textarchive.ru

Главная > Документ


Всеукраїнська федерація “Спас”,

Запорізька облдержадміністрація

Запорізька обласна рада

Запорізький національний університет

Запорізький інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного МАУП

МАТЕРІАЛИ

міжнародної науково-практичної конференції

Основи теорії військової справи

та бойових мистецтв”,

м. Запоріжжя,

20 квітня 2007 р.

м. Запоріжжя

2007

ББК 63.3 (4Укр.)

3.33

Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Основи теорії військової справи та бойових мистецтв”, м. Запоріжжя, 20 квітня 2007 р. – Запоріжжя, 2007.

В третьому номері збірника на розгляд громадськості представлено результати наукоаих досліджень фахівців різних наукових галузей , що мають пряме або побічне відношення до вивчення основ бойового досвіду українського народу і всього людства. За рівнем своїх досягнень, деякі з робіт здатні змінити помилкові зрозуміння розповсюджені в сучасному суспільстві, відповідно, мають значення для розвитку окремих наукових дисциплін. Варто додати, що не всі роботи відповідають ваківським вимогам, але ми і не брали на себе зобов’язань, щоб точно відповідати цим вимогам. Статті надруковано в авторській редакції адже їх зверстане з друкованого матеріалу авторів. Тому відповідальність за допущені помилки і неточності несуть автори. Редакційна колегія і науково-методична рада Всеукраїнської федерації „Спас” висловлює подяку всім учасникам наукової конференції за представлені матеріали і висловлює сподівання на подальше співробітництво.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

академік УМАОІ та ПРА, проф. Ю.О. Шилов, к.і.н., Г.І. Калайда (відповідальний редактор), В.А. Коломієць, (відповідальний секретар), О.Л. Притула, К.А. Рижов, к.і.н. А.Л. Сокульський, Ю.А. Гапон.

ISBN 966-7108-

© Автори.

Коломієць В.А.

(м. Запоріжжя)

Актуальнісь вивчення базових параметрів і закономірностей бойового досвіду людства

Бойовий досвід людства можна сприймати як один з важливих факторів першооснов функціональної діяльності людини. Тому без сумніву наукове вивчення цих функцій має важливе значення, адже здатне пояснити джерела виникнення і механізм причинно-наслідкового ланцюга тієї чи іншої поведінки людини під впливом дії факторів зовнішнього оточення. Відповідно, первинні прояви функцій людського організму мають значний вплив на існування і розвиток як соціальної‚ так і індивідуальної людини. І цим самим здатні прямо або побічно впливати на хід магістральних шляхів розвитку людства. тобто, вони мають загальнолюдське, цивілізаційне і загальнонаукове значення.

На сьогоднішній день, наукове вивчення закономірностей первинної функціональної діяльності людини сформувалось на чотирьох головних напрямках. Зокрема, це такі: в контексті еволюційної теорії обгрунтованої в роботах ж.б. ламарка, ч.дарвіна, а.сєвєрцова, і.шмальгаузена та інш.; марксистсько-ленінського вчення щодо ролі в суспільному житті народів трудової діяльності і трудових відносин; ролі архетипів колективного підсвідомого започаткованих з.фрейдом, т.к. юнгом, р.моуді, с.гроффом та інш.; а також теорії стресів г.сєл’є.

Але на наше розуміння, вивчення першооснов функціональних проявів людини можливе ще одним шляхом, зокрема, на основі вивчення базових параметрів бойового досвіду людства, що знаходить своє втілення в дослідженнях “Основ теорії військової справи і бойових мистецтв” (далі БМ). Попередні результати досліджень дають підстави приймати за аксіому той факт, що кожен народ світу має свій власний бойовий досвід, тобто, сформований на портязі етапів свого історичного розвитку комплекс методів і засобів для ведення бойових дій. В сучасному розумінні сюди можна віднести досвід військової справи і БМ. Відповідно, сума складових бойового досвіду окремих народів здатна скласти явище бойового досвіду всього людства. Він побудований під впливом дії певних закономірностей і має свої характерні риси, які можна назвати базовими параметрами. Нами визначено три таких параметри, зокрема: 1) “Виживання”, 2) “Ведення рукопашного бою”, 3) “Захоплення життєвого простору”. Подальший аналіз результатів дав підстави припускати, що ці параметри можна віднести до проявів первинних основ функціональної діяльності людини у зовнішньому оточенні. Також визначено, що ці параметри досить тісно переплітаються з теорією стресів Г.Сільє і закономірностями біологічної еволюції, зокрема, з боротьбою видів за своє існування, всіх видів відбору, генетичної спадкоємності і, як підсумок, з подальшим розвитком і вдосконаленням людини. Але одночасно визначено, що ці параметри мають свої характерні риси і, відповідно, своє власне значення. Такий підхід дозволив більш точно і по новому визначити механізм поведінки людини внаслідок впливу факторів зовнішнього оточення. І вже на цій основі спочатку визначити, а потім характеризувати головні напрямки першооснов функціональної діяльності людини.

Спробуємо підтвердити попереднє припущення за рахунок визначення найбільш важливих рис кожного з базових параметрів, а також визначення їх функціональної першооснови. Отже, “Виживання” напряму пов’язане з боротьбою видів за своє існування тому його можлна розуміти як прагнення людини до захисту свого життя під впливом дії негативних факторів зовнішнього оточення. Але одночасно “Виживання” можна розглядати як підсумковий результат біологічної еволюції, тобто, як вже сформований і діючий комплекс методів і засобів, спрямованих на захист життя людини. Такий підхід суттєво відрізняє розуміння цього параметру від боротьби видів за своє існування і передбачає зовсім інше коло функціональних проявів “Виживання” у людському середовищі. Тобто, у людини обсяг функціональних проявів “Виживання” набагато більше, ніж це передбачає боротьба видів за своє існування і як одну з важливих складових містить у собі трудову діяльність і трудові відносини, що саме по собі явно суперечить розповсюдженим поглядам марксистсько-ленінського вчення. В цьому контексті “Виживання” можна віднести до вічних наукових категорій, адже його функціональні прояви набагато ширші і пов’язані не тільки з минулим і сучасним людства, але і з його майбутнім, зокрема, у зв’язку з процесами “Виживання” людини в умовах можливих глобальних змін умов існування планетарного маштабу, а також внаслідок виходу людини в космос та її ”Виживання” в умовах космічного простору та інших планет. З наукової точки зору цей параметр бойового досвіду людства має пряме відношення до вивчення рівня резервних можнастей людського організму, підкреслюючи його загальнонаукове значення.

У своєму сучасному вигляді “Ведення рукопашного бою” пов’язане з розвитком військової справи і БМ, в тому числі, національних. Цей параметр можна розглядати як один з методів “Виживання”. Але одночасно його можна розглядати як один з важливих інструментів всіх видів відбору біологічної еволюції, який здатен впливати на процеси генетичної спадкоємності людського суспільства. Функціонально цей параметр спрямований на вирішення протиріч і знищення найбільш непридатних підвидів. його елементарні прояви простежуються ще у первісної людини 1. Завдяки цим характерним якостям “Ведення рукопашного бою” здатне впливати на розвиток індивідуальної людини, окремих народів, цивілізацій і всього людства. За своїми характерними рисами, зокрема, рівнем впливу на хід соціальних процесів, а також свого значення для військової справи і БМ, цей параметр можна віднести до наукових категорій “Основ терії військової справи і БМ”.

“Захоплення життєвого простору” можна розглядати як один з підсумкових результатів прогресивної еволюції, на базі якого відбувся процес розповсюдження людини по всій земній поверхні. Але цей параметр також можна розглядати як один з ефективних методів “Виживання”, що функціонально пов’язаний з “великими переселеннями народів”, колонізацією, захопленням території, війнами та інш. Він підтверджує собою рівень розвитку і вдосконалення людини, а також характеризує собою рівень розвитку соціальних відносин суспільства, системи наукових знань, розвитку транспортних засобів, зв’язку, будівництва і т.п. Цей параметр можна віднести до наукових категорій “Основ теорії військової справи та БМ”.

Таким чином, підтверджено, що базові параметри Бойового досвіду людства втілюють в собі важливі прояви першооснов функціональної діяльності людства, їх значення знаходиться у сфері впливу на існування, розвиток і подальше вдосконалення людства. З цих позицій актуальність вивчення закономірностей базових параметрів бойового досвіду людства має загальнолюдське і загальнонаукове значення, тому здатне впливати на хід магістральних шляхів розвитку сучасного людства.

З точки зору “Основ теорії військової справи і бойових мистецтв”, вивчення закономірностей і базових параметрів бойового досвіду всіх народів має важливе значення для розвитку теорії військової справи та БМ окремих народів, зокрема, Українських збройних сил. Він дозволяє позитивно вплвати на їх розвиток за рахунок збагачення досягненнями бойового досвіду інших народів. А згідно закономірностей взаємо-зворотнього зв’язку, досягнення бойового досвіду окремих народів здатні збагатити бойовий досвід всього людства, що саме по собі досить актуальне для цих двох складових, тобто, має загальнолюдське значення і значення для окремих народів.

Варто більш детально розглянути механізм впливу бойового досвіду людства на систему наукових знань і на цій основі підтвердити актуальність процесу вивчення його базових основ. На наш погляд, механізм цього впливу побудований на взаємодії чотирьох складових еволюційного процесу, зокрема: 1) прагнення живих організмів до захисту свого життя; 2) прагнення до накопичення досвіду і знань; 3) формування комплексу методів і засобів, спрямованих на захист життя людини; 4) розвиток і вдосконалення людини.

Як видно, в основі механізму взаємодії цих складових лежить механізм захисту життя, живих організмів, тобто їх “Виживання”. Як ми вже знаємо, “Виживання” тісно пов’язане з “Веденням рукопашного бою” і “Захопленням життєвого простору”. Тобто, механізм впливу на систему наукових знань закономірностей еволюційного процесу одночасно передбачає механізм впливу базових параметрів бойового досвіду людства. ці два пов’язаних між собою процеси ведуть до накопичення досвіду і знань, а в підсумку – формування комплексу методів і засобів спрямованих на захист життя. Тобто, механізм взаємодії складових еволюційного процесу і базових параметрів бойового досвіду людства співпадає і веде до розвитку і вдосконалення людини. Цим самим підтверджується факт безперечного впливу параметрів бойового досвіду людства на систему наукових знань, куди можна віднести кілька наукових дисциплін, зокрема, військову теорію, теорію фізичного виховання, біологію та інш. Наприклад, для військової теорії це значення знаходиться у сфері визначення та уточнення суті ключових понять, зокрема, розуміння суті понятійного змісту “Виживання”, “Ведення рукопашного бою”, “БМ”, “Захоплення життєвого простору”, “Військової доктрини” та інш., визначення причинно-наслідкового ланцюга і джерел виникнення в людському суспільстві військової справи та БМ, визначення просторово-часових параметрів і колективного автора формування спочатку елементарних, а потім базових основ бойового досвіду людства. Таким чином, вивчення базових основ бойового досвіду людства для військової теорії має досить важливе значення і ніяких сумнівів не викликає. Для майбутньої системи наукових знань важливе значення треба надавати вченню “Військової доктрини”, Єдиноначалія, системи підготовки і виховання воїна, визначенню головної мети і надзавдання бойового досвіду людства та інш.

Важливим для теорії фізичного виховання має стан визначення джерел виникнення в людському суспільстві фізичної культури і спорту, адже, на наш погляд, джерела цієї наукової дисципліни визначені не точно. Для військово-прикладного спрямування має значення вибір комплексу методів і засобів з підготовки і виховання воїна. Важливе значення буде мати формування лікувально-профілактичного спрямування фізвиховання, сформованого на досвіді військової справи і бойових мистецтв з обов’язковим врахуванням досвіду “характерництва”. Тобто, вивчення основ бойового досвіду людства дозволило визначити джерела виникнення в людському суспільстві фізичної культури і спорту, а також має вплив на розвиток і формування інших напрямків фізвиховання.

Для біологічної науки важливе значеня буде мати визначення резервних можливостей людського організму в умовах різних географічних і кліматичних зон, під землею, в повітряному і водному середовищі, а також в умовах космічного простору та інших планет всесвіту і на цій основі відбір, розбивку на групи і розмежування комплексу методів і засобів з метою “виживання” людини внаслідок зміни зовнішнього середовища, а також “захоплення життєвого простору” внаслідок виходу людини в космічний простір та її існування на інших планетах і у зв’язку з цим – підвищення рівня тривалості життя, розвиток і вдосконалення людського організму‚ що точно відповідає функціональним завданням цієї наукової дисципліни, але одночасно значно розширює коло проблем, які повинна вивчати біологічна наука. Отже, процес вивчення закономірностей і базових основ бойового досвіду людства має безперечний вплив на розвиток біології.

Завжди актуальним для історичної науки буде дослідження етапів історичного процесу джерел виникнення, подальшого розвитку і вдосконалення базових параметрів бойового досвіду окремих народів і всього людства, зокрема, визначення рівня впливу “Виживання”, “Ведення рукопашного бою” і “Захоплення життєвого простору” на “великі переселення народів”, процесів появи і загибелі цивілізацій, зникнення і появи нових народів, тобто, їх впливу на хід магістральних шляхів розвитку людства, обумовлених появою нових видів зброї, зокрема, далекобійної, автоматичної, массового знищення, використання нових транспортних засобів, зв’язку, будівництва та інш., вдосконалення системи державного управління “Єдиноначаліє”, адже щодо цього в історії існує безліч білих плям, а також впливу на хід історичних процесів народів, що проживали на території сучасної України, зокрема, козацтва, тому, що існуючі з цього приводу висновки радянської історіографії задовольнити не можуть. Такий підхід підтверджує визначення рівня впливу базових основ бойового досвіду людства на хід історичних процесів і розвиток історичної науки.

Таким чином, на прикладі визначення рівня впливу базових основ бойового досвіду людства на розвиток чотирьох наукових дисциплін додатково підтверджено припущення щодо видатного рівня впливу цих параметрів на розвиток сучасної і навіть майбутньої системи наукових знань і тим підтверджено загальнонаукове значення досліджень у сфері бойового досвіду людства.

Отже, можна зробити такі висновки:

1. Базові параметри бойового досвіду людства можна віднести до першооснов функціональної діяльності людини, що має вплив на хід магістральних шляхів розвитку людства, зокрема, має загальнолюдське та цивілізаційне і загальнонаукове значення.

2. Має вплив на розвиток збройних сил і військової справи окремих народів, а тим самим і на розвиток і вдосконалення індивідуальної людини.

3. Результати досліджень мають вплив на розвиток сучасної і майбутньої системи наукових знань.

4. Розвиток бойового досвіду окремих народів має вплив на розвиток бойового досвіду всього людства.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Всеукраїнська федерація БМ “Спас” Основи теорії військової справи та бойових мистецтв ∕∕ Збірник наукових праць. – Вип. 1. – Київ–Запоріжжя‚ 2003. – 51 с.

  2. Всеукраїнська федерація БМ “Спас”‚ Запорізький інститут імені гетьмана Петра Сагайдачного МАУП Основи теорії військової справи та бойових мистецтв ∕∕ Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Запоріжжя, 2006. – 90 с.

  3. Харрисон Дж. Уайнер Дж., Теннер Дж., Рейнолдс В. Биология человека – М.: Мир, 1979. – 608 с.

  4. Агаджян Н.А. Тель Л.З. Физиология человека. Учебник (курс лекций) Изд. 2-е, перераб. и дополн.

Шилов ю.о.

(м. Київ)

АРІЙСЬКА ВІЙСЬКОВА ДОКТРИНА

Мова піде про найглибше підгрунтя козацького бойового мистецтва – яке близько 7 тисячоліть назад зародилося на землі майбутньої України в середовищі племен араттів і аріїв. Тепер це мистецтво, частково перенесене в ІІІ–ІІ тис. до н.е. тими племенами до Індії, відомо в світі як східне”. Воно дійсно існує – посилене вихідцями із Дунайсько-Дніпровських країв. Але мусимо повернути й посилити вітчизняні приоритети! Цю роботу вже розпочато [2; 9; 14; 16–18; 20; 22; 24–33]. Дана робота – нова редакція попередніх публікацій в журналах Український Світ” (К., 1996, 1–3) та Наследие предков” (М., 1997, 2).

1. Глибини історичної пам’яті

Історична пам’ять слов’ян – найдавніша в світі. За визначенням Б.О. Рибакова [18], у їхньому фольклорі й орнаментиці збереглися згадки про Льодовик і мамонтів, що вимерли в Європі близько 14 тисячоліть назад. На давнину в 198 століть вказує один із міфів Київщини, а на 21-тисячолітню – літопис Кам’яної Могили і Велесова книга” [2; 28]. Тим паче збереглися відомості про більш пізні часи, що стосуються виникнення цивілізованого (державного”) суспільства – з військом, козаками та ін.

Проблема витоків козацьких традицій науковцями досі остаточно не вирішена. Одна з причин – наявність інших, в тому числі більш давніх назв для вільного воїнства східних слов’ян: кияни, козари, уходники, бродники, черкаси та ін. Сталий науковий метод вирішення проблеми відштовхується від Повісті врем’яних літ” (завершено в 1113 р.) та Слова о полку і гореві Ігоря Святославлича” (1185) – де козацтво, саме під цією назвою, не згадується. Тому прийнято відносити його появу до більш пізніх часів. При цьому залучається монгольська хроніка, де слово козак (тюркське одинокий”, схильний до розбою і завоювань”) наводиться під 1240 роком. Але ця, набагато давніша за походженням назва могла бути запозиченою та переосмисленою. Звідкіля? Пропонується слідуюча теорія виникнення козацтва [30–33]:

Спочатку в суспільстві панував первіснообщинний лад. З переходом від привласнюючого (мисливство, збиральництво) до відтворюючого господарства (скотарство, хліборобство) він ступив до періоду священної демократії” – бо той лад очолили жерці-священнослужителі. Найбільший розквіт ПСД втілився у найпершу в світі державу – Аратту. Її археологічні залишки складають Трипільську та споріднені з нею культури Дунайсько-Дніпровських лісостепів 6200–2200 (або 7000–2750) рр. до н.е. А сусідні степи десь у 4300–1500 рр. до н.е. належали додержавному Аріану (носіям середньостогівської, ямної та ін. археологічних культур), де поступово запанувала військова демократія”, очолена воїнами. Ці два суспільства, що довго співіснували, втілювали стабільне хліборобсько-скотарське ядро та мобільну скотарсько-хліборобську оболонку індоєвропейської спільноти”. Праслов’яни належали до її араттської частини, проте не цуралися також арійської. Їх контакти утворили Оріяну (майбутня Одещина близько 3200–2200 рр. до н.е.), на північ від якої (до Прип’яті та Десни) склалась Борусія. Почалися далекі розселення індоєвропейських племен, а з ними – формування Шумеру й наступних держав з якісно іншим, рабовласницьким ладом.

Відповідно до родоводу праслов’ян, а потім слов’ян (з 2300–1700 рр. до н.е.), найглибше коріння козацтва тяжіє до Аратти [32; 33]. Звідтіля пішли кияни (шумер. Кійан, наступні Київи тощо; легендарна самоназва найперших козаків-запорожців), коші (шумер. Кіш; слов. Макош) та кошові (ще й від арат.-арій. Кшатріїв-воїв). В Аратті вперше розповсюдилася велика рогата худоба – пастухи якої створили гопак, військовий танок захисників говяда”. У спорідненому пеласго-русено-етруському середовищі знаходимо відповідності тропаку (трипадура, танок троянських воїнів-гоплітів), Вишнополю, колу, войовничому вигуку хай!” (хайре!”), куріню й характернику (троянські куріти, військові жерці), Святій Раді (раджасуя, раджа-правитель”). Първа рэскица”, перша русь”, Веди словена” [22] споріднена з аратто-арійським раджанья, расья – і означає воїнство”. Звідціля Русь (що вперше проявилася в Оріяні-Оріссі й Борусії) – це народ і країна під проводом воїнів, які й стали підгрунтям козацтва. Там же вперше приручили коня, запровадили булаву та червону фарбу при похованнях, кургани-могили, а також коси-оселедці” (звідкіля, можливо, й першооснова слова косак-козак). Проте цей комплекс ознак козаків розповсюдився й став більш притаманний Аріану.

Чимало арійських курганів споруджено було, зокрема, на Хортиці – назва якої походить, можливо, від індоарійської Хардіс-Охорони”. Тоді ж виникла назва протоки повз острів: Крарійська, Горловина арійська”. Вона була відома ще й візантійцям. Інші арійські назви – ріки Борустана (Борисфен давніх греків) і Канка, плесо Плетено, могила Сувар-юга з легендою про похованого у ній Балга-тура (арійські Золотий вік” і Святогор”) – відомі донині як слов’янські Берестейки (у басейні Середнього Дніпра), Конка, Плетенський лиман (вздовж Великого Лугу), Савурюга і Богатир… Кіннотна справа засвоювалася козаками від прямих нащадків аріїв: кіммерійців, скіфів, сарматів, печенігів та половців. Звідтіля ж пішли, напевно, і прапор, бунчук, січ, гетьман [9], а ще – образ Козака Мамая [33].

Його іконоподібні зображення нагадують Шіву на тібетсько-індійських танках. Присутність шіваїстського культу в Північному Причорномор’ї античних часів досить відома. Її можна пояснити тими рядками Велесової книги” слов’ян та вірменської Хроніки Тарона”, де мовиться про арійсько-слов’янсько-ндійські міграції середини ІІ тис. до н. е. – початку І тис. н. е.; обидва твори єднає легенда про мандри братів Кия, Щека, Хорива та Куара, Мелтея, Хоріана. Спільні витоки мають індоарійський Крішна Гопала (звідкіля призвища козаків-українців Кришненко і Гупало тощо), пеласго-грецький Аполлон, русенсько-етруський Купавон, слов'янський Ю(І)ван Купало. При цьому три перших божества мали оселедцеподібні зачіски й епітети Косатий” (Кешава та ін.), що зближує їх з козаками.

Арійське підгрунтя вбачають в понятті козак також С.І. Наливайко і В.О. Кобилюх [9; 14]. Перший відштовхується від імені Ґосак, двічі викарбуваного у 220 і 225 рр. роках на мармурових плитах Тамані. За античних і попередніх арійських часів ця територія називалася (С)Індікою. Звідсіля, а ще з пониззя Дніпра (старої Сіндики”) пішли у світи племена (с)індів, відомі й як сувіри індійської Аратти або кіммерійці (Греція) чи кімори (Русь) та кімври (Західна Європа), севіри або сіверці (Русь й Україна). Слово Ґосак двускладове, його буквальний переклад – Бик дужий” (Яр-тур давньоруських часів), а переносний – Герой” тощо. Через кравенців – коровичів” і кровних” Велесової книги” – ґосак і косак зближуються між собою. Перша складова частина обох слів може бути виведеною з аратто-шумеро-слов’янського означення великої рогатої худоби, а друга означала царів”. При цьому коса в первинному значені могла порівнюватися з хвостом бика чи корови. Це припущення підтверджується тотожністю індоарійських та українських слів ґосаїн, гоптар, гопал(а) – хазяїн, господар, Гоптар, Гопала, гопак… Другий дослідник виводить слово козак з санскритського княжий захисник”. Таким, за легендами, був історичний прототип Козака Мамая – джури при Вітовті, Великому князі Литовському (1392–1430).

При розгляді аратто-арійського підгрунтя українського, почасти й російського козацтва не слід забувати, що Аратта-Арта-Арсанія проіснувала на території Русі аж до ІХ–ХІ ст., Арія-Оріяна-Дандарія-Дандака – до IV ст. (а у печенізько-половецькій традиції – щонайменше до середини ХІІІ ст.). Говорячи про киян-козаків, слід знати тотожність інд. Данд(ак)и, іран. Пал(ак)а, слов. Кия. В усіх випадках цей династичний термін походить від сукупності побутових і священних понять, що зводяться до індоєвропейських жердини” та жезла”. Злиття русичів з половцями у військові загони козаків ХІІІ–ХV століть відбувалося в умовах партизанської боротьби обох народів проти татаро-монгольської навали. Її писемні свідоцтва першими наводять назву козак. У польських документах відомості про них поширюються з 1489 р. При цьому М.Меховіта в Трактаті про дві Сарматії” (1518) розрізняв казаків татарських і козаків рутенських – руських”, тобто українських.

Козаки-запорожці зберігали легенди різних історичних глибин, що засвідчуюють і різні назви козацтва. Найближча до сучасності легенда про чорногорів: Тепер покоління запорожців, що кинуло Січ за Катерини, живе, кажуть, під турком на Чорних горах, і козаки знову звуться чорногорами”.

Давнішою є розповідь про походження запорожців від козар, які буцімто з великою силою народу вийшли із-за Києва, з своїм ватажком, кошовим Германом”. Цю версію можна співставити зі свідченням Велесової книги” [2‚ 4а–в] про іронців, що в середині ІХ ст. допомогли русичам у війні з хозарами – найпізнішими сарматами (за Л.М. Гумільовим), правителі яких породичалися з юдеями. Іронці, пращури осетин, теж були нащадками скіфо-сарматських племен, що належали до іранського відгалудження арійської спільноти (яку науковці умовно називають індо-іранською”). Одне з племен Ірану мало назву германи. Але згадка про Германа могла зберігтися й від навали германців-готів, які прийшли з Прибалтики до Причорномор’я на початку ІІІ ст. і деякий час співіснували з наступними хозарами.

Згадку про готів, вірогідно, відображено й у переказі про прийняття князем Амлином до свого війська попоредників запорожців, які не тут жили, а десь у лісах, під Києвом. Киями звалися од того, що ходили в походи з кийками”. Свідоцтво про киян може сягати тут часів існування індоєвропейської (араттської) спільноти, до якої входили не дуже ще тоді розмежовані пращури аріїв, слов’ян та германців. Готсько-візантійський історик VI ст. Йордан, згадуючи про давні часи, називає прибалтийський союз вандалів і венедів. Засновниками його (а також, за Велесовою книгою”, одноетнічних їм слов’ян, союзу оріян і борусів) вважалися дід Арій (Орій, Ірій, Ор) та батько Кий; надалі цей союз започаткував Готське князівство в Тавриді. Безпосереднім же предком готів був Амал, – чи не Амлин із легенди козаків-запорожців?

Безсумнівно індоєвропейське походження має легенда про те, що запорожці – із малих дітей. Їх усього було дванадцять чоловік”. Тут присутній перегук із 12 подвигами Геракла – героя, уславленого (богинею) Герою(–Роком)”, тезкою слов’янського Ярослава. Геракл почав геройствувати малою дитиною, ще в колисці задушивши змій, насланих Герою на нього та брата. Крім того, зародження й розквіт культу Дитини-захисника” – притаманного надалі індоаріям (Шішупал), русенам-етрускам (Сосіпол), слов’янам-русичам (молоді брати Кий, Щек, Хорив із князівства полян) – простежено в араттських і арійських поселеннях та могильниках Дністро-Дніпровського регіону VI–III тис. до н.е. А відповідності подвигам Геракла часів Троянської війни (кінець ІІ тис. до н.е.) знаходимо в запорозьких легендах про Змієві печери на порожистих островах Перун і Хортиця. В обох випадках мовиться про героя–змієборця та діву, яка народила від нього трьох синів-богатирів.

Зберігся (Л.Безклубим: [1]) Супойський переказ” про походження світу, України й козацтва: Колись в сиву давнину породив [небесний] батько Коло з матір’ю Даж-землею під час нічної грози люд вкраїнський, та й дав їм землю з півночі на південь од моря до моря та з заходу на схід од Дунаю до Дніпра–Дону. Та й заповів їм не ходити за ту землю та не оддавати […] та дав брата свого Місяця на сторожу козацтву тому характерному, щоб берегли землю ту денно і ношно. А щоб вправні були та згуртовані, то докинув вісім променів своїх козацьких на небо, щоб у скруту поглядали на Воза того; знали (б), в чім сила їхня козацька. Й були од Батька сторожи – чорна ненависть безмежна та завбачливість розуму од підступу, межи товариства, неправди проти звичаю та до ворога лють. А од Матері, Землі грозової, любов безмежна до люду краю, сім’ї своєї, – така червона аж багряна (любов), як сполох небесний”. Дані про доіндоєвропейське виникнення Дажбога [12] підтверджено тут жіночою його іпостассю – що характерно для матріархальної Аратти. Відображено також давнину щонайменше 2300 р. до н.е. (коли жерці індоєвропейського світу повсюди замінили місячні календарі на сонячні). Заповіти [1] 20 і 24 засвідчують: Місяць – дядько старший над душами правдивими козацькими”, Вистригти оселедець – стати під Батьків заповіт: то Колові сонячні брати-промені до краю доведені”. Крім того простежуються специфічні відповідності текстам 30 і 16 Велесової книги” [2], які датуються 2300–1700 рр. до н.е. Помітно, що Батько Коло Супойського переказу” – не тільки Сонце та осяяний ним небокрай, а й Коло Свароже – нічний зодіак. Він у козацькому переказі ще 8-частинний; наступний 12-частинний сонячний зодіак з’являється в українській Наддніпрянщині із XXIV–ХХІІІ ст. до н.е. [31].

Ось яких глибин сягають етноісторичні витоки козацьких традицій!



Скачать документ

Похожие документы:

  1. Всеукра їнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет

    Документ
    ВСЕУКРАЇНСЬКАФЕДЕРАЦІЯ «СПАС»ЗАПОРІЗЬКАОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКАОБЛАСНАРАДАЗАПОРІЗЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ МАТЕРІАЛИ Мі ... спрямування національного бойового мистецтва «Спас»Запорізький державний медичний університет Проблема поляга ...
  2. Прикарпатський національний університет імені василя стефаника марія брус українське

    Документ
    ... національногоуніверситету ... нська мова як національна літературна мова Українська мова є національною ... нський, запорізький, ... спас ... Запорізька ... ради з підтримки підприємництва при Харківській облдержадміністрації. Я є також членом обласно ... федерац ... Всеукра ...
  3. «молода наука-2010» збірник матеріалів університетської науково-практичної конференції студентів та молодих учених

    Документ
    ... ї рівності студентської молоді: Монографія. - Запоріжжя: Запорізькийнаціональнийуніверситет., 2007.- 338 с. 2. Гуманізм та ... і "Запорізька правда" факти займають ключову роль. Як державне видання обласної ради та обласної адміністрац ...
  4. Ділова українська мова й культура мовлення

    Документ
    ... Спаса ... Ради України і голова Харківської обласної державної адміністрац ... Федерац ... Всеукраїнська конференція, Всеукра ... -ськ- = -зький: Буг – бузький, Запоріжжя –запорізький, Абхазія – ... національнийуніверситет ... голови облдержадміністрації ... . Запорізька Січ ...
  5. Державна етнонаціональна політика правовий та культурологічний аспекти в умовах півдня україни

    Документ
    ... ЗАПОРІЗЬКАОБЛАСНА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНА ЕТНОНАЦІОНАЛЬНА ... ТУРИЗМУ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ НА ВІДКРИТТІ 12 VI ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ... снують радіо і телепередачі новогрецькою мовою. Створена також Федерація ...

Другие похожие документы..