річної школи не встановлюють послідовність вивчення тематичного змісту та не визначають жорсткі часові рамки на вивчення лексико-граматичного матеріалу. Навчальні програми зорієнтовані на кінцеві цілі навчання та відображають основні методичні прийоми, що найбільш підходять для їх реалізації.

Форми контролю

кількість годин

І семестр

ІІ семестр

Аудіювання

0,5

0,5

Читання

0,5

0,5

Письмо

0,5

0,5

Говоріння

0,5

0,5

У класах з поглибленим вивченням іноземних мов доцільно зменшити кількість годин призначених для домашнього читання, тому особливу увагу при складанні календарно-тематичного планування слід приділити завданням для домашньої роботи. Бажано планувати завдання котрі є формою самоконтролю рівня засвоєння мови. Це завдання, що змушують учнів подумати і знайти мовні засоби для вирішення конкретного завдання, вибрати та скласти потрібні йому комунікативні блоки, звернутися за коментарями, поясненнями, тобто провести певну пошукову роботу. Результати такого пошуку фіксуються в письмовій формі, оскільки письмові завдання тренують використання форм мовного матеріалу, певних граматичних явищ та є тим резервом часу який допоможе ущільнити часові рамки програми .

Щодо вивчення другої іноземної мови то введення і закріплення великих об’ємів матеріалу передбачена лише на початку першого семестру. Тому у другому семестрі вивчення другої іноземної мови має більш узагальнюючу функцію, активізацію раніше сформованих умінь у чотирьох видах мовленнєвої діяльності та формування більш високого рівня комунікативної компетенції. Введення нового мовленнєвого, лексичного та граматичного матеріалу у травні місяці не передбачено. Тому ущільнення при складанні календарно-тематичного планування повинно проходити лише за рахунок резервних годин.

Методичні рекомендації вивчення історії

в 2011/2012 н.р.

Головними завданнями навчання історії є розвиток в учнів історичного мислення, формування позитивної історичної самоідентифікації; відпрацювання навичок творчої діяльності та вмінь використовувати отримані знання та навички на практиці, виховання в молодого покоління особистісних рис громадянина України, загальнолюдських духовних цінностей, демократизму, патріотизму; підготовка учнів до свідомої активної участі в суспільному житті.

Вивчення історії України та всесвітньої історії доцільно синхронізувати. Проте вчитель може організувати вивчення учнями програмного матеріалу зазначених курсів як послідовно так і паралельно.

Учням 5-7 класів важливо пояснити, що таке історія і чим займаються історики. Під час викладання історії України та всесвітньої історії на цих паралелях передусім потрібно сприяти тому, щоб учні мали можливість дізнатися більше про різні історичні факти, які визначають епоху і є основними, найсуттєвішими; постійно розвивати вміння і навички учнів щодо праці з історичними фактами, які дають узагальнену картину минулого; формувати розуміння історичної хронології, причинно-наслідкових зв’язків, відчуття епохи, неминучість руху суспільства до історичного прогресу. Також увага має приділятися формуванню первинних уявлень про історичну карту шляхом знайомства з настінною картою, навчанню того, як потрібно показувати на карті території держав, міста, напрямки військових походів тощо.

Також увага повинна бути приділена наскрізним історичним поняттям: історичні джерела, держава, монархія, республіка, демократія, релігія, матеріальна та духовна культура.

Практикою доведено, що високу ефективність мають уроки, на яких використовуються прийоми коментованого читання підручника, робота з текстами підручників та посібників, історичними документами, малюнками, дидактичними вправами.

Знання, які здобувають учні, переходячи із класу в клас, повинні розширювати їхнє логічне мислення, розвивати вміння та навички до історичного пізнання. Цей новий етап роботи потрібно реалізувати під час викладання історії у 8 та 9 класах. Розкрити перед учнями великий шлях, пройдений українським народом, від гетьманської держави, національно-державницьких ідей другої половини ХIХ ст. Вивчення історії України збігатиметься із загальним контекстом всесвітньої історії. Для обох курсів буде логічним звернутися до таких історичних понять: індустріальне суспільство, соціальна структура суспільства, національно-визвольна війна, соціальна революція, технічний прогрес, гуманізм, національно-культурне відродження. Школярі повинні навчитись аналізувати й узагальнювати історичний матеріал, визначати суть, причини, значення історичних подій, вміти самостійно працювати із різноманітними джерелами інформації, готувати доповіді та виступати перед однокласниками.

Вивчення історії України та всесвітньої історії у 10-11 класах - це етап удосконалення й розвитку набутих навичок, формування цілісної картини суспільного розвитку.

У старшій школі процес навчання необхідно зорієнтувати на активізацію пошукової та пізнавальної діяльності учнів. Проте не слід зменшувати уваги й до базового курсу. Оптимальним є впровадження в навчально-виховний процес на уроках історії таких форм роботи як лекції, робота з документами, аналіз статистичних матеріалів, що забезпечить підготовку учнів до творчої самостійної роботи. Одним із способів активізації навчального процесу може бути рольова гра, індивідуальні та групові форми роботи.

Історична освіта має активно сприяти формуванню гармонійно розвинутої і цілісної особистості, здатної до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.

Безпосередньо вчителі історії повинні зосередити свою увагу на забезпеченні виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, сучасної європейської цивілізації, сприяє розвитку і збагаченню українських культурно-історичних традицій, вихованню культури міжетнічних і міжособистісних відносин, формуванню навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості.

Нові можливості у вивченні історії відкривають інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ). Опора на візуальне сприйняття характерне для сучасного етапу розвитку цивілізації. Часто в процесі інформаційної комунікації зоровий знак переважає над текстовим. Тому використання мультимедійних засобів на уроках історії полегшує процес запам'ятовування, дозволяє зробити урок більш цікавим і динамічним, «занурити» учня в обстановку будь-якої історичної епохи, створити ілюзію присутності, співпереживання, сприяє становленню об'ємних і яскравих уявлень про минуле.

Важливим є використання в навчанні учнів картографічних посібників – атласів, контурних карт, настінних карт. Вони допомагають продемонструвати динаміку історичних подій, встановити зв’язок між географічним середовищем та місцем тієї чи іншої історичної події.

Велику роль у національному вихованні школярів відіграє позакласна робота, зокрема пошукова й краєзнавча.

Спираючись на висновки, зроблені у ході бесід з учителями та учнями, спостережень під час практичних позаурочних заходів, з‘ясовано, що позаурочна робота з історії має значно більші можливості, аніж шкільний урок, чітко регламентований у часі, для розвитку як предметної компетентності в цілому, так і окремих умінь старшокласників: описувати побут, повсякденне життя людей краю на основі аналізу та узагальнення даних різних джерел інформації (текстів, фрагментів історичної літератури, письмових та речових історичних джерел, ілюстрацій, фондів та експонатів музеїв, історичних пам‘яток), розробляти історичні навчальні проекти, присвячені історії рідного краю відповідного періоду, його відомим людям, вести пошуково-краєзнавчу роботу тощо. Також визначено, що, розглядаючи краєзнавство як складову позаурочної роботи, більшість учителів головну увагу зосереджують на розвитку дослідницьких умінь старшокласників, оскільки вони переконані у тому, що саме краєзнавча робота у позаурочній практиці є одним із найефективніших засобів для формування історичної компетентності та інтересу учнів до дослідницької діяльності та розвитку їх пошукових умінь. Учнівські проекти, що торкаються історії свого роду, відомих земляків, історії підприємств, про які діти чули з дитинства, де, можливо, працювали або працюють їх близькі люди тощо, викликають великий інтерес в учнів і є потужним мотиваційним імпульсом для занурення їх у пошукову діяльність.

Перевагою при вивченні місцевої, регіональної історії є можливість побачити в реальній, а не у відтвореній формі факти, що її ілюструють. Можливість роботи в музеях, проведення дослідницької роботи на місцевому матеріалі допоможе навчити учнів навичкам та методиці ідентифікації залишків минулого, аналізу, тлумачення та визначення їхнього місця у більш широкому історичному контексті. Краєзнавство сприяє вихованню в учнів інтересу до вивчення і збереження навколишнього середовища, любові та поваги до «малої Батьківщини», що є важливою основою патріотизму.

Активізації інтересу учнівської молоді до історії, в першу чергу до минувшини рідного краю, формуванню навичок критичного погляду на історичні події, уміння робити висновки сприяє дослідницька діяльність. Ця робота є цікавою і захоплюючою, стимулює інтерес учнів до історії рідного краю. При цьому можуть бути широко застосовані такі форми і методи, як інтерв’ю, збір історичних експонатів, робота в архівах тощо.

У 2011/2012 навчальному році учні 5-9 класів навчатимуться за програмою "Історія України. Всесвітня історія. 5–9 класи". Для 10-11 класів академічного рівня та рівня стандарту чинними є програми "Історія України. 10-11 класи" авторів Пометун О.І., Гупана Н.М., Фреймана Г.О. (52 години на рік, 1,5 години на тиждень); для класів історичного профілю чинними є програми "Історія України. 10-11 класи" (140 годин на рік, 4 години на тиждень) авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г. Всі програми розміщені на офіційному сайті Міністерства (www.mon.gov.ua), надруковані у фахових виданнях та вийшли окремою збіркою у 2010 році.

Важливою складовою історії України другої половини ХХ століття є Друга світова війна, один з найтрагічніших періодів історії.

Саме з Україною пов'язані основні, вирішальні події Великої Вітчизняної війни. Україна зазнала найбільших втрат у ході Другої світової війни. На території України вирішувалась доля війни в Європі. Український і південноросійський напрями постійно були головними на Східному фронті. Але й після визволення України багато наших співвітчизників продовжували воювати на Далекосхідному фронті – проти Японії, у складі Червоної армії, в західноукраїнських лісах у лавах Української повстанської армії.

Неймовірними зусиллями український народ намагався подолати тяжкі наслідки війни. Складний і суперечливий процес відбудови зруйнованого під час війни народного господарства потребував титанічних зусиль трудящих. Сталінський тоталітарний режим намагався зміцнити свої позиції, активізуючи пропагандистську обробку населення. Погромні ідеологічні кампанії були за умов культурно-ідеологічної ізоляції країни формою зміцнення тотального ідеологічного контролю за суспільними процесами. Все це гальмувало розвиток суспільно-економічного і політичного життя в країні.

Період другої половини 1950-х – середини 1960-х років, що має назву "відлига", розпочався після смерті Й. Сталіна. Характерними ознаками цієї доби був відхід від жорстокої сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямі демократизації, гуманізації політичного та громадського життя. Процес десталінізації супроводжувався лібералізацією суспільного життя, припиненням терору та реабілітацією жертв політичних репресій, розширенням контактів із зовнішнім світом, спробами реформувати консервативну модель державної економіки. Такі процеси зумовили виникнення нової духовної атмосфери в суспільстві, відкривши можливості для позитивних змін у житті населення України.

Розвиток суспільства у другій половині 50-х – середини 60-х років ХХ століття відбувався в складних умовах. З одного боку, це були роки поступального розвитку української економіки, соціального та духовного життя, пошуку шляхів реформування командно-адміністративної системи управління, лібералізації та демократизації радянського суспільства, а з іншого боку – посилення негативних тенденцій в суспільно-політичному, економічному і духовному житті, що поступово призвело до застою в усіх сферах життєдіяльності країни.

Період другої половини 60-х – першої половини 80-х років увійшов в історію як період "застою". Він характеризувався надмірною ідеологізацією суспільної свідомості, посиленням тоталітарних тенденцій в адміністративно-державному управлінні, боротьбою з інакодумством. Розпочався тотальний наступ на "шістдесятників", практично припинилася реабілітація репресованих сталінським режимом, пройшла хвиля арештів і судових процесів, посилилася русифікація України.

Новий етап в історії українського суспільства відкрила "перебудова", покликана подолати негативні тенденції в розвитку Радянського Союзу.

Проголошення незалежності стало своєрідною точкою відліку нового етапу історії України, поклало початок періоду, суть якого – у переході на якісно вищий рівень суспільного розвитку, інтеграція зі спільнотою демократичних країн Європи.

Для вивчення історії України в 11 класі рекомендується до використання 3 підручники.

У підручнику з історії України авторів Гупан Н.М., Пометун О.І., Фреймана Г.О. вдалою є структура розділів: на початку кожного винесено його короткий зміст, у кінці з метою узагальнення вивченого є рубрика "Чи засвоїли ви розділ". Завдання підручника різноманітні, цікаві, згруповані за рівнем навчальних досягнень учнів. Після теми уроку подано основні питання, які опрацьовуватимуться, закцентовано увагу одинадцятикласників на основних поняттях, термінах, датах – рубрика "Зверніть увагу", а також виокремлено ключові питання для розуміння та сприйняття нового матеріалу – рубрика "Подумайте". Оригінальною особливістю підручника є запровадження рубрики "Зверніться до джерел", що посилює наукову компетентність текстового навантаження. Ілюстративний матеріал супроводжується запитаннями та завданнями розвивального характеру, що засвідчує його дидактичну доцільність.

Підручник авторів Струкевич О.К., Дровозюк І.С., Романюк І.М. розроблено як складову хронологічно послідовної лінійної схеми шкільної історичної освіти. У ньому викладено історію України від початку Другої світової війни до початку ХХІ ст.

Підручник містить навчальний історичний матеріал, що синтезує культурологічний, цивілізаційний та соціо-антропоцентричний підходи до життя в минулому. Суб’єктом і творцем історичного процесу у підручнику подано людину, народ, етнічні меншини, українську націю політичну. Показано, які еволюційні зміни відбувалися з даними історичними суб’єктами, як провідні історичні діячі і народ протягом визначеного історичного періоду долали ті внутрішньополітичні виклики, які були зумовлені політико-культурними, правовими, соціальними особливостями історичної еволюції українського суспільства у складі СРСР.

У педагогічно-виховному контексті автори підручника добирали навчальний матеріал таким чином, щоб формувати у учнів систему таких загальнолюдських і громадянських цінностей українського суспільства як гуманізм, Батьківщина, самовизначення, права і свободи людини, держава, громадянин, людина, сім’я.

У підручнику авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г. академічного (стандарту) рівня викладено авторське бачення новітнього періоду історії України. Зміст доповнює велика кількість різноманітних документів і розповідей рубрики "Усна історія". Ретельно продумані тести і завдання сприятимуть засвоєнню навчального матеріалу.

Для класів історичного профілю рекомендується підручник автора Турченка Ф.Г. У підручнику подано систематизований виклад подій в Україні від початку Другої світової війни до кінця 2010 р. Текст складено на основі новітніх досягнень вітчизняної і зарубіжної історичної науки. Велика увага приділяється висвітленню особливостей соціально-економічного й політичного розвитку України в роки радянської влади, впливу тоталітарної системи на культурно-ідеологічні процеси в республіці, дисидентському руху, досягненню Україною незалежності, розбудові незалежної української держави.

Весь курс матеріалу поділено на теми, кожна з яких складається з параграфів, а ті, в свою чергу, розподіляються на «ліхтарики». Методичний матеріал охоплює майже всі науково-методичні прийоми. Подано такі рубрики як "Згадайте", "Творче завдання", "Перевірте себе". Наприкінці кожної теми під рубрикою «Уроки творчості» автор пропонує ряд тем з для обговорення у класі. Додатковий матеріал представлений рубрикою "Документи", під якою вміщено фрагменти робіт відомих вітчизняних та зарубіжних вчених та документальні свідчення. До кожного документа запропоновані питання.

У підручнику подано ряд унікальних історичних карт, зроблені професійним картографом. Підручник широко проілюстрований рідкісними документальними світлинами, які допоможуть учням зрозуміти складні історичні процеси.

Для класів історичного профілю чинними є програми "Історія України. 10-11 класи", розрахована на 4 години на тиждень (140 годин на рік). Автори програми Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г.

Для вивчення всесвітньої історії чинними є програми "Всесвітня історія. 10-11 класи (рівень стандарту/академічний рівень)" колективу авторів Ладиченко Т.В. та ін. Програма розрахована на 35 годин на рік (1 година на тиждень).

Для класів історичного профілю чинною є програма зі всесвітньої історії (автори Ладиченко Т.В., Черевко О.С., Камбалова Я.М.), що розрахована на 3 години тижневі (105 годин на рік).

Період всесвітньої історії, що вивчатиметься в 11 класі загальноосвітньої школи, хронологічно охоплює період з 1939 по 2011 роки і є продовженням "новітньої", або "модерної історії". За цей відносно недовгий проміжок часу в історії людства відбулись величезні зміни, що позначились на житті кожної людини в усіх куточках Земної кулі.

Світ у другій половині ХХ ст. зазнав найбільших змін, перетворень, катаклізмів за всю свою історію.

Головною та трагічною сторінкою історії середини століття стала Друга світова війна. Друга світова війна спричинила небачену раніше мобілізацію до діючих армій, застосування нових видів військової техніки й озброєнь, катастрофічні руйнування. Ця війна принесла із собою величезні втрати серед цивільного населення, яких раніше історія не знала. Велику частину людських втрат склало цивільне населення – жертви геноциду.

Вдруге в історії зіткнення наймогутніших держав світу та їх союзників захопило у вихор глобального катаклізму країни та людей з усіх континентів. Але вперше саме в ході Другої світової війни фактично вирішувалась доля людства та базових цінностей людської цивілізації, які намагався зламати нацистський "новий порядок". Не тільки за масштабами людських втрат та соціальних потрясінь під час війни, але й за уроками війни, її наслідками людське суспільство зазнало докорінних змін.

Середина ХХ століття знаменувалася початком жорстокої конфронтації між державами "соціалістичного табору" на чолі з СРСР та країнами західної демократії за на чолі з США. Тільки з кінця 1980-х рр. політика "холодної війни" на межі "гарячої" ядерної катастрофи змінилась розрядкою міжнародних відносин.

Період із середини ХХ ст. до початку ХХІ ст. знаменувався переходом від протистояння демократичних і тоталітарних держав до затвердження в світі демократичних принципів, ринкової економіки; переходу від "двополюсної" до "багатополюсної" моделі устрою світу. У ці десятиліття відбувся небувалий підйом боротьби народів за національну свободу та незалежність, що призвело до краху колоніальних імперій та побудови нових держав, докорінної зміни політичної карти світу.

Нечуваними темпами розвивається науково-технічний прогрес, який стає все більш важливим фактором суспільного розвитку та є важливим фактором глобалізації.

Глобалізація є ключовим поняттям, яке характеризує процеси світового розвитку на початку ХХI ст. Феномен глобалізації виходить за чисто економічні рамки та охоплює практично всі основні сфери суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, а також самі умови існування людства. Разом з тим, наприкінці ХХ – на початку XXI століття з особливою переконливістю з’ясувалося, що стрімкий економічний і технічний прогрес не позбавлений і зворотного боку: в сучасному світі нагромадився комплекс глобальних проблем, спричинених негативними рисами та суперечностями сучасної цивілізації.

Отже, вивчення періоду всесвітньої історії, що викладається в 11 класі загальноосвітнього навчального закладу, є важливим не тільки для розуміння складних соціально-економічних, політичних, культурних процесів сьогодення в Україні та світі, але й для усвідомлення тенденцій подальшого розвитку людства. За умов глобалізації події в будь-якому куточку Землі, наукові відкриття та технічні винаходи, нові ідеї та явища в мистецтві безпосередньо впливають на життя кожної людської спільноти, кожної людини. Розвиток людства супроводжується не тільки позитивними явищами, але й несе в собі нові виклики, кризи, моральні проблеми, проблеми вибору. Досвід розв’язання деяких із цих проблем можна знайти в історичному минулому, а деякі є новими та потребують принципово нових підходів, але, безумовно, з урахуванням історичних уроків. Вивчення «модерної історії» дає не тільки задоволення пізнання, але й може надати ключі до розуміння важливих сучасних суспільних, технічних, моральних явищ.

Для учнів 11 класу в загальноосвітніх навчальних закладах будуть використовуватися такі підручники:

Для класів рівня стандарту/академічного рівня.

Підручник "Всесвітня історія" автора Ладиченко Т.В. побудований за новою схемою, яка включає: авторський текст, документи, свідчення очевидців та учасників подій, уривки з праць відомих істориків, карти, схеми, питання і завдання для самоперевірки, обговорення та дискусій у групі.

Важливим компонентом підручника є використання нових наукових досягнень, зокрема праць зарубіжних істориків, у яких подані різні погляди на події та персоналії. Автор пропонує також опрацювати уривки з мемуарів учасників та очевидців подій і самим зробити висновки, які з представлених поглядів мають більш об’єктивний характер. Учень має відповісти на проблемні питання, приєднатися або спростувати ту чи іншу точку зору.

В підручнику подається цікавий ілюстративний матеріал: фото, картини, плакати, на яких зображені найважливіші події світової історії. Автор намагалася дотримуватися гендерної рівності - на фотографіях і картинах зображені не тільки чоловіки, а й жінки, які в останні десятиріччя брали активну участь у політичному, економічному, культурному житті світу. У тексті також ідеться про зміну статусу жінки у суспільстві.

Сучасним елементом підручника є різноманітний, методичний апарат. З метою самоперевірки та аналізу усвідомленого матеріалу учням пропонуються питання та завдання для індивідуальної роботи та роботи в групах з друкованими джерелами, картами, фотографіями, плакатами, карикатурами та іншими видами ілюстративного матеріалу.

У підручнику "Всесвітня історія" автора Щупака І.Я. зручний порядок структурування тексту з пунктами та підпунктами, невеликими за обсягом логічно завершеними блоками матеріалу, що сприяє його розумінню учнями. Рубрика "Згадайте…", що нагадує про події та явища попереднього курсу всесвітньої історії та пов’язує їх з новим матеріалом. У рубриках "Свідчать документи", "Слово історика", "Мовою цифр", "Роздуми з приводу" даються свідчення учасників подій та оцінки істориків, з якими можна сперечатися, статистичні дані та інша інформація. В підручнику поміщені також біографії визначних особистостей; рубрики "Гіпотези", "Питання до дискусії" дають можливість учням за допомогою вчителя обдумати та обговорити можливі шляхи розвитку історичних процесів, для чого треба застосувати власну уяву, творче мислення.

Виклад фактичного матеріалу доводиться до 2010 року, що допомагатиме учням усвідомити актуальність вивчення історії для розуміння сьогодення та дає можливість використовувати цей матеріал для здійснення міжпредметних зв’язків з іншими навчальними предметами.

Інформація для тих, хто цікавиться історією, подається у рубриці «Додаткова інформація». Також у додатках до підручника поміщено словник основних понять, що не згадані безпосередньо у тексті параграфів, посилання на сайти в Інтернеті з інформацією по темам, а також список додаткової літератури.

Підручник "Всесвітня історія" автора Полянського П.Б. висвітлює економічні, соціальні, політичні, дипломатичні, військові, культурні процеси у світі в другій половині ХХ - ХХІ ст.

Структура й зміст видання відповідає навчальній програмі МОН України. Подано запитання і завдання різного ступеня складності, спрямовані на виявлення вміння аналізувати суперечливі факти, події та інформацію. У підручнику вміщено фактичний, картографічний і статистичний матеріал, який допоможе учневі набути системні знання з історії цього періоду і на їх основі оволодіти вмінням глибоко розуміти закономірності та механізми взаємовідносин між окремими людьми, націями і державами.

Для учнів 11-х класів історичного профілю рекомендується підручник "Всесвітня історія" авторів Ладиченко Т., Заблоцького Ю.І. в якому дістало широке висвітлення новітній період світової історії (1939–2010 рр.). Підручник покликаний дати поглиблене уявлення про історичні процеси та діяльність відомих політичних і культурних діячів, показати головні проблеми сучасності та тенденції розвитку людства на початку ХХІ ст. Кращому засвоєнню змісту підручника сприятиме широка добірка унікальних документальних матеріалів, створених очевидцями або учасниками описуваних подій.

У видавництві «Генеза» вийшов друком додаток до підручника «Історія України, 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень)» авторів Кульчицького С.В., Лебедєвої Ю.Г., який містить навчальний матеріал, що охоплює події від 1921 до 1939 рр. Матеріал трьох тем вміщено в десяти параграфах і завершується повторювально-узагальнюючим уроком. Структура навчального матеріалу та методичний апарат вміщені в додатку, відповідають будові підручника з історії України для 10 класу. Такий підхід має сприяти практичному застосуванню набутих умінь і навичок роботи з підручником, вдумливому та якісному опануванню навчального матеріалу, виконанню навчальних програм з історії України.

Також вийшли друком додаткові матеріали до підручника "Всесвітня історія", 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень) автора Полянського П.Б. "Драматичні тридцяті". У посібнику висвітлюються питання економічного, соціального та політичного життя в 30-х роках ХХ ст. від початку Великої депресії й до початку Другої світової війни. Відтак, передвоєнне десятиріччя, що позначилося обвалом економічної моделі, заснованої на нічим не обмеженому вільному підприємництві, а також важливими процесами державного регулювання економіки в період світової економічної кризи 1929 – 1933 рр., встановленням нацистської диктатури в Німеччині та назрівання Другої світової війни. Посібник у доступній формі заповнює прогалину в навчально-методичному забезпеченні викладання історії та може використовуватися під час уроків у 10-му класі як додаток до підручника з всесвітньої історії.

У 6 класі історія України і всесвітня історія вивчається як єдиний інтегрований курс. Тому в класному журналі для записів відводиться одна сторінка. Запис робиться таким чином: Історія України. Всесвітня історія. (Інтегрований курс). Відводити дві різні сторінки та виставляти окремо оцінки з історії України та всесвітньої історії недоцільно.

Згідно з Інструкцією з ведення ділової документації в загальноосвітніх навчальних закладах І-ІІІ ступенів (наказ Міносвіти і науки № 240 від 23.06.2000 р.) календарне планування навчального матеріалу вчителі роблять безпосередньо в навчальних програмах. Можна користуватися також окремими брошурами, зробленими на основі навчальних програм. На основі календарних планів учителі розробляють поурочні плани, структуру і форму яких визначають самі. Поурочними планами для вчителів можуть слугувати також методичні посібники, що мають гриф Міністерства освіти і науки України. Під час розроблення календарних планів учитель може на власний розсуд використовувати резервні години – плану