textarchive.ru

Главная > архив


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема заміщення невеликих дефектів термінальних відділів пальців кисті в силу їх анатомо-фізіологічних особливостей до теперішнього часу являє собою невирішену та дискутабельну проблему.

Питома вага ушкоджень кисті досягає 21-59% від усіх травм опорно-рухового апарату (Колонтай Ю.Ю., Науменко Л.Ю., Милославський Ф.А., Головаха Н.Д., 1997). Це у перерахунку на чисельність населення України складає біля 230 тисяч пацієнтів на рік (Гайко Г.І., Гайович В.В., 1992), серед яких 55,1-88,2% припадає на відкриті ушкодження (Шевченко О.Г., 1997; Штутин О.А., 1998). У складі промислового травматизму такі ушкодження складають від 30% до 80% (Колонтай Ю.Ю., Науменко Л.Ю., Милославский Ф.А., Головаха Н.Д., 1997), причому у 51,2% випадків ушкодження пальців кисті виникають в найбільш працездатному віці: від 20 до 40 років (Климовицький В.Г., Кравченко О.В., 1998; Шевченко О.Г., 1997).

Найчастішою причиною травм термінальних відділів пальців є дія швидких обертових механізмів із великою кінетичною енергією (циркулярна пилка, фугувальний, фрезерувальний станки), розчавлюючих факторів (прес, удари важкими предметами), гострих ріжучих та рублячих предметів (ніж, скло, сокира, гільйотинний ніж), обертових вузлів (різноманітні двигуни, лебідки). Виходячи з цього, травматичні дефекти термінальних відділів пальців часто поєднуються з ушкодженням кісток та сухожилкового апарату.

Повноцінне заміщення таких дефектів, створення безболісного, рухомого кінчика пальця зі збереженою чутливістю – ще не зовсім вирішене питання на теперішній час (Шибаев Е.Ю., Датиашвили Р.О., Цагикян А.А., 1991; Brown R., Zook E., Russell R., 1999; Chittoria R., Arora S., 1999; Nelson D.L., 1999; Neumeister M.W., 2002).

Незадовільні результати лікування травм термінальних відділів пальців кисті відмічаються у 20-51,3%; вони зумовлені стійкою тенденцією до підвищення тяжкості травми кисті, недостатнім та неякісним лікуванням (Науменко Л.Ю., 1996; Пенаев А.А., 1995).

Складність обумовлена необхідністю заміщення шкіри термінальних відділів пальців повноцінними трансплантатами, так як ці відділи відігра­ють важливу роль у різноманітних та складних функціях кисті, особливо таких, як пізнавальна чутливість та щипковий захват (Волкова А.М., 1996; Гришин И.Г., Азолов В.В., Водянов Н.М., 1985). Даний вид травми веде до значного порушення функції пальця із-за ушкодження важливої чутливої ділянки, яка забезпечує повноцінну функцію не тільки пальців, але і всієї кисті (Нельзина З.Ф., Чудакова Т.Н., 1994).

Звертає на себе увагу те, що на теперішній час, при дефектах термінальних відділів пальців, ще не розроблено диференційованого підходу до методів хірургічного лікування та режиму реабілітації, не розкриті можливості та переваги використовування мікрохірургічних методів закриття дефектів при супутніх переломах фаланг, ушкодженнях сухожилків, судин та нервів. Не визначені показання та протипоказання, особливості техніки, комплексного післяопераційного ведення пацієнтів.

Відсутність класифікації ушкоджень термінальних відділів пальців кисті, оптимальних способів операцій на фоні великої їх різноманітності створює труднощі для хірургів при виборі адекватної методики закриття дефекту.

Таким чином, лікування пацієнтів із травматичними дефектами термінальних відділів пальців кисті та їх наслідками є актуальною сучасною проблемою. Потреба поліпшення результатів лікування цієї категорії пацієнтів потребує подальшого вдосконалення та розробки нових хірургічних методик, ефективної реабілітації. Це все і визначає медичну та соціальну значимість обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов’язана з науково-дослідною роботою клініки трансплантації кисті та комплексів тканин Інституту хірургії та трансплантології АМН України “Розробити технологію хірургічного лікування та реабілітації пацієнтів з тяжкими наслідками ушкоджень та аномалій розвитку верхніх кінцівок”, № держреєстрації: 0105U000617. Роки виконання 2005-2007.

Мета дослідження. Підвищення ефективності лікування пацієнтів з травматичними дефектами термінальних відділів пальців кисті шляхом розробки нових та вдосконалення існуючих методів оперативного лікування з використанням мікрохірургічної техніки, а також нового комплексного підходу до післяопераційної реабілітації.

Задачі дослідження:

  1. Визначити поняття “термінальний відділ пальця кисті” та “термінальні дефекти пальців”.

  1. Розробити класифікацію термінальних дефектів пальців, яка б сприяла вибору оптимального методу закриття дефекту.

  1. Визначити показання та протипоказання до відновних операцій при термінальних дефектах пальців.

  1. Розробити нові та удосконалити існуючи способи закриття дефектів термінальних відділів пальців з використанням мікрохірургічної техніки.

  1. Розробити протокол реабілітаційних заходів, спрямованих на попередження запальних, спайкових ускладнень, трофічних розладів в пересаджених клаптях.

  1. Вивчити найближчі та віддалені результати лікування та визначи­ти найбільш перспективні методи закриття термінальних дефектів пальців.

Об’єкт дослідження: переміщені клапті у пацієнтів з термінальними дефектами пальців кисті.

Предмет дослідження: травматичні дефекти термінальних відділів пальців кисті, кровообіг у клапті, відновлення іннервації клаптя, відновлення функції та косметичний вигляд прооперованого пальця.

Методи дослідження: для досягнення поставленої в роботі мети були використані клінічні, інструментальні та математично-статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів.Обґрунтовано поняття “термінальний відділ пальця кисті” та “термінальний дефект пальця кисті”.

Запропонована класифікація термінальних дефектів пальців.

Вперше визначені показання до застосування різних видів реконструктивно-відновних операцій з використанням мікрохірургічної техніки при даному виді ушкодження.

На підставі порівняльного аналізу особливостей гемодинаміки, іннервації, опірності клаптів до оточуючого середовища обґрунтовано вибір оптимального способу закриття дефекту в залежності від його локалізації, розміру та глибини.

Обґрунтовані та розроблені нові способи мікрохірургічної пересадки шкірних клаптів (Деклараційні патенти України на винахід №58088 А від 15.07.2003; №58175 А від 15.07.2003; №69323 А від 16.08.2004; №69324 А від 16.08.2004).

На основі вивчення віддалених результатів різних способів реконструктивно-відновних втручань, вперше розроблено комплексний індивідуальний підхід до ведення післяопераційного періоду у вигляді “Протоколів реабілітації” (Деклараційний патент України на винахід №51452 А від 15.11.2002).

Практичне значення одержаних результатів. Проаналізовані помилки (догоспітальні, тактичні, технічні та помилки амбулаторного лікування), які припускаються при лікуванні дефектів термінальних відділів пальців. Запропоновані та впроваджені нові та вдосконаленні існуючі способи реконструктивно-відновних операцій з використанням мікрохірургічної техніки, що забезпечило збереження довжини травмованого пальця та задовільні функціонально-косметичні результати у 93,2% випадків. Розроблено новий “Протокол реабілітації”, який залучає медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування, лікувальну гімнастику та механотерапію. Застосування цього протоколу, нових та вдосконалених методів хірургічного лікування, привело до зменшення термінів лікування та реабілітації більш ніж на 1/3 у порівнянні із традиційними схемами реабілітації.

Результати дослідження втілено в практику Київського міського центру пластичної мікрохірургії та хірургії кисті, клініки трансплантації кисті та комплексів тканин Інституту хірургії та трансплантології АМН України. Теоретичні та практичні розробки дисертації враховуються та використовуються в учбовому процесі на кафедрі загальної хірургії №2 з курсом військово-польової хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та у відділеннях травматології-ортопедії та гнійної хірургії Київської міської клінічної лікарні №3.

Особистий внесок здобувача. Автор провів патентно-інформаційний пошук, довів пріоритетність, доцільність і необхідність даної наукової праці, обґрунтував мету та завдання дослідження, обсяг і методи дослідження, виконав систематизацію, аналіз та узагальнення отриманої інформації, створив цифрову фотографічну базу матеріалів за даною темою дисертації. Здобувач розробив класифікацію, показання та протипоказання, удосконалив існуючі та розробив нові методи хірургічного лікування із використанням мікрохірургічної техніки, розробив нові протоколи реабілітації. Дисертант самостійно прооперував 98 (74,2%) пацієнтів та приймав безпосередню участь в упровадженні результатів у практичну медицину. В роботах, опублікованих у співавторстві, автором запропонована основна ідея, зібрано матеріал, проведено аналіз і статистичну обробку даних та підготовку до друку.

Апробація результатів дисертації. Матеріали роботи були висвітлені у доповідях на засіданнях Товариства ортопедів-травматологів м. Києва і Київської області (2004), на засіданнях учених рад Інституту хірургії та трансплантології АМН України, пленумі Української асоціації ортопедів-травматологів (Дніпропетровськ, 2000), з’їзді хірургів кисті (Маріуполь, 2002), науково-практичній конференції, присвяченій актуальним проблемам тромбозу і порушень гемостазу в клінічній медицині (Київ, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференція “Теоретичні і клінічні аспекти травматичної хвороби” (Маріуполь, 2003), IV Конгресі північно-східної асоціації пластичних хірургів з міжнародною участю (Ярославль, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій актуальним питанням сучасної ортопедії та травматології (Київ, 2004), Українській науково-практичній конференції ортопедів-травматологів (Вінниця, 2004), VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні питання судинної та реконструктивної хірургії” (Київ, 2005), Науково-практичній конференції з міжнародною участю “Рани м’яких тканин та раньова інфекція” (Київ, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць, із них 6 робіт в фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 5 – в збірках матеріалів і тез конференцій та з’їздів. Всі роботи опубліковано на протязі останніх 5 років. Отримано 5 Деклараційних патентів України на винахід та 1 позитивне рішення на корисну модель.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 196 сторінках машинописного тексту і складається зі вступу, огляду літератури,
4 розділів, підсумку, висновків та списку літератури, який містить 159 джерел інформації, із них кирилицею – 69, латиною – 90. Дисертація ілюстрована 109 рисунками та включає 19 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Робота базується на вивчені результатів комплексного аналізу хірургічного лікування 132 постраждалих з травматичними дефектами термінальних відділів пальців кисті. Всі пацієнти знаходилися на лікуванні в Київському міському центрі пластичної мікрохірургії та хірургії кисті у період з 2000 по 2004 роки. Вік пацієнтів – від 15 до 85 років; чоловіків було 113 (85,6%), жінок – 19 (14,4%). Побутова травма була у 94 пацієнтів (71,21%), виробнича – у 34 (25,76%), дорожньо-транспортна – у 4 (3,03%). Ушкодження у 31,8% випадків були наслідком попадання пальців в робочу частину стругального (фрезерного) станка, у 31,1% випадків – дії циркулярної пили, у 18,2% випадків – розтрощення пальців штампувально-пресовими механізмами, у 5,3% випадків – поранення рублячим знаряддям, у 6,8% випадків – попадання пальців в обертові вузли та механізми, у 6,8% випадків – інші причини.

Усі хворі були розподілені на 2-і клінічні групи. В першу клінічну групу (контрольну) увійшли 72 пацієнта, у яких були застосовані традиційні (не мікрохірургічні) методи, у другу (досліджувану) – 60 пацієнтів, яким були застосовані нові та вдосконалені мікрохірургічні методики, опрацьовані в дисертації.

Доцільним був розподіл 2-х груп потерпілих на 5 підгруп в залежності від характеру ушкодження пальців кисті: 1-а – дефект тільки шкіри (підшкірної клітковини) до одного квадратного см (3,8%); 2-а – дефект тільки шкіри (підшкірної клітковини) більш одного квадратного см (31%); 3-я – дефект шкіри з ушкодженням складових нігтя (17,42%); 4-а – дефект шкіри з ушкодженням підлеглих структур (28,78%); 5-а – розтрощення та відчленування термінальних відділів пальців (19%), що дозволило адекватно проводити порівняння результатів лікування постраждалих з урахуванням важкості травми.

З метою забезпечення об’єктивності спостережень за результатами хірургічного лікування, були проведені клінічні, рентгенологічні, інструментальні (електротермометрія, реовазографія, капіляроскопія, ультрасонографія) методи дослідження.

Статистичний аналіз даних, у вигляді сформованої бази проводили за допомогою IBM PC з використанням електронних таблиць “Microsoft Excel 2000 for Windows (2000)” і пакету програм статистичних розрахунків у біології та медицині, підготовленого кафедрою кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Для перевірки гіпотези про рівність двох імовірностей, довірчого інтервалу I = (p1, p2) для невідомої імовірності p на підставі частоти h в моделі Бернуллі за правилом “3s” використовували методи, описані Д.А. Клюшиним та Ю.І. Петуніним.

До дефектів “термінальних відділів пальця” ми залучили дефекти м’яких тканин, складових частин нігтя, кісткової фаланги, дистального міжфалангового суглоба, його капсули та сухожиль. Вони були ізольованими (дефект шкіри та підшкірної клітковини), а також поєднаними з ушкодженням опорно-рухового апарату пальця.

Було розроблено клінічну класифікацію цих ушкоджень з урахуванням механізму ушкодження, локалізації дефекту, кількості травмованих пальців, розміру дефекту, характеру ушкодження кістки дистальної фаланги.

На підставі аналізу клінічного матеріалу були запропоновані показання та протипоказання до закриття дефектів, які дозволяли уникати тактичних помилок при виборі метода лікування та, внаслідок цього, покращити анатомо-функціональні, косметичні та експертно-трудові результати проведеного лікування.

Ми виділили чотири групи помилок: догоспітальні помилки – надання потерпілим некваліфікованої допомоги, лікарями бригад швидкої допомоги, лікарями травмпунктів, поліклінік, районних лікарень; тактичні – невірне визначення показань до того чи іншого виду оперативного втру­чання, відсутність доступного для пацієнта роз’яснення існуючих методів лікування, його строків, особливостей реабілітації; технічні – невірна мобілізація клаптів; амбулаторні – помилки при ПХО рани, незадовільне медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування. Розглянуті основні прийоми усунення наслідків помилок та міри щодо їх профілактики.

За традиційними методами закриття дефектів термінальних відділів пальців (клінічна група №1) прооперовано 72 пацієнта (n=72) – пацієнти з гільйотинними, скальпованими, відносно неглибокими та невеликими дефектами м’яких тканин, розташованих в менш функціонально значимих зонах пальців, без ушкодження кісток та сухожилок. Виконували закриття дефектів вільним розщепленим чи повношаровим клаптем (n=3), місцевими тканинами (n=16), ковзаючим долонним клаптем на судинно-нервових пучках у різних модифікаціях (n=17);невільну шкірно-підшкірно-фасциальну пластику з суміжних пальців (“cross-пластика”)(n=13); V-Y пластику за методом Tranquilli-Leali у різних модифікаціях (n=13). У разі ушкодження пальців-донорів виконували закриття дефекту клаптем з підвищення великого пальця (“тенарна” пластика) (n=12). Закриття дефектів за методом Блохіна-Конверса було виконано у 4-х випадках, “італійська” пластика в 1-му випадку.

При хірургічному лікуванні клінічної групи №2 (n=60), дефекти шкіри більше одного квадратного сантиметру, з ушкодженням нігтя, кісток та сухожилків, заміщували за допомогою розроблених нами нових та удосконалених відомих хірургічних методик.

Для закриття термінальних дефектів або кукс пальців у пацієнтів даної групи, використовували острівцеві нейро-васкулярні клапті на антеградному та ретроградному кровотоці з гомологічного пальця(n=18). Виконано закриття дефектів острівцевими нейро-васкулярними клаптями на антеградному та ретроградному кровотоці з гетерологічного пальця в нашій модифікації (n=22). Для відновлення чутливості клаптів ми використовували мікрохірургічний шов донорського нерва з реципієнтним. При дефекті термінального відділу 5-го пальця використовували реверсійний острівцевий клапоть ділянки підвищення 5-го пальця, який включав у себе тильну гілку ліктьового нерва та гілки ліктьової долонної пальцьової артерії 5-го пальця (n=3).

Поряд із транспозицією острівцевих клаптів на пальцьових артеріях, при термінальних дефектах 2-го пальця застосовували острівцевий клапоть на 2-й поверхневій п’ястковій артерії з ретроградним кровотоком (n=3) (Деклараційний патент України на винахід №69323 А від 16.08.2004). Техніка операції. Намічали майбутній клапоть на тильно-боковій поверхні кисті на рівні діафізу 2-ї п’ясткової кістки. Під оптичним збільшенням (5) виділяли у дистальному напрямку острівцевий фасціально-нейро-васкулярний клапоть на судинно-нервовій ніжці (1-а п’ясткова артерія, одна із вен тильної венозної сітки кисті та тильна гілка променевого нерва). Точку ротації при реверсії клаптя визначали на рівні проксимального епіфіза основної фаланги 2-го пальця. П’ясткову артерію перетинали біля проксимального краю клаптя, останній переміщували на дефект.

Також було виконано закриття дефектів тильної або долонної поверхні дистального міжфалангового суглобу підшкірно-фасціальним клаптем з гомологічного пальця(n=5)(Деклараційний патент України на винахід №58088 А від 15.07.2003). Техніка операції. На боці протилежному дефекту виділяли П-подібний дермо-епідермальний клапоть, не травмуючи підшкірну клітковину. Розрізи проводили перпендикулярно до осі пальця у долонному (тильному) напрямку, від проксимального та дистального країв дефекту до проекції сухожилків. Ніжка клаптя знаходилася на серединній долонній лінії пальця. Під оптичним збільшенням (10), виділяли в напрямку від серединної лінії пальця до судинно-нервового пучка
П-подібний підшкірно-фасціальний клапоть. Ніжка клаптя була розташована на колатеральній власній пальцьовій артерії та нерві, верхівка якої служить для переміщення та ротації клаптя на дефект під судинно-нервовим пучком. Підшкірно-фасціальний клапоть переміщували на ділянку дефекту та підшивали інтрадермально. Дермо-епідермальний клапоть укладали на своє місце, підшивали, створювали легку компресію за допомогою марлевого “пелота”. Потім покривали підшкірно-фасціальний клапоть штучною шкірою з наступною аутодермопластикою (3-5 доба).

Для закриттяампутаційних дефектів термінального відділу пальців використовували тильний шкірно-жировий клапоть(n=4) (Деклараційний патент України на винахід №58175 А від 15.07.2003). Техніка операції. Вимірювали діаметр ампутаційного дефекту та відкладали цю довжину на тильній поверхні пальця від краю рани. В цьому місці робили дугоподібний розтин до сухожилка розгинача перпендикулярно вісі пальця в медіальному та латеральному напрямках, до нейтральних ліній пальця. Краї дугоподібного розтину подовжували в дистальному напрямку по нейтральній лінії на 5-6 мм, розтинаючи тільки дерму. Виділяли утворений клапоть. Кукси пальцьових нервів відсікали на 3-5 мм проксимальніше для попередження розвитку невром. Клапоть переміщували на дефект. Донорську рану закривали розщепленим шкірним аутотрансплантатом.

При термінальних дефектах 1-го пальця використовували острівцеві клапті на антеградному кровотоці з гомологічного пальцяна двох або одному судинно-нервовому стовбурі (n=3). Закривали дефекти острівцевим клаптем на антеградному кровотоці з гетерологічного пальця з наступним мікрохірургічним швом гілочки пальцьового нерва клаптя з пошкодженим пальцьовим нервом травмованого пальця (n=7).

Також виконували закриття термінальних дефектів 1-го пальця за допомогою острівцевого реверсійного клаптя із ретроградним кровотоком на власній тильно-ліктьовій артерії 1-го пальця (n=6) (Деклараційний патент України на винахід №69324 А від 16.08.2004). Техніка операції. Виділяли острівцевий клапоть в проекції діафізу другої п’ясної кістки на тильно-боковій поверхні кисті, під оптичним збільшенням (5) виділяли судинно-нервову ніжку клаптя (1-а п’ясткова артерія, одна з вен тильної венозної сітки кисті та тильна гілка променевого нерва) до місця анастомозу з медіальною пальцьовою артерією тильної поверхні 1-го пальця. Тильну гілку променевого нерва пересікали проксимальніше від клаптя на відстані 15 мм. Перетинали п’ясткову артерію проксимальніше відходження медіальної пальцьової артерії тилу 1-го пальця (живлення клаптя відбувалося через систему ретроградного кровотоку: сітка анастомозів тильної артерії 1-го пальця – медіальна тильна артерія – 1-а п’ясткова артерія – клапоть). Точку ротації при реверсії клаптя на 1-й палець визначали на рівні 1-го п’ясно-фалангового суглобу. Клапоть переміщували на дефект, виконували мікрохірургічний шов донорського та реципієнтного нервів під оптичним збільшенням у 10-15 разів.

У зв’язку із варіабельністю розташування поверхневої долонної гілки променевої артерії, закриття термінального дефекту 1-го пальця острівцевим реверсійним клаптем з ділянки підвищення великого пальця, оперативне втручання виконувалося тільки після попередньої доплерографії судин даної ділянки кисті (n=6).

Поряд із транспозицією острівцевих клаптей на пальцьових артеріях використовували острівцеві клапті на першій або другій п’ясткових артеріях (n=3).

При скальпованому циркулярному дефекті фаланг першого пальця використовували реверсійний острівцевий клапоть із передпліччя на променевій артерії(n=2). В клапоть включали латеральний шкірний нерв передпліччя, який зшивали із гілками поверхневого променевого нерву.

У 15 пацієнтів спостерігали відчленування дистальних фаланг, розтрощення, множинні ушкодження кисті та пальців. Виконана фалангізація дистальної фаланги (n=2), реплантація дистальної фаланги(n=6), у решти реконструктивно-відновні операції (металоостеосинтез, гостра кісткова пластика, шкірна пластика, шви сухожилків).

Відпрацьовані протоколи реабілітації проводили диференційовано у вигляді окремих протоколів (протокол іммобілізації та розробки рухів пальців кисті (Деклараційний патент України на винахід №51452 А від 15.11.2002), протокол медикаментозного та фізіотерапевтичного лікування, протокол лікувальної гімнастики та механотерапії). Застосування перерахованих протоколів дозволило досягти добрих функціонально-косметичних результатів у максимально короткі строки лікування у порівнянні з традиційними схемами.

Комплексну оцінку результатів хірургічного лікування травма­тичних дефектів термінальних відділів пальців двох клінічних груп проводили за наступними критеріями: 1) наявність гнійно-некротичних ускладнень, 2) стан кровообігу в клапті, 3) чутливість клаптя та
4) косметичні показники оперованої кисті та пальців.

1. Гнійно-некротичні ускладнення при використанні різних методів закриття дефектів склали 26%. При лікуванні пацієнтів клінічної групи №1 відмічалися гнійно-некротичні ускладнення при наступних методах закриття дефектів: пластика місцевими тканинами – 6,85%, перехресна (сross) пластика – 5,48%, тенарна, гіпотенарна пластика (“індійська”) – 4,8%, V–Y пластика у різних модифікаціях – 2,05%, пластика вільним розщепленим чи повношаровим клаптем – 1,36%, “Італійська” пластика та пластика за методом Блохіна-Конверса – 1,36%, пластика шкірними клаптями із широкою основою (ковзаючі) – 0,68%. Це склало 22,4% від загальної кількості гнійно-некротичних ускладнень. Той же самий показник у другій клінічній групі склав 3,4%, де в 2-х випадках був крайовий некроз, в 1-му – при закритті дефектів острівцевим клаптем з гетерологічного пальця. Поверхневий некроз клаптя спостерігався в 1-му випадку при закритті дефекту острівцевим клаптем з басейну п’ясткових артерій.

Аналіз результатів лікування пацієнтів клінічної групи №1 визначив, що основними причинами гнійно-некротичних ускладнень стало погане кровозабезпечення клаптя, мала рухливість, перегин ніжки клаптів з широкою основою, травматичний забій тканин майбутнього клаптя, вимушене положення прооперованих пальців. У клінічній групі №2, причин, яки б привели до гнійно-некротичних ускладнень вдалося позбавитись за рахунок модифікованих та нових методик транспозиції клаптів (переважно острівцевих – 82%) на термінальні дефекти пальців з використанням мікрохірургічної техніки.

2. Аналіз електротермометрії, реовазографії, ультрасонографії та капіляроскопії довів, що використання острівцевих клаптів при травматичних дефектах термінальних відділів пальців на відміну від традиційних методів закриття дефектів (контрольна група), приводило до покращення кровопостачання пошкодженої ділянки. Такі умови кровообігу перешкоджали розвитку гнійно-некротичних ускладнень. Встановлена закономірність відновлення кровотоку у різних видах острівцевих клаптів.

Аналіз даних ультрасонографії показав, що в антеградній судинній ніжці пересадженого острівцевого клаптя артеріальний кровотік був із середньою швидкістю 3,6±0,2 см/сек. Цей показник збільшений, ніж показник нормальної швидкості кровотоку в інтактній судині подібного типу. При досліджені ретроградної судинної ніжки пересадженого острівцевого клаптя артеріальний кровотік був зниженим (2,8±0,2 см/сек), що пояснювалося великим кутом ротації судинної ніжки та станом перехресних анастомозів.

3. Відновлення чутливості клаптів оцінювали в клінічній групі №1 та №2 за сумарною оцінкою об’єму відновлення чутливості (табл. 1), яка включала в себе такі види чутливості, як больова, температурна, тактильна, дискримінаційна (схема R. Zachary, в модифікації М.С. Богомолова).

Таблиця 1



Скачать документ

Похожие документы:

  1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми (5)

    Документ
    ... ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. В умовах ринкових відносин необхідність ... актуальність та основні напрями дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами ... і обґрунтовано актуальністьтеми дисертації, сформульовано ...
  2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми

    Документ
    ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. Іноземний капітал відіграє важливу ... на території України) загострили актуальність вирішення питання контролю за ... ДИСЕРТАЦІЇ У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, об’є ...
  3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми (6)

    Закон
    ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. Галузева структура сі ... актуальністьтеми дослідження дисертаційної роботи. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема ... виробництві молока. Актуальність цього завдання визначає ...
  4. Загальна характеристика роботи актуальність теми (2)

    Документ
    ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. Прагнення вітчизняної економі ... актуальність обраної теми дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. ... . У вступі обґрунтовано актуальністьтеми досліджень, визначено мету, ...
  5. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми (3)

    Документ
    ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИАктуальністьтеми. Новий рівень якості вітчизняної продукції є ... вибір теми дисертації, її актуальність, мету, завдання і напрями дослідження. Зв'язок роботи з науковими ...

Другие похожие документы..